Apie Juozo Balčikonio ir Jano Otrembskio santykius

ALDONAS PUPKIS Інститут литовської мови Напрями наукових досліджень: історія мовознавства, нормативна лінгвістика, діалектологія, лексикографія. ПРО ВЗАЄМИНИ ЮОЗАСА БАЛЬЧИКОНІСА ТА ЯНА ОТРЕМБСКІСА Про взаємини Юозаса Бальчиконіса та Яна Отрембського АНОТАЦІЯ У статті розглядається наукова співпраця двох відомих мовознавців-литуаністів — Юозаса Бальчиконіса та Яна Отрембського. На основі документальних джерел робиться спроба встановити початок цієї співпраці та подальше спілкування. З неї з’ясовується, як обидва мовознавці оцінювали праці один одного, наскільки ці взаємини вплинули на науку та практику литовської мови, а також створюються умови для ширшого розкриття деяких їхніх мовних поглядів. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Бальчиконіс, Отрембскіс (Otrębski), лексикографія, граматика, літературна мова. АНОТАЦІЯ У статті розглядається наукова співпраця двох видатних дослідників литовської мови — Юозаса Балчиконіса та Яна Отрембського. На основі документальних джерел зроблено спробу простежити початок їхньої співпраці та подальше спілкування. З’ясовується, як обидва мовознавці оцінювали праці один одного; наскільки їхні взаємини вплинули на науку та практику литовської мови. Стаття також створює підґрунтя для ширшого розкриття певних мовознавчих позицій, яких вони дотримувалися. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Балчиконіс, Отрембський, лексикографія, граматика, літературна мова. Straipsniai / Articles 41 ALDONAS PUPKIS Одне з питань історії науки — співпраця науковців, які працюють в одній галузі. У кожному випадку вона має свою специфіку: по-різному співпрацюють учитель з учнем, учень з учителем, фахівці однієї галузі. Але в кожному випадку зв’язки, дружба чи приятелювання між науковцями своєрідні; вони дають змогу ширше поглянути на історію науки в цій галузі, виявити несподівані моменти, уточнити деякі теоретичні погляди чи особисті риси людей, які співпрацювали. З листів і листування Юозаса Балчиконіса видно, що з огляду на наукові інтереси професор найбільше спілкувався з російським мовознавцем Михайлом Петерсоном (1885–1962) і польським мовознавцем Яном Отрембським (Jan Otrębski, 1889–1971). Балчиконіс надзвичайно цінував молодшого колегу Отрембського, часом навіть надмірно беззастережно довіряв його думці й зважився перекласти литовською мовою написану польським мовознавцем «Граматику литовської мови». Коли Балчиконіс познайомився з Отрембським, поки що не встановлено. Можна припустити, що перше, заочне знайомство відбулося через Елену Саманюте (Городнічуте). Як відомо, закінчуючи Вільнюський університет, Саманюте писала дипломну роботу про мову творів Костянтина Сирвідаса. Її науковим керівником був професор університету Отрембскі, а дипломниця успішно захистила роботу 1934 року. Знайомство професора й дипломниці не завершилося на цій роботі, і вони продовжували спілкуватися. Саманюте, ймовірно, звели з Балчиконісом справи з підготовки Lietuvių kalbos žodyno. Адже Балчиконіс, узявши на себе обов’язки редактора цього словника, почав дбати про поповнення картотеки, залишеної Казимерасом Бугою, матеріалами з говірок, а також даними з книжок і рукописів, які Буга не опрацював. Його цікавили також архіви Вільнюського університету та Литовського наукового товариства, що тоді діяли на окупованій Польщею території. Відомо, що до війни Балчиконіс не раз сам їздив до Вільнюса у справах словника; там він міг познайомитися і з Саманюте, а можливо, й з Отрембським, але документів, які підтверджували б цей факт, не знайдено. Можливо, Отрембскі заохочував Саманюте не полишати дослідження мови творів Сирвідаса, тож вона наважилася поговорити про це зі знайомим їй Балчиконісом. Її листування з Балчиконісом, можливо, почалося саме через Сирвідаса не пізніше 1938 року. Так, у листі до неї від 28 березня того року Балчиконіс писав, що в Каунасі не збираються видавати словник Сирвідаса. Але якби його дозволили їй видати (власними силами), потрібно було б зважати на призначення видання: для науки чи для практичного вжитку. «Якщо Ви колись будете в Каунасі, можна було б докладніше поговорити про мету видання та роботу» (Balčikonis 1982: 274). Про ці справи, мабуть, докладніше говорили й під час гостювання Саманюте в Каунасі наприкінці 1938-го або на початку 1939 року. У листі від 15 березня 1938 року Балчиконіс писав їй: «Прошу не боятися набридати: навпаки, мені дуже приємно, якщо я можу чимось Вам прислужитися. Окремо додаю уривок щодо слів „žmonės“, „gimti“, „praminti“, які цікавлять проф. Отрембські» (Balčikonis 1982: 42 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Apie Juozo Balčikonio ir Jano Otrembskio santykius 278). Ці слова підтверджують, що Саманюте, безперечно, була посередницею між двома мовознавцями й через Бальчиконіса дбала також про справи Отрембського. Безпосередньо обидва мовознавці зустрілися, ймовірно, лише у Вільнюсі, коли в листопаді 1940 р. Інститут литовської мови переїхав із Каунаса до Вільнюса. Восени 1942 р. Отрембського як представника Вільнюського університету запросили до створеної при Інституті литовської мови Lietuvių kalbos žodyno Наукової допоміжної комісії (докладніше про неї див. Pupkis 2013: 172). Тут, мабуть, варто коротко нагадати, що після заснування 1939 р. Інституту литуаністики й включення до його складу редакції Lietuvių kalbos žodyno молодші мовознавці Антанас Саліс і особливо Пранас Скарджюс намагалися взяти його справи під свою опіку. Бальчиконіс, звиклий працювати самостійно, без стороннього нагляду, хотів зберегти незалежність укладання словника й опирався втручанню в його роботу. Особливо дратували Бальчиконіса постійні розмови про зміну правопису, яку здебільшого пропонував Скарджюс. Оскільки інакше вплинути на редактора словника не вдавалося, восени 1942 р. при інституті створили Наукову допоміжну комісію, покликану давати поради укладачам словника. Бальчиконіс не заперечував проти фахових порад, але коли текст II тому словника вже був значною мірою підготовлений до друку, від нього зажадали змінити правопис, і Бальчиконіс категорично виступив проти. З архівних документів відомо, що член комісії Отрембскіс намагався примирити обидві сторони: зі своїми миротворчими намірами ходив радитися до Саліса й Скарджюса, однак через надмірні амбіції обох сторін йому не вдалося цього зробити. Бальчиконіс дуже довіряв Отрембскі, його думка була для нього беззаперечною. Відомо, наприклад, що за порадою Отрембскі редактор словника від II тому вирішив позначати походження запозичень не скороченнями sl., germ., а наводити слово тієї іншої мови, від якого походить запозичення (Lyberis 2009: 272). І в багатьох інших випадках він зважав на поради Отрембскі. Один зі співробітників редакції словника Костас Восилюс пізніше визнав, що в поспіху зі словником «чимало винне і знайомство проф. Б[а]чиконіса] з Орт[ембскі]» (Lyberis 2009: 381). Через розбіжності з Науковою редакційною комісією Бальчиконіс залишив роботу над словником і поїхав на батьківщину. Коли росіяни повторно окупували Вільнюс, восени Бальчиконіс повернувся з батьківщини. Тут серед відомих мовознавців він застав лише Отрембскі, інші виїхали на Захід. Бальчиконісові довелося організовувати навчальний процес у Вільнюському університеті й дбати про відновлення роботи над словником в Інституті литовської мови. Як свідчать документи, до робочих планів інституту включали чимало задумів Отрембскі. Так, до плану наукових праць на 1944–1945 навчальний рік Бальчиконіс записав видання II частини опису говірки Тверечюса, укладеного Отрембскі, — словника й текстів. Крім того, як спільні праці обох мовознавців зазначено етимологічний словник литовської мови та дослідження мови «Постили» Миколая Даукши. На жаль, ці праці не були видані, бо за рік Отрембскіс надумав повернутися до Польщі. Безперечно, Бальчиконіс намагався відмовити свого приятеля від цього кроку. Ось що видно з листа Бальчиконіса до Отрембскі від 1945 р. Straipsniai / Articles 43 ALDONAS PUPKIS З листа від 12 листопада до Отрембскі в Польщу видно, що у Вільнюсі ще не втратили надії побачити, як Отрембскіс залишиться в Литві. Бальчиконіс писав: «На Вас чекають факультет, сигари, цигарки та інші блага. Трохи надсилаю на дорогу до Вільнюса. Щасливої дороги» (VUB RS, f. 124–365). У тому листі є також приписка Юозаса Сенкуса про отриману для Отрембскі граматику Яніса Ендзелінса, а також слова: «Усі Вас чекаємо. Хотів би порадитися на тему „Двоскладові литовські особові імена“» (VUB RS, f. 124–365); Сенкус думав писати про це дисертацію. На жаль, умовити Отрембскі залишитися у Вільнюсі не вдалося. Від спілкування обох мовознавців збереглося чимало рукописних і опублікованих у пресі документів. Один із таких неопублікованих текстів — написана рукою Отрембскі стаття від 18 березня 1945 р. (яка засвідчує також його чудове володіння литовською мовою) для відзначення 60-річчя від дня народження Бальчиконіса (BNA). З пізніших років відомо, що Бальчиконіс не любив відзначення своїх ювілеїв і рішуче виступав проти них. Тож текст Отрембскі викликає чимало запитань: чому Бальчиконіс погодився, може, його вмовив Отрембскіс? І зрештою, чи справді цей захід відбувся? Щодо останнього запитання сумнівів бути не може — є чітке свідчення. Розглядаючи перекладацьку діяльність Бальчиконіса, Домінікас Урбас (1966) пише, що професор Отрембскіс дуже гарно про неї сказав під час відзначення шістдесятиріччя Бальчиконіса. Урбас цитує (а не переказує) саме уривок із тексту Отрембскі, про який ідеться (с. 2–3), щодо перекладів Бальчиконіса. Навряд чи фізично було можливо занотувати цю довгу цитату під час самого відзначення, тож залишається припустити, що її могли переписати з рукопису в домі Бальчиконіса. А може, існував якийсь сфотографований текст, хоча в ті часи це навряд чи було можливим. Хай там як, цей текст (див. факсиміле рукопису на рис. 1), який уже частково увійшов до наукового обігу, важливий і для висвітлення спілкування обох мовознавців, і загалом для доповнення історії литовського мовознавства, тож його слід розглянути докладніше. Текст починається словами: «Сьогоднішнє відзначення є також святом литовської мови. Це відзначення може зрозуміти лише той, хто як слід усвідомлює значення литовської мови [...]. Вона має значення насамперед для литовського народу» (с. 1). Далі Отрембскіс пише, що про це значення кілька століть тому мудро й гарно говорив батько литовської писемної та літературної мови Даукша. Крім того, завдяки географічним та історичним умовам литовці «зберегли свою мову в стародавній формі». Через лісисту місцевість мова давно розпалася на говірки й змогла зберегти їхню різноманітність. «Звідси випливає велике значення литовської мови для мовознавства. Саме звуки литовської мови, відмінювання та словотвір у багатьох випадках допомагають науковцям реконструювати індоєвропейську прамову й краще зрозуміти вигляд istorinių індоєвропейських мов» (там само; виділення — J. O.). Ця давність і значущість вимагають розумного плекання та дослідження мови. Плекати й досліджувати — це два різні завдання. Розумно плекати мову може лише той, хто добре її знає і 44 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Apie Juozo Balčikonio ir Jano Otrembskio santykius Straipsniai / Articles 45 ALDONAS PUPKIS 1 РИС. Факсиміле першої та четвертої сторінок тексту вітальної промови Яна Отрембського. 46 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Apie Juozo Balčikonio ir Jano Otrembskio santykius розуміє. Балчіконіс саме така людина, яка заслужила цю промову і досліджуючи, і плекуючи мову. Те, що Балчіконіс народився і виріс у селі, є великою перевагою, прерогативою для його подальшого життя й праці. Змалку Балчіконіс засвоїв рідну мову, а знання діалекту корисне кожному, хто згодом послуговується писемною мовою. Адже «у діалекті криється так званий дух певної мови, а водночас і дух народу; писемна мова завжди більшою або меншою мірою космополітична, вона більше віддалена від свого основного типу» (там само, с. 2). Коротко згадує, де Балчіконіс навчався і як розпочав педагогічну діяльність. Пише, що педагогічну школу Балчіконіса закінчила велика кількість учителів литовської мови. Вони перейняли від учителя зразок литовської мови та любов до неї. «Через своїх учнів Балчіконіс міг і далі поширювати свій ідеал литовської мови» (там само). Отрембські також зазначає схильність Балчіконіса до літературної праці. «Немає такого літератора, який не звертав би уваги на знаряддя своєї праці — мову — і не хотів би її вдосконалити» (там само). Найкраще ця увага виявилася у перекладах казок Балчіконіса. У них видно, як він полюбив не лише народну мову, а й її життя, її дух та ідеали. Тому він здатний розуміти й народи інших націй, їхній дух і літературу: «адже майже скрізь народ однаковий». Балчіконіс відчуває, що казки інших народів сподобаються і його народові, а це може «збагатити його душу». Переклад популярних казок братів Грімм «[з] погляду стилю й мови є справжнім шедевром» (там само, с. 3). Кожен литуаніст, литовець чи представник іншого народу, бажаючи помилуватися литовською мовою, завжди повертатиметься до перекладу казок Гріммів, бо «мова Балчіконіса — це стилізована народна мова, така, якою її створили віки: добра вона чи погана, але справжня, народна, литовська» (там само). Переходячи до наукової праці Балчіконіса, Отрембські згадує шлях Йонаса Яблонскіса — «відновити писемну мову», якомога повніше використовуючи багатство діалектів. Балчіконіс хотів долучитися до цієї праці й став збирачем литовських слів: збирачем старих слів, а не творцем нових. «Як творець нових слів Балчіконіс не мав би й найменшого місця в серцях литуаністів: велика кількість нових слів, новотворів лише спотворює справжню литовську мову» (там само, с. 3). Доля судила так, що Балчіконіс успадкував Lietuvių kalbos žodyno редакцію. «Новий редактор приніс до редакції всі свої знання й любов до народної мови» (там само, с. 4). За його задумом словник мав бути передусім зібранням живої мови, хоча редакторові не були чужі й давні литовські писемні пам’ятки (про це свідчить і підготовлений та виданий ним «Катехізис» Меркеліса Пяткявічюса). Хоча Lietuvių kalbos žodyno на той час було видано лише перший том, однак, за словами Отрембського, навіть із нього видно розмаїття литовських слів з усіма їхніми формами й значеннями. Слова подано в реченнях, і це демонструє їхню живість та вживання. Цей принцип укладання словника цілком правильний і безсумнівний. «Загалом словник — це результат великої праці й зразок ретельності» Straipsniai / Articles 47 ALDONAS PUPKIS (там само). Отрембські наголошує, що словник — це скарб усього литовського народу, яким народ може пишатися. З часом ця гордість зростатиме, а в науці про індоєвропейські мови литовська посідатиме дедалі більше місця — більше, ніж будь-яка інша жива індоєвропейська мова. «Так чи інакше, Балчіконіс заклав міцний фундамент для нетлінної пам’ятки литовської мови» (там само). Усі свої сили він віддав литовській мові. «Таким чином він назавжди пов’язав своє ім’я з історією культури литовського народу» (там само). Отрембські пише, що, видавши п’ять томів творів Яблонскіса, Балчіконіс став і виконавцем заповіту Яблонскіса. Тут, безперечно, мається на увазі практична мовна діяльність Балчіконіса. У лекції про неї докладніше не йдеться, але цілком доречними є ті характеристики цієї діяльності, які стосувалися Яблонскіса. У фонді Отрембського в рукописному відділі бібліотеки Вільнюського університету (VUB RS, f. 124–80) зберігається перекладена литовською мовою Саманюте стаття Отрембського «Йонас Яблонскіс — нормувальник литовської стандартної мови» (рік не зазначено). У ній автор пише, що «літературна мова — це вдосконалений діалект» (там само, с. 1), «одна з перших і найважливіших ланок, що зберігають народ як цілісну єдність» (там само), «скрізь і завжди є найміцнішим зв’язком суспільства» (там само, с. 7). У її творенні «бере участь увесь народ, представлений людьми, які створюють загальнокультурні цінності» (там само, с. 1). Як стверджує Отрембські, розвитку литовської писемної мови бракує послідовності, вона формувалася інакше, ніж стандартні мови інших народів. Через обставини, що склалися, формування литовської стандартної мови мало відбутися дуже швидко: те, що інші народи творили століттями, у Литві довелося здійснити одному поколінню. Тому вона не є досконалою й цілком завершеною, її творення триває й досі. Автор висловлює також своєрідну думку про праці Яблонскіса. Спадщина Яблонскіса «не є теоретичними науковими працями, у яких пояснюється й досліджується походження фактів литовської мови. Міркування Яблонскіса мають нормативний характер» (там само, с. 8). Найбільшу цінність для науки мають праці Яблонскіса із синтаксису. Отрембські вважає недоречним називати Яблонскіса «творцем литовської літературної мови», оскільки «у творенні мови брало участь усе освічене суспільство, хай навіть воно й контролювало діяльність Ригішкю Йоноса: приймало те, що відповідало мовному чуттю суспільства, виправляло або відкидало те, що не цілком пасувало» (там само, с. 11). Заслуга Яблонскіса полягає в тому, що він указав напрям розвитку стандартної мови — «не відриватися від народної мови» (там само). Отже, Отрембські показав лише загальні точки дотику Яблонскіса й Балчіконіса у творенні та плеканні стандартної мови, але не конкретизував їх і не розглянув відмінного внеску обох мовознавців у її розвиток. Яких висновків можна дійти з тих двох праць Отрембського? Для мовознавства, діалектології та лексикографії важливою є думка Отрембського про те, що первинною, справжньою формою існування мови є діалект: у ньому все природне, 48 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Apie Juozo Balčikonio ir Jano Otrembskio santykius природна. Для молодограматика Отрембського цей факт сам собою був цінністю. Учений вважає діалект ідеалом також для створення й удосконалення літературних мов: заслуга і Яблонського, і Балчиконіса полягає в тому, що в розвитку літературної мови обоє заохочували не відриватися від діалектів. Тут він не згадує, що в діалектах трапляються різноманітні елементи, їм невластиві, але, мабуть, це було для нього самоочевидним. У своїх працях Балчиконіс кілька разів згадував цей факт. Отрембський зазначає, що Яблонський долучився до створення літературної мови не копіюючи діалекти, а прагнучи якомога ширше використати їхнє багатство. «Це був [...] єдиний правильний шлях» (там само, с. 3). Але для науки, індоєвропеїстики важливіші не загалом факти литовської (літературної) мови, а вживання в діалектах. Адже літературна мова космополітична (можливо, тут малися на увазі також інтернаціональні слова й різні інші запозичення), у ній багато новотворів, які, на думку Отрембського, лише спотворюють літературну мову. Тому Lietuvių kalbos žodyne опора на живу (діалектну) мову не тільки виправдана, а й цілком заслуговує на підтримку. У ювілейній статті, лекції, як він сам називає її наприкінці, роботу над словником Балчиконіса вважають науковою, і це, мовляв, найважливіше, чим Балчиконіс залишиться в історії литовської культури. У цьому сенсі оцінка Отрембського дуже відрізнялася від оцінки Скардіжюса (див. Pupkis 2012: 126), який не вважав Балчиконіса (і Яблонського) науковцем, а лише практиком. Погляди польського вченого відрізняються й від думки сучасних наукових функціонерів, що робота над словником є діяльністю суто прикладного характеру. Польський мовознавець набагато краще розумів специфіку лексикографічної праці, особливо значення й важливість підготовки таких видань, як академічний Lietuvių kalbos žodyno, і без вагань відносив її до наукової роботи. У ювілейній лекції майже з кожного слова струменить глибока повага до Балчиконіса. Подальші взаємини обох мовознавців свідчать, що слова, написані 1945 року, не були лише знаками пошани з нагоди ювілею. Упродовж усієї діяльності обох мовознавців ця велика взаємна повага не тільки не зменшувалася, а з кожним роком зростала. Після переїзду Отрембського до Польщі обидва мовознавці постійно листувалися й кілька разів зустрічалися. З їхнього листування збереглося більше листів і листівок Отрембського (BNA). Вони запрошували одне одного на конференції, планували зустрічі, але не все вдавалося. Отрембський інформував Балчиконіса про лінгвістичне життя Польщі, звертався до нього з питаннями щодо фактів литовської мови (наголошування, вживання форм тощо); вони також листувалися з приводу перекладу Lietuvių kalbos gramatikos (іноді писала Елена Отрембскене). 