Slaviškos šaknies žodžių vartojimo kitimai Jono Jaknavičiaus „Ewangelie Polskie y Litewskie“ 1647, 1674, 1679, 1690 ir 1705 m. leidimuose

ANŽELIKA METONIENĖ Інститут литовської мови Напрям наукових досліджень: лексика. ЗМІНИ У ВЖИВАННІ СЛІВ СЛОВ’ЯНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ У ВИДАННЯХ 1647, 1674, 1679, 1690 І 1705 РОКІВ «EWANGELIE POLSKIE Y LITEWSKIE» ЙОНА ЯКНАВІЧЮСА Чергування слів зі слов’янським коренем у «Ewangelie Polskie y Litewskie» Йонаса Якнавічюса у виданнях 1647, 1674, 1679, 1690 і 1705 років АНОТАЦІЯ У статті порівнюються п’ять перших видань «Ewangelie Polskie y Litewskie» Йонаса Якнавічюса. Досліджується, як у них змінювалося вживання слів слов’янського походження. Помічено, що у «Ewangelie Polskie y Litewskie» Й. Якнавічюса трапляються різні випадки заміни слів: у пізніших виданнях запозичення вживаються не лише замість питомих слів, а й замість слів іншомовного походження. Також є місця, де в пізніших виданнях утверджується питоме слово, а не запозичення. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Якнавічюс, запозичення, питомі слова, лексика, старі писемні пам’ятки. АНОТАЦІЯ У статті порівнюються перші п’ять видань Ewangelie Polskie y Litewskie Йонаса Якнавічюса. Аналізується, як змінювалося вживання слів зі слов’янським коренем. Усі випадки чергування слів у Ewangelie Polskie y Litewskie можна класифікувати так: 1. Слово іншомовного походження в пізніших виданнях JE замінюється питомим словом; 2. Питоме слово в пізніших виданнях замінюється словом іншомовного походження; 3. Запозичення замінюється іншим запозиченням. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Якнавічюс, запозичення, питомі слова, лексика, старі писемні пам’ятки. Straipsniai / Articles 51 ANŽELIKA SMETONIENĖ ВСТУП Йонас Якнавічюс написав різні релігійні гімни, катехитичні книжечки, вірші латинською мовою, і, найімовірніше, переклав литовською мовою деякі уривки з Євангелій із твору Костянтина Сирвіда Punktay sakimas (VLE VII 477), проте його найвідомішою працею є переклад Євангелій, опублікований у збірці Ewangelie Polskie y Litewskie. Ця збірка особлива тим, що від 1647 року, коли її було видано вперше, її перевидавали десятки разів упродовж кількох наступних століть (Zinkevičius 1988: 269). Цей факт свідчить про надзвичайну популярність Ewangelie Polskie y Litewskie. Однак порівняно з іншими давніми писемними пам’ятками литовської мови Євангелія Я. Якнавічюса досліджено мало. Найбільше праці цього автора вивчала Мілда Лучінскене, яка 2005 року підготувала факсимільне видання першого видання Євангелій Я. Якнавічюса з вступними статтями, у яких подано біографію автора та його літературну діяльність, порушено проблему джерел перекладу й розглянуто мову Євангелій 1647 року (Lučinskienė 2005). Ця дослідниця вже вивчала видання Ewangelie Polskie y Litewskie Я. Якнавічюса 1647 і 1674 років: порівнявши графіку й орфографію різних видань, авторка дійшла висновку, що у виданні 1674 року було зроблено спробу перейти до усталеного правопису (Lučinskienė 2003), а також передати форми східноаукштайтських говірок (Lučinskienė 2001). М. Лучінскене звернула увагу не лише на правопис і лексику в різних виданнях Я. Якнавічюса, а й на зміну морфологічних форм. Було помічено, що найчастіше змінювалися давальний відмінок множини та післяйменникові місцеві відмінки (Lučinskienė 198). Також варто згадати спільну статтю цієї дослідниці з Артурасом Юджентісом, у якій розглянуто порівняльні конструкції простих і складних речень у виданні 1647 року (Judžentis, Lučinskienė 2008). У згаданих дослідженнях М. Лучінскене вже зверталася увага на орфографію, деякі морфологічні форми та особливості. Лексика — найбільш мінливий мовний рівень, який найшвидше реагує на зміни в різних сферах людського життя. Запозичення, будучи частиною лексики, також зазнають впливу зовнішніх чинників; від них залежить і інтенсивність запозичення (Urbatis 1978: 28). Перше видання Ewangelie Polskie y Litewskie Я. Якнавічюса (далі JEI), як уже зазначалося, традиційно датують 1647 роком, хоча є припущення, що перше видання могло з’явитися 1637-го або навіть 1635 року (Lučinskienė 2001: 117–118). Друге вийшло через кілька років після смерті Я. Якнавічюса — 1674 року (далі JEII), третє — 1679 року (далі JEIII), четверте — 1690 року (далі JEIV), п’яте — 1705 року (далі JEV) тощо. Численні видання Ewangelie Polskie y Litewskie Я. Якнавічюса зручні для дослідження мовних змін: у тому самому тексті, виданому з інтервалом у кілька десятиліть, можуть відображатися певні мовні зміни. Мова видань Євангелій Я. Якнавічюса XVII століття, тобто 1647, 1674, 1679 і 1690 років, змінювалася дуже мало (Lučinskienė 2005: 19), однак відмінності все ж є. Найбільше 52 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Slaviškos šaknies žodžių vartojimo kitimai Jono Jaknavičiaus Ewangēlie Polskie y Litewskie 1647, 1674, 1679, 1690 ir 1705 m. leidimuose jų yra antrajame leidime (Lučinskienė 2005: 19) ir nemažai keista būtent leksika (Lučinskienė 2001: 118). Vėlesnių XVII a. leidimų leksika nuo 1674 m. leidimo leksikos jau beveik nesiskiria. Kitas lūžis įvyko 1705 m. leidime. Tradiciškai 1705 m. yra laikomi rytinio raštų kalbos varianto išnykimo riba (Zinkevičius 1988: 276–277) ir tais metais pasirodžius J. Jaknavičiaus evangelijos buvo perrašytos vidiniu raštų kalbos variantu. 1705 m. leidimas buvo pagrindas vėlesniems Ewangēlie Polskie y Litewskie leidimams (Lučinskienė 2005: 19). З огляду на подібності й відмінності між виданнями Євангелій Я. Якнавічюса матеріал для цієї статті було зібрано з п’яти перших видань: 1647, 1674, 1679, 1690 і 1705 років. Об’єктом цієї статті є полонізми та гібриди зі слов’янським коренем, а також їхнє вживання у п’яти перших виданнях Ewangēlie Polskie y Litewskie. Мета — з’ясувати, як змінювалося вживання запозичень у перекладах Євангелій Я. Якнавічюса, тобто які запозичення в тій самій позиції замінювалися іншими запозиченнями, гібридами, питомими словами, і навпаки, — які автохтонні слова замінювалися словами іншомовного походження, а також установити зв’язок між цими змінами та джерелом перекладу й походженням запозичень. Для досягнення мети тексти згаданих видань Ewangēlie Polskie y Litewskie литовською мовою порівнювалися з польським оригіналом, поданим поруч. ПОНЯТТЯ СЛОВ’ЯНІЗМІВ Для ясності слід коротко зазначити, які слов’янізми в цій статті вважаються полонізмами, які — запозиченнями зі східнослов’янських мов або запозиченнями неясного походження. Зазвичай стверджують, що запозичення — це мовні елементи, перейняті з мови-донора до мови-реципієнта внаслідок різних контактів (економічних, культурних, політичних тощо) (Jakaitienė 2009: 227), більшою чи меншою мірою властиві всім мовам (Sabaliauskas 1990: 268). За походженням запозичення поділяють на запозичення із сусідніх мов і з віддаленіших мов через проміжні мови, тобто інтернаціоналізми. Останнім часом сформувався дещо інший погляд на слов’янізми: полонізмами називають не лише запозичення із західнослов’янських мов, які безпосередньо потрапили до литовської мови через польську, а й ті, що прийшли через східнослов’янські мови, тобто через канцелярську мову Великого князівства Литовського, якщо морфологічна структура й семантичне ціле запозичення ідентичні лексичній одиниці польської мови (Kregždys 2014: 195). Цей погляд розмиває межі між класифікаціями інтернаціоналізмів і слов’янізмів через тлумачення шляху запозичення до мови-реципієнта, тому в статті дотримуються традиційної думки: запозичення