Varėnos šnektos daiktavardžio giminės kategorija

VITALIJA KARACIEJŪTĖ Литовський університет освітніх наук Напрями наукових досліджень: сучасна морфологія, морфологія говірок, діалектологія. Категорія роду іменника у Варенській говірці Категорія роду іменника у Варенській говірці АНОТАЦІЯ Категорію роду у Варенській говірці з погляду природної морфології досі не досліджено й не описано. Основна мета статті — розглянути структуру категорії роду в цій говірці, на основі емпіричного матеріалу подати семантичну та морфологічну характеристику роду іменників і визначити випадки варіювання роду. Проведений аналіз показав, що: 1) у Варенській говірці рід іменників (чоловічий і жіночий) не має чіткого розмежування за основами, які разом із флексіями лише частково позначають рід; також неточно говорити про особливу «морфему роду» у структурі іменників Варенської говірки; 2) для досліджуваної говірки характерне варіювання форм роду. АНОТАЦІЯ Категорію роду у Варенській говірці досі не досліджували й не описували з погляду природної морфології. Основна мета статті — розглянути структуру категорії роду в цій говірці, на основі емпіричного матеріалу подати семантичну та морфологічну характеристику роду іменників і визначити випадки варіювання роду. Проведений аналіз показав, що: 1) у Варенській говірці немає чіткого розмежування чоловічого й жіночого родів за основами, які разом із флексіями лише частково позначають рід; неточно також указувати на особливу «морфему роду» у структурі іменників Варенської говірки. 2) Для досліджуваної говірки характерне варіювання форм роду. КЛЮЧОВІ СЛОВА: південні аукштайти, Варенська говірка, природна морфологія, категорія роду, варіювання роду. КЛЮЧОВІ СЛОВА: південні аукштайти, Варенська говірка, природна морфологія, категорія роду, варіювання роду. Straipsniai / Articles 229 VITALIJA KARACIEJŪTĖ Категорія — певна система мовних елементів — має граматичне значення та граматичну форму, що його виражає, тобто формальний показник (пор.: Hockett 1965: 211; LKG I 18–19; Paulauskienė 1983: 157; Matthews 1997: 48)1. Щоб визначити, які морфологічні категорії має та чи та мова, насамперед потрібно звернути увагу на наявні в цій мові словозмінні (флективні) форми. Іншими словами, морфологічна категорія існує там, де вона формально виявляється як така (Wurzel 1989: 53). У сучасній теорії морфології слова розподіляють за категоріями відповідно до синтаксичних функцій, словотворення, граматичного змісту та контексту (докладніше про категорію та її ознаки див. Carstairs-McCarthy 2000: 264–272). Граматичні категорії числа, відмінка й роду2 пов’язані між собою3: граматична морфема словоформи (флексія, або флексив) завжди кодує категорії числа й відмінка, а зв’язок граматичної категорії роду з категорією числа підтверджує мовна універсалія, згідно з якою кожна мова, що має категорію роду, завжди має й категорію числа (Greenberg 1968: 95). Зазвичай вважають, що рід іменника виражає граматична морфема називного відмінка однини4. У такому разі особливий статус морфеми «чоловічого роду» у варенській говірці мали б граматичні морфеми (флексії) форм називного відмінка однини іменників флективних класів a, įa₁, įa₂, u, iu, наприклад: ná.m-as, kã.l-es, rug-ĩs, sùn-ùs, špiẽč-ùs. Такий статус не мали б граматичні морфеми форм називного відмінка однини основ i та C (пор. Rosinas 2005: 45). У варенській говірці граматичну категорію роду виражає також родовий відмінок однини, пор.: форми родового відмінка іменників флективних класів a, įa₁, įa₂, im, u, iu: ná.m-o., kã.l-o., rùg-o., dã.bes-o., su.n-ãus, špiẽč-ãus. Однак, порівнявши форми знахідного відмінка однини тих самих флективних класів ná.m-u., kã.l-u., sún-u., špiẽč-u., rùg-i., dã.bes-i. і форми знахідного відмінка іменників жіночого роду daĩn-u., mãr̃č-u., žõl-bl., ã.k-i., sã.ser-i., ми побачили б, що граматичні морфеми згаданих форм не мають такої «суперхарактеристики» (пор. Rosinas 2005: 46). Отже, постає проблема роду: граматичні морфеми флективних форм через надмірний синкретизм не завжди можуть виражати рід, а це означає, що в говірці вони не повністю розрізнені за родами (пор. Rosinas 2005: 44). 1 Apie kategorijos termino skirtingą vartoseną žr. Carstairs-McCarthy 2000: 267; Plungian 2010: 20. 2 Apie giminės ir skaičiaus bei giminės ir linksnio sąveiką žr. Corbett 1991: 132, 154–157. 3 За твердженням Вольфганга Ульріха Дреслера, морфологічні категорії можуть бути продуктивними або непродуктивними. Наприклад, у німецькій мові число так само продуктивне, як і відмінок, тоді як рід виражається лише морфосинтаксично (Dressler 2003: 34). 4 Закінчення називного відмінка однини також називають тематичним маркером (Savickienė, Kazlauskienė, Kamandulytė 2004: 5). 230 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Varėnos šnektos daiktavardžio giminės kategorija РИС. 1. Мапа Варени та її околиць5 Тема актуальна не лише через порушену проблему роду, а й тому, що категорію роду в говірках Варени та найближчих до неї сіл, віднесених до південноавкштайтського піддіалекту, — Акмене, Бабрішкес, Барчяй, Бержупіс, Гірайте, Кашетос, Мержежеріс, Матуйзос, Перлоя, Пауосупе, Руднія, Сеної Варена, Ута, Зервінос і Жюрай (див. рис. 1) — досі не досліджено й не описано ані з погляду традиційної, ані з погляду сучасної, природної морфології6. Мета статті — розглянути структуру категорії роду в говірці, на основі емпіричного матеріалу подати семантичну й морфологічну характеристику роду іменників та визначити випадки варіювання роду. 5 Мапу уклала Laura Geržotaitė. 6 Apie Varėnos šnektos skaičiaus kategoriją žr. Karaciejūtė 2012: 53–59. Straipsniai / Articles 231 VITALIJA KARACIEJŪTĖ Досліджуваний матеріал становлять тексти говірки з Варени та найближчих до неї сіл, індивідуально зібрані авторкою статті у 2005–2013 рр. (тривалість аудіозаписів — близько 70 годин). Аналізуються мовні дані представників старшого покоління, народжених у 1913–1939 рр., які постійно проживають на території досліджуваної говірки. Дослідження здійснюється на засадах теорії природної морфології, що виникла внаслідок поєднання понять маркованості та фонологічної природності (Dressler 2000: 289). У роботі застосовано описовий, опозиційний і порівняльний методи. Структуру категорії роду у Варенській говірці7 становить опозиція чоловічого роду (наприклад: šienas ‘сіно’, ūkis ‘господарство’, arklìs ‘кінь’, sunùs ‘син’, dancis ‘зуб’, vanduo ‘вода’) та жіночого роду (наприклад: krucinė. ‘груди’, dúona ‘хліб’, valžà ‘влада’, klẹtis ‘комора’, sesuõ ‘сестра’, duktė̃ ‘дочка’). Сучасна категорія роду іменників є двочленною, однак раніше балтійські мови, крім чоловічого й жіночого (немаркованого й маркованого) родів, мали середній рід89. Традиційно іменники розподіляють за родами на семантичних і морфологічних засадах (Laigonaitė 1961: 122–123; див. також DLKG 62–63)10. Рід іменників, які класифікуються семантично, ґрунтується на лексичному значенні та статевих відмінностях11 і може виражатися не лише різними основами, відмінковими закінченнями, словотвірними засобами, а й різним коренем, наприклад: kàt su_šeimù [vyro] tė.ko. búc ‖ tėvas ⋮ mamà jō ‖ «Що з сім’єю [чоловіка] довелося бути. Його батько, мама» (Mrg); tai_cà màno. vīras anàs ‖ «То ось мій чоловік той» (Prl) і tai_dar ⋮ va_šitōj mo.teris | tai_jōs mamà nevai kšto. ‖ «То тепер ось ця жінка, її мама не ходить» (Prl); tàs tai_jàu jōs ⋮ jo.s_ brólis | jo._brólis ‖ «Той — то вже її, її брат, його брат» (Vrn) і o._jō˙ ⋮ tà jo._sesuõ irà 7 Apie giminės kategoriją žr.: Hockett 1965: 231; Aikhenvald 2004:1031–1045; Holvoet, Semėnienė 2006: 101–120; WALS. Apie giminės kategoriją šiaurinių širvintiškių, Joniškio ir Ramaškonių šnektose žr.: Markevičius 2009: 15–31; Kaikarytė 2010: 28–33; Tuomienė 2010: 53–61. 8 Aldonos Paulauskienės (2007: 23) teigimu, „kur yra opozicija, ten turi būti ir neutralizacijos galimybė, t. y. priešinamu jų narių suartėjimas iki sinonimijos arba net visiškas opozicijos išnykimas“. 9 Davidas Crystallas (1999: 130) šalia opozicijos vyriškoji giminė / moteriškoji giminė / bevardė giminė pateikia dar ir gyvas / negyvas priešpriešą (dar plg. Paulauskienė 1989: 172; Matthews 1997: 142). Manoma, kad vyriškosios ir moteriškosios giminės daiktavardžio klasės susiformavo iš aktyviųjų, gyvųjų daiktavardžių (genus activum), kurių denotatai yra gyvybiškai aktyvūs, o bevardės giminės daiktavardžio klasės – iš inaktyviųjų, kitaip tariant, pasyviųjų, negyvųjų daiktavardžių (genus pasivum), kurių denotatai yra gyvybinio ciklo neturintys objektai (Rosinas 2005: 156; dar žr.: Kuryłowicz 1964: 207; Mažiulis 1970: 76; Zinkevičius 1980: 176–177). 10 Alexandra Yurievna Aikhenvald (2004: 1034–1036) greta semantinio, formalaus morfologinio giminių skyrimo kriterijų mini fonologinį. 11 Пор. російські іменники «белу́чи» (англ. epicenes) krolik ‘кролик’ і sobaka ‘собака’: перший узгоджується з чоловічим, другий — із жіночим родом, проте обидва можуть позначати тварин будь-якої статі. Наведений приклад показує, що в одній мові можуть існувати різні системи узгодження роду для окремих класів слів (Aikhenvald 2004: 1033). 232 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Varėnos šnektos daiktavardžio giminės kategorija одружившись ‖ «О так, його сестра заміжня» (Prl); хоч він сам литовець був. | але вже вважався польським учителем ‖ «Хоч він сам був литовцем, але вже вважався польським учителем» (Žr), а також ну і потім каже. | на уроках сидимо всі | ну і вчителька12запитує | діти ‖ звідки ви взяли ці іграшки ‖ «Ну і потім каже: на уроках сидимо всі, ну і вчителька питає: діти, звідки ви взяли ці іграшки?» (Vrn) (пор. Valeckienė 1984: 175–178; 1998: 231–234). Варто згадати пари назв свійських і диких тварин та птахів, у яких назви дитинчат завжди мають чоловічий рід, наприклад: йому дали кошеня ‖ «Йому дали кошеня» (Vrn) і навіть кішки не маю ‖ «Навіть кішки не маю» (Bbr); то й кішка [була] ‖ і кошеня [мала] ‖ «То й кішка [була], і кошеня [мала]» (Bbr) (див. також: Laigonaitė 1961: 124–126; Jakaitienė, Laigonaitė, Paulauskienė 1976: 33; Paulauskienė 1983: 179–180; 1989: 173–174; 1994: 161; 2006: 70–73; DLKG 63; Valeckienė 1998: 235–236). Усі іменники, що не позначають осіб, тварин чи птахів різної статі, мають невмотивований рід (пор.: кажу ‖ отже, він має машинку | і має інший мотоцикл ‖ «Кажу, отже, він має машинку і має інший мотоцикл» (Prl); так вони [діти] купили такий стіл | як ось тепер звідси | ще аж сюди ‖ і тут мають такі стільці ‖ і | то тут найбільше їм їсти ‖ «То вони [діти] купили такий стіл, як ось тепер звідси аж сюди. І тут мають такі стільці, і тут найбільше їм їсти» (Prl) тощо.)13. Ці іменники не змінюються за родами, пор.: машинку і **машинка14; мотоцикл і **мотоцикла; стіл і **стола15 (LKG I 19; Paulauskienė 1989: 170; 2006: 69; DLKG 62–63). Рід іменників, класифікованих морфологічно, визначають морфологічні ознаки, тобто їхня форма: основа, відмінкові закінчення (Laigonaitė 1961: 122–123; див. також DLKG 62–63). Чоловічий і жіночий роди визначаються за синтаксичним, або синтагматичним, критерієм, який описує узгодження форм, наприклад: синє світло тріснуло ‖ «Синє світло тріснуло» (Prl); гарний такий міст це був ‖ «Гарний такий міст це був» (Mrg). 12 móki.to.jes ir móki.to.jeтипу іменники називають substantiva mobilia (пор.: Valeckienė 1998: 236–240; Holvoet, Semėnienė 2006:110; див. також: Zumpt 1846: 17; Jacob 1851: 146; про маркованість пар іменників див. Paulauskienė 1994: 159), або назви осіб, утворені за статтю (нім. Movierung (Sexusdifferenzierung)), пор. приклади, наведені Philippo Conzetto: «lieùv-is (‘литовець’)» – «lieùv-ė (‘литовка’)» (пропущено t — прим. авт.); «pedagòg-as (‘учитель’)» – «pedagog-ė (‘учителька’)» (Conzett 2010: 148–149); приклади з іспанської та німецької мов див. Corbett 1991: 67; Lohde 2006: 124–126). 13 Порівняймо приклади з французької мови: жін. р. maison ‘будинок’ і чол. р. château ‘замок’. Ці іменники є неістотами, тобто не пов’язані з чоловічою та жіночою статтю (Aikhenvald 2004: 1031). 14 Двома зірочками позначено теоретично можливі, але в говірці не вживані форми. 15 Загалом усі іменники класифікуються й мають рід, але не змінюються за родами. Straipsniai / Articles 233 VITALIJA KARACIEJŪTĖ Ще порівняймо випадки узгодження форм, коли закінчення не розрізняються за родом: nu_žūrâu kap_jįs dá.ro. | ir_às [darau] | kap_tàs *mìke. kvailùtis || «Ну, дивлюся, як він робить, і я [роблю], як той Майк-дурник» (Grt); sà.kę. ¦ kad_jisai vàlkata || «Сказав, що він волоцюга» (SVrn). Морфологічний, або формальний, критерій спирається на основи та залежні від них флексії. Наприклад, іменники на u завжди належать до чоловічого роду: sùn-ùs dîrba *vîlnun || «Син працює у Вільнюсі» (Žr); o. dabar ¦ ir_parduo-tùvę.s ¦ ir_tùrg-us dar_vieto.i ¦ viškas tenái vieto.idabar || «А тепер і магазини, і ринок уже на місці, усе там на місці тепер» (Vrn). У варенській говірці, як і в інших литовських (і латвійських) говірках, досліджених методами природної морфології (пор.: Rosinas 2005; Markevičius 2009; Kaikarytė 2010), рід іменників не диференційовано чітко за основами, які разом із флексіями лише частково позначають рід (пор. Valeckienė 1998: 234). У говірці є іменники (що позначають родинні стосунки, посади, прізвища), які мають граматичну морфему (флексію) основ жіночого роду i̯ā, ē, хоча за семантикою належать до чоловічого роду¹⁶, наприклад: sakâu ¦ màno. tėtę. būuo. mėsininkas || «Кажу, мій тато був м’ясником» (SVrn); labai totà¹⁷ būuo. gę.-ras || «Дуже тота була добрий» (Brč); paskuì ¦ màno. dėdę. ¦ mamõs brólis | tai_labai ¦ peilukù gražęi skutinėdavo. | visókeis raštaìs || «Потім мій дядько, мамин брат, дуже гарно вирізав ножиком різноманітні візерунки» (Mtz); nu_kur ¦ kur iš-- ¦ iš_ valžõs àte.me. | atidúodavo. ¦ šíciem | *blínda¹⁸ | a(š) sakâu | to.kõ raíkėjo. | kàt ¦ vi̯siem ùšpakalu(s) su_nagáiko.m¹⁹ iškapót || «Ну, звідки, звідки з влади забрали, віддавали цим, Блінда; я кажу, такого треба було, щоб усім нагайками відшмагати зад» (Žr). Варенці вживають іменники, які поза контекстом сприймаються як іменники чоловічого роду. У контексті рід таких іменників виражають залежні слова, що змінюються за родами; форма таких слів залишається незмінною, хоча їхня функція змінюється (пор. Stundžia 1979: 82; Valeckienė 1998: 240), наприклад: kokìs jis_tì būožę.²⁰ būuo. | alè²¹ žã.-- ¦ žã.mę.s būuo. taì ¦ išvėžę. || «Який він там був багач, але землі мав, то вивезли» (Ūt); iìs [vyras] mušeikà būuo. || «Він [чоловік] був забіякою» (Brč); alę_tikrai 16 Це явище також називають конфліктом граматичного роду та біологічної статі (див. Markevičius 2009: 19–22; про конфлікт граматичного роду та біологічної статі іменників у російській мові див. LS 138–141). 17 Тато, батько або батько чоловіка. 18 Tadas Blinda. 19 Батогами. Слов’янізм. 20 Заможніший господар. 21 Сполучник, характерний для варенської говірки, найчастіше вживається для вираження протиставлення та причини. 234 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Varėnos šnektos daiktavardžio giminės kategorija sã.vas vagìs ⋮ taĩ | argi_tù ⋮ argi_tù ⋮ daskaũosìs22 ‖ «Але ж справді свій злодій, то невже ти, невже ти доскакався (причаївся)» (SVrn)23; o._kačiùkas bùuo. kóks zdráica24 | ir_an ⋮ bùfeto.25 | ir_an_špìnto.s | ir_ùisùr lá.kštę. to:kìs ‖ «А кошеня було таке здрайца і на буфеті, і на шафі, і всюди шастало таке» (Bbr); va_dabaŕ ⋮ ir_màno. káiman [є люди] | kuŕ ⋮ kur_bùuo. tokì priešai | išgamo.s bùuo. ‖ «Та тепер і в моєму селі [є люди], які, які були такі вороги, виродки були» (Vrn). Очевидно, що згадані іменники мають негативний, зневажливий відтінок (пор.: Stundžia 1980: 79; Gudžinevičiūtė 2009: 273; більше прикладів див. Gudžinevičiūtė 2008). Іменники búožę., mušėikà, válkata, vagìs, zdráica, išgama «не мають окремої «власної» основи, флексій; немає спеціального класу прикметників «спільного роду»» (Stundžia 1980: 82), однак мають два роди, а тому традиційно називаються гібридними (англ. hybrid nouns26) (пор. Corbett 1991: 38, 66; Judžentis 2002: 43) або двородовими (пол. dwurodzajowe rzeczowniki) іменниками (пор.: Otrębski 1956: 5; Rinkauskienė 1999: 13; Judžentis 2002: 43). У варенській говірці жіночий рід іменників «спільного роду» (лат. substantiva communia, англ. common gender), які не мають статусу граматичної категорії в литовській мові, майже не вживається. Невідзначену форму чоловічого роду носії говірки вимовляють частіше27. Рід деяких іменників не завжди зрозумілий, на нього не вказують жодні граматичні показники, наприклад: visùs giminės ⋮ visùs | kap kokè ⋮ kalėjimes tī. | višku. jì žinójo. ‖ «Усі роди, усі, як у якійсь, в’язницях там, усе вона знала» (Bbr) (пор.: gi.váen-to.jes būu. ⋮ priė ⋮ pàt *ulõs | ir_dár ⋮ dár jō giminū va_cà skaitę.s [є] ‖ «Поселенець був біля самої Ули, і ще, ще його родичі тут рахувалися [є]» (Žr)); тобто žmo-gùs tī. iāu ⋮ taĩsę.s28 | dá.rę.s29 | tvãrkę.s | bèt ⋮ daŕ girdėjáu ⋮ kat_pardúoda | tuos_na-mùs ‖ «То людина там уже лагодилася, робилася, упорядковувалася, але тепер чув, що продає ті будинки» (Bržp) (пор. kù.gi gali žmògùs dáuk pà.sako.c ‖ «Що ж може людина багато розповісти» (Vrn)); kad_gál spakainà30 vaĩkas ‖ «Щоб, може, спокійна дитина» 22 Славізм. 23 Порівняймо форму, вживану в узагальненому значенні: galì ráǯìkstīs | bet_daŕ ⋮ bijėi ⋮ visóku. và ⋮ vagū šitū ‖ «Може проявитися, але тепер боїшся всяких оцих злодіїв» (Žr). 24 Шибеник, непосида. 25 Шафа для зберігання посуду чи їжі. 26 Випадки, коли, говорячи про жінку, зберігають форму чоловічого роду, можна пов’язати з поширенням природного чоловічого граматичного роду на сферу відзначеного жіночого роду (Holvoet, Semėnienė 2006: 106). 27 Apie graikų kalbos daiktavardžių common gender žr. Holton ir kt. 1997: 61–62. 28 Лікував. 29 Виготовляв, працював. 30 Спокійна. Straipsniai / Articles 235 VITALIJA KARACIEJŪTĖ дитина» (Vrn) (пор. acìmenu ¦ ì ¦ vaìku ¦ dúono.s ¦ sukrãmtė. ¦ sukrãmtė. | tai_vadi-no.(s) žandà | dro.bìnen skudurùkan ¦ cùkro. [įdeda] | ir_dúoda ¦ kap_čùlptūku. | ir_vaìkas31 trãuke tu._duonìti. ‖ «Пам’ятаю, дитині хліба пережували, пережували, це називалося жандою; у полотняну ганчірочку цукру [кладуть] і дають, як соску, і дитина тягне ту хлібинку» (Grt). Невідмінювані, тобто іменники з незмінною формою, не мають морфологічних ознак категорії роду, їхній рід виражається синтаксично (Paulauskienė 2001: 6; Judžentis 2002: 39; DLKG 64; про рід морфологічно неадаптованих іменників див. Rimkutė 2011: 184–201). У досліджуваній говірці таких іменників не зафіксовано. Однак приклади свідчать, що деякі іменники іншомовного походження, які мали б відмінюватися (KP66), уживаються як невідмінювані, тобто не пристосовані до флексійної системи говірки. Вони можуть бути як чоловічого, так і жіночого роду, пор.: ir_và paprašāu *bro˙nùlė.s | pàrnėšė. šìtùs ¦ dù | kàp_ten ¦ nu_tokì žalì | kur_àplupi | kì.vi | kì.vi dùi suválgāu ‖ «І ось попросила Бронюлі, принесла цих два, як там, ну, таких зелених, які обчищаєш; ківі, два ківі з’їла» (SVrn) і aplùpo. ¦ supjãuėštė. smùlkėi | suválgāu ¦ tuós | kì.vi | dù ‖ «Обчистила, дрібно порізала, з’їла ті два ківі» (SVrn). Такі коливання роду запозичень, очевидно, виникають через незнання людей старшого покоління, яку форму роду слід уживати32. У Варенській говірці зафіксовано випадки неузгодження за родом, наприклад: nu kàs ¦ senã.tvi-ne. zãùksmas ¦ bùvo. | tai_vàt ‖ «Ну що ж, радість старості була, отак» (SVrn); tai_jì. ¦ tas_*advãrda ¦ sã.ko. ‖ «То він, той Едвардас, каже» (Prl); su_tóm pavijõčėum33 [донька була сповита] ‖ «З тим павіочюсом [донька була сповита]?» (Grt); nù ¦ tai_paskāu kap_atàina | tai_jàu ¦ pa-àiškina jiẽm ‖ kad_ti. iz_bã.lo.s balà ‖ tokè šàltinis ‖ «Ну, тоді, коли приходить, то вже пояснює їм. Що там із калюжі калюжа. Таке джерело» (Bržp)34. Такі випадки неузгодження за родом поодинокі; очевидно, інформанти вживали їх випадково. Окремо слід згадати іменники, уживані в досліджуваній говірці, рід яких іноді відрізняється від роду в деяких інших говірках (наприклад, йонішкській, північних 31 У Варенській говірці іменник vaikas іноді вживається у значенні хлопчика (сина), наприклад: tai_vaìku. ¦ cig_víenu. vaìku. iāu [turime] | õ: ¦ o._trìs ¦ mẽrgo.s ‖ nu_tai_tàp | trìs mẽrgo.s ir_sunùs ‖ «То дитину, лише одну дитину вже [маємо], а, а три дівчини. Ну, то так: три дівчини і син» (Žr) (ще пор. Laigonaitė 1961: 124). 32 Іменник kìvi, за даними опитування молоді, належить до групи найчастіше відмінюваних запозичень (Rimkutė, Raižytė 2010). 33 Стрічка, якою перев’язують сповите немовля. 34 Порівняймо також приклад, записаний у Барчю: kokè bū̀s pradžà / tokè būs ir_pãgi.nas «Який був початок, такою буде й кінцівка» (Brč) (Markevičienė 1999: 32). 236 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Varėnos šnektos daiktavardžio giminės kategorija родом іменників у ширвінтішській говірці35) та літературній мові. Варенці (найчастіше під впливом слов’янських мов36) змінюють рід, коли говорять про: 1) їжу, напої, наприклад: o.sù bulbìne.m blìno.m | à ⋮ spîrginẽi ćíei gárdu.s ‖ «О, а з картопляними млинцями37 шкварки ті смачні» (Ūt); bandù prikepa | prìmala ⋮ aguõnu. | ir_tan_įau pienañ aguõ-- ⋮ aguõnpienę.n privìlgo. ‖ «Коржів напече, намеле маку, і в тому молоці, маковому молоці, напухло» (Ūt); va_c̀a cukrà jãĩ reikė ‖ «Ось тут цукор, якщо треба» (Vrn); 2) матеріали або їхні рештки, наприклад: drucì38 rù.stai | cig_pa-- ⋮ pě.leno.s [liko] ‖ «Стовбури сухі, тільки попіл [залишився]» (Mrg); prá.stas | šmẽlis | ì ⋮ va_kiek_ce pieskà39 ‖ «Пісок поганий, ось скільки тут піску» (Vrn)40; дрова згорають і ⋮ і вугілля буває ‖ «Дровина згорає і, і вугілля буває» (Brč); терпентину ⋮ бувало гасу ‖ «Терпентину, бувало, гасу» (Grt); 3) топоніми, наприклад: одна донька його ⋮ *balbìeriškė.n [живе]‖ mo.ki.to.jè ‖ «Одна донька його живе в Балбєришках, учителька» (Prl); а. моя ⋮ *almýtė. ще таку: молитву вміла | але я тільки ці от і слова | вино ⋮ вино ⋮ вино з Галилеї | і в них ⋮ було | вже на Святвечір червоного вина ‖ «А моя Альміте ще таку молитву вміла, але я тільки ці от і слова: “вино, вино, вино з Галилеї”; і в них уже на Святвечір було червоне вино» (Grt); *beržùpę.i41 було три будинки ‖ «У Бержупі було три будинки» (Bržp); ось у нас ⋮ ось струмок і є ‖ *duobùpę. ‖ ямистий ⋮ ямистий ‖ був гарний наш струмок ‖ «Ось у нас, ось струмок і є. Дуобупіс. Ямистий, ямистий. Був гарний наш струмок» (Mtz)42; 35 Plačiau žr.: Markeviičius 2009: 17–24; Kaikarytė 2010: 32–33. 36 Пор. також зафіксовані у Варенській говірці варіанти числа (пор.: po. *kalėdai «після Різдва» і польськ. kolęda, рос. коляда), роду (пор.: kišė.nus «кишеня» і польськ. kieszeń). 37 Передаючи приклади з родом, відмінним від уживаного в деяких говірках і літературній мові, записують форму, звичнішу й частотнішу для говірки. 38 Міцні. 39 Пісок. 40 Пор. також: ka(t)_tì. piesko. ⋮ viško._gi prìlanda ‖ «Щоб там піску, усього ж набирається» (Prl). 41 Пор.: купив корову | і повернувся знову жити | *beržùpin | до свого села | і тепер ще стоїть той будиночок ‖ «Купив корову і повернувся знову жити до Бержупі, у своє село, і тепер ще стоїть той будиночок» (Bržp). Варіює не лише форма топоніма, а й наголос, пор.: і він (струмок) названий ⋮ бо були берези великі | то названий *beržù-- ⋮ *beržùpis ‖ «І він (струмок) названий так, бо були великі берези, тому названий Бержупіс» (Bržp); *beržùpis || було зробили *bi.-- ⋮ *bìržupis ‖ «Бержупіс. Було зробили Біржупіс [йдеться про наголос — прим. авт.]» (Bržp). 42 Пор.: ну ось струмок тече ‖ *duobùpo. ‖ спершу цей струмок впадає в став ‖ ще: коли йдеш у *mǫ́lius | цією | через лісок | до села *mólu. | то ще навскіс ⋮ навскіс той струмок тече | у *mẽrki. ‖ «Ну ось струмок тече. Дуобупіо. Спершу цей струмок впадає у став. Ще коли йдеш у Моліус цією (дорогою), через лісок, до села Молю, то той струмок іще навскіс тече до Мяркіса» (Mtz). Straipsniai / Articles 237 VITALIJA KARACIEJŪTĖ 4) частина одягу, наприклад: va_kišė.nun à(š) sudėjau ⋮ dùkrela || «Ось у кишеню я поклала, доню» (SVrn); aš_tai nórų ⋮ išvilkė rankóvų || «Я це хочу витягти з рукава» (SVrn); 5) рослини, наприклад: kàs tas_vɑr-- ⋮ varnaléšas || «Що це за лопух?» (Brč); viškas augíta | viška(s) savo. | nieko. beveik pirkta | nugì parša. pasipjėuni ⋮ tai_salótai | lašinùku. turì || «Усе вирощене, усе своє, майже нічого не куплено, от, заріжеш свиню, то й салат, і сальце маєш» (Mtz); tai_và ramūneis papláunu || «То ось ромашками промиваю (очі)» (Brč). У говірці зафіксовано випадки, коли іменник ramunėlė у реченні має і чоловічий, і жіночий рід, наприклад: ramunė̃lė.s tai_vaikám | jàu_cìg ⋮ kab_kur gė.ma | jàũ tai_vaikàm ramunėlėi bùuo || «Ромашки — то вже тільки для дітей, де-не-де ростуть, уже, то для дітей ромашки були» (Ūt). Варіант ramunė̃lis «ромашка» досить широко вживається — записано приклади з Рудні, Гірайті, Матуйзів, Ūtos; 6) частина системи організму людини, наприклад: normá.lu.s màno. kepenai || «Моя печінка нормальна» (Vrn); kab_virto. nebà.gas⁴³ | taĩ ː ná.t an_tvo.rõs šmegenai būuo. isitã.ški. || «Як зварився бідолаха, то аж на паркані мізки були розбризкані (розбризкані)» (Ūt); 7) певні простори, приміщення (будівлі, установи тощо), наприклад: màno. anūkė. dírba ⋮ alùbarę.n | *varę.nõj || «Моя онука працює в пивбарі, у Варені» (Zrv); múrs lietùvų. ko.kũ irà | prazgi.væ.no. | prazbùuo. ⋮ jàu_c̀æ žinãi | taĩ ⋮ tai_kantɔri dírba ⋮ tai_vėl jàu_ti. | ta(i)_isimo˙kinus | tén mó.ki.to.jes | tén bugáltere.s | taĩ ir, paskãũ nuvažã.wo. *sibiran | nugì turìstinin || «Наших литовців яких тільки є; розбагатіли, пожили вже тут, знаєш, то, то в конторі працює, то знову вже там, то вивчившись, там учительки, там бухгалтерки, то й потім поїхали до Сибіру, от, у туристичне місце» (Vrn); c̀æ v́irtuvis màno. || «Тут моя кухня» (Vrn); už_*má.k-simo.⁴⁴ ⋮ maždãuk và ⋮ už parduotùvę.s ⋮ šitam tárpi ligónine. būuo. || o˙.tén po.-leklìnikas būvis | prie_sto.tiẽs || tai_po.leklìnikas || «За „Максимою“, приблизно ось за магазином, у цьому проміжку була лікарня. А там була поліклініка, біля станції. То поліклініка (була)» (Vrn); paskui lenkai⁴⁵ kap_sužinójo. | tai_ti. ⋮ dár už_mũs ⋮ to.kõn klõnę.n⁴⁶ ⋮ ji. slėpė. vis || «Потім поляки, коли дізналися, то там ще за нами, у такій долині, вона все ховала» (Bržp)⁴⁷; dírbau ša.xtuose: po.žemì || 43 Бідолаха. 44 Магазин «Maxima»: форму іменника *mà.ksimas зафіксовано також у Кашетосі, наприклад: va_visa savo. vièto.n | nu_và pažù.rėk | kai kãi ⋮ *mà.ksiman ko.kèn | kai *mà.ksiman || «Ось усе своє на місці, ну-бо, подивись, коли, коли в якійсь „Максимі“, коли в „Максимі“» (Kšt). 45 Іменник lenkas у південноаукштайтському говорі, а отже й у Варенській говірці, єдиний, який акцентується за всіма чотирма акцентними парадигмами (докладніше див. Ragaišienė 2010: 45). 46 Пор. також: nùvertė. | múrs tí kluònę.n būuo. || «Знесло, наш будинок був там, у долині» (Kšt). 47 Пор. також aš_dár klo.ná.łę.n gi.venàu || «Я ще жив у долині» (Vrn). 238 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Varėnos šnektos daiktavardžio giminės kategorija «Працював у шахтах, під землею» (Vrn). Форми іменника чоловічого роду šã.xtas «шахта» зафіксовано також у Перлої. У межах досліджуваної говірки записано й інші випадки, наприклад: nu_anūkas irgi ¦ žvìda. šim ¦ kečvìrto. ¦ dabàr ¦ va_bùs ¦ gegùžo. || įàu_dvinìs || ir_žá˙ntas màno. gegùži. gìmìs || «Ну, онук теж двадцять четвертого (народився), тепер буде травня (день народження). Уже близнюк. І зять мій народився у травні» (SVrn); bùuo. sùŋku⁴⁸ ¦ mó.-- ¦ kab và lá˙nku. laikàis ¦ ir mó˙kesči.s bùuo. labaĩ dìdelę.s || «Було важко, як ось за польських часів, і податки були дуже великі» (Grt); túos anà ¦ ten | mìna mìna sù | iš ¦ į_tàs | lìeka jū skū.-- ¦ skur°rą.le. | va_kà-- ¦ plàukū ¦ kúokšto.s || «Ті (льони) вона там мне, мне з, з тих, залишається шкуринка, ось як жмутки волосся» (Mrg); dùkrela ¦ rà.dije sugē.do. || «Доню, радіо зламалося» (SVrn); nù_tai įàu_šìčiei trīs šienáuna dalgę.m⁴⁹ | šiē-- ¦ pašienáuna | tadù ¦ įàu_à(š) susìtvarkāu antrà.dienin | įàu_raìke ¦ kuģūs | ir_kuģūs šùždedu || «Ну, то вже ці (зяті й син) троє косять косами, покосять, тоді я вже впорядкую все у вівторок, уже треба копиці (згрібати), і копиці складаю» (Kšt). Чимало інших форм іменника rà.dije «радіо» записано ще в Гірайті, а іменника dalgę. «коса» — у Матуйзосі. Окрему групу іменників становлять жіночі імена, які в говірці (коли звертаються ласкаво) вживаються в іншому роді, наприклад: sakàū ¦ *maritùkai | àš tavìm ¦ tikù | tikėk ir_tù manìm || «Кажу, Маритукє, я тобі вірю, вір і ти мені» (SVrn). Жінку можуть називати turteliu, наприклад: pataisìk ¦ dukrèla | pataisìk ¦ turtèla mà-no. || «Полагодь (радіо), доню, полагодь, скарбе мій» (SVrn). Іменники чоловічого роду іноді можуть мати флексію жіночого роду, наприклад: guļkis ¦ *rikùli | guļkis guļkis ¦ *rikǝ.le | *rikùli ¦ nepristók || «Лягай, Рікулі, лягай, лягай, Рікеле, Рікулі, не стій!» (Kšt). Говорячи про категорію роду іменників, важливо наголосити, що вона є класифікаційною, а не словозмінною категорією (Rosinas 2005: 45; пор. Paulauskienė 1994: 165; DLKG 62)⁵⁰. Наприклад, флексії форм іменника avilìs виражають дві граматичні категорії — числа й відмінка. Якщо порівняти парадигму відмінювання цього іменника з іншими парадигмами відмінювання у Варенській говірці, то побачимо, що 48 Danguolės Mikulėnienės (1996: 151) nuomone, forma sùŋku su šaknyje išlaikytu kirčiu yra senesnė, nei galūninio kirčiavimo forma suŋkù. 49 Докладніше про форму див. LKA 1111, карта № 50. 50 Jerzy Kuryłowiczius (1962: 205) skiria deiktinę (daiktavardžių) ir anaforinę (būdvardžių) giminę. Jo teigimu, apie gramatinę giminės kategoriją galima kalbėti tik tada, kai kalboje egzistuoja anaforinė (būdvardžių) giminė. Axelis Holvoetas ir Loreta Semėnienė (2006: 120) kalba apie daviklio ir gaviklio gimines: „giminė dažniausiai reiškiama viena ar kitai giminei būdingomis galūnėmis, tačiau giminės kategorijos gramatinis statusas remiasi tuo, kad giminės atžvilgiu skiriamos derinamųjų žodžių (būdvardžių, daugelio įvardžių) formos. Šis dalykas lemia, kad giminės požymius reikia priskirti ne tik patiems daiktavardžiams, bet ir su jais derinamiems žodžiams. Tai verčia skirti daviklio ir gaviklio gimines.“ Straipsniai / Articles 239 VITALIJA KARACIEJŪTĖ закінчення не всіх флективних форм іменника avil̃s кодують рід. Наприклад, граматична морфема /-i./ у формі знахідного відмінка однини іменника á.vil-i. виражає комплекс категорій «однина» & «знахідний відмінок», але не «однина» & «знахідний відмінок» & «чоловічий рід», адже тоді довелося б стверджувати, що граматична морфема /-i./ іменника á.k-i. виражає ті самі категорії. Неточним було б також стверджувати, що граматична морфема /-i./ кодує рід: згадані іменники належать не лише до різних флективних класів (основ), а й до різних родів (про рід у латиській літературній мові див. Rosinas 2005: 44–45). На думку Альберта Росінаса (2005: 45), лексична морфема багатьох іменників невіддільна від того чи іншого граматичного значення роду, тому говорити про особливу «морфему роду» у структурі іменників Варенської говірки було б не зовсім точно51. Оскільки «у тих випадках, коли іменник має нетипову для цього роду основу, його рід указує синтагматичний або семантичний критерій», а основа іменника разом із флексією може лише частково вказувати на рід (Valeckienė 1998: 234), доцільно було б узагальнити іменники Варенської говірки за основами: 1. Іменники з основами a (наприклад: šiėn-as «сіно», vã.bal-as «жук», žãnt-as «зять»), iₐ₁ (наприклад: kã.l-es «дорога», vė́l̃n-es «чорт», vė́j-es «вітер»), iₐ₂ (наприклад: smẽl-is «пісок», grãustin-is «грім», šulin-ī̀s «криниця»), iₘ (наприклад: debes-ìs «хмара», danc-ìs «зуб», žvė.r-is «звір»), u (наприклад: al-ùs «пиво», med-ùs «мед», tur̃g-us «ринок»), iu (наприклад: spiec̃-ùs «товариство», rubã.ž-us «межа», ámž-us «вік»), Cₘ (наприклад: vɑnd-uõ «вода», akm-uõ «камінь», sto.m-uõĩ «стан»), належать до чоловічого роду. До цієї групи належать також іменники з основами ā (наприклад: tõt-a «тато», *kundr-à «Кундра», *smetõn-a «Сметона»), iā52 та ē (наприклад: tẽt-ę. «тато», dẽd-ę. «дядько», *mik-ę. «Міке»), що позначають осіб чоловічої статі. 2. Усі іменники з основами ā (наприклад: dúon-a «хліб», šatr-à53 «солома», mo.kiːkl-à «школа»), iā (наприклад: kój-e «нога», marč-i «невістка», pará.pij-e «парафія»), ē (наприклад: žo.l-ẽ̃ «трава», bit-ę. «бджола», vīrtuv-e. «кухня»), i_f (наприклад: pirč-is «лазня», šìrž-is «серце», klēt-is «комора»), C_f (наприклад: ses-uõ «сестра», dukt-ẽ̃ «дочка») належать до жіночого роду. Морфологічний рід визначається54 на підставі давального відмінка однини55 (пор.: одн. дав. šiėn-u, kã.l-ū, smẽl̃-u, dẽ.bẽs-u, á.l-u, spiéc-u, vɑ́ndēn-u; dúon-ai, kój-ei, ⁵¹ Вважається, що раніше граматичні морфеми *-as, *-is, *-us виражали чоловічий рід, жіночий рід позначала *-āi *-ē, а середній рід — граматичні морфеми *-a, *-u та *-i. Категорію роду не виражали лише граматичні морфеми *-is і *-ō (Rosinas 2005: 159). ⁵² Іменників цієї основи не було записано. ⁵³ Довга й тонка гілка. ⁵⁴ Aleksejus Andronovas (2002: 123) siūlo morfologines gimines vadinti „vyriškoji, arba ui giminė“ ir „moteriškoji, arba ai/ei giminė“. ⁵⁵ Це правило не поширюється на ширвинтішську підговірку та деякі говірки південних анікшчяйців (Markevičius 2009: 16–17). 240 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Varėnos šnektos daiktavardžio giminės kategorija mãrc-ei, žõl-ai, šĩrž-ei, sẽ.ser-ei), тобто та граматична морфема, яка «символізує (вона є максимально або принаймні мінімально іконічною) пучок трьох граматичних категорій і вказує на тип відмінювання» (Rosinas 2005: 46)56. Проведене дослідження показало, що: 1) Структуру категорії роду у варенській говірці, як і в інших говірках, досліджених методами природної морфології (йонішкській, північних ширвінтішських), утворює опозиція чоловічого та жіночого родів. 2) Рід іменників не має чіткого розмежування за основами; основи з флексіями лише частково вказують на рід. 3) Варенці зазвичай змінюють рід, говорячи про їжу та напої (наприклад: su_blĩno.m, aguõnpienę.n); матеріали чи їхні залишки (наприклад: pẽ.leno.s, aŋglei); топоніми (наприклад: *balbieriškę.n, *duobupę.); рослини (наприклад: varnalẽšas, ramu-nẽlei); частини одягу (наприклад: kišẽ.ñun, raŋkõvu.); певні простори, приміщення (наприклад: vĩrtuvis; po.lekliñikas); частини систем організму людини (наприклад: kepenaĩ, šmegenaĩ) тощо. 4) Неточно говорити й про особливу «морфему роду» у структурі іменників варенської говірки, оскільки у багатьох іменників лексична морфема невіддільна від того чи іншого граматичного значення роду. ЛІТЕРАТУРА A i k h e n v a l d A l e x a n d r a Y u r i e v n a 2004: Gender and noun class. – G. E. Booij, Ch. Lehmann, J. Mugdan. Morphologie / Morphology: Ein Internationales Handbuch Zur Flexion Und Wortbildung / an International Handbook on Inflection and Word-Formation 2. Berlin, New York: Walter de Gruyter, 1031–1045. A n d r o n o v a s A l e k s e j u s 2002: Dėl naujų publikacijų lietuvių kalbos teorinės fonetikos ir morfologijos klausimais. – Acta Linguistica Lithuanica 47, 117–129. C a r s t a i r s - M c C a r t h y A n d r e w 2000: Category and feature. – G. E. Booij, Ch. Lehmann, J. Mugdan. Morphologie / Morphology: Ein Internationales Handbuch Zur Flexion Und Wortbildung / an International Handbook on Inflection and Word-Formation 1. Berlin, New York: Walter de Gruyter, 264–271. C o n z e t t P h i l i p p 2010: The role of grammatical gender in noun-formation: A diachronic perspective from Norwegian. – Cognitive Perspectives on Word Formation. Edited by A. Onysko, S. Michel. Berlin, New York: De Gruyter Mouton, 148–149. C o r b e t t G r e v i l l e G. 1991: Gender. Cambridge: Cambridge University Press. 56 Apie giminių nykimo priežastis pasaulio kalbose žr. Aikhenvald 2004: 1042–1043. S t r a i p s n i a i / A r t i c l e s 241 VITALIJA KARACIEJŪTĖ Crystal David 1999: The Penguin Dictionary of Language. 2nd edition. London: Penguin Books. DLKG – Граматика сучасної литовської мови, відповідальний редактор V. Ambrazas. Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 2005. Dressler Wolfgang Ulrich 2000: Naturalness. – G. E. Booij, Ch. Lehmann, J. Mugdan. Morphologie / Morphology: Ein Internationales Handbuch Zur Flexion Und Wortbildung / an International Handbook on Inflection and Word-Formation 1, Berlin, New York: Walter de Gruyter, 288–296. Dressler Wolfgang Ulrich 2003: Degrees of grammatical productivity in inflectional morphology. – Rivista di Linguistica 15.1, 31–62 (prieiga internete: http://linguistica.sns.it/RdL/15.1/04.Dressler.pdf) [žiūrėta 2014 04 22]. Greenberg Joseph Harold 1968: Some Universals of Grammar with Particular Reference to the Order of Meaningful Elements. – Universals of Language. Edited by J. H. Greenberg. 2nd edition. Cambridge (Mass.): MIT Press, 73–113. Gudzinevičiūtė Ona Laima 2008: Lietuvių kalbos substantiva communia. Daktaro disertacijos rankraštis. Vilnius: Vilniaus universitetas. Gudzinevičiūtė Ona Laima 2009: Substantiva communia: pavadinimo ir turinio problema. – Acta humanitarica universitatis Saulensis 8, 272–281. Hockett Charles Francis 1965: A Course in Modern Linguistics. New York: Macmillan. Holton David, Mackridge Peter, Philippaki-Warburton Irene 1997: Greek: A Comprehensive Grammar of the Modern Language. London: Routledge. Holvoet Axel, Semėnienė Loreta 2006: Giminės kategorija. – Lietuvių kalbos gramatikos darbai 4 (Daiktavardinio junginio tyrimai), red. A. Holvoet, R. Mikulskas. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 101–120. Jacob George Andrew 1851: The Bromsgrove Latin Grammar. 3rd edition. London: Simpkin, Marshall, and Co. Jakaitienė Evalda, Laigonaitė Adelė, Paulauskienė Aldona 1976: Lietuvių kalbos morfologija. Vilnius: Mokslas. Judžentis Artūras 2002: Naujas žvilgsnis į lietuvių kalbos daiktavardžių giminės kategoriją. – Acta Linguistica Lithuanica 45, 39–47. Kaikarytė Aušra 2010: Joniškio šnektos daiktavardžio linksniavimo sistema. Daktaro disertacija. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Kar ж Varėnos šnektos daiktavardžio giminės kategorija KP – Мовні поради 1. Граматичні форми та їх уживання, упорядник R. Miliūnaitė. Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 2009. Kurylowicz Jerzy 1962: Курилович Е. Очерки по лингвистике. Сборник статей. Москва: Издательство иностранной литературы. Kurylowicz Jerzy 1964: The Inflectional Categories of Indo-European. Heidelberg: Carl Winter. Laigonaitė Adelė 1961: Daiktavardžių giminės ir skaičiaus kategorija. – Dabartinė lietuvių kalba, red. Jonas Kazlauskas, Adelė Laigonaitė, Vincas Urbutis. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 122–147. LKA I – Атлас литовської мови 1. Лексика. Вільнюс: Mokslas, 1977. LKG I – Граматика литовської мови 1. Вільнюс: Mintis, 1965. Lohde Michael 2006: Wortbildung des Modernen Deutschen: Ein Lehr- und Übungsbuch. Tubingen: Narr. LS – Мови та їхній статус, за редакцією T. Shopen. Пенсильванія: Видавництво Пенсильванського університету, 1987. Markevičienė Žaneta 1999: Aukštaičių tarmių tekstai 1. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Markevičius Aurimas 2009: Šiaurinių širvintiškių daiktavardžio linksniavimas ir jo istorija. Monografija. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Matthews Peter Hugoe 1997: The concise Oxford dictionary of linguistics. Oxford: Oxford University Press. Mažiulis Vytautas 1970: Baltų ir kitų indoeuropiečių kalbų santykiai. Vilnius: Mintis. Mikulėnienė Danguolė 1996: Dėl linksniuojamųjų žodžių kirčiavimo variantų pietinėse aukštaičių tarmėse. – Lietuvių kalbotyros klausimai 36, 148–155. Otrębski Jan 1956: Gramatyka języka litewskiego III. Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe. Paulauskienė Aldona 1983: Lietuvių kalbos morfologijos apybraiža. Kaunas: Šviesa. Paulauskienė Aldona 1989: Gramatinės lietuvių kalbos vardažodžių kategorijos. Vilnius: Mokslas. Paulauskienė Aldona 1994: Lietuvių kalbos morfologija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Paulauskienė Aldona 2001: Apie „nelinksniuojamųjų“ daiktavardžių giminę. – Gimtoji kalba 5, 5–6. Paulauskienė Aldona 2006: Lietuvių kalbos morfologijos pagrindai. Kaunas: Technologija. Straipsniai / Articles 243 VITALIJA KARACIEJŪTĖ Paulauskienė Aldona 2007: Opozicijos ir jų neutralizacija gramatinių kategorijų paradigmos. – Kalbos teorija ir praktika. Konferencijos pranešimų tezės. Kaunas: Kauno technologijos universitetas, 23–24 (prieiga internete http://www.kalba.ktu.lt/files/konf_tezes_2007.pdf) [žiūrėta 2014 04 22]. Plungian Vladimir 2010: Gramatinių kategorijų tipologija 1. Vilnius: Vilniaus universitetas. Ragaišienė Vilija 2010: Linksniuojamųjų žodžių kirčiavimo variantai pietų aukštaičių ir rytų aukštaičių vilniškių tarmėse. Daktaro disertacijos rankraštis. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Rimkutė Erika 2011: Morfologiškai neadaptuotų daiktavardžių giminė. – Kalbos kultūra 84, 184–201. Rimkutė Erika, Raižytė Jūratė 2010: Morfologinis skolinių adaptavimas lietuvių kalboje. – Lietuvių kalba 4 (prieiga internete http://www.lietuviukalba.lt/index.php?id=162) [žiūrėta 2014 04 22]. Rinkauskienė Regina 1999: Rytų aukštaičių uteniškių vardazodis: dabartinė padėtis ir istorinė raida. Daktaro disertacijos rankraštis. Vilnius: Vilniaus pedagoginis universitetas. Rosinas Albertas 2005: Latvių kalbos daiktavardžio linksniavimo sistema: sinchronija ir diachronija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Stundžia Bonifacas 1979: Giminės kategorija lietuvių kalbos gramatinėje sandaroje. – Aktualiosios kalbotyros problemos. Mokslinės konferencijos pakvietimas-programa ir tezės. Vilnius: Vilniaus V. Kapsuko universitetas, 80–83. Stundžia Bonifacas 1980: Vadinamosios bevardės giminės vieta lietuvių kalbos morfologinėje sistemoje. Eksperimentinis tyrinėjimas. – Kalbotyra 31(1), 79–87. Tuomienė Nijolė 2010: Ramaškonių šnektos daiktavardis: sociolingvistinis tyrimas. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Valeckienė Adelė 1984: Lietuvių kalbos gramatinė sistema. Giminės kategorija. Vilnius: Mokslas. Valeckienė Adelė 1998: Funkcinė lietuvių kalbos gramatika. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. WALS – Corbett G. G. Кількість граматичних родів. – Світовий атлас мовних структур (доступно онлайн http://wals.info/feature/30) [переглянуто 2014 04 22]. Wurzel Wolfgang Ullrich 1989: Inflectional Morphology and Naturalness. Dordrecht: Kluwer. Zinkevičius Zigmas 1980: Lietuvių kalbos istorinė gramatika 1. Vilnius: Mokslas. Zumpt Carl Gottlob 1846: A school-grammar of the Latin language. London: Longman, Brown, Green, and Longmans, Paternoster-Row. 244 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Varėnos šnektos daiktavardžio giminės kategorija СКОРОЧЕННЯ НАЗВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ Bbr – Babriškės Brč – Barčiai Bržp – Beržūpis Grt – Giráitė Kšt – Kašėtos Mrg – Mer̃gėzeris Mtz – Matùizos Prl – Perlojà SVrn – Senóji Varėna Ūt – Ūtà Vrn – Varėna Zrv – Zervýnos Žr – Žiūraĩ Категорія граматичного роду іменника у варенській говірці АНОТАЦІЯ У варенській говірці та найближчих до неї селах (Akmũo, Babriškės, Barčiai, Beržūpis, Giráitė, Kašėtos, Mer̃gėzeris, Matùizos, Perlojà, Pauosupė, Rudnìà, Senóji Varėna, Ūtà, Zervýnos, Žiūraĩ), яку відносять до південних аукштайтських говірок, категорію граматичного роду не досліджували й не описували з погляду природної морфології. Основна мета статті — обговорити структуру категорії граматичного роду в цій говірці, на основі емпіричного матеріалу представити семантичні й морфологічні характеристики роду іменників та визначити випадки варіювання роду. Проведене дослідження засвідчило, що: 1) структура категорії граматичного роду у варенській говірці ґрунтується на протиставленні чоловічого та жіночого родів, як і в інших говірках (Йонішкіська, північні ширвінтишські), досліджених із застосуванням методу природної морфології; 2) чіткого розмежування чоловічого й жіночого родів за основами немає; основи з флексіями лише частково позначають рід; 3) носії варенської говірки зазвичай змінюють рід назв їжі та напоїв (наприклад, su̇bl̇ino.m, aguõnpiene.n); матеріалів і виробів із них (наприклад, pė.leno.s, áŋglei); назв місцевостей (наприклад, *balbìeriškė.n, *duóbupe.); рослин (наприклад, varnalė̃šas, ramunėlėi); частин одягу (наприклад, kišã̃.ṙun, rankóviu.); деяких просторів і приміщень (наприклад, vìrtuvis; po.leklìnikas); органів людського тіла (наприклад, kepenaĩ, šmegenaĩ) тощо; 4) неточно говорити про окрему «морфему роду» у структурі іменників варенської говірки, оскільки лексична морфема нерозривно пов’язана з тим чи іншим граматичним значенням роду. Надійшла 11 червня 2014 р. VITALIJA KARACIEJŪTĖ Литовський університет освітніх наук вул. Тараса Шевченка, 31, LT-03111 Вільнюс, Литва [email protected] Straipsniai / Articles 245