Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga -(i)uoti kirčiavimo raida

SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ Вільнюський університет Напрями наукових досліджень: литовська акцентологія, діалектологія, ономастика, педагогіка. VYTAUTAS RINKEVIČIUS Вільнюський університет Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0001-9451-5993 Напрями наукових досліджень: історична акцентологія балто-слов’янських мов, порівняльна граматика балтійських мов, прусистика, латвістика. DOI: doi.org/10.35321/all91-04 ІСТОРІЯ АКЦЕНТУАЦІЇ ЛИТОВСЬКИХ ДІЄСЛІВ ІЗ СУФІКСОМ −(I)UOTI Історія акцентуації литовських дієслів із −(i)uoti АНОТАЦІЯ У статті досліджується історія акцентуації литовських дієслів із суфіксом −(i)uoti шляхом зіставлення даних сучасних діалектів, літературної мови та акцентованих давніх текстів із реконструйованим станом прамови. У сучасній мові для похідних із суфіксом −(i)uoti характерний наголос на суфіксі, тоді як згадані в джерелах випадки несусфіксального наголосу свідчать про поступове зникнення цього наголосу та утвердження наголосу на суфіксі. Частину випадків несусфіксального наголосу можна вважати збереженими архаїзмами (наприклад, похідні від іменників 1-ї акцентної парадигми), а частина виникла пізніше, наприклад дієслова типу lūkuriuoti або baltuoti (із кореневим циркумфлексом, що виконує іконічну функцію позначення протяжної дії). Цей тип вирізняється особливо великим розмаїттям акцентуаційних типів у діалектах, огляду яких присвячено більшу частину статті. У західному діалектному ареалі (особливо в Малій Литві) несусфіксальний наголос можливий також в інших дієсловах, наприклад в ономатопеїчних та інших експресивних дієсловах, германізмах і перероблених похідних із суфіксом −(i)uoti. Straipsniai / Articles 77 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовська мова, історична акцентологія, суфіксальні дієслова, акцентний тип, акут, циркумфлекс, акцентна домінація, іконічна функція, метатонія. АНОТАЦІЯ У статті розглядається історія акцентуації литовських дієслів на –(i)uoti шляхом порівняння даних сучасних діалектів, літературної мови та акцентованих старих текстів із реконструйованим станом у прамові. У сучасній литовській мові для дієслів на –(i)uoti характерний наголос на суфіксі, тоді як різні засвідчені випадки несуфіксального наголосу свідчать про поступове зникнення цього типу акцентуації та утвердження суфіксального наголосу. Деякі випадки несуфіксального наголосу можна вважати архаїзмами (наприклад, похідні від іменників 1-ї акцентної парадигми), тоді як інші могли виникнути пізніше, наприклад дієслова типів lū́kuriuoti та báltuoti (із кореневим циркумфлексом як іконічним маркером тривалої дії). Для останнього типу характерна велика діалектна різноманітність акцентних типів, дослідженню якої присвячено більшу частину статті. У західному діалектному ареалі (особливо в Малій Литві) несуфіксальний наголос можливий також в інших типах дієслів, наприклад в ономатопоетичних та інших експресивних дієсловах, германізмах або перероблених дієсловах на –(i)oti. КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовська мова, історична акцентологія, суфіксальні дієслова, акцентний тип, акут, циркумфлекс, акцентна домінація, іконічна функція, метатонія. 1. ВСТУП (СУЧАСНИЙ СТАН) § 1. Суфікс дієслів літовської літературної мови –(i)uoti належить до класу домінаційних сильних суфіксів1: для його похідних зазвичай характерний наголос на суфіксі, незалежно від типу словотворення дієслова, його значення чи наголосу твірного слова, наприклад, kain-úo-ti (← kaĩn-a 1), bals-úo-ti (← bal̃s-as 4); raudón-úo-ti (← raudón-as 1/3), gyv-úo-ti (← gýv-as 3); važ-úo-ti (← vež-ti) тощо (пор. Stundžia 2014: 168). § 2. Виняток становлять хіба що деякі дієслова, які мають розширені варіанти суфікса (здебільшого девербативи з –ul-iuoti, –ur-iuoti), які за сучасними нормами можуть наголошуватися як на суфіксі, так і в корені (твірній основі), наприклад, nyk-ul-iúo-ti / nỹk-ul-iuo-ti; lū́k-ur-iúo-ti / lū̃k-ur-iuo-ti; snyg-ur-iúo-ti / snỹg-ur-iuo-ti. У варіанті з кореневим наголосом коренева інтонація зазвичай є циркумфлексом — він може бути успадкований від твірного слова (наприклад, nỹk-uliuo-ti ← nỹk-ti), метатонічним (наприклад, lū́k-ur-iúo-ti ← láuk-ti) або новоутвореним у подовженому голосному (наприклад, snyg-ur-iúo-ti ← snìg-ti). В окремих девербативах, ¹ Щодо акцентологічних термінів, уживаних у статті, див., наприклад, Rinkevičius 2010; 2015: 34, 47–52. 78 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida зазвичай в архаїзмах можливий також збережений акут кореня твірного слова, наприклад, varpuč-iuo-ti / várpuč-iuo-ti ← várput-is 1. У давніших нормативних працях (наприклад, Laigonaitė 1978: 79² або в попередніх виданнях DLKŽ) для таких слів зазначено лише кореневий наголос, а варіантне наголошування кодифіковано лише в останні десятиліття (починаючи із сьомого видання DLKŽ³; див. також рекомендації VLKК 2005 і 2013 рр.), тож помітна очевидна тенденція до утвердження суфіксального наголосу. 2. АРХАЇЗМИ НЕСУФІКСАЛЬНОГО НАГОЛОСУ ТА ЇХНЄ ПОХОДЖЕННЯ § 3. Можна не сумніватися, що в давнину кореневий (точніше, наголос твірної основи) наголос у похідних із суфіксом –(i)uoti був значно частішим, ніж у сучасній мові. Наприклад, Миколай Даукша ще наголошував: apijuok-uo-ti, ášar-uo-ti, ˈmėlyn-uo-ti, ˈpánč-iuo-ti, ˈraudon-uo-ti, можливо, також vákar-uo-ti⁴ (пор. Skardžius 1935: 230 і далі [1999: 266 і далі])⁵. У литовсько-німецькому словнику Фрідріха Куршайтіса (Kurschat 1883) ще знаходимо: áuks-uo-ti, áušč-iuo-ti, čiùlb-uo-ti, gąšč-iuo-ti, páik-iuo-ti, páin-iuo-ti, pánč-iuo-ti, pǘl-iuo-ti, rùìšč-iuo-ti, sódž-iuo-ti (тобто sṓodž-iuo-ti), tvỹč-iuo-tis, žìng-iuo-ti, žiáuk(š)č-iuo-ti; bált-uo-ti, gẽlt-uo-ti, juód-uo-ti, márg-uo-ti; áugal-uo-ti, býdel-iuo-ti, búter-iuo-ti, dárgan-uo-ti, ébel-iuo-ti (і (h)ével-iuo-ti), gárban-uo-ti, priẽsgyn-iuo-ti, pǘder-iuo-ti, šérpet-uo-ti, úkan-uo-ti; gẽlton-uo-ti, gõmur-iuo-ti, grõmul-iuo-ti, maňgal-iuo-ti, márgal-iuo-ti, mėlyn-uo-ti, pýpel-iuo-ti, plũdur-iuo-ti, raũdon-uo-ti, skar̃mal-iuo-ti, svam̃bal-iuo-ti, viñzel-iuo-ti, výtur-iuo-ti (поруч із výtur-iav-imas); ášar-uo-ti, kãtur-uo-ti (і kãtul-iuo-ti), prãkait-uo-ti, prãvar̃dž-iuo-ti, traškãn-uo-ti, vákar-uo-ti, vàsar-uo-ti; čìvyr-uo-ti⁶, ² І навіть Laigonaitė 2002: 105. ³ Деякі колишні архаїзми з кореневим наголосом (наприклад, grúod-uo-ti) до новіших видань DLKŽ узагалі не включено. ⁴ Із засвідченої форми дієприкметника минулого часу priwákarawufis (DP 618₃₀) не можна визначити, чи це похідне із суфіксом –uoti, чи –auti. ⁵ Із орфографії М. Даукші незрозуміла інтонація кореня в словах ˈpánč-iuo-ti, ˈmėlyn-uo-ti, ˈraudon-uo-ti. Щодо припустимого акуту першого з них пор. pántis, pánčioti. Інтонація двох останніх не така очевидна: принаймні mėlyn-uo-ti у діалектах засвідчене з обома можливими інтонаціями (див. §§ 19–20). ⁶ Поруч із čivyr-úo-ti (пор. § 31 і примітку 50). Straipsniai / Articles 79 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS grėvez–uo–ti, išgašč–iuo–ti, kăbar–iuo–tis, kăkal–iuo–ti, kămaš–uo–ti, kliūper–iuo–ti, lėket–uo–ti, mạdar–uo–ti, mùster–uo–ti, tālaž–uo–ti⁷ Окрім уже згаданих (і ще згадуваних у § 15) прикладів, LKŽ із різних джерел також засвідчує, наприклад: gyv–uo–ti ‘кричати «живі, живі» (про переспілу [птицю])’, grū́od–uo–ti, kárp–uo–ti, miél–uo–ti, mìlt–uo–ti, mýl–uo–ti, rēm–uo–ti, snárgl–iuo–ti, spéig–uo–ti⁸, súp–uo–ti, tùlk–uo–ti, séil–iuo–ti, vėj–uo–ti; jómark–uo–ti, pléiskan–iuoti⁹, šéker–iuo–ti, šiū́pel–iuo–ti; ė́kel–iuo–ti; pùsryč–iuo–ti тощо.