Lietuvių kalbos švarko pavadinimai

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVII (1997) Danutė SABALIAUSKAITĖ – LIUTKEVIČIENĖ НАЗВИ ПІДЖАКА В ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ Піджак — «частина костюма, що прикриває тулуб і застібається спереду». У Литві, як і загалом у Прибалтиці, він став частиною національного комплексу одягу порівняно недавно. Жіночі жакети почали носити наприкінці XIX — на початку XX ст., коли жилети почали виходити з моди. З верхнього одягу вони перетворилися радше на спідній одяг, а їхні функції перебрали на себе саме жакети. Вони поширилися по всій Литві (Mastonytė 1961: 173; Kulikauskienė 1990: 263). Частиною чоловічого костюма піджак став приблизно в середині XIX ст. (у деяких місцевостях Литви — дещо пізніше). До того найпопулярнішим одягом такого призначення була сермяга (At Pr 109). Іноді досить складно розрізнити функції одягу типу піджака та сермяги або пальта: адже влітку піджак стає верхнім одягом, а восени чи взимку поверх нього вдягають тепліші речі, і тоді він уже є лише «кімнатним» одягом. Крім того, спочатку своїм кроєм піджаки нагадували сермяги або пальта: часто вони були довгими, пошитими з такого самого матеріалу, як і верхній одяг. Така плутанина функцій відображається і в назвах. У багатьох випадках для піджаків їх запозичено з назв верхнього одягу, наприклад сермягелька, тринічаї. Тому чимало слів такого типу мають кілька значень, пор. бінжокас «короткий піджак; кожух, обшитий сукном»; палетонас «піджак; пальто»; жипонас «піджак; півпальто». Подібне трапляється не лише в литовській мові, пор. ест. pihtsärk, лат. svārki, фр. paletot, що мають обидва значення. Наприкінці XIX ст. поширюється європейський костюм. Тоді з міст до сіл приходять піджаки дещо іншого типу. Вони були найрізноманітніших фасонів і призначення, а до Литви здебільшого потрапляли разом зі своїми назвами. Тому в цій лексико-семантичній підгрупі так багато запозичень. Основною назвою нині є слово літературної мови švarkas. Воно стилістично й семантично нейтральне. У віленських і утенських говірках трапляється форма švarkà (LKŽ XV 452). Жемайти вживають також форму šàrkas «те саме», šàrkai, šarkai «сермяга; одяг; камзол» (LKŽ XIV 517). У кількох словниках зафіксовано šàrfus (N; KŽ; LKŽ XIV 519). На думку K. Būga, давніші форми не мають -v-. Форми з -v- могли виникнути під впливом слова švarùs, пор. švarùs šàrkas (Būga II 314). Такі дублети з -v- і без нього в литовських говорах — досить поширене явище, пор. svogūnas / sogūnas, kvõtas «кат» / kõtas, kuvõlas / kuõlas тощо. Слово švarkas, як і його відповідник у латиській мові svārks «те саме», пов’язують із церковнослов’янським спака «сорочка; одяг», рос. сорочка, білорус. 152 sorocka «те саме». Дуже ймовірно, що це питомо балто-слов’янське слово. Деякі мовознавці пов’язують його з індоєвропейським коренем *serk- «плетіння». Зв’язок такий: плетіння > ткання > одяг (Karulis II 331). На думку інших мовознавців, назва могла потрапити до балтійських і слов’янських мов із середньовічної латини, пор. лат. serica: sarica «шовк» (Būga II 314; Fraenkel 1955–1965: 964, 1039; ME III 1144). Однак такому припущенню начебто суперечить досить очевидна невідповідність значень: слово в балтійських і слов’янських мовах не має нічого спільного з шовком (Fasmer III 724–5). У литовській писемній мові форма šafkai уперше з’являється у XVII ст. у значенні «сермяга» (C I 812). У значенні «камзол» і «пилозахисний плащ» це слово зафіксовано на початку XVIII ст. у так званому словнику Краузе (Q 110, 413). Форма švarkas згадується в текстах XIX ст. (Mit I 235; J). Безперечно, вона існувала значно раніше; лат. svārki уже трапляється в латиських словниках XVII ст. (Laumane 1986: 151). Інші назви цієї лексико-семантичної підгрупи трапляються рідше, вживаються в окремих говорах або текстах. Є серед них як питомі слова, так і запозичення. НАЗВИ ЛИТОВСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ Усі вони вже мають конотацію — семантичну або стилістичну. Семантично конотованими назвами є такі: apsiaūstas «чоловічий піджак»: apsiaūsti. У такому значенні вживається в околицях Ержві́лкаса (Kulikauskienė 1970: 144). Звичайне значення — «легке літнє пальто з тонкої тканини; одяг, яким накидаються». lietsvarkis «дощовий піджак»: lietūs + švarkas. Трапляється в писемній мові XX ст. (Šlč; J.Balt; LKŽ VII 447). palaidinis, pālaidinis «піджачок, куртка»: palaidas. Вживається західними верхньолитовцями каунаського говору (LKŽ IX 227). У літературній мові його значення дещо інше — «довгий і широкий халат лікарів, продавців тощо» (DŽ₃ 486). pūšsvar kis «короткий піджак»: pūse + švarkas. Слово літературної мови (DŽ₃ 635; LKŽ X 1067). Назва такої будови є і в латиській мові, пор. лат. pussvārks, pussvārcis «такий піджак; напівпанчохи» (EH II 335; At Pr 335). šarkinikė «піджачок»: šārkas. Рідкісне слово (Kin; LKŽ XVI 518). šimt akloštis, šimt akloštė «складчастий жіночий одяг (наприклад, спідниця чи піджачок)»: šimt akloštis, -ė «той, що має багато складок» < šimtas + klōstė. Трапляється в писемній мові XX ст. (S.Čiurl; Ndž; LKŽ XIV 815). У діалектах частіше трапляється гібрид šimt akvoldis. trinyčiai, trinyčia, trinỹtis «піджак із грубого полотна»: trinỹtis «тканина, виткана ялинкою», trinỹtas, -a «витканий ялинкою» < trỹs + nỹtys. Слід зазначити, що основне значення цього слова — «верхній одяг із білого грубшого полотна (зазвичай без підкладки), який одягають поверх верхнього одягу, щоб захиститися від пилу чи вологи; одяг пастуха з клоччя». У значенні «тканина» це слово (в однині) вживається і в литовській, і в латиській мовах, пор. лит. trinỹtis «тканина, виткана ялинкою» 153 тканина», лат. trinitis «картата тканина», лат. trinitė «така тканина». Лит. trinytis, як можна виснувати з цієї назви, ткали через три нитки основи, однак лат. trinītis могли ткати й через чотири (ME IV 237; Reķēna 1975: 391). Подібне сталося і з лит. trinyčiai. «Тринитяї шили з товстої, невибіленої, витканої через чотири нитки основи тканини з чесаного клоччя, конопель, рідше льону» (LEB 373). Це давнє слово, зафіксоване (у значенні «плащ», а згодом і «піджак») у пам’ятках литовської писемності від кінця XVI ст. (BB 1 Moz 3,21; BB Ez 26,16; BP II 104, 194; B 5; Q 202; K.Donel; R I 98; MŽ I 186; N; KB II 72; K I 307). У значенні «піджак» уживається в Сувалкії, трапляється в деяких інших місцевостях Литви, було відоме в Малій Литві (Kulikau­skienė 1990: 256; LKŽ XVI 848, 853). У значенні «плащ» до початку XX ст. вживалося майже по всій Литві, рідше — у Жемайтії (LKŽ XVI 848, 853; Kulikauskienė 1990: 255; Kulikauskienė 1970: 144; At Pr 128). У деяких місцевостях це слово могло також означати кожух, сорочку або одяг загалом. Нині зникла сама реалія, тому й назва в живій мові вживається рідко. Слово запозичили з литовської деякі слов’янські мови, пор. білорус. трыніца «легкий, схожий на блузку плащ, який селяни в негоду носили поверх пальта чи кожуха», трыніты „трынічай“, трынітны «пошитий із триніця, тринитяний (про одяг)», польськ. діал. trynica «товста домоткана тканина; плащ із товстої тканини, який селяни носили поверх іншого верхнього одягу», trynitny «з товстої домотканої тканини», trynit «така тканина (тринитис)», tr(z)ynitny «тертий (про конопляну, грубу полотняну тканину)». Деякі з цих литуанізмів у слов’янських мовах фіксуються вже з XVII ст. (Urbutis 1969: 154–5; Grinaveckienė 1995: 491; Zinkevičius I 265, II 129, III 119, 126; Laučiūtė 1982: 50). trumpikė, trumpė «короткий жіночий піджачок»: trumpas «короткий». Уживається поблизу Ержвілкаса (Kulikau­skienė 1970: 146, LKŽ XVI 1022, 1024). Може також означати коротку жіночу блузку, а (у формі trumpikės) короткі штанці. Стилістично марковані назви зазвичай означають якийсь поганий, ношений, подертий піджак. Ці слова можуть мати й додаткову семантичну ознаку. bizdė зневажл. «короткий піджак». Імовірно, пов’язане з іншими словами цього кореня, пор. bizdė «пердунка; дівчисько», bizdas «сідниці», bizdailis «той, хто бігає босоніж, напівголий, без штанів», bizdelioti зневажл. «даремно швидко бігати» тощо. Рідкісне слово (Krt; LKŽ I, 862). pliurponas «такий жіночий піджак». Пов’язане з іншими словами цього кореня, пор. pliurpuoti «ходити дивно, незвично вдягненим; одягатися негарно, потворно», pliurpa «неохайна, недбала людина; людина легковажної поведінки; дурненька». Пор. також: Як вирядившись як плюрпа, так і плюрпує (Jrb); Вирядившись у плюрпона, плюрпує, тобто йде (J). Назва трапляється в деяких словниках (LKŽ X 274). šikelis «короткий чоловічий одяг, піджак». Імовірно, пов’язане з šikė «сідниці». Пор. З-за сідниць визирає пальто (J) і Шікеліс пошитий до пупа, тобто чоловічий одяг (J). Рідкісна назва (LKŽ XIV 757). 154 шикшаркіс «такий короткий чоловічий або жіночий піджак», пор. шикті + шаркас. Трапляється в деяких жмудських говірках (LKŽ XIV 764). шлюрпіс, шлюрпо̄кас «ношений піджак або плащ». Походження не цілком зрозуміле. Можливо, назва виникла від шлюрпа «відворот, лацкан». Можливий також її зв’язок з іншими словами кореня шлюр-, що мають негативне забарвлення, пор. шлюрпа «роззява, нечупара», шлюрпсеті «хлюпати» (наприклад, хлюпке взуття), шлюрно̄ті «ходити погано, неохайно одягненим, шльопати», шлюрна «нечупара», шлюрті «ставати брудним, нечистим». Рідкісна назва (Tl; LKŽ XV 6,7). шваркюкштіс «поганий піджак»: швакас (LKŽ XV 453). шваркпалікіс «поганий, подертий піджак»: швакас + палікіс (LKŽ XV 453). СЛОВ’ЯНІЗМИ ПОЛОНІЗМИ гунчя, гунчеле «чоловічий піджак», пор. пол. gunia, guńka, gunieczka «теплий верхній одяг із грубої тканини» (LKA I 145). Švarko reikšmė labai retas (Kulik auskienė 1971: 167, 168). Dažniau šio žodžio variantai vartojami kitomis reikšmėmis: gūnià „apsiaustas nuo lietaus, pintas iš šiaudų, nešiojamas piem enukų, naktigonių“, gūnčė „milinis kelionės apsiaustas“, gūnčiai „ilgi aptraukti kailiniai“. Назва трапляється в багатьох слов’янських мовах, пор. білор. гун я «покривало для сидіння воза або накривання коня; велика тепла хустка», рос. гун я «поганий одяг», укр. гун я «сермяга», болг. гуня «плащ із козячої вовни» та ін. Подальша етимологія слова неясна, існують різні гіпотези, пор. лат. gunna «шуба», кімр. gwn «сукня», авест. gaōna- «волосся, колір», новоперс. gūn «колір» (Trubačev 7, 175–177; Fasmer I 475; EŠBM III 114; Sławski I 378). У польській мові слово почали вживати у XV–XVI ст. (Borejszo 141). До литовської мови воно потрапило досить швидко: сама реалія згадується вже в інвентарях Литви XVI ст. (LI 551[23]), а слово gūnià з’являється в писемній мові XVII ст., де означає покривало для сидіння воза або накривання коня (SD (1) 40, 57). Це останнє значення, а також «солом’яна завіса, яку взимку навішують на вікно чи двері, щоб не було холодно», значно поширеніші, ніж значення, пов’язані з одягом. йупкіс, юпкеле «куртка, жіночий жакет», пор. польськ. jupka < jupa «старовинний жіночий одяг, куртка». У слов’янські мови назва потрапила з німецької мови, пор. нім. Joppe, Juppe «жакет, жилет». Німці близько 1200 року запозичили цю назву одягу зі староіталійської мови, пор. італ. giuppa «жакет; нижній одяг», отримавши її з арабської, пор. араб. gubba «верхній одяг із довгими рукавами; нижній бавовняний одяг» (Brückner 1927: 209; Sławski I 591; Fasmer IV 525; Kluge 1957: 333; Pfeifer 1993: 599–600). Трапляється в шауляйському говорі (LKŽ IV 430). Див. також інші назви одягу з цього кореня, запозичені через слов’янські мови, пор. jupà «такий верхній одяг; сукня», jūpikas, jūpik is «спідниця», а також через німецьку мову, пор. jöpe, jöpke, jöpa 155 «короткий жіночий жакет; жилет», jūopa «короткий жакет; блузка». Із того самого джерела походять також запозичені через слов’янські мови šūba «довга шуба на хутрі» та žiponas «жакет; півпальто». Німецьке походження має лат. jupkins, jupks «жіночий жакет» (EH I 567). kaptanikas «жакет», пор. пол. kaftanik «кофтинка». Пол. kaftanik з’явилося у XVI ст. від kaftan «такий верхній одяг» (Borejszo 1990: 145). Назва поширена й в інших слов’янських мовах, пор. білор. кафтан, каптан, рос. кафтан, укр. кафтан, каптан, чеськ. kaftan та ін. Це досить давнє запозичення (у польській мові зафіксоване у XV ст., у білоруській — у XVI ст.). До слов’янських мов воно потрапило через турецьку мову, пор. тур. kaftan «такий довгий легкий одяг», із перської мови, пор. перс. qaftān «такий одяг». До деяких західноєвропейських мов воно могло потрапити також через арабську мову, пор. араб. qaftān (Sławski II 20; Borejszo 1990: 145; ESBM IV 314; Fasmer II 212; Machek 1968: 235; Dauzat 1954: 126; Kluge 1957: 338; Pfeifer 1993: 607–8; Klein 1966–1967: 81; Webster 1976: 155). Лит. kaptanikas — рідкісна назва, що трапляється на півдні Литви (LKŽ V 252). Значно частіше вживається kaptōnas «ватник, півпальто; сермяга, пальто; зимовий жакет». Цей одяг згадується в литовських інвентарях XVI ст. (LI 251[43]). У писемних джерелах уперше зафіксований близько 1620 р. (SD (1)50). Уживається південними аукштайтами, але трапляється й в інших діалектах Литви (DrskŽ 138; Kulikauskienė 1990: 256; LzŽ 107; Stravinskienė 1968: 157; LKŽ V 253; At Pr 51 žemėl.). Запозичення є і в латиській мові, пор. лат. kaftāns «довгий старовинний жакет» (LLVV IV 81). kuzijākas, kuzijōkas, kuziokas, kuzjakė «короткий жакет або плащ», пор. пол. kozyjaka, kazyjaka, kazyaka «верхній чоловічий одяг, що нагадує жилет». У польській мові поширилося у XVI ст. Невідомо, через яку мову воно потрапило до польської, пор. середньовічнолат. casaca «такий одяг», франц. casaque «плащ, піджак», італ. casacca «плащ, мундир», ісп. casaca «куртка», середньоверхньонім. kasugele, kasuckel «орнат» (із романських мов) (Sławski III 26–7, 36; Borejszo 1990: 147–8, 153). На думку деяких мовознавців, ця назва могла потрапити до литовської мови з німецької, пор. лит. kūzas (< нім. діал. kus «поганий одяг», східнопрус. нім. kuz «короткий, маленький») і лит. jākas (< нім. Jacke «короткий жакет, куртка»), пор. також нім. діал. koz jacke «дорожній плащ» (Alminauskis I 77; Janavičienė 1992: 83). Назва трапляється у працях Д. Пошки, у словниках XIX ст. (N; K; K II 336; J). Її вживають західні та північні жемайти-кретингці, трапляється вона й у говірках варнишкських південних жемайтів (LKŽ VI 1017, 1018). Також може означати жилет, блузку. pancėrius „švarkas“, plg. lenk. pancerz „šarvas“ (Skardžius 1931: 155). Į lenkų kalbą žodis atėjo iš vokiečių kalbos, plg. vid.vok.a panzi(e)r, vok. Pancer „t.p.“, galėjo tarpininkauti čekų kalba, plg. s. ček. pancier, pancir „t.p.“ (Brückner 156 1927: 393; Borejszo 1990: 166). У значенні «жакет» слово рідкісне (Dr; LKŽ IX 328). Загалом же в литовській мові воно означає «обладунок» і трапляється вже в писемних пам’ятках XVI–XVIII ст. (DP 553; ChB 304; Q 379). spancerka, spancierka «жакет», пор. пол. spencer, spencerka «куртка» (Fraenkel 1955–1965: 859; LKŽ IX 327, 328, XIII 317). Є ця назва і в російській мові, пор. рос. спенцер «така куртка». До слов’янських мов потрапила з англійської, німецької або французької мов, пор. англ. spencer, нім. Spencer, франц. spencer «певний короткий плащ або жакет». Назва походить від прізвища англійського політика лорда Джорджа Джона Spencerio (Spencer, 1758–1834), який любив носити такий одяг. У згаданих мовах назва поширилася наприкінці XVIII — у середині XIX ст. (Fasmer III 733; Brückner 1927: 508; Webster 1976: 1118; Klein 1966–1967: 1485; Kluge 1957: 724; Dauzat 1954: 680). У литовській мові в значенні «жакет» уживається досить рідко, трапляється в діалекті південних аукштайтів. Частіше воно означає «жилет». Ця назва є і в латишів, пор. лат. spenceris «жилет; жакет». Сюди вона потрапила з німецької мови (Sehwers 1953: 115, 207, 232; ME III 989; EH II 549). šaračkinė, šaračkinukas (гібр.) «шарачкінський жакетик», пор. лит. šaračkinis, -ė «пошитий із шарачки», šaračka «груба конопляна тканина для штанів, жакетів, смугаста тканина», із пол. szaraczek «такий різновид сукна; проста сукня з цього матеріалу». Трапляється в литовській писемній мові XX ст. (V.Krev; NdŽ; LKŽ XIV 513). БІЛОРУСИЗМИ kulikas «коротка осіння куртка, курточка». Походження не цілком ясне, але, найімовірніше, слово запозичене з білоруської мови, пор. білорус. кулёк «куртка з домотканого матеріалу» (SBG II 564). Трапляється в північній частині віленського говору (LKŽ VI 831). Пор. також латис. kuļiks, kuļka «чоловіча куртка», прус. kuļiks «торбинка, мішечок». У литовській мові є також kulinė «рукавиця (прус. шкіряна рукавиця)». sermegà «куртка», пор. давньобілорус. сермяга «селянський верхній одяг із грубого полотна» (Fraenkel 1955–1965: 777; Skardžius 1931: 196; LKA I 145). Назва поширена також у деяких інших слов’янських мовах, пор. польс. siermięga, рос. сермяга, укр. сермяга «те саме». Слово неясного походження. Одні мовознавці намагаються пов’язати його з лит. širmas, інші — із середньовічнолат. scaramangum або грец. σκαραμαγιον «такий одяг»; існують і інші гіпотези (Fasmer III 609; Borejszo 1990: 178). У значенні «куртка» слово вживається в жемайтських говорах (LKŽ XII 431–2). Однак значно частіше воно означає певний верхній суконний одяг; суконний плащ. У цьому значенні назву засвідчено в литовських писемних пам’ятках із XVI ст. (BB 1 Moz 3,21; BB Ez 26,16; BP II 194; SD(3) 402; Lex 71a; K.Donel; H; R 235, 241; MŽ; N; J). šimtakyöldis, šimtaköldė, šimtaka dė (гібр.) «складчастий жіночий одяг, зазвичай спідниця або курточка, зі ста складок». Рідкісне слово, трапляється в писемних джерелах XX ст. 157 литовської мови (LKŽ XIV 815). šúšpōnas „pušsvarkis“, plg. s. brus. жупань „švarkas; puspaltis“ (Grinaveckienė 1993: 176). Fonetiniai pakitimai galėjo atsirasti jau lietuvių kalbos dirvoje, plg. seksmė < sekmė (Zinkevičius 1966: 196). Lietuvių kalboje šia reikšme retas. Dažnesnis yra šūšpōnis „drobinis apsiaustas, paprastai velkamas ant kailinių“. Dar žr. žipōnas. РУСИЗМИ čepānas «жупан». Слово не зовсім ясного походження. Можливо, воно прийшло через російську мову, пор. рос. діал. чапан, чепан «такий селянський верхній одяг» (Dal’ IV 582, 589). До російської мови слово потрапило з тюркських мов (Fasmer IV 315). Щоправда, ця назва вживається у східних говорах російської мови. Інший варіант — можливо, назву слід пов’язати з рос. чапан, білорус. жупан, польс. żupan «те саме», які мають зовсім інше походження. У литовській мові його зафіксовано лише у збірниках пісень XIX ст. (JR 58; JV 718; LKŽ II₂ 69). френч, пренч «військовий піджак», пор. рос. френч «те саме». Це слово мають і деякі інші слов’янські мови, пор. білор. фрэнч, пол. frencz «те саме». Ця назва походить від прізвища англійського фельдмаршала часів Першої світової війни Джона Дентона Френча (French, 1852–1925) (Fasmer IV 207, примітка О. Трубачова; TrpŽ (3) 169). У Литві піджак такого типу, який прийшов разом зі своєю назвою, був особливо популярним у 1920–1930-х роках. Слово вживалося в багатьох місцевостях Литви, особливо в Сувалкії та Дзукії (Kulik aukskienė 1970: 147; Kulikauskienė 1990: 256; Grinaveckienė 1993: 164; LKŽ II₂ 1184; Zinkevičius 1966: 151). Зі слов’янських мов назва потрапила також до латиської, пор. латис. літ. frencis, латис. діал. prencis, preņcs «те саме» (Reķēna 1975: 465; LLVV II 546). kupāika «коротка вовняна куртка, кофтинка», пор. рос. розм. куфайка, фуфайка «ватник». Назва є також у білоруській мові, пор. куфайка «те саме». Слово неясного походження (Fasmer IV 212; ĖSBM V 174). У литовській мові рідкісне (JD 108; LKŽ 919). Skolinį turi ir latvių kalba, plg. lat. pupaika „t.p.“ (Reķēna 1975: 466). livrėja, livrejā, livrejā «певний вид форменої куртки швейцарів або лакеїв», пор. рос. ливрея «те саме». До російської мови слово потрапило з французької, пор. фр. livrée «те саме», старофр. livree «одяг, який господарі давали (вручали) своїм слугам» < фр. livrer «вручати, доставляти». Це дублет дієслова libérer «звільняти». Далі походить від лат. liberāre «те саме», liber «вільний» (Fasmer II 492; Klein 1966–1967: 899; Dauzat 1954: 440). Трапляється в писемній мові (NdŽ; LKŽ VII 632; TrpŽ (3) 293). Слово поширене також у деяких інших мовах; крім уже згаданих, пор. ще латис. livreja, англ. livery, нім. Livree «те саме». mundiera, mundierā, mundiērius, mandierā, manderā, mundyras, mundyrius «формена куртка солдата або іншого службовця», пор. рос. мундир, рос. діал. мундер «те саме» (Fraenkel 1955–1965: 405). До російської мови слово прийшло у XVIII ст. 158 на початку, можливо, за посередництвом німецької мови, пор. нім. Montierung, нім. діал. mundierung «військовий жакет», з французької мови, пор. фр. monture «одяг (воїна)» (Dauzat 1954: 484; Fasmer III 9–10; Kiparsky 1975: 134). Назва фіксується в мові литовських писемних пам’яток XVIII–XX ст.; у діалектах нині вже рідкісна (R 258; MŽ 345; K; LB 125; JD 621, 1160, 1120; JV 338; BsO 82, 292; KpID 30; NS 500, 507; LKŽ VIII 406, 407). Імовірно, вже на литовському мовному ґрунті виникла й форма mandaras «жакет; рядок» (LKŽ VII 820–1). Див. також mandūra, mundūras. Запозичення є також у латиській літературній мові, пор. лат. mundieris «те саме» (ME II 667; LLVV V 290). saraponas «подертий жакет або пальто», пор. рос. сарафан «такий жіночий російський одяг без рукавів, подібний до сукні». До російської мови назва потрапила досить давно, пор. давньорос. сарафань, через тюрк. sārap(i) з перської мови, пор. перс. serāpā «почесний одяг», див. також гр. σάραπις (Fasmer III 561). У литовській мові в значенні «жакет» уживається рідко (Ds; LKŽ XII 150). Частіше трапляється sarafānas «такий одяг без рукавів, подібний до сукні». У цьому значенні його вживають і в деяких латиських діалектах, пор. sarapanc (Reķēna 1975: 457). sertùkas, sartùkas «двобортний жакет, сюртук», пор. рос. діал. серту́к, рос. скортук (Dal’ IV 178) «те саме». Назва поширена й у деяких інших мовах, пор. пол. surdut, білор. сурдут, алб. surtukë, рум. surtuc, англ. surdout. Слово запозичене з французької мови, пор. фр. surtout «плащ, верхній одяг» (Brückner 1927: 526; Buck 1949: 420; Fasmer III 823). Це слово французького походження, буквально surtout «над усім» < sur «на, над» + tout «увесь, усе» (Dauzat 1954: 693; Klein 1966–1967: 1548). У литовській мові згадані варіанти вживаються рідко (Auk, Rš; LKŽ XII 168, 433). Sartùkas зафіксовано наприкінці XIX ст. (LB 215). Значно частіше трапляється sùrdutas «приталений, чоловічий двобортний верхній одяг із довгими полами». Він поширений або принаймні трапляється в багатьох говорах (LKŽ XIV 210; LŽŽP 179; Mastonytė 1970: 121; At Pr 113). НЕВИЗНАЧЕНІ СЛАВІЗМИ kapotà «жакет, кофта», пор. пол. kapota «такий верхній одяг», білор. капота «верхній одяг; жакет». До білоруської мови слово потрапило з польської. Польська мова запозичила назву з французької у XVI ст., пор. давньофр. capot, фр. capote «плащ із капюшоном; жіночий головний убір»: cape «плащ», запозичене з латинської мови, пор. лат. cappa «плащ» (Sławski II 58–9; Borejszo 1990: 147; EŠBM IV 253; Fasmer II 187; Dauzat 1954: 139; Kluge 1957: 349). Запозичення вживають ширвинтці та утенці (LKŽ V 242). Краще відоме значення — «теплий верхній одяг». kurtà «короткий жакет; жіночий жакетик», пор. пол. kurta, давньобілор. курта 159 «короткий верхній одяг» (Skardžius 1931: 116). Це слово є також у деяких інших слов’янських мовах, пор. рос. курта, укр. курта «т. с.». Вважають, що до східнослов’янських мов воно потрапило через польську з середньовічної латини, пор. лат. curtus «короткий». Польська мова запозичила це слово у XVI ст.; можливо, посередницею була угорська мова, пор. угор. kurta «короткий» (Brückner 1927: 284; Sławski III 413–4; Borejszo 1990: 155; ÈSBM V 170; Fasmer II 429–430). Однак у російську слово могло потрапити й іншими шляхами, пор. лезг. kurt «коротка шуба», осет. kuraet «бешмет (такий чоловічий і жіночий одяг)» тощо (Abaev I 609–610; Fasmer II 430, примітка О. Трубачова). У литовській писемній мові слово вперше зафіксоване 1642 р. у виданні словника К. Ширвідаса (SD (3) 144). Сам предмет згадується вже в інвентарях Литви XVI ст. (510[2]). Це досить рідкісна назва (Užv; N; [K]; LKŽ VI 973, 979). Частіше трапляється kurtkà «куртка; шуба; кофтинка». liberija «ліврейна ліврея», пор. польськ. liberia, рос. либерия «т. с.». У ці слов’янські мови назва, імовірно, потрапила через нижньонімецьку мову, пор. нім. Lib(e)rei з іспанської мови, пор. ісп. librea «т. с.» (Fasmer II 429; Brückner 1927: 298). Трапляється в писемній мові XIX–XX ст. (LKŽ VII 398). Див. також livrėja. marinárka, malinárka, maninárka, mananárka «чоловічий піджак; довгий чоловічий піджак», пор. польськ. marynarka «піджак», білорус. марынарка «піджак; напівпальто». До білоруської мови назва потрапила з польської (ÈSBM VI 242; SBG III 38–9). Польське marynarka утворене від marynarz «моряк», що походить від лат. marinus «морський, морський» (Karłowicz II 890; Doroszewski IV 481). У литовських говорах досить поширена дисиміляція, коли з двох r перший замінюється на l. Особливо це властиво іншомовним словам, пор. almideris «шум» < armideris, kalikatūrā < karikatūrā, levò/veris < revò/veris (Zinkevičius 1966: 172). Так виникла також форма malinárka. Трапляються випадки, коли перший r замінюється на n, пор. antilèrija < artilèrija, dezentýras < dezertýras (Zinkevičius 1966: 172). Так само виникла й форма maninárka. Назва трапляється в багатьох місцевостях східної та південної Литви (LKŽ VII 797; LzŽ 155; LzŽP 193; Kulikauskienė 1971: 168; Stravinskienė 1968: 155; Miliuvienė 1989: 155; Grinaveckienė 1993: 168). nažutkà «короткий жіночий піджак або ватник», пор. польськ. narzutka «безрукавний плащ, пелерина» (Fraenkel 1955–1965: 488), білорус. нажутка «короткий верхній одяг; піджак, куртка; блузка». Це слово польського походження, пор. narzucać «накинути, накинути на себе» (Karłowicz III 156). Дещо частіше це слово має значення «кофтинка». В одному чи іншому значенні воно вживається майже в усіх литовських говорах, хіба що за винятком західних верхньолитовських говорів (LKŽ VIII 595; Stravinskienė 1968: 154; Mastonytė 1964: 146; Miliuvienė 1989: 153; Bdr 157). paletėlis (гібр.) «жіночий піджачок», пор. лит. pāletas, pāltas «довгий верхній одяг із цупкішої тканини, пальто» з польськ. palto, paleto «пальто» або білорус. паліто. (Fraenkel 1955–1965: 534; Sabaliauskas 1990: 249). У слов’янські мови 160 Назва прийшла з французької мови, пор. фр. paletot «т. с.». Французи запозичили її у XIV ст. із середньоанглійської мови, пор. англ. paltok «такий вільний верхній одяг». (Цікавий факт: згодом англійці запозичили французьку форму слова, пор. англ. paletot.) Англійське слово складається з двох компонентів: pal + tok. Походження другого компонента неясне. Англійське слово pall «плащ, мантія» виводять із латинської мови, пор. лат. pallium «т. с.», лат. palla «довгий верхній одяг». Походження останнього слова неясне. Можливо, воно споріднене з давньослов. pelena «пелюшки», давньоскандинав. feldr «овеча шуба; плащ», лат. pellis (Brückner 1927: 395; Dauzat 1954: 525, 526; Guiraud 1971: 84; Kluge 1957: 528; Klein 1966–1967: 1114, 1115; Webster 1976: 825; Oxford 1985: 642, 643; Fasmer III 194, 228–9; Kiparsky 1975: 157). Лит. paletėlis — рідкісна назва (Tršk; LKŽ IX 254). Páltas — одна з основних назв верхнього одягу, поширена по всій Литві (LžŽ 183; DrskŽ 242; LKŽ IX 275; DŽ₃ 490). paletõnas, palitõnas «піджак», пор. польськ. paleton, palton «пальто; такий верхній одяг», білорус. палітон «куртка». У цьому значенні трапляється в окремих місцевостях східної Литви та Жемайтії (LKŽ IX 254, 267). Може означати також пальто. Див. також paletėlis. pindžiãkas, pinžõkas, binžõkas «короткий піджак», пор. польськ. pindżak «короткий одяг» (LKA I 145), білорус. пінжак, пінджак, бінджак «піджак». До слов'янських мов слово потрапило з англійської, пор. також рос. пиджак «т. с.», англ. pea-jacket «короткий плащ, куртка» (Fasmer III 259). Англійці запозичили його із середньонідерландської мови, пор. нід. pijjekker «куртка з грубої вовни»: pij (< нід. pie «одяг із грубої вовни») + jekker «піджак, куртка» (Klein 1966–1967: 1143; Webster 1976: 843). Назву вживають утенці, анікщяйці, паневежці; вона трапляється також у південній аукштайтській говірці (LKŽ I 831, 834, IX 1036, 1037). Pindžiãkas може також означати ватяну напівшубу, а binžõkas — кожушок, обшитий сукном. Слово трапляється в латиській та естонській мовах, пор. латис. діал. pindžuks, pindžaks, pin-džoks, bindžaks, bindžuks «піджак; такий верхній одяг», ест. pintsak «піджак» (Rekēna 1975: 464; At Pr 51 карта, 113). ploščiùkas (гібр.) «піджак», пор. лит. plóščius «довгий плащ без ватяної підкладки, дощовик», із давньобілорус. плашч, польськ. plaszcz «т. с.» (Fraenkel 1955–1965: 629; Skardžius 1931: 171; Palionis 1967: 280; Zinkevičius III 37, 133). Це слово трапляється майже в усіх слов'янських мовах — одна з небагатьох праслов'янських назв одягу. Воно засвідчене вже в X–XI ст., пор. давньослов. плащь (Schrader I 603; Niderle 1956: 236; Machek 1968: 455). Подальша етимологія слова не цілком ясна, проте зазвичай його пов'язують або з рос. плат «хустка», або з рос. плоский, польськ. plaski «плоский» та іншими словами з цими коренями (Brückner 1927: 420; Fasmer III 277). У значенні «піджак» назва рідкісна, трапляється у східній Литві (LKŽ X 308). У значенні «плащ» вона відома по всій Литві (LKŽ X 308, 309). Це давнє 161 запозичення в литовській мові, яке трапляється вже в найдавніших писемних пам’ятках (Mž 34; SD(1) 820; SP I 223; ChB 59). Тут воно означає плащ. Пізніше в цьому значенні його вже не вживали. З російської мови його запозичили й латиші, пор. лат. plašcs «дощовик» (Reķena 1975: 472). Імовірно, такого самого походження й лат. plašķis «широкий плащ», plāšķi «поганий піджак», plarkšis «дощовик» (ME III 320; EH II 284; Kagaine III 99). Це слово є і в прусській мові, пор. ploaste «простирадло, покривало на ліжко», однак його походження не цілком ясне. На думку Я. Ендзелінса, це може бути не запозичення, а споріднене слово (Fraenkel 1955–1965: 629; Endzelīns 1943: 228; Fasmer III 277). sākas, sakēlis, sakūtis, sokēlis «піджак; жіночий піджак; чоловічий піджак», пор. пол. sak «чоловічий літній плащ», білор. сак «такий верхній жіночий одяг». Слово поширене в багатьох слов’янських мовах, у деяких означає мішок або рибальську сітку. До слов’янських мов воно потрапило з романських мов, пор. фр. sac, італ. sacco «мішок; такий одяг». Романські мови запозичили це слово з латинської, пор. лат. saccus «мішок; одяг із грубої тканини». З латинської цю назву запозичили й германські мови, пор. англ. sack, нім. Sack «теж саме» та ін. До латинської мови слово прийшло через грецьку, пор. гр. σ ά κ κ ο ς «теж саме», з єврейської мови, пор. євр. śaq «теж саме» (Brückner 1927: 479; Fasmer III 546–7; Dauzat 1954: 644; Kluge 1957: 618; Klein 1966–1967: 1370; Oxford 1985: 1017; Buck 1949: 419). Назва поширена в південному аукштайтському діалекті, її вживають східні аукштайти-вільнюсці, трапляється вона й в інших місцевостях східної Литви (Mastonytė 1961: 178; Grinaveckienė 1993: 173; Stravinskienė 1968: 154, 157; LžŽ 241; LKŽ XII 21). Turi šį pavadinimą ir latviai, plg. lat. saks „rudeninis paltas“ (Reķena 1975: 472). žakėtas, žākietas, žēketas, žėkietas «короткий верхній жіночий одяг, жакет», пор. пол. żakiet, рос. жакет, білор. жакет, жакят «теж саме». До слов’янських мов слово потрапило в XIX ст. із французької мови, пор. фр. jaquett(e) < jaque «піджак, куртка» (Fasmer II 34; Šanskij I(5) 273; EŠBM III 202). Назва поширена по всій Литві (DūnŽ 557; DrskŽ 471–2; Stravinskienė 1968: 154), уживається в літературній мові (DŽ⁶ 949; Priešauskaitė 1977: 41). Див. також jākė. Це також слово літературної латиської мови, пор. лат. žakete «теж саме» (LVV 880). žipōnas, žiupōnas, župōnas «піджак; напівпальто», пор. пол. żupan, білор. жупан «теж саме» (Skardžius 1931: 248). Таке оглушення u в литовських діалектах не рідкість, пор. žiubėrklas, žiubėrklas, žibėrklas, žebėrklas, žiupsnys, žipsnys, čiupyrna, čipyrna «волосся на голові» (< пол. czupyrna, білор. чупрына) та ін. (Urbutis 1981: 125). Назва трапляється й у деяких інших слов’янських мовах, пор. рос. жупан, укр. жупан «теж саме», чеськ. župan «халат; жупан». Імовірно, до слов’янських мов воно потрапило з італійської, пор. італ. giuppone, giubbone «чоловічий одяг із грубої тканини, блуза»: giuppa, giubba «піджак; блуза». Італійці запозичили це слово 162 з арабської мови, пор. араб. gubba «верхній одяг із довгими рукавами» (Borejszo 1990: 161; Sławski I 591; Fasmer II 66, IV 525; Machek 1968: 731; Kluge 1957: 333; Pfeifer 1993: 599–600; Dauzat 1954: 422). До польської мови назва потрапила у XVI ст., і вже від того самого століття цей одяг фіксується в литовських інвентарях (LI 550[47]). У писемній мові назва з’являється в середині XVII ст. (SD(3) 555). Засвідчена майже в усіх говорах, крім жемайтських (DrskŽ 480, 481; Kulikauskienė 1990: 256, 263; Urbutis 1981: 125; At Pr 51 žemėl.). Назва трапляється також у деяких латиських діалектах, пор. лат. zupāns, župāns «те саме», županas «ганчір’я» (At Pr 51 žemėl.; ME IV 832). ГЕРМАНІЗМИ ЗАПОЗИЧЕННЯ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ jėkė, jākė «жіночий жакетик», пор. нім. Jacke «короткий піджак», Jäckchen «жакетик» (Alminauskis I 57; Fraenkel 1955–1965: 189). Німці запозичили цю назву з французької мови у XV ст., пор. фр. jaque «короткий чоловічий піджак; куртка». Далі думки мовознавців розходяться. Одні вважають, що французи отримали це слово через іспанську мову, пор. ісп. jaco «короткий піджак», з арабської, пор. араб. šakk «обладунок» (Kluge 1957: 329; Dauzat 1954: 417, 418; Brückner 1927: 197; Fasmer II 34; Šanskij I(5) 273; Oxford 1985: 490; Buck 1949: 419). Інші стверджують, що назва одягу походить від власного імені Jacques (< Jacobus), яким прозивали французьких селян, що носили цей одяг (Pfeifer 1993: 593; Klein 1966–1967: 823). Vartoja vakarų aukštaičiai kauniškiai bei pietų aukštaičiai (Kulikauskienė 1990: 263; DrskŽ 125; Mastonytė 1961: 180; LKŽ IV 290–1, 338, 339). Kiek dažnesnė šio žodžio reikšmė yra liemenė. Lietuvių raštų kalboje žodis (liemenės reikšme) pirmą kartą paminėtas XIX a. (JV I 718; J I 678). Pavadinimas buvo žinomas ir Mažojoje Lietuvoje (Kapeleris 1970: 347). З німецької мови слово потрапило до латиської та естонської мов, пор. лат. jaka (у деяких діалектах jaks) «блузка, куртка», ест. jakk, jake «те саме» (Sehwers 1953: 43, 233; ME II 95; EH I 558; Rekēna 1975: 462; LLVV IV 24). Там воно вживається в літературній мові. jópė, jópa, jópkė «короткий жіночий жакет», júopa «короткий піджак; блузка», пор. нім. Joppe, Juppe «піджак; жилет» (LKŽ IV 357, 423). Raštuose forma jópė pirmą kartą minima XVIII a. pr. (Brand 1702: 95). Dabar pavadinimas pasitaiko apie Klaipėdą ir Šakius, buvo žinomas Mažojoje Lietuvoje (K 159; KŽ 996; I.Simon; LKŽ IV 357). Dar žr. júpkis. kamzuolė «піджак із жилетом і фалдами, сюртук», пор. нім. діал. kamsōl «короткий піджак». Іноді слово могло потрапляти також через слов’янські мови, пор. польс. kamzoła, рос. камзол, білор. камзол «жилет». Назва вживається також у деяких інших слов’янських мовах, пор. рос. камизэлка, камзол, укр. камзол, болг. камзол, чес. kamizola тощо. До слов’янських мов це слово потрапило через французьку, пор. фр. camisole «кофта», з італійської мови, пор. італ. camiciola, утвореного від cami- 163 cia „marškiniai“, kuris kilęs iš lot. camisia „t.p.“ (Brückner 1927: 215; Sławski II 38–9; Borejszo 1990: 146; ÈSBM IV 223; Fasmer II 175; Dauzat 1954: 132). Kamzuolė трапляється в західних говірках Литви. Частіше варіанти цієї назви, запозичені через германські або слов’янські мови, — kamziolė, kamžolė, kamizėlka, kamžėlka, kazimelka тощо — означають жилет. Pavadinimą turi ir latvių kalba, plg. lat. kamzuļka „liemenė“ (Reķēna 1975: 447, 466). kedelys «напівжакет», пор. нім. нижньонім. keddel, східнопрус. нім. kēdel «короткий плащ; спідниця» (Alminauskis I 64; Būga II 296; Fraenkel 1955–1965: 234). Це діалектна форма нім. Kittel «жакет». У значенні «напівжакет» слово kedelỹs зафіксоване в литовській мові з XVII ст. (Lex 54), нині трапляється поблизу Лаздіяй (LKŽ V 480). Значно частіше слово має значення «спідниця». Див. також kitelis. kitelis, kitlius «жакет військового крою; полотняний жакет; полотняний плащ», пор. нім. Kittel «(робочий) халат; блуза; жакет» (Būga III 672; LKŽ V 904). До європейських мов слово прийшло з арабської, пор. араб. quṭn, quṭun «бавовна»; до німецької мови воно потрапило у XIII ст. (Kluge 1957: 371; Pfeifer 1993: 658; Klein 1966–1967: 848). Робилися спроби пояснити це слово на матеріалі германських або загалом індоєвропейських мов (Vries 1971: 317). Трапляється в деяких говірках західної Литви, у словниках (J II 134; KŽ 1130; LKŽ V 904, 905). Із того самого джерела походять уже згадане kedelỹs та kik įlikas «певний різновид жилета». Kitèlis «халат» уживається в літературній латиській мові (LLVV IV 549). kūzas «короткий жакет», пор. нім. діал. kus «убогий одяг» або східнопрус. нім. kuz «короткий, малий» (Alminauskis I 77; Frischbier I 450, 452). Запозичення було відоме в Малій Литві (K; K II 82; KŽ; LKŽ VI 1016). Може також означати жіночий жилет і блузу. mandūra, mandūras, mandūrė «військовий жакет», пор. нім. Montur, нім. діал. mondur «те саме» (Alminauskis I 84; Fraenkel 1955–1965: 405). Запозичення трапляється в литовських словниках XIX–XX ст. і збірниках фольклору, нині ще побутує в деяких місцевостях Жемайтії (D 114; N 346; KIpD 41; K; KŽ; LKŽ VII 824, 825). Частіше трапляються форми цієї назви, запозичені через слов’янські мови. Див. також mundiera. mantelis, mentelis, mendelis «жакет», пор. нім. Mantel, східнопрус. нім. mentel, mantel «плащ; жакет» (Alminauskis I 84; Fraenkel 1955–1965: 409; Skardžius 1931: 127). Джерелом нім. Mantel є лат. mantum «короткий плащ» (Kluge 1957: 460; Pfeifer 1993: 836). Форми māntelis, mentelis можуть також означати плащ і пальто, а mendelis — жіночу блузу. Уживається частиною жемайтів і сувалкійців (DūnŽ 508; LKŽ VII 845; VIII 7, 18). У Литві вперше згадується у XVII ст. (у значенні «плащ») (SD(3) 298, Lex 60 a). 164 Запозичені слова mantelis, mantels, mantaļs, mentelis «верхній одяг» є також у латишів, mantelis — слово літературної латиської мови (Sehwers 1953: 76, 79; ME II 601; EH I 782, 800; Reķēna 1975: 468; LLVV V 87). АНГЛІЦИЗМ kautėlis (гібр.) «короткий жіночий жакет», пор. лит. kautas «зимове пальто, верхній одяг», пор. англ. coat «те саме» (Margeris 1956: 256; Sabaliauskas 1990: 281). Джерелом англ. coat є старофранц. cote «те саме», яке, своєю чергою, походить від франк. *kot-ta. Подальше походження цього поширеного в західноєвропейських мовах слова — пор. нім. Kotze «грубий верхній одяг», італ. cotta, ісп. cota «верхній одяг» — незрозуміле (Klein 1966–1967: 305; Oxford 1985: 185; Kluge 1957: 397). Це цікавий і досить рідкісний випадок, коли слово з англійської мови потрапило до литовської без посередників. У цьому випадку роль посередниці відіграла мова американських литовців. Таким способом до литовської потрапило й більше слів, пор. inžinas «мотор», kvoderis «чверть будь-якої грошової одиниці», vėjus «толока, акція, кампанія» та ін. (Sabaliauskas 1990: 281–2). У Литві назву kautėlis зафіксовано в Марцінконісі (LKŽ V 449). СЛОВА, БЛИЗЬКІ ДО ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИХ frākas, prākas, prakā «фрак; фрак із довгими фалдами ззаду; такий парадний костюм», пор. рос. фрак, пол. frak, нім. Frack, франц. frac «те саме». До слов’янських мов назва потрапила з англійської, пор. англ. frock «сукня; одяг ченця», яке запозичило її зі старофранцузької, пор. старофранц. froc «ряса з каптуром». Далі слово виводять від франк. hroc «сорочка, верхній одяг». Це останнє слово споріднене зі старосканд. rokkr, давньоангл. rocc, нідерл. rok, нім. Rock «жакет; верхній одяг» (Fasmer IV 205; Brückner 1927: 127; Kluge 1957: 213–4; Pfeifer 1993: 369; Klein 1966–1967: 624; Dauzat 1954: 338, 344). Lietuvoje šį drabužį XIX a. viduryje dėvėjo bajorai (Guzevičiūtė 1991: 10, 12). Vėliau pati pavadinimą kai kur perėmė ir valstiečiai, žinoma, svetimą garsą f pakeitę įprastiniu p. Abi formos (su p ir su f) fiksuojamos nuo XIX a. vidurio (I; M). Tarmėse gana retas, pasitaiko apie Akmenę ir Varėną (LKŽ II 1184, X 506, 511; Zinkevičius 1966: 151). Frākas yra bendrinės kalbos žodis. Ця назва є також у літературній латиській мові, пор. лат. fraka «те саме» (LLVV II 544). redingōtas «довгий жакет певного крою», пор. пол. redingot, redżgot, рос. редингот, франц. redingote, англ. redingote «те саме». У Європі ця назва поширилася у XVIII ст. Вона має англійське походження, пор. англ. riding-coat: riding «їзда верхи» (< ride «їхати верхи») + coat «верхній одяг». Англійське redingote уже запозичено з французької мови (Dauzat 1954: 617; Klein 1966–1967: 1315; Webster 1976: 968). До Литви цей одяг потрапив у середині XIX ст., із поширенням європейського костюма. Його носила шляхта (Guzevičiūtė 1991: 12, 17). Назва зафіксована майже в усіх словниках іншомовних слів, виданих у Литві (TrpŽ (1) 846; TrpŽ (3) 416). smōkingas «чорний чоловічий жакет із шовковими лацканами», пор. рос.смокинг, 165 польськ. smoking, франц. smoking, нім. Smoking «т. с.». Назва поширилася в XIX ст. як скорочення англійського smoking-jacket «курильний піджак, домашній піджак»: smoking «куріння» (< smoke «курити») + jacket «піджак» (Pfeifer 1993: 1302). Слово літературної литовської мови (DŽ₃ 717; LKŽ XIII 200). Вживається також у латиській мові, пор. smokings «т. с.» (LLVV VII(2) 54). НАЗВИ НЕЯСНОГО ПОХОДЖЕННЯ jákas «піджак». Не зовсім зрозуміло, як ця форма з’явилася в литовській мові. Вона могла, як і jėkė, прийти через німецьку мову, пор. нім. Jacke «короткий піджак» (Alminauskis I 57; Fraenkel 1955–1965: 189). Однак посередником могла бути й польська мова, пор. польськ. jak, jaka «коротка блуза, куртка» (LKŽ IV 290). Також можливо, що слово утворилося вже в литовській мові: поряд із формою жіночого роду jekės, що означає жилет або жіночий жакет, почали вживати форму чоловічого роду jakas зі значенням «піджак». Але географія ніби суперечить такому поясненню: jėkė вживається переважно в Сувалкії, а jákas трапляється в західножмудському говорі (LKŽ IV 290). mundūras, mundūra, mùnduris «формений піджак солдата або іншого службовця», пор. польськ. mundur, нім. Montur, нім. діал. mondur «військовий піджак». Трапляється в литовській писемній мові XIX ст. (StnD 25; K II 68, 190). Вживається в деяких говорах південної та східної Литви (LKŽ VIII 407; LžŽ 169). Див. також mundiera 47. šlėmė, šlemedrėlė «короткий жіночий піджак, блузка; безрукавка». Слово не зовсім ясного походження. Можливо, його перероблено з германізму šlėbė «довгий жіночий верхній одяг із рукавами, що надягається через голову; короткий верхній одяг без рукавів, жилет». Назви šlėmė і šlemedrėlė вживаються в околицях Скуодаса (LKŽ XIV 1042). šverdelis «довгий верхній одяг — піджак, пальто». Слово не зовсім ясного походження. Можливо, іноді його можна пов’язати з білоруськими швэдар, швэдэр «светр», пор. також лит. švėderis «т. с.». Це рідкісна назва (Žg, Škn; LKŽ XV 517). šverliokas «поганий верхній одяг — піджак або пальто». Можливо, його можна пов’язати з šérliokas, šeflokas «яскраво-червона тканина, одяг». Рідкісна назва (Škn: LKŽ XV 517). Пор. також nušverliokuoti «піти, розмахуючи полами» (Srd). švernelis «довгий верхній одяг — піджак, пальто». Трапляється в говорах західних аукштайтів-каунасців (LKŽ XV 517). Назв піджака виявлено понад 60 (варіанти до цього числа не входять). Литовських серед них лише приблизно чверть. Вони не дуже поширені. Основною назвою цієї лексико-семантичної групи є немаркована лексема švarkas. Можливо, це питомо литовське слово, спільне для балтійських і слов’янських мов. Інші назви литовського походження семантично або стилістично конотовані. У писемній мові назви піджака литовського походження почали фіксувати лише в XIX 166 кін. — поч. XX ст., за винятком trinyčiai (кін. XVI ст.) і šafkas (XVII ст.), які пізніше вживалися також у значенні «піджак». 6 із них подано у Словнику сучасної литовської мови (1993), проте в літературній мові далеко не всі означають піджак: apsiaustas, palaidinis, pūšsvarkis, švarkas, trinyčiai, trumpikės. Запозичення класифікують відповідно до того, з якої мови вони прийшли. У деяких діалектах вони вживаються часто, інші трапляються дуже рідко. Виявлено 30 слов’янізмів (враховано й гібриди), 10 германізмів, 3 запозичення, близькі до інтернаціональних слів. Останні увійшли до литовської мови порівняно недавно, і важко встановити, з якої саме мови. Походження 6 назв неясне. У писемних джерелах запозичення почали вживати досить рано: pancierius, sermegà — наприкінці XVI ст., kaptōnas, žipōnas, kurtà — у XVII ст., kedelỹs — на початку XVIII ст. У Словнику сучасної литовської мови зафіксовано лише 4 слова іншомовного походження: frākas, sermegà, smōkingas, žakėtas. ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА Абаев І: Абаев В. И. Історико-етимологічний словник осетинської мови. Москва, Ленинград: Издательство Академии Наук СССР, 1958. Т. 1. Alminauskis K. I: Die Germanismen des Litauischen. Die Deutschen Lehnwörter im Litauischen, Kaunas, [1934]. At Pr – Историко-этнографический атлас Прибалтики. Одежда, Рига: Зинатне, 1986. B – Brodowskij J. Lexicon Germanico-Lithvanicum et Lithvanico-Germanicum. Рукописний словник німецької та литовської мов у двох томах, близько 1740 р. J. Balt – Juozas Baltrušaitis (1909–1991), jo raštai. BB – Biblia tatai esti wissas Schwentas Raschtas перекладена литовською мовою Яном Бреткунасом, пастором у Литві, в Кенігсберзі. (Рукопис 1590 р.). Bdr – Jablonskis J. Budrių kaimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1993. Biel [sic] feldt H. H. 1970: Die baltischen Lehnwörter und Reliktwörter im Deutschen. – Donum Balticum, Stockholm. Borejszo M. 1990: Nazwy ubiorów w języku polskim do roku 1600, Poznań: Wydawnictwo Naukowe UAM. BP – Postilla tatai esti Trumpas ir Prastas Ischguldimas Euangeliu...Яном Бреткунасом...Кенігсберг...1591. Частини I та II. Brand J. A. 1702: Raysen durch die Marck Brandenburg, Preussen, Churland, Liefland, Plesscowien, Gross-Naugardien, Twieren un Moscovien, Wesel. Brückner A. 1927: Słownik etymologiczny języka polskiego, Kraków: Wiedza Powszechna. BsO – Пісні Ожкабаляй. Зібрав J. Basanavičius. Shenandoah, Pa. 1902 р. Т. 1–2. (Цифри позначають номер пісні.) Buck C. D. 1949: A Dictionary of Selected Synonyms in the Principal Indo-European Languages, Chicago: The University of Chicago Press. Būga K. I–III: Вибрані твори, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1958–1961. CI–II – Clavis Germanico-Lithuana. (Двотомний рукопис колишнього Кенігсберзького архіву, написаний у 1673–1701 рр.). ChB – Kudz inowski Cz. Biblia litewska Chylińskiego. Nowy Testament. Т. 3. Покажчик, Poznań: Poznańskie Towarzystwo Przyjaciół Nauk, 1964. S. Čiurl – Sofija Čiurlionienė-Kymantaitė (1886–1958), jos raštai. D – S. Daukanto Dajnes Žiamajtiu... Petropilie 1846. (Skaitmenys rodo dainos numerį.) Dal’ I–IV: Даль В. Тлумачний словник 1–4, Москва: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1955. Dauzat A. 1954: Dictionnaire étymologique de la langue française, Paris: Librairie Larousse. 167 К. Донел — Крістіонас Донелайтіс. Литовські вірші... за редакцією Г. Г. Енессельмана, Кенігсберг, 1869. Дорошевський В. I–XI: Словник польської мови 1–11, Варшава: Державне видавництво «Загальні знання», 1958–1969. DP – Postilla Catholicka... Per Kunigą Mikaloiv Davkszą... Wilniul...1599. DrskŽ – Нактинене Г., Паулаускене А., Віткаускас В. Словник дрискінінкайського говору, Вільнюс: Mokslas, 1988. DūnŽ. – Vitkauskas V. Šiaurės rytų dūnininkų šnektų žodynas, Vilnius: Mokslas, 1976. DŽ, – Словник сучасної литовської мови, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1993. Endzelins J. 1943: Senprūšu valoda, Rīga: Universitātes apgāds. EH I–II – Ендзелінс Я., Гаузенберга Е. Доповнення та виправлення до «Словника латиської мови» К. Мюленбаха 1–2, Рига: видання Культурного фонду, 1934–1946. ĖSBM I–IV – Етимологічний словник білоруської мови 1–4, Мінськ: Навука і тэхніка, 1978–1988. Fasmer I–IV: – Фасмер М. Етимологічний словник російської мови 1–4, Москва: Прогрес, 1964–1973. Fraenkel E. 1955–1965: Litauisches etymologisches Wörterbuch, Heidelberg-Göttingen: Carl Winter Universitätsverlag. Фрішбір Г. I–II: Прусський словник. 1–2, Провінціалізми Східної та Західної Пруссії в алфавітному порядку, Берлін: видавництво Т. Кр. Ф. Енсліна, 1882–1883. Glagau O. 1970: Lietuvininkų buitis ir būdas.– Lietuvininkai, Vilnius: Vaga, 228–255, 446–447. Grinaveckienė E. 1993: Šaltinių šnektos tekstai. – Lietuvių kalbotyros klausimai. T. 30, 134–180. Grinaveckienė E. 1995: Lituanizmai Šaltinių kaimo baltarusijų šnektoje. – Dieveniškės, Vilnius: Mintis, 467–495. Guiraud P. 1971: Les mots etrangers, Paris: Presses Universitaires de France. Guzevičiūtė R. 1991: Lietuvos bajorijos kostiumas bendraeuropietiškos kultūros kontekste (1830–1863 m.). – Lituanistica, 3(7), 3–22. H – Vocavlvarivm Litthvanico-Germanicum et Germanico-Litthvanicum. У ньому за алфавітом наведено всі слова, що містяться в Новому Завіті та Псалтирі... Упорядкував Фрідріх Вільгельм Гаак... на той час викладач Литовської семінарії в Галле. Галле, 1730. I – Лауринас Івінскіс (1811–1881), його твори. J – Литовскій словарь А. Юшкевича съ толкованіемъ словъ на русскомъ и польскомъ языкахъ. Томъ I, вып. 1, СПб, 1897; вып.2, СПб, 1904, вып. 3 (тома II-го, вып. 1), Петроградъ, 1922. Janavičienė J. 1992: Žemaičių Naumiesčio lietuvininkai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. JD – Литовські пісні, записані Антанасом Юшкевичем, 1–3, Казань, 1880–1882. (Цифри вказують номер пісні.) JR – Весільний обряд литовців Велюни, записаний Антанасом Юшкевичем, Казань, 1870. JV – Литовські весільні пісні, записані Антанасом Юшкевичем і надруковані Йонасом Юшкевичем, Петропіль, 1883. (Цифри вказують номер пісні.) K, [K] – Куршат Ф. Литовсько-німецький словник, Галле, 1883 ([] ставиться біля слів, достовірність яких Куршайтіс ставить під сумнів). K I–II – Куршат Ф. Німецько-литовський словник 1, 2, Галле: Видавництво книгарні сирітського будинку, 1870, 1874. Kagaine I–III: Kagaine E., Rąge S. Словник говірки Ерґеме 1–3, Рига: Zinātne, 1977–1983. Kapeleris K. 1970: Kaip senieji lietuvininkai gyveno. – Lietuvininkai, Vilnius: Vaga, 339– 168 436. Karlowicz I–VIII: Karlowicz J., Kryński A., Niedźwiedzki W. Словник польської мови 1–8, Варшава, 1900–1927. Karulis K. I–II: Етимологічний словник латиської мови 1–2, Рига: Avots, 1992. KB – Внески до вивчення литовської мови, Фрідріх Куршат... Перша частина. Німецько-литовська фразеологія прийменників, Кенігсберг, 1843. – Друга частина. Фонетика й акцентологія литовської мови, Кенігсберг: видавництво придворної друкарні Гартунгів, 1849. Kiparsky V. 1975: Russische historische Grammatik. Bd. 3. Entwicklung des Wortschatzes, Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag. Klein E. 1966–1967: A Comprehensive Etymological Dictionary of the English Language, Amsterdam; London, New York: Elsevier Publishing Company. KlpD – Пісні мешканців Клайпеди. Зібрав Йонас Пакалнискіс. Видав А. Бруожис, Вільнюс, 1908. (Цифри вказують номер пісні.) Kluge F. 1957: Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache, Berlin: Walter de Gruyter & Co. V. Krėv – Vincas Krėvė-Mickevičius (1882–1954), jo raštai. Kulikauk sienė V. 1970: Audiniai ir drabužiai. – Eržvilkas, Vilnius: Mintis, 138–148. Kulikauk sienė V. 1971: Vyrų drabužiai. – Dubičiai, Vilnius: Mintis, 165–173. Kulikauk sienė V. 1990: Vyrų drabužiai; Miliuvienė M. Moterų drabužiai. – Kudirkos Naumiestis, Vilnius: Mintis, 254–261, 261–347. KŽ – Куршайтіс А. Литовсько-німецький словник... 1–4, Геттінген: Vandenhoeck & Ruprecht, 1968–1973. Laučiūtė J. 1982: Лаучюте Ю. Словарь балтизмов в славянских языках, Ленинград: Наука. Laumane B. 1986: Lejaskurzemes leksika J. Langija vārdnīcā (1685). – Dialektālās leksikas jautājumi. S. 2, Rīgā, 139–159. LB – Литовські народні пісні та казки з прусської й російської Литви, зібрані А. Лескієном і К. Бругманом, Страсбург: видавництво Карла Й. Трюбнера, 1882. LEB – Нариси литовської етнографії, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1964. Lex – Lexicon Lithuanicum. Parengė V. Drotvinas, Vilnius: Mokslas, 1987. (Rankraštinis XVII a. vokiečių-lietuvių kalbų žodynas.) LI – Історичний архів 1. Інвентарі Литви XVI століття / зібрав К. Яблонскіс, Каунас, 1934. LKA I – Атлас литовської мови 1, Вільнюс: Mokslas, 1977. LKŽ I₂–II₂ – Словник литовської мови 1–2, Вільнюс: Mintis, 1968–1969. LKŽ III–XVI – Словник литовської мови 3–6, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1956, 1957, 1959, 1962; 7–9: Mintis, 1966, 1970, 1973; 10–15: Mokslas, 1976, 1978, 1981, 1984, 1986, 1991; 16: Видавництво науки та енциклопедій, 1995. LLVV I–VII: Словник латиської літературної мови 1–7, Рига: Zinātne, 1972–1989. LVV – Latviešu valodas vārdnīca, Rīgā: Avots, 1987. LžŽ – Petrauskas J., Vidugiris A. Lazūnų tarmės žodynas, Vilnius: Mokslas, 1985. LžŽP – Відугіріс А., Петраускас Й. Доповнення до «Словника лазунського діалекту». – Питання литовського мовознавства. Т. 29, Вільнюс, 1991, 160–203. M – Miežinis M. Lietuviszkai-latviszkai-lenkiszkai-rusiszkas žodynas, Tilžėje 1894. Machek V. 1968: Etymologický slovník jazyka českého, Praha: Academia. Margeris A. 1956: Amerikos lietuviai ir angliškųjų skolinių žodynas, 1872–1949, Chicago. Mastonytė M. 1961: Dzūkijos moterų drabužiai XIX a. antrojoje pusėje – XX a. pradžioje. – Iš lietuvių kultūros istorijos 3, 173–189. Mastonytė M. 1964: Žemaitijos moterų drabužiai XIX a.– XX a. pradžioje. – Iš lietuvių 169 історії культури 4, 141–155. M a s t o n y t ė M. 1970: Одяг. – Панемунські дзуки, Вільнюс: Mintis, 120–130; 142–143. ME I–IV – K. M ü l e n b a c h a Словник латиської мови. Уклав, доповнив і продовжив J. E n d z e l ī n s 1–4, Рига: видання Фонду культури, 1923–1932. M i l i u v i e n ė M. 1989: Традиційний одяг. – Гервечяй, Вільнюс: Mintis, 151–156. Mit – Повідомлення Литовського літературного товариства. Т. 1–6, Гайдельберг, 1883–1912. Mž – M a ž v y d a s. Найдавніші пам’ятки литовської мови до 1570 року. Підготував до друку Юргіс Геруліс, Каунас: видання Міністерства освіти, 1922. MŽ – M i e l c k e Ch. G. Литовсько-німецький і німецько-литовський словник... Кенігсберг: надруковано й видано у придворній друкарні Гартунгів, 1800. N – N e s s e l m a n n G. H. F. Словник литовської мови, Кенігсберг: видавництво братів Форнтрегерів, 1851; N із номером пісні – Литовські народні пісні, зібрані, критично опрацьовані й метрично перекладені G. H. F. N e s s e l m a n n, Берлін: книгарня-видавництво Ferd. Dümmler, 1853. NdŽ – N i e d e r m a n n M., S e n n A., B r e n d e r F., S a l y s A. Словник литовської писемної мови 1–5, литовсько-німецька частина, Гайдельберг: Carl Winter Universitätsverlag, 1932–1961. Niderle L. 1956: Нидерле Л. Славянские древности, Москва: Издательство иностранной литературы. NS – Литовські пісні та співи у північно-східній Литві, зібрані д-ром A. R. N i e m i та священником A. S a - b a l i a u s k o. – Аннали Фінської академії наук. Сер. B, 6 (1911). (Цифри позначають номер пісні.) Oxford 1985: The Oxford Dictionary of English Etymology. Edited by C.T. Onions, Oxford: At the Clarendon Press. P a l i o n i s J. 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI– XVII a. Vilnius: Mintis. P f e i f e r 1993: Etymologisches Wörterbuch der Deutschen... durchgesehen und ergänzt von W o l f g a n g P f e i f e r, Berlin: Akademie Verlag. P r i č i n a u s k a i t ė A. 1977: Назви одягу та його деталей. – Культура мови. Вип. 32. С. 41–44. Q – словник Краужиса (так званий). (Рукописний німецько-литовський словник XVIII ст. з колишнього архіву Кенігсберга). R – R u h i g P. Литовсько-німецький і німецько-литовський лексикон, Кенігсберг: надруковано й видано I. H. Hartung, 1747 (із посиланням на частину I та сторінку, коли слово взято не з алфавітного розділу). R із посиланням на сторінку – Німецько-литовський лексикон. R e k ė n a A. 1975: Amatniecības leksika dažas Latgales dienvidu izloksnēs un tās sakari ar atbilstošajiem nosaukumiem slāvu valodās, Rīga: Zinātne. S a b a l i a u s k a s A. 1990: Лексика литовської мови, Вільнюс: Mokslas. SBG I–V – Словник білоруських говірок північно-західної Білорусі та її прикордоння 1–5, Мінськ: Навука і тэхніка, 1979–1986. S c h r a d e r O. I–II: Реальний словник індоєвропейської старовини. 2-ге вид., за ред. A. Nehring, 1–2, Берлін, Лейпциг: Gruyter, 1917–1923. SD – Dictionarium trium linguarum... C o n s t a n t i n o S z y r w i d...Vilnae... (SD(1) перше видання словника (близько 1620), SD(3) третє видання словника (1642).) S e h w e r s J. 1953: Sprachlich-kulturhistorische Untersuchungen vornehmlich über den deutschen Einfluss im Lettischen, Berlin: In Kommission bei Otto Harrassowitz Wiesbaden. I.Simon – І. С і м о н а й т и т є (1897–1978), її твори С к а р д ж ю с П. 1931: Die slavischen Lehnwörter im Altlitauischen. – Tauta ir žodis 7, 1–252. S t a w s k i F. I–V: Słownik etymologiczny języka polskiego 1–5, Краків: Видання Товариства шанувальників польської мови, 1952–1985. SP I–II – Ш и р в і дPunk­tay sakimu (Punkty kazan). 1, 1629; 2, 1644... фон доктора Франца 170 Specht, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1929. StnD – Daynas žemaičių surinktos yr yždutas par Symona Stanevicze ученого літератури й красних мистецтв. Надруковано у Вільні в друкарні Б. Ноймана 1829 року. Stravinskienė A. 1968: Drabužiai. – Dienoviškės, Vilnius: Vaga, 146–158. Šanskij I–II: Шанский Н. М. Этимологический словарь русского языка 1–2, Москва: Издательство Московского Университета, 1963–1982. (Том 2 под. ред. Н. М. Шанского) TrpŽ (1) – Словник іншомовних слів. Ред. Ю. Жюгжда. [Каунас]: Фонд друку, 1936. TrpŽ (3) – Словник іншомовних слів. Відп. ред. В. Квєткаускас, Вільнюс: Головна редакція енциклопедій, 1985. Trubačev 1–19: Этимологический словарь славянских языков. За ред. О. Н. Трубачова, Москва: Наука, 1974–1993. Urbutis V. 1981: Baltų etimologijos etiudai, Vilnius: Mokslas. Urbutis V. 1969: Senosios lietuvių kalbos slavizmai. – Baltistica, 5(2), 154–155. Vries J. 1971: Nederlands etymologisch Woordenboek, Leiden. Webster 1976: Webster’s New Collegiate Dictionary, Springfield: A Merriam Webster. Zinkevičius Z. 1966: Lietuvių dialektologija, Vilnius: Mintis. Зінкявічюс З. I–VI: Історія литовської мови 1–4, Вільнюс: Mokslas; 5–6: Видавництво науки та енциклопедій, 1984–1994. ІНШІ СКОРОЧЕННЯ а. – аукштайтська ірл. – ірландська білор. – білоруська болг. – болгарська чеськ. – чеська діал. – діалектний гібр. – гібрид іт. – італійська куршськ. – куршських рибалок лат. – латвійська пол. – польська лит. – литовська лат. – латинська пор. – порівняй рос. – російська давньопрус. – давньопрусський слов. – слов’янський укр. – український угор. – угорський серед. – середній нім. – німецький карт. – карта жмуд. – жмудський скорочення географічних назв, як-от LKŽ. 171 НАЗВИ ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ В ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ Анотація У цій статті розглядається лексико-семантична підгрупа назв пальта. У литовській мові їх налічується понад 60 (фонетичних варіантів ще більше). Пальто як предмет одягу з’явилося лише у XIX столітті, тому його назви здебільшого були назвами інших подібних предметів одягу. Через це назви, що позначають пальто, можуть мати кілька значень. Лише чверть цих назв має литовське походження. Загальна назва цього предмета одягу — švāfkas «пальто». Вона трапляється також у латиській мові (svārki). Можливо, це слово має балто-слов’янське походження. Уперше його зафіксовано у XVII столітті (його варіант šākas). Інших нейтральних назв литовського походження немає. Решта має семантичне або стилістичне забарвлення. Одна з них — trinyčiai «лляний верхній одяг; лляне пальто» — з’явилася в писемній мові наприкінці XVI століття. У стандартній литовській мові вживаються п’ять назв. Запозичення класифіковано відповідно до мов, з яких вони походять. 30 запозичень надійшли зі слов’янських мов (kaptōnas, žipōnas, kurtā тощо), 8 — з німецької (kūzas, kitelis, manitelis тощо). Деякі з них були запозичені литовською досить давно (panciērius, sermēgā - XVI століття, kaptōnas, žipōnas, kurtā — XVII століття), але більшість відома лише в окремих литовських діалектах або трапляється в деяких писемних джерелах. У стандартній литовській мові вживаються лише чотири запозичення. 172