Vokiškos kilmės drabužių ir apavo pavadinimai lietuvių kalboje

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXV (1995) LIETUVIŲ LEKSIKOLOGIJOS TYRINĖJIMAI Danutė SABALIAUSKAITĖ НАЗВИ ОДЯГУ ТА ВЗУТТЯ ЛИТОВСЬКОЮ МОВОЮ НІМЕЦЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ З германськими племенами балти зіткнулися ще до нашої ери. Найдавнішими були контакти східних германців із прусами, які залишили певні сліди в лексиці прусської мови. Перші запозичення з німецької мови потрапили до литовської, мабуть, у XIII–XIV ст.1 У той час до Литви приїхало чимало німецьких купців і ремісників. Деякі офіційні документи почали писати не лише латиною чи канцелярською слов’янською, а й німецькою мовою. А в XVI–XVII ст., коли ідеї Реформації досягли Литви, у лютеранських церквах Каунаса, Кедайняй і Біржай почали проводити богослужіння німецькою мовою, а в деяких школах викладати німецькою2. До литовської мови почали перекладати книги релігійного змісту німецьких авторів. Усе це не могло не вплинути на литовську мову. Сильного впливу німецької мови зазнали мешканці тих місцевостей Литви, які підтримували тісні зв’язки з колонізованою німцями Східною Пруссією. Особливо значний вплив німецької мови відчутний у мові литовців цього краю, який згодом був повністю германізований. Найґрунтовніше германізми литовської мови досліджував К. Альмінаускіс (Альмінас). У своїй праці «Германізми литовської мови»3 він навів близько 2800 запозичень із німецької мови. Однак значна їх частина — це слова, уживані в уже майже онімеченій Малій Литві та в пресі цього краю. Я. Севе́рс4, який досліджував запозичення з німецької мови в латиській, наводить близько 2750 германізмів. Звісно, лише частина з них увійшла до літературної латиської мови. Найбільшого поширення в литовській мові набули германізми, пов’язані з різними ремеслами, сільським господарством і домашнім побутом. Чимало є й назв одягу та взуття німецького походження. Це не дивно, адже одяг і взуття — одна з тих реалій, які особливо відображають зв’язки між народами та їхню матеріальну культуру. Назви одягу й взуття надзвичайно рухливі: вони переходять з однієї мови до іншої частіше, ніж інші слова. Індоєвропейські мови не мають спільних давніших 1 Būga K. Rinktiniai raštai 2. Vilnius, 1959, 84—98; Sabaliauskas A. Lietuvių kalbos leksika, Vilnius, 1990, 257—259; Salys A. Raštai 3, Įvairūs straipsniai, Roma, 1985, 68—69; Zinkevičius Z. Lietuvių kalbos istorija 2, Iki pirmųjų raštų, Vilnius, 1987, 115—117. 2 Vengrienė E. Apie kalbų dėstymą senajame Vilniaus universitete (1579—1831). — Kalbotyra 10, 1964, 237—239. 3 Alminauskis K. Die Germanismen des Litauischen, Kaunas, 1935. 4 Sehwers J. Sprachlich- kulturhistorische Untersuchungen vornehmlich über den deutschen Einfluss im Lettischen, Berlin, 1953. 100 назв цих реалій. Отже, до литовської мови з німецької — іноді безпосередньо, іноді через інші мови — увійшло багато запозичень такого типу. Своєю чергою, назви одягу й взуття з литовської запозичують і інші народи, зокрема німці. Наведені далі назви одягу й взуття німецького походження зібрано з різних джерел. Найбільше використано згадану вище працю К. Алмінаускіса та картотеку «Словника литовської мови» (LKŽ). ОДЯГ alsdokas «краватка», пор. нім. нижньонім. halsdōk «те саме». Це слово німецького походження, пор. сучасне нім. Halstuch<Hals «шия» + Tuch (< *dōka-) «хустка». Лит. alsdokas — дуже рідкісна форма, згадана у словнику П. Ругіса XVIII ст. (R 189). Частіше трапляються форми цього слова, запозичені через слов’янські мови: álstrikas, álstūkas, gálstikas, gálstūkas, gálstūkas. Від німців слово alzduogs «те саме» запозичили й латиші (Sehwers 2, 245). áncugas, áncūgas «костюм», пор. нім. Anzug «те саме». Слово німецького походження, пор. нім. anziehen «одягати» (Kluge 26—27). Лит. áncugas було відоме в Малій Литві, трапляється в деяких місцевостях Сувалкії, ним користуються західні жемайти (Janavičienė 83; Vaičiulytė 119). Це запозичення є також у латишів, пор. лат. ancuks «те саме» (Reķena 465). aubė «жіночий капелюшок, чепчик», пор. нім. Haube «те саме» (Alm 28). Haube має германське походження; його пов’язують із польським kubek «келих», гр. κῦφος «горб», санскр. kubhra- «горбатий» (Kluge 292; Pfeifer 514). Лит. aubė — рідкісне слово, вживане в Малій Литві. Див. також haubė. Лат. aube «те саме» увійшло до латиської мови в першій половині XIX ст.; це слово літературної мови (Sehwers 4, 244; ME I 214; LLVV I 488). bikšės, bikšvės, bikšvos, bikšios, bikšvės «штани», пор. нім. нижньонім. büxe, східнопрусське нім. bekse «те саме» (Alm 31). Слово німецького походження, пор. нім. Buxe «те саме», утворене від buck-hose «штани з козячої шкіри», пор. англ. buckskin «штани з оленячої шкіри» (Kluge 115; Pfeifer 189). У литовських говорах є й інші слова з нестійким v у позиції між приголосним і голосним: vapsvà//vapsà, lýsvė//lýsė. До таких форм пристосувалися й запозичення: morkvà//morkà, buksva «втулка» //buksà (LD 199). Слово поширене в західній частині Литви (LKŽ I 813, 814). У писемній мові воно з’явилося в XIX ст.: форма bikšios — у творах С. Даукантаса та в «Aušra» (A 1885, 340), bikšvės — у словнику А. Юшки та «Литовських піснях» (J I 207; JD 181). До речі, форма bikšės трапляється також в околицях Біржая та Рокишкіса (LKŽ I 813). Імовірно, сюди вона потрапила з латиської мови, пор. лат. bikses «те саме». Латиська назва вживається не лише в говорах, а й у літературній мові (Sehwers 11, 234; ME I 925; Karulis I 126; LLVV II 89). Див. також būksos. Цікаво, що ця назва штанів поширилася в багатьох країнах Центральної та Північної Європи, пор. польськ. діал. buksy, ест. püksid, швед. byxor, норв. bukser, 101 ісл. buxur, дан. bukser. binda, binta «краватка, стрічка», пор. нім. Binde «те саме» (Alm 31). Слово німецького походження, пор. нім. binden «зв’язувати» (Kluge 78; Pfeifer 140). Запозичення вживалося в Малій Литві (BzF 100; LKŽ I 829). bliože «жилет», пор. нім. Blase «пухир» (LKŽ I 922). У значенні предмета одягу це запозичення вживається лише в кількох місцевостях Сувалкії. Частіше воно має значення «пухир; тютюновий мішечок; певний вид гаманця». На таку зміну значення могло вплинути лит. bliūžė, bliūžė. А може, так називали якийсь широкий, роздутий жилет. bliūžė, bliūžė «короткий жіночий одяг для тулуба, коротка куртка», пор. нім. Bluse «те саме» (Alm 33; FrnW 50). Німці запозичили це слово на початку XIX ст. з французької, пор. франц. blouse «халат, блузка». Подальше походження неясне; можливо, французьке слово пов’язане із середньовічною латиною pelusia «одяг із Пелузія». Пелузій — єгипетське місто, де виготовляли цей одяг (Kluge 86; Pfeifer 152; Dauzat 94; Klein 181). Лит. bliūžė поширене в Клайпедському краї (KŽ 317; LKŽ I 932–933). У литовських говорах частіше трапляються форми bliūžė, bliūžka, bliūžkė, що прийшли через польську мову, пор. польськ. bluza, bluzka «блузка» (FrnW 50; LKŽ I 932). Blūze «те саме» — слово латиської літературної мови (LLVV II 105). Ним користувалися також курші Куршської коси (Pietsch 78). būksos, būksvos, būksvės «штани», пор. нім. Buxe «те саме». Із походженням цього слова пов’язані труднощі. Вважалося, що це полонізм, пор. польськ. buksy «те саме» (Skardžius 48). Однак, імовірніше, що, як і запозичення biksės, це слово