¹⁰ § 4. Спираючись на звичайні закономірності розвитку акцентуації суфіксальних слів у балтійських і слов’янських мовах, можна вважати, що спочатку наголос кореня (основи) мав бути властивим похідним від слів із постійним наголосом (акцентуаційно сильних основ) (наприклад, vėj–uo–ti ← vėj–as 1), а суфіксний наголос — похідним від слів із рухомим наголосом (слабких основ) (наприклад, kelm–úo–ti ← kélm–as 3). Іншими словами, суфікс –uo–ti, як і інші словотвірні суфікси дієслів, слід виводити з балтійсько(–слов’янського) класу недомінантних сильних суфіксів. Пізніше принцип залежності наголошування похідних від наголошування твірних слів перестали враховувати через універсальну тенденцію до утвердження домінантних (тобто таких, що зумовлюють завжди однакове наголошування похідних) суфіксів, а вибір типу суфіксального наголосу для узагальнення визначився тим, що в частині слів через закон Соссюра наголос, перемістившись із неакутного кореня на акутний суфікс (наприклад, *parš–uo–ti > parš–úo–ti), непропорційно збільшив кількість випадків із наголосом у суфіксі (пор. Dybo 1981: 201; Rinkevičius 2015: 47–52). Відповідно до описаного сценарію розвитку несу́фіксний наголос міг зберегтися лише в акутних односкладових твірних основах (наприклад, áuks–uo–ti), а також у кінцевому складі багатоскладових твірних основ, незалежно від інтонації чи кількості (наприклад, dárgan–uo–ti, á̄sar–uo–ti, pùsryč–iuo–ti). У давніх деномінативах такий первісний наголос кореня (твірної основи) міг бути можливим лише в похідних від іменних слів 1-ї акцентної парадигми (сильних основ). ⁷ Пор. також приклади, які Куршайт подає як непевні (тобто в квадратних дужках): [mérg–uo–ti; čiėpč–iuo–ti (čiėpčiuju); sviñbal–iuo–ti, žaìbar–iuo–ti]. ⁸ Без зазначеного джерела LKŽ. ⁹ Коректурна помилка в LKŽ: peí̯škanuoti (пор. pléiskan­iuoti LKŽ X 127). ¹⁰ Список не є вичерпним. Його укладено лише попередньо, переглянувши список слів із закінченням –uoti у LKŽ і перевіривши за даними LKŽ наголошування засвідчених у литовсько-німецькому словнику Ф. Куршайта дієслів на –(i)uoti. Серед помічених неточностей тут можна згадати, наприклад, те, що згадане в LKŽ žirgliuoti (KI120, тобто Kurschat 1870: 120, s. v. aufspreizen) є помилковим — в оригінальному джерелі насправді наголошено žirgliuoti (циркумфлекс, мабуть, помилково взято із синоніма žirgŀinti, який Куршайт згадує тут же). Пор. також примітку 50. 80 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida § 5. Основами значної частини згаданих у джерелах дієслів із непохідним наголосом справді є іменники 1 акцентної парадигми, напр., api­juoka 1, ąšara 1, ãuksas 1/3, dãrgana 1/3ᵃ, grūodas 3/1, išgąstis 1 (поряд із išgąstỹs 3ᵇ), kãrpa 1, miẽlas 3 (←1)¹¹, mãlas 3 (← *1)¹², mìltai 1, pãntis 1, plẽiskana 1, prãkaitas 3ᵇ/1, priešgyna 1, pūlis 1, pūšrytìs 1 (поряд із pusrytỹs 3ᵇ), rẽmas 1, sėilė 1/3(/4), spėigas 1(/4), súodžiai 1, šérpeta(s) 1, tràškana (і traiškana) 1, úkanaĩ 1/3ᵃ, vãkaras 3ᵇ/1, várputis 1, vėjas 1, vùngis 1(/2). Про збереження наголосу кореня в похідних від прикметників 1 акцентної парадигми, що позначають кольори, див. § 23. Частина таких дієслів із непохідним наголосом може бути давніми архаїзмами, успадкованими з часів до закону Соссюра, а частина — утворилася дещо пізніше, не суперечачи загальній закономірності, за якою непохідний наголос можливий лише в односкладових основах із акутом і в некінцевому складі багатоскладових основ. У деяких перелічених іменників-основ (напр., vãkaras) 1 акцентна парадигма може бути вторинною¹³, трапляючись лише в частині діалектів (однак саме в тих, де фіксується і відповідне дієслово з непохідним наголосом). Лише для кількох дієслів очікувана 1 акцентна парадигма основних слів у словниках не засвідчена: snarglys 3/4, áugalas 3ᵃ, pravardė 3ᵇ (або pravardas), skarmalas 3ᵇ. 3. НОВІ ВИПАДКИ НЕПОХІДНОГО НАГОЛОСУ § 6. Окрім збережених архаїзмів, пов’язаних із 1 акцентною парадигмою основних слів, у литовській мові в епоху після закону Соссюра виникла чимала кількість нових дієслів із непохідним наголосом, часто з циркумфлексом у корені; їхнє наголошування вже зумовлювали інші причини, ніж акцентна властивість основи. Їхнє наголошування значно варіює в сучасних або відносно недавніх діалектах. Можна виокремити кілька груп таких дієслів, що відрізняються одна від одної значенням, обставинами утворення та географічним розподілом акцентних типів: a) тип lūkuriuoti; b) тип bal̃tuoti; ¹¹ Пор. dat. sg. masc. M. Дауґші miél-am (див. Skardžius 1936: 141 [1999: 105]) і властиву непохідним прикметникам тенденцію до утвердження рухомого наголосу (див. Rinkevičius 2015: 39т.). ¹² Пор. 1a. mìl̃s, pr. nom. pl. mìlai, сл. *mílъ a. p. a. ¹³ Слово vãkaras, найімовірніше, слід вважати словом із давнім рухомим наголосом (пор. сл. *věčerъ a. p. c.), однак у західному ареалі литовських діалектів, передусім у Малій Литві (де засвідчене дієслово з наголосом на корені vakar–uo–ti), трапляються також форми з постійним наголосом, відповідно, ознаки акцентної сили кореня в похідних, пор. vãkaras 1 (LKŽ: Trk), прислівник (instr. pl.) у словнику та граматиці Фрідріха Вільгельма Хаака Wákarais, nom. pl. Ф. Куршайтіса vakarãì, verb. vãkar–au–ja. Straipsniai / Articles 81 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS c) ономатопеїчні та подібні дієслова; d) германізми або похідні від германізмів; e) похідні із суфіксом -(i)oti. Далі окремо розглянуто походження, розвиток і різноманітність типів наголошування дієслів кожної з цих груп у діалектах. Найбільше уваги приділено другому типу (balтuoti), що характеризується найбільшою акцентною різноманітністю в діалектах. 3.1. Тип Lūkuriuoti § 7. Згадані похідні типу –ur–iuoti, –ul–iuoti (див. § 2), зазвичай девербативи, що позначають неінтенсивну тривалу дію або стан (пор. LKG II 250 і далі) і мають у корені циркумфлекс (первинний, метатонічний або такий, що виник унаслідок подовження голосного), за своїм походженням вважаються розширеними похідними тієї самої семантики –ur–ti, –ul–ti (тобто lũk–ur–iuo–ti ← lũk–ur–ti). Останні іноді вважають деномінативними за походженням (напр., lũk–ur–ti ← lũk–ur–ỹs 3ᵇ, пор. Skardžius 1943: 551), хоча теоретично не виключене й девербативне походження відповідних іменних форм. Від похідних –ur–ti, –ul–ti могли виникнути також утворення з іншими розширеними суфіксами — у них у корені також зазвичай є циркумфлекс, пор.: lũk–ur–iau–ti, lũk–ur–o–ti, lũk–ur–io–ti, lũk–ur–no–ti, lũk–ur–nė–ti. § 8. Циркумфлекс (інакше кажучи, «тривала» інтонація, пор. Girdenis 2003: 273) і подовження голосного в похідних –ur–ti, –ul–ti (або в їхніх твірних іменних формах) виконують іконічну функцію: посилюють враження розтягнутої, повільної дії (пор. Stundžia 1985: 135). Із цих дієслів циркумфлекс (відповідно, наголос кореня та подовження голосного) перейшов і до всіх згаданих розширених похідних, тобто: lũk–ti → (lũk–ur–į →) lũk–ur–ti → lũk–ur–iuo–ti, lũk–ur–iau–ti тощо; snỹg–ti → (snỹg–ur–į →) snỹg–ur–ti → snỹg–ur–iuo–ti, snỹg–ur–o–ti тощо. Протилежний процес спостерігається в дієсловах миттєвого значення із –ter–ti, –tel–ti та в їхніх розширених варіантах, де переважає акут у корені («раптова» інтонація) або короткий голосний, пор.: snaũs–ti → snũs–tel–ti → snũs–tel–ė–ti; tẽmp–ti → t̃mp–tel–ti → t̃mp–tel–ė–ti; láuk–ti → lùk–tel–ti → lùk–tel–ė–ti. § 9. За даними LKŽ і діалектних словників, наголос кореня трапляється майже по всій Литві, тоді як суфіксний наголос можливий лише в її східній частині (переважно у східних аукштайтських говорах, місцями також у західних або південних аукштайтських¹⁴) (див. карту 1). Навіть в одному говорі може засвідчуватися неоднакове наголошування різних похідних того самого суфікса, напр., plũd–uruoti: lũk–uruoti, snũd–uruoti (LKŽ: ¹⁴ Про південних аукштайтів бракує даних, але такі слова, як PPAŽ snygulióti, опосередковано могли б свідчити про можливість суфіксного наголосу і в похідних –uruoti, –uliuoti. 