Sijono pavadinimai lietuvių kalboje

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVII (1997) LEKSIKOGRAFIJOS IR LEKSIKOLOGIJOS PROBLEMOS Danutė SABALIAUSKAITĖ-LIUTKEVIČIENĖ НАЗВИ СПІДНИЦІ В ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ Спідниця — «жіночий одяг, що покриває тіло від талії вниз». Спільної індоєвропейської назви цієї реалії немає, оскільки сама реалія виникла значно пізніше. Наприклад, у класичному грецькому та римському костюмі спідниці ще немає (Buck 1949: 423). Спідниці як окремого предмета одягу в Європі X–XII ст., очевидно, ще не було (Adomonis 1976: 94). Її функції, ймовірно, виконував певний незшитий одяг, складений із кількох полотнищ, які трималися завдяки фартуху та поясу. Дані про цей одяг, щоправда, дуже мізерні, наявні вже з VI ст. (Volkaitė-Kulikauskienė 1970: 129–130; At Pr 23). Існують думки, що до такої спідниці була пришита безрукавка (Adomonis 1976: 94). Такий незшитий одяг разом із блузкою і становив жіночий костюм не лише в Литві, а й в Естонії та Латвії. До речі, найдовше цей одяг зберігався в Естонії — у першій половині XIX ст. він там іще був поширений. У Литві він зник значно раніше, проте перехід від цього одягу до зшитої спідниці в різних місцевостях Литви відбувався не одночасно. Даних про цей процес дуже бракує, однак, спираючись на іконографічні матеріали та інвентарні книги, можна стверджувати, що в XVI ст. у Литві вже переважала зшита спідниця (At Pr 22–23). У Східній Пруссії цей незшитий одяг зберігався довше: його носили ще в XVII–XVIII ст. (Brand 1702: 96–97; Lepner 1744: 67–68; Mastonytė 1967: 9). Не цілком зрозуміло, як називався цей одяг (або спідниця). На думку деяких авторів, його могли називати margine. Тепер ця назва означає просто строкату спідницю. Якщо припустити, що в XVIII ст. у Східній Пруссії справді ще був поширений такий «незшитий одяг», цілком можливо, що саме його мав на увазі К. Донелайтіс, коли писав у «Порах року»: «О дівчата нехтують строкатими спідницями... / А негідниці-дівчата з кеделачами... вже не соромляться показатися» (Vd 351, 353). Можливо, тут зафіксовано перехід від незшитої до зшитої спідниці? Так чи інакше, у XIX ст. спідниця була однією з найважливіших частин жіночого костюма. Зважаючи на те, що нерідко носили не одну, а кілька спідниць, надягнутих одна на одну, що вони були різних кольорів, із різними візерунками тощо, назв цієї реалії в литовській мові чимало. Основною назвою цього одягу є загальнолітовське слово sijōnas (існують також варіанти sejōnas, sėjonas, sajōnas). Це білорусизм, пор. ст. білорус. саянь «товста нижня спідниця; домашня вовняна спідниця» (Fraenkel 1955–1965: 756; Skardžius 1931: 195; Palionis 1967: 280; Zinkevičius III 137; Sabaliauskas 1990: 250), пор. також білорус. діал. съян, съян(DABM 933, 934, 937, 938). Це слово вживають і деякі інші слов'янські мови, пор. польськ. sajan «вузький чоловічий верхній одяг; певна широка жіноча сукня». 88 рос. саян «сарафан, довга спідниця». До слов'янських мов воно потрапило з італійської, пор. італ. saione: saio «військова куртка», далі пов'язане з лат. sagum «короткий військовий плащ» (Brückner 1927: 479; Borejzszo 1990: 176; Fasmer III 567). Це запозичення є і в латиській мові, пор. латис. sijāns «спідниця» (At Pr 12 ž.). Імовірно, це литуанізм, оскільки його зафіксовано лише в прикордонній з Литвою частині Латвії. Писемний варіант sejōnas, який, імовірно, виник у литовській мові поряд із варіантом sajōnas, з'явився вже у XVII ст. (SD (1)71, (3)152 — у значенні літнього плаща; Skardžius 1931: 195.) Sijōnas почали фіксувати дещо пізніше, у писемних джерелах кінця XVIII — початку XIX ст. (D. Pošk; P). Усі три варіанти трапляються в словниках і збірниках фольклору XIX ст. (Sut; N; Kos 90; J; JV 988). Нині усталеним варіантом є sijōnas. Ця назва, раніше вживана переважно в Жемайтії та Заніманні, починає витісняти з ужитку назви, поширені в інших литовських говорах, наприклад andarōkas (LKA I 193; DūnŽ 531; DrskŽ 324; LKŽ XII 17, 317, 538). НАЗВИ ЛИТОВСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ Можна сказати, що єдиною нейтральною назвою литовського походження, яка означає спідницю загалом, є apsagalas: apsėgti. Слово вживається рідко, трапляється переважно в пізніших текстах (V. Krėv; Vaižg; A. Vien; LKŽ I₂ 256). Ще одна ніби нейтральна назва — skraidōnas. Однак було б надто сміливо стверджувати, що вона не має якогось додаткового семантичного чи стилістичного забарвлення, оскільки даних бракує: слово трапляється лише у словнику А. Юшки (LKŽ XII 1031). Про нього можна сказати лише, що це, ймовірно, слово литовського походження, пов'язане з лит. skraistė, skraidyti. Інші назви вже мають семантичне забарвлення, тобто додаткове значення. Умовно їх можна поділити на дві підгрупи: назви, що вказують на призначення спідниці, і назви, що описують її зовнішній вигляд (колір, форму або матеріал, з якого її пошито). До першої підгрупи належать слова зі значенням «нижня спідниця». apatinė, apatinis, apatinūkas, apatinīinkas, apatinīkas: apatinis, -ė. Лексему apatinė уперше зафіксовано 1644 року (SP II 177). Деякі з цих варіантів уживаються в окремих говорах, однак точно окреслити ареал їх уживання складно (LKŽ I₂ 185). Останнім часом усталюються слова літературної мови apatinis та apatinūkas. Вони означають не стільки нижню спідницю, скільки певний жіночий спідній одяг (DŽ₃ 18). padūrkai: padūrkas «нижній край спідниці», padūrti «додати, пришити» (Būga II 391). Це давнє слово, зафіксоване в текстах XVII–XIX ст. (Lex 100; C II 826; R 267; K II 276; Kos 223; LKŽ IX 62). Нині в цьому значенні не вживається. Звичайне значення — «нижній край спідниці». Його слово має й тепер. підкладка, підковка, підкова, підковний край, підковка, підківка 89 pasegtinė, pásegas, pasegtinis «те саме»: pasėgti. Вживається в утенській говірці та в північній частині віленської говірки, трапляється в писемній мові (Blv; LzP; NdŽ; LKŽ IX 442, 461). pavilkinys, pāv ilkinis, pāvilkinė: pavilkti. Вживається в Жемайтії, наведено у словниках XX ст. (NdŽ; DūnŽ 252; LKŽ IX 696; DŽ₃ 531). У писемній мові XX ст. pavilkinys іноді вживається у значенні «чоловічий російський одяг без рукавів». prisisegalas: prisisegti Вживається в говірці литовців Білорусі в Родуні (LKŽ X 759). До другої підгрупи належать такі назви: aptr auk t inis «спідниця, стягнута на талії шнурком»: aptr auk ti. Це значення рідкісне (LKŽ I₂ 274). Іноді так називають шубу, стягнуту шнурком. drobinukas «лляна спідниця»: drobinis, -ė. Трапляється в окремих місцевостях східної Литви (ESK). išilginė «спідниця з поздовжніми смугами», išilginis «такий одяг, спідниця з ліфом, зшита з одного шматка»: iš ilgas. Зафіксовано в писемних джерелах (K II 133; M. Valanč; Š; LKŽ IV 187, 188). keršėtis «спідниця такого виду»: keršas. Трапляється в Жемайтії (LKŽ V 623). klòstinė «довга старовинна спідниця»: klõstė. Рідкісне слово (Srv; LKŽ VI 149). marg inė “raštuotas sijonas; sijonas”: márgas (Skardžius 1943: 265; Buck 1949: 423). Šį žodį randame jau 1601 ir 1606 m. Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės tekstuose, plg. morgenia, marginia “margas audeklas, sijonas” (Jablonskis 1941: 128, 360; Zinkevičius III 120–121). Taigi bent jau tuo metu pavadinimas, matyt, buvo vartojamas ir Didžiojoje Lietuvoje. Mažosios Lietuvos tarmėse XVIII–XX a. jis buvo paplitęs gana plačiai (Brand 1902: 95; K. Donel; MŽ 158; Glagau 1970: 235; Kapeleris 1970: 347; LB 39; KlyD 373; K I 461, 462; II 133). Ši leksema XIX a. pasitaikydavo ir šiaurės rytų Žemaičiuose, tačiau čia dažniau reiškė pečių apdangalą (At Pr 163). Dabar tarmėse žodis retai tevartojamas, sijono reikšme aptinkamas tik kai kuriose Žemaičių vietose (LKŽ VII 853; Janavičienė 1992: 77). Užfiksuotas jis ir Dabartinės lietuvių kalbos žodyne (DŽ₃ 382). Tačiau apskritai įprastesnė jo reikšmė yra “margas audeklas”, plg. dar liet. margėnis “raštuotas, languotas audeklas”, margienis “prastas naminis spalvotas audeklas”, marginys “margas naminis marškonis audeklas”. За деякими джерелами, наприкінці XIX ст. така лексема (запозичення з литовської мови) була відома також у деяких місцевостях Латвії, проте там вона, як найчастіше й у Жемайтії, означала певний накид на плечі (At Pr 22). До речі, і в естонській мові те саме слово нерідко означало і накид на плечі, і згадану вище незшиту спідницю (At Pr 23). З литовської мови це слово потрапило в деякі польські та білоруські діалекти, пор. пол. marginja «тканина з лляних ниток, змішаних із вовною та бавовною» (Urbutis 1992: 65; Laučiūtė 1982: 80), білор.маргень «картата тканина» (SBG III 32). Цей литуанізм уживався також у німецьких діалектах Східної Пруссії, пор. нім. Marg inne 90 «строката спідниця», однак іноді це слово помилково пов’язують безпосередньо з лит. margas, а не з лит. margine (Bielfeldt 1970: 49; Skardžius 1972: 92). pašlavinis «така смугаста спідниця»: pašluoti. Рідкісне слово (LKŽ IX 574). puškuotis, puškuotinis «спідниця з хвилястої тканини»: puškuotas, puškas. Зафіксовано в околицях Плунге (LKŽ X 1116). rainys, rainėlė, rainiukas «строката спідниця»: rainas. Трапляється в писемних працях деяких письменників XIX–XX ст. (Blv; A. Vien). Уживається в паневежиському говорі, трапляється в деяких інших місцевостях Литви (LKŽ XI 55, 56; ESK). rėžinis «товста груба спідниця»: rėžis. Зафіксовано поблизу Утени (LKŽ XI 507). ruožinėlis, ruožuotinis «смугаста спідниця»: ruožas. Трапляється в окремих місцевостях Литви (LKŽ XI 982, 983). skersė, skersinaitė, skersinis, skersinukas «смугаста спідниця». Уживають жмудини, деякі говори західних і південних аукштайтів; трапляється в писемних текстах XX ст., слово літературної мови (NdŽ; V. Krėv; Mastonytė 1964: 145; LKŽ XII 825, 827; DŽ₃ 701). smulkinukas «спідниця з дрібним візерунком»: smùlkus. Зафіксовано поблизу Рієтава (LKŽ XIII 221). šimtākloštis, šimtākloštė «пліснений жіночий одяг (зазвичай спідниця або жакет)»: šìmtas+klõštė. Рідкісне слово (LKŽ XIV 815). СЛАВІЗМИ ПОЛОНІЗМИ čemõras «широка спідниця, яку носять старі жінки», пор. пол. czamara «довгий чоловічий верхній одяг» (LKŽ II₂ 67). Досить рідкісне слово, у цьому значенні зафіксоване поблизу Юрбаркаса. Така назва є і в білоруській мові, пор. чамарка «довгий верхній одяг із сукна». У польську мову слово потрапило в XVI ст. через італійську, пор. італ. cimarra, італ. діал. aciamarra «довгий одяг; кожух», або через іспанську мову, пор. ісп. chamarra (ст. ісп. çamarra) «кожух», з арабської мови, пор. араб. sammur «кожух; хутро» (Borejszo 1990: 134; Bartkiewicz 1974: 150; Fasmer IV 330). У литовській мові значно частіше трапляється назва того самого кореня čemãrka «такий верхній одяг» (Guzevičiūtė 1991: 4, 17, 18; LKŽ II₂ 66). pasamõnai «повсякденна, проста спідниця або взагалі одяг», пор. пол. pasamon «крайчик, поділ сукні» (Fraenkel 1955–1965: 543; LKŽ IX 453). Загалом у литовській мові частіше трапляються значення «низ довгої спідниці або одягу; обшивка спідниці». У польську мову слово потрапило в XVI ст. з італійської, пор. італ. passamano «те саме» (Brückner 1927: 338; Borejszo 1990: 166). У значенні «спідниця» слово в литовській мові вживається в деяких місцевостях південної та південно-західної Литви, а також у Пунську (LKŽ IX 453). žerstùkas, žerstùkas «спідниця». Походження не цілком ясне. Найімовірніше, слово потрапило через 91 польську мову, пор. пол. szorstuch «фартух», szarstuch «хустка; фартух». У польську мову слово потрапило з німецької, пор. середньоверхньонім. schurztuoch «фартух; такий одяг; верхній одяг; блузка» (Brückner 1927: 541, 552; Borejszo 1990: 181). Німецькі форми утворені з двох слів: Schurz «фартух» + Tuch «хустка, ганчірка» (Grimm XV 2070). Назва досить рідкісна, трапляється в деяких місцевостях південної, південно-західної та східної Литви (LKA I 115 ž., 193; LKŽ K; LEB 344; Mastonytė 1961: 179). Значно частіше в литовській мові вживаються слова з цими коренями, запозичені з німецької або польської мов і зі значенням «фартух», пор. šiurštokas, šiurčiukas, žiurštokas, žiurstokas, šerštukas, šeštukas (Alminauskis I 127, 150; LKŽ XIV 667, 698, 967). У писемних джерелах окремі варіанти фіксуються вже від XVI–XVII ст. (šiurčiukas – BB1Moz 3, 7; šeštukas – SD(3) 437). БІЛОРУСИЗМИ kabačikas «зношена, стара спідниця», пор. білорус. каба́цік: кабат«(теплий) жилет». Слово поширене й в інших слов’янських мовах, пор. польськ. kabat «такий обтислий верхній одяг; довгий одяг», рос. кабат, чеськ. kabát та ін. У деяких із них воно було відоме вже в X–XI ст., пор. давньослов. кабатъ «такий довгий одяг, що застібається» (Niderle 1956: 230). До білоруської мови слово, імовірно, прийшло з польської (ESBM IV 9; SBG II 352). У XV ст. поляки запозичили його з угорської, пор. угор. kabát «сюртук». Подальше походження слова досить неясне. Подібні назви є в перській, арабській, грецькій, тюркських та інших мовах (Sławski II 9; Borejszo 1990: 145; Fasmer II 150; Machek 1968: 233). У цьому значенні в литовській мові рідкісне (Škn; LKŽ V 3). Дещо частіше вживаються також запозичені зі слов’янських мов kabačius, kabačikas, kabačiukas, kabačikas «сукня без рукавів», kóbotas, kabòtas «теплий жіночий одяг без рукавів; жилет» (LKŽ V 3, 26; VI 281). kvalbonūtis (гібр.) «спідниця зі складками», пор. лит. kvalbónas «певні зборки, складки, що пришиваються для оздоблення жіночого одягу (переважно спідниці, фартуха)», пор. білорус. хвальбо́на «складчаста облямівка, зборка». Досить рідкісна назва (Ggr; LKŽ VI 1039). kvaldėtis (гібр.) «така складчаста спідниця», пор. лит. kvaldà «складка», білорус. хвалда «т. с.» Рідкісне слово (Šts; LKŽ VI 1039). spadnyčia, spadninčia, spadničia, spadnyca, sparnyčia, spanyčia «спідниця (переважно з покупної тканини); нижня спідниця». Імовірно, прийшло з білоруської мови, пор. білорус. спадніца, спаніца «спідниця» (LKA I 193). Деякі варіанти, можливо, часом потрапляли також із польської мови, пор. польськ. spódnica, spodnica «т. с.». Польська назва походить від польськ. spodni «нижній»: spod<pod «під» (Brückner 1927: 424–425; Buck 1949: 423). У литовських писемних джерелах це слово з’явилося лише в XX ст. (NS 130; NdŽ). Вживається переважно у східних говірках, але трапляється також на півдні та заході Литви (LKA I 115 ž.; LzŽ 242; DrskŽ 340; LKŽ XIII 307, 332). 92 šimtakvōldis, šimtakvōldė (гібр.) «складчастий жіночий одяг, переважно спідниця або жакетик, зі ста складками»: šimtakvōldis, -ė «з багатьма складками» < šimtas + kvōldas «складка», пор. білорус. хвацда «т. с.». Рідкісне слово, трапляється в мовленні XX ст. (LKŽ XIV 815). У литовській мові вживаються також подібні гібриди šimtakvōldė «складчастий жакетик», šimtakvōldė «жіночий сермяга» (LKŽ XIV 815). НЕВИЗНАЧЕНІ СЛАВІЗМИ andarōkas, anderōkas, andarēkas, anderēkas «спідниця», пор. польськ. andarak «т. с.», білорус. андарак, андерак «домоткана смугаста або картата спідниця» (Fraenkel 1955–1965: 10; LKA I 193). Слово вживається й у деяких інших слов’янських мовах, пор. рос. андарак, андрак «вовняна спідниця; нижня спідниця», укр. андарак «спідниця», болг. андарак «т. с.». Походження не цілком ясне, але, найімовірніше, до слов’янських мов слово потрапило з німецької, пор. нім. Unterrock «нижня спідниця» < unter «під» + Rock «спідниця» (Fasmer I 78; ÈSBM I 112–113; Karłowicz I 35). Цю назву запозичили також естонці, пор. undruk, undrok, undrek «спідниця» (At Pr 12 ž.). У литовських писемних джерелах слово почало фіксуватися лише в XIX ст. (JD 107). Однак до литовської мови воно мало потрапити значно раніше, адже це одна з найпоширеніших у Lietuvoje назв спідниці, поряд із sijōnas, уживаною в Жемайтії та Узнемуні (LKŽ I₂ 134, 135; LKA I 115 ž., 193; LzŽ 21; DrskŽ 15; Dub 196). Тепер andarōką витісняє з ужитку слово літературної мови sijōnas. Із andarōkas, імовірно, пов’язані й топоніми Andarōkinė, Andarōkinės tiltas (Būga III 454). У литовській мові також утворилися похідні від цієї назви, що мають стилістичне забарвлення, пор. andarēkšlis, andarōkšlis «стара, погана спідниця». Ці слова трапляються також у говірках литовців у Білорусі (LKŽ I₂ 134). indarōkas «спідниця», пор. польськ. indarak, білорус. діал. ин дерак «т. с.» (LKA I 193; Fraenkel 1955–1965: 10; Būga III 454). До слов’янських мов слово, найімовірніше, прийшло з німецької, пор. нім. Unterrock «нижня спідниця» (Brückner 1927: 92; Borejszo 1990: 143–144; Bartkiewicz 1974: 174; ÈSBM I 112–113). У литовській мові це значно рідший варіант, ніж andarōkas (J; JR 67; LKA I 193; LKŽ IV 105). Див. також andarōkas. jupikas, jupikis «спідниця», pajupa (гідр.) «нижня спідниця», пор. лит. jupà «такий верхній одяг», jūpkis «жіночий жакет», які, своєю чергою, пов’язані з польськ. jupa, jupka, давньобілорус. юпа «старовинний жіночий одяг; куртка», юпка «спідниця». До слов’янських мов назва прийшла з німецької, пор. нім. Joppe, Juppe «жакет, жилет». Близько 1200 року німці запозичили цю назву одягу зі староіталійської мови, пор. італ. giuppa «жакет; нижній одяг», яке було запозичене з арабської, пор. араб. gubba «верхній одяг із довгими рукавами; нижній бавовняний одяг» (Brückner 1927: 209; Sławski I 591; Fasmer IV 525; Kluge 1957: 333; Pfeifer 599–600). Варто зазначити, що те саме арабське слово було першоджерелом і для лит. šūbà, žipōnas. Так називають спідницю південні жемайти-расейняйці (LKŽ IV 430; LKA I 193). 93 Варіант pajupa фіксується в старих писемних джерелах (C II 323; B; [K]; LKŽ IX 136). šeliopas «спідниця», пор. рос. салоп, білорус. салоп, польськ. salopa «такий верхній жіночий одяг, плащ». До слов’янських мов слово потрапило із Західної Європи, пор. франц. salope, нім. Saloppe «жіночий плащ» (Fasmer III 550; Kartowicz VI 12; Kluge 1957: 621–622; Dauzat 1954: 17). Це рідкісна назва, що трапляється у східній Литві (LKŽ XII 354). У литовській мові частіше вживаються salõpas, saliõpas, sėliopas «теплий довгий жіночий плащ; плащ» (LKŽ XII 81, 82, 354). sukenka, sukienka “sijonas”, plg. lenk. sukienka: suknia “suknelė” (Borejszo 1990: 180), brus. сукенка: сукня “t.p.”. Вживається в околицях Друскінінкая, а також у деяких говірках литовців у Білорусі (DrskŽ 355; LKA I 193). Див. також suknelė. suknelė (гібр.), suknia «спідниця», пор. білорус. сукня «вовняна спідниця; сукня» (LKA I 193), польськ. suknia «сукня; певний вид плісированої спідниці» (Fraenkel 1955–1965: 938). Це слово є й в інших слов’янських мовах, пор. рос. сукня «сукня», чеськ. sukne «спідниця» та ін. Це слово слов’янського походження, пов’язане з рос. сукно, польськ. sukno «сукно», які, своєю чергою, пов’язані з дієсловом *sъkati, пор. рос. сукать «крутити», польськ. sukać «крутитися» (Fasmer III 799; Brückner 1927: 525; Buck 1949: 423). У значенні «спідниця» це слово вживають лише південні аукштайти (DrskŽ 355; Mastonytė 1961: 178; LKA I 193; LKŽ XIV 77). ГЕРМАНІЗМИ kedelýs, kėdilis «спідниця, нижня спідниця», пор. нім. нижньонімецьке keddel, східнопрусське нім. kėdel «короткий плащ; спідниця» (Alminauskis I 64; Būga II 296; Fraenkel 1955–1965: 234). Це діалектна форма нім. Kittel «(робочий) халат; блуза; піджак». До європейських мов слово прийшло з арабської, пор. араб. qutn, qutun «бавовна»; до німецької мови воно потрапило у XII ст. (Kluge 1957: 371; Pfeifer 658; Klein 848). Робилися спроби пояснити це слово на основі германських або загалом індоєвропейських мовних даних (Vries 1971: 317). У литовській мові kedelýs уперше засвідчене у XVII ст. (Lex 54 (у значенні «піджак»); Pr LXVII 19). Зустрічається у пізніших словниках Малої Литви, збірниках фольклору, трапляється у творах К. Донелайтіса (B; R 384; MŽ 516; K; N; KŽ; Jrk 12; KlvD 35; KlpD 19; Kabelka 1964: 109). Зустрічається також у словнику А. Юшки та його збірниках фольклору (J; JD 258; JV 1022). Цю назву вживають західні жмудини, верховинці Клайпедського краю та частина західних верховинців-каунасців (LKA I 115 ž., 193; At Pr 12 ž.; LKŽ V 480, 482). З німецької це слово запозичили також латиші, пор. лат. ķedele, ķedelis «спідниця», куршинки Куршської коси, пор. курш. ķedile «те саме», та поляки, пор. пол. kiedel «блуза» (Sehwers 1953: 62, 232; ME II 359; Pietsch 1982: 78; Sławski 94 II 179–180). У литовській мові вживаються й інші назви, що походять із того самого джерела, пор. kedelės «піджак», kitelis, kitlius «піджак військового крою; полотняний піджак» (LKŽ V 480, 904, 905). nyderis «нижній (спідній)», пор. нім. nieder «вниз». Зустрічається в околицях Куршеная (DūnŽ 513). rūkis, rūkšinis, rāikis, rāikinis «спідниця з конопляного полотна; нижня спідниця», пор. нім. Rock «спідниця» (Alminauskis I 113; Fraenkel 1955–1965: 746). На думку К. Бюги, запозичення потрапило до литовської через куршську мову (Būga II 304), однак, імовірніше, його запозичено безпосередньо з німецької. Адже в деяких східнопрусських німецьких діалектах після o вимовлявся перехідний звук ə[j]. Тому rūkis слід виводити зі східнопрусського roək «спідниця» (Čepienė 1994: 160). Походження нім. Rock досить неясне. Одні мовознавці намагаються пов’язати його зі староірландським rucht «туніка, вовняний нижній чоловічий одяг», інші вважають це слово германського походження (Kluge 1957: 604; Pfeifer 1133). Ця назва спідниці вживається в деяких місцевостях Жмуді, зустрічається в кількох словниках кінця XIX — XX ст. (J rūkšinis у значенні «поганий одяг»; KŽ; LKŽ XI 51, 911; LKA I 115 ž., 193). šiuršė «нижня спідниця», пор. нім. Schurze, східнопрусське нім. šorz, šertš «фартух» (Alminauskis I 150; Fraenkel 1955–1965: 1316). Це діалектні форми нім. Schurz, Schürze. Назва має германське походження, її пов’язують з англ. shirt «сорочка», short «короткий» (Kluge 1957: 685). Первісне значення shirt було «короткий одяг» (Klein 1436). Трапляється в литовській писемній мові (Kos 159; NdŽ; LKŽ XIV 966). Слово вживається також у значенні «фартух». šlėbė «спідниця», пор. нім. діал. schlabbe «(дитячий) фартушок, слинявчик» (LKŽ XIV 1031–1032; Frischbier II 277). Це слово німецького походження, пор. нім. schlabbern «сьорбати, хлебтати» (Grimm XV 229, 230). У значенні «спідниця» слово дуже рідкісне (LKŽ XIV 1032). Також може означати довгий жіночий або дитячий верхній одяг із рукавами, який одягають через голову; короткий верхній одяг без рукавів (зазвичай теплий, хутряний), жилет, піджак, сукню без рукавів. šliūcas «спідниця з бічним розрізом», пор. нім. Schlitz «розріз спідниці» (Frischbier II 287; LKŽ XIV1087). Слово германського походження (Kluge 1957: 659). У литовській мові це дуже рідкісне запозичення. НАЗВА НЕЯСНОГО ПОХОДЖЕННЯ liūčius, liūčas, ličas «зношена, погана спідниця». Е. Френкель виводить це слово з німецької мови, пор. нім. Litze «стрічка, облямівка» (Fraenkel 1955–1965: 363). Можливо, це слово можна пов’язати з польським łyczak «мішковинне полотно». У литовських писемних пам’ятках слово з’явилося лише у XX ст.; його зафіксовано в місцевості між Рокішкісом, Купішкісом, Паневежисом, Пакруоїсом, Радвілішкісом, Расейнями та Кедайнями (LKŽ VII 95 400, 597; LKA I 115 ž., 193). Як бачимо, виявлено близько 40 назв спідниці (варіанти до цього числа не входять). Приблизно половина з них виникла в литовській мові. Однак назви литовського походження не дуже поширені. Навіть основна назва цього предмета одягу є білорусизмом — sijonas. Друга за поширеністю — також слов’янізм — andarōkas. Майже всі назви литовського походження семантично конотовані (за винятком āpsagalas і, можливо, skraidōnas). П’ять із них означають нижню спідницю, 14 описують вигляд спідниці (колір, матеріал, з якого її пошито). Варто зазначити, що зазвичай ці назви мають чітко окреслене значення. Три назви литовського походження зафіксовано вже у XVII ст. — це apatinė, padūrkai ir marginė. Інші з’являються в писемній мові пізніше — у XIX–XX ст. Сім назв наведено в «Словнику сучасної литовської мови» (1993): apatinis (apatinukas), āpsagalas, padūrkas, pašagalas, pavilkinys, marginė, skersė (до речі, не всі вони тут означають спідницю). Сумнівно, чи всі вони вживаються в розмовній мові. 22 назви спідниці прийшли до литовської мови з інших мов. Деякі з них досить широко поширені в литовських діалектах, інші — рідше. Їхнє значення часто не таке чітко окреслене, як у слів власного походження, пор. žerstūkas, žerstūkas «спідниця»; šerštukas, šerštukas «фартух; шкіряний фартух; поганий фартух», šiuršė «нижня спідниця; фартух», šlebė «спідниця; довгий верхній одяг для жінок або дітей із рукавами, який одягають через голову; короткий верхній одяг без рукавів, жилет, піджак; сукня, сукня без рукавів» тощо. Найбільше запозичень прийшло до литовської мови зі слов’янських мов (тут враховано також гібриди) — 15 (6 білорусизмів, 3 полонізми, 6 невизначених слов’янізмів). Виявлено 6 германізмів. У літературній мові вживаються дві назви іншомовного походження: слов’янізми sijōnas ir suknia (suknėlė), але лише перша у значенні «спідниця». У писемних пам’ятках XVII ст. зафіксовано два запозичення: sijōnas (точніше — форма sejōnas) і германізм kedelýs. ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА A d o m o n i s T. 1976: Lietuvių išeiginiai drabužiai IX–XVI amžiuje. – Menotyra, 6. A l m i n a u s k i s K. I: Die Germanismen des Litauischen. Die Deutschen Lehnwörter im Litauischen 1, Kaunas, [1934]. At Pr – Историко-этнографический атлас Прибалтики. Одежда, Рига: Зинатне, 1986. B – Lexicon Germanico-Lithvanicum et Lithvanico-Germanicum, darin... von I a c o b o B r o d o v s k i j. (Рукописний німецько-литовський словник у двох томах, близько 1740 р.) B a r t k i e w i c z M. 1974: Odzież i wnętrza domów mieszczańskich w Polsce w drugiej połowie XVI i w XVII wieku, Wrocław... etc.: Zakład narodowy imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. BB – Biblia tatái esti wissas Schwentas Raschtas литовською мовою перекладена Яном Бреткунасом. Пастором Литви в Караляучюсі. (Рукопис 1590 р.) Bdr – Яблонскіс І. Село Будряй, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1993. B i e l f e l d t H. H. 1970: Die baltischen Lehnwörter und Reliktwörter im Deutschen. – Domum Balticum, Stockholm. Blv – Йонас Балвочюс-Герутис (1842–1915), його твори. B o r e j s z o M. 1990: Nazwy ubiorów w języku polskim do roku 1600, Poznań: Wydawnictwo 96 Naukowe UAM. B r a n d J. A. 1702: Raysen durch Marck Brandenburg, Preussen, Churland, Liefland, Plesscovien, Gross-Naugardien, Tweerien un Moscovien, Wesel. B r ü c k n e r A. 1927: Słownik etymologiczny języka polskiego, Kraków: Wiedza Powszechna. B u c k C. D. 1949: A Dictionary of Selected Synonyms in the Principal Indo-European Languages, Chicago: The University of Chicago Press. B ū g a K. I–III: Вибрані твори 1–3, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1958–1961. C I–II – Clavis Germanico – Lithvana. (Двотомний рукопис колишнього Кенігсберзького архіву, написаний у 1673–1701 рр.). Č e p i e n ė N. 1994: Dvibalsio ui kilmė skoliniuose iš vokiečių kalbos. – Lietuvių kalbotyros klausimai 34. DABM – Дыялекталагічны атлас беларускай мовы, Мінск: Выдавецтва Акадэміі Навук БССР, 1963. D a u z a t A. 1954: Dictionnaire étymologique de la langue française, Paris: Librairie Larousse. K. Donel – C h r i s t i a n D o n a l i t i u s. Литовські вірші... видані G. H. F. N e s s e l m a n n, Кенігсберг, 1869. DrskŽ – N a k t i e n ė G., P a u l a u s k i e n ė A., V i t k a u s k a s V. Druskininkų tarmės žodynas, Vilnius: Mokslas, 1988. Dub – K u l i k a u s k i e n ė V., M a s t o n y t ė M. Одяг чоловіків і жінок. – Дубінгіай, Вільнюс: Vaga, 1971, 187–200. DunŽ – V i t k a u s k a s V. Словник говірок північно-східних дзуків, Вільнюс: Mokslas, 1976. Dy – S t r a v i n s k i e n ė A. Одяг. – Дівенішкес, Вільнюс: Vaga, 1968, 146–158. DŽ₃ – Словник сучасної литовської мови, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1993. EŠBM I–IV – Этымалагічны слоўнік беларускай мовы 1–4, Мінск: Навука і тэхніка, 1978–1988. ESK – Картотека відділу етнографії Інституту історії. F a s m e r I–IV: Фасмер М. Етимологічний словник російської мови 1–4, Москва: Прогрес, 1964–1973. F r a e n k e l E. 1955–1965. Litauisches etymologisches Wörterbuch 1–2, Heidelberg-Göttingen: Carl Winter Universitätsverlag. F r i s c h b i e r H. I–II: Прусський словник 1–2, провінціалізми Східної та Західної Пруссії в алфавітному порядку, Берлін: видавництво Т. Кр. Фр. Енсліна, 1882–1883. G l a g a u O. 1970: Побут і вдача литовців Малої Литви. – Литовці Малої Литви, Вільнюс: Vaga, 228–255, 446–447. G r i m m XV: Grimm J., Grimm W. Німецький словник 15, Мюнхен: Deutscher Taschenbuch Verlag, 1984. G u z e v i č i ū t ė R. 1991: Костюм литовської шляхти в контексті загальноєвропейської культури (1830–1963 рр.). – Літуаністыка 4(8), 3–18. J – Литовський словник А. Юшкевича з тлумаченням слів російською та польською мовами I (1), СПб, 1897; (2), СПб, 1904; (3) [2(1)], Петроград, 1922. J a b l o n s k i s K. 1941: Lietuviški žodžiai senosios Lietuvos raštinių kalboje 1, Tekstai, Kaunas: Lietuvos istorijos draugija. J a n a v i č i e n ė J. 1992: Žemaičių Naumiesčio lietuvininkai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. JD – Литовські пісні, записані А н т á н о м Ю ш к é в и ч е м 1–3, Казань, 1880–1882. (Цифри вказують номер пісні) JR – Весільний обряд литовців із Велюни, записаний par A n t á n ą J u š k é v i č ę, Казань, 1870. JV – Литовські весільні пісні, записані par A n t á n ą J u š k é v i č ę і видані par J ó n ą J u š k é v i č ę, Петропіль, 1883. (Цифри вказують номери пісень). K, [K] – Литовсько-німецький словник Ф р і д р і х а К у р ш а й т а, Галле, 1883 ([] ставиться біля слів, у достовірності яких Куршайтіс сумнівається). 97 K I–II – K u r s c h a t F. Німецько-литовський словник Ф р і д р і х а К у р ш а т а, 1, 2, Галле: Verlag der Buchhandlung des Waisenhauses, 1870, 1874. K a b e l k a J. 1964: Kristijono Donelaičio raštų leksika, Vilnius: Mintis. K a p e l e r i s K. 1970: Kaip senieji lietuvininkai gyveno. – Lietuvininkai, Vilnius: Vaga, 339–436. K a r ł o w i c z I–VIII: K a r ł o w i c z J., K r y ń s k y A., N i e d ź w i e d ź k i W. Словник польської мови 1–8, Варшава, 1900–1927. K l e i n E. Вичерпний етимологічний словник англійської мови, Амстердам, Лондон, Нью-Йорк: Elsevier Publishing Company, 1966–1967. KlpD – Клайпедські пісні. Зібрав Й о н а с П а к а л ь н і ш к і с. Видав А. Бруожис, Вільнюс, 1908. (Цифри вказують номери пісень). K l u g e F. 1957: Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache, Berlin: Walter de Gruyter & Co. KlvD – Пісні прусських литовців. Зібрав... В і л у с К а л в а й т і с, Тільзит, 1905. Kos – Литваніка, тобто відомості про Литву, зібрані... А м б р о ж и м К о с с а р ж е в с ь к и м. (Рукопис. Автор жив приблизно в 1820–1880 рр.) V. Krėv – В і н ц а с К р е в е – М і ц к е в і ч ю с (1882–1954), його твори. KŽ – К у р ш а й т і с А. Литовсько-німецький словник... 1–4, Геттінген: Vandenhoeck & Ruprecht, 1968–973. L a u č i ū t ė J. 1982: Лаучюте Ю. Словарь балтизмов в славянских языках, Ленинград: Наука. LB – Литовські народні пісні та казки з Прусської й Російської Литви, зібрані А. Л е с к і е н о м і К. Б р у г м а н о м, Страсбург: Verlag von Karl. J. Trübner, 1882. LEB – Нариси литовської етнографії, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1964. L e p n e r T. 1744: Der Preusche Littauer, Danzig. Lex – Lexicon Lithuanicum. Parengė V. D r o t v i n a s, Vilnius: Mokslas, 1987. (Rankraštinis XVII a. Vokiečių-lietuvių kalbų žodynas.) LKA I – Атлас литовської мови 1, Вільнюс: Mokslas, 1977. LKŽ I–II – Словник литовської мови 1–2, Вільнюс: Mintis, 1968–1969. LKŽ III–XVI – Словник литовської мови 3–6, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури 1956, 1957, 1959, 1962; 7–9: Mintis, 1966, 1970, 1973; 10–15: Mokslas, 1976, 1978, 1981, 1984, 1986, 1991; 16: Видавництво науки та енциклопедій, 1995. LKŽ K – картотека «Словника литовської мови». LzP – Л а з д и н ų П е л ė д а (Софія Пшибіляускене (1867–1926) і Марія Ластаускене (1872–1957), їхні твори. LžŽ – П е т р а у с к а с Я., В і д у г і р і с А. Словник лазунського діалекту, Вільнюс: Mokslas, 1985. M a c h e k V. 1968: Etymologický slovník českého, Praha: Academia. M a s t o n y t ė M. 1961: Dzūkijos moterų drabužiai XIX a. antrojoje pusėje – XX a. pradžioje. – Iš lietuvių kultūros istorijos 3, 173–189. М а с т о н і т е М. 1964: Жіночий одяг Жемайтії у XIX ст. – на початку XX ст. – З історії литовської культури 4, 141–155. M a s t o n y t ė M. 1967: Мастоните М. Литовская народная женская одежда в XIX – начале XX веков (автореферат на соискание ученой степени кандидата филологических наук), Вильнюс. ME I–IV – К. М ü л е н б а х а Словник латиської мови. Відредагував, доповнив і продовжив Я. Е н д з е л і н с 1–4, Рига: видання Культурного фонду, 1923–1932. MŽ – Литовсько-німецький і німецько-литовський словник... К р і с т і а н а Г о т л і б а М і л ь к е... Кенігсберг: друкарня та видавництво придворної друкарні Гартунгів, 1800. N – Словник литовської мови, Г. Г. Ф. Н е с с е л ь м а н н, Кенігсберг: видавництво братів Фортрегерів, 1851; N із номером пісні – Литовські народні пісні зібрані, 98 критично опрацював і метрично переклав G. H. F. Nesselmann, Berlin: Ferd. Dümmlers Verlagsbuchhandlung, 1853. NdŽ I–V – Niedermann M., Senn A., Brender F., Salys A. Словник литовської писемної мови 1–5, литовсько-німецька частина, Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag, 1932–1968. Niederle L. 1956: Нидерле Л. Славянские древности, Москва: Издательство иностранной литературы. NS – Литовські пісні та гімни в північно-східній Литві, зібрані Dr. A. R. Niemi та священником A. Sabaliauskas. (Annales Academiae scientiarum Fennicae. Ser. B, 6 (1911). (Цифри вказують на номери пісень.) P – Jurgis Pabrėža (1771–1849), його твори. Palionis J. 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a., Vilnius: Mintis. Pfeifer – Etymologisches Wörterbuch der Deutschen... переглянув і доповнив Wolfgang Pfeifer, Berlin: Akademie Verlag, 1993. Pietsch R. 1982: Fischerleben auf der Kurischen Nehrung, Berlin: Verlag Ulrich Camen. D. Pošk – Dionizas Poška (1745–1830). Lenkiškai-lietuviškas žodynas ir kiti jo raštai. PrL XVII – рукопис зі Східної Пруссії XVII ст., невідомого автора, 40 аркушів. R – Littauisch-Deutsches und Deutsch-Littauisches Lexicon... зібрав Philipp Ruhig... Königsberg: Druckts und verlegts I. H. Hartung, 1747 (із зазначенням частини I та сторінки, коли слово взято не з абеткового ряду). R із зазначенням сторінки – Deutsch-Littauisches Lexicon. Sabaliauskas A. 1990: Lietuvių kalbos leksika, Vilnius: Mokslas. SBG I–V – Слоўнік беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча 1–5, Мінськ: Наука і техніка, 1979–1986. SD – Dictionarium trium lingvarum... In Stud ios ae Iuventutis, Avctore... Constantino Szyrwid... Vilnae... (SD(1) — перше видання словника (близько 1620 р.), SD(3) — третє видання словника (1642 р.).) Sehwers J. 1953: Sprachlich-kulturhistorische Untersuchungen vornehmlich über den deutschen Einfluss im Lettischen, Berlin: In Kommission bei Otto Harrassowitz Wiesbaden. Skardžius P. 1931: Die slavischen Lehnwörter im Alt litauischen. – Tauta ir žodis 7, 1–252. Skardžius P. 1972: (rec.) Donum Balticum. – Aidai 1. Славський Ф. I–V: Етимологічний словник польської мови 1–5, Краків: Видання Товариства любителів польської мови, 1952–1985. SP I–II – Syrwids Punktai sakimų (Punktkay kazu) 1, 1629; 2, 1644... von Dr. Franz Specht. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1929. Sut – Žodini̇kas Letuwiszkay – Lotiniszkay – Lenkiszkas... Par Kuniga Dominika Sutkiewicze Dominikona tikra Letuwnika su dideliu wargiu Isztaiystas (1848). (Рукопис.) Š – Lietuvių ir rusų kalbų žodynas. Sudarė D-ras J. Šlapelis, Vilnius, 1921. (Tuo pat ženklu žymimi žodžiai, paimti iš kitų J. Šlapelio (1976–1941) žodynų, ir taip pat gauti iš jo lapeliuose užrašyti žodžiai, jei nenurodytas šaltinis.) Urbutis V. 1992: Senosios lietuvių kalbos slavizmai. – Baltistica 27(1), 4–15. Vaižg – Vaizgantas (Juozas Tumas; 1869–1933), його твори. M. Valanč – Motiejus Valančius (1801–1875), jo raštai. Vd – Vasaros darbai. – K. Donelaitis. Raštai. Vilnius: Vaga, 1977. A. Vien – Antanas Vienuolis – Žukauskas (1882–1957), jo raštai. Volkaitė-Kulikauskienė R. 1970: Drabužiai. – Lietuviai IX–XII amžiais, Vilnius: Mintis, 129–139. Vries J. de 1971: Nederlands etymologisch Woordenboek. Leiden. Zinkevicius Z. III: Історія литовської мови 3, Vilnius: Mokslas, 1988. 99 Назви спідниць у литовській мові Резюме У цій статті розглядається лексико-семантична підгрупа назв спідниць. У литовській мові їх налічується близько 40 (фонетичних варіантів ще більше). Половина з них має литовське походження. Однак уживаються вони досить рідко: навіть загальна назва цього предмета одягу є запозиченням із білоруської — sijõnas «спідниця». Це слово вживається по всій Литві. Вперше його зафіксовано у XVII столітті (його варіант sejõnas). Єдина нейтральна назва литовського походження — āpsagalas. Інші назви можна поділити за зовнішнім виглядом цього одягу (klōstinė «плісирована спідниця», rainys «строката спідниця») або за призначенням (apatinė, pavilkinys «нижня спідниця»). У писемній литовській мові XVII століття з’явилися три назви литовського походження (apatinė, padūkai «нижня спідниця», marginė «строката спідниця»). У стандартній литовській мові вживаються сім назв, хоча й досить рідко. Для цього предмета немає спільної індоєвропейської назви. Тому в литовській мові так багато запозичень. До речі, така сама ситуація спостерігається й в інших мовах. Запозичення поділяються за мовою, з якої вони походять. 15 запозичень прийшли зі слов’янських мов (sijõnas, andarōkas, šeliopas тощо), 6 — з німецької (kedelỹs, rùikis, šlėbė тощо). Деякі з них увійшли до литовської мови досить давно (sijõnas, kedelỹs — у XVII столітті), але більшість нині вживається рідко. Вони відомі лише в деяких литовських діалектах або трапляються в окремих письмових джерелах. У стандартній литовській мові вживаються лише два запозичення — загальна назва sijõnas і suknia (suknėlė). Однак остання назва в стандартній литовській мові має лише значення «сукня». 100