потрапило безпосередньо з німецької мови, особливо з огляду на те, що воно вживалося в Малій Литві й фіксується в її писемних пам’ятках від початку XVIII ст. (Urbutis 6–7; Q 278; B; Kabelka 64; R 210; MŽ 280; K 63). У другій половині XIX ст. ця назва була ще відома в Малій Литві: Vyrai vasarą nešiojo audimo kelines... Žiemoj tai buvo būksvos nuo milo padarytos (Kapeleris 346). Нині вона вживається значно рідше, ніж biksės, і трапляється лише на невеликій території між Расейняй, Юрбаркасом і Велюоною (JD 1375; LKŽ I 1144). Див. також biksės. drožbantai, drūžbantės «підтяжки», пор. нім. діал. dragband, нім. Tragband «те саме» (Alm 46; Grimm XXI 1030). Tragband < tragen «нести» + Band «стрічка». Литовське drožbantai зазнало фонетичних змін, очевидно, на литовському мовному ґрунті. Слово вживалося в Малій Литві, трапляється в говірці західних жемайтів (Vaičiulytė 119). У латиській мові вживаються запозичення trābantes, strābantes «те саме» (Sehwers 144, 235). На Куршській косі вживалася куршська форма drābantes, яка також означає підтяжки (Pietsch 76). džėkė «коротка панчоха», пор. нім. Східної Пруссії žok «коротка шкарпетка» (LKŽ II 1010). Трапляється в деяких місцевостях східної Литви (невідомо, яким чином це слово туди потрапило). Зафіксоване у словнику А. Юшки (J I 383). Див. також žėkė. élskis «нагрудник», пор. нім. діал. helske «нагрудник, комір» (Alm 48). Слово німецького походження, пор. нім. Hals «шия». 102 Вживалося в Малій Литві (KŽ 526; LKŽ II 1127; I. Simon.). filcas «капелюх», пор. нім. Filz «повсть; повстяний капелюх» (Alm 50). Нім. Filz «фетровий капелюх» — це скорочена форма нім. Filzhut (Kluge 197). Лит. filcas вживалося в Малій Литві. Див. також filcas «черевик із білої повсті та шкіри». fioras «вуаль», пор. нім. Flor «креп (тканина), вуаль». Зафіксовано у словнику П. Ругіса (R 144). Див. також plióras. haubė «жіночий капелюшок, чепець», пор. нім. Haube «те саме» (Alm 56). Зустрічається в деяких словниках литовської мови (K I 190; LKŽ III 787). Див. також aubė. jėkė, jākė, jāksas, jāksas, jākse «старовинний жіночий одяг; жилет», jākas «піджак», пор. нім. Jacke «(короткий) піджак», Jäckchen «піджачок» (Alm 57; FrnW 189). Не зовсім зрозуміло, як форма jakas з’явилася в литовській мові. Цілком можливо, що вона прийшла через польську мову, пор. пол. jak, jaka «коротка куртка, куртка» (LKŽ IV 290). Також можливо, що це слово утворилося вже в литовській мові: поряд із формою жіночого роду jėkės, що означає жилет, почали вживати форму чоловічого роду jākas, що означає піджак. Німці запозичили цю назву з французької мови у XV ст., пор. фр. jaque «короткий чоловічий піджак». Далі думки мовознавців розходяться. Одні вважають, що французи запозичили слово з арабської через іспанську, пор. араб. šakk «обладунок» (Kluge 329; Dauzat 417, 418; Brückner 197; Oxford 490). Інші стверджують, що назва одягу походить від власного імені Jacques (< Jacobus), яким прозивали французьких селян, що носили цей одяг (Pfeifer 593; Klein I 823). У литовських писемних пам’ятках це слово вперше згадується у XIX ст. (J I 678; JV 718). Форми зі значенням «жилет» уживають західні аукштайти-каунасці та південні аукштайти, а форму jākas — західні жемайти (DrskŽ 125; Mastonytė 181; LKŽ IV 290, 291, 292, 338, 339). З німецької мови слово перейшло до латиської та естонської мов, пор. лат. jaka (у деяких діалектах jaks) «куртка, жакет», ест. jakk, jake «те саме» (Sehwers 43, 233; ME II 95; EH I 558; Reķēna 462; LLVV IV 24). Там воно вживається в літературній мові. jópė, jópkė, jópa «короткий жіночий піджак; жилет», júopa «короткий піджак; блузка», пор. нім. Joppe «піджак; жилет» (LKŽ IV 357, 423). Німці запозичили цю назву одягу близько 1200 року зі староіталійської мови, пор. італ. giuppa «піджак; нижній одяг», звідки слово прийшло з арабської, пор. араб. ġubba «верхній одяг із довгими рукавами» (Kluge 333; Pfeifer 599—600). У литовських писемних пам’ятках форма jópė уперше згадується на початку XVIII ст. (Brand 95). Назва вживалася в Малій Литві (K 159; KŽ 996; I. Simon.), нині ще трапляється поблизу Клайпеди та Шакяя (LKŽ IV 357). Значно частіше вживаються форми, що прийшли через польську мову: jupà «такий верхній одяг; сукня», jupìkas, jupìkis «спідниця», jùpkis «куртка, піджак», пор. пол. діал. jupa «довгий жіночий одяг; жіночий жилет», jupka «старовинний жіно 103 чоловічий одяг; куртка; блузка” (LKŽ IV 430). Латв. jupkins, jupks ”жіночий піджак” (EH I 567) також має німецьке походження. kamziolė, kamzūlė, kamzōlė, kamzōlis, kamzūlė, kamzūlė, kamzūlė, kamzūle, komzūlė ”жилет”. Шлях цього слова до литовської мови неясний, пор. нижньонімецьке kamsol (сучасне нім. Kamisol) ”блузка, піджак, куртка”, польське kamzola, kamzula ”одяг, схожий на блузу”, російське камзол, брус. камзол ”жилет; блуза” (FrnW 214; Alm 61). Можливо, одні форми запозичено з німецької мови, інші — з якоїсь слов’янської. До німецької та слов’янських мов назва потрапила через французьку, пор. французьке camisole ”блуза”, з італійської мови, пор. італ. camisiola < camicia ”сорочка”, що походить від лат. camīsia ”т. с.” (Sławski II 38—9; Brückner 215; Borejszo 14; ЭСБМ IV 223; Фасмер II 175; Kluge 343; Dauzat 132). Литовська назва згадується у словниках XIX — початку XX ст. та у збірниках фольклору. Вона була відома в Малій Литві; нині її вживають жмудини та західні аукштайти (LKŽ V 192; VI 327). До речі, у литовських діалектах трапляються й дещо інші форми цього слова, запозичені через слов’янські мови: kamizėlka, kamzėlka, пор. польське kamizelka, білоруське камзэлка ”т. с.”. Латиська та естонська мови запозичили назву з німецької, пор. лат. kamzolis, kamzulis, ест. kamsul ”т. с.” (ME II 153; Sehwers 46, 230; Karulis I 376). kapė ”такий жіночий капелюх”, пор. нижньонімецьке kappe, нім. Kappe ”такий головний убір, капелюх” (Alm 62; FrnW 216). До німецької мови слово потрапило з народної латини, пор. лат. cappa ”такий головний убір; плащ із каптуром” (Kluge 349; Pfeifer 620). Литовське kāpė уперше зафіксовано в писемній мові у XVIII ст. (R 219). Уживалося в Малій Литві (MŽ 292; N 178; [K 166]; KŽ 1035; LKŽ V 230). Запозичення kape ”капелюх” трапляється також у латиській мові (Sehwers 47). kapūžas, kapūžė, kapūžinė ”велика рибальська шапка, що сягає плечей; шапка-вушанка”, пор. нім. діал. kapūs, нім. Kapuže ”каптур, з’єднаний із плащем” (Alm 63). Походження цього слова не цілком ясне; до литовської мови воно могло потрапити й через польську, пор. польське kapuza ”каптур”, яке, своєю чергою, є германізмом (LKŽ V 254, 255; Sławski II 63). Нім. Kapuže походить з італійської, пор. італ. cappuccio ”капюшон, каптур”, або з народної латини, пор. лат. caputium ”чернечий каптур”. Далі його слід пов’язувати з народною лат. cappa ”такий головний убір” (Kluge 350; Pfeifer 621). Литовська назва вживалася в Малій Литві та в деяких місцевостях Жмуді (K 167; KŽ 1038; S.Dauk; JR 104). katėkis, kartekis ”вуаль, тканина для прикривання”, пор. нім. Katek, Kartek ”спідниця з певного різновиду атласу або шовку” (LKŽ V 407). Далі, найімовірніше, його слід пов’язувати з нім. Kardisz, Cartis, Cattis ”певний вовняний матеріал” (Grimm XI 211, 238—239, 274). Обидві форми литовської назви зафіксовані в писемній мові Малої Литви: kartekis — у XVII ст. (Lex 37)⁵, katėkis — від XVIII ст. (R 144, 193; 5 Там значення kartekis наведено як ”блоха”. Це помилка, пор. U r b u t i s V. ”Lexicon Lithuanicum” (рецензія). — Baltistica 26(2), 1990, 188. 