82 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida Srv); lūk–uriuoti: snyg–uriuoti, snūd–uriuoti (VdškŽ); snąg–uriuoti: snyg–uriuoti (LKŽ: Ėr). КАРТА 1. Наголос похідних із суфіксами –ur(i)uoti, –uliuoti у литовських діалектах: lūkuriuoti: LKŽ (Kur, Srv); plūduriuoti: LKŽ (Lzd); Znž (Grš); snyguriuoti: LKŽ (Ut, Ob, Švnč, Ėr); VdškŽ; snyguliuoti: LKŽ (Mtl); snūduriuoti: LKŽ (Srv); VdškŽ; snūduliuoti: LKŽ (Ad); lūkuriuoti: LKŽ (Grz, Alk, Skr); KzRŽ (KzR); ZnŽ (Nm, Lkč); VdškŽ; plūduriuoti: LKŽ (Skr, Nmk, Srv, Šll); K; Sch15; ŠVŽŽ (Ged, Lu); KrtnŽ; VaigŽ; KzRŽ (KzR); plūduruoti: LKŽ (Ms, Užv, Rdn, Krš); Dunž (Dr, Varp, Krš, Vds); snyguriuoti: LKŽ (Škn, Yl, Jrb, Dkš, Pv); KzRŽ (Bbr, KzR); KltŽ; snygūruoti: LKŽ (Jž, Skp, Kp, Rš); KpŽ (Skp, Kp); snyguliuoti: LKŽ (Bsg, Krok, Lkč; Alv, Mrs); ZnŽ (Lkč); snūduriuoti: LKŽ (Mžk, Krkl, Grk, Jrb, Dkš, Mrj, Krs, Dbk, Ds); KrtnŽ; VaigŽ; KzRŽ (Gvlt, KzR); snūduruoti: LKŽ (Rdn); KpŽ (Kp, Ppl); snūduliuoti: LKŽ (Plv; Ds). 15 Див. Schleicher 1857: 171 (з орфографії неясний інтонаційний тип: plūduriavo). Straipsniai / Articles 83 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS § 10. У сучасній мові, як зазначалося (див. § 2), наголос суфікса дедалі більше утверджується. 3.2. Bal̄tuoti тип 3.2.1. Загальний огляд § 11. Серед усіх засвідчених утворень на -(i)uoti із несуфіксальним наголосом вирізняється компактна група дієслів, об’єднаних семантикою та (принаймні в частині говірок) інтонацією кореня — циркумфлексом. Це утворення від прикметників, що означають колір (або інші подібні ознаки), найчастіше з дериваційним значенням стану, тобто «бути таким, як сказано в мотивувальному слові» (пор. DLKG 393)16, напр., balt-uo-ti ‘бути білим, здаватися білим’ ← adj. bál­t-as. Циркумфлекс кореня може бути як метатонічним (напр., bālt-uo-ti ← bālt-as), так і успадкованим від мотивувального слова (напр., gēlt-uo-ti ← gēlt-as). Утворення від прикметників із короткими або позиційно довгими голосними кореня, здається, до цієї групи не належать — у всіх джерелах вони зазвичай засвідчені із суфіксальним наголосом17, пор. rud-uo-ti, rus̄u-uo-ti, žal-iuo-ti¹⁸, žāl-uo-ti¹⁹. § 12. На відміну від утворень типу lū̄kuriuoti, циркумфлексний наголос кореня в цих дієсловах не успадкований від ланок проміжного словотвірного ланцюжка (тобто láuk-ti → [lãkur-i →] lúkūr-ti → lúkūr-iuo-ti), а виникає під час утворення самих дериватів на -uoti (тобто bált-as → balt-uo-ti), тому в дериватах назв кольорів з іншими суфіксами він не трапляється (пор. balt-é-ti, bál­t-in-ti)20. 16 Іншими словами, ті, що позначають «вираження ознаки, названої основним словом, існування як процес» (пор. LKG II 248). 17 Пор. у тому самому реченні: sã-ko | pãpučǫ. dú-mu. | taį tą pudrà pajūdūoją | parudõją (ZnŽ: Br). 18 Незрозуміло лише, наскільки надійним є згадане в LKŽ наголошування žāl-iuo-ti (BŽ; див. Baronas 1932: 175, s. v. зеленѣть). Це також може бути випадком гіперкорекції: у словнику наголошено також, наприклад, juódoti, хоча в говірці біржайця Йонаса Барона наголос кореня загалом не очікується (пор. §§ 17, 21 і карту 3). 19 Найімовірніше, лише через рідкісність прикладів наголос кореня не засвідчений у LKŽ і в парі дієслів із довгими коренями розглядуваного типу, напр., bér-uo-ti (Rdm — лише один наголошений приклад, до того ж із говірки, у якій цілком очікуваний суфіксальний наголос, див. § 21), palv-uo-ti (жодного наголошеного прикладу). 20 У квадратних дужках Ф. Куршайтіса подано (отже, невідоме авторові) [gėlton-au-ti], найімовірніше, механічно наголошене за аналогією до приписаного поруч одно значного gėlton-uo-ti. У ZnŽ marg-au-ti, найімовірніше, є переробленням mãrg-uo-ti (останнього в ZnŽ немає). 84 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida 3.2.2. Розвиток у XX–XXI ст. § 13. Наголос на корені дієслів розглядуваного типу на початку формування літературної мови був нормативним. Різні нормувальні праці XX–XXI ст. відображають поступове зникнення кореневого наголосу, відповідно, утвердження наголосу на суфіксі. § 14. Пранаса Скардіус у своїй праці 1936 року Bendrinės lietuvių kalbos kirčiavime стверджував, що «на корені, а не на суфіксі слід наголошувати [...] дієслова baltuoti, juoduoti, marguoti, mėlynuoti, raudonuoti» (Skardžius 1999: 381, пор. також с. 379), а до словничка прикладів включив такі дієслова, як baltuoti, geltonuoti, juoduoti, marguoti, mėlynuoti, palšuoti, pilkuoti, raudonuoti (с. 391–421). Рецензуючи Lietuvių kalbos rašybos vadovėlį su kirčiuotu žodynu Альфонсаса Кальняуса, Зігмаса Кузміцкіса, Юргіса Тальманта, він стверджував, що в ньому «неправильно наголошено: [...] geltonuoti [...]. Значно ширше наголошується і тому краще для літературної мови підходить: [...] geltonuoti (пор. pilkuoti, raudonuoti та ін.)» (Skardžius 1998: 660). Подібно й Казимирас Буґа, рецензуючи зошит словника Юргіса Шлапеліса (купішкенця)21 за 1920–1922 рр., критикував ужиту в ньому як неприйнятний для літературної мови східнолитовський діалектизм форму pilkuoja, якій «у писемній мові відповідає pilkuoja. За словами Буґи, «[у] писемній мові вимовляють також: juoduoja, marguoja, baltuoja, mėlynuoja, raudonuoja» (див. Būga 1959: 144).22 § 15. У перших виданнях DLKŽ, що з’явилися в другій половині XX ст., уже вказано подвійне наголошування більшості дієслів цього типу: кореневе й суфіксальне (напр., baltuoti / baltúoti), а для деяких, рідкісніших, — навіть лише суфіксальне (напр., gelsvuoti). У випадках подвійного наголошування в першому виданні (1954) спочатку подано варіант із кореневим наголосом (тобто baltuoti / baltúoti), а в другому (1972) — уже із суфіксальним (тобто baltúoti / baltuoti)³. У третьому виданні (1993) для більшості дієслів уже вказано лише суфіксальний наголос (напр., baltuoti, але все ще pilkuoti / pilkuoti), тоді як у найновіших виданнях (починаючи із сьомого, 2012) усі дієслова вже мають суфіксальний наголос. Пор. еволюцію кодифікації: 21 Пор. Zinkevičius 1992: 317. 22 Через обмежений обсяг зошита словника Ю. Шлапеліса за 1920–1922 рр. дієслово розглядуваного типу трапляється в ньому лише один раз (pilkuoja), і то лише в прикладі вживання зовсім іншого слова (akmenynas). В інших словниках Шлапеліса у заголовкових формах відповідних дієслівних гнізд указано подвійне наголошування: baltúoti / baltuoti; geltonuoti / geltonúoti; juoduoti / juodúoti; raudonuoti / raudonúoti (див. Šlapelis 1921; 1929; 1940). 23 Крім того, з незрозумілих причин у другому виданні дієслово gelsvuoti має подвійне наголошування, а у формі з кореневим наголосом дієслова juoduoti чомусь стоїть акут (найімовірніше, коректурна помилка). Straipsniai / Articles 85 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS DLKŽ¹, 1954 (= DLKŽ²ᵃ, 1962) DLKŽ²ᵇ, 1972 Варіанти | Наголос на суфіксі baltuoti / baltúoti gelsvúoti geltonuoti / geltonúoti geltuoti / geltúoti giedruoti / giedruoti juoduoti / juodúoti keršúoti marguoti / margúoti mėlynuoti / melynúoti melsvúoti palšuoti / palšúoti pilkuoti / pilkúoti raibúoti raudonuoti / raudonúoti rausvúoti Варіанти | Наголос на суфіксі gelsvúoti / gėlsvuoti geltonuoti / gėltonuoti geltúoti / gėltuoti giedruoti / giėdruoti juoduoti / ju̇oduoti keršúoti marguoti / mar̃guoti mėlynuoti / mėlynuoti melsvúoti palšuoti / palšúoti pilkuoti / pilkúoti raibúoti raudonuoti / raudonúoti rausvúoti DLKŽ³, 1993 (= DLKŽ⁴, 2000) DLKŽ⁷, 2012 (= DLKŽ⁸, 2021) Варіанти | Наголос на суфіксі baltúoti gelsvúoti geltonúoti geltúoti giedruoti / giėdruoti juodúoti keršúoti margúoti / mar̃guoti mėlynúoti melsvúoti palšúoti pilkúoti / pilkuoti raibúoti raudonúoti rausvúoti Варіанти | Наголос на суфіксі baltúoti gelsvúoti geltonúoti geltúoti giedruoti juodúoti keršúoti marguoti mėlynúoti melsvúoti palšúoti pilkúoti raibúoti raudonúoti rausvúoti 86 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida 3.2.3. Дистрибуція типів наголошування в діалектах § 16. У діалектах можлива значна різноманітність наголошування дієслів розглядуваного типу. § 17. У випадку похідних від непрефіксальних (тобто таких, що мають односкладові основи24) прикметників можливе потрійне наголошування: • наголос суфікса (balt-úo-ti); • наголос кореня зі збереженим акутом основного прикметника (bált-uo-ti ← bált-as); • наголос кореня з (метатонічним) циркумфлексом (bált-uo-ti ← bált-as). У похідних від прикметників із неакутованим коренем (gelsvuoti, gel­tuoti, melsvuoti, rausvuoti) акут кореня не трапляється. На картах 2–5 показано географічну дистрибуцію типів наголошування характерніших дієслів розглядуваного типу (baltuoti, juoduoti, marguoti, pilkuoti), засвідчених LKŽ і діалектними словниками. Як видно, тип із наголосом суфікса (balt-úo-ti, juod-úo-ti, marg-úo-ti, pilk-úo-ti) характерніший для східного діалектного ареалу (східні та південні aukštaičiai, литовські острівці в Білорусі), а наголос кореня — для західного. Збережений акут кореня (bált-uo-ti, juód-uo-ti, márg-uo-ti, pílk-uo-ti) характерніший для північної частини західного ареалу (північні žemaičiai), а метатонічний циркумфлекс (bált-uo-ti, juód-uo-ti, márg-uo-ti, pílk-uo-ti) — для південної (південні žemaičiai, Mažoji Lietuva, kauniškiai). У східному ареалі (за винятком межі із західним ареалом) метатонічний циркумфлекс засвідчений лише в одному джерелі (Ds, за даними K. Būga). Межі ареалів, звичайно, не обов’язково точно збігаються з межами діалектів наукової класифікації25. Місцями можливі також різні типи наголошування в тому самому ареалі або навіть у тій самій говірці (пор. наголошування juoduoti у kauniškiai, див. карту 3 і § 25–27), однак це не спростовує загальної картини географічного розподілу акцентних типів. 24 Для простоти надалі непрефіксальними називатимуться не лише словотвірно нерозкладні, а й прикметники з приголосними суфіксами (наприклад, gel-sv-as), а непрефіксальними — лише ті, що мають голосні суфікси (наприклад, gelt-on-as). 25 У цій статті, говорячи про ареали поширення розглядуваних типів наголошування, вживаються прикметники західний, східний, північний, південний (наприклад, західний ареал, північні žemaičiai), а говорячи про одиниці стандартної класифікації діалектів — родові відмінки іменників заходу, сходу, півночі, півдня (наприклад, східні aukštaičiai, північні žemaičiai). Straipsniai / Articles 87 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS 2 КАРТА. Наголошування дієслова baltuoti у литовських діалектах: • baltúoti: LKŽ (MIt; Bsg; Rm; Lp, Lš; Arm); DvŽ (Rm, Žž); DrskŽ, PPAŽ (Knv, Mrc, Rud, Zrv); ZtŽ; ZnŽ (Grš); • báltuoti: LKŽ (Krtn, Brs, Trk); KrtnŽ; ŠVŽŽ (Prlg, Srp, Žbr); DūnŽ (Dr, Vds); ZnŽ (Slv); • baltuoti: LKŽ (Vkš, Šts; Brt; Gs); K; KzRŽ (KzR); ZnŽ (Grš, Lkč, Lkš, Šk); KBūg (Ds). 88 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida 3 КАРТА. Наголошування дієслова juoduoti у литовських діалектах: • juoduoti: LKŽ (Dglš; Gs, Lp; Ėr, Pš, Srv, Šd; Pc; Trg; Žr); KpŽ (Skp, Šmn, PnmR, Plvn, Pnd, Slm); VdšKŽ; DvŽ (Gr, Mlk26); DrskŽ; PPAŽ (Mrc, Mst); ZtŽ; ZnŽ (Snt, Lp1, Jnk, Grš); • juoduoti: LKŽ (Brs, KlvrŽ, Šts; Skr); ŠVŽŽ (Įp, Yl, Ylk, Lyk, Ms, Nsm, Srpt, Vab, Že); KrtnŽ; • juoduoti: LKŽ (Tl; Vvr; Šk, Žvr; Gs; Ds); K; ZnŽ (Br, Grš, Jnk, Lp1, Lkš, VšR, Snt, Žvr); KBūg (Ds). 26 Якщо це потребує виправлення за M1 (див. DvŽ: s. v. juoduoti). Straipsniai / Articles 89 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS 4 КАРТА. Наголошування дієслова marguoti у литовських діалектах: • margúoti: LKŽ (Rk; Ėr; Drsk, Lp); VdškŽ; DrskŽ; PPAŽ (Mrc, Mst); ŠVŽŽ (Lu); • márguoti: LKŽ (Lk, Šts; Slnt; Krš); KrtnŽ; DūnŽ (Dr, Krš); KBūg (Als, Slnt); • marguoti: LKŽ (Jdr; Br, Dkš, Klvr, Mrj, Skr); K; KzRŽ (KzR); KBūg (Ds). 90 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida 5 КАРТА. Наголос дієслова pilkuoti у литовських діалектах: • pilkuoti: LKŽ (Pc; Šts); PPAŽ (Rud); • pilkuoti: LKŽ (Plt; Krš); ŠVŽŽ (Ged); KrtnŽ; DūnŽ (Dr, Krš); • pilkuoti: LKŽ (Grg; Užv; Br, Skr); KzRŽ (KzR); KBūg (Ds)?²⁷. § 18. У похідних від суфіксальних (тобто таких, що мають двоскладові основи²⁸) прикметників у разі несуфіксального наголосу можливий як наголос першого складу твірної основи, тобто кореня (gėl̃t-on-uo-ti), так і наголос другого складу (тобто суфікса прикметника) (gelt-õn-uo-ti, gelt-õn-uo-ti). Залежно від наголосу прикметників — суфіксального (наприклад, gelt-õn-as, raud-õn-as) чи кореневого (наприклад, mė́l-yn-as) — варіює також наголос утворених від них дієслів. § 19. Прикметники з коренями циркумфлексного походження gelt-õn-as, raud-õn-as (пор. gẽlt-as, raũd-as) мають наголос на суфіксі. Оскільки суфікс є акутаційним, тобто може притягувати наголос за законом Соссюра, історично очікується лише такий тип наголошування. У похідних від цих прикметників можливі чотири типи наголошування: • наголос суфікса дієслова (наприклад, gelt-on-uo-ti); ²⁷ Із формулювання К. Буґи (див. цитату в § 14 і примітку, що безпосередньо йде після неї: «(так кажуть і дусетяни).») не зовсім зрозуміло, чи в Дусетос циркумфлекс можливий лише в словах juõduoja, mẽrguoja, bãltuoja, mẽlynuoja, raũdonuoja, чи також у pilkuoja. ²⁸ Пор. примітку 24. Straipsniai / Articles 91 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS наголос кореня з циркумфлексом (наприклад, gẽlt-on-uo-ti); збережене місце наголосу твірного слова та акутаційна інтонація в суфіксі (наприклад, gelt-ón-uo-ti); збережене місце наголосу твірного слова в суфіксі, але з метатонічним циркумфлексом (наприклад, gelt-õn-uo-ti). Географічний розподіл типів наголошування показано на картах 6–7. Як і у випадку похідних від безсуфіксальних прикметників (див. § 17), наголос суфікса дієслова (gelton-úo-ti, raudon-úo-ti) більш характерний для східного діалектного ареалу, тоді як наголос твірної основи — для західного. У північній частині західного ареалу (північні жмудські діалекти) зберігається місце наголосу твірного прикметника (у суфіксі –on-). У частині цієї території (на півночі, північному заході) зберігається також акутація суфікса (gelt-õn-uo-ti, raud-õn-uo-ti), а в іншій частині (на півдні, південному сході) відбувається метатонія (gelt-õn-uo-ti, raud-õn-uo-ti). У південній частині західного ареалу (південні жмудські діалекти, Мала Литва, каунаські діалекти) місце наголосу твірного прикметника не зберігається — наголошується корінь (gẽlt-on-uo-ti, raũdon-uo-ti). Поодинокі випадки наголосу твірної основи засвідчені також у східному ареалі (у східних аукштайтів). Не зовсім зрозуміло, наскільки тут (у зоні виразної нівеляції інтонацій) надійно записано інтонації суфікса: gelt-õn-uo-ti (1 раз), але raud-õn-uo-ti (2 рази). Корінь із циркумфлексним наголосом (gẽlt-on-uo-ti, raũd-on-uo-ti), як і у випадку похідних від безсуфіксальних прикметників (див. § 17), засвідчений лише в працях авторів першої половини XX ст., без прикладів живої мови. К. Буґа згадує такий наголос у своїх рідних Дусетах29 (не збігається із суфіксальним наголосом у формі Ds, поданій у LKŽ išraudonávo) та в Анікщяї30, А. Баранаускас — у діалекті R5 (тобто купішкенів), наголошуючи поетичний текст, написаний його представницею31. 