Rusas „Lietuvių kalbos žodyno“ pasaulėvaizdyje

АУРЕЛІЯ ГРІТЕНЕНЄ Інститут литовської мови ORCID id: orcid.org/0000-0001-8510-9037 Напрями наукових досліджень: семантика, лексикологія, лексикографія. DOI: doi.org/10.35321/all84-06 РУС У СЛОВНИКУ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ ¹ Росіянин у світогляді The Dictionary of the Lithuanian Language АНОТАЦІЯ У статті аналізується, який фрагмент концепту РУСА постає з ілюстративних речень «Словника литовської мови», у яких згадується етнічна належність rusas. Ілюстрації мають особливе значення для формування концепту, адже саме в них зафіксовано ставлення представників усіх литовських діалектів до цієї етнічної належності та сформований у різних писемних джерелах (найчастіше в наукових, публіцистичних і художніх творах XIX–XX ст.) світогляд росіянина. Емпіричний матеріал словника у статті аналізується методами семантичного аналізу, описовим, інтерпретаційним і когнітивно-лінгвістичним методами. Проаналізувавши близько 300 ілюстративних речень, у яких згадується етнонім rusas, бачимо, що в контексті словника про цю етнічну належність подаються: 1) об’єктивні, конкретні історичні та інші факти (найчастіше в ілюстраціях із різних писемних джерел), 2) досвід окремих людей у взаєминах з особами цієї етнічної належності через конкретні образи (в ілюстративних реченнях із литовських діалектів). Виявляється тенденція, що в контексті словника уникають прямої, чіткої категоризації (негативно в ілюстраціях словника оцінюються лише деякі дії російських солдатів і нав’язана литовцям російська влада). Такий порівняно обережний підхід зумовили історичні та політичні обставини написання словника. КЛЮЧОВІ СЛОВА: словник, семантика, ілюстративний приклад, концепт, росіянин. ¹ Авторка статті щиро дякує рецензентам за цінні зауваження, які допомогли вдосконалити текст. 122 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Rusas Lietuvių kalbos žodyno pasaulėvaizdyje АНОТАЦІЯ У статті аналізується, який фрагмент концепту РОСІЯНИН виходить на перший план в ілюстративних реченнях із назвою національності rusas «росіянин», наявних у The Dictionary of the Lithuanian Language. Ілюстрації особливо важливі для формування концепту, оскільки саме в них зафіксовано ставлення представників діалектів з усієї Литви до цієї національності та сформований у різних писемних джерелах (переважно в наукових, публіцистичних і художніх творах XIX–XX століть) світогляд щодо росіянина. Емпіричний матеріал зі Словника аналізується із застосуванням методів семантичного аналізу, описового, інтерпретаційного та когнітивно-лінгвістичного методів. Аналіз 300 ілюстративних речень, у яких згадується етнонім Russian, показує, що в контексті Словника ця національність описується такими способами: 1) об’єктивні, конкретні історичні та інші факти (зазвичай у формі ілюстрацій із різних писемних джерел); 2) досвід взаємин окремих осіб з представниками цієї національності через конкретні образи (у формі ілюстративних речень із литовських діалектів). У контексті Словника виявляється тенденція уникати прямої та чіткої категоризації (в ілюстраціях Словника негативно оцінюються лише окремі дії російських солдатів і нав’язане литовцям російське панування). Такий порівняно обережний підхід був зумовлений історичними та політичними обставинами, у яких формувався словник. КЛЮЧОВІ СЛОВА: словник, семантика, ілюстративний приклад, концепт, росіянин. ВСТУПНІ ЗАУВАГИ Упродовж історії склалися неоднозначні відносини між литовцями та росіянами. Представники цих двох народів здавна були сусідами2. На політичне й культурне життя Литви, на розвиток її державності від кінця XV століття значний вплив мала східна сусідка — Московське князівство, згодом — царська Росія, а від XX століття — Радянський Союз (Burinskaitė 2005: 9), тому відносини між литовцями та росіянами здавна цікавлять дослідників різних галузей науки: істориків, етнологів, соціологів, літературознавців та ін. Найбільше ставлення литовців до осіб російської національності досліджували соціологи. В Інституті етнічних досліджень Центру соціальних досліджень Литви наприкінці XX — на початку XXI століття було проведено чимало досліджень російської етнічної групи3. У згаданому центрі широко досліджувалися установки литовців у XXI столітті; наприклад, встановлено, що жителі Литви прихильно оцінюють росіян як можливих сусідів і хотіли б ² Державний кордон Литовської Республіки з Російською Федерацією простягається на 297 км. ³ У цій статті згадано лише ті дослідження, у яких найбільше уваги приділяється оцінюванню росіян, що проживають у Литві, та їхньому образу. Straipsniai / Articles 123 AURELIJA GRITĖNIENĖ жити з ними по сусідству (Petrušauskaitė 2013: 181). Ґрунтовно проаналізовано й описано позиції литовської преси щодо російської етнічної групи, розглянуто етнічну нетерпимість в інтернет-медіа та їхніх коментарях (докладніше див. Auškalnienė 2006: 55–56; Beresnevičiūtė, Frėjutė-Rakauskienė 2006: 28; Frėjutė-Rakauskienė 2009: 103–110; Frėjutė-Rakauskienė 2012: 89; Madsen 2006: 61). Історичні наративи свідчать, що в різні періоди до російської етнічної групи ставилися по-різному (це зумовлювали об’єктивні історичні обставини). Наприклад, у спогадах про Велику війну, опублікованих у Німеччині в 1914–1939 рр., переважає загалом негативний образ росіян, хоча були й альтернативні оцінки, які створювали передумови для погляду на росіян крізь призму ціннісних установок, що утверджують гуманність (Vitkus 2017: 61). У радянській історичній оповіді переважає протилежний образ росіян: тут «з усіх етнічних груп у Литві після литовців говорять про росіян. Представлення взаємин цієї етнічної групи з литовцями надзвичайно романтизоване, про росіян говорять лише як про героїв литовського народу» (Naudžiūnienė 2019: 25). Однак у свідомості простих сільських жителів Литви від перших років радянської окупації формувався переважно негативний образ росіян: «Символом росіянина став дрібний заготівельник харчових продуктів із мішком у руках або нетверезий червоноармієць, але аж ніяк не кваліфікований інженер» (Marcinkevičius 2013: 208). У повоєнні роки ставлення місцевих жителів Східної та Південно-Східної Литви до прибулих росіян (і загалом російськомовних) також не було позитивним: вони дивилися на прибулих як на «чужих» і передусім помічали їхні негативні риси (грубі, неосвічені, аморальні тощо) (Stravinskienė 2014: 174–175). Ставлення литовців до осіб російської національності цікавить також етнологів та антропологів. Дослідниця етнології та фольклору Laima Anglickienė зазначає, що в литовському фольклорі про сусідні народи згадують менше, ніж про етнічні групи, поширені по всій Литві, — євреїв і циган (Anglickienė 2007: 449). Загалом у фольклорі важко зрозуміти, про який слов’янський народ ідеться, оскільки етноніми rusas, lenkas, baltarúsis, ukrainietis трапляються дуже рідко — замість них уживається gudas, і очевидно, що це слово має виразний пейоративний відтінок. У побутових казках, анекдотах, переказах, піснях, прислів’ях і приказках rusai / gudai мають погану репутацію: вони злодії, запальні, ось-ось поб’ються, нижчого, нікчемного походження, багато чого змінюють, мають лихі очі; з них кепкують через їхню іншу зовнішність, незграбність, дурість тощо (Anglickienė 2006: 198–209). Подібних результатів було отримано й під час етнопсихолінгвістичного дослідження: опитування 200 учнів старших класів — литовців і росіян — у Вільнюсі показало, що образ росіянина в уяві литовців є стереотипним: росіянин негарний, розпухлий від пияцтва, бідний або мільйонер, невисокий, кремезний, бородатий, із довгими звисаючими вусами, смаглявий, похмурий, із невдоволеним, насупленим обличчям, одягнений у 124 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Rusas Lietuvių kalbos žodyno pasaulėvaizdyje спортивний костюм, із пляшкою горілки тощо (Ryžakova, Zavjalova 2004: 20; Р ы ж а к о в а, Завьялова 2008: 39–40). У дискурсі художньої літератури згадується монографія Dalios Cidzikaitės про kitą литовську прозу. Авторка, поряд з іншими національностями, розглядає також образ росіянина в литовській літературі й доходить висновку, що в литовській прозі досить виразним є негативно конотований образ росіянина, який «безпосередньо відображає взаємини колонізатора й колонізованого і є своєрідною відповіддю російському імперіалізму. У литовській прозі утверджується образ росіянина-дикаря, варвара, темного, жорстокого, низькокультурного й малоосвіченого алкоголіка» (Cidzikaitė 2007: 110)4. Образ росіянина-старообрядця в литовській культурі аналізував Grigorijus Potašenko. За словами автора, у середині XX ст. у литовській літературі старообрядців зображували як чужинців (через їхню екзотичність), і їхня інакшість рідко підсилювалася позитивною конотацією (Potašenko 1989: 49–56). На матеріалі академічного «Lietuvių kalbos žodyno» (далі LKŽe) уже досліджували різні образи та картини світу5. Почали досліджувати й сусідів Литви: було вивчено концепти німця та Росії (див. Liutkevičienė 2020: 1–39; Gritėnienė 2020: 41–61). Дещо раніше, спираючись на приклади зі словників діалектів і говірок LKŽe, проаналізовано, як етнонім rusas, maskolius функціонує в мові: які значення похідних відображено в словниках, які литовські прізвища, прізвиська й топоніми утворено від основних слів rusas і maskolius (Švambarytė 2007: 391–401; також пор. Butkus 1995: 223–228; Anglickienė 2005: 7–17). На підставі даних Dabartinės lietuvių kalbos tekstyno (тобто аналізуючи сполучення форм слів baltarusiškas, latviškas, lenkiškas, rusiškas, vokiškas зі словами, що називають риси характеру) описано, які риси характеру в картині світу литовської мови приписуються сусіднім народам (Papaurelytė–Klovienė 2010). Однак досі докладніше не аналізували, що про осіб російської національності розповідають ілюстрації великого словника, як і в яких контекстах про них говорять, який образ росіянина складається з ілюстрацій, записаних у різних джерелах і говірках. Слід наголосити, що раніше проведені етнологічні та лінгвістичні дослідження здебільшого ґрунтувалися лише на матеріалі, поданому у статтях із заголовними словами rusai, rusas, rusiškas тощо, тоді як у цьому дослідженні аналізуються ілюстрації, знайдені в усьому словниковому дискурсі, тобто заголовним словом досліджуваних речень може бути будь-яке слово. За даними Порталу офіційної статистики6, на початку 2020 р. у Литві проживало 4,5% осіб російської національності, тобто близько 4 Про те, який стереотип росіянина та Росії постає в польській літературі, див. Мачеевский 2000: 6–22. 5 Докладніше про ці дослідження та загалом про важливість словникового матеріалу для аналізу концептів див. Gritėnienė 2020: 41. 6 Докладніше див. https://osp.stat.gov.lt/lietuvos-gyventojai-2020/salies-gyventojai/gyventoju-skaicius-ir-sudetis. Straipsniai / Articles 125 AURELIJA GRITĖNIENĖ 300 000 постійних жителів Литви. Отже, дослідження образу росіянина могло б бути цікавим не лише для литовців, а й для осіб російської національності. Досліджуваний матеріал. Про те, що литовцям здавна доводилося стикатися з росіянами, що ці контакти були тривалими й різнобічними, свідчить і матеріал LKŽe. Тут подано понад 50 вторинних слів, пов’язаних з етнонімом rusas (понад 40 іменних частин мови, 7 дієслів, 3 прислівники). Найчастіше особу російської національності в усному та писемному мовленні називають нейтральним словом rusai⁷. У живій мові, деяких публіцистичних текстах і художній літературі досить широко вживається слово гібридного творення ruskis. У LKŽe знайдено чимало синонімів етноніма rusas. У писемних джерелах зафіксовано вже застарілі назви росіянина: складне слово didžiarusis, суфіксальний дериват maskvytis. У LKŽe як синонім ruso знайдемо також давній варіант rusijõnis, уживаний Сімонасом Станевічюсом. Рідко вживається й суфіксальний дериват rūsiškis (у LKŽe зафіксований лише в районі Зієтели та в газеті «Aušra»). У LKŽe знаходимо інформацію, що давньоруських варягів називали vokiečiais: Latvių dainos drauge su kitais faktais verčia mus spėti, jog vokiečio vardu senovėje buvo vadinami švedai, senovės rusų varingai K. Būga⁸ (див. 1 vokietis). У різних контекстах (найчастіше в художній літературі та діалектах) для називання росіянина використовуються популярні власні імена, які часто надають представникам цієї національності, наприклад Ivanas, Vanka тощо, напр.: Pakėlė ir Vanka (rusai) kojas, kai pradėjo smaltyti (šaudyti) Skdt (див. pakelti). Як синоніми ruso вживаються запозичення: запозичене з латиської мов krievas та запозичене з білоруської maskõlius, maskõlis. LKŽe показує, що в діалектах і різних писемних джерелах росіян називали також ґуда́ми. Однак важливо зазначити, що gùdas, krievas, maskõlis, maskõlius⁹ уживаються не лише у значенні «росіянин»¹⁰. Ґуда́ми ще називають білорусів (значно частіше, ніж росіян) і поляків; krievas може означати також «білорус», maskõlis, maskõlius — це також солдат царської армії, національність якого може бути не лише російською. У словнику знайдено чимало речень, зі змісту яких без ширшого контексту важко сказати, що саме мав на увазі інформант або конкретний автор, уживаючи згадані вище синоніми росіянина, ⁷ З етнонімом rusas пов’язані також кілька назв інших національностей: фразеологізмом baltieji rusai К. Буга у своїх працях називав білорусів, а pycėnai, русінай у різних писемних джерелах називають західних українців. ⁸ У статті вживаються скорочення назв населених пунктів і джерел у LKŽe. У дужках зазначено слово, зі словникової статті якого взято приклад. ⁹ Із цих назв найширше вживається maskolis, maskolius — у LKŽe знайдено 87 речень із цією назвою. ¹⁰ Пор. також зафіксовані в LKŽe заголовні слова burlõkas, burlõkas, що мають не одне значення: 1. у давнину — російський робітник, який тягнув линвами судна проти течії; 2. за часів царизму — росіянин-старообрядець у Литві. Ці слова у значенні росіянина-старообрядця в говірках уживаються донині, про що свідчать Картотека доповнень і діалектів LKŽ. 126 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Rusas Lietuvių kalbos žodyno pasaulėvaizdyje наприклад: Maskoliai …keikia trilaįpsniniais keiksmais TS1899,6 (див. trilaįpsnis). Maskoliai ėmė žiováuti, akis blandyti, galvus kelti Žem (див. blandyti). У літературній литовській мові та в різних її різновидах найширше вживається rusas (і rusai); у діалектах і деяких функціональних стилях (побутовому, художньому та публіцистичному стилі давнішого періоду) часто вживається також rūskis. LKŽe подає такі значення цих слів: 1 ру́с, –ка, людина російської національності. 2 ру́с російська влада; російська армія¹¹. ру́си народ, який розмовляє однією зі східнослов’янських мов і проживає переважно в Росії. 1 ру́скіс див. 1 русас. 2 ру́скіс див. 2 русас. ру́скіай див. 2 русас. Оскільки раніше згадані синоніми rūso: didžiarusis, maskvytis, rusijonis, rusiškis уживаються порівняно рідко, а gudas, kvietas ir maskolis не завжди позначають лише осіб російської національності, у цій статті під час дослідження фрагмента концепту RUSO аналізуються лише ті ілюстративні речення, у яких ужито дві лексеми — rusas, ruskis і різні їхні фонетичні, граматичні та словотвірні варіанти rū́sas, rusáitė, rusiukas, ruśkas, ruskelis, rusiukštis, ruskutis, ruskus, ruskutis, rusūtis¹². Досліджуваний матеріал було зібрано з оновленої 2018 року електронної версії словника (див. www.lkz.lt). Після детального пошуку в усьому гіпертексті LKŽe (загалом у словникових статтях усіх слів, наявних у словнику) знайдено понад 270 ілюстративних речень із цими назвами росіянина. 137 ілюстрацій у LKŽe записано з литовських діалектів¹³, а 135 ілюстрацій потрапили до словника з різних писемних джерел XIX–XX ст.: періодичної преси («Aušros», «Keleivio», «Tėvynės Sargo» та інших газет), художньої літератури (творів G. Petkevičaitės-Bitės, B. Sruogos, M. Katiliškio та інших письменників), наукових і публіцистичних ¹¹ В ілюстраціях LKŽe не завжди легко відрізнити, коли етнонім rusas уживається у значенні національності, а коли — влади чи війська, наприклад: Rusas atejo, aš jau senas buvau Užv (див. 2 rusas). Žaliukaut iñt miškus sulinda, iššaudė rusas tuos žaliukus Nmj (див. žaliukauti). Отже, у цій статті розглядаються всі приклади з етнонімом rusas, без суворого розмежування, чи rusas означає національність, військо чи владу, оскільки в цьому випадку «за своїм лексичним значенням збірні іменники означають сукупність однорідних осіб як певну неподільну одиницю і граматично нічим не відрізняються від звичайних загальних іменників» (LKG I: 164). ¹² Частина з них (rusaitė, rusiukas, ruskelis, rusiukštis, ruskutis, ruskūtis, rusūtis) означає маленького, молодого росіянина або дитину росіянина. ¹³ Варто підкреслити, що відібрані для дослідження ілюстрації репрезентують усі діалекти литовської мови. Ілюстративні речення з лексемами rusas, ruskis та їхніми варіантами записано з усіх західних, північних і південних піддіалектів жемайтської говірки (Erž, Krš, Rsn; Akm, Dr, End, Kal, Kl, Lk, Lž, Pp та інших говірок), а також усіх західних, південних і східних піддіалектів аукштайтської говірки (Brš, Grš, Gs, Jon, Žvr; Krok, Lp, Pls; Ad, Ant, Dbg, Ėr, Km, Kp, Krkn, Kur, Mlt, Sb, Šmn, Švnč та інших говірок). Straipsniai / Articles 127 AURELIJA GRITĖNIENĖ текстів (С. Даукантаса, А. Саліса, А. Сметони та інших праць), енциклопедій і словників (словників А. Юшки, Й. Шлапеліса та інших). Отже, можна стверджувати, що в LKŽe у цьому конкретному випадку відображено і погляд живої мови, і погляд писемних джерел на росіянина. Мета, завдання, методика. Варто наголосити, що в цій статті не аналізується загалом концепт RUSO, сформований у литовській мові, — це була б надто широка тема. Мета статті — дослідити, який фрагмент цього концепту постає з ілюстративних речень LKŽe, у яких згадується етнічна належність rusas. Оскільки ілюстрацій, у яких ішлося б про місцевих росіян Литви (старообрядців), знайдено зовсім небагато14, у статті аналізується загалом ставлення литовців до осіб російської національності, причому найбільшу увагу приділено реченням, у яких ідеться про росіян-прибульців, тобто зосереджено увагу на одному з найважливіших для постколоніальної антропології членів бінарної опозиції kitas vs savas — kitą. Для досягнення основної мети поставлено такі завдання: 1) вибрати з LKŽe ілюстративні речення з лексемами rusas, ruskis та їхніми варіантами; 2) здійснити семантичний аналіз цих речень, поєднуючи структурний підхід і значення15 з когнітивним (тобто переходячи від значення конкретного слова до змісту всього речення); 3) з’ясувати, який фрагмент образу росіянина, передусім як kito, svetimo, постає з відібраного для аналізу матеріалу. Ілюстрації є особливо важливими для формування концепту16, оскільки саме в них зафіксовано ставлення представників усіх литовських діалектів до цієї національності, а також відображений у різноманітних писемних джерелах (від найдавніших писемних пам’яток до наукових, публіцистичних і художніх творів XX ст.) світогляд щодо росіянина. Емпіричний матеріал LKŽe у статті аналізується методами семантичного аналізу, описовим 14 Диференційоване ставлення литовців до російського народу підкреслює й історик Григоріюс Поташенко. За його словами, розрізняються росіяни-старообрядці, яких завезли до Литви в XIX столітті, тобто переважно після повстання 1863 року, і росіяни, які прибули до Литви значно пізніше. Важливо наголосити на думці цього науковця, що реконструювати образ старообрядця в литовській культурі досить складно, оскільки для такого аналізу бракує текстів (Potašenko 1989: 50). Подібний висновок постає і під час розгляду ілюстрацій LKŽe. Із прикладів, відібраних для дослідження, іноді неможливо визначити, чи йдеться в них про місцевих росіян-старообрядців, чи про пізніших прибульців. Загалом старообрядці в контексті LKŽe згадуються дуже рідко. Після детального пошуку в усьому дискурсі словника знайдено лише 2 ілюстрації, у яких згадуються старообрядці: Podievėčiai žmonys buvo tie sentikiai Kltn (ж. podievotis). У XVII ст. у Литві з’явилися послідовники ще однієї гілки християнства — старообрядці. Вони переселилися з Росії, оскільки там у той час їх жорстоко переслідували MЛЕТІІО (ж. sentikis). 15 У Литві тривалий час панував структурний підхід до значення, за якого аналізуються синтагматичні та парадигматичні взаємозв’язки між словами і передане ними значення, однак останнім часом відбувається перехід до когнітивного підходу до значення, за якого значення слова досліджується через зв’язок мови й мислення (детальніше див. Maumevičienė 2010: 11–12). 16 Концепт розуміється як основна пізнавальна одиниця знань, що належить до концептуальної системи людини й виникає з досвіду, — тобто як уся інформація про щось, наявна у свідомості людей, які розмовляють певною мовою (детальніше див. Papaurėlytė-Klovienė 2007: 17; Gudavičius 2011: 109–117; Smetonienė 2019: 131). 128 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Rusas Lietuvių kalbos žodyno pasaulėvaizdyje аналітичним та інтерпретаційним методами. Варто наголосити, що у статті аналізуються не взаємозв’язки між словами у словосполученні й не окремі словосполучення, а розглядається, яка важлива концептуальна інформація передається всім реченням, коли через семантику конкретного слова та його зв’язки з іншими словами, значеннями, конотаціями й семантичними механізмами асоціацій створюється найвищий рівень розуміння мови — зміст, а разом із ним ідеологічна імплікація, що впливає на оцінювання певного об’єкта (пор. Zabarskaitė 2019: 76). У дослідженні також застосовано методи аналізу концептів люблінської етнолінгвістики. Мета дослідників когнітивної лінгвістики — показати, що активується у свідомості мовця, коли людина вимовляє або чує слово в певному контексті (Smetona 2018: 179), з’ясувати, як мовці розуміють предмет, як категоризуються ознаки та оцінки цього предмета. Когнітивне визначення відображає всі ознаки значення — центральні й периферійні, денотативні та конотативні. За суворого дотримання цієї методології аналіз концепту мав би здійснюватися на основі трьох типів даних: мовної системи (тобто даних словників), анкет і текстів (детальніше про методологію когнітивної етнолінгвістики див. Rutkovska et al. 2017: 29–35). Оскільки матеріалу для дослідження концепту RUSO накопичено дуже багато, його докладно аналізують на певних етапах: спочатку досліджують окремі фрагменти концепту в різних дискурсах, а згодом їх буде узагальнено й об’єднано в один загальний концепт RUSO. ОБРАЗ РОСІЯНИНА У «ЛИТОВСЬКОМУ СЛОВНИКУ» 1. Росіяни — народ великої держави серед інших народів У LKŽe у кількох реченнях згадується, що росіяни є народом великої держави, тому закономірно, що цей етнонім часто вживається поруч зі словами valstybė, žemė, kraštas та ін. (див. речення 1–3): (1) Rusų valstybė tai palei daug valstybių traukiasi Į Jon (ж. traukti). (2) 1380 m. rugsėjo 8 d. Kulikovo lauke, prie Dono upės, Maskvos ir kitų rusų žemių kariuomenė susitiko su Mamajaus ordomis rš (ж. orda). (3) Dėl Polocko kunigaikštijos susilpnėjimo lietuviai ir iš Vilniaus žemės galėjo nekliudomi trauktis į rusų kraštus A. Sal (ж. žemė). В ілюстраціях згадуються різні міста Росії (Калінінград (Кеніґсберґ), Петербург та інші) (див. речення 4–6): (4) Pašonėje]e tas Kaliningradas, rusų kareivių tik mirga viska Žvr (ж. viskėti). Straipsniai / Articles 129 AURELIJA GRITĖNIENĖ (5) Майроніс, який навчався в Київському університеті та Петербурзі, чудово знав російську поезію і першим порушив давню традицію вірша А. Венцл (див. sulaužyti). (6) Росіяни везуться на інші землі, а ті — плетуться до Караляучюса, пережили КрШ (див. žernė). Цей етнонім часто згадується також у контексті інших народів. Із поляками росіянам доводиться стикатися в різних війнах (див. речення 7–8): (7) Газети розповідають... поляки перемогли, але росіяни програли Kell1863,71 (див. pražaisti). (8) Польське військо відводять до російського кордону rš (див. traukti). Стосунки росіян із євреями неоднозначні. Є речення, що свідчать про прихильність євреїв і росіян одне до одного (див. речення 9), однак в ілюстраціях не замовчується болісна історія, коли євреї постраждали від росіян (див. речення 10): (9) Жидюки — це ті, хто більше нападали з квітами на тих росіян [1940 р.] Erž (див. žydūkas). (10) Насамперед поляки й росіяни, нелюдськи поводячись із євреями, зігнали їх у міста, наче жарини згрібши собі на голову Vaižg (див. sužerti). Історія та приклади LKŽE показують, що росіяни підкорили своїй владі багато народів (латишів, словенців та ін.) (див. речення 11–12), намагалися асимілювати менші підкорені народи, вважали їх нижчими (див. речення 13): (11) Це російське панування на латвійській землі бачимо і з того, що єпископ Альберт 1209 року через ченця Арнольда, укладаючи угоду з росіянами, пообіцяв платити звичайну данину й урочисто визнав владу Великого князя росіян A1883,228 (див. zokoninkas). (12) Із боку сходу на їхній край почали насуватися росіяни, які підкорили словенців A1883,223 (див. nuvaldyti). (13) Царський уряд привчав російських жителів дивитися на місцевих жителів національних областей як на нижчу расу, офіційно називав їх «іншоплемінними» rš (див. kitakilmis). У радянський період у реченнях, записаних із різних текстів, чути показовий наратив дружби народів. Із таких ілюстрацій вимальовується прагнення колишньої імперії нівелювати відмінності між народами, створюючи новий тип особистості homo sovieticus (пор. Venclauskienė 2016: 146; Зиновьев 1981) (див. речення 14–15): (14) Крокують росіяни, латиші, литовці та грузини в одному строю E. Miež (див. rikiuotė). (15) Глядачі захоплювалися згодою братніх народів, яку творили танці латишів, естонців, білорусів і росіян rš (див. suita). Після відновлення незалежності Литви знаходимо записані з діалектів речення, у яких інформанти відкрито висловлюють думку про те, яким чином росіяни окупували багато народів (див. речення 16): (16) Росіяни всі народи позичили Gs (див. suvogti). 130 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Rusas Lietuvių kalbos žodyno pasaulėvaizdyje 2. Росіянин у контексті воєн Упродовж історії в різні періоди росіянам доводилося воювати з багатьма народами. У LKŽe згадуються зіткнення росіян із пруссами, шведами, японцями, турками та ін. (див. речення 17–21): (17) Може, росіянин прусса вижене (вижене) Gs (див. atvyti). (18) Шведів дуже побила російська та польська армія LTR(Ant) (див. spirti). (19) Росіянин узяв японця Pls (див. ruskas). (20) Росіяни воювали з турками в тих окопах S. Dauk (див. turkas). Оскільки для академічного словника більшість ілюстративних речень із живої мови та писемних джерел було зібрано до середини XX ст. (Zabarskaitė 2012: 247), цілком зрозуміло, що в реченнях воєнного контексту найчастіше йдеться про Першу та Другу світові війни. Лише в кількох реченнях, знайдених у LKŽe, чітко сказано, про яку світову війну йдеться (див. речення 21–22): (21) А потім, уже восени, перед зимою, з’явилися російські солдати (під час Першої світової війни) Ktč (див. paskun). (22) Пішли з обозами [росіяни 1941 р.] Akm (див. zovedais). Дуже часто в ілюстраціях неможливо визначити, про яку саме війну йдеться17. Про змішування воєн згадують і діалектні інформанти (див. речення 23–24): (23) Тут війни, тут прусс, тут росіянин — чорт його знає Grš (див. velnias). (24) Бували війни: прийшов росіянин, прийшов німець Kp (див. vokietis). У контексті LKŽe великі війни XX ст. постають немов одна велика світова війна, що прокотилася Європою та водночас Литвою (див. речення 25–26), у якій довелося брати участь і литовцям: (25) Тоді, коли німець воював із росіянином Dbg (див. vokietis). (26) Росіянине, росіянине наш, ти розпочав велику війну проти нас LTR(Grš) (див. užvesti). На війні росіяни не лише воюють із ворогами, а й вдаються до інших активних дій: підривають мости, будують фортеці, укріплення тощо (див. речення 27–28): (27) На запитання про ті страшні постріли, не постріли, про той страшний стукіт, гуркіт, пояснив, що росіяни підривають залізничні мости Pt (див. ne). (28) У районі станції вже укріплювалися росіяни M. Katil (див. tvirtinti). В ілюстраціях LKŽ, у яких ідеться про участь росіян у світових війнах, згадуються всі характерні для війни атрибути: розвідники (див. речення 29), переховування в окопах (див. речення 30), полонені (див. речення 31), загиблі (див. речення 32): (29) Žybailiuod[a] lempos miškūse – rusai sergsta ką nors LK (див. žybailiuoti). (30) Rusai šliaužte šliaužė pry apkasų Erž (див. šliaužti). 17 Литву у XX ст. зачепили обидві згадані раніше світові війни. Вони тривали не один рік, принесли багато втрат і жертв, тому діалектні інформанти донині, говорячи про воєнні роки, часто вживають форми множини, які ніби створюють враження, що воєн у Литві було більше ніж дві. Straipsniai / Articles 131 AURELIJA GRITĖNIENĖ (31) Поклали російського полоненого, німці й покарали Dr (див. pergulindinti). (32) Із росіянами, із пруссаками була велика війна, і твій юнак у тій війні загинув LTR(Krok) (див. pražūti). На війні росіяни використовували різноманітну зброю та інші військові засоби й прилади — кулемети, багнети, снаряди тощо (див. речення 33–35): (33) А ті росіяни, бачиш, тягнуть ті кулемети по землі Akm (див. traukti). (34) Тричі росіяни й німці зустрічалися на багнетах Sb (див. sutikti). (35) Росіяни стріляли й почали посилати снаряди Graž (див. nuosti). Згадується героїзм російських воїнів, їхня нездатність здатися ворогові (див. речення 36). Про те, що перемогти росіян у війнах важко, свідчать і народні пісні (див. речення 37): (36) Росіяни йшли полками в наступ, крізь смерть, крізь кулі Aps (див. varyti). (37) Хоча ми всі підемо, росіянина не подолаємо BsO264 (див. parveikti). З ілюстративних речень дізнаємося, що російська армія і наступає, і відступає (див. речення 38–39): (38) До таких кущів ми відступили, і прийшли росіяни K1k (див. traukti). (39) Коли того першого разу росіяни відступали, ми тут не бачили Nv (див. traukti). Із речень, записаних у діалектах, бачимо, що людям набридла присутність росіян у Литві, тому очікується їхній відступ: (40) Росіяни довго трималися Ad (див. ruskasai)18. (41) Ті війська росіянин водить] (ведучи вбік) по одному шляху (потроху), кінця не буде Krš (див. vadžioti). Із речень воєнного контексту передусім виразно постають відносини росіян із двома народами: литовцями та німцями. 2.1. Відносини росіян і литовців у війнах Під час світових воєн, коли воювали російські та німецькі армії, литовці опинилися в зоні бойових дій. Іноді таке становище литовців у реченнях LKŽ описується дуже образно (див. речення 42–43): (42) Стрибаємо, як жаба між колесами (про литовців між німцями та росіянами) Krkn (див. varlė). (43) Ми стояли в самому вогні: німці з одного боку, росіяни — з іншого Mlt (див. ugnė). Нерідко згадується, що дві армії розділяє якийсь природний об’єкт (річка тощо) (див. речення 44), а армії різних країн починають воєнні дії в різний час доби (див. речення 45): (44) Тут німці, за річкою росіяни Č (див. vokiečiai). (45) Навколо нас точилася боротьба: вночі — росіяни, вдень — німці Kur (див. trynimas). 18 Із речень 40–41 без ширшого контексту незрозуміло, що саме мали на увазі інформанти — перебування в Литві російської влади чи армії, а згодом — їхній відступ. 132 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Rusas Lietuvių kalbos žodyno pasaulėvaizdyje У LKŽe згадується чимало конкретних місцевостей Литви, через які проходило російське військо, — міст, містечок і сіл (див. речення 46–47): (46) У воєнний час у Герда̃шяйському лісі росіяни збудували žirgès (спостережну вежу) Lp (див. žirgės). (47) Від Ретави повернулися росіяни, а від Кведарни повертається сотня німців Kl (див. paržygiuoti). У кількох реченнях згадується прихід російського війська до Литви. Наголошується, що росіян було багато (див. речення 48–49), прості російські солдати мали дуже змучений вигляд, тому викликали в людей співчуття (див. речення 50). Дехто з них був доброзичливим і навчав місцевих російської мови (див. речення 51), однак люди й досі пам’ятають пограбування та крадіжки російських солдатів (див. речення 52–53): (48) Від Вадокляїв усе сунуть і сунуть [російське військо] Ėr (див. versti). (49) Від сходу росіяни почали йти хвилями Šmn (див. vilnis). (50) Російські солдати були такі uargični, неймовірно бідні [1940 р.] Graž (див. uargičnas). (51) Навчатися мови ходили до російських солдатів Šts (див. pragusti). (52) Коли добре стемніло, до дровітні зайшли два російські солдати й почали дивитися, що ми при собі маємо Ktč (див. žiūrėti). (53) Найбільше росіяни [солдати] — злодюги! Вони, нишпорячи, крадуть Šts (див. nužvalgyti). 2.2. Відносини росіян і німців у війнах Як уже зазначалося раніше, росіянам довелося зіткнутися з німцями в роки Першої світової війни 1914–1918 рр., коли Росія воювала в Атлантичній коаліції, а Німеччина — у Троїстому союзі19, і в роки Другої світової війни 1939–1945 рр., коли Росія, будучи частиною Радянського Союзу, воювала на боці Союзників, а Німеччина — у блоці Осі20. Найчастіше в реченнях, записаних із живої мови, йдеться про те, як росіяни тиснули (див. речення 54), оточували (див. речення 55), гнали (див. речення 56) і зрештою перемогли (див. речення 57) німців21: (54) Росіянин притиснув німців (почав тиснути, бити, гнати) Ėr (див. užkaitinti). (55) Росіяни оточили, і німці не могли втекти Pgg (див. užsupti). 19 Докладніше про відлуння цієї війни, її переживання та вплив на суспільство й культуру Литви див. Gimžauskas 2006; Vareikis, Safronovas, Jokubauskas, Vitkus 2018. 20 Про становище Литви в роки Другої світової війни див. Anušauskas, Laurinavičius 2007. 21 Ця перемога й донині є для росіян предметом гордості. Опитування, проведене 2007 року Інститутом соціології Російської академії наук, показало, що аж 67% респондентів відповіли, що пишаються перемогою у Великій Вітчизняній війні (Malinova 2015: 274). Straipsniai / Articles 133 AURELIJA GRITĖNIENĖ (56) Rusų ižūjo, vokietys insišaudė, tą ve ižūjo – vargas Brš (ž. ižūyti). (57) Rusai tik jau tus vokečius nuvaliojo (перемогли, здолали) Erž (ž. nuvalioti). Однак знайдено не одне речення, у якому підкреслюються непоступливість і сила німців (див. речення 58–59): (58) Vokytis eita viršuo, bet maišos i ruskiai Šts (ž. 1 viršuo). (59) Prisivarė pri badų ruskis ir pasiduos vokečiuo Šts (ž. privaryti). Знайдено речення, у яких носії живої мови або автори різних писемних джерел порівнюють росіян із німцями, часто віддаючи перевагу німцям (їхньому порядку, довірі до людей тощо) та засуджуючи росіян за їхні крадіжки, безлад і т. ін. (див. речення 60–61): (60) Piningus negausi, bet ans (vokietis) tau dokumentaliai ėmė, o rusai vogtinos LŽ (ž. vogtinai). (61) Vokiečiui pasakė – gerai, ē ruskui koc tu dûšių parodai – nevieris Švnč (ž. 1 vokietis). У словнику знайдено й інші свідчення: (62) Vokiečiai buvo žiauresniai, mes tų rusų tiek nematėm Erž (ž. žiaurus). Представники діалектів часто визнають, що обидві армії набридли, а чужа для простої людини влада чи армія (байдуже, російська чи німецька) однаково погана (див. речення 63–64): (63) Suk ang vėtra, tą rusą i tą vokytį! Šts (ž. vėtra). (64) Rusas (цар) із vokiečiu (кайзером) buvo giminės Sb (ž. 2 rusas). 3. Російська влада та представники влади Rusas, ruskis у LKŽ означає не лише етнічну належність. Як збірний іменник він уживається також у значенні російської влади та війська (див. речення 65–66): (65) Anie gyveno po vokečiais, o mas po rusais Krš (ž. 1 po). (66) Da prie rusk i am dirbau Km (ž. ruskiai). У ілюстративних реченнях словника часто згадуються різні представники російської влади (цар, цісар, цариця, у говірках care, «королева» та ін.) (див. речення 67–69): (67) Rusų caras paėdęs buvo širdį visims Šts (ž. ėsti). (68) Rusų ciesorius KB147 (ž. rusai). (69) Rusų šito[j]i karalienė vokietūtė Ant (ž. vokietūtis). В ілюстраціях згадуються різні дії російської влади, ухвалені нею рішення (див. речення 70–71): (70) Rusų valdžia uždarė karčemas ir uždėjo savo degtinės monopolįs Plt (ž. monopolįs). 134 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Rusas Lietuvių kalbos žodyno pasaulėvaizdyje (71) Росіяни за його сміливий захист католиків вивезли єпископа TS1903,1 (див. išveždinti). Російські чиновники та їхні рішення здебільшого оцінюються несприятливо: вони негнучкі, підозріло стежать за тими, хто з ними не погоджується, підтримують своїх співвітчизників і передусім дбають про їхній добробут (див. речення 72–74). (72) Чиновництво було найбезживнішим російським станом Vaizg (див. valdininkija). (73) Червоногузі російські жандарми переслідували наших книгонош rs (див. raudonsiūlis). (74) Охоплена непереборною рішучістю зрусифікувати наш край, російська влада за безцінь роздавала своїм чиновникам та іншим прибульцям маєтки, будувала церкви й розміщувала своїх священнослужителів навіть у тих місцях, де не було православних A. Sm (див. tupdyti). Ілюстрації словника лише підтверджують думку істориків, що протягом усього періоду російської анексії в нашому суспільстві «не було й ознаки бюрократичного, чиновницького авторитету» (Aleksandravičius 2000: 33). В останніх томах словника, у реченнях, записаних із діалектів, про росіян і російську владу починають говорити ще відвертіше, не приховуючи розчарування; з’являються й пройняті іронією речення, перелічуються негаразди російської влади, однак водночас підкреслюється, що економіка Литви нерідко залежить і від рішень російської влади (див. речення 75–78): (75) Росіянин видав! Де видав, немає ні хліба, ні м’яса Vžn (див. išduoti). (76) Росіянин занепав (збіднів), разом з усім — порожнеча Krš (див. nuvažiuoti). (77) Вогсена ногна (сильна) туокарт при rusų [було] Sd (див. vogsena). (78) Якщо росіянин заллє жиубалу (нафту) , усі задихнемося Krš (див. žiubalas). Підкреслюється, що за правління росіян литовці відчули, як руйнуються всі їхні цінності: те, що для литовців дороге (литовські гроші, вільне слово, земля), росіяни зовсім не цінують і зневажають (див. речення 79–81): (79) Літ був міцний, тільки загинув через росіянина Rdn (див. žūti). (80) Земля була багатством, за росіянина на руїну перетворилася Rdn (див. virsti). (81) За росіянина всі мовчали, а тепер, коли розтулив рот, то вже розтулив! Krš (див. pražioti). У реченнях із різних литовських діалектів інформанти згадують гроші, які знецінилися за російської влади: (82) Коли перші росіяни [1940 р.] увійшли до Литви, тоді знову все було дорого Brb (див. įžygiuoti). (83) Як ті російські гроші йдуть чортовими чортами Rnv (див. velnias). У LKŽe знайдено чимало ілюстративних речень із писемних джерел і живої мови, які засвідчують історичну правду про те, як до Литви завозили росіян, а литовський народ поступово русифікували (як і інші малі народи радянської імперії), прагнучи створити одну безлику націю, яка не мала б ані власної віри, ані мови. Ілюстрації LKŽe (див. речення 84–85) підтверджують твердження істориків, що однією з головних цілей радянської влади було формування радянської ідентичності та менталітету: у тодішній системі політика культури, освіти й науки мала пригнічувати громадянську, Straipsniai / Articles 135 AURELIJA GRITĖNIENĖ релігійну свідомість людей, формувати нового homo sovieticus, «який вирізнявся «інтернаціоналістичним» мисленням, комуністичним і атеїстичним світоглядом» (Pocius 2018: 15). (84) Влада всіляко заохочувала вживання російської мови rš (див. visaip). (85) Таких революційних пісень російська молодь співала безліч, а разом із нею — і русифікована наша молодь K. Kors (див. surusėti). Особливо частими є свідчення про нав’язування російської мови та русифікацію литовського народу в реченнях із прикметниками й прислівниками rusiškas, rusiškai, rusas, ruskai та ін.: (86) Тепер і російською через те радіо белькоче (говорить незрозуміло, невиразно) — нічого не можна зрозуміти Gs (див. vatlioti). (87) Тоді, коли я зростав, лише російська школа була Krtn (див. rusiškas). (88) Коли ми були у Вільнюсі, там литовською [вулиці] написано, і російською Mlk (див. parašyti). Значну роль у русифікації Литви відіграла й радянська цензура, яка активно діяла протягом кількох десятиліть: вона контролювала культуру та національну ідентичність, пристосовувала її до радянських вимог (Sėdaitytė 2017: 86). Зусилля російської влади та цензури дали очевидні результати — більша частина населення Литви знала російську мову, зросійщилася22. Про це свідчать і численні ілюстрації LKŽe: (89) Литовці [тут] перетворилися на росіян і білорусів Pst (див. išvirsti). (90) Ні з неї росіянка, ні литовка Dglš (див. 1 ruskis). Однак у пізніших томах словника дедалі сміливіше згадується прагнення до незалежності, бажання визволитися з-під російської влади; не бояться говорити про поведінку росіян, які депортували литовців до Сибіру, а також про долю самих росіян у повоєнній Литві: (91) Стиснута Литва, росіянин зовсім душив, що тільки міг T1 (див. suveržti). (92) Ось яку свободу росіяни привезли: коли вивозили людей, струмочки сліз текли Šmn (див. atvežti). (93) Збудували ми дім, росіянин вигнав, у вагон загнав (вислав) Pr1 (див. išvyti). (94) Багато повибивали росіян, енкаведистів і багато лісових братів перестріляли Krs (див. 2 skrebas). У словнику знайдено єдине речення, у якому вихваляються закони російської влади: (95) Росіяни принесли добрі закони J (див. rusai). ²² У межах наукового проєкту «Соціолінгвістична карта Литви: міста й містечка» 2010 року було проведено опитування міських жителів щодо того, скільки мов і якими мовами вони володіють. Дані опитування показали, що російською мовою володіють майже всі опитані жителі міст Литви, і це не дивно, оскільки багато років Литва перебувала під безпосереднім впливом Росії. Крім того, значна частина респондентів (особливо старшого віку) назвала російську мову однією з найкрасивіших, найпотрібніших і найпрестижніших (Krupickaitė, Baranauskienė 2013: 29, 32–35). 136 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Rusas Lietuvių kalbos žodyno pasaulėvaizdyje 4. Росіянин у повсякденному житті З ілюстрацій LKŽe ми дещо дізнаємося про зовнішність росіян, їхнє повсякденне життя. У реченнях, записаних у діалектах, інформанти звертають увагу на бороди російських чоловіків (див. речення 96–97): (96) Був такий бородатий росіянин Grg (див. barzdainis). (97) Борода росіянина вусата, велика Prng (див. virbaluotas). Представники діалектів одразу помічають і вродливих осіб російської національності (див. речення 98–99): (98) Під час війни прийшла російська розвідка, двоє росіянят вродливі Kln (див. žvalgyba). (99) Росіянки йдуть, мов лілії, з голівками непокритими Mžk (див. 1 ruskis). Із рис характеру згадуються веселість і жвавість росіян — в ілюстраціях, зафіксованих у діалектах, інформанти зазначають, що росіяни люблять співати й танцювати (див. речення 100–102): (100) Росіяни заспівали верхи Šts (див. pradainuoti). (101) Веселі росіяни, ніжки, мов кілочки (хоче танцювати) Šv (див. ruskūtis). В ілюстраціях словника згадується, що росіяни працьовиті, вони не цураються і простої роботи (див. речення 102–104): (102) Такий росіянин під час війни пас корів Jdr (див. rusūtis). (103) У нього працював пару років такий собі росіянин B. Sruog (ž. 1 ruskis). (104) Із Клайпеди росіяни працювали в росіянина Jdr (ž. ruskutis). Загалом росіяни виконують найрізноманітнішу роботу; згадуються всілякі їхні професії та посади (див. ілюстрації 105–106): (105) Та лікарка дуже добре вгадала хворобу DünŽ (ž. 1 rusas). (106) Для нас це дрібниці, у росіян це виголошує дзвонар Š (ž. iškambinti). Їхні жінки сильні, рішучі: (107) Нам, селянкам, несміливим, насамперед впала в очі така велика відвага російських жінок Žem (ž. akis). Росіянки нерідко стають дружинами чоловіків інших національностей (див. речення 108–109): (108) Вона росіянка, а вийшла заміж за тура Rsn (ž. vesti). (109) І в цього єврея є син — одружився з росіянкою — і дочка, хіба не з поляком Akn (ž. vesti). Часто й литовці створюють змішані сім’ї з особами російської національності (див. речення 110–111), а їхні діти вчаться також литовської мови (див. речення 112): (110) Мій син одружений з росіянкою Grv (ž. ruskas). (111) Вийшла заміж за росіянина Mšg (ž. ruskus). (112) Ті росіяни вміють литовською Lkv (ž. rusūtis). Змішані сім’ї з росіянками створювалися ще з давніх часів (див. речення 113–114): (113) Альгірдас був одружений по черзі з двома дружинами, і обидві були росіянками rš (ž. 1 rusas). Straipsniai / Articles 137 AURELIJA GRITĖNIENĖ (114) Йонас [Глінскіс] одружений із дочкою князя Острозького Даніеля Анастасією і долучився до кола руських князів EnciX161 (див. įtelkti). Однак носії живої мови іноді зізнаються, що не хотіли б створювати сім’ю з особою російської національності: (115) Lietuvynkai nerinko (не брали), а až ruskų nenorėjau Lz (див. rinkti). Знайдено кілька речень, у яких ідеться про повсякденний побут росіян (згадуються їхні страви, напої, заняття): (116) Росіяни нічого іншого не варять і не їдять, тільки тушковану картоплю Grnk (див. tušinti). (117) Надзвичайно смачну брагу роблять росіяни Skdt (див. smagus). (118) Із липової кори росіяни виготовляють личаки DūnŽ (див. vyžena). 5. Російська наука, культура, релігія В ілюстраціях LKŽe згадуються виведені росіянами породи рослин і тварин, різні російські предмети, вироби тощо (див. речення 119–121): (119) Анісове — давній сорт [яблунь], виведений російською народною селекцією rš (див. anyžinis). (120) Найбільш поширені російські чорнобурі, руді та сірі турмани [голуби] sp (див. rusvakeršis). (121) Подібні до люмзделя музичні інструменти деяких інших народів (російська свирель, латвійська стабулє, білоруська дудка, німецька шнабельфльоте) MLTEII480 (див. stab ulė). Знайдено кілька речень, у яких ідеться про російську науку: згадуються різні галузі науки (авіація, філософія, мовознавство тощо), прізвища відомих російських учених, їхні заслуги перед наукою (див. речення 122–123), підкреслюється, що росіяни беруться досліджувати історію Литви та литуаністику (див. речення 124–125). (122) Ідею підземної газифікації першим висунув ще 1888 р. видатний російський учений Д. Менделєєв sp. (див. sudūjinimas). (123) Великі російські вчені є засновниками світової авіаційної науки sp (див. pagrindėjas). (124) Дослідження історії Литви перейшло до рук росіян і поляків rš (див. tyrinėjimas). (125) У російській і польській науці литуаністика розвивається rš (див. литуаністика). У реченнях, виписаних із різних писемних джерел, підкреслюється внесок російських літописців у історичну науку: (126) Південну частину шувідувів аж за Нарву російські хроністи називають ятвягами rš (див. хроніст). (127) Литовські літописи писали російські писарі rš (див. писар). Згадуються різні джерела писемної та усної культури (російські хроніки, казки, пісні тощо) (див. речення 128–130): 138 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Rusas Lietuvių kalbos žodyno pasaulėvaizdyje (128) [К. Būga] виявив закономірності транскрибування звуків литовської мови в давніх російських хроніках і деякі особливості творення власних назв MLTEI277 (див. транскрибування). (129) Російські казки залишилися... у своєму найдавнішому дослідженні LTII480(Bs) (див. дослідження). (130) Російські пісні є дзвінкими, а наші сумними Grg (див. дзвеніти). В ілюстраціях радянського періоду чимало уваги приділяється російській літературі: аналізується, що вона засуджує і звеличує, яким є її вплив на інші народи (див. речення 131–133): (131) Російська література засуджує все, що відстале, егоїстичне (рад.) rš (див. відсталий). (132) [Російської літератури] найкращі представники проголошували гуманістичні принципи взаємного порозуміння та культурної взаємодії народів K. Kors (див. порозуміння). (133) Російська та німецька літератури були найважливішими посередниками, через яких до Литви доходили голоси далеких цивілізацій rš (див. посередник). У реченнях, виписаних із писемних джерел, згадуються прізвища творців літератури23 та критиків (Олександра Пушкіна, Антона Чехова, Івана Крилова, Віссаріона Бєлінського та ін.): (134) Пушкін своїм внеском підніс російську літературу на світовий рівень sp (див. внесок). (135) Мабуть, ніхто з російських письменників не відчував до цієї обуржуазнілої та забюрократизованої інтелігенції такої ненависті, як Чехов K. Kors (див. обуржуазитися). (136) Крилов — один із найбільш національних російських письменників rš (див. національний). (137) Бєлінський із дивовижною силою та яскравістю виразив найглибші сподівання й найвищі поривання російського народу К. Kors (ž. jėga). 6. Росіяни — друзі Литви? Литовці спілкуються з росіянами вже не одне століття — від XIII ст., коли утворилося Велике князівство Литовське, і донині. Як видно з проведеного аналізу, у дискурсі LKŽe про росіян найчастіше йдеться: 1) у реченнях-виписках із писемних джерел XIX–XX ст.; 2) у реченнях, записаних у XX ст. у різних литовських діалектах. Проаналізувавши відібрані для дослідження ілюстрації, очевидно, що найвиразніший образ росіянина складається з записаних протягом останнього століття 23 Самим росіянам поети й письменники їхнього народу дуже важливі. Опитування, проведене 2007 року Інститутом соціології Російської академії наук, показало, що для більшості громадян Росії кількість особистостей, які викликають гордість, дуже обмежена. Однак цікаво, що з поданого переліку варіантів 56 відсотків респондентів відповіли, що найбільшими російськими поетами й письменниками є (Malinova 2015: 274). Straipsniai / Articles 139 AURELIJA GRITĖNIENĖ ілюстративних речень. Хоча російська влада та її рішення в ілюстраціях словника здебільшого мають негативну конотацію, все ж ми не можемо узагальнено стверджувати, що в LKŽe подано лише негативний образ росіянина. Ілюстративні речення, виписані з писемних джерел, свідчать, що від найдавніших часів литовці й росіяни мали спільних ворогів (див. речення 138): (138) Він (Ягайло) просто домовився із Золотою Ордою, із цими спільними для росіян і литовців ворогами, спільно діяти проти великого князя Московського rš (ž. veikti). Не в одному реченні розмірковується над тим, що в XIX–XX ст. могло перешкодити тіснішим культурним зв’язкам обох народів, нагадується, що ці зв’язки потрібно зберігати, хоча й порушується питання, чи не перервуться дружні відносини між країнами (див. речення 139–141): (139) Поширенню культурних зв’язків литовців і росіян та піднесенню литовської культури перешкоджала політика русифікації царської влади, яку постійно посилювали після повстання 1831 року rš (ž. rusifikacinis). (140) Нам потрібно було йти разом із росіянами Pt (ž. rusai). (141) Невже за таких обставин можуть зіпсуватися дружні зв’язки між литовцями та росіянами? TS1894,10 (Vaižg) (ž. užtraukti). Звичайно, в ілюстраціях радянського періоду особливо підкреслюється дружба обох народів: (142) Історики вказують не на один приклад дружби російського та литовського народів у давні часи A. Vencl (ž. nurodyti). (143) Повстали росіяни й литовці — усі разом — пліч-о-пліч E. Miež (ž. pakilti). Після відновлення незалежності литовці вже не бояться висміювати пристосуванство литовців і їхню спільність з окупантами: (144) Щойно хтось вискочить, литовці вже на шию: з німцями — балти, з росіянами — стрибки Krš (ž. išveržti). Однак загалом великої ворожості до російського народу не знаходимо ні в реченнях із писемних джерел, ні в реченнях, записаних у діалектах. Росіяни — інші, ніж литовці, зі своєю мовою, звичаями, характером, однак для литовців вони не є ні найбільшими ворогами, ні найкращими друзями: (145) Діти одного й того самого Бога — і росіяни, і ми Ūd (ж. vaikas). (146) Прийде росіянин — я його не побачу, ні прийде литовець — не побачу Rdm (ж. išvyti). Отже, проводячи межі між опозицією свій / чужий, водночас виявляємо й своєрідні риси національної ідентичності: обережність, певну пристосовуваність, толерантність тощо. ВИСНОВКИ Проаналізувавши близько 300 ілюстративних речень із LKŽe, у яких згадується етнонім rusas, бачимо, що в контексті словника про цю національність подано: 1) об’єктивні, 140 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Rusas Lietuvių kalbos žodyno pasaulėvaizdyje конкретні історичні та інші факти (найчастіше в ілюстраціях із різних писемних джерел XIX–XX ст.), 2) досвід ставлення окремих людей до представників цієї національності через конкретні образи (в ілюстративних реченнях, записаних у XX ст. з литовських діалектів). Очевидно, що в контексті LKŽe та в нашій колективній пам’яті досить виразною є опозиція свій / чужий: про місцевих росіян Литви в ілюстративних реченнях майже не йдеться, а на представників цієї національності передусім дивляться як на інших, із самобутньою мовою, звичаями, характером і цінностями. Аналіз відібраних для дослідження ілюстрацій показує, що найвиразніший образ росіянина складається з ілюстративних речень, записаних протягом останнього століття. В ілюстраціях LKŽe виокремлюються такі найважливіші риси росіян. Це народ великої держави, і його відносини з іншими народами неоднозначні. У різні часи росіяни підпорядкували собі частину народів, намагалися асимілювати менші підкорені народи, вважали їх нижчими. У реченнях із різних писемних джерел радянського періоду чутно особливо активно насаджуваний тоді наратив показної злагоди та зближення народів. Упродовж історії в різні періоди росіянам доводилося воювати з багатьма народами. В ілюстраціях словника згадується героїзм російських воїнів, їхня незламність перед ворогом. У реченнях із воєнного контексту передусім виокремлюються відносини російських воїнів із двома народами: литовцями та німцями. Під час світових воєн, коли російські й німецькі армії билися між собою, литовці опинилися в зоні воєнних дій. Із речень, записаних у діалектах, дізнаємося про прихід російської армії до Литви та її дії тут. Ілюстрації показують, що під час воєн із німцями російські воїни діяли особливо активно: вони тиснули, оточували, гнали, громили ворогів. Не в одному реченні носії живої мови або автори різних писемних джерел порівнюють росіян із німцями, часто віддаючи перевагу німцям (їхньому порядку, довірі до людей тощо) та засуджуючи росіян за їхні крадіжки, безлад тощо. З ілюстрацій LKŽe дещо дізнаємося і про зовнішність росіян, їхній характер, повсякденне життя та побут (згадуються їхні страви, напої, роботи, шлюби з представниками інших національностей тощо). Знайдено близько десятка речень, у яких ідеться про російську науку (згадуються різні галузі науки, прізвища відомих російських учених). В ілюстраціях радянського періоду чимало уваги приділено російській літературі. З ілюстрацій LKŽe випливає, що литовці не відчувають ані великої ворожості, ані особливої дружелюбності до російського народу. Ми не знаходимо цього ні в реченнях, записаних із діалектів, ні в реченнях із писемних джерел. Виявляється тенденція, що в контексті LKŽe уникають прямої, чіткої категоризації. Росіян як народ ані не дуже засуджують чи ганять, ані надмірно хвалять. Можливо, такий обережний погляд сформувався через історичні та політичні обставини: Литва як мала держава багато років залежала від Росії та росіян, а найбільше ілюстративних прикладів LKŽe зібрано саме в період радянської окупації, коли діяла сувора (само)цензура, тому й до росіян як народу в той час ставилися досить обережно, навіть нейтрально. Хоча Straipsniai / Articles 141 AURELIJA GRITĖNIENĖ російськість, російський менталітет дуже болісно гнітили, однак в ілюстраціях LKŽe, якщо дивитися на росіян, не вирізняється ані явна ворожість, ані особлива дружелюбність (лише в писемних джерелах радянського періоду більше підкреслюються дружні, близькі відносини між литовським і російським народами). Сильніша пейоративна оцінка розкривається в ілюстраціях, у яких ідеться про російську армію та владу, оскільки росіянин як чужинець, прибулець для литовців насамперед асоціюється з чужою владою та армією. Відібрані для дослідження ілюстрації показують, що в контексті LKŽe негативно оцінюються деякі дії російських військових у роки війни (крадіжки, пограбування), а також нав’язана литовцям силоміць царська й радянська російська влада. Особливо такий негативний погляд на владу російських прибульців виразно простежується в ілюстраціях, знайдених в останніх томах словника: тут показано очевидне невдоволення російською чиновницькою адміністрацією та її рішеннями, перелічено різні негаразди, згадується прагнення до незалежності, бажання звільнитися від чужої влади; не бояться говорити про поведінку росіян під час виселення литовців до Сибіру, про долю самих росіян у повоєнній Литві тощо. ДЖЕРЕЛО LKŽe₂ – Словник литовської мови I–XX (1941–2002), електронний варіант, ред. колегія G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, гол. ред. G. Naktinienė, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2005 (оновлена версія, 2008 і 2018). Доступ в інтернеті: www.lkz.lt. LITERATŪRA Aleksandravičius Egidijus 2000: Praeitis, istorija ir istorikai, Vilnius: Vaga. Anglickienė Laima 2005: Etnonimų vartojimo lietuvių kalboje ir folklore ypatumai. – Vārds un tā pētīšanas aspekti 9, 7–17. Prieiga internete: https://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/objects/LT-LDB-0001:J.04~2005~1367157789738/datastreams/DS.002.0.01.ARTIC/content. Anglickienė Laima 2006: Kitataučių įvaizdis lietuvių folklore, Vilnius: Versus aureus. Prieiga internete: https://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/objects/LT-LDB-0001:B.03~2006~1367163255725/datastreams/DS.001.0.01.BOOK/content. Anglickienė Laima 2007: Tautosaka apie kitataučius: etnostereotipų ir siužetų migracija. – Rytų Europos kultūra migracijos kontekste: tarp dalykiniai tyrimai, Vilnius: Versus 142 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Rusas Lietuvių kalbos žodyno pasaulėvaizdyje aureus, 445–454. Prieiga internete: https://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/objects/LT-LDB-0001:J.04~2007~1367160559891/datastreams/DS.002.0.01.ARTIC/content. Anušauskas Arvydas, Laurinavičius Česlovas (eds.) 2007: Lietuva Antrajame pasauliniame kare: straipsnių rinkinys, Vilnius: Lietuvos istorijos institutas, 2007. Auškalnienė Lina 2006: Etninis nepakantumas Lietuvos internetinėje žiniasklaidoje: komentarai internete. – Etn iškumo studijos 1, 45–58. Prieiga internete: http://www.ces.lt/wp-content/uploads/2012/03/EtSt_Auskalniene_2006.pdf. Beresnevičiūtė Vida, Frėjutė-Rakauskienė Monika 2006: Etninė tematika ir nepakantumas Lietuvos žiniasklaidoje: dienraščių analizė. – Etn iškumo studijos 1, 19–44. Prieiga internete: http://www.ces.lt/wp-content/uploads/2012/03/EtSt_Beresneviciute_Frejute-Rakauskiene_2006.pdf. Burinskaitė Kristina 2005: Lietuvos ir Rusijos santykiai XV–XX a., Vilnius: Alma littera. Butkus Alvydas 1995: The Lithuanian Nicknames of Ethnonimic Origin. – Indogermanische Forschungen: Zeitschrift für Indogermanistik und allgemeine Sprachwissenschaft, Berlin, New–York, 223–228. Cidzikaitė Dalia 2007: „Kitas“ lietuvių prozoje, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas. Frėjutė-Rakauskienė Monika 2009: Etninis nepakantumas Lietuvos spaudoje. – Etn iškumo studijos 1, 1–207. Prieiga internete: http://www.ces.lt/wp-content/uploads/2010/03/EtnSt_Frejute-Rakauskiene_2009.pdf. Frėjutė-Rakauskienė Monika 2012: Lietuvos spauda ir visuomenės nuostatos apie rusų, ukrainiečių bei baltarusių etnines grupes ir naujausius imigrantus. – Etn iškumo studijos 1–2, 71–102. Prieiga internete: http://www.ces.lt/wp-content/uploads/2013/01/EtSt_Fr%C4%97jut%C4%97-Rakauskien%C4%97_2012.pdf. Gimžauskas Edmundas (ed.) 2006: Lietuva vokiečių okupacijoje Pirmojo pasaulinio karo metais, 1915–1918: Lietuvos nepriklausomos valstybės genezė: dokumentų rinkinys, Vilnius: Lietuvos istorijos institutas. Gritėnienė Aurelijа 2020: Rusija „Lietuvių kalbos žodyno“ iliustraciniuose sakiniuose ir reikšmių apibrėžtyse. – Baltu filologija XXIX (1), 41–61. Prieiga internete: https://doi.org/10.22364/bf.29.1.03. Gudavičius Aloyzas 2011: Reikšmė – sąvoka – konceptas ir prasmė. – Res humanitariae 10, 108–119. Straipsniai / Articles 143 AURELIJA GRITĖNIENĖ Krupickaitė Dovilė, Baranauskienė Viktorija 2013: Regioniniai kalbų vartojimo Lietuvos miestuose ypatumai. – Miestai ir kalbos II. Sociolingvistinis Lietuvos žemėlapis, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 23–53. Liutkevičienė Danutė 2020: Vokietis „Lietuvių kalbos žodyno“ pasaulėvaizdyje. – Bendrinė kalba 93, 1–39. Prieiga internete: http://journals.lki.lt/bendrinekalba/article/view/2060/2172. Madsen Gunnar 2006: Kaip lietuviai komentuoja straipsnius tautine tematika? Įžvalgos iš interneto komentarų. – Etn iškumo studijos 1, 59–66. Prieiga internete: http://www.ces.lt/wp-content/uploads/2012/03/EtSt_Madsen_2006.pdf. Malinova Olga 2015: Kolektyvinės praeities idėja posovietinėje Rusijoje: savivaizdis ir imperijos palikimas. – Atminties kultūrų dialogai Ukrainos, Lietuvos, Baltarusijos (ULB) erdvėje, sud. A. Nikžentaitis, M. Kopczyński, Vilnius: Lietuvos istorijos institutas, 257–275. Marcinkevičius Andrius 2013: Rusų tapatumo sovietmečiu Lietuvoje konstravimas: politika, gyventojų surašymai ir istorinė atmintis. – Lietuvos rusai XX–XXI a. pradžioje: istorija, tapatybė, atmintis, sud. G. Potašenko, P. Lavrines, A. Marcinkevius, ats. red. G. Potašenko, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 183–231. Maumevičienė Dainora 2010: Prototipų teorija ir semantika. – Kalbų studijos 17, 11–18. Prieiga internete: https://www.kalbos.lt/zurnalas/17_numeris/02.pdf LKG – Lietuvių kalbos gramatika 1, vyr. red. K. Ulvydas, Vilnius: Mintis, 1965. Naudžiūnienė Akvilė 2019: Ethnic minorities in Lithuanian historical narrative at school education (1918–2018) = Tautinės mažumos Lietuvos istorijos mokykliniame naratyve (1918–2018): summary of doctoral dissertation, Vilnius: Vilnius university, Lithuanian historical institute, 2019. Papaurėlytė-Klovienė Silvija 2007: Lingvistinės kultūrologijos bruožai, Šiauliai: VšĮ Šiaulių universiteto leidykla, 2007. Papaurėlytė-Klovienė Silvija 2010: Kaimyninių tautų atstovai ir jų nacionalinio charakterio specifika lietuvių kalbos pasaulėvaizdyje. – Lietuvių kalba 4, 1–8. Prieiga internete: http://www.lietuviukalba.lt/index.php/lietuviu-kalba/article/view/27/90#. Petrušauskaitė Vita 2013: Etninės ir socialinės grupės Lietuvoje: visuomenės nuostatos ir jų kaita 2013 metais. – Etn iškumo studijos 1–2, 180–191. Prieiga internete: http://www.ces.lt/wp-content/uploads/2014/10/2013_2-Etniskumo-studijos.180-191.pdf. Pocius Mindaugas (ed.) 2018: Lietuvos sovietizavimas 1947–1953 m.: VKP(b) CK dokumentai. Dokumentų rinkinys, Vilnius: Lietuvos istorijos institutas. 144 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Rūšas Lietuvių kalbos žodyno pasaulėvaizdyje Potašenko Grigorijus 1989: Sentikio įvaizdžiai lietuvių kultūroje. – Kultūros barai 10(406), 49–56. Ryžakova Svetlana, Zavjalova Marija 2004: Lietuvių ir rusų požiūris vienų į kitus: kai kurie etnopsicholingvistinio tyrinėjimo rezultatai. – Liaudies kultūra 2(95), 17–27. Prieiga internete: http://tautosmenta.lt/wp-content/uploads/2013/12/Zavjalova_Marija/Zavjalova_Ryžakova_LK_2004_2.pdf. Rutkovska Kristina, Smetona Marius, Smetonienė Irena 2017: Vertybės lietuvio pasaulėvaizdyje, Vilnius: Akademinė leidyba, 2017. Šėdaitytė Edita 2017: Sovietinės cenzūros istoriografija: pagrindinės tyrimų kryptys ir cenzūros sampratos. – Knygotyra 69, 84–102. Prieiga internete: file:///C:/Users/Dell/Downloads/24603698.pdf. Smetona Marius 2018: Sąvokų „kalba“, „tauta“, „valstybė“ plėtiniai jaunimo sąmonėje. – Logos 95, 177–184. Prieiga internete: http://litlogos.eu/L95/Logos_95_177_184_Smetona.pdf. Smetonienė Irena 2019: Išmintis lietuvio pasaulėvaizdyje. – Problemos 95, 130–143. Stravinskienė Vitalija 2014: Tarp sugyvenimo ir priešiškumo: tarpetniniai santykiai Rytų ir Pietryčių Lietuvoje (1944–1953 m.). – Savas ir kitas šiuolaikiniais požiūriais, sud. V. Savoniakaitė, Vilnius: Lietuvos istorijos institutas, 163–181. Švambarytė-Valužienė Janina 2007: Tautovardžiai ir jų vediniai lietuvių kalbos žodynuose. Rusas, maskolius. – Valoda dažādu kultūru kontekstā. XVII Zinātnisko rakstu krājums, Daugavpils: Daugavpils universitātes akadēmiskais apgāds “Saule”, 391–401. Vareikis Vygantas, Safronovas Vasilijus, Jokubauskas Vytautas, Vitkus Hektoras 2018: Didysis karas visuomenėje ir kultūroje: Lietuva ir Rytų Prūsija: kolektyvinė monografija, Klaipėda: Klaipėdos universiteto Baltijos regiono istorijos ir archeologijos institutas. Venclauskienė Laima 2016: Homo sovieticus: pilko ir pliko žmogaus portreto bruožai laisvėjančios Lietuvos spaudoje. – Darbai ir dienos 65, 143–162. Prieiga internete: https://www.vdu.lt/cris/bitstream/20.500.12259/31395/1/ISSN2335-8769_2016_N_65.PG_143–162.pdf. Vitkus Hektoras 2017: Die Russen in Osterpreussen: Rusijos ir rusų įvaizdžiai 1914–1939 m. Vokietijoje publikuotuose atsiminimuose apie Didįjį karą Rytų Prūsijoje. – Darbai ir dienos 67, 31–67. Prieiga internete: https://www.vdu.lt/cris/bitstream/20.500.12259/34424/1/ISSN2335-8769_2017_N_67.PG_31–67.pdf. Zabarskaitė Jolanta 2012: Kitoks didžiojo „Lietuvių kalbos žodyno“ skaitymas: Adalbertas Bezzenbergeris, marios, pamarys, pamariškis. – Mažoji Lietuva: paribio Straipsniai / Articles 145 AURELIJA GRITĖNIENĖ kultūros tyrimai, sud. G. Blažienė, N. Morozova, J. Zabarskaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 239–271. Zabarskaitė Jolanta 2019: Rusijos Federacijos prezidento V. Putino naratyvų ideologiniai mechanizmai Lietuvos internetinėje žiniasklaidoje. – Parlamento studijos 27, 76–118. Prieiga internete: http://www.parlamentostudijos.lt/Nr27/files/76–118.pdf?fbclid=IwAR2ekg4Lp–3uEvZfi86ph0rIiBBM2IMQOzuiks1bYDHk3UoGY7EhbYxKeyI. Зиновьев Александр А. 1981: Гомо советикус. Prieiga internete: http://www.zinoviev.ru/ru/zinoviev/zinoviev-homo-sovieticus.pdf. Мачееевский Януш 2000: Стереотип России и русских в польской литературе и общественном сознании. – Поляки и русские в глазах друг друга, Москва: Индрик, 6–2. Рыжакова Светлана И., Завьялова Мария В. 2008: Этнические образы и стереотипы по результатам сравнительного исследования среди молодежи Латвии и Литвы (1999–2003 гг.), Москва: Институт этнологии и антропологии РАН. Russian in the Worldview of The Dictionary of the Lithuanian Language SUMMARY The aim of the article is to study what fragment of the concept of RUSSIAN comes to the fore in the illustrative sentences mentioning the nationality rusas ‘Russian’, which are present in The Dictionary of the Lithuanian Language. The illustrations are especially important for the formation of the concept, as they record the attitude of the representatives of dialects from the whole of Lithuania towards this nationality and the worldview of the Russian reflected in various written sources. The empirical material is studied using the semantic analysis, descriptive, interpretive and cognitive ethnolinguistics methods. The analysis of 300 illustrative sentences from the Dictionary, which mention the ethnonym Russian, shows that in the context of the Dictionary this nationality is described in the following ways: 1) objective, specific historical and other facts (usually in the form of illustrations from various written sources of the 19th–20th centuries); 2) experience of the relationship between individual persons and the persons of this nationality through specific images (in the form of illustrative sentences from Lithuanian dialects recorded in the 20th century). It is obvious that in the context of the Dictionary the local/foreign opposition 146 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV Rusas Lietuvių kalbos žodyno pasaulėvaizdyje is very clearly expressed: local Lithuanian Russians are rarely mentioned in illustrative sentences. Instead, the people of this nationality are primarily viewed as others having their own peculiar language, customs, manners and values. The analysis of the illustrations selected for the research reveals that the illustrative sentences recorded during the previous century enable us to form the most vivid image of Russians. The following major Russian features come to light in the illustrations of the Dictionary. It is a nation of a big country whose relations with other nations are rather ambivalent. At different times in history, Russians imposed their rule on some nations; they tried to assimilate smaller subjugated nations and considered them inferior. The sentences coming from various texts from the Soviet period often express the narrative of the friendship of nations. In the course of history Russians were at war with a number of nations. The illustrations of the Dictionary mention the heroism of Russian soldiers and refusal to surrender to the enemy. The sentences coming from the military context first of all reveal the relations between Russian soldiers and Lithuanian Germans. The fights of Russian and German troops, which took place during world wars, also drew Lithuanians into the front zone. We learn from the sentences collected from dialects about the entry of the Russian army into Lithuania and its actions in the country. The illustrations show that in the midst of the wars with Germans Russian soldiers were especially active. There are quite a few sentences where the informants of the colloquial language or the authors of various texts compare Russians and Germans by often giving priority to Germans and condemning Russians for their looting, disorder, etc. The illustrations from the Dictionary also provide certain information about the appearance and manners of Russians, their daily life and routine. The illustrations of the Dictionary make it clear that Lithuanians are not particularly hostile towards the Russian nation. Neither the sentences from dialects nor from texts provide such information. A tendency of avoiding straight and clear categorization in the context of the Dictionary is observed. As a nation, Russians are not severely condemned or reprimanded and they are not overly praised as well. Perhaps such a cautious approach was driven by historical and political circumstances: for long years, Lithuania, as a small state, was dependent on Russia and Russians, and most of the illustrative examples were collected during the period of the Soviet occupation, which demonstrated strict (self)censorship. Therefore, Russians, as a nation, were regarded rather cautiously, even neutrally at that time by avoiding both excessive hostility and particular friendliness. Only the written sources from the Soviet period place a greater emphasis on the friendly and close relations between the Lithuanian and Russian nations. A stronger emotional evaluation reveals through those illustrations which speak about the Russian army and government, because Lithuanians tend to associate the Russian, as a foreign invader, with the foreign government and army. The illustrations selected for the study show that in the context of The Dictionary of the Lithuanian Language the actions of certain Russian soldiers during the war years and the tsarist and Soviet rule imposed on Straipsniai / Articles 147 AURELIJA GRITĖNIENĖ Lithuanians are viewed negatively. Such a negative approach towards the government of Russian invaders is especially apparent in the illustrations found in the final volumes of the Dictionary. Įteikta 2021 m. kovo 4 d. AURELIJA GRITĖNIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, Vilnius LT–10308, Lietuva [email protected] 148 Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV