Lietuvių kalbos pirminių veiksmažodžių klasių semantika tipologinių duomenų kontekste

Acta Linguistica Lithuanica LIX (2008), 1 – 27 Семантика класів первинних дієслів литовської мови в контексті типологічних даних1 Піотрас Аркадєвас Інститут славістики Російської академії наук У цій статті стверджується, що щонайменше два флексійні класи первинних дієслів литовської мови мають сильне семантичне підґрунтя, а семантичні закономірності, що корелюють із класами литовської дієслівної флексії, є типологічно значущими. Найбільші флексійні класи, j-дієслова та n/st-дієслова, мають чітко виражені семантичні домінанти. Стверджується, що морфосинтаксична класифікація дієслів через граматикалізацію семантичних параметрів, пов’язаних зі структурою події, як-от агентність vs. пацієнтність, телічність vs. ателічність, дія vs. зміна стану, є фактом універсальної граматики. 0. ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ Класам словозміни, тобто типам відмінювання та дієвідмінювання, приділяли значну увагу в дослідженнях проблеми «автономності» морфології як самостійного компонента мовної системи, що передає інформацію, яку не можна вивести з інших мовних рівнів — фонології, семантики чи синтаксису (див., напр., Carstairs 1987; Carstairs-McCarthy 1994; Plank, ed., 1991; Aronoff 1994; Müller et al., eds., 2004). У цій статті 1 Це дослідження виконано за підтримки Російського фонду сприяння науці та з використанням стипендії Президії Російської академії наук. Щиро дякую Олексію Андронову, Анні Дибо, Акселю Голвуету, Артуру Юджентісу, Леоніду Куликову, Тетяні Ніколаєвій, Барбарі Парті, Володимиру Плунгяну, Катерині Рахиліній, Якову Тестельцю, Володимиру Топорову, Андрію Залізняку та Марії Зав’яловій за різноманітну допомогу, яку вони надавали мені на різних етапах підготовки статті. Попередню версію цього тексту було представлено у вигляді доповіді в лютому–березні 2005 року на Міжнародному симпозіумі з визначення та репрезентації класів і ознак дієслів у Саарбрюкені, а також у серпні 2005 року на конференції з граматики Другої літньої школи лінгвістики на островах. 1 Piotras Arkadjevas Поставлене завдання інше, а саме — показати, що навіть у такій мові, як литовська, з надзвичайно багатою та складною системою класів словозміни, морфологічні ознаки лексем певною мірою можна передбачити на підставі їхньої семантики. У статті розглядатимуться так звані первинні дієслова литовської мови, тобто ті, основа інфінітива яких не має жодних афіксів, а отже, у ній нейтралізовано майже всі морфологічні опозиції, властиві особовим формам. Я покажу, що належність дієслова до одного з двох основних флексійних підкласів первинних дієслів значною мірою зумовлена певними властивостями його семантики, а саме типом і структурою ситуації, позначеної дієсловом. Ця властивість визначає багато особливостей дієслівних лексем у мовах світу (див. Levin & Rappaport Hovav 2005), тож не випадково саме цей параметр виявився релевантним і для литовської мови, навіть у такій «неочікуваній» ділянці її граматики, як розподіл дієслів за типами дієвідмінювання. У першій частині статті я стисло характеризую систему флексійних класів первинних дієслів литовської мови. У другій частині докладно розглядаються семантичні характеристики двох найбільших підкласів первинних дієслів. У третій частині наведено типологічні дані, зокрема проаналізовано подібні явища в грузинській мові. 1. МОРФОЛОГІЧНІ КЛАСИ ПЕРВИННИХ ДІЄСЛІВ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ Система парадигматичних класів первинних дієслів литовської мови вирізняється своєю складністю, для якої, крім великої кількості засобів словозміни, характерний також, здавалося б, цілком немотивований вибір цих засобів, доступний для кожної окремої лексеми. Структура інфінітива цих дієслів (традиційно вважається базовою формою) — «корінь + -ti», тому властиві особовим формам опозиції тут нейтралізуються. На цій підставі Тетяна Булигіна (Bulygina 1970, 49–50; 1977, 244) дійшла висновку, що форма інфінітива містить найменше інформації про дієвідмінювання дієслова. Більшість наявних праць, присвячених литовському дієвідмінюванню, не пропонує ані вичерпної класифікації типів словозміни первинних дієслів, ані адекватного їх опису. В англомовній «Граматиці литовської мови» (Ambrazas, ed., 1997, 287–289) знаходимо лише таблицю, у якій наведено типи основ дієслів 2 Pirminių veiksmažodžių klasių semantika словозміни, однак тут не подано ані ієрархії різних засобів словозміни чи можливих обмежень їхньої взаємодії, ані серйозної спроби встановити розподіл класів дієслів. Альфред Сен (Senn 1966, 258–279) також наводить лише списки дієслів, класифікованих за типами основ. Детальну класифікацію, що враховує лише найзагальніші семантичні властивості дієслів («дія», «стан» тощо), в академічній граматиці (Ulvy das, ред., 1971, 219–235) також не можна визнати достатньо точною ані з погляду морфології, ані з погляду семантики, хоча вона, безперечно, дає досить повне уявлення про різноманітність форм і значень первинних дієслів литовської мови (щоправда, без жодних узагальнень). «Динамічний опис литовського дієвідмінювання» Т. Булигіної (Bulygina 1977, 238–269) також не розв’язує проблеми парадигматичних класів; такого завдання в цій праці навіть не поставлено. Те саме можна сказати й про розгорнутий нарис генеративної фонології литовської мови Клауса Фрідріха Євгена Гешена (Heeschen 1968, 190–282). Цікаву класифікацію парадигматичних класів дієслів литовської мови — на жаль, без змістовних коментарів і з помилками — подано в додатку до типологічної статті Вольфганга У. Дресслера та співавторів (Dressler et al. 2006). Аналіз систем дієвідмінювання литовської та латиської мов подано у статті Олексія Андронова (Andronov 2000), у якій критикуються звичні для різних граматичних традицій принципи опису та пропонуються критерії класифікації дієслів, придатні для обох мов, однак самої класифікації в цій статті не наведено. У цій статті основну увагу приділено не власне морфологічній проблематиці, а пошуку кореляцій між морфологічними та семантичними ознаками первинних дієслів литовської мови, тому лише в найзагальніших рисах розгляну «поверхневу» структуру словозмінних підкласів досліджуваних лексем. Морфологічні класи первинних дієслів литовської мови розрізняються за такими основними параметрами (слід додати, що я розглядаю лише дієслова, корінь яких закінчується на приголосний, не беручи до уваги нечисленний і вкрай неоднорідний клас дієслів із голосним або дифтонгом у кінці основи): 1) наявність/відсутність палаталізації