Rytų aukštaičiai panevėžiškiai: klasterinė analizė ieškant tarmiškumo

AGNĖ PUKEVIČIŪTĖ Інститут литовської мови Напрями наукових досліджень: геолінгвістика, діалектологія, соціолінгвістика, експериментальна фонетика. СХІДНІ АУКШТАЙТІЙЦІ ПАНЕВЕЖИСЬКОГО ГОВОРУ: КЛАСТЕРНИЙ АНАЛІЗ У ПОШУКАХ ДІАЛЕКТНИХ ОЗНАК Східні аукштайтійці Паневежиського говору: кластерний аналіз у пошуках діалектних ознак АНОТАЦІЯ У статті поставлено за мету перевірити придатність одного з методів кластерного аналізу, що застосовуються у статистиці, для визначення подібності населених пунктів східних аукштайтійців Паневежиського говору за частотою вживання розрізнювальних діалектних рис. Особливості групування досліджуваних населених пунктів, виявлені під час аналізу, дають змогу створити модель дослідження для вимірювання діалектності та периферійності цих населених пунктів. Для дослідження випадковим чином було відібрано 90-хвилинні аудіозаписи піддіалекту східних аукштайтійців Паневежиського говору, зібрані у двох центральних — Пашвалиса (112), Капчюнай (138) — і двох прикордонних — Бучюнай (52) та Стумбріскіс (171) — діалектних пунктах. Під час прослуховування записів фіксували частоту вживання 13 розрізнювальних діалектних рис паневежиського говору, які згодом було внесено до комп’ютерної програми SPSS Statistics, після чого проведено кластерний аналіз. Отримані результати дають підстави стверджувати, що застосована в дослідженні модель кластерного аналізу придатна для виявлення закономірностей групування чотирьох пунктів ЛКА паневежиського говору за досліджуваними показниками. Аналіз засвідчує, що пункти ЛКА, розташовані на периферії діалектного ареалу, не обов’язково є периферійними: у них добре збережені діалектні риси (у пунктах ЛКА Бучюнай, Пашвалис і Капчюнай краще зберігаються сильні риси, а в Стумбріскісі — слабкі). Дослідження показує, що під час вивчення діалектів методом кластерного аналізу надзвичайно важливим є добір досліджуваного матеріалу. КЛЮЧОВІ СЛОВА: східні аукштайтійці Паневежиського говору, діалектність пунктів ЛКА, периферійність пунктів ЛКА, кластерний аналіз. Straipsniai / Articles 175 AGNĖ PUKEVIČIŪTĖ АНОТАЦІЯ Мета цієї статті — перевірити доцільність застосування одного зі статистичних методів — кластерного аналізу — для визначення подібності населених пунктів східноаукштайтського паневежиського говору відповідно до частоти вживання його характерних діалектних ознак. Особливості групування, виявлені під час аналізу досліджуваних територій, дають змогу створити модель для вимірювання діалектизму та периферійності досліджуваних територій. Для цього дослідження випадковим чином відібрано 90-хвилинні записи східноаукштайтського паневежиського говору з двох центральних діалектних пунктів — Pasvalys (112), Kapčiūnai (138) — і двох периферійних — Bučiūnai (52), Stum̃briškis (171). Під час прослуховування записів було визначено частоту вживання 13 діалектних ознак східноаукштайтського паневежиського говору, які потім внесли до комп’ютерної програми SPSS Statistics і виконали кластерний аналіз. Результати свідчать, що застосована в дослідженні модель кластерного аналізу придатна для виявлення закономірностей групування пунктів східноаукштайтського паневежиського говору LLA відповідно до досліджуваних параметрів. Аналіз показує, що периферійні пункти LLA не обов’язково є периферійними — діалектні особливості в них зберігаються належним чином (у пунктах LLA Bučiūnai, Pasvalys і Kapčiūnai краще зберігаються сильні ознаки, тоді як у Stum̃briškis краще зберігаються слабкі). Дослідження показує, що добір дослідницького матеріалу має велике значення для вивчення діалектів методом кластерного аналізу. КЛЮЧОВІ СЛОВА: східноаукштайтський паневежиський говір, діалектизм пунктів LLA, периферійність пунктів LLA, кластерний аналіз. 1. ОГЛЯД ДОСЛІДЖЕНЬ ПАНЕВЕЖИСЬКОГО ГОВОРУ Литовськими говорами почали цікавитися наприкінці XIX ст. Східноаукштайтський паневежиський говір згадується вже в найперших діалектологічних працях з литовської мови. Про його розрізнювальні особливості писали Leopoldas Geitleris (Geitler 1875)1, Eduardas Volteris (Вольтеръ 1886; 1904: 325–335, 338–340, 345–354), Kazimieras Jaunius (Jaunius 1898)2: 114–161)), Antanas Baranauskas (Барановский 1898). У тому самому описовому методі дослідження продовжувалися й на початку XX ст. — важливими є праці Kazimieras Būga (1924)3, Antanas Salys (1930, 1946)4, Jurgis Gerulis (1930: 35–46, 54–65, 66–76), Petras Būtėnas (1932: 168–193) 1 Remiamasi Danguole Mikulėniene (2011: 19–27). 2 Див. Jaunius 1970. 3 Див. Būga 1961: 82–83. 4 Див. Salys 1992: 114–119, 122–131. 176 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Rytų aukštaičiai panevėžiškiai: klasterinė analizė ieškant tarmiškumo праці. Запозичена від молодограматиків дослідницька традиція була популярною і в повоєнний період. У пізніших дослідженнях виразні риси паневежиського піддіалекту, їхній розподіл і подібність до інших піддіалектів (Zinkevičius 1966; Girdenis, Zinkevičius 1966: 139–147; LKT 1970: 14, 32–36; LKA 1977, 1982, 1991; Ručinskaitė 1984: 72–76; Kačiūskienė 1984: 42–53; Kačiūskienė, Girdenis 1997: 31–36)5, а також причини їх виникнення (Kazlauskas 1968: 10–20; Zinkevičius 1974: 148; Garšva 1977: 76–87; Kačiūskienė, Girdenis 1982: 189–191) почали досліджувати експериментальним аудитивним, акустичним і спектрографічним методом. Уже наприкінці XX століття в дослідженнях паневежиського піддіалекту з’являються характерні для соціолінгвістики риси: оцінюючи досліджувані дані, починають зважати на вік інформантів. Це помітно як у працях описового характеру (Zinkevičius 1975: 85; Zinkevičius 1979: 92–93), так і в експериментальних спектрографічних та аудитивних дослідженнях (Kačiūskienė 1982: 39–45; Garšva 1982a: 68–70; Kačiūskienė 1983: 24–38). Так порівнювали мовлення представників різних поколінь паневежиського піддіалекту. У працях початку XXI століття починають застосовувати статистичні, психоакустичні, спектральні та осцилографічні методи (їх використовують і в комплексних дослідженнях (Markevičienė 2001: 29–32; LKTCh 2004: 30–34, 184–1946; Zinkevičius 2006: 74–82), і в дослідженнях окремих авторів (Kačiūskienė 2000: 25–31; Garšva 2002: 9–18; Kačiūskienė 2003: 88–92; Kačiūskienė 2005a: 49–53; Kačiūskienė 2005b: 499–503; Kačiūskienė 2009: 61–67; Kačiūskienė 2012: 53–62). У цей період більшає і праць із соціолінгвістичними ознаками: застосовують анкетний метод (Kačiūskienė 2005c), запроваджують змінні віку (Kačiūskienė 2006; Meiliūnaitė 2009) та освіти (Kačiūskienė 2013a: 8), досліджують мовну самосвідомість (Kačiūskienė 2013b: 22). Частіше залучення соціолінгвістики до досліджень паневежиського піддіалекту свідчить про те, що на початку XXI століття, в умовах інтенсивного процесу зміни діалектів, звичних методів уже недостатньо, щоб виявити й пояснити це явище. 2. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ДІАЛЕКТНОСТІ Зі зміною діалектів змінюється і геолінгвістика, що їх вивчає, — вона стала міждисциплінарною: звичні цілі діалектологів доповнює соціолінгвістика (наприклад, 5 Результати цього періоду опубліковано й в інших виданнях. Варто згадати тексти говірки околиць Йонішкелі Казимира Гаршви (1982b). 6 Діалектне мовлення записали Aldona Jonaitytė, Stasys Tumėnas, D. Kazilionytė, S. Liolytė, Kazys Morkūnas, Aloyzas Vidugiris і Edmundas Trumpa, транскрибували Aloyzas Vidugiris, Asta Leskauskaitė і Rima Bacevičiūtė. Straipsniai / Articles 177 AGNĖ PUKEVIČIŪTĖ враховуються соціолінгвістичні змінні (вік, стать, освіта тощо). Із появою нових ознак геолінгвістики теоретичні засади й методологічні принципи діалектології початку XXI ст. почали визначати терміном «соціогеолінгвістика» (Aliūkaitė 2011: 257; Mikulėnienė, Meiliūnaitė 2014). Мовні явища в соціогеолінгвістичних дослідженнях можна розглядати не лише за допомогою інструментів цих двох напрямів, а й методами інших наукових галузей. Мета цієї статті — випробувати придатність одного з методів кластерного аналізу, застосовуваних у статистиці, для визначення подібності населених пунктів східноаукштайтського паневежиського говору за частотою вживання розрізнювальних діалектних ознак7. Об’єкт дослідження — характерні ознаки паневежиської підговірки. Проведений статистичний кластерний аналіз дасть змогу перевірити, як групуються досліджувані населені пункти за частотою вживання розрізнювальних діалектних ознак. Таким чином створюється модель дослідження для вимірювання діалектності й периферійності мовлення в досліджуваних населених пунктах: обравши чотири пункти LKA (два центральні, два прикордонні), визначають, наскільки в них збережено діалектні ознаки та чи придатна застосована модель для цього. У статті поняття центрального й прикордонного пункту LKA вживаються в географічному значенні: центральним називають населений пункт, розташований географічно ближче до центру ареалу східноаукштайтського паневежиського говору, а прикордонним — поселення поблизу меж з іншими підговірками. Через це з мовного погляду воно могло стати периферійним (перехідним, тобто могло перейняти ознаки інших мов або розрізнювальні діалектні ознаки інших підговірок)8. Досліджуваний матеріал становлять випадково відібрані 90-хвилинні аудіозаписи східноаукштайтського паневежиського говору. Їх зібрано у 1992, 2004, 2012 рр. у населених пунктах, досліджених ще 60 років тому (див. LKA 1977: 21–23, LKA 1982: 9–11, LKA 1991: 9–11), — Бучюнай (52) (номер запису LK259701, реєстраційний номер компакт-диска CD 1496 RAP 116), Понсваліс (112) (номер запису LK204602, реєстраційний номер компакт-диска CD 1508 RAP 122), Капчюнай (138) (номер запису LK029101, реєстраційний номер компакт-диска CD 1156 RAP 79) і Стумбрішкіс9 (171)10. 7 Східноаукштайтський паневежиський говір розташований у західній частині східноаукштайтського ареалу. Він межує із західноаукштайтським шауляйським, східноаукштайтським купишкиським, анікщяйським і ширвінтіським говорами (див. рисунок 1). 8 Apie centrinio ir periferinio LKA punkto terminus plačiau žr.: Morkūnas 1993: 4–7; Kardelis 2014; Kardelis, Stakutytė 2015). 9 Цьому запису ще не присвоєно реєстраційного номера; він зберігається на сервері Інституту литовської мови разом з іншими даними, зібраними у 2012 р. 10 Записи зібрано у 2007–2013 рр. у межах проєкту Сучасні геолінгвістичні дослідження в Литві: оптимізація мережі пунктів та інтерактивне поширення діалектної інформації (див. «Литовські діалекти»). 178 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Rytų aukštaičiai panevėžiškiai: klasterinė analizė ieškant tarmiškumo Експериментально розглядаються діалектні особливості, використані в мовленні трьох жінок (D. N., нар. 1926 р., проживає в Bučiūnai; J. L., нар. 1934 р., проживає в Pasvalys11; V. M., нар. 1909 р., проживає в Klovainiai12) і одного чоловіка (B. N., нар. 1946 р., проживає в Stumbriškis), у мовленні яких темп був приблизно однаковим13. Як видно на рис. 1, досліджувані місцевості розташовані в ареалі аукштайтів, тому для них характерна спільна розрізнювальна особливість усіх аукштайтських говірок — наголошені дифтонги ie, uo зберігаються незміненими, як і в літературній мові, на відміну від ареалу жемайтів (Zinkevičius 1966: 13–14; LKT 1970: 15; LKTCh 2004: 29). Пункти LKA належать до ареалу східних аукштайтів, оскільки в цій говірці звужуються дифтонги an, am, en, em, а також колишні носові голосні ą, ę, які вимовляються як ɔn, ɔm, ɛn, ɛm, а також o, e (Zinkevičius 1966: 15, 83–84, 99–101; LKT 1970: 32–33; LKTCh 2004: 30, 173–175)14. Основна розрізнювальна особливість паневежиських говірок — злиття коротких голосних закінчень, так звана редукція голосних. За ступенем редукції досліджувані пункти LKA належать до північних паневежиських говірок, у яких короткі голосні закінчень перетворилися на нечіткі за якістю мурмотливі звуки, на відміну від південних, де короткі a, u у закінченнях зливаються в один звук, подібний до u, але нелабіалізований, позначуваний v (Zinkevičius 1966: 92, 119–121; LKT 1970: 35; LKTCh 2004: 175–176). У цій праці