Laiškai Williamui R. Schmalstiegui

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXXIV (1994) LIETUVIŲ KALBOS TARMĖS IR JŲ TYRINĖJIMAI ЛИСТИ АНТАНАСА САЛІСА ДО ВІЛЬЯМА Р. ШМАЛЬШТІГА* [1] 1966. XII. 30 Любий колего, Наша секретарка зараз у відпустці. Тому пишу від руки й литовською. Думаю, Ви розберете. Дякую за лист від 23 грудня і такий сумлінний. Але ці новини для всіх нас сумні: ні Казлаускас, ні Мажюліс не можуть «висунути носа» за кордон. А вони обоє так хотіли б оглянути Захід. Коли ми були у Вільнюсі, пані Казлаускене весь час повторювала: хто знає, чи його випустять, може, не дозволять читати лекції. Так воно й виходить. Але, можливо, лист Вашого президента до Ілютіна допоможе. Не треба ще втрачати надію. Мажюліс знову сам казав мені, що Сорбонна сама звернулася до Вільнюса, просячи когось надіслати викладати литовську мову. А найкращий кандидат, звісно, Мажюліс, бо він знає французьку. — Мені лише трохи дивно, що ректор Кубілюс під час урочистостей з нагоди початку навчального року у Вільнюському університеті у своїй доповіді (на мою та Гімбутене, а також численної групи литовців з Америки й Англії присутності) згадав як доконані факти, що Казлаускас і Мажюліс їдуть до США та Франції. Мабуть, ректор тут вів політичну гру. Не маючи згоди Москви, він усе оприлюднив і розголосив, щоб Москві потім було незручно не відпустити. А якщо не відпустять, це знову покаже дурну впертість Москви й недовіру навіть до офіційних членів партії (і Казлаускас, і Мажюліс є членами партії, найімовірніше, вступили заради кар’єри). Якщо все ж не відпустять, у Вільнюсі всі багато про це говоритимуть і проклинатимуть «росіян». Але ж у них «шкура» товста, а литовське прислів’я каже: цап від лайки гладшає... До речі, у Вільнюсі всі мені повторювали: Ми нічого не можемо, усе вирішує Москва. Радіємо, коли іноді вдається щось вибити або обвести росіян навколо пальця. — Буде дуже цікаво дізнатися, чи отримаєте Ви якусь відповідь від Ілютіна. Разом надсилаю й більшу частину матеріалів для бібліографії MLA, яку мені доручили підготувати відповідно до Ваших листів від 6 травня та 28 червня 1969 року. Цього разу тягар був легшим. Сподіваюся, що наступного разу хтось належно й різнобічно опрацює матеріали з журналів. Де помітив, я теж включив книжки. Донька закінчує передруковувати, і завтра я надішлю решту карток. До речі, у мене вже зовсім закінчується запас карток. Колись улітку я просив, щоб їх надіслали, але нічого не дочекався. На щастя, з минулого року залишилося чимало карток. — Переглядаючи бібліографію за 1968 рік, я здивувався, що білоруський розділ (White Russian) укладено дуже погано. У Вільнюсі я здобув чимало білоруських видань. Усе, що отримав або про що дізнався, включив. *Орфографію та пунктуацію листів, написаних литовською, не виправляли. Листи, написані англійською, переклав литовською Альґірдас С а б а л я у с к а с. — Ред. 51 Хтось обов’язково має взятися впорядковувати білоруський розділ. Непрощенна недбалість. Балтистам особливо важливо знати, що видають білоруси. — Закінчу, бо папір уже закінчується. Вітання з Новим роком Вам і Вашій родині. Ваш А. Саліс [2] 22 травня 1968 року Шановний професоре Шмальштігу: Дякую за Ваш лист від 17 травня. Я усвідомлюю, що вже час подати рукопис моєї статті, але протягом останніх кількох тижнів був зайнятий написанням статті про литовські діалекти для додаткового тому «Литва» «Литовської енциклопедії». Тепер я закінчив її й почну працювати над рукописом моєї статті. Сподіваюся завершити його разом із картою приблизно за два-три тижні. Сподіваюся, що не запізнюся до Вашого чергового випуску «Загальної лінгвістики». З найкращими побажаннями. Щиро Ваш, А. Саліс 22 травня 1968 року Шановний професоре Шмальштігу, Дякую Вам за лист від 17 травня. Знаю, що вже час подати рукопис моєї статті, але останні кілька тижнів був зайнятий — писав статтю про литовські діалекти для додаткового тому «Литва» «Литовської енциклопедії». Тепер я її закінчив і почну готувати рукопис статті. Сподіваюся завершити його разом із картою приблизно за два-три тижні. Думаю, що встигну до цього випуску «Загальної лінгвістики». З найкращими побажаннями Щиро Ваш А. Саліс [3] 2 серпня 1968 року Шановний професоре Шмальстіг, Підтверджую отримання Вашого листа від 30 липня 1968 року. Звичайно, я буду дуже радий порівняти тексти Вашої статті та граматики Казлаускаса. На жаль, я ще не отримав його граматики. Мене повідомили, що