Postpozicinių vietininkų sistema Chylinskio Naujojo Testamento vertime

ACTA LINGUISTICA LITHUANICA XLIX (2003), 33 – 49 Система постпозиційних місцевих відмінків у перекладі Нового Завіту Хилінського Gina Kavaliūnaitė Інститут литовської мови У статті розглядається структура системи місцевих відмінків у давньолитовській мові, відображена в перекладі Нового Завіту Хилінскіса. Обґрунтовується, що традиційні описи системи місцевих відмінків литовської мови слід переглянути в кількох важливих аспектах. Як показано в попередніх публікаціях, інесив та адесив не протиставляються за значенням відмінка; їхній розподіл залежить від категорійних властивостей іменної групи (істотності та індивідуалізованості). У підсистемі лативних відмінків також немає протиставлення внутрішнього (іліатива) й зовнішнього (аліатива) відмінків. У цьому відношенні маркованим є лише іліатив; аліатив фактично є загальним лативним відмінком, немаркованим щодо опозиції «внутрішній: зовнішній». Отже, система місцевих відмінків насправді є тричленною: вона складається з одного локативного відмінка з двома різновидами (інесив для неживих істот і адесив для живих) та двох лативних відмінків, один із яких додатково маркований як іліатив. У статті продовжується дослідження вживання місцевих відмінків у мові Хилінскіса, перші результати якого опубліковано в попередніх працях (Kavaliūnaitė 2001, 2002). Насамперед було досліджено вживання інесива й адесива (Kavaliūnaitė 2001). Дослідження підтвердило припущення Зігмаса Зінкявічюса (1982) і Войцеха Смоцинського (2001) щодо зв’язку адесива з категорією істотності та уточнило характер цього зв’язку. У згаданій статті було показано, що адесив та інесив уживаються відповідно до ієрархії істотності, сформульованої Сільверстайном; співвідношення цих відмінків визначає додаткова дистрибуція, зумовлена семантичними ознаками. У наступній публікації (Kavaliūnaitė 2002) розглянуто вживання лативних відмінків — іліатива й аліатива. Встановлено, що й у системі лативних відмінків істотність також має певне значення, однак аліатив має функції, безпосередньо не пов’язані з істотністю. У цій статті уточнюються раніше сформульовані висновки та окреслюються загальні структурні риси системи місцевих відмінків. Як було встановлено раніше, вживання інесива й адесива визначається позицією іменника або його займенникового замінника в ієрархії істотності. Іменники, що позначають неживі предмети (місця тощо), мають лише форму інесива, тоді як форму адесива мають виключно іменники, що позначають живих істот, або інші іменники, які посідають високе місце в ієрархії істотності (докладніше про це та ієрархію істотності див. Kavaliūnaitė 2001). Оскільки вживання відмінкових форм зумовлюють категорійні властивості іменника, семантичного протиставлення між цими відмінковими формами немає. Постає питання, чи подібні чинники визначають і вживання відповідних лативних відмінків — іліатива й аліатива. З 34 | GINA KAVALIŪNAITĖ першого погляду здається, що зв’язок з істотністю є: уживаються лише іліативні форми іменників, які не мають ознаки істотності. Далі наведено статистичні дані, що показують розподіл іліатива й аліатива. Щоб порівняти його з розподілом інесива й адесива, спершу повторено таблицю з попередньої статті, яка демонструє зв’язок адесива з частинами мови та їхніми підкатегоріями (пор. Kavaliūnaitė 2001: 99): ТАБЛИЦЯ 1. ЧАСТОТНІСТЬ УЖИВАННЯ АДЕСИВА В CHNT ЗА ЧАСТИНАМИ МОВИ ТА ЇХНІМИ ПІДКАТЕГОРІЯМИ Категорія Засвідчені форми Адесивні форми займенників першої особи одн. manimp (44 рази), мн. musimp (21 раз) Адесивні форми займенників другої особи tavimp (21 раз), мн. jusimp (59 раз) Адесивні форми зворотного займенника savimpi (61x) Адесиви власних імен Kristusiep (65x), Viešpatiep (55x), Jėzusiep (47x), Dieviep (44x), Tėviep (11x), Sunumpi (4x), Simon iep (4x) тощо, загалом 177 адесивів власних імен Адесиви вказівних займенників і займенників третьої особи де-не-де, там-не-де, деінде (90x) Адесиви відносних займенників де, куди (23x) Адесиви назв осіб žmogumpi (8x) Адесиви прикметників gyvampi (1x), tikrampi (1x), išmint ingampi (1x) Адесиви назв живих істот (не людей) і неживих предметів немає Усього 507 Говорячи про залежність форм інесиву від категорійних властивостей іменника, важливо підкреслити, що в перекладі ChNT майже не вживаються форми інесиву частин мови, які посідають високе місце в ієрархії живості; немає жодного інесиву однини займенників 1-ї та 2-ї особи, які посідають найвище місце в ієрархії живості. З кількох тисяч інесивів у ChNT лише 17 є