діалектність досліджуваних місцевостей вимірюється шляхом перевірки продуктивності шести голосних (o, ė, i, u, y, ū) і двох дифтонгів (ie, uo), які мають різний наголос або стоять у різних частинах слова. Додатково фіксується також частота відтягування наголосу. Дві особливості вживаються своєрідно лише в північному ареалі паневежиських говірок. У ненаголошеній позиції північні паневежиські говірки, на відміну від південних, передають дифтонги ie, uo як e, o (Zinkevičius 1966: 16, 87; LKTCh 2004: 176). Виключно в досліджуваних місцевостях відбувається також відтягування наголосу: в ареалі північних паневежиських говірок діє закон загального відтягування наголосу, за яким наголос відтягується не лише з короткого, а й із довгого закінчення з циркумфлексом не тільки на довгий, а й на короткий склад, а також інтенсивне умовне відтягування наголосу, за якого наголос відтягується з 11 У цьому записі зафіксовано мовлення кількох жінок. Однак більшу частину часу говорить одна інформантка, тому в дослідженні вважається, що вивчалося мовлення саме цієї однієї жінки. 12 Ця інформантка живе в Klovainiai, однак у базі даних запис приписано пункту Kapčiūnai (138). 13 Відсоток інформанток-жінок більший, ніж інформантів-чоловіків, тому і в цьому дослідженні аналізується більше жіночих аудіозаписів, ніж чоловічих. 14 Ці та інші особливості, що відрізняють паневежиську говірку від інших, були помічені вже наприкінці XIX ст. Про відмінності у вимові наголошених голосних основи ie, uo, дифтонгів an, en, коротких голосних i, u, наголошеного голосного основи o та інших ознак у різних частинах країни писав Volteris (Вольтеръ 1886: 1–12). Straipsniai / Articles 179 AGNĖ PUKEVIČIŪTĖ trumpos galūnės į priešpaskutinį bet kokio ilgumo skiemenį (Zinkevičius 1966: 37–40, LKT 1970: 34–35, LKTCh 2004: 30–31)15. Інші досліджувані особливості є універсальнішими. Це й згадані наголошені основи ie, uo, які за якістю на досліджуваній території не відрізняються від інших східноаукштайтських говірок і літературної мови. Як і всі східні аукштайти, північні паневежиські наголошені (за відсутності відтягнення наголосу) короткі u, i не в кінці слова подовжують і вимовляють дуже вузько (Zinkevičius 1966: 107; LKT 1970: 34; LKTCh 2004: 177). Під час вимови ненаголошених основ y, ū відбувається навпаки — їх замінюють відповідними короткими i, u (Zinkevičius 1966: 110; LKT 1970: 34; LKTCh 2004: 176). Однак, на відміну від багатьох аукштайтських говірок, у паневежиському ареалі наголошений голосний основи o вимовляється без відтінку a, але в ненаголошеному закінченні він переходить в a (Zinkevičius 1966: 70). Наголошений голосний основи ė зазвичай зберігається (Zinkevičius 1966: 74), а ненаголошений кінцевий ė вимовляється як e (Zinkevičius 1966: 75; LKTCh 2004: 176–178). Отже, у дослідженні аналізується частотність семи сильних, або виразних (наголошені голосні основи ie, uo, o, ė, i, u, відтягнення наголосу), і шести слабких, або невиразних (ненаголошені голосні основи y, ū, ie, uo, ненаголошені голосні закінчення ė, o) діалектних ознак, що вирізняють паневежиські говірки (див. таблицю 1)16. Ці ознаки є частотними і, як видно з таблиці частотності їх уживання, багаторазово трапляються в мовленні паневежиських говірок. Це підтверджують і новітні дослідження цієї підговірки (див. Aliūkaitė et al. 2014: 188–191). Зібраний матеріал досліджуваних діалектних населених пунктів опрацьовано в кілька етапів: 1) прослухано аудіозаписи, зібрані в різні періоди в досліджуваних пунктах LKA; 2) проведено аналіз аудіозаписів — під час їх прослуховування зафіксовано частотність уживання 13 діалектних ознак, що вирізняють паневежиські говірки; 3) частотні показники внесено до комп’ютерної програми SPSS Statistics і проведено кластерний аналіз17. Застосувавши метод кластерного аналізу, визначено подібність чотирьох обраних пунктів LKA східноаукштайтської паневежиської підговірки та класифіковано їх 15 Зазвичай наголос не відтягується із закінчення в прислівниках вищого ступеня, окситонних займенниках і формах третьої особи майбутнього часу (Zinkevičius 1966: 38); у словах із багатоскладовими основами наголос закінчення відтягується на найближчий склад (Zinkevičius 1966: 39), але не відтягується на префікс (LKTCh 2004: 180). 16 Основні критерії розмежування сильних (або виразних) і слабких (або невиразних) ознак — ареал поширення, розпізнаваність і нівелювання: сильні ознаки характерні для порівняно невеликого ареалу певної підговірки, їх швидко помічають і легко нівелюють, тоді як слабкі ознаки властиві багатьом спорідненим підговіркам, їх важче помітити, а тому їх зазвичай не прагнуть коригувати (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 46–47). 17 Apie programą plačiau žr.: IBM SPSS Statistics; Vaitkevičius, Saudargienė 2006. 180 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Східні аукштайти-паневежишкяй: кластерний аналіз у пошуках діалектних рис 1 PAV. Tiriamosios rytų aukštaičių panevėžiškių vietovės (Mikulėnienė, Meiliūnaitė 2014: 189) Straipsniai / Articles 181 AGNĖ PUKEVIČIŪTĖ у групи подібних об’єктів — кластери. Досліджувані дані згруповано так, щоб відмінності між досліджуваними населеними пунктами всередині утвореного кластера були якнайменшими, а між кластерами — якнайбільшими (Čekanavičius, Murauskas 2002: 195; Vaitkevičius, Saudargienė 2006). ¹ ТАБЛИЦЯ. Частота вживання відмінних діалектних особливостей паневежишкяй у досліджуваних населених пунктах18 СИЛА ОСОБЛИВІСТЬ БУЧЮНАЙ Тривалість запису 43 хв 8 с ПАСВАЛІС Тривалість запису 46 хв 42 с КАПЧЮНАЙ Тривалість запису 28 хв 28 с СТУМБРИШКІС Тривалість запису 62 хв 11 с Сильна Наголошений кореневий ie зберігається ~ 79 ~ 55 ~ 28 ~ 66 Сильна Наголошений кореневий uo зберігається ~ 42 ~ 16 ~ 21 ~ 24 Сильна Наголошений кореневий ė зберігається ~ 59 ~ 67 ~ 50 ~ 70 Сильна Наголошений голосний o основи зберігається ~ 65 ~ 87 ~ 40 ~ 63 Сильна Наголошений голосний u основи подовжується ~ 70 ~ 50 ~ 47 ~ 87 Сильна Наголошений голосний i основи подовжується ~ 63 ~ 70 ~ 50 ~ 83 Відтягування наголосу Відтягування наголосу ~ 88 ~ 90 ~ 68 ~ 137 Слабка Ненаголошений голосний uo основи переходить в o ~ 2 ~ 3 ~ 1 ~ 4 Слабка Ненаголошений голосний ie основи переходить в ę ~ 7 ~ 13 ~ 4 ~ 12 Слабка Ненаголошений голосний y основи переходить в i ~ 15 ~ 12 ~ 10 ~ 25 Слабка Ненаголошений голосний ū основи переходить в u ~ 4 ~ 1 0 ~ 7 Слабка У ненаголошеному закінченні ė переходить у e ~ 40 ~ 28 ~ 8 ~ 41 Слабка У ненаголошеному закінченні o переходить у a ~ 121 ~ 78 ~ 86 ~ 157 18 Записи прослуховувала дослідниця — носійка місцевої говірки. Оскільки частотність фіксували під час прослуховування аудіозаписів спонтанного усного мовлення, наведені дані можуть містити похибки, зумовлені людським фактором. 182 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Rytų aukštaičiai panevėžiškiai: klasterinė analizė ieškant tarmiškumo У дослідженні експериментально випробувано два методи кластеризації — ієрархічний і неієрархічний (двокроковий). Їх розрізняють за тим, як добирають міри подібності, критерії визначення відстані між кластерами та стратегію кластеризації. Основна відмінність полягає в тому, що під час групування досліджуваних даних методом двокрокового кластерного аналізу кількість кластерів відома заздалегідь (обирається наперед) (Čekanavičius, Murauskas 2002: 202). Аналізуючи отримані результати кластерного аналізу, слід зважати на те, що в роботі досліджується спонтанне мовлення інформантів, а не однакові тексти, умови мовлення різняться, а вибірка досліджуваних даних дуже мала, тому результати кластерного аналізу можуть бути не цілком точними. Однак у цій роботі, з огляду на досліджуваний матеріал, передбачається лише перевірити, чи виявить цей метод закономірності групування населених пунктів за частотністю вживання діалектних особливостей. Точніше кажучи, перевіряється, чи може кластерний аналіз виявити населені пункти, схильні до периферійності за частотністю вживання діалектних особливостей, і показати подібність населених пунктів, які найкраще зберегли діалектні особливості, з урахуванням різних чинників, наприклад географічної відстані, периферійного vs. центрального розташування населених пунктів у межах східноаукштайтського паневежиського діалектного ареалу, соціогеолінгвістичних відмінностей. 3. КЛАСТЕРНИЙ АНАЛІЗ ДИФЕРЕНЦІЙНИХ ОЗНАК ПАНЕВЕЖИСЬКОЇ ГОВІРКИ Щоб перевірити, як досліджувані населені пункти групуються за частотністю вживання 13 основних диференційних ознак паневежиської говірки (див. таблицю 1), застосовано один ієрархічний і один неієрархічний метод — за допомогою комп’ютерної програми SPSS Statistics виконано ієрархічний (агломеративний) і двокроковий кластерний аналіз. SPSS Statistics Через малий обсяг даних в обох випадках обрано мінімальну кількість кластерів — 2. Результати ієрархічного кластерного аналізу свідчать, що частотність уживання диференційних діалектних ознак у Bučiūnai, Pasvalys і Kapčiūnai є найподібнішою, тому ці пункти LKA утворили один кластер. Іншу групу подібних об’єктів становить Stum̃briškis (див. таблицю 2). ТАБЛИЦЯ 2. Результати ієрархічного кластерного аналізу за частотністю вживання 13 диференційних ознак східноаукштайтської паневежиської говірки № кластера Пункт LKA, включений до кластера 1 Bučiūnai, Pasvalys, Kapčiūnai 2 Stum̃briškis Straipsniai / Articles 183 AGNĖ PUKEVIČIŪTĖ Оскільки перший кластер охоплює один периферійний (Бучюнай) і два центральні (Пасвалис, Капчюнай) пункти LKA, можна стверджувати, що в досліджуваних населених пунктах розрізнювальні діалектні риси можуть зберігатися приблизно однаково добре незалежно від їхнього географічного розташування. З іншого боку, дані з поселення Стумбришкіс, розташованого на околиці діалектної території паневежиських і найменш подібного до трьох інших досліджуваних пунктів LKA, свідчать, що характерні діалектні риси паневежиських можуть зберігатися гірше в периферійному пункті LKA. Дендрограма наочно показує, у якій послідовності об’єднувалися кластери (див. рисунок 2). З неї видно, що найбільш подібними є периферійний і центральний пункти LKA — у населених пунктах Бучюнай і Пасвалис продуктивність уживання розрізнювальних рис паневежиських є подібною. Менше цих ознак траплялося в мовленні інформанта, який мешкає поблизу Капчюнай. Найбільше вирізняється периферійний пункт LKA Стумбришкіс: рівень діалектності в цьому населеному пункті найменш подібний до рівня в інших трьох досліджуваних місцевостях. 2 РИС. Дендрограма об’єднання кластерів (1 Бучюнай, 2 Пасвалис, 3 Капчюнай, 4 Стумбришкіс) На результати такого ієрархічного кластерного аналізу могли вплинути різні соціогеолінгвістичні чинники, пов’язані з пунктами LKA: село Стумбришкіс, на відміну від трьох інших, розташоване найближче до великого міста — центру тяжіння урбанізації — Паневежиса, тому літературна мова може впливати на говірку, зумовлюючи нижчу частотність уживання діалектних рис порівняно з іншими пунктами LKA. На результати могло вплинути й те, що Стумбришкіс є периферійним пунктом LKA: він межує з купішкенами, а частина мешканців цього села є прийшлими й розмовляє мовою, що лише частково зберігає діалектні риси19. 19 Можливість того, що на результати таким чином вплинув найдовший аудіозапис із пункту LKA Стумбришкіс, відкидається, оскільки результати зіставлення даних цього пункту LKA з частотністю вживання діалектних рис, зафіксованою в інших місцевостях, досить подібні. Крім того, інформант не говорить на записі сам — дослідники постійно ставлять йому запитання. 184 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Rytų aukštaičiai panevėžiškiai: klasterinė analizė ieškant tarmiškumo Ці аргументи дають підстави припустити, що пункт LKA Стумбришкіс може бути периферійним: поряд із характерними рисами східноаукштайтської паневежиської говірки в досліджуваному населеному пункті, імовірно, вживаються також елементи інших підговірок (утениської, купішкенської) або літературної мови, і з цих причин він утворює окрему групу. На рисунку 1 видно, що Бучюнай також є периферійним пунктом LKA — він межує із шауляйськими. Однак, як свідчать результати ієрархічного кластерного аналізу, підстав сумніватися в життєздатності його розрізнювальних діалектних рис паневежиських немає: за досліджуваними даними це село найбільш подібне до Пасвалиса, говірка якого, згідно з найновішими дослідженнями, є сильним західним східноаукштайтським геолектом (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 261)20. Отже, у Бучюнаях, розташованих на периферії території паневежиської говірки, діалектні риси зберігаються так само добре, як і в населеному пункті в центрі діалектної території. Тому немає підстав називати периферійний пункт LKA Бучюнай периферійним у діалектологічному сенсі, на відміну від Стумбришкіса. Двокроковий кластерний аналіз показує дещо інші результати: частотність уживання розрізнювальних діалектних рис є найбільш подібною в Бучюнаях, Пасвалісі та Стумбришкісі; ці пункти LKA утворюють одну групу подібних об’єктів, а Капчюнай — іншу (див. таблицю 3). ТАБЛИЦЯ 3. Результати двокрокового кластерного аналізу за частотністю вживання 13 розрізнювальних рис східноаукштайтської паневежиської говірки № кластера Пункт LKA, включений до кластера 1 Бучюнай, Пасвалис, Стумбришкіс 2 Капчюнай Однак, на відміну від раніше отриманих даних, цього разу до однієї групи входять один центральний (Пасвалис) і два периферійні (Бучюнай, Стумбришкіс) пункти LKA, тоді як другий кластер утворює не периферійний, а центральний населений пункт (Капчюнай). Отримані результати викликають сумніви: вони показують, що сильні й слабкі діалектні риси можуть краще зберігатися в периферійних пунктах LKA, ніж у центральному. З таблиці 4 видно, що середні значення всіх ужитих рис у пунктах LKA, які утворюють перший кластер, вищі, ніж у другому. Це означало б, що в пунктах LKA першого кластера діалектність збереглася краще, ніж у пунктах другого: частотність уживання всіх досліджуваних рис у Бучюнаях, Пасвалісі та Стумбришкісі вища, ніж у Капчюнаях. Сумнів може викликати те, що в першому кластері майже всі дані дуже розсіяні (стандартне відхилення коливається від 20 Геолектом називають «[...] неоднорідний (неодноманітний) регіональний різновид мови, ареал якого не має чітко визначених географічних меж. З погляду мовних особливостей він є продовженням традиційного діалекту, що зберіг певний комплекс давніх діалектних рис» (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 41). Straipsniai / Articles 185 AGNĖ PUKEVIČIŪTĖ ТАБЛИЦЯ 4: Центри кластерів за 13 розрізнювальними ознаками Кластер | ie Середнє 66,67; Станд. відх. 12,014 | 28,00; · | 57,00; 21,679 | uo Середнє 27,33; Станд. відх. 13,317 | 21,00; · | 25,75; 11,325 | o Середнє 71,667; Станд. відх. 13,317 | 40,000; · | 63,750; 19,207 | ė Середнє 65,333; Станд. відх. 5,686 | 50,000; · | 61,500; 8,963 | i Середнє 72,000; Станд. відх. 10,149 | 50,000; · | 66,500; 13,772 | u Середнє 69,000; Станд. відх. 18,520 | 47,000; · | 63,500; 18,699 | Відтягнення наголосу на склад перед закінченням Середнє 105,00; Станд. відх. 27,731 | 68,00; · | 95,75; 29,239 | Ненаголошені закінчення | Кластер | ie Середнє 10,67; Станд. відх. 3,215 | 4,00; · | 9,00; 4,243 | uo Середнє 3,000; Станд. відх. 1,000 | 1,000; · | 2,500; 1,291 | y Середнє 17,333; Станд. відх. 6,807 | 10,000; · | 15,500; 6,658 | ū Середнє 4,000; Станд. відх. 3,000 |,000; · | 3,000; 3,162 | ė Середнє 36,33; Станд. відх. 7,234 | 8,00; · | 29,25; 15,349 | o Середнє 118,667; Станд. відх. 39,552 | 86,000; · | 110,500; 36,189 | 1 2 Разом 1 2 Разом 186 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Rytų aukštaičiai panevėžiškiai: klasterinė analizė ieškant tarmiškumo від невеликого (1) до дуже високого — аж до 39,552). Можливо, це можна пояснити тим, що в дослідженні розглядаються досить великі значення. А що більші середні значення, то більші й стандартні відхилення. Найнижчі частоти вживання ознак у місцевості Капчюнай (див. таблицю 1), які, звичайно, збігаються з наведеними середніми значеннями (ненаголошене ū у корені — 0 випадків уживання, ненаголошене uo у корені — 1, ненаголошене ie у корені — 4), свідчать про те, що згадані слабкі ознаки в цьому пункті LKA непродуктивні й мало збереглися в мовленні інформантів. Можна було б припустити, що з цієї причини вони схильні зникати й замінюватися іншими варіантами. Однак ці дані не набагато відрізняються від середніх частот уживання ознак у трьох пунктах LKA, що належать до іншого кластера (відповідно 4, 3 і 10,67). Тому є підстави вважати, що ненаголошені ū, uo, ie у мовленні інформантів, які мешкають у всіх чотирьох місцевостях, трапляються рідко, але збереглися. У дослідженні не відкидається ймовірність того, що застосування різних методів кластерного аналізу до тих самих даних може дати різні результати (Čekanavičius, Murauskas 2002: 196). Однак висувається припущення, що на ці результати могла вплинути різна тривалість досліджених аудіозаписів: саме тому в найкоротшому записі пункту LKA Капчюнай ужито менше аналізованих ознак, ніж у трьох інших. Це могло вплинути й на отримані низькі середні частоти вживання розрізнювальних ознак у цьому населеному пункті, що свідчать про низький рівень діалектності в цьому селі. Щоб обґрунтувати це припущення, частоту вживання ознак у Капчюнай було штучно нормалізовано (у програмі SPSS Statistics частоту вживання розрізнювальних діалектних ознак у цьому пункті LKA замінено середніми значеннями всіх частот у трьох інших пунктах LKA), а розрахунки виконано повторно. Після цього результати збіглися з даними, отриманими в ієрархічному аналізі (див. таблицю 5). ТАБЛИЦЯ 5. Результати двоетапного кластерного аналізу за частотою вживання 13 розрізнювальних ознак східних аукштайтів-паневежишків після штучної нормалізації частоти вживання ознак у Капчюнай № кластера Пункт LKA, що увійшов до кластера 1 Бучюнай, Пасваліс, Капчюнай 2 Стумбрішкіс Порівняння результатів групування досліджуваних пунктів LKA, отриманих обома методами, виявляє таку тенденцію: за подібністю частоти вживання діалектних ознак один кластер ніколи не утворюють лише центральні пункти LKA, а інший — лише периферійні. Це підтверджує положення про те, що на території східних аукштайтів-паневежишків Straipsniai / Articles 187 AGNĖ PUKEVIČIŪTĖ Центри кластерів за 13 розрізнювальними ознаками — ознаками паневежиського говору, зі штучно нормованою частотністю вживання ознак, зафіксованих у Капсюнуосі Кластер ie Середнє Станд. відх. n 67,00 12,000 66,00 · 66,75 9,811 uo Середнє Станд. відх. n 28,33 13,051 24,00 · 27,25 10,874 o Середнє Станд. відх. n 74,67 11,240 63,00 · 71,75 10,874 ė Середнє Станд. відх. n 63,67 4,163 70,00 · 65,25 4,646 i Середнє Станд. відх. n 68,33 4,726 83,00 · 72,00 8,287 u Середнє Станд. відх. n 63,00 11,269 87,00 · 69,00 15,122 Відтягування наголосу Середнє Станд. відх. n 94,33 9,292 137,00 · 105,00 22,642 1 2 Загалом Ненаголошений корінь ie Середнє Станд. відх. n 10,33 3,055 12,00 · 10,75 2,630 uo Середнє Станд. відх. n 2,67,577 4,00 · 3,00,816 y Середнє Станд. відх. n 14,67 2,517 25,00 · 17,25 5,560 ū Середнє Станд. відх. n 3,00 1,732 7,00 · 4,000 2,449 ė Середнє Станд. відх. n 34,67 6,110 41,00 · 36,25 5,909 o Середнє Станд. відх. n 106,00 24,269 157,00 · 118,75 32,294 1 2 Загалом 188 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Rytų aukštaičiai panevėžiškiai: klasterinė analizė ieškant tarmiškumo Діалектність може бути однаково добре збережена і в центральних населених пунктах, і в тих, що розташовані на межі діалектної території (у цьому випадку — у Бучюнах). Результати ієрархічного та двоетапного (після нормування даних) кластерного аналізу також дають підстави вважати, що периферійний пункт LKA не завжди є периферійним: можливо, діалектний пункт LKA у Стумбрішкісі й справді можна назвати периферійним, оскільки його результати найбільше відрізняються від даних трьох інших населених пунктів. Однак Бучюни, попри своє географічне розташування на діалектній території паневежиського говору, не є периферійним пунктом LKA: у ньому діалектні особливості збережені так само добре, як і в центральних пунктах LKA у Пасвалісі та Капчюнуосі. Через зміни результатів унаслідок нормування змінилися й середні частоти вживання ознак, зафіксованих у пунктах LKA: вони дещо знизилися в першій групі подібних об’єктів і зросли в другому кластері (див. таблицю 6). Отримані дані свідчать, що всі слабкі та більшість сильних ознак краще збережені в населеному пункті Стумбрішкіс, ніж у Бучюнах, Пасвалісі та Капчюнуосі. Це дає підстави засумніватися в припущенні, зробленому раніше в дослідженні, що рівень діалектності у Стумбрішкісі є найнижчим через різні соціогеолінгвістичні причини. Навпаки, пункт LKA у Стумбрішкісі вирізняється з-поміж трьох інших продуктивним уживанням наголошених кореневих ė, i, u, відтягуванням наголосу, ненаголошених кореневих ie, uo, y, ū та ненаголошених кінцевих ė, o — ці ознаки є продуктивними й мають тенденцію зберігатися в мовленні інформантів цього населеного пункту. Згадані діалектні ознаки досить добре збережені також у Бучюнах, Капчюнуосі та Пасвалісі, хоча розкид даних у першому кластері не дає змоги стверджувати це категорично (стандартне відхилення коливається від 0,577 для ненаголошеного кореневого uo до 24,269 для ненаголошеного кінцевого o). Ці результати пояснюють, чому пункт LKA у Стумбрішкісі утворював окремий кластер за результатами ієрархічного та двоетапного (після нормування даних) кластерного аналізу. Вони також спростовують припущення, зроблене в дослідженні, що частотність уживання діалектних ознак у Стумбрішкісі відрізняється від частотності в інших трьох пунктах LKA через його периферійне розташування. Дані двоетапного кластерного аналізу дають підстави стверджувати, що завдяки переважній продуктивності згаданих діалектних ознак цей населений пункт, хоч і розташований на межі території, немає підстав називати периферійним. Дані проведеного аналізу також підтверджують тезу, що з погляду діалектності пункт LKA у Бучюнах не є периферійним: середні частоти вживання розрізнювальних ознак у цьому населеному пункті подібні до частот у двох інших центральних пунктах LKA — Капчюнуосі та Пасвалісі. Отже, можна бачити, що на діалектність пунктів LKA у Бучюнах і Стумбрішкісі, розташованих на межі діалектної території паневежиського говору, не впливають ані сильний, але стрімко занепадаючий купішкенський підговір, ані шяуляйський говір, якому властиві менш виразні діалектні ознаки. Straipsniai / Articles 189 AGNĖ PUKEVIČIŪTĖ У населених пунктах Бучюни, Капчюни та Пашвалис лише середні показники частотності вживання трьох сильних ознак є вищими, ніж у Стумбрішкісі, — це наголошені кореневі ie, uo, o. Отже, підсумовуючи, можна стверджувати, що діалектність згаданих трьох пунктів LKA підтримує домінування сильних ознак у мовленні інформантів, тоді як у Стумбрішкісі переважають радше слабкі, ніж сильні ознаки. У таблиці 6 також видно, що ненаголошені кореневі ie, uo, ū є досить рідкісними диференційними ознаками в усіх досліджуваних населених пунктах. Однак не слід стверджувати, що ці ознаки схильні до зникнення: вважається, що загалом у мовленні інформантів трапляється мало слів із цими ознаками (наприклад, piemuõ, puodynė, pūgà). Розглядаючи частотність окремих ознак (див. таблиці 1, 4 і 5), бачимо, що в чотирьох досліджуваних пунктах LKA найбільшу схильність до збереження мають наголошені кореневі ie, o, ė, i, u, відтягнення наголосу та слабка ознака — ненаголошене кінцеве o. Це найчастотніші ознаки в досліджуваних населених пунктах. Найрідше в мовленні інформантів трапляються слабкі ознаки — ненаголошені кореневі ie, uo, y, ū, ē — та одна сильна — наголошене кореневе uo. Питання про те, чи схильні вони до зникнення, потребує інших, докладніших досліджень. 4. ВИСНОВКИ Експериментально застосувавши метод кластерного аналізу для визначення подібності, діалектності та периферійності чотирьох пунктів LKA східноаукштайтського піддіалекту Паневежис, можна зробити такі попередні висновки. Застосована в дослідженні модель кластерного аналізу є придатною: цим методом виявлено закономірності групування чотирьох пунктів LKA паневежиського піддіалекту за досліджуваними показниками. Аналіз показує, що прикордонні пункти LKA не обов’язково є периферійними з погляду діалектності: у населених пунктах Бучюни та Стумбрішкіс, розташованих на периферії ареалу східноаукштайтського паневежиського піддіалекту, діалектність добре збережена; ці пункти LKA не перейняли виразних діалектних ознак суміжних піддіалектів. У пунктах LKA Бучюни, Пашвалис і Капчюни діалектність найкраще зберігається завдяки домінуванню сильних ознак (наголошених кореневих ie, uo, o) у мовленні інформантів, тоді як у Стумбрішкісі — радше слабких (ненаголошених кореневих ie, uo, y, ū та ненаголошених кінцевих ė, o), ніж сильних (наголошених кореневих ė, i, u, відтягнення наголосу). Інші досліджені в роботі ознаки не виявляють чітких закономірностей. Під час дослідження діалектів методом кластерного аналізу дуже важливий добір досліджуваного матеріалу: слід обирати звукозаписи приблизно однакової тривалості та збільшити їхню кількість. На результати може впливати й різний час їх збирання, а також темп мовлення інформантів. Щоб уникнути неточностей, частотність уживання ознак мала б 190 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Rytų aukštaičiai panevėžiškiai: klasterinė analizė ieškant tarmiškumo Оцінювати їх має фахівець, який добре знається на діалектних ознаках. Для дослідження можна було б використовувати транскрибовані тексти. LITERATŪRA Aliūkaitė Daiva 2011: Projektas „Šiuolaikiniai geolingvistikos tyrimai Lietuvoje: punktų tinklo optimizacija ir interaktyvioji tarminės informacijos sklaida“. – Respectus philologicus 20(25), 257–260. Aliūkaitė Daiva, Bakšienė Rima, Jaroslavienė Jurgita, Judžentyte Gintarė ir kt. 2014: Punktų tinklo tankis geolingvistinės skirties aukštaičiai: žemaičiai požiūriu. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), 129–196. Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014: Geolingvistika: ideologija, teorija ir metodai. Pagrindinės sąvokos. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), 29–47. Būga Kazimieras 1961: Rinktiniai raštai 3. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Būtenas Petras 1932: Aukštaičių tarmės okuojančiosios pašnektės sienos. – Archivum Philologicum 3, 168–209. Čekanavičius Vydas, Murauskas Gediminas 2002: Statistika ir jos taikymai 2. Vilnius: TEV. Garšva Kazimieras 1977: Akcentuacijos ir vokalizmo sąryšis šiaurės vakarų panevėžiškių tarmėje. – Lietuvių kalbotyros klausimai 17, 76–87. Garšva Kazimieras 1982a: Svarbesnės šiaurės vakarų panevėžiškių fonologijos ypatybės. – Baltistica 18(1), 65–74. Garšva Kazimieras 1982b: Joniškėlio apylinkių šnektos tekstai. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Garšva Kazimieras 2002: Panevėžiškių fonetikos raida abipus Latvijos sienos. – Acta Linguistica Lithuanica 47, 9–18. Gerullis Georg 1930: Litauische Dialektstudien. Leipzig: Markert & Petters Verlag. Girdenis Aleksas, Zinkevičius Zigmas 1966: Dėl lietuvių tarmių klasifikacijos. – Kalbotyra 14, 139–147. IBM SPSS Statistics. Prieiga internete: http://www.insol.lt/statistics. Straipsniai / Articles 191 AGNĖ PUKEVIČIŪTĖ Jaunius Kazimieras 1898 (1970): Panevėžiškių tarmė. – Kalbininkas Kazimieras Jaunius, sud. Vincentas Drotvinas, Vladas Grinaveckis. Vilnius: Mintis. Kačiuškienė Genovaitė 1982: Vakarinių šiaurės panevėžiškių balsių kiekybė ir jos fonologinė interpretacija. – Kalbotyra 33(1), 39–45. Kačiuškienė Genovaitė 1983: Šiaurės panevėžiškių murm amųjų balsių fonetinės ypatybės, distribucija ir fonologinė interpretacija. – Kalbotyra 34(1), 24–38. Kačiuškienė Genovaitė 1984: Šiaurės panevėžiškių tarmės balsių psichoakustinė klasifikacija. – Kalbotyra 35(1), 42–53. Kačiuškienė Genovaitė 2000: Nekirčiuotų i/u ir ę/ǫ vartojimas Joniškėlio ir Pakruojo apylinkių rišli uose tekstuose. – Baltų filologija 9, 25–31. Kačiuškienė Genovaitė 2003: Trečiojo amžiaus universitetas Šiauliuose: klausytojų požiūris į gimtąją tarmę. – Pedagogija 69, 88–92. Kačiuškienė Genovaitė 2005a: Panevėžio tarmių aprašas – pirmoji mokslinė šiaurės panevėžiškių tarmės studija. – Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 1, 49–53. Kačiuškienė Genovaitė 2005b: Antano Baranausko ir Kazimiero Jauniaus vieta šiaurės panevėžiškių tarmės tyrimo istorijoje. – Lietuvių katalikų mokslo akademijos suvažiavimo darbai 19, 499–503. Kačiuškienė Genovaitė 2005c: Sodybų statinių pavadinimai šiaurės panevėžiškių tarmėje: anketinis tyrimas. – Žmogus kalbos erdvėje, 60–64. Kačiuškienė Genovaitė 2006: Šiaurės panevėžiškių tarmės fonologijos bruožai. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Kačiuškienė Genovaitė 2009: Sakytinės lietuvių kalbos tekstynas: tarminių formų vartosena. – Filologija 14, 61–67. Kačiuškienė Genovaitė 2012: Tarmių fonetinių ypatybių atspindžiai „Sakytinės lietuvių kalbos tekstyne“. – Baltistica 8, 53–62. Kačiuškienė Genovaitė 2013a: Stipriosios ir silpnosios šiaurės panevėžiškių tarmės ypatybės XXI a. pradžioje. – Tarptautinė tarpdaykinė mokslinė konferencija XXI amžiaus tarmių tyrimai: geolingvistinė ir sociolingvistinė perspektyvos. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 8. Kačiuškienė Genovaitė 2013b: Šiaurės panevėžiškių tarminės nuostatos: sociolingvistinis tyrimas. – Tarptautinė mokslinė konferencija Tarmės – Europos tautų kultūrų paveldas (pranešimų tezės). Vilnius: Mykolo Romerio universitetas, 22. Kačiuškienė Genovaitė, Girdenis Aleksas 1982: „Žiemgališkoji“ anaptiksė šiaurės panevėžiškių tarmėje ir jos kilmė. – Baltistika 18(2), 189–191. 192 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Rytų aukštaičiai panevėžiškiai: klasterinė analizė ieškant tarmiškumo Kačiūškienė Genovaitė, Girdenis Aleksas 1997: Rytų aukštaičių ir šiaurės žemaičių priegaidės: bendrybės ir skirtumai. – Kalbotyra 46(1), 31–36. Kardelis Vytautas 2014: Lietuvių kalbos salos: probleminiai aspektai. – Lietuvių kalba 8. Prieiga internete: http://www.lietuviukalba.lt/index.php/lietuviu-kalba/article/view/56/60. Kardelis Vytautas, Stakutytė Emilija 2015: Iš lietuvių dialektologijos raidos. – Lietuvių kalba 9. Prieiga internete: http://www.lietuviukalba.lt/index.php/lietuviu-kalba/article/view/161/131. Kazlauskas Jonas 1968: Lietuvių kalbos istorinė gramatika. Vilnius: Mintis. Labov William 1972: Sociolinguistic patterns. Philadelphia: University of Pennsylvania Press. Lietuvių kalbos tarmės. Prieiga internete: www.tarmes.lt. LKA 1977: Lietuvių kalbos atlasas. 1. Leksika. Vilnius: Mokslas. LKA 1982: Lietuvių kalbos atlasas. T. 2. Fonetika. Vilnius: Mokslas. LKA 1991: Lietuvių kalbos atlasas. T. 3. Morfologija. Vilnius: Mokslas. LKT 1970: Lietuvių kalbos tarmės. Chrestomatija, red. Elena Grinaveckienė, Kazimieras Morkūnas. Vilnius: Mintis. LKTCh 2004: Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija, sud. Rima Bacevičiūtė, Audra Ivanauskienė, Asta Leskauskaitė, Edmundas Trumpa. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Markevičienė Žaneta 2001: Aukštaičių tarmių tekstai 2. Vilnius: VU leidykla. Meiliūnaitė Violeta 2009: Pietų panevėžiškių vokalizmas ir jo raidos bruožai. Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas, Lietuvių kalbos institutas. Mikulėnienė Danguolė 2011: Leopold Geitler’s Contribution to Lithuanian dialectology: geolinguistic aspect. – Dialektologie a geolingvistika v současné střední Evropě, 19–27. Morkūnas Kazys 1993: Dėl sąvokos „periferinės tarmės“. – Lietuvių kalbotyros klausimai 30, 4–7. Ručinskaitė Irena 1984: „Murmamųjų“ balsių kokybinė opozicija šiaurės panevėžiškių tarmėje. – Kalbotyra 35(1), 72–76. Salys Antanas 1992: Raštai 4. Lietuvių kalbos tarmės. Roma: Lietuvių katalikų mokslo akademija. Straipsniai / Articles 193 AGNĖ PUKEVIČIŪTĖ Spolsky Bernard 2011: Ferguson and fishman: Sociolinguistics and tge sociology of language. The SAGE handbook of sociolinguistics. London: SAGE Publications. Vaitkevičius Raimundas, Saudargienė Aušra 2006: Statistika su SPSS psichologiniuose tyrimuose: mokomoji knyga. Kaunas: VDU leidykla. Mikulėnienė Danguolė, Meiliūnaitė Violeta (sud.) 2014: XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai). Vilnius: Briedis. Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija. Vilnius: Mintis. Zinkevičius Zigmas 1974: Smulkmenos VI. – Baltistica 10(2), 148. Zinkevičius Zigmas 1975: Apie č‘, dž‘ // t‘, d‘ kaitą šiaurės panevėžiškių vardažodžių paradigmoje. – Kalbotyra 26(1), 85. Zinkevičius Zigmas 1979: Kirčio atitraukimas ir kirčiavimo paradigmos. – Kalbotyra 30(1), 90–93. Zinkevičius Zigmas 2006: Lietuvių tarmių kilmė. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Барановскій Антоній 1898: Замѣтки о литовскомъ языкѣ и словарѣ. Санктпетербургъ: Типографія Императорской Академіи Наукъ. Вольтеръ Эдуардъ 1886: Программа для указанія особенностей говоровъ Литвы и Жмуди. СанктПетербургъ: Типографія Императорской Академіи Наукъ. Вольтеръ Эдуардъ 1904: Литовская хрестоматия 2. СанктПетербургъ: Типографія Императорской Академіи Наукъ. Eastern Aukštaitian of Panevėžys: Cluster Analysis in Search of Dialecticism SUMMARY This paper aims to test the appropriateness of one of the statistical methods – cluster analysis (both hierarchical and two-steps) – to determine the similarity of the populated localities of Eastern Aukštaitian of Panevėžys in accordance with the frequency of usage of distinctive dialectal features. The grouping peculiarities that emerged from the analysis of the research areas allow us to create a model to measure the dialecticism and peripherality of the research areas. 194 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Rytų aukštaičiai panevėžiškiai: klasterinė analizė ieškant tarmiškumo 90 minute long recordings of the Eastern Aukštaitian of Panevėžys collected from two central – Pasvalys (112), Kapčiūnai (138) – and two marginal – Bučiūnai (52), Stumbriškis (171) – dialectal points were randomly selected for this study. While listening to the recordings, the frequencies of usage of 13 dialectal features of the Eastern Aukštaitian of Panevėžys were identified: 7 of the dialectal features are strong (the stressed ie, uo, o, ė, i, u in the stem and the retraction of accent), while 6 of them are weak (the unstressed y, ū, ie, uo in the stem and the unstressed ė, o in the ending). The frequencies were then entered into the SPSS Statistics computer program and the cluster analysis was performed. The results suggest that the cluster analysis (both hierarchical and two-steps) model applied in the research is suitable for revealing the grouping patterns of the Eastern Aukštaitian of Panevėžys LLA points according to the research dimensions. The analysis indicates that the marginal LLA points are not necessarily peripheral – dialectal features are perfectly maintained in the marginal areas of Bučiūnai and Stumbriškis. In Bučiūnai, Pasvalys and Kapčiūnai points of LLA dialecticism is better maintained due to the strong features (the stressed ie, uo, o in the stem), while in Stumbriškis – the weak ones (the unstressed ie, uo, y, ū in the stem and the unstressed ė, o in the ending) more than the strong ones (the stressed ė, i, u in the stem and the retraction of accent). Other analyzed features show no clear regularities. The research indicates that the selection of the research material is very important for the examination of dialects by the cluster analysis method: recordings of similar duration and a higher number of them should be selected. The results may be influenced by a different collection period or the speech rate of informants. To avoid the inaccuracies, the frequency of the usage of dialectal features should be examined by the specialist of dialectal features. Transcribed texts, as well, could be used for the research. Įteikta 2015 m. sausio 21 d. AGNĖ PUKEVIČIŪTĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva [email protected] Straipsniai / Articles 195