її надіслали мені, і сподіваюся, що незабаром вона буде в моїх руках. Мушу вибачитися, що не завершив свою статтю вчасно. Вам доведеться перенести її до наступного випуску журналу. Я зламав зап’ястя правої руки й тепер не можу навіть писати. Сподіваюся, що незабаром Ви вирушите до Литви. Бажаю Вам успіху в цій цікавій поїздці. Сподіваюся, Ви зустрінете багатьох моїх колишніх колег і студентів, наприклад, Балчіконіса, Круопаса, Улвідаса, Сенкуса та багатьох інших. Передайте їм мої вітання. Також передайте мої вітання директорові Інституту Корсакусу. Щиро Ваш, А. Саліс 52 2 серпня 1968 року Любий професоре, Повідомляю, що отримав Вашого листа від 30 липня 1968 року. Справді, я охоче порівняю текст Вашої статті з текстом граматики Казлаускаса. На жаль, його граматики я ще не отримав. Мене повідомили, що її надіслано мені, і сподіваюся, що незабаром вона буде в моїх руках. Мушу вибачитися, що не завершив свою статтю в передбачений термін. Вам доведеться відкласти її до наступного номера журналу. Я зламав зап’ястя правої руки й тепер не можу навіть писати. Сподіваюся, що незабаром Ви будете в дорозі до Литви. Бажаю Вам якнайкраще провести цю цікаву поїздку. Думаю, Ви зустрінете багатьох моїх колишніх колег і студентів, наприклад, Балчіконіса, Круопаса, Улвідаса, Сенкуса та багатьох інших. Передайте вітання також директорові Інституту Корсакусу. Щиро Ваш А. Саліс [4] 9 серпня 1968 року Шановний професоре Шмальстіг: Дякую за Вашого листа від 5 серпня 1968 року. Тим часом я прочитав ксерокопію Вашої статті та відповідні сторінки праці Я. Казлаускаса, яку отримав кілька днів тому. Ви й Казлаускас розглядаєте проблему з різних поглядів, обидва заперечуючи попередні пояснення. Оскільки Казлаускас цитує авторів інших теорій, він мав би процитувати й Вашу теорію, адже мав нагоду ознайомитися з нею з Вашого відбитка. Книга Казлаускаса дуже цікава й спонукає до роздумів. Я цілком погоджуюся з його підходом: перше завдання філолога — пояснити форми внутрішнім розвитком мови й лише тоді робити певні висновки щодо прабалтійської чи індоєвропейської мови. Однак назва книги вводить в оману й є неправильною. Вона мала б називатися «Klausimai» або, як сказали б німці, «Beiträge» до історичної граматики литовської мови. Насправді ця праця є докторською дисертацією. Цієї весни він захистив її, а докторський ступінь у Радянському Союзі має велике значення для зарплати. Назва, що вводить в оману, звісно, звучить солідніше, ніж «Klausimai», і, можливо, це було краще для його кар’єри. До речі, моя донька Рімґайла (коротко: Ріма), нині студентка випускного курсу Пенсильванського університету, буде у Вільнюсі одночасно з Вами (тобто з 23 до 31 серпня). Вона отримала стипендію від Канзаського університету для вивчення російської мови в Ленінграді. Вона провела там шість тижнів, а тепер уся група зі 170 американців тиждень оглядає визначні місця Москви. Вони також відвідають Одесу й Київ, а група з Канзасу (49 студентів) тиждень перебуватиме в російському молодіжному таборі. Після того як 23 серпня інші студенти вирушать із Києва до Відня, вона полетить до Вільнюса, а згодом, 2 вересня, зустрінеться з іншими американцями в Амстердамі, щоб вилетіти додому. У мене й моєї дружини є родичі у Вільнюсі, і донька відвідає їх. Якщо 53 Ви хотіли б скористатися гостинністю литовської родини — будь ласка, завітайте до моїх родичів Алдоми та Вітаутаса Віткаускасів у Вільнюсі. Адреса: Vilnius 40 Naujakių g-vė 16—1 Вони можуть допомогти Вам зорієнтуватися в місті й побачити найцікавіші місця без офіційних гідів. Я напишу Віткаускасам, повідомивши, що вони мають знати про Вашу присутність у Вільнюсі. Але якщо у Вас не буде часу їх відвідати, просто забудьте про це. Вони живуть в Антакальнісі, неподалік від Інституту литовської мови. У попередньому листі Ви згадували, що отримали фінансову підтримку на поїздку від Російського центру. Наступного літа я планую поїхати до Литви й, звісно, хотів би отримати від когось фінансову підтримку. Можливо, Ваші відомості могли б мені допомогти. З найкращими вітаннями, Щиро Ваш, Ентоні Саліс, 9 серпня 1968 р. Шановний професоре, Дякую за Вашого листа від 5 серпня 1968 року. Нині читаю ксерокопію Вашої статті та відповідні сторінки праці Я. Казлаускаса, яку отримав кілька днів тому. Ви й Казлаускас критикуєте проблему з різних поглядів, обидва не погоджуючись із попередніми поясненнями. Оскільки Казлаускас цитує авторів інших теорій, він мав