Wege der deutschen Entlehnungen in die ostpreußische Zeitung „Naujasis Tilžės keleivis“ (1924–1940)

Acta Linguistica Lithuanica LIV (2006), 27 – 47 Шляхи проникнення німецьких запозичень до східнопрусської газети Naujasis Tilžės keleivis (1924–1940) INDRE BROKARTAITE-PLADIENĖ Šiaulių universitetas У цій статті зроблено спробу оцінити хронологічні пласти німецьких запозичень, зафіксованих у газеті Naujasis Tilžės keleivis, період видання якої охоплює останні десятиліття існування пруссько-литовської мовної спільноти. Подано огляд типологічних властивостей цієї групи запозичень (структури, хронологічного розподілу). Розглянуто основні різновиди німецької мови, що різною мірою слугували джерелами німецьких запозичень у литовській мові Східної Пруссії: це нижньонімецькі діалекти Східної Пруссії та літературна мова, що сформувалася на основі писемної мови й розвинула професійний і політичний варіанти. Далі увагу приділено різновидам литовської мови, які могли впливати на структурну трансформацію або витіснення німецьких запозичень; тому, як німецькі запозичення адаптувалися у прусській литовській мові від XVIII століття; публічним дискусіям щодо їх уживання в писемній литовській мові Східної Пруссії; а також тому, якою мірою новостворена літературна мова вплинула на їх уживання в Naujasis Tilžės keleivis. 0. ПОПЕРЕДНІ ЗАУВАЖЕННЯ Литовська газета Naujasis Tilžės keleivis, що виходила в Тільзіті з 1924 до 1940 року, дає змогу дослідити німецькі запозичення в литовській пресі Східної Пруссії за період, коли прусська литовська1 вже була самостійним мовним різновидом, — 1 У згаданій вище газеті носії цієї мови меншини самі називають її синонімічними термінами Prūsų lietuvių/lietuvi(n)inkų kalba (німецькою: Preußisch- 27 INDRĒ BROKARTAITĖ-PLADIENE …деталі, специфіка яких значною мірою визначалася наслідками мовного контакту та суспільною двомовністю (пор. Schiller 1999: 225–226, 228). Ця стаття, що ґрунтується на засадах контактної лінгвістики2, має на меті простежити шляхи проникнення німецьких запозичень до згаданої вище газети й, відповідно, охопити два завдання: 1. Теоретичне осмислення предмета дослідження (німецькі запозичення в Naujašis Tilžės keleivis), яке передбачає як ширший теоретичний підхід (аналіз типологічних і структурних особливостей), так і історичний огляд. 2. Зразкове представлення шляхів проникнення німецьких запозичень до Naujašis Tilžės keleivis, що спирається на якісний аналіз зібраного корпусу. 1. ПРО ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДМЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ Німецькі запозичення в Naujašis Tilžės keleivis можна схарактеризувати як предмет дослідження, який важко класифікувати й який не має системного характеру, а також вирізняється термінологічними, типологічними та структурними литовська мова) або Rytprūsių lietuvių kalba (німецькою: остпруссько-литовська). Із цих двох назв, що відображають політичну належність, перша більше закріпилася в німецькомовній літературі; географічно точнішу назву остпруссько-литовська використовує Zinkevicius (2002b: 476). У литовському мовознавстві надають перевагу терміну Mažosios Lietuvos lietuvių kalba (німецькою: малолитовська), який німецькі автори також наводять як синонім до пруссько-литовської (пор. Hinderling, Hasselblatt 2004: 3272). Нині всі ці назви вважаються історичними термінами, оскільки пруссько-литовська мовна спільнота вже перебуває на межі зникнення. 2Контактна лінгвістика досліджує ситуації, у яких дві (або більше) мови контактують і принаймні одна з них зазнає змін унаслідок цього контакту. Зміни слід розглядати як комплекс тісно переплетених лінгвістичних і позалінгвістичних явищ (Oksaar 2004: 3160, Clyne 1996: 12). Дослідження мовних контактів вважається порівняно молодою й динамічною лінгвістичною дисципліною; вона все ще прагне чіткого визначення своїх теорій та інструментарію. Вже досягнутий рівень знань отримав енциклопедичне висвітлення у двох томах із контактної лінгвістики серії HSK (Goebl, Nelde, Stary, Wölck 1996, 1997). 28 Deutsche Entlehnungen im Naujasıs Tilžės keleivis Потребує уточнень. Оскільки цілісної теоретичної системи для досліджень такого типу немає, у цій частині розглядаються основні ознаки запозичень у зазначеній газеті та методика їх дослідження, спираючись на концептуальні студії запозиченої лексики й дослідження німецького запозиченого матеріалу в інших пруссько-литовських першоджерелах. 1.1. Термінологічні, структурні й типологічні попередні зауваги З огляду на тематичну специфіку газети предмет дослідження позначається терміном ЗАПОЗИЧЕННЯ3, орієнтованим на результат і процес. Хронологічну багатошаровість корпусу можна передусім проілюструвати такими прикладами4: … Bernas, ant Staldo (1) Bertainio (2) stowėdamas, nuwirto …. (1926-52-3, Iß muſu Kraßto), … apſirėdžjuſi jūdu Kedeliu (3) … (1924-62-3, Iß muſu Kraßto), … atidengė Piningų (4) Szmugeli (5)… (1938-72-3, Iß muſų Kraßto), … nuwirto ant Szaſijos (6) į Kampą ſukdamas … (1926-8-4, Margumynai), … Wokietijos Führeris (7) ir Reichskancleris (8) Adolf Hitler … (1937-46-2, Politikos Naujienos) Хоча staldas «стійло», bertainis «відділення в коморі, розташоване збоку від току», kedelis «жіноча спідниця, халат», piningas «грошовий знак, монета», szmugelis «контрабанда», szaſija «шосе» засвідчені як німецькі запозичення також в інших джерелах (див. Alminauskis 1935, Čepienė 1995, Kurschat 1883), то führeris «керівник, вождь», reichskancleris 3 На основі типології Бетца запозичення у німецькій фаховій літературі перетворилося на широке поняття (що охоплює лексичне запозичення і калькування, а також процес запозичення) і за змістом більше не відповідає литовському еквіваленту skolinys (запозичене слово). 