Naujas požiūris į lietuvių kalbos daiktavardžio linksniavimo tipus pagal natūraliosios morfologijos teoriją

ACTA LINGUISTICA LITHUANICA L (2004), 79 – 98 Новий підхід до типів відмінювання іменників литовської мови в межах теорії природної морфології INETA SAVICKIENĖ, ASTA KAZLAUSKIENĖ, LAURA KAMANDULYTĖ Vytauto Didžiojo universitetas Нещодавніх досліджень, які відображали б нові підходи до відмінювання литовських іменників, немає. У цій праці ми представляємо нову класифікацію класів іменників, що ґрунтується на концепціях Dressler (1995–1996) та визначеннях, сформульованих у межах природної морфології. Вона передбачає ієрархічну організацію класів іменників, що охоплює рівні мікрокласу, підпідкласу, підкласу, класу та макрокласу. Парадигма охоплює всі відмінкові форми одного слова. Ізольована парадигма — це парадигма, яка морфологічно або морфонологічно відрізняється від усіх інших парадигм. Тематичний показник — це флексійний показник флексійного класу. Клас — це сукупність парадигм. Він охоплює підкласи, які відрізняються лише морфологічними або морфонологічними деталями. Клас визначається спільним тематичним показником. Ми розрізняємо ієрархічно макроклас і його послідовні підмножини-класи: клас, (під)підклас, мікроклас. Мікроклас — це найменша підмножина флексійного класу. Макроклас — це найвищий, найзагальніший тип класу, що охоплює кілька класів, підкласів або мікрокласів. Флексійна продуктивність — це здатність застосовувати правила (наприклад, ті, що характеризують флексійні парадигми) до нових слів. 1. ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ Відмінювання іменників литовської мови різні автори визначають по-різному. На проблематичність класифікації іменників указує також те, що литовські мовознавці використовують різні терміни для позначення тих самих явищ, наприклад: linksniuotė (Danielius Kleinas, Jonas Jablonskis, Adelė Laigonaitė, Aldona Paulauskienė), linksniavimo tipas (Aleksas Girdenis, Adelė Valeckienė), або ж встановлюють різну їх кількість. Šiame darbe, remiantis natūraliosios morfologijos (Dressler 1995–1996, 1998) teorinėmis koncepcijomis, bus bandoma naujai pažvelgti į daiktavardžio klasių sistemą, pateikti naują klasifikaciją. Ji bus sudaroma atsižvelgiant ne tik į galūnes, bet ir į akcentinius bei morfonologinius kitimus tapačiose morfemose. Naujai klasifikuojant daiktavardžius ypatingas dėmesys bus skiriamas fleksijų panašumams paradigmose, jų ikoniškumo požymiui. Ši klasifikacija, kurioje bandoma išryškinti daiktavardžio fleksinės sistemos įvairovę bei galūnių ir prozodinių elementų ryšį, gali atskleisti lietuvių kalbos gramatinės sistemos sudėtingumą ir įvairovę. Для опису класифікації типів відмінювання іменників використовуватимемо терміни й поняття, запропоновані Wolfgang Dressler (1995–1996: 2–3). 80 | INETA SAVICKIENĖ et al. ПАРАДИГМА — сукупність конкретних форм усіх відмінків. ІЗОЛЬОВАНА ПАРАДИГМА — парадигма, яка морфологічними, морфонологічними або просодичними елементами відрізняється від усіх інших парадигм системи. КЛАС — це узагальнений тип різних підкласів (підкласів, підпідкласів, мікрокласів). Він охоплює підкласи, які відрізняються морфологічною або морфонологічною ознакою. Клас виділяється за певним тематичним показником. ТЕМАТИЧНИЙ ПОКАЗНИК — обраний елемент, на основі якого виділяється клас. У цій праці тематичним показником класу teminiu žymekliu вважатимемо флексію називного відмінка однини іменника. Наприклад, під час укладання класифікації іменників литовської мови тематичним показником на основі подібності парадигм обирається пара флексій -(i)as, -is/-ys. ПІДКЛАС — тип класу, що виділяється за варіантами тематичного показника. Якщо тематичний показник класу — -(i)as, -is/-ys, то цей клас поділяється на два підкласи: -(i)as і -is/-ys. ПІДПІДКЛАС — дрібніший тип підкласу. Наприклад, підклас -(i)as має два підпідкласи: -as ir -ias. МІКРОКЛАС — найдрібніший тип класу, що виділяється за спільними акцентними й морфонологічними ознаками. У цій праці мікрокласи виділяються за акцентними змінами. Наприклад, іменники підпідкласу -as klausimas, kvietimas, augalas, vardas, які належать до першої, другої, третьої та четвертої акцентних парадигм, представляють різні мікрокласи. Мікроклас може мати один або два варіанти, визначені за морфонологічними (приголосними) чергуваннями в основах. Наприклад, перший мікроклас підкласу -is/-ys має два варіанти: в одному відбувається чергування (pojūtis – pojūčio), а в іншому — ні (brolis – brolio). МАКРОКЛАС — найбільший узагальнений тип класу, що охоплює різні класи. Іменники литовської мови класифікуються за макрокласами відповідно до граматичної категорії роду. Про багатство морфологічної системи свідчать моделі продуктивності певних класів, а виділення непродуктивних класів підтверджує, що морфологічна система мови не лише багата, а й дуже складна та різноманітна (Dressler, Gagarina 1999; Dressler 2001). Складність флексійної системи литовської мови тісно пов’язана з продуктивністю, однак значення слова продуктивний у литовському мовознавстві чітко не визначене. Часто цей термін вважають лише поняттям синхронного мовознавства (Gaivenis 1990: 161). Крім того, іноді його розуміють як кількісну характеристику. Це означає, що чим частіше вживається певний афікс, тим він продуктивніший (Urbutis 1978: 264). Проте не беруть до уваги, що давні слова в мові вживаються частіше, ніж новотвори, тому нерідко похідні непродуктивного типу вживаються частіше, ніж продуктивного (Urbutis 1978: 264). За Dressler, продуктивність — це здатність афіксів утворювати нові слова (Dressler et al. 1997b; Dressler, Ladányi 2000). Чим частіше афікс бере участь у творенні нових слів, тим він продуктивніший. Тут продуктивність є не кількісною, а якісною характеристикою. Крім того, за теоретиками природної морфології (Wurzel 1984; Dressler et al. 1995–1996), для визначення продуктивності важливі кілька критеріїв, а саме: інтеграція запозичень, творення нових слів, чергування флексій у класах іменників. Представляючи нову класифікацію типів відмінювання іменників литовської мови, ми спи- DAIKTAVARDŽIO LINKSNIAVIMO TIPAI 81 спиратимемося на праці тих лінгвістів, у яких зроблено спроби сформувати нові класи іменників або дієслів відповідно до теорії природної морфології (латинська — Dressler 2001; російська — Dressler, Gagarina 1999; польська — Dressler et al. 1995–1996, 1997; литовська — Savickienė 2003; німецька, литовська, турецька, угорська, фінська, французька, німецька — Dressler et al. 2004). Вважаємо значущими й важливими праці литовських мовознавців (Girdenis, Rosinas 1977; Valeckienė 1998; Zavads kaitė-Ivanauskienė 2000), у яких, зважаючи на роди іменників і взаємну подібність парадигм, нетрадиційно класифікують типи відмінювання іменників литовської мови. У литовському мовознавстві небагато праць, у яких застосовано теорію природної морфології, за винятком докторської дисертації Інети Савічкене «Морфологія іменника в мовленні литовської дитини» (1999) та монографії The Acquisition of Lithuanian Noun Morphology (Savickienė 2003). У кількох бакалаврських роботах кафедри литовської мови Університету Вітовта Великого (Valentinaitė 2002; Kamandulytė 2003) також зроблено спробу переглянути класифікацію типів відмінювання іменників і обговорити продуктивність флексій іменників литовської мови. Спроба по-новому поглянути на структуру типів відмінювання іменників і створити детальну систему іменникових класів, яка показала б складність і розмаїття граматичної системи литовської мови та зв’язок флексій із просодичними елементами, є корисною з кількох поглядів. Насамперед тому, що схема відмінювання іменників сучасної литовської мови вже кілька сотень років існує без істотних змін (від часів граматики Клейна). По-друге, детальна класифікація типів відмінювання іменників допомогла б не лише розкрити систему відмінювання в цілому й визначити продуктивність флективних класів, а й дала б змогу передбачити тенденції мовних змін та дослідити їхні причини. Статистичний аналіз, проведений у цій праці, показує, якими є співвідношення типів відмінювання та акцентних класів, які акцентні класи характерні для іменників із відповідними закінченнями. Статистичні дані подано за четвертим виданням Dabartinės lietuvių kalbos žodyno (2000). У багатьох випадках вони не цілком точні. На це впливає чимало чинників, наприклад омоніми: vytis (2) «кінний посланець» (чол. р.) і vytis (4) «прут» (жін. р.). Ми намагалися заносити такі слова до обох відповідних груп парадигм. Вилучено дієслівні абстрактні іменники із суфіксами -imas, -ymas, -umas (загалом 18,7 тис.; з них до 1-го акцентного класу належить близько 12 тис., до 2-го — 6 тис.). У DLKŽ є близько 1,5 тисячі іменників із позначкою dgs. У випадках, коли вживається також однина цих слів, їх вилучено. Якщо іменник має лише значення множини, його віднесено до іменників відповідної парадигми, наприклад: sultys — до іменників на -is жіночого роду; žirklės — до іменників на -ė. У словнику є іменники (здебільшого назви осіб за діяльністю), заголовкова форма яких має лише чоловічий рід, проте вживаються й форми жіночого роду. Такі іменники жіночого роду дописано до класів із відповідними закінченнями (майже 1 тис. до -ia і майже 2 тис. до -ė). Однак деякі з наведених випадків могли залишитися непоміченими. Через таке додаткове опрацювання даних DLKŽ наведені дані можуть не цілком збігатися з даними інших авторів, наприклад ADLKŽ. 82 | INETA SAVICKIENĖ et al. 2. ТИПИ ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ Іменники литовської мови характеризуються розмаїттям флексій і складністю системи відмінювання, тому сформувати чітку й вичерпну класифікацію відмін типів непросто. Першим п’ять типів відмінювання виділив 1653 року Danielius Kleinas (Kruopas 1957). За закінченнями називного, родового й давального відмінків однини іменників він установив п’ять відмін. Jonas Jablonskis у своїй граматиці 1922 року (див. Jablonskis 1922/1997) також виділяє п’ять відмін, однак іменники, що належать до них, мають інші закінчення, ніж у типах відмінювання, виділених Клейнасом. У своїй класифікації найважливішим показником Jablonskis вважає флексію називного відмінка однини. Він також стверджує (Jablonskis 1922/1997: 19), що «форми відмінків часто відрізняються одна від одної також наголосом», і наводить приклади різних варіантів наголошування в кожній відміні. Це цікава думка, однак протягом тривалого часу на неї не зважали в усіх класифікаціях типів відмінювання іменників. Система відмін іменників литовської мови, укладена Jablonskis, подається також у виданій 1965 року Lietuvių kalbos gramatikoje (Ul vydas, red., 1965). У ній відміни описано докладніше; наголошено на значенні для визначення відміни не лише закінчення називного, а й родового відмінка однини. Як і Jablonskis, Alfredas Sennas (1966) розрізняє відміни іменників за закінченням називного відмінка однини. Однак він поділяє відміни ще докладніше, з огляду на домінантну ознаку — закінчення називного відмінка однини, рід або кінцеву частину основи. Пізніше іменники литовської мови почали класифікувати за кінцевими частинами основи, які найпростіше визначити за формою давального відмінка множини — за голосним перед кінцевими приголосними -ms (Ambrazas, red., 1997: 69). Dabartinės lietuvių kalbos gramatikoje (1997) skiriamos penkios linksniuotės: (i)a, (i)u, (i)o, e ir i. Kiekvienoje linksniuotėje pagal atskirų linksnių formų ypatybes skiriamos linksniavimo paradigmos. Ši klasifikacija yra aiškesnė ir detalesnė už Kleino sudarytą linksniuočių sistemą. Labai svarbus paradigmų, apimančių tik vieną kurią nors giminę, išryškinimas linksniuotės viduje, nes lietuvių kalbos daiktavardžiai turi giminės kategoriją, o nėra ja kaitomi kaip skaičiumi ar linksniu. Ši klasifikacija yra ir paprastesnė, kadangi norint nustatyti linksniuotę užtenka vieno daugiskaitos naudininko linksnio. Joje daiktavardžių fleksijos suklasifikuotos aiškiau nei Jablonskio ir Senno darbuose, nes skirtingos fleksijos nepriskiriamos vienai klasei. Складнішу, але докладнішу й детальнішу систему відмінювання іменників уклала Adelė Valeckienė (1998). За її словами, іменники з деякими різними основами мають подібні системи закінчень, а іноді, навпаки, іменники з тією самою основою відрізняються деякими закінченнями (Valeckienė 1998: 319). Поділ, запропонований Valeckienė, близький до класифікації за теорією природної морфології, оскільки в ньому враховано взаємну подібність парадигм. За основами іменників і подібністю систем закінчень вона виділяє три типи відмінювання ((i)a; (i)o, e і (i)u, i, en, er, es) і поділяє їх на парадигми за основами. Однак у цій класифікації складним видається третій тип відмінювання: до нього зараховано іменники з різними основами, до того ж він охоплює слова обох родів. Перші два типи Valeckienė розрізняє за DAIKTAVARDŽIO LINKSNIAVIMO TIPAI | 83 спираючись на подібність основ і закінчень, а до третього типу зараховує всі менш продуктивні й частотні типи відмінювання іменників, уже не зважаючи на подібності всередині парадигми. Тому закінчення третього типу дуже різноманітні, деякі парадигми майже зовсім не пов’язані між собою, наприклад: восьмий і чотирнадцятий типи — однакову флексію, що відрізняється лише м’якістю, мають тільки форми давального відмінка однини та родового, знахідного й місцевого відмінків множини; дев’ятий і тринадцятий типи — однакові лише флексії родового відмінка множини, що відрізняються тільки м’якістю. Незрозумілим є також віднесення основ (i)o і e до одного типу відмінювання — у всіх формах флексії різні. Aleksas Girdenis ir Albertas Rosinas (1977) daiktavardžio linksniavimo tipus klasifikuoja atsižvelgdami į diachroninius tyrinėjimus bei vienų linksniavimo tipų įtaką kitiems. Jie nustato, kad vienų kamienų žodžiai daro įtaką tik tam tikrų kamienų žodžiams (pvz., a kamienas – u kamienui). Taigi Girdenis ir Rosinas (1977: 338) pabrėžia, jog egzistuoja ne tik sąlyginė, bet ir natūrali linksniavimo tipų hierarchija, kurią galima nustatyti pagal skirtingų paradigmų sutampančių galūnių dažnumą. Svarbu tai, kad autoriai pavartoja hierarchijos terminą, tuo pabrėždami, jog ne visi linksniavimo tipai yra vienodai paplitę ir produktyvūs. Kitų lietuvių kalbininkų darbuose buvo vartojamas terminas sistema, neatsižvelgiant į netolygų linksniavimo tipams priklausančių žodžių paplitimą. Girdenis ir Rosinas sudarė hierarchinio grupavimo medį, kuriame skiriami trys linksniavimo tipai. Jie smulkiai skirstomi pagal kamienus. Visgi Girdenis ir Rosinas skirtingas galūnes turinčias paradigmas, jei jos panašios, priskiria vienai grupei (pvz., u ir iu, Cm ir Cf kamienų). Skirtingai nei Valeckienė, jie atskiria (i)a ir e kamienų daiktavardžius. Remdamiesi hierarchinio grupavimo metodu, Girdenis ir Rosinas (1977: 342) nustato, jog pagal paplitimą linksniavimo tipai išsidėsto taip: moteriškasis, vyriškasis, mišrusis. У цій праці, як і в класифікації типів відмінювання іменників, укладеній Girdenis і Rosinas, вживатиметься термін ієрархічне дерево. Хоча Girdenis і Rosinas, як наголошується в теорії природної морфології, беруть до уваги подібності парадигм, збіги закінчень і вплив одних типів відмінювання на інші, у цьому аналізі буде зроблено спробу укласти ще детальнішу класифікацію, зважаючи на найменші відмінності між парадигмами, адже саме вони визначають перехід флексій з однієї парадигми до іншої або їх неправильне вживання в процесі мовлення. Класифікуючи іменники литовської мови, у цій праці укладено два ієрархічні дерева, розрізнювальною ознакою яких є граматична категорія роду. У попередніх класифікаціях не вдалося уникнути змішування обох родів в одному класі, що ускладнює розуміння різноманітності й системності типів відмінювання іменників. Отже, у класифікації, запропонованій тут, іменники литовської мови спершу за родами поділяються на найбільші класи — макрокласи. На класи іменники литовської мови поділяються за тематичним показником — закінченням називного відмінка однини. Вибір флексії як тематичного показника зручний, адже всі іменники литовської мови мають основні флексії (англ. stem-based inflection), які, за Dresslerio (1995–1996: 5), існують тоді, коли до кореня додається певний тематичний показник. Однак постає питання: чи зараховувати кінцевий елемент основи до флексії. Valeckienė (1998: 294–295) стверджує, що, попри те, що «виділення кінцевих елементів дієслівних основ як окремих флексійних морфем дає змогу спростити опис дієслівної- 84 | INETA SAVICKIENĖ et al. флексії», кінцеві елементи дієслівних основ краще зараховувати до закінчень, оскільки така флексія комплексно позначала б усі три категорії: час, особу й число. Кінцеві елементи основ іменних частин мови тісніше пов’язані із закінченнями. Вони позначають категорію роду іменних частин мови, хоча й не завжди послідовно (Valeckienė 1998: 295). Рід позначають кінцеві елементи основ: іменники основ (i)a ir u — чоловічого роду; (i)o ir ė — здебільшого жіночого (є винятки); основи i — і чоловічого, і жіночого роду. Флексійний формант позначає число й відмінок. Отже, у цій праці іменники класифікуватимуться не лише за основами чи флексійними формантами, а й за основними флексіями (кінцевий елемент основи + флексійний формант). Для класифікації типів відмінювання іменників важлива ознака іконічності. До одного класу належать такі підкласи, що мають високий ступінь іконічності — багато флексій, які збігаються. Отже, класи, підкласи й підпідкласи іменників пов’язані певним індикатором подібності — кількістю флексій, що збігаються в парадигмах. Класи іменників розташовано за методом ієрархічного дерева, де під час переходу від найвищого рівня до найнижчого діє принцип успадкування (Dressler, Gagarina 1999: 755), тобто нижчі класи мають основну ознаку вищого класу. У класифікації типів відмінювання іменників виокремлено також найнижчу ланку — мікрокласи. У ній показано різноманітність найдрібніших флексійних класів (підпідкласів або підкласів) за акцентними й приголосними чергуваннями. Кількісну продуктивність мікрокласів розглянуто далі, однак її можна побачити й у поданих схемах ієрархічних дерев (див. схеми 1 і 2), а також у таблицях у додатках, де представлено класифікацію типів відмінювання іменників литовської мови та докладну статистику акцентних парадигм і морфонологічних варіантів. Під час аналізу матеріалу спиралися на три форми-приклади — називного відмінка однини, давального відмінка множини та знахідного відмінка множини. Називний відмінок однини й давальний відмінок множини важливі для визначення типу відмінювання, а знахідний відмінок множини разом із давальним відмінком множини — для визначення мікрокласів, що відповідають акцентним типам литовської мови. Для деяких мікрокласів знадобилася й четверта форма, у основі якої відбуваються морфонологічні чергування. 2.1. Макроклас чоловічого роду До класу -(i)as, -is/-ys належать іменники, які в називному відмінку однини мають різні закінчення -as, -ias, -is, -ys, а в давальному відмінку множини — -(i)ams. Це найчисленніший клас: до нього належить майже половина всіх іменників (близько 14 тис., без віддієслівних абстрактних іменників на -imas, -ymas, -umas). Флексії -as і -ias (7,3 тис., тобто 28% усіх іменників) можна віднести до одного підкласу, оскільки вони різняться рядом голосного (або м’якістю кінцевого приголосного кореня), формою місцевого відмінка однини двоскладового підпідкласу -ias і формою кличного відмінка однини (див. таблицю 1). Через різницю в ряді голосного зазначені флексії належать до різних підпідкласів. Відмінності форм кличного відмінка не є суттєвими, адже трапляються навіть усередині підпідкласу -as (klausime, tėvai) і підкласу -ias (kely, kirpėjau, elni). Другий підклас утворюють слова із закінченнями -is і -ys (6,5 тис., або 25% усіх іменників). У відмінкових парадигмах ці флексії повністю збігаються, відрізня- DAIKTAVARDŽIO LINKSNIAVIMO TIPAI 85 ються лише довжиною голосного в закінченнях називного та кличного відмінків однини. Важливо, що не всі іменники чоловічого роду, які мають відповідний тематичний показник — закінчення називного відмінка однини -is, — належать до підкласу -is/-ys. Такі іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -is, а в давальному відмінку множини — -ims (dantis,dantims), зараховують до невирівняного макрокласу жіночого роду (англ. Macroclassof default Feminine Gender). Таке нехтування критерієм роду зумовлене принципом природної морфології: враховувати природність засвоєння та вивчення мови, ознаки іконічності й простоти. Іменники жіночого роду класу -is майже в усіх формах іконічні щодо іменників чоловічого роду класу -is, які в давальному відмінку множини мають флексію -ims (відрізняється лише закінчення давального відмінка однини: žuviai / dančiui). Отже, легше засвоїти чи вивчити систему іменникових класів, ототожнюючи або зіставляючи їхні закінчення. За принципом іконічності підкласи -(i)as і -is/-ys віднесено до одного класу: вони ідентичні у формах множини, а в однині різняться лише формами називного та знахідного відмінків. Така незначна відмінність підкласів впливає на вивчення й засвоєння мови. Форми цих відмінків часто плутають (замість elnią кажуть elnį, замість žvejys — žvejas). Такі варіації дуже поширені в мовах із розвиненою флективною системою (Dressler 1998). За словами Jakulytė (1996: 195), такі явища на морфологічному рівні, як чергування основ або закінчень, є проявами спрощення мови. Відповідно до принципу природності флексії одного підкласу вживаються замість флексій іншого підкласу. ТАБЛИЦЯ 1. -(i)as, -is/-ysЗРАЗКИ ВІДМІНЮВАННЯ КЛАСУ1 Однина Множина Підкласи -as -ias -is/-ys -as -ias -is/-ys Н. vard-as kel-ias sen-is, vabzd-ys vard-ai kel-iai sen-iai, vabzdž-iai Р. vard-o kel-io sen-io, vabzdž-io vard-ų kel-ių sen-ių, vabzdž-ių Д. vard-ui kel-iui sen-iui, vabzdž-iui vard-ams kel- iams sen- iams, vabzdž- iams Зн. vard-ą kel-ią sen-į, vabzd-į vard-us kel-ius sen-ius, vabzdž-ius Ор. vard-u kel-iu sen-iu, vabzdž-iu vard-ais kel-iais sen-iais, vabzdž-iais М. vard-e kel-yje sen-yje, vabzd-yje vard-uose kel-iuose sen-iuose, vabzdž-iuose Кл. vard-e tėv-ai kel-y eln-i, vard-ai kel-iai sen-iai, vabzdž-iai vėj-au 1 Відмінності форм відмінків виділено жирним. 86 | INETA SAVICKIENĖ et al. СХЕМА 1. ІЄРАРХІЧНЕ ДЕРЕВО МАКРОКЛАСИ ІМЕННИКІВ ЧОЛОВІЧОГО РОДУ (ЧИСЛО В ДУЖКАХ ПОКАЗУЄ АКЦЕНТНИЙ ТИП). DAIKTAVARDŽIO LINKSNIAVIMO TIPAI | 87 СХЕМА 2. ІЄРАРХІЧНЕ ДЕРЕВО НЕОДНОРІДНОЇ МАКРОКЛАСИ ІМЕННИКІВ ЖІНОЧОГО РОДУ (ЧИСЛО В ДУЖКАХ ПОКАЗУЄ АКЦЕНТНИЙ ТИП). 88 | INETA SAVICKIENĖ et al. Підпідкласи -as, -ias і підклас -is/-ys поділяються на найдрібніші одиниці — мікрокласи, які визначаються за акцентними чергуваннями. До підпідкласу -as належить багато слів (6,4 тис., без дієслівних абстрактних іменників, тобто 25% усіх іменників); вони поділяються на чотири мікрокласи, що відповідають чотирьом акцентним типам литовської мови. Найчисленніші — перший і другий²: 4 а. п. (0,5%): 3 а. п. (9%): 1 а. п. (30%): 2 а. п. (60,5%) = 1: 2: 6: 10. Підпідклас -ias не такий численний (944 слова, тобто 4% усіх іменників). У цьому підпідкласі виразно переважає мікроклас 1-го акцентного типу, що складається переважно з назв осіб, які виконують певну дію, із суфіксами -ėjas, -ojas, -tojas. Лише 20 іменників належать не до першого акцентного типу: 16 — до другого (напр.: galvijas, šalavijas), 1 — до третього (velnias), 6 — до четвертого (kraujas, svečias, kelias, pelėjaI, klijai, kapojai). Підклас -is/-ys має чотири мікрокласи, які відповідають чотирьом типам наголошування в литовській мові. Варіанти з коротким голосним закінчення можуть мати лише кореневий наголос (іменників 1-го акцентного типу близько 3 тис., 2-го — близько 2,2 тис.), а з довгим голосним — лише флексійний наголос (3-й тип — майже 900 іменників³, 4-й — майже 300). Ці мікрокласи мають по два варіанти, що розрізняються за приголосними чергуваннями в основах іменників (t переходить у č, напр.: pojūtis, pojūčiams; d переходить у dž, напр.: žodis, žodžiams). Таке морфонологічне чергування відбувається майже в половині іменників із закінченням -is і лише в 12% іменників із закінченням -ys. До класу -(i)us належать іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення -us або -ius (523 слова, тобто 2% іменників). Цьому класу властиві особливі флексії, зумовлені характерним кінцевим елементом основи (i)u. Таке явище, коли одна флексійна форма визначає інші форми тієї самої парадигми, називається чинником, що визначає парадигматичну структуру (Dressler 1997a). В інших класах немає елемента основи u, який визначає парадигматичну структуру класу -(i)us. Клас -(i)us поділяється на два підкласи — -us і -ius, які відрізняються закінченнями називного, давального, орудного та кличного відмінків множини, а також м’якістю кінцевого приголосного кореня в інших відмінках (див. таблицю 2). Підклас -us дуже відрізняється від -(i)as і -is/-ys, оскільки тут немає повністю однакових закінчень, за винятком давального відмінка однини та родового, знахідного й місцевого відмінків множини. Підклас -ius має багато спільного з підкласами -(i)as і -is/-ys: форми всіх відмінків множини збігаються. Через збіг флексій множини іменники підкласу -ius в однині часто вживаються з флексіями підкласів -(i)as і -is/-ys (замість vaisiaus вживається також vaisio). Підклас -us нечисленний (лише 19 слів, тобто 0,07% усіх іменників): 7 з них належать до другого акцентного типу (напр.: turgus, cukrus), 2 слова (sūnus і lietus) — до третього, 10 слів — до четвертого (напр.: medus, alus, midus). У цьому підкласі є багато де- 2 Символом «а. п.» позначається акцентна парадигма, або акцентний тип. Ліворуч від знака рівності вказано акцентні типи, праворуч — співвідношення між ними за кількістю слів. Тут співвідношення округлено до цілих чисел. Це рівняння слід читати так: слів 3-го акцентного типу втричі більше, ніж 4-го, 1-го — у 6 разів більше, 2-го — у 10 разів. 3 Тут можна було б додати ще майже 100 слів, наголос у яких не усталився. DAIKTAVARDŽIO LINKSNIAVIMO TIPAI 89 ефективних парадигм — тих, що мають лише форму однини (cukrus, alus) або лише форму множини (pietūs). ТАБЛИЦЯ 2. ПРИКЛАДИ ВІДМІНЮВАННЯ КЛАСУ -(i)us Однина Множина Підкласи -us -ius -us -ius Н. turg-us amž-ius turg-ūs amž-iai Р. turg-aus століт-тя ринк-ів століт-ь Р. ринк-ові століт-тю ринк-ам століт-тями Зн. ринк-ів століт-ь ринк-и століт-тя М. ринк-ами століт-тям торг-уміс віками Vt. торг-овищі віці торг-овищах віках Š. торг-ом віком торг-ів віки До підкласу -ius належить більше слів, ніж до -us (504, тобто 2% усіх іменників). У цьому підкласі переважають іменники з кореневим наголосом (1-го і 2-го типів наголошування): 186 слів належать до першого типу наголошування (наприклад: rytojus, kriterijus), 314 — до другого (наприклад: baldžius, vaisius, pavojus). До DLKŽ внесено 3 діалектні слова: 3ᵇ atlas і слова 4-го типу наголошування vedlius та tanius. Клас -uo не поділяється на підкласи. Усі чоловічі іменники, що належать до нього, становлять один тип (див. таблицю 3). Це нечисленний клас: до нього належить лише 65 слів (0,2% усіх іменників). Усі вони належать до третього типу наголошування і відрізняються лише інтонацією ненаголошеного складу перед кінцевим. ТАБЛИЦЯ 3. ПРИКЛАД ВІДМІНЮВАННЯ КЛАСУ -uo Однина Множина Н. вод-а вод-и Р. вод-и вод-ів Д. вод-і вод-ам З. вод-у вод-и М. вод-і вод-ами 90 | INETA SAVICKIENĖ et al. ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ 3 Однина | Множина М. | vanden-yje | vanden-yse Зн. | vanden-je | vanden-ys У литовській мові є такі іменники чоловічого роду, які не можна віднести до жодного типу відмінювання. Вони морфологічно, за просодичними елементами або морфонологічно відрізняються від усіх інших іменникових парадигм. Парадигми таких іменників називаються ізольованими. Це іменники чоловічого роду šuo, mėnuo, viešpats, žmogus (див. таблицю 4). ТАБЛИЦЯ 4. ІЗОЛЬОВАНІ ПАРАДИГМИ ЧОЛОВІЧОГО РОДУ ВІДМІНЮВАННЯ Однина Н. | š-uo | mën-uo | viešpat-s | žmog-us Р. | šun-s | mėnes-io | viešpat-ies | žmog-aus Д. | šun-iui | mėnes-iui | viešpač-iui | žmog-ui Зн. | šun-į | mėnes-į | viešpat-į | žmog-ų Ор. | šun-imi | mėnes-iu | viešpat-imi | žmog-umi М. | šun-yje | mėnes-yje | viešpat-yje | žmog-uje Кл. | šun-ie | mėnes-ie | viešpat-ie | žmog-au Множина Н. | šun-ys | mėnes-iai | viešpač-iai | žmon-ės Р. | šun-ų | mėnes-ių | viešpač-ių | žmon-ių Д. | šun-ims | mėnes-iams | viešpač-iems | žmon-ėms Зн. | šun-is | mėnes-ius | viešpač-ius | žmon-es Ор. | šun-imis | mėnes-iais | viešpač-iais | žmon-ėmis М. | šun-yse | mėnes-iuose | viešpač-iuose | žmon-ėse Кл. | šun-ys | mėnes-iai | viešpač-iai | žmon-ės DAIKTAVARDŽIO LINKSNIAVIMO TIPAI 91 Відмінювання іменника šuo (4 акцентна парадигма) подібне до відмінювання класу -uo. Тому в граматиках цей іменник зазвичай відносять до іменників akmuo, vanduo. Valeckienė (1998: 320) відносить його до дванадцятої парадигми, виокремленої за основою на (e)n, а Vytautas Ambrazas, red. (1997: 77) — до одинадцятої парадигми за флексією -uo. Однак флексії цих іменників збігаються лише в називному відмінку однини (akmuo / šuo); в інших відмінках до флексій іменників чоловічого роду класу -uo належить кінцевий елемент основи -e, якого ізольована парадигма šuo не має (akmens / šuns, akmeniui / šuniui). Іменник mėnuo (1 акцентна парадигма), за винятком називного відмінка однини, відмінюється за парадигмою субкласу -is/-ys (mėnuo / brolis, mėnesio / brolio, mėnesiui / broliui…). Через відмінну флексію називного відмінка однини його слід вважати ізольованою парадигмою. Парадигма флексій іменника viešpats дуже заплутана. Форма називного відмінка однини цього іменника має флексію -s, властиву лише їй. Інші флексії однини відповідають флексіям субкласу чоловічого роду -is (невирівняного макрокласу жіночого роду) (viešpaties / danties, viešpačiui / dančiui…). Флексії однини цього субкласу були б тотожні флексіям іменника viešpats, якби його вважати скороченою формою іменника viešpatis. Однак флексії множини слова viešpats збігаються з флексіями класу -(i)as, -is/-ys (viešpačiai / keliai, viešpačių / kelių, viešpačiams / keliams…). Тому Alfredas Sennas (1966: 130) вважає цей іменник типом змішаного відмінювання. Іменник žmogus також відмінюється змішано. Його закінчення однини відповідають закінченням субкласу -us (žmogus / medus, žmogaus / medaus, žmogų / medų…), а множини — флексіям -e (žmonės / katės, žmonių / kačių, žmonėms / katėms…). Artūras Judžentis (2002: 40) не відносить цей іменник ані до чоловічого, ані до жіночого роду, а вважає його гетерогенним. 2.2. Нецілісний макроклас жіночого роду До класу -(i)a, -i належать іменники (майже 5,4 тис. слів, тобто 21% усіх іменників), форми називного відмінка однини яких мають закінчення -a, -ia, -i. Цей клас поділяється на два підкласи — -(i)a і -i, а підклас -(i)a — на два підпідкласи, -a і -ia, які різняться лише чергуванням голосних або м’якістю кінцевого приголосного кореня. Флексії підкласів -ia і -i характеризуються високим ступенем іконічності: вони збігаються аж у шести відмінках, розрізняючись лише формами називного та кличного відмінків однини (див. таблицю 5). З погляду граматичного роду підпідклас -a численний (майже 3,4 тис. слів, тобто 13% усіх іменників), але неоднорідний: у DLKŽ 12 слів подано як іменники чоловічого роду, наприклад: maršalka, vaidila, viršila, vaivada, barzdyla, а 265 слів — як іменники спільного роду, наприклад: mušeika, persona, nebrendila, neklaũžada, namisėda4, тоді як усі інші належать до жіночого роду. 4 У цій класифікації ми окремо не виділяли таких класів, підкласів чи мікрокласів, форми яких повністю збігаються, а відрізняються лише за семантичним або синтаксичним критерієм розрізнення роду. 92 | INETA SAVICKIENĖ et al. ТАБЛИЦЯ 5. ПРИКЛАДИ ВІДМІНЮВАННЯ КЛАСУ -(i)a, -i Однина Множина Підкласи -a -ia -i -a -ia -i Н. kain-a пан-і невіст-ка цін-и пані невіст-ки К. цін-и пан-і невіст-ки цін пан невіст Р. цін-і пан-і невіст-і kain-oms pon-ioms marč-ioms G. kain-ą pon-ią marč-ią kain-as pon-ias marč-ias Įn. kain-a pon-ia marč-ia kain-omis pon-iomis марч-іоміс Відм. кайн-оє пон-іоє марч-іоє кайн-осе пон-іосе марч-іосе Зн. кайн-а пон-іа март-і кайн-ос пон-іос марч-іос Підклас -а має чотири мікрокласи, що відповідають чотирьом литовським наголосовим типам. Іменників із наголосом на корені утричі більше, ніж із наголосом на закінченні: 4 а. п. (13%): 3 а. п. (13%): 2 а. п. (21%): 1 а. п. (43%) = 1: 1: 2: 4. Підклас -ia також досить численний: він охоплює майже 2 тис. слів (8% іменників). Він також має чотири мікрокласи різної чисельності: 3 акцентна парадигма (1%): 4 акцентна парадигма (2%): 2 акцентна парадигма (6%): 1 акцентна парадигма (91%) = 1: 2: 5: 83. До підкласу -i належать лише два слова — marti, pati, — тому він називається мініпідкласом. Іменник pati у сучасній мові вживається рідко; його замінив іменник žmona. Це свідчить про те, що незабаром від цього мініпідкласу може залишитися лише ізольована парадигма marti. Про занепад мініпідкласу -i свідчить також часта заміна флексії -i у називному відмінку однини флексією підкласу -(i)a (marčia, pačia). Обидва слова належать до четвертого типу наголошування. До класу -ė належать іменники жіночого (майже 6 тис., 23% усіх іменників), чоловічого (4 слова) та спільного (19 слів) роду, однак, як уже зазначалося, нас цікавлять лише іменники жіночого роду, оскільки форми іменників інших родів цілком тотожні формам жіночого роду (див. таблицю 6). Підклас жіночого роду -ė є найчисленнішим серед усіх класів жіночого роду. Усі іменники цього підкласу слід поділити на чотири мікрокласи за типами наголошування. Із майже 6 тис. іменників цього підкласу лише 185 мають 3-й тип наголошування і 202 — четвертий; усі решта мають наголос на основі: 3 акцентна парадигма (3%): 4 акцентна парадигма (3%): 1 акцентна парадигма (45%): 2 акцентна парадигма (49%) = 1: 1: 15: 16. Ці мікрокласи мають по два варіанти, розрізнювані за чергуваннями приголосних у основах (vaivorykštė / vaivorykščių, bitė / bičių, aikštė / aikščių, kėdė / kėdžių). Таких морфонологічних змін зазнає чверть іменників цього підкласу (1-й тип наголошування — 15%, 2-й — 35%, 3-й — 23%, 4-й — 12%). DAIKTAVARDŽIO LINKSNIAVIMO TIPAI 93 ТАБЛИЦЯ 6. ПРИКЛАДИ ВІДМІНЮВАННЯ КЛАСУ -ė Однина Множина Підкласи жін. р. -ė чол. р. -ė жін. р. -ė чол. р. -ė Н. bit-ė dėd-ė bit-ės dėd-ės Р. bit-ės dėd-ės bič-ių dėdž-ių Д. bit-ei dėd-ei bit-ems dėd-ems Зн. bit-ę dėd-ę bit-es dėd-es Ор. bit-e dėd-e bit-ėmis dėd-ėmis Місц. bit-ėje dėd-ėje bit-ėse dėd-ėse Кл. bit-e dėd-e bit-ės dėd-ės 4 іменники чоловічого роду належать до другого типу наголошування. Вони позначають осіб чоловічої статі (dėdė, tėtė, ciucė, dailidė). У DLKŽ як іменники спільного роду подано 19 іменників, які можуть належати до всіх 4 типів наголошування, наприклад: garsenybė (1-й тип наголошування), tauškalyne (2-й тип наголошування), mėmė (4-й тип наголошування), spiegėlė (3ⁱ тип наголошування). До класу -is належать майже іконічні іменники жіночого (245 слів, тобто 1% усіх іменників) і чоловічого (24 іменники) родів (див. таблицю 7). ТАБЛИЦЯ 7. ПРИКЛАДИ ВІДМІНЮВАННЯ КЛАСУ -is Однина Множина Підкласи жін. р. чол. р. жін. р. чол. р. Н. nos-is ropuon-is nos-ys ropuon -ys Р. nos-ies ropuon -ies nos-ių ropuon -ių Д. nos-iai ropuon -iui nos-ims ropuon -ims Зн. nos-į ropuon -į nos-is ropuon -is Ор. nos-imi ropuon -imi nos-imis ropuon -imis Місц. nos-yje ropuon -yje nos-yse ropuon -yse Кл. nos-ie ropuon -ie nos-ys ropuon -ys 94 | INETA SAVICKIENĖ et al. Лише флексія давального відмінка однини розрізняє підклас жіночого роду та підклас чоловічого роду (nosiai / ropuoniui). Через такий високий ступінь іконічності підклас чоловічого роду -is зараховується до неоднорідного класу -is макрокласу жіночого роду. Підклас жіночого роду -is має три домінантні мікрокласи. Перший збігається з першою акцентною парадигмою (50 іменників). Він має два варіанти: у 39 слів відбуваються чергування приголосних у корені (kliūtis / kliūčių). Найчисельніший — мікроклас третьої акцентної парадигми, у якому майже всі іменники (із 94 цілих 84) зазнають чергування кінцевих приголосних основи t, d. До четвертої акцентної парадигми належать 99 іменників (76 із них зазнають морфонологічного чергування приголосних). Лише два слова цього підкласу належать до другої акцентної парадигми: gaištis, slistis. Серед іменників чоловічого роду класу -is найбільше (19 із 24) належать до третьої акцентної парадигми, наприклад: žvėris, debesis; по одному — до першої (geležuonys) і другої (pirmuonys) акцентних парадигм; 3 слова подаються як такі, що належать до четвертої акцентної парадигми: petys, ropuonis, dantis. Кореневий приголосний останнього слова зазнає морфонологічного чергування: dantis / dančiui. Як іменники спільного роду в DLKŽ наведено 6 іменників: gobuonis (2, 3ᵃ), žiniuonis (2, 4), palikuonis (2, 3⁴ᵇ), dels(u)onis (3ᵇ), giežuonis (3ᵇ), vagis (4). Перші три слова в словниках подаються варіантно також як іменники чоловічого роду на -is. У деяких слів класу -is у родовому відмінку множини основа має твердий або м’який приголосний. Твердий приголосний основи мають 28 слів: durys, grindys, obelis, geležis, kepenys, šaknis, žąsis, ausis, naktis, krūtis, žuvis, pušis, dantis, debesis, smegenys, gelmenys, šermenys, sėdmenys, ėdmenys, žiodmenys, audmenys, žiomenys, riedmenys, vedmenys, ašmenys, nešmenys, putmenys, antruonys. Інші слова мають м’який приголосний основи, наприклад: nosis, širdis, antis тощо. У литовській мові є іменники жіночого роду, чиї флексії в парадигмі не збігаються з флексіями жодного з названих класів. Це ізольовані парадигми. До них належать давні литовські іменники, що позначають спорідненість, — duktė ir sesuo (див. таблицю 8). ТАБЛИЦЯ 8. ВІДМІНЮВАННЯ ІЗОЛЬОВАНИХ ПАРАДИГМ ЖІНОЧОГО РОДУ Одн. Множ. Одн. Множ. Н. сест-ра сестер-и дочк-а дочер-и Р. сест- сестер дочер- дочок Д. сестрам сестрам дочкам дочкам Зн. сестер сестер дочок дочок Місц. seser-imi seser-imis dukter-imi dukter-imis DAIKTAVARDŽIO LINKSNIAVIMO TIPAI | 95 ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ 8 Одн. Мн. Одн. Мн. М. seser-yje seser-yse dukter-yje dukter-yse З. seser-ie seser-ys dukter-ie dukter-ys Парадигми цих іменників мало відрізняються. Флексії іменників sesuo і duktė відрізняються лише в однині називного відмінка, а всі інші форми ідентичні. Ці іменники належать до третього типу наголошення. 3. ПІДСУМКОВІ ЗАУВАЖЕННЯ У цій праці побудовано два ієрархічні дерева, на найвищому рівні яких розташовані макрокласи, розмежовані за категорією граматичного роду. Змішування родів у макрокласах було неминучим через високий ступінь іконічності підкласу чоловічого роду -is і підкласу жіночого роду -is, що має велике значення для теорії природності. Слід звернути увагу на те, що в макрокласі чоловічого роду немає прикладів жіночого роду, тоді як серед усіх флексій жіночого роду виявлено слова чоловічого роду. Щоправда, відсоток невеликий (лише 0,2% усіх іменників), проте до цієї групи входять справді давні слова, деякі з яких досить часто вживаються в реальному мовленні. Тому різноманітність флексій іменників чоловічого роду значно більша. Цікавим є й інший результат статистичних даних: у литовській мові 55% іменників мають чоловічий рід, 45% — жіночий (див. таблицю 9). Подібні дані отримала й Žilinskienė (2002: 106–116), досліджуючи розподіл родів у реальному мовленні: майже 60% уживаних іменників мають чоловічий рід, 40% — жіночий. ТАБЛИЦЯ 9. РОЗПОДІЛ ІМЕННИКІВ ЗА КЛАСАМИ ТА ТИПАМИ НАГОЛОШЕННЯ Клас Одн. Рід Тип наголошення Варіанти Усього наз. відмінок закінчення 1 2 3 3ᵃ 3ᵇ 3⁴ᵃ 3⁴ᵇ 4 -(i)a, -i -a жін. 1571 635 19 58 369 16 1 405 26 3100 5385 чол. 1 11 0 0 0 0 0 0 0 12 (21%) спіл. 207 32 3 1 6 0 0 16 1 266 -ia, -ja жін. 1821 114 0 0 22 0 0 43 5 2005 -i жін. 0 0 0 0 0 0 0 2 0 2 96 | INETA SAVICKIENĖ et al. ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ 9 Клас Одн. Граматичний рід Наголос Варіанти Усього закінчення наз. відм. 1 2 3 3a 3b 34a 34b 4 -Ė -ė жін. 2668 2895 14 30 125 14 1 202 59 6008 6031 чол. 0 4 0 0 0 0 0 0 0 4 (23%) спільн. 2 6 0 0 7 0 0 4 0 19 -is -is жін. 50 2 7 10 76 1 0 99 10 255 290 чол. 1 1 2 6 10 0 1 3 3 27 (1%) спільн. 0 0 0 0 3 0 1 1 3 8 -(i)as, -as чол. 1907 3499 90 35 393 48 5 340 94 6411 -is/-ys -ias, чол. 921 16 1 0 0 0 0 6 0 944 13893 -jas (53%) -is чол. 3085 2188 0 0 0 0 0 0 22 5295 -ys чол. 0 0 16 192 581 48 25 282 102 1246 -(i)us -ius, чол. 186 314 0 0 1 0 0 2 1 504 523 -jus (2%) -us чол. 0 7 2 0 0 0 0 10 0 19 -uo -uo чол. 0 0 0 23 38 1 0 0 1 63 Чоловічий рід у сучасній літературній литовській мові є немаркованим, іменники, що до нього належать, уживаються дещо частіше, ніж іменники жіночого роду, однак підкласи чоловічого роду можуть мати флексії макрокласу жіночого роду. Через це іноді важко визначити граматичний рід іменника, особливо іменників із закінченням називного відмінка однини -is та родового відмінка -ies; наприклад, іменник vinis часто вважають іменником чоловічого роду, хоча в DLKŽ (2000) його подано як іменник жіночого роду. Обидва макрокласи мають по три класи; неоднорідні класи жіночого роду -(i)a, -i та -is, а також класи чоловічого макрокласу -(i)as, -is/-ys і -(i)us мають по два підкласи. Підкласи -(i)as, -(i)a мають ще по два підпідкласи. Підпідкласи, або підкласи й класи найнижчого рівня (наприклад, -ė), мають різну кількість домінантних мікрокласів та їхніх варіантів. Іменники підпідкласів -as, -ias і -a, -ia мають по кілька DAIKTAVARDŽIO LINKSNIAVIMO TIPAI 97 мікрокласів, які розрізняються за типом наголосу. До підкласу -is/-ys належать чотири мікрокласи, кожен із двома варіантами, що розрізняються за чергуваннями приголосних у основах. Таку складну систему мікрокласів мають також підклас жіночого роду -ė та підклас жіночого роду -is. Загалом у двох ієрархічних деревах є 50 варіантів мікрокласів. Отже, маємо стільки варіантів іменників, розрізнюваних за морфологічними, акцентними та чергуваннями приголосних у основах. Велика кількість мікрокласів свідчить про складність і багатство відмінювання іменника та граматичної системи литовської мови загалом. Мікрокласи іменника Неоднорідний макроклас жіночого роду має більше мікрокласів, але це не означає, що всі вони характеризуються граматичною категорією жіночого роду. П’ять мікрокласів, що належать до цього макрокласу, є чоловічого роду. Важливо, що виокремлення макрокласів не зараховує самі іменники до того чи іншого роду, а пов’язує флексійні класи в типи відмінювання жіночого й чоловічого роду відповідно до ступеня іконічності. СКОРОЧЕННЯ ADLKŽ – Atgalinis dabartinės lietuvių kalbos žodynas, уклад. V. Žilinskienė. Vilnius: Matematikos ir informatikos institutas, 1995. DLKŽ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, відп. ред. S. Keinys. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2000. LITERATŪRA AMBRAZAS, V., red., 1997: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, 3 leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. DRESSLER, W. U. 1998: Produktivität als Zentralbegriff der grammatischen (bes. Flexionsmorphologischen) Systemadäquatheit. Terzvan-Kopecky, Hrsg., II. Internationales Symposium zum Thema Natürlichkeitstheorie: Sammelband, Universität Maribor: Pädagogische Fakultät, 113–124. DRESSLER, W. U. 2001: Latin Inflection Classes and Paradigm Families. MS. DRESSLER, W. U., DRAŻYK, R. and D., DZIUBALSKA-KOŁACZYK, K. & JAGŁA, E. 1995–1996: On the earliest stages of acquisition of Polish declension. Wiener Linguistische Gazette 53–54, 1–21. DRESSLER, W. U., DZIUBALSKA-KOŁACZYK, K. 1997a: Contributions from the acquisition of Polish phonology and morphology to theoretical linguistics. Eliasson, S., Jahr, E. H., eds. Language and its Ecology. Essays in honour of Einar Haugen, Berlin, New York: Mouton de Gruyter, 379–399. DRESSLER, W. U., DZIUBALSKA-KOŁACZYK, K., FABISZAK M. 1997b: Polish inflection classes within Natural Morphology, Bulletin de la Société Polonaise de Linguistique 53, 95–119. 98 | INETA SAVICKIENĖ et al. Dressler, W. U., Gagarina, N. V. 1999: Basic questions in establishing the verb classes of contemporary Russian. Fleishman, L. et al., eds., Essays in Poetics, Literary History and Linguistics. Festschrift V. V. Ivanov, Moscow: OGI, 754–760. Dressler, W. U., Kilani-Schoch, M., Klampfer, S. 2002: How does a child detect morphology? MS. Dressler, W. U., Kilani-Schoch, M., Pestál, L., Gagarina, N., Pöchtrager, M. 2004: On the Topology of Inflection Class Systems. 11th International Morphology Meeting: Abstracts, 44–45. Dressler, W. U., Klampfer, S., Ravid, D., Korecky-Kröll, K., Laaha, G. 2002: Early noun Plurals in German: Regularity, productivity or default? MS. Dressler, W. U., Ladányi, M. 2000: Productivity in Word Formation (WF): a morphological approach. Acta Linguistica Hungarica 47 (1–4), 103–144. Gaivenis, K., Keinys, S. 1990: Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa. Girdėnis, A., Rosinas, A. 1977: Lietuvių kalbos daiktavardžio linksniavimo tipų hierarchija ir pagrindinės jos kitimo tendencijos (bendrinės kalbos ir žemaičių tarmės duomenimis). Baltistica 13 (2), 338–348. Jablonskis, J. 1922/1997: Lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Jakulytė, D. 1996: Daiktavardžių kamienų mišimas „Knygoje nob[a]žnystės“. Acta Linguistica Lithuanica 36, 120–126. Judžentis, A. 2002: Naujas žvilgsnis į lietuvių kalbos daiktavardžių giminės kategoriją. Acta Linguistica Lithuanica 46, 39–47. Kamandulytė, L. 2003: Lietuvių kalbos daiktavardžio klasės ir jų produktyvumas. Bakalauro darbas, Kaunas: VDU. Kruopas, J., red., 1957: Pirmoji lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1957. Paulauskienė, A. 1994: Lietuvių kalbos morfologija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Savickienė, I. 1999: Lietuvio vaiko daiktavardžio morfologija. Daktaro disertacija, Kaunas: VDU. Savickienė, I. 2003: The Acquisition of Lithuanian Noun Morphology, Wien: Österreichische Akademie der Wissenschaften. Senn, A. 1966: Handbuch der litauischen Sprache I, Heidelberg: Winter. Ulvy das, K., red., 1965: Lietuvių kalbos gramatika 1: Fonetika ir morfologija, Vilnius: Mintis. Urbutis, V. 1978: Žodžių darybos teorija, Vilnius: Mokslas. Valekienė, A. 1998: Funkcinė lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Valentinaite, L. 2002: Lietuvių kalbos daiktavardžio fleksijų produktyvumas. Bakalauro darbas, Kaunas: VDU. Wurzel, W. U. 1984: Flexionsmorphologie und Natürlichkeit, Berlin: Akademie-Verlag. Zavadskaite-Ivanauskienė, A. 2000: Mikalojaus Daukšos Postilės daiktavardžio linksniavimo tipų hierarchija. Acta Linguistica Lithuanica 43, 11–17. Žilinskienė, V. 2002: Žodžių formų vartojimas lietuvių kalbos dalykinio ir publicistinio stiliaus duomenimis. Lituanica 1 (49), 106–116. Ineta Savickienė Asta Kazlauskienė Laura Kamandulytė Vytauto Didžiojo universitetas S. Daukanto g. 28, 3000 Kaunas, Lietuva [email protected] [email protected] Gauta 2004 04 02