29 Būga 1959: 144 (raudonųoja Ds), 480 (raudonųoti Ds). 30 Būga 1959: 480 (geltõnuoti An). 31 «[…] Jou n’abalińksmūs wisi m’adėlei, Kàd gãlțuoja žali lăpelė. Bàe jawũ dỳki wisi łoukėlei. […] Urszulà Tamosziūnàiczа. 1880. m. Łapkrico 21. d. Pajūodupyje» (Baranowski 1920: 438–439). 92 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida 6 КАРТА. Наголос дієслова geltonuoti у литовських говорах: • geltonuoti: LKŽ (Ėr, Jnšk, Pn; Dkš); KpŽ (Alz, Slm, PnmR, Plvn); VdškŽ; KltŽ; DvŽ (Sr, Šlt;); DrskŽ; PPAŽ (Mrc, Rud, Žr); LzŽ (Dnr); ZtŽ; • geltónuoti: ŠVŽŽ (Kdž, Ms, Nsm, Pal, Vin, Šek, Žbr); KrtnŽ; • geltonuoti: LKŽ (Kt); K; KzRŽ (GvIt); ZnŽ (Grš, Lkš, Žlt); KBūg (An); ABar (R5); • geltonuoti: LKŽ (Als, KlvrŽ, Šts; Jnšk; Pl); DūnŽ (PvnR32, Vrp); Būga (Kv). 32 Запис одного з імовірних двох випадків PvnR скороченням PnmR (не поясненим у переліку скорочень DūnŽ), найімовірніше, слід вважати коректорською помилкою. Straipsniai / Articles 93 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS 7 КАРТА. Наголос дієслова raudonuoti у литовських говорах: • raudónuoti: LKŽ (Ldk; Ds, Krd, Lel, Trgn; Dglš, Klt; Bd, Dbč, Lp, Smn, Vlk; Kli; Ėr, Lnkv, Rm; Bsg, Pc; Alk, Dkš, Šn, Srd); KpŽ (Skp, Slm, Šmn); VdškŽ; KltŽ; KB ūg (Lkm); DvŽ (Dvr, Mc, Žž); DrskŽ; PPAŽ (Kb, Mrc); LzŽ (Dnr, Psl); ZtŽ; DkšŽ; VaigŽ; • raudónuoti: LKŽ (Brs, Ggr, KlvrŽ, Lpl, Trk, Vgr, Vkš, Šts; Rš, Smal); ŠVŽŽ (Dauk, Drk, Ged, Kra, Kern, Kul, Med, Ms, Pal, Trkn, Šek, Vin, Žė, Žbr); KrtnŽ; • raūdonuoti: LKŽ (Dov, Grg, Kl, Rt, Vž; Sg; Kv, Šv, Up; Nmnk, Rs; Grl, Jrb, Skr; Grz; Smn); K; DkšŽ; KzRŽ (KzR); ZnŽ (Jnk, Grš, Lkš, Lkč, Snt, Slv, Žlt); KB ūg (Ds); • raudónuoti: LKŽ (Rdn; Krš, Užv); DūnŽ (Dr, Krš, PvnR). § 20. Прикметник mél-yn-as (і варіанти mél-in-as, mél-en-as) має акутовий корінь, який у більшості говорів наголошений, однак трапляється й наголос, перенесений на суфікс (пор. mél-ýn-as DūnŽ: Pkš, Krš) — найімовірніше, за аналогією до gelt-ón-as, raud-ón-as. Для похідних із –uoti можливі чотири типи наголошування: • наголос суфікса дієслова (mėlyn-úo-ti); • збережене місце наголосу твірного прикметника й акутова інтонація в корені (mėl-yn-ūo-ti); 94 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida збережено місце наголосу основного прикметника в корені, але з метатонічним циркумфлексом (mėl-yn-uo-ti); збережено місце наголосу основного прикметника та акутову інтонацію в суфіксі (mel-ýn-uo-ti) (у діалектах, де вживається форма прикметника melýnas). Географічний розподіл типів наголошування див. на карті 8. Як і у випадку з раніше розглянутими похідними, наголос суфікса -úo-ti (mėl-yn-úo-ti, mėl-in-úo-ti, mėl-en-úo-ti) характерний для східного діалектного ареалу, а наголос основи — для західного. Збережений акут кореня основи (mėl-yn-uo-ti, mėl-en-uo-ti) засвідчений лише на крайньому півночі західного ареалу, а метатонічний циркумфлекс (mėl-yn-uo-ti, mėl-en-uo-ti) — на решті території. Наголос суфікса основи (mėl-ýn-uo-ti) трапляється лише там, де вживається також прикметник із суфіксальним наголосом mėl-ýn-as, тобто в північно-східному куті південних жемайтських говорів (DūnŽ: Drv, Pkš). (Цікаво, що для цієї території характерний суфіксальний наголос основи і в дієсловах gelt-õn-uo-ti, raud-õn-uo-ti, однак, на відміну від випадку mėl-ýn-uo-ti, у них відбувається циркумфлексна метатонія, див. § 19). У східноаукштайтському ареалі метатонічний циркумфлекс кореня (mėl-yn-uo-ti) знову ж таки засвідчує лише К. Буга в Дусетосе (але пор. LKŽ numelýnãvo Ds). Straipsniai / Articles 95 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS КАРТА 8. Наголошування дієслова mėlynuoti та його варіантів у литовських діалектах: • mėlynúoti: LKŽ (Ds, Lel, Mlt; Ėr, Lnkv; Prng; VIk, Srj; Pc; Brš, Klvr); KpŽ (Pnd); VdškŽ; DvŽ (Dv, MIk); DrskŽ; PPAŽ (Knv, Mrc); LzŽ (Dnr); ZtŽ; ZnŽ (Grš, Snt, Šk); mėlinúoti: DvŽ (Dv, Šlt); mėlenúoti: DūnŽ (Krš); • mėlynuóti: ŠVŽŽ (Erk, Kra, Ms, Nsm); mėlenúoti: ŠVŽŽ (Srpt); KBūg (Ms, Slnt); • mėlynuoti: LKŽ (Ar, Jrb, Pgg, Skr, Smln, VIk; Gs); K; KzRŽ (KzR); ZnŽ (Lkč, Lkš); KBūg (Ds); mėlenuoti: LKŽ (Šts, Rdn; Gršl, End; Prk; Varn, Vds, Pvn); DūnŽ (Užv, Vkšn); • mėlynuoti: DūnŽ (Dr, Pkš). § 21. Узагальнений вигляд наголошування всіх розглянутих дієслів представлено на карті 9, з якої видно, що для похідних із назв кольорів із суфіксом –uoti характерні три основні акцентні типи, що трапляються у трьох досить чітко окреслених географічних ареалах: • східний ареал (переважно східні та південні аукштайтські говори) — наголос суфікса –uo–ti (balt–úo–ti, juod–úo–ti, marg–úo–ti, pilk–úo–ti, gelton–úo–ti, raudon–úo–ti, mėlyn–úo–ti); • північно-західний кут Литви (північна частина жемайтських діалектів) — наголос основи та збережений акут основного слова: 96 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida у корені (bált–uo–ti, juód–uo–ti, márg–uo–ti, pìlk–uo–ti) або в суфіксі прикметника (gelt–ón–uo–ti, raud–ón–uo–ti, mėlyn–uo–ti); • південно-західний ареал (південна частина Жемайтії, Мала Литва, західні кауняські східноавкштайтські говірки) — наголос і циркумфлекс основи: метатонічний у корені (bált–uo–ti, juód–uo–ti, márg–uo–ti; pìlk–uo–ti; mėlyn–uo–ti) або в суфіксі прикметника (gelt–ón–uo–ti, raud–ón–uo–ti), а також такий, що виник у корені після перенесення на нього наголосу із прикметникового суфікса (gẽlt–on–uo–ti, raũd–on–uo–ti). У межах виокремлених ареалів можливі перехідні зони з різними типами наголошування. Напр., як наголос суфікса –uo–ti, так і наголос циркумфлексного кореня часто трапляються в західних кауняських (імовірно, і шяуляйських) говірках, іноді з обома варіантами в одній і тій самій говірці. Про можливніше давніше ширше поширення наголосу циркумфлексного кореня у східному ареалі свідчать згадані в джерелах початку XX ст. залишки такого наголошування у східних авкштайтських говірках (пор. також ширше lūkuriuoti-типових дієслів поширення наголосу в корені в цьому ареалі, див. § 9). В окремих випадках трапляються й інші незначні відхилення від описаної географічної дистрибуції, які загальної картини розподілу типів наголошування суттєво не спотворюють. КАРТА 9. Наголошування похідних із назв кольорів із суфіксом –uoti у литовських говірках (узагальнення) Straipsniai / Articles 97 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS § 22. Для встановлення чіткішої географічної дистрибуції засвідченого матеріалу похідних від безсуфіксних прикметників із циркумфлексним коренем (gelsvas, gėl̇tas, rausvas, melsvas, pilkšvas тощо) недостатньо. Як і можна було очікувати, у східному ареалі або на його периферії засвідчено наголос суфікса (gelt-uo-ti Ds, rauso-uo-ti Šd), а в південно-західному — наголос циркумфлексного кореня (gėl̇uoti K, Gs). На жаль, неможливо чітко сказати, як у цьому відношенні поводиться найактуальніший північно-західний, тобто ареал із наголошеним акутованим коренем. Усі засвідчені приклади походять із перехідної зони або місцевостей, де можливе різне наголошування, пор. наголос суфікса gelsv-uo-ti (Šts³³) поряд із наголосом кореня gelsv-uo-ti (Als³⁴, Pln), rausv-uo-ti (Ggr). 3.2.4. Походження та розвиток наголосу циркумфлексного кореня § 23. Наголос циркумфлексного кореня в похідних із суфіксом –(i)úo–ti з акутованим суфіксом, що суперечить закону Соссюра, не може бути давнім. Про те, що це пізнє явище самої литовської мови, свідчить і відсутність будь-яких слідів подібної метатонії в аналогічних похідних латиської мови, пор. 1a. balt-uo-t ← balts; mėl̇n-uo-t ← mėl̇ns; sãrkan-uo-t ← sãrkans. Водночас у північно-західному ареалі литовських говірок засвідчений наголос акутованого кореня, найімовірніше, слід вважати збереженим архаїзмом у похідних від прикметників 1-ї акцентної парадигми (пор. § 4). Для всіх згаданих прикметників із акутованим коренем, що позначають кольори й для яких можливо встановити давніше наголошування, можна реконструювати давнішу 1-шу акцентну парадигму: • bál̇tas: пор. жм. nom. sg. fem. bál̇t-a³⁵, nom. pl. masc. bál̇t-i³⁶; nom. sg. pronom. bál̇t-as-is³⁷; adv. bál̇t-ai³⁸, ³⁹; dial. bál̇t-um-as; лт. baļts; • júodas: пор. жм. nom. sg. fem. júod-a⁴⁰, nom. pl. masc. júod-i⁴¹, adv. júod-ai⁴²; júod-ym-ė 1, júod-ym-as 1, dial. júod-um-as; лт. subst. júods ‘лиходій, диявол’; ³³ Пор. Šts: balt̄–uo–ti, mėl̇-en-uo-ti; gelt-ōn-uo-ti: júod-uo-ti, márg-uo-ti, raud-ōn-uo-ti: pilk-uo-ti (див. також § 27). ³⁴ Пор. Als: gelt̄–ōn–uo–ti: márg–uo–ti. ³⁵ Girdenis 2008: 58 (виноска 112 [bã.ltā]), 87 (виноска 239). ³⁶ Girdenis 2012: 88 (виноска 189 [bãltē]). ³⁷ KrtnŽ; ŠVŽŽ. ³⁸ Girdenis 2008: 58 (виноска 112 [báltą]); 2012: 88 (виноска 189 [baltą]); KrtnŽ. 38. ³⁹ Пор. Būga 1961: 73. ⁴⁰ LKŽ (Ms, KlvrŽ, Slnt); KrtnŽ; ŠVŽŽ. ⁴¹ Girdenis 2008: 73 (виноска 180 [jôudė]), 87 (виноска 244 [jô.udė]); 2012: 133 (виноска 378 [jôudė]). ⁴² Girdenis 2008: 58 (виноска 112 [jôudâ]), 73 (виноска 180 [jôudâ]); LKŽ (KlvrŽ). 98 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida • pilkas: пор. жмуд. nom. sg. fem. pilk-a, nom. pl. masc. pilk-i, adv. pilk-ai⁴³; • mėlas → mėlynas, mėlinas, mėlenas: пор. лат. mėļš «синій, фіолетовий», mėļns «чорний». Відновити акцентну цінність циркумфлексних коренів gelt-, raud- дещо складніше, однак суфіксальні прикметники geltonas, raudonas у важливому для нас північно-західному ареалі Литви також належать до 1-ї акцентної парадигми (див. карту 112 LKA II). Отже, наголошування їхніх похідних gelton-uo-ti, raudon-uo-ti також можна трактувати як закономірне. § 24. Циркумфлекс кореня («тривалий» акцент), мабуть, виник як словотвірна ознака, що виконує іконічну функцію (пор. § 7). Ним почали позначати значення стану (тривання дії, див. § 11), яке, найімовірніше, протиставлялося значенню зміни стану (тобто «робитися таким, як сказано в базовому слові», пор. DLKG 390 і далі.⁴⁴) та/або каузативному значенню (тобто «робити те або таким, як сказано в базовому слові», пор. DLKG 387 і далі.⁴⁵), напр., *bált-uo-ti «бути білим, здаватися білим»: *bált-uo-ti «біліти» і/або «білити» (⇒ balt-uo-ti: balt-úo-ti). § 25. У сучасних діалектах усі можливі типи наголошування переважно вживаються зі значеннями стану та зміни стану. Якщо в говірці можливі кілька різних типів наголошування, вони здебільшого вже не залежать від словотвірного значення похідного, пор.: • baltuoti: baltúoti «бути білим або здаватися білим» (ZnŽ: Grš), báltuoti «те саме» (ZnŽ: Slv); • juóduoti: juodúoti «бути, здаватися чорним; чорнітися, кишіти» (ZnŽ: Lpl); pajuóduoti: pajuodúoti «стати чорним, потемніти (і в переносному значенні: розсердитися, розлютитися)» (ZnŽ: Grš); juóduoti «бути, здаватися чорним» і «чорніти, робити чорним» (ŠVŽŽ); • pilkuoti «бути, здаватися сірим» і «ставати сірим, сивіти» (LKŽ: Grg); išpilkuoti (LKŽ: Plt); išpilkúoti «стати сірим»; • geltonuoti «бути жовтим, виглядати жовтим», pageltonuoti «стати жовтим» (LKŽ: Als); • raudonuoti «бути, здаватися червоним» і «червоніти» (ŠVŽŽ); • mėlynuoti «бути або виглядати синім»: pamėlynuoti «стати синім» (ZnŽ: Lkč) • тощо. § 26. Дієслова з досліджуваним словотвірним значенням засвідчені досить рідко. Єдині випадки, зафіксовані в LKŽ: marg-úo-ti (NdŽ, Ėr), gelton-úo-ti (NdŽ), raudon-úo-ti (NdŽ, Srd, Ėr), mėlyn-uo-ti (Ėr, Pc, Lnkv). У всіх цих ⁴³ ŠVŽŽ; Girdenis 2008: 87 (виноска 244); NdŽ. ⁴⁴ Або в значенні «виникнення ознаки, вираженої основним словом» (LKG II 249). ⁴⁵ Або в значенні «надання чомусь ознаки, описаної основним словом» (LKG II 249). Straipsniai / Articles 99 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS випадках спостерігається лише наголос суфікса⁴⁶. У східному діалектному ареалі дієслова цього значення за наголосом не відрізняються від дієслів інших значень, пор.: • marguoti «ставати строкатим, строкатіти»: pamarguoti «зробити строкатим, пофарбувати в строкате» (LKŽ: Ėr); • paraudonuoti «стати червоним»: suraudonuoti «пофарбувати в червоне» (LKŽ: Ėr). § 27. У нечисленних випадках, коли в одному джерелі засвідчені кілька акцентуаційних варіантів того самого дієслова з різними значеннями, наголос циркумфлексного кореня зазвичай властивий значенню стану, а наголос суфікса дієслова — значенню зміни стану або каузативному значенню⁴⁷, пор.: • juóduoti «бути чорним, здаватися чорним; рухатися, кишіти чорним»: juodúoti «ставати чорним» (ZnŽ: Snt⁴⁸; пор. також NdŽ); • marguoti (= margaliuoti «блищати строкатою, багатобарвною зміною, мати строкатий вигляд»): margúoti (= márginti «робити строкатим, фарбувати в строкате, пронизувати строкатими барвами»), marguotis (= márgti «ставати строкатим, набувати різних кольорів») (NdŽ); • pilkuoti (і pilkúoti?⁴⁹) «сіріти»: pilkúoti (= pilkėti «ставати сірим, сіріти») (NdŽ); • geltonuoti «жовтіти, відсвічувати жовтим»: geltonúoti (= geltóninti «фарбувати в жовте») (NdŽ); • raudonuoti «мати червоний вигляд»: raudonúoti «червоніти, ставати або бути червоним» (DkšŽ). Цікавий випадок спостерігається в Шатях (у зоні контакту північно-західного та південно-західного ареалів), де дієслово стану bãltuoti «бути білим, здаватися білим» зафіксоване з метатонічним циркумфлексом, тоді як дієслова зміни стану — зі збереженим акутом (apsijúoduoti, užjúoduoti «стати чорним», pamárguoti «стати строкатим, строкатіти») або з наголосом суфікса (išpilkúoti «стати сірим»). § 28. Циркумфлекс кореня як показник значення стану виник як у споконвічно наголошених акутових коренях (тобто в похідних від прикметників 1-ї акцентуаційної парадигми, напр., báltas *1 → *bált-uo-ti ⇒ balt̃-uo-ti, пор. § 4), так і в циркумфлексних ⁴⁶ Хіба що випадок raudonuoti у NdŽ, де обидва акцентуаційні варіанти (raudonuoti і raudonúoti) подано разом і всі три значення зазначено без зв’язку з наголосом (на відміну від випадків geltonuoti, juoduoti, marguoti, pilkuoti), однак, найімовірніше, це лише редакційна неточність. ⁴⁷ Протилежний випадок бачимо хіба що в записах А. Баранаускаса в літературних текстах: Kàd g'àttonuoja žali lapėlei (зміна стану): Dõ g'àttonuoja plõtai kwietẽlū (стан) (авторка обох текстів — та сама представниця говору R5 [купішкенів] із Паюодупіса, пор. примітку 31; наголосові знаки, очевидно, розставив на власний розсуд Баранаускас), див. Baranowski 1920: 435, 439. ⁴⁸ Але пор. у тому самому говорі pajúoduoti «стати чорним, потемніти» (ZnŽ: Snt). ⁴⁹ Із запису NdŽ незрозуміло, чи запис pilkúoti стосується лише значення зміни стану, чи й значення стану. 100 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida у коренях походження: які перед цим втратили наголос через закон Saussure (напр., gẽl̃tas *2 → *gẽlt-uо-ti > gelt-úo-ti ⇒ gẽlt-uo-ti або *geltónas 1 → *gelt-ón-uo-ti ⇒ gẽlt-on-uo-ti), а можливо, і в споконвічно ненаголошених, якщо в похідних наголос отримував суфікс дієслова (тобто gẽltas *4 → *gẽlt-úo-ti ⇒ gẽlt-uo-ti; *geltónas 3 → *gelt-on-úo-ti ⇒ gẽlt-on-uo-ti, пор. § 19). § 29. Імовірно, виникнувши в певній точці литовського мовного ареалу й згодом поширившись на решту території, це явище так і не досягло північно-західного діалектного ареалу. Тут донині зберігається архаїчний тип наголошування balt-as → balt-uo-ti і geltón-as → geltón-uo-ti (можливо, також закономірний тип наголошування gelšv-as → gelsu-úo-ti, хоча даних для впевненого твердження цього недостатньо, див. § 22). У перехідному ареалі між південно-західним і північно-західним ареалами можливі й різні вторинні утворення, напр., уведення циркумфлекса не в корінь, а в суфікс прикметника, що зберігає давнє місце наголосу (*geltón-uo-ti ⇒ gelt-õn-uo-ti), а також поєднання різних типів наголошування в тому самому говорі залежно від конкретного дієслова та (або) його словотвірного значення (пор. Šts: balt-uo-ti, mėl-en-uo-ti, gelt-õn-uo-ti: juod-uo-ti, márg-uo-ti, raud-õn-uo-ti: pilk-úo-ti; Als: márg-uo-ti: gelt-õn-uo-ti). Тим часом у східному діалектному ареалі циркумфлексне кореневе наголошування в дієсловах розглядуваного типу, найімовірніше, раніше було поширене (як і у випадку похідних типу lūkuriuoti, див. § 9), якщо не на всій території, то принаймні ширше, ніж нині, однак рано занепало (раніше, ніж у похідних типу lūkuriuoti). Занепад, очевидно, зумовили дедалі більше утверджуваний домінантний суфіксний наголос у похідних із суфіксом –(i)uoti та зникнення потреби розрізняти дієслова зі значенням стану від дієслів зі значенням зміни стану та (або) каузативним значенням, оскільки для останніх утвердилися похідні з іншими суфіксами (напр., balt-ėt-i, balt-in-ti). Із цього ареалу такий тип наголошування поширюється по всій Литві й сьогодні вже кодифікований як єдино можливий у літературній мові. 3.3. Інші випадки § 30. Окрім двох розглянутих типів, засвідчено також різні інші похідні із суфіксом –(i)uoti з несууфіксним наголосом, які не можна вважати давніми архаїзмами, що відображають першу акцентну парадигму твірних слів, але які зазвичай не суперечать успадкованій закономірності. У них зазвичай наголошений гострий корінь (в односкладових твірних основах) або кінцевий склад багатоскладових твірних основ. Майже завжди кореневий (твірної основи) наголос засвідчений у західному литовському діалектному ареалі (переважно в Малій Литві), часто поряд із варіантами із суфіксним наголосом. Якщо слова вживаються також у східному ареалі, тут вони зазвичай мають лише суфіксний наголос. Straipsniai / Articles 101 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS § 31. Серед таких дієслів насамперед слід згадати різноманітні ономатопеїчні, похідні від вигуків або подібні експресивні похідні, пор. čiulb-uo-ti (K; пор. čiulb-uo-ti Pn, Plš, Dv), gyv-uo-ti (про синицю) (Alk; пор. gyv-uo-ti Tvr, Ar); čiuvyr-uo-ti (K, Sch⁵⁰; пор. čiuvyr-uo-ti K⁵¹), grėvež-uo-ti (K⁵², Erž, Up; пор. grevež-uo-ti J), kàbar-iuo-ti (K, NdŽ, Nt, Erž; пор. kabar-iuo-ti Ds, Ktk), kàkal-iuo-ti(s) (K, Gs, Skr, Brt, Įrb, Vdk, VŠR, Rs), lėket-uo-ti (K; пор. leket-úo-ti Dbk, Dgl, An, Kp), màdar-uo-ti (K, Pžrl; пор. madar-úo-ti J, KDonel, Vj), tàlaž-uo-ti (K, NdŽ, Prk, Sg); vìnžel-iuo-ti (K) тощо. § 32. Наголос на корені не дивує також у різноманітних германізмах або похідних від германізмів, особливо численних у Малій Литві, наприклад, býdel-iuo-ti, búter-iuo-ti, ėbel-iuo-ti, jómark-uo-ti, púder-iuo-ti, šéker-iuo-ti, šiūpel-iuo-ti, tůlk-uo-ti; màgal-iuo-ti, pỹpel-iuo-ti, ėkel-iuo-ti; kliùper-iuo-ti, mùster-iuo-ti. Тут він передусім може відображати кореневий наголос німецьких слів, а в тих випадках, коли дієслова можна трактувати як похідні власне литовської мови, твірні слова зазвичай є іменниками 1-ї акцентної парадигми, отже, підпорядковуються успадкованій закономірності, пор. býdelis 1, búteris 1, ėbelis 1, jómarkas 1/3ᵃ, màngalis 1 (і mangalỹs 3ᵇ), púderis 1, šiūpelis 1, tůlkas 1(/2), kliùperis 1, mùsteris 1⁵³. § 33. Частину засвідчених F. Куршайтісом дієслів на -(i)uoti можна виводити з дієслів на -(i)oti (що виникли внаслідок властивого діалектам Малої Литви змішування голосних o та uo, пор. Zinkevičius 1994: 34); від них ці дієслова, передусім ітеративи, могли успадкувати також досить звичний для них акутовий наголос кореня (пор. Stundžia 2014: 178), наприклад, áušč-iuo-ti, gãšči-uo-ti, páik-iuo-ti, páin-iuo-ti, rùišč-iuo-ti, týč-iuo-tis, žiáuk(š)č-iuo-ti (пор. в інших діалектах та/або літературній мові aušč-uo-ti, gãšči-o-ti, páik-io-ti, páin-io-ti, rùišč-io-ti, týč-io-tis, žiáukšč-io-ti)⁵⁴. ⁵⁰ Див. Schleicher 1857: 224. У LKŽ наголос кореня помилково приписано також словнику P. Ruigio (R). Насправді в цьому словнику засвідчено наголос суфікса і, можливо, інший суфікс, тобто Cžiwirója (див. Ruhig 1747: 243). ⁵¹ Див. Kurschat 1874: 24, s. v. Lerche. ⁵² У LKŽ джерело K біля цього слова не зазначено, мабуть, тому, що в словнику Куршайтіса воно засвідчене в гнізді заголовного слова grévežoti (див. Kurschat 1883: s. v.). ⁵³ Загальної тенденції не спотворює й єдине засвідчене Куршайтісом лише з мобільним наголосом pỹpelỹs 3ᵇ, якщо дієслово pỹpel-iuo-ti безпосередньо пов’язувати з нім. діал. pîpeln (пор. LKŽ: s. v.). ⁵⁴ Пор. також варіанти: pánč-iuo-ti: pánč-io-ti; súp-úo-ti: súp-o-ti; dárgan-úo-ti: dárgan-ó-ti; gárban-iuo-ti: gárban-ó-ti; úkan-uo-ti: úkan-ó-ti; ãšar-uo-ti: ãšar-ó-ti; vãkar-uo-ti: vãkar-ó-ti; vãsar-uo-ti: vãsar-ó-ti; grėvež-uo-ti: grėvež-o-ti. Їхній наголос на корені часто можна пояснити й іншими причинами, розглянутими у статті (1-ю акцентною парадигмою твірного слова, ономатопеїчним походженням тощо). 102 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida 4. УЗАГАЛЬНЕННЯ § 34. В історії акцентуації похідних із суфіксом –(i)uo-ti литовської мови можна виокремити такі основні процеси розвитку: 1. На найранішому етапі, який можна реконструювати, суфікс функціонував як недомінантний сильний: похідні від основ із фіксованим наголосом (сильних основ) отримували наголос у корені (основі), а похідні від слів із рухомим наголосом (слабких основ) — на суфіксі. 2. У похідних від сильних неакутових основ (точніше, від основ із неакутовим останнім складом основи) наголос у словах (наприклад, у номінативах 2-ї акцентної парадигми) через дію закону Saussure було перенесено з кореня (точніше, з останнього складу основи твірного слова) на суфікс; тому наголос поза суфіксом залишився можливим лише в похідних від слів з акутовими твірними основами (точніше, з акутовим останнім або з будь-яким за інтонацією та кількістю передостаннім складом) (наприклад, у номінативах 1-ї акцентної парадигми). 