Kristupo Ernsto Tydkės 1747 m. gruodžio 12 d. prašymas: nauji faktai apie Halės universiteto Lietuvių kalbos seminarą

БІРУТЕ ТРІШКАЙТЕ Інститут литовської мови Ідентифікатор ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2286-4080 Напрями наукових досліджень: писемність Прусської Литви XVI–XVIII ст., історія двомовної литовської лексикографії. DOI: doi.org/10.35321/all83-03 ПРОХАННЯ КРІСТУПАСА ЕРНСТАСА ТИДКЕ ВІД 12 ГРУДНЯ 1747 РОКУ: НОВІ ФАКТИ ПРО СЕМІНАР ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ ГАЛЛЬСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ Прохання Christoph Ernst Tiedtke від 12 грудня 1747 року: нові факти про семінар литовської мови в Університеті Halle АНОТАЦІЯ У статті аналізується та публікується документ, знайдений у Таємному державному архіві прусської культурної спадщини (нім. Geheimes Staatsarchiv Preußischer Kulturbesitz) у Берліні, який розкриває нові факти про Семінар литовської мови, заснований 1727 року в Університеті Halle. Це прохання випускника теологічного факультету цього університету, пасинка Petro Gottlieb Mielcke (1695–1753) та зведеного брата Christian Gottlieb Mielcke (1733–1807) — Christoph Ernst Tiedtke (1722–після 1772), написане 12 грудня 1747 року й адресоване Таємній раді (нім. Geheimer Rat) у Берліні. Для історії Семінару литовської мови Університету Halle це архівне джерело важливе тим, що містить дані про майже недокументований завершальний період діяльності цього семінару. На підставі інформації, зафіксованої у проханні K. E. Tiedtke, у статті показано, що після 1740 року, який в історіографії зазвичай вважають роком закриття Семінару литовської мови Університету Halle, усе ж були спроби продовжити діяльність цього семінару. КЛЮЧОВІ СЛОВА: XVIII століття, Семінар литовської мови Університету Halle, Christoph Ernst Tiedtke, Gotthilfas Augustas Francke’e, Franz Albert Schultz. Straipsniai / Articles 55 BIRUTĖ TRIŠKAITĖ АНОТАЦІЯ У статті аналізується та публікується архівний документ, знайдений у Таємному державному архіві Фонду прусської культурної спадщини (нім. Geheimes Staatsarchiv Preußischer Kulturbesitz) у Берліні, який розкриває нові факти про Семінар литовської мови, заснований при Галльському університеті 1727 року. Це звернення Крістофа Ернста Тидтке (1722–після 1772), випускника богословського факультету університету, пасинка Петера Готліба Мільке (1695–1753) та єдинокровного брата Крістіана Готліба Мільке (1733–1807), написане 12 грудня 1747 року й адресоване Таємній раді (нім. Geheimer Rat) у Берліні. Це архівне джерело важливе для історії Семінару литовської мови при Галльському університеті, оскільки містить свідчення про майже недокументований завершальний період існування семінару. На підставі інформації, зафіксованої у зверненні Тидтке, у статті показано, що після 1740 року, який в історіографії зазвичай вважають роком закриття Семінару литовської мови при Галльському університеті, все ж робилися спроби продовжити діяльність семінару. КЛЮЧОВІ СЛОВА: XVIII століття, Семінар литовської мови при Галльському університеті, Крістоф Ернст Тидтке, Готтгільф Август Франке, Франц Альберт Шульц. Галльський університет, заснований 1694 року, був другим вищим навчальним закладом Прусського королівства, де з волі короля Фрідріха Вільгельма I (Friedrich Wilhelm I., 1688–1740, правив у 1713–1740 роках) розпочали навчати студентів-богословів, які не знали литовської мови, литовської мови. У Галльському університеті, що вважався осередком пієтистських ідей і лише вступав у четверте десятиліття своєї діяльності, 1727 року було відкрито Семінар литовської мови, метою заснування якого була підготовка священників і вчителів пієтистського спрямування, які володіли литовською мовою, для роботи в литовськомовних парафіях Прусського королівства. Однак, на відміну від Кенігсберзького університету, де Семінар литовської мови, створення якого з тією самою метою розпочалося 1718 року, діяв понад два століття — до 1944 року (Citavičiūtė 2004: 11, 12), у Галльському університеті семінар проіснував значно менше. На підставі нового архівного джерела, виявленого нещодавно, у цій статті порушується питання, чи справді 1740 року, який у німецькій та литовській історіографії закріпився як рік закриття цього семінару, він остаточно припинив існування, і показано, що після 1740 року все ж робилися спроби продовжити його діяльність. 56 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Kristupo Ernsto Tydkės 1747 m. gruodžio 12 d. prašymas: nauji faktai apie Halės universiteto Lietuvių kalbos seminarą 1. ДАТУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЕМІНАРУ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ ГАЛЛЬСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ В ІСТОРІОГРАФІЇ Першого ґрунтовнішого спеціального дослідження, присвяченого історії Семінару литовської мови Галльського університету, Das Litauische Seminar an der Universität Halle, опублікованого 1935 року в журналі Archivum Philologicum, автор Франц Шпехт (1888–1949) стверджував, що семінар діяв від 1727 до 1740 року (Specht 1935: 36–38), інакше кажучи, його діяльність тривала тринадцять років. Визначаючи початок діяльності семінару, він спирався на два первинні джерела: 1) повідомлення, опубліковане 1 вересня 1729 року в газеті Neue Zeitungen von Gelehrten Sachen № 70, у якому зазначалося, що в жовтні 1727 року в Галле за наказом прусського короля було засновано Семінар литовської мови для студентів-богословів: Після того як за наймилостивішим високим наказом Його Королівської Величності im October 1727 тут було засновано Seminarium Lithuanicum для Studiosis Theologiæ, у якому їх навчає литовської мови Studioso Theologiæ, який є уродженим литовцем, щоб згодом їх можна було використовувати як проповідників у королівській Прусській Литві ([Anonimas] 1729: 639; пор. Specht 1935: 36); 2) на твердження професора богослов’я Галльського університету та керівника Семінару литовської мови Готтгільфа Августа Франке (1696–1769), висловлене в передмові до словника Vocabularium Litthanico–Germanicum, et Germanico–Litthanicum (Галле, 1730), укладеного тогочасним доцентом семінару Фрідріхом Вільгельмом Гааком (Friedrich Wilhelm Haack, 1707–1754), що семінар уже діяв три роки: Отож уже drey Jahr минуло відтоді, як за наймилостивішим королівським наказом тут було засновано Seminarium Litthuanicum, у якому кількох Studïosi Theologiæ навчають литовської мови, поширеної в певній частині Пруссії (Francke 1730: [2r]; пор. Specht 1935: 37). Стверджуючи, що Семінар литовської мови припинив діяти 1740 року, Ф. Шпехт спирався лише на архівне джерело без дати — повідомлення керівника семінару Г. А. Франке, цитоване в книзі Йоганна Крістофа Гофбауера (1766–1827), присвяченій історії Галльського університету, Geschichte der Universität zu Halle bis zum Jahre 1805 (Галле, 1805): Що ж до Семінару литовської мови, то він був заснований мною privatim im Jahre 1727 angerichtetes, утримувався до 1740 року без жодних королівських коштів Institutum, до створення якого мене спонукало лише Straipsniai / Articles 57 BIRUTĖ TRIŠKAITĖ найвища королівська Intention та неодноразовий наймилостивіший наказ, щоб готували здібних людей для Прусської Литви, спонукають (Hoffbauer 1805: 281; plg. Specht 1936: 37). Це повідомлення G. A. Franckeʼės, ще раз підтверджуючи засвідчений іншими джерелами рік заснування Литовського мовного семінару Галльського університету (1727), і досі залишається єдиним відомим первинним джерелом, у якому стверджується, що семінар діяв до 1740 року. Дещо інакше це питання постає з короткого огляду семінару сучасника G. A. Franckeʼės, історика Johanna Christopho von Dreyhaupto (1699–1768): у другому томі книги Ausführliche diplomatisch-historische Beschreibung des [...] Saal-Creyses, виданому 1750 року (Галле, 1750), він писав про Литовський мовний семінар Галльського університету як про інституцію, що на той час іще діяла (Dreyhaupt 1750: 33). J. Ch. Hoffbauer пояснював суперечність між обома джерелами тим, що J. Ch. von Dreyhaupt міг написати розділ про семінар значно раніше, ніж вийшла книга, тобто ще до 1740 року, коли семінар безперечно діяв (Hoffbauer 1805: 282). Хай там як, у подальшій німецькій історіографії, згадуючи Литовський мовний семінар Галльського університету, по суті спиралися на J. Ch. Hoffbauer, тобто кінцем діяльності семінару вважали 1740 рік (наприклад: Schrader 1894: 239–240; Reinhold 1895: 106–107). Щоправда, у довоєнних литовських працях семінар зазвичай датували періодом до 1765 року (наприклад: Vileišis 2008 [1935]: 146; Šapoka 1989 [1936]: 615), можливо, це було пов’язано з призначенням теологічним студентам і після 1740-х років пільги на безкоштовне харчування (нім. Preußischer Freitisch arba Preußisch-Litauischer Freitisch) (пор. Schiller 1994: 195). Цю пільгу для молодих пруссаків, які навчалися в Галле, і особливо для тих, хто вивчав литовську мову в семінарі, у січні 1728 року заснував король Frydrichas Wilhelm I; з цією метою з Königsberg щороку надсилали по 400 талерів, але цю підтримку, а разом із нею й пільгу, припинили значно раніше — ще 1758 року, коли під час Семирічної війни російська армія зайняла Königsberg (Hoffbauer 1805: 279–280; Specht 1935: 38; Winter 1954: 57). Однак згадане дослідження F. Spechto, предметом якого була винятково історія цього семінару, істотно посприяло тому, що 1740 рік і в німецькій, і в литовській історіографії остаточно утвердився як рік закриття семінару (Winter 1954: 56; LLI I 214; Bense 1974: 295; Bense 1994: 81; Schiller 1994: 195, 199; Citavičiūtė 2004: 78 та ін.). Хоча F. Specht і наголошував на нестачі архівних джерел, процитоване ним твердження самого керівника семінару G. A. Franckeʼės, ¹ Щоправда, деякі з цих дослідників вважали, що семінар почав діяти у 1724 або 1725 році (Winter 1954: 47; Bense 1974: 295; Bense 1994: 81), але тепер немає жодних сумнівів, що насправді його відкрили 1727 року (див. вище). 58 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Kristupo Ernsto Tydkės 1747 m. gruodžio 12 d. prašymas: nauji faktai apie Halės universiteto Lietuvių kalbos seminarą що, хоч і без дати та контексту, здавалося беззаперечним і цілком достатнім, тому в подальших дослідженнях, присвячених історії семінару, питання датування більше не розглядали. Повернутися до питання тривалості діяльності Литовського мовного семінару Галльського університету та його другої хронологічної межі спонукає нове архівне джерело — прохання Kristupo Ernsto Tydkės (Christoph Ernst Tydt[c]ke, Tiedtcke, Tiedke, 1722–po 1772), що зберігається в Берліні у Секретному державному архіві прусської культурної спадщини (нім. Geheimes Staatsarchiv Preußischer Kulturbesitz, далі — GStA PK), написане 12 грудня 1747 року й адресоване Секретній раді (нім. Geheimer Rat) у Берліні (GStA PK: I. HA, Rep. 7, Nr. 90 h, Pkt. 1239, [1r–2v], факсиміле документа, транскрипцію та переклад див. у кінці статті). 2. КРІСТУПАС ЕРНСТАС ТИДКЕ До поля зору дослідників писемності Прусської Литви K. E. Tydkė потрапив зовсім недавно як член родини Milkų, що активно діяла в литовському культурному просторі XVIII століття. Реконструюючи склад цієї родини, встановлено, що K. E. Tydkė був пасинком Petro Gotlybo Milkaus (Peter Gottlieb Mielcke, 1695–1753) та старшим єдинокровним братом Kristijono Gotlybo Milkaus (Christian Gottlieb Mielcke, 1733–1807) (Triškaitė 2019: 81–82, 105–110). Він народився в Lapynai (нім. Lappienen) і був первістком місцевого пастора Tobiaso Tydkės (Tobias Tiedtke, 1688–1725) та Reginos Luizos Šimelpenig (Regina Louisa Schimmelpfennig, 1702–1776) (LapKK 61v, Nr. 62). Книга метричних записів хрещень євангелічно-лютеранської церкви Лапинен свідчить, що він мав молодшого на півтора року брата Gotfrydą Tydkę (Gottfried Tiedtke, 1723–1791) (LapKK 67r, Nr. 122), який згодом став пастором і був згаданий у полемічному трактаті Gotfrydo Oster meyerio (Gottfried Oster meyer, 1716–1800) Bedenken über einen Entwurf zu einem Neuen Littauischen Gesangbuch (Кенігсберг, 1786) (докладніше про брата див. Triškaitė 2019: 81–82, 110–111). Мати походила з численного роду Šimelpenigių, чимало представників якого належали до духовного стану й брали участь у литуаністичній діяльності. Так, дід K. E. Tydkė по матері Martynas Šimelpenigis (Martin Schimmelpfennig, 1668–1735), усе життя служив пастором у Piktupėnai (нім. Piktupönen), разом з іншими пасторами Прусської Литви 1719 року переглянув і схвалив підготовлений до друку з ініціативи Henriko Lyzijaus (Heinrich Lysius, 1670–1731) переклад Mažojo katekizmo Martino Lutherio, а молодший брат діда Adomas Frydrichas Šimelpenigis (Adam Friedrich Schimmelpfennig, 1677–1740), пастор у Skaisgiriai (нім. Skaisgirren), був одним із перекладачів першої друкованої литовської Біблії, виданої 1735 року в Кенігсберзі. Троє дядьків K. E. Tydkė, тобто брати матері, також були відомими духовними особами Прусської Литви: це пастор Papelkių (нім. Popelken) Adomas Frydrichas Šimelpenigis (Adam Straipsniai / Articles 59 BIRUTĖ TRIŠKAITĖ Фрідріх Шиммельпфенніг (Friedrich Schimmelpfennig, 1699–1763), перекладач пісень і згаданої Біблії, укладач збірника пісень та редактор другого видання Біблії, пастор Рагані (нім. Ragnit) Ернстас Ґотфридас Шимелпенініґіс (Ernst Gottfried Schimmelpfennig, 1704–1768) і Мартінас Шимелпенініґіс (Martin Schimmelpfennig, 1706–1778), який викладав у Литовському мовному семінарі Галльського університету, а згодом був пастором у Кінтай (нім. Kinten) та Прекуле (нім. Prökuls). Після ранньої смерті батька мати 1726 року вийшла заміж за тодішнього пастора Юрбарка (нім. Georgenburg) П. Ґ. Мілкуса, відомого в історії литовської писемності як першого доцента Литовського мовного семінару Кеніґсберзького університету, відновленого 1723 року, коректора Нового Завіту (1727) і одного з перекладачів Біблії (1735), перекладача пісень та указів прусської влади. Отже, К. Е. Тидке зростав у родині, що плекала сильні литуаністичні традиції, і, ймовірно, ще в дитинстві вивчив литовську мову (докладніше про спорідненість родів Тидке, Шимелпенініґісів і Мілкусів див. Triškaitė 2019: 73–126). Досягнувши майже дев’ятнадцяти років, К. Е. Тидке 5 квітня 1741 року був зарахований до Кеніґсберзького університету: «[1741.] 5. Aprilis. Tiedke Christoph. Ernest., Lapenen. Pruss.» (Erler 1911–1912: 386), однак, за його власними словами, тут не навчався (Tiedtke 1747–12–12: [1v]), а насправді, найімовірніше, провчився лише один семестр (див. далі). Невдовзі він вирушив здобувати освіту до Галльського університету, відомого своїми пієтистськими ідеями, приблизно за тисячу кілометрів звідси; отже, для К. Е. Тидке, який виріс у родині ортодоксального лютеранина П. Ґ. Мілкуса, пієтизм не був чужим. Імовірно, вирушити до Галле його так чи інакше спонукав дядько по матері М. Шимелпенініґіс, який викладав у тамтешньому Литовському мовному семінарі й роком раніше повернувся до Прусської Литви. Як і двоє старших братів, Адамас Фридрихас та Ернстас Ґотфридас, він перед цим студіював теологію в Кеніґсберзькому університеті (Erler 1911–1912: 318) і відвідував Литовський мовний семінар Кеніґсберзького університету, очолюваний професором Йонасом Йокубасом Квантасом (Johann Jacob Quandt, 1686–1772), саме тоді, коли в ньому викладав майбутній шваґер П. Ґ. Мілкус (Triškaitė 2018: 63, 67–68). М. Шимелпенініґіса як кандидата для викладання литовської мови в Галле професорові теології тамтешнього університету й керівникові Литовського мовного семінару Ґ. А. Франке рекомендували двоє колишніх вихованців останнього: у листі від 14 квітня 1734 року — перший доцент цього семінару й тодішній пастор Куточі (нім. Coadjuthen) Йонас Ріхтер (Johann Richter, 1705–1754)², а в листі від 14 травня 1734 року — професор теології Кеніґсберзького університету та керівник тамтешнього Литовського мовного семінару Франц ² Пор. «meines Nachbah ren Sohn Monſ. Schim[m]elpfennig ſich entſchloſen || in Gottes Nahmen als Docens im Halliſchen Seminario ſich dorthin || zu begeben» (Richter 1734–04–14: 28r; пор. Winter 1954: 56). 60 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Kristupo Ernsto Tydkės 1747 m. gruodžio 12 d. prašymas: nauji faktai apie Halės universiteto Lietuvių kalbos seminarą Альбертас Шульцас (Franz Albert Schultz, 1692–1763)³. До речі, Ф. А. Шульцас звернув увагу на те, що М. Шимпелпенініґіс був справжнісіньким литовцем (тобто народився і виріс у Прусській Литві) та розмовляв найгарнішою говіркою. За словами Й. Й. Квантаса, у Литовському мовному семінарі Галльського університету він викладав шість років: від 1734 до 1740 року (QPP IV 108r), отже, був доцентом, який найдовше викладав у семінарі. Чи міг М. Шимелпенініґіс, свого часу рекомендований Ґ. А. Франке колишнім доцентом Й. Ріхтером, згодом порекомендувати керівникові семінару свого небожа — невідомо. Безсумнівно лише те, що до Галле К. Е. Тидке вирушив із рекомендацією Ф. А. Шульца — про це свідчить лист останнього до Ґ. А. Франке від 16 жовтня 1741 року (Schultz 1741–10–16⁴; до речі, саме ця рекомендація свідчить, що К. Е. Тидке кілька місяців мав навчатися в Кеніґсберзькому університеті). У матрикулах Галльського університету прізвище К. Е. Тидке записано 16 листопада 1741 року: «Tiedtcke, Christophorus Ernestus; Lithv. Prussus [...] 16.11.1741 theol.» (Preuß 1994: 228)⁵. Тут він чотири роки студіював теологію. Будучи студентом, К. Е. Тидке певний час навчав у тамтешньому Литовському мовному семінарі (Tiedtke 1747–12–12: [1r]; див. також розд. 3 і додаток). Крім того, він був одним із тих студентів прусського походження, які отримували безкоштовне харчування (про цю пільгу див. розд. 1). Що К. Е. Тидке справді було надано цю пільгу, свідчить книга алумнів Album alumnorum Mensae Regiae Borussicae provincialis, у якій міститься його запис: «Christophorus Ernestus || Tiedtcke Lappino=Bo=||rus[s]us; natus A[nn]o 1722 || die 3. Maj.» (Tiedtke 1741: [14r]). У серпні 1745 року він, здається, через борги був змушений виїхати з Галле — принаймні так дозволяє думати примітка в книзі алумнів біля наведеного запису: «Gieng heimlich feiner Schulden wegen || von Halle, a[nn]o 1745. m. August[i]» (Tiedtke 1741: [14r]). ³ Пор. «Morgen, wo Gott will, gehen unterschiedliche Studioſi von hier mit einem Schiff über Stettin nach Halle ab: [...]; b) Studioſus Schimmelpfennig, Informator am Seminar. Von ſeinem Chriſtentume kann nichts ſagen. Er iſt aber ſtill und wird ſich hoffentlich nicht widrig bezeugen, und der fertigte Litauer, der nur ſein kann, und hat den allervſchönsten Dialekt» (Schultz 1734–05–14; цит. за Wotschke 1929–1930: 24). ⁴ Лист частково опубліковано в книзі Теодора Вотшке Der Pietismus in Königsberg nach Rogalls Tode in Briefen (Wotschke 1929–1930: 73–76, Nr. 30), однак без речення про К. Е. Тидке. Те, що в цьому листі К. Е. Тидке було рекомендовано як викладача литовської мови в семінарі, засвідчує інформація, подана в базі даних, присвяченій рукописній спадщині Авґуста Германа Франке (1663–1727) (http://fas.francke-halle.de/cgi-bin/nachlass.pl?x=u&t_show=x&wertre­g=PER&wert=tiedtke%20%20%5Bsonstiger%5D&rec­check=16530). ⁵ Дякую габілітованій докторці Крістіане Шиллер за дані з таких книг: Matrikel der Martin-Luther-Universität Halle-Wittenberg – 1730–1741 (Галле, 1994) і Evangelisches Pfarrerbuch für die Mark Brandenburg (Берлін, 1941). Straipsniai / Articles 61 BIRUTĖ TRIŠKAITĖ Через кілька років К. Е. Тидке мав намір повернутися до Прусської Литви — про це свідчать його спроби 1747 року отримати місце пастора в Балетені (нім. Ballethen) (про це див. розд. 3). Не дочекавшись призначення до литовської парафії, 1748 року він почав працювати вчителем у Шпандау (нім. Spandau), а 1750 року — військовим капеланом у піхотному полку прусського принца в Потсдамі (Fischer 1941: 892; див. також: Schimmelpfenning–Mielcke [1753–06–??]: 27v; Schimmelpfenning–Mielcke [1753–08–??]: 519v; Triškaitė, Sidabraitė 2019: 158–159, 166–167). 