Nemajūnų parapijos oikonimai ir jų kaita XIX a.

JONAS PALIONIS Напрями наукових досліджень: історія литовської писемної мови, культура літературної мови, публікація й дослідження давніх литовських писемних пам’яток, ономастика. ОЙКОНІМИ ПАРАФІЇ НЕМАЙЮНАЙ ТА ЇХНЯ ЗМІНА У XIX СТ. Ойконіми парафії Немайюнай та їхня зміна у XIX столітті АНОТАЦІЯ У статті розглянуто п’ятдесят один ойконім парафії Немайюнай, зафіксований у писемних джерелах XIX ст. Аналіз походження та словотвору кожної назви населеного пункту засвідчив, що в XIX ст. у цій парафії переважали ойконіми, похідні від особових імен. Найбільше їх утворено за допомогою суфікса –iškės. Менше зафіксовано назв населених пунктів, похідних від особових імен, із суфіксами –ūnai, –onys, –ėnai. У метричних книгах парафії Немайюнай за XIX ст. виявлено також кілька ойконімів, що походять від апелятивів. За морфемною будовою останні є первинними або складними назвами населених пунктів. Окрім лінгвістичних відомостей, у статті до кожного ойконіма подано також коментарі історичного характеру. АНОТАЦІЯ У статті розглянуто п’ятдесят один ойконім парафії Немайюнай, зафіксований у писемних джерелах XIXth століття. Аналіз походження та словотвору кожної назви населеного пункту засвідчив, що в XIXth столітті в парафії переважали ойконіми, утворені від особових імен. Переважали похідні із суфіксом –iškės. Менше зафіксовано назв населених пунктів із суфіксами –ūnai, –onys, –ėnai, утворених від особових імен. У метричних книгах парафії Немайюнай за XIXth століття виявлено також кілька ойконімів, що походять від апелятивів. За морфемною будовою останні можна поділити на первинні та складні назви населених пунктів. Окрім лінгвістичних відомостей, до кожного ойконіма додано коментарі історичного характеру. КЛЮЧОВІ СЛОВА: парафія Немайюнай, ойконіми, походження, словотвір. KEYWORDS: Nemajūnai Parish, oikonyms, origin, word-formation. 64 Acta Linguistica Lithuanica LXVI Nemajūnų parapijos oikonimai ir jų kaita XIX a. 1. ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ Парафія Немайюнай1 (нині належить до Пренайського району) порівняно нова: її було відокремлено від колись великої парафії Пуні лише 1788 року (Palionis 2003: 12). Як у Державному архіві Литви, так і в архіві Немайюнайського костелу є чимало джерел, що дають змогу відтворити досить автентичну синхронну й діахронну картину ойконімів2 цієї парафії XIX століття. У Державному архіві Литви зберігаються книги метричних записів про хрещення, шлюби та смерті (фонди 669 і 1044), а в архіві костелу — чимало списків парафіян, які приступили до сповіді, із зазначенням місць їхнього проживання та особових імен (імен і прізвищ). Такі списки є за 1834, 1842–1847, 1852–1857 та 1888 роки. Список 1834 року написаний польською мовою й має назву Spis Parafjan Koscioła Niemonunskiego (Sp). Пізніші списки (1852, 1853, 1854, 1855, 1856, 1857, 1888) написані російською мовою (кириличним письмом)3. Для визначення кількісного й якісного складу ойконімів парафії Немайюнай у XIX столітті важливішими є пізніші списки, оскільки в них назви населених пунктів подано у формі називного відмінка. У метричних актах зазвичай указано їхню форму родового відмінка (у записаних польською мовою — із прийменником z / ze, w (а в російських — місцевий відмінок із в, ов)). Тому в словничку ойконімів XIX століття, поданому в цій статті, переважно використано згадані списки, а дані метричних книг залучено лише як додаткове джерело. У тих списках записано не тільки імена й прізвища людей, які сповідалися, та місце їхнього проживання, а й тип населеного пункту (маєток, фільварок, село, містечко, галудварис «застінок», хутір, шляхетське село «околиця»), а в списку 1834 року — ще й кількість садиб («димів») у населеному пункті. Отже, ці списки дуже інформативні не лише з лінгвістичного, а й з історичного погляду. Для статистики цінні наведені наприкінці списків за 1852–1857 роки дані про кількість мешканців парафії Немайюнай за окремими роками: 1852 року — 2200, 1853 року — 2143, 1854 року — 2053, 1855 року — 2060, 1856 року — 2000, 1857 року — 1949 осіб (підтверджено деканом Меркіне, священником Петром Камінським (Каминский). Далі подано алфавітний словничок майже всіх ойконімів, зафіксованих у списках4, із лінгвістичними та історичними коментарями, доданими до кожного 1 Про походження та історію назви Немайюнай див.: Palionis Jonas. Dėl vietovardžio Nemajūnai istorijos ir kilmės. – Archivum Lithuanicum 12, 241–248. 2 Ойконімами тут називаються назви населених пунктів, пор.: Gaivenis Kazimieras, Keinys Stasys. Kalbotyros terminų žodynas. Kaunas: Šviesa, 1990, 136. 3 Straipsnyje daugiausia remiamasi 1834, 1852–1857 ir 1888 m. sąrašais, nes 1842–1847 m. sąrašuose nepastebėta ryškesnių oikonimijos pakitimų. 1852–1857 m. sąrašai sudėti į knygą, pavadintą Книга Исповѣдающих и Причащающихся Римско-Католической Церкви (Kn). 1887 m. atskiras sąrašas toliau žymimas Spp. Autorius yra didžiai dėkingas Birštono ir Nemajūnų klebonui monsinjorui Jonui Danilevičiui už leidimą naudotis šiomis knygomis. 4 Не включено лише незрозумілу назву галудвариса зі списку 1888 року ДАГЛЕБЪ (= Dagiliai?). Straipsniai / Articles 65 JONAS PALIONIS ойконіма. У них пояснюється безпосереднє походження ойконіма, тобто з якого попереднього власного чи загального слова утворився ойконім, зазвичай не заглиблюючись у його генезу, яка є завданням не ойконіміки, а спеціальних етимологічних досліджень топоніміки. Крім того, у гнізді багатьох ойконімів зазначено їхній зв’язок із відповідниками, зафіксованими в метричних книгах парафії Пуні другої половини XVII — першої половини XVIII століття (зазвичай указано рік найдавнішої фіксації певного ойконіма в них). Для цього використано праці автора цієї статті (Palionis 2003 і Palionis 2008). Також не залишено поза увагою зв’язок ойконімів парафії Немайюнай XIX століття із сучасністю: наявність або відсутність кожного ойконіма перевірено шляхом зіставлення з даними Бірштонської старостинської управи, до якої належить більшість населених пунктів цієї парафії5. 2. СЛОВНИЧОК ОЙКОНІМІВ Словничок ойконімів парафії Немайняй XIX ст., виявлених у досліджуваних джерелах, укладено тут у звичайному алфавітному порядку. У заголовках словникових статей наведено автентичні або визнані такими литовські форми називного відмінка, відновлені за ойконімами, записаними польською чи російською мовами (надруковані великим шрифтом). Після них у круглих дужках зазначено відповідники з джерел, далі подано коментарі згаданого типу — довші чи коротші залежно від наявних відомостей про ойконім. З міркувань економії в коментарях використану літературу та джерела позначено певними скороченнями, перелік яких наведено наприкінці статті. Оскільки списки, написані російською мовою за 1852–1857 рр., майже не відрізняються один від одного, у коментарях найчастіше згадується список 1852 р., а відмінності в інших списках виокремлюються; їх дуже мало. У деяких випадках відновлення заголовкових форм є проблематичним. Проте таких випадків небагато, оскільки: 1) багато ойконімів, зафіксованих у досліджуваних джерелах XIX ст., збереглися й до наших днів і внесені до другого тому Довідника адміністративно-територіального поділу Литовської РСР, виданого 1975 р. (LATSŽ II), а 2) була можливість перевірити багато з цих ойконімів у старостві Бірштонас, територія якого охоплює більшу частину колишньої парафії Немайняй того часу. Крім того, певна частина ойконімів відома авторові цієї статті, який народився і в юності жив у цій парафії. До ойконімів, заголовкові форми яких відновлено проблематично, належать такі (позначені знаком питання): BERŽINĖ? // BERŽYNĖ?, DUBIAI? і частково ŽIŪKAI. Щодо існування останнього ойконіма в мовленні селян із району великої петлі Німану сумніву немає: я сам чув його від місцевих жителів. Але що він існував у XIX ст. 5 За надану мені, авторові цієї статті, інформаційну допомогу щиро дякую старості Бірштонас ЙОНАСУ КЕДЕРІСУ. 66 Acta Linguistica Lithuanica LXVI Nemajūnų parapijos oikonomai ir jų kaita XIX a. як заміна назви Dzingeliškės (див. словничок), даних на це немає6. Щодо ойконімів BERŽINĖ чи BERŽYNĖ також нічого певного сказати не можна, як і про литовські відповідники російського ДУБЯ. BABRAVIČIAĨ (Bobrowicze Sp, Бобровиче Kn) — назва фільварку, що містився на лівому березі Веркене, неподалік від маєтку відомого письменника першої половини XIX ст. Станіслава Моравського. Ця назва згадується вже в акті № 70 книги хрещень (KM) парафії Пуні 1659 р.; там само наведено прізвище Міхала Бабравічюса (Bobrowicz), що вказує на походження назви фільварку. Бабравічюси згадуються також у пізніших метричних актах Пуні (див. Palionis 2003: 159; Palionis 2008: 191, 261). У міжвоєнній незалежній Литві вживалася й нині вживається литовська або адаптована до литовської мови форма назви села Babrónys, зафіксована також у LATSŽ II 21. BERŽINĖ?, BERŽYNĖ? (Бржезина Kn) — назва села, зафіксована двічі у 1852 р., але відсутня у Sp і невідома також за метричними актами парафії Пуні XVII–XVIII ст. Можливо, це те село, назву якого в LATSŽ II 33 і LVŽ I 449 наведено для околиці Бутрімоніс у районі Алітус? У межах сучасної парафії Немайняй такого села немає. Походження його назви пов’язане із загальною назвою beržas. BUČIŪNAI (Buczuny Sp, Бучунь Kn) — назва села, утворена від особового імені-прізвища BUČIŪNAS, яке, своєю чергою, походить від прізвища Bùčius або Bučỹs (LPŽ I 326). Радше від останнього, яке зафіксовано в акті № 202 книги шлюбів (SM) парафії Пуні за 1664 р. Цікаво, що цей ойконім зафіксовано вже 1555 р. у джерелах Малої Литви (див. Deltuvienė 2006: 133). Ця назва збереглася до наших днів. BŪDÀ (Buda Sp, Буда Kn) — назва села, пов’язана із загальною назвою būda «невелика хатина». Ця назва досить поширена й уживається не лише для позначення сіл, а й озер, гір, лісів та інших місцевостей (LVŽ I 588–590), а також як прізвище (LPŽ I 327). Цікаво, що у списках Kn за 1853, 1854 і навіть 1888 рр. зафіксовано дві Būdos: BŪDA TOLIMOJI (Буда дальша) і BŪDA ARTIMOJI (Буда ближша). Мабуть, це дало підстави в XIX ст. закріпитися сучасній множинній формі назви села BŪDOS (LATSŽ II 42; LVŽ I 588). CEGĖLNIA (Цегельня Kn) — назва села, де, очевидно, була цегельня. Це очевидне запозичення з польської cegielnia, зафіксоване вже у списку 1888 р., але не помічене в метричних книгах парафії Пуні XVII–XVIII ст. Імовірно, на початку XX ст., після зникнення цегельні, зникла й назва цього місця (її немає і в LATSŽ II). DIMŠEVIČIAĨ (Dymszewicze Sp, Дымшевиче Kn) — назва села, безперечно утворена від прізвища DIMŠA, яке, як свідчать метричні акти парафії Пуні, ще не було полонізоване в другій половині XVII ст. (Palionis 2008: 83–84). Однак її 6 Щоправда, він зафіксований на польській карті 1921 р., але значно північніше від села Dzingeliškės. Straipsniai / Articles 67 JONAS PALIONIS Процес полонізації вже тоді розпочався. У 1659 р. у KM № 119 записано de Dинфжевич — походження Степана Дімши, а в 1665 р. у SM № 210 — de