Šiaurės vidurio Lietuvos vietovardžiai su priesaga „-išk-“

ACTA LINGUISTICA LITHUANICA L (2004), 1 – 10 Топоніми північної середньої Литви із суфіксом -išk- RENATA ENDZELYTĖ Університет Вітовта Великого, Каунас У цій статті розглянуто литовські власні назви, утворені за допомогою суфікса -išk-, що походить від індоєвропейського *-isk’-. У більшості випадків цей суфікс є показником новотвору зі значенням місця, залежності або характерної ознаки. Топоніми з цим суфіксом утворюються від особових імен, апелятивів або інших топонімів. У хронологічному аспекті топоніми із суфіксом -išk- мають відносно недавнє походження; переважно це похідні від інших власних назв (рідше — від апелятивів). 1. ВСТУП Суфікс -išk- дуже давній; він розвинувся з праіндоєвропейського суфікса *-isk’-. Цей суфікс мають слов’яни, германці та скандинави (Ambrazas 2000: 183). Серед балтійських мов він найрідше трапляється в латиській, а в литовській і прусській мовах похідних від нього було багато (Skardžius 1996: 150). Суфікс -išk- насамперед означає «наявність певних характерних для когось властивостей […], пов’язаних із самою сутністю речі» (Skardžius 1996: 153). У прикметниках суфікс -išk- надає узагальненого значення якості — ознаки, властивої предметові чи поняттю, позначеному твірним словом. Більшість прикметників із -išk- переходять в іменники, наприклад: dváriškis, moteriškė (пор. прикм. mót eriška), namiškis, vyriškis (пор. прикм. výriškas), téviškė. Варіант суфікса -išk- — -iškas, -a — один із найпродуктивніших суфіксів творення якісних прикметників. Його похідні становлять ядро групи прикметників подібної та характерної ознаки. Найхарактерніше словотвірне значення цього суфікса у відприкметникових прикметниках — «подібний до предмета, названого твірним словом» (šmé kl iškas vaizdas, draugiškas žmogus). Прикметники із суфіксом -iškas, -a також позначають істотні властивості предмета; це значення тісно пов’язане зі значенням характерної ознаки. Прикметники із суфіксом -iškas, -a зазвичай утворюються від похідних або складних прикметників, які можуть уживатися й як іменники, та позначають характерну або істотну властивість предмета (безглузда надія, безнадійний стан). (Ambrazas, ред., 1994: 207–208). У сучасній литовській мові за допомогою варіанта суфікса -išk- — -iškis, -ė — від власних назв (назв міст, містечок і сіл) зазвичай утворюють назви осіб за місцем їхнього походження або проживання, наприклад: kauniškis, -ė, vilniškis, -ė. У діалектах похідні із суфіксом -iškis, -ė трапляються частіше, ніж похідні із суфіксом -ietis, -ė, що утверджується в літературній мові. Від власних назв утворюються також прикметники зі значенням відокремленої ознаки (подібні до згаданих вище іменників), наприклад: vilniškiai svečiai. Від загальних назв, що позначають місце, утворюються імен- 2 | RENATA ENDZELYTĖ Похідних від назв місць небагато (dvȧriškis, kalniškis, namiškis). Трапляються поодинокі назви осіб, утворені не від топонімів чи інших загальних назв місць, а від інших слів, що мають дещо інше значення належності (karališkis, kariškis, šeimyniškis) (Ambrazas, red., 1994, 139–140, 219). Значення походження й належності особливо очевидне в топонімах, утворених від антропонімів. Назв населених пунктів із цим суфіксом багато по всій Литві (Razmukaitė 1998: 139–141), а в північно-центральній Литві, на колишній території Земгалії, за словами Казимераса Буги, топонімічний суфікс -išk- є найнадійнішим показником литовськості (Būga 1961: 582). У статті з погляду словотвору, семантики та структури розглянуто назви місцевостей північно-центральної Литви (районів