15 вересня 1750 року в місті Бернау К. Е. Тидке одружився з дочкою вже покійного пастора Маттеуса Дайліке (Matthäus Deilicke, 1694–1736)6 Регенітою Крістіаною (Fischer 1941: 892) і залишився жити поблизу Берліна: від 1756 року він служив у Науені, спочатку як диякон, а в 1769–1772 роках — як суперінтендент (Fischer 1941: 892). Литуаністична діяльність К. Е. Тидке, який виріс у родині Мілків, що прислужилася литовській культурі, здається, охоплювала лише одну сферу — викладання литовської мови в Семінарі литовської мови Галльського університету. Найбільше виявити себе на ниві литовської культури йому завадила об’єктивна обставина: наприкінці 1747 року, не отримавши місця пастора в Балетені, К. Е. Тидке вже не повернувся до Прусської Литви й усе подальше життя служив у Бранденбурзі. 3. КРІСТУПАС ЕРНСТАС ТИДКЕ ПРО СЕМІНАР ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ ГАЛЛЬСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ Для історії Семінару литовської мови Галльського університету важливим є прохання К. Е. Тидке від 12 грудня 1747 року, офіційно адресоване прусському королю Фрідріху II, або Фрідріху Великому (Friedrich II., Friedrich der Große, 1712–1786, правив у 1740–1786 роках), але насправді надіслане Таємній раді в Берліні, яка ухвалювала рішення від імені короля. Двадцятип’ятирічний випускник Галльського університету та кандидат богослов’я К. Е. Тидке, отримавши від вітчима, пастора Мількієміса (нім. Mehlkeh­men) П. Г. Мілкуса звістку, що звільнилося місце пастора в Балетені, в церковному окрузі Інстербурга (нім. Insterburg), просив призначити його до цієї парафії Прусської Литви. Місце пастора там стало вакантним, коли 22 вересня 1747 року помер Джордж Абрагам Бальцер (QPP IV 8r; Arnoldt 1777: 88; ŽM I 61). Прагнучи отримати службу в Балетенській парафії, К. Е. Тидке Таємній раді ⁶ В архіві установ Франке (нім. Archiv der Franckeschen Stiftungen, далі — AFSt) зберігається лист М. Дайліке від 3 листопада 1719 року, адресований професорові Галльського університету А. Г. Франке (1663–1727) (AFSt: H A 173: 72), батькові згаданого Г. А. Франке. Імовірно, М. Дайліке, який навчався в цьому університеті, був вихованцем А. Г. Франке. 62 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Kristupo Ernsto Tydkės 1747 m. gruodžio 12 d. prašymas: nauji faktai apie Halės universiteto Lietuvių kalbos seminarą писав тричі: 29 листопада 1747 року⁷, 5 грудня⁸ і 12 грудня, отже, останнє прохання було третім. Проте ці зусилля не дали бажаного результату: 28 грудня 1747 року в Берліні державний міністр фон Бранд і президент консисторії фон Райхенбах підписали декрет, повідомивши К. Е. Тидке, що запитуване місце вже зайняте, і водночас указавши наступного разу спочатку звернутися до теологічного факультету Кенігсберзького університету та отримати звідти довідку (Brand, Reichenbach 1747–12–28: [1r]). Тоді пастором у Балетені призначили й 21 січня 1748 року ввели на посаду Крістіана Фрідріха Штімера (Christian Friedrich Stimehr, Stimer, 1725–1765), який до того служив пастором у Гервішкені (нім. Gerwischkeh­men), а раніше був ректором у Сталупенені (нім. Stallupönen) (QPP IV 8r, 15r; Arnoldt 1777: 88, 118; ZM VI 1774)⁹. Він був молодшим сином пастора Желви (нім. Saalau) Крістіана Штімера (Christian Stimehr, 1676–1750) і братом Ерยмана Готліба Штімера (Erdmann Gottlieb Stimehr, 1715–1737), колишнього слухача Семінару литовської мови Галльського університету (Schiller 1994: 201; ZM VI 1773). Прохання К. Е. Тидке від 12 грудня 1747 року дає змогу не лише реконструювати його біографію, а й отримати нові відомості про Семінар литовської мови Галльського університету. Викладаючи найважливіші факти свого життя, він водночас розкрив досі невідомі деталі, значущі для найменш документованого завершального етапу діяльності семінару. Розповідаючи, що народився й виріс у Прусській Литві, навчався в Галльському університеті, а після навчання служив проповідником у Потсдамі та поблизу нього, К. Е. Тидке зазначив також, що знає литовську мову й викладав її в Семінарі литовської мови тамтешнього університету: Ich bin in Litthau=||en gebo hren und erzogen, und derselben Sprache || kundig, wie ich deñ auch in Halle im Seminario || Lithvanico gedachte Sprache dociret (Tiedtke 1747–12–12: [1r]). Твердження К. Е. Тидке, що він викладав литовську мову в Семінарі литовської мови Галльського університету, дає змогу ще одним прізвищем доповнити нині відомий список безсумнівних викладачів цього семінару: крім уже згаданих Й. Ріхтера (викладав у 1727–1728 роках), Ф. В. Гака (1728–1732), М. Шимельпеніґа (1734–1740), ⁷ Прохання К. Е. Тидке, написане 29 листопада 1747 року, зберігається там само, де й уже згадане прохання від 12 грудня (GStA PK: I. HA, Rep. 7, Nr. 90 h, Pkt. 1239, [1r–1v]). ⁸ Цього прохання К. Е. Тидке у згаданій архівній справі немає, проте воно згадується в проханні від 12 грудня (Tiedtke 1747–12–12: [1r]). ⁹ К. Ф. Штімер відомий як один із власників рукописного словника Clavis Germanico–Lithvana (межа XVII–XVIII століть; LMAVB: F 137–13–14), який у 3-му десятилітті XVIII століття доповнював вітчим К. Е. Тидке П. Г. Мілкус (про ідентифіковані дописки П. Г. Мілкуса в рукописі словника див. Triškaitė 2013: 44–64). Straipsniai / Articles 63 BIRUTĖ TRIŠKAITĖ працю яких у семінарі засвідчують надійні первинні джерела, доцентом був і сам К. Е. Тидтке10. Ще важливіше те, що це твердження К. Е. Тидтке дає підстави припускати, що тамтешній семінар діяв довше, ніж до 1740-х років, як прийнято вважати (див. розд. 1), адже до Галльського університету він вступив лише в листопаді 1741 року (див. розд. 2). Саме тут доречно повернутися до цитованого на початку статті повідомлення Г. А. Франке про семінар литовської мови (див. розд. 1). Постає питання: як інтерпретувати зафіксовані в архівних джерелах твердження, які, на перший погляд, суперечать одне одному? З одного боку, немає підстав сумніватися у твердженні самого керівника семінару литовської мови Г. А. Франке, що семінар діяв до 1740 року. З іншого боку, і К. Е. Тидтке в офіційному проханні, адресованому Таємній раді, мав зазначати лише достовірні факти, тобто він справді мав викладати в семінарі литовської мови Галльського університету, але вже після 1740-х років. Це підтверджує і згаданий лист Ф. А. Шульца до Г. А. Франке від 16 жовтня 1741 року, у якому він рекомендував студента К. Е. Тидтке для викладання в семінарі литовської мови Галльського університету. Отже, твердження К. Е. Тидтке не суперечить словам Г. А. Франке, а доповнює їх. Й. Х. Гоффбауер не подав даних, необхідних для правильної інтерпретації твердження Г. А. Франке: коли і за яких обставин було написано цитоване ним повідомлення Г. А. Франке. Крім того, він лише зазначив, що виявив цей архівний документ серед університетських справ (Hoffbauer 1805: 280), не вказавши, де саме його зберігали, тому тепер можна лише здогадуватися про час і контекст виникнення повідомлення. Висуваючи припущення, слід звернути увагу на названі Й. Х. Гоффбауером дві причини закриття семінару 1740 року — нестачу вчителя литовської мови та коштів: литовський семінар уже 1740 року через нестачу вчителя литовської мови та брак коштів розпустився (Hoffbauer 1805: 280). І справді, саме навесні 1740 року з Галле виїхав дотеперішній доцент М. Шимельпфеніг. За словами Й. Й. Кванта, до Кенігсберга він повернувся в травні того року, а 7 червня в Кенігсберзькій замковій церкві був висвячений на священника (QPP IV 108r). Отже, від весни 1740 року, ймовірно, певний час не було кому замінити М. Шимельпеніга в семінарі. К. Е. Тидтке прибув до Галле майже через півтора року — восени 1741 року (див. розд. 2). Теоретично він міг викладати в семінарі литовської мови від середини листопада 1741 року, коли вступив до Галльського університету, і до серпня 1745 року, коли виїхав звідти (див. розд. 2). Можливо, 10 Імовірно, у Семінарі литовської мови Галле-Віттенберзького університету литовську мову вивчали ще двоє студентів теології цього університету: Йоганн Фрідріх Венґоровіус (1709/1711–1769), родом із Кентшина (нім. Rastenburg), і уродженець Кеніґсберга Ґотфрід Фрідріх Шеффнер (1718–після 1738) (Schiller 1994: 198; також пор. Specht 1935: 41). 64 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Kristupo Ernsto Tydkės 1747 m. gruodžio 12 d. prašymas: nauji faktai apie Halės universiteto Lietuvių kalbos seminarą Примітка «Inform. 1742–1744» (Preuß 1994: 228), що міститься біля запису про матрикуляцію К. Е. Тидтке в публікації матрикулів Галльського університету й означає, що він був учителем, спрямовує саме до викладання в семінарі литовської мови. Якщо це припущення підтвердиться, виходитиме, що К. Е. Тидтке викладав литовську мову в семінарі два або три роки, тобто від 1742 до 1744 року.11 З огляду на наявні нині дані, ймовірно, що Ґ. А. Франке написав своє повідомлення з Галле вже після від’їзду багаторічного викладача семінару М. Шімельпфенніґа, але ще до прибуття К. Е. Тидтке, тобто між травнем 1740 року та листопадом 1741 року, тому в ньому й не відображено пізніших спроб продовжити навчальний процес у семінарі. Можна припустити, що діяльність семінару, яка фактично припинилася 1740 року, трохи згодом, можливо, лише після прибуття К. Е. Тидтке, була відновлена. Відновленням семінару опікувалися і Ґ. А. Франке, і Ф. А. Шульц, однак їхні зусилля вже не були такими плідними, як зусилля галльських і кеніґсберзьких пієтистів кількома десятиліттями раніше, коли самим існуванням семінару особливо переймався король Пруссії. Наприкінці 1740-х років для подальшої долі Семінару литовської мови Галле-Віттенберзького університету важливою стала ще одна обставина: 31 травня 1740 року помер засновник цього семінару й покровитель пієтистів Фрідріх Вільгельм I, а його син Фрідріх II, який успадкував престол Прусського королівства, захоплювався ідеями Просвітництва й не прихильно ставився до пієтизму. Отже, пієтисти тоді втратили королівське заступництво та підтримку і водночас позбулися тривалого впливу (пор. Winter 1954: 56; Citavičiūtė 2004: 78).12 Прохання К. Е. Тидтке, яке свідчить, що семінар литовської мови Галльського університету діяв довше, ніж до 1740-х років, спонукає поставити інше питання: коли семінар остаточно припинив існування? Відповісти на нього могли б лише нові архівні джерела. Імовірно, діяльність цього семінару, що на самому початку набрала обертів завдяки викладанню Й. Ріхтера, досягла апогею в роки доцентства Ф. В. Гака, підтримувалася М. Шимельпенігом та іншими, однак після перерви, навіть якщо її й відновив К. Е. Тидтке, але без подальшої зацікавленості короля, лише слабшала й невдовзі згасла. 11 У той час семінар могли відвідувати Ґотліб Функ (1722–1776), Райнхольд Ортліб (1723–1786) і Карл Ґустав Фосс (1719–1767), іншими словами, вони могли бути учнями К. Е. Тидтке. Так припускати дозволяють дані, наведені Ch. Schiller (Schiller 1994: 218–219). Усі троє, на відміну від К. Е. Тидтке, отримали призначення у Прусській Литві. 12 Якщо все ж з’ясується, що повідомлення було написане через кілька років або навіть десятиліть, тобто вже після від’їзду К. Е. Тидтке з Галле, тоді доведеться констатувати, що діяльність семінару, відновленого колись після 1740-х років, не надто виправдала очікування Г. А. Франке і, якщо дивитися з чималої часової перспективи, здалася йому такою, що не підлягає трактуванню як реальна діяльність. Straipsniai / Articles 65 BIRUTĖ TRIŠKAITĖ 4. ВИСНОВКИ 1. У статті проаналізовано й опубліковано прохання Крістофа Ернста Тідтке (Christoph Ernst Tiedtke, 1722–після 1772), датоване 12 грудня 1747 року й адресоване Таємній раді в Берліні, яке зберігається в Таємному державному архіві прусської культурної спадщини в Берліні (GStA PK: I. HA, Rep. 7, Nr. 90 h, Pkt. 1239, [1r–2v]); воно розкриває нові факти про Литовський мовний семінар при Галльському університеті, тобто подає дані про майже недокументований останній період діяльності цього семінару. 2. Це архівне джерело засвідчує ім’я ще одного доцента Литовського мовного семінару при Галльському університеті — самого автора прохання К. Е. Тідтке, який виріс у родині Мілке, що плекала литуаністичні традиції, і по материнській лінії належав до роду Шімельпенігів. Отже, К. Е. Тідтке є одним із чотирьох нині відомих безсумнівних доцентів цього семінару. Теоретично він міг викладати литовську мову в семінарі між кінцем листопада 1741 року, коли його було зараховано до Галльського університету, і початком серпня 1745 року, коли він звідти виїхав. 3. Твердження К. Е. Тідтке, який вступив до Галльського університету лише восени 1741 року, що він викладав литовську мову в тамтешньому Литовському мовному семінарі, спонукає по-новому інтерпретувати наведене в книзі Йоганна Крістофа Гоффбауера Geschichte der Universität zu Halle bis zum Jahre 1805 (Галле, 1805) без достатнього контексту твердження керівника семінару Ґоттгільфа Авґуста Франке, що семінар діяв до 1740 року. Через брак первинних джерел таке датування діяльності семінару надалі не ставилося під сумнів. Прохання К. Е. Тідтке від 12 грудня 1747 року наразі є єдиним автентичним джерелом, яке свідчить, що Литовський мовний семінар при Галльському університеті все ж існував довше, ніж це прийнято в історіографії. Це прохання дає підстави стверджувати, що в зазначеному Г. А. Франке 1740 році діяльність семінару лише перервалася й невдовзі була відновлена; однак те, як довго семінар іще діяв, могли б розкрити лише нові архівні джерела. 66 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Kristupo Ernsto Tydkės 1747 m. gruodžio 12 d. prašymas: nauji faktai apie Halės universiteto Lietuvių kalbos seminarą ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА Album Alumnorum Mensæ Regiæ Borussicæ provincialis ex regia liberalitate adparatæ inde a Cal. Ian. MDCCXXVIII. – Ordnung und Album des königlich preußischen Provinzial-Fre tischs, Halė; AFSt: W XX/III/5, [6r–36v]. [Anonimas] 1729: Halle. – Neue Zeitungen von Gelehrten Sachen. Auf das Jahr 1729. Leipzig, den 1 September, N. LXX, 639–640. Arnoldt Daniel Heinrich 1777: D. Daniel Heinrich Arnoldts, Königlichen Preußischen Oberhofpredigers und Consistorialraths, kurzgefaßte Nachrichten von allen seit der Reformation an den Lutherischen Kirchen in Ostpreußen gestandenen Predigern. Herausgegeben von Friedrich Wilhelm Benefeldt, Pfarrer in Arnau, Königsberg: bey Gottlieb Lebrecht Hartung. Bense Gertrud 1974: Lithuanica in Halle. – Zeitschrift für Slawistik 19(2), 295–297. Bense Gertrud 1994: Die lithuanistische Tradition in Halle. – Gertrud Bense (Hrsg.), Diachronie – Kontinuität – Impulse. Sprachwissenschaftliches Kolloquium Halle 1992, Frankfurt am Main, Berlin, Bern, New York, Paris, Wien: Peter Lang. Brand von, Reichenbach von 1747-12-28: Декрет Крістофу Ернсту Тідтке щодо місця священника в парафії Балети, Берлін; GStA PK: I. HA, Rep. 7, Nr. 90 h, Pkt. 1239, [1r–1v]. Citavičiūtė Liucija 2004: Karaliaučiaus universiteto Lietuvių kalbos seminaras. Istorija ir reikšmė lietuvių kultūrai, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas. Dreyhaupt Johann Christoph von 1750: Pagus neletici et nvdzici, Oder Ausführliche diplomatisch=historische Beschreibung des zum ehemaligen Primat und Ertz=Stifft, nunmehr aber durch den westphälischen Friedens=Schluß secularisirten Hertzogthum Magdeburg gehörigen Saal=Creyses. Und aller darinnen befindlichen Städte, Schlösser, Aemter, Rittergüter, adelichen Familien, Kirchen, Clöster, Pfarren und Dörffer, Insonderheit der Städte Halle, Neumarkt, Glaucha, Wettin, Löbegün, Cönnern und Alsleben; Aus Actis publicis und glaubwürdigen Nachrichten mit Fleiß zusammen getragen, Mit vielen ungedruckten Documenten bestärcket, mit Kupferstichen und Abrißen gezieret, und mit nöthigen Registern versehen von Johann Christoph von Dreyhaupt, Königl. Preuß. Geheimen=Regierungs= auch Krieges= und Domainen=Rath, Advoc. Fisci des H. Magdeburg, Senior des Schöppen=Stuhls, Schultheißen und Salzgrafen zu Halle. Zweyter Theil, Halle: gedruckt und verlegt durch Emanuel Schneider. Erler Georg 1911–1912: Die Matrikel und die Promotionsverzeichnisse der Albertus-Universität zu Königsberg i. Pr. 2. Die Immatrikulationen von 1657–1829, Leipzig: Verlag von Duncker & Humblot. Straipsniai / Articles 67 BIRUTĖ TRIŠKAITĖ Fischer Otto 1941: Євангельський пасторський довідник для Маркграфства Бранденбург від Реформації. Реєстр духовенства в алфавітному порядку 2. Malacrida bis Zythenius, Berlin: Verlag von E. S. Mittler & Sohn. F[rancke] G[otthilf] A[ugust] [1730]: Передмова. – Frydrichas Vilhelmas Hakas, VOCABVLARIVM LITTHVANICO-GERMANICVM, ET GERMANICO-LITTHVANICVM. Darin alle im Neuen Teſtament und Psalter befindliche Wörter nach dem Alphabet enthalten find; Nebst Einem Anhang einer kurtzgefaßten Litthauiſchen GRAMMATIC Ausgefertiget von Friederich Wilhelm Haack / S.S. Theol. Cultore, Zur Zeit Docente im Litthauiſchen Seminario zu Halle, HALLE: Druckts Stephanus Orban, Univerſ. Buchdr. [1730], [2r–3v]. (Критичне видання: Frydrichas Vilhelmas Hakas, VOCABVLARIVM LITTHVANICO-GERMANICVM, ET GERMANICO-LITTHVANICVM... Nebst Einem Anhang einer kurtzgefaßten Litthauiſchen GRAMMATIC (1730) 1. Критичне видання, підготувала Vilma Zubaitienė, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 2012.) Hoffbauer Johann Christoph 1805: Історія університету в Галле до 1805 року Йоганна Крістофа Hoffbauer, ординарного професора філософії, Halle: Bey Schimmelpfennig und Compagnie. LapKK – метрична книга хрещень євангельсько-лютеранської церкви в Lapynai, 1703–1725; SächsStA, StA-L: 21962, Familiengeschichtliche Sammlungen des Reichssippenamtes, KBfilm B 0343 (мікрофільм). LLI I – Історія литовської літератури 1, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1957. Preuss Charlotte Lydia 1994: Матрикул Martin-Luther-Universität Halle-Wittenberg – 1730–1741 2, Halle: Universitätsund Landesbibliothek Sachsen-Anhalt. QPP I–V – [Johann Jacob Quandt, Preußische Presbyterologie 1–5, Karaliaučius, до 1772]; GStA PK: XX. HA Hist. StA Königsberg, Hs, Nr. 2 (рукопис, автограф із пізнішими доповненнями інших осіб). Reinhold Heinrich 1895: Так званий переклад Біблії Хилинського. – Повідомлення Литовського літературного товариства 20(4/2), 105–163. Richter Johann 1734-04-14: Лист професорові теології Галльського університету та керівникові Литовського мовного семінару Gotthilfui Augustui Francke’ei, Katyčiai; AFSt: H C 416: 28. Schiller Christiane 1994: Литовський семінар у Галле (1727–1740) та його члени. Пошуки слідів. – Acta Baltica 32, 195–223. Schimmelpfennig-Mielcke Regina Louisa [1753–06-??]: Прохання до прусського уряду в Königsberg щодо призначення сина Теодора Габріеліуса Мілкуса пастором до 68 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Kristupo Ernsto Tydkės 1747 m. gruodžio 12 d. prašymas: nauji faktai apie Halės universiteto Lietuvių kalbos seminarą Парафія Мілкеміс, Мілкеміс; GStA PK: XX. HA Hist. StA Königsberg, EM 55 d, Nr. 569, 27r–28r (копія). Schimmelpfenning-Mielcke [Regina Louisa] Dorothea Maria [1753–08–??]: Прохання до бургомістра Тільзіта Даніеля Больца щодо стипендії Енгельбрехта для сина Крістіана Ґотліба Мільке, Мілкеміс (?); GStA PK: XX. HA Hist. StA Königsberg, Rep. 150, Nr. 268, Bd. 4, 519r–520v (копія). Schrader Wilhelm 1894: Історія університету Фрідріха в Галле, написана доктором Вільгельмом Шрадером, таємним старшим урядовим радником і куратором університету. Перша частина, Берлін: Ferd. Dümm­lers Verlagsbuchhandlung. Schultz Albert Franz 1741–10–16: Лист до Ґоттгільфа Авґуста Франке, Кеніґсберг; SBB PK: Francke-Nachlass 19,1/17: 1 (на підставі резюме змісту листа: http://fas.francke-halle.de/cgi-bin/nachlass.pl?x=u&t_show=x&wertreg=PER&wert=tiedke%20%20%5BSonstiger%5D&reccheck=16530). Specht Franz 1935: Литовський семінар при університеті в Галле. – Archivum Philologicum 5, 36–53. Šapoka Adolfas 1989 [¹1936]: Історія Литви, Вільнюс: Mokslas. [Tiedtke Christoph Ernst] 1741: Запис у книзі алюмнів Album Alumnorum Mensae Regiae Borusicae provincialis ex regia liberalitate adparatae inde a Cal. Ian. MDCCXXVIII. – Ordnung und Album des königlich preußischen Provinzial-Freitischs, Галле; AFSt: W XX/III/5, [14r–14v]. Tiedtke Christoph Ernst 1747–11–29: Прохання до Таємної ради в Берліні щодо призначення пастором у Балетах, Потсдам; GStA PK: I. HA, Rep. 7, Nr. 90 h, Pkt. 1239, [1r–1v]. Tiedtke Christoph Ernst 1747–12–12: Повторне прохання до Таємної ради в Берліні щодо призначення пастором у Балетах, Берлін; GStA PK: I. HA, Rep. 7, Nr. 90 h, Pkt. 1239, [1r–2v]. Triškaitė Birutė 2013: Примітки Петра Ґотліба Мільке в рукописному словнику Clavis Germanico-Lithvana. – Archivum Lithuanicum 15, 39–86. Triškaitė Birutė 2018: Кілька нових даних про семінар литовської мови Кеніґсберзького університету 1723 року. – Давня литовська література 46, 56–103. Triškaitė Birutė 2019: Родина Мільке у Прусській Литві XVII–XVIII століть: реконструкція генеалогії. – Archivum Lithuanicum 21, 73–126. Triškaitė Birutė, Sidabraitė Žavinta, упоряд., 2019: Вияви литуаністського руху у Пруссії XVIII століття 2. Документальна спадщина родини Мільке = Die Hintergründe Straipsniai / Articles 69 BIRUTĖ TRIŠKAITĖ літуаністичного руху у XVIII столітті в Пруссії 2. Документальна спадщина родини Mielcke, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas. Vileišis Vincas 2008 [1935]: Національні відносини в Малій Литві до Великої війни у світлі історії та статистики, Vilnius: Versus aureus. Winter Eduard 1954: Догляд за західно- та південнослов’янськими мовами в Halle у XVIII столітті. Внесок до історії формування громадянської нації західно- та південнослов’янських народів, Berlin: Akademie-Verlag. Wotschke Theodor 1929–1930: Пієтизм у Königsberg після смерті Rogall у листах, Königsberg i. Pr.: Kommissionsverlag Ferd. Beyers Buchhandlung Thomas & Oppermann. ZM I–VII – «Проміжний рукопис» давньопрусської євангелічної книги пасторів 1–7. Опрацьовано на основі збірок Friedwald Moeller авторства Walther Müller-Dultz, Reinhold Heling і Wilhelm Kranz, Hamburg: Im Selbstverlag des Vereins [für Familienforschung in Ostund Westpreußen e. V. Quellen, Materialien und Sammlungen zur altpreußischen Familienforschung (QMS)], 2012–2014. 70 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Kristupo Ernsto Tydkės 1747 m. gruodžio 12 d. prašymas: nauji faktai apie Halės universiteto Lietuvių kalbos seminarą ДОДАТОК ПРИНЦИПИ ПУБЛІКАЦІЇ. Публікуються факсиміле документа13, транскрипція та переклад. Транскрипція є документальною, побуквеною. У транскрипції скорочення, за винятком контракцій, не розгортаються. У німецькому тексті, написаному готичним письмом нового часу, латинські вставки — слова й морфеми, вписані латинським письмом, — виділяються курсивом1. Коментарі подаються у виносках: текстологічні — до транскрипції, предметні — до перекладу. ПОВТОРНЕ ПРОХАННЯ KRISTUPO ERN具STO TYDKĖS ДО ТАЄМНОЇ РАДИ В БЕРЛІНІ ВІД 12 ГРУДНЯ 1747 РОКУ ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ ПАСТОРОМ У BALĖTUS, Berlynas; GStA PK: I. HA, Rep. 7, Nr. 90 h, Pkt. 1239, [1r–2v]14 [1r] Γ d. 12tʰ Dec[em] b[.] 174715 Γpf. d[en] 12. Dec. 47.16 Високопрославлений, всемогутній королю, наймилостивіший королю і пане! ΓПовідомити панам пробстам Brand17 ΓReichenbach 13 Dec[.] [174]7. a18 Ew: Majestaet habe zwar am 5th hui: aller= unterthänigste Vorstellung gethan, und die Er= theilung der Ballethischen Pfarre im Inferburgi= ſchen Amte in Preußen aufs ſubmisſe aus= gebethen. Da nun in selbigem meine Documenta nicht beygebracht; so habe selbige gegenwärtig, ſub petito redtraditionis in originalibus aller= 13Факсиміле двох сторінок документа опубліковано як ілюстрації; Triškaitė 2019: 107–108. 14 Документ не має архівної нумерації аркушів. 15 Дата отримання прохання вписана пізніше іншою (другою) особою. 16 Дата отримання прохання вписана пізніше іншою (третьою) особою. 17 Резолюція вписана й підписана пізніше іншою (третьою) особою. 18 Резолюція підписана пізніше іншою (четвертою) особою. Straipsniai / Articles 71 BIRUTĖ TRIŠKAITĖ 72 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Kristupo Ernsto Tydkės 1747 m. gruodžio 12 d. prašymas: nauji faktai apie Halės universiteto Lietuvių kalbos seminarą Straipsniai / Articles 73 BIRUTĖ TRIŠKAITĖ 74 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Kristupo Ernsto Tydkės 1747 m. gruodžio 12 d. prašymas: nauji faktai apie Halės universiteto Lietuvių kalbos seminarą підданіше бажаю повідомити. Я народився й виховувався в Литві=, знаю її мову, адже в Галле в Seminario Lithuanico викладав згадану мову dociret. Крім того, я навчався в Univerſitaet Галле ſtudiret і підготувався до такої посади, що засвідчує додане Testimonium від theol: Facult aet. Після abſolvirte[n] ſtudiis я служив у Потсдамі та поблизу нього conditioniret, а також старанно вправлявся в проповідуванні, про що теж додаю Attestat[=]; [1v] додаю. Оскільки згадана Ballethiſche парафія, як повідомив мені мій батько, напевно стала vacant, але я не відомий Кенігсберзькому Facult aet не bekannt bin, weil ich daſelbſt nicht ſtudieret, folglich auch von dort aus kein Testimonium fordern kan̈; So habe Ew. Majestaet nochmals aller=unterthänigſt anflehen wollen wolle[n] mir dieſe Pfarre Allergnädigſt zu conferire[n], und des Endes die Vocation expedire[n] zu laßen. Ich erſterbe Вашої Majestaet Найпідданіший слуга Христоф Ернст Тідтке Берлін, D[en] 12tʰ¹⁹ [Decem]br: 1747. [2v] Кандидат теології Christoph Ernst Tiedtke подає з приводу vacanten Ballethiſchen парафії найпідданіше докладніше = звернення=. ¹⁹ Виправлено з 6. Straipsniai / Articles 75 BIRUTĖ TRIŠKAITĖ Переклад [1r] ┌12 грудня 1747 р.²⁰ ┌Отримано 12 грудня 1747 р.²¹ Найясніший, наймогутніший Королю, милостивий Королю і Пане!²² ┌Передати панам пробстам. Бранд⁷²³ ┌Райхенбах [174]7 р. грудня 13 дня⁷²⁴ До Вашої Королівської Величності я вже 5 дня цього [місяця] найсмиренніше звертався і, упокорено благаючи, просив призначити мене на посаду священника в Балєтен²⁵, Іструпському окрузі, у Пруссії. Оскільки тоді я не подав своїх документів, то тепер найсмиренніше додаю їх, просячи повернути оригінали. Я народився і виріс у Литві²⁶ та володію її мовою; цією мовою я також викладав у Галльському литовському [мовному] семінарі²⁷. Крім того, я навчався в Галльському університеті²⁸ і старанно підготувався до такої служби, як про це свідчить додана довідка Теологічного факультету²⁹. ²⁰ Дата отримання прохання вписана пізніше іншою (другою) особою. ²¹ Дата отримання прохання вписана пізніше іншою (третьою) особою. ²² Звернення адресоване тодішньому прусському королю Фрідріху II, якого також називали Фрідріхом Великим (Friedrich II., Friedrich der Große, 1712–1786, правив у 1740–1786 рр.), однак насправді прохання було подане до Таємної ради (нім. Geheimer Rat) у Берліні, яка ухвалювала рішення від імені короля. ²³ Резолюцію вписав і підписав державний міністр фон Бранд. ²⁴ Резолюцію підписав президент консисторії фон Райхенбах. ²⁵ Балєти (нім. Ballethen) — церковне село неподалік від Тремпенів (нім. Trempen) і Даркемена (нім. Darkehmen). ²⁶ Йдеться про Прусську Литву. ²⁷ Литовський мовний семінар Галльського університету було засновано 1727 р. з волі прусського короля Фрідріха Вільгельма I (Friedrich Wilhelm I., 1688–1740, правив у 1713–1740 рр.). Керівником семінару призначили професора теології Готтгільфа Августа Франке (1696–1769). К. Е. Тидтке міг викладати в семінарі не раніше середини листопада 1741 р., коли вступив до Галльського університету. ²⁸ До Галльського університету К. Е. Тидтке був зарахований 16 листопада 1741 р. (Preuß 1994: 228) і вивчав теологію протягом чотирьох років. ²⁹ У справі цієї довідки немає. 76 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII Kristupo Ernsto Tydkės 1747 m. gruodžio 12 d. prašymas: nauji faktai apie Halės universiteto Lietuvių kalbos seminarą Закінчивши студії, я служив у Потсдамі та поблизу нього30, водночас старанно навчався проповідувати; посвідчення, що це підтверджує31, також додаю. [1v] Оскільки згадане місце балетського пастора, як повідомив мені мій батько32, тепер справді звільнилося33, однак я не знайомий факультету в Кенігсберзі, оскільки там не навчався34, тому не можу подати звідти жодного посвідчення; отож ще раз найсмиренніше благаю Вашу Королівську Величність ласкаво зволити призначити мене на це пасторське місце і з цією метою дозволити розпочати процедуру призначення. Залишаюся Вашої Королівської Величності найсмиреннішим слугою Крістофом Ернстом Тидтке Берлін, 12 грудня 1747 р. [2v] Розгорнуте представлення кандидата в теологи Крістофа Ернста Тидтке щодо вакантного місця священика в Балетах 30 Очевидно, мається на увазі Шпандау (нім. Spandau), нині західний район Берліна, а у XVIII ст. — ще самостійне місто, розташоване при злитті двох річок — Гафеля (нім. Havel) і Шпреє (нім. Spree). 31 У справі цього посвідчення немає. 32 Йдеться про вітчима Петра Готліба Мілкауса (Peter Gottlieb Mielcke, 1695–1753), тодішнього священика Мілкеміса (нім. Mehlkehmen). Рідний батько Тобіас Тидтке (Tobias Tiedtke, 1688–1725) помер, коли Крістофу Ернсту було лише три роки. 33 Місце священика в Балетах звільнилося 22 вересня 1747 р. після смерті Джорджа Абрагама Бальцера (QPP IV 8r; ŽM I 61). 34 Насправді К. Е. Тидтке був зарахований до Кеніґсберзького університету 5 квітня 1741 р. (Erler 1911–1912: 386) і, ймовірно, навчався там один семестр. Straipsniai / Articles 77 BIRUTĖ TRIŠKAITĖ Звернення Крістофа Ернста Тідтке від 12 грудня 1747 року: нові факти про семінар литовської мови в Університеті Галле РЕЗЮМЕ У статті аналізується й публікується архівний документ, знайдений у Таємному державному архіві Прусської культурної спадщини (нім.: Geheimes Staatsarchiv Preußischer Kulturbesitz) у Берліні, який розкриває нові факти про семінар литовської мови, заснований в Університеті Галле 1727 року. Це звернення Крістофа Ернста Тідтке (1722–після 1772), випускника теологічного факультету університету, написане 12 грудня 1747 року й адресоване Таємній раді (нім.: Geheimer Rat) у Берліні (GStA PK: I. HA, Rep. 7, Nr. 90 h, Pkt. 1239, [1r–2v]). Це архівне джерело важливе для історії семінару литовської мови в Університеті Галле, оскільки містить свідчення про майже недокументований завершальний період існування семінару. Цей архівний документ засвідчує ім’я ще одного викладача семінару литовської мови в Університеті Галле — самого автора звернення, Тідтке, який виховувався в родині Мілке, де плекали литовські традиції, і по материнській лінії належав до родини Шиммельпфеннігів. Отже, Тідтке є одним із чотирьох відомих і безсумнівних викладачів семінару. Він міг викладати литовську мову в семінарі між кінцем листопада 1741 року, коли був зарахований до Університету Галле, і початком серпня 1745 року — датою його від’їзду. Твердження Тідтке, який вступив до Університету Галле 1741 року, що він викладав литовську мову в тодішньому семінарі литовської мови, спонукає нас переоцінити висловлювання керівника семінару Готтгільфа Августа Франке про те, що семінар функціонував до 1740 року. Твердження Франке було процитоване в книзі Йоганна Крістофа Гофбауера Geschichte der Universität zu Halle bis zum Jahre 1805 (Галле, 1805) без достатнього контексту. Через брак інших первинних джерел протягом двох століть вважалося, що семінар припинив існування 1740 року. Звернення Тідтке від 12 грудня 1747 року наразі є єдиним автентичним джерелом, яке засвідчує, що семінар литовської мови в Університеті Галле існував довше, ніж зазначено в історіографії. Звернення дає підстави стверджувати, що згаданий Франке 1740 рік лише позначав перерву в діяльності семінару, яку невдовзі було відновлено; однак лише нові архівні джерела могли б виявити, як довго насправді функціонував семінар до його остаточного закриття. Подано 15 серпня 2020 року BIRUTĖ TRIŠKAITĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT–10308 Vilnius, Lietuva [email protected] 78 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII