Ambipersonalas – ar ši kategorija tinka ir baltų kalboms?

MARKUS RODUNER Інститут литовської мови Напрями наукових досліджень: синтаксис литовської мови, синтаксис балтійських мов, історичний синтаксис, ареальна лінгвістика, транслятологія. АМБІПЕРСОНАЛ — ЧИ ПАСУЄ ЦЯ КАТЕГОРІЯ ТАКОЖ БАЛТІЙСЬКИМ МОВАМ? Амбіперсонал: чи підходить ця категорія також для балтійських мов? АНОТАЦІЯ У цій статті розглядається, як у литовській і — лише побіжно — латиській мовах реалізується категорія амбіперсонала за допомогою конструкцій із пасивними дієприкметниками. Оскільки амбіперсонал навіть в одній і тій самій мові може виражатися різними засобами, тут зосереджено увагу на конструкціях із пасивними дієприкметниками. Саме в амбіперсоналі, вираженому конструкціями з пасивними дієприкметниками, можна побачити певний ступінь граматикалізації. Розглядається також зв’язок пасиву в цих мовах із зазначеною категорією. АНОТАЦІЯ У цій статті розглядається реалізація амбіперсонала за допомогою дієприкметникових форм, традиційно називаних пасивними дієприкметниками, у литовській і — значно меншою мірою — латиській мовах. Оскільки для вираження категорії амбіперсонала можуть використовуватися різні засоби, у цій статті ми зосереджуємося на конструкціях із пасивними дієприкметниками як засобі вираження амбіперсонала. Таке рішення ухвалено тому, що ці конструкції з безособовими пасивними дієприкметниками демонструють високий ступінь граматикалізації. Далі ми обговорюємо зв’язок між пасивом та амбіперсоналом. ВСТУП Авторство поняття амбіперсонал належить фінському мовознавцю Ганну Томмолі (Tommola 1993); воно виникло під час його дослідження проблем діатези (стану дієслова) у фінській та естонській мовах; пор. (1), (2). КЛЮЧОВІ СЛОВА: амбіперсонал, пасив, стан дієслова, балтійські мови, ареальна лінгвістика. КЛЮЧОВІ СЛОВА: амбіперсонал, пасив, стан, балтійські мови, ареальна лінгвістика. 106 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Ambipersonal as – ar ši kategorija tinka ir baltų kalboms? (1) фін. Tanskassa puhutaan tanskaa. Данія. LOC.1 говорити. AMB. PRAES. данською. У Данії говорять данською (Karlsson 2000: 190). (2) ест. Tehti ära suur töö. працювати. AMB. PRAET. назовні велика робота. NOM. Виконано велику роботу (Tommola 1997: 3). Ці приклади добре ілюструють проблему тлумачення стану дієслова у балтійсько-фінських мовах. У старіших граматиках балтійсько-фінських мов категорія, яку називають пасивом, радше нагадує безособовий пасив німецької (або інших мов) (нім. unpersönliches Passiv2 і може утворюватися майже від усіх типів дієслів, навіть від дієслів стану чи неакузативних3 (пор. лит. augama, krentama, užmiegama). Подібні конструкції трапляються і в багатьох інших мовах, однак у балтійсько-фінських мовах немає граматичних засобів позначення діяча4, і залежно від валентності дієслова можливий лише двоособовий або одноособовий «пасив». У цих мовах амбіперсонал граматикалізований. Вольфґанґ Шлахтер, один із перших, хто докладно розглянув проблему пасиву у фінській мові, вже на самому початку своєї праці, що має промовисту назву Hat das Finnische ein Passiv («Чи має фінська мова пасив», Schlachter: 1985), цитує твердження Освальда Семерені (1970), застосовне до балтійсько-фінських мов — але не лише до них: особливо важливо розрізняти двоособову пасивну конструкцію і триособову, адже триособова (з названим діячем) є лише трансформацією відповідного активного речення (тобто лише синтаксичним варіантом), тоді як двоособова (без названого діяча) є необхідною, оскільки відсутність діяча може мати інформаційну цінність (невизначений діяч, навмисно не- 1 Скорочення, ужиті у статті: ACC. — акузатив, LOC. — локатив, NOM. — називний відмінок, GEN. — родовий відмінок, AMB. — амбіперсонал, PRAES. — теперішній час, PRAET. — минулий (простий) час, ART. — артикль, PAG. — допоміжне дієслово, PPP. — дієприкметник пасивного стану минулого часу, PPA. — дієприкметник активного стану минулого часу; мови: ірл. — ірландська, ест. — естонська, лат. — латиська, лит. — литовська, фр. — французька, фін. — фінська, нім. — німецька, вал. — валлійська. 2 Plg. Tommola (1997): „в структурном отношении данное явление рассматривалось традиционно как особый случай пассива: „имперсональный“ пассив“. 3 У багатьох мовах пасиву таких дієслів немає, оскільки підмет активного речення є не діячем (агенсом), а здебільшого експерієнцером. 