Prienų šnektos izoliuotieji ir rišliosios kalbos balsiai: akustiniai ir artikuliaciniai požymiai

JURGITA JAROSLAVIENĖ Інститут литовської мови Напрями наукових досліджень: діалектологія, фонологія, експериментальна фонетика. ГОЛОСНІ ІЗОЛЬОВАНОГО МОВЛЕННЯ ТА ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ПРЄНАЙСЬКОГО ГОВОРУ: АКУСТИЧНІ ТА АРТИКУЛЯЦІЙНІ ОЗНАКИ Акустичні та артикуляційні особливості голосних підговору Прєнай, вимовлених як ізольовано, так і в реченнях АНОТАЦІЯ У статті описано найважливіші акустичні та артикуляційні ознаки голосних прєнайського говору, вимовлених ізольовано та у зв’язному мовленні. Результати дослідження показують, що голосні прєнайського говору, вимовлені ізольовано та в природному мовленнєвому потоці, відрізняються, проте співвідношення між голосними залишається незмінним. Акустичні й артикуляційні властивості більшості голосних, вимовлених ізольовано, виразніші за відповідні властивості звуків, вимовлених у реченнях. Порівняння спектральних характеристик ізольованих голосних прєнайського говору та кардинальних голосних Даніела Джонса дає змогу стверджувати, що деякі голосні прєнайського говору за своїми акустичними й артикуляційними властивостями мало відрізняються від відповідних первинних кардинальних звуків. Порівнявши якісні ознаки ізольованих звуків південноаукштайтського говору Куцюнас, західноаукштайтського говору шяуляйців Пашушвіс, північного каунасського говору Лукше, східноаукштайтського віленського говору Свірки, південножемайтського расейняйського говору Ержвілкас, північного жемайтського тельшяйського говору Акмене та східного каунасського говору Прєнай, було помічено, що ізольовані голосні прєнайського говору найменше віддалені від відповідних первинних звуків Д. Джонса. АНОТАЦІЯ У статті аналізуються основні акустичні й артикуляційні особливості голосних Пренайської говірки, вимовлених як ізольовано, так і в реченнях. Ізольовані голосні відрізняються від тих КЛЮЧОВІ СЛОВА: голосний, звук, форманта, спектр, акустичні й артикуляційні властивості. КЛЮЧОВІ СЛОВА: голосний, звук, форманта, спектри, акустичні й артикуляційні особливості. Straipsniai / Articles 65 JURGITA JAROSLAVIENĖ які вимовляються у природному мовленнєвому потоці Пренайської говірки, проте взаємозв’язки між голосними залишаються незмінними. Акустичні й артикуляційні особливості більшості звуків, вимовлених ізольовано, виразніші порівняно з відповідними звуками, вимовленими в реченнях. Порівняння спектральних характеристик ізольованих голосних Пренайської говірки з характеристиками кардинальних голосних Даніеля Джонса дає змогу стверджувати, що деякі ізольовані голосні Пренайської говірки слід зіставляти з основними голосними. Порівнявши якісні характеристики ізольованих звуків Кучюнайської говірки південних аукштайтів, говірки Пашушвіс західноаукштайтського шяуляйського діалекту, говірки Лукшяй західноаукштайтського каунаського діалекту, говірки Швиркай східноаукштайтського віленського діалекту, говірки Ержвілкас південножмудського расейняйського діалекту, говірки Акмене північножмудського тельшяйського діалекту та Пренайської говірки східноаукштайтського каунаського діалекту, було помічено, що ізольовані голосні Пренайської говірки найменше відхиляються від відповідних звуків Д. Джонса. 0. ВСТУП 0.1. Мета дослідження Мета цього дослідження — за допомогою комп’ютерної програми аналізу звуків PRAAT, розробленої науковцями Амстердамського університету П. Боерсмою та Д. Венінком, дослідити й описати акустичні й артикуляційні особливості ізольованих1 голосних Пренайської говірки, порівняти отримані дані з такими самими еталонами якості голосних, вимовленими в такий самий спосіб, — загальновизнаними кардинальними голосними Даніеля Джонса2, голосними зв’язного мовлення Пренайської говірки та голосними інших говірок: Лукшяй західноаукштайтського каунаського діалекту (Bacevičiūtė 2000: 13–17; 2004: 158–174), Пашушвіс західноаукштайтського шяуляйського діалекту (Kazlauskaitė 2002a: 64–67; 2002b: 69–71), Кучюнай південних аукштайтів (Leskauskaitė 2000: 89–93; 2004: 85–96), Швиркай східноаукштайтського віленського діалекту (Urbanavičienė 2004: 65–80; 2005: 76–93), Акмене північножмудського тельшяйського діалекту (Murinienė 1998: 91–105; 2007: 109–127), 1 Акустичні й артикуляційні характеристики голосних, вимовлених ізольовано, є загальнішими, виразнішими й краще виявляють природу голосних, оскільки під час їх вимови легше відсторонитися від впливу інших звуків, а також інтонації, темпу мовлення та інших чинників. 2 Значення формант кардинальних голосних Даніеля Джонса взято з праці польського фонетиста Віктора Ясема з акустичної фонетики (1973: 190, табл. 13.1). Як відомо, значення формант у Ясема обчислено за давнішою методикою. Сім років тому, перерахувавши форманти кардинальних голосних за допомогою програми Praat4.1.14, було помічено, що значення формант, обчислені різними методами, не збігаються, і хоча співвідношення між кардинальними голосними залишаються такими самими, дані Ясема слід вважати надійнішими (докладніше див. Jaroslavienė, Kaukėnienė 2004: 25–38). 66 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Prienų šnektos izoliuotieji ir rišliosios kalbos balsiai: akustiniai ir artikuliaciniai požymiai pietų žemaičių raseiniškių Ežžvilko (Atkočaitytė 2002: 169–173)3 – izoliuotai ir frazėse ištartų balsių duomenimis. 0.2. Досліджуваний матеріал і методика роботи Для дослідження ізольованих голосних і голосних у зв’язному мовленні було обрано такі слова, уживані в досліджуваній говірці: tiːsė. ~ tišė, tẽtė. ~ tėtė, tẽse. ~ tęse, tãːsto. ~ tęsto, tãːso. ~ tašo, stõːtu. ~ stōtu «stōtú», pũːstu. ~ pūstu «pūstū», kẽːpe. ~ kėpė, kãːpto. ~ kėpto, kãːso. ~ kąso, tiksi ~ tiksi, kèpsi ~ kèpsi, kèps ~ kèps, kàst ~ kàst, kòstas ~ Kòstas, skùst ~ skùst. Для дослідження голосних у зв’язному мовленні з цими словами було складено зв’язні речення, переважно з трьох-чотирьох слів, які випадковим чином записали на аркушах напівдіалектним правописом, пор.: Vaikai tąso tą šunį, Greitai kepsi tą žuvį, Vaikai tęse tą darbą тощо. Досліджуваний матеріал для експерименту з ізольованими голосними та голосними у зв’язному мовленні в нормальному темпі мовлення тричі-п’ять разів безпосередньо на комп’ютер начитали троє чоловіків-інформантів старшого покоління з Прієная, які не мали вад мовлення. Так звані ізольовані голосні диктори вимовляли протяжно приблизно до 1 с. Речення та слова було перенесено до пам’яті комп’ютера. Для аналізу обрали найвдаліші спроби. Матеріал збережено у файлах типу * wav. Для вирізання досліджуваних елементів використовували комп’ютерну програму PRAAT 5.0.34, обравши опції Formant & LPC, а пізніше — To Formant, Track і Down to TableOfReal; формантні значення було визначено в середині стаціонарної частини сегмента (їх округлено до 10 Hz). Перед вимірюванням спектри задніх високих голосних було відфільтровано, тобто вилучено частоти, вищі за 3500 Hz4. Під час спектрального аналізу спочатку для вирізаних досліджуваних сегментів визначали й будували природну спектрограму звуку або слова типу Visible Speech із різними ступенями сірого, встановивши верхню межу частоти 3500 Hz. Потім автоматично вимірювали й, за потреби, будували траєкторії формант, також установивши верхню межу частоти 3500 Hz. Часто природну спектрограму й зображення динаміки формант об’єднували в одне зображення, точно узгоджуючи їх за частотою та тривалістю. Формантні значення ізольованих голосних оцінювали, а якісні характеристики сегментів 3 У працях, присвячених переліченим говіркам, спектри діалектних ізольованих голосних досліджували за допомогою комп’ютерної програми аналізу звуків PRAAT. Важливо, що в згаданих дослідженнях говірок, за винятком опису говірки Свірків східноаукштайтського вільнюського наріччя, формантним значенням вважали середнє значення всіх формант ізольованого сегмента. Як і в описі говірки Свірків, у цій праці вимірювали середню — найчистішу — частину ізольованого звука (пор. Urbanavičienė 2005: 76–77 і цит. там літ.). Стаціонарну частину сегмента отримували, вирізаючи відрізок завдовжки 500 ms зі звука, штучно подовженого приблизно до 1 s. 4 Високі частоти вилучали тією самою програмою аналізу звуків PRAAT, обравши опції Spectrum, To Spectrum і Edit, а пізніше — Publish band-filtered sound і знову Edit. Straipsniai / Articles 67 JURGITA JAROSLAVIENĖ Параметри (компактність (C), бемольність (b), тональність (T) і напруженість (įt)) обчислено за допомогою програми FORMANT2.PAS, створеної Алєксасом Ґірденісом на основі формул Раймонда Пьотровського (Piotrovskij 1960). У таблицях цієї статті наведено середні значення формант для того самого звука в усіх інформантів, а також подано графіки, побудовані програмою EXCEL2007. 1. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІЗОЛЬОВАНИХ ГОЛОСНИХ Далі розглядаються й аналізуються результати інструментального дослідження ізольованих голосних і голосних у зв’язному мовленні Прієнайської говірки. 1.1. Акустичні й артикуляційні характеристики ізольованих голосних Прієнайської говірки Приклади спектрограм ізольованих голосних Прієнайської говірки наведено на рисунках 1–13. На підставі отриманих результатів (див. табл. 1) і з огляду на спектрограми голосні Прієнайської говірки можна класифікувати як за акустичними, так і за артикуляційними ознаками. Спочатку розглянемо акустичні ознаки ізольованих голосних. За висотою тембру, яка залежить від резонатора ротової порожнини, ізольовано вимовлені [i̇], [i], [ė], [e], [e̞], [e] слід вважати звуками високого тембру: їхня друга форманта вища за 1500 Hz, а індекси тональності значно більші, ніж у ізольованих звуків низького тембру [ɑ], [ȧ], [a], [ȯ], [ɔ], [u̇], [u] — друга форманта цих голосних не сягає 1500 Hz (пор. рис. 1–13). Ступінь тональності всіх звуків низького тембру, за винятком короткого [a], РИС. 1. Спектрограма ізольовано вимовленого голосного [i̇] РИС. 2. Спектрограма ізольовано вимовленого голосного [u̇] 68 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Prienų šnektos izoliuotieji ir rišliosios kalbos balsiai: akustiniai ir artikuliaciniai požymiai 3 РИС. Спектрограма ізольовано вимовленого голосного [e̜] 4 РИС. Спектрограма ізольовано вимовленого голосного [o̜] 5 РИС. Спектрограма ізольовано вимовленого голосного [e̜] 6 РИС. Спектрограма ізольовано вимовленого голосного [a̜] 7 РИС. Спектрограма ізольовано вимовленого голосного [e̜] 8 РИС. Спектрограма ізольовано вимовленого голосного [a̜] негативний. Ізольовані [e̜], [e̜] і [e̜], порівняно з голосними високого й низького тембру, посідають проміжне положення в акустичному просторі: їхні другі форманти дорівнюють відповідно 1770 Hz, 1710 Hz і 1820 Hz, а індекси тональності значно нижчі, ніж у [i̜], [i̜], [e̜], Straipsniai / Articles 69 JURGITA JAROSLAVIENĖ 9 РИС. Спектрограма ізольовано вимовленого звука [j] 10 РИС. Спектрограма ізольовано вимовленого звука [u] 11 РИС. Спектрограма ізольовано вимовленого звука [e] 12 РИС. Спектрограма ізольовано вимовленого звука [ɑ] 13 РИС. Спектрограма ізольовано вимовленого звука [ɔ] 14 РИС. Спектрограма звука [ɔ] у зв’язному мовленні але значно вищі, ніж у [ɑ], [a.], [ɑ], [o], [ɔ], [u], [u]. Ці [e]-подібні алофони часто вважаються проміжними звуками й в інших говорах (пор. Bacevičiūtė 2004: 166; Kazlauskaitė 2002b: 56; також пор. Girdenis 2001: 341; Urbanavičienė 2005: 78 та ін.). 70 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Prienų šnektos izoliuotieji ir rišliosios kalbos balsiai: akustiniai ir artikuliaciniai požymiai ТАБЛИЦЯ 1. Форманти та оцінки ізольованих голосних пренайського говору5 V F₁ (Hz) F₂ (Hz) F₃ (Hz) C b T інд. [iˑ] 280 2460 3210 712 107 828 1890 [i] 390 2020 2720 772 107 585 850 [ɛˑ] 360 2390 2780 750 107 756 1310 [eˑ] 640 1770 2540 850 106 285 450 [eː] 670 1710 2610 859 106 223 490 [e] 560 1820 2650 829 106 349 530 [aˑ] 780 1270 2530 915 106 −88 540 [aː] 790 1300 2590 914 106 −83 580 [a] 710 1330 2430 895 107 11 450 [oˑ] 410 730 2210 890 113 −231 1150 [ɔ] 480 910 2300 885 111 −125 810 [uˑ] 330 660 2090 868 115 −200 1420 [u] 400 870 2320 862 112 −89 910 Найвищий тембр у досліджуваному говорі має ізольований [iˑ] (F₂ = 2460 Hz, T = 828), найнижчі — довгі [uˑ] (F₂ = 660 Hz, T = −200) та [oˑ] (F₂ = 730 Hz, T = −231). Слід зазначити, що голосний із найнижчим тембром має найбільший індекс бемольності (115), отже, під час його вимови губи мають бути найактивнішими. За акустичною класифікацією цей голосний належить до класу бемольних голосних. До бемольних також слід зарахувати ізольовані [oˑ], [ɔ] та [u], пор.: b = 113, 111, 112 відповідно. Варто зауважити, що ізольовані голосні високого тону пренайського говору вимовляються вищим тембром, а низького тону — нижчим, ніж, наприклад, у шацькому говорі північних каунасців (пор. Bacevičiūtė 2004: 160). Акустичні властивості звуків пов’язані зі спектральним розподілом і вертикальним переміщенням язика вгору або вниз (пор. Girdenis 2003: 193–195; Pakerys, 2003: 23): чим нижче опускається язик під час вимови ізольованого голосного, тим вища його перша форманта. Як видно, у найнижчому частотному діапазоні перша форманта [iˑ] та [uˑ] (рис. F₁ = 280 Hz, 330 Hz); у решти ізольованих голосних — [i], [ɛˑ], [oˑ], [ɔ] та [u] — F₁ коливається від 360 до 480 Hz. Цікаво, що перша форманта довгого [eˑ] нижча, ніж у коротких [u] і особливо [i] (рис. F₁ = 360 Hz, 400 Hz, 390 Hz). Перша форманта голосних низького тембру [aˑ], [aː] та [a] найвища (рис. F₁ = 780 Hz, 790 Hz та 710 Hz), отже, під час вимови цих звуків язик опускається найнижче (пор. рис. 1–13). 5 Значення символів, ужитих у цій та інших таблицях: F₁, F₂, F₃ — значення перших трьох формант середньої частини голосного, округлені до 10 Hz; C — індекс компактності, b — індекс бемольності, T — індекс тональності, інд. — індекс напруженості. Straipsniai / Articles 71 JURGITA JAROSLAVIENĖ З огляду на розташування обох формант ізольовані голосні можна класифікувати за ступенем дифузності, або компактності⁶. Як видно з таблиці 1, найкомпактніший — голосний низького тембру природної довготи [ɑ], а також [ɑː] і [ɑ] (рис. C = 915, 914 і 895)⁷: обидві їхні перші форманти (F₁ і F₂) в акустичному просторі розташовані близько одна до одної й загалом до центральної частини спектра (див. рис. 6, 8, 12). На самих краях спектра [i] та [u] обидві перші форманти F₁ і F₂ — це некомпактні, або найдифузніші, голосні. За індексом напруженості легко встановити, що довгі голосні вимовляються значно напруженіше, ніж відповідні короткі, пор.: [i] інд. = 1890, [i] інд. = 850; [uː] інд. = 1420, [u] інд. = 910; [oː] інд. = 1150, [ɔ] інд. = 810. Найменше за напруженістю різняться голосні пренайського говору [eː], [e.] і [e], а також [ɑː], [ɑ.] і [ɑ], пор.: [eː] інд. = 450, [e.] інд. = 490; [e] інд. = 530; [ɑː] інд. = 540, [ɑ.] інд. = 580, [ɑ] інд. = 450); як видно, індекс напруженості короткого [e] навіть вищий, ніж у [e.] та [eː]. Далі подано артикуляційну інтерпретацію ізольованих голосних говору. Звуки високого тембру [iː], [i], [i̞ː], [eː], [e.], [e] слід вважати передніми: під час їх вимови язик зміщується до передньої частини ротової порожнини. Задніми слід вважати [ɑː], [ɑ.], [ɑ], [oː], [ɔ], [uː], [u] — їх вимовляють, відтягуючи язик до задньої частини ротової порожнини. Однак навіть під час вимови голосних одного ряду положення язика різниться: з усіх голосних [iː] є найпереднішим, а [uː] та [oː] — найбільш задніми. За підняттям ізольовані звуки говору поділяються на голосні високого ([iː], [i], [uː], [u]) та низького ([ɑː], [ɑ.], [ɑ], [eː], [e.], [e]) підняття. До голосних високого підняття прилягає також ізольований [ɛː]; голосні [oː] та [ɔ] слід вважати радше проміжними — звуками середнього підняття, хоча F₁ у [oː] відрізняється лише на 10–20 Hz від першої форманти [u] та [i]. За ступенем відкритості ротової порожнини найдовший [iː] у говорі є найзакритішим, а [ɑː] та [ɑ.] — найвідкритішими. Потенційні артикуляційні особливості та співвідношення ізольованих голосних безпосередньо відображає схема акустичного простору (див. рис. 15): на осі абсцис відкладають різницю між другою та першою формантами (F₁–F₂), а на осі ординат — значення перших формант (F₁) (пор. Ladefoged 1975: 173 tt.; Clark, Yallop 1999: 268; Ladefoged, Maddieson 2002: 284–286; Girdenis 2008: 31, 18 išn. та ін.). Із схеми видно, що відстані між ізольованими передніми звуками значно більші, ніж між задніми: лівий бік трикутника, що відображає співвідношення голосних переднього ряду від [i] до [e.], помітно довший за правий, який поєднує голосні заднього ряду від [ɑ.], [ɑ] до [u] (пор. Fant 1964: 114; Murinienė 1998: 103 та ін.). Більші відстані між голосними переднього ряду свідчать, що їхнє горизонтальне переміщення язика в напрямку зубів має тенденцію бути виразнішим, ніж у задніх голосних. Довгий 6 Dėl kompaktiškumo indekso dar žr. Urbanavičienė 2005: 79, 102 išn. 7 Taip pat žr. Pakerys 2003: 26. 72 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Prienų šnektos izoliuotieji ir rišliosios kalbos balsiai: akustiniai ir artikuliaciniai požymiai 15 РИС. Ізольовані голосні Пренайської говірки в акустичному просторі [i˙] — звук із найпереднішою артикуляцією; під час його вимови язик найбільше зміщений до передньої частини ротової порожнини. Ізольовані [o˙] та [u˙], [ɔ] та [u] майже не різняться ступенем заднього ряду: [o˙] та [ɔ] лише трохи задніші відповідно за [u˙] і короткий [u]. Найбільше з усіх звуків відсунуті до заднього ряду довгі [o˙] та [u˙]. У деяких інших говірках, ізольований вокалізм яких проаналізовано за подібними принципами, крайню позицію також займає [o˙] (у Пашусвійській говірці) та [u˙] (у Лукшяйській і Кучюнайській говірках) (див. Leskauskaitė 2004: 93; Kazlauskaitė 2002b: 62; але пор. Crothers 1978: 97; Urbanavičienė 2005: 83). У низьких [a˙], [a.], порівняно з розглянутими [o˙], [ɔ], [u˙] та [u], ступінь заднього ряду найменший — трохи «темніший» за своєю природною довготою [a˙]. 1.2. Порівняння спектрів ізольованих голосних Пренайської говірки та кардинальних голосних Даніеля Джонса Далі ізольовано вимовлюваний вокалізм говірки порівнюється з кардинальними голосними англійського фонетиста Джонса, які складаються з первинних (₁[iː], ₂[eː], ₃[ɛː], ₄[aː], ₅[ɑː], ₆[ɔː], ₇[oː], ₈[uː]) і вторинних (₉[yː], ₁₀[øː], ₁₁[œː], ₁₂[ɶː], ₁₃[ɒː], ₁₄[ʌː], ₁₅[ɤː], ₁₆[uː], ₁₇[iː]) Straipsniai / Articles 73 JURGITA JAROSLAVIENĖ і ₁₈[u̟])⁸. Первинні голосні ₁[i̞], ₂[e̞], ₃[ɛ̞], ₄[a̞], ₅[ɑ̞] є нелабіалізованими, ₆[ɔ̞], ₇[o̞], ₈[u̞] — лабіалізованими. Вторинні голосні співвідносяться з ними за положенням губ протилежним чином: ₉[y̞], ₁₀[ø̞], ₁₁[œ̞], ₁₂[ɛ̞], ₁₃[ɒ] є лабіалізованими, а ₁₄[ʌ̞], ₁₅[ɣ̞], ₁₆[ɯ̞] — нелабіалізованими. ₁₇[ɨ̞] і ₁₈[ɯ̞] — проміжні голосні високого підняття: перший — нелабіалізований, другий — лабіалізований. Якісні параметри цих голосних наведено в таблиці 2 (Jassem 1973: 190, табл. 13.1). Кардинальні голосні Джонса є теоретичними конструктами, тому вони точно не збігаються з відповідними звуками жодної конкретної мови чи діалекту. Їхнє слухове враження та приблизну подібність до звуків литовської та інших мов найґрунтовніше описав Girdenis (2008, 29–30; також див. Girdenis 2001: 340–343 і Murinienė 2007: 116–117). Ці кардинальні голосні слухала й авторка цієї статті (пор. Jaroslavienė, Kaukėnienė 2004: 33; Jaroslavienė 2010: 146–147). Слухачці здалося, що ₂[e̞], ₇[ɔ̞] нагадують [ɛ̞] [o̞] південних західноаукштайтських говірок (особливо занавицьких), а ₁[i̞], ₈[u̞] — [i̞] [u̞] того самого діалекту. Кардинальний ₅[ɑ̞] дещо подібний до занавицького [ɑ]; ₃[ɛ̞] нагадує [e̞] літературної мови (лише не такий відкритий). Порівнявши якісні параметри звуків (див. табл. 1 і 2) та врахувавши порівняльну схему систем кардинальних та ізольованих голосних говірки (див. рис. 16), можна стверджувати, що ізольованим нелабіалізованим бемольним [i̞] та [ɪ] цієї говірки не властива крайня передня та висока артикуляція відповідних кардинальних голосних. Довгий голосний віддалений і від первинного нелабіалізованого ₁[i̞], і від вторинного лабіалізованого ₉[y̞]. З першим [i̞] довгий [i̞] збігається лише за ступенем бемольності (пор. b = 107 і 107). За бемольністю від цього кардинального голосного не відрізняється й короткий [i̞], однак він ([i̞]) ще більше, ніж довгий голосний, зміщений до центру акустичного простору голосних. Отже, короткий [i̞] — звук нижчого тембру, заднішої артикуляції та нижчого підняття, ніж [i̞]. Це підтверджують і акустичні ознаки [i̞] та [ɪ] (див. табл. 1). Варто зазначити, що ізольований [ɛ̞] говірки є переднішим і має вище підняття, ніж [i]. Цей довгий голосний вимовляється в говірці з дуже напруженим мовленнєвим апаратом. Такі тенденції відзначено й у Лукшяйській говірці. З цих причин [ɛ̞] можна було б вважати голосним високого підняття (також пор. Bacevičiūtė 2004: 160, 166; Girdenis 2003: 222). За напруженістю та компактністю ізольований [ɛ̞] займає проміжне положення між первинним кардинальним нелабіалізованим ₂[e̞], що йому відповідає, та вторинним лабіалізованим ₁₀[ø̞]. В акустичному просторі голосних довгий [ɛ̞] усе ж зміщений ближче до вторинного ₁₀[ø̞] (пор. F₁ [ɛ̞] та ₁₀[ø̞] = 360 і 350 Hz, F₂ = 2390 і 2320 Hz); ці голосні зовсім не різняться за бемольністю (пор. b [ɛ̞] та ₁₀[ø̞] = 107 і 107). Варто зазначити, що ізольований [ɛ̞] та ₁₀[ø̞] найбільше різняться напруженістю: більш напруженим є голосний говірки (пор. напруженість [ɛ̞] та ₁₀[ø̞] = 1310 і 1070; напруженість ₂[e̞] = 1800). 8 Щодо опису системи кардинальних голосних і планіметричних моделей див. Jaroslavienė 2010: 146, прим. 153; Jaroslavienė, Kaukėnienė 2004: 25, прим. 1. 74 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Prienų šnektos izoliuotieji ir rišliosios kalbos balsiai: akustiniai ir artikuliaciniai požymiai 2 Т А Б Л И Ц Я. Форманти й індекси кардинальних голосних Даніела Джонса V F₁ (Hz) F₂ (Hz) F₃ (Hz) C b T напруж. 1. [iː] 210 2750 3500 667 107 1012 2540 2. [eː] 380 2630 3050 748 105 776 1800 3. [ɛː] 590 2280 2700 818 105 514 1070 4. [aː] 870 1750 2700 892 104 115 820 5. [ɑː] 800 1050 2720 947 107 −295 970 6. [ɔː] 550 850 2500 917 110 −279 700 7. [oː] 400 730 2300 886 113 −237 1070 8. [uː] 270 615 2200 845 117 −196 1415 9. [yː] 220 2550 3100 680 108 979 1930 10. [øː] 350 2320 2600 751 107 772 1070 11. [œː] 520 1950 2500 815 106 466 470 12. [ɶː] 790 1650 2600 885 105 122 540 13. [ɒː] 710 900 2850 952 108 −398 1160 14. [ʌː] 570 940 2700 907 109 −241 830 15. [ɤː] 450 850 2500 883 111 −192 700 16. [ɯː] 280 850 2250 810 115 59 1120 17. [ɨː] 240 1550 2400 730 112 613 370 18. [ɤː] 270 1370 2500 756 112 444 360 Важче визначити, яким кардинальним голосним відповідають компактні передні ізольовані [eː], [eː] — вони значно віддалені не лише від первинного кардинального ₃[ɛː], а й від вторинного кардинального ₁₁[œː]. Лише за бемольністю ці голосні збігаються з одинадцятим [œː] (b = 106), інші якісні параметри відрізняються від відповідних звуків Джонса. Варто зазначити, що [eː] має дещо вищий підйом, він закритіший і передніший за відповідний голосний позиційної довготи (пор. Bacevičiūtė 2004: 166). Короткий [e] порівняно з [eː] і [eː] є переднішим і має вищий підйом; за положенням першої форманти [e] (F₁ = 560 Hz) мало відрізняється від первинного третього [ɛː] (F₁ = 590 Hz) і заднього вторинного голосного ₁₄[ʌː] (F₁ = 570 Hz). За другою формантою [e] (F₂ = 1820 Hz) він найменше відступає від первинного ₄[aː] (F₂ = 1750 Hz) і вторинного ₁₁[œː] (F₂ = 1950 Hz). За акустичними й артикуляційними властивостями [eː], [eː] та [e] говірки (пор. рис. 5, 7, 11) слід вважати найзаднішими голосними переднього ряду; за вертикальним переміщенням язика їх можна віднести до голосних середнього підйому. Компактні небемольні голосні низького тембру [ɑː], [ɑː], розташовані в нижній вершині трикутника ізольовано вимовлених голосних говірки, за своїм положенням у спектрі займають проміжне Straipsniai / Articles 75 JURGITA JAROSLAVIENĖ 16 РИС. Ізольовані голосні Пренайської говірки (●) і кардинальні голосні Д. Джонса (○) положення між первинним нелабіалізованим [ɑː] і вторинним лабіалізованим [ɔː]. Ці голосні говірки й Джонса найближчі за першою формантою, або вертикальним переміщенням язика; за другою формантою [a.], [aː] зміщені ближче до первинного заднього нелабіалізованого [ɑː], пор.: [aː] F₁ = 780 Hz, F₂ = 1270 Hz, [a.] F₁ = 790 Hz, F₂ = 1300 Hz і [ɑː] F₁ = 800 Hz, F₂ = 1050 Hz, [ɔː] F₁ = 790 Hz, F₂ = 1650 Hz. Слід зазначити, що з усіх голосних типу [a] у говірці найнижчу другу форманту має довгий [aː] назального походження (пор. [aː], [a.], [a] відповідно F₂ = 1270 Hz, 1300 Hz, 1330 Hz). Ці голосні відрізняються також першими формантами: найвище значення F₁ має [a.] позиційної довготи, отже, під час його вимови язик має бути опущений найнижче; значення F₁ короткого [a] найнижче (пор. рис. 6, 8, 12). Варто зазначити, що за вертикальним переміщенням язика короткий голосний повністю збігається з тринадцятим кардинальним [ɒ] (F₁ обох = 710 Hz). За компактністю [a.], [aː] говірки (рис. C = 914, 915) ближчі до первинних задніх голосних Джонса, пор.: [ɑː] і [ɒ] C = 947 і 917. Короткий [a] у цьому відношенні закритіший (C = 895); можна припустити, що під час його артикуляції рот відкривається менше. Тональність ізольованих [aː], [a.], [a] дуже низька, але виражена не такими низькими значеннями, як у кардинальних [ɒ] і [ɑː]. З первинним п’ятим [ɑː] короткий [a] збігається за ступенем бемольності (107); бемольність [aː], [a.] нижча (106). 76 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Prienų šnektos izoliuotieji ir rišliosios kalbos balsiai: akustiniai ir artikuliaciniai požymiai Підсумовуючи, можна сказати, що ізольовані [ɑˑ], [ɑ.], [ɑ] говірки — це задні низькі нелабіалізовані голосні. За спектральними властивостями їх можна зіставити не лише з вторинними, а й із первинними кардинальними голосними, однак вони не збігаються ні з одними, ні з іншими. Найбільше серед усіх ізольовано вимовлених звуків говірки вирізняється голосний низького тембру, бемольний [ɔˑ] (пор. рис. 4): як видно, він артикулюється в тій самій частині ротової порожнини, що й відповідний йому первинний кардинальний лабіалізований ₇[ɔˑ]: пор. [ɔˑ] F₁ = 410 Hz, F₂ = 730 Hz; ₇[ɔˑ] F₁ = 400 Hz, F₂ = 730 Hz. Подібні також якісні параметри цих голосних: пор. [ɔˑ] і ₇[ɔˑ] відповідно T = −231 і −237, b = 113 і 113, C = 890 і 886, напруж. = 1150 і 1070). Отже, [ɔˑ] говірки властива крайня задня артикуляція; за вертикальним переміщенням язика цей голосний слід вважати звуком середнього підйому. Короткий [ɔ], що належить до периферії говірки, також є проміжним бемольним голосним низького тону, однак його тембр вищий, ніж у [ɔˑ] (пор. рис. 4, 13); крім того, [ɔ] менш напружений і має нижчий ступінь бемольності, ніж відповідний згаданий довгий голосний. За бемольністю, компактністю й тональністю короткий [ɔ] найменше відрізняється від вторинного п’ятнадцятого [ɣˑ] (для обох b = 111, відповідно C = 885 і 883, T = −125 і −192). За напруженістю цей голосний, однак, слід зіставляти з вторинним ₁₄[ʌˑ]. Із цим голосним і тринадцятим голосним Джонса [ɔ] пов’язаний також за ступенем відхилення язика донизу в горизонтальному напрямку (пор. ₁₃[¤], ₁₄[ʌˑ], [ɔ] відповідно F₂ = 900 Hz, 940 Hz, 910 Hz). За вертикальним переміщенням язика [ɔ] займає проміжне положення між вторинним ₁₅[ɣˑ] і первинним кардинальним ₆[ɔˑ] (відповідно F₁ = 480 Hz, 450 Hz, 550 Hz). Серед ізольованих голосних говірки також вирізняється низькотональний некомпактний бемольний [uˑ] (пор. рис. 2). Насамперед слід зазначити, що, як і у випадку з [ɔˑ] та [ɔ], обидві його перші форманти нижчі, ніж у відповідного короткого [u] (пор. рис. 10). Отже, довгий [uˑ] має значно нижчий тембр і є більш лабіалізованим. За тональністю й напруженістю цей голосний дуже близький до відповідного первинного кардинального ₈[uˑ], наприклад: T — відповідно −200 і −196, напруж. — відповідно 1420 і 1415 (пор. [u] T = −89, напруж. = 910). Лише за бемольністю [uˑ] можна зіставити з вторинним голосним Джонса ₁₆[uˑ] (b = 115). Бемольність короткого [u] значно нижча (b = 112); у цьому відношенні [u] збігається з вторинними нелабіалізованим ₁₇[ɨˑ] і лабіалізованим ₁₈[ɯˑ]. За положенням в акустичному просторі голосних друга форманта довгого [uˑ] ближча до первинного восьмого [uˑ]; за першою формантою, тобто за вертикальним переміщенням язика, [uˑ] займає проміжне положення між восьмим [uˑ] і вторинним голосним переднього ряду ₁₀[øˑ], пор. [uˑ] F₁ = 330 Hz, F₂ = 660 Hz, ₈[uˑ] F₁ = 270 Hz, F₂ = 615 Hz, ₁₀[øˑ] F₁ = 350 Hz, F₂ = 2320 Hz. Короткий ізольований [u] (F₁ = 400 Hz F₂ = 870 Hz) в акустичному просторі голосних найменше віддалений від первинного кардинального ₇[oˑ] (F₁ = 400 Hz) і вторинного ₁₅[ɣˑ] (F₁ = 450 Hz F₂ = 850 Hz). Розглянувши дані досліджень відповідних ізольованих голосних інших литовських говірок, можна узагальнено стверджувати, що в Кучюнайській говірці південних аукштайтів ізольовано вимовлені голосні за акустичними властивостями також можна зіставити і з первинними, і з вторинними Straipsniai / Articles 77 JURGITA JAROSLAVIENĖ кардинальними голосними. Ізольовані голосні говірки Пашушвіс західноавкштайтського шяуляйського діалекту з цього погляду найближчі до вторинних голосних Джонса. Для говірки Лукшяй північного каунаського діалекту виразна крайня артикуляція також не характерна. Те саме стосується говірки Свіркай східноавкштайтського вільнюського діалекту, говірки Акмене північного жемайтського тельшяйського діалекту та говірки Ержвілкас південного жемайтського расейняйського діалекту. Порівняльний аналіз даних показує, що ізольовані висхідно-інтонаційні голосні говірки Пренай вимовляються голоснішим тембром, а низхідно-інтонаційні — тихішим, ніж, наприклад, у говірці Шакяй північного каунаського діалекту. 2. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГОЛОСНИХ У ЗВ’ЯЗНОМУ МОВЛЕННІ Далі ізольовані голосні говірки Пренай порівнюються з відповідними звуками, вимовленими в природному мовленнєвому потоці. Для дослідження було обрано ті самі алофони, що й для експерименту з ізольованими звуками. Також досліджувалися досить дифтонгоїдні [æː], [æ.] і [e], вимовлені в природному мовленнєвому потоці. У таблиці 3 наведено середні значення середніх величин усіх досліджених реалізацій. 2.1. Порівняння акустичних властивостей ізольованих голосних і голосних у зв’язному мовленні Ізольовані голосні й голосні у зв’язному мовленні, крім початкової та кінцевої, тобто перехідної, частин, мають стаціонарну частину звуку, яка в природному мовленнєвому потоці з різних суб’єктивних причин може цілком зникнути (особливо в голосних, вимовлених у швидшому темпі, а також у ненаголошеній позиції). Найбільше сусідні звуки впливають на перехідну частину голосних — початок і кінець звуку (у цьому аспекті пор. Jaroslavienė 2010: 238 tt., а також див. Ladefoged, Maddieson 2002 та ін.). Це наочно видно на прикладах спектрограм (див. рис. 14, 17–20; спектрограми ізольовано вимовлених голосних див. на рис. 1–13).9 Результати експерименту показують, що ізольовані голосні та голосні, вимовлені в природному мовленнєвому потоці, більшою чи меншою мірою відрізняються (див. табл. 1, 3, а також пор. рис. 1–14, 17–20). За тембром (пор. F2) звуки зв’язного мовлення насамперед поділяються на голосні високого тембру ([iː], [i], [eː], [eˑ], [e.], [e], [æː], [æ.], [e]) і низького тембру ([ɑː], [ɑ.], [ɑ], [oː], [ɔ], [uː], [u]), так само як і ізольовані голосні. Варто зазначити, що високотональні [iː], [i], [eː] 9 Daugiau rišliosios kalbos balsių spektrogramų pavyzdžių žr. Jaroslavienė 2010: 74 tt. Diftongoidų [ie], [uo] ir žemutinių [a], [e] tipo balsių spektrogramų pavyzdžių ir kokybės bei kitų požymių tyrimą žr. Jaroslavienė 2010: 158 tt. 78 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Prienų šnektos izoliuotieji ir rišliosios kalbos balsiai: akustiniai ir artikuliaciniai požymiai РИС. 17. Спектрограма слова tĩsę. ~ tĩsę РИС. 18. Спектрограма слова tìksi ~ tìksi РИС. 19. Спектрограма слова tãso. ~ tãso РИС. 20. Спектрограма слова tẽsę. ~ tẽsę друга форманта відповідно на 140 Гц, 40 Гц і 110 Гц нижча, а [eˑ], [eˑ], [e] — відповідно на 60 Гц, 40 Гц і 40 Гц вища, ніж у відповідних ізольованих звуків. Також з цього погляду вища F₂ усіх голосних низького тембру. З огляду на розсіювання спектра всі голосні розподіляються так: найвищу першу форманту (від 510 Гц до 780 Гц) мають [a], [aˑ], [a] і [eˑ], [eˑ], [e], [æˑ], [æˑ], [e] зв’язного мовлення, найнижчу — [iˑ], [i], [uˑ] і [u] (від 330 Гц до 450 Гц). Як і у випадку ізольованих голосних, досить низькою є F₁ голосного [eˑ] у зв’язному мовленні (пор. F₁ ізольованого та зв’язного [eˑ] = 360 Гц і 380 Гц). Вищою є F₁ ізольованих [aˑ], [aˑ], [a], [eˑ], [eˑ], [e] і [i]. У решти голосних перша форманта вища в голосних, вимовлених у зв’язному мовленні. Щоправда, безмелодійні [oˑ] і [ɔ] зв’язного мовлення (як і вимовлені ізольовано) займають проміжне положення за першою формантою, пор. F₁ [oˑ], [ɔ] = 440 Гц, 500 Гц. Як і у випадку ізольованих голосних, найвищими за тональністю та некомпактними, або найбільш дифузними, є голосні [iˑ], [eˑ], [i] (пор. відповідно T = 740, 679, 612, C = 739, 759, 764); найнижчий ступінь тональності мають [o] і [uˑ] (пор. відповідно T = -202, -166), найкомпактніші в говірці — голосні низького тону [aˑ] і [aˑ] (пор. відповідно C = 909, 908). Straipsniai / Articles 79 JURGITA JAROSLAVIENĖ ТАБЛИЦЯ 3. Форманти та оцінки голосних зв’язного мовлення говірки Прен V | F₁ (Гц) | F₂ (Гц) | F₃ (Гц) | C | b | T | нап. [iˑ] | 330 | 2320 | 2970 | 739 | 107 | 740 | 1460 [i] | 360 | 1980 | 2660 | 764 | 108 | 612 | 780 [ɛˑ] | 380 | 2280 | 2870 | 759 | 106 | 679 | 1270 [ɛ] | 570 | 1830 | 2670 | 830 | 106 | 343 | 570 [eˑ] | 630 | 1750 | 2690 | 848 | 106 | 257 | 570 [e] | 510 | 1860 | 2640 | 815 | 106 | 410 | 510 [æˑ] | 610 | 1620 | 2660 | 851 | 106 | 209 | 390 [æ.] | 670 | 1640 | 2680 | 862 | 106 | 175 | 490 [e] | 570 | 1730 | 2700 | 835 | 106 | 289 | 500 [aˑ] | 770 | 1310 | 2580 | 909 | 106 | −64 | 540 [a.] | 780 | 1340 | 2530 | 908 | 106 | −41 | 470 [a] | 700 | 1370 | 2600 | 889 | 106 | 13 | 430 [oˑ] | 440 | 790 | 2260 | 890 | 112 | −202 | 1010 [ɔ] | 500 | 1040 | 2190 | 874 | 110 | −5 | 770 [uˑ] | 350 | 720 | 2170 | 866 | 114 | −166 | 1260 [u] | 450 | 920 | 2240 | 873 | 112 | −76 | 890 Голосні зв’язного мовлення, як і ізольовані, різняться за бемольністю: бемольними слід вважати [u] і [uˑ], а також [ɔ] і [oˑ] (пор. оцінки b = 112 і 114, а також 110 і 112), однак у відповідних ізольованих голосних, очевидно, через активнішу роботу губ, індекси бемольності вищі (пор. [uˑ], [ɔ], [oˑ], оцінки b = 115, 111, 113), отже, вони лабіалізуються сильніше. Бемольність [u], вимовленого ізольовано та в природному мовленнєвому потоці, однакова. Порівняно з ізольованими [u], [uˑ], [ɔ], [oˑ], у відповідних голосних, вимовлених у природному мовленнєвому потоці, менший і ступінь напруженості; дещо зменшилося в цьому відношенні співвідношення напруженості довгих і коротких голосних, пор.: напруженість [uˑ] і [u] = 1260 і 890; напруженість [oˑ] і [ɔ] = 1090 і 770. Не такі напружені, як ізольовані, голосні високого тону [i], [ɛˑ], і особливо [iˑ] (індекси напруженості голосних див. у таблицях 1 і 3). Найнапруженішим серед ізольованих голосних і голосних зв’язного мовлення є довгий [iˑ] (пор. напруженість ізольованого та зв’язного мовлення [iˑ] = 1890 і 1460). Для інших, тобто голосних типу [a], [e], довгих, коротких і напівдовгих, ознака напруженості не така важлива, проте різняться інші якісні параметри — це серйозно спонукає сумніватися, чи справді тривалість голосних можна вважати розрізнювальною ознакою фонем. Такої думки дотримуються й інші дослідники діалектів (див. Murinienė 2007: 127 та ін.). Підсумовуючи, слід зазначити, що акустичні ознаки переважно виразніші у голосних, вимовлених ізольовано. Виняток становлять лише [e], [eˑ], [e] — під час ізольованої вимови цих голосних 80 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Prienų šnektos izoliuotieji ir rišliosios kalbos balsiai: akustiniai ir artikuliaciniai požymiai виразніше підкреслюється місце артикуляції з більшим розкриттям; очевидно, із цим пов’язане й нижче значення другої форманти відповідних голосних, вимовлених у природному мовленнєвому потоці. Саме з цієї причини відмовилися від дослідження ізольовано вимовлених [æˑ], [æː], [ę̄]. 2.2. Артикуляційна інтерпретація голосних зв’язного мовлення Далі подано артикуляційну інтерпретацію голосних зв’язного мовлення. Звуки зв’язного мовлення щодо ізольованих голосних зображено в акустичному просторі на рисунку 21. Порівняння ізольованих голосних і голосних зв’язного мовлення (пор. рис. 21) показує, що за горизонтальним зміщенням язика в умовах природного мовлення відокремлюються ті самі голосні заднього ряду — так звані звуки низького тембру [ɑˑ], [ɑː], [ɑ], [oˑ], [ɔ], [uˑ], [u], під час вимови яких язик відтягується до задньої частини ротової порожнини. Рис. 21. Ізольовані (●) голосні та голосні зв’язного мовлення (▲) говірки Прен Straipsniai / Articles 81 JURGITA JAROSLAVIENĖ Усі вони, як зазначалося, мають дуже низьку тональність і, за винятком [a], виражену від’ємними числами. Під час вимови так званих високотональних звуків [i], [i], [ę̇], [e], [e.], [e], [æ], [æ.], [e] язик зміщується до передньої частини ротової порожнини, отже, їх слід вважати передніми — тональність усіх їх виражена додатними числами; найбільш переднім також слід вважати [i]. Варто зазначити, що [i], [i] та [ę̇] у зв’язному мовленні мають більш задню артикуляцію, тоді як [e], [e.], [e] — більш передню, ніж відповідні ізольовані звуки. За рядом [æ], [æ.], [e] мають більш задню артикуляцію, ніж [e], [e.], [e], і більш передню, ніж [a], [a.], [a]. За вертикальним переміщенням язика до задніх голосних високого піднесення належать [u], [u], а до передніх — [i], [i]. До голосних цього піднесення слід було б зарахувати й [ę̇], однак він не такий вузький і закритий, як довгий [i], тому формально його вважають голосним середнього піднесення. До проміжних також належать [o], [ɔ]. Решту голосних — [e], [e.], [e], [æ], [æ.], [ę], [a], [a.], [a] — за піднесенням язика слід вважати низькими; лише, наприклад, [a], [a.], [a] за артикуляційними властивостями піднесення й ряду не такі виразні, як відповідні ізольовані звуки. Цікаво зазначити, що більшою чи меншою мірою відрізняється якість не лише ізольованих, а й вимовлених у реченнях голосних низького піднесення носового походження та голосних, подовжених через наголос. Наприклад, голосний [a] у зв’язному мовленні має дещо більш задню артикуляцію і темніший тембр, ніж [a.]. Можливо, цей голосний позиційної довготи зазнає більшого впливу сусідніх звуків, оскільки в природному мовленні він дещо коротший, ніж довгий [a] (докладніше див. Jaroslavienė 2006: 245–264; 2010: 173–188). Те саме стосується й передніх голосних низького піднесення: голосний низького піднесення природної довготи має нижчий тембр, ніж [æ.]; у випадку [e] і [e.] нижчим за тембром слід вважати голосний позиційної довготи [e.] (пор. також відповідні результати дослідження лукішкської говірки (див. Bacevičiūtė 2004: 176)10). 3. ВИСНОВКИ З огляду на акустичні й артикуляційні властивості ізольованих голосних і голосних у зв’язному мовленні пренайської говірки, а також на відмінності й подібності між системами кардинальних голосних Джонса та голосних досліджуваної говірки (див. рис. 16, 21 і табл. 1–3), а також зіставивши дані відповідних досліджень пренайської говірки та інших литовських говірок, можна зробити кілька узагальнювальних висновків: • За акустичними й артикуляційними властивостями одні ізольовані голосні пренайської говірки ([o], [u]) можна зіставити з первинними ([₇øː], [₈uː]), інші ([i], [i], [ę̇], [a], [a.], [a], [ɔ], [u]) — і з первинними, і з вторинними або лише з вторинними кардинальними голосними Джонса- 10 Пор. також Girdenis 2000: 349; 2003: 194; 2005: 45–55. 82 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Prienų šnektos izoliuotieji ir rišliosios kalbos balsiai: akustiniai ir artikuliaciniai požymiai кардинальними голосними. Порівняно з первинними кардинальними голосними більшість голосних більшою чи меншою мірою (особливо пор. ізольовані [e˙], [e˙.], [e]) зміщені в напрямку до середини акустичного простору. • Крайня артикуляція за рядом і піднесенням найбільш властива задньому голосному середнього піднесення пренайської говірки [o˙] — його спектральні властивості майже повністю збігаються з властивостями первинного голосного ₇[o˙]. Дещо меншою мірою до крайньої артикуляції тяжіє і задній голосний високого піднесення [u˙] — проте його відповідник серед первинних кардинальних голосних ₈[u˙] виразніший. • Зіставивши якісні ознаки ізольованих звуків південноаукштайтської куцюнайської, західноаукштайтської шауляйської пашушвиської, північної каунаської лукішкської, східноаукштайтської вільнюської свіркської, південножемайтської расейняйської ержвілкської, північножемайтської тельшяйської акменської та східної каунаської пренайської говірок, виявлено одну спільну тенденцію — схильність уникати крайніх артикуляцій кардинальних голосних. Утім, ізольовані голосні пренайської говірки найменше віддалені від відповідних первинних звуків Джонса. • Ізольовані голосні пренайської говірки та голосні, вимовлені в природному мовленнєвому потоці, відрізняються, проте співвідношення між голосними залишається незмінним: [i˙], [i], [e˙], [e˙], [e.], [e], [æ˙], [æ.], [e] слід вважати передніми, а [a˙], [a.], [a], [o˙], [ɔ], [u˙], [u] — голосними заднього ряду. За значенням першої форманти [i˙], [i], [u˙], [u] вирізняються як голосні високого піднесення, до яких долучається також [e˙]; до голосних середнього піднесення належать [o˙], [ɔ], а низькими слід вважати [e.], [e˙], [e], [æ˙], [æ.], [e], [a˙], [a.], [a]. • Акустичні й артикуляційні властивості більшості ізольовано вимовлених голосних виразніші, ніж у відповідних звуків, вимовлених у реченнях. Виявлено загальну тенденцію у зв’язному мовленні вимовляти голосні високого піднесення відкритіше, а низького — закритіше, ніж відповідні ізольовані голосні. Крім того, передні голосні у зв’язному мовленні (за винятком [e˙], [e.], [e]) дещо більш задні, а низькі — більш передні, ніж відповідні ізольовані. Лише голосні [e˙], [e.], [e] у зв’язному мовленні мають більш передню артикуляцію і дещо світліший тембр, ніж відповідні ізольовано вимовлені голосні. У досліджуваній говірці, як і в інших західноаукштайтських каунаських говірках, [æ˙], [æ.], [e] мають більш задню артикуляцію, ніж [e˙], [e.], [e], і більш передню, ніж [a˙], [a.], [a]. Л І Т Е Р А Т У Р А A t k o č a i t y t ė D a i v a 2002: Pietų žemaičių prozodija ir vokalizmas. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Б а ц е в і ч ю т е Р і м а 2000: Дослідження ізольованих голосних у лукшайській говірці. – Kalbotyra 48–49(1), 5–18. B a c e v i č i ū t ė R i m a 2004: Šakių šnektos prozodija ir vokalizmas. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Straipsniai / Articles 83 JURGITA JAROSLAVIENĖ Clark John, Colin Yallop 1999: An Introduction to Phonetics and Phonology. Oxford, Cambridge: Blackwell. Crothers John 1978: Typology and Universals of Vowels Systems. – Universals of Human Language 2, ed. by J. H. Greenberg. Stanford (Calif.): Stanford University Press, 95–152. Fant 1964 – Фант Гуннар. Акустическая теория речеобразования. Москва: Наука. Girdenis Aleksas 2000: Kalbotyros darbai 1. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Girdenis Aleksas 2001: Kalbotyros darbai 3. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Girdenis Aleksas 2003: Teoriniai lietuvių fonologijos pagrindai. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Girdenis Aleksas 2005: Adutiškio šnektos balsių [aː]/[aː] trukmė ir spektrai. – Baltistica 40(1), 45–55. Girdenis Aleksas 2008: Frydricho Kuršaičio priegaidės: (Akustinė rekonstrukcija). – Baltistica 43(3), 381–404. Jaroslavienė Jurgita 2006: Prienų šnektos žemutinių balsių kiekybė ir kiti skiriamieji bruožai. – Baltistica 41(2), 245–264. Jaroslavienė Jurgita 2010: Rytinių kauniškių Prienų šnektos fonologija (Daktaro disertacija). Vilnius: Vilniaus universitetas. Jaroslavienė Jurgita, Kaukėnienė Lidija 2004: Danielo Joneso kardinalinių balsių spektrinės charakteristikos. – Kalbotyra 53(1), 25–38. Jassem Wiktor 1973: Podstawy fonetyki akustycznej. Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe. Kazlauskaitė Rūta 2002a: Pašūšvio šnektos fonologinė sistema: vokalizmas ir prozodija (Humanit. m. dr. disert.). Vilnius: Vilniaus universitetas. Kazlauskaitė Rūta 2002b: Pašūšvio šnektos izoliuotų balsių spektrų tyrimas. – Kalbotyra 51(1), 61–78. Ladefoged Peter 1975: A Course in Phonetics. New Yourk etc.: Harcourt & Jovanovich. Ladefoged Peter, Ian Maddieson 2002: The Sounds of the World’s Languages. Malden: Blackwell Publishers. Leskauskaitė Asta 2000: Kučiūnų šnektos izoliuotų balsių spektrinės charakteristikos. – Kalbotyra 48–49(1), 83–94. 84 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV Prienų šnektos izoliuotieji ir rišliosios kalbos balsiai: akustiniai ir artikuliaciniai požymiai Leskauskaitė Asta 2004: Pietų aukštaičių vokalizmo ir prozodijos bruožai. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Murinienė Lina 1998: Akmenės šnektos izoliuotų balsių spektrinė analizė. – Kalbotyra 47(1), 91–105. Murinienė Lina 2007: Rytinių šiaurės žemaičių fonologija: vokalizmas ir prozodija. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, Vilniaus pedagoginis universitetas. Pakerys Antanas 2003: Lietuvių bendrinės kalbos fonetika. Vilnius: Enciklopedija. Піотровський 1960 – Піотровський Раймонд Г. Ще раз про диференційні ознаки фонеми. – Питання мовознавства 6, 24–38. Urbanavičienė Jolita 2004: Svirkų šnektos izoliuotų balsių akustinė analizė. – Kalbotyra 53(1), 65–80. Urbanavičienė Jolita 2005: Svirkų šnektos (Rytų aukštaičių vilniškių) fonologinė sistema: Vokalizmas ir prozodija (Humanit. m. dr. disert.). Vilnius: Vytauto Didžiojo universitetas, Lietuvių kalbos institutas. Акустичні й артикуляційні особливості голосних Пренайської підговірки, вимовлених ізольовано та в реченнях РЕЗЮМЕ У статті аналізуються основні акустичні й артикуляційні особливості голосних, вимовлених ізольовано та в реченнях Східнокаунаської Пренайської підговірки. Матеріали дослідження записувалися в закритих приміщеннях безпосередньо на комп’ютер (за допомогою спрямованого мікрофона). Кожне речення або слово записували 3–5 разів у природному темпі мовлення. Інформанти вимовляли ізольовані голосні приблизно протягом однієї секунди. Речення та слова надалі переносилися в пам’ять комп’ютера й зберігалися у форматі файлу .wav. Сегментацію аналізованих елементів виконували за допомогою програмного забезпечення для обробки й аналізу звуку PRAAT (версія 5.0.34), розробленого дослідниками Амстердамського університету П. Боерсмою та Д. Венінком. Крім програмного забезпечення PRAAT для аналізу звуку, для оцінювання експериментальних даних застосовували й інші програми. Результати дослідження показують, що ізольовані голосні відрізняються від тих, що вимовляються в природному мовленнєвому потоці Пренайської підговірки, однак взаємне співвідношення голосних залишається незмінним: [i̇], [i], [ė], [e], [e̩], [ɛ], [æˑ], [æ.] і [e̩] слід вважати голосними переднього ряду, а [ɑˑ], [a.], [a], [ȯ], [ɔ], [u̇] і [u] — голосними заднього ряду. Голосні високого підняття — це [i̇], [i], [u̇], [u]; до них прилягає звук [ė]; голосні середнього підняття — це [ȯ] і [ɔ], а голосні [e̩], [ė], [e], [æˑ], [æ.], [e̩], [ɑˑ], [a.] і [a] слід вважати голосними низького підняття. Straipsniai / Articles 85 JURGITA JAROSLAVIENĖ Акустичні й артикуляційні особливості більшості звуків, вимовлених ізольовано, виразніші порівняно з відповідними звуками, вимовленими в реченнях. Було помічено загальну тенденцію: голосні високого піднесення у зв’язному мовленні вимовляються відкритіше, а голосні низького піднесення, відповідно, закритіше, ніж відповідні ізольовані голосні. Крім того, передні голосні (за винятком [ɛ], [e.] і [e]) у зв’язному мовленні дещо відсунуті назад, а голосні низького піднесення — ще далі назад, ніж їхні ізольовані відповідники. Лише голосні [ɛ], [e.] і [e] мають більш передню артикуляцію та дещо нижчий тон, ніж відповідні голосні, вимовлені ізольовано. Порівняння спектральних характеристик ізольованих голосних піддіалекту Prienai з характеристиками кардинальних голосних Daniel Jones дає підстави стверджувати, що деякі ізольовані голосні піддіалекту Prienai ([o̞], [u̞]) слід зіставляти з основними голосними (₇[oː], ₈[uː]), тоді як інші ([iː], [i], [ɛ], [a], [ɑ], [ɐ], [ɔ], [ʊ]) — як з основними, так і з додатковими або додатковими кардинальними голосними Jones, з огляду на їхні акустичні й артикуляційні характеристики. Важко визначити, які кардинальні голосні можна було б зіставити з ізольованими голосними [ɛ], [e.] і [e], оскільки за ступенем піднесення вони розташовані в середній частині акустичного простору звуків. Порівняно з основними кардинальними голосними більшість голосних зміщена до середини акустичного простору. Крайня артикуляція за горизонтальним і вертикальним положенням язика найхарактерніша для заднього голосного середнього піднесення [oː] піддіалекту Prienai східнокаунаського говору, оскільки його спектральні характеристики майже повністю збігаються з характеристиками основного голосного ₇[oː]. Задній голосний високого піднесення [uː] лише трохи менше схильний до крайньої артикуляції: його основний відповідник ₈[uː] вирізняється ще більше. Порівнявши якісні характеристики ізольованих звуків піддіалекту Kučiūnai південноаукштайтського говору, піддіалекту Pašūšvys шяуляйського говору західноаукштайтського діалекту, піддіалекту Lukšiai північнокаунаського говору, піддіалекту Svirkai вільнюського говору східноаукштайтського діалекту, піддіалекту Eržvilkas расейняйського говору південножемайтського діалекту, піддіалекту Akmenė тельшяйського говору північно-жемайтського діалекту та піддіалекту Prienai східнокаунаського говору, було помічено загальну тенденцію — прагнення уникати крайньої артикуляції кардинальних голосних. Однак ізольовані голосні піддіалекту Prienai найменше відхиляються від відповідних звуків у класифікації Jones. Надійшла 24 жовтня 2011 р. JURGITA JAROSLAVIENĖ Інститут литовської мови P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Литва [email protected] 86 Acta Linguistica Lithuanica LXIV–LXV