Lietuvių kalbos skoliniai Lietuvos lenkų tarmėse

KRISTINA RUTKOVSKA Вільнюський університет, Центр полоністики Напрями наукових досліджень: функціонування та стратифікація польських говірок у Литві, взаємодія литовських і польських говірок, лексичні литуанізми в польській мові, народні звичаї в прикордонні; проблеми двомовної польсько-литовської лексикографії. ЛИТОВСЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В ПОЛЬСЬКИХ ГОВІРКАХ ЛИТВИ1 Литовські запозичення в польських говірках у Литві АНОТАЦІЯ У статті розглядаються лексичні литуанізми, уживані в польських говірках на території польсько-литовсько-білоруського прикордоння в Литві. Лексичні литуанізми характеризуються з огляду на період запозичення та шляхи проникнення цих слів до польських говірок. Проведений аналіз дає змогу зробити висновок, що більшість запозичень із литовської мови, які увійшли до польської мови, потрапили до неї через білоруську мову, що може свідчити про роль білоруської мови як основи формування польських говірок у Вільнюському регіоні. АНОТАЦІЯ У статті розглядаються лексичні литуанізми, що функціонують у польських говірках польсько-литовсько-білоруського прикордоння. Литовські лексичні запозичення характеризуються з огляду на час і шляхи проникнення цих слів до польських говірок. Проведений аналіз показує, що більшість литовських запозичень потрапила до польської мови через посередництво білоруської мови, що може свідчити про білоруську основу польських говірок у Вільнюсі та його околицях. 1 Статтю підготовлено в межах міжнародного проєкту «Język polski pogranicza litewsko-łotewsko-biało-ruskiego na tle innych odmian polszczyzny północnokresowej“ (The Polish language of the Lithuanian-Latvian-Belorussian borderland in comparison with other variants of the Polish language in north-eastern Polish), що фінансувався Міністерством науки та вищої освіти Польщі (MNiSW – Ministerstwo Nauki i Szkolnictwa Wyższego), нині Національним науковим центром (NCN – Narodowe Centrum Nauki; an. Ministry of Science and Higher Education, currently National Science Centre); номер договору: N104 056038. КЛЮЧОВІ СЛОВА: польські говірки в Литві, взаємодія говірок, литуанізми, Віленський край. КЛЮЧОВІ СЛОВА: польські говірки в Литві, взаємодія говірок, литуанізми, Вільнюський регіон. 52 Acta Linguistica Lithuanica LXVII Lietuvių kalbos skoliniai Lietuvos lenkų tarmėse Для прикордонної території польської, литовської та білоруської мов характерні багатокультурність і багатомовність, які сформували складні етнолінгвістичні взаємини в далекому минулому, що сягає часів Великого князівства Литовського (ВКЛ). Первісний поділ на балтські та руські землі, а також приплив людей із Корони та сусідніх держав зумовили те, що в період Люблінської унії (1569) і нападу московського війська (1655) на цій території існувало аж сім етнолектів: литовська мова, білоруська мова, польська мова північно-східного регіону, мова литовських татар, мова тракайських караїмів, діалект литовських євреїв, «мова наревських поган» (Bednarczuk 1994: 109–124). З часом на території Великого князівства Литовського кількість різних етнолектів лише зростала. Після поділів Речі Посполитої почав посилюватися вплив російської мови на цих землях, змінилися статус уживання та межі інших мов, що функціонували тут здавна (Grek-Pabisowa 1997: 145–179). До сьогодні з опису мовної ситуації часів Великого князівства Литовського, здійсненого на підставі аналізу історичних джерел, а також дослідження діалектів цих прикордонних територій ми знаємо небагато про межі функціонування розмовної білоруської мови2 в минулому та вживання діалектів литовської мови на слов’янських територіях сусідів Литви. Через це генеза польських діалектів у Литві досі залишається предметом дискусій. Спираючись на мовні дані, у цій статті буде проаналізовано явища, які дають змогу визначити мовну основу, сформовану в польському діалекті Віленського діалектного регіону. Об’єкт опису — литуанізми, уживані в цих діалектах. Лексичні литуанізми характеризуватимуться з огляду на різноманітність їхніх хронологічних шарів (і пов’язані з цим відмінності тематичних груп), а також їхнє поширення в різних діалектних ареалах. Крім того, з огляду на часті збіги з аналогічними словами, уживаними в білоруських діалектах, буде зроблено спробу обґрунтувати шлях проникнення цих слів до польських діалектів Литви через мову-посередницю. У цій статті розгляд не обмежуватиметься лише поданням запозичень із литовської мови, зафіксованих на території Віленського краю (пол. Wileńszczyzna)3. Будуть враховані території, віддалені від Віленського краю, але яким властиві подібні особливості соціолінгвістичної ситуації в минулому й тепер. Далі подано литуа- 2 Сьогодні ця проблема висвітлюється лише в окремих статтях. Білоруський дослідник Анатолій Аксамітов пише про кількісну перевагу білорусів на території Великого князівства Литовського, широке вживання білоруської мови (північно-західних білоруських діалектів) у контактах литовців, поляків і білорусів, а також функціонування цього діалекту в інших менших спільнотах (єврейській, караїмській, татарській), що оселилися в околицях Вільнюса й Тракая (Аксамитов 2000: 91–92). 3 Назву цього діалектного ареалу запропонувала Halina Turska, яка досліджувала й описувала польську мову на територіях на північ від Вільнюса, що широко простягаються від Kernavė до Naujujų Švenčionių. Відмежувавши Віленський ареал від двох інших польськомовних територій у Литві — Смальвів і Каунаса, — вона досліджувала лише околиці, які до війни входили до складу Польщі (Turska 1995). Сьогодні потрібна нова класифікація польських діалектів Литви, оскільки всі ареали цих діалектів уже досліджені. Я пропонувала б також дещо ширше розуміння меж Віленського діалектного регіону. Straipsniai / Articles 53 KRISTINA RUTKOVSKA нізми було зафіксовано у Віленському районі та в окремих місцевостях Ширвінтського й Молетського районів, тобто на територіях, що не належать до Віленського краю, адже до 1939 року ці околиці перебували в межах Литовської Республіки. Використано також зібраний матеріал із Тракайського району, де сьогодні домінує польська мова, а мовна ситуація дуже подібна до мовної ситуації у Віленському краї. Отже, розглядаються місцевості, де польська мова виконує (а колись виконувала) функцію першої (примарної) мови. Для дослідження було обрано лексику, подану інформантами, які здебільшого взагалі не знають литовської мови й не користуються нею в повсякденному житті4. Потреба фіксувати й досліджувати лексичні литуанізми в польських діалектах Литви виникла 2001 року, коли розпочався збір матеріалу для польського діалектного словника. Первинний аналіз лексики, зібраної для словника5, виявив досить значний шар лексики литовського походження (близько 10%). За допомогою анкети, складеної на основі словника, матеріал перевіряли під час кожної літньої експедиції (тобто у 2007–2012 роках). Обсяг лексики постійно зростав: вдавалося виявляти нові лексеми або фіксувати морфонологічні варіанти вже зареєстрованої лексики й фразеологічні сполуки слів. Нині моя картотека налічує понад 700 лексичних литуанізмів. Імовірно, нові слова або їхні варіанти ще можна виявити в недосліджених ареалах польських діалектів, особливо на польсько-білоруському прикордонні (наприклад, у Шальчинінкському районі). Це переконливо засвідчили й слова, зафіксовані під час цьогорічної експедиції. Обсяг статті не дав змоги подати всі литуанізми, зафіксовані на досліджуваній території. Для обґрунтування цієї тези було відібрано слова, що відображають лексичну різноманітність кожної групи, добре задокументовані в діалекті досліджуваного ареалу й мають багато морфонологічних варіантів. Аналіз слів здійснено на підставі праць литовських, білоруських і польських мовознавців. Досі найбільшу увагу приділяли литуанізмам, поширеним у прикордонних білоруських діалектах (Urbutis 1969: 43–68; 1969a: 149–162; 1984: 30–38; 1984: 255–275; 1987: 46–52, 61–68; Гринавяцкене, Мацкевич, Романович, Чеберук 1975: 163–195; Grinaveckienė 1983: 182–204). Литовські запозичення в польській мові досліджували такі автори: Otrębski 1931: 79–85; Zdaniukiewicz 1972; Zinkevičius 1974: 207–214; Grinaveckienė 1977: 133–142; 1991: 47–64; Tekielski 1980: 62–73; Smoczyński 2001: 445–460; Rutkowska 2006: 73–108, 2007: 487–502, 2010: 342–348. Під час написання цієї статті використано також важливі праці загальнішого характеру: Мартынов 1965; Чекман 1972: 147–156; Лаучюте 1973:155–164, 1975: 145–161; Zinkevičius 1984: 255–275, 1987: 46–52, 61–68; Laučiūtė 2007: 85–102; Grek-Pabisowa 1993: 54–60; Smułkowa 2002: 272–283, 2002a: 242–2576. 4 Мовна ситуація на цих територіях докладніше розглядається в кількох публікаціях авторки цієї статті (Rutkowska 2008: 345–366; 2008a: 53–68). 5 Словник, у якому подано лексику з усіх ареалів поширення польських діалектів у Литві, було видано у Варшаві 2006 року (див. SPGL). 6 Lituanizmų tyrinėjimų apžvalga pateikta mano studijoje (Rutkowska 2006: 73–108). 