18 грудня 1956 року Отрембскене запрошувала Балчиконіса приїхати до Познані, повідомляла інші новини й раділа, що розпочато або ось-ось розпочнуть переклад III тому граматики: «Ви перекладайте той том, а я — I, а потім Ви відредагуєте» (там само). У листі від 5 серпня 1959 року Отрембський писав: «Ми ще більше радіємо, що Ви вже завершили переклад III тому Граматики — кращого перекладу, ніж Ваш, просто не може бути» Straipsniai / Articles 49 ALDONAS PUPKIS (там само). Автор додає, що чекатиме також на переклад I тому граматики. 5 листопада 1959 року, отримавши машинопис перекладу III тому, він пише: «Переклад видається нам дивовижно точним і гарним» (там само). Важливий крок зробив Отрембський 1955 року, опублікувавши в редагованому ним журналі Lingua Posnaniensis нотатки Балчиконіса про походження дієслова veizdėti (див. Balčikonis 1978: 259–260). У листі до Отрембського від 15 грудня 1953 року Балчиконіс виклав свої міркування щодо чергування литовських приголосних d: zd, розглянутого в його статті в журналі Lingua Posnaniensis. Отрембський опрацював ці міркування як окрему статтю й опублікував її в журналі. У домашньому архіві Балчиконіса є написана його рукою інформація про конференцію з ономастики, що відбулася у Кракові 22–24 жовтня 1959 року (Balčikonis 1978: 352); її програму або тези він мав отримати від свого польського приятеля. Серед іншого, у ній виділено доповідь Отрембського про дослідження гідронімів і інших топонімів Литви. Отрембський не раз писав у пресі про Балчиконіса та його праці. Хоча свою думку про I том Lietuvių kalbos žodyno він уже висловив у згаданій ювілейній лекції, розлогу рецензію через збіг обставин надрукував лише 1947 року. Це був один із найґрунтовніших текстів, присвячених цьому тому. У рецензії відзначено багатство фразеології словника, надзвичайну чистоту литовської мови, а також указано на деякі питання його структури, що потребували обговорення. Саму працю оцінено дуже позитивно й названо монументальною. Наприкінці редакторові побажано дочекатися завершення словника: «Exegi monumentum aere perennius» (Otrębski 1947: 404). Po metų Otręmbskis paskelbė II tomo recenziją (Otrębski 1948). Joje taip pat labai palankiai vertinamas Balčikonio ir jo vadovaujamos redakcijos darbas, pateikiama kritinių pastabų. Tas lenkų kalbininko rašinys buvo didelė išimtis iš to meto sovietinės valdžios ir jos atstovų neigiamų recenzijų, kuriose Balčikonis buvo kaltinamas buržuazinės ir klerikalinės leksikos propagavimu ir kitomis ideologinėmis klaidomis. Nėra žinoma, kokį poveikį ta recenzija turėjo Lietuvoje, apie ją niekur nebuvo viešai kalbėta. Balčikonis buvo užėmęs kitokią poziciją valdžios atžvilgiu: jis nuolankiai pripažindavo savo „ideologines klaidas“ ir niekad nemėgino gintis remdamasis kitų autoritetais. До 80-річчя від дня народження Балчиконіса Отрембський (1967) опублікував ювілейну статтю в журналі Acta Baltico-Slavica, 1966 (тут також уміщено фотографію ювіляра). У ній використано багато думок із тексту згаданої лекції 1945 року, але їх не повторено дослівно. Детальніше йдеться про окремі періоди життя й діяльності Балчиконіса, більше розповідається про працю над мовною практикою, але найважливішою заслугою названо підготовку великого Lietuvių kalbos žodyno. 50 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Apie Juozo Balčikonio ir Jano Otrembskio santykius Балчіконіс, зі свого боку, намагався повідомляти в пресі про важливіші праці Отрембського з литуаністики. Так, у номері газети Literatūros ir meno від 27 жовтня 1956 р. він опублікував розлогу інформацію (її можна назвати й рецензією) про написувану Отрембським Lietuvių kalbos gramatiką (Balčikonis 1978: 273–275). У ній повідомляється про п’ятитомну граматику, яку готував польський мовознавець, і представлено її перший том — морфологію, що вийшов 1956 р. Зазначається, що автор подає в ньому форми всіх змінних частин мови, уживані в писемній мові, їхнє утворення та історичний розвиток. Також показано, як утворилися й розподілилися за значеннями незмінні частини мови. Усі слова, наведені в граматиці, мають позначений наголос. Сучасні форми зіставляються з формами давніх писемних пам’яток, переважно взятими з «Постилі» Дауки, а також із латиською, прусською та іншими індоєвропейськими мовами. Отже, наголошує Балчіконіс, тут маємо і с т о р и ч н у г р а м а т и к у л и т о в с ь к о ї м о в и. Вона дуже стане в пригоді вчителям литовської мови та студентам-литуаністам. Її потрібно якнайшвидше перекласти литовською мовою. Балчіконіс пише, що всю науку про граматику тут викладено з глибоким знанням предмета, послідовно й чітко, а написано її талановито. «Граматика проф. Отрембського стане епохою в науці про литовську мову» (там само, с. 274). Балчіконіс не має до автора жодних зауважень, лише наводить кілька прикладів, узятих не з живої мови, і кілька форм, уживаних у живій мові, але не згаданих у граматиці. Справжню рецензію на III том цієї граматики Балчіконіс французькою мовою опублікував 1957 р. у журналі Lingua Posnaniensis (Balčikonis 1978: 283–287). У ній працю також оцінено позитивно: наведено більше прикладів із живої мови, не згаданих у граматиці, а також випадки, що підлягають дискусії та виправленню. Влітку 1958 р. вийшов з друку I том Lietuvių kalbos gramatikos Отрембського — фонетика з широким вступом. 8 серпня того ж року Балчіконіс уже опублікував рецензію на цю книжку (Balčikonis 1978: 322–323). У ній переказано зміст граматики й зазначено, що у вступі запропоновано нову етимологію назви Lietuvos. У рецензії стверджується, що тут маємо водночас фонетику сучасної мови, історичну й порівняльну фонетику литовської мови. «Загалом усю науку про фонетику нашої мови викладено тут із великою точністю та глибоким знанням предмета. Усе, що каже проф. Отрембський, має міцне підґрунтя» (там само, с. 323). Балчіконіс опублікував для литовської громадськості повідомлення й про інші праці Отрембського з литуаністики: 1957 р. — про укладену збірку давніх литовських текстів (Balčikonis 1978: 278–279), 1960 р. — про давні литовські тексти, підготовлені Отрембським і Е. Отрембскене (там само, с. 349–352), 1958 р. — про текст перекладу Біблії Хилінського, підготовлений Отрембським і виданий того ж року. Це не лише інформаційні статті, а й рецензії на обговорювані видання (особливо на видання давніх текстів). Усі вони містять цінні міркування Балчіконіса щодо певних актуальних питань науки й практики литовської мови. Straipsniai / Articles 51 ALDONAS PUPKIS Мабуть, останньою статтею Балчіконіса про Отрембського стала ювілейна стаття «Видатний мовознавець», присвячена 75-річчю від дня народження польського мовознавця (Balčikonis 1982: 220–222). Це не ґрунтовна біографія ювіляра й не огляд його наукових праць, але все ж досить інформативна публікація, сповнена глибокої поваги до друга. Зі статті можна дізнатися, що 1921 р. Отрембський приїхав до Вільнюса, щоб стати професором, «увесь час маючи перед очима глибше пізнання литовської мови» (там само, с. 220–221). Від 1940 р. він викладав в університеті порівняльне мовознавство й санскрит, читав курс з історичної граматики литовської мови. Балчіконіс наголошує, що наймасштабніші праці Отрембського присвячені литовській мові. Останнім часом науковець зацікавився проблемою ятвягів: «[в]ін бачить їхній вплив не лише на литовську, польську й білоруську мови, а й на формування цих народів» (там само, с. 221). 28 листопада 2014 р. у Сеймі Литовської Республіки урочисто відзначили 125-річчя від дня народження Отрембського. У доповідях широко говорили про праці польського мовознавця з литуаністики, особливо про Lietuvių kalbos gramatiką, ономастичні дослідження тощо. З цієї нагоди згадали й про дружбу Отрембського з Балчіконісом. Їхнє дружнє спілкування можна назвати одним із найсвітліших явищ в історії литовського мовознавства. Як символ цієї дружби — граматику Отрембського, перекладену литовською мовою Балчіконісом, — усе ж варто наважитися якнайшвидше видати. Це стало б ще одним прекрасним вшануванням плідного спілкування литовських і польських учених. З іншого боку, Lietuvių kalbos gramatika Отрембського не застаріла; у ній не лише багато рідкісних фактів литовської мови, а й є цікаві інтерпретації багатьох явищ литовської мови. Отже, вона й досі корисна для науки про литовську мову та її вивчення. ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА Balčikonis Juozas 1978–1982: Rinktiniai raštai 1–2, sud. Aldonas Pupkis. Vilnius: Mokslas. BNA — домашній архів Юозаса Балчіконіса. Lyberis Antanas 2009: Leksikografijos teorija ir praktika, sud. Zita Šimėnaitė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Otrębski Jan 1947: [Rec.:] Lietuvių kalbos žodynas (‘Słownik języka litewskiego’). t. I. Redagował Balčikonis, Str. XXIV + 1008. – Wydawnictwo Institutu języka litewskiego Litewskiej Akademiji Nauk. – Wilno 1941. – Slavia occidentalis 18, 395 – 404. 52 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Apie Juozo Balčikonio ir Jano Otręmbskio santykius Otrębski Jan 1948: [Rec.:] Lietuvių kalbos žodynas (‘Słownik języka litewskiego’), tom II, C–F. Redaktor prof. J. Balčykonis, rzeczywisty członek Akademii Nauk Litewskiej Radzieckiej Socjalistycznej Republiki. Podpisano do druku 23. VI. 1947. Nakład 5000 egzemplarzy. Str. 851. – Slavia occidentalis 19, 482–486. Otrębski Jan 1967: Jubileusz Józefa Balčikonisa w Wilnie. – Acta Baltico-Slavica 5, 466–469. Pupkis Aldonas 2012: Pranas Skardžius ir didysis „Lietuvių kalbos žodynas“. – Acta Linguistica Lithuanica 67, 101–129. Pupkis Aldonas 2013: Juozas Balčikonis ir didysis „Lietuvių kalbos žodynas“. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Urbas Dominykas 1966: Apie Balčikonio vertimus. – Kalbotyra 14, 37–43. VUB RS — відділ рукописів бібліотеки Вільнюського університету. Про взаємини Балчіконіса й Отрембського АНОТАЦІЯ У статті стверджується, що спілкування між Юозасом Балчіконісом і Яном Отрембським могло розпочатися наприкінці 1930-х років. Згодом їхнє спілкування переросло в глибоку дружбу, навіть товариське братерство двох мовознавців. Отрембський вважав укладання великого «Словника литовської мови» головною працею Балчіконіса; він підтримував його формат і композицію та схвально відгукувався в пресі про томи I і II словника. Більше того, говорячи про Балчіконіса, Отрембський високо оцінював його перекладацьку діяльність і видані праці Йонаса Яблонскіса та зазначав, що обраний Яблонскісом і Балчіконісом шлях розвитку літературної мови був єдино правильним в історії литовської мови й народу. Йдеться про розвиток одного діалекту, постійне звернення до скарбниць діалектів і підтримання тісного зв’язку з народною мовою. Балчіконіс, імовірно, був єдиним у Литві, хто якнайширше популяризував праці Отрембського. У пресі він писав про головні праці Отрембського з литовського мовознавства, наголошуючи, що дослідження з литовського мовознавства є надзвичайно цінною галуззю його наукової роботи. Перекладена Балчіконісом «Граматика литовської мови» Straipsniai / Articles 53 ALDONAS PUPKIS вважається свідченням міцної дружби. Це добра нагода нагадати, що не слід чекати на інші ювілеї, а литовський переклад Балчіконіса потрібно видати без зволікань. Граматика Отрембського не застаріла й донині: вона досі є багатим джерелом рідкісних фактів литовської мови; її вирізняють численні оригінальні тлумачення явищ литовської мови. Надійшла 12 березня 2015 р. ALDONAS PUPKIS Інститут литовської мови вул. Пятро Вілейшіо, 5, LT-10308 Вільнюс, Литва [email protected] 54 Acta Linguistica Lithuanica LXXII