Die statischen Lokalkasus bei Bretke und in anderen altlitauischen Texten des 16. und 17. Jhdt.

Acta Linguistica Lithuanica LXI (2009), 41 – 59 Статичні локативні відмінки у Бретке та в інших старолітовських текстах XVI і XVII ст.* GINA KAVALIŪNAITĖ Lietuvių kalbos institutas У статті розглядаються статичні локативи в литовських текстах XVI та XVII століть (Daukša, Хилінський, Бреткунас). Показано, що розподіл інесива й адесива визначається ієрархією живої істоти: іменні форми з вищим ступенем одушевленості мають лише адесиви, а неістоти — лише інесиви. Комплементарний розподіл цих двох відмінків наочно демонструють такі неоднорідні іменні групи, як žmogup atgimditame (DP). Мова Бреткунаса, схоже, у цьому аспекті відрізняється від мови його сучасників: лише він уживає інесивні займенники 1-ї особи однини на кшталт manyje (поряд з адесивом manipi). Він вагається між формами musui і musip(i), jusui and jusip(i), savęie and savip(i), причому виправлення трапляються часто. Поряд із регулярним інесивом jame він має також jamije (за аналогією з tavyje, savyje?). Тут висловлюється припущення, що такі інесиви, як manyje, Dievije (замість Dievipi) тощо, були створені Бреткунасом ad hoc, а в живій мові вживалися лише адесиви. Схоже, це стосується також інесива 3-ї особи jamije, ужитого як одушевлений відповідник до jame. 1. СТАТИЧНІ ЛОКАТИВНІ ВІДМІНКИ У СТАРОЛИТОВСЬКІЙ МОВІ: СТАН ДОСЛІДЖЕНЬ Питанню вживання статичних локативних відмінків (інесива й адесива) в литовській мові, а також нібито змішуванню цих відмінків у фаховій літературі вже приділено чимало уваги. У пер- * Ця стаття є розширеною та переробленою версією праці, відзначеної 2003 року на міжнародному конкурсі форуму PRO BALTICA як найкраще дослідження творчості Бретке. Оскільки від запланованої спочатку публікації конкурсних робіт, очевидно, відмовилися, авторка вирішила використати текст в інший спосіб. 41 GINA KAVALIŪNAITĖ шу чергу тут слід згадати статтю Лайгонайте про вживання локативних відмінків у литовських мовних острівцях за межами Литви (1957:27). Найважливішою причиною змішування двох відмінків вона називає закономірне звукове скорочення постпозиції. Лайгонайте наводить приклади не лише із сучасних говірок, а й зі старолітовських писемних пам’яток (žmonėse bediewiūḟemp ir neystikimūḟemp DP 4452–53). У своїй книзі Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XXVII amžiuje (1967: 120) Паліоніс пише, що від самого початку адесив та інесив були тісно пов’язані як за значенням, так і за синтаксичним уживанням, і наводить такі приклади змішування обох відмінків, як: žmōgųp atgimdāmē DP 25535, kókfai ne wienamę žmōgųp ne bū DP 47718. Росінас (1995: 65) наводить із новолітовських говірок приклади синонімічного вживання інесива й адесива, повторюючи також приклад Лайгонайте з Постилі Дау́кші. Імовірною причиною зникнення адесива як самостійного відмінка він також називає закономірне звукове скорочення закінчення. У своїй найновішій книзі Росінас (2001: 140–143) докладно розглядає нейтралізацію протиставлення між інесивом та адесивом. Він доводить, що нейтралізація спершу мала відбуватися в певних чітко окреслених контекстах, а саме з дієсловами статичного стану, як-от būti, gyventi, rasti. На думку Росінаса (2001: 142), лише там, де описується процес у людській свідомості, адесив зберіг своє характерне значення; причиною нейтралізації опозиції між інесивом та адесивом знову називається збіг форм інесива й адесива внаслідок скорочення постпозиції. Гелумбекайте наводить із Біблії Бретке приклади вживання обох локативних відмінків, а також заміни інесива адесивом і обережно припускає, що причину заміни інесива адесивом при дієсловах, які позначають процеси в людській свідомості, слід шукати в тому, що адесив, на відміну від інесива, може набувати значення Adessivus sympathethicus або Adessivus possessivus (Gelumbeckaitė 1997: 189–190). Маскулюнас (2000: 205–206) наводить чимало місць із Postill Дау́кші та Punktai sakimu Ширвідаса, де і інесив, і адесив уживаються в тому самому присвійному значенні. Згадані дослідники вважають, що функційна відмінність між інесивом та адесивом зникла в самій мовній системі. 