54 Acta Linguistica Lithuanica LXVII Lietuvių kalbos skoliniai Lietuvos lenkų tarmėse ГРУПИ ЛЕКСИЧНИХ ЛИТУАНІЗМІВ Аналіз запозичень із литовської мови, проведений на основі історичних словників, наявних описів лексики мов північного регіону Великого князівства Литовського та сучасних словників слов’янських говірок, дає змогу виокремити чотири групи запозичень7. 1. Перша група литуанізмів Досить значну частину лексики становлять давні запозичення, засвідчені в епоху Великого князівства Литовського; ці лексеми трапляються в давніх джерелах, написаних польською або старобілоруською мовами. Ці слова, записані у XVI–XVIII ст., широко вживаються і зазвичай збереглися в кількох слов’янських мовах (польській, російській, білоруській, українській). Вони становлять кілька тематичних груп. Фізіографічні назви dyrsa «рослина родини злакових, лісовий і польовий бур’ян, бур’ян озимих посівів (Bromus); її стебло, зерно»: У житі багато dyrsy, вона росте така, як овес, така мітлиця, ось така, схожа на овес Šv. Ну то dyrsa, та сама житниця, польською житниця, а просто dyrsa, це ще й білоруською dyrsa, ну в неї тільки зерняток немає, тільки лусочка, зерняток немає, а тому й кажуть: житниця, помічниця хліба, бо її змелеш і разом до хліба додаєш. [А як тут казали?] У нас і dyrsa, і житниця: один каже dyrsa, інший каже житниця Lent. [А dyrsy не було?] Dyrsy було, звичайно, росла так, як мітличка в житі Vid. Dyrsa є; якщо дати їй вирости, то вона теж цвіте Mież. Я не знаю, від чого була ця dyrsa. То вона від землі йшла, чи від якогось повітря Intur. Слово dyrsa записала Грінавецкене в околицях Буївідзів (Grinaveckienė 1991: 50); dzırsa: Dzırsa чи džyrsa, мабуть, щось таке, що шкодило зерновим Virš; dirsa: Dirsa — це вже дуже давно, шкідлива. Ну, вона наче цвіте, жовта, випускає такі гострі колючки, це теж дуже шкідливо для зернових Šiaul. У давніх писемних джерелах засвідчено такі форми: dyrsa, dyrsouaty (Jabl 65); слово записано в російських, українських, польських (Білостоцькій, Сейненській) говірках (CB 11); воно функціонує також у білоруських говірках: дьірса, гірса (CBF); лит. dirse8; 7 У цій статті під час опису запозичень із литовської мови вживається широке поняття литуанізму: запозиченнями з литовської мови вважаються слова литовського кореня та слова, запозичені з інших мов, які потрапили до польської через литовську мову. Литуанізмами також вважаються лексеми, що потрапили до польських говірок через іншу мову (у цьому разі — білоруську). Такий спосіб опису, що випливає з так званого процесу лексикалізації під час дослідження етимології запозичень, вважається найправильнішим. (Пор. Walczak 1982: 172–194). 8 Варіанти відповідників литовських слів в інших мовах було відібрано за словником литовської мови: LKŽe. Складніші випадки встановлення литовського походження слів аналізувалися на основі етимо- Straipsniai / Articles 55 KRISTINA RUTKOVSKA dyrwan «занедбана, необроблювана, заросла земля»: Ну на dyrwanie тільки корови пасуться, що на dyrwanie робити, там на dyrwanie тільки росте трава і більше нічого Шв. Господар так занедбав ту землю, пустив її під зарості, Virš. Dyrwany, ще за моєї пам’яті, я ще водила корову на dyrwany подалі, там тільки конюшина, земля стояла заросла dyrwanami. Тепер не запускають Vid. Dyrwany були, але тут тільки ця гора була dyrwanem, а так усе було оброблене STarp. Dyrwanow колись не було, були луки Dub. Якщо побуде якийсь dyrwan, ну то потім жито краще росло Karv. У мене то була добра земля — суха, dyrwany Kern. У Віленському краї слово dyrwan записали Turska, Ničas, Šveikovska (TurNiSzw 138, 173), у Buivydžiai — Dwilewicz: dyrwan (Dwil 115); dyrwan записане в околицях Buivydžiai й Aukštadvaris (Grinaveckienė 1977: 137; 1991: 50); dyrwanek «трава»: Ну потім після свята на якомусь dyrwanku роблять маївку Шв; zadyrwaniały «про землю: необроблювана»: Ну заросла така [зем-ля] Шв; dyrwaniec (SGP). У давніх писемних джерелах із XVI ст. засвідчено такі форми: dyrvan (dervan, dirvan), dirvanec, dyrvanik, dyrvanowy на території Литви (Jabl 47, 66, 67, 117, 234, 311); Zofia Kurzowa наводить слово dyrwan і трактує його як литовське запозичення, що функціонує в польській мові з XVII ст., а в давньобілоруській — у формі dzirwan із XVI ст. (Kurz 353); його також засвідчено в ГСБМ у таких формах: дүрванъ, дерванъ, дървонъ, дърва; слово функціонує в польських говірках Псковщини, Смоленщини та околиць Сейни (СБ 29), а також у прикордонних білоруських говірках (СБГ); це слово в білоруських говірках аналізував Urbutis (1969 (1): 58); лит. dirvónas; dumblo «осілий мул, мокра розмокла багнюка»: Але є такі dumbły, що як провалишся, то можеш провалитися й потонути там Lent. А у воді теж буває dumbła, буває, що там твердо, а буває, що там іще таке, що ноги грузнуть, що там іще така dumbła Шв. [Такий мул у озері?] Dumbła Rud. Ледве витягнув ноги з тієї dumbły. Риба велика, але від неї тхне dumbłem WilJaszcz. Слово засвідчено в давніх писемних джерелах із 1671 р. (Paseiniai) (Jabl 295), а також як назву трясовини Думбль із 1596 р. (Ukmergė) (Jabl 121); у ГСБМ не виявлене; функціонує в прикордонних білоруських говірках: дъмбла (СБГ), а також у російських говірках на території Литви (СБ 54); лит. dum̃blas; krusznia 1. «купа каміння, кам’яний насип»: Ну така купа каміння — то тільки krusznia називали, ну, звезене, складене в купу, і називали krusznia Шв. А то буває krusznia з каміння, то в камінні теж так само гнізда роблять і сидять (шишки) Lent. Колись був маєток, то збирали каміння й скидали у ту kruszni Padv; chruśnia: Як каміння десь насипане, то називали chruśnia Karv; 2. «кам’яна піч-кам’янка в лазні, яку розпалюють для нагрівання»: Була krusznia, і там палили, палили в тій kruszni; була така піч, та словниками: білоруської мови (ЭСБМ), російської мови (ЭСРЯ), польської мови (SEJP, SEJPSł), слов’янських мов (ЭССЯ) та литовської мови (SEJL), див. список скорочень наприкінці цієї статті. 56 Acta Linguistica Lithuanica LXVII Lietuvių kalbos skoliniai Lietuvos lenkų tarmėse піч була зроблена з такого каміння і називалася krusznia Шв; kruśnia: А ця піч, піч, складена з каміння, коли поллють водою, щоб була пара, називалася kruśnia, на kruśnia хлюпнеш води Шв. У лазні піччю вважають цю krusznię: коли вона прогорить, то там тільки камінці розсипаються Rud. У лазні підлога й така kruśnia були зроблені з каміння, а воду приносили з хати Intur. У лазні була chruśnia, на каміння лили воду Pab. У лазні були такі chruśni з каміння, такі пічки, ну й там натоплять, те каміння сильно нагріється, а потім ллють воду на те каміння, набігає пара, ну й так милися Arn. В околицях Aukštadvaris: Kruśnia (Grinaveckienė 1977: 139), kruśnia (SGP). Kurzowa наводить це слово як литовське запозичення в давньобілоруській мові з XVI ст., цитуючи Bulyką⁹ (Kurz 378); перше значення також засвідчене в ГСБМ; у сучасних білоруських говірках (так само й польських) слово вживається в обох значеннях: кру́шня, кру́сня «купа (каміння), кам’яний насип; піч-кам’янка в лазні» (СБГ); а також у сейненських говірках (СБ 46); лит. krūšné «купа (каміння), кам’яний насип»; krósnis «кам’яна піч-кам’янка в лазні, яку розпалюють для нагрівання»; kudra, жін. р. kuderka «невеликий зарослий рослинами ставок»: Таке (місце), де стоїть вода, тепер уже води немає. Вона може бути й просто водою, як оця калюжа, але там уже таке болотисте місце, де росте якийсь кущик, то що ж, називали їх kuderkami. Більше від білоруської мови вже ці назви залишилися Rud; Як їдеш із Вільнюса, ліворуч там таке коло болітця, озерця, називалося kudra, kudra і bizulka її називали STarp; kudra, kuderka, kudżiarka жін. р. (SGP). Слова kudra, kuderka засвідчені в давніх писемних джерелах із XVII ст. на території Литви (Jabl 108, 313, 332); CBM наводить білоруську відповідність kỳdзерка «чагарники, лісок» (засвідчену у Віленській, Ковенській і Гродненській губерніях); слово поширене в прикордонних білоруських говірках (СБГ); його також записано в українській мові (СБ 37; Urbutis 1969 (1): 62); лит. kūdpa; lun «трясовинне болото, багно»: У лісі був такий lun, там озеро, а вже там і lun. Таке болото, наче каша, воно сильно коливається. Хто потрапить у той lun, той уже не вибереться Pab. У нас була така лука, називали luny, але не сказати, що там дуже мокро. В якийсь рік там не можна було їхати конем, але трава там росла Karv. Luny були, тільки були біля річок; як ідеш, то той lun хитається, можна в нього впасти. Біля річок були ті luny Lent; lun: Як станеш і воно хитається, то це lun [Kar]. Слово засвідчене в давніх писемних джерелах на території Литви з XVI ст. (Jabl 121); також у прикордонних білоруських говірках: люн, лю́на, лю́ні, лу́ні (СБГ) і в російських говірках на території Литви (СБ 32); лит. liūnas; rojst, мн. rojsty «трясовинне болото, заросле кущами або деревами, болото, мочар»: Там був такий rojst, можна ногу провалити Pab. То був такий rojst, потім трохи підсох- 9 Бу́лыка А. М. 1972: Даўнія запазычанні беларускай мовы, Мінск (cit. pagal Kurz 378). Straipsniai / Articles 57 KRISTINA RUTKOVSKA косили, меліорація як пройшла межу. Далі в той бік болота, збираємо там журавлину. Там такі купини, там як станеш, то можна й провалитися Padv. Луки, болота, були такі болота. Болота в полі були, у воді наче якась калюжа Karv. О, біля нашого дому тут одразу було болото. Тут ніяких лук не було, тут самі болота були STarp. Тепер у нас болота осушили меліорацією Pal. Болота найчастіше бувають у лісі Kras. У нас у болоті їх було повно, тих ягід Lent. Ну, зазвичай на болоті мокро; ну, коли дуже сухий рік, то там нічого, але коли мокрий, то журавлина росте просто у воді, без гумових чобіт ніяк Šv. Журавлина росла на болотах Virš. Наші поля, болота, у нас дуже мокрі, вільхи; такі болота називали саме так, бо в Польщі називають інакше — чи в книжках, тундрою чи як, а в нас — болота, литовською, може Vid. Там, бачите, колись було озерце, невеличке таке, а потім воно потроху, потроху висохло, перейшло до іншого озерця; у Запольцях є озерце, як воно зійшло, там було таке болото Paež. Іди ти на болота «дослівно: іди ти в болото»: Так можна спокійно сказати прямо в очі: «Іди ти на болота, що ти там вигадав» Šv. У нас болота такі мокрі, то й казали [іди ти на болота] Vid. Турська записала форму rojścik мжб. (TurNiSzw 176). Грінавецкене навела з околиць Буйвидзів та Аукштадваріса: rojste czek мжб. (Grinaveckienė 1977: 143), rojstowy «болотний» (Grinaveckienė 1991: 52). Яблонський документує форми roist, raist, reist, roisto, roistro, roistuo з XVI ст. на територіях Литви та Білорусі (Jabl 206–208, 323, 349); Курзова, цитуючи Булику, документує його в білоруській мові з XV ст. (Kurzowa 422); форми цього слова počm, počma документуються в прикордонних білоруських говірках (СБГ), трапляються також у російських говірках на території Литви (СБ 33); лит. raistas; szlina «в’язка глина, придатна для замішування»: Горщики робили з того, що не могли купити; такі ліпили зі szliny — це не глина, а така сіра болотяна маса в озерах, дуже добрі були ті горщики Mież; szlin. Слово szlin записала Грінавецкене в околицях Аукштадваріса (Grinaveckienė 1977: 144). У давніх джерелах, написаних білоруською мовою, на території Литви документується лише форма слова ślina, з кінця XVI ст. (1591 р.) (Jabl 233); у білоруських говірках функціонує шлин (СБГ); лит. šlyna, šlynai; wikswa «жорстка, шорстка, низькоякісна кормова трава з родини осокових (Carex)»: Ну, така wikswa теж росте. Ну, і косять її, худоба, корови її їдять Šv, Lent. Wikswa косили, сушили на підстилку в хлів. Wikswa росте в болотах, добра трава. Корови дуже її їли Intur; wiksztwa: Це така трава, росте в болоті, то стеблиста, недобра; деяка цвіте, але така вона недобра трава — wiksztwa. А та вже добра трава, то колись називали mur`ok, szarýniak, ще гірша така Paež. Яблонський знаходить документовані в історичних джерелах форми: vikswa, viksovaty (про луки) (Jabl 263), у сучасних білоруських говірках бік(е)а (СБГ); слово трапляється в сейненських говірках, а також у російських говірках на території Литви (СБ 28); це слово розглядає Урбутіс (1969 (1): 52); лит. viksva. 58 Acta Linguistica Lithuanica LXVII Lietuvių kalbos skoliniai Lietuvos lenkų tarmėse Назви осіб за їхньою діяльністю, заняттям і назви знарядь та пристроїв bitnik «той, хто спільно з іншими тримає бджіл»: Він не вмів, а той bitnik умів, але не мав за що їх купити, то він купив йому два вулики: один собі, другий йому, і той доглядав обидва Lent. Литовською — biczoli, а польською — bitniki Rud. Були bitniki, які відкачували той мед із стільників Dub. Bitnik — той, хто долучається до господаря, там вони можуть разом поставити трохи вуликів, але такого вже називають bitnik. Кажуть: «Він уже має там bitnikow», — об’єдналися ті, хто Vid; bitnikowski «бджолярський»: То bitnikowska бджоли STarp; bitnikować «бути бджолярем» (SGP). У давніх писемних пам’ятках значення «бджоляр; той, хто спільно з іншими тримає бджіл» документується лише на території Литви з XVII ст. (Jabl 5, 303, 329); не документується у ГСБМ, СБГ; записане в польських говірках (Августов) (СБ 27); лит. bitininkas; bucz «сітка для ловлі риби»: А buc[z]y — для ставка, і навіть buc[z]y ставлять біля озера, і навіть щуки заходять у ті буци Mież. Bucz Most. І ліні, завжди ліни; поставлять buc[z]y — повно линів у тих буцах, а тепер їх немає Lent. Bucz був такий — на одній жердині, зроблений на такій лозині, наче сітка; і це, мабуть, називалося bucz Šv. Ці buc[z]y ставлять у воду в річці біля берега й прив’язують його — він був повний раків Pal. Такі buc[z]y робили гачком, а потім вигинали з ліщини такі кілочки й настромляли їх, і виходив bucz STarp. Такі buc[z]y робили, виходили такі пастки, колись риби було дуже багато Intur. Bucz в околицях Аукштадваріса (Grinaveckienė 1977: 137); Buiv (Dwil 114), у говірці Буйвидзів: bucz (Grinaveckienė 1991: 50); buczki мн. (SGP); buczanka «сітка для сіна»: Ще робили такі buczanki, ніби сітку з дроту, такі в’язали. Великі там вічка, тож у ті buczanki напхаєш сіна; коли їдеш дорогою і треба взяти коневі сіна, покладеш, і крізь ті ґрати кінь дістає його й їсть Karv. У давніх писемних пам’ятках слово buč документується з XVII ст. (Jabl 19–20, 308–309; ГСБМ); трапляється також у сучасних білоруських говірках: буч (СБГ); аналіз слова подає Урбутіс (1969 (1): 51–52); лит. būčas; skierdź «старший пастух»: Skierdź Šv, Lent. Тримали корів і наймали skierd[z]ia — того, хто не має землі чи не має чим працювати; він був skierd[z]iam, ну, домовлялися, скільки йому платити, платили зерном. Ну, коли в когось по черзі було дві корови, то два дні він годував того skierd[z]ia Kar. Skierdź засурмить у цю сурму — вже всі баби на пасовищі, і виганяємо корів STarp. Skierdź так називали пастуха, це вважається руським словом Kras; skierdžiała «наймит-пастух» (TurNiSzw 156); skierdziewy «пастуха» в околицях Аукштадваріса (Grinaveckienė 1977: 143). У давніх джерелах, написаних старобілоруською мовою, з XVII ст. засвідчені такі форми: kerd, kerdz, лише на території Литви (Jabl 323, 358); у XVI ст. функціонує значення «різник, м’ясник» (Jabl 212); документується в сейненських говірках та в російських говірках на території Литви (СБ 33); а також у прикордонних білоруських говірках: скѐрдъ, скѐрув (СБГ); лит. kėrdžius, skėrdžius «старший пастух»; також skėrdžius «різник, м’ясник»; Straipsniai / Articles 59 KRISTINA RUTKOVSKA склют «сокира з широким лезом для обтісування колод». Такими склютами вони більше розколюють дерево. Буває і товста колода, її так підсувають під пилку й оббивають цим склютом — така товста тріска. А потім доробляють сокирою Karv. Sklut в околицях Аукштадварі (Grinaveckienė 1977: 143). Форми skliut, skłut, škliut засвідчені в давніх джерелах, у текстах білоруською мовою (на території Литви з кінця XVI ст. — 1599 р.) і польською мовою з XVII ст. (Jabl 298); слово засвідчене в російських та українських говірках (СБ 22–23); а також у прикордонних білоруських говірках: склюд, склют (СБГ); Urbutis (1969 (2): 152–153) навів також дієслівну форму в білоруських говірках: склютаваць; лит. skliūtas. Назви м’яса (копченого м’яса) і хліба У писемних джерелах засвідчено назви тих харчових продуктів, якими розраховувалися, тобто харчових продуктів, що становили частину податку або були платою за роботу: kumpiak «стегно, гомілка (переважно свиняча); м’ясо стегна, гомілки»: Ну, прийшли гості, треба нарізати кумпяк. Про шинки й кумпяки говорять Karv. Кумпяки солили, коптили, і вони висять до осені Most. Як свиню заколють, то й кіндіюки мали, і кумпяки Kern. Ну, цей кумпяк завжди коптили, солили Padv. Кумпяки ми самі свої солимо Pal. Шинки, так, залишали цілими кумпяками Lent. Kumpiak в околицях Аукштадварі (Grinaveckienė 1977: 139); kumpiaczek:А кумпячок уже обирали від кісток, а потім солили його Lent; kump:Кумпи такі робили, тепер їх роблять винятково, а колись просто так — кумпи. Були лазні, ну і там коптили Intur. Такі коптильні були, ті кумпи повісять — такі соковиті. У коптильні найдовше тримали Alion. У давніх писемних джерелах слово датується XVI ст. і має такі форми: kump, kęp, komp, kunp на територіях Литви й Білорусі (Jabl 109, 212, 275, 313); Kurzowa зазначає, що в польських текстах воно трапляється з XVII ст. (Kurz 380); численні морфологічні варіанти засвідчені в ГСБМ; слово функціонує в сучасних білоруських говірках: кумпяк, кумпячок (СБГ); це слово аналізував Urbutis (1969 (1): 63); лит. kùmpis; ragojsza 1. «хліб із гречаного борошна»: На День усіх святих печуть рагойші, на поминальний день усі йдуть на могили, ставлять свічки; хто йде, той несе цей рагойш. Наша мама його не пекла. Рагойші — житнє борошно, потім сиплють змелене гречане борошно; темні, і називаються рагойші Kar. Рагойші пекли з гречаного борошна, як хліб замішували, а потім пекли такі буханці з гречаного борошна STarp. Рагойші пекли з гречаного борошна Pal. Пекли такий рагойш, робили таку солодку запарку з житнього борошна, а потім у таку хлібну діжу додавали, місили, домішували гречане борошно — воно було з двох зернових