Mišriojo tipo a-kamienių veiksmažodžių su bendraties priesaga „-ėti“ („varvėti“, „varva“, „varvėjo“) kirčiavimas

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVII (1997) LEKSIKOGRAFIJOS IR LEKSIKOLOGIJOS PROBLEMOS Erdvilas JAKULIS НАГОЛОШУВАННЯ ДІЄСЛІВ ЗМІШАНОГО ТИПУ a-ОСНОВИ З ІНФІНІТИВНИМ СУФІКСОМ -ėti (varvėti, var̃va, varvėjo) Морфологічна структура слова та її окремі рівні тісно пов’язані з наголошуванням. У статті розглядається, як акцентні особливості пов’язані зі структурою кореня (вокалізмом і консонантизмом) та конкретною семантикою дієслів певного типу. Об’єктом дослідження обрано структурний тип дієслів a-основи, що мають інфінітивний суфікс і суфікс минулого часу -ė-. У сучасній литовській мові1 є 264 дієслова такої моделі (або 268, якщо врахувати омоніми mokėti — 1 «відплатити», 2 «уміти», derėti — 1 «торгуватися; закладатися», 2 «підходити», 3 «рости й давати плоди» (пор. Jakaitienė 1988: 149), virbėti — 1 «кишіти; тремтіти», 2 «перетворюватися на прути»). Цей тип не завжди чітко відмежовують від інших дієслів із суфіксом -ėti (наприклад, -sėti, -telėti, -terėti). Ці суфікси вважають варіантами -ėti, хоча закінчення основи теперішнього часу в них різні. Суфікс -sėti (варіант -šėti) притаманний виключно дієсловам si-основи (наприклад, girgždėti, gîrgsi). Дієслова із суфіксами -telėti та -terėti зберігають суфікси tel-, ter- (virptelėti). У працях деяких мовознавців (див. Skardžius 1943: 521) не розмежовуються дієслова типу varvėti (var̃va, ~ėjo) та дієслова змішаного типу i-основи (tylėti, týli, ~ėjo), а також вторинні дієслова ėja-основи (álpėti, ~ėja, ~ėjo), оскільки інфінітивні форми й форми претерита в усіх цих типах однакові. Однак уважніше дослідження показує, що ці типи досить різні. Відрізняються не лише структура дієслів, а й семантика та словотвір2. У цій статті розглядатимуться питання наголошування. Щодо наголошування важливими є два аспекти: 1) оскільки дієслова типу varvėti мають суфікс, то, як і всі суфіксальні дієслова, вони можуть мати або кореневий, або суфіксальний наголос; 1 Матеріал зібрано з DŽ₂ і доповнено даними DŽ₃. 2 Дієслова si-основи із суфіксом -šėti (і його варіантом -šėti) є похідними від вигуків зі словотворчим формантом -t-, наприклад, bùrbt: bùrbsi (-ėti, -ėjo). Мовознавці не дійшли згоди щодо походження останніх — дехто схильний вважати їх девербативами (див. DLKG: 394), пор.: bùrbsi (burbėti, -ėjo) і burbia (burbti, burbė). Однак своїм акутовим наголосом на передостанньому складі вони очевидно ближчі до вигуків; крім того, поряд із таким дієсловом не завжди можна знайти споріднене коренем дієслово змішаного типу або з кореневим наголосом — іноді є лише вигук. Дієслова a-основи змішаного типу здебільшого є первинними. 116 2) оскільки в теперішньому часі вони не мають суфікса, акцентні особливості кореня можна пов’язати з його морфонологічною структурою, семантикою тощо. АКЦЕНТНІ ОСОБЛИВОСТІ -ėti СУФІКСІВ Дієслова на -a, як і інші дієслова змішаного типу, мають суфіксальний наголос. Майже в усіх випадках суфікс інфінітива й простого минулого часу отримує наголос незалежно від того, який наголос кореня — акутовий чи неакутовий — має форма теперішнього часу, пор.: bãrška: barškėti, -ėjo і var̃va: varvėti, -ėjo (також mỹli: mylėti, -ėjo; tỹli: tylėti, -ėjo). DŽ₃ зазначає лише один такий виняток серед дієслів на -a: áida (áidėti, áidėjo). До речі, цей виняток наведено лише в останньому виданні DŽ. Сталий наголос кореня в основних формах мають близько 20 дієслів на -i. Їх також слід вважати винятками: číaudi + -ėti = чхати, -хав; mérdi + -ėti = mérdėti, -ėjo. Такі слова схильні переходити до класу вторинних дієслів, наприклад, kósi / kósėja /atem. kósti (kósėti, -ėjo) та ін. (пор. Stundžia 1995: 129–130). АКЦЕНТНІ ОСОБЛИВОСТІ КОРЕНЯ ДІЄСЛІВ ТИПУ varvėti Як і інші дієслова змішаного типу із суфіксом -ėti, дієслова на -a мають кореневий наголос лише у формах теперішнього часу: varvėti, var̃va; mokėti, móka (gailėti, gaĩli; mylėti, mỹli та ін.). Дієслова на -a з фонологічно коротким коренем становлять 56,44% усіх дієслів типу varvėti, зафіксованих у DŽ₂ і DŽ₃. Фонологічно короткі корені (CaC, CeC, CuC, CiC)3 у наголошеній формі третьої особи подовжують голосні a, e до довгих і мають циркумфлексний наголос (tekėti, téka, tekėjo; lašėti, lãša, lašėjo); кореневі голосні i, u залишаються короткими (judėti, jùda, judėjo; žibėti, žìba, žibėjo). У діалектах їхні рефлекси часто збігаються — усі наголошені голосні подовжуються до напівдовгих або довгих. Можна порівняти зі змішаними дієсловами на -sėti (-šėti) із суфіксом -si-, які в цьому випадку зберігають усі голосні короткими, тобто такими, як у твірних словах — звуконаслідуваннях (trákšt: trakšėti, trakši; bùbt: bub­sėti, bùbsi; tèkšt: tekšėti, tèkši тощо). Серед змішаних дієслів із суфіксом -ėti та фонологічно довгим коренем трапляються як акутові, так і циркумфлексні корені. За даними DŽ₂, дієслова на -a із суфіксом -ėti та фонологічно довгим коренем становлять понад 43% усіх дієслів типу varvėti. Із них 76% властивий акут, наприклад, čiùlba (čiulbėti, čiulbėjo), а також dùlka, mĩga, táuška, pỹška, póška, táiška, vìrpa. 3 C — будь-який приголосний або збіг приголосних. 117 Циркумфлекс мають понад 20 дієслів: álma (almėti, almėjo), а також býra, gãima (-ãr-), kálba, mãrma (-ãr-), riẽda, skámba, skáuda, vaĩva. Серед дієслів на -i з довгим коренем явно переважає циркумфлекс (наприклад, gaĩli, girdì, lýdi, mū̃vi, spìndi, žiū̃ri — цим випадкам властива циркумфлексна метатонія порівняно з твірними дієсловами, пор.: mū̃vi (mūvėti) і máuti, žiõji (žiõ jėti) і žiōti. Дієслів на -i- з акутовим коренем дуже мало (mýli, nóri, sėdi, stávi, tìngi, kliẽdi). Для дієслів на -sėti із довгим коренем та суфіксом -i- винятково характерний акут, наприклад, kárksi, bliùrbsi, tárkši та ін. Оскільки більшість цих дієслів пов’язані зі звуконаслідуваннями й означають раптову повторювану дію, вибір інтонації іконічно мотивований. Якщо порівнювати похідні на -sėti із первинними дієсловами, а не зі звуконаслідуваннями, акут у похідних слід вважати метатонічним (пор. kãrkti: kárksi) (пор. Stundžia 1995: 130–131). Дієслова типу «капати» мають наголос у формах теперішнього часу з довгими коренями, що визначається: 1) морфонологічною структурою кореня (вокалізмом, консонантизмом) і 2) семантикою слова (частково). Суфікс -ėti на це не впливає. 1. Морфонологічна структура кореня У словнику не знайдено дієслів типу varvėti з голосним кореня -ė-, з дифтонгами -ei-, -ui- та диграфами -el-, -em-, -er- і -im-. Диграфи з голосними -e-, -i-, -u- майже завжди мають акутове наголошення: -ér- 8 (варіант nérma / neĩma і дз. žvėrblà⁴), -ìr- 15, -ìl- 4, -ìn- 3, -(i)ùr- 25, -(i)ùm- 3 (варіант bùmba / bùmba⁵), -(i)ùn- 3. Диграфи з голосним -a-: -aĩ- 2, -ár- 3, -ár / -aĩ- 5 (nárna / naĩna, dárda / darda, mãrma / márma, gãima / gárma, gãrga / gárga), -aĩ 4, am̄- 4 (варіант bambà / bámba; пор. bùmba / bùmba). Спостерігається тенденція до циркумфлексного варіанта. Лише диграфи з другим елементом вокалізму -n- (blãzga, brãzga⁶, žvánga / žvaĩnga) майже в усіх дієсловах типу varvėti зумовлюють акутове наголошення кореня. У дифтонгових коренях домінує акут: -áu- 8, -aũ- 1 (skáuda), -áĩ- 1 (aĩdi / áida). У коренях із довгими -ū-, -y-, -ie- домінує циркумфлекс: -ū- 3 (kūpa / -i, dūlėja / dūla, trū̃sa), -ū- 1 (dūzga), -y- 3 (býra, výva, rýta), -ý- 1 (pýška), -ié- 2 (riẽda, riéta). 4 До речі, у DŽ корінь цього дієслова мав акутове наголошення. 5 Варіант bùmba у DŽ₃ більше не наводиться. 6 Диграф an перед фрикативними перейшов у ą. 118 У коренях із довгими -o- та -uo- домінує гострий наголос: -ó 5 (póška, móka- 2, sópa, tvóska), -ió- 1 (kiõgžda / -i), -iūo- 1 (liūoba). Останній приклад є жемайтською формою, морфонологічно структурно та за значенням віддаленою від інших дієслів типу varvėti. Із цих прикладів видно, що вокалізм кореня може бути пов’язаний з тим чи тим кореневим наголосом: kiáugžda / -i = kiõgžda / -i «сохнути, висихати, зникати», gãrga / gá rga = gìrga «скрипіти, ґелґотати (про гуску)», gar̃žda = gir̃gžda = gùrgžda «видавати неприємний звук тертя», dárda / dárda = dìrda «гуркотіти під час їзди, їхати з гуркотом». Як видно, дублети з однаковим значенням можуть мати різні наголоси, хоча більшість синонімів збігаються і за наголосом, і за значенням (пор. terška = tárška; nárna / nar̃na = nérna / ner̃na = niùrna / niùrna). Наголошення довгих коренів може бути пов’язане також із консонантизмом. Корені з анлаутом -šḱ-, -sk- (тип -ST-) завжди мають акут: pyška, póška, páuška, térška, čérška, čiùrška, tvóska тощо. У коренях з анлаутом -zg-, -zd- також переважає акут: dūzga = dùnzga, brązga, blązga, ùr zga, birzga, bùrzga, niùrzga, bùrzda, а циркумфлекс мають два слова: bal̃zga, gram̃zda. Інші сполуки анлаута -ST- — -št-, -st, -žd- — властиві лише коротким кореням (kušta, plášta, kužda тощо), якщо не членувати дієслово gar̃gždėti, gaigžda докладніше (редуплікаційний склад і формант -žd-: gar-g(ar)-žd-a). Сполука анлаута типу -TST- не впливає на кореневий наголос, пор. gìrgžda, gùrgžda та gar̃gžda, kiáugžda та kiõgžda. Сполуку -bl- (тип -TR-) зафіксовано лише у двох діалектних словах — vébla ir žvérbla, тому важко щось сказати про її зв’язок із кореневим наголосом. Жодних зв’язків між кореневим наголосом і одним приголосним у кінці кореня не виявлено. Імовірно, на наголос не впливають і приголосні на початку кореня або їхні сполуки. Щоправда, дієслова з початковим приголосним č- усі мають акут (čiùlba, čiùlda, čiùlpa, čiàuška, čérška, čir̃ška), але це, найімовірніше, пов’язано не з цим приголосним, а з вокалізмом кореня або зі сполукою анлаута -šk- (див. вище). Схоже, так само слід розглядати й кореневий наголос дієслів з анлаутом c-, dz-, dž- (cirpa, dzìnga, džérška), а також bl-, kn-, sp-. Можливо, лише початкова сполука sk- більше пов’язана з наголосом, а саме з циркумфлексом (skaũda, skām̃ba / skámba). На користь цієї думки свідчить і те, що всі інші дієслова з вокалізмом -au- мають акут, тоді як із дифтонгом -am- можуть мати і акут, і циркумфлекс. Ці слова відрізняються наголошенням і від інших слів тієї самої семантичної групи (пор. sópa: skaũda; про це див. далі). Однак брак прикладів із таким консонантизмом не дає змоги робити ширші узагальнення. Зв’язку між консонантизмом редуплікованого кореня та кореневим наголосом не виявлено (пор. niùrna та nérna, mùrma та maĩma / márma тощо). Зв’язок вокалізму й консонантизму з наголошенням невіддільний від морфологічної структури дієслів. Це чітко видно, якщо порівняти 119 a-основні дієслова із суфіксом -ėti зі спорідненими дієсловами на ia-основу (акут; циркумфлекс): bùrzga (burgzėti, -ėjo): bùržgia (bùržgti, bùržgė), а також birzga: bìržgia, tãška: tàškia, paũška: paũškia, sùlpa: sùlpia (sul̃pti, sul̃pė) тощо. Такі пари мають близько 28% дієслів із довгим коренем. Ці корені лише двоскладові та дифтонгічні (вокальних немає). У цьому разі дієслова можна класифікувати за м’якістю або твердістю кінця основи (пор. із суфіксами імен). Дієслів i-основи із суфіксом -ėti i-, споріднених із досліджуваними дієсловами, небагато. Частіше варіанти обох основ мають циркумфлексний наголос: kūpi / -a, kiõgžda / -i, але ãidi / ãida, kiáugžda / -i, smìrdi / -a. 2. Семантика Наголос часто пов’язаний із семантикою. У наведеній нижче таблиці дієслова типу varvėti з довгим коренем поділено за значенням. Таблиця семантики7 Сем. група | Звук | Рух | Руйнування | Псих.-фіз. особливості | Світло | Запах | Суспільні відносини -o- põška; tvõška kiõgžda / -i (poška 2) 1 móka sōpa (tvõška 2) 1 móka -ū- dūzga dulėja / dūla; kūpa / -i triūša -y- pỹška; vỹva bỹta (pỹška 3) rỹta (DŽ₂) (pỹška 2) -ie- riẽda; riẽta (riẽda 4 ‘ritasi kalasi) -uo- liúoba -ai- áidi / áida; áidėti, -a -au- člãuška kaũška kliáuga niáuzga páuška pliáuška táuška kiáugžda / (DŽ₂: -i) skaũda 7 Цифра біля прикладу означає номер, яким значення дієслова позначено у словнику. Якщо розглядуване значення дієслова не є основним, дієслово в таблиці подається в дужках. Поруч зазначається порядковий номер цього значення дієслова. Якщо номера немає, це означає, що звукова й рухова семи дієслова переплетені та у словнику подаються як одне значення. Позначку DŽ₂ додано до тих прикладів, яких немає у DŽ₃. 120 Семантична група Звук Рух Деструкція Психофізичні властивості Світло Запах Суспільні відносини -er- blērba džērška čērška ērza knērza (DŽ₂) nērna (er) (DŽ₂) tērška vērva žvērbla -ar- bárba bárška dárda (ar) gárga (ár) gárgžda (gárma (ár) 2) (márma (ár) 2,3,4) nárna (aŕ) tárška (varva 2) (dárda (ar) 2) gárma (ár) márma (ár) 1 varva (gárga (ar)) -ir- birzga cirpa (DŽ₂) dırda (DŽ₂) čirška girga girgžda spirga širša (DŽ₂) žirza (virpa 2) (birzga 2) (dırda 2) (DŽ₂) kirba (mirga 2) tūrta (žirza 2) 1 virba virpa (čirška 2) (spirga) 2 virba (kirba 2) mirga (virpa 3) smirdi / -a -ur- blūrba būrba būrzda (būrzga 2) (čūrška 2) (glūrga) (gūrga 2) gūrġžda knūrza mūrma niūrna niūrza šūrga (DŽ₂) ūrga ūrza (DŽ₂) ūrzda ūrźga žārza (blūrba 3) būrga būrzga čūrška glūrga gūrga gūrna kūrna pūrta spūrda spūržda (DŽ₂) ūrda -al- balzga (DŽ₂) kalba alma salva kalba 1 -il- bilda vilba (bilda 2) dilga зблискує 121 Сем. група Звук Рух Деструкція Псих.-фіз. властивості Світло Запах Суспільні відносини -ul- щебече; щебече (DŽ₂); щебече; щебече щебече?; dūlka; sūlpa? -am- бамкає (ām); pām-pa (DŽ₂ - am-); дзвенить (ām) грузне (стан) -um- бумкає (drūmba); pūmpa (діал.) drūmba; liūmpa -an- блищить; бризкає; дзвенить (an) дзвенить (ān) 2 -in- дзвенить; тріщить tinta -un- гуде; dūnžga (DŽ₂); kliūnka (klūnka 2) Очевидно переважають дієслова, що позначають звук. Їхні корені здебільшого акутові. Лише 14 слів мають циркумфлексний корінь. Із них 9 мають обидва наголосові варіанти. Циркумфлексний акцент у звуконаслідувальних дієсловах у деяких випадках можна пояснити прагматикою, тобто ті, що позначають звук меншої інтенсивності, можуть бути циркумфлексними (mārma / márma, bāmba / bam̄ba, vỹva — слова, що позначають тихе бурмотіння, схлипування; але mū́rma, niū́rna, niū́rgza тощо — з гострим наголосом). Однак у цьому разі не варто забувати про вокалізм кореня (див. вище). (Щоправда, у LKŽ VII наведено й інше значення mārma / márma — «тонути, занурюватися, провалюватися», яке, можливо, передбачає циркумфлекс. Про це див. далі.) Циркумфлекс у дієсловах bal̃zga, kal̃ba, імовірно, пов’язаний із вокалізмом -al-, а не зі звуковим значенням. Слова skambā, žvānga / žvānga, що позначають інтенсивний звук, мають циркумфлексний наголос, очевидно, теж через вокалізм. Так само й gair̃žda (пор. gir̃žda). До групи слів, що позначають звук, належать і всі дієслова з анлаутом -šk-, тому можна було б припустити, що їхній акут зумовлений значенням, а не консонантизмом. (Деструктивне значення дієслів póška, pýška явно має звукове походження.) Серед дієслів зі значенням руху можна виокремити ті, що позначають котінняциркумфлексні riẽda, riẽta, rỹta, у яких немає звукової семи (пор. dar̃da / dárda, dir̃da, у яких переважає акут, а їхню звукову сему у словнику наведено першою). Циркумфлексний наголос мають також дієслова, що позначають просочування або виливання рідини: sal̃va, al̃ma, var̃va. Проте дієслова зі семами течії води, бризкання (glū́rga, klū́ nka, gūrga тощо) або навіть лише течії 122 яку позначають (liūmpa, būrga), безперечно, також є звуконаслідувальними, і їх наголошують лише з гострим наголосом. Слова зі значенням падіння, опускання вниз частіше мають циркумфлексний акцент: maṛma / márma, gaṛma / gárma, býra. Дієслова, що позначають інший характер руху, мають гострий наголос. Деструкції (або зміни структури) дієслів цього типу в DŽ₃ зафіксовано дуже мало. Слів із довгим коренем — лише кілька. Часто вони мають паралельні форми на i- або ėja-, наприклад, kiáugžda / (DŽ₂) -i = kiõgžda / -i «1. сохнути; 2. ставати пористим, пористіти; 3. перетворюватися на kiaugždas, ставати порожнистим», kūpa / -i «1. сильно кипіти; переливатися через край, підніматися; 2. добре рости, буяти», dūlėja / dūla «1. повільно руйнуватися, перетворюватися на порох, гнити; 2. поволі горіти, тліти». Слова 2 virbėti, virba «перетворюватися на пруття, ставати прутким» і spirgėti, spirga «1. шкварчати під час смаження», ap-gargėti, āpgarga «покритися чимось (брудом, льодом, снігом тощо), обрости, забруднитися»⁸ не мають паралельної форми іншого типу основи⁹. Spirgėti, spirga, імовірно, також звуконаслідувального походження, як і pyškėti, pyška. Тоді залишилося б два дієслова зі значенням деструкції, що мають акутове наголошення кореня. Virba; акут можна було б пояснити лише вокалізмом кореня (див. корені з першим компонентом вокалізму -i-). Акут дієслова kiáugžda так обґрунтувати складніше через циркумфлекс у skaudėti, skaūda (з тим самим вокалізмом кореня). Крім того, поруч є циркумфлексний дублет kiõgžda. Імовірно, дієслово kiáugžda втягнули у свою наголосову парадигму численні без винятку гостро наголошені звуконаслідувальні дієслова páuška, káuška, táuška, niáuzga та інші, що мають кореневий вокалізм -au-. Зафіксовано лише три дієслова, що позначають світло: žverblėti, žvėrbla «діал. мерехтіти, сяяти», mirgėti, mirga і žvilgėti, žvilga. До них прилягають і слова зі значенням руху (з відтінком вібрації), що мають сему світла: virpėti, virpa «3. мерехтіти» і kirbėti, kirba «2. кишіти, мерехтіти». Усі дієслова з цим значенням, крім першого, мають циркумфлексну акцентуацію кореня; їхній зв’язок із кореневим голосним -i- дуже виразний. Важко було б знайти якийсь зв’язок між акцентуацією та значенням психічної або фізичної властивості, адже те саме значення болю мають і sópa (акут), і skaūda (циркумфлекс). Печіння або свербіж позначають tvóska, dilga — обидва з гострим наголосом. (Dilga ще означає нестерпне бажання, жагу, а основне значення tvóska — «гупає, тріщить».) Однак, дотримуючись твердження, що початкове скупчення приголосних кореня sk- зумовлює циркумфлекс (skaūda, skam̃ba), можна стверджувати, що акут інших слів зі значенням психічної або фізичної властивості зумовлений їхнім значенням. 8Щодо значення останнього слова див. LKŽ III 129. 9В інших дієслів мутаційні або деструктивні значення, зазначені у відповідній графі, є вторинними й походять від звукового значення або значення руху: pyškėti, pyška «2. тріскатися з шумом, розколюватися», poškėti, poška «горіти зі звуком», čirškėti, čirška «3. шкварчати», riedėti, rieda «4. вилуплюватися (з яєць)». Їхній акут пов’язаний з основним звуковим значенням, а циркумфлекс — із котінням. 123 Запах означає лише одне дієслово цього типу, однак його a-основа є лише варіантною поруч з основною i-основою — smirdėti, smirdi / -a «смердіти, смердить». Отже, хоча акут вказував би на a-основу, значення ближче до основної форми з i-основою. Дієслова зі значенням суспільних відносин не характерні для досліджуваного типу, тому нічого конкретнішого про їхнє наголошування сказати не можна: mokėti, moka «1. давати гроші як оплату за отриману річ, виконану роботу тощо; 2. діал. віддавати, коштувати», triušėti, triuša «трохи трудитися, працювати». Отже, виявлено лише зв’язок значень звуку (його інтенсивності), руху (кочення, просочування), світла та частково деструкції з інтонацією кореня. ВИСНОВКИ 1. Суфікс -ėti дієслів типу Varvėti є домінантним і наголошеним незалежно від інтонації кореня в безсуфіксальній формі теперішнього часу (varvėti, varva, -ėjo; mokėti, moka, -ėjo; galėti, gali, -ėjo тощо). У DŽ₃ наведено лише один діалектний виняток, у якому всі форми мають наголос на корені (áidėti, áida, áidėjo). 2. У безсуфіксальних формах теперішнього часу дієслова як a-основи, так і i-основи, що мають фонологічно короткі голосні i, u, a, e, під наголосом подовжують два останні [lašą, teška і gãli; пор. похідні з -sėti: trakšėti, trakši (trakš+šėti, trakš+ši), žlegšėti, žlegši тощо]. 3. На інтонацію кореня в формах теперішнього часу дієслів a-основи з вокалізмом кореня типу a- впливають: A. Морфонологічна структура Консонантизм: a) консонантні сполуки в коді -sk- (рідше -sk-) завжди пов’язані з акутом кореня, напр., tárška, bárška, tvóska. У коренях із кодовими сполуками -zg-, -zd- також переважає акут, але не завжди (niùrzga, але bãlzga). Зв’язку інтонації з іншим консонантизмом коди не виявлено. б) анлауту č-, c-, dz-, dž-, bl-, kn-, sp- дієслова мають акутову інтонацію кореня, але вона, найімовірніше, більше пов’язана з вокалізмом цих дієслів. Анлаут sk- може бути пов’язаний із циркумфлексом кореня: skaũda, skãmba / skámba (лише 2 приклади). Зв’язку інтонації кореня з іншим ауслаутним консонантизмом не помічено. Вокалізм: c) у коренях із дифтонгом переважає акут (виняток — skaũda); d) у коренях із довгими голосними -ū-, -ie-, -y- переважає циркумфлекс (винятки: pýška, dūzga), а з голосними o, uo — акут, напр., póška, жмуд. liúoba, жмуд. kiáugžda (виняток — kiõgž-da); e) акут у коренях із дифтонгом пов’язаний із дифтонгами, перші компоненти яких — голосні e, i, u (винятки — buñba, žvėrbla); f) для коренів із першим компонентом дифтонга a характерний циркумфлекс (gar̃gžda та ін.), однак тут більше винятків (tárška, bárška, nárna, blázga, варіантні bañba / bámba, dárda / dard̃a, gárma / gárma, gárga / gárga, maĩma / márma, žvánga / žvánga). 124 Морфологічна структура: g) вплив вокалізму й консонантизму на інтонацію кореня невіддільний від морфологічної структури розглядуваних дієслів. Порівняння їх зі спільнокореневими кореневими дієсловами ia--основи виявляє акцентну опозицію (якщо дієслово типу varvėti має гостру інтонацію, то спільнокореневе дієслово на ia-основу — циркумфлексну, наприклад, birzga (birzgėti, -ėjo): birzgia (birgzti, birzgė), а також tárška: tárškia, súlpa: súlpia тощо. До речі, циркумфлексні дієслова на a-основу із суфіксом -ėti таких пар не мають; h) спільнокореневі дієслова з суфіксом -sėti на sė-основу усі мають гостру інтонацію, однак це пояснюється їхнім звуконаслідувальним походженням. B. Семантика a) у дієсловах, що позначають звук, переважає гострий наголос на передостанньому складі. Циркумфлекс найчастіше зумовлений значенням інтенсивності звуку (baũba / báumba, buñba). Натомість циркумфлекс у дієсловах balzga, kal̃ba тощо пояснюється впливом морфонології; b) значення котіння та просочування рідини зумовлюють циркумфлекс: riẽda, riẽta, rỹta ir aĩma, saĩva, vaĩva. Інші дієслова зі значенням руху мають корінь із гострою інтонацією; c) два дієслова, що позначають світло, мають гостру інтонацію (mìrga, žvìlga). Гостру інтонацію мають також дієслова руху із семами відбиття світла (vìrpa, kìrba). Єдине діалектне дієслово žvėrbla має циркумфлексну інтонацію; d) слова, що позначають психічні й фізичні властивості, мають гостру інтонацію, за винятком дієслова з початковою групою sk- — skaũda; e) зв’язку між інтонацією кореня та рештою значень не виявлено. Спостерігаються системні тенденції до узагальнення гострої інтонації. LITERATŪRA DŽ₂ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius: Mintis, 1972. DŽ₃ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1993. J a k a i t i e n ė E. 1988: Leksinė semantika, Vilnius: Mokslas. DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1994. LKŽ III – Lietuvių kalbos žodynas 3, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1956. LKŽ VII – Lietuvių kalbos žodynas 7, Vilnius: Mintis, 1966. S k a r d ž i u s P. 1943: Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius. S t u n d ž i a B. 1995: Lietuvių bendrinės kalbos kirčiavimo sistema, Vilnius: Petro ofsetas. THE ACCENTUATION a-STEM VERBS WITH INFINITIVE SUFFIX -ėti (MORPHOLOGICAL TYPE varvėti, vãrva, varvėjo) Summary There are some morphological types of verbs with the suffix -ėti in Lithuanian language. All the types have the same suffix of the infinitive (-ėti) and praeterit (-ėjo). The main differences are in present forms. The third person of present can be suffixal (-ėja) or unsuffixal: i-stem (myli), a-stem (moka) and others. The semantics and wordbuilding of those types are different enough not to mix them. The object of the paper is a-stem verbs with the suffix -ėti. The distinct signs of those verbs are the following: 125 1. The suffix of the verbs of this type is stressed and dominative independently of the intonation of the form in the present tense, which is not suffixal (varvėti, vārva, -ėjo; mokėti, mōka, -ėjo). 2. The stressed phonologically short vowels a, e become long in present forms (lāša, tēška and pʼstem galī, compare with the derivatives of the suffix -sėti: trakšėti, trākši [trakš+šėti, trākš+si], žlėgėti, žlėgsi). 3. The accentuation of verbs with a long vocal in the root depends on the following factors: A. Morphonological structure Consonantism: a) the roots ending in the consonants -sk- (more seldom -sk-) always have falling accent (tárška, bárška, tvóska). The same accent dominates in the roots, ending with -zg-, -zd- (nūrzga, but balzga); b) the accent is not connected with the consonant beginning of the root. Only combination -sk- could implicate the rising accent of the root (skaūda, skāmba / skāmba). Vocalism: c) the falling accent dominates in the roots with vocal diphthongs (the exception – skaūdā); d) the rising accent dominates in the roots with long vowels -ū-, -ie-, -y- (the exception – pýška, dūzga). The roots with vowels o, uo have the falling accent (pōška, liūoba, kiáugžda, but kiōgžda); e) the falling accent is connected with the diphthongs whose first components are vowels e, i, u (except būmba). g) The rising accent is connected with the diphthongs, whose first component is the vowel -a- (gar̄gžda), but there are more exceptions [tárška, bárška, ná́rna and blā́zga, brā́zga (n disappears in the position before spirants), variants – bāmba / bámba, dārda / dārda, gārma / gárma, gā́rga / gárga, mārma / márma, žvānga / žvānga]. Morphological structure: h) The influence of vocalism and consonantism on the accent of the root can not be abstracted from the morphological structure of the verbs. There is an accentual opposition between the a-stem verbs with suffix -ėti and iā-stem root verbs. If those two types of verbs have the same root, the first one will have the falling accent and the other will have the rising accent, e. g. birzga (birzgėti, -ėjo): bīrzgia (bīržti, bīržge), also tárška: tāškia, sūlpa: sūlpia etc. The a-stem verbs with the rising accent do not have such pairs. B. Semantics: a) The verbs which mean the sound have the falling accent in most cases. The rising accent is determined by intensity of this sound (bāmba / bámba, būmba). b) The meanings of rolling and trickling of water are connected circumflex: riēda, riēta, ryta and aīma, saīva, vārva. Other verbs, which mean the moving (motion) have the acute root. c) Two verbs meaning the light (shining, reflection) have the falling accent (mirga, žvilga). Even the verbs with the semes of light (virpa, kirba) have the same accent. 126