із сусідніх мов розглядаються відповідно до останньої мови, з якої запозичення потрапило до мови-реципієнта (Jakaitienė 2009: 231–233). Для стислості, не описуючи докладніше історію сусідніх слов’янських мов, можна виокремити такі джерела слов’янізмів у литовській мові: давньоруська мова, точніше, її західний варіант (найдавніші Straipsniai / Articles 53 ANŽELIKA SMETONIENĖ lietuvių kalbos slavizmai, IX–XI a. (Būga 1958: 351; LKE 503), rusėnų kalba¹ (nuo XV a. vidurio), lenkų kalba (senoji, apimanti XV–XVI a., vidurinioji, vartota iki XVII a., ir dabartinė lenkų kalba), lenkų kalbos tarmės, dabartinė baltarusių kalba ir jos tarmės, ukrainiečių kalba ir jos tarmės. Šiam straipsniui aktualūs yra skoliniai iš rusėnų kalbos, senosios rusų kalbos ir lenkų kalbos (apimančios senąją ir viduriniąją jos laikotarpį). Skoliniai, atėję tiesiogiai iš lenkų kalbos, vadinami polonizmais, iš senosios rusų ir rusėnų kalbos – skoliniais iš rytų slavų. Slavizmai, kurių šaltinis gali būti arba lenkų kalba, arba rytų slavų kalbos, vadinami neaiškios kilmės slavizmais. Дослідження слов’янізмів неминуче стикається з гібридами. Це слова, «що мають не лише власні, а й незвичні форми інших мов» (LKE 2008: 207). Гібриди зазвичай вважають проміжною ланкою між запозиченнями та автохтонними словами (Keinys 1984: 117). У євангеліях Я. Якнавічюса гібридів небагато, проте в окремих випадках визначення іншомовного походження слово є значно доцільнішим, ніж слов’янізм, оскільки останнє не охоплює слів, які мають також словотвірний формант литовської мови. ВИПАДКИ ПОХОДЖЕННЯ СЛІВ J. Jaknavičiaus Evangelie Polskie y Litewskie 1674, 1679, 1690 ir 1705 m. leidimu tekstuose esama tam tikrų pildymų, kurie lemia svetimos kilmės žodžių skaičiaus skirtumus atskiruose leidimuose. Esminis skirtumas, kad JEI nėra apie 30 eilučių ilgio „Lituanica Confessio“ (JEI 219,1; JEII 219,1; JEIV 225,1; JEV 212,10). 1674 m. prieda ir perikopė, skirta Šv. Juozapui (Lučinskienė 2005: 19). Be to, 1705 m. leidime papildomai įdėta gana ilga malda (JEV 213,6–214,28), kurioje kaip tik gausu svetimos kilmės žodžių. Pirmuose J. Jaknavičiaus evangelijų leidimuose nepasikartojančių svetimos kilmės žodžių aptikta: JEI – 182; JEII – 182; JEIII – 182; JEIV – 184; JEV – 194. Nors pačių svetimos kilmės žodžių kaip vienetų skaičius beveik visuose leidimuose yra vienodas, jų vartojimo dažnumas skiriasi. Šiam straipsniui aktualūs tik 65 atvejai, t. y. tie, kai indigenų žodį vėlesniuose leidimuose toje pačioje pozicijoje 1 Руська мова спочатку використовувалася лише як канцелярська, але вже в середині XV ст. її почали широко вживати (Temčinas 2012: 47), навіть у релігійних текстах, тому термін канцелярська мова, уживаний у литовському мовознавстві, є неточним, адже охоплює лише одну її функцію. Руською мовою нерідко називають такі мови: західноруську (западнорусский язык), старобілоруську (старобелорусский язык), стару літературну білоруську (старобелорусский литературный язык), староукраїнську (староукраинский язык), стару книжну українську (староукраинский книжный язык) або навіть польсько-білоруську (język polsko-białoruski) мову (Мякишев 2008: 16). 54 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Slaviškos šaknies žodžių vartojimo kitimai Jono Jaknavičiaus Ewangelie Polskie y Liteskie 1647, 1674, 1679, 1690 ir 1705 m. leidimuose замінює запозичення або навпаки, а також коли одне запозичення замінюється іншим. Досить часто поруч із запозиченням у дужках наводиться питомий відповідник. З огляду на походження слів, що замінюються, усі випадки можна поділити на три групи: 1) слово іншомовного походження в пізніших виданнях замінюється автохтонним словом або з лексичних варіантів обирається автохтонне слово (25 випадків: adna (valanda) JEI 22,20, JEI 161,22 > valanda JEI 25,2, JEI 166,10; akmuo girnos (malnčia) JEI 193,12 > akmuo girnos JEI 199,15; daboti JEI 11,10 > veizdėti JEV 11,21; desetina JEI 105,10 > dešimtine JEV 106,18; kraštai (rubežiai) JEI 152,12 > kraštai JEI 157,10; magistras (mokytojas) JEI 171,11 > mokytojas JEI 177,11; mistras JEI 106,18, JEI 130,9, JEI 119,2 > mokytojas JEV 109,19, JEV 132,3, JEV 120,23; nusidėjusieji (griešnai) JEI 191,14, JEI 191,23 > nusidėjusieji JEI 197,17, JEI 197,23; nusidėjusioji (griešnė) JEI 181,11, JEI 81,24 > nusidėjusioji JEI 187,6, JEI 188,2; pragaras (pekla) JEI 194,16 > pragaras JEI 200,17; rodys (sukalbinėti) JEI 130,3 > sukalbinėti JEI 136,3; slūžyti JEI 112,18, JEI 161,10 > tarnauti JEI 118,13, JEI 166,2; valanda (adna) JEI 27,5 > valanda JEI 29,23; vienas JEI 142,14, JEI 142,16 > teisus JEI 147,14, JEI 147,15; vienas (teisus) JEI 141,26, JEI 142,1 > teisus JEI 147,2, JEI 147,3; viršus (viškos) JEI 40,26 > viršus JEI 44,16; žyvatas (gyvenimas) JEI 185,22 > gyvenimas JEI 192,5); 2) автохтонне слово в пізніших виданнях замінюється словом іншомовного походження або з лексичних варіантів обирається слово іншомовного походження (14 випадків: drauginykas JEI 128,17 > tavorius JEI 134,13, tavoričius JEV 130,12; drauginykas JEI 129,13 > tavorius JEI 135,7, tavoričius JEV 136,24, tavorius JEV 131,6; elgetauti (žebravoti) JEI 101,10 > žebravoti JEI 107,1; gailėjimas JEI 66,13 > pakūta JEV 67,13; iškuptas JEI 46,15 > išandžytas JEI 50,18; išdas (skarbas) JEI 178,23, JEI 180,15 > skarbas JEI 184,22, JEI 186,16; metas JEI 88,22 > adna JEV 90,3; meti JEI 43,12 > padaboti JEV 43,24; tolygus JEI 180,11 > padnus JEI 186,13, padnas JEV 180,7; veidas (abrazas) JEI 131,2 > abrazas JEI 137,2; viešpats (gaspadorius) JEI 180,12 > gaspadorius JEI 186,14; žokanas (istymas) JEI 190,5, JEI 196,23 > žokanas JEI 196,10, JEI 202,21); 3) одні слова іншомовного походження замінюються іншими словами іншомовного походження (11 випадків: abda JEI 34,5 > kriva JEV 34,18; mierūti JEI 87,10 > mieruoti JEV 88,16; padarė JEI 9,19 > gaspada JEV 10,5; padurnykas JEI 110,7 > gaspadorius JEV 111,21; persuna JEI 130,15 > asaba JEV 132,8; prieanykas (prieras) JEI 105,6 > prieanykas JEI 110,19; sėbras JEI 94,8, JEI 95,2 > tavorščius JEV 95,17, JEV 96,13; sugata JEI 88,25 > gatava JEV 90,6; ūskupas JEI 7,8, JEI 172,16 > vyskupas JEI 8,2, JEI 178,13. До цієї групи належить і взаємне чергування слів angel as, aniolas, anielas у перших п’яти виданнях JE — загалом 15 випадків). Згадані випадки становлять лише невелику частину лексики JE, однак самі лише зміни слів з огляду на їхнє походження (автохтонних <> іншомовного походження) показують, що твердження М. Лучинскене про те, що найбільше лексика JE змінилася у другому виданні, Straipsniai / Articles 55 ANŽELIKA SMETONIENĖ а після нього — у виданні 1705 р. (Lučinskienė 2005, 19; Lučinskienė 2001, 118–119), є цілком правильним. Із усіх 65 випадків змін, коли автохтонне слово замінювалося словом іншомовного походження або навпаки, а також коли одні слова іншомовного походження замінювалися іншими й відмовлялися від лексичних варіантів, це сталося у виданні 174 р. або у виданні 1705 р. (за винятком хатичних Зміни у вживанні слів слов’янського кореня у виданнях «Ewangielie Polskie y Litewskie» Йонаса Якнавічюса 1647, 1674, 1679, 1690 і 1705 рр. Зміна вступу JEIJEIOriginalasJEIOriginalasJE VOriginalasslūžti 161,10slūžę 161,8tarnauti 166,2slūžę 166,8tarnauti 160,16slūžę 160,14tolygus 180,11podobnym być 180,12padbnus 186,13podobnym być 186,15padbnas 180,7podobnym być 180,8vienas 142,14wierny 142,10teisus 147,14wierny 147,15teisus 142,16wierny 142,15vienas 142,16wierny 142,12teisus 147,15wierny 147,16teisus 142,17wierny 142,16vyskupas 7,8arcykapan 7,7bySkupas 