104 MŽ 189; [K 175]; KŽ 1061; TP 1881, 16; Kel 1881, 144; LC 1888, 27). kedelỹs, kėdilis «спідниця, нижня спідниця; сукня; короткий жакет», пор. нім. нижньонім. keddel, східнопрус. нім. kėdel «короткий плащ; спідниця» (Alm 64; K.Būg II 296; FrnW 234). Це діалектна форма нім. Kittel «плащ, жакет». До європейських мов слово прийшло з арабської, пор. араб. quṭun «бавовна»; до німецької мови воно дійшло у XIII ст. (Kluge 371; Pfeifer 658; Klein 848). У литовській мові kedelỹs уперше зафіксовано у XVII ст. (Lex 54 (у значенні «жакет»); PrL XVII 19 (у значенні «спідниця»)). Зустрічається в пізніших словниках Малої Литви, збірниках фольклору, трапляється у творах К. Донелайтіса (B; R 294, 384; MŽ 298, 516; K 175; N 189; KŽ 1073; Jrk 12; KlvD 35; KlpD 19; Kabelka 109). Є також у словнику А. Юшки та в його збірниках фольклору (J II 64; JD 258; JV 1022). В одному чи іншому значенні цю назву вживають західні жмудини, верховинці Клайпедського краю та частина західних верховинців-каунасців (LKA I 115ž., 193; At Pp 12ž.; LKŽ V 480, 482). Див. також kitelis. До речі, слово запозичили з німецької і латиші, пор. лат. ķedele, ķedelės «спідниця», куршські рибалки Куршської коси, пор. куршське ķedile «те саме», і поляки, пор. польськ. kiedel «блуза» (Sehwers 62, 232; ME II 359; Pietsch 78; Slawski II 179—180). kitelis, kitlius «жакет військового крою; полотняний жакет, плащ», пор. нім. Kittel «(робочий) халат; блуза; жакет» (K. Būg III 672; LKŽ V 904). Зустрічається в деяких говірках Західної Литви, у словниках (J II 134; KŽ 1130). Kiteliš «халат» уживається в латиській літературній мові (LLVV IV 549). Див. також kedelys. kleidà, kleidė «сукня», пор. нім. Kleid «одяг, сукня» (Alm 67). Слово германського походження, пор. англ. cloth «одяг», нідерл. kleed «те саме», які, своєю чергою, намагаються пов’язати з давньоангл. clōðan «прикріплювати» (Kluge 375; Pfeifer 666; Klein 302). Уперше в литовських писемних пам’ятках слово зафіксовано у другій половині XIX ст. (Sch 164; K 189). Вживалося в Малій Литві (KlvD 43; I. Simon). Нині трапляється на окраїнах Литви, пов’язаних зі Східною Пруссією (LKŽ VI 31). До речі, в околицях Йонішкіса та Пакруоїса фіксуються форми kleitã, kleitė «сукня», kleitos «штани», проте вони прийшли через латиську мову, пор. лат. kleita «сукня». Латиське слово вживається в літературній мові (Sehwers 50, 233; EH I 613; LLVV IV 258). kozoliai «обрядовий одяг священника, комжа», пор. нім. Kasel «плащ із капюшоном» (LKŽ VI 392). До німецької мови слово прийшло з латинської, пор. лат. casula «те саме» (Sanders I 873; Grimm XI 254). Від латинської форми *casubula походить також франц. chasuble «казула (літургійний одяг священника)». Далі ці латинські слова слід пов’язувати з лат. casa «маленький будиночок» (Dauzat 165). У литовській мові запозичення зафіксовано лише в так званому словнику Краузе початку XVIII ст. (Q 110). kūzas «короткий жакет; жіночий жилет; блуза», пор. нім. діал. 105 кус «простий одяг» або східнопрус. нім. куз «короткий, маленький» (Alm 77; Fr I 450, 452). Запозичення було відоме в Малій Литві (K 214; II 82; KŽ 1261; LKŽ VI 1016). У литовській мові трапляється також слово kuzijākas (kuzijōkas, kuziokas, kuzjakė), що означає те саме. Деякі мовознавці вважають його германізмом, пор. kūzas (нім. діал. kuz, kus) і jākas (нім. Jacke «короткий піджак, куртка») або пор. нім. діал. kōz jāke «дорожній плащ» (Alm 77; Janavičienė 83). Однак, найімовірніше, це запозичення потрапило до литовської мови з польської, пор. пол. kozyjaka, kazyjaka, kazyaka «верхній чоловічий одяг, схожий на жилет». leiprokas «верхній одяг священнослужителя», пор. нім. Leibrock «піджак; плащ; спідниця; сутана» < Leib «тулуб» + Rock «піджак; спідниця» (Alm 78). У литовській писемній мові зафіксовано у XVIII ст. (R 241; MŽ 322). lýpkė, lýpkis «жилет», пор. нім. діал. līfke «те саме» (Alm 81). Це слово німецького походження, пор. нім. Leibchen «те саме», зменшувальну форму нім. Leib «тулуб» (Fr II 19; Grimm XII 591). Назва трапляється в друці Малої Литви XIX ст. (K I 165; II 350; LC 1879, 21). Нині вживається рідко (Dov, Kv; LKŽ VIII 566). Воно трапляється також у латиській мові, пор. līvķis, lūbķens «те саме» (Sehwers 72, 73, 232). Форма līvķe вживалася куршськими латишами (Voelkel 17; Pietsch 76, 78). liùčius, liùčas, lìčas «зношена, проста спідниця». Це слово неясного походження. Е. Френкель виводить його з німецької мови, пор. нім. Litze «стрічка, облямівка» (FrnW 363). Можливо, слово можна пов’язати з пол. tyczak «мішковина». У литовській писемній мові слово з’явилося лише у XX ст.; його зафіксовано на території між Рокишкісом, Купішкісом, Паневежисом, Пакруоїсом, Радвілішкісом, Расейняй і Кедайняй (LKŽ VII 400, 597; LKA I 115ž., 193). mandūra, mandūras, mandūrė «військовий піджак», пор. нім. Montur «те саме» (Alm 84; FrnW 405). До німецької мови слово потрапило з французької, пор. фр. monture «одяг воїна» (Dauzat 484; Фасмер III 9). Запозичення трапляється в литовських словниках XIX—XX ст. і збірниках фольклору; нині ще побутує в деяких місцевостях Жемайтії (D 114; ND 346; KlpD 41; K 242; KŽ 1363; LKŽ VII 824, 825). Частіше вживаються форми цієї назви, що прийшли через російську мову: mandaras, manderà, mandièra, mùndiera, mundìerius, mundyras, mundyrius. Не цілком зрозуміло, чи через російську, чи через німецьку мову до литовської потрапили форми mundūra, mundūras, mundùrs, пор. рос. мундур «те саме», нім. Montur. màntelis, mentelis «плащ; піджак», пор. нім. Mantel, східнопрус. нім. mentel «те саме». Шлях цього запозичення до литовської мови не цілком зрозумілий. У деяких джерелах розрізняють значення màntelio: вважають, що в значенні дорожнього плаща ця форма прийшла з німецької мови, а в значенні одягу, яким укриваються, плаща від пилу — з польської, пор. пол. mantel «плащ» (Alm 84; FrnW 409; Skardžius 127). Джерелом нім. Mantel є лат. mantum «короткий плащ» (Kluge 460; Pfeifer 836). 106 Литовською мовою його вперше згадано у словниках XVII ст. (SD3 298; Lex 60a). Він трапляється й у пізніших друкованих джерелах (R 251; MŽ 335; K 242; N 383, 393; J; KŽ 1365). У деяких джерелах зафіксовано форму mentelis (N 393; Mit II 45 (Prk); KŽ 1396). Цю назву вживає частина жемайтів і сувалкійців (DūnŽ 508; LKŽ VII 845; VIII 18). Див. також menėdelis. Запозичення maũntelis, mantels, mėntelis «плащ» мають і латиші. Maũntelis — слово літературної мови (Sehwers 76, 79; ME II 601; EH I 782, 800; LLVV V 87). meñdelis «короткий жіночий жакет, блузка», пор. східнопрус. нім. mentel, mantel «плащ; жакет» (Alm 86; FrnW 409, 436). Вживається в околицях Кретінги, зафіксовано у словнику А. Куршайтіса (KŽ 1394; LKŽ VII 7). Див. також mañtelis. mùčė, mùčė, mùčià «шапка; погана шапка; жіночий головний убір заміжньої жінки», пор. середньов.