Žodžių istoriją iškreipiame

Pastabos Спотворюємо історію слів Вийшла друком гарно впорядкована збірочка прикладів лексики різних говірок, яку хотіли представити Литовські говірки — частина II (видавництво Інституту литовської мови, 2005 р.), 64 с. (укладачки книжечки Р. Бачевичюте, А. Лескаускайте, Д. Вайшнене, ред. А. Лауцка, М. Лучинскене). Призначена для школи, де все можна буде прочитати й англійською, якщо не вдасться прочитати литовською, і дізнатися, як люди в наших селах називали й називають побутові речі. Використано матеріали експедицій LKA, найважливіші мовні джерела — LKŽ, словники говірок тощо. У багатьох випадках досягнуто добрих результатів, але щодо деяких речей слід висловити й сумніви. У рядках про діункубліс згадуються його синоніми minkytūvis, minkytūvas у північно-жемайтських говірках. На жаль, minkytūvis (а також minkytuvė у Ms) записано й опубліковано в LKA, 25 žem., LKŽVIII 222–223; усі опитані люди, навіть доктори філологічних наук і просто жемайти, які знають говірку, найчастіше мають форму m′i.n′k′i.tùv′s / m′i.n′k′i.tov′s, якої в книжечці навіть не згадано (опитані жемайти особливо відкидали варіант minkytūvo — чи не вигадка студентів). Запозичення з латиської мови abrė у Шкн, Жг, за свідченням д-ра А. Йонайтите, вимовляється «по-латиськи» àb′r′e, а також у дунінінкській говірці àb′r′i (DunŽ 21) — це без жодних доказів свідчить про латиське походження цього слова (але дослідникам воно залишиться невідомим). Подібно, не все сказано й про посудину, якою дістають воду з колодязя. Історія цього слова ясна. У говірках Прусської Литви вживали слово kìbiras (про це свідчать праці Шлейхера, Юркшайтіса, Ф. Куршайтіса, LKŽV 725, J, J.Jabl; головний редактор К. Улвідас, старша лексикографка Б. Восилюте 1958 року навіть не внесла до LKŽV міщанське kìbiras зі зміненим наголосом, бо для них це була неуспадкована форма; я сам чув розмову у відділі словників). На платівці (тобто на дискеті) згадано й давню форму kìbiras, але її не виділено, віднесено до синонімів. Схоже, нових досліджень не було (раніше, до 1975 року, kìbirą доводилося записувати в SG, RSN (навіть зі слів М. Дейвелайтіса), Шв (у селах Будвічяй, Пемпішкяй, Тваскучяй), було також у Vvr, далі — у Бірбінчяї поблизу Клайпеди, навіть 1965 року в лютеранському селі Буїкішке поблизу Вайнютаса (міщанська форма kìbiras, яка, за К. Бугом, має новий наголос через пристосування, — саме її й подано дітям для вивчення). Історія свідчить, що слово kìbiro мало досить широкий ареал уживання (Прусська Литва — колиска нашої літературної мови), хоча навіть згадувати ті говірки ми уникаємо. Шкода, що не згадано форму назви страви kastinis із другим наголосовим типом (пор. LKŽV 395); біля Клайпеди також не чули bá.ltaˈs′s s′v′ėˈsc — чи не йдеться про іншу, гіршу страву? 125 Pastabos масло (там означені форми, мабуть, praštàs's, žalès'is, p'ę.rmàs's тощо. Отже, чи то в говірках, що занепадають (багато місцевих жителів через безлад, нашу некультурність і нині тікають із рідних місць), чи то через невміння вловити фонетику говірки, запис зроблено не надто якісно). Ведарас (а також ковбасу) у Прк, Кін, Шлу називають по-німецьки vọ.ršk'is / vọ.ršts ~ vùrškis, vùrš tas (так подано й у LKŽxix 986, але там і не перевірили, чи не зрозуміли жемайтський звук o якось інакше, принаймні не почули o; пор. також LKA1 85 žem. 32). Цікаво, чи десь у Литві вимовляють rōpė (с. 61), як стверджується для дітей, що вивчають литовську, чи для науковців: є лише rō·p'ę. / rō·p'ę / rūop'e тощо; сумнівні також grustùvas, grustùkas на с. 48 (= grùstùvas, grùstùkas). Будьмо уважнішими... Vytautas Antanas Vitkauskas Інститут литовської мови вул. П. Вілейшіо, 5, 10308 Вільнюс, Литва 126