би зазначити й Вашу теорію, адже мав нагоду ознайомитися з нею з Вашого відбитка. Книга Казлаускаса дуже цікава й стимулює до роздумів. Я цілком погоджуюся з його методикою дослідження: першим завданням філолога має бути пояснення форм, спираючись на внутрішній розвиток мови, і лише потім — формулювання будь-яких висновків, пов’язаних із балтійськими чи індоєвропейськими мовами загалом. Однак назва книги вводить в оману й є неправильною. Вона мала б називатися «Питання історичної граматики литовської мови» або, як кажуть німці, «Beiträge...». Праця фактично є докторською дисертацією. Він захистив її цієї весни, а в Радянському Союзі докторська дисертація має велике значення для розміру зарплати. Назва, що вводить в оману, насправді звучить солідніше, ніж «Питання», і, можливо, це було важливіше для його кар’єри* Крім усього іншого, моя донька Римгайла (коротка форма: Рима), нині студентка останнього курсу Пенсильванського університету, у той самий час (тобто 23–31 серпня), що й Ви, буде у Вільнюсі. Вона отримала стипендію Канзаського університету для вивчення російської мови в Ленінграді. * Примітка перекладача. Можливо, обрати таку назву книжки Ю. Казлаускаса спонукала та обставина, що на той час і дисертації, і монографії мали розглядати лише «широкі» проблеми. Наприклад, книжка З. Зінкявічюса, у якій досліджувалися записи про взаємини та хрещення мешканців Вільнюса на початку XVII століття, мала називатися «Литовська антропоніміка» (В., 1977), монографія А. Валецкене, у якій розглядається категорія роду, називалася «Граматична система литовської мови» (В., 1984) тощо. 54 Вона пробула там шість тижнів, а тепер уся група зі 170 американців уже тиждень подорожує Москвою. Вони також відвідають Одесу й Київ. Група Кензи (49 студентів) тиждень проведе в російському молодіжному таборі. Після того, як інші студенти 23 серпня виїдуть із Києва до Відня, вона полетить до Вільнюса, а потім 2 вересня зустрінеться з іншими американцями в Амстердамі, щоб полетіти додому. Ми з дружиною маємо родичів у Вільнюсі, і донька відвідає їх. Якщо Ви хотіли б побувати в литовській родині, відвідайте у Вільнюсі моїх родичів Альдону та Вітаутаса Віткаускасів. Їхня адреса: Вільнюс 40, вул. Нуйакурю, 16–1. Вони могли б допомогти Вам ознайомитися з містом і без офіційних гідів відвідати найцікавіші місця. Я напишу Віткаускасам, щоб вони знали про Ваше перебування у Вільнюсі. Однак якщо у Вас не буде часу їх відвідати, забудьте про цю пропозицію. Вони живуть в Антакальнісі, неподалік від Інституту литовської мови. У попередньому листі Ви згадували, що отримали фінансову підтримку для своєї подорожі від Російського центру. Я планую наступного літа поїхати до Литви й, звичайно, хотів би десь отримати фінансову підтримку. Можливо, Ваші відомості стали б мені в пригоді. З найкращими побажаннями Щиро Ваш Антанас Саліс [5] 15 жовтня 1968 року Шановний колего! Дякую за Вашого листа від 6 жовтня 1968 року. Я зовсім не проти присвятити суботній ранок роботі над Вашим записом. Я запропонував би 19 або 26 жовтня. Пообіді ми хотіли б запросити Вас до себе додому, і, звичайно, Остраускаси також будуть запрошені. Повідомте мені, яка субота була б для Вас зручнішою. Якщо Ви хотіли б зателефонувати, я буду на кафедрі в четвер, 17 жовтня, з 9:00 до 16:30. По п’ятницях я зазвичай залишаюся вдома. Мої телефонні номери: робочий — 594—8704 і домашній: KI-4—1285. Якщо Ви вирішите приїхати 26 жовтня, то, звичайно, у нас буде достатньо часу, щоб листуватися. З нетерпінням чекаючи на нашу цікаву зустріч, залишаюся, Щиро Ваш, Ентоні Саліс 15 жовтня 1968 року Шановний колего, Дякую за листа від 6 жовтня 1968 року. Я охоче присвячу суботній ранок роботі над Вашим записом. Я запропонував би 19 або 26 жовтня. Пообіді ми радо приймемо Вас у себе вдома; звичайно, Остраускаси також будуть запрошені. Повідомте, яка субота була б для Вас зручнішою. Якщо Ви хотіли б зателефонувати, я буду на факультеті в четвер, 17 жовтня, з 9 до 1630 години. По п’ятницях я зазвичай буваю вдома. Мої телефонні номери: робочий — 594—8704, домашній — KI-4—1285. 55 Якщо Ви вирішите приїхати 26 жовтня, то в нас, звичайно, буде достатньо часу листуватися. З нетерпінням чекаючи на нашу цікаву зустріч Щиро Ваш Антанас Саліс [6] 70.II.9 Шановний колего, Дякую за Ваш люб’язний лист. Справді, зачароване коло з Казлаускасом. Уперше від Вас почув, що Державний департамент не хоче його впускати. Напишіть, які саме перешкоди заважають його впустити: чи тому, що він партієць, чи з якоїсь іншої причини. А може, перешкодою є те, що США не визнають інкорпорації балтійських держав до Радянського Союзу? Одним словом, хочу почути від Вас точніше. Якщо тим шляхом, яким його запрошував Ваш університет, нічого не виходить, можливо, був би можливий інший спосіб, а саме приватне запрошення. Щоправда, можливо, було б важче владнати фінансове питання. Приватне запрошення було б як туристичне. Для цього Ви виписали б особисте запрошення, щоб Ваш знайомий друг-науковець відвідав Вас. Такі дозволи видають у Литві без відома Москви. А після приїзду, можливо, Ви все-таки могли б виплатити Казлаускасу суму, яку було передбачено, або принаймні її частину, щоб йому було вигідно їхати, не витрачаючи власних коштів. Спробуйте з’ясувати, чи можна якось обійти ці перешкоди. Треба пробувати всіляко. А щодо того, що він, приїхавши до Вас, прочитає лекції, то, здається, для цього не може бути перешкод. Адже приїжджають науковці з-за кордону з різних країн і читають лекції навіть у кількох місцях. Важливо лише, щоб ця установа чи організація знайшла змогу йому заплатити. З гостьовою візою (visitor’s visa) люди зазвичай приїжджають на три місяці. Потім її продовжують іще на довший час. Якщо можна було б запросити його приватним запрошенням, то виділені гроші не пропали б. І за такого запрошення він напевно встиг би приїхати до початку осіннього семестру. Я теж їздив до Литви без московського порядку обміну й без відома Москви, але все ж мав стипендію від American Council of Learned Societies. Поїздку владнав приватним шляхом через Корсака. До речі, я виписав особисте запрошення одному приятелеві, хірургові з Вільнюського університету. І повідомили, що дозвіл надано їм обом із дружиною. Витрати на подорож вони оплатять самі. А ми тут уже подбаємо про них разом із литовськими лікарями. Якби Казлаускас був певен, що йому тут заплатять, він міг би сам купити квиток на літак туди й назад. Папір закінчується, тож закінчую. Спробуйте. Ваш А. Саліс P. S. Про справу Казлаускаса краще докладніше нікому не розповідайте, тобто литовцям. А то потім здіймуться всілякі чутки. A. S. [7] 70. III. 30 Шановний колего, Дякую за обидві фотографії листів. Отже, маю останні новини. 56 Висновок: ректорові Кубілюсу не вдалося прорвати московську «сталеву» завісу. І, звісно, лобом стіну не проб’єш. Добре хоча б те, що Москва нарешті відповіла. Цей вислів в ближайшей (!) будущем ніби дозволяє припустити, що згодом, може, щось і вийде. Або ж так лише намагаються втішити Вас після розчарування. Пишучи Л. Владимирову (керівник Бібліотеки Організації Об’єднаних Націй, мій добрий знайомий, його дружина була моєю студенткою), я згадав справу Казлаускаса. Він також вважає, що помилку зробили, запросивши офіційно через обмін (який проходить через Москву). Якби Ви запросили приватно, то він, мабуть, приїхав би. Але, звісно, Вам було б складно владнати фінансовий бік справи. Якщо цього літа Ви відвідаєте Союз і візьмете участь у запланованій конференції з балтистики (мабуть, це буде всесоюзная + демократические страны), матимете нагоду обговорити з Казлаускасом усе — як обійти бюрократичні пастки. Чекатиму й на подальші новини, якщо Ви їх отримаєте. З найкращими побажаннями Ваш А. Саліс [8] 70. IV. 1 Дорогий колего, Десь загубив адресу проф. Месероле. Прошу передати йому коректуру. До речі, Ви запитували про співробітників білоруської бібліографії. Напишіть проф. Чарльзу Е. Бідвеллу (університет Піттсбурга). Можливо, він погодиться. Адже білоруси обрали його до ”Vučony ū Bielarusaviedzie internacyjanalnaha instituta Bielarusaviedy pakrova šviatoj Eŭfrasini Polackaj”. З найкращими побажаннями Ваш А. Саліс [9] 70. IV. 10 Дорогий докторе, Дякую за листа й усю інформацію. Я також чув, що Бідвелл хворий на рак. Можливо, краще пошукати іншого співробітника. Найкраще було б знайти когось із Мінська. Адже білоруські видання часто залишаються невідомими іншим. Якщо Ви вирішите зупинитися на Мінську, я міг би порекомендувати того чи іншого білоруського мовознавця. Але, звісно, ми ніколи не можемо бути певні, чи погодиться запрошена людина, навіть якщо дуже цього захоче. Адже лише партійні органи вирішують, кому дозволено підтримувати зв’язки з іноземними науковцями. Хоча нині політичні гайки затягують значно сильніше, запрошення до співпраці в «Бібліографії» не становило б небезпеки для запрошеного. Якщо «великі пани» вирішать, що ні, він відмовиться, вигадавши якусь причину. Через лист Бажанова не сушіть собі голову. Можете взяти його й відвезти показати Казлаускасу (сам оригінал!). Це публічний документ, тож ніхто не зможе вам нічого закинути. Можете й зараз коротко перепросити в листі до Казлаускаса, що Бажанов повідомив вам, ніби Казлаускас так «загнаний» роботою у Вільнюсі. Порадьте йому берегти здоров’я та не перепрацьовувати, адже добрих мовознавців так мало. З найкращими побажаннями Ваш А. Саліс 57 [10] 70. VI. 1 Любий докторе, Скористався Вашою люб’язно обіцяною послугою. Сьогодні Special Delivery надіслав на Ваше ім’я посилку з тими подарунками для вільнюсців. У пластиковому пакеті є речі для Віткаускасів. Оскільки Ви, безперечно, завітаєте й до Корсака, бажаючи скористатися деякими матеріалами з фондів Інституту, то я поклав кілька дрібничок і для його родини (ляльку його обожнюваній онучці!), а йому самому — замовлену книжку з літератури. Речі для Корсаків лежать у посилці окремо. Може, знайдете в багажі місцинку, щоб прихопити ці подарунки. Мені навіть ніяково обтяжувати Вас цією посилкою. Але, може, коли знову приїду до Литви (приблизно через пару років), зможу щось привезти Вам. До речі, я дуже із запізненням отримав листа Я. Казлаускаса (дуже люб’язного), написаного 30. III. Підозрюю, що наша секретарка десь його загубила. Звісно, запрошує і на ту конференцію балтистів. Щиро подякуйте йому. Однак навіть кишеня не дозволила б щороку літати до Литви. Доведеться почекати й відкласти гроші на подорож на пізніший час. Я сам незабаром напишу йому про всі справи. А поки що передайте від нас обох найщиріші вітання. Вони обоє такі милі, прості й сердечні. Якщо Вам вдасться тим чи іншим способом запросити їх відвідати Америку, скажіть, що в нас вони будуть бажаними гостями. Зараз у нас гостює проф. А. Марцинкявічюс (хірург) із дружиною. Він побував і в тому дивовижному центрі операцій на серці в Г’юстоні. Вони вилітають до Литви 29. VI. Повернувшись, вони мають зустрітися з Казлаускасами. К. Корсак керує своїм Інститутом «твердою рукою». Якщо Вам щось знадобиться, звертайтеся безпосередньо до нього. Адже в Інституті вже почали готувати до друку й Біблію Бреткуна. Значну частину роботи виконано, та потім щось завадило. Корсак сам Вам розповість. Ця копія допоможе Вам легше розібрати складний рукопис Бреткуна. Бажаю Вам і Пані щасливої подорожі та приємного перебування в Литві. Ваш А. Саліс [11] 70. XII. 28 Любий докторе, Надсилаю більшу частину свого бібліографічного внеску. Ще назбирається з десяток додаткових карток, які я надішлю за кілька днів. Балтистики мій останній номер — V(2), 1969, а Культури мови — № 17. Більше я не маю. Якщо маєте пізніші, додайте Дякую за лист із копією Сабаляускаса та Вашим переписаним примірником, призначеним для Linguistics. Список промовців на похороні Казлаускаса особливий. Виступали лише «менші» (найважливіший — декан Паліоніс). Не було ні ректора Кубілюса, ні Корсака, а також жодного росіянина, який працює в галузі литуаністики (а їх же кілька). Про Степанова я теж нічого не знаю. Їх кілька, але жоден не має зв’язків із литуаністикою. Та й загалом смерть Казлаускаса хотіли замовчати. Лише, очевидно, коли почали ширитися чутки, уже не могли мовчати, і «Тєса» XII. 4 опублікувала ту сфабриковану версію смерті. Отже, мовчали цілих два місяці! 58 Надсилаю Вам фотографію статті К. Брадюнаса. Він був у Каліфорнії і, можливо, щось дізнався від Койєліса. Чи чули Ви щось від редакторів AP? Через ту пані, домовившись про кодове слово, я перевірив би ті чутки про смерть К. Вона повертається до Литви 13. I. і незабаром напише мені. Якщо інформаційні агентства США не захочуть нічого публікувати, ми докладно викладемо всю історію (без підпису або під псевдонімом) у литовському журналі, наприклад, Aiduose. Мовчати не можна. Як Ви гадаєте, чи погодилися б американські балтисти й славісти зробити публічну заяву або висловити протест, коли матимемо перевірені відомості? Я домовився з тією пані, що якщо хтось надійний незабаром поїде до США, то привезе також докладніші відомості усно. Подбаємо, щоб про це повідомили також «Голос Америки», радіо Ватикану й Мадрида. Не вважаю, що Ваша некрологічна стаття є задовільною. Складається враження, що Ви вірите у версію смерті, опубліковану „Tiesos“. Це було б водою на млин радянської влади. Вони сказали б, що американці приймають офіційну версію смерті за чисту монету, а наклепи й вигадки