Rud; 2. «житній хліб»: Рагойша — борошно пшеничне, змелене на жорнах. Рагойшею називали [хліб], бо в ньому таке грубе борошно Alion. Рагойші пекли, мололи на млині, а якщо ні, то мололи на жорнах на рагойші Dub; rogojsz (SGP). У джерелах слово засвідчене з кінця XVII ст. (1692 р.), форма rogoiš лише 60 Acta Linguistica Lithuanica LXVII Lietuvių kalbos skoliniai Lietuvos lenkų tarmėse на території Литви (Jabl 297, 353); у сучасних білоруських говірках pagòùu, pagòùx СБГ; це слово аналізував Urbutis (1969 (2): 149); лит. ragaišis «хліб із грубого пшеничного або ячмінного борошна, рагайшис»; skilandž «копчений виріб із посіченого або меленого м’яса, набитого в свинячий шлунок»: Скіланджі тримали до жнив, тоді вже їли Nem; skilandžia в околицях Аукштадварі (Grinaveckienė 1977: 143). У джерелах, написаних старобілоруською мовою, з 1506 р., а польською мовою з 1615 р. на різних територіях Литви засвідчено форми: skilond, skilàdz, skiliond, skilondja, skilondz, škilàdz (Jabl 65, 109, 212); у білоруських говірках скілўндзі на території Литви (Ігналіна) (СБГ); а також у різних діалектних ареалах Білорусі та в польських говірках (СБ 35); це слово аналізував Urbutis (1969 (2): 156); лит. skilándis. Назви возів і господарського реманенту та приладдя razginie мн. «мотузяна сітка з двома дугами для перенесення корму»: А влітку в разгинях носили; спочатку так носили, і тепер так носять: накладають на них, хлів не близько — сіно чи солому, підстилку, у них це зручніше. У мене три пари разгинь, ще давніші, ці, заможна. Razgini — березові, найбільше ліщинові, і плели їх Karv. Оце разгині несуть; у нас і тепер є ці резгині Pal. Разгині виплітали мотузками й несеш цими разгинями. Ми ще були тут, зробили їх, але вони порвалися, і їх викинули Alion; rezginie:Як накосиш, ну, то крізь таке болото не візьмешся нести, бо дуже важко; ну, тоді зробиш таке, як резгині, запряжеш коней, і кіньми витягнеш на берег Lent. Rezginie в околицях Аукштадварі (Grinaveckienė 1977: 143). Rez gini Buiv (Grinaveckienė 1991: 52); rézginie:Такі були резгині: така дужка з одного боку і з другого, і такі мотузки, і тоді носили сіно Padv. Rézgini (TurNiSzw 155); rozginie (SGP). У давніх писемних джерелах слово засвідчене у формі rezgrini 1779 р. (Jabl 194), у словнику СБМ: рѐзгины; слово зафіксоване в російській, українській, білоруській і польській мовах; у сучасних білоруських говірках рэзгіны (СБГ); це слово аналізував Urbutis (1969 (2): 150); лит. rėzginės; szłaje «робочі сани для перевезення лісу, дров»: Szłaji — на них возили дерево Pol. Szłaje (SGP); szłaji (TurNiSzw 157); szłajki:Дерев’яні такі, і полози, а тоді оббиті залізом і боки; гарні ці шлайки, зроблені на зиму Most. Szłajki (SGP); szłajka «сани для перевезення людей»: У нас були такі широкуваті, і тепер вони є внизу; так троє сідають ззаду, там уже зроблено щось на кшталт сидіння — яке там сидіння, такий великий матрац зшитий і набитий повністю сіном чи чимось таким, і це було сидіння; іноді попереду ще лавочку роблять, а якщо ні, то й там кладуть якийсь мішок. Якщо сани не малі, то там і п’ятеро-шестеро сядуть, і вільно їдуть на тих шлайках У польських текстах поширені з середини XVIII ст. такі форми: śłaje, śłajki (Jabl 233, 325); у ГСБМ не засвідчене; у білоруських говірках: шляі, шляйку, шлянки (СБ 35); лит. šlajos. Straipsniai / Articles 61 KRISTINA RUTKOVSKA Назви будівель та їхніх частин świren «будівля, куди зсипають зерно; більша комора»: Ну в świrnie зерно лежить, борошно теж. То як багато хто мав землі, то в них świrny великі були Lent. У świrnie були засіки, у засіки все зсипали: жито окремо, ячмінь, овес окремо Kar. Такі świrny були, ці kurnpi повісять, такі соковиті. У świrnie найбільше тримали Alion. У мого чоловіка було два świrny Vid; świron: У заможніших господарів такі були, то такий świron був, засіки і зерно туди зсипали Bars. Świron (TurNiSzw 176); świran Buiv (Grinaveckienė 1991: 52); świreń, świrna (SGP); świronek зменш.: Де були якісь świronki, то позабирали Pal. Świrny були, а тепер тут у нас świronak, оцей маленький, а колись був великий świron Ūta. Świronek (SGP). У джерелах, написаних старобілоруською та польською мовами, документовано форми: svīren sveren, svieren, sviron, svirzen, švieren, šviernia, švirenec, svirenok (численні подібні слова), з XVI ст., на територіях Литви та Білорусі (Jabl 217–229, 270, 370–371); Kurzowa подає це слово як запозичення XVII ст. (Kurzowa 439); СБМ документує білоруські форми свіронь, свіронок, які також трапляються в прикордонних білоруських говорах: свірan, свіронak (СБГ); це слово аналізував Urbutis (1969 (2): 152); лит. svī̄rnas. torp «бічна частина клуні для складання зернових або сіна»: У сторони могли бути з одного боку і два torpy: в одному torpie складене сіно, у другому torpie складена солома Šv; Тато кинувся з torpa, але не вбився Kern. Треба було топтати ті torpy, ногами треба було топтати (сіно) Bars. Зерно клали до torpu Padv. Torp Buiv (Dwil 123). Torp Buiv (Grinaveckienė 1991: 53); torpa: Torpa (WilJaszcz, SGP); torf: Torfy були, у цих torfach — тік, такий порожній майданчик. На цьому току тоді молотили Ūta; 2. «кількість зернових або сіна, що вміщується в бічній частині клуні»: Torp — це накладене зерно Paež. У писемних джерелах документується від початку XVI ст. (Jabl 238–240, 325); також у російських і білоруських говорах mopn (СБГ, СБ 33–34); це слово аналізував Urbutis (1969 (2): 153–154); лит. tárpas. Людина, її зовнішність В історичних джерелах документовано окремі слова, що описують зовнішність людини, точніше — підкреслюють її фізичну ваду. У нашому матеріалі таким прикладом є слово kliszawy, значення якого в сучасних говорах змінилося: kliszawy «косий, кривий»: Kliszawy — це ноги так носить, ну так ставить ступні від себе, так ну назовні так ті ступні якось, ну пальці так, ноги — ніби kliszawy, ноги можуть бути прямі, тільки він, kliszawy, ставить їх так, ставить ноги навскіс Šv. Kliszawy — це такі криві ноги, від англійки люди часом таке мають, діти хворіють на англійку через недогляд Vid. Kliszawy Šiaul. Kliszawy — це коли ноги закидає, коли йде Kras. А kliszawy — це той, хто ходить kliszawie: вже йде людина, іде собі kliszawie, ноги в нього прямі, внизу ноги такого нема Lent. Kliszawy Buiv (Dwil 117). 62 Acta Linguistica Lithuanica LXVII Lietuvių kalbos skoliniai Lietuvos lenkų tarmėse Kliszawy Buiv (Grinaveckienė 1991: 51). Formą kłyszawy ‘luošas; šlubas; luošys’ nuo XVI a. antros pusės pateikia Kurzowa (Kurz 371); žodis dokumentuojamas ukrainiečių ir Seinų apylinkių lenkų tarmėse; baltarusių tarmėse: клыша́вы, клы-шава́ты, кліша́вы, клішава́ты ‘klisis’ (СБГ); lie. klìšas. 2. Друга група литуанізмів Слова, що утворюють цю численну групу литовських запозичень, не засвідчені ані в давніх писемних пам’ятках, ані в історичних словниках, тому досить складно визначити конкретний період їхнього проникнення до слов’янських (зокрема польської) мов. Деякі лексеми широко вживані й функціонують не лише в прикордонних білоруських говорах, а й у польських говорах, суміжних із литовськомовними територіями. Для встановлення часу побутування цієї численної, але недостатньо документованої литовської лексики особливо корисними були б дані лінгвістичної географії10. Припускається, що більшість цих запозичень потрапила до польських говорів у XIX ст. та першій половині XX ст. Білоруські варіанти цих слів трапляються в сучасному словнику північно-західних білоруських говорів. Зібрані лексикографічні дані дають підстави стверджувати, що більшість цих слів ширше не засвідчена в польській мові північного регіону ВКЛ. Вони можуть бути опосередкованими запозиченнями, які потрапили до польських говорів через білоруську мову, або становити нечисленну групу прямих запозичень, що своєю морфонологічною структурою відрізняється від відповідних запозичень у білоруській мові. Ці слова описують дещо інші сфери життя та діяльності сільських мешканців. Зовнішність людини, поведінка і властиві їй дії11 baladać się «теліпатися, хитатися»: Tak zaczepio i pociągneli po wyśpie, tyko głowa balada sie Lent. Baladać sia, zabładać się в околицях Аукштадваріса (Grinaveckienė 1977 137). У словнику польських говірок Карловича: baladać się «теліпатися, хитатися» (SGP). Слово трапляється в польських говірках Сейнів: baldać, baldać śe «стукати, грюкати; ходити;» 10 Дані лінгвістичної географії використовує у своїх працях і Зігмас Зінкявічюс, описуючи поширення лексичних литуанізмів у східнослов’янських і західнослов’янських мовах (точніше — у говірках цих мов); див. Zinkevičius 1984: 256–274, 1987: 46–52, 61–68. 11 Слова цієї тематичної групи становлять близько 25 відсотків усіх литуанізмів, уживаних у польських говірках Литви. Цю лексику розглядали в етнолінгвістичному та семантичному аспектах (Rutkowska, Sawaniewska-Mochowa 2012: 99–117). Зофія Саваневська-Мохова надала для статті цікавий матеріал із рукописного словника Антанаса Юшки. Straipsniai / Articles 63 K R I S T I N A R U T K O V S K A «швендяти, вештатися», а також baldyga «незграбний велетень, громіздка річ, яр» (СБ 75); лит. baldóti, baladóti «стукати(ся), грюкати(ся)»; balbotáć 1. «торочити, базікати»: Nu to on tylko sam mówi i mówi, czy tam prawda, czy nie prawda, ale on sam mówi, nu to już na takiego mówio, że bałbaťun, przyjdzi i bałboczy, nu bo on bałboczy i bałboczy, jedno nie kończył, drugo zaczyna Šv.; 2. «говорити невиразно»: Bałbotać, nu to znaczy bałboczy, że zrozumieć nie można, co on mówi Вірш.; 3. «про індика: видавати звук»: Indyki takim głosem bełboczo Lent.; bałbat`un «той, хто багато говорить, базіка»: Nu bałbat`un to ten, co dużo mówi Шв. Слово трапляється в польських говірках Сейнів і Білостока (СБ 74); у білоруських говірках балбата̀ць (СБГ); лит. balbatúoti; balbatũnas «базіка»; kropsztać się «робити те-се, поволі збиратися, поратися»: Monž tu kropszcy się i kropszcy się przy tej altance Jon; krapsztać «колупатися (у носі)...» (Otrębski 1931: 82); krapszta зневажл. «той, хто довго порається, повільний у роботі»: Krapszta ty, nadojadło już czekać, kiedy ty już zrobisz Arn. Слово засвідчене в прикордонних білоруських говірках: кропумацьца (СБГ); лит. krapštyti(s); kuciniáć «легко торкатися чутливих місць на тілі, лоскотати», pokuciniáć: Aj zbierali sie też tam, jak młode, to jak widzo, że chto boji sie tych łaskotkow, kuciniać, to jak pokucinia, czy tam pod pachy, czy podeszwy i to nazywali, że kucinia Шв.; zakuciniáć: Bywa chto bardzo boji sie, a tak z wielkich żartow czuć nie zakuciniajo, czuć aż nieżywy robi sie Шв. Слово засвідчене в білоруських говірках куйняць (СБГ); лит. kuténti, kutinėti; kurstać «спонукати, заохочувати когось щось робити, діяти»: Kurstać tak jego podjudzać, popędzać Майш. Kurstać (SGP). Слово засвідчене в прикордонних польських говірках (СБ 47); також у білоруських говірках: курстать (СБГ); це слово аналізував Urbutis (1969 (1): 64); лит. kùrstyti; łepaty зневажл. «з товстими губами»: Łempaty Паєж. Łempaty człowiek Крас (TurNiSzw 147); łampaty Шяуляй; łupaty: Łupaty mówią, że to już duże ma usta takie Lent. Łupaty (TurNiSzw 147); łupy «товсті губи»: Łupy в околицях Аукштадваріса (Grinaveckienė 1977: 139), Buiv (Grinaveckienė 1991: 51); łupacz «людина з товстими губами» (TurNiSzw 147). Слово łupa записане в прикордонних польських говірках СБ 31, а також у білоруських говірках лупа́ты (СБГ); це слово аналізував Urbutis (1969 (1): 64–65); лит. lū́pa ‘lūpa’, lūpótas «з товстими губами»; sznirpać «схлипувати»: Jak zaczyna płakać tak ot, może to będzie sznirpać. Nie, on nie płaczy, tylko sznirpi Паєж. A bywa i popłakać [...] popłaczy też sznirpi, czego sznirpisz, na dzieci mówią: czego sznirpisz, przest`ań sznirpieć Шв. Czego tam sznirpisz? Lent. Sznirpać Buiv (Grinaveckienė 1991: 53), sznirpotać (TurNiSzw 157); словничок Ящаніна наводить слово sznirpy «зневажл.: ніздрі» (WilJaszcz). Слово вживається в білоруських говірках шниршли «ніздрі»; лит. šnìrpti, tarmiškai šnirpóti «шморгати носом»; šnìrpšlės «ніздрі». 64 Acta Linguistica Lithuanica LXVII Lietuvių kalbos skoliniai Lietuvos lenkų tarmėse Назви повсякденних страв brzyzgły, zbrzyzły «кислий, прокислий (про молоко)»: Jeszcze do kwaśnięcia jeszcze nazywała sie brzyzła, brzyzła mleka, to trocha jak skwaśnijeji, ni to słodka, ni to kwasna. Nie nadaji sie, zbrzyzła mleka, prawda, że to ona ni tawo ni tamu ni nada Шв.; brzyzgły: Brzyzgle mleko Руд.; obrzyzły: Obrzyzłe mleko Паб.; obrzygyły: Obrzygyła mleka to troszeczka jak ona tylko zacznie kwaśnieć Карв.; obryzszy: Taka obryzszy, taka niasmaczna jeszcze mleka Аліон.; brzyły: Brzyłe mleko, to nigdzie nie jidzie takie, póki nie skwaśniej Падв.; brzyznąć «киснути (про молоко)»: Jak ciepło, to mleka bardzo prendko brzyźni Шв.; zbrzyznąć «скиснути, прокиснути»: Zimo to para dni trzeba czekać, żeby ona [mleko] zbrzyzła Шв. Слово засвідчене в білоруських говірках брызлы, абрызлы, абрызглы (СБГ); лит. brìgzti, apibrìgzti; burložka, burloha 1. «несмачна юшка». Mówili: a jaka tu dzisiaj zupa, tam buraczki czy kapusta, burlożka jakaść zgotowali Шв. Burloha, jak niesmacznie, to nazywajo: o, burlożka jakaści zrobiła Lent. Burloha na zupa nazywali, to taka jakaś nieudana zupa, za gęsta może była, może jakaś niesmaczna, nu słowem nieudana jakaś zupa, nieudanie zgotowali, to mówili, nagotowali burlohi Вірш.; burlunga: Tam jeden chłopak przychodzi starszy do mamy, mama, nie piecz żadnych tu blinow, bo ja cały dzień suchim jedzeniem, choć jakiej burlungi zgot uję zamiast zupy Від.; burluha: Ta zacirka bez niczego, pogotuje sie, wtenczas burluha i wydzie Руд. Чи ж це кисле молоко? Та це ж burluha. Швидше, якась burluha, а не юшка (WilJaszcz). burluga 2. «каша» в околицях Аукштадваріса (Grinaveckienė 1977: 137). Слово вживається в білоруських говірках бурлага, бурлёга, бурлёнга (СБГ), пор. СБ 139; лит. burliùgà, burliùngė. Назви рослин, дерев та їхніх частин atožėla «молода гілочка, пагін, що виріс зі стовбура чи кореня дерева»: I trawa, i tam i śliwki obeszedzszy takie atożęły, i od jabłeni, i bylica ta trawa, i łapuchi, a tam szto choczysz Шв. Atożyny puska drzewo Падв. Слово засвідчене в білоруських говірках ато́жыла (СБГ), пор. СБ 62; лит. atžalà, діал. лит. atãžala; brunduk «горіхове зерно, зернятко»: Brunduki te ciongali, te orzechi, wiewiórki do gniazdków swoich duplów Руд. Слово трапляється лише в білоруських говірках брунду́к, брунду́ль (СБГ), пор. СБ 99; лит. brándulas; jurginia, jurginja «садова рослина з родини складноцвітих із великими різнокольоровими квітами (Dahlia variabilis)»: Jurginia, a jakże. Aj, my mieliśmy tak dużo jurginii, nowoczesnej. Bardzo oni klopotliwe, te jurginii, że te kartofelki trzeba trzymać Від. Kiedyś jurgini a to żółta, nu i czyrwona jurginia, tam rozmaijta gatunki sadzili Шяуляй. Jurginja Падв. Jurginia, piwonia sadzili Крас; jurgina: U mnie jurginy wykasowali sie, drugie to majo Інтур; jorginia: [Які квіти зазвичай садили біля дому?] Ну Straipsniai / Articles 65 KRISTINA RUTKOVSKA різні, і жоржини, а й різні, різні кольори, мабуть, різні кольори, і червоні, і рожеві, і білі, і такі ну бульйонні, і жовті, і навіть чорні, різні кольори. Слово документується в околичних і російських говірках на території Литви (СБ 35), а також у білоруських говірках юргіня, вягіня СБГ; лит. jurginas; łębiaki, зменш. łębiaczki множ. «соковитий овочевий, трав’яний лист із товстою центральною жилкою; товста центральна жилка листка»: Nie ma kartofli, jedne łembiaki zrośli Virš. W runklach łambiaki i w buraczkach łambiaczki nazywajo sie Pal. A tak póki jeszcze ot łami sie to łembiaki, póki oni jeszcze rosno (буряки), to łembiaki, nu karmio świni ludzi, świniam, królikam, kuram, wszystkim dajo Лент. Слово засвідчене лише в білоруських говірках ламбы (СБГ); пор. СБ 69; лит. lañbas; okot «остюк, колосова ость»: Okot, te takie drobniańkie, wie, takie jak wońsiki. To juź oni bardzo czepkie, od jenczmieniu. I nałazi, to nazywa sie okot Від; akoty, koty. Буїв (Grinaveckienė 1991: 50). Слово засвідчене в білоруських говірках akambl (СБГ); лит. akúotas; stabar «стебло рослини без листя, стрижень»: Gotowali te stabary, kiedý nie trzeba liściaw i być, tych nałamion sie i gotujo, maliniak ten Інтур. Слово трапляється лише в білоруських говірках стабарок (СБГ); лит. stãbaras; žagary мн. ‘хмиз, суха гілка, хворост’: Це сухі хмизини, які вже висохлі гілки, то ну такі сухі хмизини палити в печі, колись палили в печі всі хмизини Šv. Це для очищення сажі вставляю хмизину й вибираю сажу Intur. Є тільки стінка, але хмизу не носять, тільки дрова Lent. Тут були такі кладки, то настеляли такий хмиз, щоб перейти, тут у цьому на роздоріжжі STarp. Žagar (SGP). Слово трапляється в білоруських говірках жага́ры (СБГ); пор. СБ 45; лит. žãgaras; žylwuci множ. «прутики сірої верби»: Koszyczki pletli žylwuci, te łozy, z žylwuciów, to i teraz plotą koszy z takich STarp; žylbuciki Буїв (Grinaveckienė 1991: 53); žylgucie (SGP). Слово трапляється в сейненських говірках (СБ 110), а також у білоруських говірках жългбу́ць, жългэйць (СБГ); лит. žilgas. Землеробство і тваринництво gil «дволинька, ґедзь, комашка»: Господарям найбільше дошкуляють ці мухи, комарі, а худобі — гілі, сліпаки й комарі теж, і мошки; мабуть, найбільше її кусають гілі Шв. Gili Вірш. Gili siadali [на корів], такі великі, як джмелі Падв. Ці гілі, такі великі мухи нападали на корів Карв. Gil околиці Аукштадваріса (Grinaveckienė 1977: 137). Були шершні, вони схожі на тих гілі Руд. Гілі кусають, якщо вжалять людину, то вона пухне. Тепер їх уже немає, ці гілі повиводилися Кар. То він ще більший, той ґедзь, ніж бонк. Бонки теж великі, тепер я вже не бачу тих бонків, а колись, коли був роїст, ліс, то там цієї нечисті було багато Лент. Gil Буїв (Grinaveckienė 1991: 51); gilować, zagilować «ганяти стадо худоби: бігати пасовищем»: Корова гілює, хвіст догори 66 Acta Linguistica Lithuanica LXVII Lietuvių kalbos skoliniai Lietuvos lenkų tarmėse догори й бігає полем Вірш. Так, коли спекотно й гілі кусають, корова загілювала й зривається, і прибігає, хвіст догори, і гілює; кажуть: «Корови гілюють». Ну, найчастіше корови гілюють на дощ; коли корови гілюють, то кажуть: завтра буде дощ. Шв. Гілюють, коли бонки кусають, чи там мухи, вже й забула Від. Колись гілювали корів, тепер і спекотно, а все одно не гілюють Карв. Корова гілює Раб. Gilować околиці Аукштадваріса (Grinaveckienė 1977: 138). Гілюють, коли їх кусають гілі [корови], коли вже гілі кусають Лент. Як літо, то вже хвости задерли й розбіглися, корів кусають гілі Руд. Коли ці бонки покусають, тоді корови гілюють, бігають СТарп. Gilować Буїв (Grinaveckienė 1991: 51). Слово трапляється в околицях Балстогє та в російських говірках на території Литви (СБ 29, 44); також у білоруських говірках: гіль, гіляваць (СБГ); лит. gylỹs, gyliúoti; grambul «жук»: По деревах лазять, такі руді, жовті, ґрамбулі Кар; grumbal: Ґрумбалі — це, буває, жуки-червонотілки; як гречку сіяти, то такі жовтуваті жучки; ґрумбалями можуть називати майже будь-якого жука Руд. Слово засвідчене лише в білоруських говірках егамбўль (СБГ, пор. СБ 65); лит. grambuolỹs; gułda «місце в соломі, де свиня вляглася перед опоросом»: То така, як гніздо собі робить свиня, ґулда, вистеляє солому Лент. Слово трапляється в білоруських говірках гӯлма (СБГ); пор. СБ 65; це слово в білоруських говірках аналізував Urbutis (1969 (1): 54); лит. gùlta, gùltas; margajka «строката корова»: Як кому спаде на думку, так і називає (корову). І йодайка, і маргайка, і чорнуха, і двілайка. Називали не через масть Паб. Маргайкою називали строкату, то маргайка, то руда Інтур; margojka: Маргойка — то зірочка, плямиста Аліон. Маргойка або двілойка — то вже радше темна корова Керн; margocha: Корову буває називають і чорнулькою, і красулькою, і маргохою Лент. Маргоха корова, пам’ятаю, так називали Крас. Корів називали лисоха, маргоха, коли такі плями СТарп. Маргоха — то чорнуха, по-різному корів називали Лент; margula: І красуля, і маргула, чорнулька СТарп; marga Буїв (Grinaveckienė 1991: 51); margiuk «ім’я строкатого собаки, теляти, бика» Буїв (Grinaveckienė 1991: 51). Засвідчені такі форми слова: margojka, margiala, margialka на території Вільнюса (СБ 80), у білоруських говірках лише форма маргёль «строкатий бик, строкань» (СБГ); лит. margė «строката корова»; pejsować «повторно молотити ячмінь, щоб осипалися остюки»: То пейсує ячмінь, у нього є остюки, і він б’є по зерну, оббиває ті остюки, а потім віє Руд; pojsować, wy- pojsować дієсл. (SGP); pejsać околиці Аукштадваріса (Grinaveckienė 1977: 142); pojsać Буїв (Grinaveckienė 1991: 52); pejsany «побитий» околиці Аукштадваріса (Grinaveckienė 1977: 142). Слово засвідчене в місцевих польських говірках (СБ 48); також у білоруських говірках: нёцкаў, ноўцаваць, нзйцау (СБГ), лит. paisýti; žaginie мн. «дві збиті одна до одної огорожі з жердин для сушіння сіна чи зернових»: [На чому колись сушили люпин?] А то були жагіні; як літо дощове, то й сіно на них сушили Карв. Картопляник то для плотів, такі жагіні ставили, а жито ставили в Straipsniai / Articles 67 KRISTINA RUTKOVSKA snopki Jon. Колись картоплю на žągini накладали, сушили коровам Шяуляй. Žągini збивали з галявин; якщо не можна було висушити (сіно), то клали на ці žągini. Канюшина вже сушила на žągniach Пал. Žągini Буїв (Grinaveckienė 1991: 530). Слово задокументоване в російських говірках Литви (СБ 30) і білоруських говірках жагіні (СБГ); про поширення цього слова в білоруських говірках див. Urbutis 1969 (1): 59–60; лит. žaginys «колода з необрубаними гілками; розгалужений стовп, що нагадує драбину», пор. інші значення в LKŽ. Традиційні народні звичаї skwierstula «свіже м’ясо, яке після забою свині роздають сусідам або знайомим; спільне частування після забою»: Як заріжуть порося, це називається skwierstula, кажуть, запрошують кого-небудь: «Ну, то приходьте сьогодні до мене на skwierstula». Колись тесть мого чоловіка запрошував до доньки: «Приходь, — каже, — на skwierstula, тоді-то й тоді будемо колоти» Паеж. Коли заріжуть, ну, це skwierstula; кому дадуть, то вже підсмажать йому, дадуть, коли вже skwierstula Лент; skwarstula: Людина, яка допомагала господареві забити цю свиню, ну, то вже зробила вечерю, це вже окремо, але казали, що ще отримала skwarstuli. Skwarstula означає шматок м’яса, їй дали шматочок тієї свининки Вірш. skierstuli мн.: Ну, таке частування називається skierstuli; треба послати туди skierstuli для сестри чи для сусідки Шв. Skierstuli Буїв (Dvil 121). Skierstuli Лент; skwierstula: Приходять на skwierstula, ну, тоді готують той юшник із цієї крові, таку юшку, там смажать, уже пригощають цим м’ясом STarp; skierstuwi мн.: Skierstuvi заносять (сусідам), шматочок м’яса Руд. Skierstuvi околиці Аукштадваріса (Grinaveckienė 1977: 143); skwierstuny мн. Буїв (Dwil 121); skwiarsty, skwir stuli мн. Буїв (Grinaveckienė 1991: 52); świarstuny мн.: Ми там у сусідів на świarstunach були Падв. Laučiūtė навела слово skierstuny з польських говірок околиць Вільнюса (СБ 84); трапляється в білоруських говірках: скарстуля, сквярсту-ля (СБГ); лит. skerstuvės; ważyniać się «кататися з гірки на Масницю»: На Масницю треба важинятися, тоді льон буде великий, виросте. Кажуть, льон треба витягнути Меж. Ну, такі сани були: коли насідає п’ятеро чи шестеро, і на тих санях з гори — то на Масницю важинялися Лент. Ważyniać sia Laučiūtė задокументувала слово в білоруських і польських говірках СБ 43; у білоруських говірках на території Литви трапляється важаняцца (СБГ); лит. važinėtis; wircinka «нанизані речі, низка, в’язка, що продається на Казюковому ярмарку»: Ну і приносить такі бублики, нанизані, може, на вонгу, на ту вєрцину; мусила називатися вєрцинка, така нитка Вид. Вєрцина. Здебільшого кажуть «бублики». О, коли їздили на Казюка, то цього було, ой, каже, купила вєрцину, а моя тітка поїхала до Вільнюса, купила вєрцину тих бубликів, а на Казимира було велике 68 Acta Linguistica Lithuanica LXVII Lietuvių kalbos skoliniai Lietuvos lenkų tarmėse бруд, той шнурок розірвався, і та вєрцина бубликів упала в бруд Паеж. Купила вєрцину бубликів Без. Бублики були більші, то й вєрцинка була більша STarp. Слово трапляється в білоруських говірках: біпуіна (СБГ), лит. virtinė «щось нанизане, підвішене на мотузці». 3. Третя група литуанізмів Слова цієї останньої групи не є широко вживаними — вони задокументовані лише на території Литви. Цих слів немає в словниках білоруської мови; їх можна трактувати як безпосередні запозичення з литовської мови в польські говірки. На підставі зібраних даних про діалектну лексику на території Литви та спогадів інформантів висувається припущення, що запозичення з’явилися на початку XX ст. Вони утворюють такі самі тематичні групи, як і слова в раніше розглянутих групах. Тваринництво dźwiły «темно-рудий, буланий (напр., про велику рогату худобу)»: Колись корови були руді й булані, шерсть така темна, темна Most; dwihy (TurNiSzw 138); dwilajka «булана корова»: Як ріг настане, так її й називають [корову]. І руденька, і строката, і чорнуха, і буланка. Називали не через колір Pab. Dwilajka (TurNiSzw 138); dwilojka: Строкатка або буланка — це вже більш темна корова Kern. Dwilojka (TurNiSzw 138). Вежбовський зафіксував це слово в білоруських і польських говірках Віленського краю: білор. дзвілі, пол. dviły (СБ 45); лит. dvỹlai; inksžtyr «личинка паразита великої рогатої худоби під шкірою»: Цих інкшти́рів було багато. Такі великі ґулі, це такі мухи, як консайо Pab. Казали «ґури», коли хтось говорив «інкшти́ри». Казали, що метелик відкладав ці яйця Karv. Інкшти́ри видавлювали, це такий черв'як: витягнеш його, ці мухи, ґедзі такі літають і жалять, і тоді утворюється ґуля, а в тій ґулі буває такий черв'як Ūta; jinksžtyr (TurNiSzw 143). Jinksztyr в околицях Аукштадваріса (Grinaveckienė 1977: 138), у Buiv (Grinaveckienė 1991: 51); inksztir: Інкшти́ри бувають найчастіше, коли худоба худа. І тепер бувають інкшти́ри. Колись їх видавлювали, в Аліоні було багато інкшти́рів. Ну, тут такі називалися інкшти́ри, самі так стискали, і виходили такі білі, а потім купували якісь ліки й мастили, тоді вони вилазили Intur; inkszczur: Їх називали інкшчурами, такі ґулі, треба було чимось мастити, видавлювати їх, тих черв'яків, у теляти чи у корови Kras; inkszczyr: Інкшчи́рів видаляли чимось на кшталт гачка, чи чим хто мав; якщо сильно видавити, то вони бували у дуже худих корів, ті інкшчи́ри Rud. У СБ подано форму, записану в польських говірках Турсас (СБ 78); лит. inkštìras; Straipsniai / Articles 69 KRISTINA RUTKOVSKA kukula «свиня»: Кукула, кукула, і свиня покликана. Адже вона знає голос господаря Pab. Отрембський документує слова kukucia, kukut’ka, kukcia у польських говірках Віленського краю (СБ 80); лит. kukùlė; szemy «про масть коня: сірий»: Сірі коні — їх так і називали сірими Jon; szamowaty «про масть коня або корови: сірий»: Ну, такий буває ні то сірий, ні то гнідий, такий, такий шамуватий, по-моєму, такий. Ну і такі бувають, ну шамуватий, він такий, і шерстка в нього буває і білувата, і темна, така сіра масть Lent. Такі сірі, шамуваті корови Kras. Сіра, така шамувата корова [була] STarp; szamocha «про масть корови: сіра»: Шамоха — така темна бордова, такий колір, у нас така була в колгоспі STarp. Буває така шамувата корова, ну, вона така з відтінками, то називали її шамоха Lent; також szemka: Шемка — це сіра, така шамувата корова STarp; szemajka (TurNiSzw 157). Лаучюте документує це в польських говірках Литви (СБ 84); лит. šėmas. Назви рослин і атмосферних явищ paparč «рослина зі спорами й великим розсіченим листям (Dryopteris)»: Пішов шукати папороть у лісі Intur; paporciowy «папоротевий» (TurNiSzw 150); лит. papartis; pušnia «насипаний вітром замет»: Наметало таких заметів, таких заметів, що замети врівень із будинком, навпроти будинку стоїть другий будинок зі снігу Šv. Бувають замети, завірюха, не можна вийти. Бувало, з кіньми їдуть навколо села Intur; лит. pusnìs; warnalėszy «рослина родини айстрових із широкими округлими листками й великими чіпкими плодами (Arctium)»: Варналеші, варналеші — це ті самі реп'яхи Šv; warnaleszy: Варналеші — така рослина, що чіпляється до волосся, як ґудзики Jon; лит. varnalėša. Назви страв łapienia «суп із листя (бурякового чи іншого)»: Як бабуся розповідала, були і лапеня, і шупеня — суп. Лапеня була з листя кропиви, ну і трохи картоплі туди ще додавали: хто шкварки клав, хто білив, хто їв пісним Rud. Ну, то лапеня з буряків, бо з листочків. По-нашому — ботвиння. Щавлевий суп — це теж лапеня Dub. Лаучюте наводить білор. лексему лапеня з околиць Вільнюса (СБ 47); лит. lapiẽnė; szupienia «каша, зварена із зерна й подана солодкою»: Овес варили, потім сушили, потім у жорнах перетирали, тоді були такі крупинки і так махаєш, махаєш, увесь цей остюк, луска відходить, а тоді варять, заливають солодкою водою з цукром, ну й така була шупеня Rud; szupienie (SGP). Лаучюте документує це лише в польській мові, спираючись на польські словники: szupienia, szupienie, szuponia (СБ 70 Acta Linguistica Lithuanica LXVII Lietuvių kalbos skoliniai Lietuvos lenkų tarmėse 84); Курзова документує це слово в польських говірках Литви (Kurz 437); лит. šiupinỹs «каша, зварена з гороху, бобів, круп, картоплі або житнього борошна, м'яса тощо»; szwilpiki мн. 1. «галушка, скручена з хлібного тіста». Швільпіки робили також із цього хлібного тіста. Тісто виберуть, трохи борошном обсиплють, щоб можна було розкачати, поріжуть на шматочки й зварять у киплячій воді, а потім олію чи масло — так називали швільпіки, хлібні швільпіки Mež. 2. «млинці з вареної картоплі й борошна, із начинкою або без неї». Швільпіки — це не бонди, тут більше білоруською говорили, це були какори. Вона зварить картоплю, розтовче її, додасть трохи борошна, ну і начинить грибами, хто яким м'ясом, хто печінкою, їх зліплять і поставлять у піч, печуть, а потім підсмажать на маслі чи сметані, хто морквою начиняв Rud. І так просто пекли (ці млинці), таких тоненьких напечеш — швільпіки Kras. Називали їх швільпіками й какорами, пекли на блясі STarp. Szwilpiki (Wilłaszcz); лит. švilpūkai; švilpikiai. 4. Четверта група литуанізмів Досить велику групу прямих запозичень становлять також новітні запозичення, що виникають унаслідок активного впливу литовської мови на польську. Вони спонтанно з’являються в мовленні інформантів, уживаються нерегулярно й описують найновіші явища; ці лексеми лише частково адаптовані в мові. Ось деякі приклади: aukletoja ‘педагогиня, вихователька’ – лит. áuklėtoja; duje мн. ‘газ’ – лит. dùjos; łajda ‘телевізійна програма’ – лит. laidà; plant ‘шосе, дорога’ – лит. pléntas; sklip ‘земельна ділянка для будівництва будинку’ – лит. sklẏpas; połapinia ‘намет’ – лит. palapinė. ВИСНОВКИ Аналіз лексичних литуанізмів, що функціонують у польських говірках Вільнюського, Тракайського, Ширвінтського та Молетського краю, показав, що: 1) збереглася невелика група запозичень XVI–XVIII ст. (у говірках переважають запозичення зі зміненими значеннями), а 2) найбільшу групу запозичень, що функціонує в білоруських і польських говірках на території Литви, становлять так звані контактні литуанізми (Мартынов 1965: 90). Вони утворюють інші семантичні категорії, ніж лексеми, зафіксовані в письмових джерелах, і свідчать про часті контакти багатоетнічних спільнот у господарській і культурній діяльності (це слова, що описують зовнішність людини, властиві їй дії та поведінку, а також лексеми на позначення тваринництва, землеробства, духовних і матеріальних цінностей та назв страв). Запозичення з литовської мови, що функціонують у польських говірках, демонструють вплив литовської та білоруської мов на польську мову досліджуваних місцевостей, який тривав століттями. Більшість Straipsniai / Articles 71 KRISTINA RUTKOVSKA литуанізмів, уживаних у польських говірках, широко задокументована в білоруських говірках, що може свідчити про надходження цих запозичень до польської мови через білоруські говірки12. На підставі наведених мовних даних можна припустити, що польські говірки на досліджуваній території формувалися під впливом білоруської мовної основи13. З аналізу наведених лексичних литуанізмів видно, що запозичення спочатку потрапляли до білоруських говірок, сформованих на основі литовського субстрату14, а вже згодом переходили до польської мови. Можливо, докладніші дослідження (якби їх сьогодні ще можна було провести), присвячені функціонуванню давньої білоруської мови за часів Великого князівства Литовського, зокрема визначенню поширення розмовного різновиду цієї мови серед сільського населення, а також встановленню меж білоруського етносу на території Литви, дали б змогу охарактеризувати значення білоруської мови для процесу полонізації литовських селян у середині XIX ст. СКОРОЧЕННЯ НАЗВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ Alion – Альоніс, Ширвінтський р-н Arn – Арніоніс, Молетський р-н Bars – Барскунаї, Ширвінтський р-н Bez – Бездонис, Вільнюський р-н Buiv – Буйвиджяй, Вільнюський р-н Dub – Дубінгяй, Молетський р-н Intur – Інтурке, Молетський р-н Jon – Йонішкіс, Молетський р-н Kar – Karaižiškės, Тракайський р-н Karv – Karvys, Вільнюський р-н Kern – Kernavė, Ширвінтський р-н Kras – Krasnapolis, Тракайський р-н Lent – Lentvaris, Тракайський р-н Maiš – Maišiagala, Вільнюський р-н Mež – Mežionys, Вільнюський р-н Most – Mostiškės, Вільнюський р-н Nem – Nemenčinė, Вільнюський р-н Pab – Paberžė, Вільнюський р-н Padv – Padvarionys, Вільнюський р-н Paež – Paežėriai, Вільнюський р-н Pal – Paluknys, Тракайський р-н Rud – Rūdiškės, Тракайський р-н STarp – Senasis Tarpupis, Тракайський р-н Šiaul – Šiauliai, Ширвінтський р-н Šv – Šventininkai, Вільнюський р-н Ūta – Ūta, Молетський р-н Vid – Vidugiriai, Молетський р-н Virš – Viršuliškės, Вільнюський р-н 12 Вінцас Урбутіс подав подібні зауваги у своїй статті, досліджуючи литуанізми в сучасній білоруській мові; він також звернув увагу на нерівномірний хронологічний розподіл литуанізмів і різне ареальне поширення (Urbutis 1969 (2): 159–160). 13 Такі висновки робилися у статтях Валерія Чекмона (тут наведено посилання лише на ті публікації, які були присвячені розгляду мовної ситуації у Вільнюському краї та прилеглих до нього територіях (Чекман 1982, 1995; Čekmonas 1999). Польський науковець Януш Рігер неодноразово висловлював думку про білоруську мовну основу, що сформувала польські говірки на територіях Вільнюса й Тракая (Rieger 2006: 39). Прихильник цієї гіпотези Лешек Беднарчук стверджує, що в історичні часи територіальні межі білоруської мови були значно ширшими й простягалися далі, ніж територія Вільнюса й Тракая (Bednarczuk 1999: 103). 14 Питання литовського субстрату на території Білорусі сьогодні вже не викликає значних сумнівів; див. присвячені цій проблемі статті литовських, білоруських і російських науковців та обширну бібліографію у виданні: Судник Т. М., ред., 1980: Балто-славянские этноязыковые контакты. Москва: Наука. 72 Acta Linguistica Lithuanica LXVII Lietuvių kalbos skoliniai Lietuvos lenkų tarmėse ŠALTINIAI Jabl – Jablonskis Konstantinas 1941: Lietuviški žodžiai senosios Lietuvos raštinių kalboje 1: Tekstai. Kaunas: Lietuvos istorijos draugija. Kurz – Kurzowa Zofia 1993: Język polski Wileńszczyzny i kresów północno-wschodnich XVI–XX w. Warszawa-Kraków: PWN. LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas, elektroninis variantas, redaktorių kolegija: Gertrūda Naktinienė (vyr. red.), Jonas Paulauskas, Ritutė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jolanta Zabarskaitė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005. Prieiga internete: www.lkz.lt. LKŽK – Lietuvių kalbos žodyno kartoteka su papildymais. SEJL – Smoczyński Wojciech 2007: Słownik etymologiczny języka litewskiego. Wilno: Uniwersytet Wileński. SEJP – Boryś Wiesław 2005: Słownik etymologiczny języka polskiego. Kraków: Wydawnictwo Literackie. SEJPSŁ – Sławski Franciszek 1952–1982: Słownik etymologiczny języka polskiego 1–5. Kraków: Towarzystwo Miłośników Języka Polskiego. SGP – Karłowicz Jan 1900–1911: Słownik gwar polskich 1–4. Kraków: Nakł. Akademii Umiejętności. SPGL – Rieger Janusz, Masojć Irena, Rutkowska Krystyna 2006: Słownictwo polszczyzny gwarowej na Litwie, Warszawa: DiG, 119–455. TurNiSzw – Zasób leksykalny polskiego dialektu ludowego Wileńszczyzny okresu międzywojennego utrwalony w pracach H. Turskiej, K. Nitscha i H. Szwejkowskiej (opracowała I. Grek–Pabisowa). – Acta Baltico–Slavica 26, 129–177. Tur – Regionalne słownictwo Wileńszczyzny okresu międzywojennego utrwalone w pracy H. Turskiej Język polski na Wileńszczyźnie (opracowała I. Grek–Pabisowa). – Acta Baltico–Slavica 26, 121–129. WilJaszcz – Rieger Janusz 1996, 1999: Słownictwo „wileńskie“ ze zbioru Leonarda Jaszc zanina. – Język polski dawnych Kresów Wschodnich 1, Warszawa: DiG, 79–109; tęsinys: Słownictwa „wileńskiego” ze zbiorów Leonarda Jaszc zanina ciąg dalszy. – Język polski dawnych Kresów Wschodnich 2, Warszawa: DiG, 57–77. Dwil – Dwilewicz Barbara 1997: Język mieszkańców wsi Bujwidze na Wileńszczyźnie, Warszawa: DiG. ГСБМ – Гістарычны слоўнік беларускай мовы: выпуск 1–32, рэд. А. М. Булыкі, А. І. Жураўскага. Мінск: Беларуская навука, 1982–2012. СБ – Лаучюте Юрате Алоизовна 1982: Словарь балтизмов в славянских языках. Ленинград: Наука. Ленинградское отделение. Straipsniai / Articles 73 KRISTINA RUTKOVSKA СБГ – Слоўнік беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча 1–5, рэд. Юзэфа Фларьянаўна Мацкевіч. Мінск: Навука і тэхніка, 1979–1986. СБМ – Насовіч Іван І. 1983: Слоўнік беларускай мовы. Мінск: Беларуская Савецкая Энцыкляпэдыя. СГБ – Сцяшковіч Таццяна Піліпаўна 1972: Матэрыялы да слоўніка Гродзенскай вобласці. Мінск: Навука і тэхніка. ЭСБМ – Этымалагічны слоўнік беларускай мовы 1978–2007: выпуск 1–12, рэд. Віктар Уладзіміравіч Мартынаў, Генадзь Афанасьевіч Цыхун. Мінск: Навука і тэхніка. ЭСРА – Фасмер Макс 1964–1973: Этимологический словарь русского языка, Москва. ЭССЯ – Этимологический словарь славянских языков 1974–2003: выпуск 1–30, ред. О. Трубачев, Москва: Наука. LITERATŪRA Bednarczuk Leszek 1994: Stosunki etnolingwistyczne na obszarze Wielkiego Księstwa Litewskiego. – Acta Baltico-Slavica 22, 109–124. Bednarczuk Leszek 1999: Litewsko-słowiańskie pogranicze językowe w pierwszej połowie XX wieku w świetle badań Olgierda Chomińskiego. – Acta Baltico-Slavica 24, 95–106. Čekmonas Valerijus 1999: O bilingwizmie polsko-litewskim i litewsko-polskim na Dence (czyli na północno-wschodnich obszarach Wileńszczyzny). – Sytuacja językowa na Wileńszczyźnie. Warszawa: Elipsa, 28–39. Grek-Pabisowa Iryda 1993: O charakterze związków języka litewskiego z gwarami rosyjskimi i polskimi. – Lietuvių kalbotyros klausimai 30, 54–60. Grek-Pabisowa Iryda 1997: Językowa rzeczywistość na Kresach północno-wschodnich. – Kresy – pojęcie i rzeczywistość. Warszawa: SOW, 145–179. Grinaveckienė Elena 1977: Lietuviškos kilmės leksika Aukštadvario lenkų šnektoje. – Lietuvių kalbotyros klausimai 17, 133–142. Grinaveckienė Elena 1983: Lietuviškos kilmės leksika Lietuvos paribio baltarusių šnektose. – Lietuvių kalbotyros klausimai 22, 182–204. Grinaveckienė Elena 1991: Buivydžių apylinkių (Vilniaus r.) lenkų šnektos lituanizmai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 29, 47–64. Laučiūtė Jūratė 2007: Baltiškos kilmės vardadžodžių galūnių likimas šiaurės slavų kalbose. – Res humanitariae 2, 85–102. 74 Acta Linguistica Lithuanica LXVII Lietuvių kalbos skoliniai Lietuvos lenkų tarmėse Otrębski Jan 1931: Litunizmy słownikowe w dialekcie polskim na Wileńszczyźnie. – Język Polski 16, 79–85. Rieger Janusz 2006: Polszczyzna gwarowa na Litwie. – Janusz Rieger, Irena Masojć, Krystyna Rutkowska. Słownictwo polszczyzny gwarowej na Litwie. Warszawa: DiG, 11–48. Rutkowska Krystyna 2006: Lituanizmy leksykalne w gwarach polskich na Litwie. – Janusz Rieger, Irena Masojć, Krystyna Rutkowska. Słownictwo polszczyzny gwarowej na Litwie. Warszawa: DiG, 73–108. Rutkowska Krystyna 2007: Z zagadnień chronologii zapożyczeń litewskich w gwarach polskich z terenu Litwy. – Prace Filologiczne 53, 487–502. Rutkowska Krystyna 2008: Świadomość narodowa a język ludności wiejskiej na pograniczu polsko-białorusko-litewskim. – Prace Filologiczne 54, 345–366. Rutkowska Krystyna 2008a: Język a tożsamość na pograniczu polsko-litewskim. – Tożsamość - język - rodzina: z badań na pograniczu słowiańsko-bałtyckim. Warszawa: SOW, 53–68. Rutkowska Krystyna 2010: O pojemności semantycznej zapożyczeń leksykalnych z języka litewskiego funkcjonujących w polszczyźnie gwarowej na Litwie. – Językowe i kulturowe dziedzictwo Wielkiego Księstwa Litewskiego. Księga jubileuszowa na 1000-lecie Litwy, red. J. Mędelska i Z. Sawaniewska-Mochowa. Bydgoszcz: Wydawnictwo Uniwersytetu Kazimierza Wielkiego, 342–348. Rutkowska Krystyna, Sawaniewska-Mochowa Zofia 2012: Zapożyczenia litewskie dotyczące człowieka w gwarach polskich na Litwie. Aspekt semantyczny i etnolingwistyczny. –Baltistica. VIII Priedas, XI Baltistų kongreso straipsnių rinkinys, 99–117. Smoczyński Wojciech 2001: Język litewski w perspektywie porównawczej. Kraków: Wydawnictwo UJ, 445–460. Smułkowa Elżbieta 2002: Białoruś i pogranicza. Studia o języku i społeczeństwie. Warszawa: Wydawnictwo UW, 242–257, 272–283. Tekielski Krzysztof 1980: Lituanizmy leksykalne w dialekcie okolic Podbrzezia i Niemenczyna. – Acta Baltico–Slavica 13, 62–73. Turska Halina 1995: O powstaniu polskich obszarów językowych na Wileńszczyźnie, wstęp i opr. V. Čekmonas. Vilnius (przedruk z r. 1939). Urbutis Vincas 1969 (1): Dabartinės baltarusių kalbos lituanizmai. – Baltistica 5, 43–68. Urbutis Vincas 1969 (2): Dabartinės baltarusių kalbos lituanizmai (tęsinys). – Baltistica 5, 149–162. Urbutis Vincas 1984: Slavų kalbų pseudobaltizmai. – Baltistica 20(1), 30–38. Straipsniai / Articles 75 KRISTINA RUTKOVSKA Walczak Bogdan 1982: Z zagadnień etymologizacji zapożyczeń romańskich w języku polskim. – Język–teoria–dydaktyka. Kielce: Wyższa Szkoła Pedagogiczna, 172–194. Zdaniukiewicz Alojzy Adam 1972: Gwara Łopatowszczyzny. Fonetyka, fleksja, słownictwo. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich. Zinkevicius Zigmas 1974: Alojzy Adam Zdaniukiewicz, Gwara Łopatowszczyzny. Fonetyka, fleksja, słownictwo. – Baltistica 10, 207–214. Zinkevicius Zigmas 1984: Lietuvių kalbos istorija 1. Vilnius: Mokslas, 255–275. Zinkevicius Zigmas 1987: Lietuvių kalbos istorija 2. Vilnius: Mokslas, 46–52, 61–68. Аксамитов Анатоль 2000: Белорусско-литовская лексико-фразеологическая интерференция. – Acta Baltico-Slavica 25, 89–104. Гринавацкене Эляна, Мацкевич Юзефа Ф., Романович Елена М., Чеберук Елена И. 1975: Бытовая лексика литовского происхождения в Западной Белоруссии. – Lietuvių kalbotyros klausimai 15, 163–195. Лаучуоте Юрате Алоизовна 1973: Тематические особенности балтизмов в славянских языках. – Baltistica 11 (2), 155–164. Лаучуоте Юрате Алоизовна 1975: Терминология обработки дерева (заимствования из балтийских языков в славянские). – Lietuvių kalbotyros klausimai 15, 145–161. Лаучуоте Юрате Алоизовна 1982: Словарь балтизмов в славянских языках. Ленинград: Наука. Ленинградское отделение. Мартынов Виктор Владимирович 1965: Типы лексических балтизмов в белорусских диалектах. – Acta Baltico-Slavica 9, 90. Чекман Валерий Николаевич 1972: К проблеме литовско-белорусских лексических связей. – Baltistica, 8(2), 147–156. Чекман Валерий Николаевич 1982: К социолингвистической характеристике польских говоров белорусско-литовского пограничья. – Studia nad polszczyzną kresową 1, 123–138. Чекман Валерий Николаевич 1995: Предисловие. – Галина Турска. О происхождении польскоязычных ареалов в Вильнюсском крае. Vilnius: Mintis, 3–58. 76 Acta Linguistica Lithuanica LXVII Lietuvių kalbos skoliniai Lietuvos lenkų tarmėse Lithuanian borrowings in Polish dialects in Lithuania SUMMARY The subject of the description in this article is a large amount of lexical borrowings from the Lithuanian language which function in Polish dialects in Lithuania. The expressions recorded in the dense areas where the Polish language is primary, that is in the Vilnius and Trakai regions as well as in parts of the Širvintos and Molėtai regions, have been analysed. The comparative chronological analysis of lithuanian borrowings as well as the analysis on the transfer of the Baltic lexis into the Slavic dialects have been made. The verification of the historical dictionaries and vocabulary collected in the lexical studies of dialects shows that these expressions form several chronological layers (from the sparsely used 16th century borrowings till the latest borrowings that continue penetrating). The thematic comparison may indicate the variety of inter-ethnic relations on the former lands of the Grand Duchy of Lithuania. The indirect borrowings dominate due to the fact that a lot of borrowings penetrated into the Polish dialects through Belarusian. This fact may be used as a linguistic evidence confirming the thesis about the Belarusian origins of the new Polish dialects in Lithuania. Įteikta 2012 m. rugsėjo 3 d. KRISTINA RUTKOVSKA Vilniaus universitetas, Polonistikos centras Universiteto g. 3, LT-01513 Vilnius, Lietuva [email protected] Straipsniai / Articles 77