42 Die statischen Lokalkasus bei Bretke und in anderen altlitauischen Texten Anders äußert sich zu dieser Frage Range (1995: 99–101). Letzterer kommt aufgrund einer Untersuchung zur Verwendung des Inessivs und des Adessivs bei Bretke zum Schluss, die Ursache der Vertauschung dieser Kasus sei im Einfluss der Übersetzungsvorlagen zu suchen. Zusätzliche Beispiele für die Neutralisierung des Gegensatzes zwischen Inessiv und Adessiv führt er aus Moswids Schriften sowie aus Daukšas Postille an. In ihrer Doktorarbeit pflichtet Gelumbeckaitė (1999: 241) dem von Range geäußerten Gedanken bei, die deutsche Konstruktion mit bey dürfte zum Ersatz des Inessivs durch den Adessiv beigetragen haben. Nach den Forschungsergebnissen von Eglė Žilinskaitė (2007: 408–409) dürften zur Verwendung des Adessivs in Daukšas Postille die in der polnischen Vorlage auftretenden Konstruktionen u + Gen. und przed + Instr. beigetragen haben: Diese stehen bei den Übersetzungsvorlagen solcher Verba wie pulti, stotis usw. sowohl zur Bezeichnung der Ortsruhe in der Nähe eines Gegenstandes sowie für Angabe der Richtung nach einem Gegenstand hin. Solche Fälle, wo von einem und demselben Wort sowohl Inessiv wie auch Adessiv gebildet werden, sind ganz vereinzelt: degs anóie úgnìie ant’ ámžiu be gâfo DP 607; ßìldes’ úgnìp [Petras] DP 158; pats Christùs perfónoie fawóie / krikßtìtu 357₃₆; ne geyde pakàiaus perfônayp nórint didžiaufèip’ 42₁₂ (пор. Žilinskaitė 2007: 419). 2. ПРО ВЗАЄМНЕ СПІВВІДНОШЕННЯ СТАТИЧНИХ ЛОКАЛЬНИХ ВІДМІНКІВ Дослідження вживання адесива в перекладі Нового Завіту Хилінського засвідчило, що перекладацьким оригіналам не слід надавати значення у виборі локального відмінка (Kavaliūnaitė 2001: 93–111). Вибір адесива чи інесива визначають не прийменники, використані в оригіналі, а категоріальні ознаки іменних груп. Вживання адесива пов’язане з істотністю, а вживання інесива — з неістотністю. При цьому істотність слід розуміти не референційно, а в сенсі ієрархії істотності Сільверстайна. Певні класи слів самі по собі позначені як істотні або неістотні. Як і очікується, особові займенники 1-ї та 2-ї особи позначені як істотні, оскільки зазвичай вони завжди стосуються людей. Водночас займенники 3-ї особи теж посідають вищу позицію, ніж іменники, а серед останніх власні назви стоять вище за загальні назви тощо. 43 GINA KAVALIŪNAITĖ Зазвичай займенники 3-ї особи теж посідають вищу позицію, ніж іменники, а серед останніх власні назви стоять вище за загальні назви тощо. Якщо граматичне правило, наприклад правило відмінкового маркування, чутливе до істотності, то до сфери його дії насамперед належатимуть категорії, які займають вищі позиції в ієрархії істотності. Схематичне зображення ієрархії істотності Сільверстайна наводимо тут за Anderson (1985: 183): Схема 1. Ієрархія істотності Сільверстайна Вживання адесива у Хилінського досить точно відображає цю ієрархію істотності. Найчастіше трапляються адесиви особових займенників 1-ї та 2-ї особи, а також зворотного займенника (206x). Далі йдуть власні назви (177x), вказівні займенники, особові займенники 3-ї особи та відносні займенники (113x). Найрідше трапляються адесиви особових загальних назв (8x), а також прикметників (3x). Від неособових істот та неістот адесиви не утворюються. Слід зважати на те, що слова, які стосуються християнського Бога та його осіб, dievas, tévas und sūnus тут віднесено до власних назв, що, з огляду на специфіку тексту, видається цілком виправданим. Незалежність вибору відмінка від прийменника, використаного в оригіналі, ілюструють, зокрема, такі приклади: У Бога немає нічого неможливого ChNT (бо все можливе у Бога StB) Mk 10,27; 44 Die statischen Lokalkasus bei Bretke und in anderen altlitauischen Texten І (те) Слово було Diewiep ChNT (і Слово було by Godt StB) Ін 1,1; І звеселився дух мій diewiep Jzganitojep мого ChNT (і дух мій звеселився в Godt / моєму Спасителеві StB) Лк 1,47; Так само (є такий) хто [...] не багатий Diewiep ChNT (Так само [є це з тим,] хто [...] не багатий in Gode StB) Лк 12,21. І in Godt, і by Godt передається адесивом, очевидно, тому, що в мовній системі Хилінського не було відповідного протиставлення. Якби для істот був інесив, було б цілком природно використовувати цей відмінок як відповідник нідерландського прийменника in, оскільки для неістот наявна відповідність «нідерл. in = лит. інесив». Її можна знайти, наприклад, у такому місці: Бальфас чувся Ramoy ChNT (Голос почувся in Rama StB) Мт 2,18. Що протиставлення нідерландських in та by in принципово можна передати в мовній системі Хилінського, легко встановити на матеріалі неістот. Щоправда, воно передається не відповідним протиставленням «інесив: адесив», а by у випадку неістот перекладається прийменниками, найчастіше pas: Петро [...] зігрівся pas ugni ChNT (І Петро [...] зігрівся [...] by het vyer StB) Мк 14,54. Перш ніж перейти до розгляду особливостей уживання адесива у Бретке1, слід коротко викласти основні способи вживання адесива у Бретке та інших авторів (Хилінського, Дауґши). Адесив позначає: 1) локалізацію в духовному просторі людини, часто осмислювану як сферу божественної дії: зберігай через святого Духа, який живе mufjmp ChNT (збережений [...] Святим Духом, який in ons живе StB) 2 Тим 1,14; 1 Вілент уживає інесив загалом подібно до Бретке, але його мововживання в цій статті не розглядається. 45 Gina Kavaliūnaitė Szirdi ne išągtą teikis у мені padarit’ mielaulias Wießpatie DP 53411 (Serce czyłte ráćį у мені įprawić miły Páńie Wuj 58047–48); Didefnis <довіра> búvo такою хворою жінкою DP 36914 (Wietßa <wiara> býłá v tey chorey niewiáłty Wuj 38131); Ne tarket / mes у Авраама dumofim / mes Abrahama turim Tiewu BP II 24015²; Nefa iei Sodomoia thie Darbai butų nufsidawę, kurie у тобі nufsidawę BNT (Denn fo ӡu Sodoma die Thatten geschehen weren, die у тебе geschehen sind LB; Quia si in Sodomis factae fuissent virtutes quae factae sunt у тобі V) Mt 11,23. 2) предмет або сфера людських думок чи емоцій: Turekit wiera у Бога ChNT (Hebt geloove op Godt StB) Mk 11,22; ir pradźiaugos dwasiá maná / у Господі, Спасителі моєму DP 47112–13 (A wrádował fię duch moy / w Bodze zbáwicielu moim Wuj 5028); Bei fchitaip apturetu amßina у Господі giwenima ir ifchganima BP I 26818; nefanga у Бога pigus ira kiekwienas ßadis BNT (Denn у Бога ift kein ding vnmoeglich LB; quia non erit impossibile apud Deum omne verbum V) Lk 1,37. 3) локалізація поблизу особи або в її оточенні: Kurſey buvo Storaſteyp Serguſiep Powilep žmogump įßmintingamp ChNT (Welche was by den Stadthouder Sergius Paulus / eenen verstandigen man StB) Apd 13,7; taӡiau rádo tatái húkiie ſawamé ir ſunų ſawąmp DP 35529 (prӡedfié naydował to w domu ſwoim / y w ſynie ſwoim Wuj 36717–18); Ne gerai darai jog brolio moteri ſawip laikai BP I 296; nes radai malane Diewip BNT (du haft gnade bey Gott funden LB; invenisti enim gratiam apud Deum V) Lk 1,30. 4) локалізація серед кількох предметів, серед групи осіб: 2 Під час збирання матеріалу було використано електронну конкорданцію до «Постилі» Бретке, укладену в Інституті литовської мови у Вільнюсі. 46 Die statischen Lokalkasus bei Bretke und in anderen altlitauischen Texten Так говорив я вам, перебуваючи juſimp ChNT (Dēle dingen hebbe ick tot u gesproken / by u blijvende StB) Jn 14,25; не мав iūſemp місця DP 412 (nie miał v nich mieśćá Wuj 4031); І Ісус зростав у мудрості, віком і благодаттю перед Богом і Szmonijamp BP I 16211; якби такі діла в Тирі та Сидоні сталися, як iuſip сталися BNT (weren solche Thatten zu Tyro vnd zu Sidon geschehen, als bey euch geschehen find LB; quia si in Tyro et Sidone factae essent virtutes quae factae sunt in vobis V) Mt 11,21. 5) локалізація всередині предмета: uzfodyno Winniczią [...] ir ikafe jeyp profa-wina ⇒ ſpauftuwa ChNT (wijngaert planted[e] [...] ende groeſ eenen wijnperſback daer in StB) Mt 21,33; Ir prānaſiep. Biſo Wielſpatis iźgēlbeſſiu iūs Wielſpatiē Dievē ių DP 257 (Y v Proroká; Mowi Pan /żbawię ich w Panu Bogu ich Wuj 26528). Схоже, це значення не засвідчене ні в BP, ні в BNT. 6) локалізація поблизу предмета. У Хилінського адесив у цьому значенні не засвідчений. Однак у DP та BP наявні деякі приклади: palikig afierą ſawą attōriųp DP 2969 (ofiáruiß dar twoy do ottaržá Wuj 30422); nekორios moteriſchkes muſiſchkiu / kuros ankſti buwa Grabiepi BP II 1716. Nach Angabe von Eglė Žilinskaitė (2007:408) machen solche Adessive 6,43% sämtlicher Belege des Adessivs aus. Nach Angabe von Gelumbeckaitė (1997: 191–192) ist diese Verwendungsweise des Adessivs auch im BNT nicht belegt. У ChNT інесив виражає локалізацію щодо неживого предмета. Інесиви анімованих іменників для вираження процесу у свідомості людини не засвідчені. Якщо інесив утворюється від назв істот, то йдеться про форми множини, а його значенням є локалізація посеред групи людей. Йдеться 47 GINA KAVALIŪNAITĖ про значення, яке саме собою не пов’язане з одухотвореністю. У множині адесиви регулярно утворюються лише від тих частин мови, які посідають найвище місце в ієрархії одухотвореності, тобто від займенників 1-ї та 2-ї особи; в інших випадках переважно вживаються інесиви. Порівняймо, наприклад: Один Бог і Отець, який є над усіма, і через усіх, і juſjmp wiſoje ChNT (Een Godt ende Vader van alle / die daer is boven alle/ ēn door alle / ende in u alle StB) Ef 4,6. У цьому прикладі в одній і тій самій іменній групі вжито адесив поряд з інесивом. Очевидно, різниці у відмінковому значенні між ними немає; є лише різниця у маркуванні одухотвореності. Також у Даўкши та в постилі Бретке вживання адесива пов’язане з одухотвореністю. Адесиви назв неістот надзвичайно рідкісні, наприклад, attoriųp DP 2969 та grabiepi BP II 1716. Росінас пише з цього приводу: „sakiniuose su veiksmažodžiais būti, gyventi ir kitais vartojamas tik participinių įvardžių ir refleksyvinio įvardžio adesyvas, o gimininių įvardžių ir vardažodžių, be adesyvo, dažnai vartojamas ir inesyvas“ (2001: 141). Крім того, Росінас зазначає, що „asmeninių participinių ir refleksyvinio įvardžio (also eben derjenigen, die in der Belebtheitshierarchie am höchsten eingestuft werden — G. K.) posistemis Daukšos tekstuose neturi inesyvo; jo vietoje vartojamas adesyvas, kuriuo dažniausiai reiškiama vidinė būsena“ (2001: 140). Це цілком узгоджується з тим, що було встановлено щодо мовної системи Хилінського. За свідченням Росінаса, інесиви особових займенників 1-ї та 2-ї особи не засвідчені не лише у Даўкши, а й у катехизисі Пєткевича та у Ширвіда (Rosinas 1995: 17–20; 2001: 140). Такі інесиви трапляються лише у Бретке та Віленті. Отже, цю примітну особливість мови цих письменників слід дослідити окремо. 3. ІНЕСИВИ НЕЖИВИХ ІМЕННИКІВ У БРЕТКЕ Насамперед слід констатувати, що й у Бретке існує зв’язок адесива з категорією істотності. Для категорій, які посідають найвище місце в ієрархії істотності, а саме для займенників 1-ї 48 Die statischen Lokalkasus bei Bretke und in anderen altlitauischen Texten і 2-ї особи та зворотного займенника, Бретке регулярно вживає адесив: Nefa iei Sodomoia thie Darbai butu nuſsidawę, kurie tawip nuſsidawę BNT (Бо якби ті діла, що відбулися в Содомі, відбулися bey dyr LB; Quia si in Sodomis factae fuissent virtutes quae factae sunt in te V) Mt 11,23; Ir netur ßaknų ſawimp BNT (і не мають кореня in jhen LB; et non habent radicem in se) Mk 4,17; Dwafe Wieſchpaties ira manip BP II 47₂₆; Ir IEſus daukſinoli iſchmintije / ſenatweie ir maloneie Diewiep ir S₃moniſamp BP I 162₁₁. Розподіл адесива та інесива чітко простежується в наведених нижче прикладах. У всіх випадках ідеться про Святе Письмо або його частини, але там, де книгу названо іменем автора, вжито адесив, а в інших випадках — інесив: Schwentamip Ianip trecziame puguldime BP I 420₂₀; Ponas IEſus Kriſtus wadinna Pharifeuſchus Raſſabin̄ikais / Schwentamip Ianip deſchim tame paguldime BP II 61₂; neſa ghi Schwentame raſchte liudima dūſt BP II 88₂₋₃; tada Ponas Diewas Schwentame ßodie / koſnam pamokſla dūſt BP II 279₁₄. Оскільки розподіл адесива та інесива визначається категоріальними властивостями іменника, так що одні іменники зазвичай утворюють лише адесив, а інші — лише інесив, ці два відмінки перебувають у відношенні комплементарного розподілу. Отже, їх слід розглядати не як цілком самостійні відмінки, а лише як варіанти одного й того самого локального відмінка (пор. Smoczyński 2001: 215). Однак у Бретке особові займенники трактуються інакше, ніж у Дауґші та Хилінського. Тут ми знаходимо інесиви особових займенників 1-ї та 2-ї особи, а також назв осіб, що виражають процес у людській свідомості або у внутрішньому єстві людини. paſinfite, kaip eſch mano Tiewieie → Tiew + pi eſmi, ir jus manyie → manipi ir eſch iuſuie → iuſuie/iuſuia → iuſpi BNT (пізнаєте, що я in meinem Vater, а ви in mir, і я в 49 GINA KAVALIŪNAITĖ вас LB; cognoscetis quia ego sum у Отці моєму, і ви у мені, і я у вас V) Jn 14,20; ir sūnus твій, який → які taweie ira BNT (et filios qui in te sunt V; і твої діти mit dir LB Lk 19,43) Lk 19,44; Сатана [...] ſaweie pats ne ſudera BNT (Сатана [...] iſt mit jm ſelbs vneins LB; Satanas consurrexit in semetipsum V) Mk 3,26; Хіба не палало серце наше muſui BNT (nonne cor nostrum ardens erat in nobis V; Хіба не палало наше серце in vns LB) Lk 24,32; Фарисеям же, так само й сам ſawije meldefi BP II 353₃; тоді зауваж і зрозумій: ось Святий Дух tawije darancze BP II 125₂₀. Однак слід зауважити, що такі інессиви сам Брете нерідко виправляв на адессиви: як вони так ſawÿa dumoio → вони так ſawipi dumoiencзius BNT (що вони так думали bey ſich ſelbs LB; quia sic cogitarent intra se V) Mk 2,8; думав ſawei → ſawip BNT (et cogitabat intra se V; і він думав bey jm ſelbs LB) Lk 12,17; сказав ſawÿe → ſawÿp BNT (autem dixit intra se V; він подумав bey ſich ſelbs LB) Lk 18,4. Такі місця, де інессив замінюється адессивом, свідчать про невпевненість Брете щодо доречності інессива в таких контекстах. Range (1995: 99–101) пояснює такі коливання впливом Vorlage. Справді, цілком імовірно, що німецька конструкція з in і давальним відмінком могла створити передумови для такого вживання інессива, хоча використання подібних конструкцій у Vorlage не справило помітного впливу на вибір локативних відмінків у Хилінського. Подібним чином німецька конструкція з bey у Брете принаймні в окремих випадках, імовірно, спонукала замінити інессив адессивом (BNT Lk 12,17; Lk 18,4 тощо). Попри це, вплив Vorlage не міг бути єдиною причиною таких змін. У BNT є кілька прикладів заміни інессива адессивом, хоча Vorlage не могла сприяти вживанню адессива: 50 Die statischen Lokalkasus bei Bretke und in anderen altlitauischen Texten світло, яке tawýe → tawipi є в BNT (lumen quod in te est V; світло в тобі [...] сяє LB) Лк 11,35; пізнайте, як Tiewieie → Tiew+pi я в моєму Отці, і ви manye → manipi в мені, а я iufuje → iufuje/iufuią → iufpi у вас BNT (werdet jr erkennen, das ich in meinem Vater bin, vnd jr in mir, vnd ich in euch LB; cognoscetis quia ego sum in Patre meo et vos in me et ego in vobis V) Ів 14,20. І Лютер, і Вульгата в цих місцях мають конструкції з in. Отже, у цих випадках причиною виправлень не могло бути нічого іншого, крім мовного чуття перекладача. Таке саме враження виникає при докладнішому розгляді місць, де принаймні в німецькому тексті стоять інші прийменники, ніж in: про речі, які muſui → muſip сталися серед нас BNT (quae in nobis conpletae sunt rerum V; про події, що vnter vns відбулися серед нас LB) Лк 1,1; діяння, які iufui → iufip були вчинені у вас BNT (virtutes quae in vobis factae sunt V; діяння, [...] що bey euch відбулися серед вас LB) Лк 10,13; я говорив вам, iufump → iufipi перебуваючи з вами BNT (haec locutus sum vobis apud vos manens V; Оце я говорив вам, коли bey euch був з вами LB) Ів 14,25. У німецькому тексті в деяких випадках стоїть bey, але є й інші відповідники. Причина виправлення muſui → muſip мала бути іншою; про причини йтиметься нижче. Крім того, слід зважити на таке. Щоб переконливо довести, що причину заміни Inessivus на Adessivus слід шукати у впливі німецького оригіналу, потрібно було б показати, що в перекладі Bretke взагалі існує регулярна відповідність між литовським Adessivus і німецьким прийменником bey. У такому разі такої еквівалентності можна було б очікувати й для Inanimata. Однак ми бачимо, що сполукам прийменника bey з Inanimata у Bretke відповідають не Adessive, а прийменникові конструкції: і грівся bey dem liecht LB (ir ſildies a pas ſwākę BNT; et calefaciebat se ad ignem V) Мк 14,54; 51 GINA KAVALIŪNAITĖ але стояв біля хреста LB (ſtoweio prieg Krijsaus BNT; Stabant autem iuxta crucem V) Jn 19,25; ще хрестить в Енон, поблизу Салима LB (krikſchtya Enone, arti Salim → Salem BNT; baptizans in Aenon iuxta Salim V) Jn 3,23; біля куща LB (pas erſchkieczius → kruma → pas krumus BNT) Lk 20,37; поблизу пустелі LB (arti puſchchczos BNT; iuxta desertum) Jn 11,54. До речі, слід зауважити, що навіть сполуки з bey з істотами не завжди передаються адесивами. Ось приклад із неперсональною істотою: і був серед звірів LB (buwo su Sverimis BNT; Eratque cum bestiis V) Mk 1,13. Часто Бре́тке, очевидно, керувався своїм мовним чуттям, і часом, мабуть, розмірковував, яка форма була б правильнішою в конкретному випадку. З іншого боку, він, очевидно, прагнув відтворювати певні розрізнення, наявні у взірцях, у сфері вживання прийменників, оскільки вони були важливими для правильного розуміння відповідних місць тексту. Так, Бре́тке навряд чи міг сприймати різницю між у Богові (in Deo) та при Богові (apud Deum) як суто синтаксичне чи стилістичне явище, не пов’язане з теологічними імплікаціями. Крім того, оскільки такі звороти трапляються в тексті досить часто, він відчував потребу діяти тут якомога послідовніше й усюди, де в латинському або німецькому тексті стояло in, вживати ту саму форму, а саме інесив. У випадку істоти, як-от tėvas «батько», у живій народній мові, мабуть, існував лише адесив tėviep, звичайне значення якого було «біля батька» («у домі батька»). Значення «у батькові», мабуть, було чужим для народної мови, оскільки такі метафоричні вживання могли з’являтися лише в релігійних контекстах. Для передачі звороту in Patre, in dem Vater він міг або утворити інесив, якого не було в народній мові, або ж ужити реально наявний адесив, відмовившись, однак, від можливості розрізнити значення «у батькові» та «біля батька». Порівнянної причини для вживання адесива замість інесива 52 Die statischen Lokalkasus bei Bretke und in anderen altlitauischen Texten під впливом (німецького) взірця, мабуть, не могло бути. По-перше, як було показано вище, між адесивом і будь-яким німецьким прийменником, схоже, не було регулярної відповідності. По-друге, заміна інесива адесивом у випадку істот фактично означає заміну форми, що ґрунтується на литовській мовній системі, формою, запровадженою під чужим впливом. Як було показано вище, займенники 3-ї особи в ієрархії одушевленості стоять дещо нижче, ніж займенники 1-ї та 2-ї особи. Це пов’язано з тим, що вони можуть стосуватися як істот, так і неістот. Проте займенники загалом стоять в ієрархії одушевленості вище за іменники. Досить високе місце займенників 3-ї особи в цій ієрархії іноді призводить до того, що їхні адесивні форми стосуються неістот. Адже граматична ознака одушевленості визначається не референцією, а загальним місцем категорії в ієрархії одушевленості. Особливо виразно це виявляється у Хилінського, який у кількох місцях уживає чоловічу форму jampi щодо неістоти: Ir → O kad kokian Mieſtan aba kieman ateyſite → ieyſit, Kłauſkites kas tęn → jampi ira wertas → wertu ChNT (Ende in wat fſadt ofte vlecke ghy fult inkomen / onderloeckt wie daer in weerdigh is StB) Mt 10,11. Для Бре́тке таке розширене вживання адесива займенників 3-ї особи, схоже, не характерне. Натомість добре засвідчене вживання адесива щодо істот: nóg ſcho Kriſtaus niekur neatſtokem / net iampi ſtipra wiera ikki ſmerties ſawa ifſilaikikem BP I 12413; Tu eſſi Sunus Diewo giwoio. Iampi giwena pilnjbe Deiwiftes kunifchkai BP II 886. Щодо неістот, натомість, Бре́тке, схоже, вживав лише інесив: як немає жодного яво / хто б так сильно кликнув його / якби у ньому не було дзвонів BP I 21121. До того ж порівняння Бре́тке з Хилінським ускладнює той факт, що Бре́тке часто вживає прислівник tę там, де у Хилінського щодо неістоти вжито локальний відмінок особового займенника (наприклад, Mt 10, 11, Mt 21, 33 тощо). 53 GINA KAVALIŪNAITĖ Там, де йдеться про істот, у Бретека спостерігається дивне коливання. У кількох місцях знаходимо інесив, який згодом сам Брете виправив на адесив: ne wienas bilas ſmerczia ne randu iame → elch newienas prziafties ſmerczio ne randu iampi BNT (nullam causam mortis invenio in eo V; Ich finde keine vſach des todes an jm LB) Lk 23,22; Kurſai walga mana Kuną ir gieria mana Kraughį, paſsiliektis manyè → manipi, ir elch iame → iamimp BNT (Qui manducat meam carnem et bibit meum sanguinem in me manet et ego in illo V; Wer mein Fleiſch iſſet, vnd trincket mein Blut, der bleibt in mir, vnd ich in jm LB) Jn 6,56. Тут слід також зважати на дивний факт: інесив для істот має дві різні форми: iame та iamije. Перша, здається, стосується неживого, а друга — живого. Порівняймо наведене вище місце BP I 21121: Nu eſti ſunus zmogaus perſchwiefſtas / ir Diewas iamije ira perſchwiefſtas BP I 36315; lei Diewas apſchwiefſtas eſt iama, tada Diewas ghi teipaieg perſchwieceg iama pacziama BNT (Iſt Gott verkleret in jm, ſo wird in Gott auch verkleren in jm ſelbs LB; si Deus clarificatus est in eo et Deus clarificabit eum in semet ipso V) Jn 13,32. Щоправда, iame у Лк 23,22 стосується Ісуса, але, мабуть, невипадково Брете викреслив саме цю форму й замінив її адесивом iampi. Щоправда, форму iamije також часом викреслювали й замінювали адесивом: нема неправди в ньому → iamp BNT (і немає неправди an jm LB; et iniustitia in illo non est V) Jn 7,18. Форма iamije трапляється в різних місцях, а отже, не може бути простою опискою. В інших давньолитовських авторів ця форма, схоже, не засвідчена. Rosinas (1995) її не згадує. Постає питання, чи не є вона новотвором Бретека. Можна припустити, що особовий займенник 3-ї особи чоловічого роду в мовній системі Бретека (як і в мовній системі Chylinskis) не мав інесива для істот. 54 Die statischen Lokalkasus bei Bretke und in anderen altlitauischen Texten Оскільки Брете прагнув відтворити прийменник in, уживаний у мовах оригіналів (латинській, німецькій), він робив це за допомогою інесива, доповнюючи відсутні форми за продуктивними моделями. Iamije, імовірно, утворено за зразком maneie, tawie, ſaweie. Щодо цієї форми також спостерігається певна непевність, адже інесив часто виправлено на адесив. Можливо, Брете сприймав iame як форму, марковану за неживістю. Це могло бути причиною того, що він або замінював її адесивом, або, наслідуючи maneie, tawie, утворював паралельну форму для живих істот. Однак і остання, схоже, не цілком його задовольняла, адже її також часом виправляли на адесив. Окрім загадкової форми iamije, яка залишилася поза увагою в літературі, слід згадати й інші засвідчені в Бретека форми інесива, невідомі іншим давньолитовським авторам. Йдеться про форму 2-ї особи множини muſui(e), iuſui(e) (щодо цих форм див. Rosinas 1971: 147–152): Er neſinnat […] iog dwafe Diewo iuſuie giwen BP II 37018; Er neſinot / iog kunas iuſu Baßnicze eſti Dwafīos iuſuie giwenanc̄ios BP II 37022. І тут можна припустити, що маємо справу зі штучно утвореними Брете формами, адже в інших авторів засвідчені лише адесиви. Форми muſui(e), iuſui(e), схоже, також не задовольняли Бретека, оскільки в різних місцях він замінив їх адесивами: tų daiktų, kurie muſui → muſip nulsidawe BNT (ordinare narrationem quae in nobis completae sunt rerum V; von den Geſchichten, ſo vnter vns ergangen sind LB) Lk 1,1; magnbes kurias iuſui → iuſip daritas ira BNT (factae fuissent virtutes quae in vobis factae sunt V; Thaten, […] die bey euch geschehen sind LB) Lk 10,13. 4. ПІДСУМКОВІ ВИСНОВКИ Щодо вживання статичних локальних відмінків (інесива й адесива) принципової відмінності між мовою Bretke та мовою інших авторів старолитовських текстів немає. Розподіл цих 55 GINA KAVALIŪNAITĖ відмінків визначається не семантикою відмінка, а категоріальними ознаками іменних груп, причому вживання адесива відображає високий статус у ієрархії одушевленості. На відміну від інших авторів старолитовських текстів, Bretke вживає інесиви особових займенників 1-ї та 2-ї особи, а також зворотного займенника; деякі з цих форм більше ніде не засвідчені. Він також уживає для істот форми 3-ї особи однини чоловічого роду, не засвідчені в інших джерелах (iamije поруч із iame). Імовірно, тут ідеться про наслідування конструкцій із латинським і німецьким in, уживаних у Vorlage. Однак численні випадки, коли ці інесиви було виправлено на адесиви, свідчать про невпевненість Bretke щодо правильності цих форм. У його мовній системі, ймовірно, були лише адесиви. Мовна система Bretke тут, вірогідно, не відрізнялася від мовної системи інших авторів старолитовських текстів, як-от Chylinski, Daukša та ін., а особливості вживання інесива в його текстах відображають передусім специфіку його перекладацької техніки, а не його мови. СПЕЦІАЛЬНІ ЗНАКИ → виправлення в рукописі ⇒ синонім, доданий над рядком «…» початок або кінець виправлення в рукописі <…> кон’єктура редакторів (Kudzinowski u. Otrębski 1958) […] закреслення в рукописі […] пропущений фрагмент тексту [TOT] слово, додане для пояснення у Statenbijbel + нерозбірлива літера в рукописі 56 Die statischen Lokalkasus bei Bretke und in anderen altlitauischen Texten СПИСОК ДЖЕРЕЛ BNT — NAVIAS TESTAMENTAS. Ing Lietuwifchką Liefźuwi perraftchitas. per Ianą Bretkuną Labguwos Plebona. 1580. Цитовано за: NAVIAS TESTAMENTAS. Ing Lietuwifchką Liefźuwi perraftchitas. per Iana Bretkuną Labguwos Plebona. 1580. НОВИЙ ЗАПОВІТ, перекладений литовською мовою Йоганном Бретке, пастором у Лабіау, 1580: факсиміле рукопису, томи 7 і 8, Лабіау, Пруссія, 1580. За ред. J.D.Range і Fr. Scholz. 1991. Падерборн – Мюнхен – Відень – Цюрих. BP — POSTILLA tatai eſti Trumpas ir Praſtas Iſchguldimas Euangeliu [...] Per Ianą Bretkną Lietuvos Plebona Karaliaucziuie Prufſu. Iſſpaulta Karaliaucziuie Iurgio Oftenbergero. Maėta Pono 1591. ChNT — Czesław Kudzinowski, Jan Otrębski, Biblia litewska Chylińskiego. Nowy Testament. 2, Tekst, Познань: Національний інститут імені Оссолінських, 1958. DP — Poſtilla CATHOLICKA Tái eſt: Iſguldimas Ewangeliu kiekwienos Nedelos ir Świętes per wiſſús metus. Per Kúniģą MIKALOIV DAVKSZ[A] Kanoniķą Médniku / iſ lękiſko pergúldita. Su walá ir dalaīdimu wīreuſiuiu. W Wilniui / Drukárnioi Akademios SOCIETATIS IESV. A.D. 1599. LB — Твори Д. Мартіна Лютера. Критичне повне видання (Веймарське видання). Німецька Біблія, том 6. 1968: наступник Германа Бьолау – Веймарське академічне видавництво – Грац. StB — Біблія, тобто повне Святе Письмо, що містить усі канонічні книги Старого і Нового Завітів. За наказом Їхніх Високоповажностей Генеральних штатів Об’єднаних Нідерландів [...] достовірно перекладена з мов оригіналу нашою нідерландською мовою [...] і за спільним розпорядженням нідерландських церков виправлена від помилок друку та похибок, виявлених у першому виданні. Амстердам, надруковано вдовою покійного Паулюса Аертсз ван Равестейна [...] 1657 року. V — Die Vulgata, zitiert nach: Roger Gryson, ed., 1994: Biblia Sacra Vulgata. Stuttgart: Deutsche Bibelgesellschaft. WuJ — Poſtilla Catholicka Mnieyſza. To ieſt: Krotkie Kaźánia / álbo wykłady wietých Ewngieliy [...] Przeź D. IAKVBA WVYKA 3 Węgrowcá / Theologá Societatis IESV. [...] W KRAKOWIE W Drukárniey Andrzeía Piotrkowcźyká / Roku Páńſkiego 1590. 57 GINA KAVALIŪNAITĖ БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ Anderson, S. R. 1985: Inflectional morphology. In: T. Shopen, ed., Language Typology and Syntactic Description 3. Grammatical categories and the lexicon. Cambridge etc.: Cambridge University Press, 151–201. Gelumbeckaitė, J. 1997: Postpoziciniai vietininkai J. Bretkūno „Evangelijos pagal Luką“ vertime. Baltistica 32.2, 179–202. Gelumbeckaitė, J. 1999: Linksnių ir prielinksnių konstrukcijų vartosena Jono Bretkūno „Evangelijos pagal Luką“ vertime. Daktaro disertacijos rankraštis. Kavaliaūnaitė, G. 2001. Adesyvas Chylinskio Naujojo Testamento vertime. Acta Linguistica Lithuanica 45, 93–111. Kudzinowski, Cz. 1997: Indeks–słownik do „Daukšos Postilė“ 1–2. Poznań: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza. Laigonaitė, A. 1957: Pašalio vietininkai dabartinėje kalboje. In: Ch. Lemchenas, Hrsg., Kai kurie lietuvių kalbos gramatikos klausimai. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 21–39. Maskuliūnas, B. 2000: Dėl vieno posesyvumo raiškos atvejo senuosiuose raštuose. Baltistica 34.2, 199–208. Palionis, J. 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a. Vilnius: Mintis. Range, J.-D. 1992: Kommentierte Edition des Bandes 7 der altlitauischen Bibelübersetzung (Evangelien und Apostelgeschichte) von Joh. Bretke, Labiau 1580. Habilitationsschrift, vorgelegt dem Fachbereich 13 Romanistik–Slavistik der Westfälischen Wilhelmsuniversität Münster. Range, J.-D. 1995: Allativ und Adessiv in altlitauischen Texten des 16. Jahrhunderts. Linguistica Baltica 4, 96–102. Rosinas, A. 1971: Dėl asmeninių įvardžių formų (mūs)-uje ir (mūs)-yje kilmės. Baltistica 7.2, 174–152. Rosinas, A. 1995: Baltų kalbų įvardžiai: morfologijos raida, Vilnius: Vilniaus universitetas. Rosinas, A. 2001: Mikalojaus Daukšos tekstų įvardžių semantinė ir morfologinė struktūra. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. 58 Die statischen Lokalkasus bei Bretke und in anderen alitauischen Texten SILVERSTEIN, M. 1976: Hierarchy of features and ergativity. In: R. M. W. DIXON, ed., Grammatical categories in Australian languages. Canberra: Humanities Press, 112–171. SMOCZYŃSKI, W. 2001: Przypadki lokalne języków bałtyckich. In: Ders., Język litewski w perspektywie porównawczej. Kraków: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 214–216. ŽILINSKAITĖ, E. 2007: Adesyvas Mikalojaus Daukšos Postilėje. Baltistica 57.3, 407–422. Gina Kavaliūnaitė Інститут литовської мови P. Vileišio 5, LT-10308 Vilnius [email protected] 59