Lietuvių tarmių tinklas: jo ištakos ir optimizacija

DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ Інститут литовської мови Напрями наукових досліджень: геолінгвістика, діалектологія балтійських мов, синхронна й діахронна акцентологія, морфонологія, історія мови, історія литовського мовознавства. МЕРЕЖА ЛИТОВСЬКИХ ДІАЛЕКТІВ: ЇЇ ВИТОКИ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ Мережа литовських діалектів: витоки й оптимізація АНОТАЦІЯ Початок геолінгвістики в Литві пов’язаний із діяльністю мовознавця Антанаса Саліса. У статті наведено аргументи, які доводять, що творці Атласу литовської мови (1977–1991) загалом спиралися на доробок Саліса та його помічників: вони користувалися тією самою, але дещо скоригованою мережею населених пунктів. Мережа пунктів Атласу литовської мови не змінилася й після утвердження сучасної класифікації литовських діалектів. Так збереглася можливість подальшого спостереження за розвитком литовських діалектів і їх дослідження. АНОТАЦІЯ Витоки геолінгвістики в Литві пов’язані з діяльністю мовознавця Антанаса Саліса. У статті наведено аргументи на підтвердження того, що автори Атласу литовської мови (1977–1991) переважно спиралися на доробок Саліса та його колег: вони використовували ту саму мережу населених пунктів, дещо її скоригувавши. Мережа пунктів Атласу не змінилася зі встановленням сучасної класифікації литовських діалектів. Завдяки цьому збереглася можливість надалі спостерігати за розвитком литовських діалектів і вивчати його. Фундаментальна праця литовської геолінгвістики Атлас литовської мови (1. Лексика — 1977, 2. Фонетика — 1982, 3. Морфологія — 1991)1 представила литовські діалекти на 376 картах і в коментарях до них. Загалом описано близько 560 мовних явищ, подано понад два 1 За цю працю 1994 року авторам Атласу литовської мови (Казюсу[i] Моркунасу, Алоїзасу Відуґірісу та ін.) було присуджено наукову премію Литовської Республіки. КЛЮЧОВІ СЛОВА: геолінгвістика, класифікація литовських діалектів, Атлас литовської мови, мережа населених пунктів (пунктів). КЛЮЧОВІ СЛОВА: геолінгвістика, класифікація литовських діалектів, атлас діалектів, мережа пунктів. Straipsniai / Articles 71 DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ тисячі найрізноманітніших термінів з усієї території поширення литовської мови; зібрано понад 700 000 картотечних карток (LKA I 11–12, Morkūnas 1980: 45–46, BKA 2009: 41). Однак історія написання самої цієї праці досі мало відома. Особливо мало досліджено передісторію Lietuvių kalbos atlaso: підготовчі й організаційні роботи, інструкції зі збирання та накопичення матеріалу, методична й методологічна підготовленість дослідників. Мета цієї статті — надати науковій спільноті інформацію, яка не лише докладніше ознайомить із підготовкою Lietuvių kalbos atlaso, а й уточнить уже наявні дані про початок геолінгвістики в Литві. Об’єкт дослідження — записи реєстрації діалектного матеріалу, що зберігаються в книгах в Архіві діалектів Відділу історії мови та діалектології Інституту литовської мови. Для узагальнення даних аналізу застосовано метод комп’ютерної картографії. LIETUVIŲ KALBOS ATLASO RENGYBOS ISTORIJA: ŠALTINIAI Атлас литовської мови. Хоча роботи з литовської діалектології почали організовувати відразу після заснування Інституту литовської мови, певний час вважали, що мережа литовських діалектів пов’язана зі збиранням даних для Атласу литовської мови, і що тоді було створено проєкт основної карти географії слів (Mikulėnienė 2008: 17–18). У «Вступі» до Атласу литовської мови міститься чимало натяків, що підтверджують це, наприклад: «Підготовка „Атласу литовської мови“ — робота, що потребує багато сил, часу й коштів; умови для неї були створені лише за радянської влади. За спеціальною програмою систематичне збирання матеріалу для атласу з усіх діалектів литовської мови (понад 700 населених пунктів) розпочалося 1950 року й тривало майже два десятиліття» (LKA I 5). На тогочасній території Литовської РСР діалектний матеріал збирали у 703 (згодом 704) населених пунктах (відстань між ними становила приблизно 10–12 км). На самому початку роботи (отже, можна зрозуміти, що в п’ятдесятих роках) було також пронумеровано населені пункти, які належало дослідити: почавши з найпівнічніших населених пунктів, наскільки це було можливо, дотримувалися «горизонтальної лінії», нумеруючи їх за зростанням у східному напрямку (LKA I 11). Це свідчить про те, що початком Атласу слід вважати п’ятдесяті роки XX століття. Однак із цього опису не видно, хто й коли визначив таку кількість пунктів; хто обрав населені місцевості та пронумерував пункти; чому було обрано відстань 10–12 км між окремими пунктами; хто встановив загальний порядок подання даних на картах. Отже, додаткові дані слід шукати в інших джерелах. «Атлас литовської мови». Проспект, інструкція з картографування та написання коментарів2. Передусім це невеликий рукопис, датований 1968 роком. У ньому окрес- 2 Далі в тексті скорочено (PKKI). 72 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Lietuvių tarmių tinklas: jo ištakos ir optimizacija …дити всі можливі джерела діалектного матеріалу. Це, за словами авторів: 1) картотека, яку укладають від 1950 р. за Programą (із 706 населених пунктів); 2) матеріали, зібрані студентами — носіями рідних говірок — під час практики; 3) діалектні тексти, записані або зафіксовані на магнітофонну стрічку; 4) великий Lietuvių kalbos žodynas; 5) монографії, статті, студії окремих авторів (PKKI 8). У цьому документі можна знайти й іншу цінну інформацію — наприклад, дізнатися, що ескізи карт Atlaso було накреслено 1957 року на контурній карті (її надрукувала друкарня Інституту литовської мови та літератури). Для макетування ж застосовували вже іншу контурну карту Литовської РСР, що відповідала карті адміністративного поділу Литовської РСР 1968 року, масштабом 1: 600 000 (PKKI 5). Детально розглянуто питання картографування мовних явищ: наведено групи умовних позначень (див. рис. 1). РИС. 1. Приклад однієї групи умовних позначень, підготовленої для Lietuvių kalbos atlasui Варто звернути увагу на порядок використання позначень, який тут же обговорюється, маркування даних, що належать до літературної литовської мови та діалектів, тощо. Із рис. 1 і 2 видно, що для фактів літературної литовської мови вирішили використовувати заштриховані (або майже заштриховані) умовні позначення, а для діалектних — незаштриховані, див. рис. 2. РИС. 2. Приклад маркування даних літературної литовської мови та діалектів У цьому документі також чітко зазначено, що Lietuvių kalbos atlasas буде укладено «на основі діалектного матеріалу, наявного в Інституті литовської мови та літератури Академії наук Литовської РСР і зібраного в роки Радянської влади за Programą3 (PKKI 1). 3 Тут згадується програма збирання матеріалів для Lietuvių kalbos atlaso medžiagos rinkimo programa, видана 1951 року (автори — Juozas Balčikonis, Boris Larinas, Juozas Senkus; 2-ге вид. — 1956 р.) Straipsniai / Articles 73 DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ Отже, ця цитата мала розвіяти останні сумніви авторки щодо приблизного періоду створення діалектної мережі, однак зібраний матеріал свідчить про інше. «Реєстрація заповнених анкет (для географії слів) за 1942–1943 рр.». В архівах відділу історії мови та діалектології Інституту литовської мови знайдено папку, у якій зареєстровано відповіді, отримані в 1942–1943 рр. на запитання анкети Антанаса Саліса Apklausas 14. До папки металевою скобою загалом скріплено 61 сторінку формату четвертої частини аркуша. Список пунктів починається на другій, ненумерованій сторінці, яку автор вважав першою. Остання сторінка також ненумерована й залишена порожньою. Перша сторінка виконує функцію внутрішньої обкладинки (форзаца): посередині сторінки надруковано назву списку. Інші сторінки пронумеровано послідовно: номер написано вгорі, посередині. Докладніший аналіз реєстраційних аркушів показує, що стара діалектна мережа була створена за адміністративно-територіальним принципом: спочатку вказано волость, потім — село. Наприклад, до сучасного пункту Тиркшляй (LKA 33) раніше належало більше розташованих неподалік населених місцевостей: Найкяй, Кручяй, Спурганай (2), Мейнорая і, звісно, самі Тиркшляй; до пункту Шакяй (LKA 512) — Пушкепаляй, Папартинай, Аржуолупяй, Вілкелішкяй, Кяулупяй, Будвєтчяй, Ритинай і Шакяй. Загалом у реєстраційних аркушах анкети Саліса перелічено 704 населені пункти на території Литви та 9 пунктів за межами території Литви, позначених римськими цифрами (як видно з нумерації, загалом їх було 13). Дані LKA зібрано з такої самої кількості місцевостей (див. розділ цієї статті «Атлас литовської мови»). Якщо детальніше розглянути список, то неозброєним оком видно, що багато пунктів збігаються — як ті, з яких отримано й зареєстровано відповіді на анкету Саліса, так і ті, які, за словами авторів інструкції, мали бути створені «за радянської влади». Отже, збіг багатьох пунктів та їхньої кількості може бути невипадковим: імовірно, творці Атласу литовської мови у 1950-х роках і пізніше пристосували діалектну мережу, створену для анкети Саліса, і користувалися нею. Інші джерела. Наявні дані свідчать, що до систематичного збирання діалектних даних готувалися завчасно. Серйозні колективні наміри існували ще до війни. Ось нещодавно виявлене мовознавцем Міндаугасом Шінкунасом джерело свідчить, що литовські мовознавці того часу готувалися створити й видати Діалектний словник литовської мови. Це мало 4 На папці, на обкладинці якої надруковано «Дело №....», невідома особа від руки синім чорнилом написала: «Реєстрація заповнених анкет (для географії слів) за 1942–1943 рр.». Трохи нижче наклеєно листок із написом «Реєстрації». Слово написано від руки великими літерами. Написано чорним чорнилом. 74 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Lietuvių tarmių tinklas: jo ištakos ir optimizacija būti mokslinis žurnalas ar kitas tęstinis leidinys (Schrij­nen 1933: 77)5. Informacijoje nurodoma, kad jis yra spausdinamas („Das erste Helf ist im Druck“), tačiau nei autorius (ar autoriai), nei leidinio pavadinimas nenurodomi. Kad ši informacija pasidarytų aiškesnė, šiuos šykščius bibliografijos duomenis turi papildyti kiti, tačiau galbūt ne visiems žinomi lietuvių tarmėtyros istorijos faktai. Навіть протягом кількох років (1931–1933 рр.) у Університеті Вітовта Великого проходили безкоштовні курси з дослідження діалектів, організовані Міністерством освіти. Ними керував Юргіс Геруліс, який навчав слухачів записувати діалектні факти за міжнародною фонетичною транскрипцією, прийнятою в Копенгагені 1925 року (Morkūnas 2000: 283 і наст.). Як свідчать списки слухачів курсів, що збереглися донині, курси відвідували чотири групи (по 10–13 слухачів). Наприкінці курсів підписували зобов’язання «описати свій діалект і без винагороди передати Міністерству освіти підготовлений до друку текст» (Morkūnas 2000: 287). Учасники курсів засвідчували зобов’язання своїми підписами6. Слухачі курсів Геруліса — Пятрас Йонікас, Ізабеле Матусевічюте, Ельжбета Мікалаускайте та інші — виконали дану обіцянку (докладніше див. Morkūnas 2000: 288–289). Morkūno (2000: 288) teigimu, kursų klausytojų parengti gimtųjų tarmių aprašai turėjo tęsti paties Gerulio pradėtą seriją Lietuvių kalbos tarmės. Pirmasis sąsiuvinis (šių dienų vertinimu, knyga) buvo Gerulio ir Christiano Stango parengtas aprašas Lietuvių žvejų tarmė Prūsuose (Gerullis, Stangas 1933)7. Štai kodėl minėtoje bibliografinėje informacijoje Gerulis nenurodė spausdinamo tęstinio leidinio autorių ir sąsiuvinio pavadinimo. Видання Геруліса та Крістіана Станга було для слухачів курсів чудовим прикладом того, як виконати таку роботу. Незабаром Пятрас Йонікас подав опис фонетики й морфології рідного діалекту Pagramančio tarmė, а Матусевічюте, Мікалаускайте та інші написали дипломні роботи. Отже, ще до війни формувалися кілька напрямів литовської діалектології: описовий і геолінгвістичний. Описовий напрям діалектології зберігся і після Другої світової війни. У плані роботи Інституту литовської мови на 1946–1950 рр. його було відображено окремою темою «Опис діалектів литовської мови» (керівник теми — дійсний член МА Балчіконіс); докладніше див. Mikulėnienė 2008: 21. 5 Авторка щиро дякує д-ру Міндаугасу Шінкунасу, який поділився цією важливою інформацією, та габілітованій д-рці Йоланті Гелумбецкайте за джерело, знайдене в німецьких бібліотеках. 6 Зобов’язань не написали лише кілька іноземців і всі слухачі останньої, четвертої групи. Курси для них тривали менше (три, а не шість) тижнів, тож навчальний процес, можливо, залишився незавершеним (докладніше див. Morkūnas 2000: 284–288). 7 Унизу обкладинки книги, де вказано місце й рік її видання, великими літерами також написано: «ВИДАННЯ КОМІСІЇ З ВИДАВАННЯ КНИГ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ, № 379». Straipsniai / Articles 75 DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ Геолінгвістичний напрям литовської діалектології насамперед пов’язаний з анкетою Саліса, призначення якої було чітко визначено — «для географії слів». Уже сама назва анкети Саліса Apkla usas 1 свідчить про те, що її задумували як щось більше. Отже, і в плані роботи Інституту литовської мови на 1946–1950 рр. цей напрям було сформульовано як самостійну тему «Мовна географія». В анотації зазначено: «Підготовлено лише одну анкету, але вона незавершена, зібрані дані не класифіковано» (цит. за: Mikulėnienė 2008: 22). Керівника теми також не вказано. Отже, ще до початку опитування місцевих жителів мережа діалектних пунктів уже мала бути сформована. Тому витоки литовської геолінгвістики слід датувати не періодом Другої світової війни, коли перші діалектні дані вже збирали систематично, а ще давнішим часом — четвертим десятиліттям XX ст. Фактично початок литовської геолінгвістики міг збігтися з курсами, організованими тодішнім Міністерством освіти. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АТЛАС ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ ТА АНАЛІЗ ПУНКТІВ ОПИТУВАННЯ 1 Даних про географічне поширення слів, зібраних і записаних у роки Другої світової війни за порівняно короткий період — у 1942–1943 рр.8, було справді багато, і походили вони з багатьох місцевостей. Про це свідчить, наприклад, карта поширення назв зайця (див. рис. 3). Картографувати дані діалектологічного Опитування 1 почали лише наприкінці XX ст. (докладніше див. Pranskūnaitė 1993; 1994; 1997; Geržotaitė 2011), однак і зі списку реєстрації можна побачити, що відповіді на запитання цієї анкети записано більш ніж у 1 500 місцях9. За свідченням Казиса Моркунаса, «Друга світова війна завадила завершити цю роботу, яку виконували переважно за допомогою вчителів і учнів старших класів» (LKA I 10), проте вже з того, скільки діалектного матеріалу було зібрано на той час, можна зробити висновок, що збирачі працювали цілеспрямовано, тобто вже мали створену мережу литовських діалектів. Отже, творцям Атласу литовської мови не довелося створювати її заново: діалектологи 1950-х років могли спиратися на складений Салісом список досліджених населених пунктів. 8 Про це можна судити з дати друку наявних примірників Опитування 1: унизу першої сторінки дрібним шрифтом написано: «sp. „Švyturys“, Vilnius – 1942». Перші, пробні, відповіді зареєстровано ще 1941 року, але їх було дуже мало. 9 Як зазначено в Атласі литовської мови (LKA I 10), «не з усіх діалектів і говірок литовської мови рівномірно. Майже зовсім не було відповідей із Клайпедського краю (заповнено по 1 анкеті з Клайпедського та Шилутського повітів)». Причиною, очевидно, була складна політична й історична ситуація в цьому краї. 76 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Lietuvių tarmių tinklas: jo ištakos ir optimizacija РИС. 3. Назви зайця в литовських діалектах (за даними відповідей на анкети Salys Опитування 1)10 Це стало очевидним під час реалізації проєкту загальнодержавного гранту Сучасні геолінгвістичні дослідження в Литві: оптимізація мережі пунктів і поширення діалектної інформації в інтерактивному форматі11, у межах якого було проведено картографічну перевірку всіх пунктів LKA12. Нанісши на одну карту реєстраційні дані Salys Опитування 1 і пункти Атласу литовської мови, можна побачити, що нумерація багатьох населених пунктів збігається13. 10 Карту склала молодша наукова співробітниця відділу історії мови та діалектології Інституту литовської мови Лаура Герзотайте. 11 Проєкт № VP1-3.1-ŠMM-07-K-01-028; установа-виконавець — Інститут литовської мови, керівниця проєкту — проф. д-р Дангуоле Мікуленене, докладніше див.: http://www.tarmes.lt. Див. також (Aliūkaitė 2011, Kalėdienė 2011). 12 Картографічну перевірку провели співробітники відділу історії мови та діалектології Інституту литовської мови Лаура Герзотайте, д-р Аушра Кайкарите, д-р Міндаугас Шинкунас. 13 Gretinimo pagrindas – Lietuvos kelių atlasas (Vilnius: Briedis, 2010, 178 p.). Mastelis: 1 cm – 1,2 km. Straipsniai / Articles 77 DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ Наприклад, на території північножемайтійських тельшяйців збігається майже третина пунктів Опитування 1 і Атласу литовської мови (див. таблицю 1 у додатку). Один із них, наприклад сучасний пункт Тиркшляй (LKA 33), відповідає трьом населеним місцевостям, позначеним тим самим номером у книзі реєстрації відповідей на Опитування Саліса, — Кручяй, Спург анасу та Тиркшляй (див. таблицю 1 у додатку). Особливо наочно збіг пунктів Атласу литовської мови і пунктів діалектної мережі Саліса виявляється, коли обрані місцевості «накладають» одна на одну (див. рис. 5). Тоді добре видно, що географічно вони здебільшого збігаються або розташовані на дуже невеликій відстані одна від одної (див. рис. 4). РИС. 4. Пункт Тиркшляй (LKA № 33) і населені місцевості, що до нього належали14 Подібне співвідношення пунктів, що збігаються, зберігається і на території західноавкштайтських шяуляйців (див. таблицю 2 у додатку), дещо більше воно на території південноавкштайтів (див. таблицю 4 у додатку), а у східноавкштайтських купішкенців воно навіть трохи менше (див. таблицю 3 у додатку); пор. рис. 5. Північні жемайтійці-тельшяйці Західні авкштайти-шяуляйці Східні авкштайти-купішкенці Південні авкштайти Кількість пунктів, що збігаються 20 23 9 28 Кількість пунктів піддіалекту 55 65 19 87 Співвідношення пунктів, що збігаються і не збігаються 2,75 2,8 2,1 3,11 РИС. 5. Співвідношення пунктів Атласу литовської мови і Опитування 1 Антанаса Саліса, що збігаються 14 Великими цифрами позначено сучасний пункт Атласу литовської мови, меншими — населені місцевості, позначені тим самим номером у книзі реєстрації відповідей на Опитування 1 А. Саліса. 78 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Lietuvių tarmių tinklas: jo ištakos ir optimizacija Отже, нескладно підрахувати, що збігається приблизно третина Атласу литовської мови і пунктів Опитування 1 Антанаса Саліса: на це вказує середнє співвідношення пунктів, що збігаються й не збігаються (2,69)15. Можливо, деякі населені пункти було обрано пізніше, тобто вже після Другої світової війни, наприклад Кучюнай (LKA № 683). У реєстраційних листах цього населеного пункту немає. Однак під тим самим номером 683 позначено навколишні села — Каймеляй, Шулінеляй (на карті — Шулнеляй), Мішкіняй, що належали до Лаздіяйського волостю, а також Галстай, Гуделяй, Вітаутай, які на той час належали до Вейсієйського волостю, див. рис. 6. РИС. 6. Пункт Кучюнай (LKA № 683) та населені пункти, що до нього належали Отже, після Другої світової війни, коли в Литві вщухли колективізація сільського господарства, депортації та меліорація, мережу діалектних пунктів Саліса було скориговано й уточнено. Оскільки наприкінці війни творець литовської геолінгвістики Антанас Саліс виїхав на Захід, укладачі Атласу литовської мови у п’ятдесяті роки й пізніше не могли згадувати його заслуги, проте скористалися його науковою спадщиною. АТЛАС ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ ОПТИМІЗАЦІЯ МЕРЕЖІ ПУНКТІВ Сьогодні ще важко точно сказати, скільки разів протягом кількох десятиліть пункти Атласу литовської мови змінювали або коригували іншим чином. 15 Усі дані перевірки буде опубліковано в запланованому до видання атласі Литовські діалекти початку XXI століття: геолінгвістичне та соціолінгвістичне дослідження (карти та коментарі до них). Straipsniai / Articles 79 DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ Щоправда, деякі здійснені корективи були незначними — деякі пункти укрупнили, залишивши лише назву найбільшого населеного пункту: наприклад, пункт Папіле (47 LKA) у довоєнний час охоплював значно більшу територію — села Шилишкяй, Йонайчяй, Жиляй, Ґендвілишкяй, Драгінінай, Латвеляй (нині Латвеляй); див. таблицю 1. Такі пункти сучасні дослідники вважають тотожними. Судячи з матеріалів, наявних сьогодні, найбільше уточнень і змін нумерації, мабуть, було зроблено 1970 року, коли матеріали Литовського мовного атласу готували до друку, — у протоколі засідання відділу зафіксовано 155 змін, отже, скориговано майже п’яту частину пунктів. Як свідчать наявні матеріали, коригування були мінімальними (див. таблиці 1–4), і сама мережа суттєво не змінилася. Це особливо важливо, якщо врахувати, що після утвердження сучасної класифікації литовських діалектів (Girdenis, Zinkevičius 1966, Zinkevičius 1966: 13–17) скоригована мережа пунктів збереглася. Завдяки цьому залишилася можливість надалі спостерігати за розвитком литовських діалектів і досліджувати його. ВИСНОВКИ Розглянуті у статті джерела та наведені аргументи підтверджують гіпотезу, що основу мережі населених пунктів Литовського мовного атласу було створено ще до Другої світової війни, коли за ініціативою Антанаса Саліса та Юргіса Ґеруліса готувалися дослідження з «мовної географії». Після Другої світової війни діалектну мережу Саліса скоригували й уточнили. Однак творці Литовського мовного атласу залишили незмінними її найважливіші опорні точки. Тому в першій хрестоматії діалектних текстів (LKT), подаючи тексти за пунктами LKA, також іще дотримувалися поділу діалектів Саліса (Salys 1933, 1992: 289–318). Сучасна класифікація литовських діалектів не змінила геолінгвістичної ситуації в Литві: діалекти перерозподілили за комплексами фонетичних особливостей, уточнили назви піддіалектів і говірок, проте сама мережа залишилася незмінною. Тому в ній і досі можна помітити сліди довоєнного адміністративно-територіального поділу. ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА реєстрація заповнених анкетних аркушів за 1942–1943 рр. (для географії слів) (машинопис). Зберігається в Архіві діалектів Відділу історії мови та діалектології Інституту литовської мови. Aliūkaitė Daiva 2011: Projektas „Šiuolaikiniai geolingvistikos tyrimai Lietuvoje: punktų tinklo optimizacija ir interaktyvioji tarminės informacijos sklaida“. – Respectus Philologicus 20(25), 257–259. 80 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Lietuvių tarmių tinklas: jo ištakos ir optimizacija BKA 2009 – Mikulėnienė Danguolė, Stafecka Anna (укл. / сост. / ред.) 2009: Baltu valodu atlants. Prospekts / Атлас балтійських мов. Проспект / Атлас балтійських мов: проспект. Рига: Інститут латиської мови Латвійського університету, Вільнюс: Інститут литовської мови. Gerullis Georg, Stang’as Christian 1933: Lietuvių žvejų tarmė Prūsuose. Kaunas: „Spindulio“ B-vės spaustuvė. Geržotaitė Laura 2011: Anties pavadinimai lietuvių kalbos tarmėse. – Baltu filologija 20(2), 13–23. Girdenis Aleksas, Zinkevičius Zigmas 1966: Dėl lietuvių kalbos tarmių klasifikacijos. – Kalbotyra 14, 139–147. Kalėdienė Laima 2011: Geolingvistikos radimosi sąlygos Lietuvoje. – Tarptautinės mokslinės konferencijos Sociolingvistinė dialektologija: baltų tarmių tyrimai pranešimų tezės 2011 m. spalio 21–22 d. Vilniaus universiteto Kauno humanitarinio fakulteto Lietuvių filologijos katedra, Lietuvių kalbos instituto Kalbos istorijos ir dialektologijos skyrius. Prieiga internete: http://www.tarmes.lt/images/Veikla/Laima%20KALEDIENE.pdf. LK – Lietuvos kelių atlasas, vyr. red. Mindaugas Baltrušaitis. Vilnius: Briedis, 2010. LKA I–III – Атлас литовської мови 1. Лексика; 2. Фонетика, відповідальний редактор Kazys Morkūnas. Вільнюс: Mokslas, 1977–1991. LKA Pr – Програма збирання матеріалів для Атласу литовської мови. Автори J. Balčikonis, B. Larinas, J. Senkus. Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1951; друге видання – 1956. LKE – Енциклопедія литовської мови, підготував Kazys Morkūnas. Вільнюс: Інститут наукового та енциклопедичного видавництва, 1999. LKT – Литовські діалекти. Хрестоматія, відповідальний редактор Kazys –Morkūnas. Вільнюс: Mintis, 1970. LKTCh – Bacevičiūtė Rima, Ivanauskienė Audra, Leskauskaitė Asta, Trumpa Edmundas. Хрестоматія литовських діалектів. Вільнюс: Видавництво Інституту литовської мови, 2004. Mikulėnienė Danguolė 2008: Iš Kalbos istorijos ir dialektologijos skyriaus istorijos. Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 2, 15–33. Mikulėnienė Danguolė, Trumpa Edmundas 2008: Naujas žvilgsnis į Kazimiero Jauniaus tarmių klasifikaciją. Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 2, 128–146. Morkūnas Kazys 1980: Pažintis su lietuvių kalbos tarmėmis. Vilnius: Mokslas. Morkūnas Kazys 2000: Jurgio Gerulio kursai tarmėms tirti. Archivum Lithuanicum 2, 283–290. Straipsniai / Articles 81 DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ PKKI – «Атлас литовської мови». Проспект, інструкція з картографування та написання коментарів (машинопис). Вільнюс, 1968. Зберігається в архіві діалектів відділу історії мови та діалектології Інституту литовської мови. Pranskūnaitė Vita 1993: Gandrp pavadinimai lietuvių kalbos tarmėse (A. Salio „Apklauso 1“ duomenimis). Tarptautinės konferencijos Lietuvių kalba: tyrėjai ir tyrimai Jurgiui Geruliui (1888 03 13– apie 1945) paminėti pranešimų tezės 1993 m. spalio 20–22 d. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 25. Pranskūnaitė Vita 1994: Avies ir eriuko pavadinimai tarmėse (A. Salio anketos „Apklauso 1“ duomenimis). Lietuvių kalbotyros klausimai 34, 93–96. Pranskūnaitė Vita 1997: Kielės pavadinimai lietuvių kalbos tarmėse. Lietuvių kalbotyros klausimai 38, 185–189. Salys Antanas 1933: Kelios pastabos tarmių istorijai. – Archivum Philologicum 4, 21–34. Salys Antanas 1992: Raštai 4. Lietuvių kalbos tarmės. Roma: Lietuvių Katalikų Mokslo Akademija. Schrijnen Jos. 1933: Lithuanie. – Essai de bibliographie de géographie linguistique générale / Publications de la Commissions d’Enquête Linguistique 2. Nimegue: N. V. Dekker&van de Vegt en J. W. Van Leeuwen, 77. Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija. Vilnius: Mintis. 82 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Lietuvių tarmių tinklas: jo ištakos ir optimizacija ДОДАТОК ТАБЛИЦЯ 1. Збіг пунктів північно-жемайтських телшяйських говірок (за даними Атласу литовської мови та Опитування 1 Антанаса Саліса) Номер пункту. 1942–1943 рр. Порядковий номер реєстрації Волость Село Номер пункту LKA Місцевість 3 86 Мажейкяй Кнабікай [Кнабікай] 3 Кнабікай 4 85 Лайжуви Ауксуджяй [Ауксудис] містечко Лайжува 4 Лайжува 5 83 Акмене Кліколі 5 Клікаляй 13 84 Ілакі Скляусте [Скляусте] 13 Скляусте 14 90 Жидіки Петрайчяй Кражишкіс [Кражишкяй] Паквісте [Паквістис] Рачаляй [Рачаляй] Укріняй (2) [Укріняй] 14 Жидікай 17 86 Мажейкяй Рейвічяй Калненай м. Мажейкяй (3)?16 Урвікяй Urvikiai 29 65 Skuodo Luknės [Luknės] Pakalniškių [Pakalniškiai] Puotkalių [Puodkaliai] Skuodo mst. (2) Žirnikų? 29 Skuodas 30 65 Skuodo Kaukolikų [Kaukolikai] Šarkės [Šarkė] 30 Šarkė 31 84 Ylakių Kadžių [Kadžiai] Stripinių [Stripiniai] Augzelių [Augzeliai] Ylakaïčių [Ylakaičiai] Gedrimų [Gedrimai] Ylakių mst. 31 Ylakiai 33 88 Tirkšlių Kručių [Kruciai] Spurganų (2) [Spurganai] Tirkšlių 33 Tirkšliai 16 У реєстраційній книзі біля деяких сіл поставлено знаки питання. Їх залишено й тут. У квадратних дужках наведено незрозумілі сучасні назви місцевостей, позначені знаками питання. Straipsniai / Articles 83 DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ № пункту, 1942–1943 рр. Порядковий № реєстрації Волость Село № пункту LKA Місцевість 40 61 Моседзький Будрів [Будряй] Даукшів [Даукшяй] Шатрамінів [Шатраміняй] Шеркшнів [Шеркшняй] 40 Моседіс 41 65 Ілакський Вабальський 41 Вабаляй 42 87 Седський Лаумяй [Лаумес]? Мокайчяй? Пуоке 42 Пуоке, Барстичяй 43 87 Седський Доме̇нів [Доме̇най] Pagardės [Пагарде̇]? м. Седи Užbradumės [Ужбрадуме̇] Жидваріо* 43 Седа 47 162 Папіле Папіле (2) Шілішкіс Йонайчюс Жилю [Жиляй] Гендвілішкю [Гендвілішкес] Драгиню Латвалію [Латвелай] 47 Папіле 66 207 Alsėdžių Šarnelės (2) [Шарнеле̇] Жемайчу Калварія 66 Жемайчу Калварія (Вардува) 96 207 Alsėdžių Шлецкю [Шлечкай] Дишлю [Дишляй] Ілю 96 Алсе̇джяй 99 170 Тришкю Balsių [Балсіяй] Медлаукіо [Медлауке] Stakminių [Стакмініай] Падегупіо [Падегупіс] 99 Тришкяй 128 203 Telšių Бурню Д жюгіненю Паежерес Рубежайчю Стулпіню Тельшяйського міста (2) 128 Тельшяй, Вішвенай 160 199 Луоке Пашатрійос [Пашатрія] Барвиджю [Барвиджяй] 160 Луоке 84 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Lietuvių tarmių tinklas: jo ištakos ir optimizacija ТАБЛИЦЯ 2. Збігні пункти західних аукштайтських шауляйських говірок (за даними Литовського мовного атласу та «Анкети» 1 Антанаса Саліса) № пункту 1942–1943 рр.№ за порядком реєстраціїПовітСело№ пункту ЛКАМісцевість7173ЖагареПетрайчю Жагаре Жюрю [Жюряй] Вершию Даукшю7Жагаре22165СкайстгирьоСкайстгирис [Скайстгирис]22Скайстгирис48156КруопюБаужю48Круопяй103152ГрузджюРаткуню* Шипилю бжнт. [Шюпиляй] Лукошаю Жёгу103Лукошаы104152ГрузджюЖёгу Димшю [Димшяй] Карвелю104Димшяй196160ПадубисиоКарпишкаю [Карпишкяй] Каутучю* Минайчю [Минайчяй] Пакапе Зилакию [Жилакай]196Пакапе228168ШяуленюПетрошию? Мумшелио [Мумшилис]? Кунигишкию [Кунигишкяй] Крутинес [Крутина] Клейвишкию* Ясайчю228Шяуленай26145ГринкишкиоШауко-то261Шауко-тас26243БайсогалосПабержю [Пабержяй]262Легечяй26443БайсогалосПабержю [Пабержяй] Шилялю (2) [Шилеляй] Симонишкию [Симонишкяй]45ГринкишкиоКубилюню264Байсогала29746ГуджюнуГражишкию297Гражишкай33349КракиюКетуркемиу333Кракес Straipsniai / Articles 85 DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ № пункту 1942–1943 рр. № за порядком реєстрації Повіт Село № пункту ЛКА Місцевість 334 44 Дотнувос Шлапабержес Венцгалію [Вінцгаліс] 334 Шлапаберже 366 107 Бетигалос Ванджю? 366 Бетигала 404 48 Кедайняйського Пеледнагійського 404 Кедайняй 406 52 Шетоського Камену А. Каплю [Високі Каплі] Вайнюну Юшконів Кирдейків Пакшчю Петрайчу (2) *Пілякальніса [є біля 445–446, далеченько] Шетоського м. 406 Шета 407 52 Шетоського Гайжюну 407 Гайжюнай 441 47 Йосвайняйського Карунавоського 441 Йосвайняй 445 224 Панотерюського Пасодос Панотерюське м. 445 Посода 472 31 Йонава II Баяришки [Баяришки] Барборлаукьо [Барборлаукьїс] Гембишки* Кулва 472 Кулва 473 31 Йонава Базиліоні [Базиліоняй] Яугелішки [Яугелішкяй] Лукші [Лукшяй] Маркутишки [Маркутишкяй] Прауля (2) [Прауляй] 473 Маркутишки 474 228 Вепрій Вепрій [Вепряй] Кнізлаукяй (2) [Кнізлаукьїс] Пагележяй [Пагележяй] Сліжяй [Сліжяй] 474 Вепряй 519 209 Кайшядорис Паломена 519 Паломена 86 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Lietuvių tarmių tinklas: jo ištakos ir optimizacija ТАБЛИЦЯ 3. Пункти східноавкштайтського купішкенського говіркового ареалу, що збігаються (за даними «Атласу литовської мови» та «Опитування 1» Антанаса Саліса) № пункту; 1942–1943 рр. № у реєстраційному порядку Волость Село № пункту LKA Населений пункт 84 18 Papilio Gudelių Kadarų Kubilių Kuciūnų* Mikalių [Mikaliai] Paškūčių [Paškūčiai] Smaliečių (2) 84 Papilys 85 124 Panemunio Suvainiškio Šarkiūnėlių [Šarkiūnėliai] Ruskiškių* Gačionių [Gačionys] 85 Suvainiškis 116 122 Pandėlio Šėkštininkų [Šiekštininkai] 116 Šiekštininkai 117 122 Pandėlio Vilkelų Suvaizdžių Stanionių [Stenionys] Rumpiškėnų Pandėlys Naujikų Lailiūnų Kaliamiesčio* Jokūbiškio Gineižių [Gineišiai]? Buivydžių [Buivydžiai] 117 Pandėlys 174 92 Kupiškio Akmenytės Drulėnų [Drūlėnai] Slavinciškio Krasnavos vnk.* Plundakų Paketurų Laičių Kupiškio m. (2) Kuosėnų Vizgiūnų [Visgiūnai] Valiukiškio vnlk.* Svydenių [Svideniai] 174 Kupiškis Straipsniai / Articles 87 DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ Номер пункту, 1942–1943 рр. Порядковий реєстраційний номер Волость Село Номер пункту LKA Місцевість 175 92 Kupiškio Laičių Jutkonių [Jutkonys] Kunigiškio Suvainų [Suvainiai] 175 Jutkonys 176 126 Skapiškio Татконів [Татконіс] Яучюпєвіо [Яучяпєвіс] Лайбішків [Лайбішкяй] 176 Скапішкіс 207 120 103 Камайських Шимонських Гучюнів? Бутенів [Бутенай] Юодпенів Пункішків [Пункішкяй]? 207 Юодпенай 238 103 Шимонських Бутенів [Бутенай] Юоджюнів Ноцюнів 238 Шимоніс ТАБЛИЦЯ 4. Збіг південних пунктів аукштайтського діалекту (за даними Атласу литовської мови та Опитування 1 Антанаса Саліса) № пункту 1942–1943 рр. № за порядком реєстрації Волость Село № пункту ЛКА Місцевість 538 213 Жасляй Ілгакеміо [Ілгакеміс] Курмішкіу [Курмішкес] Антакальньо [Антакальніс] Дубіу [Дубес] Стабінтішкіу [Стабінтішкес] Зашлю внг. [Зашляй] 538 Зашляй 539 213 Зашлю Папарчю 539 Папарчяй 594 211 Семелішкю Дзенкунішкіу [Дзенкунішкес] Семелішкю [Семелішкес] 594 Семелішкес 613 208 Аукштадварьо Юргьоню [Юргьоніс] Алешішкю [Алешішкес] 613 Аукштадвар ис 631 210 Онішкьо Груожінку [Груожнінкай] 631 Онішкіс 642 10 Сімно Бабраунінку (2) [Бабраунінкай] Глуоснику [Глуоснінкай] Калеснику [Калеснінкай] Крекштєну [Крекштєнай] 642 Simnas 88 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Lietuvių tarmių tinklas: jo ištakos ir optimizacija № пункту 1942–1943 рр. Порядковий № реєстрації Волость Село № пункту LKA Населений пункт Krokinių [Krokininkai?] Metelicos [Metelytė?] Otesnykų [Atesninkai?] Ponkiškių [Ponkiškiai] Simno Kolonistų [Kolonistai] Skiturių [Skituriai] 644 1 Алітуська Alytaus m. [Alytus] Alytaus I m. kolonija* Kaniūkų [Kaniūkai?] Likiškėlių [Likiškėliai] Miklusėnų [Miklusėnai] 644 Alytus 645 2 Алове Būdos [Būda] Ilgų [Ilgai] Meškučių (2) [Meškučiai] Užuputių [Užupiai] 645 Alovė 646 5 Дауґайська Užukalnių [Užukalniai] Daugai (2) [Daugai] Daugų kol.* Junčionių [Junčionys] Korliškių [Karliškės] Sokonių [Sokonys] 646 Daugai 655 131 Rudaminos Lopiškių (3) [Lomiškiai] Gumbelių [Gumbeliai] D. Kirsnos [D. Kirsna] 655 Rudamina 657 10 Simno Babrauninkų (2) [Babrauninkai] Metelicos [Metelytė?] Ponkiškių [Ponkiškiai] Metelių [Meteliai] Obelninkų [Obelninkai] 657 Meteliai 9 Seirijų 672 128 132 Lazdijų Šventežerio Puodžių [Puodžiai] Mikyčių (2) [Mikyčiai] Marčiukaviznos [Marčiukonys] 672 Šventežeris 674 8 9 Miroslavo Seirijų Zaramčiškės*? Cibulų [Cibūliai] Gervėnų (2) [Gervėnai] Žagarių [Žagariai] 674 Seirijai 677 12 Varenos Kazimieravo [Kazimieravas] Perlojos (2) [Perloja] 677 Перлоя Straipsniai / Articles 89 DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ № пункту, 1942–1943 рр. Порядковий № реєстрації Волость Село № пункту LKA Населений пункт 679 12 Варенського Віденяй [Віденяй] 679 Віденяй 684 133 Вейсеєвського Галстай [Галстай] Берташюнай (2) [Берташюнай] Пєтрошкай [Пєтрошкай] Павейсеяй [Павейсеяй] Смярлюнай [Смярлюнай] Шаджюнай [Шаджюнай] 684 Вейсеяй 685 129 Лейпалінгіського Йовайшю (2) [Йовайшяй] 685 Йовайшяй 686 133 129 Вейсеєй — Лейплінгіс Берташюнів (2) [Берташюнай] Дулгінінків [Дулгінінкай] м. Лейплінгіс (2) [Лейплінгіс] Санконів [Сенконіс?] Вершів (3) [Вершяй] 686 Лейплінгіс 687 7 Мяркіне Лішкіавос (2) [Лішкіава] Панарос [Панара] Піліалкалніо [Піліалкалніс] Воверу* 687 Лішкіава 688 7 Мяркіне Чесуку [Чесукаї] Кампу [Кампаї] Кащюну [Кащюнай] м. Мяркіне (2) [Мяркіне] Міліонішкіу [Міліонішке?] Субартоню [Субартонис] 688 Мяркіне 690 12 Варена Каневас [Канява] 690 Канява 692 133 Вейсеєй Сапєгішкіу [Сапєгішкяй] 692 Сапєгішкяй 693 67 Капчяместіс Жміркли [Жмірклес] 693 Капчяместіс 697 24 Марцинконіс Марцинконіс 697 Марцинконіс 701 129 Лейпалингіса Дулгінінкай [Дулгінінкай] Гердашяй [Гердашяй] Кривоніс [Кривоніс] Ліплюнай [Ліплюнай] Мізерай [Мізарай] 701 Ліплюнай 703 24 Марцинконіс Шклерай [Шклерай] 703 Шклерай VII 69 Ночіос Ясаускай VII Ночя XIII 134 130 135 136 Krasnapolio Punsko Krasnavo Seivų Klevų Gilaišių Vidugirių Punsko XIII Punskas 90 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Lietuvių tarmių tinklas: jo ištakos ir optimizacija Мережа литовських діалектів: витоки та оптимізація Р Е З Ю М Е Деякий час вважалося, що мережу населених пунктів, охоплених дослідженням литовських діалектів, було сформовано на початку збирання матеріалу для Атласу литовської мови. Однак дедалі більше аргументів свідчать про те, що утвердження геолінгвістики в Литві слід передусім пов’язувати з ім’ям мовознавця Антанаса Саліса, а отже, датувати 1930-ми роками, коли з ініціативи Саліса та його колег готувалися до інтенсивного збирання діалектного матеріалу. У той час Міністерство освіти організувало безкоштовні курси для дослідників діалектів; було видано монографію Юргіса Геруліса та Крістіана Станга «Lietuvių žvejų tarmė Prūsuose» (Діалект литовських рибалок у Пруссії; 1933), яка мала слугувати взірцем описової діалектології; було укладено перший опитувальник Apklausas 1, за яким лексичні дані збирали майже в усіх населених пунктах Литви. Тому цілком можливо, що саме тоді було розроблено проєкт основної карти словесної географії, адже дані збирали систематично. У статті наведено аргументи на підтвердження того, що автори Атласу литовської мови (1977–1991) спиралися на працю Саліса та його колег: внісши деякі зміни, вони використали ту саму мережу населених пунктів. Мережа пунктів Атласу залишилася незмінною після утвердження сучасної класифікації литовських діалектів, залишивши можливість для подальшого спостереження й дослідження розвитку литовських діалектів. Подано 15 листопада 2012 р. DANGUOLĖ MIKULĖNIENĖ Інститут литовської мови вул. Петра Вілейшіса, 5, LT-2055 Вільнюс, Литва danguole.mikulėnienė@lki.lt Straipsniai / Articles 91