кінцевого приголосного кореня (тобто суфікса -j-) в основі минулого часу (PRAET); 2) наявність/відсутність палаталізації кінцевого приголосного кореня (тобто суфікса -j-) в основі теперішнього часу (PRAES); 3 PIOTRAS ARKADJEVAS 3) наявність/відсутність носового інфікса/подовження короткого голосного в основі PRAES; 4) наявність/відсутність суфікса -st- в основі PRAES; 5) наявність/відсутність чергування i ~ e в основі PRAES; 6) наявність/відсутність ступеня чергування голосних короткого ступеня в основі PRAES за наявності подовженого ступеня в основах PRAET і інфінітива (INF); 7) наявність/відсутність подовженого ступеня чергування голосних в основі PRAET за наявності короткого ступеня в основах PRAES та INF. Деякі з перелічених параметрів незалежні один від одного, тоді як інші пов’язані взаємними обмеженнями. Наприклад, серед чотирьох теоретично можливих комбінацій ознак (1) і (2) (палаталізація кінцевого приголосного кореня) трапляються всі чотири, хоча й із неоднаковою частотністю; натомість наявність інфікса, суфікса -st- або i-чергування e в основі PRAES унеможливлює палаталізацію в цій основі; подовжений ступінь чергування голосних в основі PRAET, навпаки, передбачає палаталізацію. Загалом можна виокремити тринадцять типів дієвідмінювання (не враховуючи окремих лексем, що мають лише їм властиві особливості дієвідмінювання), які схематично подано в таблиці 1 (наведено форми INF і третьої особи PRAES та PRAET дієслів). Таблиця 1. Морфологічні класи первинних дієслів литовської мови (i/e-PRAES = чергування голосних i ~ e в основі PRAES; tr-PRAES = короткий ступінь чергування голосних в основі PRAES; il-PRAET = подовжений ступінь чергування голосних в основі PRAET) Ознака | (1) | (2) | (3) | (4) | (5) | (6) | (7) Клас | j-PRAES | j-PRAET | n-PRAES | st-PRAES | i/e-PRAES | tr-PRAES | il-PRAET (1) augti: | − | − | − | − | − | − | − auga, augo (2) piršti: | − | − | − | − | + | − | − perša, piršo (3) leisti: | + | − | − | − | − | − | − leidžia, leido (4) ak-ti: | − | − | + | − | − | − | − anka, ako 4 1 lentelės tęsinys Ознака (1) (2) (3) (4) (5) (6) (7) Клас j-PRAES j-PRAET n-PRAES st-PRAES i/e-PRAES tr-PRAES il-PRAET (5) летіти: летить, летів − − + − + − − (6) blankti: blanksta, blanko − − − + − − − (7) tūžti: tūžta, tūžo − − + + − − − (8) народитися: народжується, народився − + − + − − − (9) minti: mena, minė − + − − + − − (10) pinti: pina, pynė − + − − − − + (11) орати: оре, орав + + − − − − − (12) дути: дме, дув + + − − − + − (13) блювати: блює, блював + + − − − − + Деякі з виокремлених класів утворюють виразніші протиставлення, пов’язані з ієрархією згаданих ознак (цю ієрархію відображає порядок подання ознак у переліку та таблиці). На підставі ознак (1), (2), (3) і (4), що охоплюють найбільше дієслів, можна виокремити такі «макрокласи» первинних дієслів (цим терміном позначаю групу кількох менших класів дієвідміни, утворену на підставі спільних формальних ознак, не маючи водночас на увазі, що належність лексеми до дрібнішого класу визначається за якимись її ознаками, не пов’язаними з чергуванням (пор. Carstairs 1987, Ch. 2)): Pirminių veiksmažodžių klasių semantika 5 PIOTRAS ARKADJEVAS Макроклас I (класи 1–3): дієслова, які не мають палаталізації в основі PRAET та інфікса/суфікса -st- в основі PRAES; до цього макрокласу належить близько 30 лексем2; Макроклас II (класи 4–7): дієслова з інфіксом/суфіксом -st- і без палаталізації в основі PRAET; до цього макрокласу належить близько 270 лексем; Макроклас III (класи 8–10): дієслова, що мають палаталізацію лише в основі PRAET; до цього макрокласу належить лише трохи більше ніж 30 лексем; Макроклас IV (класи 11–13): дієслова, що мають палаталізацію в основах PRAES і PRAET; до цього макрокласу належить близько 380 лексем. Бачимо, що виокремлені макрокласи дуже різняться за кількістю лексем, які до них належать: переважна більшість первинних дієслів литовської мови належить до одного з двох макрокласів — II (інфіксальні/суфіксальні основи PRAES) або IV (палаталізовані основи PRAES і PRAET). Надалі лексеми класу II називатиму n/st-дієсловами3, а класу IV — j-дієсловами. У наступній частині статті докладно розгляну питання семантичної мотивації саме цих двох найбільших класів, розподіл яких на дрібніші підкласи дозволю собі проігнорувати. 2. ПРО СЕМАНТИЧНУ МОТИВАЦІЮ ОСНОВНИХ ПАРАДИГМАТИЧНИХ КЛАСІВ ПЕРВИННИХ ДІЄСЛІВ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ 2.1. Вступні зауваги Говорячи про семантичну мотивацію якогось граматичного явища, у цьому випадку про загальні семантичні властивості морфологічних класів лексем, необхідно враховувати такі аспекти: 1. Опозиції, виокремлені за формальними граматичними ознаками, дуже рідко бувають на всі сто відсотків передбачуваними на основі семантики; найважливішою тут є статистично значуща кореляція формальних параметрів і параметрів значення. Це особливо 2 Тут і далі наведено статистичні дані, отримані внаслідок опрацювання вибірки приблизно з 700 дієслів, сформованої з використанням литовсько-російського словника (Lyberis 1962). 3 Варто зазначити, що конкретний тип особового відмінювання n/st-дієслів виводиться зі структури кореня дієслова, див., наприклад, Stang (1942, 132–133). 6 Pirminių veiksmažodžių klasių semantika актуально для такого явища, як морфологічна класифікація лексем, закріплена на лексичному рівні й здатна зазнавати впливу аналогії та інших подібних процесів, що затемнюють семантичну мотивацію. Тут слід говорити не стільки про семантичні властивості, притаманні без винятку всім членам певного формального класу, скільки про семантичну домінанту такого класу. 2. Семантичні ознаки, що корелюють із граматичними властивостями лексем, зазвичай зовні непомітні й не «вичитуються» безпосередньо з їхнього «наївного» словникового тлумачення. Наприклад, дослідження Бет Левін і Малки Раппапорт Говав (Levin & Rappaport Hovav 1990) показує, що такий, здавалося б, «природний» клас дієслівної лексики, як дієслова руху, насправді неоднорідний; див. також монографію Єлени Падучевої (Padučeva 2004), у якій виокремлено основні параметри семантичної класифікації дієслівної лексики, релевантні для граматики. З огляду на перелічені аспекти зазначу, що нетривіальні й невипадкові зв’язки між семантичними та морфологічними класами первинних дієслів литовської мови, виявлені в цій статті, не є абсолютними і, як і всі узагальнення такого типу, мають винятки. Проте статистична значущість цих кореляцій безсумнівна. Слід також зважати на те, що семантичні параметри, які, як я доведу, зумовлюють належність первинних дієслів литовської мови до одного з двох основних макрокласів, є доволі абстрактними й належать до найзагальніших і фундаментальних «структурних» блоків семантики дієслова — організації тематичних ролей значення предиката та виду, — тобто до того, що в новітній літературі зазвичай називають «структурою події» (англ. event structure, див.: Butt & Geuder, eds., 1998; Rothstein, ed., 1998; Tenny & Pustejovsky, eds., 2000; Ramchand 2008). 2.2. Семантична домінанта n/st-дієслів Клас n/st-дієслів є однорідним щодо семантики; на це звертали увагу й дослідники, пор. зауваження Крістіана Станга (Stang 1966: 339), що більшість дієслів цієї групи становлять інтразитивні та інгресивні/інхоативні дієслова4. Переважна більшість n/st-дієслів — синтаксично інтранзитивні й неформально можуть бути охарактеризовані як 4 Žr. taip pat Temčin (1986). 7 PIOTRAS ARKADJEVAS «семантичні пасиви», тобто дієслова, що позначають ситуації, які не залежать від волі суб’єкта (наприклад, тому, що суб’єкт — неживий предмет). Можна виокремити такі семантичні підкласи цього класу: a) стани: голодувати, дрімати, бідувати, гніватися тощо; b) пацієнтивні процеси, що передбачають зміну стану суб’єкта: зріти, біліти, гнити, горбитися, іржавіти, дешевшати та багато інших; сюди ж можна віднести ще два дієслова, які утворюють форму теперішнього часу за допомогою суфікса -st, а в минулому часі мають палаталізацію: помирати і народжуватися5; c) природні явища: світа́ти, сутеніти, сніжити; d) неконтрольована зміна емоційного стану людини: лютувати, сумувати, шаленіти, остовпіти тощо; e) рух: (1) неконтрольований: плинути, ковзати; (2) щодо контрольованості не визначений: підніматися; (3) контрольований: брести, летіти, їхати; f) інші дієслова, що не належать до згаданих класів: рости, линяти, ставати та деякі інші. Нарешті, серед n/st-дієслів трапляються поодинокі транзитивні дієслова: знаходити, відчувати, любити. Основними семантичними властивостями, характерними для більшості n/st-дієслів, є пацієнтивність суб’єкта та (інгерентна) граничність, тобто компонент значення «переходу в новий стан», властивий структурі позначуваних цими дієсловами ситуацій. Виокремлювати «інгерентну», а не «фактичну» граничність цих дієслів необхідно з огляду на певні особливості системи виду в литовській мові (Holvoet, Čižik 2004); саме значення «переходу в новий стан» зазвичай не може бути виражене тією самою лексемою, що й значення «процесу, який веде до цього стану». Для вираження завершеності дії вживаються префіксальні похідні, які зберігають особливості дієвідмінювання вихідного дієслова, пор. зріти ~ дозріти, іржавіти ~ заіржавіти та багато інших. Важливо зазначити, що дві згадані властивості n/st-дієслів пов’язані між собою, а пацієнтивність їхнього суб’єкта є похідною від значення «(потенційної) зміни стану». Це стає очевидним, якщо розглянути окремі лексеми цього класу дієслів, які можна сприймати як агентивні або навіть транзитивні. Наприклад, дієслово підніматися зазвичай позначає неконтрольовану суб’єктом зміну стану і найчастіше вживається з 5 Форма теперішнього часу цих дієслів, очевидно, є семантично мотивованою інновацією; див. Schmalstieg (2000: 156–158). 8 Pirminių veiksmažodžių klasių semantika неживими суб’єктами. Однак у поєднанні з живим учасником ситуації це дієслово набуває додаткового компонента значення — «ситуація контролюється суб’єктом»; компонент значення «зміна стану» також зберігається. Перехідні дієслова justi і rasti також можна описати з огляду на цю ознаку: попри синтаксичну перехідність, ці дієслова наголошують на зміні стану суб’єкта, лише в одному випадку суб’єкт змінює свій внутрішній стан, а в іншому стає власником об’єкта. Ще одне важливе підтвердження того, що для n/st-дієслів ознака «зміни стану» є домінантною, дає досить численна підгрупа цієї макрокласи, до якої належать лише дієслова, що вживаються з префіксами. Безпрефіксні лексеми того самого кореня, якщо вони існують, часто належать до змішаного або суфіксального типу дієслів. Загальне значення цієї групи n/st-дієслів — початок, тобто перехід у стан або залучення до процесу; залежно від характеру цього процесу дієслова поділяються на кілька семантичних груп, серед яких важливе місце посідають такі, які було б складно назвати пацієнтивними, наприклад: залучення до процесу внутрішньої каузації6 (sužvilgti, sukrusti), початок мовлення чи видання інших звуків (prakalbti, sužvangti), початок стану сприйняття (išgirsti), початок емоційного чи ментального стану (panorti, pradžiugti). Безперечно, у цій групі чимало й суто пацієнтивних дієслів, які не передбачають жодного активного суб’єкта: aplešti, paliegti, pražiurti тощо. Отже, семантична домінанта n/st-дієслів — (потенційна) зміна стану суб’єкта. Те, що деякі дієслова групи очевидно не відповідають цьому семантичному прототипу, загалом можна пояснити (із синхронного погляду) розширенням основного значення. Такі дієслова на позначення природних явищ, як brėkšti, які не передбачають жодного суб’єкта, все ж позначають процеси, що зумовлюють зміну стану. Те, що до цього класу належать дієслова зі значенням стану (цікаво, що всі мої 6 Розрізнення станів внутрішньої та зовнішньої каузації (internally-caused vs. externally-caused eventualities) запроваджене й докладно обґрунтоване в книжці B. Levin, M. Rappaport Hovav (1995, розд. 3–4). Розрізнення ґрунтується на тому, чи концептуалізується ситуація як така, реалізація якої залежить лише від властивостей суб’єкта (наприклад, від його волі, якщо суб’єкт — людина або жива істота, а також від фізичних чи інших властивостей суб’єкта; скажімо, можна вважати, що žvaigždės žiba або žolė auga завдяки внутрішній схильності цих суб’єктів до відповідних процесів, а не тому, що на них діє якась зовнішня сила), чи, навпаки, як така, яку спричиняє зовнішній вплив на суб’єкт (наприклад, lėkštė може dužti лише зазнавши чийогось впливу, а не через власні внутрішні властивості). 9 PIOTRAS ARKADJEVAS у корпусі наявні дієслова цього типу позначають негативно оцінювані стани), можливо, пов’язане з метонімічним перенесенням значення «завершений процес / перехід у стан → стан». 2.3. jСемантична домінанта дієслів «Первинні» j-дієслова, що мають палаталізований кінцевий приголосний кореня у формах PRAES і PRAET, за синтаксичною ознакою перехідності поділяються на дві великі групи: 1. Перехідні дієслова, переважна більшість яких належить до «канонічного» типу (див.: Hopper, Thompson 1980; Testelets 1998; Næss 2007), тобто позначають свідомий вплив живого агента на пацієнса, який зазнає (незворотної) зміни стану: skersti, daužti, trypti, drėbti. Багато перехідних j-дієслів пов’язані з неперехідними дієсловами n/st того самого кореня (див. розд. 2.4); 2. Неперехідні дієслова, які, своєю чергою, поділяються на кілька семантичних класів: (1) «експресивні» дієслова; (2) дієслова руху; (3) дієслова на позначення природних явищ. Розгляньмо ці класи по черзі. «Експресивні» дієслова утворюють дуже численний клас, однорідний як семантично, так і формально. Це переважно звуконаслідувальні дієслова, які часто позначають процеси, що супроводжуються звуками чи іншими відчутними ефектами. Можна виокремити кілька підгруп «експресивних» j-дієслів: (a) дієслова на позначення видання звуків: baubti, burgzti, čirkšti, inkšti, klykti, mūkti, pypti, šnarпšti, žliumbti та багато інших; (b) дієслова на позначення руху: čiužti, plump­ti, šliaužti тощо; (c) інші «експресивні» дієслова: plieksti, brūzti тощо. «Експресивним» j-дієсловам властиві такі характеристики: спільність формальної структури (важка основа, що має довгий голосний або дифтонг, спадний наголос); поєднання значень звуку й руху в багатьох лексемах: хлюпати, струменіти; спільність «експресивної» семантики: ці дієслова позначають значущу характеристику об’єкта чи ситуації, сприйману мовцем- 10 Pirminių veiksmažodžių klasių semantika 7; звуковий символізм, якому властива велика кількість складних скупчень приголосних, шиплячих звуків та африкат. Серед неекспресивних j-дієслів варто згадати нечисленний підклас дієслів руху: dengti, kopti, kuisti, lėkti, plaukti, žengti тощо. Усі вони — дієслова способу руху, а не спрямованого руху (напрямок руху може виражатися префіксами), і цим відрізняються, наприклад, від таких n/st-дієслів, що позначають рух або зміну положення у просторі, як-от kilti чи vykti, які передбачають наявність певної кінцевої точки або результуючого стану (про важливість цього протиставлення для дієслів руху див. Talmy 2007). Ще один невеликий підклас неперехідних j-дієслів становлять дієслова на позначення природних явищ: drengti, druokti, dumti, dvelkti. Ці лексеми позначають процеси, що мають відчутний ефект, але не передбачають жодного результуючого стану, на відміну, наприклад, від brėkšti-подібних n/st-дієслів. Крім того, до класу j-дієслів належать і такі лексеми, що не увійшли до більших підгруп: burti, lošti, žaisti, bergžti, delsti, dvokti, snausti, želti, rėkti, šaukti, verkti тощо. Більшість цих дієслів позначає процеси, які можна охарактеризувати як процеси внутрішньої каузації. Внутрішня каузація, імовірно, загалом є найважливішою властивістю j-дієслів, однак варто зауважити, що серед n/st-дієслів також чимало таких, які можна вважати дієсловами внутрішньої каузації, наприклад: blankti, karšti тощо, хоча більшість із них позначає ситуації зовнішньої каузації. Семантичну домінанту неперехідних j-дієслів можна охарактеризувати так: ці дієслова позначають процеси, спричинені волею суб’єкта або зумовлені його внутрішніми властивостями, які не передбачають зміни стану суб’єкта й зазвичай супроводжуються відчутним ефектом. Багато j-дієслів позначають дії, які може виконувати лише живий суб’єкт (людина або тварина) чи стихія (вітер, вода тощо). Не випадково серед j-дієслів, що позначають звуки, майже зовсім немає таких, які позначали б утворення звуку під дією зовнішньої сили (наприклад, «шелестіти» про листя тощо). Такі неагентивні j-дієслова, як dvokti, позначають процес або стан, який, по-перше, має внутрішню каузацію і, по-друге, супроводжується відчутним ефектом (тобто ці дієслова разом із дієсловами на позначення звуків і випромінювання світла належать до ширшої категорії так званих 7 Це формулювання запозичено у Dee Ann Holisky (Holisky 1981, 105–107). 11 Piotras Arkadjevas дієслів емісії, клас). Справжніх пацієнтивних j-дієслів дуже мало (пор. dvesti). Цікаво, що багато інтранзитивних j-дієслів мають транзитивні значення, пор.: kliaukti, bergžti. Дієсловам, що позначають видання звуку, здається, загалом властиво приєднувати додаток, що називає звук, пор.: blerbti niekus. Це свідчить про те, що насправді чіткої межі між транзитивними й інтранзитивними j-дієсловами немає. На властиву інтранзитивним j-дієсловам незавершеність указує те, що від них, за винятком дієслів руху, рідко утворюються префіксальні похідні, а в тих випадках, коли такі похідні можливі, їм властива не результативність, як у n/st-дієслів (пор. vesti ~ nuvesti), а лише інгресивність (baubti ~ užbaubti) або пунктуальність (subaubti). Для всього класу j-дієслів — як транзитивних, так і інтранзитивних — характерний компонент структури позначуваної ними ситуації, що вказує на «процес, каузований суб’єктом або його внутрішніми властивостями і такий, що впливає або на об’єкт (у разі транзитивних дієслів), або на сприйняття „спостерігача“ (у випадку інтранзитивних дієслів із відчутним ефектом).» 2.4. Регулярні відношення між дієсловами класів n/st- та j Чимало «первинних» дієслів утворюють однокореневі дієслівні пари, члени яких закономірно відрізняються за трьома параметрами: транзитивністю, морфологічним класом і ступенем чергування голосного кореня. Надзвичайно широкий, хоча, імовірно, неповний перелік таких пар наведено в Аделі Валецькене (Valeckienė 1998, 27–28): (a) birti – berti; kilti – kelti; mirkti – merkti; skilti – skelti; virsti – versti; žirti – žerti; tikšti – tekšti; tįsti – tęsti; linkti – lenkti; (b) driksti – дерти; дрібті – дребті; 12 Pirminių veiksmažodžių klasių semantika (c) крісті – кресті; плісті – плесті; (c) кісті – кейсті; вісті – вейсті; юкті – яукті8; (d) дигті – дейгті; дрикчі – дрейкчі; скісти – скейсті; (e) лужті – лаужті; ружті – раужті Неперехідні дієслова наведених пар належать до n/st-класу й зазвичай мають короткий ступінь чергування голосного кореня (типи a–c) або простий довгий голосний (типи d–e), тоді як перехідні дієслова належать до j-класу й мають повний (тип a і типи c–e, у яких бачимо дифтонги) або подовжений ступінь чергування голосних кореня (тип b, до якого належать дієслова, у теперішній основі яких з’являється простий повний ступінь, пор. drėbti — drebia). Ці пари ілюструють найдавніший на сьогодні, звісно, вже непродуктивний спосіб протиставлення дієслівних лексем за ознакою перехідності/неперехідності. Пари перехідних і неперехідних дієслів такого типу цікаві з погляду семантики. Численні дослідження (див.: Nedjalkov & Sil’nickij 1969; Haspelmath 1993; Levin & Rappaport Hovav 1995) показують, що коли відношення між перехідним і каузативним дієсловами найбільше морфологізоване (як і в розглянутих випадках, де воно виражене чергуванням голосних і парадигматичною конверсією), неперехідний член дієслівної пари позначає ситуацію зовнішньої каузації з пацієнсом як її учасником, а перехідний — активну дію, безпосереднім наслідком якої є зміна стану пацієнса. З наведеного списку пар перехідних і неперехідних дієслів легко помітити, що більшість із них відповідає сформульованому прототипу. Цей факт можна вважати додатковим підтвердженням того, що морфологічні класи первинних дієслів литовської мови семантично мотивовані. Слід звернути увагу на те, що такі самі формальні відношення спостерігаються в кількох парах дієслів, які розрізняються не за перехідністю, а за інгресивністю- 8 Ця пара не наводиться в книжці Аделі Валецькене. 13 Piotras Arkadjevas ознакою (див. обговорення наприкінці розділу 2.2); дієслова n/st, що належать до цієї групи, без префіксів не вживаються: pravirkti – плакати; prajukti – сміятися; sustugti – вити; suklikti – кричати; pravimti – блювати. Отже, ті самі формальні відношення використовуються для вираження двох типів семантичних опозицій: (1) каузація пацієнтивного процесу vs. пацієнтивний процес; (2) процес внутрішньої причинності vs. залучення до процесу внутрішньої причинності. Цей факт не є випадковим і, як я продемонструю в розділі 3, має типологічні паралелі. 2.5. Співвідношення семантичних і морфологічних класів первинних дієслів литовської мови Отже, у попередніх розділах ми виявили семантичні домінанти первинних дієслів литовської мови, що належать до найбільших макрокласів дієвідміни — дієслів n/st та дієслів j. Це схематично зображено в таблиці 2. Таблиця 2. Співвідношення семантики дієслів і морфологічного класу ініційований суб’єктом процес j-дієслова (потенційна) зміна стану суб’єкта n/st-дієслова Із таблиці 2 видно, що підставою для віднесення дієслова до того чи іншого морфологічного класу є компонент його семантики, пов’язаний із синтаксичним суб’єктом. Отже, інші можливі аргументи дієслова, по суті, не мають значення для морфологічної класифікації. Справді, як уже було показано, в обох макрокласах є як неперехідні, так і перехідні дієслова, однак останні істотно відрізняються за своїми властивостями: клас j-дієслів складається переважно з «канонічних» перехідних дієслів, що позначають дію, спрямовану на об’єкт, тоді як кілька наявних перехідних дієслів n/st не відповідають прототипу перехідності й позначають зміну стану самого суб’єкта, певним чином пов’язану з об’єктом. 14 Pirminių veiksmažodžių klasių semantika Виявлені кореляції між синтаксично-семантичними та морфологічними властивостями первинних дієслів литовської мови характеризуються високим рівнем статистичної значущості, що видно з таблиці 3, у якій подано статистику наявної в мене вибірки дієслів9. Таблиця 3. Статистика співвідношення семантичних і морфологічних класів первинних дієслів литовської мови j-дієслова | n/st-дієслова | інші | Усього транзитивні | 247 | 8 | 51 | 306 нетранзитивні агентивні | 121 | 7 | 7 | 135 нетранзитивні пацієнтивні | 7 | 237 | 4 | 248 Усього | 375 | 252 | 62 | 698 Статистична значущість для інтранзитивних дієслів і двох розглянутих класів: χ = 17,7; p <.0001 Як бачимо, щодо інтранзитивних дієслів правило, наведене в таблиці 2, майже не має винятків. Коротко зупинюся на дієсловах, що не належать до розглянутих тут основних макрокласів. Порівняно з j- та n/st-дієсловами таких дієслів зовсім небагато, і жоден із цих малих морфологічних типів не піддається узагальненому семантичному опису. З таблиці 3 видно, що переважна більшість дієслів, які не належать до основних макрокласів, є транзитивними; сюди входять як прототипові транзитивні дієслова, наприклад: sukti (suka, suko), kirpti (kerpa, kirpo), mesti (meta, metė), так і «неканонічні» дієслова, значення яких не передбачає активного впливу суб’єкта на об’єкт: minti (mena, minė), sekti (seka, sekė). Попри те, що ні макроклас I (дієслова без палаталізації та інфікса/суфікса -st-), ні макроклас III (з палаталізацією лише в основі PRAET- 9 Під час підрахунку не враховано префіксальні дієслова, а також ті, що не мають безпрефіксної базової лексеми. 15 Piotras Arkadjevas з палаталізацією) не має виразної семантичної домінанти, належність деяких дієслів саме до цих, а не до основних класів можна спробувати семантично мотивувати. Зокрема, у макрокласі I можна виокремити невелику групу лексем, що позначають цілеспрямовану зміну живим суб’єктом свого положення в просторі: sėsti (sėda, sėdo), lipti (lipa, lipo), lįsti (lenda, lindo). Можна припустити, що поєднання таких компонентів значення, як «зміна положення в просторі», та виразної агентивності не дає змоги віднести ці лексеми до жодного з основних макрокласів. Проте слід визнати, що первинні дієслова литовської мови, які не належать до класів j- і n/st-, неможливо бодай скільки-небудь надійно охарактеризувати семантично, особливо з огляду на безсумнівну семантичну вмотивованість основних макрокласів. На завершення слід звернути увагу на один цікавий і важливий факт: попри те, що навіть найчисленніші макрокласи первинних дієслів литовської мови навряд чи можна вважати продуктивними в синхронному плані, немає сумніву, що на не надто віддаленому етапі історії мови вони виявляли певну продуктивність. По-перше, це підтверджує послідовність, із якою дієслова з експресивною семантикою та звуконаслідувальними основами потрапляють до класу j; по-друге, про це свідчить наявність серед n/st-дієслів лексем, які за своїми морфонологічними властивостями очевидно належать до пізнішого шару лексики. Такими є, наприклад, дієслова tolti (< tolus), senti (< senas), pagailti (< gaila) та деякі інші. Tolti-типу дієслова є аномалією, оскільки мають наддовгий центр складу (наприклад, /ol/), який зазвичай не допускається (пор. korė vs. karti, де в аналогічній позиції довгий голосний скорочується). А дієслова типу senti унікальні тим, що, всупереч морфонологічному правилу литовської мови, яке практично не має винятків у дієвідмінюванні, у теперішній основі зберігають /n/ перед суфіксом -st: sensta, а не *sęsta, як можна було б очікувати; пор. очевидно давнішу й ідіоматизовану лексему pažinti, теперішня основа якої є закономірною з погляду морфонології — pažįsta. Ці факти свідчать, що клас n/st-ще був продуктивним, коли згадані морфонологічні явища вже втратили свою історичну фонетичну мотивацію. Цікавим є також дієслово pratursti: формально воно є первинним, однак очевидно, що його утворено від морфологічно неелементарного іменника turtas < turėti. 16 Pirminių veiksmažodžių klasių semantika 3. ТИПОЛОГІЧНА ПЕРСПЕКТИВА: «РОЗЩЕПЛЕНА ІНТРАНЗИТИВНІСТЬ» У МОВАХ СВІТУ 3.1. Загальні зауваги Семантичні параметри, виокремлені в попередніх розділах, важливі для морфологічної класифікації первинних дієслів литовської мови, — завершеність/незавершеність ситуації або, точніше, наявність у семантичній структурі дієслова компонента зі значенням «переходу в стан», а також агентивність і протиставлення внутрішньої та зовнішньої причинності ситуації, — властиві не лише литовській мові. Численні дослідження — як ті, що спираються на різні формальні теорії (див.: Perlmutter 1978; Levin & Rappaport Hovav 1990; 1995; 2000; Dowty 1991; Zaenen 1993; Alexiadou et al., eds., 2004 та ін.), так і праці функціонально-типологічного напряму (див.: Lazard 1985; Merlan 1985; Van Valin 1990; Verhaar 1990; Mithun 1991; Sorace 2000; Donohue, Wichman, eds., 2008), — переконливо свідчать, що ці параметри є універсально значущими для морфосинтаксичної класифікації дієслів у мовах світу. Annie Zaenen (1993) показала, наприклад, що в нідерландській мові агентивність відіграє вирішальну роль в утворенні безособових пасивних конструкцій, тоді як завершеність визначає вибір допоміжного дієслова в перфектних часах; дані німецької та романських мов у цьому аспекті аналізуються у статті Antonellas Sorace (Sorace 2000), де показано, що чинники агентивності та завершеності складно взаємодіють під час вибору допоміжного дієслова. Mariannos Mithun straipsnyje (Mithun 1991) parodoma, kad minėtieji parametrai didele dalimi lemia laisvųjų įvardžių ar asmens derinimo rodiklių formų pasirinkimą Amerikos čiabuvių kalbose: intranzityvinių predikatų agentinis argumentas paprastai žymimas taip pat, kaip analogiškas tranzityvinio predikato argumentas, tas pats pasakytina ir apie pacientinį argumentą; kai kuriose kalbose prie to dar prisideda „subjektas patiriamo būsenos pasikeitimo“ požymis. Щоб показати, що в досліджуваному в цій статті явищі литовська мова не є «самотньою», розглянемо дані грузинської мови. У цій мові семантична структура очевидно пов’язана з морфосинтаксичними класами дієслів; крім того, ми покажемо, що лексичний склад цих класів у грузинській і литовській мовах має нетривіальні спільні риси. 17 PIOTRAS ARKADJEVAS 3.2. Морфосинтаксичні класи дієслів у грузинській мові Морфосинтаксис і семантику класів дієслів у грузинській мові досить добре досліджено Морфосинтаксис і семантику класів дієслів у грузинській мові досить добре досліджено Морфосинтаксис і семантику класів дієслів у грузинській мові досить добре досліджено (Holisky 1981; Harris 1981; 1982; 1985; Hewitt 1987; Van Valin 1990), тож далі я спираюся на зазначені публікації, переважно на монографію Dee Ann Holisky, а також на граматику Hanso Vogto (Vogt 1973). У грузинській мові можна виокремити три основні продуктивні класи дієслів, які, дотримуючись традиції, я позначатиму цифрами. Відмінності між цими класами виявляються як у морфології (різні набори показників словозміни — насамперед особового узгодження), так і в синтаксисі — у виборі відмінків аргументів дієслова у формах так званої «другої серії часів»: аориста (минулого перфективного) та оптатива (бажального способу). Схематично відмінності між класами зображено в таблиці 4. Таблиця 4. Морфосинтаксичні класи дієслів у грузинській мові Клас Форма актантів у 2-й серії часів Показники 3SgSbPraes, 3PlSbPraes, 3PlSbAor I <Sb: Erg; DO: Nom> -s – -en – -es II <Sb: Nom> -a – -an – -nen III <Sb: Erg> -s – -en – -es Розгляньмо приклади10. Дієслова I класу — транзитивні; у «другій серії часів» їхній суб’єкт позначається ергативним відмінком, а об’єкт — називним. (1) glex-ma da-tes-a simind-i. селянин-ERG PRV-сіяти-AOR.3SG.SB зерно-NOM «Селянин посіяв зерно». (2) bavšv-eb-ma gada-q’ar-es kv-eb-i. дитина-PL-ERG PRV-кидати-AOR.3PL.SB камінь-PL-NOM «Діти кинули каміння». Дієслова II і III класів — інтранзитивні. Дієслова II класу 10 Дякую Nino Amiridze за допомогу в аналізі матеріалу. 18 Pirminių veiksmažodžių klasių semantika суб’єкт позначається називним відмінком (приклади (3), (4)), а в дієсловах III класу — ергативним відмінком (приклади (5), (6)): (3) c’q’al-i ga-tb-a. вода-NOM PRV-теплий-AOR.3SG.SB «Вода нагрілася». (4) bavšv-eb-i da-sxd-nen. дитина-PL-NOM PRV-сісти-AOR.3PL.SB «Діти посідали». (5) c’q’al-ma i-duy-a. вода-ERG PRF-кипіти-AOR.3SG.SB «Вода закипіла». (6) gogo-eb-ma i-tamaš-es. дівчина-PL-ERG PRF-грати-AOR.3PL.SB «Дівчата пограли». Тепер розгляньмо семантику класів дієслів грузинської мови. Переважна більшість дієслів I класу — «канонічні» перехідні предикати, що позначають вплив активного агента на пацієнса. Цікавішим є розподіл неперехідних дієслів між II та III класами. До II класу належать дієслова таких типів11: (a) «пасивні» та антікаузативні кореляти перехідних дієслів I класу: dac’ers ‚напише‘ — daic’ereba ‚буде написано‘; damalavs ‚сховає‘ — daimaleba ‚сховається‘; gaamravalebs ‚збільшить‘ — gamravald eba ‚збільшиться‘ тощо; (b) інгресивні похідні дієслів III класу: laklakebs ‚балакає‘ — alalakldeba ‚почне балакати‘; itamašobs ‚гратиме‘ — atamašdeba ‚почне грати‘; goravs ‚котиться‘ — migordeba ‚почне котитися‘ тощо; (c) дієслова, що позначають (неагентну) граничну дію: mok’vdeba ‚помре‘, darčeba ‚залишиться‘, dadgeba ‚встане‘, datbeba ‚зігріється‘ та інші. Більшість дієслів II класу позначають завершені ситуації, у яких учасник зазнає зміни стану, найчастіше — неконтрольованої. Цікаво, що до цього класу належать дієслова, які позначають залучення до процесу, а також ті, що мають агента серед учасників ситуації. Отже, семантична домінанта дієслів II класу — компонент «зміни стану суб’єкта». 11 Наведено форму майбутнього часу 3-ї особи однини дієслів. 19 PIOTRAS ARKADJEVAS Клас III поділяється на такі основні підкласи (у цій статті я розглядаю лише ті дієслова цього класу, які не є похідними; похідні лексеми, як-от відсубстантивні утворення зі значенням «поводитися як X», наприклад, art’ist’obs «поводитися як артист», цілком відповідають наведеному нижче семантичному прототипу): (1) «експресивні» дієслова; (2) дієслова руху; (3) дієслова, що позначають природні явища. Отже, вже на рівні найзагальніших характеристик грузинських дієслів класу III помітні спільні риси з інтранзитивними j-дієсловами литовської мови. «Експресивні» дієслова класу III, своєю чергою, поділяються на такі підкласи: (a) дієслова, що позначають утворення звуків: bzuk’unebs «дзижчати», bubunebs «ридати», zr ialebs «тріщати», lak lakebs «базікати», sisinebs «шипіти», grgvinavs «гриміти», zmuis «мукати», c’k’muis «скиглити», rak’unobs «стукати», xorxocebs «квакати» тощо; (b) дієслова, що позначають світіння: bdγvrialebs «світитися», brč’q’vialebs «блищати», varvarebs «палати», k’ašk’ašebs «сяяти», rialebs «блищати», bzinavs «іскритися» тощо; (c) дієслова, що позначають рух на місці: babanebs «тремтіти», bibinebs «коливатися (про траву)», taxtaxebs «торохтіти», t’ivt’ivebs «плавати», panckalebs «калатати (про серце)», prtxialebs «пурхати», borgavs «перевертатися», ckmut’avs «метатися», trtis «тремтіти» тощо; (d) дієслова способу руху: bobγavs «повзти», barbacebs «хитатися», laslasebs «волочитися», parpatebs «пурхати», q’ialebs «гойдатись» тощо; (e) дієслова, що не ввійшли до класів (a)–(d): tkrialebs «литися» (про кров, що витікає з рани), partipurtebs «нишпорити», šxeps «бризкати», c’vetavs «капати» тощо. Отже, порівняння лексичного складу «експресивних» дієслів у грузинській і литовській мовах виявляє як істотні подібності, так і цікаві відмінності. В обох мовах значну частину «експресивних» дієслів становлять лексеми, що позначають процеси з відчутним ефектом, — дієслова звучання, світіння, «тремтіння» тощо. Однак у литовській мові більша частина цих дієслів є агентивними й може сполучатися лише з живим або персоніфікованим суб’єктом, тоді як у грузинській мові такого обмеження немає, і дуже багато дієслів класу III позначають звуки, що їх видають під дією зовнішньої сили листя, каміння та інші об’єкти. 20 Pirminių veiksmažodžių klasių semantika «Неекспресивні» дієслова III класу також семантично неоднорідні. До них належать: (a) дієслова способу руху: goravs ‚котитися‘, srialebs ‚повзти (про змію)‘, xt’is ‚стрибати‘, curavs ‚плисти, плавати, ковзати‘ тощо; (b) дієслова, що позначають динамічні явища природи: grgvinavs ‚(про грім)‘, elavs ‚(про блискавку)‘, tovs ‚сніжить‘, kris ‚дує вітер‘, c’vims ‚дощить‘ тощо; (c) кілька дієслів, що не належать до жодної групи: asp’arezobs ‚змагатися‘, brazobs ‚сердитися‘, duys ‚кипіти (про воду)‘, tamašobs ‚гратися‘, muša-obs ‚працювати‘, pikrobs ‚думати‘, čkarobs ‚поспішати‘, cek’vavs ‚танцювати‘ та деякі інші. Отже, семантичною домінантою дієслів II класу в грузинській мові можна вважати незавершений процес, зазвичай агентний (Суб’єкт — жива істота або стихія), а якщо неагентний, то такий, що має відчутний ефект. Усе це дає підстави дійти висновку, що, попри безсумнівні відмінності, між класами дієслів грузинської та литовської мов є очевидна й доволі значна схожість — як щодо найзагальніших семантичних характеристик, так і щодо лексичного складу (наприклад, в обох мовах дуже розвинені «експресивні» дієслова; в обох мовах дієслова, що позначають процеси зовнішньої каузації, і ті, що позначають залучення до процесу внутрішньої каузації, належать до одного класу). Ці подібності дуже нетривіальні й невипадкові та не можуть бути пояснені ані генетичними, ані ареально-географічними чинниками. Отже, виявлені подібності між грузинською та литовською мовами відображають універсальні тенденції організації лексики, притаманні людській мові загалом і виявлювані на різних рівнях у різних мовах. 4. ПРИКІНЦЕВІ ЗАУВАГИ Сподіваюся, у цій статті мені вдалося показати, по-перше, що принаймні один важливий фрагмент системи морфологічних класів первинних дієслів литовської мови характеризується сильною семантичною мотивацією і, по-друге, що семантичні ознаки, які корелюють із морфологічним класом дієслова в литовській мові, є типологічно релевантними та пов’язані з тим, що зазвичай, певною мірою умовно, називають «універсальною граматикою». Коротко повторю основні висновки цього дослідження. 21 PIOTRAS ARKADJEVAS Двом найчисленнішим класам первинних дієслів литовської мови — j-дієсловам (із палаталізацією кінцевого приголосного кореня в основі теперішнього часу та простого минулого часу) і n/st-дієсловам (із носовим інфіксом або суфіксом -st- в основі теперішнього часу) — притаманні виразні семантичні домінанти. Ядро n/st-дієслів становлять предикати, що позначають потенційну або реальну зміну стану суб’єкта чи спрямований на таку зміну завершений процес. Цьому прототипу відповідає переважна більшість n/st-дієслів, а також нечисленні двовалентні лексеми цього класу. На перший погляд менш однорідний клас j-дієслів охоплює як перехідні дієслова, переважна більшість яких відповідає прототипу перехідності (активний вплив агента, який контролює ситуацію, на пацієнса, що зазнає сильного впливу ситуації та неконтрольованої зміни стану), так і неперехідні дієслова, найважливішою характеристикою яких є позначення незавершеного процесу, спричиненого волею суб’єкта або його внутрішніми властивостями. Згадані кореляції між семантикою первинних дієслів і морфологічними макрокласами характеризуються високим ступенем статистичної значущості (див. таблицю 3) і, найімовірніше, виникли внаслідок граматикалізації відповідних семантичних протиставлень. Це припущення підтверджує й те, що є чимало як j-дієслів, так і n/st-дієслів, які безпосередньо не належать до найдавніших пластів лексики. З типологічного погляду розглядуване явище не є унікальним. Точніше кажучи, універсальними є саме семантичні параметри — агентність ~ пацієнтивність, завершеність ~ незавершеність, дія ~ зміна стану, — інакше кажучи, ознаки, що класифікують можливі типи ситуацій, лексикалізовані у дієсловах мов світу. Натомість «поверхнева» реалізація цих ознак — те, у якій сфері граматики вони виявляються, — залежить від конкретної мови. У цій статті це було продемонстровано зіставленням лексичного складу та семантичних домінант класів дієслів литовської мови з морфосинтаксичними класами дієслів грузинської мови, у якій семантичні чинники, хоч і подібні до литовських, виявляються передусім на синтаксичному рівні. На завершення необхідно ще раз наголосити, що і сам факт семантичної мотивації морфологічних класів первинних дієслів литовської мови, і тим більше типологічна неунікальність цього явища аж ніяк не є випадковими й свідчать про те, що різне походження, географічна локалізація та лінгвістична орга- 22 Pirminių veiksmažodžių klasių semantika Природних мов лексику й граматику визначають універсальні семантичні параметри. СКОРОЧЕННЯ AOR – аорист, DO – прямий додаток, ERG – ергатив, INF – інфінітив, NOM – номінатив, PL – множина, PRAES – теперішній час, PRAET – простий минулий час, PRF – перфектив, PRV – преверб, SB – суб’єкт, SG – однина. LITERATŪRA Alexiadou, A., E. Anagnostopoulou & M. Everaert, eds., 2004: The Unaccusativity Puzzle. Oxford: Oxford University Press. Ambrazas, V., ed., 1997: Lithuanian Grammar. Vilnius: Baltos lankos. Andronov, A. 2000: Some remarks on the system of Lithuanian and Latvian conjugation. Linguistica Baltica 8, 35–47. Aronoff, M. 1994: Morphology by Itself. Stems and Inflectional Classes. Cambridge, MA: MIT Press. Bulygina, T. V. [Булыгина, Т. В.] 1970: Морфологическая структура слова в современном литовском языке (в его письменной форме). In: B. M. Жирмунский, Н. Д. Арутюнова, ред., Морфологическая структура слова в индо-европейских языках. Москва: Наука, 7–70. Bulygina, T. V. [Булыгина, Т. В.] 1977: Проблемы теории морфологических моделей. Москва: Наука. Butt, M. & W. Geuder, eds., 1998: The Projection of Arguments. Lexical and Compositional Factors. Stanford, CA: CSLI Publications. Carstairs, A. 1987: Allomorphy in Inflection. London: Croom Helm. Carstairs-McCarthy, A. 1994: Inflection classes, gender, and Principle of contrast. Language 70, 737–788. Donohue, M. & S. Wichman, eds., 2008: The Typology of Semantic Alignment Systems. Oxford: Oxford University Press. 23 Piotras Arkadjevas Dowty, D. R. 1991: Thematic proto-roles and argument selection. Language 67, 547–619. Dressler, W. U., M. Kilani-Schoch, L. Pestal, N. Gagarina & M. Pöchtrager 2006: On the typology of inflection class systems. Folia Linguistica 40, 51–74. Harris, A. C. 1981: Georgian Syntax. A Study in Relational Grammar. Cambridge: Cambridge University Press. Harris, A. C. 1982: Georgian and the unaccusative hypothesis. Language 58, 290–306. Harris, A. C. 1985: Diachronic Syntax: The Kartvelian Case. (Syntax and Semantics 18) New York etc: Academic Press. Haspelmath, M. 1993: More on the typology of inchoative/causative verb alternations. In: B. Comrie & M. Polinsky, eds., Causatives and Transitivity. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins, 87–120. Heeschen, C. F. E. 1968: Einführung in die Grundprobleme der generativen Phonologie mit besonderer Berücksichtigung der litauischen Phonologie. Bonn: Friedrich-Wilhelms-Universität. Holisky, D. A. 1981: Aspect and Georgian Medial Verbs. New York: Garland. Holvoet, A. & V. Čižik 2004: Veikslo priešpriešos tipai. In: A. Holvoet & L. Semėnienė, red., Gramatinių kategorijų tyrimai (Lietuvių kalbos gramatikos darbai, 2). Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 141–162. Hopper, P. J. & S. A. Thompson 1980: Transitivity in grammar and discourse. Language 56, 251–299. Lazard, G. 1985: Anti-impersonal verbs, transitivity continuum and the notion of transitivity. In: H. Seiler & G. Brettschneider, eds., Language Invariants and Mental Operations. Tübingen: Narr, 115–123. Levin, B. & M. Rappaport Hovav 1990: The lexical semantics of verbs of motion: The perspective from unaccusativity. In: I. M. Roca, ed., Thematic Structure: Its Role in Grammar. Berlin, New York: Mouton de Gruyter, 247–269. 24 Pirminių veiksmažodžių klasių semantika Levin, B. & M. Rappaport Hovav 1995: Unaccusativity. At the Syntax-Lexical Semantics Interface. Cambridge, MA: MIT Press. Levin, B. & M. Rappaport Hovav 2000: Classifying single argument verbs. In: P. Coopmans, M. Everaert & J. Grimshaw, eds., Lexical Specification and Insertion. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins, 269–304. Levin, B. & M. Rappaport Hovav 2005: Argument Realization. Cambridge: Cambridge University Press. Lyberis, A. 1962: Lietuvių-rusų kalbų žodynas. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Merlan, F. 1985: Split intransitivity: Functional oppositions in intransitive inflection. In: J. Nichols & A. Woodbury, eds., Grammar Inside and Outside the Clause. Approaches to Theory from the Field. Cambridge: Cambridge University Press, 324–362. Mithun, M. 1991: Active/agentive case marking and its motivations. Language 67, 510–546. Muller, G., L. Gunkel & G. Zifonun, eds., 2004: Explorations in Nominal Inflection. Berlin, New York: Mouton de Gruyter. Næss, Å. 2007: Prototypical Transitivity. Amsterdam, Philadelphia: Benjamins. Nedjalkov, V. P. & G. G. Sil’nickij [В. П. Недялков, Г. Г. Сильницкий] 1969: Типология морфологического и лексического каузативов. In: А. А. Холодович, ред., Типология каузативных конструкций. Ленинград: Наука, 20–50. Padučeva, E. V. [Е. В. Падучева] 2004: Динамические модели в семантике лексики. Москва: Языки славянских культур. Perlmutter, D. M. 1978: Impersonal passives and the Unaccusative hypothesis. Proceedings of the Berkeley Linguistics Society 4, 157–189. Plank, F., ed., 1991: Paradigms. The Economy of Inflection. Berlin, New York: Mouton de Gruyter. 25 Piotras Arkadjevas Ramchand, G. 2008: Verb Meaning and the Lexicon: A First Phase Syntax. Cambridge: Cambridge University Press. Rothstein, S., ed., 1998: Events and Grammar. Dordrecht: Kluwer. Schmalstieg, W. 2000: The Historical Morphology of the Baltic Verb. Washington, DC: Institute for the Study of Man. (Journal of Indo-European Studies Monograph No. 37) Senn, A. 1966: Handbuch der Lithauischen Sprache. Bd. I. Grammatik. Heidelberg: Carl Winter. Sorace, A. 2000: Gradients in auxiliary selection with intransitive verbs. Language 76, 859–890. Stang, Chr. S. 1942: Das slavische und baltische Verbum. Skrifter utgitt av Det Norske Videnskaps-Akademi i Oslo. II. Hist.-Filos. Klasse I, 1–280. Stang, Chr. S. 1966: Vergleichende Grammatik der baltischen Sprachen. Oslo, Bergen, Tromsö: Universitetsforlaget. Talmy, L. 2007: Lexical typologies. In: T. Shopen, ed., Language Typology and Syntactic Description 3. Grammatical Categories and the Lexicon. 2nd ed. Cambridge: Cambridge University Press, 66–168. Temčin, S. [С. Темчин] 1986: Семантика -n- и -sta- глагольных основ в литовском языке. Kalbotyra 37, 87–98. Tenny, C. & J. Pustejovsky, eds., 2000: Events as Grammatical Objects. Stanford, CA: CSLI Publications. Testelets, Y. G. 1998: On two parameters of transitivity. In: L. Kulikov & H. Vater, eds., Typology of Verbal Categories. Papers presented to Vladimir Nedjalkov on the occasion of his 70th birthday. Tübingen: Niemeyer, 29–46. Ulvydas, K. red., 1971: Lietuvių kalbos gramatika 2. Morfologija. Vilnius: Mokslas. Valeckiene, A. 1998: Funkcinė lietuvių kalbos gramatika. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijos leidybos institutas. 26 Pirminių veiksmažodžių klasių semantika Van Valin, R. D., Jr. 1990: Semantic parameters of split intransitivity. Language 66, 221–260. Vogt, H. 1971: Grammaire de la langue géorgienne. Oslo: Universitetsforlaget. Zaenen, A. 1993: Unaccusativity in Dutch: Integrating syntax and lexical semantics. In: J. Pustejovsky, ed., Semantics and the Lexicon. Dordrecht: Kluwer, 129–161. Vertė Andrius Raskazovas Petr Arkadiev Institut slavjanovedenija Rossijskoj akademii nauk RU-117334 Moskva, Leninskij prospekt 32-a [email protected] 27