4 Щоправда, в естонській мові така можливість існує, і третій учасник може позначатися конструкцією з постпозицією pool(t) «з боку, від [...]» (пор. Tauli 1983: 32). Маннінен і Хієтам (2005) у своїй статті також наводять приклади як з естонської (із уже згаданою постпозицією poolt), так і з фінської (з прийменником toimesta «за чиїмось розпорядженням») мов, де діяч може бути названий навіть за вживання синтаксичних («справжніх») форм амбіперсонала, або ж семантика речення спонукає саме таке розуміння. Це явище слід надалі дослідити на більшому корпусі текстів, щоб з’ясувати, наскільки воно вже поширене в цих мовах і чи продовжує поширюватися, започатковуючи повноцінний пасив. Straipsniai / Articles 107 M A R K U S R O D U N E R vardijamas veikėjas ir kt.). Fredo Karlssono suomių kalbos gramatikoje (Karlsson 2000: 187) rašoma, kad šios kalbos pasyvą geriau būtų vadinti „indefinitu“. Kaip matome, nė vienas šių kalbininkų, aprašydamas Baltijos finų kalbų neveikiamąją rūšį, nebuvo linkęs ją sutapatinti su žinomesnių Vakarų Europos⁵ kalbų pasyvu. У мовознавстві такі амбіперсональні речення, як (1), традиційно називали безособовими пасивами, оскільки в них немає експліцитно названого діяча / експерієнцера. Однак це проблематично через те, що такі речення утворюються від дієслів усіх типів. Натомість характеристика як імперсонала (пор. Holvoet 2001, Blevins 2003 та ін.) є семантично проблематичною, оскільки діяч / експерієнцер не названий лише на поверхневому рівні речення, але з контексту зрозуміло, що це «жива істота» або навіть «людина» — у прикладі (1) це жителі Данії. Тому поняття амбіперсонал (із амбівалентним референтом діяча / експерієнцера) краще відповідало б цьому явищу. Крім того — див. наступний абзац — це дає змогу порівнювати вираження амбіперсонала різними засобами, а не лише дієслівними формами, у мовах світу⁶. Pats Tommola (1997) diskusijoje dėl ambipersonalo kategorijos savo pirmtaku įvardija Igorį Melčuką, pasiūliusį „diatezes, kuriomis supresuojami aktantai, pavadinti „supresyvu“ (Mel’čuk: 1991: 65). Ir Tommola vartoja sąvoką supresyvas (plg. jo 1993 m. straipsnio pavadinimą), tačiau taip vadina supresyvizacijos, sintaksinės operacijos, kuria supresuojamas aktantas, rezultatą, o ambipersonalu – semantinė-pragmatinė kategorija, kuri gali būti reiškiama įvairiomis konstrukcijomis, pvz., sugramatinama atskiromis veiksmažodžio formomis kaip suomių ir estų kalbose. Ambipersonalo apibūdinimas kaip semantinės-pragmatinės kategorijos – kaip teiginių, kuriuose veikėjas neįvardijamas (supresuojamas), tačiau referentiškai identifikuojamas arba konkrečiai, arba kaip generinis – leidžia Tommolai (1997) be sugramatinto ambipersonalo Baltijos finų kalbose aptarti įvairių Europos kalbų strategijas ambipersonalui reikšti, tarp jų antrojo vienaskaitos veiksmažodžio formą (pvz., rusų kalboje), atskirus ambipersonalinius įvardžius (pvz., vok. man, pranc. on), sangrąžines veiksmažodžio formas (pvz., italų, švedų kalbose) ir kt. Taigi ambipersonalo raiškos priemonių esama gana įvairių, veiksmažodžių rūšies formų atžvilgiu jie taip pat nevienareikšmiai – vartojamos ir pasyvinės, ir sangrąžinės, ir aktyvinės veiksmažodžio formos. У цій статті основну увагу буде зосереджено на вживанні пасивних форм у балтійських, переважно литовській, мовах для вираження амбіперсонала. 5 «Відоміших», оскільки на іншому краї Європи одна з форм «пасиву» в кельтських мовах також виконує тут описувану функцію; пор. вал. siaredir (говорити AMBP. PRAES.) Cymraeg («валлійською») yma («тут») — «тут говорять валлійською», або ірл. Labhraítear («говорити» AMBP. PRAES.) Gaeilge anseo — «тут говорять ірландською». 6 Подібним випадком різноманітності вираження є категорія евиденційності. 108 A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a L X I V – L X V Ambipersonalas – ar ši kategorija tinka ir baltų kalboms? АМБІПЕРСОНАЛ У ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ Чому в цій праці аргументацію починають із фінських мов, сусідніх із балтійськими? Саме тому, що трактування пасивного стану в балтійських мовах як повноцінного пасиву майже так само проблематичне, як і у балтійсько-фінських мовах. Погоджуючись із уже згаданими авторами, у цій статті повноцінним пасивом називається лише тричленний пасив, тобто такий, у якому прямий додаток активного речення переміщується в позицію підмета, а діяч (підмет активного речення) називається прийменниковою конструкцією або непрямим відмінком — такий, як у багатьох (сучасних) західноєвропейських мовах: (3a) нім. Der Mann schlägt ART. MASC. NOM. чоловік бити. PRAES. 3. SG. den Hund ART. MASC. ACC. собака. ACC. SG. Чоловік б’є собаку. (3b) нім. Der Hund wird vom ART. MASC. NOM. собака. NOM. SG. PAG. PRAES. 3. SG. від Mann geschlagen чоловік бити. PPP. Собаку б’є чоловік. Хоча висловлення собаку б’є чоловік або собаку чоловік б’є в литовській мові граматичні й відповідають усім правилам граматики, вони не надто природні7. Наприклад, із 202 прикладів типового дієслова з прямим додатком у знахідному відмінку mušti, яке часто цитують для ілюстрування пасиву, лише 12 прикладів теперішнього часу пасивного дієприкметника8 mušamas у DLKT мають агентивний родовий відмінок. Лише один із них можна було б охарактеризувати як повне пасивне речення (приклад 4): (4) Ось, Maleckis, хоч і професор, сам є битий владою! В інших прикладах пасивний дієприкметник уживається атрибутивно (3) або діяч не називається (4). 7 Plg. Ambrazas 2006: 492: „Subjekto (agentinis) kilmininkas tose konstrukcijose [pasyvo su neveikiamųjų dalyvių vardininko derinamomis formomis – M. R.] vartojamas retai.“ 8 У цій статті аргументацію буде побудовано переважно на прикладах із пасивними дієприкметниками теперішнього часу, оскільки конструкції з пасивними дієприкметниками минулого часу нерідко вживаються й для вираження інших категорій — наприклад, результативності (пор. Geniušienė 1988) або евиденційності (пор. Holvoet, Semėnienė 2004). Straipsniai / Articles 109 M A R K U S R O D U N E R (5) І навіть тепер майже в кожній щоденній газеті можна прочитати про молодих дружин, яких б’ють чоловіки, кривдять свекрухи, які накладають на себе руки через нестерпне життя, а іноді їх навіть убивають. (6) Людину били, душили, а її дім перевернули догори дном, шукаючи гроші. Речення останнього типу — без позначеного родовим відмінком діяча — досить поширені в сучасній літературній мові. Хоча деякі ознаки, як-от узгодження дієприкметника з елементом, позначеним називним відмінком (переживачем / пацієнсом), свідчать про те, що прямий додаток висувається в позицію підмета, рідке позначення діяча та досить рідке вживання тричленного пасиву вказують на його зв’язок з амбіперсоналом. А твердження (6), на відміну від повноцінного тричленного пасиву, не має справжнього активного відповідника. У його «активному» відповіднику людину били, душили, а її дім перевернули догори дном, шукаючи гроші діяча також не названо (вони). Ідентифікувати діяча вдається лише з контексту, як і діяча «пасивного» речення (5). Однак це аж ніяк не означає, що воно безособове, адже, як і в прикладі (1), тут діє жива істота, яку можна ідентифікувати з контексту, — у цьому випадку злочинці, що діють дуже активно. Отже, обидва ці твердження є вдалими прикладами категорії амбіперсоналу й показують, що для його вираження можуть використовуватися різні мовні засоби. Tommola (1997) argumentuoja, kad ambipersonalo funkcija yra kitokia nei triasmenio pasyvo. Pastarajame tik keičiama aktualioji skaida, t. y. aktyvinio sakinio tiesioginis papildinys yra iškeliamas į veiksnio poziciją. Dėl to pasyvas būdingas kalboms, kuriose jis yra priemonė aktyvinio sakinio tiesioginiam papildiniui tematizuoti. O baltų ir Baltijos finų kalbose tam užtenka argumentus sukeisti vietomis (Gediminas įkūrė Vilnių – Vilnių įkūrė Gediminas). Björnas Wiemeris (2001: 9) teigia, kad tokių sakinių kaip Jokios klaidos nepastebėta arba Čia vakar buvo valgoma priskyrimas pasyvo kategorijai yra problemiškas, kadangi trūksta privilegijuoto sintaksinio argumento (angl. privileged syntactic argument). Lyginant teiginį Jokios klaidos nepastebėta su teiginiu Dvi klaidos pastebėtos aiškiai matyti, kad ir pastarojo sakinio funkcija yra ambipersonalinė. Abejuose teiginiuose veikėjas numanomas, tik supresuojamas. Однією з ознак тричленного пасиву є те, що через висунення прямого додатка його можна утворити лише від перехідних дієслів. Речення з неперехідними дієсловами пасивізувати не можна. Цьому твердженню нібито суперечать литовські конструкції з дієприкметниками пасивного стану неперехідних дієслів, пор. (7): (7) Учасники експедиції провели чотири доби в печері Лукіна-Яма. Спали в базових таборах, облаштованих у печері на глибині 750 м і 950 м (DLKT). 110 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Ambipersonal as – ar ši kategorija tinka ir baltų kalboms? Тричленне пасивне речення з дієсловом спати через його валентність утворити ніяк не вдалося б. Також тут неможливо узгодити дієприкметник у складі присудка з будь-чим, оскільки немає елемента, який можна було б висунути в позицію підмета. Однак такі дієслова, як спати або кашляти, хоча й є неперехідними, у деяких мовах, наприклад у німецькій, допускають «пасивізацію» як амбіперсонал (безособовий пасив), пор. (8): (8) es wurde auf dem Boden geschlafen PAG. PRAET. 3. SG. на ART. DAT. M. підлога спати. PPP. спали на підлозі / ми спали на підлозі У німецькій мові синонімічно може вживатися й конструкція з амбіперсональним займенником man, наприклад man schlief (спати PRAET. 3. SG.) auf dem Boden. В обох твердженнях ті, хто спав, просто не названі, але маються на увазі — учасники експедиції; якщо розповідає учасник експедиції, то ми. Підмет таких дієслів є активним (діячем), а дієслово називають неергативним. Однак у тій самій німецькій мові речення з неакузативними дієсловами, такими як fallen («падати») або ersticken («задихатися»), не можна «пасивізувати». Наприклад, *es wurde in den Abgrund gefallen («падали в прірву») — неграматичне речення, тоді як литовською воно цілком граматичне, хоча, можливо, й не дуже поширене (на запит LKET krentama наводить лише 6 прикладів). Форми амбіперсоналу неперехідних дієслів чітко ідентифікуються — це форми середнього роду дієприкметників пасивного стану. Як ми бачили, у літературній литовській мові тричленний пасив існує, але реалізується рідко. А поширені в багатьох діалектах речення⁹ з неузгоджуваними дієприкметниками ще більше нагадують амбіперсонал балтійських фіно-угорських мов, оскільки дієприкметник не узгоджується з елементом у називному відмінку: (9) поля ореться (Ambrazas 2001: 407) (10) ну то пам’ятник поставлено (Krokšlys, Varėnos r., експедиційний запис) У таких реченнях прямий додаток позначається називним відмінком, але не переміщується в позицію підмета, а дієприкметник у присудку з ним не узгоджується. Позначення називним відмінком не обов’язково означає переміщення в позицію підмета, оскільки в цих говірках у реченнях без вираженого підмета називний відмінок уживається також для позначення прямого додатка (пор. Ambrazas 2001 і наведену там літературу). У такому разі відсутність узгодження також не є проблематичною, оскільки називний відмінок позначає не граматичний 9 Вони трапляються й у текстах, однак, як і об’єкт у називному відмінку, частіше — у довоєнних. Серед понад 15 000 прикладів із DLKT з пасивними дієприкметниками середнього роду, зібраних для дисертації, вдалося знайти лише одне речення зі згаданою тут структурою. Straipsniai / Articles 111 MARKUS RODUNER суб’єкта. Це підтверджують і поодинокі діалектні приклади, у яких експерієнцер позначається не називним, а знахідним відмінком, пор. su geiniu iš dreivių medų kopama (Ambrazas 1990: 205)10. У конструкціях із пасивними дієприкметниками середнього роду не знайдено прикладів із займенниками першої чи другої особи (у двох або всіх трьох числах), а також речень із прямими додатками у знахідному відмінку — схоже, у такому разі можливий лише амбіперсонал з узгоджуваним дієприкметником, пор. *mane buvo mušama – aš buvau mušamas11. Це цікаво, адже у фінській мові саме ці займенники в амбіперсональних реченнях уживаються у знахідному відмінку, тоді як іменники — у називному. Крім уже згаданих засобів, у литовській мові амбіперсонал, як і, наприклад, у російській, може виражатися також другою особою однини (іноді з додатковим словом žmogus). (11) рос. Когда влюблен, не замечаешь Коли закоханий PPP. NOM. SG. M. не помічати PRAES. IND. 2. SG. недостатков любимого человека. Недолік GEN. PL. коханий GEN. SG. M. людина GEN. SG. Коли закоханий, не помічаєш недоліків коханої людини. Узагальнене вживання другої особи підтверджують і такі приклади, як нім. man (займ. AMB.) ist (‘бути’ PRAES. 3. SG.), was (‘що’ ACC.) man isst (‘їсти’ PRAES. 3. SG.), який, як і литовський відповідник esi, ką valgai, можна висловити також другою особою: du bist, was du isst. АМБІПЕРСОНАЛ У ЛАТИСЬКІЙ МОВІ У латиській мові форми пасивного стану утворюються за допомогою допоміжних дієслів tikt (рідше також tapt, kļūt, пасиви дії) або būt ‘бути’ (пасиви стану) і дієприкметників на –ts–. Як зазначає Nicole Nau (1997: 37, пор. також Holvoet 2001: 370), майже всі дієслова можна пасивізувати12. 10 Такі конструкції з пасивними дієприкметниками середнього роду минулого часу та додатком у знахідному відмінку досить поширені й у деяких слов’янських мовах (пор. Wiemer, Giger 2005) — це результативи. 11 В амбіперсоналі ірландської мови додаток активного речення також не переміщується в позицію підмета, пор. Maraíodh (‘убити’ AMB. PRAET.) (léi) (‘з нею’) é (‘він’ ACC!): дослівно «вбито (з нею) його» — «він був убитий нею, вона його вбила». 12 Згадане Axelio Holvoeto (там само) обмеження, згідно з яким, на відміну від фінської мови, у латиській мові не можна пасивізувати / амбіперсоналізувати зв’язку būti. Те саме стосується й литовської мови — речення *būta gudraus / gudriam є неграматичним; лише коли при зв’язці названо також діяча, воно стає правильним: jo esama 112 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Ambipersonalas – ar ši kategorija tinka ir baltų kalboms? (12) Tur tika (PAG. PRAET. 3P.) lasīti (‘читати’ PPP. NOM. PL. M.) priekšā (‘попереду’) visi toreiz esošie burlaku romāni un par raganām tika runāts (‘говорити’ PPP. NOM. SG. M.). Усі тогочасні романи про бурлаків були прочитані, а про відьом говорилося (Nau 1997: 38). (13) Tad tika dalīts tada PAG. PRAET. dalinti PPP. NOM. SG. M. Тоді було поділено. Nau стверджує, що амбіперсонал (пасив) нечасто вживається в усному мовленні, особливо з підметами першої або другої особи (1997: 38), а Sturla Berg-Olsen — що вживання пасива в латиській мові обмеженіше, ніж у мовах із фіксованим порядком слів (2001: 220). Однак слід звернути увагу, що й тут функція амбіперсонала полягає в тому, що діяч позначається як неозначений — і живий, часто я або ми, пор. (13). Це могло б пояснити факт, який Nau згадує там само: речення з «пасивом» можна поєднати з безособовим реченням із дієсловом у третій особі множини, пор. Vecākais brālis tika ievainots un viņu paņēma vācu gūstā — «Старший брат був поранений, і його взяли в німецький полон». Згідно з категорією, викладеною тут, обидва ці речення є амбіперсональними, а тому їх можна поєднувати. За цією ознакою — майже повною відсутністю значення транзитивності дієслова для його «пасивізації» — латиська мова дуже подібна не лише до литовської, а й до сусідніх фінських мов. Спільною для латиської мови та балтійсько-фінських мов, але не для литовської, є властивість, за якої в літературній латиській мові, як і в багатьох діалектах, у «пасиві дії» з допоміжним дієсловом tikt діяча неможливо назвати (пор. Berg-Olsen 2001: 219, Nau 1997: 38, Holvoet 2001: 371). Однак Berg-Olsen (там само), цитуючи Endzelīns (1951: 984), наводить приклади зі старіших латиських текстів, у яких діяча названо: один раз у родовому відмінку (як і в литовській мові), а вдруге — з прийменником no (‘від’): (14) Balti man vaidzini ne ūdeņa balināti [...] asarām balināti no nelieša Балтійці мої щічки не водою вибілені [...] сльозами вибілені від негідника Tačiau šie pavyzdžiai abu yra ne veiksmo pasyvai. Alfredas Gātersas (1993: 295–97) pažymi, kad latvių dainose asmeninis veikėjas beveik niekada neįvardijamas, ir pabrėžia konstrukcijų su –ts– dalyviais artumą konstrukcijoms su predikatyvais. хитрого. Ще одна паралель — ірландська мова, у якій також майже всі дієслова можна амбіперсоналізувати, за винятком речень із копулою is. «По-третє, за винятком речень, утворених із копулярним дієсловом is, усі ірландські речення мають безособовий відповідник: сюди належать неперехідні речення, копулярні речення, утворені з копулярним дієсловом bí, і навіть пасивні конструкції, поряд з очікуваними перехідними реченнями; лише перехідні клаузи мають пасивні відповідники» (Noonan 1994: 5). Straipsniai / Articles 113 MARKUS RODUNER Holvoetas (2001: 332–335) atkreipia dėmesį į faktą, kad latvių kalboje šalia 3 daugiskaitos asmens ambipersonalui reikšti vartojamas ir vienaskaitos 3 asmuo13. Tame pačiame straipsnyje įžvelgiamas ir skirtumas tarp abiejų 3 asmens formų vartojimo – daugiskaita vartojama nereferentiniam, generiniam veikėjui išreikšti, vienaskaita referentiniam14. Tame pačiame straipsnyje nurodoma dar kitų į pasyvą panašių konstrukcijų, kurios yra bendros latvių kalbai ir kaimyninėms finų kalboms. Про пасив стану, як і про литовські твердження з предикативними та-дієприкметниками, через їхній зв’язок із результативом і предикативними конструкціями тут не дискутуватимемо15. ВИРАЖЕННЯ АМБІПЕРСОНАЛА В ДЕЯКИХ ІНШИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВАХ Як згадувалося у третій примітці, на іншому краю Європи, на заході, кельтські мови також мають граматикалізовані форми амбіперсонала. Сучасна ірландська мова навіть розрізняє два «пасиви» — амбіперсонал і «справжній» пасив (пор. Noonan 1994): (12) Rinneadh a faire agus a hadhlacadh. робити AMB. PRAET. його поминки та його поховання було організовано його поминки та його поховання / хтось організував його поминки та поховання16 (Nolan 2005: 3) (13) Bhí sé á bhualadh aici17 був він його бити-VN. при-ній Він зазнавав її побоїв (Noonan 1994: 6) Чітко видно, що в ірландській мові — як і в інших кельтських мовах — амбіперсонал граматикалізований, а для вираження пасиву є окремі засоби. Останніх — для пасиву 13 Оскільки в балтійських мовах особові форми дієслова третьої особи не розрізняються за числом, він спирався на дієслівні форми, у яких така відмінність є, наприклад, на дієприкметники. 14 У цьому контексті було б цікаво дослідити, чи в литовській мові вживання амбіперсонала в другій особі однини та третій особі множини семантично розрізняється подібним чином. 15 На цю тему, як і щодо позначення діяча родовим відмінком або іншими відмінками / конструкціями, існує чимало літератури; наприклад, щодо родового відмінка діяча див. Ambrazas 1990, Holvoet 2000 та зазначену там літературу. 16 «Хтось організував його поховання та поминки. [do’(x) CAUSE [make’(x, a faire agus a hadhlacadh)]], де x — неуточнена особа істотного й людського типу, що інтерпретується як „(якась) людина“, тобто конкретна (оскільки вона існує) невизначена особа.» 17 Це твердження, у якому діяча не названо, є двозначним: На нього нападали або Він нападав на нього. 114 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Ambipersonalac – ar ši kategorija tinka ir baltų kalboms? виражати — у спорідненій валлійській мові, як, наприклад, у латиській чи естонській, є кілька різних конструкцій (пор. Skrzypiec 2000). І хоча конструкція амбіперсональна, все ж існують засоби вираження згорнутого в ній діяча (і це нагадує не лише балтійські, а й германські мови). Амбіперсонал як семантико-прагматична категорія так чи інакше виражається в багатьох європейських мовах, наприклад, у німецькій або французькій, окремим займенником — нім. man, фр. on18. Однак слід наголосити, що сфера вживання категорії амбіперсонала в цих мовах не є тотожною. Через це можуть виникати труднощі під час перекладу з однієї мови на іншу. Авторові цієї статті доводилося чути від студентів німецької мови просунутого рівня такі речення, як man hat in Mannheim studiert — буквальний переклад литовського речення studijuota Manheime: амбіперсонал литовського речення studijuota перекладається відповідним займенником-амбіперсоналом man. Однак, на відміну від литовської мови, у німецькій мові займенник man у такому разі вживати не можна, оскільки німецькомовна людина не зрозуміє, що він може означати також я19. Саме ця риса литовської мови знову ж таки має відповідник у фінській мові, де через це займенник me (‘ми’) у розмовному мовленні вже може вживатися з амбіперсональною формою, яка в парадигмі заступила «справжню» форму першої особи множини (Christen 1998: 52). Однак у жодній із балтійських мов така комбінація — займенник першої особи множини + амбіперсональна форма дієслова (*mes einama) — не вживається. Узагальнене вживання займенника першої особи множини є цілком зрозумілим явищем. Як і третя особа множини, цей займенник може називати невизначену групу людей або сукупність. Вживання амбіперсонала замість першої особи однини на перший погляд дивує. Однак Масайоші Шибатані (пор. схему 1998: 97) зазначає, що в багатьох мовах уживання амбіперсонала з пасивною морфологією обмежене ієрархією одушевленості. Наприклад, у непальській мові він дозволений лише тоді, коли неназваний, зрозумілий із контексту діяч є першою особою. Це пояснюється тим, що вона має максимальний контроль над дією20. 18 До речі, і у французькій мові неназваними діячами нерідко є ми, пор. on y va? «йдемо?», або on a bien mangé «добре поїдено, ми добре поїли». 19 Є речення, у яких і в німецькій мові man може тлумачитися як замінник ich (‘я’): Man (безособовий займенник) hat (‘мати’, 3 SG. PRAES. AKT.) halt so seine Beziehungen — «усі ж маємо свої зв’язки» (букв. «маються ж свої зв’язки»). Однак це вже особливий випадок, у якому я дорівнює усі ми. Пор. з DLKT: Ба більше, тепер уже є дані, що в тих широтах зими бували дуже суворими. 20 Щодо литовської мови Масайоші Шибатані (там само: 98) зазначає, що вона допускає як діячів амбіперсонала лише людей (англ. human). Проте й у литовській мові можна знайти такі приклади, як lojama (DLKT — 2 приклади) або miaukiama (DLKT — 1 приклад), хоча слід визнати, що це поодинокі приклади. Straipsniai / Articles 115 MARKUS RODUNER ВИСНОВКИ У балтійських мовах, на відміну від сусідніх фіно-угорських або кельтських мов, немає однієї граматикалізованої дієслівної форми для вираження амбіперсонала. Лише конструкції з пасивним дієприкметником середнього роду, а в латиській мові — з незмінюваним дієприкметником чоловічого роду, можна було б назвати «справжнім» амбіперсоналом. Проте подібність між балтійськими та балтійсько-фінськими мовами все ж очевидна — в обох групах мов амбіперсонал («безособовий пасив»), як і слід було б очікувати, може утворюватися як від перехідних, так і від неперехідних дієслів — обмежень щодо типу дієслова майже немає (амбіперсонал можливий навіть від власне неакузативних дієслів або від дієслова «бути»). У латиській мові називання діяча перехідних дієслів / експерієнцера неперехідних дієслів в амбіперсоналі (лише в пасиві недоконаного виду) неможливе, у литовській мові воно рідкісне. Це дає підстави вважати, що амбіперсонал (в інших працях його називають impersonal) є базовим явищем, а триособовий пасив — вторинним21. Крім того, у балтійських мовах, як і у фінській чи естонській, амбіперсонал часто вживається там, де в багатьох західноєвропейських мовах уживалися б речення з підметом, вираженим займенниками ми або я. ДЖЕРЕЛО DLKT – Тексти сучасної литовської мови. Доступно в інтернеті: donelaitis.vdu.lt. LITERATŪRA Ambrazas Vytautas 1990: Сравнительный синтаксис причастий балтийских языков. Vilnius: Mokslas. Ambrazas Vytautas 1994: On the interpretation of Lithuanian constructions with neuter passive participles. – Linguistica Baltica 3, 7–11. Ambrazas Vytautas, sud., 1997: Lithuanian Grammar. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Ambrazas Vytautas 2001: On the development of the nominative object in East Baltic. – CBL, 391–412. Ambrazas Vytautas 2006: Lietuvių kalbos istorinė sintaksė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Berg-Olsen Sturla 2001: Subjects and valency-changing mechanisms in Latvian. – Sprachtypologie und Universalienforschung 54(3), 209–225. 21 Tokį triasmenio pasyvo atsiradimą iš ambipersonalo įvairiose kalbose nurodo ir Shibatani – pagal principą „maksimaliai padidink gramatinės reikšmės skirtumą“ (Shibatani 1998: 95). 116 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Ambipersonalās – ar ši kategorija tinka ir baltų kalboms? Blevins James P. 2003: Passives and impersonals. – Journal of Linguistics 39, 473–520. Christen Simon 1998: Unpersönliche Konstruktionen und sekundäre Personifizierung. – Linguistica Baltica 7, 51–61. Dahl Östen, Koptjevskaja-Tamm Maria, sud., 2001: The Circum-Baltic Languages. Typology and Contact. Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins. Endzelīns Jānis 1951: Latviešu valodas gramatika. Rīga: Latvijas valsts izdevniecība. Gāters Alfrēds 1993: Lettische Syntax. Die Dainas. Frankfurt am Main: Peter Lang. Geniu šienė Emma, Nedjalkov Vladimir P. 1988: Resultative, Passive and Perfect in Lithuanian. – Typology of Resultative constructions, ed. by Vladimir P. Nedjalkov. Amsterdam: John Benjamins, 369–386. Holvoet Axel 2000: Once more on the Baltic genitive of agent. – Baltistica 35, 45–58. Holvoet Axel 2001: Impersonals and passives in Baltic and Finnic. – CBL, 363–391. Holvoet Axel 2004: Evidencialumo kategorija. – Gramatinių kategorijų tyrimai (Lietuvių gramatikos darbai 2), red. Axel Holvoet, Loreta Semėnienė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Karlsson Fred 2000: Finnische Grammatik. Hamburg: Helmut Buske. Larsson Lars-Gunnar 2001: Baltic influence on Finnic languages. – The Circum-Baltic Languages. Typology and Contact. Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins, 237–253. Lees Aet 2006: The Undergoer in Passive Clauses in Estonian and Finnish. – Selected papers from the 2005 Conference of the Australian Linguistic Society, ed. by Allan Keith. Prieiga internete: http://www.als.asn.au. LKG – Lietuvių kalbos gramatika 3. Sintaksė, red. Kazys Ulvydas. Vilnius: Mokslas, 1976. Manninen Satu, Hiietam Katrin 2005: Some thoughts on Balto-Finnic passives and impersonals. – The Department of English in Lund: Working Papers in Linguistics 5, 65–90. Mathiassen Terje 1996: Tense, Mood and Aspect in Lithuanian and Latvian (Meddelelser 75). Oslo: Universitet i Oslo, Slavisk-baltisk institutt, 1996. Mathiassen Terje 1996 (1997): A Short Grammar of Latvian. Columbus, OH: Slavica. Mel’čuk – Мельчук Игорь 1991: Ещё раз к вопросу об эргативной конструкции. – Вопросы языкознания 4, 46–88. Nau Nicole 1998: Latvian. München / Newcastle: Lincom Europa. Nolan Brian 2005: The role of definiteness in the impersonal passives of Modern Irish. – Proceedings of the RRG 2005 conference at the Academia Sinica. Taipei, Taiwan. Prieiga internete: http://linguistics.buffalo.edu/people/faculty/vanvalin/rrg/Brian Nolan. Straipsniai / Articles 117 MARKUS RODUNER Noonan Michael 1994: A tale of two passives in Irish. – Voice: Form and Function, ed. by Barbara Fox, Paul Hopper. Amsterdam: John Benjamins. Prieiga internete: https://pantherfile.uwm.edu/noonan/www/2Irish.passives.pdf. Perlmutter David M. 1978: Impersonal passives and the Unaccusative Hypothesis. – Proceedings of the 4th Annual Meeting of the Berkeley Linguistics Society. UC Berkeley, 157–189. Schlachter Wolfgang 1985: Hat das Finnische ein Passiv. – Finnisch-Ugrische Forschungen: Zeitschrift für finnisch-ugrische Sprach- und Volkskunde 47(1), 1–144. Shibatani Masajoshi 1998: Voice parameters. – Kobe papers in Linguistics 1, 93–111. Skrzypiec Andrzej M. 2000: A preliminary study of Welsh passives and their Polish equivalents. – Poznan Studies in Contemporary Linguistics 36, 151–157. Szem erény Oswald: Einführung in die vergleichende Sprachwissenschaft. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft. Tauli Valter 1983: Standard Estonian Grammar. Part II. Syntax (Acta Universitatis Upsaliensis. Studia Uralica Upsaliensia 14). Uppsala: Uppsala Universitet. Tommola Hannu 1993: Ambipersoonainen Suppressiivi: diateesista suomessa ja virossa. – Studia comparativa linguarum orbis Maris Baltici 1. Tutkimuksia syntaksin ja pragmatiikan alalta, sud. Valma Yli-Vakkuri. Turku: Turun yliopiston suomalaisen ja yleisen kielitieteen laitoksen julkaisuja, 41–96. Tommola Hannu 1997: О супрессиве и об амбиперсонале. – Труды по русской и славянской филологии. Лингвистика, Новая серия, вып. 1, 173–187. Tartu: Tartu Ülikooli Kirjastus. Cituojama iš rankraščio. Wiemer Björn 2001: Partizipien zwischen Syntax, Semantik und Pragmatik: Ein Überblick zu aspektuellen, diathesebezogenen und diskursrelevanten Eigenschaften im modernen Litauischen. – Sprachbeschreibung & Typologie (Publikation zum Workshop vom 16. Dezember 2000 in Bern). Arbeitspapiere 38, sud. B. Wälchli, F. Zúñiga. Bern: Institut für Sprachwissenschaft, 65–81. Wiemer Björn, Giger Markus 2005: Resultativa in den nordslavischen und baltischen Sprachen. München: Lincom. Vihman Virve-Anneli. Nothing Personal. Some detransitivizing devices in Estonian. Prieiga internete: www.ling.ed.ac.uk/~pgc/archive/2001/virvegc01.pdf. Vihman Virve-Anneli 2004: Valency Reduction in Estonian (daktaro disertacija). Prieiga internete: http://linguistics.buffalo.edu/people/faculty/vanvalin/rrg/Vihman_PhD_dissertation.pdf. 118 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Ambipersonalas – ar ši kategorija tinka ir baltų kalboms? Ambipersonal: A Suitable Category for the Baltic Languages too? S U M M A R Y In this paper, the author discusses, if the category „ambipersonal“ as postulated as a semantic-pragmatic category with grammaticalised realisation in Finnish and Estonian by Hannu Tommola (1993, 1998) has its counterpart in the neighbouring Baltic languages Lithuanian and – to a much lesser extent discussed – Latvian. The Lithuanian and Latvian – and the Baltic Finnic – passive share the feature that virtually any verb can be passivised. In both Baltic languages constructions with neuter participles (Lithuanian) or non-agreeing masculine participles can be identified as ambipersonal, the easiest to identify being constructions with intransitive verbs. In Latvian as in the neighbouring Finnic languages, the actor cannot be overtly named in constructions involving the auxiliary tikt, denoting actions not states. In Lithuanian, this is possible, also, as shown on the base of the electronic corpus of contemporary Lithuanian, quite rare with constructions involving participles in -ma. We therefore can make the conclusion that the ambipersonal meaning is basic in the Baltic languages and that the full three-argument passive is nearly not or weakly developed. Įteikta 2010 m. lapkričio 30 d. M A R K U S R O D U N E R Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva [email protected] Straipsniai / Articles 119