Rytų aukštaičių šiaurinių panevėžiškių daiktavardžio linksniavimo tipai ir jų kitimo tendencijos

RASA KURKAUSKIENĖ Литовський університет освітології Напрями наукових досліджень: діалектологія, морфологія. ТИПИ ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ У ПІВНІЧНИХ ПАНЕВЕЖИШКЯЙСЬКИХ ГОВІРКАХ СХІДНОАУКШТАЙТСЬКОГО ДІАЛЕКТУ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЇХ ЗМІН Типи відмінювання іменників у північних паневежишкяйських говірках східноаукштайтського діалекту та тенденції їхніх змін АНОТАЦІЯ Система відмінювання іменників у північних паневежишкяйських говірках східноаукштайтського діалекту досліджена дуже мало. Загалом, досі не опубліковано ґрунтовних досліджень морфології цієї говірки. Аналізуючи й описуючи взаємодію основ у північних паневежишкяйських говірках східноаукштайтського діалекту, їхні типи та умови функціонування, спираємося на методи дослідження природної морфології. У статті іменники проаналізовано синхронічним методом, запропонованим 1977 року Алексасом Гірденісом і Альбертасом Росінасом. Застосувавши метод максимумів, здійснено ієрархічне групування флексійних класів північних паневежишкяйських говірок і визначено типи відмінювання іменників. КЛЮЧОВІ СЛОВА: північні паневежишкяйські говірки, природна морфологія, основи іменників, ієрархія основ. АНОТАЦІЯ Систему відмінювання іменників у північній паневежиській говірці східноаукштайтського піддіалекту досі не досліджено ґрунтовно. Загалом немає комплексних досліджень, присвячених морфології цього піддіалекту. Straipsniai / Articles 205 RASA KURKAUSKIENĖ Аналіз та опис взаємодії основ у північній паневежиській говірці східноаукштайтського піддіалекту, її типів і умов спираються на методи дослідження природної морфології. Іменники аналізують синхронічним методом, уперше запропонованим Girdenis і Rosinas у 1977 році. Було проведено ієрархічне кластеризування відмінкових класів північної паневежиської говірки та за методом максимуму визначено типи відмінювання іменників. КЛЮЧОВІ СЛОВА: північна паневежиська говірка, природна морфологія, основи іменників, ієрархія основ. ВСТУП Систему відмінювання іменників литовської мови лінгвісти вважають найархаїчнішою серед усіх сучасних живих індоєвропейських мов, стверджує Zigmas Zinkevičius (1980: 185). Уперше відмінювання іменників було описано 1653 року в першій друкованій граматиці литовської мови Grammatica Litvanica. Тоді Danielius Kleinas поділив іменники на п’ять типів відмінювання (за закінченнями називного, родового й давального відмінків однини іменників) (Kruopas (ред.): 1957). Значно пізніше, 1922 року, п’ять відмін також виокремив Jonas Jablonskis у Lietuvių kalbos gramatikoje. На відміну від D. Kleinas, J. Jablonskis вважав найважливішим показником називний відмінок однини. Систему відмінювання іменників литовської мови, укладену J. Jablonskis, знаходимо також у виданій 1965 року Lietuvių kalbos gramatikoje (Ulvy das, ред.: 1965). У ній наведено докладніші описи відмін, а для визначення відміни наголошено на значенні не лише закінчень називного відмінка однини, а й родового відмінка однини. Dabartinės lietuvių kalbos gramatikoje (2005: 68–81) aprašomos penkios linksniuotės: (i)a, (i)u, (i)o, e ir i. Kiekvienos linksniuotės linksniavimo paradigmos skiriamos pagal atskirų linksnių formų ypatybes. Ši klasifikacija yra ne tik detalesnė už D. Kleino sudarytą linksniuočių sistemą, bet ir paprastesnė: norint nustatyti linksniuotę, užtenka vieno daugiskaitos naudininko linksnio. Лінгвісти Aleksas Girdenis і Albertas Rosinas пропонують зовсім іншу класифікацію типів відмінювання, розроблену в межах природної морфології1. Їхнє від- 1 Цей метод виник і набув особливого поширення в Німеччині та Австрії на початку 1970-х років. Цей напрям і структурні тенденції в мовах загалом, а також специфічні процеси змін у різних мовах пояснює частково універсальними принципами природності. 206 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Rytų aukštaičių šiaurinių panevežiškių daiktavardžio linksniavimo tipai ir jų kitimo tendencijos mone (Girdenis, Rosinas 1977: 338), tradicinė, arba sąlyginė, daiktavardžių linksniavimo tvarka yra nemotyvuota ir neleidžia atskleisti skirtingų kamienų sąveikos, natūralios linksniavimo tipų klasifikacijos. Be to, tiriant daiktavardžius tradiciniu būdu, neatsižvelgiama į jų giminės, formų panašumą. Taigi remiantis A. Girdenio ir A. Rosino moksline idėja, šiame tyrime kiekviena daiktavardžių kait ybos klasė bus gretinama su visomis kitomis kait ybos klasėmis, aiškinamasi, koks yra sutampančių linksnių galūnių skaičius, skaičiuojamas linksnių vartojimo dažnis. Систему відмінювання іменників, близьку