назвами живих істот, 14 із них — у множині- CHYLINSKIO POSTPOZICINIŲ VIETININKŲ SISTEMA | 35 ці інесиви, що посідають низьке місце на шкалі ієрархії індивідуальності (докладніше про ці виняткові випадки див. Kavaliaunaitė 2001: 101–103). Немає жодного інесива власного імені, займенників aš, tu, лексем Dievas, Tėvas, Jėzus, Kristus тощо. ТАБЛИЦЯ 2. ВЖИВАННЯ ІНЕСИВА У CHNT ЗА ЧАСТИНАМИ МОВИ ТА ЇХНІМИ СУБКАТЕГОРІЯМИ Категорія Засвідчені форми Усього Інесиви назв неживих предметів 1234x одн., 383x мн. 1617x Інесиви вказівних займенників і займенників третьої особи aname (45x одн., 27x мн.), jame (1x), 216x; joje (7x), jose, tame (77x), tose (22x), šiame (6x), šiose (1x), tokiame (2x) 216x Інесиви географічних назв 142x 142x Інесиви узагальнювальних займенників cielame (9x), kožname (5x), kožnoje (3x), niekame (1x), tūlame (2x одн., 2x мн.), visoj (26x), visose (41x), visokiame (25x) 114x Інесиви питально-відносних займенників katroj (6x), kitame (1x), kitoj (3x), kok iame (3x), kokioj (2x), kuriame (38x), kurioje (19x), nekuriame (2x одн., 2x мн.) 76x Інесиви прикметників 47x одн., 20x мн. 67x Інесиви числівників 52x 52x Інесиви назв живих істот 1x одн., 15x мн. 16x Інесиви дієприкметників 11x 11x Інесив підсилювального займенника pačiame (1x) 1x Інесиви займенників 1-ї та 2-ї особи відсутні Усього 2312 36 | GINA KAVALIŪNAITĖ У таблицях 3 і 4 повторимо відповідно згруповані дані, що ілюструють уживання ілативу й аліативу (Kavaliūnaitė 2002: 84–86): ТАБЛИЦЯ 3. УЖИВАННЯ ІЛАТИВУ В CHNT ЗА ЧАСТИНАМИ МОВИ ТА ЇХНІМИ СУБКАТЕГОРІЯМИ Категорія Засвідчені форми Усього Ілативи назв неживих предметів 611x 611x Ілативи власних назв (топонімів) 212x 212x Ілативи прикметників 22x 22x Ілативи вказівних займенників і особових займенників 3-ї особи jan (9x), juosna (3x), anan (1x), šian (1x), tokian 1x 15x Ілативи числівників 11x 11x Ілативи питальних і відносних займенників kurian (5x), kuriosna (1x), katrian (2x), katriosna (1x) 9x Ілативи неозначених займенників kitan (4x), nekurion (1x), nekuriosne (1x), cielon (1x) 7x Ілативи дієприкметників 2x 2x Ілативи присвійних займенників savon (1x) 1x Ілативи назв осіб žmogun (1x) 1x Ілативи назв живих істот (не осіб) немає – Ілативи зворотних займенників і особових займенників 1-ї та 2-ї особи немає – Усього 891x CHYLINKIO POSTPOZICINIŲ VIETININKŲ SISTEMA | 37 ТАБЛИЦЯ 4: ВЖИВАННЯ АЛІЯТИВА В CHNT ЗА ЧАСТИНАМИ МОВИ ТА ЇХНІМИ ПІДКАТЕГОРІЯМИ Категорія Засвідчені форми Усього Аліятиви вказівних займенників і особових займенників 3-ї особи jop (344x), josp (33x), jump (305x), anop (11x), top (23x), tosp (2x), tump (16x), topgi (1x), tokiop (1x) 736x Аліятиви назв неживих предметів 327x 327x Аліятиви власних імен (антропонімів) 235x 235x Аліативи назв осіб 164x 164x Аліативи особових займенників 2-ї особи tavėsp (20x), jūsump (99x) 119x Аліативи зворотного займенника savėsp (57x) 57x Аліативи особових займенників 1-ї особи manėsp (40x), mūsump (7x) 47x Аліативи неозначених займенників kitop (9x), kitump (14x), visop (2x), visump (7x), cielop (2x), nekuriosp (2x), nekuriump (2x), niekop (3x) 41x Аліативи прикметників 37x 37x Аліативи відносних займенників kuriop (12x), kuriump (2x), kop (8x), katrop (2x) 24x Аліативи дієприкметників 16x 16x Аліативи числівників 10x 10x Аліативи присвійних займенників savump (1x), saviškiump (1x), tavump (1x) 3x Аліативи назв живих істот (не осіб) 2x 2x Усього 1818x 38 | Gina Kavaliūnaitė Ці дані частково відповідають тим, які було отримано під час зіставлення вживання адесива й інесива. Ілативи особових займенників 1-ї та 2-ї особи, що посідають високе місце в ієрархії істотності, не засвідчені. Ілативи іменників, що позначають живих істот, також не засвідчені: тут виявлено лише один виняток — ілатив žmogun (про нього див. Kavaliūnaitė 2002: 95). З іншого боку, впадає в око одна виразна відмінність: порівняно велика кількість аліативів назв неживих предметів (inanimata) (327). Як видно з таблиці 1, адесиви таких іменників не засвідчені. Значення цієї відмінності розглядатиметься далі в цій статті. З таблиць видно, що категорія істотності впливає на розподіл внутрішніх і зовнішніх локативів. Те, що іменники, які позначають живих істот (animata), не мають ілативу, свідчить про те, що вживання ілативу, подібно до інесиву, пов’язане з ознакою імені [–живий]. Оскільки адесив пов’язаний із маркуванням [+живий], можна було б очікувати, що аліатив також матиме подібне маркування. Однак для аліативу таке обмеження не характерне. Отже, можна очікувати випадків, коли один іменник матиме і форми ілативу, і аліативу. Насправді таких випадків чимало. У тексті ChNT засвідчено такі форми: честь і честь- Lk 9,26 ChNT atevǫ garben fawo, ir (garben) Tewa, ir βwentu Anjehu StB wanneer hy komen fal in fijne heerlickheyt / ende [in de heerlickheyt] des Vaders / ende der heylige Engelen GdB gdy przyjdźie w chwale fwey / y w Ojcow[k]iey / y świętych Anjołow Jn 11,4 ChNT liga n’eft fmertiefp, bet garbefp Diewo StB Defe kranckheyt en is niet tot der doot / maer ter heerlickheyt Godts GdB Tá chorobá nie jeft ná śmierć / ále dla chwaty Božey у царство і царстві: Лк 18,24 ChNT Як важко тим, хто має багатство, увійти до Царства Божого StB Як важко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже GdB Як же важко тим, хто має гроші, увійти до Царства Божого APD 1,3 ChNT і безмовна → мов<ч>ання про речі, що належать → які належать до царства Божого StB і говорячи про речі, що стосуються Царства Божого GdB і говорячи про Царство Боже у дерево і до дерева: Рим 11, 24 ChNT Бо якщо ти [...] був [...] всупереч природі прищеплений до доброго оливкового дерева: StB Бо якщо ти [...] був [...] неприродно прищеплений до доброго оливкового дерева CHYLINSKIO POSTPOZICINIŲ VIETININKŲ SISTEMA | 39 GdB Бо якщо ти[...] усупереч природі був прищеплений до доброї оливи LK 17, 6 ChNT сказали б ви цьому смоківничому дереву: вирвися з корінням і посадися в морі, і воно послухалося б вас StB ви сказали б цьому шовковичному дереву: вирвися з корінням і посадися в морі — і воно послухалося б вас GdB А якби ви сказали цьому лісовому смоківничому дереву: вирвися з корінням і посадися в морі, воно послухалося б вас у безодню і в безодні: LK 8,31 ChNT Тоді вони просили його, щоб він не наказував їм іти у безодню StB І вони благали його, щоб він не наказував їм іти у безодню GdB Тоді вони просили його, щоб він не наказував їм відійти звідти в безодню HEBR 10,39 ChNT Але ми не з тих, хто відступає на погибель, а з тих, хто вірує на збереження життя StB Але ми не з тих, хто відступає на погибель, а з тих, хто вірує на спасіння душі GdB Але ми не з тих, хто відступає до загибелі, а з тих, хто вірує для здобуття душі у життя і в житті: 1Jn 3,14 ChNT Знаємо, що перейшли зі смерті у життя, бо любимо братів StB Ми знаємо, що перейшли зі смерті у життя, бо любимо братів GdB Ми знаємо, що перейшли зі смерті до життя, бо любимо братів 2Kor 2,16 ChNT Для одних це запах смерті на смерть, а для інших — запах життя, на життя StB Один — запах смерті на смерть, а інший — запах життя до життя GdB Для одних — запах смерті на смерть, а для інших — запах життя до життя Бувають випадки, коли вибір, принаймні на перший погляд, здається залежним від того, чи позначає іменник живу істоту чи неживий предмет. Таким прикладом є слово bažnyčia, яке може означати або будівлю, або спільноту вірян. Коли мається на увазі будівля, вживається ілатив, а коли цим словом звертаються до вірян — алатив: ApD 13,14 ChNT і прибули Baznicijon у суботній день, сіли StB і, увійшовши in de Synagoge у день суботній, сіли 40 | GINA KAVALIŪNAITĖ APR 3,6 GdB і прийшли до синагоги в суботній день / сіли ChNT Хто має вухо, нехай почує, що Дух говорить церквам StB Хто має вуха, нехай почує, що Дух говорить громадам GdB Хто має вуха, нехай слухає, що Дух говорить громадам Однак у цьому випадку не можна стверджувати, що протиставлення ілативу й алативу ґрунтується лише на живості або неживості. Важко встановити, які чинники визначають вибір відмінка у фразі kalba bažnyčiump. Конструкції з дієсловом говорити, тобто предикати мовлення, принаймні у прототипових випадках передбачають живість адресата, тому їхньому значенню властиве певне поєднання ознак напрямку (спрямування мовленнєвого акту до адресата) й живості адресата; тому нелегко встановити, який саме чинник зумовлює вживання алативу. Отже, щоб скоротити кількість диференційних ознак і визначити «мінімальну пару», за якою можна було б установити критерій вибору відмінка, насамперед потрібно дослідити хоча б кілька прикладів, у яких алативи іменників, що позначають неживі предмети, вживаються з дієсловами суто руху (уникаючи поєднання значення напрямку з живістю, властивого, наприклад, предикатам мовлення). Для дослідження функціонального співвідношення алативу й ілативу було відібрано кілька частіше вживаних іменників просторового значення. Розглянемо приклади іменників grabas і eldija. Алатив цього слова вжито 10 разів — grabop, а ілатив — 8 разів, graban. Усі ілативи, крім одного випадку1, відповідають нідерландським конструкціям із прийменником in і позначають ситуації, коли тіло померлого (найчастіше Ісуса) кладуть у могилу або учні йдуть до гробу Ісуса, розташованого в печері. В обох випадках очевидно, що кінцева точка руху міститься всередині могили: Mk 6,29 ChNT прийшов і взяв його тіло, і поклав graban StB вони пішли й забрали його мертве тіло / і поклали його in een graf GdB прийшли й узяли його тіло / і поклали його w grobie Jn 20,6 ChNT Симон Петро тоді прийшов і пішов за ним, і увійшов graban StB Симон Петро також ішов за ним / і зайшов у гроб GdB Прийшов також і Симон Петро, ідучи за ним / і ввійшов у гріб Випадки вживання аліативу відповідають нідерландським конструкціям із прийменниками naar і tot. Тут описано ситуації, коли учні прямують до місця, де міститься гробниця Ісуса. Таку локалізацію можна було б вважати аліативною (до околиці), тобто такою, коли кінцевою точкою є місце біля гробниці: Mk 16,2 ChNT прийшли дуже рано до гробу, коли зійшло сонце, уранці 1 ApD 8.2: понесли Стефана (разом) у гріб (ChNT), droegen Stefanus te samen [ten grave] (StB), і поховали Степана (GdB). CHYLiNSKIO POSTPOZICINIŲ VIETININKŲ SISTEMA | 41 StB Вони прийшли до гробниці, коли сходило сонце GdB прийшли до гробниці, коли зійшло сонце За кілька речень далі описано, як учні, що прийшли до місця гробниці, входять усередину самої гробниці: Mk 16,5 ChNT І ввійшовши у гріб, побачили юнака, що сидів праворуч (у білому одязі) StB І, увійшовши до гробниці, побачили юнака, що сидів праворуч GdB І, увійшовши в гріб, побачили юнака, що сидів праворуч Ці приклади не суперечать припущенню, що ілатив виражає напрямок, коли кінцева точка руху міститься всередині об’єкта, а аліатив позначає місце біля об’єкта як кінцеву точку руху. Однак слід звернути увагу, що таке значення не має відповідника в системі статичних місцевих відмінків, оскільки адесив не має значення перебування біля об’єкта. На цей факт уже звертали увагу в літературі (Gelumbeckaitė 2002:120), його підтверджують і дані Chylinskio. Відповідне значення в мові Chylinskio передає прийменник pas зі знахідним відмінком2: Jn 20,11 ChNT А Марія стояла зовні біля гробниці і плакала; плачучи, вона зазирнула в гріб StB І Марія стояла надворі біля гробниці, плачучи. Коли вона плакала, то нахилилася в гробницю GdB А Марія стояла біля гробниці надворі, плачучи. А коли плакала, то нахилилася в гріб Lk 24,22 ChNT Але й деякі жінки з-поміж нас здивували нас: рано-вранці вони були біля гробниці StB Але й деякі жінки з-поміж нас збентежили нас: вони рано-вранці біля гробу побували GdB Але й деякі жінки з-поміж нас збентежили нас: вони рано біля гробу були 2 Прийменник pas у ChNT ужито загалом 41 раз: 26 разів із неістотними іменниками (inanimata), а 15 разів — з іменниками на позначення осіб (animata) або їхніми займенниковими замінниками. Коли прийменник pas ужито з назвою особи, його значення, імовірно, було близьким до значення адесива, оскільки знаходимо: idad hume → ume ßyrdies at ßliktu Wießpatiep → paſ Wießpati ChNT (Дії 11,23); met een voornemen des herten by den Heere souden blijven (StB); w przedsęwzięciu serca trwali przy Panu (GdB). Зазвичай адесив Wießpatiep майже завжди відповідає конструкції in den Heere ‘èv χωρίῳ’, пор.: kalbedami draƒew Wießpatien ChNT (Дії 14,3), vrymoediglich sprekende in den Heere (StB), beſpiecżnie mowiąc w Panu (GdB); gjate vienok Dievuy CHriſtujiep Jeſujiep Wießpatien mufi ChNT (Рим. 6,11), maer Gode levende zijt in Christo Jeſu / onſen Heere (StB), áłeſcie żywymi Bogu w CHryſtuſie IEſuſie PAnu náßym (GdB) тощо. Між адесивом і прийменниковою конструкцією з pas, безперечно, були певні відмінності; адесив уживається, коли йдеться про проживання в чиємусь домі; такий відтінок помітний і в 2 Кор. 5,8: gieydżiame → welijame giwent iß → nog kuna, ó giwent Wießpatien (ChNT), hebben meer behagen om uyt het lichaem uyt te woonen / ende by den Heere in te woonen (StB), wolemy ráčey wyniść z ciała / á iść ná mięßkanie do Pana (GdB). Схоже, Chylinskis відрізняв «(про)живання в чиємусь домі» як варіант інесива від випадкового, тимчасового «перебування біля (поруч із) чогось» — останнє значення передає конструкція з прийменником pas. 42 | Gina Kavaliūnaitė Якщо немає статичного відмінка зі значенням «перебування біля чогось», то немає й підстав вважати, що аліатив, окрім значення напрямку, позначає ще й «перебування біля чогось» як кінцеву точку руху. Значно переконливіше припустити, що аліатив позначає місце як ціль руху. Це місце визначається щодо певного об’єкта відліку (reference object), але відмінок не уточнює, чи міститься кінцева точка руху всередині цього об’єкта, чи ні. Подібне значення передає і прийменник оригіналу нідерландською naer (tot), подібно до німецьких nach, zu, англійського to тощо. Таке тлумачення підтверджує і вживання форм eldijos, eldijon. Тут співвідношення частот інше, ніж у випадку graban, grabop: ілліатив слова eldija ужито 19 разів³, а аліатив — лише двічі (Ів. 6,19 і Дії 20,13). З прикладів видно, що більшість випадків уживання ілліатива пов’язана з дієсловами, які мають префікс į-. Відмінок eldijon у NT Chylinskio сполучається з дієсловами įeiti (12 випадків), įžengti (2 випадки), įimti (1 випадок). Такий самий рух із кінцевою точкою всередині об’єкта відображає прийменник оригіналу нідерландською in. Там, де в нідерландському тексті вжито naer, в одному випадку використано аліатив: ДІЇ 20,13 ChNT Але ми, вирушивши раніше eldyofp, відпливли до Ассона StB Але ми, наперед на корабель сівши, відпливли до Ассона GdB Ми, прибувши раніше до корабля, вирушили до Ассона У цьому випадку з усього речення зрозуміло, що супутники Павла не лише досягають місця, де стоїть їхній корабель, а й сідають на нього, щоб плисти далі. Саме це було метою руху, проте перетин меж об’єкта (посадка на корабель) не виражено. Однак в іншому місці, де в нідерландському оригіналі є прийменник naer, ужито ілліатив: ДІЇ 20,38 ChNT і провів його eldyon StB і вони провели його на корабель GdB І провели його до корабля Цього разу враховано й останній етап руху — посадку на корабель. Схоже, система лативних відмінків давала Chylinskiui змогу в таких випадках позначати ціль руху або узагальненим лативним відмінком, що вказує на об’єкт відліку, або несивним відмінком, який указує на точку всередині об’єкта відліку як на ціль руху. Свій вибір він міг обґрунтовувати прийменником, ужитим у нідерландському тексті, проте робив так не завжди. Отже, повної залежності від конструкції в нідерландському тексті немає. Просто значення подібних нідерландських конструкцій із naer та литовського аліатива збігалися. 3 Насправді 20 разів, але в одному випадку (Ів. 6,16), імовірно, помилково, оскільки в оригіналі стоїть na zee «біля моря»: Ученики Його пішли eldyon (ChNT); gingen ſijndecipſelen af na de zee (StB); ʒłtapili ucżniowie jego do morża (GdB). Хоча в Ів. 6,17 ілліатив ужито для перекладу конструкції з прийменником in: І ввійшовши eldyon (ChNT); І in het ſchip сівши на корабель (StB); А вступивши в łodź (GdB). CHYLINSkIO POSTPOZICINIŲ VIETININKŲ SISTEMA | 43 Коли місце описується не за об’єктом відліку, а просто вживається іменник із абстрактнішим значенням місце, протиставлення «перебування всередині» та «перебування біля чогось» мало б нейтралізуватися. Однак у тексті Chylinskio засвідчені форми vieton і vietosp: перша форма наголошує на досягненні мети, а друга — лише на напрямку (невідомо, чи буде мети досягнуто): Мк 14,32 ChNT Атојо tada wieton [kuriōs wardas buwo → wadynamon Gethlemane StB Ende ɫy quamen in een plaetje / welcker name was Gethlemane GdB Y Prʒyšli ná miejʒce ktore ʒwano Getſemáne G καὶ ἔρχονται εἰς χωρίον οὗ τὸ ὄνομα Γεθσημανί Филип 3,14 ChNT ó ɫiekdamas to kas ira prieb, wiju → begu pažymetoɫp wietosp užtąsymiɫop pabałkima Diewo StB ende ɫtreckende my tot het gene dat voren is / jage ick na het wit / tot den prijs der roepinge Gods GdB á do tego się co prʒede mna jeft ɫpieją / bieżę do krefu ku ʒáktądowi powołania onego Bożego G τοῖς δὲ ἔμπροσθεν ἐπεκτεινόμενος, κατὰ σκοπὸν διώκω εἰς τὸ βραβεῖον τῆς ἄνω κλήσεως τοῦ θεοῦ Конструкції з іллятивами й аліативами абстрактних іменників, які широко вживаються в ChNT, могли б лише незначно змінити або доповнити визначення, отримані під час дослідження конструкцій із конкретними іменниками. Якщо вважати правильною гіпотезу, що аліатив позначає місце як ціль перебування, коли кінцеву точку не вказано, можна було б легко пояснити, чому так багато аліативів абстрактних іменників. Значення мети не вказує, чи її було досягнуто повністю, чи лише наблизилися до неї, наприклад: 1Тес 4,7 ChNT Nepaɫaukite neg mus Die wag neczyſtatoɫp, bet ʒwentibeɫp StB Want God en heeft ons niet geroepen tot onreynigheyt / maer tot heylighmakinge GdB Bo nas nie powołał Bog ku nieczyſtości / ále ku poświęceniu Євр 6,11 ChNT Bet gieydʒiame idand koʒnaś iʒ jufų tagi pacia rupelti paroditu tobutop nuſitykynimop nodiejoos, iki gali StB Maer wy begeeren / dat een yegelicx van u deſelve neerſtigheyt bewiſje / tot de volle verſekerheyt der hope / tot den eynde toe GdB A ʒądámy/ áby káždy ʒ was toʒ ɫtáránie pokázował / ku nábyćiu ʒupełney nadźieje áż do końcá 2Тес 3,5 ChNT Bet wieɫpato teredo ɫyrdio jufų meyeɫp dziewo, ir kantribeɫp Chriſtufo StB Doch de Heere rechte uwe herten tot de liefde Gods / ende tot de lijdtſaemheyt Christi 44 | GINA KAVALIŪNAITĖ GdB A PAN niech ſpráwuje ſercá wáſbe ku miloſći Bożej / y ku čierpliwemu ćzekawániu Chryſtuſá 2Kor 9,11 ChNT Щоб ви були багаті на всі всякі добра → добродійства, які → які через нас спричиняють подяку diewop StB Щоб ви в усьому збагачувалися на всяке добродійство, яке через нас викликає подяку Богові GdB А ми були збагачені у всякій простоті / яка здійснює через нас / щоб подяки Богові приносилися Узагальнено можна сказати, що іліатив позначає перехід у новий, інший стан, тоді як аліатив — мету, якої можна досягти, а можна й не досягти. Такий опис відповідає тій самій схемі, яку було подано під час опису конструкцій із конкретними іменниками. Обрати одну чи іншу інтерпретацію (і, відповідно, один чи інший відмінок) у кожному конкретному випадку Хилінському допомагав нідерландський текст, у якому вживалися прийменники in (передаваний іліативом) або tot (передаваний аліативом). Грецький оригінал зазвичай у всіх випадках має той самий прийменник eis, який не міг дати Хилінському підстав обирати між двома відмінками. Вибір тієї чи іншої інтерпретації часто відображено вже в доданому до дієслова префіксі, наприклад, префікс į- природно пов’язаний з іліативом: Mt 25,21 ChNT Jeyk linxmiben Wieβpatieç tawo StB Gaet in in de vreughde uwes heren GdB wnidӡ do rádosći páná twego G εἴσελθε εἰς τὴν χαρὰν τοῦ κυρίου 1Tim 6,9 ChNT Bet tie kurie nori but bagotejo, impola pagundyniman → ing pagundynima ir (ing) ∠ ing ≥ ſpáſt[us] StB Doch die rijck willen worden / vallen in verſoeckinge / ende [in] den ſtrick GdB Bo ktoryӡ chcą bogátymi bydӡ / wpadają w pokubienie / y w sidło G А ті, хто хоче збагатитися, потрапляють у спокусу Такі іліативи можна вважати керованими дієсловами: їх приєднують дієслова, що виражають перехід до іншого стану (невипадково вони мають префікси į-, at-). Аліативи абстрактних іменників зазвичай не керуються дієсловами⁴, а виступають обставинами мети: 4 Безперечно, є випадки, коли аліатив можна вважати керованим дієсловом, наприклад, із дієсловами з префіксом pri-, пор. Лк 9,62: Zednaǧ kurſey prydeſi ſąka ſawo jungop (ChNT); Niemand die ſijne hant aen den ploegh ſlaet (StB); Žaden ktoryby pryłoӡył rękę ſwoję do pługa (GdB). CHYLIŃSKIO POSTPOZICINIŲ VIETININKŲ SISTEMA | 45 Еф 1,14 ChNT Kuri ira ʒadotku teywanifteʒ → teywaynifteg mufu, igitop iβ<pirkimop> → atpirkimop and βłoweʒ jo garbeʒ StB Що є запорукою нашої спадщини / до набутого визволення / до похвали Його слави GdB Який є запорукою нашої спадщини / на викуп набутого надбання / на славу його величі G що є запорукою нашої спадщини, на викуп надбання, на похвалу його слави 1 Пт 1,22 ChNT Освятивши тоді ваші душі [...] щирою братньою любов’ю StB Очистивши [тоді] ваші душі [...] до щирої братньої любові GdB Ponieważeście duβę wáβe oczyścili [...] ku nieobłudney bráterſkiey miłości G τὰς ψυχὰς ὑμῶν ἡγνικότες [...] εἰς φιλαδελφίαν ἀνυπόκριτον Це абстрактніше значення мети відповідає засвідченому у випадку конкретних іменників значенню напрямку, а значення переходу в новий стан — значенню проникнення всередину об’єкта. Протиставлення ілативу й алативу можна сформулювати так: обидва відмінки позначають напрямок, проте ілатив має додаткову сему — він також позначає перетин меж об’єкта й проникнення всередину об’єкта. Алатив позначає об’єкт як ціль напрямку (руху), однак не уточнює, чи буде перетнуто межі об’єкта і чи буде кінцева точка руху всередині об’єкта, чи ні. Порівняно з дотеперішніми визначеннями функцій ілатива й алатива, цей опис відрізняється з погляду маркованості⁵. Дотеперішні визначення описували протиставлення ілатива й алатива як симетричне (еквіполентне): кінцева точка руху перебуває всередині об’єкта (ілатив) або не всередині (алатив) (пор. Zinkevičius 1980: 254–261; Range 1995: 96–102). Насправді в цьому відношенні алатив є немаркованим. На відміну від ілатива, який однозначно вказує, що кінцева точка перебуває всередині об’єкта, алатив такої інформації не надає. Кінцева точка руху часто розташована біля об’єкта, але це не є ознакою значення алатива. Типологічно такий семантичний зв’язок між іативними відмінками є цілком звичним явищем. Гарним прикладом є англійські прийменники to та into: перший указує на об’єкт як на ціль руху, і ця ознака входить також у значення прийменника into; це відображає той факт, що сам прийменник to як складова частина входить до прийменників in-to. Останній є маркованим членом протиставлення, оскільки до загального значення прийменника to він додає ще й алативне значення прийменника in. Тепер можна уточнити співвідношення ілатива й алатива з істотністю. У цьому випадку, на відміну від установленого під час дослідження вживання інесива й адесива, істотність не має істотного значення для розрізнення відмінків. У випадку маркованого ілатива семантика відмінка, очевидно, погано сумісна з істотністю, імовірно тому, що значення відмінка — рух, кінцева точка якого перебуває всередині якогось просторового об’єкта, — щодо живих істот 5 На відмінність у маркованості звертає увагу лише Hamp (1997). 46 GINA KAVALIŪNAITĖ зазвичай не застосовується до істот (хоча в сучасних діалектах цілком можливий метафоричний вислів kitan žmogun neįlisi). Однак відсутність прямого зв’язку засвідчує те, що вживається алатив іменників, позбавлених ознак істотності. Значення алатива не пов’язане з ієрархією істотності. З огляду на все це можна стверджувати, що співвідношення статичних і динамічних локативів є асиметричним. Як установлено в попередній статті, протиставлення інесива й адесива ґрунтується на істотності, а не на позначуваному просторовому відношенні. Отже, вибір залежить від категорійних властивостей іменної частини мови. Якщо це так, то інесив і адесив, по суті, не є різними відмінками. Це підтверджують і суто морфологічні факти. Як зазначено в літературі, інесив і адесив можуть уживатися в одному іменниковому словосполученні: наприклад, із двох слів, синтаксичний зв’язок яких (наприклад, прикметника з іменником) вимагає узгодження, одне може мати форму інесива, а друге — адесива. Такі випадки засвідчені в «Постилі» Даукші: nė regi Dwasios s. žmogup atgimdėtame DP 25535–36 žmonele bediewiufém͂p ir neybtikumūlémp DP 4452–53 (Приклади цитуються за: Palionis 1967: 170) Місця, де адесив та інесив уживаються в одній іменниковій фразі, можна знайти й у мові Chylinskio: Ef 4,6 ChNT Wienų Diewaś ir Tewaś wifu, kurſey yra and wilo, ir per wiś, ir juſimp wiſoſe StB Один Бог і Отець усіх / Який над усіма / і через усіх / і в усіх вас GdB Ieden Bog y Ocėc wʒbyſtikich / ktory jeft náde wʒbyſtko / y po wʒbyſtikich / y we wʒbyſtikich was Це означає, що інесив і адесив є варіантами одного відмінка. Адесив — це варіант інесива, властивий іменникам із ознакою істоти. З формального погляду, показник адесива як складову частину включає також показник інесива, і для узгодження достатньо, щоб іменник був позначений спільним для обох варіантів показником інесива. Таким чином утворюються іменникові словосполучення, у яких лише один член має показник відмінка, приписаного всьому словосполученню. Такий тип відмінкового маркування, цілком звичайний для аглютинативних мов, загалом не властивий литовській мові. Постпозиційні місцеві відмінки зазвичай уживаються так само, як усі інші відмінки: ними позначені всі члени іменникового словосполучення (наприклад: anon eldyon ChNT Jn 6,22; top katnop ChNT Mk 11,23; neweydamayniβkoβp broliβkoβp meitęβp ChNT 1PETR 1,22; tump źmoniump ChNT APD 28,26 тощо). Тому ті випадки, коли другий показник адесива -p(i) виявляється факультативним, а вимоги узгодження задовольняє вживання інесива поряд з адесивом, справді є значущими й свідчать про особливу близькість інесива та адесива. Співвідношення ілатива й алатива зовсім інше. Вони, безперечно, є різними відмінками. З погляду семантики відмінка вони утворюють чітке протиставлення. Тому один іменник може мати обидві відмінкові форми — ілатив і алатив, — і між ними існує семантична CHYLINSKIO POSTPOZICINIŲ VIETININKŲ SISTEMA | 47 опозиція, яку можна приписати саме самим відмінкам, оскільки вона не ґрунтується на категоріальних властивостях іменника. Prisiminkime ankstesniame straipsnyje (Kavaliaūnaitė 2001: 104) cituotą Wojciecho Smoczyńskio apibrėžimą (Smoczyński 2001: 215): «Спостерігається співіснування (I) ілатива з локативом та (II) алатива з адесивом, залежно від значення основи: при неживих назвах населених пунктів — (I), при назвах істот (особливо осіб) і при особових іменах — (II). Натомість немає такої основи, від якої утворювалися б одночасно loc[ativus] і ill[ativus], так само як ade[ssivus] і all[ati-vus]. Отже, фактично маємо справу з двома ізофункціональними парами форм із комплементарним розподілом, який регулюється семантикою іменника». Перша частина цього твердження щодо інесива й адесива цілком правильна, проте другу — щодо ілатива й алатива — дані мови Chylinskio не підтверджують. Чи можна застосувати узагальнення Smoczyńskio щодо вживання ілатива й алатива до мови інших старих писемних пам’яток або до тих литовських діалектів, у яких іще збереглися залишки постпозиційних місцевих відмінків, у цій статті не розглядається. Atsižvelgiant į šio ir ankstesnių straipsnių (Kavaliaūnaitė 2001, 2002) duomenis, Chylinskio NT vertime vartojamų postpozicinių vietininkų sistemą galima apibūdinti taip: funkciniu požiūriu ši sistema iš esmės yra trinarė, t. y. ji susideda iš trijų funkciškai (linksnių semantikos atžvilgiu) diferencijuotų linksnių. Vienas, statinis, turi du vardažodžio kategorinių savybių sąlygojamus variantus – inesyva (gyvumo požymio neturintiems vardažodžiams) ir adesyva (gyvumo požymį turintiems vardažodžiams). Pagal požymį „statiškas: dinamiškas“ (arba „vieta: kryptis“) jam galima priešinti du linksnius: iliatyvą, kuris be bendros krypties reikšmės turi dar „įsiveržimo į objekto vidų“ reikšmę, ir aliatyvą, kuris turi tik bendrą krypties reikšmę, be papildomo „išorinės lokalizacijos“ (lokalizacijos prie objekto) semos. Šį linksnį būtų tiksliau vadinti „liatyvu“ negu „aliatyvu“. Schematiškai ChNT vartojamų postpozicinių vietininkų sistemą galima pavaizduoti taip: 1 СХЕМА. СИСТЕМА МІСЦЕВИХ ВІДМІНКІВ У МОВІ CHYLINSKIO 48 | GINA KAVALIŪNAITĖ Як видно, результати функціонального аналізу відрізняються від тієї картини структури локативної системи, яку можна було б скласти, механічно перенісши морфологічні ознаки на семантичний рівень. На перший погляд система постпозиційних локативів є чотиричленною та симетричною. Вона ґрунтується на двох ознаках: протиставляються статичні й динамічні відмінки, а за іншою ознакою розрізняються внутрішні та зовнішні локативи. Насправді останнього семантичного протиставлення в мові Chylinskio немає. Значення зовнішньої локалізації («перебування біля якогось об’єкта») є несуттєвим або його взагалі може не бути. СКОРОЧЕННЯ ChNT – CZESŁAW KUDZINOWSKI, JAN OTRĘBSKI, ред., Biblia litewska Chylińskiego. Nowy Testament 2, Tekst, Познань: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1958. G – NESTLE-ALAND, ред., Novum Testamentum Graece, 27-ме вид., Штутгарт: Deutsche Bibelgesellschaft, 1975. GdB – Biblia święta, Tho jest, Księgi Stárego y Nowego Przymierza z Żydowskiego y Greckiego Języka ná Polski pilnie i wiernie przetłumáczone [...], [Данциг], 1632. StB – Biblia, Dat Is De gantſche H. Schrifture, vervattende alle de Canonijcke Boecken des Ouden en des Nieuwen Testaments. Door laſt der Hoogh-Mog: Heeren Staten Generael van de Vereenighde Nederlanden [...] Uyt de Oorspronckelijcke talen in onse Nederlantsche tale getrouwelijk over-geſet [...] ende Door gemeene ordre der Nederlandſche Kercken verbetert van Druckfauten en Misſtellingen die in den Eersten Druck gevonden worden. В Амстердамі, надруковано у вдови покійного Paulus Aertſz van Ravesteijn [...] 1657 року. ЗНАКИ [...] купюра люд[ина] відновлена абревіатура → помилково замінено на ⌜ початок виправлення ∠ закреслено〉 закреслено LITERATŪRA GELUMBECKAITĖ, J. 2002: Linksnių ir prielinksnių konstrukcijų sintaksė Jono Bretkūno Biblijos Evangelijoje pagal Luką, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. (Opera Linguistica Lithuanica, 1.) HAMP, E. P. 1997: The in- and ad-forms of case in XVI and XVIII c. Baltic. Baltistica 32 (1), 40. KAVALIŪNAITĖ. G. 2001: Adesyvas Chylińskio Naujojo Testamento vertime. Acta Linguistica Lithuanica 45, 93–111. KAVALIŪNAITĖ, G. 2002 [2003]: Die postpositionalen Lokalkasus in Chylinskis’ Übersetzung des Neuen Testaments. Linguistica Baltica 10, 81–97. KUDZINOWSKI, Cz. 1964: Biblia Litewska Chylińskiego. Nowy Testament 3, Indeks, Poznań: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. LAIGONAITĖ, A. 1957: Pašalio vietininkai dabartinėje kalboje. Lemchenas, Ch., red., Kai kurie lietuvių kalbos gramatikos klausimai, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 21–39. PALIONIS, J. 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a., Vilnius: Mintis. RANGE, J.-D. 1995: Allativ und Adessiv in altlitauischen Texten des 16. Jahrhunderts. Linguistica Baltica 4, 96–102. SMOCZYŃSKI, W. 2001: Przypadki lokalne języków bałtyckich. Id., Język litewski w perspektywie porównawczej, Kraków: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 214–216. CHYLINSKIO POSTPOZICINIŲ VIETININKŲ SISTEMA | 49 ZINKEVIČIUS, Z. 1980: Lietuvių kalbos istorinė gramatika, Vilnius: Mokslas. ZINKEVIČIUS, Z. 1982: Lietuvių kalbos postpoziciniai vietininkai. Baltistica 18 (1), 21–38. Gina Kavaliaūnaitė Gauta 2003 10 04 Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, 10308 Vilnius, Lietuva [email protected]