J. Pabrėžos botanikos terminų žodynas „Sryje Balsenyyny“ (1843)

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXV (1995) LIETUVIŲ LEKSIKOLOGIJOS TYRINĖJIMAI Angelė VILUTYTĖ J. PABRĖŽOS BOTANIKOS TERMINŲ ŽODYNAS ”SRYJE BALSENYNYNY” (1834) Багато років Й. Пабрєжа збирав матеріали про рослинність Жемайтії та взявся за величезну працю — написання ботанічних праць литовською мовою. Це була важка робота, оскільки потрібно було самостійно створити ботанічну термінологію та пристосувати литовські назви до рослин. Й. Пабрєжа працював один, не маючи на що спиратися, але, будучи надзвичайно працьовитим і наполегливим, уклав великі ботанічні словники, важливі для науки й сьогодні. Назви рослин Й. Пабрєжа збирав із живої мови, а зібраний матеріал використав для створення наукової термінології. Ця праця вимагала ґрунтовного теоретичного опрацювання. 1921 року Й. Елісонас у бібліотеці Крецінгайського монастиря серед рукописів Й. Пабрєжі знайшов рукописи великого словника ботанічних термінів «Sryje Balsenyny» та статті з такою самою назвою. Побачивши, що в цій статті вперше розглядаються цікаві питання ботанічної термінології, Й. Елісонас надрукував статтю — «Нотатки щодо укладання досконалої жемайтійської флори» (Uwagi łączące się ulozenia doskonaley Flory Zmudzkiej)1. Статтю Й. Пабрєжі, написану 1834 року польською мовою, можна розглядати як теоретичне підґрунтя словника, який далі аналізується в цій праці (Sryje Balsenyny. Būluu Žemayt. Lotinyyniu Par Kónyga Ambrozieejó Paabrezá sóórinktu. Metusy 1834. Kretingoo. — «Литовсько-латинський словник морфології рослин»). Оскільки у статті Й. Пабрєжа розглядає ті самі терміни, що й у словнику, цю статтю можна вважати навіть вступною частиною словника. Авторка користувалася статтею, надрукованою Й. Елісонасом. У статті викладено сім нотаток (розділів), у яких Й. Пабрєжа вказує, як утворюються назви рослин, подає етимологічну класифікацію жемайтійських назв і докладно розглядає, від яких слів походять відповідні назви. У першій нотатці статті Й. Пабрєжа зазначає, що жемайтійські назви рослин найчастіше вживаються у множині (in plurali numero), наприклад: avietes (f. pl.) ~ avietes Rubus idaeus, kvijte (m. pl.) ~ kviečiai Triticum hybernum, dagė (m. pl.) ~ dagiai Centaurea benedicta, gailė (m. pl.) ~ gailiai Ledum palustre тощо. Ужиті в однині (in singulari numero) ці назви означають уже насіння або плід. Назви дерев уживаються лише в однині: ašis (m. sing.) ~ uosīs Fraxinus excelsior, gtūsnis (m. sing.) 1 Елісонас Й. Зауваги щодо укладання досконалішої флори Жмудзі. — Kosmos 1, 1922, 46—51; 2, 1923, 183—186; 3, 283—294. 169 ~ gluostis Salix fragilis. Назви грибів мають форми як однини, так і множини. Однак форми множини вже позначають родину: barawijks ~ barawijnkã (m.) ~ baravukai, kelmutis ~ kelmutė (m.) ~ kelmučiai. В інших нотатках статті Й. Пабрєжа зазначає, що жемайтійські назви рослин можна поділити на два основні класи, тобто на прості (voces simplicae) і складені (voces compositae). На думку Й. Пабрєжі, назви рослин можуть походити від різних частин мови. Наприклад, від прикметників (voces derivatae ab adjectivis): gayle (m. pl.) Ledum palustre (ab adjectivo gaytus), aklė (m. pl.) Galeopsis versicolor (ab adjectivo aklas), kulė (m. pl.) Angelica silvatica (ab adjectivo kultus); rūksžtijnes (f. pl.) Rumex acetosa (ab adjectivo rugsztus), rėtynos (f. pl.) Scabiosa succisa (ab adjectivo retas). Назви рослин можуть походити від дієслів (voces derivatae a verbis): kibe ~ kibiai (m. pl.) Aretum Lappa (a verbo kibti), dagė ~ dagiai (m. pl.) Centaures benedicta (a verbo dijgti), wyturės ~ wyturės (f. pl.) Convolvulus arvensis (a verbo wyturti). Й. Пабрєжа наводить також складні назви (vocabula composita), які можуть утворюватися з двох іменників (substantivum cum substantivo), наприклад: wyłkadalge ~ wilkadalgaı (m. pl.) Iris pseudacorus (ex Wylk’s et·dalgis), warnakė ~ varnakiai (m. pl.) Senecio Jakobea (ex Warna et akis); утворюватися з іменника й прикметника (substantivum cum adjectivo): geltongalwe ~ geltongalviai (m. pl.) Ranunculus acris, baltagalwe ~ baltagalviai (m. pl.) Anthemis arvensis тощо. На думку Й. Пабрєжі, для утворення назв родів рослин, що відповідають духу жемайтійського діалекту, можна вживати кальку з латинської мови; назву можна утворити від характерного кореня + відповідного суфікса. Ця термінологічна праця була своєрідним дороговказом для ботанічних праць Й. Пабрєжі. Перш ніж написати свою найбільшу працю із систематики рослин «Tayslõus augalų mynnys» («Система рослин»), Й. Пабрєжа (1821—1834 рр.) написав кілька підготовчих праць, а саме: «Dictionarium Botanicum Latino Samogiticum» («Латинсько-литовський словник назв рослин»), підготовлений близько 1821 року, «Vardaa tayslyvnee Augimiu» («Систематичний словник назв рослин») та вже згаданий «Sryje Balsenynny Biluu Žemayt. Lotinywny» («Алфавітний литовсько-латинський словник термінів морфології рослин»). Останній словник Й. Пабрєжа написав 1834 року. У цій статті розглядаються джерела словника «Sryje Balsenynny» та його лексикографічна структура. Рукопис зберігається в бібліотеці Литовського ботанічного товариства. Авторка користувалася фотокопією, що зберігається у відділі словників Інституту литовської мови. Про цей словник Й. Пабрєжі ніхто спеціально не писав. Рукопис «Sryje Balsenynny» (далі — SB) має 505 сторінок. Написаний чорнилом. Почерк гарний і охайний, хоча не всі сторінки однакового розміру й чіткості. У тексті словника після латинських термінів знаходимо кілька скорочень: Blaff (подекуди Bluf і Bl), Bess, Pers, Link, Rich, Wach, Grec тощо. Ці скорочення Й. Пабрєжа ніде у словнику SB не пояснює, але у передмові до «Taisliaus» «Prajows weykala», у розділі «Paagalbas, kokių datiriaua 170 «… шановному читачеві своєму, у цій справі»2 дякує Йонасу Вольфгангу, який дав йому дуже ґрунтовну латинську працю М. Блаффа та К. Фінґерунга «Compendium Florae Germaniae» (Norimbergae 1825). Там само Й. Пабрєжа згадує й інші праці, назви яких відповідають наведеним скороченням: V.S.Besser. Enumeratio plantarum hucusque in Volhynia, Podolia, Gubernia Kijovien­si etc. collectarum (Vilnae 1822). Species plantarum seu Enchiridium Botanicum etc. Curante Dr. C.H.Persoon (Petropoli 1817). C.Linnei Genera Plantarum etc. Curante Dr. Joan. Jac. Reichard (Francofurti ad Moenum 1778). Linc. Handbuch zur Erkennung etc. (Berlin 1829). Monografija Skrzypow przez J.P.Vaucher Genewy. Tłumaczenie z francuzkiego przez W.J.Pannę Alexandrę Wolfgang. (Wilno 1826). Немає даних про те, що Й. Пабрєжа користувався якимось словником ботанічних термінів. У вступі до SB «Кілька слів до читача» Й. Пабрєжа пояснює призначення словника: він, мовляв, дуже цінний для читача, оскільки в ньому подано не лише латинські «слова» (терміни), а й жемайтські, до того ж цей словник єдиний, бо «більше жемайтських праць такого змісту читачеві не доведеться побачити». У словнику є скорочення Grec, яке свідчить, що Й. Пабрєжа перекладав назви термінів не лише з латини, а й з грецької. Подекуди поряд із латинськими термінами наведено грецьке слово, наприклад: augime (~ augymė) — planta (phytos), barzda — barba (pogon), dagtys (~ dantys) — dens (odon), akouts (~ akuotas) — arista (athera), aplink — circa (peri), po — intra (hypo), balnaskūris (~ balnaskūris) — leucodermis тощо. Структура SB проста: слова розміщено за литовською абеткою у двох стовпцях; ліворуч — однословні та складені литовські терміни, праворуч — латинські відповідники. Литовські слова від латинських відділено дефісом. Усі латинські слова підкреслено прямою лінією. На полях чимало доповнень. Подекуди біля слів наведено навіть граматичні позначки, наприклад: adjec., adver., conjunctio тощо. Автор словника подає при терміні також його зменшувальні форми, додаючи відповідні суфікси, наприклад: warpa ~ warpeely (дзвоник), warpuuty (~ warputė), warpyyky (~ warpikė), žyydis (~ žiedas), žydeelis (~ žiedelis), žyiditeelis (~ žiedytelis), gisla (~ gysla) (vena), gisleely (~ gyslelė) (venula). Поряд з іншими подібними термінами наведено також форми прикметників, утворених від іменників, наприклад: blakstienaa (~ blakstienai) — blakstieniigs (~ blakstieningas), blakstienots (~ blakstienotas), skiida (~ skyda) — skidoots (~ skydotas) — skidoouts (~ skyduotas), kóópka (~ kuopka), kóúpkkóóuts (~ kuopkuotas), kóúpkinynis (~kuopkininis) тощо. Дієслова, як і в інших словниках того часу, подано у формі першої особи, наприклад: atweró (~ atveru) — aperio, dabojó (~ dabojų) — observo, dalyjó (~ daliju) — divido, geemó (~ gemu) — nascor тощо. Для опису стебел, листків, суцвіть та інших частин рослин Й. Пабрєжа наводить також словосполучення з дієприкметниками, наприклад: atsyremąs strajós (спираючись на стебло- 2 P a b r ė ž a A. Prajows weykala. — P a b r ė ž a A. Ботаника або Тислюс Аугумініс (рукопис), 1843, III. 171 ло) — incumbens anthera, atgaal kni̇̇ḃas (~ atgal kniḃas) — retro spectans, nóóslẹṅkas laps (~ nuslenkąs lapas) — decurrens folium, kyylsṫas žydis (~ kilstąs žiedas) — ascendens flos, kyylsṫati siekla (~ kilstanti sėkla) — ascendens semen, prikliṁbati kaaruna (~ priklimbanti karūna) — adhaerens corolla, priṡykyyṡas koots (~ prisikišęs kotas) — contiguus stipes. Невідомо, чи то тому, що SB був підготовчою працею до інших робіт Й. Пабрєжі, чи тому, що він надто широко розумів термінологію морфології рослин, але у словнику знаходимо й окремо винесені прислівники, числівники, займенники, прийменники та навіть частки: abejur (~ abejur) — utrimque, apaar (~ apar) — praeter, auksztaa (~ aukštai) — alte, auksztesnee (~ aukštesniai) — altius, daar (~ dar) — nondum, jpate (~ ypačiai) — deorsim, jaau (~ jau) — iam, dó (du) — duo, seeptiny (~ septyni) — septem, pęękts (~ penktas) — quintus тощо. У словнику чимало складених (переважно двослівних) термінів. Двослівні терміни найчастіше складаються з іменника та прикметника або прислівника та прикметника. Зазвичай їх подано за абеткою другого компонента, із повторенням першого компонента, наприклад: sieklyniič́zė daugiawaly (~ sėklinyčia daugkevalė) — pericarpium multivalve, sieklyniič́zė dwykiawaaly (~ sėklinyčia dvikevalė) — pericarpium multivalve, sieklyniič́zė ketórkiawaaly (~ sėklinyčia keturkevalė) — pericarpium tetravalve, nóóugs akouts (~ nuogas akuotas) — nuda arista, nóóugs ražis (~ nuogas ražis) — nudus culmus, nóóugs styibs (~ nuogas stiebas) — nudus caulis, nóóugs žydis (~ nuogas žiedas) — nudus flos, laapinta galweely (~ lapinta galvelė) — foliosum capitulum, laapinta keeky (~ lapinta kekė) — foliosus racemus, laapinta koupka (~ lapinta kuopka) — foliosus calyx, laapinta paklooty (~ lapinta paklotė) — foliosus involucrum, laapinta waarpa (~ lapinta varpa) — foliosa spica, kekieetaa rypkóóuts (~ kekėtai ripkuotos) — racemoso verticillatus, kekieetaa sodieets (~ kekėtai sudėtas) — racemoso compositus, kekieetaa waarpots (~ kekėtai varpotas) — racemoso spicatus, paarmaatomaa plieweets (~ permatomai plėvetas) — pellucide membranaceus, paarmaatomaa spóágóóuts (~ permatomai spūoguotas) — pellucide punctatus тощо. Якщо видові терміни наведено при залежному (прикметниковому чи дієприкметниковому) компоненті, зберігається природний порядок компонентів словосполучення, наприклад: sóódieta keeky (~ sudėta kekė) — compositus racemus, sóódieta kóóupka (~ sudėta kuopka) — compositus calyx, sóódieta óóuga (~ sudėta uoga) — composita bacca, sóódieta waarpa (~ sudėta varpa) — composita spica тощо. Складені терміни з трьох і більше слів у словнику здебільшого також розміщено за абеткою, послідовно поєднуючи слова, наприклад: dóbóltaa atrýristy taapa (~ dubultai atriesti lapai) — duplicato revoluta folia; dóbóltaa dweeytos laps (~ dubultai dveitotas lapas) — duplicato binnatum folium; dóbóltaa isiaussty taapa (~ dubultai įsiiausti lapai) — duplicato involuta folia; plaaukaa penóklyynee szakoothyjyn skidooty (~ plaukai penukliniai šakotieji skydoti) — pili lymphatici ramosi scutati; plaaukaa penóklyynee szmotóóutyjyn (~ plaukai penukliniai šmotuotieji) — pili lymphatici articulati тощо. Біля деяких литовських термінів у звичайних дужках, іноді після слова kyteep (~ kiteip), наведено також міжнародні терміни: rasodnós (kyteep iinspekts) 172 ~ rasodnas (інакше inspektas), wylnieets (інакше rólngiǿóts) ~ vilnetas (інакше rulongiuotas). У словнику є терміни, перекладені польською мовою: augimniíčźe istoryynu (~ Botanika historyczna), augimniíčźe nó’mriedy (~ Botanika ekonomiczna), augimniíčźe skyrtynyyny (~ Botanika opisowa), augimniíčźe zolyny (~ Botanika lekarska). J. Pabrėža походив з околиць Лєнкімаса. Свої ботанічні праці він писав рідним приморським кретингським діалектом жемайтів. Уже у вступі до «Taisliaus» J. Pabrėža сказав: ”Rašiau ne dėlei Lietuvininkų (kurie gal sau toli už mane geresnių pisoriu atrasti), ale dėl tikrųjų žemaičių”3. Мова словника ”Sryje Balsenyny” також жемайтська (як у фонетиці, так і в морфології та лексиці). Однак правопис J. Pabrėži дуже своєрідний. У передмові до ”Taisliaus” J. Pabrėža пише про правопис своєї праці (Apey Rasztuyny (Ort-hographia) kokios čźe jėmiaus apey apsyyrykymus wertus pataysyyty). Тут автор каже, що ”reiszkios rašziau teyp, kayp anyi diikaa žemaytyszkamy Liyžówiej bruungz”4. У словнику J. Pabrėža використовує польський алфавіт, пристосовуючи його до фонетики діалекту. ”Baalsiu (Litera) brunzgyyma tóu pati óźtaykiau, koks ju kalboj lęękysz koy pri gala ómžiaus bówa”5. Приголосні č, š, ž відповідають cz, sz, z, наприклад: dwysz oonis (~ dvišonis), szaknys (~ šaknis), aszeely (~ ašelė). М’яку вимову č, š, ž передають як ćź, śź, ź, наприклад: ćźesnakinis (~ česnakinis), śźerióóuts (~ šeriúotas), sieklyniíčźe (~ sėklinyčia). Твердий приголосний l позначається літерою ł: blakstienaa (~ blakstienai), taps (~ lapas), однак: daugeleee (~ daugeliai), aukszliis (~ aukšlys). Голосна i відповідає y літературної мови, а в кінці слова — i або į, наприклад: augimys (~ aygymės), ira (~ yra), bi (~ by), pati (~ patį). Голосна ó є проміжною між o та u і відповідає жемайтській ǫ, наприклад: dóbóltaa pjuklóóuts (~ dubultai pjūkluotas), atbókósee dątiets (~ atbukusiai dantėtas), kódla (~ kudla). Дифтонги ay, au, ey, yi, óy, óu у літературній мові відповідають ai, au, ei, ie, oi, uo, наприклад: labay (~ labai), lapóóuts (~ lapuotas), lyižów eelis (~ liežuvėlis), kóupka (~ kuopka), styibs (~ stiebas), ketwersyynis (~ ketversienis). Дифтонг ei у закінченні пишеться замість iai: dydeesney (~ didesniai), labiausey (~ labiausiai), але іноді J. Pabrėža вживає також ee: daugelItee (~ dau-gialyčiai). У словнику подвоєна голосна aa позначає закінчення ai, наприклад: daugingaa (~ daug-in-gai), dątietaa (~ dantėtai), baltaa (~ baltai), źyidaa (~ žiedai): голосні ee означають ~ iai: atbókósee (~ atbukusiai), gruudla pee (~ grūdlapiai). Подвоєні голосні aa, ee, ii, oo, uu, yy, на думку J. Pabrėži, слід писати тоді, коли склад ”dó kaartó ylgesney reikia ysztarty nekayp kad buutu wy-ina”6. Отже, подвоєні голосні в слові позначають також наголошений або подовжений голосний, 3 P a b r ė ž a A. Там само, V. 4 P a b r ė ž a A. Там само, XI. 5 P a b r ė ž a A. Там само, XI. 6 P a b r ė ž a A. Там само, XI. 173 наприклад: kaszeely (~ käsėlė), keelny (~ kelniė), waarpa (~ varpa), moorkaa (~ morkai), ruutaa (~ rūtai) та ін. Правопис Й. Пабрежі дуже своєрідний і непослідовний та прямо потребує окремого ґрунтовного дослідження. Деякі терміни, ужиті Й. Пабрежею в цьому словнику, потрібні й сьогодні для термінології морфології рослин. У «Словнику ботанічних термінів» (1965) знаходимо такі ботанічні терміни Пабрежі: šepečiuotas lapas (folium hispidum, шершавый лист), м’ясисте стебло (caulis carnosus, мясистый стебель), plėnėtas stiebas (caulis tunicatus, стебель снабженный оболочкой-туникой), plaukuotas stiebas (caulis pilosus, волосистый стебель), голе стебло (caulis nudus, голый стебель), mėsingas stiebas (caulis carnosus, мясистый стебель), nykštęs rinkys (annulus fugax), patenkś rinkys = nuolatinis rinkys (annulus persistens), paslankus rinkys (annulus mobilis), aštuonžiedė ripka = aštuonžiedis menturis (verticillus octoflorus, восьмицветковая мутовка), tikroji uoga (bacca vera, истинная ягода), lapūnas (frons, листоватое слоевище), terlytėlės (cyphellae, цифеллы) та ін. Хоча багато термінів, створених Й. Пабрежею, застаріли й відрізняються від тих, що вживаються нині (au gynė = рослина, augmynyčia = ботаніка, žolinyčia = гербарій, bragas = парасолька, kuopka = чашечка, sėklinyčia = плід), однак його ботанічні праці важливі як перша спроба створити литовську термінологію цієї галузі. Висновки 1. Готуючись написати великий словник морфології та систематики рослин жемайтським діалектом, Й. Пабрежа підготував кілька допоміжних праць. Такою підготовчою працею і є його словник «Sryje Balsenyyny». 2. Пишучи цю працю, автор спирається насамперед не на якийсь словник, а на латиномовні ботанічні праці M.Besserio, M.Bluffo, D.H.F.Linko, C.H.Persono, L.C.M.Richardo, які йому дістав професор Вільнюського університету J.Wolfgangas. 3. Однослівні та складені терміни в словнику подано за абеткою. Видові терміни утворено відповідно до природного для литовської мови способу поєднання слів. Поряд із латинськими термінами наведено грецькі та польські відповідники. Лексикографічна техніка словника «Sryje Balsenyyny» не відрізняється від техніки інших рукописних словників того часу. 4. Деякі терміни, вжиті у словнику «Sryje Balsenyyny», використовуються в термінології морфології рослин і сьогодні. СЛОВНИК БОТАНІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ «SRYJE BALSENYYNY» Й. ПАБРЕЖІ Анотація Й. Пабрежа (1771—1849) першим створив литовську ботанічну термінологію. У статті розглядається термінологічний словник «Sryje Balsenyyny». Словник побачив світ 1834 року, він складається з 505 сторінок. Основну увагу в статті приділено дослідженню двох головних питань: 1) розглядаються джерела та 174 2) досліджується лексикографічна структура словника. У словнику Й. Пабрежі трапляються такі скорочення, як, наприклад, Bluff, Bess, Link та ін. Це скорочені прізвища, на які Й. Пабрежа спирався, укладаючи свій словник. У словнику ботанічні терміни наведено в алфавітному порядку. За способом творення виокремлюються терміни, утворені з одного та двох слів (прості й складені). Деякі терміни, наведені в згаданому словнику, не втратили свого значення й сьогодні. 175