Senoji baltų leksikografija Hanzos pirklių tarnyboje. Rankraštinių žodynų paskirtis bei sudarymo laikas

IJA LEMEŠKIN Інститут литовської мови Напрями наукових досліджень: давня балтійська література й писемність, порівняльна фольклористика, лексикографія, історія балтистики. ДАВНЯ БАЛТІЙСЬКА ЛЕКСИКОГРАФІЯ НА СЛУЖБІ ГАНЗЕЙСЬКИХ КУПЦІВ. ПРИЗНАЧЕННЯ РУКОПИСНИХ СЛОВНИКІВ І ЧАС ЇХ УКЛАДАННЯ Давня балтійська лексикографія на службі ганзейських купців. Призначення рукописних словників і час їх укладання АНОТАЦІЯ У статті запропоновано новий погляд на найдавніші лексикографічні пам’ятки балтійських мов: Ельбінгський словник і так званий словничок Симона Ґрунау. Обидва рукописні джерела пов’язуються з утилітарною двомовною ганзейською лексикографічною традицією та докладно зіставляються з так званими «Руськими книгами», тобто копіями словників і розмовників нижньонімецько-російської мови, які з практичною метою вивчення мови та ведення торгівлі укладали молоді ганзейці sprakelere. Зроблено висновок, що німецько-прусські словники та розмовники стали актуальними, відповідно, були створені невдовзі після того, як Ельбінг отримав Любекське право, а до нового ринку прибули німецькі купці й колоністи. З Ельбінгом тісно пов’язані як Ельбінгський словник, так і словничок С. Ґрунау; вплив ганзейської лексикографії простежується також у «Польсько-ятвязькому словничку». Вертикальне прочитання словничка С. Ґрунау дає змогу реконструювати купецькі розмови, тобто досі не виявлений у текстах балтійськими мовами функціональний стиль — соціолект німецько-прусських купців середини — другої половини XIII століття. У XIII столітті не було відповідних передумов для формування лексикографії на основі литовської мови (через обмежену географію поширення Ганзи). КЛЮЧОВІ СЛОВА: ганзейська лексикографія, Ельбінгський словник, словничок Симона Ґрунау, розмовники, соціолект німецько-прусських купців. Straipsniai / Articles 9 ILJA LEMEŠKIN АНОТАЦІЯ У статті запропоновано новий підхід до найдавніших лексикографічних пам’яток балтійських мов: Ельбінзького словника та так званого словника Симона Ґрунау. Обидва рукописні джерела пов’язані з утилітарною двомовною лексикографічною традицією Ганзи та докладно зіставляються з так званими «російськими книгами», тобто транскрипціями нижньонімецько-російських словників і розмовників, укладених молодими ганзейцями, так званими sprachlehre, для практичного вивчення мов і ведення торгівлі. Зроблено висновок, що німецько-прусські словники й розмовники стали потрібними, тобто їх почали укладати, невдовзі після надання Ельбінгу Любекського права та прибуття німецьких купців і колоністів на новий ринок у пошуках прибутку. Ельбінзький словник і словник Ґрунау тісно пов’язані з Ельбінгом: вплив ганзейської лексикографії простежується також у польсько-ятвязькому словнику. Вертикальне прочитання словника Ґрунау дає змогу реконструювати торговельний розмовник, тобто функціональний стиль, який досі не представлений у балтійському корпусі, — німецько-прусський торговельний соціолект другої половини XIIIth століття. У XIIIth столітті не існувало відповідних передумов для формування лексикографії на основі литовської мови (через обмежену географію поширення ганзейських купців). КЛЮЧОВІ СЛОВА: ганзейська лексикографія, Ельбінзький словник, словник Ґрунау, розмовник, німецько-прусський торговельний соціолект. Порівняльний погляд на давні писемні джерела виявляє одну відмінність: середньовічними лексикографічними пам’ятками володіє лише частина балтів — пруси та «ятвяги»¹. Постає питання: чому вони не засвідчені серед інших балтів? Сліди Базеля й Криту (Dini 2014: 331–332, 553–558), імовірно, пов’язані з письменними прусами, які, переписуючи книги, залишали на берегах відповідні позначки про себе та обставини створення або побутування копій. Чи не могли ті самі освічені люди долучитися й до укладання словників? Щоб відповісти на ці запитання, необхідно визначити призначення лексикографічних пам’яток, тобто з’ясувати, які причини зумовили появу словників і кому, де та для чого вони були корисними. 1.1. Найдавніший і найбільший словник німецької та прусської мов — так званий Elbinger Vokabular (далі скорочено ЕЗ) — дійшов до наших часів як частина Codex Neumannianus, який до Другої світової війни зберігався в міській бібліотеці Ельбінга (шифр Q 84). Словник, четверта за порядком частина кодексу, був останнім; його та всю книгу завершував колофон, який стисло 1 Žodyno Pogańske gwary z Narew (Zinkevičius 1985) pašymą linktama kelti į „kryžiuočių laikus“. Jo jotvingiškumu abejojama (Schmid 1986; plačiau: Dini 2014: 304–307). Žodynė žvelgiama maišta kalba, kurioje pastebima jidiš kalbos įtaka, baltų-ugrofinų izoglosos (Chelimski 1985; Opel, Xelimxki 1987; Orėl 1986), rytų baltų bei prūsų kalbų leksinių išteklių kompiliacija. 10 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Стара балтійська лексикографія на службі ганзейських купців. Призначення рукописних словників і час їх укладання повідомляв про копіювання словника та його творця: Explicit per manus Petri Holc || wecher De mainburg (с. 185). Антропоніми переписувача та помилки копіювання, яких чимало в прусській частині словника, свідчать, що Петро Гольвешер із Майєнбурга2, імовірно, був німцем. Досі не має належного обґрунтування широко поширене твердження, що сам словник, тобто протограф, переписаний П. Гольвешером, уклав монах Тевтонського ордену. Питання про автора безпосередньо залежить від проблеми типу лексикографічної пам’ятки, тобто призначення словника, яка досі залишається нерозв’язаною. Без докладнішого розгляду цієї проблеми міркування про ченців чи осіб з іншим соціальним статусом є передчасними. Вважається, що рукописну книгу П. Гольвешер переписав наприкінці XIV або на початку XV століття. Для точнішого датування в майбутньому стане в пригоді водяний знак, перемальований Генріхом Нівьонером у 1912 році3, датування якого наразі є складним. Він має особливу ознаку — округле розширення нижньої частини морди бика (бичачих губ), що ускладнює віднесення до відомих нині точно датованих варіантів і типів водяних знаків. У частині колекції Ґергарда Піккарда «Ochsenkopf – Ohne Gesichtsmerkmale – Darüber Stange – Darüber Kreuz – Einkonriges Kreuz» є пара зображень, які лише приблизно і з певними застереженнями можна порівняти з водяним знаком, що був в Ельбінзькому кодексі. Вони (№ 56698–56700, 56695) датовані 1427, 1433, 1435 і 1464 роками. Дещо подібний водяний знак (із певною ознакою округлого розширення бичачих губ, але також з очима та зіркою між майже загнутими рогами), датований 1434 роком, фігурує у праці Миколи Лихачова — № 511 (пор. також водяний знак 1427 року № 541: Лихачев I 43, 46; III LXXVIII). З огляду на поступову еволюцію розглянутого типу водяного знака датування виготовлення паперу для Ельбінзького кодексу варто було б «омолодити». Схоже, кодекс міг бути створений у другій чверті XV століття або навіть у середині XV століття. 1.2. П. Гольвешер переписав збірник, у якому переважали документи правового характеру. Спочатку він скопіював надане Ельбінгу «Любекське право» — Lübisches 2 Інтерпретуючи лексему mäenburg, висувають цілком безпідставну й непотрібну кон’єктуру: Marienburg. 3 Опис Г. Нівьонера 1912 року доступний у базі даних Handschriftenensus: http://www.baw.de/forschung/dtm/HSA/Elbing_70033029000.html. Straipsniai / Articles 11 ILJA LEMEŠKIN Recht für Elbing (1–100 с.)4. Другим писар переписав прусське право – Preussisches Recht (100–120 с.)5. Далі – польський правник – Polnisches Recht (120–168 с.)6, і нарешті словник німецької та прусської мов (169–185 с.). Чітко помітне спрямування на юридичні питання було відзначене у XVI ст. Тоді чорнилом на титульному аркуші було вписано загальний заголовок Buch darin der Lübeschen Rechte beschriben [...], а також промовисту сентенцію Fiat justicia & pereat mundus («нехай здійсниться правосуддя, хай загине [хоч би й загинув] увесь світ»). Поєднання переписаних джерел дало першим дослідникам кодексу підстави вважати, що збірником цивільного права користувався високопоставлений урядовець ордену, резидент Ельблонга, — комтур, якому були підпорядковані ельблонзькі містяни та всі місцеві жителі, тобто пруси, німці й поляки з території цього комтурства. Такої думки дотримувалися Фердинанд Нойманс та Едвін Фолькман (Volckmann 1869: 4). Пізніше практичне юридичне призначення (für den praktischen rechtsgebrauch) розглядали Адальберт Безенбергер і Рейнхольд Траутманн (Bezenberger 1874: 1225; Trautman 1910: XXIV–XXV). У заявленому юридичному призначенні словника засумнівався Джеймс Маршанд (Marchand 1970: 112). Справді, гадана юридична функція погано узгоджується зі словником понять німецької та прусської мов. З одного боку, у ньому бракує «спеціалізованої», тобто юридичної лексики, з іншого — є чимало таких слів (і цілих розділів), які за значенням важко пов’язати з юридичними питаннями (лазні, хвилі, зорі тощо). Сучасне, тобто сформульоване крізь призму модерної доби, пояснення запропонував Вольфрам Ейлер: за функцією словник відповідає туристичним розмовникам (Euler 1988: 9). Як «короткий розмовник» (kurzer Sprachführer), що полегшував спілкування з прусами на різноманітні повсякденні теми, словник витлумачував і Фрідріх Беннінгговен: «Einem Deutschen die Möglichkeit zu geben, sich mit der preußischen Landesbevölkerung schnell über die Begriffe des täglichen Lebens zu verständigen» (Benninghoven 1990: 106). У 2003 р. Ральф Песлер опублікував ґрунтовне дослідження Deutschsprachige Sachliteratur im Preußenland bis 1500. Untersuchungen zu ihrer Überlieferung, у якому чимало 4 Перед основним текстом джерела подано докладний реєстр із червоним заголовком: «Das ist das lubichs recht und der sack» (с. 1). Початок реєстру на тій самій сторінці, с. 1, було позначено ініціалом: «Das erste ist von echtshaft I [...]». Наприкінці реєстру, на с. 11, стоїть: «Der von sinnen is Komer CXXIX–IX». Після реєстру, на с. 11–13, подано латинську передмову. Саме джерело починається на с. 13: «Von echschaft. Wo en man sinen son dir ine töchts gebet [...]»; закінчується на с. 100 словами: «[...] di en mogen Keyn gut weg gebin daz ist ste sie vnd das is man gewere sie amen». 5 Кольоровий заголовок і початок тексту: «Von wunden bewysunge. Capitulum 1. Eyn man der do gewunt wirt sal sine wunden bewisen dem Kemer [...]» (с. 100), а також кінець тексту: «[...] wer dy sune bricht der ist des geldes bestant» — с. 120. 6 На початку цього джерела, на с. 120–123, було подано низку передмов. 12 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Senoji baltų leksikografija Hanzos pirklių tarnyboje. Rankrašinių žodynų paskirtis bei sudaromo laikas значну увагу приділив Ельблонзькому кодексу. Спираючись на численні матеріали, що зберігаються в бібліотеках, архівах і музеях Центральної та Західної Європи, дослідник запропонував цікаві нові висновки. Заперечуючи заявлену правову природу кодексу, Р. Песлер виявляє інше призначення рукопису. На його думку, лексикографічна праця задовольняла освітні потреби: «Daher ist es unwahrscheinlich, dass ein Deutscher es mit sich führte, um sich mit dessen Hilfe mit einheimischen Prūsen verständigen zu können. Zielsprache ist nicht das Prūßische, sondern das Deutsche. Der Prūße lernt die deutsche Sprache und mit ihr lernt er das christlich geprägte Weltbild der Kolonialherren kennen. Letzteres erschließt sich dem Lernenden, also einem Schüler, aber erst durch erklärende Zusätze eines Lehrers. Die Function des Vokabulars ist somit im Umkreis des Sprachunterrichts zu suchen, also im Umkreis von Ausbildung und Schule» (Päsler 2003: 307). Свою думку науковець намагався обґрунтувати типологічним зіставленням з іншими відомими лексикографічними працями, створеними в Східній Пруссії (наприклад, із латинсько-німецьким словником XV ст., який він позначає скороченням Königsberg, SB: 91 — Päsler 2003: 213, 304, 306), а також докладним аналізом тематичних розділів, з яких складається словник. Їх він перелічує в окремій таблиці Wortgruppen des ‚Elbinger Vokabulars‘ (Päsler 2003: 305–306): Порядковий № | Перше слово групи | № словникової одиниці | Кількість у групі | Характеристика групи 1 | Got | 1–11 | 11 | Небо (небесне склепіння) 2 | Ior | 12–23 | 12 | Пори року та дні тижня 3 | Erde | 24–32 | 9 | чотири елементи 4 | Vier | 33–44 | 12 | чотири елементи 5 | Lyft | 45–58 | 14 | чотири елементи 6 | Wasser | 59–66 | 8 | чотири елементи 7 | Mensch | 67–168 | 102 | людина від голови до п’ят 8 | Vater | 169–192 | 24 | назви родинних зв’язків 9 | Hüs | 193–235 | 43 | будинок і 10 | Ackerman | 236–293 | 58 | подвір’я 11 | Wayn | 294–315 | 22 | віз 12 | Möle | 316–328 | 9 | млин 13 | Becker | 329–346 | 18 | пекар 14 | Garbner | 347–381 | 35 | кухар 15 | Krecem | 382–403 | 22 | корчма 16 | Here | 404–428 | 25 | станове становище світських вільних людей; військова справа 17 | Ros | 429–439 | 11 | коні 18 | Seteler | 440–453 | 14 | сідлярське ремесло 19 | Weber | 454–472 | 19 | ткацьке ремесло 20 | Schreder | 473–495 | 23 | кравецьке ремесло Straipsniai / Articles 13 ILJA LEMEŠKIN Порядковий № Перше слово групи № словникової одиниці Кількість у групі Характеристика групи 21 Schuwert 496–512 17 Шевське ремесло 22 Smyt 513–549 37 Ковальське ремесло 23 Beder 550–559 10 Банщицтво 24 Vysch 560–585 26 Риби 25 Walt 586–646 61 Ліс 26 Tyer 647–670 24 Тварини 27 Варє 671–686 16 Худоба 28 Молоко 687–695 9 Молоко та молочні продукти 29 Мисливець 696–705 10 Полювання 30 Птах 706–773 68 Назви птахів 31 Змія 774–791 18 Змії, черви та комахи 32 Світ 792–802 11 «Світ, у якому ми живемо» Дослідник схильний убачати певну закономірність у поданні тематичних груп — тонку «схему» (einzelnen Gruppen einen bestimmten Schema folgen): «Предметні групи дають уявлення про космос у його небесному, часовому та земному поділі, тобто грубий начерк картини світу німецьких християнських переселенців, основна увага яких зосереджена на позначеннях безпосереднього життєвого світу (групи 7–31); групи 1–6 пропонують космологічну надбудову, доповнену групою 32, у якій поняттями Werd, Lant, Kristenheit, Heidenschaft, Stat und Dorf подано узагальнювальні назви форм спільного життя у порядку спадання. З них Lant, Stat і Dorf легко пов’язати з правом, адже вони мають устрій і юридично визначені. Так само поняття Kristenheit і Heidenschaft мають юридично-каноністичну конотацію — особливо у Пруссії. А група 16 за допомогою слів König, Ritter, Leman (Lehensman), Vrier, Gebur демонструє соціальну ієрархію, яка безперечно має юридичне значення» (Päsler 2003: 237). Щодо функцій словника, пов’язаних зі «шкільною сферою», дослідник стверджує, що такий лексикографічний твір загального, тобто неспеціалізованого (не суто юридичного), характеру міг виникнути в Гайльсберзі або Фрауенбурзі. За його словами, у єпископській резиденції в Гайльсберзі школа діяла вже із середини XIV ст., а каноніки кафедрального собору у Фрауенбурзі (Ecclesia Warmiensis) мали утримувати й виховувати у власних домівках по одному юному прусу⁷. Р. Песлер також зауважує, що такий 7 Tyrėjas Päsleris (2003: 237) cituoja Klausą Neitmanną: „Auch jeder der sechzehn Domherren des ermländischen Domkapitels zu Frauenburg hatte einen jungen preußischen Zunge in seinem Hause zu unterhalten und ihn für die spätere Seelsorge unter seinem Volke zu erziehen. Den Unterricht erhielten die Jungen an der dortigen Kathedralschule. Einige Stamprußen sind im 14. 14 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Senoji baltų leksikografija Hanzos pirklių tarnyboje. Rankraščių žodynų paskirtis bei sudaromo laikas словник міг бути потрібний і в Марієнбурзі, де, за його словами, також вивчали прусську мову. Щодо місця укладання Ельбінгського кодексу дослідник вагається. П. Гольцвечер міг виконати свою роботу в Ельбінгу — für den Elbinger Deutschordenskontent. З іншого боку, автор не відкидає можливості, що компіляцію «прусських» джерел і їхнє своєрідне архівування здійснили в Марієнбурзі: «Die Handschrift würde sich dann in die Bestrebungen zur Verwaltungsreform einordnen lassen und als eine Art „Belegexemplar“ verschiedener Texte in der Marienburg „gelagert“ worden sein; nach Elbing wäre die Handschrift womöglich nach Aufgabe der Marienburg gekommen» (Päsel 2003: 237). У будь-якому разі дослідник, згідно з давньою традицією, твердо пов’язує укладання кодексу з адміністративними цілями Тевтонського ордену: «In beiden Fällen jedoch wäre die Handschrift für Verwaltungszwecke des Deutschen Ordens hergestellt worden» (Päsel 2003: 237). 1.3. Цей широко поширений висновок видається надто категоричним і обмежувальним. Чи справді функціонування збірника можна пояснити лише офіційним адмініструванням Тевтонського ордену? Чи справді у складі протографа teisnų niekap не можна поєднати із словником? Нам видається, що така можливість існує. Слід мати на увазі, що всі три збірники прав, включені до Ельбінгського кодексу, докладно регламентували економічні відносини, приділяючи особливу увагу питанням торгівлі. По суті, це торговельні кодекси, які з часом — особливо «Любекське право» — забезпечили динамічне збагачення та розвиток міст Балтійського регіону. Отже, кодекси, адресовані різним адміністративним одиницям (Помезанії, Ельбінгу, території, що підпорядковувалася «Польському праву»), були потрібні не лише комтурам, прокураторів та іншим «адміністраторам», а й купцям, які представляли могутній Ганзейський союз. Крім того, навряд чи вони могли успішно займатися своєю діяльністю без цих джерел. Однак для ведення торговельних справ купцям були потрібні й інші письмові джерела, зокрема допоміжні лінгвістичні засоби, які полегшували комунікацію, відповідно, переговори зі шляхтичами, ремісниками, селянами, заможними людьми, супровідниками та іншими учасниками, які мало або зовсім не володіли місцевими мовами. Важливо наголосити, що це не суто теоретична можливість. У Ганзейському регіоні засвідчено лексикографічні праці, укладені з торговельною метою. Цікавий і найближчий до таких лінгвістичних джерел корпус становлять так звані «Руські книги» (Ein Russisch Buch; Ein Rusck Boeck; acc. sg. русько книго – rusche boek). Російсько-німецькі словнички й розмовники, які колись у Новгородській факторії були укладені «ганзейською нижньонімецькою мовою» (щодо понять Hansprache або Lübecker Ausgleichsprache див. Sanders 1982; Peters 1973), є і в XV столітті у своїй успішній кар’єрі досягли єпископських кафедр Самланду та Помезанії» (див. Neitmann 1996: 64). Straipsniai / Articles 15 ILJA LEMEŠKIN важливі для розгляду відповідної «Пруської книги», тобто Ельбінгського словника, оскільки з погляду жанру пояснюють походження цієї лексикографічної праці, її структуру та призначення (тобто типологічний зв’язок). До цікавих для нас «Руських книг» ми ще повернемося, а спочатку з’ясуємо, з якого джерела виводили й досі виводять походження Ельбінгського словника. 1.4. Ельбінгський німецько-пруський словник традиційно пов’язують із поширеним у середньовіччі німецько-латинським словничком (Mažiulis 196: 28), однак такі мовні зв’язки словників у Пруссії та деінде взагалі не засвідчені. Відомі копії латинсько-німецьких словників (Päler 2003: 213), але їхнє призначення було зовсім іншим. Ними користувалися, вивчаючи латинську лексику. Так учні успішно входили крізь «відчинені двері до мов і всіх наук» (J. A. Comenius: Janua linguarum reserata sive Seminarium linguarum et scientiarum omnium = Dwēre Jazyků otevřené To aeft Kratký a snadný způsob kterého li Gazyką /ßpolu y s začátky wssech wměni swobodných / pochopeńi). Натомість словники з протилежним напрямом (з німецької на латину) у розглядуваний період не мали практичного сенсу (через відсутність користувачів); тому їхнє гіпотетичне існування, про яке свого часу міркував Вальтер Зіземер (Ziesemer 1920: 139–140), викликає значні сумніви. Теоретично можна розглянути альтернативну модель: укладач німецько-пруського словника вилучив із шкільного словника леми латинського реєстру, а натомість використав їхні німецькі відповідники: Зазначеної схеми взаємозв’язків між словниками дотримується Роландо Феррі, який першим серед дослідників спробував текстологічно обґрунтувати проголошений зв’язок (Ferri 2018). Він докладно зіставляє Ельбінгський словник із латинсько-німецьким словником кінця XIV ст. під назвою Liber ordinis rerum, який підготував до друку й видав 1983 року в Тюбінгені Петер Шмітт. Італійський науковець убачає «значну близькість» (significant closeness) між тематичними розділами та ключовими словами, що стають ідентифікаторами окремих тематичних полів (Ferri 2018: 129–130). Зіставлення дало йому такий результат: Liber ordinis rerum Ельбінгський словник 1. Про Бога і святих 1. (1) Got Deywis 2. Про світ, небо і зорі 2. (12) Jor Metan 3. Про час (рік jar) 3. (24) Ede Same 4. Про вогонь (=EV4) 4. (33) Vēre Pano 5. Про повітря (=EV5) 5. (45) Luft Wins 16 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Стара балтійська лексикографія на службі ганзейських купців. Призначення та час укладання рукописних словників Книга розташування речей Ельбінгський словник 6. Про води (=EV6) 6. (59) Вода Wundan 7. Про землю (=EV3) Про гори (=EV26) 7. (67) Людина Smonenai(n)s 8. Про розрізнення та місця лісів 8. (169) Батько Towis 9. Про дороги між землями. Про будівлі (=EV9) 9. (193) Будинок Buttan 10. Про спорідненість людини 10. (236) Орач Artos 11. Про службовців (=EV16) 11. (294) Віз Wayn Abasus 12. Про тих, хто забезпечує прожиток (селянин-орач, мисливець) 12. (316) Мельник Malunis 13. Про тих, хто готує хліб (млинар mol, пекар beker) (=EV 12, EV E13) 13. (329) Пекар Becker Pecore 14. Про приготування їжі (кухар koch) 14. (347) Garbreter Aubigo 15. Про різні види харчових продуктів (молоко milch) 15. (382) Корчмар Karczemo (384 malcz Piwaltan) 16. Про різні види напоїв (пивовар melcer, солод malcz) 16. (404) Herr Rikıs 17. Про ремісників, що виготовляють одяг (ткач weber) 17. (429) Швець Rusis 18. Про тих, хто шиє одяг (кравець schrader) 18. (440) Seteler Сідляр 19. Про тих, хто обробляє шкіру (швець schowrt) 19. (454) Ткач Tuckoris 20. Про ремісників, що працюють у будівництві 20. (473) Schroter Scrutele 21. Про знаряддя, необхідні для торговельних операцій (=EV 11, 17, 18) (sellator satlär) 21. (496) Schuwert Schuwikis 22. Про банщиків (balneator, bader) 22. (513) Snẏt Wris 23. Про домашніх тварин та їхні породи (=EV26) 23. (550) Beder Stubonikis 24. Про неїстівні домашні продукти (=EV17) 24. (560) Vysch Suckis 25. Про диких звірів (=EV26) 25. (586) Walt Medan 26. Про види птахів (=EV30) 26. (647) Tyer Alue 27. Про риб (=EV24) 27. (671) Varre Lonix 28. Про отруйних червів (=EV31) 28. (687) Молоко Dadan 29. Про частини тварин (=EV7) 29. (696) Мисливець Medis 30. (706) Птах Pepelis 31. (774) Змія Angis 32. (792) Слово Swetan Straipsniai / Articles 17 ILJA LEMEŠKIN Таблиця, що демонструє подібність змісту й структури, має свою специфіку, яку дослідник не цілком коректно підкреслює. Автор визнає, що Liber ordinis rerum є значно стабільнішим лексикографічним твором. У публікації П. Шміта він складається аж із 250 розділів, що важко співвіднести з тематичними блоками Ельбінгського словника, яких лише 32 (Ferri 2018: 127–128). Наведені ліворуч уривки латинських назв і послідовна нумерація розділів, які візуально можуть створювати враження значно тіснішого зв’язку між зіставлюваними пам’ятками, є умовністю: «Я об’єднав різні підрозділи LOR [Liber ordinis rerum – I. L.] під одним заголовком у випадках, коли різні розділи явно становили розширення попереднього, загальнішого розділу, як-от e.g. De artificibus pro vestitu, De diversis metiebus pannorum, De preparatibus vestium et vestibus, De partibus vestimentorum, De ornamentis, De pannis ad ornatum spectantibus, які я об’єднав лише під однією назвою — de artificibus pro vestitu; це означає, що проставлені мною біля кожного «розділу» номери не позначають порядок відповідного розділу в рукописах LOR, а призначені лише для полегшення зіставлення з EV [Elbing Vocabulary – I. L.], який, на мою думку, є значущим у багатьох аспектах. Крім того, Liber містить кілька граматичних розділів, які й доводять загальну кількість до 250 у виданні Шмітта. Я додав (жирним шрифтом) у лівій колонці після назви кожного розділу деякі латинсько-німецькі статті, яким відповідають статті в правій колонці» (Ferri 2018: 127–128). Зрештою, Р. Феррі доходить обережних висновків, пояснюючи помічені паралелі у структурі та змісті безперервністю давньої й спільної (універсальної) лексикографічної традиції: «EV точно відтворює послідовність розділів, наявну в LOR, успадковану, своєю чергою, від структури всіх таких переліків і більшості інших тематично класифікованих глосаріїв від античності й далі. Спочатку йдуть слова на позначення «Бога» (у давніх глосаріях — різних божеств класичної міфології), неба, погоди та чотирьох стихій. Далі — людський світ: анатомія людини, спорідненість, зв’язки та інші відносини, що описують соціальні взаємини. Наступна група містить іменники на позначення людської діяльності: спершу сільське господарство, потім виробництво (ткацтво, шевство, обробка текстилю). Останній розділ присвячено тваринам і рослинам. Середньовічні укладачі глосаріїв та енциклопедій успадкували цю заздалегідь визначену структуру від античності: двомовні греко-латинські глосарії завжди дотримуються такого макроструктурного взірця: боги й небеса, людське тіло й природа людини, людська діяльність, зокрема виробництво їжі та напоїв, сільське господарство, тварини, рослини» (Ferri 2018: 130–131). Про потенційний прямий зв’язок між Liber ordinis rerum та Ельбінгським словником дослідник говорить дуже обережно: «EV наслідує один із таких уже наявних шаблонів, близький до того, який ми бачимо в LOR; я обрав його як основу для зіставлення, оскільки за мовою (нижньонімецькою), географічним поширенням і датою може 18 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Senoji baltų leksikografija Hanzos pirklių tarnyboje. Rankraščių žodynų paskirtis bei sudaromo laikas були близькими до того, що автори EV використовували як модель для збирання та реєстрації прусських даних» (Ferri 2018: 127). З такою обережністю (may have been close) варто погодитися, оскільки між латинсько-німецькими та німецько-прусськими словниками можна простежити принаймні одну проміжну ланку, а саме — німецький або німецько-мовний словник торговельного призначення, представниками якого є вже згадані російсько-німецькі лексикографічні праці. Взаємозв’язок словників можна зобразити такою послідовністю: Римські цифри позначають функціональні зсуви між лексикографічними джерелами: від герменевтики й освіти до прагматичного застосування лексикографії, що забезпечує прибуток. Цей процес супроводжується неминучими структурними змінами. Саме через двопланову мовну структуру привабливу гіпотезу R. Pälsler про освітнє призначення Ельбінзького словника та шкільну сферу його використання слід оцінювати критично. Якби укладач справді керувався цілями навчання тривіуму, він обрав би латинсько-німецьке лексикографічне джерело й у жодному разі не відмовився б від латинського реєстру. Тоді ми мали б звичайний тримовний словник: латинсько-німецько-прусський. Саме так — шляхом «нарощування» наявних дво- чи тримовних словників — зазвичай і формувалася в середньовіччі та в добу Відродження лексикографія національними мовами. Важко уявити автора, який відкинув би латинську частину, — наприклад, Константина Сирвида, — що замість Dictionarium trium linguarum видавав би скорочений, тобто польсько-литовський, словник (пор.: 1489 р. Trialog Vīdenský; XVI ст. Vokabülär hebrejsko-německo-latinsko-český; Dictionarius trium linguarum. latine. teutonie: Boemice [...] 1513; Dictionarius Trium Linguarum Latine Teutonice et Polonice [...] 1528; Dictionarius Latine, Germanice, Polonice et Ungarice 1531 тощо). Регіональне двомов’я свідчить, що укладач / Straipsniai / Articles 19 ILJA LEMEŠKIN користувач був не академіком, а практиком. Звісно, залишається можливість, що Ельбінзький словник не був першим словником такого типу, тобто його було створено за зразком давнішого словника німецьких мов, наприклад німецько-російського. 1.5.1. Серед найдавніших відомих російсько-німецьких словників нашу увагу привертають три твори, появу яких у XIII–XIV ст. зумовила діяльність ганзейських купців: a) Лексикографічне джерело Einn Russich Buch — розмовник російської та верхньонімецької мов зі словником (1r–113r ff.; словник займає 68r–89r ff.) — нині зберігається у складі більшого кодексу (усього 147 f.) у бібліотеці Ягеллонського університету в Кракові. До Другої світової війни кодекс із тією самою сигнатурою Ms. slav. fol. 18 зберігався в Берліні (Staatsbibliothek zu Berlin – Preußischer Kulturbesitz). Аналіз водяних знаків свідчить, що рукописну пам’ятку востаннє переписували в 1581–1591 рр. (Falowski 1992: 4). Однак титульна сторінка розкриває час і обставини, коли й чому було зроблено два попередні списки: Книгою руською мене названо, у німецькій землі зовсім невідомою. Хай Бог, що написав мене, радісно живе й помре. Амінь. Допоможи, Боже, з тим, що починаю, щасливого кінця досягну. Тому, хто це написав, нехай Бог з Божої волі дарує життя тут, на цій землі, а його душі — частку в Бога. Томас Шроуе названий так, щоб він був знаний Богові. Amen, Anno Domini *146* Томаса Шроуе достовірно ототожнюють із тартуським бургомістром, який у 1494 р. у складі ганзейського посольства відвідав Москву, а повернувшись із подорожі, подав короткий звіт про невдалі переговори з Іваном III (Alexeev 1951: 109–110). У Москві насамперед вирішувалося «мовне» питання, адже царська влада раніше затримала ганзейського перекладача. Затримання перекладача принаймні частково мало зумовити збирання рукописного словника та розмовників, оскільки 20 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Стара балтійська лексикографія на службі ганзейських купців. Призначення рукописних словників та час їх укладання потрібно було спілкуватися з московитами. До того Einn Russisch Buch міг зберігатися у «Німецькому дворі», який діяв у Новгороді з 1192 р. Складений раніше й постійно доповнюваний «практичний підручник» був потрібен молодим купцям-початківцям (у деякі роки їхня кількість на факторії сягала 150–200 осіб!), які за його допомогою набували мовних компетенцій, корисних для торгівлі. У 1494 р., коли Іван III ліквідував ганзейську факторію, це джерело разом з іншими німецькими новгородськими рукописами природно змінило місце зберігання. Отже, Т. Schroue міг привезти словник із собою, переписати його або доручити переписати підлеглому. Це мало статися ще наприкінці XV ст., оскільки в Тарту, обіймаючи посаду бургомістра цього міста, він помер у 1498–1501 рр. Зазначений на титульному аркуші 1546 рік, своєю чергою, свідчить про існування ще одного проміжного списку, який використали під час друкування книги (Akeceev 1951: 108). Про це свідчить звернення до читача, тобто початковий чотиривірш, форма й зміст якого характерні для видань XVI ст. На чотиривірш у словнику, ймовірно, вплинуло звернення до читача, створене C. Schnausom і вперше надруковане не пізніше 1546 р. (докладніше про це: Lemeškin 2017). Отже, популярне мовне джерело, яке в середині XVI ст. ледь не було видане, за одне століття переписали щонайменше тричі. «Руську книгу», безперечно, актуалізували й раніше. Оригінал словника XII–XIV ст. мав бути приблизно такої самої структури, тобто подібно поділений на тематичні розділи (у Einn Russisch Buch їх 43), але самі розділи мали містити значно менше лексичних одиниць. З часом змінився й вигляд німецької частини словника. Gerldas Stone виявив у рукописі чимало спорадичних форм нижньонімецької мови (Stone 1990). Це підтверджує раніше висловлену гіпотезу (Jakobson, Schooneveld 1961; Gernentz, Korol, Rösler 1988: 39–40), що протограф словника був російсько-нижньонімецьким. Російський мовний матеріал, своєю чергою, однозначно вказує на Новгород і/або Псков, тобто на постійну сферу торговельних інтересів Ганзейського союзу. Джерело видав і ґрунтовно дослідив Adam Falowski (Falowski 1992, 1997). б) Російсько-нижньонімецький розмовник і словник, переписані та доповнені в Полоцьку 1607 р. Тонісом Фенне (Tonnies Fenne gheordt dit boek. || Anno 1607 den 1 septemb. || zu Pleschow geschreven – 1 p.). Тривалий час вважалося, що рукопис, який зберігається в Королівській бібліотеці Данії (сигн. Thott 1104 4), є оригінальним лексикографічним твором початку XVII ст. (словник займає с. 31–130), однак польські науковці встановили, що приблизно 80% мовного матеріалу збігається з лексичним матеріалом Einn Russisch Buch Т. Schroue (Бочек 3003: 215). Це означає, що обидва словники однакової структури походять зі спільного протографа (про тотожність структури текстів і словників див. також Jakobson, Schooneveld 1961: 5–31). Straipsniai / Articles 21 ILJA LEMEŠKIN Починаючи з 1961 р., джерела систематично видавали й досліджували Louis Leonor Hamerich, Romas Jakobson, Antonius Hendrikus van den Baars і Hans Joachim(as) Gernenzas (Jakobson, Schooneveld 1961; Hamerich, Jakobson 1970; Baar 1885; Gernenz 1986). Не так давно рукопис наново дешифрували (Hendriks, Schaeken 2008; Hendriks 2011)8 і внесли до бази даних TITUS9 Pepijn Hendrik і Jos Schaeken. У словнику знаходимо 54 тематичні розділи. в) Російсько-нижньонімецький розмовник і словник під назвою Ein Rusch Boeck.... Лексикографічна пам’ятка (обсягом 94 аркуші) зберігається в бібліотеці Ягеллонського університету; до Другої світової війни вона зберігалася в Берліні (Staatsbibliothek zu Berlin – Preußischer Kulturbesitz) під тією самою сигнатурою Ms. slav. quart. 14. Рукопис ґрунтовно дослідив A. Fałowski, який датував його серединою XVI ст. і визначив його походження з Пскова (Fałowski 1994, 1996). Словник складається з 35 тематичних одиниць. 1.5.2. Усі зазначені лексикографічні джерела, значно подібніші (за структурою й обсягом) до Ельбінзького словника, ніж до Liber ordinis rerum, пов’язані тісними текстологічними зв’язками, проте їхня природа залишається нез’ясованою. Один рукопис не можна безпосередньо вивести з іншого, і навпаки. Наявні списки досить давні (один є редакцією кінця XV ст., інший відображає ситуацію середини XVI ст., третій — початку XVII ст.), а порядок подання тематичних блоків у них суттєво різниться. Нижче без спеціального добору й упорядкування послідовно наведемо всі засвідчені в рукописах назви розділів: Einn Russisch Buch (редакція словника 1546 р.) Ein Rusch Boeck... (середина XVI ст.) Tönies Fenne (1607 р., Псков) Про Бога та небесні речі Про Бога та небесні речі Про чотири стихії Про пори року Про німецькі звичаї Про вітер і місяць Про духовний стан Про світську владу Назви місяців і днів Про світський стан Про пори року та тепло, а також про часи Про чотири пори року Про друзів і дари Про різні види води Про духовний стан і управління Про чоловічі особи Про чотири стихії Про світський стан і правління Про ремесла Про 12 місяців. Про чотири пори року Про спорідненість і споріднені відносини Про міста Про все життя і буття людини Про осіб і зовнішність людей 8 https://opacess.leidenuniv.nl/handle/1887/17831. 9 http://titus.uni-frankfurt.de/texte/etcs/slav/russ/fenne/fenne.htm. 22 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Стара балтійська лексикографія на службі ганзейських купців. Призначення та час укладання рукописних словників Einn Russisch Buch (редакція словника 1546 р.) Ein Rusch Bec... (середина XVI ст.) Tönies Fenne (1607 р., Псков) Vom Steden Vnnd Landschafften Van Krüges Lüden Van geschiden luden guder artt Vom Gewete Тут хочу поговорити про батька й матір, сестру й брата та родичів Van vngeschikten luden boß artt Про міри ваги та лікті Про різні назви людей Van menschen namen Про рибальство Про різні заняття й ремесла майстрів Про землі та міста Про птахів Про скарги й листи Про народи й людей Про деревину Про буки Про різні ремесла Про зерно Про одяг Про війни й різні справи Про худобу Про міста, замки, землі та села Про різні іграшки Про коней Про голки й друкарські верстати та необхідне приладдя Про міри та ваги Про диких тварин або дикі звірі Про будинок та домашнє господарство Ширина та лак Про харчі Про різні види деревини, чагарники та інші назви Про землю Про напої Про диких тварин та інших звірів і коней Про води Про море та кораблі Про перевезення коней Про чагарники та деревину Про хатнє начиння та його оздоблення Про різні види риби у воді Про плоди землі Про ведення господарства та його обладнання Про різних птахів і небесні світила Про різні овочі Про залізні вироби Про золото, срібло, залізо, мідь Про різних диких і свійських птахів Про шиття Про відмінності в грошах Про різні спеції Про молотьбу Про різні ягоди та плоди землі Про різні види риб і білок Про перукарську справу Писарі, люди та хвороби Про диких тварин Про людські члени Про кораблі Про свійських тварин Про чоловічі імена Про коштовне каміння Про коней Про ліжка та їхнє приладдя Про різні вина та пиво Про кінське спорядження Про одяг Про вільхове вугілля Про різні товари Straipsniai / Articles 23 ILJA LEMEŠKIN Einn Russich Buch (редакція словника 1546 р.) Ein Rusch Boeck... (середина XVI ст.) Tönies Fenne (1607 р., Псков) Vonn Runstunnen zu Pferden Van Seiden Gezeüg Van allerley flesch Vonn Krige Vnd Einer Zubehorunge Van wandt lacken Van allerley gedrenke Vonn Tanten Singen Vnd Springen Van Allerleÿ verenn Van menschen ledtmaten Vonn Rauch Wahr als Hiernach Volft Van moten vnnde Lasten vnd gewichten vnd Allerlei kaufmanes war Van bekleide Vonn allerleÿ waren als hernach volfft Про корабельні товари Про всілякі прянощі Про домашнє начиння Про коштовне каміння Про вогонь Про золото та золоті вироби Про ремісниче знаряддя Про російську монету Про кораблі Про шовкові тканини Про різноманітне хутро Про різноманітні барвники Про різні види шкіри та шкур Про різноманітні тканини Про різні німецькі товари Про сіль та оселедці Про віск і жир Про льон і коноплі Про дорогоцінне каміння Про золото й срібло Про руську монету Про трави й прянощі Про шовкові тканини Про лляні тканини Про різні хутра Про різні сукна Відмінності між розглянутими пам’ятками свідчать про те, що в XIV–XV ст. мало існувати більше подібних списків, які вже тоді з текстологічного погляду утворювали заплутану мережу. Це свідчить про великий попит і поширення «Руських книг». Точне співвідношення між трьома списками, які ще збереглися, навряд чи вдасться встановити (хіба що на підставі порівняльного аналізу Ельбінзького словника). Реконструкцію спільного протографа ускладнює те, що заголовки розділів із тими самими термінами відрізняються. Нижче наведемо назви розділів одну поруч з одною, не зважаючи на місце їх подання у складі словників: Einn Russich Buch (редакція словника 1546 р.) Ein Rusch Boeck... (середина XVI ст.) Tönies Fenne (1607 р., Псков) Про Бога й небесні речі Про Бога й небесні речі 24 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Стара балтійська лексикографія на службі ганзейських купців. Призначення та час укладання рукописних словників Einn Russisch Buch (редакція словника 1546 р.) Ein Rusch Boec... (середина XVI ст.) Tönies Fenne (1607 р., Псков) Про пори року Про пори року та дні, погоду, а також вуни Про чотири пори року Про духовний стан Про духовне життя Про духовний стан і правління Про світський стан Про світських вищих людей Про світський стан і правління Про друзів і товаришів Тут я хочу писати про батька й матір, сестру й брата та родичів Про дружбу та спорідненість Чотири стихії. Про різні води Про чотири стихії: про товари, про вітер і місяць, про землю, про вогонь Про людські особи Про людей та зовнішність людей; про людей доброго характеру; про непутящих людей злого характеру Про ремесла Про різних мавп і майстрів Про різні ремесла Про міста, місцевості та краї Про міста й замки, землі та села Про країни та міста Про вагу, міри та лікті Про міри сипких тіл, вантажі й ваги та різні купецькі товари Про міри та ваги Про рибальство Про різні рибні страви у воді Про риб та інші види Про птахів Про різних птахів під небом Про всіляких птахів, білих і приручених Про деревину Про різну деревину, кущі та інші дерева Про кущі та деревину Про худобу, про дичину або диких тварин Про диких звірів, іншу худобу та птахів Про диких тварин, про свійських тварин Про коней Про масті коней Про коней Про напої, про віталієн Про їжу, питво та необхідні речі Про різні напої; про різну поживу Про море та кораблі Про кораблі Про кораблі Straipsniai / Articles 25 ILJA LEMEŠKIN Einn Russisch Buch (редакція словника 1546 р.) Ein Rusch Boec... (середина XVI ст.) Tönies Fenne (1607 р., П. Шковас) Про хатнє начиння та його приладдя; про ведення домашнього господарства та його приладдя Про дім і домашнє господарство Про хатнє начиння; про ремісничі знаряддя Про письмо Про листи й послання; про книжки Про письмове приладдя Про частини людського тіла Про людину, все тіло та її єство Про частини тіла людини Про людські імена Про різні назви людей Про людські імена Про одяг Про одяг Про одяг Про війну та її спорядження Про воєнних людей Про війну та військові справи Про золото та золоті вироби Про золото, срібло, залізо, мідь Про золото та срібло Про різноманітні трави Про їстівні трави Про трави та прянощі Про дорогоцінне каміння Про дорогоцінне каміння Про дорогоцінне каміння Про шовкові тканини Про шовкові тканини Про різні кольори Про тканини різних видів Про різні кольори Про різні види тканин Про настінні покривала Про різні види тканин Про російську монету Про грошові одиниці Про російську монету Про 12 місяців. Про чотири пори року Назви місяців і днів Про кінське спорядження Про кінське спорядження Про різні види ягід і овочів Про плоди землі, про різні овочі Про залізні вироби Про різні види посуду Про танці, співи та стрибки Про різні види ігор З тридцяти двох тематичних розділів Ельбінгського словника лише вісім не знаходять номінальних відповідників: «Господарство і земельні роботи» (в Ельбінгському словнику він 10-й), «Колеса і сани» (11-й), «Млин» (13-й), «Шевство» (21-й), «Лазня» (23-й), «Молоко, молочні продукти» (28-й), «Полювання» (29-й) і «orbis mundi» (32-й). Двадцять три розділи Ельбінгського словника мають надійні відповідники щонайменше у двох списках «Руських книг». Для одного тематичного розділу відповідник можна підібрати лише в одному з них: «Рептилії та комахи» Ельбінгського словника — «Van allerley gewrme» у списку Т. Фенне. Можливо, цей доповнений розділ у списку Т. Фенне походить із протографа російсько-німецького словника (близького до Ельбінгського 26 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Senoji baltų leksikografija Hanzos pirklių tarnyboje. Rankrašinių žodynų paskirtis bei sudaromo laikas словника), однак інші унікальні розділи можуть мати вторинний, інноваційний характер. Зокрема, це: Enn Russisch Buch (редакція словника 1546 року) Ein Rusch Boeck... (середина XVI ст.) Tönies Fenne (1607 р., Псков) Vonn Korn Vonn Nehewerg Vonn Dresenn Vonn Beten Vnd Ihre Zubehorunge Vonn Ruch Wahr als Hiernach Volfft Vonn allerley wahren als hernach volfft Scherbens Leüfften vnd Kranckheiten Van Allerley wüne vnd Bier Van Seüden Gezeüg Van nationen der lude Bredt vndt lank Van allerley flesch Van allerley peterien Van allerley leder vnd huden Van solte vnd herige Van wasze vnd tallige Van flasze vnd hemp Van linen wande 1.5.3. Варіативність заголовків груп дає підстави припускати, що протограф російсько-німецьких словників не мав назв розділів, тобто в цьому відношенні він був подібний до Ельбінгського словника, у якому основне слово, що позначало тематичний блок, вирізнялося кольором. Частково це пояснює появу деяких «надлишкових» тематичних блоків. Текст, упорядкований за основними (тематичними) словами, створював простір для виокремлення певного лексичного пласта та його «перепрофілювання» в окрему семантичну сферу. Достатньо було додатково розфарбувати ініціал, щоб розширити такий розділ. Цей процес можна проілюструвати на матеріалі Ельбінгського словника. Наприклад, розгляньмо послідовно розташовані тематичні розділи: «Людське тіло, здоров’я» (ЕЗ 67–168), «Сім’я, родичі» (ЕЗ 169–192), «Дім, господарські будівлі» (ЕЗ 193–235). Основу розділу «Сім’я, родичі» становлять поняття спорідненості, проте завершують його кілька слів із соціальним відтінком та відтінком, пов’язаним із трудовими функціями (ЕЗ 190–192): Зазначені лексеми утворюють семантичний перехід від одного тематичного поля до іншого, оскільки перед розділом «Дім, господарські будівлі» повідомляють про домашній персонал, пов’язаний із сім’єю або такий, що оточує сім’ю. У цій позиції словника (словники понять слід читати також вертикально, адже під час укладання слова накопичувалися на основі семантичних асоціацій) слова Waklis, Geweinis, Merg мають означати «слуга, наймит» (як Straipsniai / Articles 27 ILJA LEMEŠKIN woikello «knecht — слуга (наймит)» GrG 79 — PŽE IV 213), «працівник, наймит» і, відповідно, «дівчина, служниця». Отже, у розглянутому місці словник приховував певний потенціал для появи нового тематичного блоку. В Ельбінзькому словнику цей потенціал залишився невикористаним, оскільки й сам застиглий і нерозвинений словник (через те, що мова вийшла з ужитку ще до її зміни) перетворився на глухий кут лексикографічної традиції. Російсько-німецькі словники, що розвинулися з пам’яток такої самої або подібної структури, навпаки, протягом багатьох століть залишалися актуальними, тобто вдосконалювалися й розширювалися (навіть у XVII ст.). Згаданий потенціал у них помітили й належно використали, тому після розділу про родинні зв’язки «Von freund vnd Geschefften» закономірно йдуть «Von Mannes Personen» і «Von Handwercken» (редакція Т. Schroue Одна російська книга). Ту саму послідовність розділів, але з іншими назвами, подано в анонімному одна російська книжка... (Тут я хочу вигукнути: батько й мати, сестра й брат, родинні зв’язки [...] усілякі посади та майстри) XVI ст. та в копії Т. Fenne (Про родинні зв’язки й близьких [...] Про всілякі ремесла). Вторинна тематична ланка «Про заняття, трудові обов’язки», що додатково розвинулася на периферії розділів «Сім’я, родичі» та «Дім, господарські будівлі», могла зумовити також залучення інших семантично близьких тематичних полів, які з міркувань композиції подано препозиційно, тобто перед оглядом родинних зв’язків: «Von dem Geistlichen Standt», «Vom weltlichen Stande» (редакція Т. Schroue Одна російська книга); «Van Geistüchen wesen», «Van weldtlicker Oberü-gheütt» (Одна російська книжка... XVI ст.); «Van geistlichen stand vnd regiment», «Van weltlichen stande vnd regiment» (Т. Fenne). Складається враження, що програма «Російських книг» за своїм обсягом, охопленням і структурою була подібна до Ельбінзького словника. Порівняння лексикографічних праць подекуди виявляє тісніший зв’язок між Ельбінзьким словником і однією російською книжкою... середини XVI ст. (це помітно, наприклад, у загальній кількості тематичних блоків і послідовності їх подання на початку рукописів: «Van Gott vnd hemmelschen dingen – ЕЗ 1; „Van Geistüchen wesen“; „Van weldtlicker Oberügh eütt“; „Van tiden des Jars vnd den werne Auch tunden“ – ЕЗ 2; „Van Allerlei Watter“, „De quatuor Elementis“ – ЕЗ 3–6; „De 12 Mensibus. De quatuor Tempora auiji“; „Van müinschen dat ganze lijf vnd sin wesen“ – ЕЗ 7; „Van Krüges Lüden“ – ЕЗ 16; „Hier wil Ic schrieen van Vader vnd moder Süter vnd Broder vnd Frundschap“ ЕЗ 8 тощо), однак в інших місцях є подібність до інших копій. Схоже, Ельбінзький словник стане корисним для реконструкції програми російсько-німецьких словників. Яким був зв’язок між програмами Ельбінзького словника та «Руських книг», наразі можна лише здогадуватися. Середньовічна ганзейська лексикографія мала бути обмеженою, адже ганзейці в Північному морі та на західному узбережжі Балтійського моря не стикалися з особливими проблемами порозуміння. Через спорідненість мов і диглосію 28 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Senoji baltų leksikografija Hanzos pirklių tarnyboje. Rankrašinių žodynų paskirtis bei sudaromo laikas їм було нескладно виконувати свою роботу у факторіях у Нідерландах і Скандинавії. Дещо складнішою була ситуація в Англії, де через вплив французької мови змішана вербальна комунікація (на основі нижньонімецької мови) була ускладненою. У цьому просторі вже потенційно можна очікувати на допоміжні рукописні словнички, які полегшували мовну орієнтацію ганзейським купцям-початківцям. У міру просування на схід Європи потреба у двомовних словниках неминуче зростала, оскільки купці дедалі частіше стикалися з «чужими» мовами. Тому на сході можна прогнозувати лексикографічні праці різного часу створення для нижньонімецької та слов’янських мов (наприклад, російської або польської), нижньонімецької та балтійських мов (пруської, латиської), нижньонімецької та фіно-угорських мов (естонської, лівської). Звісно, це лише теоретична можливість, яка не означає, що всі такі словники тоді справді були написані. Atsižvelgus į Hanzos regiono kalbinę specifiką (plačiau: Скайре, Фердинанд 2002: 78–80), būtų galima hipotetiškai svarstyti apie mūsų laiku nepasiekusio dvikalbio žodyno pavyzdį, pavyzdžiui, vokiečių–anglų kalbą, kuris vėliau buvo panaudotas sudarant vokiečių–prūsų ir (arba) vokiečių–rusų kalbų žodynus. Kita vertus, Elbingo žodynas gali būti kildinamas iš vokiečių–rusų kalbų žodyno, iš kurio ilgainiui išsirutuliojo mūsų dienas pasiekusios gerokai išplėtotos „Rusiškos knygos“. Galėjo būti ir atvirkščiai: XIII a. vokiečių–prūsų kalbų žodynas galėjo padėti pamatą „Rusiškai knygai“ atsirasti. Kokia bebūtų raidos kryptis, mums svarbu kultūrinis istorinis kontekstas ir praktinis gimininių žodynų funkcionavimas, kuris lėmė jų sandarą ir turinį. 1.6. Аналогія з обставинами появи російсько-німецьких словників та їх функціонуванням допоможе краще зрозуміти витоки й типологію Ельбінзького словника. Практичне ставлення ганзейських купців до іноземних мов влучно описали Catherine Squires і Svetlana Ferdinant: «Переваги, які дає володіння мовою партнера, цілком очевидні. Саме в джерелах, що стосуються Русі, згадуються sprakerere — купецькі сини, які вивчають російську мову [...]. Оволодіння іноземною мовою було обов’язковим пунктом у програмі освіти ганзейських купців-початківців [Bruchhäuser 1989, 99, 118]. Водночас, наскільки можна судити з джерел, підхід до вивчення мови був суто практичним: ганзейські «учні» набували знань у усному спілкуванні з російськими господарями під час перебування в боярських дворах. Уже в проєкті договору 1268–1269 рр. обумовлюється можливість відправляти німецьких і голландських юнаків на Русь для оволодіння мовою: Hospites libere et sine contradictione pueros suos mittant ad discendum loquelam in terram quoque uolunt» (Скайре, Фердинанд 2002: 59). Тут особливо варто наголосити на обов’язковій моделі володіння мовою. І предок «Руських книг», і попередник Ельбінзького словника мали охоплювати найрізноманітніші сфери повсякденного життя: від отриманого при дворі та в знаті до Straipsniai / Articles 29 ILJA LEMEŠKIN різноманітних людських справ і аж до найрізноманітніших тварин (а щодо комах — навіть до лазні). Спеціалізованим речам у них місця не було. Їхнє первісне призначення — допомогти загалом зорієнтуватися в новій мові, показати, як що називають у новому місці. Зокрема, це мало зумовлювати «номенклатурний» підхід до мови, тобто домінування іменників. Номенклатурні словники можна зіставити із сучасними ілюстрованими двомовними словничками для початківців (ілюстрація тут відповідала б німецькому реєстрові). Відсутність понять читання, вимірювання, обміну, продажу й купівлі також зрозуміла. Це вже інший рівень пізнання мови, який через свою актуальність (в очах майбутніх купців) міг і мав вимагати спеціальної фіксації на папері, адже такі речі завчали напам’ять, а далі розвивали у розмовах. Можна припустити, що цільовим користувачем словників був юнак — людина, яка досягла повноліття: «Знання російської мови вважалося дуже важливою і цінною якістю для купця, який веде торговельні справи з Руссю. Російсько-німецькі розмовники Шове, Фене та анонімний розмовник 1568 р., як показує їхній аналіз, імовірно, були не поодинокими працями такого типу, а представляли цілу традицію [Rösler 1990]. Авторами цих розмовників, як правило, були молоді купецькі сини, оскільки людям старше 20 років вважалося вже недоцільним починати поприще, пов’язане з вивченням такої складної мови, як російська. „Nen lekent boven twintich jar olt sal de sprake in deme Naugardescher richte noch to Nou-garden ennenn, he se we he si, de in des kopmanne riche wesen wille“ (Сквайр, Фердинанд 2002: 68). Пруська мова, безперечно, належала до складних, тому словник ельбінзького типу мав бути орієнтований на покоління молодих користувачів. Та сама ганзейська стратегія ведення торгівлі — заснована на винятковій увазі до місцевої мови — мала реалізовуватися і в Пруссії, особливо інтенсивно після того, як у гирлі річки, де розташовувалося місто Ельбінг, унаслідок військової інтервенції було засновано порт (1237 р.). Через десять років (1246 р.) мешканцям Ельбінга було надано Любекське міське право — невигідне для ордену, оскільки воно надавало різні пільги та привілеї купецькому стану10. У правових відносинах купці таким чином набули особливого статусу (законодавство гарантувало його юридично), що сприяло винятковому розвитку торгівлі. Засноване в середині XIII ст. й контрольоване Любеком місто невдовзі стало важливим центром міжнародної торгівлі, де купці, рівні за статусом купцям ганзейських міст (які через Ельбінг їхали до Новгорода й назад), отримали можливість вільної торгівлі. Вважається, що права, не надто вигідні для ордену, було надано «з мудрим розрахунком», тобто як подяку за значну підтримку любекських купців у завоюванні й колонізації Пруссії. Для нас важливо, що виняткова доступність міста 10 Пізніше на населеній пруссами території це специфічне міське право було надане Бранево (1284 р.). 30 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Стара балтійська лексикографія на службі ганзейських купців. Призначення рукописних словників і час їх укладання заохочує конкуренцію між ганзейськими купцями, а відтак і зацікавлення місцевою мовою; це, своєю чергою, закономірно привело до появи окремої категорії людей — юнаків sprakelere. 1.7. Ганзейська мовна політика — лояльність щодо всіх потенційних торговельних партнерів — може навіяти думку, що появу словника зумовили купці, які прибули звідти. Це правда, однак не можна применшувати й значення місцевих німецьких колоністів, які займалися торгівлею. Вони не ставилися негативно до мови підкореного населення, бо не сприймали її як перешкоду. У певні часи могло бути навіть навпаки. В умовах конкуренції знання місцевої мови забезпечувало монопольне становище, яким здібні купці охоче користувалися. Із того самого Новгорода нам відомі суворі мовні обмеження. Щоб усунути конкурентів, там запроваджували послідовну «мовну блокаду»: знання російської мови заборонялося передавати французам, голландцям, фламандцям, валлонам, англійцям, шотландцям та іншим чужоземцям. Так, на з’їзді в Любеку 1423 р. було ухвалено заборону, спрямовану проти голландської молоді: „dat man jennen Hollendschen jungen up de sprake bringe“. На ганзейському з’їзді у Валмієрі 1434 р. було запроваджено ще одне обмеження: „Ok en sall man neynes Hollanders, Zeelanders, Campeers, Vlaminghe noch Engelsche jungen doen noch doen helpen up de sprake“ (про це докладніше: Squires 2009: 38; Prūša 2009: 228). Щодо прусської мови складні взаємини між ганзейцями та чужоземцями документально не засвідчені, проте в прусських землях тоді могла існувати певна внутрішня напруга між ельбінгцями та представниками всіх інших ганзейських міст. Це зрозуміло, адже для декого екзотична мова, якою було важко або й неможливо оволодіти, ставала важливим інструментом, що перешкоджав привласнювати більшу частку прибутку на місцевому ринку й у такий спосіб забезпечувати довготривалий добробут купців. Отже, віддати своїх синів «на навчання прусської мови» були зацікавлені як представники віддалених ганзейських міст, так і місцеві ельбінгські купці (міщани). Німецько-прусський словник та подібні джерела мовного характеру давали значну перевагу в конкуренції, тому можна було б навіть припустити, що їхнє розповсюдження й поширення обмежували або регулювали. Це сприяло контрольованому переписуванню словників у складі професійно спеціалізованих збірок, що залишалися власністю купців. У цьому зв’язку варто згадати історію Ельбінзького кодексу. До 1823 р. він належав Абрагаму Ґрюбнау (Abraham Grübnau, 1740–1823). Першим відомим нам власником був впливовий ельбінгський купець, який уславився також як завзятий колекціонер книжок і різноманітних старожитностей. Ельбінзький кодекс він міг отримати від колег, тобто таких самих купців, як і він, або придбати у представників інших професій, проте цілком можливо, що книжка тривалий час належала «родині»11. 11 Рід Ґрюбнау походив із Кенігсберга. Вважають, що предки А. Ґрюбнау переселилися до Ельбінга у XVII ст., але це не суперечить нашому міркуванню. У міській владі давні Straipsniai / Articles 31 ILJA LEMEŠKIN 1.8. Варто наголосити, що «Любекське право», надане Ельбінгу 1246 р., становить осердя кодексу. Основу Q 84. Цей кодикологічний аспект, на нашу думку, є важливим, оскільки він підтверджує належність німецько-прусського словника до розглянутої раніше утилітарної ганзейської лексикографії та обґрунтовує таку класифікацію. Здається, що на спеціалізований місцевий склад кодексу, себто на його підприємницько-торговельний характер, досі не зважали належним чином. Між правовою основою, наданою Ельбінгу, і німецько-прусським словником, очевидно, існував тісний причинний зв’язок: без ганзейців, міцно вкорінених в Ельбінгу, прусська лексикографія навряд чи будь-коли виникла б. Ситуація була б зовсім іншою, якби в кодексі фігурувало Магдебурзьке або Кульмське право. Така комбінація джерел вимагала б принципово іншого тлумачення. Щодо пруссів варто також згадати інші частини, з яких складається кодекс. Після поразки у повстанні 1242–1249 рр. прусси, як свідчить Христбурзький договір, мали керуватися польським правом: „Poste dicti neophiti requisiti a nobis quam legem mundanam vellent eligere. vel que vellent secularia iudicia obseruare, habito inter se consilio pecierunt et elegerunt legem mundanam et secularia iudicia Polonorum vicinorum suorum. Et predicti fratres eis concesserunt benigne“ (Kregždys 2012: 45). Це пояснює включення Polnisches Recht до кодексу. У випадку Памедського правника тісний зв’язок із пруссами також очевидний.Polnisches Recht включення до кодексу. У випадку Памедського правника тісний зв’язок із пруссами також очевидний. З огляду на розглянуті обставини можна висунути гіпотезу, що збірку, «прусську» за призначенням і змістом, уклали в замковому середовищі Ельбінга. У місті, яким управляли за Любекським правом, були найсприятливіші умови, що пояснюють об’єднання словника та збірників законів під однією обкладинкою. Спочатку така збірка могла складатися з «Любекського правника», «Польського правника» та словника. Не раніше 1340 р. збірку доповнили «Памедським правником». Звісно, можливо, що рукописну книгу з наявних джерел уклали лише в середині XIV ст., але й тоді під час її укладання доводилося зважати (частково ретроспективно) на практичні інтереси ганзейських купців. 1.9. Осмислення Ельбінзького словника крізь призму ганзейської мовної політики та в контексті ганзейської лексикографічної продукції (двомовної й утилітарної) допомагає визначити час, коли міг бути укладений прототип Ельбінзького словника. Передумови та умови для появи словника сформувалися в середині XIII ст. Сумнівно, що це було можливим до появи Ельбінзького чинника. Потреба в такому словнику, ймовірно, зросла невдовзі після надання Любекського права у 1246 р., коли до нового ринку у пошуках прибутку ринули німецькі купці й колоністи. Така ситуація тривала доти, доки з (розгалужені) купецькі династії не поступалися місцем тим, хто здобував вигоду, породичавшись із представниками немісцевих родин, що мали відповідний капітал. Через ведення бізнесу компанії однієї родини регулярно переходили до рук «інших» (через шлюби). Так могло статися й у випадку Ґрюбнау. Для нас важливе належання до міської влади (Stadtrath) і купецького стану. 32 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Senoji baltų leksikografija Hanzos pirklių tarnyboje. Rankraščių žodynų paskirtis bei sudaromo laikas з постачальниками та покупцями різноманітних товарів можна було домовлятися лише прусською мовою. Порівняно з іншими пруськими землями, у Помезанії цей період не був тривалим. Тут швидко значно зріс рівень уживання польської та німецької мов. Від початку або середини XIV ст. можна говорити про умови двомовності принаймні в тій специфічній контактній комунікації, до якої були залучені ганзейські купці. Це окреслює для нас верхню межу, тобто час, до якого укладання номенклатурного словника ще мало сенс. Отже, умовний перебіг укладання Ельбінгського кодексу можна (уявити собі в таких етапах: a) Приблизно в період 1237–1300 рр. для потреб ганзейських sprek(e)lere було укладено німецько-пруський або прусько-німецький словник (словники), який (які) міг (могли) істотно відрізнятися від копії П. Гольцвешера (у його складі могли / мали бути розмовники, див. далі). b) «Любекське право», надане Ельбінгу, що становить основу кодексу під шифром Q 84, представляє редакцію правового збірника, створену не пізніше 1300 р. (витоки редакції пов’язують із рукописом «Любекського права», який до Другої світової війни (шифр E 135) зберігався в міському архіві Ельбінга — Päsler 2003: 234). Отже, приблизно між 1300 і 1340 рр. могла з’явитися пергаментна рукописна книга, що містила надане Ельбінгу «Любекське право», «Польський правовий збірник» і словник, приблизно однакової давнини. c) «Помезанський правовий збірник» було долучено пізніше, після 1340 р. Збірник такого складу, ймовірно, переписав (а не уклав) П. Гольцвешер у другій чверті XV ст. або в середині XV ст. 2. Реконструйована поетапність укладання Ельбінгського кодексу свідчить, що німецько-пруський словник у різний час переписували кілька разів. Схоже, що між оригіналом середини — другої половини XII ст. і копією П. Гольцвешера могли бути зроблені принаймні дві проміжні копії. Само собою зрозуміло, це спонукає замислитися над тим, як упродовж тих століть змінювалася лексикографічна праця. Поки словник виконував своє первісне призначення (друга половина XIII ст.), його, імовірно, вдосконалювали й доповнювали; однак пізніше, коли торгівля переорієнтувалася на німецьку мову, усталені копії словника механічно переписували, а також, імовірно, скорочували. Останню можливість підтверджує порівняння з іншим пам’ятником лексикографії (за будовою — невеликим словничком із розмовниками), який традиційно тісно пов’язують з ім’ям Симона Ґрунау (Simon Grunau, близько 1470–1530 / 37 р.). Він привертає нашу увагу через ту саму поширену в Балтійському регіоні ганзейську лексикографічну традицію. 2.1. Усталене в Балтійському регіоні означення словничок Симона Ґрунау не надто вдале, оскільки воно лише вказує на ймовірність того, що чернець із Толкеміта долучився до укладання словника. Його справжня роль, імовірно, була значно скромнішою й поверховішою. Заслуга С. Ґрунау може дорівнювати внеску П. Гольцвешера. І Straipsniai / Articles 33 ILJA LEMEŠKIN один, і другий опрацювали наявні джерела й тим самим зробили вагомий внесок у їх збереження. Щоправда, С. Ґрунау використав рукописне джерело у своїй компіляції, тобто під час написання Preussische Chronik (до 1529 / 30 р.), проте сам механізм представлення словника, імовірно, був таким самим, як і у випадку П. Гольцвешера. Автор «Пруської хроніки» навіть не мав наміру повідомити читачеві, звідки йому потрапив до рук перелік «кількох слів», але водночас не залишив жодних натяків, які дали б змогу бодай гіпотетично припустити, що він особисто долучився до укладання словничка: «Domit aber imant moge begreifen, und Preufch ein beſonder ſprache ſey, ſo had ich etliche worte geſatz» (GrA), «Domit man aber mag haben ein Vnderſcheid der ſprache / ſo ſent volgenede Voculen in beiden ſprachen hernacheſetzt» (GrG). Думку про значно давніший рукописний словник, який С. Ґрунау лише відтворив у своїй хроніці, навіює різноманітність копій. Наразі аналізують п’ять копій словника, між якими помітні досить істотні відмінності. Копії позначають такими скороченнями: GrG — німецько-пруська копія з Геттінгена (XVI ст.), яку в бібліотеці Геттінгенського університету знайшов і 1949 р. опублікував Едуард Герман (Hermann 1949; повторно — Mažiulis 1966, 1981); GrA — прусько-німецька копія з бібліотеки Кенігсберзького університету (межа XVII і XVIII ст.). Разом із GrC і GrH її опублікував Райнхольд Траутманн (Trautmann 1910: 94–96); GrC — прусько-німецька копія з Державного архіву Кенігсберга (близько 1750 р.); GrF — прусько-латинська копія, знайдена 1970 р. у Гельсінській бібліотеці (Kiparsky 1970); GrH1 і GrH2 — прусько-німецька копія (копії), яку (які) опублікував 1679 і 1684 рр. Крістоф Гарткнох (1644–1687) (видання за публікаціями 1679, 1684 рр. здійснив і прокоментував П'єтро Умберто Діні (2013)). Текстологічне дослідження показує, що в різних копіях немає однакового порядку подання окремих лексем і навіть мов (GrG: німецька—пруська; GrF: пруська—латинська; пруська—німецька); є слова, засвідчені лише в частині копій; різняться помилки й оформлення. Велика кількість таких виразних і типологічно неоднорідних відмінностей дивує, тим паче що копії є пізнього історіографічного твору. Люди, яким у XVII–XVIII ст. доводилося копіювати «Пруську хроніку», зовсім нічого не розуміли в мертвій пруській мові, а це означає, що й не мали жодного бажання якось змінювати словник. То які ж загадкові причини, що теоретично зумовили різноманітність копій, спонукали б переписувачів щось робити з лексикографічною вставкою? 34 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Стара балтійська лексикографія на службі ганзейських купців. Призначення рукописних словників і час їх укладання Відповідь, на нашу думку, слід шукати в процесі написання хроніки. С. Грунау мав розпочати свою роботу 1510 року. Робота активізувалася 1517 року, а першу редакцію хроніки мали представити 1521 року. У зв’язку із секуляризацією Тевтонського ордену 1525 року твір було відредаговано повторно, а доповнення до нього датуються 1529–1530 роками. Варто також зважати на давно висловлену думку, що компілятор спирався на давнішу історіографічну працю — так звану «Ельблонзьку хроніку домініканців» (Kronika dominikanów elbląskich – Dworzaczkowa 1958: 125). Точно невідомо, на якому етапі укладання компіляції (компіляцій) було використано словник. Істотні відмінності між окремими списками свідчили б про те, що словничок увійшов до складу хроніки рано, а можливо, навіть походив із згаданої анонімної «Ельблонзької хроніки домініканців». Є підстави вважати, що на межі XV–XVI століть були доступні кілька списків пруссько-німецьких та/або німецько-прусських словничків (можливо, різних редакцій), які в різний час використовувалися для укладання компіляцій. Спочатку доступний, наприклад, у «Ельблонзькій хроніці домініканців», а тому використаний раніше список словничка міг поступитися місцем іншому (іншим), який, на думку компіляторів, зберігся краще й був давнішим. Таке оновлення лексикографічної частини могло повторюватися у 1525–1526 роках і пізніше (після 1529 року), коли хроніка й далі поширювалася списками у XVI–XVII століттях. Інакше різноманіття списків було б важко пояснити. 2.2. Докладніше порівняльне вивчення словничка, використаного С. Грунау, виявляє типологічний зв’язок із «Руськими книгами» та Ельблонзьким словником. Лексикографічна вставка, включена до Preussiche Chronik, має виразні ознаки номенклатурного словника. У словничку переважають іменники, до яких додаються кілька прикметників (наприклад: labis Sur ‘добрий сир’ / Ante ‘святий’ / [...] GrG 59–60 і далі), тоді як дієслів, попри те що на перший погляд їх може здаватися чимало, насправді небагато. Більшість слів легко розподілити за тематичними блоками за зразком Ельблонзького словника. Як приклад наведемо лексеми GrG 28–32, що утворюють тематичний блок «Церква» (його частину)¹²: Beichen Sunde kirche Faten Erbeis gerbeis ‘сповідайся’ greki ‘гріхи’ kirke ‘церква’ paſenick ‘піст’ hekits ‘горох’ 12 Тут і далі подано фотографії фрагментів GrG, які зробив і дозволив надрукувати в цій статті доктор Дієго Ардоїно. Straipsniai / Articles 35 ILJA LEMEŠKIN У таблиці подано форми тематичної лексики відповідно до розподілу понять у EŽ (підкреслено лексеми, що йдуть одна за одною), взяті з копії GrG, яка, здається, була дефектною (бракувало кінця); лакуну в GrG відновлюємо за GrA: Бог і віл мелють (EŽ 1, 32) Dewes ‘бог’ (GrG 1), Angel ‘ангел’ (GrG 2), Mahta ‘місто’ (GrG 3), Ludis ‘людина’ (GrG 4), kame ‘село’ (GrG 5), pentis ‘дорога’ (GrG 33) Домашні тварини (EŽ 27) kampit ‘кінь’ (GrG 6), klint ‘корова’ (GrG 7), Songos ‘собака’ (GrG 8), Skuara ‘свиня’ (GrG 45) De quatuor elementis (EŽ 3–6) Wunda ‘вода’ (GrG 10)¹², wide ‘вітер’ (GrG 19), schneo ‘сніг’ (GrG 44), Soye-Salta-Debia-Licuti ‘дощ’–‘холодний’–‘великий’–‘малий’ (GrG 46–49) Їжа (EŽ 15) Pewo ‘пиво’ (GrG 11), Meine ‘м’ясо’ (GrG 15), geike ‘хліб’ (GrG 16), Pogeis ‘пий’ (GrG 35), wolget ‘їжте’ (GrG 36), wimbis ‘вино’ (GrG 37), plateis-Sali ‘молоко’–‘сіль’ (GrG 38–9), krage ‘оцет’ (GrG 43), labis-Sur ‘добрий’–‘сир’ (GrG 59–60), Ante ‘масло’ (GrG 61), paute ‘яйце’ (GrG 67), kreizno ‘корчма’ (GrG 77), gaffo ‘скло’ (GrG 78) Господарство й польові роботи (EŽ 10) Rogis ‘жито’ (GrG 12), gaide ‘пшениця’ (GrG 13), Maie ‘ячмінь’ (GrG 14), kraife ‘стіна’ (GrG 64), Salme ‘солома’ (GrG 65), gnabem ‘насіння конопель’ (GrG 66), lncka ‘поле’ (GrG 68), funa ‘клунь’ (GrG 69), wije ‘овес’ (GrA 92) Людське тіло (EŽ 7) gaulko ‘голова’ (GrG 20), rancko ‘рука’ (GrG 21), Noye ‘нога’ (GrG 22) Одяг (EŽ 20) Wifna ‘куртка’ (GrG 23), Norte ‘сорочка’ (GrG 24), kelmo ‘шапка’ (GrG 40) Дім (EŽ 9) faun-Malco ‘сухий’–‘дрова’ (GrG 17–18), lichte ‘свічка’ (GrG 25), bote ‘будинок’ (GrG 26), faika ‘мішок’ (GrG 27) Церква gerbeis ‘сповідь’ (GrG 28), greki ‘гріх’ (GrG 29), korko ‘церква’ (GrG 30), Pafnenic ‘піст’ (GrG 31), ketis ‘священник’ (GrG 32), mykus ‘монах’ (GrG 63), lapina ‘липа’ (GrG 84) Птахи (EŽ 18) gerte ‘півень’ (GrG 41), Pipelko ‘птах’ (GrG 93) Колеса й сани (EŽ 11) Abbas ‘віз’ (GrG 42) Сім’я, слуги (EŽ 8) Rickies ‘пан’ (GrG 9), Gema ‘жінка’ (GrG 50), Supana ‘пані’ (GrG 51), Merga ‘дівчина’ (GrG 52), maltinka ‘дитина’ (GrG 53), Docki ‘донька’ (GrG 54), muthi ‘мати’ (GrG 55), thaus ‘батько’ (GrG 56), Weikelo ‘парубок’ (GrG 79), schotro ‘сестра’ (GrA 93), merub ‘дівчина’ (GrA 96) Час (EŽ 2) methe ‘рік’ (GrG 57), nact ‘ніч’ (GrG 58), Degen ‘день’ (GrG 85) Риби (EŽ 24) lyda ‘лящ’ (GrG 70) Кузня та металеві знаряддя (EŽ 22) keilo ‘ніж’ (GrG 62), bila ‘сокира’ (GrG 71) ¹³ Можна віднести до «Їжі». 36 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Стара балтійська лексикографія на службі ганзейських купців. Призначення та час укладання рукописних словників Тканини (EŽ 19) lino «льон» (GrG 72), Caneips «коноплі» (GrG 74), agle «голка» (GrG 75), schut «нитка» (GrG 76) Шевство (EŽ 21) korpe «черевик» (GrG 81) Не зовсім зрозуміло, до якого тематичного розділу могли б належати дієсл. Moite «спати» (GrG 34) і ім. mola «клей» (GrG 73)14, проте вся решта словничка чудово відповідає розмовникам, укладеним ганзейцями (sic). Нагадаємо, що розмовники «Руської книги» тісно пов’язані зі словниками. У рукописах Т. Шроуе вони передують словнику й тривають після його завершення; в інших рукописах розмови та граматичні матеріали безпосередньо інтегровані до словника. Розмовники, у яких порушувалися різні торговельні теми, з часом вплинули на структуру словників, тобто зумовили появу нових тематичних розділів. Наприклад, у рукописі середини XVI ст. Ein Rusch Boeck... між тематичними полями Hier wil Ick schrien van Vader vnd moder Sister vnd Broder vnd Freundschaf і Van Allerlei Namen Der menschen з’явився розділ Wonen söck schal vnder Einander Erbden. Розділ, включений до словника, добре ілюструє функцію розмовників. З них купці починали вчитися говорити зі своїми іншомовними торговими партнерами, зав’язувати розмову, але не лише цього. Основна увага, звісно, приділялася різноманітним переговорам, пропонуванню товарів потенційним покупцям і, безумовно, розв’язанню проблемних, часто конфліктних ситуацій! Отже, з цих розмовників молоді купці озброювалися не лише формулами ввічливості, а й дуже міцними лайками та непристойностями (наприклад, Fenne, 490 с.). У нашому випадку з мовним етикетом і аспектами ускладненого спілкування пов’язані слова та сталі словосполучення (наведені наприкінці тексту): Hure – Manga «повія» (GrG 88), Ein gut man – Dirlos gintos «стріляний чоловік» (GrG 97), Ein huren kind – Mangos Sones «син повії» (GrG 98), Ein chalck – Maiters «шахрай» (GrG 99), Gehe furt – Sanday «бувай» (GrG 96), hut dich [Got]15 – Jaydit [thi Dewes]16 «(те) судить [тебе Бог]» (GrA 86). Особливого пояснення потребує форма множини Jaydit, яку, за словами Вітаутаса Мажюліса, «праслов’янську форму майже неможливо реконструювати». Імовірний дослідник намагався пов’язати її з пр. *sargis-tin ‘судить тебе’ (PEŽ IV 38). З огляду на ймовірний вплив близькоспоріднених «Руських книг», неясне слово можна витлумачити як банальне запозичення (про інші запозичення в цьому джерелі, зокрема типологічно ідентичні: ieft = эст «є», Dam = дам «дасть», див. нижче): Jaydit < — неточно транслітероване дієсл. 2-ї ос. одн. теп. часу соѵагт «(те) судить» (диграф ов 14 Можливо, до товарів. 15 У рукописі GrG: Behut dich Got (GrG 95). 16 У рукописі GrA лише: Jaydit (GrA 86). Продовження в квадратних дужках наведено за GrG: thi Dewes (GrG 95). Straipsniai / Articles 37 ILJA LEMEŠKIN переданий як <ay>). Широко поширене сполучення (dā) cðum meβa βoʒ ‘(нехай) судить тебе Бог’ чудово пасує до торгової ситуації. У списках «Руських книг» численні сполучення, у яких Бог постає суддею людини (oszudik), до якого звертаються в пошуках справедливості. В одному рукописі GrG у місці lyles /? (GrG 86) знаходимо форму Warbo (GrG 95), яка, імовірно, є наслідком диплографії: двома рядками вище наведено словосполучення Warmes Wobele. Помилка, що виникла через інерційне повторення, зумовила відтворення тих самих початкових літер War, однак закінчення -bo можна вважати формою оригіналу. З огляду на це можна було б обережно реконструювати словосполучення, що було в протографі GrG: *sayt boh (/ boh / bog) (= cov- дтъ возъ). Важко сказати, чи мав дієслово відповідник у прусському протографі. Можливо, інформант не вмів належно перекласти це слово, тому й залишив слов’янський варіант; можливо, слово залишилося неперекладеним через неуважність. До торговельної сфери належать іменник kalte ‘марка’ (GrG 80) та «фрази»: Bezalən Saltz – plateys Sali ‘плати сіль’ (GrG 38–39); Hab Ir es nicht – Ny thuer thu ‘не хочеш ти’ (GrG 89) <==> Ich wils euch geben Ein roter apfel – Damᵗ thoi Warmes Wobele ‘дам тобі червоне яблучко (lo. gala)’ (GrG 90–92); 17 Дієслово 1-ї особи однини майбутнього часу ϑΔΜZ ‘дам’ імовірно не перекладено прусською. 38 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Senoji baltų leksikografija Hanzos pirklių tarnyboje. Rankraščių žodynų paskirtis bei sudaromo laikas Ein vogel Wo Woltu hin – Pipelko kayt thu ‘птаха хочеш ти’ (GrG 93–94); Wiltu nicht [habit] – Ny koyto [wifę] ‘не хочеш ти вівса’ (GrG 100, GrA 91–92). Те, що слова ligo не узгоджені, не повинно дивувати, адже під час записування це не турбувало й самого укладача словничка. Початківець ганзейський spraklere складав подібні записки задля власних, тобто буденних, потреб у спілкуванні. На граматичну правильність і культуру мовлення тоді не зважали зовсім. Збирання мовної інформації відбувалося примітивно: молодий німець (частково орієнтуючись на відмінювання рідної мови) запитував, як прусською звучатиме присудок і той чи інший змінюваний додаток (у формі називного відмінка). Інформант, прус або «досвідчений» німець, механічно й послідовно перекладав ці запитані фрагменти (тобто компоненти синтагматичних відношень): ‘птах’ — ‘ти хочеш’, ‘плати’ — ‘сіль’, ‘не хочеш ти’ — ‘овес’ тощо. Частини розчленованих речень густо записували одним рядком на дорогому пергаменті, а «паперові», тобто пізніші, часи принесли елегантні стовпчики, у яких матеріал було акуратно вертикально розміщено. Виявлення граматично незавершених речень та їх вертикальне прочитання мають ґрунтуватися на формальному критерії: слід шукати різні послідовні дієслова в особовій формі, подані поряд з іменниками. Це всі такі позиції: GrG 28–29, GrG 38–39, GrG 82–83, GrG 86–87, GrG 89–92, GrG 93–94, GrG 100 (GrA91)–GrA 92, GrA 94–95, GrA 97–98 і GrA 99–100. Бачимо, що найбільше таких пар трапляється наприкінці лексикографічного твору (GrG 82–100, GrA 76–98; окреме гніздо дієслів, тематичне, становлять: Moite, Pog eis, wolge t, wimbis GrG 34–37), що якраз і відповідає оголошенням. Не менш важливі тісні семантичні зв’язки, адже речення говорять про значущі для того часу актуальні питання. Варто хоча б коротко нагадати, що сіль була основною 18 З огляду на можливе керування дієслова (пор. укр. хотіти чого?), це можна інтерпретувати як форму родового відмінка однини *pipelkā ‘птахи’. 19 «Тематизація» частин мови не є винятковим явищем. У складі ганзейських російсько-німецьких словників знаходимо розділи, утворені іменниками, прикметниками, прислівниками. Straipsniai / Articles 39 ILJA LEMEŠKIN Експортний товар Ганзи, і це зумовлює вживання імператива 2-ї особи однини playes ‘плати’. З Балтійського регіону вивозили шкіру, а для її дублення потрібно було багато сушених «червивих [дубових] яблучок» (нім. gälpfel = roter apfel, пор. середньоверхньонім. rōt ‘фальшивий, підступний’; правильним буде словосполучення з GrA warm wabelce, у якому розпізнається вживаний як означення іменник у род. відм. мн. warm ‘черв’яків, комах’ (< іменник прус. *warmas ‘черв’як; комаха’); пор. PĖŽ IV 263). Цей товар, багатий на танін (galai або cecidios, лат. galla), судячи зі словничка, також фігурував у пропозиціях тодішніх купців: «у тебе нема? — дам тобі галів». У «Ризьких книгах» йому відповідає: ⲥⲕⲁⲛⲏ ⲱⲣⲉⲛ – gallen (Fenne 123.14). Інакше тлумачити warm wabelce не варто, адже хто у XII ст. виготовляв би або купував такий «товар», як звичайне яблуко? Одне речення розкриває побожність тогочасних купців або (і) їхню місіонерську роль. Воно наведене на початку розділу «Церква»: Bechten Sunde – gerbis grei ‘говори (сповідай) гріхи’ (GrG 28–29). Замість форми grei очікувалася б форма наз. відм. мн. чол. р. *grei (PĖŽ I 408). Запис закінчення може відображати вплив російської мови (закінчення знах. відм. мн.). З незвичної комунікативної перспективи прусів висвітлюють гострі лайки та вульгаризми: der arch leck – pefda pomelēs ‘оближи мені зад’ (GrA 76–77), Arch kuffen – pilda pomelēs ‘те саме’ (GrG 82–83) (пор.: нім. küssen Sie meinen Arsch; лит. lie- i subinę pabučiuok, subinę laižyti; чес. polib mi prdel, vylíž si prdel тощо); nim gefatter – ymay s comatter ‘візьми кума’ (GrA 80–81) (пор.: nouemb kymey; emb meoo mam); 40 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII Senoji baltų leksikografija Hanzos pirklių tarnyboje. Rankraštinių žodynų paskirtis bei sudarymo laikas er ist ein dreck – ieft gofen ‘(це) лайно’ (GrA 99–100) (пор.: нім. das ist scheiße). Наведені приклади цікаві з погляду мовної інтерференції та нівелювання лайки. Особа, яка розпитувала («збирала») дані прусської мови, очевидно, орієнтувалася на лайки, з якими вже стикалася, торгуючись із представниками інших народів. Імовірно, це були ті самі новгородці. Можна висунути гіпотезу, що деякі наявні фрази з російсько-німецьких розмовників пристосовували до прусської мови, оскільки німецький купець убачав більшу подібність між східнослов’янською та прусською мовами й мовною поведінкою. Широко поширений слов’янський емотив *(to / on) jest govno своєрідно «переклали» прусською, однак через необачність дієслово залишилося в оригіналі, хоча й записане латинськими літерами, — рос. ieft = есть ‘є’²⁰ (пор. faydit = сооружить; Dam = дамъ (див. примітку 17); а також форму aucm (пол. bośiań, = рос. aucm) ‘лелека’ у так званому ятвязькому словничку — Zinkevičius 1985: 67). Такий метод роботи зумовив штучність прусських «відповідників»: наприклад, вислів ymays comatter ‘візьми кума’ можна зрозуміти лише в контексті російської обсценної лексики (словосполучення noumemb куму уперше засвідчене в пам’ятці Новгородської Русі — так званому Першому Новгородському літописі: «Иже поиметь куме себѣ женъ, по закону людскому носа объма урѣзати и разлучити я» («Хто вступить у статевий зв’язок із кумою, за людським законом обом відрізати носи й розлучити їх») (НПЛ 499)). У контексті торговельних відносин фраза цілком зрозуміла: flo ein richter21 – kyrteis tickers ‘бий по-справжньому’ (GrA 94–95). Це, мабуть, стандартна формула скріплення домовленостей; у узгодженому вигляді вона виглядала б як *kyrteis tickran ‘розсічи праву [руку]’, де форма знах. відм. одн. жін. р. tickran означає ‘праву (руку)’ (пор. дав. відм. одн. жін. р. tickray ‘правій (руці)’ I 9₂ — PEŽ IV 192–193; також: рос. пра́вша ‘права рука’, лит. tiesė ‘те саме’ тощо). Наказ *kyrteis tickran ‘бий праву руку [під час домовляння]’ відповідав би: лит. (su)kirsti rankas, duoti dešinę; рос. рукобитие; чес. placnout si (rukama) = ruku na to, pravicu dáti тощо. Чи варто нагадувати, що для ситуації купівлі-продажу характерне подавання рук і удар по руках — після досягнення згоди, укладення угоди — постійно фігурує в російсько-німецьких розмовниках, де 20 З іншого боку, форму ieft потенційно можна прочитати і як інфінітив ecmb ‘їсти’ (GrA 98). Тоді форму gofen можна було б інтерпретувати як знах. відм. одн. прус. gosen ‘гній’ (наз. відм. одн. жін. р. прус. *gāzē ‘гній’). Копрофагія мала семантичний зв’язок (пор. тлумачення сонників) із раптовим отриманням прибутку, успіхом у торгівлі, грошима, збагаченням. 21 Щодо форми richter див. пару речень Т. Фенне: Kottoreu dorogo mnie praemo iechatt na praua al leua: Welchen wech sall ich rechtt reisen vp de rechter oder luhter handtt (с. 217). Straipsniai / Articles 41 ILJA LEMEŠKIN чи вживається потрібна нам паралель як обов’язковий terminus technicus? Як один із багатьох прикладів наведемо фразу, зафіксовану Т. Фенне: Bei: vdari sim porukarn, da dai bog vam obernæ na prikub. Slae mÿt ehme in de handt, vnd godt geue beyde thor winst. (Fenne 394) Через неясність комунікативної ситуації значення фрази zum irjten kom her – pirmas eykete «перший іди туди» (GrA 97–98) залишається дискусійним. Починаючи з часів Р. Траутманна, форма eykete читається як лит. eïki tẽ «іди туди» (Trautmann 1910: 326; PEŽ I 246). Вплив іншої мови раніше було проілюстровано на прикладі лайки, і це не дивує. На ринковому просторі, де ганзейські купці здійснювали свою «мовну практику», зустрічалися різні народи, тому тут, безперечно, звучали сусідні польська й литовська мови. Важко сказати, як зазначені слова могли / мали функціонувати. Можливо, так відповідали на литовське побажання eik velniop. У такому разі числівник pirmas, найімовірніше, був лексичною одиницею литовської мови, що ще більше поповнило б ряд запозичень. Отже, невеличкий твір, списки якого в XVI ст. потрапили до Preussische Chronik С. Грюнау, можна правильно зрозуміти в контексті утилітарної ганзейської лексикографії. Частину, що відповідає діалогам із «Руських книг», представляють одинадцять схем побудови речень. Це випадки, коли поряд із граматичним центром (дієсловом) подано не завжди узгоджені додатки: 1. gerbeis greki: *gerbais grēkans «сповідайся у гріхах» (GrG 28–29); 2. plateys Sali: *plāteis sālis «плати сіль» (GrG 38–39); 3. pejda pomēleis: *peizdan pa-mi-leis «лизни мені дупу» (GrA 76–77); 4. ymays comatter: *imais kumater (дав. рус. kъmotъ) «трахни кума» (GrA 80–81); 5. Ny thueri thu – Dam thoi warmun wabelcke: *ni turi tu – dam (< дамъ) toi varmun vābelkans «ти не маєш? – дам тобі червивих яблучок» (GrG 89–90, GrA 83); 6. Pipelko kayat thu: *pipelkä k(v)ait-tu «пташки хочеш ти» (GrG 93–94); 7. favdit [thi Dewes]: *sudit (< соудить) [ti(n) dewas] «[бог тебе] судить» (GrG 95, GrA 86); 8. Ny koyto [wiſge]: *Ni k(v)ai-tu vizgis «не хочеш ти вівса» (GrG 100, GrA 91–92); 9. kyrteis tickers: *kirtais tikran «(від)рубай праву (руку)» (GrA 94–95); 10. pirmas eykete: лит. *pirmas eiki ten (GrA 97–98); 11. ieft goſen: *jest (< ecmb) gozes «(це) лайно» (GrA 99–100). До цього також належать лексичні ресурси, які полегшували спілкування з поважними торговельними партнерами та різними прусськими шахраями: Dirjos gintos 42 Acta Linguistica Lithuanica LXXVIII Senoji baltų leksikografija Hanzos pirklių tarnyboje. Rankraštinių žodynų paskirtis bei sudarymo laikas «Чудова людина» (GrG 97), Mangos Sones «син повії» (GrG 98), Maiters «шахрай» (GrG 99). Варто зазначити, що ці потенційні звертання подано разом із: faydit [thi Dewes] «(те)судить [Бог тебе]» (GrG 95, GrA 86) і Sanday «прощавай» (GrG 96). Отже, з огляду на потенційні синтагматичні зв’язки можна реконструювати ще такі пари: Sanday Dirfos gintos «прощавай, чудова людино» (GrG 96–97); faydit [thi Dewes] Mangos Sones / Maiters «(те)судить [Бог тебе], сину повії / шахраю» (GrG 95, GrA 86, GrG 98–99). 2.3. Більшість наведених прикладів — емотиви та вислови, так чи інакше пов’язані з торгівлею; чимало з них мають точні відповідники в копіях «Руських книг». У списку можна виявити граматичні, семантичні, лексичні та ідіоматичні чужомовні елементи, і це закономірно, зважаючи на можливий вплив німецько-руських розмовників і властивості ганзейських лексикографічних пам’яток. Зміст словничка й розмовників визначав багатомовний простір ринку, де відбувався примітивний товарообмін22. Розглянута послідовність дієслів і назв у GrG та GrA, що надає тексту неповторного колориту ринкової говірки, не може бути випадковою. У цьому легко переконатися. Достатньо пересунути іменники на одну позицію вгору або вниз. Тоді вказане скупчення семантичних зв’язків миттєво зникає. У результаті такого експерименту отримаємо семантично неузгоджений і принципово неузгоджуваний набір лексем: «сповідайся» — «сіль», «плати» — «сідниці», «полижи мені» — «кума» тощо. Отже, можна зробити висновок, що розглядуване лексикографічне джерело набагато давніше за «Хроніку Пруссії», до якої його значно пізніше механічно включили. Воно може бути сучасником протографа Ельбінгського словника, адже таку працю мали укласти тоді, коли товарообмін ще відбувався на основі прусської мови, тобто коли були представники купецького стану (молоді німецькі sprakel erere), зацікавлені бодай поверхово зорієнтуватися в мові місцевого ринку. Джерело, що збереглося в кількох копіях, у XVI ст. сприймали як приклад «чистої» прусської мови. Цей пережиток минулого привернув увагу С. Грунау, 22 Натуральний характер обміну зумовив використання семантичних пар: «(не)хочеш» / «(не)маєш» — «дам». У словнику засвідчено й елементи грошової торгівлі: plateys «плати», kalte «марка». Варто зазначити, що словничок відображає однобічну торгівлю — продаж (без придбання товарів). Не маючи відповідних компетенцій, молодий купець виконує функцію розповсюджувача: продає, пропонує, шукає покупця. Straipsniai / Articles 43 ILJA LEMEŠKIN однак навряд чи він розумів призначення лексикографічного джерела, поданого в хроніці, причину та обставини його укладання. Цілком безпідставну гіпотезу про те, що автор «Хроніки Пруссії» скористався певним німецько-латинським розмовником (Rosenkranz 1957), можна впевнено відкинути. Отже, укладання лексикографічного джерела ніяк не пов’язане з особою С. Грунау, тому й називати його ім’ям Грунау недоречно. На нашу думку, йому пасувала б назва «Прусська книжечка», яку без зменшувального суфікса можна застосувати й до самого Ельбінгського словника. 3. Запропоновані назви — «Прусська (Ельбінгська) книга» і «Прусська книжечка» — ґрунтуються на аналогії зі спорідненими «Руськими книгами», у яких розмовники подано разом зі словником. Це повертає нас до раніше порушеної проблеми: яким може бути зв’язок між Ельбінгським словником і «Руськими книгами» та їхніми попередниками? Розглянутий контекст ганзейської лексикографічної традиції дає підстави вважати, що Ельбінгський словник, тобто копія XV ст., імовірно, лише частково відображає оригінал середини — другої половини XIII ст. У певний час джерело могли суттєво скоротити, вилучивши з тексту, що переписувався, важливу складову «Прусської книги» — розмовники. За обставин XV ст. це зрозуміло, адже за часів П. Гольцвешера вони вже втратили актуальність і сенс, оскільки торгівля давно перейшла на німецьку мову (також істотно змінився характер торгівлі: від натурального обміну перейшли до грошей). З погляду вивчення прусської мови, тобто з перспективи XIII ст., цієї практичної частини дуже дуже бракує, бо колись словник і розмовники становили єдине ціле (важко сказати, яка частина була «основною»). На жаль, зв’язок між близькоспорідненими «Прусськими» та «Руськими книгами» так і залишається нез’ясованим. Їхні протографи, як уже зазначалося, могли походити з третього джерела, тобто гіпотетичного німецько-X-мовного словника (наприклад, можливо, німецько-англійського з розмовниками). Східнослов’янські елементи, помітні в «Прусській книжечці», якою скористався С. Грунау, свідчать про дуже ймовірний вплив німецько-руських розмовників, але не мають вирішальної доказової сили для встановлення напрямку розвитку руської та прусської лексикографії. Необхідно зважати на тісні контакти XIII–XIV ст. між Новгородом, Ельбінгом та іншими ганзейськими містами. Купці їздили до Новгородської Русі через Ельбінг; тим самим Ельбінгом, перевозячи вантажі, вони поверталися додому. Отже, через це торгове місто їздили й торгували тут ті самі люди. Оскільки з ділових міркувань усюди застосовували ту саму загальновідому практику вивчення мов, немає нічого дивного в тому, що хтось із них, переклавши й адаптувавши, переписав якийсь короткий посібник із вивчення німецької та руської мов (можливо, не переклав, а лише вільно переказав). Вплив цього останнього джерела міг бути вторинним, адже не виключено, що сама німецько-руська лексикографія розвинулася з «Прусської книги» XIII ст. «Прусську книгу» нині репрезентує Ельбінгський словник, тобто скорочений варіант «Прусської книги» (без розмовників), який типологічно, схоже, давніший за всі нині відомі копії «Руських 44 Acta Linguistica Lithuanica LXXVIII Senoji baltų leksikografija Hanzos pirklių tarnyboje. Rankraštinių žodynų paskirtis bei sudarymo laikas книг». Їхній взаємозв’язок умовно й лише приблизно можна спробувати зобразити так, як показано на рис. 1. Обговорення Ельбінгського словника та «Прусської книжечки» спонукає кількома словами згадати так званий «Польсько-ятвязький словничок», який своєю будовою, змістом і обсягом нагадує традицію ганзейської лексикографії. Порівняльний огляд найдавніших рукописних словників балтійських мов приводить нас до чіткого розуміння, що в розглядуваний період укладання двомовних лексикографічних праць (регіонального значення), їх переписування, компілювання та доповнення зумовлювали суто практичні цілі. Укладання словників — важка праця, яка мала приносити відчутну практичну користь, адже заради задоволення чи абстрактних «пізнавальних» міркувань тоді таких речей ніхто не писав. Слід вважати, що Pogańske gwary z Narewu функціонували подібно до раніше розглянутих словників. Найімовірніше, з тих самих комерційних причин застосували ту саму давно випробувану методику вивчення мови. Відрізнятися мали місце укладання та цільовий користувач — можливо, польські купці. Це пояснює сильне змішування мов. Мова «ятвязького» словничка нагадує нам специфічний піжин, що виник із торговельних міркувань і вживався серед торговців, який потенційно РИС. 1. Straipsniai / Articles 45 ILJA LEMEŠKIN могла сформуватися неподалік від Ельбінга — у Тчеві, Торуні або Бидгощі. Остання локалізація видається нам вірогіднішою, оскільки пояснює сильний вплив їдишу. Отже, середньовічну балтійську лексикографію, представлену німецько-прусським Ельбінзьким словником, так званим словничком С. Грунау та, ймовірно, «Польсько-ятвезьким словником», доцільно досліджувати крізь призму мовної політики Ганзи та в контексті ганзейської лексикографічної продукції (двомовної й утилітарної). Такий ракурс дослідження виявляє структурну подібність близькоспоріднених словників. Порівняльний аналіз німецько-прусських, пруссько-німецьких і російсько-німецьких словників показує, що протограф «Руських книг» XIII–XIV ст. (створений нижньонімецькою мовою в новгородській факторії) за оформленням, обсягом і структурою був подібний до Ельбінзького словника середини — другої половини XIII ст. Це джерело буде корисним для реконструкції протографа російсько-німецьких словників. Порівняння з нижньонімецьким латинсько-німецьким словником кінця XIV ст. Liber ordinis rerum слід вважати надто віддаленим. За аналогією зі спорідненими «Руськими книгами» Ельбінзький словник (Elbinger Vokabular) і так званий словничок С. Грунау доцільно називати «Пруською (Ельбінзькою) книгою» та «Пруською книжечкою». Належність до середньовічної ганзейської лексикографії підтверджують близький поділ на термінологічні поля, регіональна двомовність, утилітарний характер, співмірність обсягу, але не тільки це. Не менш важливими є тісний зв’язок словника з Ельбінгом (який отримав Любекське право 1246 року) та сам склад Ельбінзького кодексу, де центральне місце посідає Lübisches Recht für Elbing. Відносну послідовність укладання Ельбінзького кодексу можна реконструювати за такими етапами: 1. Приблизно в період 1237–1300 років для потреб Ганзи sprakelerēre було укладено німецько-прусський або пруссько-німецький словник, який міг також містити розмовну частину. 2. У період від 1300 до 1340 року могла з’явитися пергаментна рукописна книга, до якої увійшли однакового часу створення: надане Ельбінгу «Любекське право», «Польський судебник» і словник. 3. «Помезанський судебник» було додано пізніше, після 1340 року. Збірник такого складу переписав у середині XV ст. П. Гольцвешер. Поетапність укладання кодексу свідчить, що між оригіналом середини — другої половини XIII ст. та копією П. Гольцвешера могло бути зроблено щонайменше дві проміжні копії. Під час переписування лексикографічна праця змінювалася. Поки словник функціонував відповідно до свого первісного призначення (друга половина XIII ст.), його вдосконалювали й доповнювали (у випадку «Руських книг» процес актуалізації тривав до XVII ст.), проте згодом, коли торгівля переорієнтувалася на німецьку мову, затверділі копії словника механічно переписували й, цілком імовірно, значно скорочували. Під час скорочення «Пруська (Ельбінзька) книга» могла втратити розмовну частину. Важливість розмовної частини засвідчує лексикографічний матеріал, включений до «Прусської хроніки» 46 Acta Linguistica Lithuanica LXXVIII Senoji baltų leksikografija Hanzos pirklių tarnyboje. Rankraščių žodynų paskirtis bei sudarymo laikas праця, наприкінці якої реконструюються (якщо читати словникові статті вертикально) речення, важливі для успішного ведення торгівлі. Повертаючись до питання, порушеного на початку статті (чому жанр лексикографії обмежений вузьким геолінгвістичним ареалом і хто був першими укладачами балтійських словників?), слід констатувати, що поява пам’яток прусської та «ятвягської» мов була зумовлена економічними відносинами й мотивами. Вирішальне значення мало входження краю до зони впливу Ганзи, зокрема заснування міста Ельблонга та його потужний вплив на торгівлю всього регіону. Експансія ганзейських купців на землі, заселені пруссами та ятвягами, принесла із собою практиковану ганзейцями методику вивчення місцевої мови — молодими людьми sprakelere. Цей механізм вивчення мови не засвідчений на території Великого князівства Литовського, тобто там, де Ганза з’явилася значно пізніше і де її діяльності чинили перешкоди. З цієї причини початок литовської лексикографії датують значно пізнішим періодом. LITERATŪRA Baar Antonius Hendrikus 1885: Tönnies Fenne’s Low German Manual of Spoken Russian – Pskov 1607. III. Russian-Low German Glossary. Copenhagen: Royal Danish Academy of Sciences and Letters. Benninghoven Friedrich 1990: Unter Kreuz und Adler. Der Deutsche Orden im Mittelalter. Ausstellung des Geheimen Staatsarchivs Preußischer Kulturbesitz anläßlich des 800jährigen Bestehens des Deutschen Orden. Berlin: Geheimes Staatsarchiv. Bezenberger Adalbert 1874: Review of Nesselmann 1873. – Göttingische gelehrte Anzeigen 39, 1221–1250. Bruchhäuser Hanns-Peter 1989: Kaufmannsbildung im Mittelalter. Determinanten des Curriculums deutscher Kaufleute im Spiegel der Formalisierung von Qualifizierungsprozessen. Köln; Wien: Böhlau. Chelimskij Evgenij 1985: Fenno–Ugrica в ятвяжском словарике? – Tarptautinė baltistų konferencija 85, 234–235. Dini Pietro Umberto 2013: A Note on the Tradition of the Old Prussian GrH. – Res Balticae 13, 51–59. Dini Pietro Umberto 2014: Foundations of Baltic Languages. Vilnius: Eugrimas. Straipsniai / Articles 47 ILJA LEMEŠKIN Dworzaczkowa Jolanta 1958: Kronika pruska Szymona Grunaua jako źródło historyczne (Die Chronica Prussia des Simon Grunau als Geschichtsquelle). – Studia Źródłoznawcze. Commentationes 2, 119–146. Euler Wolfram 1988: Das Altpreußische als Volkssprache im Kreise der indogermanischen und baltischen Sprachen. – Innsbrucker Beiträge zur Sprachwissenschaft 39. Fałowski Adam 1992: „Einn Russisch Buch“ by Thomas Schroue. The 16th-century Russian-German dictionary and phrase-book. I. Introduction. Photocopies. Cracow. Fałowski Adam 1994: „Ein Rusch Boeck…“. Ein Russisch-Deutsches anonymes Wörter- und Gesprächsbuch aus dem XVI. Jahrhundert. Köln, Weimar, Wien: Böhlau. Fałowski Adam 1996: „Ein Rusch Boeck…“. Rosyjsko-niemiecki anonimowy słownik i rozmówki z XVI wieku. Analiza językowa. Kraków: Universitas. Fałowski Adam 1997: „Einn Russisch Buch“ Thomasa Schrouego. Słownik i rozmówki rosyjsko-niemieckie z XVI wieku. II. Transl iteracja tekstu. Indeks wyrazów i form rosyjskich. Kraków: Grell. Ferri Rolando 2018: A note on the Elbing Vocabulary in the context of the ancient and medieval lexicographical traditions. – Incontri Baltistici in Pisa. Studi e saggi. II, Studia Baltica Pisana 3, 123–131. Gernentz Hans Joachim 1986: Tönnies Fenne’s Low German Manual of Spoken Russian – Pskov 1607. IV. Mittelniederdeutsch-neuhochdeutsches Wörterbuch zum Russisch-niederdeutschen Gesprächsbuch. Copenhagen: Royal Danish Academy of Sciences and Letters. Gernentz Hans Joachim, Korol Tamara, Rösler Irmtraud 1988: Das Gesprächsbuch des Tönnies Fenne in seinem sprach- und gesellschaftshistorischen Umfeld. – Untersuchungen zum Russisch-niederdeutschen Gesprächsbuch des Tönnies Fenne, Pskov 1607. Ein Beitrag zur deutschen Sprachgeschichte. Berlin: Akademie–Verlag. Hammerich Louis Leonor, Jakobson Roman 1970: Tönnies Fenne’s Low German Manual of Spoken Russian – Pskov 1607. II. Transliteration and Translation. Copenhagen: Royal Danish Academy of Sciences and Letters. Hendriks Pepijn, Schaeken Jos 2008: Tönnies Fenne’s Low German Manual of Spoken Russian, Pskov 1607. An electronic text edition. Leiden: Opl. Slavistiek. Hendriks Pepijn 2011: Innovation in tradition. Tönnies Fonne‘s Russian-German phrasebook (Pskov, 1607). Leiden: Leiden University. Hermann Eduard 1949: Eine unbeachtete Überlieferung des preussischen Vokabulars Simon Grunaus. – Nachrichten der Akademie der Wissenschaften in Göttingen 6, 151–166. 48 Acta Linguistica Lithuanica LXXVIII Senoji baltų leksikografija Hanzos pirklių tarnyboje. Rankraštinių žodynų paskirtis bei sudarymo laikas Jakobson Roman, Schooneveld Elizabeth 1961: Foreword, Tönnies Fenne’s Low German Manual of Spoken Russian – Pskov 1607. I. Facsimile Copy. Copenhagen: Royal Danish Academy of Sciences and Letters. Kiparsky Valentin 1970: Das Schicksal eines altpreußischen Katechismus (II). – Baltistica 6(2), 219–226. Kregždys Rolandas 2012: Baltų mitologemų etimologijos žodynas. I. Kristburgo sutar-tis. Vilnius: Lietuvos kultūros tyrimų institutas. Lemeškin Ilja 2017: „Pirk it mane ir skaitykit“. Pirmieji spausdinti LDK akrosti-chai. – Acta Linguistica Lithuanica 77, 9–52. Marchand James 1970: Some remarks on the German side of the Elbing Vocabu-lary. – Baltic Linguistics, 109–117. Mažiulis Vytautas 1966–1981: Prūsų kalbos paminklai 1–2. Vilnius: Mintis. Neitmann Klaus 1996: Christliche Unterweisung von Deutschen und Preußen im Ordensland Preußen. – Westpreußen-Jahrbuch 46, 57–72. Orėl Vladimir 1986: Marginalia to the Polish-‘Jatvingian’ Glossary. – Indogerma-nische Forschungen 91, 269–272. Päsler Ralf G. 2003: Deutschsprachige Sachliteratur im Preußenland bis 1500. Untersuchungen zu ihrer Überlieferung (Aus Archiven, Bibliotheken und Museen Mittel- und Osteuropas 2). Köln, Weimar, Wien: Böhlau Köln. Peters Robert 1973: Mittelniederdeutsche Sprache. – Niederdeutsch. Sprache und Literatur. Eine Einführung. 1. Sprache. Wachholtz, Neumünster, 66–115. PEŽ I–IV – Mažiulis Vytautas. Prūsų kalbos etimologijos žodynas 1–4. Vilnius: Mokslas, 1988–1997. Rosenkranz Bernhard 1957: Zur Überlieferungsgeschichte des preussischen Vokabulars Simon Grunaus, ΜΝΗΜΗΣ ΧΑΡΙΝ. Gedenkschrift P. Kretschmer II. Wiesbaden-Wien, Harrassowitz-Holl inek, 113–117. Rösler Irmtraut 1990: Fremdsprachliche Kommunikation vor 450 Jahren. Das russische Buch: ein russisch-deutscher Sprachführer von 1546. – Skamandros. Germanistisches Jahrbuch der DDR und der Republik Polen. Warschau. Sanders Willy 1982: Sachsensprache, Hansesprache, Plattdeutsch. Sprachgeschichtliche Grundzüge des Niederdeutschen. Göttingen: Vandenhoeck and Ruprecht. Schmid Wolfgang Paul 1986: Die ‘Germanismen’ im sog. Polnisch-Jatvingischen Glossar. – Indogermanische Forschungen 91, 273–286. Straipsniai / Articles 49 ILJA LEMEŠKIN Schmitt Peter 1983: ‘Liber ordinis rerum’ (Esse–Essencia–Glossar) 1. Einleitung, Text. 2. Apparat, Wortregister. Tübingen: M. Niemeyer Verlag. Squires Catherine 2009: Die Hanse in Novgorod Sprachkontakte des Mittelniederdeutschen mit dem Russischen Mit einer Vergleichsstudie über die Hanse in England. Köln, Weimar, Wien: Böhlau. Stone Gerald 1990: Thomas Schrove’s ‘Russisch Buch’: a Source for the Language of Muscovite Russia. Tgoľi chole Mêstró. Gedenkschrift für Reinhold Olesch, 341–348. Trautmann Reinhold 1910: Die altpreußischen Sprachdenkmäler. Einleitung, Texte, Grammatik, Wörterbuch. Göttingen: Vandenhoeck and Ruprecht. Volckmann Edwin 1869: Das älteste geschriebene polnische Rechtsdenkmal. Elbing. Ziesemer Walther 1920: Zum deutschen Text des Elbinger Vocabulars. – Beiträge zur Geschichte der deutschen Sprache und Literatur 44, 138–146. Zinkevičius Zigmas 1985: Lenку–jotvingių žodynėlis? – Baltistica 21(1), 61–82; Baltistica 21(2), 184–194. Алексеев Михаил Павлович 1951: «Книга русского языка» Т. Шрове 1546 г. и ее автор. – Памяти академика Льва Владимировича Щербы. Сборник статей. Ленинград: Изд-во Ленинградского гос. университета, 103–112. Болек Анна 2003: Псковские разговорники-словари в работах краковских русистов. – Псков в российской и европейской истории (к 1100-летию первого летописного упоминания) 2. Москва: Московский государственный университет печати, 213–218. Лихачев Николай I, III: Палеографическое значение бумажных водяных знаков 1. Исследование и описание филиграней; 3. Альбом снимков. Санкт-Петербург: В.С. Балашев и К°, 1899. НПЛ – Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. Москва; Ленинград: АН СССР, 1950. Орел Владимир, Хелимский Евгений 1987: Наблюдения над балтийским языком польско-‘ятвяжского’ словарика. – Балто-славянские исследования 1985, 121–134. Рыбина Елена Александровна 2009: Новгород и Ганза. Москва: Рукописные памятники Древней Руси. Сквайрс Екатерина, Фердинанд Светлана 2002: Ганза и Новгород: Языковые аспекты исторических контактов. Москва: Индрик. 50 Acta Linguistica Lithuanica LXXVIII Senoji baltų leksikografija Hanzos pirklių tarnyboje. Rankraštinių žodynų paskirtis bei sudarymo laikas Old Baltic Lexicography in the Service of Hansa Merchants. Purpose of Manuscript Vocabularies and the Time of Compiling SUMMARY It is meaningful to study the medieval Baltic lexicography from the perspective of the Hanseatic linguistic policy and in the context of the Hanseatic lexicographic production (bilingual and utilitarian). Such a direction of research reveals the similarity of composition of closely related vocabularies. The comparative analysis of German-Prussian, Prussian-German and Russian-German vocabularies shows that the protograph of the “Russian books” of the 13th–14th centuries (created in Low German in the office of Novgorod) resembled the Elbing vocabulary of the second half of the 13th century by its layout, scope and composition. The latter source will be useful in reconstructing the protograph of Russian-German vocabularies. The comparison with the Latin-Low German Liber ordinis rerum dating to the late 14th century should be considered remote and abstract. By analogy with the akin “Russian books”, it is proposed to call Elbing vocabulary (Elbinger Vokabular) and the so called Grunau’s vocabulary the “Prussian (Elbing) Book” and the “Littl Prussian Book” respectively. The attribution to the Hanseatic lexicography is supported by the similar division of thematic fields, regional bilingualism, utilitarian type, compact scope. But that is not all. The vocabulary’s close link with Elbing (granted Lübeck law in 1246) and the composition of the Elbing codex itself with Lübisches Recht für Elbing taking the central place are equally important. The relative process of composition of the Elbing codex is reconstructed in the following stages: 1. Driven by the needs of the Hanseatic sprakelærere, the German-Prussian and the Prussian-German vocabulary, which could possibly also include a phrase-book, was compiled in around 1246–1300. 2. A parchment manuscript comprising Lübeck law granted to Elbing, Polish law and vocabulary of the same period could originate from 1300 to 1340. 3. Prussian law was added at a later date, after 1340. Peter Holcwescher transcribed the collection of such composition in the middle of the 15th century. The gradual formation of the codex shows that at least two intermediate copies could have been made between the original of the second half of the 13th century and the transcript of Peter Holcwescher. The lexicographic work underwent certain changes in the course of transcribing. While the vocabulary functioned in line with its original purpose (2nd half of the 13th century), it used to be revised and supplemented (in case of “Russian Straipsniai / Articles 51 ILJA LEMEŠKIN books”, the updating process still continued in the 17th century); however, later, after trade reoriented itself towards the German language, the transcripts of the outdated vocabulary were mechanically copied and most likely severely shortened. “Prussian (Elbing) Book” could have lost its phrasebook in the course of shortening. The importance of the phrasebook also reveals in the lexicographic work included in the Prussian Chronicle; it ends with the reconstructed sentences (on the basis of vertical reading of vocabulary entries) important for successful trade. Įteikta 2018 m. birželio 7 d. ILJA LEMEŠKIN Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva [email protected] 52 Acta Linguistica Lithuanica LXXVIII