Seirijų šnektos mišriųjų dvigarsių priegaidės

ACTA LINGUISTICA LITHUANICA LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XLIII (2000) Аста Лескаускайте Інститут литовської мови, Вільнюс АКЦЕНТИ МІШАНИХ ДИФТОНГІВ У СЕЙРІЙСЬКОМУ ГОВОРІ 0. Акценти мішаних дифтонгів південних аукштайтів, їхню акустику досі широко не обговорювали й не описували1. У загальних описах діалекту та окремих говорів зазвичай спираються на емпіричні спостереження — експериментальних праць на цю тему немає. Тут на основі інструментального аналізу розглянуто кількісні й якісні характеристики мішаних дифтонгів у Сейрійському говорі (Лаздіяйський район), а також розрізнювальні ознаки акцентів із наголосом на першому та другому складниках. 1. Для дослідження2 дифтонги вибрано в таких словах: káːltas, kãːltas, káːm, kãmːpas, pakáːrtas, kãːrtas, tráːntas «стара, нікудишня річ», krãːntas, nukẽːltas, tẽlːpa, tãːmsta, kẽmːša, plẽːntas, šʹvẽnːtas, péːrkas, perːka, píːlkas, šílːkas, prikíːmsta, kímːšta, sʹpʹinːta3, apsʹpʹinːta, sʹkíːrtas, pirːktas, užpúːltas, stulːpas, ustúːmtas, kumːpas, púːnskas «Пунськ», atkunːta, užkúːrtas, tūrːtas. З наведеними словами склали короткі речення (по 3–5 слів). Їх із стверджувальною інтонацією начитали троє чоловіків — носіїв діалекту (двоє з містечка Сейріяй і один із села Пошніо̨). Їхній середній вік — 60 років. За допомогою комп’ютерної програми обробки мовних сигналів PRAAT386 було виміряно загальну тривалість мішаних дифтонгів та окремо4 тривалість їхніх перших і других складників, визначено їхній основний тон (у півтонах — ht) та інтенсивність (у децибелах — dB), а також знайдено форманти голосних компонентів. Для оцінювання отриманих даних про кількісні характеристики використано програму STUDENT.PAS А. Гірденіса. Форманти оцінено, а індекси компактності, дифузності, бемольності, тональності й напруженості визначено за допомогою програми FORMANT2.PAS. Для побудови графіків використано програму EXCEL5.0 FOR WINDOWS. 1 А. Пакеріс зазначає, що південні аукштайти точніше вимовляють і сприймають акценти наголошених складів, основу яких становлять мішані дифтонги, ніж західні аукштайти та жемайти (Pakerys 1982: 154). 2 У статті використано методику дослідження акцентів у літературній мові, утенішському говорі східних аукштайтів, західноаукштайтських говорах, расейняйському говорі південних жемайтів і північно-жемайтських говорах (Pakerys 1968; Pakerys 1974; Pakerys ir kt. 1974; Pakerys 1978; Pakerys 1982; Girdenis, Pupkis 1974; Kosienė 1982; Mažiulienė 1996; Atkočaitytė 1998). 3 У діалекті це слово нове, але вже широко вживане. Стару ше̇пу вживає лише найстарше покоління. 4 Оскільки розрізнити складники деяких дифтонгів нелегко, спиралися не лише на слух, а й зважали на зміни осцилограми та спектрограми; також прослуховували запис у зворотному напрямку, перевіряючи, чи не чути домішок інших звуків. 153 2.1. Отримані результати щодо загальної тривалості змішаних дифтонгів (див. табл. 1) показали, що дифтонги з твердопадаючим акцентом дещо довші за дифтонги з твердовисхідним акцентом — приблизно в 1,1 раза. Це співвідношення дуже подібне до співвідношення тривалості змішаних дифтонгів із твердопадаючим і рівним акцентом у південножмудських расейняйських говірках, яке становить 1,2: 1 (Atkočaitytė 1998: 96). У літературній мові a, e+R не довші за дифтонги з твердовисхідним акцентом, o, i, u+R довші у варіанті з твердовисхідним акцентом (Pakerys ir kt. 1974: 9). Деякі дифтонги з твердопадаючим і твердовисхідним акцентом не відрізняються за тривалістю (наприклад, áˑm і ãm: довірчі інтервали майже повністю перекриваються — відповідно 188÷246 мс і 197÷219 мс, а значення критерію Стьюдента менше за критичне: 0,69<2,1. Перші компоненти дифтонгів із твердопадаючим акцентом у 1,9 раза довші за другі (див. табл. 2–3). Отже, наголошені голосні компоненти значно подовжуються (пор. Būga 1961: 25; LKA 2 1982: 38–39, карта 20; 83, карта 68; 86–87, карта 70; Zinkevičius 1983: 120; Buch 1998: 12; Skardžius 1999: 483–484). Подібне співвідношення тривалості спостерігається й у південножмудському расейняйському діалекті (Pakerys ir kt. 1974: 9; Atkočaitytė 1998: 96). Це свідчить про те, що більша частина напруження твердопадаючого акценту припадає на перший компонент, який і подовжується. За даними А. Пакеріса та інших дослідників, у літературній мові перші компоненти дифтонгів із твердопадаючим акцентом a, e+R також довші за другі, однак перші й другі компоненти дифтонгів із твердопадаючим акцентом i, u+R видаються майже однаковими за тривалістю (Pakerys ir kt. 1974: 9). Співвідношення тривалості перших і других компонентів дифтонгів із твердовисхідним акцентом становить 1,3: 1. Такий результат суперечить висловленому в LKA 2 «традиційному» твердженню, що наголошений другий компонент змішаних дифтонгів вимовляється довше за перший (LKA 2 1982: 125; карта 106). У говірці Ержвілка південножмудського расейняйського діалекту другі компоненти змішаних дифтонгів із рівним акцентом також майже завжди коротші за перші; тут тривалість тяжіє до зосередження в першому компоненті (Atkočaitytė 1998: 97). У літературній мові перші компоненти дифтонгів із твердовисхідним акцентом a, e, i, u+R коротші за другі (Pakerys ir kt. 1974: 9). Отже, на загальну тривалість як дифтонгів із твердопадаючим, так і дифтонгів із твердовисхідним акцентом більше впливає перший компонент. На загальну тривалість дифтонга впливає не лише акцент, а й власна тривалість окремих голосних і приголосних компонентів. Змішані дифтонги, першим компонентом яких є голосний низького піднесення (a, e), довші за дифтонги з голосними високого піднесення i, u (співвідношення тривалості відповідно V̄uR: V̄R = 1,5: 1; V̄uR: V̄R = 1,3: 1)5. Taip pat, kaip bendrinėje kalboje (Pakerys ir kt. 1974: 15, 17; Pakerys 1982: 51) bei pietų žemaičių raseiniškių Eržvilko šnektoje (Atkočaitytė 1998: 96), Seirijų šnektos tvirtrapradžių (ir tvirtagalių) dvibalsių ilgumui daugiausia įtakos turi sonantas n. Kiek trumpesni tvirtrapradžiai dvigarsiai, kurių antrasis sandas m. Mažiausiai dvigarsį ilgina l. 2.2. Розглянувши тривалість окремих голосних у змішаних дифтонгах із твердопадаючим і твердовисхідним наголосом (див. табл. 2), бачимо, що α(ī), i(ī), i(m̄), 5 Значення символів: Vⁿ — голосний заднього ряду, Vⁱ — голосний переднього ряду, R — сонант. 154 Таблиця 1 Загальна тривалість мішаних дифтонгів із гострою та циркумфлексною інтонацією6 Дифто́нги | n | x̄±s (мс) | v (%) | 95% дов. інтервал (мс) | t ≥ tα; áˑl | 9 | 173±21 | 12,2 | 157÷189 | 2,32>2,11⁷*; ɑ̄l. | 9 | 193±14 | 7,3 | 182÷203; áˑm | 9 | 217±38 | 17,3 | 188÷246 | 0,69<2,1*; ɑ̃m. | 9 | 208±14 | 6,6 | 197÷219; áˑn | 9 | 234±12 | 5,0 | 225÷244 | 4,79>4,01**; ɑ̃n. | 9 | 200±17 | 8,6 | 187÷214; áˑr | 9 | 201±16 | 8,0 | 188÷213 | 6,71>4,02**; ɑ̃r. | 9 | 147±18 | 12,0 | 134÷161; éˑl | 9 | 204±26 | 12,6 | 184÷224 | 2,88>2,11**; el. | 10 | 177±14 | 8,1 | 167÷187; éˑm | 10 | 233±17 | 7,5 | 220÷245 | 6,65>3,92**; ẽm. | 9 | 191±10 | 5,0 | 184÷198; éˑn | 10 | 245±31 | 12,5 | 223÷266 | 3,70>3,22*; ẽn. | 9 | 198±23 | 11,4 | 181÷216; éˑr | 9 | 199±27 | 13,6 | 180÷218 | 2,43>2,11*; ẽr. | 9 | 168±28 | 16,4 | 147÷190; íˑl | 10 | 196±14 | 7,3 | 186÷206 | 0,64<2,10*; il. | 9 | 190±25 | 13,1 | 172÷208; íˑm | 9 | 161±20 | 12,1 | 147÷176 | 1,01<2,11*; ĩm. | 9 | 153±16 | 10,4 | 141÷165; íˑn | 9 | 230±18 | 7,8 | 216÷244 | 6,33>4,02**; ĩn. | 9 | 178±17 | 9,6 | 165÷191; íˑr | 9 | 179±19 | 10,3 | 165÷193 | 5,46>4,02**; ĩr. | 9 | 126±22 | 17,8 | 109÷143; úˑl | 9 | 161±19 | 11,6 | 149÷174 | 0,16<2,10*; ul. | 9 | 162±17 | 0,34 | 150÷175; úˑm | 9 | 181±9 | 5,0 | 174÷188 | 4,75>4,02**; ũm. | 9 | 201±9 | 4,2 | 194÷207; úˑn | 9 | 179±26 | 14,6 | 159÷200 | 0,71<2,11*; ũn. | 9 | 187±22 | 11,5 | 171÷204; úˑr | 9 | 164±18 | 10,7 | 150÷177 | 0,41<2,11*; ũr. | 9 | 161±15 | 9,3 | 149÷172 u(m̄.), u(r̄.) довірчі інтервали потрапляють в інтервали áˑ(l), íˑ(l), íˑ(m), úˑ(m), úˑ(r) (пор. áˑ(l) – 97÷128 мс, a(l̄) – 102÷128 мс; iˑ(l) – 93÷114 мс, i(l̄) – 77÷104 мс тощо). Отже, у зазначених випадках голосні за тривалістю істотно не відрізняються. 6 Значення символів: x̄ – середнє арифметичне, s – стандартне відхилення, v – коефіцієнт варіації, ÷ – 95% довірчий інтервал, t – критерій Стьюдента, tα – критичне значення критерію Стьюдента. 7 * – достовірність результатів 95%, ** – достовірність результатів 99,9%. 155 Перетин довірчих інтервалів á·(m) і α(m̃.), ú·(l) і u(l̃.) свідчить про те, що в цих випадках голосні майже не відрізняються за тривалістю. Загалом перший компонент дифтонгів із гострою інтонацією в 1,3 раза довший за перший компонент мішаних дифтонгів із циркумфлексною інтонацією. Низькі голосні a, e, що утворюють перші компоненти дифтонгів із гострою інтонацією, у 1,3 раза довші за голосні високого піднесення u, i у складі таких дифтонгів. Низькі голосні a, e та голосні високого піднесення u, i, що є першими компонентами дифтонгів із циркумфлексною інтонацією, відрізняються значно менше — у 1,1 раза. Таблиця 2 Тривалість перших компонентів мішаних дифтонгів із гострою та циркумфлексною інтонацією Дифто́нги n x̄±s (мс) v (%) 95% дов. інтервал (мс) t≥t₁α á·(l) 9 113±20 17,8 97÷128 0,28<2,11* α(l̃.) 9 115±16 14,2 102÷128 á·(m) 9 127±24 18,6 109÷145 1,66<2,11* α(m̃.) 9 112±14 12,0 101÷123 á·(n) 9 156±9 5,7 149÷163 5,75>4,02** α(ñ.) 9 116±19 16,1 102÷131 á·(r) 9 151±16 10,6 139÷164 7,95>4,02** α(r̃.) 9 93±15 16,2 81÷104 é·(l) 9 151±32 21,1 127÷176 3,93>3,22** e(l̃.) 10 107±15 14,1 96÷118 é·(m) 10 167±14 8,4 157÷177 8,55>3,97** e(m̃.) 9 90±12 10,7 105÷124 é·(n) 10 167±20 11,8 153÷181 7,09>3,97** e(ñ.) 9 108±16 14,8 96÷120 é·(r) 9 150±24 15,9 132÷168 4,021>4,015** e(r̃.) 9 103±25 24,3 84÷123 í·(l) 10 103±14 13,8 93÷114 1,74<2,11* i(l̃.) 9 91±18 19,9 77÷104 í·(m) 9 92±12 12,4 83÷101 0,76<2,11* i(m̃.) 9 87±17 19,6 74÷100 í·(n) 9 127±13 10,0 117÷137 5,22>4,02** i(ñ.) 9 90±17 19,1 77÷103 í·(r) 9 130±18 14,1 116÷144 7,153>4,015** i(r̃.) 9 74±15 19,6 63÷85 í·(l̃) 9 99±16 15,8 87÷111 1,02<2,11* u(l̃.) 9 109±24 21,9 90÷127 ú·(m) 9 100±14 14,2 90÷110 0,14<2,11* u(m̃.) 9 101±10 10,2 93÷109 ú·(n) 9 114±18 16,0 100÷128 3,03>2,28** u(ñ.) 9 92±12 13,2 83÷101 ú·(r) 9 117±17 14,1 104÷129 1,09<2,11* u(r̃.) 9 109±15 13,9 97÷120 156 Перші компоненти змішаних дифтонгів з гострою акцентуацією a, e у 1,4 раза довші за компоненти верхнього піднесення дифтонгів із циркумфлексною акцентуацією a, e. Співвідношення тривалості перших компонентів i, u у дифтонгах з гострою та циркумфлексною акцентуацією становить 1,2: 1. Таблиця 3 Тривалість других компонентів змішаних дифтонгів з гострою та циркумфлексною акцентуацією Дифтонги | n | x̄ ± s | v (%) | 95% довірчий інтервал (мс) | t > tα (á)ˑl | 9 | 60±19 | 31,7 | 46÷75 | 2,12 > 2,11** (α)l̄ | 9 | 78±15 | 19,5 | 66÷89 | (á)ˑm | 9 | 90±20 | 21,9 | 75÷105 | 0,71 < 2,11* (α)m̄ | 9 | 96±17 | 17,4 | 83÷109 | (á)ˑn | 9 | 78±12 | 16,0 | 68÷87 | 1,04 < 2,11* (α)n̄ | 9 | 84±14 | 16,4 | 74÷95 | (á)ˑr | 9 | 50±6 | 11,7 | 45÷54 | 1,28 < 2,11* (α)r̄ | 9 | 54±10 | 18,2 | 47÷62 | (é)ˑl | 9 | 53±10 | 19,5 | 45÷60 | 3,79 > 3,22** (e)l̄ | 10 | 70±10 | 13,6 | 63÷77 | (é)ˑm | 10 | 66±9 | 13,1 | 60÷72 | 2,57 > 2,11** (e)m̄ | 9 | 76±9 | 11,4 | 70÷83 | (é)ˑn | 10 | 78±14 | 17,3 | 68÷88 | 2,31 > 2,11** (e)n̄ | 9 | 90±11 | 12,3 | 83÷100 | (é)ˑr | 9 | 49±15 | 31,3 | 37÷61 | 2,70 > 2,11** (e)r̄ | 9 | 65±9 | 13,3 | 58÷72 | (í)ˑl | 10 | 92±8 | 8,5 | 87÷98 | 1,44 < 2,11* (i)l̄ | 9 | 99±13 | 13,1 | 89÷110 | (í)ˑm | 9 | 69±12 | 17,3 | 60÷79 | 0,72 < 2,11* (i)m̄ | 9 | 66±6 | 8,8 | 62÷71 | (í)ˑn | 9 | 103±14 | 13,9 | 92÷114 | 2,53 > 2,11** (i)n̄ | 9 | 88±10 | 11,5 | 80÷96 | (í)ˑr | 9 | 49±9 | 18,4 | 42÷56 | 0,58 < 2,11* (i)r̄ | 9 | 52±11 | 21,9 | 43÷60 | (ú)ˑl | 9 | 58±21 | 36,3 | 42÷74 | 0,44 < 2,11* (u)l̄ | 9 | 54±21 | 38,8 | 38÷70 | (ú)ˑm | 9 | 81±11 | 13,7 | 73÷90 | 2,96 > 2,92** (u)m̄ | 9 | 100±16 | 15,6 | 88÷112 | (ú)ˑn | 9 | 66±21 | 31,8 | 50÷82 | 3,51 > 3,25** (u)n̄ | 9 | 95±15 | 15,8 | 84÷107 | (ú)ˑr | 9 | 47±4 | 9,3 | 44÷50 | 1,41 < 2,11* (u)r̄ | 9 | 51±7 | 13,8 | 45÷56 2.3 Аналіз тривалості других компонентів змішаних дифтонгів показав, що довірчі інтервали (áˑ)m, (áˑ)n, (áˑ)r, (íˑ)l, (íˑ)r, (úˑ)r потрапляють в інтервали (α)m̄, (α)n̄, (α)r̄, (i)l̄, (i)r̄, (u)r̄ (пор. (úˑ)r – 44÷50 мс, (u)r̄ – 45÷56 мс; (íˑ)r – 42÷56 мс, (i)r̄ – 43÷60 мс тощо). Це свідчить, що в цих випадках другі компоненти дифтонгів фактично не відрізняються за тривалістю. 157 Другі компоненти змішаних дифтонгів (i̇)m, (u̇)l трохи довші за другі компоненти (i)m̄ і (u)l̄ (пор. їхні довірчі інтервали: (i̇)m – 60÷79 мс, (u̇)l – 42÷74 мс і (i)m̄ – 62÷71 мс та (u)l̄ – 38÷70 мс). Порівняння показує, що другий складник дифтонгів із циркумфлексною акцентуацією в 1,1 раза довший за другий складник дифтонгів із гострою акцентуацією. Отже, акцентуація впливає також на тривалість другого компонента (пор. також Pakerys 1982: 160). 2.5. У лінгвістичній літературі тривалість обох компонентів дифтонгів у південних аукштайтських говорах позначають по-різному. У дрюскінінкайському говорі наголошені компоненти як дифтонгів із гострою, так і дифтонгів із циркумфлексною акцентуацією вважають напівдовгими (наприклад, ká.l'v'i «ковалі» і ger.s «буде пити») (DTŽ 1988). В інших джерелах (LKT 1970; Mikalauskaitė 1975: 140, 142; Markevičienė 1999) перші компоненти всіх дифтонгів із гострою акцентуацією подано як довгі, а другі компоненти дифтонгів із циркумфлексною акцентуацією — як напівдовгі. У LKA 2 зазначено, що другий складник am, an, em, en із циркумфлексною акцентуацією довгий (LKA 2 1982: 84–85, карта 69; 87–88, карта 71; 125, карта 125)⁸. Співвідношення загальної тривалості всіх дифтонгів із тривалістю перших компонентів дифтонгів із гострою акцентуацією становить 1,5: 1, а із тривалістю других компонентів — 2,8: 1. Співвідношення загальної тривалості з тривалістю перших компонентів дифтонгів із циркумфлексною акцентуацією становить 1,8: 1, а із тривалістю других компонентів — 2,3: 1. Отже, вокалічні компоненти дифтонгів із гострою акцентуацією слід вважати довгими, а сонанти в дифтонгах із циркумфлексною акцентуацією — напівдовгими. 3. Результати експерименту⁹ свідчать, що вокалічні компоненти дифтонгів як із гострою, так і з циркумфлексною акцентуацією a, e мають низький тон, а i, u — високий (пор. á.(l) F₂=1240 Hz, α(l.) F₂=1210 Hz; í.(n) F₂=2000 Hz, i(n.) F₂=1710 Hz тощо). Це підтверджує й індекс тональності (пор. é.(r) T=115, í.(r) T=597, á.(l) T=-34, u(n.) T=-13 тощо). Вокалічні компоненти змішаних дифтонгів i, a+r, n із гострою акцентуацією вимовляються вищим тоном (пор. T=584, T=364), а e, u, a+l, m — нижчим (пор. á.(m) T=1, α(n̄.) T=-32). Індекс компактності компонентів a, e у дифтонгах із гострою акцентуацією здебільшого вищий, ніж у змішаних дифтонгах із циркумфлексною акцентуацією (пор. á.(n) C=901 і α(n̄.) C=880; é.(r) C=882 і e(r̄.) C=861 тощо). Індекс дифузності голосних i, u вищий у тих випадках, коли змішані дифтонги мають гостру акцентуацію (пор. ú.(n) df=710 і u(n̄.) df=580; í.(l) df=1640 і i(l̄.) df=1130; í.(m) df=1430 і i(m̄.) df=1340 тощо). У всіх випадках перші компоненти змішаних дифтонгів a, e, i, u з гострою акцентуацією вимовляються зі значно більш напруженим артикуляційним апаратом, ніж компоненти з циркумфлексною акцентуацією (пор. á.(l) įt=540 і α(l̄.) įt=430; í.(m) įt=630 і i(m̄.) įt=470; ú.(r) įt=690 і u(r̄.) įt=470 тощо). 8 Taip iš pradžių yra maniusi ir E. Mikalauskaitė (1975: 99, 142). 9 Оскільки дотримуються думки, що якісні відмінності між змішаними дифтонгами з гострою та циркумфлексною акцентуацією зумовлені більшою мірою першими компонентами, а не другими (пор. Pakerys 1982: 64; Atkočaitė 1998: 98), у статті обмежуємося обговоренням лише якісних відмінностей вокалічних компонентів. 158 Індекс лабіалізованості показує, що в гостроакутних дифтонгах u дещо більше лабіалізований, ніж у випадку, коли другий компонент дифтонга має циркумфлексну інтонацію (пор. ú·(l) b=112 ir u(l̄) b=111; ú·(m) b=112 ir u(m̄) b=110 тощо). Решту звуків слід вважати нелабіалізованими (див. їхні індекси лабіалізованості). Індекс компактності гостроакутних a, e більшою чи меншою мірою вищий, ніж у циркумфлексних змішаних дифтонгах (пор. á·(n) C=901 і α(n̄) C=880; é·(r) C=882 і e(r̄) C=861 тощо). Індекс дифузності голосних i, u вищий у випадку, коли змішані дифтонги мають гостроакутний наголос (пор. ú·(n) df=710 і u(n̄) df=580; í·(l) df=1640 і i(l̄) df=1130; í·(m) df=1430 і i(m̄) df=1340 тощо). У всіх випадках перші компоненти гостроакутних змішаних дифтонгів a, e, i, u вимовляються зі значно напруженішою роботою органів мовлення, ніж у циркумфлексних (пор. á·(l) įt=540 і α(l̄) įt=430; í·(m) įt=630 і i(m̄) įt=470; ú·(r) įt=690 і u(r̄) įt=470 тощо). Індекс лабіалізованості показує, що в гостроакутних дифтонгах u дещо більше лабіалізований, ніж у випадку, коли другий компонент дифтонга має циркумфлексну інтонацію (пор. ú·(l) b=112 і u(l̄) b=111; ú·(m) b=112 і u(m̄) b=110 тощо). Решту звуків слід вважати нелабіалізованими (див. їхні індекси лабіалізованості). Помітні також артикуляційні відмінності досліджуваних дифтонгів. Перші компоненти гостроакутних змішаних дифтонгів a, e значно відкритіші, ніж у циркумфлексних (пор. á·(l) F₁=690 Hz, α(l̄) F₁=640 Hz; á·(r) F₁=690 Hz, α(r̄) F₁=630 Hz; é·(m) F₁=730 Hz, e(m̄) F₁=600 Hz; é·(r) F₁=700 Hz, e(r̄) F₁=600 Hz тощо; див. таблицю 4). Отже, вони мають нижчий підйом язика (пор. також у книзі Pakerys 1974: 148; Atkočaitytė 1998: 88). Kaip ir bendrinėje kalboje (Pakerys 1995: 174), tvirtapradžių mišriųjų dvigarsių (išskyrus ū·l) pirmieji dėmenys i, u tariami uždarau negu tvirtagalių – plg. ú·(m) F₁=450 Hz, u(m̄) F₁=530 Hz; ú·(n) F₁=450 Hz, u(n̄) F₁=490 Hz; í·(n) F₁=390 Hz, i(n̄) F₁=500 Hz; í·(r) F₁=380 Hz, i(r̄) F₁=490 Hz ir kt. У гостроакутних змішаних дифтонгах u F₂ нижча, а i вища, ніж F₂ циркумфлексних (пор. ú·(l) F₂=780 Hz, u(l̄) F₂=890 Hz; ú·(n) F₂=840 Hz, u(n̄) F₂=1050 Hz; í·(n) F₂=2000 Hz, i(n̄) F₂=1710 Hz; í·(r) F₂=1980 Hz, i(r̄) F₂=1590 Hz тощо). Отже, u у гостроакутних змішаних дифтонгах є заднішим, а u у циркумфлексних — менш заднім. Під час вимови гостроакутних змішаних дифтонгів i значно більш передній, ніж у випадку, коли наголошено другу частину складу з дифтонгом. Значення F₂ перших компонентів a, e циркумфлексних і гостроакутних змішаних дифтонгів варіюють (пор. á·(m) F₂=1270 Hz, α(m̄) F₂=1160 Hz; á·(l) F₂=1400 Hz, e(l̄) F₂=1400 Hz; é·(r) F₂=1470 Hz, e(r̄) F₂=1460 Hz). Отже, якісні властивості голосних компонентів гостроакутних дифтонгів виразніші, «справжніші». Натомість у циркумфлексних вони менш виразні, голосні зазнають редукції. Така відмінність у якості голосних компонентів циркумфлексних і гостроакутних змішаних дифтонгів, як і в літературній мові та південно-жемайтській говірці Ержвілкаса (Pakerys 1974: 151; Atkočaitytė 1998: 99), є одним із важливих показників інтонації. 159 Таблиця 4 Якість перших компонентів мішаних дифтонгів із гострою та циркумфлексною інтонаціями10 Dvigarsiai | F₁ (Hz) | F₂ (Hz) | F₃ (Hz) | b³ | C³ | T³ | df | it á·(l) | 690 | 1240 | 2410 | 107 | 900 | -34 | 550 | 540 á(ˉl.) | 640 | 1210 | 2500 | 108 | 891 | -39 | 570 | 430 á·(m) | 690 | 1270 | 2330 | 107 | 897 | 1 | 580 | 590 α(ˉm.) | 630 | 1160 | 2300 | 108 | 895 | -32 | 530 | 670 á·(n) | 700 | 1260 | 2310 | 107 | 901 | -8 | 560 | 630 α(ˉn.) | 630 | 1310 | 2400 | 108 | 880 | 55 | 680 | 420 á·(r) | 690 | 1330 | 2340 | 107 | 892 | 40 | 640 | 520 α(ˉr.) | 630 | 1340 | 2390 | 107 | 877 | 76 | 710 | 400 é·(l) | 670 | 1400 | 2500 | 107 | 881 | 68 | 730 | 270 e(ˉl.) | 600 | 1400 | 2500 | 107 | 865 | 116 | 800 | 200 é·(m) | 730 | 1470 | 2370 | 106 | 888 | 97 | 740 | 390 e(ˉm.) | 600 | 1530 | 2400 | 107 | 856 | 211 | 930 | 230 é·(n) | 690 | 1370 | 2330 | 107 | 888 | 67 | 680 | 490 e(ˉn.) | 610 | 1410 | 2320 | 108 | 868 | 148 | 800 | 380 é·(r) | 700 | 1470 | 2370 | 107 | 882 | 115 | 770 | 360 e(ˉr.) | 600 | 1460 | 2410 | 107 | 861 | 169 | 860 | 230 í·(l) | 360 | 2000 | 2570 | 108 | 764 | 636 | 1640 | 710 i(ˉl.) | 450 | 1580 | 2390 | 108 | 814 | 366 | 1130 | 240 í·(m) | 420 | 1850 | 2300 | 108 | 794 | 549 | 1430 | 630 i(ˉm.) | 460 | 1800 | 2370 | 108 | 807 | 473 | 1340 | 470 í·(n) | 390 | 2000 | 2670 | 107 | 774 | 584 | 1610 | 780 i(ˉn.) | 500 | 1710 | 2530 | 107 | 820 | 364 | 1210 | 240 í·(r) | 380 | 1980 | 2610 | 108 | 772 | 597 | 1600 | 710 i(ˉr.) | 490 | 1590 | 2530 | 108 | 824 | 309 | 309 | 130 ú·(l) | 510 | 780 | 2270 | 112 | 917 | -279 | 710 | 710 u(ˉl.) | 480 | 890 | 2310 | 111 | 888 | -146 | 630 | 820 ú·(m) | 450 | 910 | 2270 | 112 | 874 | -91 | 640 | 870 u(ˉm.) | 530 | 950 | 2370 | 110 | 894 | -144 | 520 | 710 ú·(n) | 450 | 840 | 2200 | 112 | 885 | -147 | 710 | 1010 u(ˉn.) | 490 | 1050 | 2320 | 110 | 869 | -13 | 560 | 640 ú·(r) | 440 | 920 | 2180 | 112 | 870 | -54 | 640 | 960 u(ˉr.) | 500 | 1080 | 1080 | 110 | 868 | -21 | 580 | 470 4. Як показують такі приклади, як káltas «винний» і kəl.təs «винний», ká·rk «корок» і kəˉr.k «корок», у цій говірці (як і в усій південноавкштайтській місцевості) у мішаних дифтонгах чітко розрізняються гостра та циркумфлексна інтонації. E. Mikalauskaitė (1975), описуючи інтонації південно-західних дзуків, зауважувала- 10 Значення символів: V – голосний, F₁ – значення першої форманти (Hz), F₂ – значення другої форманти, F₃ – значення третьої форманти, C₃ – індекс компактності, b₂ – бемольність, T₃ – ступінь тональності, df – дифузність, it – напруженість. Оцінювання формант здійснено за методикою Piotrovskio (Piotrovskij 1960). 160 ла експериментальні дослідження монофтонгів. За її словами, гостра інтонація в цій говірці має «більш спадний, ніж висхідний характер», а циркумфлексна — висхідний. Основною розрізнювальною ознакою інтонації авторка вважала місце наголосу (Mikalauskaitė 1975: 140–143). Коли мішаний дифтонг має гостру інтонацію, наголос зосереджується на першому компоненті, а коли циркумфлексну — на другому11 (пор. також LKA 2 1982: 125, карта 106). Як видно з рис. 1–3, криві основного тону мішаних дифтонгів із гострою інтонацією зазвичай мають спадний або спадно-висхідний характер, а з циркумфлексною — висхідний. Вершини основного тону дифтонгів із гострою інтонацією розташовані ближче до початку, а з циркумфлексною — ближче до кінця. Дифтонги з гострою інтонацією зазвичай вимовляються вищим тоном. Однак чіткої закономірності немає: іноді тон дифтонгів із циркумфлексною інтонацією буває виразно вищим, ніж у дифтонгів із гострою. Рис. 1. Основний тон та інтенсивність мішаних дифтонгів [íˑm] і [im̄] у словах prikˑmsta (—) і kim̄.šta (– –). Рис. 2. Основний тон та інтенсивність мішаних дифтонгів [úˑn] і [un̄] у словах pūˑnskas (– –) і akun̄.ta (—). 11 Для акуту литовської літературної мови, особливо західних діалектів, характерне зосередження енергії в одній конкретній точці, для циркумфлексу — її розподіл упродовж усього наголошеного складу (у північножемайтійських діалектах — упродовж усього центру складу) (Girdenis 1996: 71, 82). 161 Рис. 3. Основний тон та інтенсивність змішаних дифтонгів [ù·m] і [ùm̥] у словах ustù·mas (—) і kuṁ·pæs (- - -). Аналогічно змінюється й інтенсивність: наприкінці акутових дифтонгів вона слабшає, а циркумфлексних — більшою чи меншою мірою посилюється. Варто зазначити, що криві інтенсивності циркумфлексних змішаних дифтонгів дуже чітко піднімаються, а потім опускаються, тоді як криві акутових деякий час ідуть рівно, а наприкінці вимови спадають. Піки інтенсивності акутових дифтонгів, як і основного тону, розташовані ближче до початку, а циркумфлексних — зосереджені посередині або ближче до кінця. Слід сказати, що такі співвідношення основного тону й інтенсивності акутових і циркумфлексних змішаних дифтонгів далеко не завжди послідовні. Часто основний тон і тих, і тих змінюється дуже подібно, тобто підвищується, охоплюючи вузький діапазон. Найвищої точки основний тон може досягати наприкінці вимови як акутових, так і циркумфлексних дифтонгів. Однак криві інтенсивності чітко різняться (див. рис. 4–5). Отже, для розрізнення акцентних інтонацій змішаних дифтонгів у сірійській говірці часто важливіша інтенсивність, а не тон. Таку думку висловлено щодо акцентних інтонацій східноаукштайтських говірок12. Рис. 4. Основний тон та інтенсивність змішаних дифтонгів [í·n] і [iñ.] у словах sp'rįta (—) і apšpinta (- - -). 12 Вважається, що основний тон не має великого значення для розрізнення акцентних інтонацій у східноаукштайтських говірках і більше піддається впливу фразової інтонації (Kačiūskienė, Girdenis 1997: 35). 162 Рис. 5. Тон та інтенсивність змішаних дифтонгів [áˑr] і [aˑr] у словах pakáˑrtas (- -) і kaˑrtas (—). 5. З розглянутих результатів експерименту можна зробити такі висновки: a) перші компоненти акутових змішаних дифтонгів сірійської говірки слід вважати довгими, а другі компоненти циркумфлексних — напівдовгими; b) за загальною тривалістю акутові дифтонги лише трохи довші за циркумфлексні; c) характер акцентної інтонації (циркумфлексна чи акутова) визначає якість вокалічного компонента змішаного дифтонга; це, своєю чергою, допомагає розрізняти акцентні інтонації; d) для розрізнення акцентних інтонацій акутових і циркумфлексних змішаних дифтонгів сірійської говірки важливішою є інтенсивність, тоді як основний тон часто змінюється дуже подібно; e) найважливішими розрізнювальними ознаками акцентних інтонацій слід вважати кількісні та якісні характеристики компонентів. LITERATŪRA Atkočaitytė D. 1998: Dvibalsių ir mišriųjų dvigarsių priegaidės Eržvilko šnektoje: kiekybė ir spektrai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 40, 88–101. Buch T. 1998: Opuscula Lithuanica, Warszawa. Būga K. 1961: Rinktiniai raštai 3. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Girdenis A. 1996: Energetinė šiaurės žemaičių tarmės priegaidžių fonetinės prigimties interpretacija. – Baltistica 31(1), 71–84. Girdenis A., Pupkis A. 1974: Pieninių vakarų aukštaičių priegaidės. – Eksperimentinė ir praktinė fonetika 6, Vilnius, 107–125. Girdenis A., Kačiuškienė G. 1997: Rytų aukštaičių ir šiaurės žemaičių priegaidės: bendrybės ir skirtumai. – Kalbotyra 46 (1), 31–36. Kosienė O. 1982: Rytų aukštaičių uteniškių monoftongų priegaidės. – Kalbotyra 33(1), 61–71. LKA 2 1982: Lietuvių kalbos atlasas. Fonetika, Vilnius: Mokslas. LKT 1970: Lietuvių kalbos tarmės: Chrestomatija, Vilnius: Mintis. Markevičienė Ž. 1999: Aukštaičių tar mių tekstai. I dalis, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Mažiulienė I. 1996: Centrinės šiaurės žemaičių tarmės prozodija. – Kalbotyra 45(1), 30–115. Mikalauskaitė E. 1975: Lietuvių kalbos fonetikos darbai, Vilnius: Mokslas. Naktinienė G., Paulauskienė A., Vitkauskas V. 1988: Druskininkų tarmės žodynas, Vilnius: Mokslas. Pakerys A. 1968: Lietuvių literatūrinės kalbos sudėtinių dvibalsių au, ai, ei akustiniai požymiai. – Eksperimentinės fonetikos ir kalbos psichologijos kolokviumo medžiaga 3, 7–118. 163 Pakerys A. 1974: Tvirtapradžių ir tvirtagalių dvigarsių spektras.– Eksperimentinė ir praktinė fonetika 6, 142–155. Pakerys A. 1978: Artificial Modification of Prosodic Features of Lithuanian Accents. – Estonian paper in phonetics. Pakerys A. 1982: Lietuvių bendrinės kalbos prozodija, Vilnius: Mokslas. Pakerys A. 1995: Lietuvių bendrinės kalbos fonetika, Vilnius: Žara. Pakerys ir kt. 1974: Pakerys A., Plakunova T., Urbelienė J. Lietuvių kalbos mišriųjų dvigarsių santykinė trukmė.– Eksperimentinė ir praktinė fonetika 6, 3–47. Pakerys A. ir kt., 1978: The Pitch of Lithuanian Diphthongs. – Estonian paper in phonetics, Tallinn. Piotrovskij 1960: Пиотровский Р. Г. Еще раз о дифференциальных признаках фонемы. – Вопросы языкознания 6, 24–38. Skardžius Pr. 1999: Rinktiniai raštai 5, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Zinkevičius Z. 1966: Lietuvių dialektologija, Vilnius: Mintis. Zinkevičius Z. 1983: Dėl lietuvių kalbos kirčio ir priegaidžių raidos. – Baltistica 19(2), 120–122. Zinkevičius Z. 1994: Lietuvių kalbos dialektologija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. PITCH IN DIPHTHONGOID SEQUENCES IN THE SEIRIJAI DIALECT Summary The paper offers an analysis of the mutual relationship between acoustic features and pitch in diphthongoid sequences in the dialect of Seirijai. Experimental investigations show that the principal differentiating features of pitch in such sequences are the quantity and quality of their components. The overall length of diphthongoid sequences with acute pitch slightly exceeds that of sequences with circumflex pitch, the ratio being 1.1 to 1. The first component in a sequence with acute pitch should be considered long, the second component in a sequence with circumflex pitch half-long. Among the remaining prosodic features, viz. fundamental tone and intensity, the latter is more important as a means of differentiating pitch. The timbre quality of the first component in a sequence with acute pitch is more clearly pronounced and closer to that of vowels proper, whereas in circumflexed sequences the first component is subject to various degrees of reduction. Asta LESKAUSKAITĖ Lietuvių kalbos institutas Antakalnio g. 6 LT-2055, Vilnius, Lietuva El. paštas [email protected] Gauta 2000 09 25 164