4 Приклади речень, надруковані в Naujasıs Tilžės keleivis німецьким фрактурним шрифтом, тут подано латинським друкованим шрифтом (зі збереженням деяких характерних літер фрактури). 29 INDRE BROKARTAITE-PLADIENĖ «Рейхсканцлер» вважається пізніше запозиченим словом, яке ще не усталилося в інших писемних джерелах. Отже, на мою думку, з хронологічного погляду доцільно говорити про дві групи запозичень: 1. Лексика, запозичена внаслідок природних німецько-литовських мовних контактів і вживана як в усному, так і в писемному пруссько-литовському мовленні; ця газета безперечно є лише вторинним джерелом її вживання (приклади 1, 2, 3, 4, 5, 6). Досліджуючи лінгвістичні особливості таких німецьких запозичень у Naujasisis Tilžės keleivis, я спираюся на порівняльний метод, зіставляючи приклади з даними діалектологічних досліджень (у сусідніх діалектах, див. Zinkevičius 2002a), зі словниковими статтями в східнопрусських словниках (Drotvinas 1987, Kurschat 1883, Alminauskis 1935), з лексикологічними студіями цих словників (Čepienė 1993, 1995, 2000b) або з інших східнопрусських писемних джерел (Čepienė: 1998a, 1998b, Kaukienė: 1997, Palionis: 1995). Порівняння з іншими литовськими газетами Східної Пруссії можливе лише в дуже обмеженому обсязі, оскільки, за J. Range (1994: 216) і Z. Zinkevičius (2002b), німецький запозичений матеріал у пруссько-литовській пресі від початку XX ст. і донині досліджувався лише побіжно; так само побіжно вивчалися німецькі запозичення в пресі Східної Пруссії давнішого часу (див. Palionis 1995: 175). 2. Нові запозичення, необхідні пресі як засобу масової інформації, які частково ще перебувають у процесі запозичення, але часто трапляються в текстах (приклади 7, 8); деякі з них, однак, мають лише слабку фонологічну й морфологічну інтеграцію (приклад 7). З огляду на динаміку синхронії5 ці слова слід віднести до запозичень, оскільки для них ця газета є первинним джерелом появи. Їхній лінгвістичний аналіз здійснюється насамперед із використанням праць C. Berning (1960), K. Doerr (2002), S. Müller (1994), A. Wolf (1991). 5 Vaicekauskienė (2004: 8) definiert die dynamische Synchronie als variablen Gebrauch von Fremdwörtern in Verbindung mit den primären Ergebnissen dieser Entwicklung, d.h. als die Herausbildung bestimmter Verhältnisse zum Sprachsystem (s. dazu auch Tesch 1978: 23–24, Bechert, Wildgen 1991: 9, Wolff 2004: 21, Coseriu 1975: 138). 30 Deutsche Entlehnungen im Naujasis Tilžės keleivis Ще одне зауваження стосується структурної різноманітності корпусу. Оскільки мовні контакти ґрунтуються на динамічній моделі, приклади також демонструють структурні змішані утворення та гібридизації (пор. Bechert, Wildgen 1991:154, Vaicekauskienė 2004: 124, Weinreich 1976). Структура запозичень охоплює словесні запозичення (приклади 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 12), калькування (приклади 9, 10, 11a) і гібриди (приклад 11b): До того ж їде один Trukis (9) з Клайпеди (1924-54-4, Gelžkeltrukiu (10) Važiavimo Sąrašas) Орлайвіу (11a) (1925-44-1, Naujausios žinios) ... малював величний Oršėpis (11b)... fudaskytas (1925-72-1, Naujaulios žinios) Winterhilfēs (12) Цієї зими робота вестиметься. (1936-63-1, Politikos Apžwalga) При цьому, звісно, слід виокремити структурно прототипові та периферійні елементи, відмежувавши запозичення від їхніх розширень у мові (похідних утворень, наслідувань). З погляду структури німецькими запозиченнями тут називають передусім результати словесного запозичення (які, своєю чергою, поділяються на засвоєні слова та чужомовні слова; однак Range (1994: 218) вважає цей поділ недоцільним для балтійських мов). Народнорозмовні форми запозичень охоплюють повсякденні сфери лексики й здебільшого постають у вигляді асимільованих засвоєних слів (приклади 1, 2, 3, 4, 5). До цієї групи належать як інтернаціоналізми німецького походження (reichskancleris «рейхсканцлер»), так і інтернаціоналізми, поширені через німецьке посередництво (szafija «шосе», automobylas «застаріла форма: автомобіль»). Окрім словесних запозичень, тут також досліджуються переважні форми словотворчого запозичення (насамперед кальки (trukis < потяг, gelžkeltrukis < залізничний потяг, orlaivis < дирижабль) і гібридні форми (oršėpis < лит. oras + лит. šēpis / нім. Schiff). Різні форми запозичення зазвичай конкурують за своє місце під час запровадження нового найменування, наприклад калька й гібридна форма (orlaivis vs. oršėpis). J. Range (1994: 211) розглядає словотворчі запозичення в пруссько-литовській мові як мовні інтерференції, що виникають на шляху 31 INDRĖ BROKARTAITE-PLADIENĖ літературного запозичення. Отже, приклади 9, 10 і 11 дають підстави припускати, що автори текстів також свідомо брали участь у визначенні форми запозичення, а це вимагає історичного огляду, який з’ясував би, якою мірою історичні передумови могли вплинути на склад німецьких запозичень у Naujasis Tilžės keleivis. 1.2. До історичних передумов Зібраний корпус не можна вважати правдивим відображенням реального складу німецьких запозичень у писемній пруссько-литовській мові на початку XX ст., що значною мірою зумовлено специфікою газети, наприклад ставленням укладачів текстів до мови та їхніми лінгвістичними знаннями, а також різною якістю запозичень (загальна лексика проти спеціальних термінів). Obwohl die Verwendung von Entlehnungen in litauischen Zeitungen Ostpreußens häufig personenbezogen war6, hegte der Naujasis Tilžės keleivis Ambitionen für den Erhalt der litauischen Sprache und wurde zu den patriotischen Zeitungen gerechnet. Neben Information über das politische, soziale und kulturelle Leben, engagierte sie die Litauer Ostpreußens zur kultur-und sprachpflegerischen Tätigkeit (Kaunas 1996: 548). Ihr Herausgeber Enzys Jagomast war bekannt als Verleger von litauischen Schriften in Ostpreußen, aktiver Kulturarbeiter, die Identitätsfragen wurden in Vydūnas’ Artikeln7 behandelt. Aus diesem Grund ist der Naujasis Tilžės 6 Nach Palionis (1995: 175) kam es dabei meistens auf den Herausgeber an: auch im Keleivis von F. Kurschat (bis 1880) gibt es entbehrliche Entlehnungen: festungas ‚Festung‘, kurbas ‚Korb‘. Alminauskis (1935: 14) führt auch unbegründete Verwendung von Entlehnungen an: „Fehlt dem Zeitungsschreiber für irgendeinen Ausdruck das litauische Wort, so bedient er sich des deutschen Wortes mit litauischer Endung. Zu solchen Fremdwörtern gehören bestimmt armekoras „Armeechor“, hautitsas „Hauptitze“. Am Anfang des 20 Jhs. störten solche Bildungen die zweisprachigen Leser nicht mehr. 7 Z.B. erschienen 1924 seine Artikel auf Deutsch und Litauisch: Nr. 1 Tėviškės žemė / Heimaterde, Nr. 2 Tikrasis lietuvių gymis / Das wahre litauische Gesicht, Nr. 8 Klaipėdos krašto bažnyčia / Die Kirche im Memelgebiet (und Polemik: Nr. 20 Erwiderung von Pfarrer Römer, Nr. 33 Vydūnas: Eine Erwiderung zur Erwiderung), Nr. 21 Vokiečiai ir Lietuviai / Deutsche und Litauer, Nr.37 Lūkesčiai / Erwartungen, Nr 43 Kaip mums pasielgt reikėtų / Wie wir uns verhalten sollten. 32 Deutsche Entlehnungen im Naujasis Tilžės keleivis keleivis слід розуміти не лише як реєстр мовного вжитку8, а й як культурний продукт, частково також як інструмент планування корпусу, що відображено в нечисленних статтях про мовне плекання (особливо в 1936–1938 роках). 2. НІМЕЦЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В NAUJASIS TILŽĖS KELEIVIS: НІМЕЦЬКІ МОВНІ РІЗНОВИДИ, ЩО СЛУГУВАЛИ ДЖЕРЕЛАМИ, ТА ПРУССЬКО-ЛИТОВСЬКЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО Цей задум, звісно, тісно пов’язаний з історичними й соціокультурними явищами у Прусській Литві від XIII до середини XX ст., а також із соціолінгвістичною диференційованістю кожної мови. Основні питання цього дослідження такі: з яких німецьких мовних різновидів запозичення раніше проникали до пруссько-литовських говірок і писемних текстів, а отже, з’являються й у газеті? З яких німецьких мовних різновидів запозичення переймали безпосередньо? Досліджуючи вихідні німецькі різновиди, цей аналіз має на меті визначити характерні тематичні групи, а також предметно-галузеве розшарування запозиченої лексики. У розгляді пруссько-литовських різновидів-посередників також аналізується, якою мірою відповідні тогочасні концептуальні тенденції позначилися на використанні запозичень. Усе це потребує хронологічного підходу й термінологічної чіткості, що, своєю чергою, можна представити лише вельми схематично, оскільки завжди слід зважати на перетини й накладання. Найдавнішим джерелом запозичень (німецькі говірки) можна вважати місцевий діалект (діалект переселенців) Niederpreußisch (також: Ostpreußisch), поширений переважно в колишній Прусській Литві, який об’єднують під загальною назвою Niederdeutsch (також: Plattdeutsch). Засновані на західноаукштайтських рисах 8 Bei der Untersuchung der Entlehnungen wurde auch Grosses (2002: 257) Hinweis in Acht genommen, dass die Zeitung eine mosaikartige Gemeinschaftsarbeit vieler Autoren ist, wobei die Gefahr subjektiver Spracherscheinungen entsteht. Deswegen wurde in dieser Forschung die individuelle Verwendung (z.B. wenn die Entlehnung nur einmal vorkommt) als Sonderfall behandelt. 33 INDRE BROKARTAITE-PLADIENĖ Пруссько-литовські говірки можуть вважатися литовськими посередницькими різновидами. Як новіший різновид запозичень можна розглядати німецьку писемну мову, яку можна виокремити з історичного погляду. Пруссько-литовська писемна мова при цьому вважається можливим посередницьким різновидом. Найновіший різновид запозичень називають німецькою стандартною мовою (у тому вигляді, у якому її було зібрано й унормовано у словниках і граматиках на початку XX ст.) або верхньонімецькою (тут цей термін вживається як протилежність до нижньонімецької, хоча нині він набув багатозначності). З історичних причин при цьому неможливо назвати жоден пруссько-литовський мовний різновид посередницьким. 2.1. Загальна лексика, запозичена з німецьких діалектів переселенців, та її пруссько-литовські посередницькі різновиди Первинними джерелами запозичень із німецьких діалектів переселенців, звичайно, були литовські діалекти Східної Пруссії. Від початку XIII ст. німецька лексика усно засвоювалася пруссько-литовською мовою завдяки інтенсивним контактам у народному мовленні. У газеті вжито іменники, запозичені з німецьких говірок у пруссько-литовську мову та пов’язані з матеріальною культурою; вони розкривають деякі аспекти східноєвропейської соціальної історії (пор. Čepienė 1993, пор. польською Wiktorowicz 2002: 337). Йдеться про запозичення з таких тематичних груп: предмети домашнього вжитку (kurbas «кошик» < східнопрус. korb, korv9, dekis «ковдра» < східнопрус. dęk), одяг (kedelís «жіночий жакет» < східнопрус. kėdel, ceikis «тканина» < східнопрус. zeik), будівлі та їхні частини (staldas «стайня» < середньонижньонім. stall, stuba «кімната» < давньоверхньонім. stuba), будівельні матеріали (balkis «балка, кроква» < середньонижньонім. balke, planka «дошка» < східнопрус. planke), адміністративна лексика (vaktmistras «вахмістр» < східнопрус. wachméster), їжа (šmanta «вершки, сметана» < східнопрус. šmant, plume / pliume «слива» < східнопрус. plume). Про їхнє освоєння в пруссько-литовській мові свідчать розширення, передусім утворення демінутивів (Ked分lukas «маленький жіночий жакет», 9 Східнопрусські форми запозичень наведено за працями Alminauskis (1935), Drotvinas (1987), Fraenkel (1962), Kurschat (1883). 34 Deutsche Entlehnungen im Naujasis Tilžės keleivis Stubelė, маленька кімната»). На прикладі деяких запозичень можна простежити перехід від нижньонімецької форми (Burgermijtras) до верхньонімецької (Burgermejteris, Bürgemejteris). Оскільки багато таких запозичень відомі з діалектологічних досліджень західнолитовських говірок XX ст., вони, імовірно, були поширені й у розмовній пруссько-литовській мові. Однак щодо їхньої асиміляції лише на кількох прикладах можна довести, що газета безпосередньо використовувала форми запозичень, наявні в розмовній пруссько-литовській мові: так, на позначення «в’язниці, каторжної тюрми» у Naujasis Tilžės keleivis вжито не народноетимологічно змінену форму šiktūžė, а Cuktūžė, що ближче до первісної форми zuchthūs. Приклади з газети дають підстави припускати, що в Naujasis Tilžės keleivis використовувалися письмові форми народномовних запозичень, поширені в інших писемних пам’ятках. Отже, пруссько-литовська писемна мова постає як посередницький різновид. Німецький лексичний матеріал із розмовної пруссько-литовської мови (у деяких випадках також безпосередньо) потрапив до її писемного різновиду (релігійних текстів, словників, а згодом і мови преси). Справді, у Naujasis Tilžės keleivis трапляються запозичення народномовного походження, які вживалися в писемних пам’ятках XVI–XVII ст., наприклад stunda «година», turmas «вежа», stukis «шматок» (пор. Čepienė 1998a, 1998b, 2000b). Однак можна стверджувати, що ідеї мовного пуризму щодо запозичень у Прусській Литві втілювалися на практиці лише незначною мірою. Загальна литовська писемна мова Східної Пруссії сформувалася на основі західноаукштайтського діалекту й була кодифікована Даніелем Кляйном у його граматиках 1653 і 1654 років (Rimša 1972: 75, Palionis 1995: 39). У XVIII ст. ідеї очищення та ширшого використання пруссько-литовської мови поширювалися одночасно з ідеями очищення німецької мови. Трактат Міхаеля Мерліна Bedencken über das principium primarium in lingva lithvanica (1706) був проєктом10 реформування релігійних текстів (Girčienė 2003: 397, див. також Aleknavičienė, Schiller 2002: 91–97, 10 Трактат закликав уникати полонізмів і германізмів (не слід уживати нічого німецького, якщо можна знайти інший вислів) і не надто довіряти народній мові, оскільки вона зіпсована германізмами. Незрозумілі поняття слід передавати описово, а не 35 INDRĖ BROKARTAITĖ-PLADIENE Palionis 1995: 125). Dieses Traktat veranlasste philologische Diskussionen zur Sprachsäuberung: Mörlin z.B. sah keine Möglichkeit eines Kompromisses hinsichtlich der Verwendung von Wörtern nichtlitauischer Herkunft, Perkuhn warf ihm die umschreibende Übersetzung vor (Aleknavičienė, Schiller 2003: 36–47). Mörlins Ideen hinsichtlich der Entlehnung wurden hauptsächlich von Johannes Schulze, Philipp Ruhig, Ludwig Rhesa fortgesetzt. In den Schriften herrschte jedoch Unsicherheit bei der Verwendung von Entlehnungen. Die Textverfasser verwendeten für denselben Begriff an einer Stelle das Lehnwort, an einer anderen schon die litauische Entsprechung (Palionis 1995: 84–88), nicht alle hatten ausreichende linguistische Kenntnisse: So schlug Rhesa vor, manche deutsche Entlehnungen durch Wörter slawischer Herkunft zu ersetzen (Jonikas 1987: 402). Deutsche Entlehnungen waren bei manchen Autoren schon Bestandteil der Sprache und wurden in Wörterbüchern nicht speziell markiert, Philipp Ruhig z.B. betrachtete sie als einheimische Wörter und gab keine Randbemerkungen dazu (Girčienė 2003: 398). Als die litauische Schriftsprache in Ostpreußen seit Mitte des 19. Jhs. wegen der äußerst restriktiven sprachpolitischen Gesetze einem starken Assimilationsdruck seitens des Deutschen ausgesetzt war und stufenweise zurückzog, vermieden nur bestimmte Einzelgänger in ihren Schriften die deutschen Entlehnungen. So empfahl Ludwig Rhesa cuktūžė ‚Zuchthaus‘, jegerė ‚Jäger‘, bekeris ‚Bäcker‘, gruntas ‚Grundlage‘, skūnė ‚Scheune‘ durch apkalimas, medėjas, kepėjas, tvirtumas, kluonas zu ersetzen (Palionis 1995: 174). Граматики та словники Східної Пруссії також не можуть слугувати опорою, оскільки вони призначалися не для простих мовців, а мали на меті задовольнити наукові інтереси. Перевагою є лише те, що вживання писемної мови у Східній Пруссії було унормоване граматиками та словниками у XVIII ст. (Palionis 1995: 169). Лексикографічна праця у Східній Пруссії активізувалася лише у другій половині XIX ст.11, проте не набула такого широкого розмаху, як у Великій Литві. Вузькі діалектизми можна використовувати. Мета писемної мови — забезпечувати успішну комунікацію (Jonikas 1986: 391-395). 11 Словник Куршата (Wörterbuch der littauischen Sprache: Deutsch-littauisches Wörterbuch I. Teil 1870, II. Teil 1874, Littauisch-deutsches Wörterbuch 1883) містить багато литовської лексики, зібраної в околицях Тільзита й Рагніта 36 Deutsche Entlehnungen im Naujasis Tilžės keleivis 2.2. Запозичена лексика з німецької писемної мови та її посередництво через пруссько-литовську Масштаб запозичень у пруссько-литовських текстах XVIII–XIX ст. зумовлювався як змінами природної та соціальної дійсності, так і становленням німецької писемної мови. У XVII–XVIII ст. сфери вживання нижньонімецької мови обмежилися побутовим спілкуванням, а на початку XVII ст. нижньонімецьку писемну мову також було витіснено. Упродовж усього періоду нововерхньонімецької мови тривала робота над унормуванням мови, однак єдності було досягнуто лише близько 1900 року. У XVIII–XIX ст. пруссько-литовська мова мала визначати й описувати нові соціальні, адміністративні та політичні відносини. У XVIII ст. чужа спеціальна лексика канцелярського стилю увійшла до пруссько-литовської писемної мови як запозичення через дедалі частіше передрукування законів. У Naujasis Tilžės keleivis трапляється чимало економічних і правових термінів-запозичень, які, за Palionis (1995:152–154), уже з’являлися у Prūsų valdžios gromatos, pagraudenimai ir pasakymai lietuvių valstiečiams, наприклад landrotas «ландрат», urlaubs «відпустка». У газеті вживаються кальки, що сформувалися в східнопрусській пресі XIX ст. як нові релігійні та соціальні терміни, наприклад створене Ф. Куршатом ligonbutis «лікарня», draugbro lis «побратим», geležkeltrūkis «поїзд», а також geležkelis «залізниця», запропоноване редактором газети Келкісом. Слід зазначити, що у пруссько-литовській мові зросла також кількість інтернаціоналізмів, запозичених через німецьку писемну мову. Це відображає той факт, що у XVII–XVIII ст. німецька мова сама зазнавала значного впливу інших мов. Після того як нижньонімецька Ганза втратила панівне становище в торгівлі, було запозичено слова нідерландського походження (šleužė. Невідомі слова подано в дужках, а автентичні слова викреслено; практичного значення цьому надало також їх використання в газетах Aušra і Varpas, призначених для Великої Литви. Однак, особливо в німецько-литовській частині цього словника, є чимало лексичних германізмів (bukštavas, ėdelmonas, steliuoti, stundas) (Palionis 1995: 195–198). 37 INDRĖ BROKARTAITĖ-PLADIENĖ «шлюз», apfelsynė «апельсин»), в абсолютистську добу чітко проявляється французький вплив (kostymas «костюм», tortė «торт», hotelė «готель», gardynai «гардини»). У XIX–XX ст. зріс англійський вплив: завдяки безпосереднім контактам у політиці, науці й торгівлі збільшилася кількість запозичених слів (sztreikis «страйк», lokomotyvė «локомотив»). Крім того, у Naujasis Tilžės keleivis вживалася необхідна запозичена фахова лексика, значну частину якої утворено від латинських і грецьких основ (наприклад, Automobylas «нормативна форма: Automobil»), або ж інноваційні інтернаціоналізми з інших періодичних видань Східної Пруссії (наприклад, deputiertas «депутати», profeseris «професор», teateris «театр»); водночас за багатьма деталями чітко простежується посередництво німецької мови (Palionis 1995: 218–220). Отже, збільшення частки іншомовної лексики в Naujasis Tilžės keleivis (і в пруссько-литовській мові загалом) було зумовлено не лише тодішньою політичною ситуацією, а й масштабним цивілізаційним розвитком індустріальних держав. Після Першої світової війни у світі розпочалася технічна еволюція, наслідком якої стало значне розширення фахових словників; спеціальна лексика у формі запозичених інтернаціоналізмів (німецького походження або переданих через німецьку) увійшла також до текстів згаданої вище газети. Наприкінці XIX ст. на питання про вживання запозичень не можна було дати однозначної відповіді. Редактори Aušra (1883–1886) не могли ані теоретично обґрунтувати заборону іншомовних слів, ані практично уникнути їх. Особливо заважали їм недостатня лінгвістична підготовка та романтичне ставлення до литовської мови. Значно важливішу роль відіграла газета Varpas, особливо після того, як Яблонскіс почав передруковувати там свої мовні статті й рецензії. За очищення писемної мови дбав також Кудірка. У Varpas було багато лексичних варіантів, оскільки намагалися замінити нелитовські слова або утворити нові терміни: ligonbutis / ligongulis / ligongulta / ligongnamis «лікарня» (Palionis 1995: 233–234). Редактори газет Varpas і Ūkininkas були стриманішими у творенні нових слів, ніж редактори Aušra. Варіативність нових термінів у різних газетах Східної Пруссії частково пояснюється прагненням до загальної зрозумілості, 38 Deutsche Entlehnungen im Naujasis Tilžės keleivis пояснити. Так, telegrafas «телеграф» у Keleivis називали, наприклад, vielu pustas, vielinis pustas, žaibinis pustas, а в газеті Aušra — tolrašiš «далекопис». Існував звичай поряд із литовським відповідником наводити запозичення в дужках (Girčienė 2003: 403). Цю традицію продовжує і Naujasis Tilžės keleivis: поряд із лексичним запозиченням fallčirmas «парашут» трапляються литовські відповідники у формі кальок (Iššigelbėjimo Prietaisas, Nufileidimo Įtaisymas, Nufileidimo Skėtis, Oro Skėtis) або семантичних кальок (Kritimo Skėtis). 2.3. Запозичення з верхньонімецької мови та непрямий вплив литовської стандартної мови Для процесу запозичення в писемній мові Східної Пруссії наприкінці XIX — на початку XX ст. особливий інтерес становить формування німецької літературної мови. Після заснування Німецької імперії 1871 року утвердження німецької мови набуло агресивних рис: німецька стала мовою світового значення, і до неї належало відповідно ставитися. У XX ст. Пруссія перейшла до відкритої політики культурної асиміляції меншин (Palionis 1995: 256, Polenz 1998: 9), що, звісно, вплинуло на запозичену лексику пруссько-литовської мови. До формування національної німецької літературної мови призвели поширення норми стандартної мови та новий інтерес до пуризму (наприклад, наприкінці XIX ст. термінологію залізниці й поштової справи вже досить рано планомірно германізували (Bahnsteig замість Perron, Fahrkarte замість Billet, Briefumschlag замість Kuvert); засноване 1885 року Загальнонімецьке мовне товариство працювало задля плекання й очищення мови та національної свідомості (Stedje 1989: 148–151). Наслідуючи ці ідеї, створювали нові поняття й германізовані відповідники у сфері гімнастики, які використовувалися як запозичення і в Naujasis Tilžės keleivis: maršuoti «марширувати», turnuoti «займатися гімнастикою». Націонал-соціалізм ще більше посилив цю агресивну мовну політику у Східній Пруссії. Фахова лексика націонал-соціалістів складалася переважно зі звичної лексики, значення якої частково переосмислювалося або змінювалося; виразною була схильність до гасел і скорочень (пор. Wolf 1991, Müller 1994: 57, 39 INDRĖ BROKARTAITE-PLADIENĖ Doerr 2002: 32). Zwei Gruppen von Neubildungen der sog. Reichssprache lassen sich im Naujasis Tilžės keleivis erkennen: (a) als Funktionswörter dienende Neuprägungen, die häufig durch Halbaffixe gekennzeichnet sind, z.B. Reich- (reichskanc leris ‚Reichskanzler‘), -karte (lebensmittelkartė ‚Lebensmittelkarte‘). (b) die Neubildungen mit propagandistischen Qualitäten, die als Tarnwörter und Euphemismen funktionieren, z.B. Winterhilfe ‚Winterhilfswerk‘ (s. dazu auch Doerr 2002: 38). Im Naujasis Tilžės keleivis neigt man dazu, daraus Lehnübersetzungen (Žiemos pagalba) zu machen, der richtige Inhalt bleibt jedoch versteckt12. Viele dieser Begriffe besitzen in der o.e. Zeitung nicht selten zwei Formen: Wortentlehnung (mit geringer linguistischer Eingliederung) und Lehnübersetzung (Beispiel für die literarische Entlehnungsform). Навіть у Німецькому рейху приблизно в часи Першої світової війни мовне плекання дедалі більше служило націоналізму, а вживання іншомовних слів називали духовною державною зрадою (Stedje 1989: 164, Müller 1994: 95–96). Гітлер, натомість, позитивно ставився до іншомовних слів: використання таких виразів мало справляти враження на більшість народу, яка їх не розуміла або розуміла неточно (Müller 1994: 54). У багатьох випадках Naujasis Tilžės keleivis виявляється первинним джерелом уживання цих запозичень: автори текстів намагаються засвоїти потік нової політичної запозиченої лексики й подати її читачеві, хоча питання про те, яка форма — лексичне запозичення чи калька, — є доречною, майже не обговорюється. Визначити литовський різновид-посередник особливо складно. Уже у XVIII ст. писемна литовська мова у Східній Пруссії та Великій Литві функціонувала й розвивалася по-різному (Palionis 1995: 163). Відносини між цими двома різновидами видаються парадоксальними: хоча прусська гілка литовської писемної мови в середині та другій половині XIX ст. зазнала значного обмеження у вжитку й із соціополітичних причин так і не досягла рівня літературної мови для пруссько-литовської мовної спільноти- 12 Winterhilfswerk (скорочено Winterhilfe) переважно трактували як функціональне слово, однак це було маскувальне слово для податків і фінансування війни. 40 Deutsche Entlehnungen im Naujasis Tilžės keleivis … вона слугувала основою для формування сучасної литовської стандартної мови13. З іншого боку, хоча в роки незалежності (1918–1940) литовська стала державною мовою, вона могла мати лише опосередкований вплив на запозичення в пруссько-литовській мові, оскільки ці мови представляли дві різні життєві реальності (соціальні, політичні тощо). Хоча складається враження, що авторам текстів Naujasis Tilžės keleivis було надано значну свободу у прийнятті та відтворенні нових запозичень, детальніший аналіз показує, що деякі ідеї з мовного пуризму все ж були запозичені з Литви. У Литві в 1918–1940 роках було сформульовано основні принципи унормування запозичень (на основі теоретичних праць Буґи, досліджень слов’янізмів Скарджюса та досліджень германізмів Альмінаускіса). Очищення й збагачення лексики литовської стандартної мови в міжвоєнний період ґрунтувалося на даних народної мови (діалектів) (Palionis 1995: 252–256). На жаль, у міжвоєнний період цей принцип уже не можна було застосувати на практиці у Східній Пруссії, оскільки литовська мовна меншина там значною мірою була вже двомовною. У Naujasis Tilžės keleivis як відповідники наводяться новотвори зі стандартної литовської мови; зазначається, що деякі з них могли б слугувати заміною німецьких запозичень14; також наводяться литовські відповідники німецьких запозичень, що закріпилися в пруссько-литовській мові15, причому часто замість лінгвістичного обґрунтування апелюють до почуттів: 13 На основі говірки литовців, які мешкали в південній частині Східної Пруссії, у середині XVII ст. сформувалася верхньолитовська писемна мова. 14 Наприклад, sąjunga, paskaita, uždavinys (1936-16-3), menas, įvykis, gamta (1936-18-3), padermė, tauta (1940-13-3) тощо. 15 «Medžiaga — німецькою було б Material або Stoff, тому не слід уживати нелитовське слово „Ceikis“, а фактично „Medžiaga“. Для одягу, мішок — це те саме, що „žakas“, але слово „žakas“ (нім. Sack) у литовській писемній мові не вживається» (1936-71-2). «Krofnis — це литовська назва замість слів „Kakalis“ або „Peczius“; Kakalis походить від нім. „Kachel-Ofen“ (1936-23-4, Jaunimo Kampelis)» 41 Indre Brokartaite-Pladiene Більше не можна казати „Szpygelis“ або „Zerkolas“, бо одне слово німецьке, інше польське, але ми маємо гарно казати „Weidrodis“, тобто та річ, яка показує обличчя; замість непривабливого слова „Sztülė“, запозиченого з німецької мови, треба казати „Kėdė“. Також не годиться вживати слово „Krafe“, адже це слово словацької мови. Laikrodis — слово милозвучніше, ніж назва „Zėgorius“, що постала від німецького слова „Zeiger“ або нижньонімецьких „Zėger, Sėger“ (1936-23-4, Jaunimo Kampelis). Такі рубрики, присвячені мовному пуризму, з’являлися в Naujasis Tilžės keleivis переважно в 1936–1938 роках; литовська висока мова, що формувалася, правила за взірець під час унормування лише в певних сферах і не без наміру видавця16. 3. ПІДСУМКОВІ ЗАУВАЖЕННЯ Загалом можна сказати, що німецька лексика запозичень, представлена в газеті Naujasis Tilžės keleivis, сформувалася внаслідок тісних німецько-литовських мовних контактів у Східній Пруссії; джерелами запозичень могли бути німецькі мовні різновиди — від діалектів німецьких поселенців до верхньонімецької мови, причому їхній внесок був неоднаковим. Не слід також недооцінювати посередницьку роль пруссько-литовських мовних різновидів (діалектів, писемної мови). Цю складну систему дуже спрощено зображено на рис. 1. Запозичення з народної мови (загальновживана лексика) у Naujasis Tilžės keleivis, звісно, могли бути запозичені не безпосередньо з діалектів німецьких поселенців, а через усну пруссько-литовську мову й особливо через пруссько-литовську писемну мову, де вони вже раніше зазнали мовної адаптації. Багато з цих запозичень обговорювалися ще у XVII–XVIII ст. і мали влучні литовські відповідники, проте вони прижилися в пруссько-литовській мові. У пруссько-литовській писемній мові (перекладах Біблії, газетах) формувалися літературні запозичення, тобто створювалися численні індивідуальні лексичні новотвори-кальки, які згодом увійшли до текстів Naujasis Tilžės keleivis. 16 За словами Д. Каунаса, видання цієї газети також частково фінансував уряд Литви. 42 Deutsche Entlehnungen im Naujasıs Tilžės keleivis У запозиченій фаховій лексиці слід насамперед відзначити сильний вплив німецької писемної та верхньонімецької мови; при цьому запозичення поділяються на запозичення до окремих фахових мов (разом із запозиченими інтернаціоналізмами) і до загальнонімецької мови. Під час запозичення автори текстів обирали різні запозичені форми, які конкурували між собою. У багатьох випадках газета була первинним джерелом появи німецьких запозичень; стандартна мова незалежної Литви впливала лише опосередковано, пропонуючи тенденції до очищення пруссько-литовської мови та відповідники для деяких давніх запозичень. Рис. 1. Шляхи німецьких запозичень у Naujasıs Tilžės keleivis 43 Indrė Brokartaitė-Pladiene ЛІТЕРАТУРА Aleknavičienė, O., Schiller, Ch. 2002: Rastas antras Michaelio Mörlino Principium primarium in lingua Lithuanica (1706) egzempliorius. Archivum Lithuanicum 4, 79–98. Aleknavičienė, O., Schiller, Ch. 2003: Jacobas Perkuhnas prieš Michaelį Mörliną, Johanna Schultzą ir Philippą Ruhigą traktate Wohlgegruendetes Bedenken Uber die Ins Litthauſche Uberſetzte Zehen Fabeln Æſopi, Und derſelben paſſionirte Zuſchrifft (1706). Archivum Lithuanicum 5, 15–50. Alminauskis, K. 1935: Die Germanismen des Litauischen. Teil 1: Die deutschen Lehnwörter im Litauischen. Kaunas: Šv. Kazimiero D-jos Knygynas. Bechert, J., Wildgen, W. 1991: Einführung in die Sprachkontaktforschung. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft. Berning, C. 1960: Vom „Abstammungsnachweis“ zum „Zuchtwart“. Vokabular des Nationalsozialismus. Berlin–New York: Walter de Gruyter. Clyne, M. 1996: Sprache, Sprachbenutzer, Sprachbereich. In: H. Goebl, P.H. Nelde, Z. Starý, W. Wolck, Hrsg., 1996, 12–22. Coseriu, E. 1975: Synchronie, Diachronie und Typologie. In: D. Cherubim, Hrsg., Sprachwandel. Reader zur diachronischen Sprachwissenschaft. Berlin–New York: Walter de Gruyter. Čepiene, N. 1993: Germanizmai XVII a. Mažosios Lietuvos vakarų aukštaičių tarmėje (remiantis „Lexicon Lithuanicum“). Lietuvių kalbotyros klausimai 30, 37–46. Čepiene, N. 1995: Lietuvių kalbos germanizmai ir jų fonetinė adaptacija. Daktaro disertacijos santrauka. Vilnius. Čepiene, N. 1998a: Mikalojaus Daukšos raštų germanizmai. Lietuvių kalbotyros klausimai 34, 31–38. Čepiene, N. 1998b: Jono Bretkūno Biblijos germanizmai. Baltistica. V priedas, 91–96. Čepiene, N. 2000a: Germanizmai Mažosios Lietuvos raštuose. In: Mažosios Lietuvos enciklopedija 1. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 463–464. 44 Deutsche Entlehnungen im Naujasīs Tilžės keleivis Čepienė, N. 2000b: Vokiškos kilmės namų apyvokos daiktų pavadinimai F. W. Haacko, P. Ruigio ir K. G. Milkaus žodynuose. Acta Linguistica Lithuanica 43, 34–38. Doerr, K. 2002: Nazi-Deutsch: An Ideological Language of Exclusion, Domination and Annihilation. In: R. Michael, K. Doerr, Nazi-Deutsch / Nazi-German: An English Lexicon of the Language of the Third Reich. Westport: Greenwood Publishing Group, 27–46. Drotvinas, V. 1987: Lexicon Lithuanicum. Rankraštinis XVII a. vokiečių-lietuvių kalbų žodynas. Vilnius: Mokslas. Fraenkel, E. 1962: Litauisches etymologisches Wörterbuch. Bd.1, 2. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht. Girčienė, J. 2003: Leksikos gryninimo polinkiai bendrinės lietuvių kalbos istorijoje. Archivum Lithuanicum 5, 391–410. Goebl, H., Nelde, P.H., Starý, Z., Wölck, W., Hrsg., 1996/1997: Kontaktlinguistik. Ein internationales Handbuch zeitgenössischer Forschung. Halbbd. 1, 2. Berlin–New York: Walter de Gruyter. Grosse, S. 2002: Zur deutschen Sprache zwischen 1918 und 1933. In: D. Cherubim, J. Karlheinz, A. Linke, Hrsg., Neue deutsche Sprachgeschichte: mentalitäts-, kultur- und sozialgeschichtliche Zusammenhänge. Berlin–New York: Walter de Gruyter, 253–268. Hinderling, R., Hasselblatt, C., 2004: Baltisch / Deutsch. In: W. Besch, A. Betten, O. Reichmann, S. Sonderegger, Hrsg., Sprachgeschichte. Ein Handbuch zur Geschichte der deutschen Sprache und ihrer Erforschung. 3. Teilbd. Berlin–New York: Walter de Gruyter, 3269–3282. Jonikas, P. 1987: Lietuvių kalba ir tauta amžių būvyje. Visuomeniniai lietuvių kalbos istorijos bruožai. Čikaga: Lituanistikos instituto leidykla. Kaukienė, A. 1997: Klaipėdos krašto vakarų aukštaičių tarmė. Brolių Vil­iaus ir Makso Gaigalaičių raštų kalbos pagrindu. Klaipėda: KU leidykla. Kaunas, D. 1996: Mažosios Lietuvos knyga. Lietuviškos knygos raida 1547–1940. Vilnius: Baltos lankos. 45 Indre Brokartaitė-Pladienė Kurschat, F. 1883: Wörterbuch der littauischen Sprache. 2. Littauisch-deutsches Wörterbuch. Halle a. S.: Buchhandlung des Waisenhauses. Müller, S. 1994: Sprachwörterbücher im Nationalsozialismus: die ideologische Beeinflussung von Duden, Sprachbrockhaus und anderen Nachschlagewerken während des „Dritten Reichs“. Stuttgart: M&P, Verlag für Wissenschaft und Forschung. Naujasis Tilžės Keleivis. Tilžė, 1924–1940. Oksaar, E. 2004: Terminologie und Gegenstand der Sprachkontaktforschung. In: W. Besch, A. Betten, O. Reichmann, S. Sonderegger, ed., Sprachgeschichte. Ein Handbuch zur Geschichte der deutschen Sprache und ihrer Erforschung. 3. Teilbd. Berlin–New York: Walter de Gruyter, 3160–3170. Palionis, J. 1995: Lietuvių rašomosios kalbos istorija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Polenz, P. von 1998: Vom Sprachimperialismus zum gebremsten Sprachstolz. Das 20. Jahrhundert in der sprachenpolitischen Geschichte der deutschsprachigen Länder. In: H. Kämper, H. Schmidt, Hrsg., Das 20. Jahrhundert. Sprachgeschichte –Zeitgeschichte. Berlin–New York: Walter de Gruyter, 9–26. Range, J. 1994: Zur Erforschung des Lehngutes in den baltischen Sprachen. Linguistica Baltica 3, 211–231. Rimša, V. 1972: Rytų Prūsijos lietuvių kalbos elementai dabartinėje bendrinėje lietuvių kalboje. Kalbotyra 24 (1), 75–81. Schiller, Ch. 1999: [Rec.] Audronė Kaukienė, Klaipėdos krašto vakarų aukštaičių tarmė. Brolių Viliaus ir Makso Gaigalaičių raštų kalbos pagrindu. Archivum Lithuanicum 1, 222–228. Stedje, A. 1989: Deutsche Sprache gestern und heute: Einführung in die Sprachgeschichte und Sprachkunde. München: Wilhelm Fink Verlag. Tesch, G. 1978: Linguale Interferenz. Theoretische, terminologische und methodische Grundfragen zu ihrer Erforschung. Tübingen: TBL–Verlag Narr. Vaicekauskiene, L. 2004: Naujųjų lietuvių kalbos svetimžodžių norminimo teorija ir praktika. Daktaro disertacija. Vilnius. 46 Deutsche Entlehnungen im Naujasis Tilžės keleivis Weinreich, U. 1976: Sprachen in Kontakt: Ergebnisse und Probleme der Zweisprachigkeitsforschung. Hrsg. und Nachwort von A. de Vincenz. München: Beck. Wiktorowicz, J. 2002: Die deutsch-polnische Nachbarschaft und ihre Widerspiegelung in der polnischen Sprache. In: D. Cherubim, Hrsg., Neue deutsche Sprachgeschichte. Berlin–New York: Walter de Gruyter, 337-348. Wolf, A. 1991: Wandel im Jargon des Nationalsozialismus. Freiburg im Breisgau: Padagogische Hochschule. Wolff, G. 2004: Deutsche Sprachgeschichte von den Anfängen bis zur Gegenwart. Ein Studienbuch. Tübingen, Basel: A. Francke Verlag. Zinkevičius, Z. 2002a: Mintys pasirodžius lietuvių kalbos atlaso I tomui. In: Ders., Rinktiniai straipsniai 1. Vilnius: Lietuvių Katalikų Mokslo Akademija, 404–410. Zinkevičius, Z. 2002b: Zum Einfluss des Deutschen auf das Ostpreußisch-Litauische am Anfang des 20. Jahrhunderts. In: Ders., Rinktiniai straipsniai 2. Vilnius: Lietuvių Katalikų Mokslo Akademija, 393–398. Індре Брокартайте-Пладене Шяуляйський університет Гуманітарний факультет P. Višinskio g. 38, LT-76352 Šiauliai [email protected] 47