поширюють лише «буржуазні націоналісти». — Не думаю, що Казлаускене потребує матеріальної допомоги. Коли радянська влада когось викрадає й хоче приховати це, вона особливо добре матеріально забезпечує сім’ю. До того ж було б важко щось передати їй через незнайому людину, бо вона боялася б прийняти, аби потім її не звинуватили. З найкращими побажаннями, А. С. P.S. Можливо, у Вас є чіткіші фотографії Казлаускаса. Бажано більшу. Поверну. Разом із цим повертаю й конверт. [12] 71. I. 5 Любий Докторе, Мою частину бібліографії Ви, мабуть, уже отримали. Надсилаю ще кілька аркушів. На цей рік це вже все. Я ще не отримав VIII том академічного словника і № 18 «Культури мови». Якщо Ви їх отримали, внесіть до бібліографії. До речі, у моїй картці виправте запис Kalbos kultūros. Номер має бути 17 (а не 16, як помилково надруковано). Я розмовляв телефоном із паном Дамбрюнасом. Він сказав, що 22 XII «Голос Америки» передав йому звістку про Й. Казлаускаса. Він повідомив те, що писали в литовських газетах США. Відбитки тих повідомлень (за винятком «Науйєнос») Ви отримали від мене. Він також сказав, що через Польщу надійшла ще одна чутка: Казлаускас передчував, що його можуть заарештувати, і попросив двох своїх друзів стежити за ним здалеку на вулиці. І ті друзі бачили, як його заарештували. Один із них був фахівцем з літератури Умбрасас (він викладав у Вільнюському педагогічному інституті). Він також раптово помер у Литві, ще молодим (був моїм студентом). Раптово помер і молодий історик мистецтва Будрис. Лише згодом з’ясується, чи пов’язані якось ці смерті із загибеллю Казлаускаса. Дамбрюнас хотів отримати ще більше інформації у справі Казлаускаса. Я надіслав йому ту інформацію, яку Ви надіслали до NYT і AP. У Вашингтоні вони спробують (через знайомих) поширити звістку про Казлаускаса у «Вашингтон пост» або в якійсь іншій газеті. Так, можливо, нам удасться прорвати мовчання й в американській пресі. Від тієї пані, яка повертається до Литви 13 I, сподіваюся наприкінці цього місяця отримати підтвердження або спростування чуток. Одразу повідомлю Вам. Від Кліма жодної звістки. 59 не отримую. Чи він писав Вам, що там із відповіддю Койєліса? Минулого разу я згадував, що для мене неприйнятна та частина Вашого некролога Казлаускаса, де Ви цитуєте Tiesą. Такої ж думки й Остраускас: радянська влада негайно використала б Вас у пропаганді. Поки справа остаточно не з’ясована, гадаю, у некролозі можна було б лише написати: died in unknown circumstances (можливо: mysterious or unclear?). Цікаво, хто тепер буде відповідальним редактором «Балтистики». Здається, ним мав би стати В. Мажюліс. Адже він теж партієць, а З. Зінкявічюс — ні. Чи писав Вам Мажюліс останнім часом? Мабуть, тепер він боїться навіть думати про Сорбонну. Та й загалом він не вирізняється сміливістю. Як матимете чи отримаєте щось нове, надішліть і мені фотографії (Xerox). Чи маєте якусь чіткішу фотографію Казлаускаса? З найкращими побажаннями, Ваш А. Саліс [13] 71. V. 24 Любий докторе, Дякую за всі листи та інші надіслані фотостатичні матеріали. Ваша кореспонденція справді об’ємна. Після закінчення семестру відповідаю водночас на всі порушені Вами питання. Насамперед щодо покійного Йонаса. Його смерть і досі залишається загадкою, яка з часом усе ж має прояснитися. Та пані, з якою я домовився про таємний шифр для повідомлення, досі мовчить. Чому вона мовчить, мені незрозуміло. Гадаю, що й вона не має чітких доказів (окрім чуток), як загинув Йонас. Інакше вона так чи інакше повідомила б мені (підтвердивши або спростувавши чутки, що ширяться). Водночас інші режимні люди, які приїхали з Литви, намагаються поширити версію, ніби Казлаускас перевтомився, психічно розладнався і тому наклав на себе руки. Одному з тих осіб я дав прочитати статтю в «Акірачяй» і прямо сказав, що ми, судячи з усіх обставин його смерті (особливо дивного дотримання Tiesos), не віримо, що він наклав би на себе руки ні з того ні з сього. Зрештою, коли я притиснув його, він погодився, що смерть Йонаса залишається загадкою. Крім того, було підтверджено, що приблизно на третій день після зникнення Йонаса по телебаченню показали його фотографію, описали його зовнішність і попросили повідомити, чи не бачив його хто-небудь. Перше повідомлення д-ра Клімаса, нібито конфіденційне, що в телевізійних новинах повідомили про тяжке поранення Йонаса в автомобільній катастрофі, було неправдивим. Нічого такого не повідомляли. Залишається з’ясувати