Dинsze-wicze (Joanne Dymßa), але ще в 1697 р. у № 342 — Dymsze, у № 397 — de Dymszy; отже, це село називали Dimšiai або Dimšos. Імовірно, таку подвійну назву села відображають і різні полонізовані форми назви села, що трапляються в метричних книгах Пуні: у SM № 161 de Dimßwicz(e) // у SM № 210 de Dimszewicze. Пізніше, як свідчать і досліджувані джерела (принаймні в офіційних документах), більшого поширення набула остання форма. Однак у живій мові, крім Dimšių і Dimšų, могла вживатися і сучасна назва села DÌMŠIŠKĖS, зафіксована в шлюбній книзі парафії Пуні за 1738 р. (SM⁴ № 103): de Dymsyłzki. *DUBIAI? (Дубія Spp) — проблематична назва фільварку («zostinku»), що трапляється лише у списку 1888 р. і не зафіксована в попередніх списках XIX ст. Така назва (de Dube) відома ще з акта 59 у Punios SM за 1658 р., датованого другою половиною XVII ст., і досить часто трапляється в пізніших актах, складених у першій половині XVIII ст. (Palionis 2003: 162; Palionis 2008: 262). Чому її не зафіксовано в досліджуваних раніших джерелах XIX ст., наразі можна лише припускати. Можливо, цей фільварок був дуже малим або його мешканці раніше належали до іншої парафії? А може, укладачі списку 1834 р. просто пропустили під час запису назву одного поселення, яку не внесли й автори пізніших списків. Нині такий ойконім у парафії Немайшюнай невідомий. *DUOBĖS (Ямы Kn) — назва хутора, зафіксована лише у списку 1854 р. Імовірно, це переклад укладача списку; тут подано її відновлену литовську форму. У списку зазначено, що в цьому хуторі було 3 особи. DVARĖLIŠKĖS (Dworalyszki Sp, Дворалишки Kn) — це назва старого села з цілком очевидною етимологією, утворена від загальної назви dvarėlis, очевидно, колись уживаної в селі. Село з такою назвою зафіксовано ще в другій половині XVII ст. (1660 KM № 87, 88 та ін.); воно належало до парафії Пуні, а пізніше його включили до території парафії Немайшюнай. Воно збереглося до наших днів, але належить до парафії Єзнаса. DŽINGELIŠKĖS (Zuki lub Dzingieliſzki Sp, Дзынгелишки Kn, Spp) — назва села, зафіксована у списку хрещень за 1825 р., шлюбів за 1831 р. (ze wsi Dzingeliszek) та у списку 1834 р. як варіант назви ŽIUKAI; у пізніших списках її немає. Без сумніву, ця назва походить від прізвища DŽINGELIS⁷, яке, своєю чергою, утворене від DŽINGA (LPŽ I 556). Від останнього в метричних актах KM за 1669 р. № 952 та SM за 1679 р. № 652 (Palionis 2003: 160) трапляється також топонім DZIN-GIŠKĖS (у «Покажчику топонімів» Palionis 2008, с. 321, помилково надруковано 7 Полонізовані форми цього прізвища DZINGIELOWA, DZINGIELEWICZ зафіксовані на території, що належала до парафії Пуні, у KM³ за 1723, 1725 і 1727 рр. (див. Palionis 2008: 103). 68 Acta Linguistica Lithuanica LXVI Nemajūnų parapijos oიკonimai ir jų kaita XIX a. DZIŅGELIŠKĖS замість DŽINGIŠKĖS)8. У списку Sp альтернативне посилання також, імовірно, помилкове: DZIŅGELIŠKĖS і ŽIŪKAI, як свідчать пізніші джерела, мали бути окремими селами; див. ŽIŪKAI. DŽERVAI (Drzerwy9) див. MIŠIŠKĖS. FŪRMONIŠKĖS (Formaniszki Sp, Фурманишки Kn) — це стара назва маєтку й села нелитовського походження, зафіксована в метричних книгах церкви Пуні вже 1659 р. (KM № 27) і збережена до середини XX ст. Нині вона вже зникла, оскільки її не згадано в LATSŽ II. У списку за 1852 р. її названо «имѣніе Фурманишки», тобто маєтком, як і в списку за 1888 р. Ця назва походить від прізвища німецького походження Fùrmonas = Fuhrmann «візник» (пор. LPŽ I 600). Як назву маєтку цей ойконім у LAV записано у формі KURMONIŠKĖS (с. 16). Таку назву зафіксовано і у списку 1844 р. (KURMANISZKI). GELĖŽŪNAI (Giełazuny Sp, Гелажуны Kn) — стара назва села, утворена від прізвища, згадана в SM за 1658 р. № 9. Вона походить від прізвища GELĖŽŪNAS (у діалекті GELAIŽŪNAS, LPŽ I 646), яке, своєю чергою, походить від GELĖŽUS (у діалекті GELAIŽIUS). Ця назва без жодних змін збереглася й донині. GLINIŠKĖS (Gliniβki Sp) — назва фільварку, зафіксована лише у списку 1834 р. Зазначено, що там нібито був лише один dūmas, тобто одна родина мешканців. Такої назви не виявлено ні в метричних книгах XVII–XVIII ст., ні XIX ст. Можливо, вона має походження від прізвища, утворена від *GLINIUS або *GLINYS (пор. прізвища GLINĖVIČIUS, GLINICKAS — LPŽ I 683), і проіснувала недовго. Її немає ані в SG, ані в LATSŽ II. Щоправда, село GLINISZKI у SG зафіксоване в парафії Августова, але навряд чи звідти до парафії Немайшюнай переселився якийсь прибулець. GŪJUS (Tau Spp) — фільварок, виявлений лише у списку 1888 р. Як видно з наведеного російського відповідника, це запозичена назва — слов’янізм, що походить від білоруського або польського загального слова gaj «гайок, гай». Її зафіксовано в LATSŽ II 88; вона збереглася й досі. JACKEVIČIAI (Jackiewicze Sp, Яцкевиче Kn) — назва села, що трапляється в усіх досліджуваних списках, крім списку 1888 р.; вона утворена від прізвища явно слов’янського походження JACKĖVIČIUS (LPŽ I 781). У метричних актах Пуні назву цього села зафіксовано вже 1665 р. у SM № 226, але пізніше (імовірно, у XX ст.) її було литуанізовано до JACKŪNYS; ця форма збереглася донині (її зафіксовано також у LATSŽ II 100). 8 Назву DŽINGISZKI як села й фільварку наведено для парафії Даукшяй Калварійського повіту (SG 1881: 296). 