-верхньонім. mutze, mütze «шапка» (Alm 88; FrnW 467). До німецької мови слово потрапило з народної латини, пор. лат. almucia «головний убір духовенства; такий каптур, що вкриває голову й плечі», яке вона запозичила з арабської, пор. араб. mustakah «хутряний плащ із довгими рукавами». Араби запозичили це слово з перської, пор. перс. muštā «хутряний плащ» (Kluge 497). Від латинської походять також франц. aumusse «головний убір», ісп. almucio «те саме» (Dauzat 60). Інші дослідники схиляються до думки, що лат. almucia має германське походження (Pfeifer 903–4). Ця назва трапляється в багатьох пам’ятках литовської писемності вже від XVII ст. (Lex 63; R 90, 192, 262; MŽ 173, 350; K 262; J; JV 676, 718, 1022; JD 19; KŽ 1435). Її вживав К. Донелайтіс (Kabelka 136). Вона поширена на значній території Литви, пов’язаній зі Східною Пруссією (LKŽ VIII 377). Цей германізм мають і латиші, пор. лат. mice «кіп, каптур, невелика в’язана шапочка». До латиської мови слово потрапило наприкінці XVI або на початку XVII ст. із нижньонімецької, пор. нижньонім. mütts(e). Воно вживається в літературній мові (Sehwers 79, 194, 243; ME II 622–623; LLVV V 200). Від латиського слова походить форма mičė., що трапляється на півночі Литви. До речі, ця назва поширена й в інших країнах Північної та Центральної Європи, пор. ест. müts, швед. mössa, норв. møsse, давньодан. myts(e), нідерл. muts. Усюди воно означає шапку. mùfas «муфта», пор. нім. Muff «те саме» (Alm 89; FrnW 468). До німецької мови запозичення потрапило через середньонідерландську, пор. нід. moffel, muffel «хутряна рукавиця, муфта», з французької, пор. франц. moufle «велика рукавиця», яке це слово запозичило з народної латини, пор. лат. muffula «хутряна рукавиця» (Kluge 490; Pfeifer 894; Dauzat 488). Литовське mùfas зафіксовано лише у словнику Ф. Куршайтіса (K II 70). Поширенішою є форма muflã, що прийшла через польську мову, пор. пол. mufka «муфта». Від німецької походить і слово літературної латиської мови mufe «те саме» (LLVV V 280). nýderis «нижній (про спідницю)», пор. нім. nieder «вниз». Трапляється в околицях Куршеная (DūnŽ 513). pliòras «вуаль», пор. нім. Flor «вуаль, креп» (Alm 102). До німецької 107 назва потрапила до мови у XVI ст. з нідерландської мови, пор. нідерл. floers «креп; оксамит». Походження нідерландського слова не цілком зрозуміле; найімовірніше, воно пов’язане з фр. velous, velours «оксамит», що походить від лат. villōsus «волохатий» (Kluge 208; Dauzat 743; Фасмер IV 199). Назва вживалася в Малій Литві (MŽ 189; KŽ 1914). Див. також flioras. Слово pluōre «те саме» трапляється в латиській мові (Sehwers 93; ME III 364). До речі, воно є і в естонців, пор. ест. діал. plōr «те саме». pliūštrokas «пальто, плащ», пор. нім. Plüschrock «плюшевий піджак». Нім. Plüschrock < Plüsch «плюш» + Rock «піджак» (Grimm XIII 1949). Запозичення відоме в деяких місцевостях Жемайтії (LKŽ X 283). raimantelis «короткий плащ (зазвичай підбитий ватою)», пор. нім. Reitmantel «плащ для верхової їзди» < reiten «їхати верхи» + Mantel «плащ». Трапляється в околицях Пасваліса (LKŽ XI 54). raitūžės, raitūžės «старовинні штани; штани вершника», raitūžai «сюртук без фалд», пор. нім. Reithose «штани для верхової їзди» < reiten «їхати верхи» + Hose «штани» (LKŽ XI 86). Уживається в деяких місцевостях Сувалкії, трапляється в друкованих виданнях XIX–XX ст. (Tat; J II 72; KŽ 2052). rėgenmantelis «дощовик», пор. нім. Regenmantel «те саме» < Regen «дощ» + Mantel «плащ». Трапляється в говірці західних жемайтів (Vaičiulytė 122). rūikis, rūikinės, rūikės, rūikinis «полотняна спідниця; нижня спідниця», пор. нім. Rock «спідниця» (Alm 113; FrnW 746). На думку К. Бюги, запозичення потрапило до литовської мови через куршську (K. Būg II 304). Однак, найімовірніше, запозичення було безпосередньо з німецької мови. Адже в деяких німецьких говірках Східної Пруссії після o вимовлявся перехідний звук o[ə]. Тому rūikis слід виводити зі східнопрусського нім. rook «спідниця»⁶. Походження німецького Rock доволі неясне. Одні мовознавці намагаються пов’язати його зі староірл. rucht «туніка, вовняний чоловічий спідній одяг», інші вважають, що це слово германського походження (Kluge 604; Pfeifer 1133). Ця назва спідниці вживається в деяких місцевостях Жемайтії, трапляється в кількох словниках кінця XIX — XX ст. (J rūikinis у значенні «поганий одяг»; KŽ 2106; LKŽ XI 51, 911; LKA 115ž., 193). rūlis «різновид хутряного одягу», пор. нім. діал. rul «котушка, шпулька» (LKŽ XI 946). Взагалі ж і в литовській мові rūlis означає вал, котушку. У значенні назви одягу його зафіксовано лише в Шатах (район Скуодаса). Там трапляється й утворений від цього слова прикметник, пор. rūliški kailiniai (LKŽ XI 946). šv́ras «вуаль», пор. східнопрусське нім. schar «те саме». Уживався в «Aušra», трапляється в кількох словниках (A 1885, 351; K 426; KŽ 2162; LKŽ XII 570). Див. також šūras. 6 Чепене Н. Походження дифтонга ui у запозиченнях з німецької мови. — Тези доповідей конференції, присвяченої вшануванню Антанаса Саліса, Вільнюс, 1992, 9. 108 skīndelis «шматок зношеного одягу, ганчірка; подертий одяг». Походження цього слова не цілком ясне. Можна було б припустити, що це германізм, пор. лит. skīndelis, šīndelis «міль», що походить від нім. Schindel «теж саме» (DūnŽ 328). Таке перенесення значення могло відбутися вже в литовській мові. Однак, імовірніше, це слово литовського походження, пор. skisti, skinda «зношуватися, рідшати, розлазитися»: Ось уже зношуються пастуші сорочки, сермега, а штани вже зносилися, тобто порвалися, обірвалися (J). Щоправда, трапляється й рідше вживана форма škindelis «ганчірка». Проте в литовських говорах трапляються випадки змішування s/š (LD 147–148). Назву вживають південні жмудські варнішкяй (DūnŽ 328; LKŽ XII 898). spaneris «светр, короткий плащ». На думку К. Алмінаускіса, слово могло походити з німецької мови, пор. нім. spannen «натягувати, надягати» (Alm 117). Інші джерела цього слова не засвідчують. strėplė, strėplė «панчоха». К. Буга виводив це слово з діалектної форми нім. Strumpf «теж саме» (K. Būg II 222; Alm 120; FrnW 921). Однак переконливішим є пояснення Ф. Гінце, за яким джерелом цього запозичення є німецьке слово, пов’язане з нім. streifen «підкочувати, натягувати», пор. також нім. Streifling «панчоха без стопи» (Hinze 34–36). Це запозичення є також у польській мові, пор. кашуб. strefla, польськ. діал. strefla «теж саме» (Karlowicz VI 452). Фіксується в писемній мові Малої Литви від XVII ст. (C II 1008; B; K 408; N 506; KŽ 2270; LKŽ XIII 953). Див. також strėplė. šarcas «фартух», пор. нім. діал. šart, šorts «теж саме» (Alm 122). У словниках Малої Литви вживається від XVIII ст. (R 224; MŽ 298; N 513; K 421; KŽ 2389; LKŽ XIV 515). Див. також žiūrstas, šiurčas. šerdokas «старовинний безрукавний верхній одяг, жилет». Шлях цього слова до литовської мови неясний. Воно могло прийти через польську мову, пор. лит. serdōkas «теж саме» з польськ. serdak «куртка, зазвичай підбита хутром» (LKŽ XII 424; XIV 647). Однак можливо й те, що ця форма потрапила до литовської мови безпосередньо з німецької, пор. східнопрус. нім. scherldok, scheldok «фартух» (Fr II 267; Grimm XV 2071). Це діалектні форми нім. Schurztuch. Šerdokas уперше з’являється в писемній мові у XVIII ст. — у словниках Малої Литви (R 274; MŽ 367). Там словосполучення šerdokas geležinis означає обладунок. У значенні «жилет» слово вживається в кількох словниках XIX—XX ст. (N 519; [K 424]; NdŽ IV 473; KŽ 2397). Див. також šiurštōkas. šerkai «фартух». Походження не цілком ясне, проте, можливо, це слово слід пов’язувати з назвами фартуха, запозиченими з німецької мови. Засвідчене в писемних пам’ятках Малої Литви від XVII ст. (Lex 77a; C II 500; Q 466; [K424]; N 516; KŽ 2397; LKŽ XIV 655). šerpė «стрічка; шарф», пор. нім. Schärpe «теж саме» (LKŽ XIV 662). До німецької мови слово потрапило через середньонижньонімецьку з давньофранцузької у XII ст., пор. фр. escherpe «торба прочанина». Французи запозичили його з латинської мови, пор. лат. scirpea «торба з очерету». Середньоверхньонімецьке schirpe тоді також означало торбу прочанина. У XVII ст. німці знову 109 запозичив це слово з французької мови, де воно вже набуло дещо іншої форми й значення, пор. фр. écharpe «пов’язка на руку» (Kluge 637; Pfeifer 1183; Klein 1393; Dauzat 262—3). Литовська назва трапляється в кількох словниках XIX—XX ст.; її вживали J.Jablonskis, J.Balčikonis (KII 148; KŽ 2398). Зустрічається в окремих місцевостях Сувалкії. Це слово поширене по всій Європі, пор. англ. scarf «шарф», швед. scarf «те саме», нідерл. sjerp «шарф; пов’язка на руку», італ. sciarpa «те саме», ісп. charpa «пов’язка на руку», рос. шарф «шарф», пол. szarfa «стрічка»⁷. шовк «тюль для прикривання обличчя, вуаль», пор. нижньонім. sïde «шовк» (FrnW 979). До німецької мови слово потрапило з народної латини, пор. лат. sēta «шовк» (Kluge 699; Pfeifer 121). Лит. шовк трапляється в деяких писемних пам’ятках, уживається в літературній мові (N 517; KŽ 2403; LKŽ XIV 733; DŽ¹ 811). У писемній мові слово вживається вже з XVII ст., однак тоді воно мало значення «прозора, тонка, рідка тканина» (Lex 423; Q 292; MŽ 411; [K 426]). Це запозичення є також у латиській мові, пор. латис. zīde, zīds «шовк», слово літературної мови (Sehwers 165; ME IV 732; LWV 873). До речі, воно є і в естонській, пор. ест. siit «шовк». шіо̄лє, шіо̄лє, шіо̄лє «шарф, шийна хустка», пор. нім. Schal «те саме» (LKŽ XIV 833). До німецької мови назва потрапила з англійської, пор. англ. shawl «шаль, хустка», поширилася на початку XIX ст. Слово має перське походження, пор. перс. šāl «шаль, якою вкриваються», назване на честь індійського міста Shāliat (Kluge 632; Pfeifer 1177; Klein 1432; Oxford 817). Лит. шіо̄лє — рідкісне слово, уживане в околицях Юрбарка й Шакяя; трапляється в деяких словниках XX ст. (KŽ 2409; Rtr 1166). ширас «вуаль», пор. нім. Східної Пруссії schir «тонке полотно; вуаль» (Alm 126; FrnW 986). Такого значення німецьке слово набуло в XVI ст., коли прикметник schier «легкий, швидкий» субстантивувався (Kluge 647). Назва вживалася в Малій Литві. У писемній мові засвідчена з середини XIX ст. (N 519; K 426; II 158; KŽ 2410; BsO 388; KlvD 201; LKŽ XIV 845). Див. також ширас. шіурчас «фартух», пор. нім. діал. šart, šorts, нім. Schürze «те саме» (Alm 122; FrnW 995). Засвідчене в перекладі Біблії Й. Бреткуна 1590 р. (BB 1 Моз 3,7), трапляється в деяких мовознавчих працях (BzB 330; LKŽ XIV 948). Див. також жіурстас, шарцас. шіуршіс, шіуркшіс, шіуршас, шіурше, шіулшіс «фартух; довга сукня; теплий жилет; ліфчик; нижня спідниця», пор. нім. Schürze, нім. Східної Пруссії šorz, šerts «фартух» (Alm 127; FrnW 995; Užpurvis 164). Трапляється в фольклорних збірниках і словниках XIX—XX ст. (LB 36; KlpD 4; Kos 35, 159; J; KŽ 2416; LKŽ XIV 952, 966). Поширене в Жемайтії. Див. також жіурстас. шіурштас, шіурштас, шіуркштас «фартух», пор. нім. Східної Пруссії šorst, šerst «те саме» (Alm 127; FrnW 995). Трапляється в Малій Литві XIX—XX ст. 7 S a b a l i a u s k a i t ė D. Šerpė. — Kalbos kultūra 64, 1993, 83—85. 110 а. у збірках фольклору, словниках (RD 12; KlvD 249; MŽ 283, 348, 426; K 430; N 524; KŽ 2416; LKŽ XIV 953, 966). Див. також žiūrstas. šiurštokas, šiurčiukas, šerštukas «фартух, шкіряний фартух», žerštūkas, žerstukas «спідниця; спідниця з домотканого полотна», пор. нім. Східної Пруссії šorštuch, šerštuch, нім. Schuztuch «т. с.» (Alm 127; FrnW 995). Німецькі форми утворені з двох слів: šoršt, šeršt, Schurz «т. с.» + Tuch «хустка, ганчірка» (Grimm XV 2070). Форми šiurštokas і šiurčiukas вживалися в Малій Литві; вони фіксуються в мові її писемних пам’яток ще від XVI ст. (BB 1 Moz 3,7; N 524; K 430; BzB 330; KŽ 2416; LKŽ XIV 967). Сумнівною є географія форм šerštukas, žerštūkas, žerstukas : вони трапляються у східній Литві, в окремих місцевостях південної та південно-західної Литви (LKŽ XIV 667; LKŽ K; LKA I 193; LEB 344). Можливо, слово прийшло через польську мову, пор. польськ. szorstuch «т. с.». Див. також žiurštokas, šerdokas. Лат. skuōrtele, skuōtele «фартух, фартух ремісника» пов’язують із середньонижньонім. schorteldōk «т. с.» або із середньонижньонім. schōtvel (Sehwers 108; ME III 910, 911; Karulis II 220). šiurštolius «фартух, шкіряний фартух», пор. нім. Східної Пруссії šoršt «фартух». На думку К. Алмінаускаса, слово утворене за допомогою литовського суфікса, пор. senōlis, senōlius (Alm 127; FrnW 995). Трапляється в деяких словниках XIX—XX ст. (MŽ 283, 348, 426; N 524; KŽ 2416). Див. також žiūrstas, žiurštolius. šlafrokas, šloprukas, šleprokas, šlepriokas «домашній халат; поганий, зношений плащ», пор. нім. Schlafrock «ранковий халат» (Alm 129). Це слово германського походження, пор. нідерл. slaaprok «т. с.» (Kluge 652), пор. також нім. Schlaf «сон» + Rock «піджак». Вживається в околицях Скуодаса, Йонішкіса, Расейняй і Радвілішкіса. Форму šlafrokas зафіксовано в кількох словниках XX ст. (NdŽ IV 509; LL 248; LKŽ XIV 993, 1046). šlebe, šlebė, šlebė, šliobė «довгий жіночий або дитячий верхній одяг із рукавами, який надягають через голову; короткий верхній одяг без рукавів (зазвичай теплий, хутряний), жилет; спідниця, зшита з ліфом; спідниця», пор. нім. діал. schlabbe «дитячий фартушок, нагрудник» (LKŽ XIV 1031—1032, 1074; Fr II 277). Це слово німецького походження, пор. нім. schlabbern «сьорбати, хлебтати» (Grimm XV 229, 230). Литовська назва трапляється в багатьох словниках XX ст., уживається в Сувалкії та західній Жемайтії. šlejeris, šleieris «головний убір нареченої, вуаль», пор. нім. Schleier «вуаль» (Alm 128). Походження німецького слова не цілком ясне; іноді його намагаються пов’язати із середньонідерл. slōien «тягнути (землю), волочити», slōi, slōie «шлейф одягу» (Kluge 655; Pfeifer 1210). У литовській мові це рідкісне слово. Вживається в околицях Науйої-Акмене та Шилуте, зафіксоване у словнику Ф. Куршайтіса (K II 158; LKŽ XIV 1037). Було відоме в Малій Литві. šliopmučia, šliopmicė «нічний чепчик», šliōpmučė, šliōkmučė «проста шапка», пор. нім. Schlafmütze, нім. діал. šlopmezz «нічний чепчик» (Alm 128; LKŽ XIV 1075, 1077). Німецьке слово виникло у XVII 111 a.: нім. Schlafmütze<Schlaf «сон» + Mütze «шапка» (Kluge 625; Pfeifer 1204). Форма šliopmicė трапляється у так званому словнику Краузе початку XVIII ст., šliopmučia — у словнику Ф. Куршайтіса (Q 359; K II 156). Назви, що позначають погану шапку, вживаються в околицях Шакяй і Юрбаркаса. Латиші також мають запозичення šļapmice «нічна шапочка» (Sehwers 134, 243; ME IV 59). šlipna «погана шапка», пор. нім. діал. schlibb «стара шапка» (Alm 129). Рідкісне слово, зафіксоване в деяких словниках XIX—XX ст. та мовознавчих працях (K 433; LsB 366; NdŽ IV 519; KŽ 2423; LKŽ XIV 1080). šlipsas, šlipsis «краватка», пор. нім. Schlipps «те саме» (Alm 129). Це слово німецького походження (Kluge 658). Лит. šlipsas — запозичення новішого часу, вживане в багатьох говорах, трапляється у творах І. Сімонайтіте (LKŽ XIV 1080). Ця назва трапляється і в латиській мові, пор. лат. šlipsts «те саме» (Rekēna 467). šliūcas «спідниця з бічним розрізом», пор. нім. Schlitz «розріз на спідниці» (Fr II 287; LKŽ XIV 1087). Слово германського походження (Kluge 659). У литовській мові це дуже рідкісне запозичення. štrėplė «панчоха». Трапляється у словниках Малої Литви від XVII ст. (Lex 85; R 153, 345; MŽ 281, 461; [K 439]; N 530; KŽ 2440; LKŽ XV 306). Див. також strėplė. štrikjakas «кофтинка», пор. нім. Strickjacke «в’язаний жакет». Слово німецького походження, пор. stricken «в’язати» + Jacke «жакет, куртка» (Duden 2524). Трапляється в західножмудському говорі (Vaičiulytė 122). štriumpa, štrumpa, štriumpė, štrumpė «панчоха», пор. німецькі говіркові форми Східної Пруссії štrümp, strömp «те саме» (Alm 138; FrnW 1029). Нім. Strumpf — слово германського походження, значення «панчоха» набуло у XVI ст. (Kluge 759; Grimm XX 116—118; Buck 427). Литовське слово вживається поблизу Юрбаркаса й Шакяй, трапляється в деяких словниках XIX—XX ст. та збірниках фольклору (K 440; II 215; J; JD 1156; KŽ 2440; LKŽ XV 307, 308). Германізми strimpa і strumpis «панчоха, гамаша» є також у латиській мові (Sehwers 125; ME III 1090). uñdrokas «нижній», пор. нім. Unterrock «нижня спідниця» < unter «під» + Rock «спідниця». Трапляється в західножемайтському говорі (Vaičiulytė 123). Значно частіше в литовських діалектах трапляються форми, запозичені через слов’янські мови, пор. andarōkas, anderēkas, indarōkas та ін. (LKA I 193). нижня білизна ”нижні штани”, пор. нім. Unterhose ”те саме”. Слово німецького походження, пор. під ”під” + штани ”штани” (Kluge 807). Можливо, потрапило до литовської мови через куршську говірку, пор. курш. нижні штани ”те саме” (Pietsch 76,78). Зустрічається в західножмудській говірці (Vaičiulytė 123). 112 ūtkis «капелюшок», пор. нім. Hut (?) «те саме». Ця назва капелюха поширена й в інших германських мовах, пор. англ. hat, дан. hat, швед. hatt та ін. Германські назви намагаються пов’язати з індоєвропейським коренем *kadh- «захищати, накривати» (Kluge 322; Klein 707,741; Buck 433; Pokorny 516). Лит. ūtkis трапляється в західножемайтському говорі (Vaičiulytė 123). vėstė, výstė, výstas, výstas «жилет, безрукавка», пор. нім. Weste «жилет» (Alm 147; FrnW 1231; Čepienė 39). До німецької мови назва потрапила наприкінці XVII ст. через французьку, пор. фр. veste «куртка, піджак, блузка», з італійської мови, пор. італ. veste «одяг, вбрання». Його джерелом є лат. vestis «одяг», яке пов’язують із хетт. ues-, uas- «роздягатися», санскр. vastra-, тохар. B vastri, гр. ἔσθος, гот. wasti «одяг, убрання» (Kluge 857; Pfeifer 1560; Dauzat 748–749; Schrader I 591; Pokorny 1172–1173). Литовська назва засвідчена у словниках XVIII—XX ст. (R 339; MŽ 327, 404, 544; K 499; J; KŽ 2669). Трапляється в окремих місцевостях Жемайтії та Сувалкії (Vaičiulytė 124; KudN 262; LKŽ K). До деяких місцевостей Північної Литви (Йонішкіса, Пасваліса, Біржая) вона могла потрапити з латиської мови, пор. лат. veste «жилет», куди ця назва також потрапила з німецької мови (Sehwers 155, 232; ME IV 546). Це слово літературної латиської мови (LVV 851). žel̇pstbinderis «краватка», пор. нім. Selbstbinder «те саме». Слово німецького походження, пор. selbst «сам» + Binder «краватка», binden «зав’язувати» (Duden 2374). Назву вживають західні жемайти (Vaičiulytė). žėkė, žākė «коротка панчоха», пор. східнопрус. нім. zōk, zōk «те саме» (Alm 150; FrnW 1296). Німці запозичили слово з латинської мови, пор. лат. soccus «такий легкий вид взуття», куди воно потрапило з грецької мови, пор. гр. σῦκχος «те саме». Грецьке слово виводять зі східних мов, можливо, з фригійської (Kluge 713; Klein 1467). Слово поширене в північній і західній частинах Жемайтії (Vaičiulytė 124; LKŽ K). Зафіксоване в деяких словниках (K 515, 518; N 538, 541; KŽ 2727, 2736). Див. також dzěkė. Це запозичення є в літературній латиській мові, пор. лат. zeķe «панчоха» (Sehwers 162, 240; ME IV 703; LVV 871). Воно поширене в інших германських мовах, пор. дан. sok, швед. socka, нідерл. sok, англ. sock. Фінське sukka «те саме» має германське походження. žiuṙstas, žiuṙstė, žiuṙštas, žiuṙštas, žiuṙkštas «фартух», пор. східнопрус. нім. šoršt, šęršť «те саме» (Alm 150; FrnW 1316). Це діалектні форми нім. Schurtz, Schürze. Назва має германське походження, її пов’язують з англ. shìrt «сорочка», short «короткий» (Kluge 685). Запозичення поширене по всій Литві. Засвідчене в багатьох писемних пам’ятках уже з XVII ст. (Lex 77; C II 503; Q 466; Brand 190; R 190, 319; MŽ 348, 428; N 525; I). Див. також šiurštas. žiuṙštokas, žiuṙstokas «фартух, простий фартух», пор. східнопрус. нім. šorštuch «те саме» (Alm 150). Було відоме в Малій Литві, вживається в деяких місцевостях Сувалкії (Urbanavičiūtė 159). Див. також šiurštokas. 113 žiurštolius «фартух», пор. східнопрус. нім. šoršt «те саме» (Alm 150). Зафіксовано у словнику G. H. F. Nesselmanna (N 551). Див. також šiurštolius. ВЗУТТЯ filcas «черевик із білого повсті та шкіри», пор. нім. Filz «повсть». Трапляється в Жемайтії, окремих місцевостях Східної Литви (LKŽ K). Див. також filcas «капелюх». kárkė «черевик, капець», пор. нім. Korke «те саме» (Alm 63). Уживалося в Малій Литві (K 168; N 180; KŽ 1045; LKŽ V 290). Див. також kùrkė. kliùrė, kliùrkė «капці», пор. східнопрус. нім. klorre «те саме» (Alm 68; FrnW 274; LKŽ VI 128, 129, 185). Зафіксовано у словниках Малої Литви (R 229; MŽ 306; K 192; N 221; KŽ 1155). klùmpė, klùmpa, klùmpas, klùmpis, klùmpė, klùmbė, klùmbis, klùmbis «виколотий із дерева черевик; черевик із дерев’яною підошвою», пор. східнопрус. нім. klumpe, klompe «капці, дерев’яний черевик» (Alm 69; FrnW 275–276). Нім. Klumpen — слово германського походження, пов’язане з англ. clump «брила, грудка», дан. klampe «кормова частина судна» (Kluge 379; Pfeifer 675; Klein 303). Це запозичення особливо поширене в Малій Литві, Жемайтії, Сувалкії; у Аукштайтії та Дзукії воно трапляється дещо рідше (DūnŽ 143; DrskŽ 158, 159; LEB 368, 378, 380; LKŽ VI 169, 170, 171, 172). Зустрічається у творах К. Донелайтіса та в багатьох словниках (Kabelka 115; R 209; MŽ 279; N 220; K 193; J II 172, 173). Уживається в літературній мові (DŽ¹ 317). Запозичення klùmpė стало основою для творення й інших литовських назв взуття, пор. klùmbatis, klumbòkas, klùmpbatis, klùmpkurpė, klumpòkas, klùmpsopogis, medklumpis. Слова klumpas, klumbas «те саме» є також у латишів (Sehwers 52; ME II 234). З литовської мови це слово запозичили деякі слов’янські мови: польськ. klompie, klumpie, білорус. клумба, рос. діал. клумба, клумпы, клумбы «те саме» та ін. (Лаучюте 30, 31, 36; Zinkevičius I 265; II 49; III 126, 129). kùrkė «капці», пор. східнопрус. нім. kork «те саме» (Alm 56; FrnW 316). У значенні «капці» нім. Kork уживалося в говорах Східної Пруссії (Trübner IV 236; Fr I 409). Нім. Kork «корок» запозичено з нідерландської мови, пор. нід. kurk «те саме», яке запозичило його через іспанську, пор. ісп. corcho «корковий дуб», з латинської мови, пор. лат. cortex «кора» (Kluge 394). Слово було відоме в Малій Литві (R 229, 274; MŽ 306, 367; [K 212]; LKŽ VI 953). Див. також kárkė. pantùpelis, patupelis «капці», пор. нім. Pantoffel «те саме» (Alm 95; FrnW 537). До німецької мови слово потрапило у XV ст. із французької, пор. франц. pantoufle «те саме» (пор. також італ. pantofola, середньолат. pantofla «те саме»). Подальше походження неясне; його намагалися пов’язати з гр. *παντόφελλος «коркова кора, корковий черевик». До речі, такого слова в пам’ятках грецької мови не засвідчено (Kluge 529; Pfeifer 967; Klein 1121; Buck 430; Фасмер IV 127). Зафіксовано в писемних пам’ятках Малої Литви (Q¹ 7; N 280; K 292, [299]; LKŽ IX 620, 639). Частіше трапляються форми, що прийшли через слов’янські мови: pantaflia, pantāflis, pantāple, pantāplis, pantēpelis, puntāplis, пор. польськ. pantofla, pantofel «такий вид взуття», білорус. пантофель «капці». 