лише чутку про чорну «Волгу», яку згадували «Драугас» і журнал «Į Laisvę». Поки що й цю чутку не можна приймати за чисту монету. З чутками треба бути дуже обережними. Адже, наприклад, «Драугас» писав, що радянська влада знищила (вбила) також Й. Лебедиса, Умбраса й Й. Сенкуса. Щодо Сенкуса — це чиста брехня. Коли я був у Литві, то на власні очі бачив, що він уже був руїною людини (тяжко хворів на хворобу Паркінсона). Те, що Вам пишуть про нову квартиру для Казлаускене та державну премію за книжку Йонаса, свідчить про нечисте сумління і бажання Вас заспокоїти та «зам’яти» брудну історію. Це звична радянська тактика — так владнувати неприємні історії. Те, що партія вважала Йонаса винним, ясно свідчить «Tiesos 60 мовчання про його похорон і відсутність на ньому верхівки. Коли я наголосив на цьому своєму співрозмовникові, він не зміг мені нічого пояснити. Те, що колеги покійного допомогли Казлаускене переїхати до нової квартири, цілком зрозуміло. Вони, звісно, зробили це щиро, виявивши повагу до родини покійного. А те, що режим (запізно!) вирішив ушанувати пам’ять Йонаса й забезпечити родину, — колегам покійного також не становить жодної небезпеки виявляти прихильність і послужливість до вдови. Якщо хтось із колег і знає справжні обставини смерті, офіційно про це мовчатиме, як земля. Така, за словами Сабаляускаса, «радянська дійсність». Якщо й Ви колись знову відвідаєте Литву, навряд чи хтось наважиться сказати правду. Кожен тремтить за власну шкуру. Те, що я тут пишу Вам щодо питання Йонаса, вважайте конфіденційним і не згадуйте мого прізвища. Аргументи можете використовувати від свого імені, де буде потрібно. Адже деякі «урапатріоти» вважають мене прокомуністом (після мого відвідання Литви). Тепер про мовні справи. — Насамперед щодо Бреткуна rupinais. Вислів походить із Книги Мудрості (Buch der Weisheit) 12:13. Погоджуюся з Вашим перекладом. Перевірив англійську Jerusalem Bible. Там перекладено: For there is no God, other than you, who cares for every thing (варіант: all men). Сквирецкас переклав литовською: Бо крім тебе немає іншого Бога, який дбав би про все. Я не сумніваюся, що rūpinąis — це 3-тя особа однини теперішнього часу; така сама форма відома жмудським говіркам узбережжя (Дарбенай, Кретинга): rūpinąis (у діалекті: rūpėnās) = rūpinasi. Тут маємо кінцеву частку ai, як і в жмудських говірках узбережжя, де кажуть: yrāi, eināi, sākāi = yrā, einā, sākō. До речі, Беззенбергер у Geschichte (Beiträge) пише wissu. Це означало б visų (род. мн.), тобто visais (= all men). Те, що Бреткунас пише 2 sg. pažįstai (Geschichte 193), — це, можливо, прусизм, або ж могло бути й pažįstai. Що така форма 2 sg. здавалася рецензентам незвичайною, свідчить і виправлення ne mekstais į nesimeksti. Про те, що Бреткунасові не можна цілком довіряти, свідчать також його написання 3-ї особи множини теперішнього часу: randosi, randose, randos замість randasi, randas (Gesch. 193 f). Адже в рідній говірці він мав ā і, пишучи литовською, утворював гіперкоректні форми: eidomas, bilodoms, turėdomi тощо (Gesch. 223 f) = eidamas, bylodamas, turėdami, а також Tiewomus, senome, kalbom = tėvamus, sename, kalbam(e), dowonots, Wakoro = dovanotas, vakaro (Gesch. 59 f.). Лише пізніше, у перекладі Біблії, він починає послідовніше правильно вживати закінчення -damas. Ще про форми uraisin тощо. Не пригадую, щоб хтось тлумачив їх так, як Ви. Здається, перевага мала б бути на Вашому боці. Але про всяк випадок перевірте в докладній бібліографії досліджень прусської мови тієї польки, на яку вказано в нашій бібліографії PMLA. У литовській мові такі форми, як згадана Вами pirmās, трапляються, наприклад, у говірці Ґедрайчяй. Там означальні прикметники занепали, і pirmaasis відмінюється як неозначений. Семантично означені форми дещо нагадують компаративи. Ваше пояснення анітрохи не гірше за давніше традиційне. Треба вже закінчувати цей довгий лист. До речі, у Чикаго нам не доведеться зустрітися, бо через сімейні обставини я не зможу взяти участь у з’їзді. У моєї доньки поповнення в родині. На з’їзді, можливо, оберете й нового завідувача відділу литовської мови. Я відмовився, поступившись місцем молодшому. Було б приємно якось побачити Вас у Філадельфії. Нам було б про що поговорити. Адже 1973 року я вже виходжу на пенсію. Якщо колись приїдете, запрошу до нас 61 переночувати. З найкращими побажаннями Ваш А. Саліс P.S. Повідомили, що співробітники бібліографічного відділу не повинні