9 Ця назва трапляється лише в метричних актах парафії Немайшюнай середини XIX ст. (у період 1830–1870 рр.), наприклад: w Zascianku Dzerwy (GM 1833), w Zascianku Dzerwach (KM⁰ 1835). Іноді там ужито й іншу форму: w zascianku Dzerwa (KM⁰ 1830). У досліджуваних списках село не назване ані Dzerwy, ані Dzerwa. Straipsniai / Articles 69 JONAS PALIONIS ЮНДІЛІШКЕС (Jundziliški Sp, Юондзилишки Kn) — стара назва села, зафіксована в усіх досліджуваних джерелах XIX ст. Вона згадується вже 1659 р. у Punios KM Nr. 99 і в пізніших метричних актах цієї парафії. Назва збереглася до наших днів, але вимовляється ЮНДЕЛІШКЕС. Безперечно, вона походить від прізвища ЮНДІЛА (LPŽ I 854). У ній dz замість d, найімовірніше, виникло під впливом польської вимови (у дзуків — через діалектну вимову). У цьому селі, на лівому березі Веркене, був також відомий маєток Устроне (див. далі USTRONĖ), дерев’яний житловий будинок якого зберігся донині. *КЛЕБОНІШКЕС (Плебанишки Kn) — назва хутірського поселення, зафіксована у списках 1853 і 1854 рр. У списку 1888 р. її вже немає. Назва слов’янського походження, очевидно, існувала дуже короткий час, оскільки її немає в LATSŽ II. Тут її подано з початковим K, оскільки P навряд чи могло вживатися литовцями (P, очевидно, з’явилося під впливом польської мови, пор. польське pleban). КАРВЕЛІШКЕС (Карвелишки Spp) — назва фільварку, зафіксована лише у списку 1888 р., а також як назва села — LATSŽ II 125, в околицях Єзнаса. У попередніх джерелах XVII–XVIII та першої половини XIX ст. не трапляється. Його походження, як і більшості інших, також пов’язане з прізвищем — від КАРВЕЛІС (LPŽ I 396). Нині село з такою назвою належить до парафії Єзнаса. МАРТІНОНІС (Martynione Sp, Мартынанце Kn) — назва старого села, що походить від прізвища-християнського імені МАРТІНАС (LPŽ I 167). Цю назву зафіксовано 1675 р. у SM Nr. 561; вона трапляється майже в усіх досліджуваних списках, за винятком списку 1888 р. (можливо, укладач її не помітив?). Вона є також у LATSŽ II 173. МАТІЄШІОНІС (Matyaßance Sp, Матешанце // Матешанцы Kn) — також назва старого села, що так само походить від прізвища, утвореного від християнського імені. Можливо, ця назва виникла від *МАТІЄШІОНІС < *МАТІЄШЮС (пор. польське Maciej «Матвій»). У Punios KM Nr. 3 вона згадується вже 1659 р. і дуже часто трапляється в досліджуваних джерелах XIX ст. Як відомо, з цього села походить видатний литовський мовознавець Jonas Kazlauskas (1930–1970)10. МІШІШКЕС (Misiszki, Misziszkj Sp; Мисишки Kn) — присілок при маєтку й село, що виникли в другій половині XVIII ст. У реєстрі Пуніського староства від 6 лютого 1767 р. така назва ще не фігурує11. Однак в акті Punios parapijos KM Nr. 450 від 11 травня 1782 р. уже згадується донька Степаса Паукштиса (Ptaszynski) і Катерини (Catharinae) з Мішішкес (de Misiszki), Ієва12. Мішішкес згадуються також в актах хрещення 1783, 1784 рр. і пізніших років. 10 Plačiau žr. Palionis 2001: 77. 11 Оригінал інвентарного опису зберігається у відділі рукописів Бібліотеки Академії наук Литви імені Врублевських, F136–75. 12 Книга метричних записів про хрещення, що зберігається в архіві Пуніської церкви. 70 Acta Linguistica Lithuanica LXVI Nemajūnų parapijos oikonimai ir jų kaita XIX a. Село Мішішкі складається з двох частин, розділених лісом Вежйонгіре: східна — ліворуч від лісу (якщо дивитися з півночі), а західна — праворуч, біля правого берега Немана. Остання в XIX ст. мала дві назви: у середині цього століття — ДЖЕРВАЙС, а наприкінці — ЖОСТІНКОМІС13. За часів незалежної Литви замість цієї назви, властивої мовленню мешканців села й нелитовської за походженням, уживали також офіційну назву МІШІШКЮ АНТРЮЮ (у письмі позначалася римською цифрою II)14. Назву МІШІШКІ можна виводити від МІШКІШКІ15 і пояснювати випадіння першого [k] як результат дисиміляції, тим паче що це двочастинне село виникло на вирубаних ділянках лісу Вежйонгіре. Нині воно поступово зникає, а у так званих ЗОСТІНКОС, звідки походить і автор цієї статті, вже не залишилося постійних мешканців; ці місця, що майже заросли лісом, приєднано до також дуже занепалого села ПЕЛЄШІШКЯЙ (див. далі). МОЙБЕЛЄС (Мойбалы Kn, Молбиело Spp) — ця назва зафіксована у списку 1852 р. як назва окремої садиби (односеле), у списку 1888 р. — як назва галудваріса (застѣнок), а у XX ст. — як назва села (LATSŽ II 189). Походження цієї назви незрозуміле, імовірно, вона нелитовська. У SG її не зафіксовано. МУЛІШКЄС (Muliβki Sp, Мулишки Kn) — як і Мойбелєс, у 1834 і 1852 рр. зафіксована як назва окремої садиби, у 1888 р. — як галудваріса, а пізніше — як назва села (LATSŽ II 191). Безперечно, назва має прізвиськове походження, утворена від MULYŠ або MŪLIUS (див. LPŽ II 280). Назване так село ще не зникло. НАРАВА́Й (Навары Spp) — назва села, що розташовувалося за межами Немайняйської парафії, але було включене до списку цієї парафії за 1888 р. Його російську назву в списку помилково записано внаслідок метатези. На той час село мало належати до Балбірішкіської парафії. Імовірно, назва походить від прізвища: від прізвиськового NARÃVAS (LPŽ II 295). *НАУЯКУРЯЙ (Новосіолки Spp) — назва галудваріса, не зафіксована у попередніх списках і невідома з пізніших джерел (її немає й у LATSŽ II). НЕЧЮНАЙ (Nieczuny Sp, Нечуны Kn) — одна з найдавніших назв села, зафіксована ще в акті № 19 SM Пуні 1658 р. Судячи з частоти її вживання, помітної в метричних книгах, уже у XVII ст. це мало бути досить велике село. У списку 1834 р. 13 Назва ЖОСТІНКОС походить від польського Zaścianki «місце за стіною» (як литовський відповідник польського zaścianek, що позначає певну територіальну одиницю, я вживаю слово galūdvaris). 14 Так його зафіксовано і на польській карті 1921 р. (аркуш Пренай 023): MISISZKI II. Докладніше див. Pa-lionis 2010: 41–45. 15 Ойконім МІШКІШКЯЙ зафіксовано в метричних книгах Молетайської парафії за 1685 і 1688 рр., див. Gar liauskas 2004: 163. Straipsniai / Articles 71 JONAS PALIONIS зазначено 8 димів (садиб). Його походження — від прізвища, від НЕЧЮНАС (LPŽ II 313). Зберігся, і нині він не зовсім малий. Такий ойконім існував і в Малій Литві (Deltuvienė 2006: 170). НЕМАЮНАЙ див. НЕМАЖУНАЙ. НЕМАЖУНАЙ (Niemaniuny Sp, Немонюны Kn) — це паралельна назва церковного містечка й маєтку досліджуваної парафії, що виникла замість назви НЕМАЮНАЙ, ширше вживаної в метричних актах XVII–XVIII ст. і досі вживаної селянами. Існує припущення, що форма НЕМАЖУНАЙ могла утворитися внаслідок того, що якийсь писар метричних книг пов’язав НЕМАЮНУС із назвою річки НІМАН, уживаною місцевою польськомовною шляхтою (докладніше див. Palionis 2010). У списку 1834 р. згадується власник маєтку НЕМАЖУНАЙ J. W. Romuald Dan­kiewicz, 42 роки. ПАБЕРЖЯЙ (Побержи Kn) — хутір, зазначений лише у списку 1852 р. і не виявлений в інших джерелах XIX ст. Тому, найімовірніше, він існував недовго. Походження назви, очевидно, прізвищеве — від ПАБЕРЖІС (LPŽ II 358). ПАДВАРІШКЕС (Подворушки Kn) — давня назва села, утворена від прізвища (від прізвища ПАДВАРІШКІС), згадана вже 1658 р. у SM № 16. Чомусь її немає у списку 1834 р. (можливо, тоді воно не належало до парафії Немайюнай?), однак вона фігурує у списку 1888 р. ПАНАРТІШКЕС (Ponartybki Sp, Панартышки Kn) — назва хутора, зафіксована в акті про шлюб 1828 р. (z Panartyszek), у списках 1834 і 1852 рр., а згодом стала й назвою села (LATSŽ II 224). Очевидно, це не дуже давня назва, оскільки її не виявлено в метричних книгах парафії Пуні XVII–XVIII ст. Її походження, найімовірніше, прізвищеве (пор. PÂNORA, PÂNORAS, LPŽ II 390). ПАНЕМУНЕ (Poniemunie Sp, Понемуне Kn) — назва маєтку, фільварку та села, що трапляється в усіх досліджуваних списках. Її походження зрозуміле: вона пов’язана з НЕМАНОМ. Село з такою назвою існує й нині. ПАВЕРКНЯЙ (Pow iechnia Sp, Повер хние Kn) — назва фільварку при маєтку, згодом також села, за походженням пов’язана з річкою Веркне. Вона має давню історію: її виявлено в метричних книгах Пуні за 1670 р., і вона збереглася до наших днів. Трапляється у списках 1834 і 1852 рр. Із полонізованої форми можна було б відновити й назву ПАВЕРКНЕ, проте, з огляду на не властивий литовській мові такий спосіб творення (з незмінним закінченням), сучасну форму й тодішні варіації транслітерації, автентичною слід вважати форму множини чоловічого роду (саме так її зафіксовано і в LATSŽ II 235). ПЕЛЕШІШКЕС (Pieleszy ski Sp, Пелешушки Kn) — це шляхетське поселення, відокремлене невеликим гаєм безпосередньо біля південної частини церковного містечка Немайюнай; воно також має давню історію. Походження його назви незрозуміле. Зважаючи на часті в парафії Немайюнай назви місцевостей із формантом -iškės, утворені від прізвищ, можна припустити, що 72 Acta Linguistica Lithuanica LXVI Nemajūnų parapijos oikonimai ir jų kaita XIX a. ця назва має прізвищеве походження (можливо, від *Pelėšius, пор. напр. PELĖČKAS, PELÝS, PĖLIS, пол. Feliś – LPŽ II 425, 426). Назва давня: у Punios KM Nr. 88 зафіксована вже 1659 р. Однак у списках XIX ст. при ній трапляються різні позначки: okolica ‘поселення дрібної шляхти, шляхетське село’; у списку 1834 р. її поділено на нижню (околиця дольне) і верхню частини (околиця гурне)16, а 1888 р. її названо селом (деревня). У міжвоєнний період село так не поділялося й було середнього розміру, а нині залишилося лише кілька садиб. До цього села тепер зараховують і західну частину села MIŠIŠKĖS (колишній галудварис, офіційно названий у передвоєнні роки незалежної Литви 2-osios MIŠIŠKĖS, а місцевими жителями найчастіше — ZOSTINKOMIS). PLEBONIŠKĖ див. KLEBONIŠKĖS. PUZÓNYS (Puzance Sp, Пузанье // Пузанцы Kn) — назва села прізвищевого походження, утворена від PŪZAS (LPŽ II 545). У Punios parapijos SM⁴ Nr. 348 уперше зафіксована лише 1750 р. (Puzany). Збереглася до наших днів (зафіксована також у LATSŽ II 254). SIPAVIČIAI (Sipowicze Sp, Сиповиче Kn) — назва колишнього великого маєтку й села. У XIX ст. це також було найбільше село так званої великої петлі Нямунасу (у списку 1834 р. зазначено, що тоді воно мало 20 димів). Неважко зрозуміти, що його назва має прізвищеве походження. Раніше це прізвище могло бути SIPÓNIS, але згодом його полонізували. Воно нерозривно пов’язане з SÌPAS, що збереглося до наших часів (див. LPŽ II 720). Найдавніший запис SIPOWICZE внесено до Punios SM Nr. 12 у 1658 р. Нині вживається форма SIPÓNYS, імовірно литуанізована або литовізована на початку XX ст. SKAISTABALIAI (Скайстабале Kn) — назва однодвірного поселення, зафіксованого у списку 1853 р. У списку 1857 р. є її складений варіант „Скайста бала“; у списку 1888 р. замість останнього знаходимо назву галудвариса (Скайстабали). У LATSŽ II не зафіксовано жодної з цих назв (вони невідомі й нинішньому старості Бірштонаса). Однак на карті 1921 р. ще зафіксовано SKAISTOBOLE (на південь від Sipavičių (Siponių)). ŠALTINĖNAI (Szaltyniance Sp, Шалтыянаны Kn) — це назва села, згаданого ще 1659 р. у Punios SM Nr. 82 і збереженого до наших днів. Вона часто фіксується як у досліджуваних списках, так і в метричних актах парафії Немажунай XIX ст. Її походження, найімовірніше, прізвищеве — від ŠALTINIS, яке, своєю чергою, пов’язане із загальною назвою šaltinis ‘джерело води, що б’є з-під землі’ (LPŽ II 883). Але ця назва може мати й фізико-географічне походження. ŠILAĪČIAI (Szyłaycie Sp, Шилауйие Kn) — назва галудвариса, а згодом села, що прилягало до лісу Вежіонгіре. Його ще не було виявлено в попередніх джерелах XVII– 16 Toks skirstymas yra ir SG 1887: 84. Straipsniai / Articles 73 JONAS PALIONIS XVIII a. šaltiniuose, todėl laikytinas nelabai senu (fiksuotas 1834, 1852 m. sąrašuose). Jo kilmė taip pat turbūt pavardinė – iš ŠILAITIS, kuri neatsietina nuo pavardės ŠILAS (LPŽ II 924). Pavadinimas įtrauktas ir į LATSŽ II 304, bet kaimas jau baigia išnykti (1 gyventojas). ШІЛЕНАЙ (Szyłany Sp, Шиланы Kn) — назва старого шляхетського села, що межує з Шілайчяєм; воно згадується вже 1658 р. у Punios SM Nr. 5. Це село збереглося й досі, хоча після Другої світової війни значно занепало. Його назву зафіксовано в усіх досліджуваних джерелах. Нині в селі вже немає давніх шляхтичів. Походження цієї назви подібне до походження назви ШІЛАЙЧЯЙ: вона утворилася від прізвища ШІЛЕНАС, яке, своєю чергою, походить від ШІЛАС (LPŽ II 924–925). ŠIMELIŠKĖS (Szymieliszki Sp) — назва галудвариса, зафіксованого лише у списку 1834 р. Це, вочевидь, ойконім типу hapax legomenon, що існував недовго й не потрапив до пізніших списків. Його походження цілком очевидне — від ŠIMĖLIS < ŠIMAS (LPŽ II 929). Біля цієї назви зазначено, що в галудварисі було 2 дими. ŠŪTUPIS (Szutupie Sp, Шутупъ Kn) — назва галудвариса (в акті про хрещення 1825 р. і списку 1834 р.), однодвірного поселення (у списку 1852 р.), а в пізніші часи — села (LATSŽ II 311). У попередніх століттях не зафіксована. Збереглася до наших днів. Безсумнівно, походить від назви струмка ŠŪTUPIS (LUV 168). TAULIŪKAI (Tawluki Sp, Тавлюки Kn) — успадкована з давніх часів назва села, зафіксована вже 1658 р. у Punios SM Nr. 32, в усіх досліджених джерелах XIX ст. і збережена донині. Її походження прізвищеве: від TAULIŪKAS, утвореного від *TAULIUS (пор. також TAULIUKAITIS KM 1662 m. Nr. 304 – Palionis 2003). До LAV закралася помилка: замість TAULIUKŲ надруковано TAULINKIŲ (p. 16). TRAKĖLIAI (Trokiele Sp, Тракелие Kn) — також давня назва села, зафіксована вже 1662 р. у Punios SM Nr. 129. Село збереглося й тепер, хоча й значно занепало. Воно було порівняно невеликим уже в XIX ст. (у списку 1835 р. зазначено 7 димів). Назва утворилася від прізвища TRAKĖLIS, яке, своєю чергою, походить від прізвища TRĀKAS, нерозривно пов’язаного зі словом trākas ‘ділянка лісу, що випала або була випалена’ (LPŽ II 1059). USTRŌNĖ (Ustronie Sp, Устроніе Kn) — назва маєтку Юнделішкес, придумана його власником, шамбеляном Аполінарієм Моравським17, зафіксована вже у списку 1834 р. і збережена також у списку 1888 р. (польське загальне слово ustronie означає ‘відлюдне місце’). Згодом назва зникла. VAĪTIŠKĖS (Woytyszki Sp, Во̄йтышки Kn) — давня назва села, зафіксована в акті Punios KM1 Nr. 133 1695 р. і збережена донині. Вона утворилася від прізвища VAITIŠKIS (LPŽ II 1140), яке, своєю чергою, походить від VAĪTAS (LPŽ II 1138); обидва вони 17 Žr. Morawski 1858: 77. Tačiau tai ne naujadaras: kaimų bei palivarkų, taip pavadintų, tada buvo daug Lenkijoje, žr. SG 1892: 846. 74 Acta Linguistica Lithuanica LXVI Nemajūnų parapijos oikonimai ir jų kaita XIX a. пов’язані з польським загальним словом vaītas «голова міської або сільської громади, староста» (LSI VI, 376–377). Назва цього села трапляється в усіх джерелах, розглянутих у статті. ВАНАГАЙ (Ванаги Kn) — давня назва села, зафіксована вже 1662 року в SM № 132 і збережена до наших днів. Трапляється в джерелах 1852 року та пізніших розглянутих джерелах. Її походження цілком очевидне: від прізвища-прізвиська VĀNAGAS (LPŽ II 1158–1159). ВЄЖЮНЯЙ (Wiezance Sp, Въжанце, Въжанцы Kn) — це назва одного з найдавніших і найбільших сіл (це село, яке й тепер не зовсім маленьке, збереглося). Найраніше згадується 1661 року в Punios SM № 105. У списку 1834 року зазначено, що в ньому було 14 димів. Назва походить від прізвища VĖŽIŪNIS, яке, своєю чергою, походить від прізвиська VĖŽYS. Від назви цього села утворилася також назва розташованого поруч лісу VĖŽIŪNGIRĖ. *ЖАЛІОЇ? (Zielonka Sp) — назва хутора з одним димом, зафіксована у списку 1834 року, імовірно, калькована з литовської назви ŽALIOJI. Остання часто трапляється в різних місцевостях східної та західної Литви (LATSŽ II 356–357). Слов’янська форма нерідко траплялася в XIX столітті й в інших місцевостях Литви (SG 1895: 601–603). ЖЮКАЙ (Zuki Sp) — назва, зафіксована в метричних книгах Punios першої половини XVIII століття (Palionis 2008: 207, 270); у списку 1834 року її наведено як заміну назви DZINGELIŠKIAI, у пізніших списках вона не трапляється. З карти 1924 року (аркуш Prienų 023) видно, що село ŽIŪKAI було за кілька кілометрів на північ від DZINGELIŠKIAI. Отже, до списку могла закрастися помилка. Тепер замість ойконіма ŽIŪKAI вживається NAUDŽIŪNAI (цю назву позначено в дужках як ŽŪKI внизу та на карті 1924 року). ЖУВІНКАЙ (Zuwiniki) — назва фільварку, зафіксована лише в акті метричної книги хрещень за 1830 рік (KM018), але не внесена до списків. Цей фільварок мені добре відомий, бо був неподалік від моєї батьківщини. У середині XX століття там ще було два господарства, власники яких мали прізвища, тотожні цій назві. Тепер це поселення цілком зникло. ЖВІРГЖДЕНАЙ (Zwirgzdany Sp, Звиргжданы Kn) — назва фільварку (у списку 1834 року), боярського села (у списках 1852 і 1888 років), а згодом — села (LATSŽ II 364). Про давність цієї назви важко судити, оскільки відомі два такі ойконіми. Один зафіксований уже 1666 року під № 254 у Punios KM (згодом це село було віднесене до парафії Alytaus), а інший (імовірно, назва молодшого села) — у парафії Nemajūnų (пор. LATSŽ II, там само). Походження обох назв очевидне: від прізвища-прізвиська *ŽVIRGŽDENAS < ŽVIRGŽDAS (LPŽ II 1354). 18 KM0 = Акт метричної книги хрещень парафії Nemajūnų від 25 жовтня 1830 року (F 669). Straipsniai / Articles 75 JONAS PALIONIS 3. УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНІ ДАНІ СЛОВНИЧКА У словничку загалом подано 51 ойконім. Із них 28 успадковано з попередніх століть. У метриках Пуні XVII — першої половини XVIII ст. уже зафіксовано такі ойконіми, що збереглися й у XIX ст.: BABRAVIČIAI, BUČIŪNAI, BUDÀ, DIMŠEVIČIAI, DUBIAI?, DVARĖLIŠKĖS, FŪRMONIŠKĖS, GELEŽŪNAI, JACKEVIČIAI, JŪNDILIŠKĖS, MARTINŪNYS, MATIĖŠIONYS, NEČIŪNAI, NEMANIŪNAI, PADVARIŠKĖS, PAVERKNI AI, PELĖŠIŠKĖS, PUZŪNYS, SIPAVIČIAI, ŠALTINĖNAI, ŠILĖNAI, TAULIŪKAI, TRAKĖLIAI, VAIŠTIŠKĖS, VANAGAI, VĖŽIŪNYS, ŽIŪKAI, ŽVIRGŽDĖNAI. Решта 23, імовірно, виникли в досліджуваному столітті або близько того часу — у недослідженій другій половині XVIII ст.: BERŽINĖ, CEGELNIA, DZINGELIŠKĖS, DŽERVAI, GLINIŠKĖS, GŪJUS, KARVĖLIŠKĖS, KLEBONIŠKĖS, MIŠIŠKĖS, MŌIBELĖS, MŪLIŠKĖS, NARAVAI, PABERŽIAI, PANARTIŠKĖS, PANEMŪNĖ, SKAISTABALIAI, ŠILAIČIAI, ŠIMELIŠKĖS, ŠŪTUPIS, USTRŌNĖ, *ŽALIOJĮ?, ŽUVINYKAI. Деякі з них (наприклад, KARVĖLIŠKĖS, NARAVAI) у XIX ст. не могли належати до парафії Немажунай19, проте їх внесено до словничка, оскільки вони зафіксовані у списках цієї парафії. Більшу частину ойконімів парафії Немажунай у XIX ст. становлять утворення, похідні від прізвищ (близько 30), меншу — фізіографічні назви (близько 13), а решта мають не цілком зрозуміле або нелитовське походження: GLINIŠKĖS, MŌIBELĖS, PELĖŠIŠKĖS. До запозичених і перекладних назв належать: *DUOBĖS, CEGELNIA, USTRŌNĖ, *ŽALIOJĮ? За морфемною будовою в ойконімах парафії Немажунай XIX ст., похідних від прізвищ, переважають утворення із суфіксом –iškės20. Загалом у досліджених джерелах знайдено 14 ойконімів із цим суфіксом. Загалом можна сказати, що на південному заході Литви цей суфікс із його варіантами був і, мабуть, досі залишається одним із найхарактерніших суфіксів ойконімів. У XIX ст. ойконіми з –iškės становили в парафії Немажунай 24%, тобто чверть усіх утворень. На другому місці за кількістю — ойконіми, похідні від прізвищ, із –ūnai (форма множини суфікса –ūnas, 4 випадки), успадковані з попередніх 19 NARAVAI, село, розташоване ліворуч від великої петлі Неману, тоді належало до парафії Балбірішкіс, а KARVĖLIŠKĖS — імовірно, до парафії Єзнас. 20 У другій половині XVII ст. — першій половині XVIII ст. ойконіми з нею становили близько 17% у метричних книгах Пунії. Тому твердження Яна Сафажевича про те, що поширення ойконімів із суфіксом –ішке обмежується східними та південними районами, не зовсім точне: «[...] zasieg ich ograniczony jest do obszarow wschodnich i południowych» (Safarewicz 1956: 55). Точніше було б: «do obszarow wschodnich i południowo - zachodnich». 76 Acta Linguistica Lithuanica LXVI Nemajūnų parapijos oikonimai ir jų kaita XIX a. їхніх століть. На третьому місці — також давні успадковані назви із *-onys (3 випадки) та -ėnai (2 випадки). Морфемна будова ойконімів непатронімічного походження не надто різноманітна. Серед них є як назви, тотожні загальним словам, що становлять основу ойконіма (BERŽINĖ?, BŪDÀ, GÕJUS, PANEMŪNĖ, ŽUVINKAI), так і складні слова (SKAISTABALIAI, ŠŪTUPIS). До ойконімів непатронімічного, фізіографічного походження примикають також запозичені назви: CEGELNIA, USTRÕNĖ, ZELIONKA, морфемна будова яких нелитовська. Немає сумніву, що, як і в усі часи, у XIX ст. також відбувалися певні зміни ойконімів. Уже згадувалося, що в цьому столітті можна припустити появу 22 нових ойконімів. Однак ця кількість є приблизною: по-перше, тому, що не досліджено ойконімію території парафії Немажунай у другій половині XVIII ст., а по-друге, до розглянутих списків, як уже зазначалося, потрапили й ойконіми інших парафій. Крім того, ми не можемо бути цілком упевнені, що в цих списках не пропущено назви хуторів і садибних поселень — мікротопоніми. Про те, що протягом згаданого століття відбувалися зміни такого типу, свідчить і порівняння списку 1834 р. (Sp) зі списком 1888 р. (Spp). З одного боку, в останньому вже немає таких ойконімів, як BERŽINĖ або BERŽYNĖ, DŽERVAI, GLINIŠKĖS, JACKEVIČIAI, KLEBONIŠKĖS, PABERŽIAI, ŠILAIČIAI, ŠIMELIŠKĖS, зафіксованих у Sp; з іншого боку, у Spp є й нові ойконіми, не зафіксовані в попередніх списках: DUBIAI?, GÕJUS. Ойконім ŠILAIČIAI, можливо, не потрапив до Spp через недогляд або малу кількість мешканців. Цей ойконім ще не зник (у LATSŽ II 305 зазначено, що він належить до околиць Єзнаса, а тепер розташований на території староства Бірштонас). Чимало різноманітних змін в ойконімії парафії Немажунай відбувалося й відбувається після XIX ст. У незалежній Литві міжвоєнного періоду замість BABRAVIČIAI з’явилися BABRÓNYS, замість BŪDÀ — BŪDOS, замість DIMŠEVIČIAI — DIMŠIŠKĖS, замість JACKEVIČIAI — JACKÓNYS, замість JŪNDILIŠKĖS — JŪNDELIŠKĖS, замість SIPAVIČIAI — SIPÓNYS, замість ŽIŪKAI — NAUDŽIŪNAI. У межах сучасної парафії вже немає таких ойконімів: BERŽINĖS або BERŽYNĖS, CEGELNIOS, *DUBIŲ, GLINIŠKIŲ, PABERŽIŲ, SKAISTABALIŲ, USTRONĖS, *ŽALIOSIOS, ŽUVINKŲ. Багато інших поселень із традиційними (давніми) ойконімами також уже занепали або занепадають. Цьому процесові значною мірою сприяло примусове знищення сільських садиб за радянських часів (переселення мешканців до містечок і більших поселень), а після відновлення незалежності Литви — масова еміграція населення до інших держав (Ірландії, Англії, Іспанії, США, Німеччини та ін.). Тому існує серйозна загроза повного зникнення не одного ойконіма Немажунайської, як і інших парафій. Straipsniai / Articles 77 JONAS PALIONIS СПИСОК ОЙКОНІМІВ Babravičiai Beržinė? Beržynė? Bučiūnai Būdà Cegelnia Dimševičiai *Dubiai? Dvareliškės *Duõbės Džingeliškės Džervai Fùrmoniškės Geležūnai Gliniškės Gõjus Jackevičiai Jùndeliškės *Kleboniškės Karvėliškės Martinónys Matiėšionys Mišiškės Mòibelės Mūliškės Nečiūnai Naravai Nemaniūnai Paberžiai Padvariškės Panartiškės Panemūnė Паверкняй Пелешишкес Пузоніс Сіпавічяй Скаістабалай Шалтінєнай Шілайчяй Шіленай Шімелішкес Шутупіс Таулюкай Тракеляй Устроне Вайчишкес Ванагай Вежоніс *Зелена Жюкай Жувінайкай Жвиргжденай ŠALTINIAI KM – XVII a. antrosios pusės Punios parapijos krikšto metrikų knyga (žr. Palionis 2003). KM3 – XVIII a. pradžios Punios parapijos krikšto metrikų knyga (žr. Palionis 2008). KM0 – XIX a. Nemajūnų parapijos krikšto metrikų knygos, esančios Lietuvos istorijos archyve (F 669, 1044). Kn – Книга о Исповѣдающих и Причащающихся (1852, 1853, 1854, 1855, 1856, 1857 m. sąrašai, esantys Nemajūnų bažnyčios archyve). SM – XVII a. antrosios pusės Punios parapijos santuokos metrikų knyga (Palionis 2008). Sp – Spis Parafian Kościoła Niemoninskiego, 1834 (Nemajūnų bažnyčios archyvas). Spp – Списокъ прихожан, 1888 (Nemajūnų bažnyčios archyvas). Ž – 1924 m. lenkiškas Prienų apylinkių topografinis žemėlapis (Vilniaus universiteto Geologijos ir mineralogijos katedra). LITERATŪRA Deltuvienė Daiva 2006: Baltiški Mažosios Lietuvos XIV–XVIII a. oikonimai. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Garliauskas Vidas 2004: XVII a. Molėtų bažnyčios krikšto ir santuokos metrikų knyga, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. LATŠŽ II – Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas 2. Vilnius: Mintis, 1976. 78 Acta Linguistica Lithuanica LXVI Nemajūnų parapijos oikonimai ir jų kaita XIX a. LAV – Lietuvos apgyventos vietos. Kaunas, 1925. LPŽ I–II – Lietuvių pavardžių žodynas 1–2. Vilnius: Mokslas, 1985–1989. LSł IV – Słownik języka polskiego przez Samuela Bogumiła Linde 4. Lwów, 1860. LVŽ I – Bilkis Laimutis, Maciejauskienė Vitalija, Razmukaitė Marija. Lietuvos vietovardžių žodynas. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008. Maciejauskienė Vitalija 2009: Oikonimai Lankeliškių parapijos XVII amžiaus bažnytinėje knygoje. – Archivum Lithuanicum 11, 159–188. Morawski Stanisław 1858: Od Merecza do Kowna. – Teka Wileńska 6, 77. Palionis Jonas 2001: Prof. Jono Kazlausko gimtinės apylinkių vietovardžiai XVII a. metrikose. – Baltistica 36(1), 77–80. Palionis Jonas 2003: XVII a. antrosios pusės Punios parapijos asmenvardžiai ir vietovardžiai. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Palionis Jonas 2008: XVII a. pabaigos–XVIII a. pirmosios pusės Punios parapijos asmenvardžiai ir vietovardžiai. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidyba. Palionis Jonas 2010: Mišiškių kaimas. – Dainava 2(20), 41–45. Safarewicz Jan 1956: Litewskie nazwy miejscowe na –iszki. – Onomastica 2, 15–63. SG – Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Warszawa: nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880–1914. Oikonyms of the Nemajūnai Parish and Their Change in the 19th Century SUMMARY Based on the baptism, marriage and death record books stored in the Lithuanian State Archives and the lists of parishioners going to confession dating back to 1834, 1844–1847, 1852–1857 and 1888 which are kept at Nemajūnai Church Archives, the article analyses the 19th century oikonymy of Nemajūnai Parish. In the analysis of the 19th century names of settlements, the author mostly relied on the lists of parishioners going to confession as they provide the names of settlements in the nominative case (the record books usually indicate their genitive case). What is more, the afore-mentioned lists do not only include the names, surnames, places of residence of the people going to confession but also the type of a residential area (village, small town, single-homestead rural settlement, etc.), and the list of 1834 also specifies the number of homesteads in a settlement. Therefore, the said lists are highly informative in both linguistic and historical terms. Straipsniai / Articles 79 JONAS PALIONIS The analysis of the origin of 51 oikonyms of Nemajūnai Parish recorded in the 19th century written sources leads to a conclusion that the majority of the names of settlements from this parish can be traced to the onyms deriving from personal names (around 30); the number of derivatives which can be traced to physiographic terms is slightly lower (around 13), while others constitute the place names of obscure or non-Lithuanian origin. In terms of morphemic structure, the oikonyms with the suffix –iškės deriving from personal names prevailed in Nemajūnai Parish in the 19th century. In total, 14 names of settlements with this suffix were found in the sources under analysis. The recorded number of the names of settlements with the suffixes –ūnai, –onys, –ėnai deriving from personal names is lower: –ūnai – 4 cases, *–onys – 3 cases and –ėnai – 2 cases. By their morphemic structure, the oikonyms deriving from appellatives can be divided to primary and compound. Įteikta 2011 m. gegužės 5 d. JONAS PALIONIS Vilniaus universitetas Juozo Tumo-Vaižganto g. 9-27, LT-01108 Vilnius, Lietuva 80 Acta Linguistica Lithuanica LXVI