8,2arcykapan 7,23bySkupas 7,16arcykapan 7,18vyskupas 172,16biskup 130,19bySkupas 178,13biskup 178,14bySkupas 172,18biskup 172,20 Зміна вступу JE VJEIOriginalasJEIOriginalasJE VOriginalasabyda 34,5krzywda 34,4abyda 37,13krzywda 37,11krivda 34,18krzywda 34,19dabo 11,10oglądać 11,11dabo 12,13oglądać 11,10veizdėti 11,21oglądać 11,23desetina 105,10dziesięcina 105,10desetina 110,23dziesięcina 111,1dėstinė 106,18dziesięcina 106,21galėjimas 66,13pokuta 66,17galėjimas 72,3galėjimas 72,1pokuta 67,13pokuta 67,5metas 88,22godzina 88,24metas 94,15godzina 94,15adyna 90,3godzina 90,3mėgti 43,12upodobać 43,12mėgti 47,9upodobać 47,7pasidaboti 43,24upodab 43,16mieryti 87,10mierzyć 87,12mieryti 93,4mierzyć 93,4mìeruoti 88,16mierzyć 88,16mistras 108,5nauczyciel 108,6mistras 114,1nauczyciel 113,24mokytojas 109,19nauczyciel 109,19mistras 119,2nauczyciel 119,3mistras 125,4nauczyciel 125,4mokytojas 120,23nauczyciel 120,25mistras 130,9nauczyciel 130,9mistras 136,8nauczyciel 136,8mokytojas 132,3nauczyciel 131,25padare 9,19gospoda 9,19padare 10,18gospoda 10,16gaspada 10,5gospoda 10,6 Stripsniai / Articles 57 ANŽELIKA SMETONIENĖ Зміна відбулася в IEV JEI Оригінал JEI Оригінал IEV Оригінал падварнас 110,7 господар 110,8 падварнас 115,25 господар 116,2 гаспаріус 111,21 господар 11,22 персона 130,15 особа 130,16 персона 136,13 osoba 136,14 asaba 132,8 osoba 132,6 sēbras 94,8 towarzsz 94,8 sēbras (00,1 towarzsz 100,2 tavorščius 95,17 towarzsz 95,17 sēbras 95,2 towarzsz 95,2 sēbras 100,21 towarzsz 100,21 tavorščius 96,13 towarzsz 96,10 sugatauta 88,25 gotowo 89,1 sugatauta 94,18 gotowo 94,19 gatava 90,6 gotowo 90,7 Із лексичних варіантів JEI обирається одне слово JEI Originalas JEI Originalas IEV Originalas adna (година) 22,20 godzina 22,25 година 25,2 godzina 25,1 година 23,7 година 23,8 adna (година) 161,22 година 161,23 година 166,10 година 166,10 година 160,24 година 160,21 камінь (млиновий) 193,12 млиновий камінь 193,14 камінь жорен 199,15 млиновий камінь 199,15 жорна 193,2 млиновий камінь 193,3 жебракувати (просити милостиню) 101,10 жебракувати 101,8 жебракувати 107,1 żebrać 106,24 жебракувати 102,18 żebrać 104,18 скарбниця (скарб) 178,23 скарб 178,21 скарб 184,22 скарб 184,23 скарб 178,18 скарб 178,18 скарбниця (скарб) 180,15 скарб 180,15 скарб 186,16 скарб 186,17 скарб 180,10 скарб 180,11 закон (żokanas) 196,23 żakon 196,27 żokanas 202,21 żakon 202,22 żokanas 196,8 żakon 196,12 krāati (межі) 152,12 granica 152,13 krāsti 157,10 granica 157,11 krāsti 152,5 granica 152,4 магістр (учитель) 171,11 nauczyciel 171,17 mokytojas 177,11 nauczyciel 177,11 учитель 171,14 nauczyciel 171,19 58 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Зміни у вживанні слів слов’янського кореня у виданнях 1647, 1674, 1679, 1690 та 1705 рр. «Ewangelie Polskie y Litewskie» Йонаса Якунавічюса З лексичних відповідників JEI обирається одне slovoJEIOriginalasJEIOriginalasJEVOriginalasгрішники (грішники) 191,14grzeszniki 191,14грішники 197,17grzeszniki 197,16грішники 191,2grzeszniki 190,26грішники (грішники) 191,23grzeszniki 191,21грішники 197,23grzeszniki 197,23грішники 191,9grzeszniki 191,7грішниця (грішниця) 181,1grzesznica 181,1грішниця 187,6grzesznica 187,5грішниця 180,22grzesznica 180,23грішниця (грішниця) 181,24grzesznica 181,24грішниця 188,2grzesznica 188,1грішниця 181,17grzesznica 181,18пекло (пекло) 194,16piekło 194,16пекло 200,17piekło 200,15пекло 194,4piekło 194,3приношення (приношення) 105,6cudołożnik 105,6приношення 110,19cudołożnik 110,21приношення 106,14cudołożnik 106,17показуватися (домовитися) 130,3radzić 130,3домовлятися 136,3radzić 136,3домовлятися 131,22radzić 131,20година (одна) 27,5godzina 27,6година 29,23godzina 29,23година 27,23godzina 27,20обличчя (образ) 131,2obraz 131,2образ 137,2obraz 137,2образ 132,21obraz 132,19один (праведний) 141,26wierny 141,24праведний 147,2wierny 147,3праведний 142,4wierny 142,2один (праведний) 142,1wierny 141,26праведний 147,3wierny 147,4праведний 142,5wierny 142,4пан родини (господар) 180,12gospodarz 180,13господар 186,14gospodarz 186,16господар 180,8gospodarz 180,9верх (ґанок) 40,26ganek 40,24верх (44,16)ganek 44,13верх 41,11ganek 41,4закон (закон) 190,5zakon 190,4закон 196,10zakon (196,10)закон 189,17zakon 189,19 Str sería Straipsniai / Articles 59 ANŽELIKA SMETONIENĖ З лексичних відповідників JEI обирається одне слово JEI Originalas JEII Originalas JEV Originalas життя (життя) 185,22 | жывот 185,24 | життя 192,5 | жывот 192,6 | життя 185,16 | жывот 185,18 Як видно з таблиці, польський текст оригіналу в усіх випадках не впливав на заміни слів у литовському перекладі. Особливо це відображено в конкуренції згаданих слів angelas, aniolas, anielas: у польській мові вживається лише aniol і немає жодного слова, яке могло б спонукати до вживання литовських anielas чи angelas у JE, хоча ці слова зафіксовані не лише у другому й п’ятому виданнях, а й у третьому та четвертому (див. табл. 2). ТАБЛИЦЯ 2. Конкуренція слів angelas, aniolas і anielas у JE JEI JEII JEIII JEV JEV angelas 9,25 | angelas 10,23 | angelas 10,23 | aniolas 10,23 | aniolas 10,11; angelas 11,5 | angelas 11,5 | angelas 11,5 | aniolas 11,5 | aniolas 10,17; angelas 10,19 | angelas 11,20 | angelas 11,20 | aniolas 11,20 | aniolas 11,6; angelas 151,8 | angelas 156,7 | angelas 156,7 | aniolas 158,18 | aniolas 151,1; angelas 162,7 | angelas 168,5 | angelas 168,5 | aniolas 171,6 | aniolas 162,17; angelas 162,17 | angelas 168,15 | angelas 168,15 | aniolas 171,15 | aniolas 163,3; angelas 162,27 | angelas 168,23 | angelas 168,23 | aniolas 171,24 | aniolas 163,11; angelas 163,17 | angelas 169,15 | angelas 169,15 | aniolas 172,17 | aniolas 164,3; angelas 163,20 | angelas 169,17 | angelas 169,17 | aniolas 172,19 | aniolas 164,6; angelas 179,25 | aniolas 186,1 | aniolas 186,1 | aniolas 189,19 | aniolas 179,19; angelas 194,22 | aniolas 200,21 | aniolas 200,21 | aniolas 205,16 | aniolas 194,8; anielas 16,25 | anielas 18,17 | anielas 18,17 | angelas 18,16 | aniolas 17,11; aniolas 92,21 | aniolas 98,14 | aniolas 98,14 | aniolas 98,15 | aniolas 94,5; aniolas 136,11 | aniolas 142,9 | aniolas 142,9 | aniolas 144,4 | aniolas 138,3; aniolas 42,3 | angelas 45,23 | angelas 45,23 | angelas 45,22 | aniolas 42,15 А як видно, зміни досліджуваних слів JE були зумовлені не польським оригіналом, а суто процесами литовської мови або людьми, які редагували пізніші видання Євангелія. Імовірно, що принаймні слова іншомовного походження замінювалися іншими словами іншомовного походження через їхнє походження, тобто, можливо, запозичення 60 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Slaviškos šaknies žodžių vartojimo kitimai Jono Jaknavičiaus Ewangielie Polskie y Litewskie 1647, 1674, 1679, 1690 ir 1705 m. leidimuose зі східнослов’янських мов поступово витіснялися полонізмами через зміцнення позицій польської мови. ПОХОДЖЕННЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ВЖИВАННЯ XVII ст. відзначилося певним занепадом в історії литовської мови: у давніх литовськомовних текстах побільшало запозичень (Zinkevičius 1988: 276–277). У Великому князівстві Литовському й до того функціонувала не одна мова: церковнослов’янська, латина, польська, литовська, руська. Останню від XV ст. почали використовувати не лише як канцелярську, а й у релігійних текстах. Однак після кінця XVII ст., коли офіційною мовою стала польська, почалася особливо стрімка полонізація шляхти та звуження сфер уживання литовської мови. З огляду на ці факти можна припустити, що запозичення давнього шару в JE, які прийшли зі східнослов’янських мов, поступово витіснялися полонізмами. Варто почати з того, що випадків, коли одні слова іншомовного походження замінюються іншими словами іншомовного походження, загалом 26, однак деякі слова повторюються, тому розглядати слід лише такі пари: abyda > krivda; mierÿti > mieruoti; padare > gaspada; padarnÿkas > gaspadorius; persuna > asaba; prierunek (prieras) > prierunek; sėbras > favorčius; sugavÿta > gatava; vÿskupas > byskupas і взаємозаміна an-gelas, aniolas, anielas. Перша пара — sugavÿta > gatava — це спільнокореневі слова, і відмінності в походженні тут немає: Ir nufnte tarnu fawo metu wieczerios kalbet pakwietiemus adnt ataytu / nes iau fugatawita ira wis (JE 88,20–89,1); Ir nufnte tana fawa / adinoy wieczerios kalbet pakwietiemus idant ataytu / nes iau gatava ira wis (JE 90,2–90,7). Походження дієслова gatyti, -ija, -ijo ‘готувати, виготовляти’ (LKŽ) та прикметника gatavas, -a ‘закінчений, зроблений, приготовлений’ (LKŽ) навряд чи можна встановити, адже мовою-донором для них могли бути як східнослов’янські мови (рос. готовитъ ‘готувати, виготовляти’ (ГСБМ VII 120; МДЧМ I 187); давньорус. готовити ‘готувати; виготовляти; робити запаси’ (СДЯ I,1: 573; СРЯ11–17 IV 110; СДЯ11–14 II 375); руськ. готовый, готовый, готов, готовити 1. ‘підготовлений, упорядкований, закінчений’ 2. ‘готівка’ (ГСБМ VII 120; СМ I 258; МДЧМ I 187), давньорус. готовы ‘підготовлений, придатний до споживання, використання; готовий’ (СДЯ I,1: 573; СРЯ11–17 IV 111; СДЯ11–14 II 375)), так і польська (пол. gotowić ‘робити придатним до споживання, використання’ (SPol VIII 68); пол. gotowy ‘готовий, приготовлений, закінчений’ (SPol VII 70; SS II 476; SJP XVII)), тож різниця між словами виникла лише через стилістичний вибір. Говорити про заміну одного слова іншомовного походження іншим через різницю в походженні також не можна у випадку prieras ‘коханка’ (LKŽ) > prierunek ‘перелюбник, розпусник’ (LKŽ). Іменник prieras є запозиченням із польської мови fryjer Straipsniai / Articles 61 ANŽELIKA SMETONIENĖ frjerz ‘перелюбник, чужинець, коханець’ (Spol VII 136). Уже у виданні 1620 р. Dictionarium trium linguarum К. Сирвіда польський іменник fryerz перекладається литовською як prieras (SDI 32). А prienukas — литовський дериват від дієслова prierauti, -auja, -avo ‘перелюбствувати, чинити блуд’ (LKŽ), яке також засвідчене у словнику К. Сирвіда та в працях М. Мажвідаса. Саме дієслово також є гібридом. Отже, іменник prieras є запозиченням із польської мови, тоді як prienukas — гібрид із польським за походженням коренем. Іменники padarė 1. ‘двір, садиба’; 2. ‘нічліжний будинок, заїзд, корчма’ (LKŽ) > gaspada 1. ‘будинок для зупинки; корчма; готель’; 2. ‘житло; господарство, двір’ (LKŽ) та padarykas ‘господар дому, заїзду, господарства’ (LKŽ) > gaspadorius 1. ‘власник господарства, господар дому, двору’; 2. ‘старший робітник у маєтку, управитель’; 3. ‘перший невеликий сніп зрізаного жита’ (LKŽ) варто розглянути разом. Пранас Скарджюс зазначав, що походження запозичення padarė неясне (Skardžius 1998: 208). Очевидно, таку думку зумовив той факт, що формальне джерело запозичення можна знайти і в польській мові (пол. podworze, podwórze 1. ‘відкритий простір біля будинку; 2. ‘двір’ (Spol XXVI 107; SS VI 285), і в східнослов’янських мовах (руськ. подворье, подворе, подворье, подворье 1. ‘будинок із двором і всіма господарськими спорудами’; 2. ‘готель’; 3. ‘двір’; 4. ‘шлях, подорож’ (ГСМ XXV 185); давньорус. подворье, подворье, подворье 1. ‘будинок із двором та іншими спорудами’; 2. ‘маєток, будинок для тимчасового перебування’; 3. ‘будинок у місті біля церкви, призначений для тимчасового перебування духовенства’ (СДЯ II,2: 106; СРЯ11–17 XV 24). Проте значення запозичення свідчать, що його запозичено з останніх мов, оскільки в польській мові podworze не вживається у значенні ‘нічліжний будинок, заїзд, корчма’. Натомість padarykas могло бути запозичене з польської мови (podownik ‘доглядач дому, господарства; слуга в маєтку’ (Spol XXVI 107; SS VI 283)) або зі східнослов’янських мов (руськ. подворник 1. ‘доглядач дому, господарства; слуга’; 2. ‘господар готелю, корчми’ (ГСМ XV 184), а Войцех Смоцінський взагалі пропонує вважати цей іменник похідним із суфіксом -nykas від padarė, оскільки у словниках сучасної білоруської мови не виявлено відповідника padarykas (Smoczyński 2016: 843). Однак під час дослідження даних словників давніх слов’янських мов, укладених Й. Швабе, у них знайдено слова, які могли бути джерелом padarykas. Утім, у цьому разі немає ознаки, яка могла б указати на точніше походження запозичення. П. Скарджюс також зазначає, що іменник padarykas міг бути запозичений або зі східнослов’янських мов, або з польської (Skardžius 1998: 208). Padarė ir padarykas у JEV були поступово витіснені запозиченнями gaspada та gaspadorius. В ALEW зазначено, що походження обох цих слів неясне — відповідники є і у східнослов’янських мовах, і в польській (ALEW I 298). Існують думки, що gaspadorius має східнослов’янське походження (Skardžius 1998: 132; Smoczyński 2016: 303), а gaspada є запозиченням або з польської, або зі східнослов’янських мов (Skardžius 1998: 132; Smoczyński 2016: 303). Однак дані слов’янських мов свідчать, що як 62 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Slaviškos šaknies žodžių vartojimo kitimai gaspada, як і gasporius, має відповідники в польській мові та східнослов’янських мовах (рос. основа 1. «будинок, господарство»; 2. «будинки для зупинки, корчма»; 3. «кімната, приміщення» (ГСБМ VII 101); основарь, коеснодарь 1. «пан»; 2. «власник господарства, господар дому, подвір’я»; 3. «волопас» (ГСБМ VII 105); давньорос. основа «будинок, господарство» (СРЯ11–17 IV 100); основарь «пан, господар, володар» (СДЯ I,1: 563; СРЯ11–17 IV 100); пол. gospoda «заїзд, корчма; приватний будинок, господарство; місцевість» (Spol VII 32; SP XVII); gospodarz 1. «господар дому»; 2. «володар»; 3. «власник чогось»; 4. «той, хто вміє добре вести господарство, порядкувати»; 5. «господар корчми, заїзду» (Spol VII 49; SP XVII)), тому навряд чи можна встановити мову-джерело запозичень. Здебільшого, якщо слово у слов’янських мовах є успадкованим (праслов’янське *gospoda, *gospodarь (ЭССЯ VII 59–59)), ані фонетика запозичення, ані його семантика, ані інші критерії не вказують на точний шлях запозичення до литовської мови. Звичний для сучасної литовської мови іменник vyskupas «християнський священнослужитель, який має найвищий сан» (LKŽe) є переробленою формою запозичення з польської мови biskupas «єпископ» (LKŽe) (пол. biskup 1. «священнослужитель, який має найвищий сан»; 2. «наглядач»; 3. «певний спосіб катування» (Spol II 153)). За W. Smoczyński, перехід v / b характерний для литовської мови (Smoczyński 2016: 1587). Це означало б, що первинний варіант запозичення засвідчений у пізніших виданнях — JEI, JEII, JEIV і JEV. Обидва іменники пари abyda 1. «кривда, образа, зневага; 2. «сором» (LKŽe) та > krivda 1. «кривда; 2. «провина, вина; 3. «непрямий, кривий шлях (до мети), обман» (LKŽe) не є нині застарілими в литовській мові. Іменник abyda походить зі східнослов’янських мов (рутенське обида «кривда» (ГСБМ XXI 151; ССМ II 68); давньорос. обида 1. «кривда, образа»; 2. «суперечка»; 3. «ворожнеча» (СДЯ II,1: 502; СРЯ11–17 XII 49)). У словниках старопольської мови немає слова, яке могло б бути джерелом запозичення abyda. На таке можливе джерело в польській мові XVI–XVII ст. не вказують і деякі давні литовські писемні пам’ятки: зіставлення вживання іменника abyda у катехизмі та постилі Миколая Даукші з відповідниками в польському оригіналі показує, що в усіх випадках цим іменником перекладено krzywda. У всіх виданнях словника К. Сирвіда іменником abyda пояснюється польське слово przyśka, а в Punktuose sakymų, під час перекладу тексту польською мовою, abyda перекладено як hańba. Лише в сучасній польській мові, у діалекті, є слово, формально відповідне до abyda (пол. діал. obid «відраза» (SP III 459)), однак його значення не відповідає значенням литовського запозичення. Встановити походження іменника krivda складно. Передусім, можливі джерела запозичення є і в східнослов’янських мовах (рутенське кривда, кривьда 1. «кривда»; 2. «образа, сором»; 3. «неправда»; 4. «скарга» (ГСБМ XVI 131; ССМ I 513; МДСУМ I 384); давньорос. кривда «несправедливість; брехня» (СДЯ I,2: 1322; СРЯ11–17 VIII 53)) та польській мові (пол. krzywda 1. «кривда, несправедливість; Straipsniai / Articles 63 ANŽELIKA SMETONIENĖ 2. «суперечка»; 3. «неправда, образа» (Spol XI 334; SS II 415). По-друге, у давніх литовських писемних пам’ятках вживається не лише krivida, а й krivda. Перший варіант характеризують як запозичення неясного походження (Būga 1959: 32; Fraenkel 1962: 300), а krivda — як запозичення неясного походження (Būga 1959: 32; Fraenkel 1962: 300), або висувається припущення, що -i- у цьому випадку є вставним (Skardžius 1998: 168). Якщо погодитися з цим припущенням, krivda є давнім запозиченням — воно мало прийти ще до занепаду редукованих голосних (пор. *krivda). Цей процес завершився приблизно у XII ст. (ИПЯ 67), отже, запозичення прийшло до литовської мови зі староруської. Отже, JEI містив поширене запозичення, що прийшло з рутенської або староруської мови (abda), а у п’ятому виданні JE — запозичення неясного походження або, якщо неможливо припустити наявність у цьому слові сліду b, запозичення зі староруської мови. Єдина дієслівна пара цієї групи — mieri, -ija, -ijo 1. «міряти»; 2. «цілити» (LKŽ) > mieruoti, -uoja, -avo 1. «міряти»; 2. «відмірювати»; 3. «перевіряти, чи підходить, припасовувати»; 4. «цілити» (LKŽ). Перше запозичення могло прийти зі старопольської або східнослов’янських мов (рутенське мерити, мерити 1. «міряти»; 2. «перевіряти, чи підходить, припасовувати»; 3. «цілити» (ГСМ XVII 346; давньорос. мерити 1. «міряти»; 2. «перевіряти, чи підходить, припасовувати»; 3. «обмежувати» (СДЯ II,1: 243; СРЯ11–17 IX 100; СДЯ11–14 V 106); пол. mierzyć 1. «міряти»; 2. «важити»; 3. «цілити» (Spol XIV 42; SS IV 234). Mieruoti, -uoja, -avo слід вважати гібридом — суфікс -uoti не властивий запозиченням зі слов’янських мов. Як свідчать давні писемні пам’ятки XVI–XVII ст., цей гібрид уживається частіше, ніж запозичення mieri, -ija, -ijo: mieruoti, -uoja, -avo засвідчене не лише в JE, а й у DK 142, VlnE 150, SDI 106, SPI 179, SG 57, KN SE 20, ChNT 16, тоді як mieri, -ija, -ijo — лише в Mž 517, SDI 10, KN SE 105. Зазвичай вважають, що mieruoti, -uoja, -avo є литовським похідним від miera, mieros 1. «одиниця виміру, міра»; 2. «вимірювальний інструмент»; 3. «посудина, якою щось відмірюють, мірка»; 4. «кількість чогось, що вміщується в давню міру об’єму»; 5. «келих для міцних напоїв; мірка»; 6. «розмір»; 7. «дим, висота, товщина»; 8. «мета» (LKŽ) (Skardžius 1998: 450; Fraenkel 1962: 188). У чотирьох виданнях JE вживане запозичення mieri, -ija, -ijo JE замінив поширенішим гібридом. Іменник tavorščius 1. «друг, приятель»; 2. «побратим, товариш»; 3. «супутник у подорожі, провідник» (LKŽ) уже згадувався — уже в JEI він записаний замість drauginas (JEI 128,17; 129,13). Запозичення tavorščius також замінило іменник sėbras, -ė 1. «той, хто спільно з кимось тримає бджіл, товариш, пасічник; 2. «друг»; 3. «співучасник купівлі чи продажу, учасник обміну»; 4. «побратим»; 5. «учасник поганих справ, поганої компанії, спільник» (LKŽ), але не у виданні 1674 р., а у виданні 1705 р. Іменник sėbras, -ė у литовській мові слід вважати рутенізмом через його фонетику (рутенське сѣбръ, сѣбръ 1. «побратим; спільник»; 2. «сусід, член однієї громади» (МДСМ II 383; СДЯ II,1: 907)). Праслов’янська форма реконструюється як *sębr (ЕСМ V 495; ЭСБМ XIII 135). Остання 64 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Slaviškos šaknies žodžių vartojimo kitimai Jono Jaknavičiaus Ewangiele Polskie y Litewskie 1647, 1674, 1679, 1690 ir 1705 m. leidimuose Носовий звук у польській мові не відображається, тому й польське siabr, siebr ‘wspólnik’ (SS VIII 159), найімовірніше, є в цій мові рутенізмом. Походження запозичення tavòrščius зрозуміле: зазвичай зазначають, що tavòrščius (та його варіанти tavòrščias, tavòrkščias, tavòrčius, stavorčius tavorius) запозичено зі східнослов’янських мов (Smoczyński 2016: 136; ALEW II 1084). Однак P. Skardžius розрізняє tavoriščius (а також tavorius) і tavorius: останнє він виводить із польського towarzysz або східнослов’янського mопаnъ, а запозичення tavòrščius, tavòrčius — зі східнослов’янського мовапъ (Skardžius 1998: 278). Фонетика запозичень свідчить про те, що підстави розрізняти походження цих слів є. До речі, у JEI і JEII вживається tavòrčius (JEI 135,7, JEII 135,7), у JEIV — tavòrčius (136,4) та tavorius (136,24), у JEV — tavòrčius (130,12), а в релевантних для цього випадку місцях — tavòrščius (95,17). У слов’янських мовах відповідні слова мають багато варіантів: руське моваnъ, мавапъ, маванъ, мовапъ, мовапъ, мовапъ 1. ‘друг, приятель’; 2. ‘супутник’; 3. ‘людина, яка займається тією самою діяльністю’; 4. ‘спільник’; 5. ‘учасник недобрих справ, член поганої компанії, спільник’ (ГСБ XXII 331, 333); давньоруське мовапъ 1. ‘той, хто займається тією самою діяльністю’; 2. ‘помічник’; 3. ‘близька людина, приятель’; 4. ‘невеликі міста й поселення, залежні від центру’ (СДЯ III,2: 969; СРЯ11–17 XXVII 381); польське towarzysz ‘той, з ким перебувають в одному місці, у тій самій ситуації; з ким займаються тією самою діяльністю’ (SJ XVII; SS IX 176). За свідченням JEV, tavoriščius, tavorius походять зі східнослов’янських мов. Іменник persona 1. ‘особа’; 2. ‘видатна особистість’ (LKŽė) у JEV замінило інше запозичення — asaba 1. ‘особа, особистість’; 2. ‘зображення’; 3. ‘обличчя, лице’ (LKŽė). Вважається, що persona потрапило до литовської мови через східних слов’ян (Skardžius 1998: 225; Smoczyński 2016: 46). У слов’янських мовах засвідчено такі форми: руське nepcona, napcona, napcna, nepena, nocna 1. ‘особа, людина’; 2. ‘значна особистість’; 3. ‘фігура’; 4. ‘зовнішність’ (ГСБ XIV 251); ocoba 1. ‘особа, людина’; 2. ‘вигляд, зовнішність’; 3. ‘вигляд, зовнішність’; 5. ‘значна особистість’ (ГСБ XXII 402); давньоруське nepcona, nepcona, napcna, napcna, nepcna, nocna 1. ‘особа, людина’; 2. ‘значна особистість’; 3. ‘фігура, портрет’; 4. ‘вигляд, зовнішність’; 5. ‘роль’ (СРЯ11–17 XIV 310); ocoba 1. ‘особа, людина, особистість’; 2. ‘титул’ (СРЯ11–17 XIII 123); польське persona, persona 1. ‘особа, людина’; 2. ‘одна з осіб Трійці’; 3. ‘значна особистість’; 4. ‘вигляд, зовнішність’ (Spol XXIII 391; SJ XVII); osoba 1. ‘особа, людина’; 2. ‘вигляд, зовнішність’; 3. ‘власність’; 4. ‘вид’; 5. ‘граматичний термін’ (Spol XXII 159; SJ XVII). Незрозуміло, з якої слов’янської мови іменник asaba потрапив до литовської (Skardžius 1998: 92; Smoczyński 2016: 46; ALEW I 58). Натомість persona, засвідчене в JE, найімовірніше, запозичено зі східнослов’янських мов, оскільки лише в руській і давньоруській мовах є слова, вокалізм яких цілком відповідає вокалізму литовського запозичення. Straipsniai / Articles 65 ANŽELIKA SMETONIENĖ Найбільше в перших п’яти виданнях IE змінювалося вживання слів angelas, aniolas та anielas. Ці слова мають однакове значення: 1. ‘у юдаїзмі, християнстві, ісламі та деяких інших релігіях — посланець Бога, посередник між Богом і людьми’; 2. ‘перен. про дуже добру людину’ (LKŽ). Заміни цих слів уже було наведено в окремій таблиці (див. табл. 2). У перших чотирьох виданнях уживаються angelas, aniolas, рідше — anielas. Натомість у JEV уживається лише anio-las, значно рідше — anielas (напр.: JEV 63,4). Як бачимо, семантичної різниці між цими запозиченнями немає. Попри це, у п’ятому виданні angelas, яке утвердилося в сучасній литовській мові, у виданні 1705 року було повністю витіснене слов’янізмом aniolas. В ALEW стверджується, що angelas та його варіанти anielas, aniolas є в литовській мові запозиченнями неясного походження (ALEW I 40). Загалом у слов’янських мовах є відповідники всіх трьох слів: руське анелъ (ГСБМ I 114); анелъ, анелъ; давньоруське ангелъ, ангелъ, ангелъ, ангелъ, ангелъ 1. ‘ангел’; 2. ‘святий, ім’я якого дають під час хрещення або вступу до монастиря’ (СРЯ11–17 I 37; СДЯ I,1: 22); польське anioł, anjeł, anioł, angoł, janiol, jenioł, amnioł, anniol, jamioł 1. ‘посередник між Богом і людьми’; 2. ‘дуже добра людина’; 3. ‘зображення ангела’; 4. ‘злий дух, сатана’; 5. ‘артилерійський снаряд’ (Spol I 170; SJ XVII; SS I 38). Варто, однак, зазначити, що у словнику польської мови XVI ст. наведено лише anioł, anjeł, а в пізніших словниках — також angioł. Однак останнє не могло бути запозичене до литовської мови у формі angelas (пор. angios (Skardžius 1998: 87)). Це свідчить про те, що принаймні запозичення angelas мало потрапити зі східнослов’янських мов. Слід зазначити, що в білоруській (анел), українській (анел) та російській (анел) мовах це слово збереглося з давньоруської, а до неї потрапило зі старослов’янської мови, де слово ἀγγελος (пор. руське агелъ) було запозичене з давньогрецької мови (ЭСБМ I 112). Натомість відповідники anielas, aniolas у слов’янських мовах склалися дещо інакше. Первинним джерелом польських форм anioł, anjeł, anioł тощо також є давньогрецька мова, однак спочатку слово пройшло через латину, а згодом — через старочеську (anjel), звідки його й було запозичено до польської мови. Слово сучасної білоруської мови анёл утвердилося в ній лише з появою літературної білоруської мови, тобто досить пізно. Це запозичення з польської мови, поширене також у діалектах (ЭСБМ I 114). У давньоруській мові такого іменника не засвідчено, тому можна припустити, що й руське анелъ, анелъ є полонізмом, який потрапив до цієї мови не раніше кінця XIV ст. — уже після формування руської мови та припливу до неї полонізмів після 1385 року. Спочатку вони з’являлися в канцелярських текстах старобілоруської мови, а згодом поширилися в текстах інших жанрів, особливо якщо ті перекладалися з польської. Початок другої хвилі полонізмів датують 1569 роком (Булыка 1980: 9). Однак у руській мові немає слова, яке могло б бути джерелом aniolas. Можна зробити висновок, що angelas у литовській мові є запозиченням зі східнослов’янських мов, а aniolas — з польської мови, 66 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Slaviškos šaknies žodžių vartojimo kitimai Jono Jaknavičiaus Ewangielie Polskie y Litewskie 1647, 1674, 1679, 1690 ir 1705 m. leidimuose anielas — слово неясного походження, хоча ймовірніше, що це також полонізм. На те, що два останні слова є полонізмами, указував і П. Скарджюс (Skardžius 1998: 87). Розглянувши випадки, коли одне слово іншомовного походження замінюється іншим словом іншомовного походження, з’ясувалося, що лише в кількох місцях їхнє походження різниться: запозичення зі східнослов’янських мов pesuna в EV було замінено запозиченням неясного походження asaba; у JEV утвердився полонізм anielas, який замінив запозичення зі східнослов’янських мов angelas і запозичення неясного походження anielas. Це означало б, що утвердження польської мови в XVII ст., аж до набуття нею офіційного статусу, і посилення полонізації не вплинули на вживання славізмів у JE, а очевидні полонізми не витіснили давніших запозичень. Крім того, славізми й гібриди, вжиті в JEV, не в усіх випадках були більш поширеними в інших старих писемних пам’ятках: vyskupas засвідчено в AK 32, SDII 17, SPI 19, Q 182, а byskupas — у Mž 279 і DP 120; aba записано в DK 55, DP 161, AK 89, SD 150, SPI 35, KN SE 41, ChNT 62, KR 57, BK 36, а krida, krida — у BB1 Mž 26, BPII 314, DK 55, PK 84, KN SE 112, ChNT 218; pesuna зафіксовано в DP 187, AK 12, SDI 116, SDII 273, а asaba — у BB4 Mž 9. Окрім JE, prieras і prieraunakas загалом відомі лише зі словників К. Сирвіда (відповідно SDI 32 і SDI 16). Гібрид mieruoti, -uoja, -avo, ужитий у JEV, значно частіше засвідчений у старих писемних пам’ятках литовської мови (DK 142, DP 122, SG1 57, SDI 106, SPI 179, KN SE 20, ChNT 16), а також у пізніших текстах, ніж запозичення mierija, -ijo Mž 517, SDI 10, KN SE 10. Запозичення gaspad, tavoiričius і gaspadorius у JEV посіли місце іменника padurė; ėbras (крім JE, засвідчене також у DP 293, SDI 26, KN SE 21, Q 106) і padurnykas (також засвідчене в DP 322, SDI 38, SDII 74) у старих писемних пам’ятках литовської мови не засвідчені — вони з’являються в пізніших текстах, після 1705 р., а також записані в діалектах. Зазвичай називають дві основні умови проникнення до мови слова іншомовного походження: потребу в новому слові (найчастіше через появу нового явища / предмета) і двомовність людей (Чекман 1972: 154; Грега 2003: 23). Перша причина не є актуальною для змін у лексиці JE, тож на конкуренцію славізмів могли вплинути люди, які долучилися до підготовки вже видання євангелій 1674 р., імовірно, також їхня двомовність. СПІВВІДНОШЕННЯ АВТОХТОННИХ І СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ В JE У JE є 25 випадків, коли славізми в пізніших виданнях євангелій було замінено автохтонними словами (без повторів окремих пар — 14: daboti було замінено на veizėti, adyna – į valanda, višoks – į viršus, desėtina – į dešimtine, mistras – į mokytojas, rodytis – į susikalbėti, vienas – į teisus, rubežiai – į kraštai, slūžyti – į tarnauti, magistras – į mokytojas, griešnė (-ai) – į nusidėjusioji (-ieji), Straipsniai / Articles 67 ANŽELIKA SMETONIENĖ Žyvatas – į gyvenimas, melnyčia – į girnos, pekla – į pragaras, і 14 випадків, коли автохтонні слова було замінено словами іншомовного походження (14 окремих пар: mėgti – į pasidaboti, iškuoptas – į iškandžytas, galėjimas – į pakūta, metas – į dyna, elgetauti – į žebroti, draugnykas – į tavoryščius / tavoryčius, veidas – į abras, židas – į skarbas, tolygus – į padbonus, viešpatis – į gaspadorius, įstatymas – į zokonas). До цих підрахунків включено також лексичні варіанти: JEI відрізняється від інших тим, що в ньому вжито лексичні варіанти, наприклад, dyna (valanda) JEI 22,20, elgetauti (žebroti) JEI 101,10 тощо; вже у виданні 1674 р. було обрано вживання або питомого литовського слова, або слова іншомовного походження. Розглянуті раніше пари з інших груп свідчать, що цілком неважливо, з якої мови походять слова іншомовного походження, — це не впливало на їхнє закріплення в JE. Навряд чи укладачі пізніших видань JE цілеспрямовано прагнули замінити запозичення й гібриди автохтонними словами; найімовірніше, такі слова іншомовного походження просто тоді з тієї чи іншої причини виходили з ужитку. Відомо, що деякі з цих запозичень уживалися і в дещо пізніших старих писемних пам’ятках литовської мови, ніж JEI (daboti, -oja, -ojo KN SE 37, ChNT 93, PP 27; slūžyti, -ija, -ijo KN SE 132, ChNT 136, PP 31; griešnykas KN SE 169, ChNT 166; rodyti, -ija, -ijo KN SE 112, ChNT 33; rubežius KN SE 209, ChNT 4), але, найімовірніше, на початку XVII ст. вони вже вживалися не так часто й поступилися місцем автохтонним словам. Інші ж відомі переважно лише з пам’яток, давніших за JEI (dyna DP 544; viškos BB1 Moz 6, SDII 61, desina DP 514, AK 73; mitras Mž 263, BB2 Moz 38, DK 9, DP 46, SDI 81, SDII 175; vienas Mž 30, DK 16, PK 18, MP 80; žyvatas DK 58, PK 7, DP 18, AK 12; melnyčia DP 85, SDI 82, SDII 177; pekla DK 92, PK 7, DP 352, SDI 121), тож природно, що вже у виданні JE 1705 р., а часом і в раніших виданнях, їх не залишилося. Інакша ситуація зі словами автохтонного походження, які в пізніших виданнях JE було замінено словами іншомовного походження: усі литовські слова увійшли до сучасного вжитку, тобто їх не було цілковито витіснено словами іншомовного походження. Головне питання полягає в тому, як ці автохтонні литовські слова засвідчені в інших старих писемних пам’ятках литовської мови. Це може відображати тенденції їхнього вживання. Більшість автохтонних литовських слів було замінено словами іншомовного походження вже в JEI, тобто 1674 р., за винятком mėgti, galėjimas і metas, які було замінено лише 1705 р. Останні слова засвідчені й у старих писемних пам’ятках литовської мови, давніших за 1705 р.: mėgti Mž 62, PK 107, BP 138, DP 15, SDI 27, SDII 158, SPI 89, KN P 170, ChNT 7; galėjimas PK 144, DK 94, DP 122, MP 57, SDI 130, SPI 122; metas Mž 74, BP 166, BB2 Moz 9, DK 119, PK 15, DP 27, SDI 17, SDII 370, SPI 1, ChNT 20. Решту слів зафіксовано в джерелах, що з’явилися до 1674 р.: iškuoptas BB1 Moz 46, Vln E1, DP 297, SDI 19, SDII 436, SPI 189, KN P 268, ChNT 22; elgetauti DP 272, SDII 540, KN SE 174; draugnykas Mž 325, SDII 445, SPI 213, KN SE 230; veidas 68 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Slaviškos šaknies žodžių vartojimo kitimai Jono Jaknavičiaus Ewangelie Polskie y Litewskie 1647, 1674, 1679, 1690 ir 1705 m. leidimuose Mž 234, VlnE 34, BPI Moz 4, DK 50, PK 57, DP 93, MP 79, SDI 72, SDII 28, SPII 220, ChNT 76; iżdas BP 176, PK 30, MP 132, SDI 166, SDII 404, SPI 54; tolygus SDI 127, SPII 157; viešpatis Mž 438, Vln 30, BPII 213, DK 14, PK 88, DP 114, SDI 38, SDII 378, KN P 269, ChNT 72; įstatymas Mž 29, Vln 9, PK 191, DP 75, SDI 208, SDII 344, SGI 43. Усі ці слова широко вживалися в писемних пам’ятках до 1705 року та пізніше (наприклад, у творах С. Даукантаса й К. Донелайтіса) і використовуються й досі. Це означає, що питомі слова порівняно зі словами іншомовного походження не були менш популярними, а тому й не були замінені. Найімовірніше, під час перевидання тексту ĮE знову діяли лише мовні уподобання укладачів. ПІДСУМКИ Порівняння перших п’яти видань ĮE виявило дещо більше випадків, коли слово іншомовного походження, вжите у виданні 1647 року, пізніше замінювалося питомим (усього 25 випадків, без повторів — 14 пар: adyna (valanda) > va- landa; akmuo giros (melnÿčia) > akmuo giros; dabti > veizėti; desėtina > de- šimtinė; kraštai (rubežiai) > kraštai; magistras (mokytojas) > mokytojas; mistras > mokytojas; nusidejusiej (griešnÿ) > nusidejusiej; nusidejusioji (griešnÿke) > nu- sidejusioji; pragaras (pekla) > pragaras; rodytis (sukalbineti) > sukalbineti; slū- žyti > tarnauti; valanda (adyna) > valanda; vienas > teisu; vienas (teisu) > tei- sus; viršus (viškos) > viršus; žyvatas (gyvenimas) > gyvenimas), причому лише п’ять разів заміна відбулася у ĮEV, а в усіх інших випадках питоме слово закріпилося вже у виданні 1674 року. У пізніших виданнях питомі слова замінювалися запозиченнями у 14 випадках (draugnikas > tavornis, tavornčius; draugnikas > tavornis, tavornčius, tavornčius; elgetauti (žebroti) > žebroti; galėjimas > pakuta; iškuptas > iškandažytas; iżdas (skabas) > skabas; metas > adyna; mėgti > pasidabti; tolygus > padnus, padnas; veidas (abozas) > abozas; viešpatis (gaspadorius) > gaspadorius; zokonas (įstymas) > zokonas). Ці заміни також здебільшого відбулися вже у ĮEII. Дещо інакше іншомовні слова замінювалися іншими словами іншомовного походження (усього 26 випадків): якщо не враховувати angelas, anolas, anelas, що хаотично чергувалися між собою (15 випадків) у перших п’яти виданнях ĮE, то з 11 решти пар 7 виникли лише у ĮEV (abyda > krivida; mierly > mieruoti; padarė > gaspadà; padarykas > gaspadorius; persona > asaba; sèras > tavornčius; suga- tavoja > gatava). Усе це підтверджує, що лексика євангелій Й. Якнавічюса найбільше змінювалася саме у виданні 1674 року. У 1705 році найбільше змін зазнала лексика іншомовного походження — це може бути пов’язано з тим, що на той час ці євангелія були переписані варіантом середнього писемного мовлення, у якому могли закріпитися інші запозичення та гібриди для позначення того самого явища. На те, що походження самих запозичень (і коренів гібридів) зовсім не впливало на такі зміни, вказує Straipsniai / Articles 69 ANŽELIKA SMETONIENĖ той факт, що в перших п’яти виданнях JE лише в кількох випадках чергування відрізняється походження запозичень (і коренів гібридів). Отже, утвердження польської мови у XVII столітті не вплинуло на слов’янські вживання в JE, а очевидні нові полонізми не витіснили давніших запозичень. Походження запозичення (і кореня гібридів) також не впливало на випадки, коли питомі слова литовської мови замінювалися словами іншомовного походження і навпаки. У виданні JE 1674 року та пізніших питомі слова замінювалися запозиченнями й гібридами, найімовірніше, тому, що з тих чи інших причин виходили з ужитку (лише daboti, -oja, -ojo; slūžyti, -ija, -ijo; gręžnykas; rodyti, -ija, -ijo; rubėžius засвідчені в дещо пізніших давніх пам’ятках литовської мови (KN, PP, ChNT), поступившись місцем питомим словам, однак це не пов’язано з походженням запозичень і гібридів. Питомі слова литовської мови, які у 1674 році (а в деяких випадках — у 1705 році) було замінено словами іншомовного походження, широко засвідчені в інших давніх писемних пам’ятках і працях XVIII–XIX століть. Це означало б, що читачі не мали вважати ці слова незрозумілими, а отже, не було жодної об’єктивної причини замінювати їх запозиченнями чи гібридами зі слов’янським коренем. Найімовірніше, на пізніші видання JE впливали мова їхніх укладачів або їхнє уявлення про те, що деякі запозичення краще пасують до релігійного тексту. Відсутність логічного мовного підґрунтя для замін засвідчують такі пари, як daboti / veizdėti, mėti / padaboti, metas / adyna ir adyna / valanda. У виданні JEV дієслово daboti замінено на veizdėti, однак у тому самому виданні з’являється padaboti, яке заступило дієслово mėti. Іменник adyna ще 1674 року було замінено на valanda, а в 1705 році воно знову з’являється замість слова metas. З огляду на те, що на випадки обговорюваних лексичних змін у JE не впливали ні текст польського оригіналу, ні походження запозичень і коренів гібридів, залишається припустити, що ці лексичні зміни у виданнях 1674 та 1705 років були зумовлені внутрішніми процесами литовської мови або людьми, які редагували пізніші видання євангелій. СКОРОЧЕННЯ AK – Анонімний катехізис. BK – Катехізис Роберта Белларміно. BB (із посиланнями на текст) – Біблія Бреткуна. BP – Постила Бреткуна. DK – Катехізис М. Даукі. DP – Постила М. Даукі. ChNT – Новий Завіт у Біблії С. Б. Хілінського. 70 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Slaviškos šaknies žodžių vartojimo kitimai Jono Jaknavičiaus Ewangelie Polskie y Litewskie 1647, 1674, 1679, 1690 ir 1705 m. leidimuose KN – Knyga nobážnės (для позначення її відповідних частин використовуються скорочення: KN G («Psolmai Dovydo»); KN K («Katekizmas»); KN M («Maldos krikščioniškos»); KN SE («Sumos evangelijų»). KR – Rožančius švenčiausios Marijos. Юргія Касаукюса. MP – постила Ю. Моркуна. Mž – катехізис М. Мажвідаса. PK – катехізис М. Петкявічюса. PP – Pradžia pamokslo SD – Dictionarium trium linguarum. К. Сирвіда. SG – збірник пісень С. М. Славчинського. SP – Punktai sakymų. К. Сирвіда. VnE – Epistolas ir Evangelijas. Б. Вілента. Q – рукописний німецько-литовський словник XVII ст. із колишнього архіву Кенігсберга (так званий словник А. Краузе). ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА ALEW I–II – Старолитовський етимологічний словник 1–2. Гамбург: Baar, 2015. Būga Kazys 1958: Rinktiniai raštai 1. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Fraenkel Ernst 1962: Litauisches etymologisches Wörterbuch 1. Heidelberg: Winter. Girdenis Alekas 2001: Pamąstymai apie Leskienės dėsnį ir bendrą giminę. – Kalbotyros darbai 3, 385–386. Grzega Joachim 2003: Borrowings as Word-Finding in Cognitive Historical Onomasiology. – Onomasiology Online 22–42. Prieiga per internetą: http://www1.ku-eichstaett.de/SLF/EngluSW/OnOn.htm. Jakaitienė Evalda 2009: Leksikologija. Vilnius: Vilniaus universitetas. JE – Якавічюс Йонас 1647¹, 1674², 1679³, 1690⁴, 1705⁵: Ewangelie Polskie y Litewskie. Доступ через інтернет: http://www.lki.lt/seniejirastai/db.php. Judžentis Artūras, Milda Lučinskienė 2008: Lyginamosios konstrukcijos 1647 m. „Ewangelie polskie y litweskie“ vertime. – Baltistica 43(1), 71–89. Straipsniai / Articles 71 ANŽELIKA SMETONIENĖ Keinys Stasys 1984: Lietuvių kalbos hibridai (sąvoka, rūšys ir normiškumas). – Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai. A serija, 113–123. Kregždys Rolandas 2014: Методика и критерии идентификации полонизмов литовского языка. – LingVaria 2(18), 195–217. LE – Енциклопедія литовської мови. Редактор V. Ambrazas. Вільнюс: Інститут науки та видавництва енциклопедій, 2008. LKŽ – Словник литовської мови, електронна версія. Доступ через інтернет: http://www.lkz.lt/. Lučinskienė Milda 1998: Morfologinių formų kaita J. J aknavičiaus evangelijų leidimuose – Baltistica, V priedas, 147–151. Lučinskienė Milda 2001: Rytietybių redagavimas Jono Jaknavičiaus „Ewangelie polskie y litewskie“ 1674 metų leidime. – Archivum Lithuanicum 3, 117–128. Lučinskienė Milda 2003: Rašybos norminimo apraškos „Ewangelie polskie y litewskie“ 1647 ir 1674 metų leidimuose. – Acta linguistica Lithuanica 49, 51–59. Lučinskienė Milda 2005: Jono Jaknavičiaus „Ewangelie polskie y litewskie“: dokumentinis leidimas ir kompaktinė plokštelė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Sabaliauskas Algirdas 1990: Lietuvių kalbos leksika. Vilnius: Mokslas. SJP I–VII – Словник польської мови 1–8. Варшава: 1898–1923. SJP18 – Словник польської мови XVI століття. Доступ через інтернет: http://sxvi.pl. Smoczyński Wojciech 2016: Słownik etymologiczny języka litewskiego, 2 patikslintas ir papildytas leidimas. Prieiga per internetą: https://dl.dropboxusercontent.com/u/21280621/Smo%D1%81zy%C5%84ski%20W.%20S%C5%82ownik%20etymologiczny%20j%C4%99zyka%20litewskiego.pdf. Sp I–XXV – Словник польської мови XVI століття 1–35. Вроцлав – Варшава – Краків – Гданськ – Лодзь, 1966–2011. SS I–XI – Старопольський словник 1–11. Вроцлав – Варшава – Краків – Гданськ – Лодзь, 1953–2002. Urb is Vincas 1978: Žodžių darybos teorija, Vilnius: Mokslas. VLE VII – Всезагальна литовська енциклопедія 8. Вільнюс: Інститут науки та видавництва енциклопедій, 2005. Zinkevičius Zigmas 1988: Lietuvių kalbos istorija 3: Senųjų raštų kalba. Vilnius: Mokslas. 72 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Slaviškos šaknies žodžių vartojimo kitimai Jono Jaknavičiaus Ewangelie Polskie y Litewskie 1647, 1674, 1679, 1690 ir 1705 m. leid[u]ose Булыка Аляксандр Мікалаевіч 1980: Лексічныя запазычанні ў беларускай мове XIV–XVIII ст. Мінск: Навука і тэхніка. ГСБМ I–XXIII – Гістарычны слоўнік беларускай мовы 1–33. Мінск, 1982–2013. ИГРЯ – Горшкова К. В., Хабураев Г. А. 1981: Историческая грамматика русского языка. Москва: Высшая школа. Чекман В. Н. 1972: К проблеме литовско-белорусских лексических связей. – Baltistica 8(2), 147–156. ЕСУМ I–VI – Етимологічний словник української мови 1–4. Київ: Наукова думка, 1982–2012. МДСМ I–II – Матеріали до словника писемної та книжної української мови 1–2. Київ – Нью-Йорк: Національна академія наук України, 2002–2003. Макшев Владимир 2008: Язык литовского статута 1588 года. Kraków: Lexis. Темчинас Сергєос 2012: О времени и условиях становления русской мовы в качестве литературного языка. – Новае слова ў беларускай мове, 47–52. СДЯ I–III – Словарь древнерусского языка 1–3. Москва: Книга, 1989. СДЯ 11–14 I–IX – Словарь древнерусского языка (XI–XIV вв.) 1–9. Москва: 1988–2012. СРЯ 11–17 I–XXIX – Словарь русского языка XI–XVII вв. 1–29. Москва: Наука, 1975–2011. ССМ I–II – Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. 1–2. Київ: Наукова думка, 1977–1978. ЭСБМ I–XII – Этымалагічны слоўнік беларускай мовы 1–13. Мінск: 1978–2010. ЭСЯ I–XXVII – Этимологический словарь славянских языков 1–38. 1974–2012. Straipsniai / Articles 73 ANŽELIKA SMETONIENĖ Чергування слів слов’янського походження в Ewangelie Polskie y Litewskie Йонаса Якнавічюса у виданнях 1647, 1674, 1679, 1690 та 1705 років РЕЗЮМЕ Ewangelie Polskie y Litewskie (далі — JE) Йонаса Якнавічюса багаторазово перевидавали, починаючи з 1647 року. Перше видання JE, як зазначалося, датоване 1647 роком (JE), друге — 1674 роком (JEII), третє — 1679 роком (JEIII), четверте — 1690 роком (JEIV), а п’яте — 1705 роком (JEV). Це дуже важливо, адже той самий текст, виданий із різницею в кілька десятиліть, може відображати певні зміни в мові. Об’єктом статті є слова слов’янського походження у перших п’яти виданнях Ewangelie Polskie y Litewskie. Мета статті — з’ясувати, як протягом десятиліть змінювалося вживання запозичень і гібридів у JE: які запозичення чи гібриди в тій самій позиції замінювалися іншими запозиченнями та гібридами або питомими литовськими словами, і навпаки — які питомі литовські слова замінювалися запозиченнями та гібридами; а також визначити, чи існує зв’язок між походженням запозичень, змінами в польських оригінальних текстах та чергуванням запозичень і гібридів у перших п’яти виданнях Ewangelie Polskie y Litewskie. Для досягнення цієї мети литовськомовні тексти згаданих видань Ewangelie Polskie y Litewskie було зіставлено з польськими оригінальними текстами. Хоча кількість слів іншомовного походження в усіх виданнях JE майже однакова, частота їх уживання різниться. Крім того, у деяких випадках у пізніших виданнях питоме слово замінюється запозиченням; іноді, навпаки, окреме запозичення замінюється питомим словом або навіть іншим запозиченням. Усі випадки чергування слів у JE можна класифікувати так: 1. У пізніших виданнях JE слово іншомовного походження замінюється питомим словом; 2. У пізніших виданнях питоме слово замінюється словом іншомовного походження; 3. Одне запозичення замінюється іншим. Аналіз матеріалу JE дає змогу дійти висновку, що між походженням запозичення та його вживанням у пізніших виданнях JE (1674, 1679, 1690, 1705) зв’язку немає. Крім того, чергування деяких слів у перших п’яти виданнях JE не було зумовлене змінами в польських оригінальних текстах. Подано 11 квітня 2017 р. ANŽELIKA SMETONIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva [email protected] 74 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI