Jaunųjų rytų aukštaičių – kupiškėnų ir uteniškių – kalbinės gimtinės vaizdiniai

LAURA GERŽOTAITĖ Інститут литовської мови Напрями наукових досліджень: ареальні дослідження балтійських мов, діалектологія, геолінгвістика, перцептивна діалектологія. DOI: https://doi.org/10.35321/a1181-08 ОБРАЗИ МОВНОЇ БАТЬКІВЩИНИ МОЛОДИХ СХІДНИХ АУКШТАЙТІВ — КУПІШКЕНАЙ І УТЕНІШКЯЙ Образи мовної батьківщини молодих східних аукштайтів Купішкіса й Утени АНОТАЦІЯ У статті представлено дослідження образів мовної батьківщини молодих східних аукштайтів — купішкенай і утенішкяй. Досліджуваний матеріал — дані дослідження, проведеного із застосуванням принципів перцептивної діалектології. Аналіз показує, що школярі Утени вважають себе активними користувачами діалектного коду. Молодь Купішкіса схильна дистанціюватися від цього способу мовного вираження. Погляди досліджуваних щодо сфер (або доменів) уживання діалектного коду подібні. Намальовані (ментальні) карти засвідчують, що саме молодь Утени найчастіше схильна ототожнювати мовну батьківщину із зонами діалектності. Створюючи актуальну дистанцію між собою та місцевостями сусідньої підговірки, школярі Купішкіса, імовірно, відмежовуються від власного мовного вираження. В образах діалектного коду опитаних молодих людей виразно проступають ознаки, що характеризують представника традиційного діалекту, або NORM. І досліджувані з Купішкіса, і з Утени асоціюють людину, яка говорить діалектом, із селом. На думку більшості школярів Купішкіса, діалектний код — це мовне вираження минулого й старшого покоління. Частіше, ніж респонденти з Утени, вони вважають цей код невіддільним також від поваги до мови, культури та рідного краю. Межі варіанта мовної батьківщини, нанесені на карти школярів Утени, майже збігаються з межами східного східноаукштайтського регіолекту, виділеного геолінгвістами в другому десятилітті XXI століття. Це мовне утворення дуже подібне до ареалу східних п’ятих на реконструйованій карті діалектного поділу Антанаса Баранаускаса, або східних аукштайтів-купішкенай у класифікації діалектів Зигмаса Зінкявічюса й Алексаса Ґірденіса, та навколишнього ареалу так званих східних шостих, або утенішкяй. Straipsniai / Articles 175 LAURA GERŽOTAITĖ Вербалізовані та візуалізовані настанови розкривають ставлення молодого покоління східних аукштайтів до історичного об’єктивного мовного варіювання як у місцях їхнього народження, так і в усій східній частині литовського мовного ареалу. КЛЮЧОВІ СЛОВА: перцептивна діалектологія, мовна батьківщина, традиційний діалект, східноаукштайтський субдіалект, ментальна карта, асоціат. АНОТАЦІЯ У статті представлено дослідження образів мовної батьківщини молодих східних Aukštaitians із Купішкіса та Утени. Матеріал дослідження становлять дані, зібрані відповідно до принципів перцептивної діалектології. Аналіз показує, що учні шкіл Утени вважають себе активними користувачами діалектного коду. Молодь Купішкіса схильна дистанціюватися від такого самовираження. Респонденти мають подібні погляди щодо сфер уживання діалектного коду. Намальовані (ментальні) карти свідчать, що саме молодь Утени частіше ототожнює свою мовну батьківщину з діалектними ареалами. Встановлюючи фактичну відстань між собою та місцевостями сусіднього субдіалекту, учні шкіл Купішкіса, можливо, відмежовуються від власного мовного самовираження. Ознаки, що характеризують носіїв традиційного діалекту, або NORM, досить чітко проступають в уявленнях опитаних у дослідженні молодих людей про діалектний код. І респонденти з Купішкіса, і респонденти з Утени схильні пов’язувати людину, яка розмовляє діалектом, із сільською місцевістю. На думку більшості учнів Купішкіса, діалектний код є мовним вираженням минулого й старшого покоління. Вони частіше, ніж респонденти з Утени, вважають цей код невіддільним від поваги до мови, культури та землі. The borders of the variation of the linguistic homeland drawn on the maps of Utena students virtually coincide with the boundaries of the East Eastern Aukštaitian regiolect that geolinguists defined in the second decade of the twenty–first century. This linguistic formation is very similar to the area of the so called Fifth Eastern from the reconstructed map of dialects by Antanas Baranauskas or the Eastern Aukštaitians of Kupiškis under the classification of dialects by Zigmas Zinkevičius and Aleksas Girdenis and the surrounding area of the so called Sixth Eastern or the subdialect of Utena. Вербалізовані та візуалізовані настанови розкривають взаємозв’язок молодого покоління східних Aukštaitians з історичним об’єктивним мовним варіюванням як у місцях їхнього народження, так і в усій східній частині литовського мовного ареалу. КЛЮЧОВІ СЛОВА: перцептивна діалектологія, мовна батьківщина, традиційний діалект, східний аукштайтський субдіалект, ментальна карта, асоціація. 176 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Мовні образи батьківщини молодих східних аукштайтів — купішкенів та утенців 1. ВСТУП Протягом останнього десятиліття в Литві не обмежуються дослідженнями, проведеними методами традиційної описової діалектології, які увиразнюють статичний образ говірки (Mikulėnienė, Meiliūnaitė 2014; Mikulėnienė, Leskauskaitė, Ragaišienė, Geržotaitė, Birgelienė 2016; Mikulėnienė 2018; Čepaitienė 2018 та ін.). Посилення взаємодії між говірками, між ними та літературною мовою, а також іншими місцевими мовними варіантами зумовлює те, що в мовленні дедалі частіше використовуються як діалектний, так і близький до літературної мови варіанти. Для всебічного оцінювання мовної варіативності тієї чи іншої говірки важливим стає не лише об’єктивне фіксування властивих їй мовних особливостей, а й суб’єктивне ставлення пересічних членів мовної спільноти, яке визначає вибір того чи іншого мовного варіанта (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016: 89–120; 2016a: 17–33; Geržotaitė 2016a: 321–339; Geržotaitė, Čepaitienė 2016: 84–100 та ін.). Отже, установки є одним із ключових чинників, що формують (само)цінність місцевого варіанта, а водночас забезпечують його життєздатність і тяглість. Новизна й актуальність. Перспективних досліджень традиційних східноаукштайтських піднаріч, зокрема купішкенського, досі майже не проводили. Варто згадати лише одне дослідження геолінгвістичної компетенції школярів Купішкіса, яке виявило доволі послідовне дистанціювання місцевої молоді від вираження власної говірки (Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017: 88, 117)¹. Кілька попередніх досліджень установок пересічних мовців, проведених на території сусіднього з купішкенським піднаріччя східноаукштайтського анікштайтського піднаріччя, мали інші цілі (Aliūkaitė 2008: 129–142; 2009: 164–179). Мета цієї статті — на засадах перспективної діалектології порівняти образи мовної батьківщини учасників дослідження з гімназій Купішкіса й Утени та оцінити життєздатність купішкенського піднаріччя. Об’єкт статті — образи мовної батьківщини школярів Купішкіса й Утени. Учасники дослідження — молодь віком 15–18 років із двох гімназій (інформацію про респондентів див. у таблиці). ¹ Геолінгвістичну компетенцію пересічних членів мовної спільноти визначають як знання та вміння розпізнавати мовну варіативність і співвідносити її з певними географічними, соціальними та культурними ареалами (Diercks 2002: 52–53; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016: 92). Straipsniai / Articles 177 ЛАУРА ГЕРЖОТАЙТЕ ТАБЛИЦЯ. Характеристика досліджуваних молодих людей із Купішкіса й Утени Опитаних школярів можна віднести до однієї вікової групи. У дослідженні спираємося на погляд Пенелопи Екерт, що основою вікової класифікації є не точна хронологія, а вікові етапи. За мовним, культурним і соціальним досвідом, а також за етапом формування підліткової ідентичності досліджувані належать до одного покоління (Eckert 1997: 151–167; Aliūkaitė 2007: 145). Емпіричний інструмент дослідження — анонімна анкета для вивчення усвідомлених мовних установок Оцінювання діалектного мовлення та стандартної мови, підготовлена в межах проєкту Місце стандартної мови на ментальній карті литовської мови, що здійснювався у 2014–2016 рр. (докладніше див. Aliūkaitė, Miku­lėnienė 2016: 97–99). У вступній частині анкети фіксуються соціодемографічні дані досліджуваних: стать, вік, місце походження та проживання; також наведено запитання про володіння діалектом і активність його вживання, розподіл мовних варіантів, або домени. В основній частині реалізовано модель перцептивної діалектології — локалізацію діалекту та стандартної мови на намальованих картах, а також асоціації, пов’язані з людиною, яка говорить діалектом чи стандартною мовою, тощо. Досліджуваний матеріал становлять 187 анкет. Із них 119 анкет заповнили учні гімназії імені Лауринаса Стуоки-Гуцявічюса в Купішкісі в межах проєкту Місце стандартної мови на ментальній карті литовської мови, що здійснювався у 2014–2016 рр.² Частину матеріалу (прототипні ареали діалекту та стандартної мови на намальованих картах, асоціації, пов’язані з людиною, яка говорить діалектом чи стандартною мовою) опубліковано (докладніше див. Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017: 78–102, 140, 185, 263). Ці дані доповнюють 68 анкет³, зібраних 2018 р. у гімназії імені Адольфаса Шапоки в Утені. Образи мовної батьківщини, сформовані у мовній самосвідомості респондентів, увиразнюються на основі даних таких завдань анкети: 1) після обговорення опитаних населених пунктів ² Проєкт реалізовано за кошти Державної комісії з литовської мови (договір № K-5/2014). Керівниця проєкту — проф. д-р Дайва Алюкайте̇. Докладніше про його результати див. Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017. ³ Заповнені в гімназії Купішкіса анкети зберігаються в Інституті мов, літератури та перекладознавства Каунаського факультету Вільнюського університету, а анкети з гімназії Утени — в Архіві діалектів Центру геолінгвістики Інституту литовської мови. 178 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Мовна батьківщина молодих східних аукштайтів — купішкенів і утенішків дані відповідей на запитання вступної частини анкети, присвячені активності молоді у використанні діалектного коду та його поширенню (або сферам уживання); 2) аналіз матеріалу з карт різних пунктів, на яких респондентів просили позначити, де розмовляють діалектом⁴; 3) аналіз даних про асоціації, пов’язані з носієм діалекту. Досліджувані говірки в класифікаціях діалектів та їхні розрізнювальні ознаки. У класифікації литовських діалектів Зигмаса Зінкявічюса й Алекса Гірденіса 1960-х років східні аукштайти-купішкени та утенішки, як і всі аукштайти, вимовляють повні ie, uo; як східні аукштайти, вони звужують перші компоненти дифтонгів an, am, en, em та колишні носові ą, ę (Girdenis, Zinkevičius 1966: 139–147; Zinkevičius 1969: 365–380; Morkūnas 1977: 33; LKTChr 2004: 29–30). Розрізнювальною особливістю говірки купішкенів, ареал якої охоплює невелику частину східної Литви, у цій класифікації є відповідність голосним e, ė у кінці слова та перед твердим приголосним голосному різної тривалості a, тоді як утенішків виокремлено за відповідністю ненаголошених ė та ie голосному e. (Girdenis, Zinkevičius 1966: 139–147; Zinkevičius 1969: 365–380; Morkūnas 1977: 33) (див. рис. 1). За ознаками, що розрізняють східних аукштайтів у класифікації З. Зінкявічюса й А. Гірденіса, детальніше поділено східних аукштайтів у класифікації Антанаса Саліса 1930-х років (Salys 1935: 70; 1946: 56). На тій самій мовній основі в ній виокремлено східних аукштайтів-пунктинінків середніх дадінінків, що відповідають купішкенам (кажуть dą: da замість dėdė), а за іншою ознакою, тобто вимовою ненаголошеного o як a, або так званим жалінинкавім (кажуть ža.ld. замість žolė), — східних аукштайтів-пунктинінків східних, що відповідають утенішкам (Salys 1933: 21–34; 1935: 75; 1946: 58–59). Межі ареалів цих двох говірок, як видно з оригінальної карти та карти діалектів А. Саліса, укладеної на основі описаних діалектних меж, зафіксовано майже без змін (Geržotaitė 2016b: 85)⁵. Відмінність полягає в тому, що ареал утенішків зменшився: частину його за класифікацією А. Саліса віднесли до східних аукштайтів-пунктинінків середніх ротінінків (кажуть rō.tas замість ratas), або анікштянців, і до східних дзуків, або східних вільнюських аукштайтів, виокремлених З. Зінкявічюсом і А. Гірденісом. ⁴ У цій анкеті карти подавалися з позначеними межами муніципалітетів і частиною їхніх адміністративних центрів. У перцептивній діалектології під час застосування картографічної методики (див. Preston 1989; 1999: xxiii–xl; 1999a: 359–373) респондентам пропонують як порожні карти (Evans 2002: 76–83), так і карти з позначеними межами найбільших адміністративно-територіальних одиниць (див. Long 1999: 178) та найбільшими містами (див. Dailey–O’Cain 1999: 228), щоб їм було легше орієнтуватися. ⁵ На картах пізнішого періоду межі діалектів скоригували інші науковці на підставі матеріалу, зібраного в другій половині XX століття (Geržotaitė 2016b: 74). Straipsniai / Articles 179 LAURA GERŽOTAITĖ Рис. 1. Східні аукштайти-купішкени й утенішки в класифікаціях литовських діалектів6 Східних мовців, які за тими самими ознаками детальніше поділяли східних мовців у класифікації говірок Ковенської губернії Антанаса Баранаускаса кінця XIX століття, у класифікації А. Саліса 6 Скорочення на карті позначають східних аукштайтів-купішкенів (RAK) і утенішків (RAU) у класифікації діалектів З. Зінкявічюса й А. Гірденіса. Населені пункти, віднесені в класифікації А. Саліса до відповідних купішкенам східних аукштайтів-пунктинінків середніх дадінінків, обведено кружечками, а населені пункти, віднесені до відповідних утенішкам східних аукштайтів-пунктинінків східних, — квадратами. 180 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Jaunųjų rytų aukštaičių – kupiškėnų ir uteniškių – kalbinės gimtinės vaizdiniai умовно названих східними аукштайтами. За тими самими критеріями А. Саліс виокремив точкові центральні підвищені діалекти східних аукштайтів, які в цій класифікації відповідають п’ятим східним, а точкові східні діалекти східних аукштайтів — шостим східним (Baranovskij 1898: 50–51, 73). Як видно з карти класифікації діалектів А. Баранаускаса, реконструйованої на основі аналізу описів діалектів, п’ятим східним діалектом розмовляли переважно в Купішкісі та його околицях, а шостим східним — також у місцевостях ареалу точкових центральних підвищених діалектів східних аукштайтів (або купішкенців), які відповідають їм у класифікації А. Саліса (див. Geržotaitė 2015: 133–165; 2018: 174–190 (див. рис. 1)). Територія, охоплена цими двома діалектами, дуже подібна до східного східноаукштайтського регіолекту — більшого мовного утворення, що формується і яке геолінгвісти виокремлюють у другому десятилітті XXI ст. (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 261; Geržotaitė, Mikulėnienė 2014, карта XIII та коментар). Досліджувані субдіалекти на початку XXI ст. Новіші системні геолінгвістичні дослідження свідчать, що розрізнювальна риса утенців майже послідовно зберігається в мовленні представників усіх поколінь, тоді як у купішкенців, особливо на окраїнах ареалу субдіалекту, вона не є закономірною ані в мовленні середнього, ані молодшого покоління (Aliūkaitė, Bakšienė, Jaroslavienė et al. 2014: 176, 188; Balčiūnienė, Rinkauskienė, Meiliūnaitė 2017: 54–55). Установлено, що за мовними рисами купішкенці зближуються із сусідніми сильними субдіалектами паневежців та утенців. Вплив утенців засвідчує те, що на їхній основі фіксують нове більше місцеве мовне утворення, яке формується, — східний східноаукштайтський регіолект (із центром тяжіння в Утені), — що охоплює не лише ареал утенців, а й території навколишніх субдіалектів, зокрема купішкенців (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 261; Geržotaitė, Mikulėnienė 2014, карта XIII та коментар; Mikulėnė, Meiliūnaitė 2017: 169–195). Цей ареал об’єднує та підтверджує стабільність нового утворення послідовне вживання вимови ненаголошеного o як a, зафіксоване аж до початку XXI ст. (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 261; Geržotaitė 2016b: 190–191). Тому дані, зібрані в ареалах купішкенців та утенців — східних аукштайтів, — не лише доповнять дослідження суб’єктивного сприйняття традиційних східноаукштайтських субдіалектів, а й дадуть змогу скласти повніше уявлення про досліджуваний ареал, сформоване у свідомості місцевої молоді, а отже, і про варіант, уживаний у ньому. Принципи створення, класифікації та аналізу намальованих карт діалектного мовлення й асоціацій В анкеті дослідження було подано завдання з картою (англ. Draw-a-Map), або перший із п’яти компонентів моделі перцептивного дослідження Дениса Престона, безпосередньо пов’язаний із четвертим завданням — розпізнавання діалекту (англ. Dialect Identification). Уточнення на карті також передбачають третій компонент цієї моделі — оцінювання правильності та привабливості варіантів (англ. “Correct” and “Pleasant”) (докладніше див.: Preston 198; 199: xxiv–xxx; 199a: 359–373; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016: 97). Straipsniai / Articles 181 LAURA GERŽOTAITĖ Класифікуючи й аналізуючи мовні установки респондентів, візуалізовані на цих картах, ми спиралися на міркування Віліо Діркса (Diercks 2002: 51–70) щодо категорій мовної батьківщини⁷, реальної та актуальної дистанції⁸. Щоб оцінити (не)точність наукової геолінгвістичної компетентності, було враховано результати як уже проведених досліджень суб’єктивної, так і об’єктивної мовної варіативності (докладніше див.: Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 257–259; Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017, 174–178, 221–225, 248–253). Матеріал завдання про асоціації з людиною, яка розмовляє діалектом і пов’язана із завданням із картою, класифікували за методом ключових слів (Garrett, Williams, Evans 2005: 37–54). Вибір ключового слова як одиниці-фільтра насамперед зумовило уявлення традиційної діалектології про представника діалекту (тобто ознаки, що описують інформанта NORM: осілий, місцевий, старий, літній, старшого віку, село тощо) (Chambers, Trudgill 2004: 28; див. також Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014a: 32–33)⁹. З огляду на результати попередніх досліджень діалектної свідомості мережу ключових слів доповнили такими одиницями-фільтрами, як традиція, похвала тощо (докладніше див.: Aliūkaitė 2008a: 23–45; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016a, 20–21; Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017: 69–76). Групи асоціацій, виокремлені на основі ключових слів, охоплюють перші асоціативи діалектного мовлення, зазначені в науковій літературі. Під час якісного аналізу виокремлених груп, тобто для реконструкції соціолінгвістичного портрета представника діалекту, було використано матеріал усіх асоціацій (отже, і багатокомпонентних). 2. АКТИВНІСТЬ І СФЕРИ ВИКОРИСТАННЯ ДІАЛЕКТНОГО КОДУ З ПОГЛЯДУ МОЛОДІ КУПІШКІСА ТА УТЕНИ Аналіз даних показує, що гімназисти, опитані в обох населених пунктах, стверджували, що володіють діалектом (розмовляють діалектом) (див. таблицю). Найбільше тих, хто ним володіє, серед утенців (73,53%), найменше — серед досліджуваних із Купішкіса (24,37%). На запитання, яким діалектом вони володіють, молоді учасники дослідження найчастіше відповідали: аукштайтським або розмовляють по-аукштайтськи, аукштайтським, східноаукштайтським. Дехто з молоді Купішкіса 7 У дослідженнях перцептивної діалектології мовною батьківщиною (англ. Linguistic Homeland) називають мовне середовище індивіда, пов’язане з мовними та просторовими дистанціями в цьому середовищі (Diercks 2002: 51). 8 Під час оцінювання мовних варіантів і їх локалізації на мапі розрізняють реальну (об’єктивну) та актуальну (таку, що не відповідає географічним параметрам) дистанції (Diercks 2002: 51; Aliūkaitė 2009: 172). 9 Англ. non-mobile older rural male. Лит. осілий мешканець сільської місцевості старшого віку (чоловік). 182 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Jaunųjų rytų aukštaičių – kupiškėnų ir uteniškių – kalbinės giminės vaizdiniai один учень уточнив свої відповіді, наприклад, написав, що володіє kupišėnų (Kp_M1), kupišėnų tarmę (Kp_M17), kupišėnišką (Kp_M28), kupišėnų (aukštaičių) (Kp_M57), kupišėniškai (Kp_V12) тощо.¹⁰ Можливо, ототожнення не з мовним вираженням свого, а сусіднього східноаукштайтського паневежиського піддіалекту засвідчує те, що один із досліджуваних у Купішкісі зазначив, що володіє діалектом biržietišką (Kp_M55). Такі самі настанови виявилися не лише щодо володіння діалектом, а й щодо його використання (див. таблицю). З відповідей досліджуваних видно, що активними користувачами діалекту вважають себе учні з Утени. Найбільше схильна дистанціюватися від такого мовного вираження молодь із Купішкіса. Такий вибір гімназистів міг бути зумовлений нижчою (само)оцінкою їхнього рідного населеного пункту порівняно з Утеною, яку вважають центром урбанізації (детальніше див.: Aliūkaitė, Bakšienė, Jaroslavienė et al. 2014: 174; Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017: 77). Ці результати доповнюють відповіді на запитання анкети, засноване на теорії доменів: де і з ким розмовляють діалектом (детальніше див.: Fishman 1972: 15–32; Hagen 1989: 48–61; Aliūkaitė, Valikonė 2012: 7–20)¹¹. Систематизація даних показує, що учні обох населених пунктів користуються діалектним кодом як із родиною (або в ізольованому домені), так і з друзями (у домені солідарності), а також із учителями та всіма іншими мешканцями рідних населених пунктів (в інструментальному публічному домені) (див. рис. 2)¹². РИС. 2. Домени використання діалекту в досліджуваних пунктах з погляду молоді¹³ ¹⁰ У праці використовуються такі скорочення назв населених пунктів: Купішкіс — Kp, Утена — Ut; літери M і V позначають стать опитаних; числа — номери анкет. ¹¹ До ізольованих доменів належать близьке домашнє оточення та члени родини, до домену солідарності — друзі, до інструментальних публічних доменів — громадські місця та незнайомі особи (Hagen 1989: 53; див. також Aliūkaitė, Valikonė 2012: 9). ¹² Визначаючи сфери використання діалектного мовлення, враховано відповіді на два запитання анкети: Kur kalbama tarmiškai, Su kuo kalbama tarmiškai. ¹³ Варто додати, що не всі учні, які зазначили, що розмовляють діалектом, указали, де і з ким користуються цим кодом. Такі позначки становлять: на запитання «де» — 21,01% (на запитання «з ким» — 15,97%) в анкетах молоді з Купішкіса і 63,24% (61,11%) — в анкетах молоді з Утени. Straipsniai / Articles 183 LAURA GERŽOTAITĖ Хоча діалектом говорять усюди й із представниками всіх поколінь, як видно з рисунка 2, частота такого мовлення різниться. Молодь обох населених пунктів стверджує, що найчастіше вживає діалект із членами сім’ї та родичами вдома (або в ізольованому домені). Зафіксоване вживання діалекту в найближчому оточенні, здавалося б, давало б підстави говорити про оптимістичні перспективи існування обох говірок. Проте лише серед молоді Утени виразно помітна сильніша схильність зберігати її. Молодь Купішкіса, яка найбільше схильна дистанціюватися від діалектного коду, рідше обирає діалектне мовлення не в інструментальному публічному, а в домені солідарності. Такі результати можуть бути пов’язані з підвищеною увагою до говірки під час різноманітних публічних заходів. Отже, можна припустити, що представники обох піддіалектів тією чи іншою мірою вживають діалектний код. За наявними даними, говірку молоді Утени слід вважати найжиттєздатнішою, тоді як досліджувана говірка Купішкіса, хоч і зафіксована в усіх доменах, — такою, що занепадає. 3. ОБРАЗИ ДІАЛЕКТНОГО МОВЛЕННЯ НА МЕНТАЛЬНИХ КАРТАХ Результати щодо активності вживання діалектного коду та сфер його вживання (доменів) доповнюють намальовані й позначені на картах зображення представників молодої мовної спільноти14. На їхній основі можна виокремити три способи включення мовної батьківщини як діалектної зони до карт (див. рис. 3). Найменше карт, на яких мовну батьківщину молоді мовці позначають як єдину місцевість із діалектним мовленням. Найчастіше її позначають разом з іншими прототиповими зонами діалектного мовлення. До третього типу включення мовної батьківщини до карт належать карти, які гімназисти обох населених пунктів позначили подвійним чином. В одному випадку рідну місцевість позначають на картах, де всю мовну територію поділено уявними ізоглосами, що розмежовують жмудинців і аукштайтів, жмудинців, аукштайтів, дзуків тощо15. В іншому випадку мовну батьківщину пов’язують із діалектним мовленням, коли респонденти зазначають, що цим мовним кодом говорять усюди в Литві. 14 Завдання з картою не виконали 5,04% учнів Купішкіса та 1,47% учнів Утени. 15 Dėl termino suvokimo izoglosės (angl. Perceptual Isoglosses žr.: Preston 1999a: 361; Aliūkaitė 2009: 165. 184 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Jaunųjų rytų aukštaičių – kupiškėnų ir uteniškių – kalbinės giminės vaizdinai Утена 51,47% 30,88% 2,52% Купішкіс 38,65% 26,05% ▥ KG один ■ KG серед інших прототипних зон TK ▤ KG та інші зони TK Рис. 3. Мовна батьківщина (KG) як зона діалектного мовлення (TK) на південному боці мапи з погляду молодих досліджуваних пунктів Докладніше варто розглянути другу групу мап, позначених молодими утенцями та купішкенцями (тобто KG серед інших прототипних зон TK), яка, мабуть, найбільше увиразнює образ мовної батьківщини, а отже, і варіанта, уживаного в ній. 3.1. Образ мовної батьківщини молодих утенців. Дані свідчать, що понад половина молодих мешканців Утени схильні насамперед вважати прототипну діалектну зону своєю мовною батьківщиною (позначки становлять 54,41 відсотка від усіх анкет респондентів цього міста) (див. рис. 4). Отже, і декларуючи установки щодо активного використання діалектного коду (діалектом розмовляють 60,29 відсотка), і ототожнюючи своє місто із зонами використання діалектного коду (54,41 відсотка), ці учні підтверджують, що є активними представниками діалектного мовлення. Серед зазначених утенськими досліджуваними населених пунктів, географічно ближчих або трохи віддаленіших і, очевидно, вирізняних виразною діалектністю, варто згадати Паневежис (45,59 відсотка), Зарасай (36,76 відсотка), Анікщяй (32,35 відсотка), Біржай (30,88 відсотка) (див. рис. 4). Додамо, що Паневежис зазначено також у тій частині мап утенських учнів, що увиразнюють прототипні зони діалектності (вона становить 17,6 відсотка мап цих респондентів), де їхню мовну батьківщину не позначено. Straipsniai / Articles 185 LAURA GERŽOTAITĖ РИС. 4. Найбільш прототипні зони говору молоді з Утени Крім уже перелічених населених пунктів, понад чверть учнів цього міста вказали сусідні Ігналіну, Вісагінас (по 27,94%), Молетай (26,47%), Рокишкіс (25%). Ку пі шкіс, проаналізований у статті як зона діалектного мовлення, позначили лише трохи більше ніж п’ята частина (20,59%) молодих утенців. Отже, у самосвідомості молодих утенців систему меж мовної батьківщини визначає так звана реальна відстань, тобто межі мовної батьківщини окреслюються рідним і ще одним-двома сусідніми населеними пунктами. Якщо додати до них віддаленіші зони, названі молодими людьми, що належать до ареалу впливу мовного мовлення, уживаного в Утені, можна стверджувати, що межі мовної батьківщини майже збігаються з межами східного східноавкштайтського регіолекту, виокремленого геолінгвістами у другому десятилітті XXI ст. (карт. Ut_M13, див. рис. 5). Із коментарів учнів видно, що мовний код Утени та її околиць оцінюють радше позитивно, ніж негативно. Зазначають, що тут говорять «по-авкштайтськи, гарно там […]» (Ut_M21). Подібні настанови молоді зафіксовано не лише щодо мовної батьківщини, а й щодо діалектного мовлення в сусідніх зонах Зарасая, Анікщая, Ігналіни, Молетая, Рокишкіса й Паневежиса, наприклад: говорять по-авкштайтськи, мова гар-на, неправиль (Ut_M15), авкштайтська, гарна (Ut_M35), гарна, приємна, правильна (Ut_M37)16. 16 Мову коментарів респондентів не виправляли. 186 Acta Linguistica Lithuanica LXXXI Образи мовної батьківщини молодих східних авкштайтів — купішкенів та утенців Ut_M11 Ut_M13 5 рис. Приклади позначення молодими утенцями мовної батьківщини серед інших прототипних діалектних зон на мапах Найбільш прототипною діалектною зоною після мовної батьківщини на цих мапах позначено Паневежис; на думку молодих утенців, його можна вважати одним із населених пунктів, «у яких найбільше підкреслено діалект і самобутність [...]» (Ut_M05). Зауважують, що в Паневежисі «[...] дивний наголос, як у шяуляйців [...]» (Ut_M21). Однак найчастіше респонденти зазначають, що і в їхній мовній батьківщині, і в Паневежисі та інших населених пунктах говорять просто по-авкштайтськи. Straipsniai / Articles 187 LAURA GERŽOTAITĖ 3.2. Мовний образ батьківщини молоді Купішкіса. На відміну від молоді Утени, молодь Купішкіса на території східних аукштайтів насамперед виокремлювала Паневежис (27,73%) і Біржай (26,89%) (див. рис. 6). 6 РИС. Найтиповіші зони діалектного мовлення молоді Купішкіса Мовну батьківщину серед прототипових зон діалектного мовлення ці школярі позначали на картах удвічі рідше (26,05%), ніж молоді утенці (пор. 54,41%). Серед таких місцевостей Купішкіс на картах місцевої молоді частіше не включено (49,45%), ніж включено (26,05%). Отже, дані опитування, очевидно, свідчать про схильність школярів Купішкіса дистанціюватися від власного діалектного коду, яким, як уже зазначалося, заявила, що користується, лише невелика частка (14,29%) опитаних. Окрім мовної батьківщини, Паневежиса й Біржая, подібний ступінь діалектного мовлення, на думку школярів Купішкіса, властивий лише Пасвалису (22,69%). Утена, розглянута у статті, очевидно, оцінюється як зона зі слабшим діалектним мовленням (див. рис. 6). Хоча учасники дослідження з Купішкіса стверджують, що не є активними користувачами діалектного коду, вони оцінюють власне мовлення особливо позитивно (карта Kp_M68, див. рис. 7). 188 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Jaunųjų rytų aukštaičių – kupiškėnų ir uteniškių – kalbinės gimtinės vaizdiniai Kp_M42 Kp_M68 7 Рис. Приклади позначення на картах мовної батьківщини молоді Купішкіса серед інших прототипових діалектних зон За словами цих молодих людей, kupiškėnų — найгарніша (Kp_M01), kupiškėnų (гарна) (Kp_M20), kupiškėnų, неправильна, гарна (Kp_M28), гарна (Kp_M31), [...] гарна, правильна (Kp_M68), [...] дуже гарна (Kp_V20), [...] гарна, Straipsniai / Articles 189 LAURA GERŽOTAITĖ неправильна (Kp_V26), Купішкіс — одне з найкрасивіших (Kp_M70). Іноді естетична оцінка місцевого мовного різновиду (мені найкраще подобається купішкенський діалект [...] ще й аргументується ([...] бо я до нього звикла, вмію говорити й розумію, Kp_M67). Мовний код Купішкіса є своїм кодом, тому, мабуть, до нього ставляться прихильно. Зафіксовано кілька випадків дистанціювання від власного мовного різновиду. Купішкенський субдіалект, який на картах учнів зазвичай пов’язують із самим Купішкісом (див. Kp_M68, див. рис. 7), переносять до сусіднього P (Kp_M23) або до Паневежиса й Пашвалиса (Kp_M17). Настанови щодо активності вживання діалектного коду та позначення на картах мовної батьківщини як зони діалектного мовлення узагальнюють слова одного з купішкіських юнаків: «[...] Купішкенці мають свій діалект, яким переважно розмовляють у селах. Неправильно. На мою думку, цей діалект не дуже гарний, але він унікальний» (Kp_M29). Отже, позначення на картах молодих мовців і оцінювачів із обох населених пунктів свідчать, що мовну батьківщину з діалектним мовленням найбільше схильні пов’язувати учні з Утени, які назвали себе активнішими користувачами цього мовлення. Створюючи відчутну дистанцію щодо місцевостей сусіднього субдіалекту, передусім Паневежиса та інших, гімназисти з Купішкіса схильні відмежовуватися від власного діалектного коду. Варто додати, що аналіз позначень на картах купішкіських юнаків, порівняно з відповідями респондентів з Утени, підтверджує тенденцію, виявлену в попередніх дослідженнях молодих мовців: діалектне мовлення передусім асоціюють із місцевостями не східної, а західної (наприклад, Плунге, Тельшяй) і південно-західної (наприклад, Маріямполе) частин литовського мовного ареалу (Aliukaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017: 147). 4. ПОРТРЕТ НОСІЯ ДІАЛЕКТНОГО МОВЛЕННЯ ЗА ДАНИМИ АСОЦІАЦІЙ Дані асоціацій свідчать, що в уявленнях опитаних гімназистів виразно проступають ознаки, якими в дослідженнях традиційної діалектології характеризують інформанта, носія діалектного коду, або NORM. Дві з них — пов’язування користувача цього коду з місцевістю, а також із минулим і мовленням старшого покоління — є важливими для досліджень обох населених пунктів (див. рис. 8)17. 17 Це завдання анкети пропустили 3,36% учнів із Купішкіса. 190 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Jaunųjų rytų aukštaičių – kupiškėnų ir uteniškių – kalbinės gimtinės vaizdiniai Рис. 8. Асоціати діалектного мовлення в уявленнях молоді досліджуваних населених пунктів Найчастіше, як видно з рис. 8, пов’язують представника цього коду з місцем учні з Утени (57,35%), рідше — з Купішкіса (38,66%). Цей асоціат відображає категорії, пов’язані з місцем, регіоном, своїм або рідним краєм, батьківщиною, походженням, що виокремилися у відповідях молоді: зі своїм рідним краєм (Ut_M31), з місцем свого походження (низинним, високим тощо) (Ut_M39), звідки походить (Kp_M10), з місцем проживання (містом, регіоном) (Kp_M14), зі своїм краєм (Kp_M25), зі своїм рідним місцем (Kp_M59), із тим регіоном, звідки він походить (Kp_V42). Аж 45,59% (із 57,35%) опитаних з Утени, які асоціюють діалектне мовлення з місцем, виокремили село або сільського жителя, наприклад: село або дуже маленьке містечко (Ut_M24), часто асоціюється із селом (Ut_M38), із людиною, яка походить із села (Ut_V10), із мешканцем маленького містечка (Ut_V13), із селянами (Ut_V21). Сільський атрибут (вербалізований категоріями села, меншого містечка, селянина тощо) важливий для 24,37% (із 38,66%) учнів із Купішкіса, наприклад: із такою людиною, яка походить із села або живе там (Kp_M15), людина, яка розмовляє діалектом, асоціюється із селянином (Kp_M26), із селом; що далі село від міста (Kp_M66), із сільським середовищем проживання (Kp_M68), найчастіше з «глибинним» селом (Kp_V01). Як видно з наведених прикладів, цей атрибут зазвичай позначає місце. За одним-двома винятками, його оцінюють нейтрально. Отже, атрибут місця (не села) в уявленнях про діалектний код молодих мовців обох досліджуваних пунктів (Купішкіс — 14,29%, Утена — 11,76%) не пов’язаний тісно з регіональною варіативністю. Такі установки можуть бути пов’язані з установленою геолінгвістичними дослідженнями початку XXI ст. неоднорідністю діалектності та різним ступенем її вияву в аналізованому ареалі (Aliūkaitė, Straipsniai / Articles 191 LAURA GERŽOTAITĖ Baškienė, Jaroslavienė et al. 2014: 174–178, 184–188)18. Tarmine raiška kalbančiojo tapatinimas su kaime gyvenančiu asmeniu, kaimo žmogumi (arba kaimiečiu) gali reikšti ir tam tikrą atsiribojimą. Tokiu atveju tarminį kalbėjimą su vieta sietų gerokai didesnė Kupiškio ir Utenos gimnazistų dalis. Майже в половини учнів із Купішкіса (49,58%) діалектний код асоціюється з минулим і старшим поколінням: із давниною, з минулим (Kp_M20), із часами наших бабусь і дідусів (Kp_M37), із Литвою минулого (Kp_V45), із віком. Старші люди частіше розмовляють діалектом (Kp_M27), переважно з людьми старшого віку (Kp_M39). Пов’язування діалектного мовлення з XX століттям і традиціями (Kp_V03) або із давниною. Часами бабусь, дідусів і прабабусь, прадідів (Kp_V08), імовірно, свідчить про прагнення молоді з Купішкіса дистанціюватися від цього мовного варіанта (Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitė, Geržotaitė 2017: 117). Такі асоціати ще рідше називали опитані з Утени (20,59%), наприклад: стара Литва (Ut_M04), із давниною (Ut_M14), людина, яка розмовляє діалектом, асоціюється в мене з бабусями, дідусями, прабабусями й прадідусями, які так розмовляли раніше (Ut_M02), люди найстаршого віку (Ut_M25) (див. рис. 8). Тісно пов’язана група асоціатів, що охоплює кілька ознак, свідчить про те, що для молодих членів мовної спільноти, передусім для молоді з Купішкіса, діалектний код є майже зниклим або вже зниклим варіантом старшого покоління, яке послуговується або послуговувалося автентичним діалектом: людина, яка розмовляє діалектом, асоціюється в мене з давниною, селом, адже нині молодь майже не розмовляє діалектом (Kp_M41), нині вона асоціюється зі спогадами та старими людьми (Kp_V15). Рідше до образу носія діалектного мовлення в уявленнях гімназистів включено ознаку поваги. Вона здебільшого характерна для молоді з Купішкіса (19,33%), наприклад: із дбайливим збереженням власного діалекту; люди, які найчастіше розмовляють діалектом, пишаються ним (Kp_M05), із людиною, яка поважає свій край (Kp_M67), така людина, здається, дуже любить свій край і плекає його традиції, говірку, діалект (Kp_M63). Такі установки можуть бути зумовлені симуляцією, оскільки ці молоді люди послідовно обмежують використання діалектного мовлення. В учнів з Утени людина, яка розмовляє діалектом, рідше асоціюється з повагою до мови, культури й краю (7,35%), наприклад: із людиною, яка хоче зберегти якомога більше литовської культури (Ut_M16), із людиною, яка прагне плекати литовську культуру (Ut_M29), із людьми, які люблять свою мову (Rk_V13). Закріплений у традиційній діалектології портрет носія діалектного коду ще виразніше постає у випадках, коли асоціати охоплюють кілька ознак, наприклад: із життям у давнину, людьми старшого віку (Kp_M13), із селом, старими людьми (Kp_M51), із людьми похилого віку, людьми давніх часів, людьми із села (Kp_M32), селом, давниною, землею 18 Подібні результати виявило соціологічне дослідження, проведене в районах Купішкіса й Анікщяя. На їх підставі видно, що люди пов’язують регіональну ідентичність і з діалектом, однак, на думку молоді, «аукштайтськість більше не залежить від місця проживання» (Savoniakaitė 2003: 105). 192 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Jaunųjų rytų aukštaičių – kupiškėnų ir uteniškių – kalbinės giminės vaizdiniai людиною, яка займається сільським господарством (Ut_M07), людиною, яка походить із села, людиною старшого віку (Ut_M13), літньою людиною, селянином або жмудином (Ut_M19), старою людиною, не молоддю, мешканцем невеликого міста чи села (Ut_M34) тощо. Ці та інші приклади свідчать, що образ людини, яка користується обговорюваним кодом, у свідомості респондентів є дуже позитивним. Інші ознаки в образах діалектного мовлення молодих східних аукштайтів нечіткі або зовсім усунені з них. Наприклад, освіченість, не відображена на рисунку 8, згадується серед респондентів обох пунктів лише раз чи двічі. Подібні наукові установки зафіксовано і щодо пов’язування людини, яка розмовляє діалектом, із неосвіченою особою. ВИСНОВКИ Дані дослідження образів мовної батьківщини молоді населених пунктів, розташованих у межах традиційних східноаукштайтських говірок — купішкянської та утенської (або ареалу східного східноаукштайтського регіолекту, що нині формується), проведеного за методологічними принципами перцептивної діалектології, дають змогу узагальнити мовну картину цього регіону. Аналіз даних свідчить, що учні з Утени більше схильні пов’язувати себе з діалектним мовленням. Серед молоді з Купішкіса зафіксовано установки на дистанціювання від власного мовного коду. На таке ставлення цих мовців і оцінювачів мови могла вплинути (само)оцінка рідного місця. Подібні результати отримано після систематизації матеріалу щодо сфер уживання діалектного коду. Хоча учні з обох населених пунктів стверджують, що розмовляють діалектом усюди й із представниками всіх поколінь (тобто в усіх ситуаціях), серед респондентів з Утени виразніше простежується схильність зберігати власний мовний варіант. Мовленнєве вираження, властиве купішкянам, місцева молодь оцінює лише як спосіб спілкування в найближчому оточенні (ізольованому домені). Намальовані (ментальні) карти виявили, що саме гімназисти з Утени найбільше схильні ототожнювати мовну батьківщину із зонами перехідності між діалектами. Проводячи актуальну межу між собою та населеними пунктами сусідньої говірки, передусім Паневежисом, молодь із Купішкіса, очевидно, дистанціюється від власного діалектного мовлення. І респонденти з Купішкіса, і респонденти з Утени асоціюють людину, яка розмовляє діалектом, із селом. Молодь із Купішкіса більше схильна сприймати діалектний код як мовленнєве вираження старшого покоління та минулого. Для неї діалектне мовлення частіше, ніж для учнів з Утени, є також невіддільним від поваги до мови, культури й рідного краю. Межі варіанта мовної батьківщини, нанесені на карти респондентів з Утени, майже збігаються з межами східного східноаукштайтського регіолекту, визначеними геолінгвістами у другому десятилітті XXI століття. До цього мовного утворення дуже близький ареал пунктів східних аукштайтів, або Straipsniai / Articles 193 LAURA GERŽOTAITĖ За класифікацією діалектів З. Зінкявічюса та А. Гірденіса — ареал східних аукштайтів-купішкенів і прилеглих до них шостих, або утенських, говорів. Вербалізовані й візуалізовані установки молодих мовців виявили, що образи варіативності майже збігаються з історичною об’єктивною мовною варіативністю не лише місця мовного походження респондентів, а й усієї східної частини литовського мовного простору. LITERATŪRA Aliūkaitė Daiva 2007: Tarminis kalbėjimas ir bendrinė kalba: objektyviųjų ir subjektyviųjų skirtumų kultūrinė vertė. Daktaro disertacija. Rankraštis. Vilnius: Vilniaus universitetas. Aliūkaitė Daiva 2008: Tarmių ypatybių vertė kultūriniu požiūriu: Lyduokių šnekta. – Respectus Philologicus 13(18)A, 129–142. Aliūkaitė Daiva 2008a: Tarmiškai kalbančio žmogaus stereotipai: apriorinės eilinių kalbos bendruomenės narių nuostatos. – Respectus Philologicus 14(19), 23–45. Aliūkaitė Daiva 2009: Perceptyviniai dialektų tyrimai: mentalinis žemėlapis. – Respectus Philologicus 15(20), 164–179. Aliūkaitė Daiva, Bakšienė Rima, Jaroslavienė Jurgita et al. 2014: Punktų tinklo tankis geolingvistinės skirties aukštaičiai: žemaičiai požiūriu. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. Danguolė Mikulėnienė, Violeta Meiliūnaitė. Vilnius: Briedis, 129–196. Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014: Geolektų ir regioninių dialektų formavimosi ypatumai Lietuvoje. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. Danguolė Mikulėnienė, Violeta Meiliūnaitė. Vilnius: Briedis, 257–262. Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014a: Geolingvistika: ideologija, teorija ir metodai. Pagrindinės sąvokos. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. Danguolė Mikulėnienė, Violeta Meiliūnaitė. Vilnius: Briedis, 29–47. Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2016: Perceptyviosios dialektologijos instrumentai ir tyrimų kryptys: variantų arealai mentaliniuose žemėlapiuose (Biržų atvejis). – Acta Linguistica Lithuanica LXXIV, 89–120. Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2016a: Lietuvos gimnazistų požiūris: išilavinimas Lietuvos gimnazijų vaizdiniuose. – Verbum 7, 17–33. Prieiga internete: http://www.zurnalai.vu.lt/verbum/article/view/10283 [žiūrėta 2019-09-15]. 194 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Jaunųjų rytų aukštaičių – kupiškėnų ir uteniškių – kalbinės giminės vaizdai Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė, Geržotaitė Laura 2017: Kalbos variantiškumas ir jo vertinimas perceptyviosios dialektologijos požiūriu: variantų ir vietų vaizdiniai. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Aliūkaitė Daiva, Valikonė Jolanta 2012: Bendrinės kalbos ir tarmės domenai. – Verbum 3, 7–20. Balčiūnienė Asta, Rinkauskienė Regina, Meiliūnaitė Violeta 2017: Kupiškėnų ir uteniškių pabio šnektų fonetinė kaita XXI a.: Vabalninko, Darsūškių ir Salamiesčio punktų atvejis. – Lituanistica 1(107), 38–60. Baranovskij Antonij [=Барановский Антоний] 1898: Замѣчанія о литовскомъ языкѣ и словарѣ. Санктпетербургъ: Типографія Императорской Академіи Наукъ. Chambers Jack K., Trudgill Peter 2004: Dialectology. Second Edition. Cambridge University Press. Čepaitienė Agnė 2018: XXIa. pradžios aukštaičių patarmių kaita: regioninis aspektas. Daktaro disertacija. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Dailey-O’Cain Jennifer 1999: The perception of Post-Unification German Regional Speech. – Handbook of Perceptual Dialectology 1. Ed. Dennis Preston. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 227–242. Diercks Willy 2002: Mental maps. Linguistic-Geographic Concepts. – Handbook of Perceptual Dialectology 2. Ed. Daniel Long, Dennis Preston. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 51–70. Eckert Penelope 1997: Age as a Sociolinguistic Variable. – Handbook of Sociolinguistics. Ed. Florian Coulmas. Oxford: Blackwell, 151–167. Evans Betsy 2002: Attitudes of Montreal Students towards Varieties of French. – Handbook of Perceptual Dialectology 2. Ed. Daniel Long, Dennis Preston. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 71–93. Fishman Joshua A. 1972: The Relationship Between Micro- and Macro-sociolinguistics in the Study of Who Speaks What Language to Whom and When. – Sociolinguistics. Eds. John Bernard Pride, Janet Holmes. Harmondsworth: Penguin Books Ltd., 15–32. Garrett Peter, Williams Angie, Evans Betsy 2005: Accessing Social Meanings: Values of Keywords, Values in Keywords. – Acta Linguistica Hafniensia: International Journal of Linguistics 37(1), 37–54. Geržotaitė Laura 2015: Geolingvistinė Antano Baranausko lietuvių tarmių klasifikacijos analizė. – Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 4, sud. Vilija Ragaišienė, Violeta Meiliūnaitė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 133–165. Straipsniai / Articles 195 LAURA GERŽOTAITĖ Geržotaitė Laura 2016a: Vartotojo veiksnys: subjektyvusis Lenkojos lietuvių šnektų vaizdas mentaliniuose žemėlapiuose. – Lietuvių tarmių kaita XXI a. pradžioje: Lenkijos lietuvių šnektos, sud. Danguolė Mikulėnienė, Asta Leskauskaitė, Vilija Ragaišienė, Laura Geržotaitė, Nijolė Birgelienė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 321–339. Geržotaitė Laura 2016b: Lietuvos tarmių klasifikacijos tyrimas geolingvistiniu aspektu. Daktaro disertacija. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Geržotaitė Laura 2018: Naujų duomenų Antano Baranausko lietuvių tarmių skirstymo rekonstrukcija. – Linguistica Lettica 26, 174–190. Geržotaitė Laura, Čepaitienė Agnė 2016: Vilkaviškio jaunųjų kalbinė gimtinė: ribos, taisyklingumo ir patrauklumo vertės. – Verbum 7, 84–100. Prieiga internete: http://www.zurnalai.vu.lt/verbum/article/view/1028 [žiūrėta 2019-09-10]. Geržotaitė Laura, Mikulėnienė Danguolė 2014: Geolektų ir regiolektų formavimas Lietuvoje: žemėlapis ir komentarai. – XXIa. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. Danguolė Mikulėnienė, Violeta Meiliūnaitė. Vilnius: Briedis, XIII žemėlapis ir komentaras (sp. įklija). Girdenis Aleksas, Zinkevičius Zigmas 1966: Dėl lietuvių kalbos tarmių klasifikacijos. – Kalbotyra 14, 139–147. Hagen Anton M. 1989: Frisian and Education in the Netherlands. – Dialect and Education: Some European Perspectives. Eds. Jenny Cheshire, Viv Edwards, Henk Musterman, Bert Weltens. Clevedon: Multilingual Matters, 48–61. LKTChr 2004: Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija, sud. Rima Bacevičiūtė, Audra Ivanauskienė, Asta Leskauskaitė, Edmundas Trumpa. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Long Daniel 1999: Geographical Perception of Japanese Dialect Regions. – Handbook of Perceptual Dialectology 1. Ed. Dennis Preston. Amsterdam, Philadelpia: John Benjamins Publishing Company, 177–198. Mikulėnienė Danguolė 2018: Multimodalis tarmétros modelis: vietinės lenkų kalbos variantiškumo Lietuvoje tyrimo galimybės. Prieiga internete: http://www.lenkutarmes.llt.vu.lt/files/mikuleniene_%20tarmetros_modelis.pdf [žiūrėta 2019-10-05]. Mikulėnienė Danguolė, Leskauskaitė Asta, Ragaišienė Vilija, Geržotaitė Laura, Birgelienė Nijolė 2016: Lietuvių tarmių kaita XXI a. pradžioje: Lenkijos lietuvių šnektos. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Mikulėnienė Danguolė (sud. ir aut.), Meiliūnaitė Violeta (sud. ir aut.) 2014: XXIa. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai). Vilnius: Briedis. 196 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Jaunųjų rytų aukštaičių – kupiškėnų ir uteniškių – kalbinės gimtinės vaizdiniai Mikulėnienė Dangolė, Meiliūnaitė Violeta 2017: Tarmiškumo matmuo Lietuvos etnografinių regionų struktūroje. – Naujos regionų tapatybės konstravimas. Integralumas, sumanumas, konkurencingumas, sud. Arūnas Augustinaitis, Jolanta Zabarskaitė, Danguolė Mikulėnienė, Violeta Meiliūnaitė et al. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 169–195. Morkūnas Kazys 1977: Įvadas. – Lietuvių kalbos atlasas 1. Leksa. Vilnius: Mokslas, 7–18. Preston Dennis 1989: Perceptual Dialectology: Nonlinguists’ Views of Areal Linguistics. Dordrecht: Foris. Preston Dennis 1999: Introduction. – Handbook of Perceptual Dialectology 1. Ed. Dennis Preston. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, xxii–xl. Preston Dennis 1999a: A Language Attitude Approach to the Perception of Regional Variety. – Handbook of Perceptual Dialectology 1. Ed. Dennis Preston. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 359–373. Salys Antanas 1933: Kelios pastabos tarmių istorijai. – Archivum Philologicum 4, 21–34. Salys Antanas 1935: Lietuvių kalbos tarmės. Rankraščio teisėmis. Kaunas. Salys Antanas 1946: Lietuvių kalbos tarmės. Rankraščio teisėmis. Tiubingenas. Savoniakaitė Vida 2003: Aukštaičiai: „ribų“ sampratos. – Lituanistica 3(55), 101–112. Zinkevičius Zigmas 1969: Apie lietuvių kalbos tarmių skirstymą. – Lietuvos TSR mokslų akademijos darbai. A serija 3(31). Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 365–380. Images of Linguistic Homeland of the Young Eastern Aukštaitians of Kupiškis and Utena SUMMARY The article deals with the images of linguistic homeland of young people from locations within the area of the traditional Eastern Aukštaitian subdialects of Kupiškis and Utena. The material surveyed in the study consts of the data from the research study conducted under the principles of perceptual dialectology. Straipsniai / Articles 197 LAURA GERŽOTAITĖ The images of linguistic homeland embed in the respondents’ consciousness are highlighted on the basis of the data from several tasks presented in the survey: discussion on the frequency of choice and the domains of usage of the dialectal code; exploration of the drawn (mental) maps of dialect language areas, and analysis of the associations of a dialect speaker. The data analysis shows that the school students of Utena tend to identify themselves with dialect expression more often. Kupiškis youth manifest a more pronounced trend of distancing themselves from their own linguistic code. This attitude, which is characteristic of the part of the young members of the language community, might have been the product of the (self-)esteem of their birthplace. A comparable set of results was obtained by arranging the material of the domains of usage of the dialectal code in a structured manner. Even though the students from both locations said they would speak a dialect everywhere and with all generations (which is to say, across all domains), it is the youth of Utena alone that tend to preserve their own linguistic variation. The typical linguistic expression of Kupiškis is considered to be an expression of the immediate environment, i.e. a separate domain. The drawn maps reveal that students from Utena are more inclined to identify their linguistic homeland with dialectal areas. By establishing an actual distance between themselves and the locations of the neighbouring subdialect, Panevėžys in particular, Kupiškis youth possibly dissociate themselves from their own linguistic expression. Both the subjects from Kupiškis and those from Utena tend to associate a person who speaks a dialect with rural areas. The subjects from Kupiškis tend to perceive a dialectal code as an expression of the older generation, i.e. the past. They find this expression an integral part of respect for language, culture, and land more often compared to the students from Utena. The borders of the variation of the linguistic homeland drawn on the maps of the respondents from Utena virtually coincide with the boundaries of the East Eastern Aukštaitian regiolect that linguists defined in the second decade of the twenty-first century. This linguistic formation is very similar to the area of the so called Fifth Eastern from the reconstructed map of dialects by Antanas Baranauskas or the Eastern Aukštaitians of Kupiškis under the classification of dialects by Zigmas Zinkevičius and Aleksas Girdenis and the surrounding area of the so called Sixth Eastern or the subdialect of Utena. The images of variation that emerge from the attitudes of the young language users virtually overlap with the historical objective linguistic variation both of their linguistic homeland and of the entire eastern part of the Lithuanian language area. Įteikta 2019 m. lapkričio 19 d. LAURA GERŽOTAITĖ Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308, Vilnius, Lietuva [email protected] 198 Acta Linguistica Lithuanica LXXI