„Lietuvos vietovardžių žodynas“. 1 tomas: A–B

Acta Linguistica Lithuanica LX (2009), 135 – 144 Рецензії Рецензії Словник топонімів Литви. Том 1: A–B1. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2009. ISBN 978-9955-704-70-6 (1 tomas), 978-9955-704-71-3 (bendras) Після тривалого мовчання Інститут литовської мови видав працю, гідну й необхідну для цієї наукової установи, — Словник топонімів Литви, ґрунтовне дослідження власних географічних назв, що починаються на літери A і B. Основну частину тексту написали д-р L. Bilkis, д-р M. Razmukaitė, габілітований д-р V. Maciejauskienė. До роботи залучили численну групу видатних учених світу — не литуаністів, хоча й тих, хто багато зробив у галузі філології. Укладачі підготували словник, що містить важливий топонімічний матеріал, шанобливо подали вступ до словника проф. A. Vanagas, його англійський переклад та інші матеріали. Майже сто років кілька поколінь із ентузіазмом збирали дані, а тепер доклали зусиль, щоб гідно їх узагальнити. Ще покійний проф., габілітований д-р A. Vanagas надихав усіх науковою думкою, заохочував працювати й творити. На тлі занепаду досліджень литуаністики в Інституті така велика й ґрунтовна праця — пояснення історії та походження власних назв — заслуговує на велику похвалу й радість: можливо, спалахнуть іскорки наукових досліджень, можливо, зрушать із місця й неопубліковані матеріали LKŽ, засяють по-новому, не блукаючи манівцями, а також буде використано картотеку, що налічує 450 тисяч карток. Цей словник топонімів дарує багато думок і надій. Читаєш назви різних місць і бачиш у них і почуття гумору нашого народу, і його поетику, і грубувате слово годувальника народу — хлібороба, що проливав гіркий піт, — або якесь несподіване утворення. У словнику намагаються пояснити походження кожного слова або наводять приклади з литовської та інших індоєвропейських мов, спираючись на праці K. Būga, J. Balčikonis, J. Gerullis, Z. Zinkevičius, інших балтистів і особливо славістів. Це надає праці значущості, хоча іноді трапляються однозначні пояснення в дусі славістики. Однак щойно починаєш читати словник, багато чого залишається незрозумілим, адже чимало моментів не пояснено рядок за рядком; наприклад, чому повторюється схожий текст про якісь дані, 1 Укладачів і авторів не зазначено на титульній сторінці (прим. ред.). 135 Recenzijos чому дуже важко знайти посилання «див. слово» через кілька сторінок у гнізді якогось топоніма, розташованому не за абеткою, чому подаємо кілька гнізд тих самих слів тощо. Як сталося, що Avižlys і похідні від нього слова дісталися і новому, 40-річному місту Vnt, фабричним Kairiškams родини Sirutavičiai і, зрештою, Pp (с. 245); óza з околиць Ignalina перетворилася на aizà (пор. A. Salys RRₙ 580); зовсім не знайдено відомого села Ažiėrkų у Гродненському р-ні, знищеного в Білорусі (с. 249–250); Ąžlupys (і струмок зі схилу) у Btg — цілковита дивина: цього Ąžlupio я не міг знайти в словнику (то це Ąžuolo lupys? — що це за словотвір?); Ąžpurviai, Ašpurviai (с. 256) — не загалом куршське, а латвійське, від переселенців із Курляндії; східний префікс Až- не властивий Drž (с. 256), тут щось інше; Bakšėnai — відоме село, LKŽ має безліч матеріалу, усе віднесено до Slm, а тут уже Alz; Bakšėneliai Slm, навіть скорочення Bkš з Ivadas забуте; навіть жаргонне Bakūras — одна радість для топонімістів, хоча, може, хтось думає інакше, — с. 315; keliūtė Blnk, транскрибоване як keliūtė через подовження голосних? (с. 339); не вказано, звідки взято Baltagalvinė (с. 341); у Krž є Balgalvinė, а не Baltagalvinė (с. 345); немає відомого придорожнього заїзду Baltóji біля Krš; Baltāšiškės — частини міста Druskininkai (с. 343); у Lk є лише Barborėlė, а не Barborėlę (с. 368); і озерце в Sd не вимовляють, лише ežerėlį (с. 383); liėkno у Škn хоч убийся не знайдеш, там є тільки liėkną (с. 388); Bártininkai у Grdm (Gardamo??) звучить як диво, може, тут мало бути Grdn? — с. 389; у Rdn був лише Bartkėvyčios dvaras, а самого Bartkėvyčią я бачив, поки його не вивезли; усі в Rdn і Krš так його називали — с. 390; Bartkuški ледве вдалося знайти в гнізді Bartkaus — с. 390; Barziai Blt, Barzūnai Vlkš, Barzūpė Pgg — їх поєднує zd > z (с. 395); Baukštė / Baukštininkai Klp — це лише вимова, написання — с. 403; Bauškuralės krūmai — лише германізована форма, це Bauğštininkai, с. 404; чи й інші впливи германістики посиплються (с. 404); Bãzė Bl — там була радіобаза (топонім?). Автори тексту, очевидно, добре обізнані з усіх питань литовської мови, хоча редакційна колегія майже вся має знання з литовського мовознавства на рівні самоучок, тож навряд чи могла щось виправити; а слід було зазначити, що dirvōnas (с. XCIX) — форма одного лише F. Kuršaitis, який вагався щодо правильного наголошування; prūdas несподівано подано з наголосом на с. 269; до скорочень орфографічної лексики як ніколи потрапило багато запозичень: prd. = prūdas (с. CLXVIII), rv. (= ravas, хоча є й griovys), в одному місці revà, в іншому — діал. rieva (там само); трапляються різні варіанти й речі, що потребують пояснення. Для литовської мови не властиве правило вимовляти ті самі або асимільовані приголосні, проте у словнику це часто трактують як розвиток, розширення, хоча, мабуть, йдеться про орфографічне відтворення вимови: Abriès-kelis (< *Abriėsk-kelis) — с. 8; і явище вимови Ąžuolupys трактують як явище історичної граматики литовської мови < *Ąžuollupis (с. 273); можливо, другий компонент — -upys (?). Таких посилань чимало. Це не явища розвитку мови, а особливості її вимови (частково це також місцевий правопис — часто неофіційний — у районах, колишніх волостях та староствах). 136 Recenzijos Невідомо, як сталося, що у Вступі записано Bbr (Babrūngas) — с. CLXX, а згодом з’явилося Bābrungas (і Babrungas) — с. 286: як таке могло статися, хоч і перевіряли, коли чули лише Babrūngas? Саме так стверджує і проф. A. Salys, який народився неподалік цієї річки (див. його праці II 499, а також останній зошит NdŽ, с. 202); звернімо увагу: утворення від кореня babr- такі ж, як у литовській мові, а от Babraunīkai (-ykai), Babroniškė біля Kaniavõs — найслов’янськіші з усіх струмків (с. 287); наголошуються Bābrungenai і Babrungēnai (с. 288) — під час перевірки такої вимови не довелося почути, лише -ēnai; і в інших місцях усе плутають: пишуть Babrungēnų kelias Plt, відсилають до Babrungēnai, Babrūngo prūdas відсилають лише до Babrūngas, первісною формою якого нібито є Bābrungas (с. 288); Bacianāi Dkšt, Bacēniškė Dkšt — це, мовляв, жадінські форми (нині чи колись), звідти й інші голосні (с. 289); Bādros — майже винятково від носіїв дадінського діалекту (Pnd, Šmn (як тут причепилося Klr?)); на с. 294 чітко подано Bēdros (пор. Bēdre (-ės Pnd), с. 411. Ktč (там само); Āntšvenčiai / Ántšvenčiai Všvl = Ántšvenčiai (там само); залишилися нетранскрибовані форми: Anžuolė End (?), Anžuolija Skdv, Šll (це Pdv, Padie v yčio k.), Anžuolynė Šln, Trg, Anžuolytė Šln, Anžuolkelmis Klm, Anžuolo kakta Varn, Anžuolyt-ravis Klm (с. Grimzdžiai) — с. 140 — це всюди утворення від кореня ąžuol- з групи коренів, що зберегли носові голосні; є варіант Ažūorytravis Knr, хоча вимовляється anžu·lītravīs (с. 272), невеликий струмок завдовжки кілька кілометрів із двома варіантами; ãpgraužos Klm (не повторюється), але там *r̥i перед au зазвичай > rau, тому чули ãpgraužas ~ āpgraužos, с. 144; де буде багато займенникових форм (наприклад, apskritasis, -oji (-oja)), морфологію тутешніх говірок уніфіковано, тож користуйтеся обережно: ž. apskritasis, у східних говірках apskritasiai, -ója тощо (с. 156); apstabamóji Lk слід виправити на apstābamoji (як і žinomoji) — с. 158; apstatēlis Tvr = apstatēlis (там само); aptvarēlis і aptvarālis Jdr — чи не та сама dr. (с. 161–162); Apuōlė і apuolūs мають різні корені: apūolė і āpuolos, тобто Apuōlė і apuolūs (с. 162); Apušrotynēlis Vkš має суфікс -ēlis (с. 167); дуже підозріла форма tyrēlis: іменник — Týrėlis Krš, Rdn, Trš, Pp та в інших місцях; містяни у Šiauliai, Kuršėnai, Šaukėnai тощо вимовляють ti.rė.lis, довелося сперечатися з односельцями — чи не те саме тут (с. 165); Ātaka, Atakā — лише написання, це Āttaka, Attaka, Atteka, пов’язане з atitekėti — с. 201; біля Trš є село àtuōnė, струмок àtuōni:s, а транскрибувати слід Atuonys, Atuoniai відповідно до вимови — с. 201; ašymas, імовірніше, походить від Atvašymas, бо жмудські говірки тут запекло відкидають v (с. 202); Bagdāniškė Aps = Bagdõniškė (с. 296 — з жадінської говірки); Bēltė SmlB — такого наголосу в литовських говірках узагалі немає (с. 423). Непослідовними бувають і етимологічні статті: замість спиратися на K. Būga, J. Balčikonis та інших, спершу кидаються до слов’янських і германських земель, а не до власного балтійського ґрунту. Апелятив ābrē безперечно балтійський, але до такого гнізда внесено Ābramas rst Dbk, Abramynė та ін. (с. 7). 137 Recenzijos На авторів словника зовсім не справив враження вельми цінний твір Й. Герулліса та Кр. Станга «Литовською мовою рибалок у Пруссії» (1933), тому ми не знайдемо села просто біля Лабіави Агилас (с. VII–VIII, 96), де ще говорили литовською, Beižgiosas «рукав Гілії» (с. 96), Beržynė (с. 96), Akmina (т. akmėna), аукштайтських (с. 96) та ін. Із цього словника ми не дізнаємося нічого про підготовлений А. Салісом «Реєстр назв на карті Литви», Бостон, видавництво «Литовська енциклопедія», 1956, с. 12–46. У Вільнюському районі є річка Airūpė; майже неписьменні чиновники району назвали її Európa (с. 27), причому це двічі подано як факт, хоча у вступі до словника (с. CLXIII) Europa цитується саме як достовірна форма. Antapunė JrgA (с. 118) походить від Pūnios, а не від Punėlės — це була б зовсім інша форма; означений прикметник aštrójo Švnčl походить від á.štrasai, а не від aštrùsis (с. 119); якщо Kl — це Ánties kalvále (с. 123), то за вимовою ộ.ñtes pẽ.ìke у Lk, Užv, Žr уже маємо Ánties pélkė (там само); Židikų ántmolis — це ántmolis (с. 128); за фонемікою galelėliai із Kur не може походити від найдавнішої форми galéjis (с. 133). Увесь порядок подання топонімів перебудовано. LKŽ і всі «Граматики литовської мови» спиралися на значні містечка, колишні центри волостей, парафіяльні осередки, де мовні риси були стабільними. Тепер тут ніби беруть до уваги підпорядкування староствам і навіть його зміни. Від багатьох таких староств відмовилися, тож їхня велика кількість не допомагає з’ясувати поширення мовних явищ і діалектів. Стомлюєшся, гортаючи той список скорочень, щоб установити діалектні риси. Потрібна була б якась пам’ятка зі скороченнями; слід відмовитися від перенесення назв колгоспів і бригад та від варіантності, коли одне село (наприклад, Bakšėnai та ін.) має по кілька скорочень. Усі ми, мовознавці, напам’ять знаємо всі скорочення історичних місцевих одиниць (повітів, волостей, парафій) у LKŽ, а тут багато чого змінено й дещо перемішано. Можливо, причина в тому, що навіть у вступі покійного проф. А. Ванагаса про транспонування діалектних топонімів про діалекти написано дуже розпливчасто й наївно, хоча існує така наукова вимога: транспонувати відповідно до співвідношень фонетичних законів діалектів із літературною мовою (пор. с. XXI–XXII, XXIII (про Sūbačius, Karsaškiškį та ін.). Очевидно, і тут є пропуски, наприклад, Aluošià у літературній мові (тобто в загальнолітературній мові), Apūšvangis у загальнолітературній мові та ін. Там, де в Литві розрізняють інтонаційні акценти (навіть у Kp), кажуть liėknas (2, 4), а liėknas походить із говірок, у яких інтонаційних акцентів не розрізняють (цей варіант починається на с. 3, і часто по всьому словнику подано по дві форми). Апелятива ablingà у мові немає (розпитували — не знайшли); значення вигадав К. Буга, вивівши його з топоніма Ablingà. Земля моїх дідів була Abromáitiškė, а не Abromaitiškė (с. 6); визнаймо прізвища жителів села Abromãvyčia, Kasparãvyčia, Silvestrãvyčia, отже, були Abromãvyčios ganyklos у Rdn (с. 9). Abromavyčynė dr. — це Kv (там само), а не Abromavičinė. Нетерпимість до жмудинів виявляється і в перетворенні Antanãvyčios на Antanavičiumi (с. 117). 138 Recenzijos В околицях Молетая, у Чюленая, є Aigelaĩ; на думку редактора Л. Білкіса, це Eigėlaĩ. Немає потреби застосовувати до вимови жмудинів (Kln, Trg, Krtv akuopų) східнолитовські фонемні відповідники, що виникли зі запозичень і літературної мови: жмудини всі наголошені *a > у коренях і закінченнях вимовляють як > uo. Питання початкових al- та el- і досі ніби не розв’язане. На с. 8 словника Aldija ‖ Áldija подано з усіх говірок, де e- > a-; чи з’ясується колись істина (у багатьох місцевостях Éldija) — с. 55, хоча біля Áldos несміливо вказано ald ← eld (с. 55). Та сама проблема реконструкції a- ‖ e- стосується форм Aleną, Aleninė тощо (с. 60): у всіх говірках тут e- > a-; навіть припускають, що це слід пов’язати з alėti «текти струменем»; Alkėrius mš Dkš (біля Скуодаса) — пізні слов’янізми з ie, і їх так і залишають (невже miestas, slėsorius тощо?) — с. 67; невже литовці здатні вимовити Alk-kalis, Alk-kapis, а жодної примітки немає (с. 67); усе може бути, але чи не видаватиметься дивною цілковита слов’янськість Ālojos, якщо поруч є і Ālovė, і корені aln-, alt- та інші; пор. також латв. Elėja та інші — с. 76; Amėrika у Lž, Als та інших місцях — лише закономірне для діалекту подовження короткого наголошеного голосного (с. 85); там, де стикаються t і d, усюди вимовляють один приголосний d — чи справді так і стверджувати (а як тоді бути з усіма An Duõkiškį та безліччю інших топонімів узагалі, чи місцеві назви (як усе життя пояснюють дороги: ọn_telšūn, ọn_daubios тощо (починаючи із с. 97). Bagalìnės pievoms, Bāgaliui у Vž не допоможуть ані польські прізвища Bagal, Bagalski (с. 294) — тут явно частка be- (із заміною ne-, te- на ba-, na-, ta- у тельшяйських і варняйських говірках при розширенні сполук із e), як казали старі полільниці, яких влада наказала виполоти неозорі площі: sanš.m žmogų tuokes bagalėnes vã.gas Šv, ba gā.la varā er d.šis ešuokst ba gā.la vārkštọ.nt Jdr; через Vž навколо bagal- зламано стільки списів, знайдено стільки польських та інших прикладів, а тут просто наведено begal- (с. 294–295); у жадвінгійській формі Āpso Bagdāniškė слід відновити Bagdōniškė (с. 296); усякого надивився, але щоб дзукійське містечко перенесли до Жмуді — такого ні: Bėižionys розташований у Тракайському районі, а не в Тельшяйському!!! (с. 418), і ще й цілком запозичений із польської; Beižionių kalnas уже знову перенесено на старе місце; Beldauskaičių sōdas у Ššt — це Baldauskaičių sōdas (с. 421), через редукцію дифтонга al; Bėlmontas показав усю нашу заплутаність (с. 423); історія свідчить ось про що: А. Саліс, Й. Бальчіконис, навіть П. Скарджюс та інші не хотіли допускати в літературній мові дифтонг ol у литовських словах, тож у Ndž і працях А. Саліса є лише Bėlmantas; перегляньте, не приховуйте цього: навіщо приховувати те, що охочий і сам знайде й тільки знизуватиме плечима (пор. с. 423); LKŽ I 738 belà із Rt — через неправильну вимову іншомовного слова; чи справді слід пов’язувати його з італійською мовою? Bendróvės Ob = Bendróvės (с. 430); Benekainys — форма, збережена давніми литовцями в літературній мові, а пропонується зіставити її з білоруською, спотвореною формою Benekonis (с. 432); у Trg Bènškiškė неможлива (с. 434), можлива лише Beñškiškė; klõnė Rtn = klõnė (с. 436); з’явилася також Biržytė (с. 49), хоча в усьому тексті 139 Recenzijos переважно є Biržytė; bišyti, -ija, -ijo J «називати бісом» — це одне слово, створене самоучкою (LKŽ I² 853), як і створені студентами VPU «закономірний» мієстас «мієстас», вікас «вієкас» тощо; обдурено навіть проф. V. Grinaveckis — є тільки biešyti; Pakenė K. Klv — це Pakinė (с. 507), як Kinė, а не полонізована Kenà, якої не подають навіть видатні польські мовознавці J. Otrębskis, W. Smoczyński та ін.; у LUEV ми спиралися на K. Būga, Jo, мабуть, не засвоїв правди; словами її розкритикував J. Balčikonis авторові цих рядків; Bliovokas і Blivokas Žl (с. 516) можуть свідчити про пізніше поширення закономірності ú > i; заміна Blūdinėlis = Blūdinėlis необхідна (с. 518); для мешканців Пакауне, які піддалися слов’янському впливу й «дули в дуди», характерна Bosisuvka (с. 539), історія недавня; заплутане питання коренів Bož- і Buož-: наприклад, у Grk вимовляємо buožė.li, транскрибовано Boželė (с. 546), вимови Božiu в селі Babrūngo не знаю, за транскрибуванням мало б вимовлятися búožė (с. 542), але ареал уживання невідомий, бо село незначне, там лише звичайні селяни; м. Breslaujá було в колишній литовській парафії, оз. Broslavas, а інші синоніми — це форми людей, що зазнали білорусизації (с. 360–361); Briánkio raistas Smn — лише написання = Brénkio r. (с. 561); нічого не знаю про походження оз. Briédvaišis, але в Tt чув про озеро brîvaišė (с. 567); Tárpkojis Krtv — це tarpkuojis (с. 567); Brunavà (с. 575) була литовською парафією, яку обміняли на Šventoji; там були литовці, кілька родин жило біля Papilė, мати доцента Ancevičius була однією з них; пам’ятаю вимову brũ.nava, вимови двох інших не чув; усі повимирали — не знайшов їх і K. Garšva, нічого не написав у своїй книжці; пор. Brūniškį біля Rùsnės, Brūnupį, річку біля Všv; Bruožiai, Bruoželiai та ін. (с. 576) Blk, бо литовці Gudija і Pažemaitė замінюють голосний o дифтонгом uo (у Erž усі o > uo), в околицях Krš була лише назва būdas ~ Būdos (с. 589), а не Būdai; у Rdn була лише Bugáiliškė (с. 599), я багато записав про життя Bugáilos, особливо про те, якою завзятою господинею вона була; чому тут замінено на циркумфлексний наголос? Bukantės takelis — вигадка самих учителів, народ його не знав (с. 605); Bukantiškė Stk = Bukantė, для тих, хто не полонізує (с. 605); у Smn була лише назва Būkūnykai (с. 607); луки Būkonto — це вимова прибулої людини за церковними книгами = Būkanto p. (с. 609); Bulikų kunkulynė (с. 613) неправильно транскрибовано, лише Bulikų kankolynė — помилка LKŽ, а an > un закономірно; хутір Bulkšos Rdn = Bulkšo gyvenimas (с. 614). Такі сумніви й непевності виникли під час читання і після прочитання всього тому. Дуже сплутані діалектні форми з означеним артиклем. У Східній Литві є ãklasai (-iai), -ója — трапляються всілякі форми (є карти ареалів, наведені в наукових працях habil. dr. A. Valeckienės 1985 року: тут пишуть по-різному, мабуть, так, як повідомили збирачі. Aklàsis Kv, Lž, Nt, а там кажуть á.klasis; у Маркутишках Йонавського району взагалі немає форм з означеним артиклем, тому Aklasis Ežeras пишуть із великої літери, як писарі близько 1980 року хотіли писати Pirtis, Pelkė, Vidurinė Mokykla, Bažnyčia тощо). За Krš усі широко вживають форму Upýna (біля Dirvonėnai), про Akmenõs навіть не знають (с. 38). Мова тільзитян на горі Rambynas 140 Recenzijos ніяк не могли вимовити akmenbalė (принаймні akmenbalė) — с. 41, а в Krš є лише ākmino dirvōnas (там само); у Tl вимовляють akmenōute, як і в Ub, Šts (там само); у Plt між собою кажуть kūliarežis, а Akmeniės rėžis — лише для приїжджих (там само). Фіктивними є топоніми з означеним артиклем Akranglioja Rait, Akranglioji Lp, Akruglioji Dg (с. 49), тоді як біля Akruglės форма дуже правильна (там само); знову з’явилося нормативне Aukštasis замість Áukštastiai — с. 232; на с. 242–243 відмовилися від жемайтських форм Avėtymo, Avėčios та інших; Baltōsios várnos raistėlis = Baltōsios várnos raistėlis (с. 346); Baltūlis Mtz — зупинка неподалік Valkininkai, замінила іншу литовську форму baltāsis (с. 348); у Lzd немає форми Akmenuotasis, лише Akmenuotas (принаймні додають tusāi, а в Škt і нормативній мові є akmenuōtasis (с. 47)). Цікаво, чи є назви господарств власників топонімами. Якийсь маєток Aleksandráičio у Trš зовсім забутий; як і Alejūno vienkiemis Rdn (подібна форма є і в Rt) — с. 58; чи визначають топонім прізвища землевласників, якщо тепер ніхто не пов’язує з ними власників землі (с. 133); наслідком вимови та написання є подвоєння багатьох форм або зміна наголосу: Ánt sieniai Plt (вимовляють ánčėinė), Ántsietuvis Nmk = Ántsietuvis (вимовляють únčítuvis), Ántsakiai ir Ánčakiai Rs = Ántsakiai (с. 135). Ántšyšiai, Ántšyšiai, Ántšyšių pievos Ktč = Ántšyšiai, -ių pievos (там само) = Ántšyšiai. У литовській мові немає правила вимовляти однакові чи асимільовані приголосні. Тут це часто вважають розвитком, поширенням, але, мабуть, йдеться про написання за вимовою: Abriès-kelis (< *Abriesk-kelis) — с. 8 і далі. Таких посилань доволі багато. Це не питання розвитку, а мовної вимови (частково й неофіційного написання «місцевих» назв у районах, колишніх апілі́нках і староствах). Серед рідкісних відхилень у наголошуванні, мабуть, назва Lìeptas «струмок» нібито походить від liéptas (с. 43) = liėptas; у діалектах ніде не наголошують Aleksėikos Grnd (с. 59), або Aleksėikos ar Alekseikos (с. 59), і написання не наше; Akūlovo vienkiemis Rdn — чи не походить воно з села старовірів Dubiniai, заснованого за часів Столипіна (с. 51); Akūotninkai вже було у «Vilniaus krašto žodynas»; литуаніст J. Vosylius, який після роботи в Сибіру працював на автобусній станції у Vilnius, почув це й радів у 1961 році (почувши Okuótnikai), сумніватися не треба (с. 52); як Aliksnynai потрапило зі східних говірок до Skdv, невідомо; мені всюди там казали Alksnynai (навіть alksninai) — с. 63; Alijōsis Vp походить від Alijōsius, адже в говірці ’u > i; Alyvà майже по всій Lietuva має два типи наголошення, а тут перейшла до першого типу. Alyvinis, Alyvos sódas (особливо sōdnas лише Alyvų) — с. 66; liėknas у Lenkimai, виявляється, має форму Lėknas (перепрошую, liėknas, чому ж не перевірив?) — і ця liėknas зовсім зникла — с. 68; одна жінка з Kartena сказала мені тільки 141 Recenzijos Kūlupis esąs, ne Aklūlupis (p. 75); priešdėlio ant- (prieš p, b tariami am-) dariniai žodžiuose kirčiuojami tvirtagališkai: Ámbrastve Vkš, ne Ámbrastvė (p. 83); kokio kalbėsenos stiliaus tarimo junginiai An Bōbriškį, An Bareikiūs (p. 89) ir kitur tariama, nežinia; Vakarų aukštaičių Šātrija (p. 95) išmokta tarti iš mūsų mokyklų prastos kalbos vos ne visoje Lietuvoje, nes buvo nuo amžių taisyklės -ija formos savi yra 2 kirčiuotės, o tarptautiniai žodžiai komūnija, litānija, Graīkija, jei neturi kokio lietuvių prisidėjimo, kūrimo Vokietijā, Prancūzijā ir kt.; Angeliškis Užv iš naujai išmokto ā.nūola kažin ar turi e (p. 99); į Angerklio keitimą Ingerkliu labai gerai pastebėta, bet neatkreiptas dėmesys (p. 99), nes ir Anturkės / Inturkės klausimo nekelta, nes minima tik Inturkė (p. CLCXXII) viena forma, o žodynai kiek teikė — net neminimas čia NdŽ ir LKŽ ir t.t., rytiečių ant- ir int- santykiavimas ilgai truko, įsigalėjo int-, bet buvę tarta ir ūnturk’e. Āntupio lenkimai iš Žlg, nesamo kaimo ar miestelio tai Krg, Krt, tikriausiai kolūkio, nes ānt- žodžio ar kokio trumpinio neturi — p. 137; Žemaičiuose pakeistas vietovardis Āntagluonis Trg (Vaīdlai) vietoj humoristinio Minkštapaūčiai, bet tai nepaveldėta (p. 113); Ateistų kapaī tiktai nuo 1975 metų, kai kilo antireliginė isterika, dabar beveik nebežinoma (p. 204); vėl atsirado, kaip „tikras“ faktas Trgn sūduvā „klampynė“ (p. 219) — tai iš fantazijos srities; Aukščioja ilg ame straipsnyje (p. 221–226) įvardžiuotinių formų nelabai sutvarkyta iš A. Valeckienės nurodytų Vidurio Lietuvos ir pietų aukštaičių šnektų; Rsn iš sakytojo Deivilaičio girdėta 1958 m. Aūkšt Ši:sà (t + š = č taip skambėjo man tada = Aukšta Šyšā (p. 228 — Aukšt Šyšos pievos; Aukštakalnis Mlt (Čiulėnų k.) pramanas, neišgirsta tvirtagalė priegaidė (p. 227), taip esą ir Dglš, apslavejusiuose po Joninių žudynių Dbg (p. 227); iš Varn tarimo Aukštāpė.Įkė nukeltinis kirtis skiemenyje ė.l palaikytas pagrindiniu (p. 229); įtartinas Nv, Kv, Pp Aūkštdvaris; Mlt (tuose Čiulėnuose). Atrodo, kad daug kas yra fonetikos reiškinių plotų nesuvokimas; iš Lz yra Babrėnai (p. 287) ir Bebrėnai (p. 410), o kilmės pavardės bemaž tos pačios surašytos (Babrāitis, Babrānskas, Babbravičius — p. 287 ir Bēbris, Bebravičius, Bebrun- — p. 410); Bedinikei Užv siunčiamosios Bedinės niekaip neradau (p. 413), čia gali būti Bēdinikė, nes ē išliktų į Bgs santrumpą iš LKŽ lyg ir čia nusinešęs, nes čia jau nespjauta į valsčiaus Glv trumpinį (p. 295); Bajorėlis Žlb yra tik Bajorēlis (p. 308); sukirčiuota plyniā, net *plynià, plýnė (p. 309); Bālvis ež. Trš yra prie Pabalvės k., dabar stumiantis senąjį vardą iš gyvenimo (p. 351); dvejopos Bambl- ir Bumb- šaknys iš tų pat vietų: Bambalynės kūlynai Stp (Joniškis didysis) — p. 354 ir Bumbalinė K lov, Pušalotas p. 615; Bāmbėnai Int[urkė] Mlt ir Bùmbalis / Bumbalýs Jon — p. 615; kodėl Rdn bumbeikė (? bọmbė.k.lė) aiškinama žodžiu bumbėtti, o ten yra tik bọ.mb = bámba iš bọmbėte, p. 615; 354; Bambinai (Paš) = Skd (p. 354) ir Bùmbinai (Il) p. 616 — teisus A. Vanagas; Bambliāi su visu lizdu p. 142 Recenzijos 354–355, і Bumbliȧi теж із усім гніздом — перше гніздо цілком добре, транскрибовано цілком розумно, а в другому більшість форм не транскрибовано (за винятком Stlg, Rait; тричі наголошене žvyrduobė = žvyrduobė доводить до відчаю); те саме стосується інших відношень Bamb-Bumb: слід було розглянути bamb- > bumb- та сувалкський випадок із формою bumbėti, тобто з огляду на звуконаслідування; чи є в Lkm два озера: Bandinis — с. 356 і Bundinis — с. 618 (очевидно, чогось не перевірили); давня молитва... Розпочавши складати скорочення, вони вигадують їх, але не вносять до списку, наприклад Pšk (2*) — с. 474; Bijūtiškis завжди належав до Mlt, і там чудово було представлено східноавкштайтський діалект, а не мову викладачів Вільнюського університету, які ностальгують за шляхетською польською мовою (с. 475; як у колгоспній конторі Plnk (бо такого села немає) з Bikavos up. Vn (с. 476) утворилася Bikavà (с. 475), важко зрозуміти (і навіть ту Bikavą відсилають до «правильнішої» форми Bikavà (там само); чого автори тут не зрозуміли — bilijišo (Ant, Mlt) — це слово, утворене від jubiliejaus «ювілею»: ювілейні відзначення 1900 року на городищах Шатрія, Гірнікас, Медвегаліс та в інших місцях саме так відзначали й називали; там же почалася литуаністична діяльність (с. 479); Bimbalìnė жартома називали загальним іменником kumetynas (с. 481); Bliorkis у Bsg, як і справді можна припустити (с. 516), є Bliurkės (Bliùrkis (с. 520), Bsg, бо io розширилося (коротке ’o від ’u); навіщо ж повторювати? Bliūdìnėlis ež. Ign і три bliūdìnėliai Klt — це форми із суфіксом -ėlis (с. 518); Blazài Kin = Blazāi — голосний a та приголосний z з’явилися під впливом латиськомовних курсистів (с. 522); Bobutės Išimtinė ar. Vkš «пенсія за старістю» (звичайне загальновживане слово) — с. 531; Bolševikas nj. — зневажливе слово (с. 536); Botāgas pv. Krš = Vatā.ga (с. 541); суть питання щодо Blėnda (с. 512) і Blinda (с. 514–515) полягає в позиції дифтонга en у говорах: у багатьох місцях є варіативність, вимовляють по-різному, але варто було принаймні пов’язати це з ареалом переходу en > у in: збереження en засвідчують Krž, Rg, Btrm, Rtn, Grdn, Jkn, Msn (якщо це правильно), а не підтверджують Auk, Kltn, Pkn, Čk, Rsn, Jsv та інші; отже, наявне коливання або, можливо, невпевненість у записі й невизначеність правил транскрибування; Blérbalė — лише орфографічний варіант (с. 512; > *Blerbbalė так писати не можна; Bliatkiškė Trk — цілком невдала орфографія або транскрипція; Blindalėlis Žlb (с. 515) — це літературна нормалізація — суфікс -ėlis тощо. Bumbalinė — це Bambalinė через am > um (с. 615); так само Bumbalynė у Pšl теж буде Bambalinė (am > um, а наголошене i подовжується; там само); Bùmbalis / Bumbahýs Jon (Berž) так само має am > um (там само); вже не кажу про Rdn bọ.mb –bámba, bambėti, а не bumbėti (с. 619): це джерельце Bumbeikė, Bumbeikės, а не «джерельце» (с. 615); Bumbinai II = Bambinai через am > om, а форму з um підтримує А. Ванагас (с. 616); Buojis має чимало підтверджувальних даних (с. 620), тоді як Bojinės Štk, як слово чужого походження, надмірно транскрибоване (с. 534); у Krš був маєток Bùrbos (за прізвищем власника), 143 Recenzijos Після смерті батька залишилися три доньки, яких називали Burbikėmis; вони навчалися в університетах Західної Європи. Одна, діставшись до Польщі, стала відомою вченою-хімікинею Burbo; із прізвищем *Burbikis вона не має нічого спільного. Від Burbikių і той колишній маєток усі в Крше називають Burbikėmis, молодь влаштовує танці в Burbikėse тощо (с. 623); а коли маєток Kvotkėlių у Крше розподіляли між добровольцями, назву «олиталізували» як Bijūnėliais, отже, прізвище Bijūnėlio — фальшиве (с. 475); чому Burkštinas пов’язують із бараном, адже воно має значення бурштину, принаймні це варто було б згадати (с. 628); Bušeikos kelnės L1 — це Mušeikos Kelnės (с. 636); Šatrija до Плте принесли вчителі, так само як прізвисько письменниці поширює якась партійна лідерка (с. 640). Важку працю взяла на себе невелика група укладачів словника назв, не підтримана редакцією, до складу якої входять науковці, лише поверхово знайомі з литуаністикою. Якщо й надалі не знати історії топонімів, сукупності фонетичних закономірностей та ареалів їх поширення, фактів наголошування, то помилок буде ще більше, і ми вводитимемо в оману все мовознавство. Я записав не все; дехто з учителів і сам знайде, треба лише прагнути пізнати суть. Тепер куди не глянь (по-жмудському), усе щось та й впадає в око. У такій видатній праці я обережніше добирав би неважливі факти (ліси Būnkėrių), об’єкти жартів із назвами держав чи частин світу — це литовці жартують. Ось у жмудів із Куршеная був Jeruzolimą на землі поміщика Гружевського; давно це було, вже 25 років як забули — посміялися та й покинули. Vytautas Antanas Vitkauskas Інститут литовської мови вул. П. Вілейшіса, 5, LT-10308 Вільнюс, Литва 144