до теорії природної морфології, розробила Аделе Валецкене (1998). У запропонованій нею класифікації враховано взаємну подібність парадигм. За твердженням мовознавиці, іменники з деякими різними основами мають подібні системи закінчень, а іноді, навпаки, іменники з тією самою основою різняться певними закінченнями (1998: 319). Apskritai darbų, skirtų panevežiškių patarmei, yra nemažai (Kačiuškienė 2000, 2006; Garšva 1982, 2000; Ručinskaitė 1984 ir kt.), daug apibendrinamosios medžiagos pateikta Z. Zinkevičiaus darbuose (1966, 1975). Vis dėlto reikia pasakyti, kad beveik visi kalbininkai daugiausia domėjosi panevežiškių patarmės fonetika, morfologijai skirtas vos vienas kitas darbas (Šliavas 1974, Vidugiris 1964). Отже, досліджень системи відмінювання іменників у говірці північних паневежиських східноаукштайтського діалекту, що спиралися б на теорію природної морфології, досі не опубліковано2. У цій статті, спираючись на теоретичні засади природної морфології, буде описано систему словозмінних класів іменників згаданої говірки та подано класифікацію основ. Її буде укладено з урахуванням не лише закінчень, а й акцентних і морфонологічних змін у тотожних морфемах. Від звичайної (традиційної) класифікації вона відрізнятиметься тим, що особливу увагу буде приділено подібності флексій у парадигмах і зроблено спробу виявити розмаїття словозміни іменників. 2 Методи природної морфології використовували А. Росінас і А. Гірденіс, досліджуючи ієрархію типів відмінювання іменників у сучасній литовській літературній мові, деяких говірках жемайтського діалекту (Тиркшляйській і Шаукенській), сучасній латиській літературній мові та її говірках (Girdenis, Rosinas 1977; Rosinas 1994, 2005: 47–51, 76–83). Також Аурімас Маркявічюс досліджував північних ширвінтішків (Markevičius A. Šiaurinių širvintiškių daiktavardžio linksniavimas ir jo istorija. Daktaro disertacija. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 2008; Markevičius A. Šiaurinių širvintiškių daiktavardžio linksniavimas ir jo istorija. Monografija. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 2009), а також Аушра Кайкарите досліджувала говірку Йонішкіса (Kaikarytė A. Joniškio šnektos daiktavardžio linksniavimo sistema. Daktaro disertacija. Vilnius, 2010), а Віталія Карацейюте — південних аукштайтів (Karaciejūtė V. Varėnos šnektos daiktavardžio linksniavimo sistema. Daktaro disertacija. Vilnius, 2013). Див. також Savickienė, Kazlauskienė, Kamandulytė 2004: 81 і згадану там літературу; про саму теорію: Wurzel 1984. Straipsniai / Articles 207 RASA KURKAUSKIENĖ ДОСЛІДЖЕННЯ У дослідженні поставлено кілька завдань: 1) дослідити типи відмінювання іменників у говірці північних паневежиських та їхню ієрархію; 2) показати, що в досліджуваній говірці існує не лише умовний, а й природний порядок відмінювання іменників; 3) визначити тенденції зміни основ іменників північних паневежиських східноаукштайтського діалекту. Емпіричний матеріал. Більшу частину аудіоматеріалу для дослідження зібрала авторка статті (25 годин), решту взято з Архіву говірок Інституту литовської мови (6 годин). У роботі досліджено такі населені пункти північних паневежиських: Йонішкеляй, Юргенай, Пумпенай, Пасваліс, Салочяй, Гейджюнай, Гайльоняй. Матеріал дослідження становить близько ста сторінок транскрибованих діалектних текстів. З них було вибрано всі іменники (усього 4961), які класифіковано й підраховано за основами (виявлено 832 іменники основи ā, 197 — основи iā, 1891 — основи a, 92 — основи u, 799 — основи ia₂, 46 — основи i_f, 17 — основи i_m, 59 — основи C_m, 25 — основи C_f, 903 — основи ē), родом, числом, відмінком і типами наголошення (баритонічним та окситонічним). Під час визначення типів відмінювання спиралися на такі критерії та умови: 1. Відмінності між основами іменників зумовлені фонологією, а не фонетикою. Наприклад, у іменниках північних паневежиських šã.kę «гілку» та duõbę «яму» голосні закінчень вважаються позиційними варіантами тієї самої фонеми (пор. також у ширвінтішків žõ.bl̥ «траву» та ã.ki «око»). 2. Вокалічні основи іменників визначали за давальним відмінком множини, консонантні — за родовим відмінком множини. 3. Для північних паневежиських характерна надзвичайно сильна редукція голосних закінчень; крім того, діє закон загального відтягнення наголосу (тобто наголос відтягується не лише з короткого, а й із довгого закінчення з циркумфлексною інтонацією — не лише на довгий, а й на короткий склад, напр.: žmó·nb «дружина», diẽnb s «дні», ràsb «росу», kàte «кішка»). Через це парадигми окситонічного та баритонічного наголошення вирівнюються, виникає багато синкретичних відмінків. Отже, у цій роботі під час визначення основ спиратимуться на іменники з баритонічним наголошенням3. Іменники з окситонічним наголошенням 3 Пор.: основи відмінювання іменників у говірці північних ширвінтішків східноаукштайтського діалекту та говірці Варени південних аукштайтів визначено лише на підставі іменників з окситонічним наголошенням. У північних ширвінтішків наголошені закінчення збереглися краще, ніж ненаголошені. Крім того, ширвінтішки скорочують ненаголошені довгі голосні до коротких, а наголос відтягується за умовним правилом (Markevičius 2006: 436). У говірці Варени іменники з окситонічним наголошенням обрано через те, що їхні парадигми добре представлені (Karaciejūtė 2011: 315). Південні аукштайти добре зберігають закінчення, а слова здебільшого наголошуються як у літературній мові. Іноді можуть відрізнятися місце наголосу або інтонація, оскільки слова належать до інших акцентних парадигм і сформувалися нові моделі наголошування, напр.: plì·tas «цегла̀», stɔ·gùs «дах», тощо (LKTCh 2004: 81). 208 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Rytų aukštaičių šiaurinių panevėžiškių daiktavardžio linksniavimo tipai ir jų kitimo tendencijos приклади іменників наведено лише для порівняння, тобто щоб показати подібності між обома типами наголошування. Виявлені відмінності подано в першій таблиці. ТАБЛИЦЯ 1. Відмінності між баритонічним та окситонічним наголошуванням у говірці північних паневежиських Однина Баритонічне наголошування Окситонічне наголошування Множина Баритонічне наголошування Окситонічне наголошування основи на ā N. piėvom šakó·m М. piévo šakọ·М.piėvos šakọ·sb основи на iā М. sá.ujo daļõ· М. sá.ujǫs daļõ·s основи на ē М. ú.pe đobė· М. ú.pęs đobę̇s основи на u М. tǫr.ġg4 đangu̇.i iоснова на f N. á.ntem / ó.ntem5 avį.m Іл. (ṣo)_á.ntem / (ṣo)_ó.ntem (ṣo)_avį.m Видно, що за типом наголошування не збігаються форми місцевого відмінка однини й множини чотирьох основ (ā, iā, ē та u; для основи u — лише однини); форми давального відмінка множини двох основ (ā та i_f), а серед іменників основи i_f виявлено лише одну відмінність (не збігаються форми орудного відмінка множини). Важливо зазначити, що іменники основ i_m, C_m і C_f у говірці північних паневежиських мають лише окситонічний тип наголошування (vâġᵇs, àkmo, dòkte). Іменників із баритонічним наголошуванням цих основ немає. Єдине слово основи C_m — mė·no 4 Іменник turgus тут формально зараховано до основи u, однак лише форма родового відмінка однини зберегла закінчення цієї основи, пор.: tǫr.gos «ринку» і vú.ra «чоловіка». Усі інші відмінки перейшли до основи a. 5 Іменник antis у говірці північних паневежиських належить до типу основи i_f, однак очевидне змішування цієї основи з основою ē (пор.: род. в. одн. á.ntęs / ó.ntęs «качки» і bi.tes «бджоли»; дав. в. одн. á.nte / ó.nte «качці» і bi.tę «бджолі»; дав. в. мн. á.ntęm / ó.ntęm «качкам» і bi.tem «бджолам»; ор. в. мн. (ṣo)_á.ntęm / (ṣo)_ó.ntęm «з качками» і (ṣo)_bi.tem «з бджолами»). Тут голосний переднього ряду, що вимовляється з мурмінням, у деяких випадках може відповідати закінченню як основи ē, так і основи i_f. Straipsniai / Articles 209 RASA KURKAUSKIENĖ «місяць» лише у формі називного відмінка однини зберіг форму цієї основи. Усі інші відмінки перейшли до основи ia2. Однак знову ж таки через редукцію голосних закінчень і загальне відтягнення наголосу іменники з окситонічним наголошуванням у паневежиських наголошуються на корені (vàǧb̂s «злодій», (ṣọ)_vàǧb̂ «зі злодієм», akmėnu «каменів», àv̀b̂s «вівця», (ṣọ)_àv̀b̂ «з вівцею» тощо), тому на них також спиралися в дослідженні. 4. Якщо іменники північних паневежиських мають дві або кілька паралельних відмінкових форм (наприклад, dú.kterę і dú.kteŕb «дочки»), представником основи вважається частотніша форма. За словами Вольфганга Ульріха Вурцеля, у таких випадках, коли слово може відразу відмінюватися не за одним типом, утворюються додаткові (комплементарні) флексійні класи (Wurzel 1984: 127). У дослідженій говірці таких додаткових флексійних класів не виявлено. Після аналізу емпіричного матеріалу було помічено, що в говірці північних паневежиських немає іменників основ iu та ia1. Вони відмінюються за основою ia2, пор. kæ.ḷ̂s «шлях», bró·l̂s «брат», spiẽč̂s «спічіс» (спічиус), á.mž̂s «вік» (вічіус). Збереглися такі основи іменників: основа a (kaimí·n̂s «сусід», vaĩ.k̂s «дитина», prō·t̂s «розум», rā·t̂s «колесо»; основа ia2 (kò·loḳ̂s «колгосп», tẹvẽl̂s «тато», pavà.sar̂s «весна», á.rkəl̂s «кінь»); основа ā (mešk̂ «ведмедиця», mukì·kəl̂ «школа», galv̂ «голова», ló·v̂ «ліжко»); основа iā (bažnì·č̂ «церква», grì·č̂ «хата», põ·n̂ «пані», klebonì.i «парафія», burẽ.i «ворожка»); основа ē (pardutù.ve «крамниця», *mažù.pe «Мажупе», jāunì·ste «молодість», stiklì.ne «склянка»); основа im (vàǧb̂s «злодій»); основа if (nàk̂s «ніч», klẹ·t̂s «комора», ū.ždof̂s «завдання»); основа u (àl̂s «пиво», žmò·ĝs «людина», sū·n̂s «син», liẽt̂s «дощ»); основа Cm (rõḍo «осінь», mé·no «місяць»); основа Cf (sẹṣo «сестра», dòḳte «дочка»). Далі подано парадигми відмінювання іменників усіх основ (окремо з баритонічним і — для порівняння — окситонічним наголошуванням). 2 ТАБЛИЦЯ. Парадигми відмінювання іменників із баритонічним наголошуванням основа a ОДНИНА МНОЖИНА V. vì·r̂s vì·rę K. vì·ra vì·ru N. vì·r̂ vì·ram G. vì·ro vì·r̂s Місц. напрям. vì·r̂ vì·ręs Місц. sõ·d̂ / tep_sõ·da sõ·dos / tep_sõ·du Š. vì·rę! vì·rę! 210 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Типи відмінювання іменників і тенденції їх зміни в північних паневежиських говірках східноаукштайтського діалекту основа на ā ОДНИНА МНОЖИНА Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. pi̇evᵇ pi̇evos pi̇evęs pi̇evom pi̇evọ pi̇evᵇs (sọ) pi̇evᵇ (sọ) pi̇evom pi̇evọ / tep_pi̇evos pi̇evos / tep_pi̇evu *lá.im! *lá.imos! основа на ē ОДНИНА МНОЖИНА Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. bi̇.te bi̇.tęs bi̇.tę bi̇.tę (sọ) bi̇.tᵇ ú.pe / tep_ú.pęs bi̇.tᵇ! основа на ī ОДНИНА МНОЖИНА Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. á.ntᵇs / ó.ntᵇs á.ntęs / ó.ntęs á.nte / ó.nte á.ntᵇ / ó.ntᵇ (sọ) á.ntᵇ / (sọ) ó.ntᵇ – á.nte / ó.nte! á.ntᵇs / ó.ntᵇs á.nčų / ó.nčų á.ntem / ó.ntem á.ntᵇs / ó.ntᵇs (sọ) á.ntem / (sọ) ó.ntem – á.ntᵇs! / ó.ntᵇs! i̯a kamienas ОДНИНА МНОЖИНА Н. Р. Д. Зн. Ор. М. Кл. bró.lᵇs bró.le bró.lᵇ bró.lᵇ (sọ) bró.lᵇ – bró.lọ! bró.le bró.lu bró.lem bró.lᵇs (sọ) bró.les – bró.le! Straipsniai / Articles 211 RASA KURKAUSKIENĖ ія основа ОДНИНА МНОЖИНА V. sá.ujb sá.ujos K. sá.ujos sá.uju N. sá.uję sá.ujom G. sá.ujo sá.ujḃ§ Орудний відмінок (sọ) sá.ujb (sọ) sá.ujom Місцевий відмінок sá.ujo / tep sá.ujos sá.ujos / tep sá.uju Š. — — uоснова ОДНИНА МНОЖИНА V. tȯṛ.gbs tȯṛ.gę K. tȯṛ.gọs tȯṛ.gu N. tȯṛ.gb tȯṛ.gam G. tȯṛ.go tȯṛ.gbs Ін. (sọ) tȯṛ.gb (sọ) tȯṛ.gęs М.в. tȯṛ.gb / tep tȯṛ.ga/an tȯṛ.gọs tȯṛ.gọs / tep tȯṛ.gu Š. — — ТАБЛИЦЯ 3. Парадигми відмінювання іменників з окситонічним наголошенням а основа ОДНИНА МНОЖИНА V. vẹl̇.kbs / vọl̇.kbs6 vẹl̇kę / vọl̇kę K. vẹl̇.ka / vọl̇.ka vẹl̇ku / vọl̇ku N. vẹl̇.kb vọl̇kam G. vẹl̇.ko / vọl̇.ko vẹl̇kbs / vọl̇kbs Орудний. (sọ) vẹl̇kb / vọl̇kb (sọ) vọl̇kęs / vẹlkęs Місц.7 kiẽmb / tep kiẽma8 kiẽmos / tep kiẽmu Š. vọl̇.kę9! ọl̇.kę! 6 Північні паневежиські паралельно вживають обидві форми. Друга (vọl̇.kᵇs) більш поширена в мовленні представників старшого покоління. 7 До системи відмінків не включено ілятив. В емпіричному матеріалі таких форм трапилося лише 9, наприклад: (i) plī́tine pri.jeme o̜.kolkõ.zan nepri.jime || (Joniškėlis); tená.i vę̇ṡ remó.ntan ai.nᵇ bú.dava gi || (Joniškėlis); križė.iᵇs bú.dava prikabī.ntᵇs klá.ses galan || (Geidžiūnai); kiek mú.m prakakį.na | miškan bú.vam išvi.ji || (Jūrgenai). Для дослідження вони не дають вагомих результатів. Ілятив випадково вживали представники старшого покоління. 8 Під час підрахунку збіжних відмінкових закінчень спиралися на першу, звичайну (а не прелінкальну) форму місцевого відмінка. 9 У північнопаневежиському ареалі утвердилася форма кличного відмінка на –ai, яка в ужитку витісняє давнішу форму (пор.: одн. кл. відм. vọl̇.kę «вовки», а не vilkę). 212 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Типи відмінювання іменників у північнопаневежиських говірках східноаукштайтського діалекту та тенденції їхньої зміни основа i̯a₂ ОДНИНА МНОЖИНА V. á.rkʲᵇˢ árklę K. á.rklę árklu N. á.rkʲᵇ árklem G. á.rkʲᵇ á.rkʲᵇˢ Ін. (sɔ)₋ á.rkʲᵇ (sɔ)₋árkles М. в. ukĭ. / tep ú-ke ú-kos Š. á.rkʲlɔ¹⁰! árkle! ā основа ОДНИНА МНОЖИНА V. šàkᵇ šà.kɔs K. šàkɔs šàku N. šà.kę šakó·m G. šà.kɔ šàkᵇˢ Вн. (sɔ)₋šàkᵇ (sɔ)₋šàkɔm М. šakó· / tep₋šàkɔs šakó·sᵇ / tep₋šàku Š. má·mᵇ! má·mos! ia-основа ОДНИНА МНОЖИНА V. dàlᵇ dāl̇os K. dāl̇os dàlu N. dà.lę dāl̇om G. dà.lę dàlᵇˢ Ін. (sɔ)₋dàlᵇ (sɔ)₋dāl̇om М. с. dalō· dalō·sᵇ Š. *dà.l̇ᵇ! dāl̇os! 10 У літературній мові звичайними закінченнями кличного відмінка основи ia₂ є -y (в окситонів) або -i (у баритонів), наприклад: arkly, ožy, broli. У північнопаневежиському субдіалекті замість основи ia₂ вживається кличний відмінок основи u із закінченням -au (á.rkʲlɔ «аркляу», bró·lɔ «брату», ki.škɔ «зайчику»). Straipsniai / Articles 213 RASA KURKAUSKIENĖ основа на ē ОДНИНА МНОЖИНА Н. dūobė dūoḃės Р. dūoḃės dūobu Д. dūoḃe dūoḃem З. dūoḃe dūoḃᵇs Ор. (so) dūoḃᵇ (so) dūoḃem М. doḃė̃ / tep_dūoḃes doḃės / tep_dūobu Кл. vārᵇ / vāria! vāṙės! основа на im ОДНИНА МНОЖИНА Н. vāġᵇs vā.ġᵇs Р. vāġes vāgu Д. vā.ġᵇ vaġi.m З. vā.ġᵇ vāġᵇs Ор. (so) vāġᵇ sȯ_vagi.m / sȯ_vaġes М. debesī / tep_ḋē.beṣe debesi.s / tep_deḃèsu Кл. vāġo¹¹! vā.ġᵇs! основа на u камінь ОДНИНА МНОЖИНА Н. sū·nᵇs sū·nę Р. sū·nos sū·nu Д. sū·nᵇ sū·nam З. sū·no sū·nᵇs Ор. (so) sū·nᵇ¹² (so) sū·nęs М. dangū.i – Кл. sū·nę¹³! sū·nę! 11 Тут також помітна міграція основ: основа на im (як і основа на ia₂) переймає закінчення кличного відмінка основи (i)u -au. 12 Орудний відмінок однини вже має не закінчення основи u -umi, а закінчення основи a -u, тобто не sūnumi, žmogumi, а sūnu, žmog u. Ця форма — результат змішування іменників основ a та u. Пор. також орудний відмінок однини іменників основи if та ī̇a: sȯ_āvᵇ «з вівцею» і sȯ_dālᵇ «з долею». Тут також виразно виявляється випадок змішування основ. 13 Форми кличного відмінка однини й множини основи u збігаються. Тут іменники основи u переймають закінчення іменників основи a -ai (пор. одн. клич. v̇ōlkę «вовки» і sū·nę «сини»). 214 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Rytų aukštaičių šiaurinių panevėžiškių daiktavardžio linksniavimo tipai ir jų kitimo tendencijos основа i₍f₎ ОДНИНА | МНОЖИНА Н. | àvᵇš | ắ.vᵇš Р. | àvęs | ắù Д. | ắ.vę | aví.m З. | ắ.ve / ắ.vᵇ | ắvᵇš Ор. | (sọ) ắvᵇ | (sọ) aví.m М. | akí. | akí.š Кл. | ắvę! | ắ.vᵇš! основа Cₘ ОДНИНА | МНОЖИНА Н. | ằkmọ | ắ.kmenᵇš Р. | ắ.kmenę¹⁴ | akmėnu Д. | ắ.kmenᵇ | akmení.m З. | ắ.kmenᵇ | ắ.kmenᵇš Ор. | (sọ) ắ.kmenᵇ | (sọ) ắ.kmenęṣ М. | akmení. / tep_ắ.kmene | akmení.š / tep_akmėnu Кл. | ắ.kmenọ! | ắ.kmenᵇš! основа Cₑ ОДНИНА | МНОЖИНА Н. | dọktẹ | dù.kterᵇš Р. | dọktẹṣ | dukterù Д. | dù.kterę / dù.kterᵇ | dù.kteręm З. | dù.kterᵇ | dù.kterᵇš Ор. | (sọ) dù.kterᵇ / (sọ) dọktᵇ | (sọ) dù.kteręm М. | – | – Кл. | – | dù.kterᵇš! З наведених парадигм іменників із баритонічним та окситонічним наголосом видно, що закінчення одних флексійних класів дуже подібні (пор. парадигму основи ā з основою iā в табл. 2 і 3, парадигму основи a з основою u), тоді як інші відрізняються (пор. парадигму основи ē з основою i₍f₎ у табл. 2 і 3, основу u з основою i₍m₎ у табл. 3). Визначаючи типи відмінювання північнопаневежиської говірки 14 Родовий відмінок іменників чоловічого роду з приголосною основою має закінчення основи iā₂ (пор. rù.ḍenę «осені», ắ.rklę «коня», bró.lę «брата»), а кличний відмінок — закінчення основи (i)ū (пор. ắ.kmenọ! «каменю!» *daĩ.ñọ «Дайню!»). Straipsniai / Articles 215 RASA KURKAUSKIENĖ Для класифікації типів і їхньої взаємної ієрархії було використано описану раніше методику А. Гірденіса та А. Росіна 1977 року (338–348). Тобто кожну основу зіставляли з усіма іншими основами. Найважливішим показником подібності двох основ є кількість збіжних відмінкових закінчень (m). Порівняймо основу на a у північних паневежиських говорах (vẹ́lkʰˢ «вовк») з основою на ā (šàkʰᵇ «гілка»), див. таблицю 4: ТАБЛИЦЯ 4. a та ā парадигми іменників з основами Однина Множина основа на a основа на ā основа на a основа на ā V. vẹ̄l.kʰs / ʋọ̄l.kʰs šàkʰᵇ vẹ̄lkę / ʋọ̄lkę šã.kọs K. vẹ̄l.ka / ʋọ̄l.ka šàkǫs vẹ̄lku / ʋọ̄lku šàku N. vẹ̄l.kʰᵇ šà.kę ʋọ̄lkam šakó·m G. vẹ̄l.kọ / ʋọ̄l.kọ šà.kọ vẹ̄lkʰˢ / ʋọ̄lkʰᵇs šàkʰᵇs Ін. (sǫ)̰vẹ̄lkʰᵇ / ʋọ̄lkʰᵇ (sǫ)̰šàkʰᵇ (sǫ)̰ʋọ̄lkęs / vẹ̄lkęs (sǫ)̰šàkǫm М. з. kiēmᵇ / tep_kiēma šakō· / tep_šàkǫs kiēmos / tep_kiēmu šakō·sᵇ / tep_šàku Š. ʋọ̄l.kę! má.mᵇ! ʋọ̄l.kę! má.mos! Як видно, парадигми a та ā мають чотири однакові флексійні закінчення (знахідний і орудний відмінки однини, родовий і знахідний відмінки множини). Отже, індекс подібності цих парадигм (m) дорівнює 4. Однак цей індекс не цілком точний, оскільки всі флексійні класи мають однакові закінчення родового відмінка множини і, що не властиво іншим дослідженим говіркам аукштайтського діалекту (північним ширвинтішкам, Вяренській, Йонішкіській), — знахідного відмінка. Отже, закінчення таких форм знахідного відмінка, як, наприклад: sú·nʰs, àvᵇs, ví·rʰs, bró·lʰs, piévᵇs, sá·ujᵇs, bètᵇs, tọ·rᵇs, є редукованими й вважаються тотожними, а точніше — їхніми позиційними варіантами. Кличний відмінок найчастіше має кілька паралельних форм (наприклад: vãrlᵇ, vãrla ~ varle!), а в багатьох випадках звичайні форми кличного відмінка (особливо іменників із приголосною основою) у північнопаневежиському субдіалекті взагалі не вживаються. У північнопаневежиському ареалі, як і в інших субдіалектах (утенішському, північному західноаукштайтському та ін.), звичайну форму кличного відмінка замінено пестливо-зменшувальною: varlį·tʰᵇ «жабенятко», dukri·tʰᵇ «донечко», sesi·tʰᵇ «сестричко», sesú·tʰᵇ «сестрице». Отже, згадані відмінки, які ще називають аномальними, вилучено з парадигм. У цьому випадку з таблиці слід викреслити родовий і знахідний відмінки множини, тож залишається 2 однакові відмінкові закінчення. 216 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Rytų aukštaičių šiaurinių panevėžiškių daiktavardžio linksniavimo tipai ir jų kitimo tendencijos Визначаючи подібність типів відмінювання іменників, важливо враховувати не лише кількість однакових відмінкових закінчень, а й частотність уживання відмінків (див. таблицю 5). ТАБЛИЦЯ 5. Частотність уживання відмінків іменника в північнопаневежиському субдіалекті Однина Множина Двоїна Н. 1035 20,71% 635 12,71% Р. 750 15,01% 516 10,33% Д. 59 1,18% 41 0,82% Зн. 833 16,67% 359 7,18% 29 0,58% Ор. 148 2,96% 172 3,44% М. 285 5,7% 85 1,7% Іл. 6 0,12% 3 0,06% Кл. 39¹² 0, 78% 2 0,04% З таблиці видно, що відмінки не є рівнозначними. Домінують називний, родовий і знахідний відмінки однини. З огляду на частотність уживання відмінкових форм введено поправку для кожного відмінка (pi), яка дорівнює подвоєній відносній частотності відмінків однини, а для множини — половині відповідних поправок відмінків однини. Поправки індексів подібності флексійних класів північнопаневежиського субдіалекту наведено в таблиці 6: ТАБЛИЦЯ 6. Поправки індексів подібності типів відмінювання іменників у північнопаневежиському субдіалекті Однина Множина Н. 0,7 0,33 Р. 0,5 0,25 Д. 0,04 0,02 Зн. 0,5 0,24 Ор. 0,1 0,06 М. 0,1 0,07 Далі обчислюється індекс подібності типів відмінювання (I) за формулою: I = m + ∑ pi (i = 1 над сумою; m внизу) Straipsniai / Articles 217 RASA KURKAUSKIENĖ До числа спільних відмінкових закінчень додаються поправки тих самих відмінків. Уже згадані парадигми a та ā мають два спільні відмінкові закінчення: знахідного й орудного відмінків однини. Індекс подібності (I) основ a та ā отримуємо, виконавши такі дії: 2+ (0,5 +0,1) = 2,6 ≈ 2,7. Результати порівняння всіх флективних класів північних паневежиських говірок наведено в таблиці 7: ТАБЛИЦЯ 7. Індекси подібності типів відмінювання іменників у північних паневежиських говірках Типи a iā₂ ā iā̄ ē iₘ iբ u Cₘ Cբ a – 7,3 2,7 2,8 1,1 4,9 2,8 8,1 3,2 1,1 iā₂ – 2,2 2,2 2,1 7,5 5,4 6,2 7,3 4,8 ā – 11,3 2,1 1,1 2,1 4,1 1,1 2,1 iā̄ – 3,6 1,1 2,1 2,6 1,1 2,1 ē – 2,6 3,6 1,1 1,1 4,7 iₘ – 11,4 4,9 9,2 7,6 iբ – 2,8 7,1 8,6 u – 3,2 1,1 Cₘ – 7,8 Cբ – Точки перетину вертикального й горизонтального рядів у таблиці показують індекс подібності цих двох основ. У північному паневежиському субдіалекті серед основ чоловічого роду високий індекс подібності мають iₘ та iբ, досить близькі до i та Cₘ, а також основи a й u. Серед основ жіночого роду дуже близькі основи ā та iā̄, iբ і Cբ. Можна виокремити основу ē: її індекс подібності порівняно з усіма іншими основами є найнижчим. Точніше подібність основ показує ієрархічне групування, виконане методом максимуму, тобто після об’єднання найподібніших типів нові класи формуються за найбільшими з попередніх індексів. Класифікацію типів відмінювання іменників у північних паневежиських говірках, створену таким способом, подано на рисунку 1. На рисунку виокремлюються три гілки іменникових основ: жіночого відмінювання (ā та iā̄), чоловічого (a та u) і змішаного відмінювання (iₘ, iբ, Cₘ, Cբ). Основа iā₂ розташована посередині між типами чоловічого та змішаного відмінювання. Ця основа виразно тяжіє до іменників змішаного відмінювання (індекс подібності iā₂ та iₘ становить 7,5; індекс подібності iā₂ та Cₘ — 7,3), але також досить тісно пов’язана з іншими іменниками чоловічого типу (індекс подібності основ iā₂ та a становить 7,3; індекс подібності основ iā₂ та u — 6,2). Ієрархічного 218 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Rytų aukštaičių šiaurinių panevėžiškių daiktavardžio linksniavimo tipai ir jų kitimo tendencijos На «дереві» групування окрему гілку проведено для основи ē, яка поєднується з основами чоловічого та змішаного відмінювання, тоді як спільних відмінкових закінчень з основами ā та iā загалом дуже мало. Отже, схоже, що диференціація основ у північному паневежиському субдіалекті зовсім інша, ніж в інших уже досліджених говірках аукштайтського діалекту — північних ширвінтішських (Markevičius: 2006, 445), йонішкіських (Kaikarytė: 2010, 112), варенських (Karaciejūtė: 2011, 321) і в літературній мові (Girdenis, Rosinas: 1977, 341). У північних ширвінтішських і варенських говірках основа ē ізольована й дуже слабко тяжіє до іменників змішаного та жіночого відмінювання, а в йонішкіській говірці, як і в літературній мові, основа ē утворює дуже компактну групу з основами ā та iā. РИС. 1. «Дерево» ієрархічного групування типів відмінювання в північних паневежиських говірках Отже, у північному паневежиському субдіалекті основи іменників жіночого відмінювання поділяються на дві групи: 1) іменники з основою ē, які мають більше спільних закінчень з основами чоловічого та змішаного відмінювання; 2) основи ā та iā, які загалом значно віддалені від усіх інших основ, тому мають дуже мало спільних відмінкових закінчень. Неважко помітити, що «дерево» ієрархічного групування північних паневежиських говірок невисоке. Можна сказати, що «дерево» розгалужується досить пропорційно. Про зближення іменникових парадигм свідчать порівняно високі індекси подібності типів відмінювання (див. таблицю 7); у таблиці зовсім немає нулів. Підсумовуючи, можна стверджувати, що всі іменники північних паневежиських говірок належать до трьох типів відмінювання: жіночого (šaka, dalia), чоловічого (žmogus, vyras) Straipsniai / Articles 219 RASA KURKAUSKIENĖ і змішаного (akis, vagis, akmuõ, duktė) типів. На рисунку 1 видно виразну паралель між основами жіночого типу відмінювання ā та iā; індекс їхньої подібності становить 11,3. Основи a та u чоловічого типу відмінювання також утворюють окрему гілку, індекс їхньої подібності дещо нижчий — 8,1. Як уже зазначалося, основа iā₂ має подібний зв’язок як з іменниками чоловічого, так і зі змішаного типу відмінювання, тому ніби посідає проміжне положення (пор. індекс подібності основ iā₂ та a становить 7,3; індекс подібності iā₂ та iₘ — 7,5). Очевидна близькість основ змішаного типу відмінювання (індекс подібності основ i_f та iₘ становить аж 11,4; індекс подібності основ iₘ та Cₘ — 9,2; індекс подібності основ i_f та C_f — 8,6). НАЙВАЖЛИВІШІ ВИСНОВКИ 1. Природний порядок розташування за подібністю типів відмінювання іменників у говірці північних паневежиських такий: ā, iā, a, u, iā₂, i_f, iₘ, Cₘ, C_f, ē. 2. Основи відмінювання іменників у північних паневежиських розподіляються на три групи: чоловічого типу (іменники з основами a та u), жіночого типу (іменники з основами ā та iā) і змішаного типу (iₘ, i_f, Cₘ, C_f). Серед усіх вирізняється основа ē, яка тяжіє більше до іменників чоловічого та змішаного типів відмінювання, ніж до основ жіночого типу відмінювання. 3. Для всіх типів відмінювання іменників досліджуваної говірки — жіночого, чоловічого та змішаного — характерне поступове зближення. 3.1. Високий індекс подібності мають і є близькими основи i_f та iₘ іменників змішаного типу відмінювання, основи ā та iā іменників жіночого типу відмінювання, а також основи a та u іменників чоловічого типу відмінювання. 3.2. Основи іменників жіночого типу відмінювання в північних паневежиських поділяються на дві групи: іменники з основою ē мають більше спільних закінчень з основами чоловічого та змішаного типів відмінювання, тоді як основи ā та iā загалом значно віддалені від усіх інших основ. 3.3. На відміну від інших досліджених говірок, у північних паневежиських основа iā₂ опиняється посередині між типами чоловічого та змішаного відмінювання. Основа iā₂ пов’язана майже однаковою мірою як з іменниками чоловічого, так і змішаного типу відмінювання (пор.: індекс подібності основ iā₂ та a становить 7,3; індекс подібності основ iā₂ та u — 6,2; індекс подібності iā₂ та iₘ становить 7,5; індекс подібності iā₂ та Cₘ — 7,3). 4. Ієрархічного групування типів відмінювання в північних паневежиських «дерево», порівняно з «деревами» ієрархічного групування типів відмінювання в Тиркшляї (Girdenis, Rosinas: 1977), північних ширвінтішських (Markevičius: 2006), літературній мові (Girdenis, Rosinas: 1977), Варені (Karaciejūtė 2011), 220 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Rytų aukštaičių šiaurinių panevėžiškių daiktavardžio linksniavimo tipai ir jų kitimo tendencijos є дещо нижчим. Досить значні індекси подібності типів відмінювання свідчать про виразне взаємне зближення іменникових парадигм північних паневежиських говірок. LITERATŪRA DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2005. Garšva Kazimieras 1982a: Joniškėlio apylinkės šnektos tekstai. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Garšva Kazimieras 1982b: Svarbesnės šiaurės vakarų panevėžiškių fonologijos ypatybės. – Baltistica 18(1), 65–75. Garšva Kazimieras 2000: Šiaurės vakarų panevėžiškių „murmamieji balsiai“. – Lietuvių kalbotyros klausimai 43, 165–175. Girdenis Aleksas, Rosinas Albertas 1977: Lietuvių kalbos daiktavardžio linksniavimo tipų hierarchija ir pagrindinės jos kitimo tendencijos (bendrinės kalbos ir žemaičių tarmės duomenimis). – Baltistica 13(2), 338–348. Kačiuškienė Genovaitė 2000: Nekirčiuotų i/u ir e/o vartojimas Joniškėlio ir Pakruojo apylinkių rišliuose tekstuose. – Baltų filologija 9, 25–31. Kačiuškienė Genovaitė 2006: Šiaurės panevėžiškių tarmės fonologijos bruožai. Mokslinė monografija. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Kaikarytė Aušra 2010: Joniškio šnektos daiktavardžio linksniavimo sistema. Daktaro disertacija. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Karaciejūtė Vitalija 2011: Varėnos šnektos daiktavardžių fleksinės klasės ir jų hierarchija. – Lituanistica 57, 3(85), 314–324. Kruopas Jonas (red.) 1957: Pirmoji lietuvių kalbos gramatika. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. LKE – Lietuvių kalbos enciklopedija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1999. LKG – Lietuvių kalbos gramatika 1. Fonetika ir morfologija (daiktavardis, būdvardis, skaitvardis, įvardis). Vilnius: Mintis, 1965. LKTCh – Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2004. Straipsniai / Articles 221 RASA KURKAUSKIENĖ Markevičius Aurimas 2006: Šiaurinių širvintiškių daiktavardžio kamienai ir jų hierarchija. – Baltistica 41(3), 435–450. Rosinas Albertas 2005: Latvių kalbos daiktavardžio linksniavimo sistema: sinchronija ir diachronija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Rosinas Albertas 1994: Simono Stanevičiaus tekstų daiktavardžio linksniavimo tipų hierarchija. – Lietuvių kalbotyros klausimai 24, 112–117. Ručinskaitė I. 1984: „Murmamųjų“ balsių kokybinė opozicija šiaurės panevėžiškių tarmėje. – Kalbotyra 35(1), 72–76. Šliavas Juozas 1974: Žeimelio–Lauksodžio šnektos įvardžiuotinių būdvardžių ypatybės. – Baltistica 10(1), 91–92. Valeckienė Adelė 1998: Funkcinė lietuvių kalbos gramatika. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Vidugiris Aloyzas 1964: Veikiamųjų dalyvių formos Karsakiškio tarmėje. – Lietuvių kalbos morfologinė sandara ir jos raida (Lietuvių kalbotyros klausimai 7), 187–192. Wurzel Wolfgang Ullrich 1984: Flexionsmorphologie und Natürlichkeit (Studia Grammatica 21). Berlin. Zinkevičius Zigmas 1980: Lietuvių kalbos istorinė gramatika 1. Vilnius: Mokslas Noun Declension Types in the Eastern Aukštaitian Subdialect of Northern Panevėžiškiai and the Tendencies of Their Change SUMMARY The nouns of the Eastern Aukštaitian Subdialect of Northern Panevėžiškiai were analysed using the synchronic method first proposed by Girdenis and Rosinas in 1977. Each noun declension class was juxtaposed to all other declension classes; the number of coinciding case endings was examined; the frequency of the usage of cases was calculated. The research made the following findings: 1. The natural order of the noun declension types of the Northern Panevėžiškiai Subdialect by similarity is as follows: ā, īā, a, u, īa₂, īf, īm, Cₘ, Cᶠ, ē̄. 222 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Rytų aukštaičių šiaurinių panevėžiškių daiktavardžio linksniavimo tipai ir jų kitimo tendencijos 2. The noun declension stems in the Northern Panevėžiškiai Subdialect fall into three groups: masculine (a and u stem nouns), feminine (ā and iā stem nouns) and mixed (im, if, Cm, Cf); ē stem which is more approximate to the nouns of masculine and mixed declension rather than feminine declension stems stands out from other stems. 3. Gradual approximation is characteristic of all declensional types of nouns in the sub-dialect under analysis – feminine, masculine and mixed. 3.1. Stems if and im of mixed declension nouns, stems ā and iā of feminine declension nouns, stems a and u of masculine declension nouns are closely linked and show a high similarity index. 3.2. Stems of feminine declension nouns of the Northern Panevėžiškiai Subdialect fall into two groups: ē stem nouns share more endings with the stems of masculine and mixed declension, whereas ā and iā stems are generally more remote to all other stems. 3.3. In contrast to other subdialects analysed before, the stem iā2 of the Northern Panevėžiškiai Subdialect falls in between masculine and mixed types of declension. The linkage between the stem iā2 and masculine and mixed declension nouns is nearly identical (cf.: iā2 and a stem similarity index stands at 7.3; iā2 and u stem similarity index is 6.2; iā2 and im similarity index is 7.5; iā2 and Cm similarity index is 7.3). 4. Compared to the dendrograms of hierarchical clustering of declension types of Tirkšliai (Girdenis, Rosinas: 1977), Northern Širvintiškiai (Markevičius: 2006), standard language (Girdenis, Rosinas: 1977), Varėna (Karaciejūtė 2011), the dendrogram of the hierarchical clustering of declension types of the Northern Panevėžiškiai Subdialect is slightly lower. Rather high declension type similarity indices show evident approximation of noun paradigms in the Northern Panevėžiškiai Subdialect. Įteikta 2016 m. balandžio 17 d. RASA KURKAUSKIENĖ Lietuvos edukologijos universitetas Taraso Ševčenkos g. 31, LT–03111 Vilnius, Lietuva [email protected] Straipsniai / Articles 223