Mažmožiai 9–13

Pastabos Kymenow (Rinktiniai raštai 3, 136), отже Kymėnai могло б бути також литуанізованою назвою села ятвягів, які переселилися через загрозу воєн. Vladas Žulys Завершено 2006 10 09 Tako g. 1–7 LT-53356 Akademija, Kauno raj., Lietuva Mažmožis 9 Під час земельної реформи 1926 року її спеціальна Рада не хотіла дозволяти офіційне вживання спольщених назв, запроваджених поміщиками. Одним із таких литуанізованих сіл було село Sūdava у волості Žalioji Вілкавішкського повіту, неподалік від села Augalai Sūdava (навіть у картотеці топонімів (у справах) не позначено наголос). Назва прижилася, лише згодом було визнано форму Sūduvà і її наголошували як топонім 3a-ї акцентної парадигми за аналогією (пор. Igluvà, Lietuvà, Šaukùva та ін.). Сімасу Каралюнасу, мабуть, невідома така історія: він не переглядав справ із зауваженнями щодо топонімів і Земельної реформної ради, тому Sūdava, яку він подає у книжці Baltų praeitis istoriniuose šaltiniuose, т. II, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005, с. 267, як факт великої цінності й давності, насправді є витвором землевпорядників 1926 року, що через певну аналогію в письмових джерелах набув форми Sūdava; у літературній мові вживається Sūdùvà (3a), за аналогією з багатьма топонімами із суфіксом -uvà; у живому мовленні, схоже, цієї форми не було, її ніхто не записав, хоча вона утворена правильно, але історичними джерелами не засвідчена. Mažmožis 10 У Жемайтії, у басейні річки Вента, було велике болото Debėšnos, мн. (вимовляється d'e'b'e.s-nas, d'e'b'e.snu, può d'e'b'esnàs у Павандене, Ужвентисі), так писала навіть Жемайте у своїх творах); цю назву вдалося таким чином закріпити й у книжці Алдонаса Пупкіса Vietovardžių žodynas, 2003, с. 79. Неочікувано Сімас Каралюнас узяв і поширює неймовірну неісторичну форму De-besną; див. Baltų praeitis istoriniuose šaltiniuose I 67, III 27, 59 (зі староруської за Спруогісом і О. Трубачовим, Дебесна там само II 302). 102 Pastabos Mažmožis 11 У т. зв. дзукійських (південноаукштайтських і східноаукштайтських віленських) говірках діє такий закон регресивної асиміляції приголосних: -šti- > -šči- (не -šč-). Не зваживши на цей закон, Саулюс Амбразас у статті «Про походження прикметників із суфіксом -intelis (-ė)» (Baltistica 39 (1), с. 71) подає форму tuščytėlis (з OG 261 tušč't'el'el'is), не помітивши, що в LKŽxvii 186 уже було транскрибовано tuštytėlis, і забувши згадану регресивну асиміляцію приголосних. Є й інші слова південноаукштайтських (і східноаукштайтських віленських) говірок, транскрибовані по-різному. Вимовляються džūr.žas, tšl̄r.štas, tširštūmas (віддалена регресивна асиміляція). Це недавні факти вимови, почуті й оприлюднені в дослідженнях Ельжбети Мікалаускайте; див. Mikalauskaitė, Lietuvių kalbos fonetikos darbai, 1975 (упорядкував Антанас Пакерис), с. 115, транскрибовано як tširštšimai ~ tirštūmai, як і m'inkštimas ~ minkštimas, vai·ki·štšis ~ vaikystis та ін. У монументальній праці Сімаса Каралюнаса Baltų praeitis istoriniuose šaltiniuose II, 2005, с. 187 наведені транскрибовані форми čīrštas, čiurštas, čiurštumà не можуть свідчити ні про давність, ні про достовірність факту. Mažmožis 12 Антанас Юшка зібрав багато діалектної лексики, але як самоучка дещо створив неправильно. Йому здавалося, що bakūžė, kumelė і samana є похідними з певними суфіксами, тому він утворив «безсуфіксні» слова baka baka ‚bakūžė‘ (JI 184, ред. Ф. Фортунатов), kùmė ‚kumelė‘ (LKŽvi 866, засвідчено також у Kos 161!), samà ‚samaną‘ (LKŽxii). Це невдалі утворення, багато хто знає про це давно, але ось у престижній праці С. Каралюнаса Baltų praeitis istoriniuose šaltiniuose як справжній мовний факт наведено samà ‚samaną‘ J (I 67). Безперечно, це неіснуючий мовний факт, який зовсім не має підґрунтя в литовській мові. Mažmožis 13 В цікавій книжці молодої дослідниці Біруте Кабашінскайте Lietuvių kalbos liaudies etimologija ir artimi reiškiniai (Вільнюс: Інститут науки та видавництва енциклопедій, 1998) подано нечувану форму piršys на с. 82 ‚кінська грудна клітка‘, бо в багатьох місцях Лит- 103 Pastabos ві є piršys ім. жін. р. мн. (1), навіть біля Варняй (LKŽₓ 26 подає?piršis). Кіньми зазвичай опікувалися чоловіки, які часто кажуть, що є piršys, piršims, tai piršys, ім. чол. р. одн. невідомо звідки відоме. У книжці є також чимало помилок наголошування: bruõžas = brúožas, ruõžas = rúožas, rašliavà = rašliava, Ežerūnà = Ežerūna, tù lýdžiu = tuõ lydžiu, skėtra = skėtra (1) ім. чол. р. і skėtrà ім. жін. р. (4), aržuolas = áržuolas, ж. puõkai = puokai ж. Vytautas Antanas Vitkauskas Інститут литовської мови вул. П. Вілейсіса, 5 LT-10308 Вільнюс, Литва Ще раз про класифікацію синтаксичних зв’язків 2006 року вийшло четверте, виправлене видання «Граматики сучасної литовської мови». Оскільки головний редактор цієї граматики нещодавно (Ambrazas 2005: 168) визнав, що в попередніх виданнях DLKG застосована «... морфологізована опозиція керування й прилягання виявилася мало придатною для дослідження синтаксичної системи литовської мови та її розвитку», захотілося подивитися, як типи зв’язку визначено в новому, виправленому виданні. Виявляється, що й у цьому виданні досі розрізняють ті самі узгодження, керування та прилягання. Наведемо їхні визначення по черзі: «Узгодження — це добір морфологічної форми залежного слова (відмінка, числа, роду) відповідно до головного слова...» (DLKG4, с. 480); «Керування — це добір залежного слова, зумовлений валентністю головного слова. Залежним словом найчастіше виступають відмінкові форми іменників або займенників [...]. Ним може бути й незмінна форма слова» (там само, 480). «Прилягання — це добір форми залежного слова відповідно до її значення, не зумовлений валентністю головного слова» (там само, 481). Для зручності порівняймо наведені тут визначення з визначеннями, поданими в попередніх виданнях. Визначення узгодження порівняно з попередніми виданнями не змінилося, але раніше визначення керування та прилягання звучали так: «Керування — це добір відмінкової форми залежного слова, зумовлений валентністю головного слова». (DLKG1, 480). 104