114 šklumpė, šliumpė «клумпе». Уживається в деяких місцевостях Дзукії (LKŽ XIV 988). Такий протетичний š трапляється в литовських діалектах, пор. škiṅka, škiūna «мерин», škrūptelėti (LD 191). Див. також klumpė. šliūrė, šliurkė, šliūrkė, šliurpė «легке (зазвичай кімнатне) взуття; повсякденне взуття з дерев’яною підошвою та шкіряним або тканинним верхом, черевик; зношене взуття», пор. східнопрусське нім. šlore, нижньонім. schlurre «капці; зношений черевик» (Alm 129; FrnW 1007). Німецька назва походить від дієслів schlorren, schlurren, schlurfen «ходити, волочачи ноги, човгати» (Grimm XV 766; Buck 431). Це поширене слово, особливо в західній частині Литви (LKŽ XV 2–3, 5, 6). Уживається в літературній мові (DŽ¹ 819). Трапляється в багатьох словниках і збірниках фольклору починаючи з XVIII ст. (R 229; MŽ 306; N 528; K 433; RD 154; KlvD 107; KlpD 81; J). З литовської мови походить також слово російської мови Литви шлоры «те саме» (Лаучюте 91). štyfelis «чобіт», пор. нім. Stiefel «те саме» (Janavičienė 83). Німецьке слово запозичене з італійської мови, пор. італ. stivale «те саме». Із романських мов цю назву запозичили й деякі інші германські мови, пор. норв. støvel, дан. støvle, швед. stövel «чобіт, черевичок» (Kluge 749). Рідкісне запозичення, яке трапляється поблизу Жемайчю-Науместиса (Janavičienė 83). zandālė «сандалія», пор. нім. Sandale «те саме» (Janavičienė 83). До німецької та деяких інших європейських мов слово потрапило через латину, пор. лат. sandalium «певний вид взуття», з грецької мови, пор. гр. σανδάλιον < σάνδαλον «дерев’яний черевик», яке, ймовірно, запозичене з перської, пор. перс. sandal «черевик» (Kluge 623—624; Klein 1380; Oxford 786). Рідкісна форма, уживана поблизу Жемайчю-Науместиса (Janavičienė 83). Поширенішою формою, уживаною в літературній мові, є sandālas (DŽ¹ 681), яка потрапила до литовської мови не через німецьку. Як уже згадувалося, К. Альмінаускіс наводить близько 2800 німецьких слів, що потрапили до литовської мови. Лише невелику їх частину — близько 80 — становлять назви одягу та взуття. Насправді ця кількість ще менша. Деякі з розглянутих слів дуже рідкісні, уживалися лише в Малій Литві, не трапляються ні в інших діалектах, ні в писемних пам’ятках, пор. aubė, spaneris. Є й такі германізми, які зафіксовані в писемних пам’ятках, але невідомі в литовських діалектах, пор. katėkis, sūras, kozoliai. Деякі слова трапляються в окремих говірках, але є надзвичайно рідкісними, пор. nyderis, pliūstro kas, šliūcas. Більш поширеними в литовських діалектах є запозичення klumpė, šlipsas, šliūrė, žiūrstas. Вони трапляються майже по всій Литві. Інші германізми переважно вживалися або вживаються в Малій Литві, Жемайтії та Сувалкії. До східної частини Литви ті самі назви найчастіше потрапляли через слов’янські мови, і нерідко германська форма слова значно рідкісніша за слов’янську, пор. alsdokas — galstukas, bliūzė — bliūzė, bliuzkė, jūpa — jupė, mufas — muftā, pantūpelis — pantāplis, mandūra — mundėrius. До речі, слід згадати, що виявлено 8 назв неясного походження, які могли потрапити до литовської мови як через німецьку, так і через слов’янські мови, пор. būksos, strėplė, lūčiuos та ін. З усіх розглянутих назв одягу та взуття німецького походження в литовській мові 115 У літературній мові вживаються лише 4: klàmpe, šérpe, šỹdas і šliùre. У латиській мові ситуація інша. Виявлено 25 спільних для литовської та латиської мов назв германського походження (звісно, їхня фонетична форма може дещо відрізнятися). З них аж 12 уживаються в літературній латиській мові. І це назви основних предметів одягу: bikses, blūze, mantelis, mice тощо. У литовській мові ці запозичення формують кілька виразніших лексичних груп: слова на позначення плаща, піджака чи жилета; фартуха; головних уборів; вуалі; шкарпеток; краватки тощо. Досить несподіваною є така велика кількість запозичень на позначення фартуха, пор. šarcas, širškai, šurčas, šiuršis, šiurkšis, šiuršas, šiuršė, šiurštas, šiurkštas, šiuštokas, šiurčtukas, šerštukas, šiurštolius, žiūrštas, žiurstė, žiurštas, žiūrštas, žiurkštas, žiurštokas, žiurštokas, žiurštolius. Назви вуалі й краватки, як, очевидно, й деякі інші, прийшли до Литви разом із відповідними реаліями. Впадає в око надзвичайно велике розмаїття фонетичних форм тих самих слів, пор. šlafrokas, šlioprukas, šleprokas, šlepriokas тощо. Таке розмаїття виникло переважно на литовському мовному ґрунті, проте іноді ці слова запозичено з кількох німецьких діалектів. Наприклад, kedelys і kietelis, що вживаються як два різні слова, походять з одного джерела, але потрапили до литовської мови з різних діалектів. Є й інші такі слова. Найбільше запозичень ми отримали з німецьких діалектів Східної Пруссії. Перші назви одягу германського походження зафіксовано в литовській писемній мові вже у XVI ст. Це šiurcas і šiurštokas. У пам’ятках писемності XVII ст. знаходимо 10 слів цієї лексичної групи, серед них, до речі, і žiūrštas, а у XVIII ст. — 15. Близько половини назв одягу та взуття, запозичених із німецької мови, мають германське походження. Однак для деяких слів німецька мова була лише мовою-посередницею. Так до литовської мови потрапила чимала кількість назв латинського походження, пор. mantelis, šérpe, šỹdas, кілька назв грецького походження, пор. žėke, можливо, pantūpelis. Джерелом трьох слів — jópė, kedelys, kietelis — є арабська мова, а слів šiolė і, можливо, mačė та zandālė — перська мова. Деякі запозичення, що потрапили до литовської мови, поширені в Північній і Центральній Європі, пор. bikses, mačė, šérpe, žėke. Два германізми (klàmpe, šliùre) уже перейняли з литовської мови деякі слов’янські діалекти. Між іншим, можна було б згадати, що кілька литовських назв одягу та взуття потрапили також до німецьких діалектів, пор. нім. діал. Kicke, Kicks, Kurp, Muturas, Moteres, Naginne (Fr I 357, 359, 449; II 74, 83, 88). СКОРОЧЕННЯ Borejszo — B o r e j s z o M. Nazwy ubiorów w języku polskim do roku 1600, Poznań, 1990. Brand — B r a n d J. A. Reysen durch die Marck Brandenburg, Preussen, Churland, Liefland, Plesscovien, Gross-Naugardien, Tweeren und Moscovien, Wesel, 1702. Brückner — B r ü c k n e r A. Słownik etymologiczny języka polskiego, Kraków, 1927. 116 Buck — B u c k C. D. A Dictionary of Selected Synonyms in the Principal Indo-European Languages, Чикаго, 1949. Čepienė — Č e p i e n ė N. Германізми XVII ст. у західноаукштайтському говорі Малої Литви (на матеріалі «Lexicon Lithuanicum»).