сплачувати членський внесок MLA. Відповідно, я повідомив, що є членом комісії, як зазначив проф. Мессероле. Але наприкінці минулого року PMLA припинив надсилати мені видання. Я не отримав навіть програми минулого з’їзду. Щось не гаразд. Можливо, нагадаєте професорові, щоб він владнав це питання. А. С. [14] 72. I. 12 Любий докторе, Надсилаю весь бібліографічний матеріал, який зміг укласти з фондів Бібліотеки та зі своїх журналів. Серед них знайдете й Kalbotyra 22, iii. Ми мали лише цей один номер. Дещо, що вдалося розшукати, я додав і з книжок — одну-дві також білоруською. Поки що не передбачаю жодних доповнень. Дякую за фотографії листів. Мені все цікаво. Ще одна дрібниця. У «Метрики преси» я знайшов окремий бібліографічний запис: Skausmas [На пам’ять про д-ра філол. наук Й. Казлаускаса. Виступи: Й. Пальоніс, В. Мажюліс, Альф. Мальдоніс, Ґ. Андрашюніене, А. Лана, А. Сабаляускас, Й. Степановас, С. Каваляускас] Tarybinis Studentas 27 листопада 1970 р. Це, очевидно, промови, виголошені на похороні покійного Йонаса. Адже й Сабаляускас у листі згадував про ці промови. Дивно, що він не надіслав Вам того номера T. S. Напишіть і попросіть, щоб надіслав. Якщо зараз неможливо дістати той номер, нехай зробить копію Eros (це їхній Xerox). Ці промови можуть бути дуже цікавими, і, можливо, між рядками вдасться вичитати щось цікаве. Нещодавно я був у Вашингтоні й ще розмовляв із тією пані, яка влітку була у Вільнюсі. Вона знову підтвердила, що пані Т. Катилене (моя колишня студентка) того дня, коли зник Йонас, бачила його в автомобілі, що їхав (він сидів у ньому), і він, здається, хотів їй щось сказати, але автомобіль поїхав. Отже, наступного дня Катилене розповіла про це дружині брата тієї вашингтонської пані (вони разом працюють). Але пізніше Катилене заперечила сам факт, що бачила його. Мовляв, вона помилилася, сплутала Йонаса з іншою людиною. Моє припущення: коли органи безпеки дізналися, що розповіла Катилене, то, видно, негайно схопили її й пригрозили, щоб вона зреклася своїх слів і сказала, що не бачила його. Про те, що я тут написав, нікому, навіть Dr. Klimas, не згадуйте. Клімас чи хтось інший візьме й напише про це в пресі, а тоді совєти вдадуться до репресій проти Катилене й, можливо, інших осіб. Треба бути дуже обережними. З найкращими побажаннями Ваш А. Саліс P.S. Цікаво, скільки коштує граматика Ендзелінса? Можливо, ми замовимо її для книгарні. А. С. 62 [15] 72. III. 27 Любий докторе, Водночас відповідаю з усіх справ і питань. Сьогодні я надіслав ту рекомендацію Philosophical Society. Сподіваюся, вона буде чимось корисна. Добре, що Ви самі збираєтеся відвідати Топорова й Мажюліса, щоб порадитися з питань прусської мови. Обмін думками, безперечно, буде корисним. Але не сподівайтеся розгадати всі «пруські загадки». І в минулому було вдосталь вигаданих «паперових» теорій. Треба пам’ятати, повторюю, добре пам’ятати, що тексти записані німецькою мовою того часу, з її місцевими письмовими й орфографічними звичаями. Тексти доводиться тлумачити так само, як тлумачать давні пам’ятки латиської мови, написані німецькою. Бажаю успіху. Інша річ — самі литовські письменники! Мені цікаво, чи матимете Ви нагоду, перебуваючи у Вільнюсі, зустрітися з пані Казлаускене. Справа дуже делікатна. Але якщо Ви її не відвідаєте, то можете її образити. Та, з іншого боку, з огляду на те, що за нею стежить радянська служба безпеки, вона й сама може уникати зустрічі з Вами. Адже режим, щоб «зам’яти» трагедію Йонаса, надав їй достатньо матеріальних благ, зокрема й премію. Гадаю, найімовірніше, Вам порадять відвідати її в чиємусь супроводі. Тоді режимові буде спокійно: вдова нічого не проговориться, а зіграє офіційну версію. Інша річ, якби вдалося поговорити з нею наодинці й не в її квартирі. Але й у такому разі сумнівно, чи вона ризикнула б щось проговорити. Щодо згоди на переклад граматики покійного, донька сказала, що вже три місяці не отримували жодної відповіді. Їй повідомили з Індіани, що запит знову повторять. Побачимо, коли дійде до справи. Щодо Ромуви, залишаюся при наданій мною інформації. Вона розташована за 120 миль від Торонто, у напрямку Wasaga Beach. Клімас промахнувся повз шкіряну халяву. Коли будете у Вільнюсі, безперечно, відвідаєте Корсакасів. З ним я ще не завершив листування щодо затриманих матеріалів із прізвищами. Якщо справа повернеться в позитивному напрямку, передам невеличкий подарунок його дружині. З найкращими побажаннями Ваш А. Саліс 63