Angelė Vilutytė. „Kaltanėnų šnektos žodynas“

ANTANAS BALAŠAITIS Напрями наукових досліджень: лексикографія, культура мови, термінологія. Angelė Vilutytė СЛОВНИК ГОВІРКИ КАЛЬТАНЕНА Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008, 460 p. ISBN 978-609-411-019-1 В одному з десяти словників литовських говірок, виданому нещодавно, представлено лексику околиць Кальтаненая. Це також позапланова праця Інституту литовської мови. Так і готували словники говірок. Першим такий словник видав Vytautas Vitkauskas (1937–2012). Після його Словника північно-східних дунінінкських говірок (1976) такі словники почали готувати не лише мовознавці Інституту, а й Вільнюського університету. Як пише у передмові авторка розглядуваного Словника говірки Кальтаненая Angelė Vilutytė, записувати слова своєї говірки вона почала близько 1960 року, завершуючи навчання у Вільнюському університеті. Авторові цієї статті A. Vilutytė розповідала, що ще школяркою зацікавилася цінністю діалектного мовлення завдяки старшому родичеві, литуаністові Вільнюського університету Adolfas Jatulis, який заохочував її записувати слова. Збираючи матеріал для дипломної роботи, він записував також образне мовлення матері й бабусі Angelės. Розуміння цінності живої мови зростало й міцніло під час вивчення литуаністики та класичної філології, коли діалектологію викладав дослідник говірок Zigmas Zinkevičius. Через багато років професор радів, дізнавшись від колишньої студентки, що вона пише словник рідної говірки. Протягом кількох десятиліть, паралельно з безпосередньою роботою над укладанням і редагуванням великого Словника литовської мови, A. Vilutytė збирала картотеку й для словника своєї говірки. Як вона пише у передмові, слова записувала під час відпусток і щоразу, коли поверталася на батьківщину. Вона обійшла десятки сіл, опитала понад пів сотні калтаненайців найстаршого покоління, які розмовляли традиційною говіркою. Найбільше мовних прикладів авторка записала від своєї матері Eleonora Dailidytė-Vilutienė, родом із села Терпежіс, бабусі Eleonora Dailidienė (реченнями з її говірки проілюстровано калтаненайський діалект у хрестоматії Литовські діалекти, 1971, с. 346). Із цього самого села походили й четверо тіток, яких опитували. Опитували й чоловіків: записи зроблено від її батька Edvardas, який жив у селі Ку́рінай, дідуся Juozas Dailidė, Adolfas і Zenonas Radziulis (із Пагілу́те), Alfonso Šerėnas (із Берню́най). Recenzijos / Reviews 177 ANTANAS BALAŠAITIS Говірка калтаненайців неоднорідна з погляду фонетики: її східна частина належить до віленської підгрупи верхньо-литовського наріччя, а західна — до утенської¹. Отже, як і більшість східних верхньолитовців, калтаненайці замість дифтонгів am, an, em, en вимовляють um (dungus), im (pìmpė), in (ži.ntas), im (tìmpė). Серед фонетичних особливостей говірки варто згадати ствердіння сполук le, lė, re, rė, se, sė: тут вимовляють sáula (saulė), lá.isk (leisk), lę̌ksu (lėksiu), rã.tas (retas). Ствердіють і приголосні d, r, s: dãglas (deglas), rã.tas (retas), rę̌kæ (rėkia), sá.nas (senas), sė̌mãu (sėmiau). У говірці наявна й перша особливість дзекання: сполуки dj ir tj переходять у dz ir c: вимовляють mé.zei (medžiai), á.uzæ (audžia), nakčù (nakčia), svečù. (svečių). Хоча говірка калтаненайців належить до різних підгруп, словник у них спільний: його сформувало й об’єднало спілкування парафіян у містечку по неділях, на храмових святах і ярмарках. Приклади для словника записували як від носіїв західної, так і від носіїв східної частини ареалу. Як розповідала авторка словника, нагоди записати мовні приклади траплялися і під час зустрічей на храмових святах, і на інших зібраннях у Кальтаненаї. Словник говірки Кальтаненая належить до повного типу: у ньому подано всю давню традиційну лексику говірки (зокрема й запозичення), а також слова сучасної літературної мови зі значеннями, характерними для цього діалекту. Лексику у словнику подано гніздами, як і у великому Словнику литовської мови (далі — LKŽ). Лексику калтаненайців розподілено на 5725 гнізд. Читаючи словник, не можна не помітити чимало гнізд із позначками sv. і hibr., тобто «чуже слово» і «гібрид». Підрахувавши гнізда на літери A, L, N, V, серед 1178 гнізд виявлено 230 слів і похідних нелитовського походження. Отже, близько п’ятої частини лексики говірки прийшло з чужих мов. Начебто чимало, але з пісні, як і зі слова, не викинеш. Це спадщина часів іноземного панування. Частина чужомовних слів — це дієслівні похідні з префіксами da-, raz- (dapìlti, datìrti, razplėšti, raznešioti). Зібрані у словнику слова найчастіше вживаються у повсякденному побуті селян-землеробів. Більшість словникових гнізд містить два чи три речення, але є й дуже великі, з багатим фразеологічним матеріалом. Серед таких варто назвати akìs, dantỹs, darýti, dėti, dìrbti, dúoti, galvà, krafýti, krìsti, krutėti, léisti, lėkti, lìsti, lìpti, męšti, nęšti, penėti, pùlti, rankà, riñkti, sakýti, sėsti, statýti, šónas, taisýti, tráukti, trìnti, vaŕgti, varýti, vėrti, vęsti, žẽmė, žmogùs, žolė. Для говірки калтаненайців характерні вживані й в інших східних верхньолитовців прийменники (а також префікси) až, ažù, що відповідають літературному литовському už: Àž kalno namai i nesmato; Àž uogas daug ažrinko; Ažù metų kad grįš, tai gerai; Gyvena ažùkampėj, nei privažiuot in juos; Važiavo ažùlankom; Stokis čia: ažúovėja ažù pirkelės; Miške ažúovėja, o in lauko duoda vėjas; Ažùperniai tai buvo uogų miške; Man jau berniokas ažùmainas «підміна», — усе зробить. 1 Це встановив Adolfas Jatulis у дипломній роботі Фонетика й морфологія діалекту Кальтаненая (1964), на яку спирається Zigmas Zinkevičius у праці Литовська діалектологія (1966: 523). 178 Acta Linguistica Lithuanica LXX Angelė Viltutytė Kaltanėnų šnektos žodynas Усі ці утворення відсутні у великому LKŽ. А. Вілутіте записала й інші слова, не включені до LKŽ: atōšilas: Лід на озері потріскує: atōšilas. bobeliōtė «нікчемна жінка»: Bobeliōtė ще молода, дурненька. dýrauti 1. «нишпорити»: Нишпорять у вікнах, щоб щось украсти. 2. «чатувати»: Зарізали свиню, тож коти чатують. gamùlžiš «шматок»: Шматок хліба кинуто під стіл. gišýti «гасити»: Рано загасила вогонь: боюся, як би хто не вдерся. gretėji «поруч»: Їхні будинки поруч. knābinti «заощаджувати, хапати»: Усе життя заощаджував, заощаджував — і залишив майно чужим. paklōščiai «підстилка»: Привожу моху на підстилки. papānis «грубе домоткане полотно»: Наткали якогось полотна papānis, і носили, а що вдієш. parañkė «поблизу, під рукою»: Вона стала поруч і стоїть — ще обіллю горщик, коли підніматиму. prāpjuvas «початок жнив на житі»: На початок жнив жита готували страви, варили пиво, пор. prapjuvos у LKŽ. prieblindýs «сутінки»: Сонце сідає, сутінки, а ми ще в полі. prieblindžiais «смеркаючи»: Я прийшов у сутінках. retōja «рідкісне мовлення»: Він із рідкісного, відколи почав. skalėtyti «пліткувати, лихословити»: Гасає по селищі й пліткує, як чорт. ‘тихцем’ ‘мовчки’: Іду тихцем через ліс: боюся saldokų. ‘пухлина’ ‘набряк’: Зійшов набряк, а я була опухла, вся нога червона. ‘дріботіти’ ‘стрибати на місці’: Кішка вже дріботить за курчатами. ‘вересовище’ ‘зарості вересу’: За вересовищем навесні пасемо худобу. У LKŽ є слова, наведені А. Вілутите зі свого говору: ‘зворотно’ присл. ‘коли тчуть, повертаючи через підніжки’: зворотно — тчеш через підніжки в один бік, а потім ступаєш назад. ‘той, кого треба дуже берегти’ ‘який потребує дбайливого догляду’. Біла, це страшенно вразлива хустка. ‘моховиння’ ‘місце, поросле мохом’: Моховиння пахне багном. ‘по-своєму’ присл. ‘серед своїх’: Серед своїх завжди краще, спокійніше. ‘гризота’ ‘самоїдство, турбота’: У мене велика гризота — цибулини згнили. ‘підмурівок’ ‘фундамент печі’: Я склала для печі підмурівок. ‘кислий’ ‘кислість’: Кислості немає, гриби не встоять, щоб не запліснявіти. У статті ‘опуститися’ є речення «Очі опускаються в старості», тобто слабшають, а в LKŽ такого значення немає. Найпомітніша, мабуть, особливість Словника говірки Кальтаненай — часте вживання зменшувально-пестливих імен. Це мовна окраса, записана авторкою словника з мовлення старих селян. Слова зі зменшувальними суфіксами виражають ніжність думки мовців, повагу, любов і співчуття до обговорюваних речей чи осіб. Частий зменшувальний суфікс —утіс, -уте. Бабусі з Кальтаненай радіють вовняна хусточка, що донечка моя часто приїжджає Recenzijos / Reviews 179 ANTANAS BALAŠAITIS …жує. Дитино, як добре, що ти до мене прийшла. Тут дивуються, що рядочок такий вузенький, яка ж там хатинка — віконця маленькі, низька; Що ж той чоловічок зробить, тут потрібен дужий чоловік; Уже коли в телички ріжки, наче шпички; втішаються: Плутельку згризу й сиджу; передпокійчик малий, покласти ніде; Змерзла дитина, губки тремтять; Криничка маленька, але води вдосталь. Зірочка на лобі, а корова вся строката. М’якість калтаненської говірки ще більше посилюють часто вживані утворення з подвійними зменшувальними суфіксами: Лампочка тільки-но блимає: гасу й того не було; Хустинку невістка привезла в подарунок; У вовняній хусточці ходила всю зиму, для голови добре; Стежечка тільки-но видніється, заросла; Пахне скибочкою — з’їсти б і сухого хліба; Світлішає, вогнику, вже надворі, йду до хліва по худобу; Корівка наче шпичка, а молока дає; У скриньці гроші склала; Хатка зовсім осіла, та й такою маленькою була; Сирочок зовсім маленький вийшов, а сиру було стільки; Сукеночка коротенька, накинувши півпальто, хусточка тоненька; Річечка біля нас зовсім вузенька; Помер татусь — лишилися босі, голі. Носик кирпатий, волосся довге, гарна дівчинка. На противагу зневажливому відтінку в говірці вживається суфікс -ynas, -yna: Мала якусь кізку, без молока, продала, завела корову; Якісь там ворота були зогнилі, свиня й повалила; Найбільша свиня Дегла лежить у багнюці; Її дідусь найтовстіший — у двері не пролазить; З якимось парубком зв’язалася й волочиться; Тут волочиться якийсь парубчисько, аби не вкрав. Серед суфіксальних утворень варто згадати слова з рідкісним суфіксом -atė, що мають значення віддієслівного абстракта: Сама молотите, оглядаємося, чи нема машин; І молотили, і мололи цілу зиму — без роботи не сиділи; Усе літо це пололи, на городі ціле літо; Уже й його слабкість узяла; Найбільша морока з цими грибами, поки їх насушиш; поряд З цими харчами сама морока — треба картоплю копати. Ці утворення мають і конкретне значення: Дай корові добру порцію; Пес не догледить твою цю ласощі — кину хліба, м’яса; Не маю цього року чого молотити — не сіяла. Поряд із повнею вживається також повня. Кажуть також здоров’ячко, але частіше здоров’я. Записані А. Вілутите слова розширюють відому з LKŽ географію не лише таких слів. У калтаненській говірці вживається складений давній багаторазовий час: Носивало сіно своїм на плечах із лук; Смалець запалювався, і ввечері йшли ловити раків; Коли підсипав у кашу тріску, бувало, мов мед; Бувало, хочеш пошити якийсь одяг, то чорничиш у лісі ціле літо й цілу зиму; Босі взимку виходили, бувало, і не хворіли; З клаптиків зшивала дітям одежину й одягала — не було за що купити. У східноаукштайтському віленському діалекті зберігся наказовий спосіб без –k, який іще порівняно часто вживається калтаненцями поряд із формою літературної мови: Винеси одяг на сонце, провітри; Наведи мені колись дітей показати; Сідай біля мене — досить буде речей; Якщо просить, сідаймо й їжмо; Чого квапишся, посиди, раз уже прийшла; Чого стоїш тут, сідай; Поколюй картоплю, ще великі садити; Станьте ближче, краще побачите; Хапайся за мене, слизько, впадеш; Дай і мені трохи грошей; Налий келишок; Підкоти штани, намочишся, усюди йдучи лукою; Підкоти, перейдеш річку — неглибоко; Пильнуй 180 Acta Linguistica Lithuanica LXX Angelė Vilutytė Kaltanėnų šnektos žodynas замкни на замок — побачиш, цигани все винесуть; Ходімо, хлопці, побешкетуємо. Відчини дверцята хліва, щоб кури не вийшли; Перестань ти кричати на цих дітей, сором перед людьми; Мабуть, зголодніли, косячи, хоч подайте напитися; Прочитай, що тут написано — батько записував; Звари гусей, лізуть у город; Нарви буряків і дай свині. У розповідному мовленні калтаненці часто вживають пасивні дієприкметники: Вона прийшла в личаках і не промокла; Мішали, мішали, доки гроші сховали, і їх украли; Волосся тільки й зачесане догори — женихаються ще й як, Балюк; Усе сито витерте й відкинуте набік у кут; Уся околиця засіяна росодою; Вирвала пеньок, принесла додому — мурах було повно. Серед особливостей говірки варто згадати також своєрідне називання парубків і дівчат. Як і в багатьох східноаукштайтських говірках, неодружені чоловіки тут мають прізвище із суфіксом -ōkas: Vilučiōkas (Vilutis), Šaraniōkas (Šėrenas), цей суфікс додається й до імені: Baliōkas (Balys), Juziōkas (Juozas); Kaziōkas (Kazys), Vinciōkas (Vincas). До дівочих імен додається суфікс -ōtė: Uliōtė (Julija), Anciōtė (Ona); Anciōtė ще не вийшла заміж, чого ти її марнуєш. Дівочі прізвища мають суфікс -yčia: Vilutyčia (Vilutytė), Gaidyčia (Gaidytė), Vasiliūnyčia (Vasiliūnaitė). Авторка словника у вступі вказує також на деякі рідкісніші особливості говірки. Перша особа умовного способу закінчується на -čia: nešča (neščiau), šōkča (šokčiau), gėrča (gerčiau). Варто відзначити множину neštūtė, dirbtūtė; Eītumbe raōet, ale lyja; Eītūt namo, – ko čia stuōit. А. Вілутите записала коротку форму дозвільного способу поряд із довшою: Нехай хоч трохи постоїть, — наберу тріски; Нехай молоко постоїть у теплі, хай скисає. Велика цінність словника — ілюстративні речення, особливо з фразеологізмами. За багато років А. Вілутите записала справді чимало гарних прикладів. Щоб показати красу калтаненської говірки, селянський світогляд і пережитий досвід, процитуємо кілька десятків із них (читати легше у спрощеному правописі): Повна корзина ягід, хоч око виколи (з верхом); Цьогоріч грибів і ягід хоч возом вивозь (дуже багато); Віддає аж рукою (неохоче), — не бери; Як згоріла, лишилася на камені, бідна; Усе життя пролетіло, мов камінчик у річку; Яка ж страшна злива (дуже сильна); Тепер у неї грошей і з лучиною не знайдеш (зовсім нема); Скільки там платили за робочі дні — самі сльози (дуже мало); Не така вже й річ (байдуже), — залишила й нехай іде своєю дорогою, знайдеш іншу; Бере зі столу, жує, нахабний який (не соромиться); Якби могла, то очі з лоба видерла б (усе б забрала); Босими до школи ходили, наче по снігу, і босими виросли; Папороть клали в хліб, коли був голод; Змалечку я цю пісню знала; Вийду до людей — і аж у очах світлішає; Худобу треба любити, як людину, тоді й вона буде до тебе доброю; Донька, мов блискавка, всюди встигає; З добрим чоловіком — наче за кам’яною стіною (спокійно); Голова пробита (дуже хоче) гуляти; Огірки нігтями винесли (швидко розкупили) на базарі: не встигла покласти на столик; Ні з того ні з сього налетів на людину (без причини); Тут збирати гриби поблизу (чужі) не приходять — свої самі назбирають; Дитина аж очима блимає на пиріг (дуже хоче), — відріж шматочок; Любові за гроші не купиш; Хоч кричи до нестями — з могил не покличеш; Парить, як у горщику (дуже душно); Один кінець горить, а другий і не димить (невдало вбирається); Я йду поволі, а вона вже землю носом риє (близько Recenzijos / Reviews 181 ANTANAS BALAŠAITIS смерті); Старому й крок дорогий; Ана вітром живиться заради свого сина (дуже хоче); Дарма язика дереш (багато базікаєш), – не візьме сина її; Усе життя пішло на собачу користь (марно) минуло; Яка з нього людина: живе одним днем (марнотратно), діти голодні тиняються; Гарними очима горщика не наповниш — треба сала; Пиріг псує рот; Що з якого, краще сиву косу проносити (залишитися незаміжньою); Дівчина як лисиця (мила); Знаю, як молитви; Під землею встигнеш завжди — бережи здоров’я. Наприкінці — кілька зауважених неточностей і побажань. У вступі до словника зазначено, що в говірці ствердіння приголосних d, r, s і наведено приклад dãglas замість літературномовного deglas, тоді як у словнику є речення: Vienas paršelis dãglas, kiti balti. Заголовне слово гнізда — daglas, поруч також daglōja. Очевидно, спиралися на LKŽ, де dãglas відсилає до dẽglas. Також у LKŽ є два гнізда: darmai і dėrmai. Оскільки це запозичення, ствердіння тут, можливо, і не застосовне: винесено dãrmai. Можливо, ствердіння d у цій говірці ще дискусійне, адже в LKŽ dãglas наведено за словниками Константіна Ширвідаса, Філіпа Руїга та Фрідріха Куршайтіса, а також за творами Крістіонаса Донелайтіса. Цей сумнів підтверджують і факти з герветської говірки. Дослідниця цієї говірки Ядвига Карделюте вважає ствердіння d тут спорадичним2. Хоча в говірці, як стверджує авторка словника, dùkros немає, а є лише зменшувальні форми dukrėlė, dukrytė, їх не слід було додавати до гнізда duktės. У реченнях у кількох гніздах (áusti, mìlas, raištis, žmogus) через поділ невідповідними розділовими знаками (замість || має бути /) складається враження, ніби заголовного слова немає. Кількість словникових гнізд була б більшою, якби кожне слово речення було винесено й пояснено в окремому гнізді. Іноді це, здається, було б доречно. Наприклад, у гнізді глини незрозуміло, що це за глиномий. Може, це власна назва? Із гнізда зсуву не винесено з речення калдыобінас, із гнізда відпустити не винесено з речення підписатися. Із гнізда селі із речення «Ці нитки, пошиті тонко, селе, кладу дві» слід було винести й пояснити пошиву. Речення, наведені в LKŽ зі східних говірок, свідчать, що це нитки, якими знову ткали. Речення в гнізді Pilvo — Pilvų apsraižgius mergà (вагітна) — схоже на фразеологізм, але в словнику немає ні raizgýtis, ні apsiraižgýti. Фразеологізм su tà dienà «марнотратно» є у двох гніздах, але винесений неоднаково: su túo dienà gyvėna, su túo dienù. Кілька критичних зауважень не применшують багаторічної праці авторки словника та оприлюдненого в ньому чудового скарбу говірки. Надійшла 20 березня 2014 р. ANTANAS BALAŠAITIS Didlaukio 27-64, LT-08320 Vilnius, Lietuva 2 Kardelytė Jadvyga. Gervėčių tarmė. Vilnius: Mintis, 1975, 30. 182 Acta Linguistica Lithuanica LXX