— Lietuvių kalbotyros klausimai 30, 1993, 37—46. Dauzat — D a u z a t A. Dictionnaire étymologique de la langue française, Paris, 1954. Duden — Duden. Das große Wörterbuch der deutschen Sprache. Herausgegeben und bearbeitet vom Wissenschaftlichen Rat und den Mitarbeiter der Dudenredaktion unter Leitung von Günther Drosdowski 1—6, Mannheim etc., 1976—1981. EH — E n d z e l ī n s J., H a u z e n b e r g a E. Papildinājumi un labojumi K. Mūlenbacha Latviešu valodas vārdnīcai 1—2, Рига, 1934—1946. Grimm — G r i m m J., G r i m m W. Deutsches Wörterbuch 1—33, Мюнхен, 1984. Hinze — H i n z e F. Два німецькі запозичення в балтійських мовах. — Baltistica 21(1), 1985, 33—36. Janavičienė — J a n a v i č i e n ė J. Žemaičių Naumiesčio lietuvininkai, Вільнюс, 1992. Kabelka — K a b e l k a J. Kristijono Donelaičio raštų leksika, Vilnius, 1964. Kapeleris — K a p e l e r i s K. Як жили давні литовці. — Lietuvininkai, Вільнюс, 1970, 339—454. Karlovicz — K a r l o w i c z J., K r y ń s k i A., N i e d ź w i e d ź k i W. Słownik języka polskiego 1—8, Warszawa, 1900—1927. Karulis — K a r u l i s K. Latviešu etimoloģijas vārdnīca 1—2, Рига, 1992. Klein — K l e i n E. A Comprehensive Etymological Dictionary of the English Language 1—2, Амстердам та ін., 1966—1967. Kluge — K l u g e F. Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache, Berlin, 1957. KudN — Kudirkos Naumiestis, Вільнюс, 1990. LEB — Lietuvių etnografijos bruožai, Вільнюс, 1964. Lex — Lexicon Lithuanicum, уклав В. Дротвінас, Вільнюс, 1987 (Рукописний німецько-литовський словник XVII ст.). LKŽ — Словник литовської мови 3—15, Вільнюс, 1956—1991; 2-ге вид. 1—2, 1968—1969. LKŽ K — картотека «Словника литовської мови». LLVV — Latviešu literārās valodas vārdnīca 1—7, Рига, 1972—1989. LVV — Latviešu valodas vārdnīca, Рига, 1987. 117 Mastonytė — Mastonytė M. Одяг жінок Дзукії в другій половині XIX — на початку XX ст. — З історії литовської культури 3, Вільнюс, 1961, 173—189. ME — К. Мюленбаха Latviešu valodas vārdnīca. Редагував, доповнював і продовжив Я. Ендзелінс 1—4, Рига, 1923—1932. ND — Литовські народні пісні зібрав, критично опрацював і переклав метрично Г. Г. Ф. Нессельман, Берлін, 1853 (цифри вказують номери пісень). Oxford — Оксфордський словник англійської етимології. За редакцією C. T. Onions, Оксфорд, 1985. Pfeifer — Етимологічний словник німецької мови... переглянув і доповнив Wolfgang Pfeifer 1—2, Берлін, 1993. Pietsch — Pietsch R. Fischerleben auf der Kurischen Nehrung, Berlin, 1982. Pokorny — Pokorny J. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch, Bern etc., 1959. Rekēna — Rekēna A. Лексика ремесел у деяких південнолатгальських говірках і її зв’язки з відповідними назвами у слов’янських мовах, Рига, 1975. Sanders — Sanders D. Словник німецької мови 1—2, Лейпциг, 1860. Schrader — Schrader O. Енциклопедичний словник індоєвропейських старожитностей 2-ге вид., за ред. A. Nehring 1—2, Берлін та ін., 1917—1923. SD3 — Словник трьох мов... Костянтина Ширвіда... Третє видання... Вільно... 1642. Sehwers — Sehwers J. Мовно-культурно-історичні дослідження, головним чином про німецький вплив на латиську мову, Берлін, 1953. Skardžius — Skardžius P. Die slavischen Lehnwörter im AltLita(u)ischen. — Народ і слово 7, 1931, 1—252. Славський — F. Sławski. Етимологічний словник польської мови 1—5, Kraków, 1952—1985. Trübner — Trübners Deutsches Wörterbuch, за ред. А. Гьотце, 1—8, Berlin, 1939—1955. Urbanavičiūtė — Urbanavičiūtė Ž. Пом’якшення приголосних у говірках Прусської Литви. — Baltistica 6(2), 1970, 147—166. Urbutis — Urbutis V. Слов’янізми в давній литовській мові. — Baltistica 27(1), 1992, 4—15. Ужпурвіс — J. Užpurvis. Три мовознавчі студії (Drei sprachwissenschaftliche Studien) 1, Chicago, 1990. 118 Vaičiulytė — Vaičiulytė O. Словник говірки Клайпеди (побутова лексика селян). Дипломна робота Вільнюського державного університету. Науковий керівник — д-р V. Vitkauskas, Vilnius, 1977. Voelkel — Voelkel M. I. A. Die lettischen Sprachreste auf der Kurischen Nehrung, Heidelberg, 1879. Zinkevičius — Zinkevičius Z. Історія литовської мови 1—5, Vilnius, 1984—1992. Ат Пр — Историко-этнографический атлас Прибалтики. Одежда, Рига, 1986. Лаучюте — Лаучюте Ю. Словарь балтизмов в славянских языках, Ленинград, 1982. Фасмер — Фасмер М. Етимологічний словник російської мови 1—4, Москва, 1964—1973. ЭСБМ — Етимологічний словник білоруської мови. За ред. В. У. Мартинова, 1—4, Мінськ, 1978—1988. ІНШІ СКОРОЧЕННЯ ірл. — ірландська англ. — англійська араб. — арабська аукшт. — аукштайтська білор. — білоруська сучас. — сучасний дан. — данська діал. — діалектний ест. — естонська гот. — готська гр. — грецька хет. — хетська індоєвр. — індоєвропейська ісл. — ісландська ісп. — іспанська іт. — італійська каш. — кашубська курш. — куршська лат. — латиська пол. — польська лит. — литовська лат. — латинська нід. — нідерландська норв. — норвезька гол. — голландська перс. — перська пор. — порівняй фр. — французька рос. — російська санскр. — санскритська ст. — стародавня швед. — шведська тохар. B — тохарська B т. п. — також 119 серед. — середній нім. — німецька к. — карта жмуд. — жмудська Скорочення, не включені до цього списку, такі самі, як у LKK (число, наведене біля словників, вказує сторінку). НАЗВИ ОДЯГУ ТА ВЗУТТЯ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ НІМЕЦЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ Резюме У статті розглядаються назви одягу та взуття литовської мови німецького походження. Було виявлено близько 80 назв (фонетичні варіанти не враховуються). Деякі з них були відомі лише в Малій Литві, нині вони вже не вживаються. Інші германізми такого типу зафіксовані в писемних пам’ятках, але в живій мові практично не трапляються. Є германізми, які вживаються лише в окремих місцевостях. Назв німецького походження, поширених по всій Литві, небагато. Їх переважно вживали або вживають у Малій Литві, Сувалкії та в жмудинів. До Східної Литви ті самі запозичення здебільшого потрапили через слов’янські мови; часто німецька форма слова трапляється рідше, ніж слов’янська. З усіх розглянутих германізмів у литовській літературній мові вживаються лише чотири (klumpė «дерев’яний черевик», šerpė «стрічка», šydas «вуаль», šliaurė «фартух»). Було виявлено 25 спільних назв литовської та латиської мов німецького походження (звичайно, їхня фонетична форма може відрізнятися): лит. bikšės, латис. bikses «штани»; лит. blūzė, латис. blūze «блуза»; лит. jēkė, латис. jaka «куртка»; лит. kamziolė, латис. kamzolis «камзол»; лит. plioras, латис. pluore «флор» та ін. Половина з них уживається в латиській літературній мові. У литовській мові ці слова розподілилися на кілька лексичних груп. Це германізми, що позначають фартухи, пальта, головні убори, вуалі, панчохи, краватки тощо. Особливо багато назв фартухів. Впадає в око фонетична різноманітність тих самих слів. Здебільшого ця різноманітність виникла вже в литовській мові. Іноді те саме слово потрапляло до литовської мови з різних німецьких діалектів. Більшість запозичень прийшла з німецьких діалектів Східної Пруссії. Перші назви одягу та взуття німецького походження зафіксовано в литовській мові у XVI ст. Близько половини запозичень цього типу мають германське походження. Для деяких слів німецька мова була лише мовою-посередницею. Так, до литовської мови потрапило багато слів латинського походження, а також деякі назви грецького, арабського та перського походження. Деякі з них поширені в Північній і Центральній Європі. 120