Йонішкіса, Пакруоїса й Пасваліса)1 із суфіксом -išk-. Таких назв виявлено понад пів сотні; особливо багато їх серед назв населених пунктів і дрібних топонімів. Не всі похідні з цим суфіксом однаково давні: частина з них може бути порівняно новими утвореннями, особливо дрібні гідроніми та хороніми. Певною мірою це пов’язано з посесивним значенням суфікса, адже більшість цих топонімів утворено від антропонімів2 (імовірно, назв власників). Топоніми із суфіксом -išk- трапляються в усіх класах топонімів: серед назв населених пунктів (церковних містечок, маєтків, сіл, хуторів), водних об’єктів (річок і озер, струмків, канав, джерел, калюж, боліт, вирів) і земельних ділянок (полів, нив, лук, пасовищ, пагорбів, лісів, цвинтарів та різних інших місцевостей). Під час аналізу словотвору розрізняють твірну основу й словотворчий формант. У цьому разі словотворчим формантом є суфікс -išk-. Словотворення власних назв, з певними застереженнями, ґрунтується на принципах аналізу загальних назв (Vanagas 1970: 24–29, 53–58). З огляду на специфіку класу власних назв виокремлюють ще один тип словотворення власних назв — первинні топоніми. Це випадки, коли назву одного топоніма просто переносять на розташований поруч об’єкт. Отже, первинними назвами місцевостей вважають ті, твірні слова яких уже мають суфікс -išk-; назви, твірні слова яких цього суфікса не мають, тобто ті, що стали топонімами завдяки додаванню суфікса -išk-, вважають вторинними, або похідними. Аналіз назв місцевостей показав, що більшість із них — вторинні ойконіми з виразним посесивним значенням. Майже всі топоніми утворено від іменників, тому їх поділяють на похідні від власних і загальних слів. Різні закінчення надають суфіксу варіативності. Так виникають варіанти суфікса. У живій мові варіанти -iškė, -iškis, -iškės, -iškiai часто є лише формальним явищем, однак можуть зумовити появу нового топоніма, наприклад: Daunõr-iškė с., околиця Даунорави, Jnš; Daunor-iškiai с., околиця Свірплію, Jnš, пор. Daũnoras антропонім; Kárp-iškiai с., Pšvt; Kárp-iškis струм., Lnkv, пор. Kárpis антропонім; Šleidar-iškė хут., Krk; Šleidar-iškiai хут., Скілвіо- 1 Топоніми зібрано з живої мови, особистої картотеки д-ра Казимераса Гаршви, «Земельного реєстру Литви», архіву Пакруойського відділення Товариства краєзнавців, реєстру топонімів і природних та культурних пам’яток Республіканського інституту землеустрою Міністерства сільського господарства Литви, Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinyno (Vanagas, red., 1976), Lietuvos TSR upių ir ežerų vardyno (Vanagas, red., 1963). 2 Вважають, що топоніми з посесивним значенням не дуже архаїчні, оскільки через посесивність їхня семантика віддалилася від семантики конкретного класу об’єктів (Vanagas 1970: 278). VIETOVARDŽIAI SU PRIESAGA -išk- 3 ніх околиць, Jnš; Šleider-iškis хут., околиця Саугелаукіо, Jnš, пор. Šleideris антропонім. Іноді той самий об’єкт може мати різні варіанти назви, наприклад форми чоловічого або жіночого роду, однини або множини. Унаслідок цього виникає нова назва, яку з погляду словотвору вважають суфіксальним або флексійним похідним, наприклад: Katìl-iškės с., околиця Жагаре, Jnš; Katìl-iškiai с., ŽGR; Katìl-iškiai с., околиця Жіурю, Psv, пор. Katìlius антропонім; Plėd-iškė поле, с. Гіміненай, Jnš; Plėd-iškis поле, с. Пледішікію, с. Стонюну, Jnš, пор. Plėdiškiai с., Plėdis антропонім; Veicel-iškė поле, хутір Кліорішкію, Jnš; Veicel-iškės поле, с. Скрибакию, Jnš; Veicel-iškis поле, с. Стонюну, Jnš, пор. Veicelis антропонім. Під час аналізу назв місцевостей часто важко визначити, який із двох однакових топонімів має давніше походження, який є суфіксальним похідним, а який перейняв уже суфіксальну назву. Часто важко встановити значення твірного слова, якщо воно є антропонімом апелятивного походження. Тоді постає питання: чи походить назва місцевості від антропоніма апелятивного походження, чи від загального слова. Такі топоніми подвійного походження розглядають окремо, оскільки віднести їх лише до антропонімних або лише до апелятивних неможливо, наприклад: Smailiškis поле, Jnšk, Smailiškis ліс, Jnšk: пор. Smailýs, Smailis антропонім (smailùs, -i). Етимологічний аналіз показує, що твірною основою топонімів із суфіксом -išk- найчастіше є різні антропоніми: як давні двоосновні (Dovìltiškė хут., ŽGR: Dovìltas антропонім), одноосновні (Dargìškis стариця, JnšKL: Dargis антропонім), прізвиськові найменування (Sakališkiai с., PKR: Sākalas антропонім — sākalas; Balčiškiai с., Psv: Balčius антропонім — báltas, -à), патронімічні антропоніми (Sindriūniškiai с., Psv: Sindriūnas антропонім), так і християнські імена (Antaniškis хут., PRK: Antānas антропонім), їхні скорочені форми (Kaziūliškė поле, LGM: Kaziūlis, пор. Kazýs, Kazimieras антропонім); не лише литовські, а й латиські (Dābarīškis хут., LGM: Dabars антропонім) та інші (Gerliškiai пагорб, KRK: Herlich антропонім) антропоніми. Іншими твірними лексемами найчастіше є іменники, що позначають тварин (диких і свійських тварин, плазунів, комах, риб), птахів (диких і свійських), рослини (дерева та дрібні рослини); фізико-географічні терміни (kálnas, pakalnė, šilas); етноніми (gūdas, čigōnas, lātvis, žydas), назви осіб (bérnas, kareivis, klebōnas); назви частин тіла (gārbana, kuprà, rāgas), предметів побуту (didà, dālgis, kirvìs). Твірні прикметникові лексеми вказують на властивість об’єкта (plìkas, smailùs, ramùs) або колір (báltas, júodas, rùdas). 2. ПЕРВИННІ ТОПОНІМИ Первинними вважають ті назви місць, які, переходячи з однієї категорії слів до іншої, не набули жодних формальних словотвірних ознак. Інакше кажучи, твірними словами первинних назв місць є іменники, які вже мають суфікс -išk-. Найчастіше це особові імена або ойконіми, назва яких переноситься на розташований поруч об’єкт. Назву більшого об’єкта зазвичай переносять на менший: Kiaulìškis село, PKR: Kiaulìškis колишній маєток, PKR; Kūpeliškės хутір, Jnš: Kūpeliškės село; Kudrėniškis хутір, LNKV: Kudrėniškis село, LNKV; Spitkiškė селище, PKR: Spitkiškė маєток; Trūliškis урочище, Psv: Trūliškis ліс, Psv. Деяким об’єктам назву переносять, щоб підкреслити їхнє розташування: Jakiškiai II селище, Jnš: Jakiškiai село, маєток, селище, Jnš; Kareiviškis I, Kareiviškis II село, PKR: Kareiviškis село, PKR; Keliuotìškiai II село, VŠK: Keliuotìškiai село, Jnšk; Šiliškiai I село, PKR, KRK, Šiliškiai II село, PKR KRK: Šiliškiai селище, PKR. 4 RENATA ENDZELYTĖ Кілька первинних ойконімів можна вивести з особових імен3: Gipiškiai село, Psv: Gipiškis особове ім’я; Judiškiai маєток, LNKV: Judiškis особове ім’я. Ойконіми, утворені від особових імен, найчастіше мають форму множини називного відмінка (pluralia tantum). Це свідчить про те, що місце називають не ім’ям однієї людини, а назвою групи (родини) як цілого. Певною мірою такі ойконіми можна було б трактувати як похідні із закінченням, однак по суті це та сама назва, лише з колективним значенням. Назви менших об’єктів числа не змінюють: Katėliškis село, PŠVT: Katėliškis особове ім’я. Від субстантивованих прикметників, що позначають фізико-географічні терміни, утворені такі назви місць: Kalniškiai селище, PKR: kalniškis «людина, яка живе на горі, горянин» (LKŽV 148); Pakalniškiai село, LNKV; Pakalniškis селище, KRK: pakalniškis, pakalniškis «підгірянин, житель підгір’я» (LKŽIX 147). 3. ВТОРИННІ ТОПОНІМИ У вторинних топонімах суфікс -išk- є словотвірною ознакою; твірні слова цього суфікса не мають. Основою творення цих топонімів є різні іменники, найчастіше — особові імена. У назвах місць із суфіксом -išk- виразно простежується значення належності (якщо назву утворено від особового імені або ойконіма) та ознаки (якщо назву утворено від іншого іменника чи прикметника). Вторинні назви місць найчастіше утворюються від особових імен (70,66%). Інші власні назви використовуються дуже рідко: топоніми ойконімічного походження становлять приблизно 1,3%, а гідронімічного — 1,9%. Назви місць неясного походження становлять близько 16%, а топоніми, утворені від іменників із різними значеннями, — майже 11%. 3.1. Вторинні ойконіми Більшість ойконімів, тобто назв населених місць, походить від особових імен та апелятивів. Деякі ойконіми можна вивести з гідронімів та інших ойконімів. Твірними словами ойконімів особового походження є як литовські імена (давні двоосновні та одноосновні, патронімічні, апелятивні), так і нелитовські (християнські та імена інших народів) (Vanagas 1982: 62–97; Maciejauskienė 1991: 243–248): Adõmiškis селище, JNŠK: Adõmas особове ім’я; Albertiškiai селище, KRK: Álbertas особове ім’я; Aleniškis селище, PKR: Alenà, Elenà особові імена; Antaniškis селище, PRK: Antãnas особове ім’я; Bādariškis селище, PŠVT: Bādaras особове ім’я; Būiviškiai село, SLČ: Buivỹs, пор. Bùivydas особове ім’я; Čeniškiai село, JNŠK: Čenỹs особове ім’я; Čiaučynīškis селище, LGM: Čiaučỹnas особове ім’я; Dābariškis селище, LGM: Dābaras особове ім’я; Dovainiškiai маєток, PKR, Dovainiškis селище, PKR: Dovainis особове ім’я; Dóviltiškė хутір, ŽGR: Dóviltis особове ім’я; Gailiōniškiai село, JNŠK: Gailiōnis особове ім’я; Gražiškiai село, JNŠ: Gražỹs особове ім’я; Jākiškiai селище, KRK, Jakiškiai маєток, село, JNŠ: Jākas особове ім’я; Jūkiškiai село, PKR: *Jūkas, пор. Jukōnis особове ім’я; Karaliūniškis село, PŠVT: Karaliūnas особове ім’я; Katiliškiai село, ŽGR: Katilius особове ім’я; Keliuotiškiai село, JNŠK: Keliuotis особове ім’я; Krasniškiai село, ŽML: *Krašnas, *Krasnỹs особові імена, пор. Krasnàuskas, 3 Ойконіми, утворені від особових імен, можуть мати подвійне походження: від суфіксального особового імені (первинні) та від безсуфіксного особового імені (вторинні). Оскільки в Lietuvių pavardžių žodyne зафіксовано також суфіксальні особові імена, такі ойконіми зараховують до первинних; пор. Gipas ir Gipiškis, Judỹs ir Judiškis. VIETOVARDŽIAI SU PRIESAGA -išk- 5 Kasnickas, Krasnevičius прізв.; Kungiškiai с., ŽML: Kūngas, Kungys прізв.; Laumekiškis с., SLČ: Laumekis прізв.; Mineikiškis с., PSv: Mineikà, Mineikis прізв.; Minginiškiai с., KRK: Mìnginas прізв.; Nãgliškis с., SLČ: Nãglis, Nãglius прізв.; Norkūniškiai с., LGM: Norkūnas прізв.; Pėtriškis с., LGM: Pėtras прізв.; Plikiškis д., VŠK, Plikiškiai с., JNŠ: Plikis, Plikys прізв.; Pūtriškiai с., PSv: Pūtris, Putrys прізв.; Razališkis с., SLČ: Rozãlija прізв.; Rimšōniškiai с., PKR: Rimšōnis прізв.; Stasiškiai с., SLČ: Stasys прізв.; Šilingiškis с., LNKV: Šilingis прізв.; Šulmiškis с., LGM: *Šulmas, plg. Šulminas прізв.; Svōbiškis ліс., д., JNŠK: Svōba, Svōbas прізв.; Trūliškis с., PSV: Trūlis прізв.; Urnėžiškės с., SKS: Urnėžas, Urnėžis, Urnėžius прізв.; Valantiniškis хут., JNŠK: Valantinas прізв.; Vešelkškiai с., LNKV: Vešėlka прізв.; Zimbiškiai с., LNKV: Zimbà прізв. Окрему групу ойконімів становлять назви, утворені від латвійських особових імен4: Mìlidiškiai с., JNŠK: лат. Milidis прізв.; Pileriškis с., KRK: лат. Pileris прізв.; Pundeniškis с., PŠVT: лат. Pundenis прізв.; пор. лит. Pundys, Pundìnas прізв.; Vagariškis с., KRK: лат. Vagars прізв.; пор. лит. Vagrys прізв. Деякі ойконіми, можливо, походять від назв сусідніх сіл: Reibiniškiai с., SKS: Reibiniai с., SKS; Šikšnėliškiai с., PSv: Šikšnėliai с., PKR; Žagariškiai с., ŽGR: Žagarė. Ойконіми гідронімічного походження здебільшого зрозумілі, оскільки село розташоване біля водойми з такою самою назвою: Savėliškis с., PKR: Savėlis струм.; Šidabriškis с., PSv: Šidabra р.; Šiladiškis с., LGM: Šiladis струм.; Vėngriškis д., KRK, Vėngriškis с., PKR: Vėngris струм. Частина топонімів пов’язана з апелятивами: Akmeniškiai с., ŽML: akmuò; Dirvōniškiai с., JNŠK: dirvōnas; Dvareliškiai с., KRK: dvarėlis, dvāras; Kalneliškiai с., VŠK: kalnėlis, kálnas; Kriaūšiškiai с., VŠK: kriaūšis; Šiliškiai с., KRK, Šiliškis с., LGM, KRK: šilas. Ойконім Cigōniškis с., JNŠ пов’язаний з етнонімом cigōnas, cigōnas. 3.2. Вторинні гідроніми5 Більшість вторинних гідронімів походить від особових імен. Проте слід зазначити, що цими водними назвами називають переважно невеликі водойми: калюжі, заплавні озера та ін. Це досить нові назви, що вказують на належність об’єкта певній особі, якусь його ознаку або інший зв’язок із твірним словом. Творення гідронімів від особових імен доволі зрозуміле: Abrōmiškis стариця, PKR: *Abrōmas, пор. Abraōmas прізв.; Aliūniškė струм., PKR: Aliūnas прізв.; Bėkiškis стариця, PŠVT: Bėkas, Bekys прізв.; Buletriškis струм., PŠVT: Būletris прізв.; Būrbìškis струм., PŠVT: Būrba прізв.; Dáudiškas струм., PKR: Daudà прізв.; Daugéliškis струм., SLČ: Daugėla прізв.; Dragiškis струм., KRK: Drāgas прізв.; Jeñkeliškės струм., SKS: Jeñkelis прізв.; Jėčiškės струм., JNŠ: Jėčius прізв.; Kārpiškis струм., LNKV, Kārpiškiai струм., PŠVT: Kārpis прізв.; Kindariškis струм., PŠVT: *Kindaris, plg. Kindaravičius, Kindėris прізв.; Kleiniškė струм., ŽML: Kleinas, Kle inys прізв.; Kraujeliškis струм., JNŠK: Kraujelis прізв.; Kvedariškė стариця, ŽGR: Kvě daras прізв.; Láimiškis струм., LNKV: Láima прізв.; Liberiš- 4 Так зазначили інформанти, які повідомляли назви, хоча деякі латвійські прізвища мають також литовські відповідники. 5 Аналіз багатьох назв річок ґрунтується на дослідженнях Александра Ванагаса (див. список літератури), інші топоніми проаналізовано за аналогією з ними. 6 | R E N A T A E N D Z E L Y T Ė кіс село, VŠK: Liberis, Lūberis особова назва; Majūliškis с., VŠK: Majūlis особова назва; Martyniškis місц., KRK: Martynas особова назва; Sargeliškis хут., LNKV: Sargėlis особова назва; Sargėliškis р., хут., PKR: Sargėlis особова назва; Šemetiškės с., LNKV: Šemeta особова назва; Šlekiškis с., VŠK: Šlekys особова назва; Vaitiškės с., JNŠ, Vaitiškė р., JNŠ: Vaitis, Vaitys, Vaičius особова назва. Здається, ойконім Pagaleibiškė b., PŠVT має подвійне походження: він може бути водночас суфіксальним похідним і прийменниковим сполученням від особового імені Leiba, пор. pagal-leib-iškė. Іменники, що слугують твірною основою гідронімів, належать до кількох семантичних груп: • назви осіб: Berniškis b., JNŠ: bėrnas, пор. латв. bērns «дитина»; • етноніми: Čigoniškė b., JNŠK: čigonas; • іменники з різними значеннями: Vilniškė b., PKR: vilna, vilnis. 3.3. Вторинні назви земельних угідь Суфіксальні похідні цієї групи топонімів із суфіксом -išk- найчастіше утворюються від особових імен та апелятивів. Назви вказують на належність об’єкта певній особі (як і більшість розглянутих раніше дрібних гідронімів) або на особливість цього місця. Як і в попередніх класах топонімів, найбільше назв земельних угідь утворено від особових імен: Aleksándriškė dr., ŽML: Aleksándras avd.; Aneliškis pv., JNŠK: Anėlė avd.; Bagdoniškė dr., pv., PKR: Bagdōnas avd.; Balčiškė dr., JNŠ: Balkis, Balčius avd.; Būrbiškiai gn., KRK, Būrbiškis dr., PŠVT: Būrba avd.; Butkiškė dr., PŠVT: Būtkus avd.; Čėpiškės dr., JNŠ: Čėpas avd.; Dabu liškis dr., JNŠK: Dabulis avd.; Dāpkiškis dr., PSV: Dāpkus avd.; Gedviliškis dr., LGM: Gedvilas avd.; Jurgiškis dr., pv., KRK: Jūrgis avd.; Kaziuliškė dr., LGM: Kaziūlis, Kazys avd.; Klioriškis dr., JNŠ: Kl iorys avd.; Kū kuliškis dr., pv., PKR: Kūkulas avd.; Laučiškė dr., SKS: Laučius avd.; Leibiškė dr., SKS, Leibiškis kln., SKS: Leiba avd.; Lipiškiai dr., ŽML: Lipas avd.; Martyniškiai krm., LNKV: Martynas avd.; Mažeikiškis dr., VŠK: Mažeikā, Mažeikis avd.; Merkeliškis l., PSV: Mėrkelis avd.; Mūreliškės gn., krm., SKS: Mūrelis avd.; Naudžiūniškis kln., ŽML: Naudžiūnas avd.; Pauriškis dr., PKR: Pāuras avd.; Pėtriškis mš., SLČ: Pėtras avd.; Plėdiškė dr., JNŠ, Plėdiškis dr., JNŠ: Pledys avd.; Pōviliškis pv., LNKV: Póvilas avd.; Sargėliškiai dr., LNKV: Sargėlis avd.; Smailiškis dr., JNŠKL: Smailys avd.; Šoviškis pv., SLČ: Šova, Šovys avd.; Šūnakiškis dr., JNŠ: Šūnakis avd.; Ūsiškiai vt., SLČ: Ūsas avd.; Valiušiškė pv., LGM: Valiušis avd.; Žemriet iškis dr., JNŠ: Žemriėta avd. Ойконім Pāmozūriškis gn., LGM може мати подвійне походження — бути утвореним і префіксальним, і суфіксальним способом. Найімовірніше, це похідне з префіксом pa- від суфіксального етноніма možūras або особового імені Mozūras, пор. pa-mozūr-iškis. Гідронімне походження має ойконім Šiladiškis dr., LGM: Šiladis upl. Дещо частіше назви місцевостей виводяться від ойконімів6: Bivainiškis mš., JNŠ: Bivainiai k., JNŠ; Gedžiūniškis mš., JNŠK: Gedžiūnai k., LNKV; Kibiškiai pv., LNKV: Kibai k.; Mažūtiškė dr., PŠVT: Mažučiai k., ŽML; Reibiniškės krm., SKS: Reibiniai k., SKS; Orel iškiai gn., LNKV: Orėliai k., JNŠK. 6 Основу словотворення ойконімів указали інформанти. VIETOVARDŽIAI SU PRIESAGA -išk- 7 Інші іменники, що є твірною основою назв місцевостей, семантично дуже різноманітні: • назви осіб: Burliokiškis kln., Psv: burliokas ‘старообрядець-росіянин у Литві’ (LKŽ₁₁ 1193); Kleboniškis dr., PŠVT, pv., PKR: klebōnas; Mur̃kliškis pv., PŠVT: murklys ‘той, хто муркоче; похмура, мовчазна людина; товстун, гладун’ (LKŽᵥᵢᵢ 420), пор. mur̃kti; Pirduliškis dr., SLČ: pirdùlis ‘пердун’ (LKŽ₉ 1087); • етноніми: Cigoniškis gn., PŠVT: čigōnas; Žydiškė dr., mš., PŠVT, gn., JNŠ: žydas; • частини тіла: Gárbaniškė dr., ŽGR: gárbana; Kiaũšiškė dr., PKR: kiaũšis, kiaũšinis; • знаряддя: Dalgiškis dr., JNŠ: dalgis; Kirveliškės dr., krm., SKS: kirvelis, kirvis; • фізико-географічні терміни: Pakluoniškis vt., mš., LGM: pakluōnė; Sodeliškis dr., PKR: sodēlis, sōdžius; Šniūriškiai kln., ŽML: šniūras, šniūrai ‘довга вузька смуга землі; міра площі’ (LKŽₓᵢᵢ 195); • рослини або їхні частини: Žabiškis krm., VŠK: žabas ‘прут, хмизина, гілочка; стебло, хмиз, різка; кущ, чагарник’ (LKŽₓₓ 14), ‘прут, хмизина’ (DLKŽ 947); • назви страв: Šiupiniškis gn., PKR: šiupinys; • міфоніми: Perkūniškis dr., Psv: Perkūnas; • назви тварин: Glindiskis l., Psv: glinda; Oželiškis pv., SLČ: oželis, ožys; • абстрактні іменники: Siautiškės dr., PŠVT: siaūtis ‘порив, шквал; помах, замах’ (LKŽₓᵢᵢ 482), ‘буяння’ (DLKŽ 689); пор. siaūtėti. • явища соціального середовища: Pūniškis vt., PKR: pūnė ‘відгороджена частина току для зсипання полови, половник; хлів; загін; курінь, намет; нора, печера, лаз; порожнина яйця’ (LKŽₓ 916). Топонім Juodókiškis mš., VŠK можна виводити від прикметника juodókas, пор. juodas. 3.4. Неясні назви місцевостей Походження назв деяких місцевостей можна тлумачити по-різному, оскільки точно встановити його неможливо. Насамперед це назви місцевостей, твірними лексемами яких можуть бути як особові імена, так і апелятиви, наприклад: • назви тварин і птахів: Brėdiškė с., ŽGR: Brėdis особове ім’я, brėdis; Kūrmìškis прис., PKR: Kurmà, Kùrmis особові імена, kùrmis; Gaidžiškis хут., ліс., LNKV, ліс., PKR: Gaidỹs особове ім’я, gaidỹs; Gėrviškiai с., JNŠK: Gérvė, Gervỹs особові імена, gėrvė; Pelėdiškis хут., JNŠK: Pelėda, Pelėdžius особові імена, pelėda; Sakališkis хут., LGM, ліс., PKR: Sãkalas особове ім’я, sãkalas; Šarkiškės ліс., JNŠ: Šárka, Šarkis, Šarkỹs, Šarkus особові імена, šárka; Varniškis хут., ліс., LNKV: Vãrnas особове ім’я, var̃nas; • етноніми: Gudiškis⁷ хут., VŠK: gùdas, Gùdas особове ім’я; Latvėliškis хут., луг., KRK: Latvėlis особове ім’я, пор. Lãtvis особове ім’я, latvėlis, lātvis; Latviškė прис., PKR, Latviškis с., PŠVT: lātvis, Lātvis особові імена; Maskoliškiai с., SLČ: Maskōlius особове ім’я, пор. maskōlius «солдат царської армії; росіянин» (LKŽᵥᵢᵢ 893); 7 Корінь gud- може походити не від етноніма gudai, а від загального слова *gūdas, *gudà «поле, лука», пор. прус. gudde «кущі», див. Karaliūnas (1999: 27–40); пор. також gūdà «скирта; опудало для відлякування птахів; опудало для лякання дітей» (LKŽₓᵢᵢ 692), gūde «точило, брусок, гострило» (LKŽₓᵢᵢ 693). 8 | R E N A T A E N D Z E L Y T Ė • назви осіб і професій: Kairiškis с., Jnšk: пор. Kairýs особове ім’я, kairys; Kálviškis хут., Jnšk: пор. Kálvis особове ім’я, kálvis, kalvà; Kareiviškis с., Pkr: пор. Kareíva особове ім’я, kareíva, kareivís; Kūpriškis хут., Všk, с., LnkV: пор. Kuprýs особове ім’я, kuprà, kūprius. Вважати ці оніми такими, що мають виключно антропонімне або виключно апелятивне походження, недоцільно. Імовірніше, що назви населених пунктів походять від особових імен, а деякі назви земельних ділянок, наприклад назви лісів, лук, полів, — від апелятивів. В одному можна не сумніватися: усі вони є похідними від іменників із суфіксом -išk-. 4. ВИСНОВКИ 1. У прикметниках варіант суфікса -iškas, -a надає узагальненого значення якості, ознаки, властивої предметові, позначеному твірним словом. За допомогою іншого варіанта суфікса -iškis, -ė від власних назв (назв міст, містечок, сіл) зазвичай утворюють назви осіб за місцем їхнього походження або проживання. Значення походження та належності, яке надає цей суфікс, особливо очевидне в назвах місцевостей антропонімного походження, яких багато по всій Литві. У північно-центральній Литві, на території колишньої Земгалії, назви місцевостей із суфіксом -išk- свідчать про їхнє литовське походження. 2. З погляду хронології назви місцевостей із суфіксом -išk- можуть бути порівняно новими похідними, оскільки більшість із них утворено від інших власних назв (найчастіше — від особових імен). Крім того, на новизну топонімів указує посесивне значення суфікса та похідних від нього. 3. Для творення назв місцевостей використовують різні варіанти суфікса -išk-. Для території північно-центральної Литви характерніші варіанти -iškis, -iškiai, -iškė, дещо рідше трапляється суфікс -iškės. Використовуючи різні варіанти суфікса, від однієї й тієї самої назви можна утворити кілька топонімів, наприклад: Daunora, Daūnoras особові імена: Daunoriškė с., околиця Даунорови, Jnš, Daunoriškiai с., околиця Свірплію, Jnš; Šleideris особове ім’я: Šleidariškė хут., Krk, Šleidariškiai хут., околиця Скілвоню, Jnš, Šleideriškis хут., околиця Саугелавкіо, Jnš. 4. Твірними словами назв місцевостей найчастіше є іменники. Це особові імена різного походження (70,66%): литовські й рідше іншомовні, християнські та апелятивні, прості й суфіксальні. Інші слова, що вживаються частіше, — апелятиви з різними значеннями (10,92%). Назви місцевостей із неясним походженням становлять 15,98%. Гідроніми й ойконіми рідко використовуються для творення назв місцевостей (відповідно 1,92% і 1,3% усіх назв місцевостей). Німенникові топоніми становлять лише 0,2% назв місцевостей. Подібні пропорції характерні як для назв населених пунктів, так і для назв земельних ділянок. 5. Етимологічний аналіз показує, що твірними лексемами назв місцевостей із суфіксом -išk- найчастіше є особові імена та інші іменники, що позначають тварин (диких і свійських, плазунів, комах, риб), птахів (диких і свійських), рослини (дерева й невеликі рослини); фізико-географічні терміни (kálnas, pakalnė, šilas); етноніми (gūdas, čigõnas, látvis, žýdas), назви осіб (bérnas, kareivis, klebõnas); назви частин тіла (gárbana, kuprà, rãgas), предметів побуту (dūdà, dãlgis, kìrvis). Твірні прикметникові лексеми вказують на ознаку об’єкта (plikas, smailus, ramùs) або колір (báltas, júodas, rùdas). VIETOVARDŽIAI SU PRIESAGA -išk- | 9 СКОРОЧЕННЯ НАЗВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ Jnš – Joniškis Jnšk – Joniškėlis Krk – Kriukai Lgm – Lygumai Lnkv – Linkuva Pkr – Pakruojis Psv – Pasvalys Psvt – Pašvitinys Sks – Skaistgiris Slč – Saločiai Všk – Vaškai Žgr – Žagarė Žml – Žeimelis ІНШІ СКОРОЧЕННЯ apl. – околиця avd. – особове ім’я b. – болото bk. – церковне село br. – брід dr. – рілля dv. – маєток gn. – пасовище gr. – рів k. – село kdr. – ставок kln. – гора krm. – чагарники l. – поле la. – латиський lie. – литовська мова lkn. – вологе низинне місце mš. – ліс plv. – фільварок pv. – лука sdb. – садиба stv. – місце для ловлі риби šlt. – джерело upl. – струмок vk. – хутір vt. – місцевість 10 | RENATA ENDZELYTĖ ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА AMBRAZAS, S. 2000: Daiktavardžių darybos raida. Lietuvių kalbos vardažodiniai vediniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. AMBRAZAS, V., red., 1994: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. BŪGA, K. 1961: Rinktiniai raštai 3, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. KARALIŪNAS, S. 1999: Etnonimo Gudai kilmė. Darbai ir dienos 10 (19), 7–54. KUZAVINIS, K., SAVUKYNAS, B. 1987: Lietuvių vardų kilmės žodynas; Vilnius: Mokslas. LKŽ – Словник литовської мови А–Я, Вільнюс, 1941–2002. LPŽ – Словник литовських прізвищ 1–2, відповідальний редактор A. Vanagas, Вільнюс: Mokslas, 1985, 1989. MACIEJAUSKIENĖ, V. 1991: Lietuvių pavardžių susidarymas, Vilnius: Mokslas. MICKIENĖ, I. 2001: Telšių rajono toponimų daryba. Daktaro disertacija, Kaunas. RAZUMKAITĖ, M. 1998: Lietuvos priesaginių oikonimų; Daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. SKARDŽIUS, P. 1996: Rinktiniai raštai 1, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. VANAGAS, A. 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba, Vilnius: Mintis. VANAGAS, A. 1981a: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, Vilnius: Mokslas. VANAGAS, A. 1981b: Lietuvių hidronimų semantika. Lietuvių kalbotyros klausimai 21, 4–153. VANAGAS, A. 1982: Mūsų vardai ir pavardės, Vilnius: Mokslas. VANAGAS, A., red., 1963: Lietuvos TSR upių ir ežerų vardynas, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. VANAGAS, A., red., 1976: Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas 2, Vilnius: Mintis. Отримано 2004 03 25 Рената Ендзеліте Університет Вітовта Великого, вул. К. Донелайтіса, 52, 3000 Каунас, Литва [email protected]