3. Із утвердженням принципу акцентної домінації в акцентуації похідних слів для похідних, що зберегли наголос поза суфіксом, також почали узагальнювати домінантний наголос суфікса. Цей процес по суті вже завершився в сучасній літературній мові, однак випадки збереженого наголосу поза суфіксом у похідних від номінативів 1-ї акцентної парадигми ще засвідчують тексти M. Daukšos, словник F. Kuršaičio, ранні праці з унормування та сучасні діалекти. 4. Уже після дії закону Saussure у литовській мові почали утворюватися нові дієслова з наголосом на циркумфлексному корені, у яких циркумфлекс виконував іконічну функцію: позначав повільну, протяжну дію або стан. Існувало два типи похідних цього різновиду: lūk-ur-iuo-ti і balt-uo-ti. 5. Похідні типу Lūkuriuoti виникли внаслідок розширення суфіксом –(i)uo-ti похідних із суфіксами –ur-ti, –ul-ti, для яких був характерний циркумфлекс кореня як показник значення протяжної дії / стану. Наголос циркумфлексного кореня перейшов і до утворених від них похідних на –uo-ti та з іншими суфіксами (наприклад, lūkūr-iau-ti etc.). За даними джерел XX ст., наголос циркумфлексного кореня поширений майже на всій території вживання литовської мови, однак у східній частині Литви поруч із ним уже повсюдно утвердився наголос суфікса. 6. У дієсловах типу Bālţuoti, тобто в похідних від прикметників, що позначають кольори (та інші подібні властивості), циркумфлекс кореня виник, найімовірніше, для розрізнення дієслів зі значенням стану (протяжної дії) від дієслів зі значенням зміни стану та (або) результативним значенням. Така акцентуація поширена переважно в південно-західному ареалі литовських діалектів. Північно-західного ареалу вона, найімовірніше, ніколи не досягла, а у східному вже в XX ст. наголос суфікса майже витіснив її. Straipsniai / Articles 103 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS 7. Нормативні праці XX–XXI ст. засвідчують поступове зникнення циркумфлексного наголосу кореня (основи твірного слова) та утвердження наголосу суфікса у дієсловах обох типів. У літературній мові в похідних типу baltuoti наголос не на суфіксі вже повністю зник, а в похідних типу lūkuriuoti він ще можливий як побічний акцентуаційний варіант. 8. У західному діалектному ареалі, де краще зберігся наголос не на суфіксі, він міг виникнути й в інших словах новішого походження, зазвичай не порушуючи успадкованої закономірності, згідно з якою наголос можливий лише в акутному складі односкладової твірної основи або в непочатковому складі багатоскладової твірної основи. Це можуть бути дієслова, що імітують звуки дійсності (наприклад, čivyr-u̯o-ti), або позначають експресивну дію (наприклад, tālaž-u̯o-ti), германізми чи похідні від германізмів (наприклад, býdel-iu̯o-ti), перероблені похідні із суфіксом –(i)oti (наприклад, páin-iu̯o-ti). СКОРОЧЕННЯ (Якщо не зазначено інше, джерело скорочень — LKŽ) Ad – Adutiškis, Швенчоніський р. Alk – Alksnėnai, Вілкавішкіський р. Als – Alsėdžiai, Плунгеський р. Alv – Alovė, Алітуський р. Alz – Alizava, Купішкіський р. An – Anykščiai Ar – Ariogala, Расейняйський р. Arm – Armoniškės, Варанавський р., Гродненська область, Білорусь Bbr – село Бебрулішкес і його околиці (KzR) Bd – Būdvietis, Лаздійський р. Br – містечко Барздаі та його околиці (ZnŽ) Brs – Barstyčiai, Скуодаський р. Brš – Бірштонас, Пренайський р-н. Brt – Бартнінкай, Вілкавішкіський р-н. Bsg – Байсогала, Радвілішкіський р-н. 104 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida Dauk – Даукішяй, Скуодаський р-н (ŠVŽŽ) Dbč – Дубічяй, Варенський р-н. Dbk – Дебейкяй, Анікщяйський р-н. Dgl – Даугиляй, Утенський р-н. Dglš – Даугелішкіс, Ігналінський р-н. Dkš – Даукішяй, Маріямпольський р-н. Dnr – Дауноряй (Дауроняй), Вільнюський р-н. [Білорусь] (LŽŽ) Dov – Довілая, Клайпедський р-н. Dr – Дірвоненай, Шяуляйський р-н (DunŽ; не плутати з LKŽ: Dr – Дарбенай, Кретингський р-н.) Drk – Деркінчяй, Скуодаський р-н (ŠVŽŽ) Drsk – Друскінінкай Ds – Дусетос, Зарасайський р-н. Dv – Діевенішкес, Шальчинінкайський р-н. Dvr – Дварішкес, околиці Дієвенішкяй (DvŽ) End – Ендрєявас, Клайпедський р. Ėr – Еришкяй, Паневежиський р. Erk – Еркшва, Скуодський р. (ŠVŽŽ) Erž – Ержвілкас, Юрбаркський р. Ged – Гедрімай, Скуодський р. (ŠVŽŽ) Ggr – Гегєнай, Плунгеський р. Gr – Грибішкес, околиці Пошконіса (DvŽ) Grg – Гаргждай, Клайпедський р. Grk – Ґіркальніс, Расейняйський р. Grl – Гарлява, Каунаський р. Grš – Ґрішкабудіс, Шакяйський р. Gršl – Ґрушлаукє, Кретингський р. Grz – Ґрузджяй Gs – Ґейстараї (Дідвіджяй), Вілкавішкіський р. Straipsniai / Articles 105 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS Gvlt – село Ґавалтувас та його околиці (KzRŽ) Yl – Якіай, Скуодаський р. Ylk – Ялака́чяй, Скуодаський р. (ŠVŽŽ) Įp – І́пілтіс, Кретингський р. (ŠVŽŽ) Jdr – Юдрена́й, Клайпедський р. Jnk – Янка́й, Шакяйський р. Jnšk – Йонішке́ліс, Пасвальський р. Jrb – Юрба́ркас Jž – Ю́жінтай, Рокішкіський р. Kb – Кабеля́й, Варенський р. Kdž – Каджа́й, Скуодаський р. (ŠVŽŽ) Kern – Керна́й, Скуодаський р. (ŠVŽŽ) Kl – Куля́й, Плунгеський р. Kli – Клюкщя́й, Пастовський р., Вітебська область, Білорусь Klt – Калтане́най, Швенчёнський р. Klvr – Калва́рія, Маріямпольський р. KlvrŽ – Жемайчю-Калварія Knv – Каніава, Варенський р-н Kp – Купішкіс Kra – Кракес, Скуодаський р-н (ŠVŽŽ) Krd – Кірдейкяй, Утенський р-н Krkl – Каркленай, Кельмеський р-н Krok – Крокішкяляукіс, Алітуський р-н Krs – Карсакішкіс, Паневежиський р-н Krš – Куршенай, Шяуляйський р-н Krtn – Кретинга Kt – Кетурвалаเคй, Вілкавішкіський р-н Ktk – Куктішкес, Утенський р-н 106 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida Kul – Kuliai, Скуодаський р-н (ŠVŽŽ) Kur – Куркляй, Анікщяйський р-н Kv – Кведарна, Шилальський р-н KzR – Казлу-Руда (Казлай), Маріямпольський р-н Ldk – Людуокляй, Укмергський р-н Lel – Лелюнай, Утенський р-н Lyk – Ликсуде, Скуодаський р-н (ŠVŽŽ) Lk – Луоке, Тельшяйський р-н Lkč – Лекечяй, Шацький р-н Lkm – Лінкменис Lkš – Лукшяй, Шацький р-н.Linkm Lnkv – Лінкува, Пакруоїський р-н Lp – Лейпалінгіс, Лаздийський р-н Lpl (1) – Ліеплауке, Тельшяйський р-н Lpl (2) – село Лієпалотай (околиці Лукшяй) та його околиця (ZnŽ; не плутати з LKŽ: Lpl – Ліеплауке, Тельшяйський р-н) Lš – Лішкіава, Варенський р-н Lu – Лукне, Скуодаський р-н (ŠVŽŽ) Lzd – Лаздияй Mc – Мацючяй, село в околицях Дівенішкес (DvŽ; не плутати з LKŽ: Mc – Казімерас Маціус [...]) Med – Медседжяй, Скуодаський р-н (ŠVŽŽ) Mlk – Мілкунай, село в околицях Мілкунай, (DvŽ; не плутати з LKŽ: Mlk – Малкава, Мстиславський р-н, Могильовська область, Білорусь) Mlt – Молетай Mrc – Марцинконіс, Варенський р-н Mrj – Маріямполе Mrs – Miroslavas, Alytaus r. Ms – Моседіс, Скуодаський р-н Straipsniai / Articles 107 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS Mst – Мустейка (PPAŽ) Mtl – Метеляй, Лаздийський р. Mžk – Мажейкяй Nm – Кудіркос-Наумієстіс, Шакяйський р. Nmk – Немакщяй, Расейняйський р. Nsm – Нуосамай, Скуодаський р. (ŠVŽŽ) Nt – Нотенай, Скуодаський р. Ob – Обеляй, Рокі­шкіський р. Pal – Палукне, Скуодаський р. (ŠVŽŽ) Pc – Поцюне­ляй, Радвілішкіський р. Pgg – Пагеґяй Pkš – Пакштеляй, Шяуляйський р. (DūnŽ) Pl – Палевене, Купішкіський р. Pln – Плунґе Plš – Палуше, Ігналінський р. Plt – Плателяй, Плунґеський р. Plv – Пілвішкіс, Вілкавішкіський р-н. Plvn – Паневе̇не̇ле̇, Купішкіський р-н. Pn – Паневе̇жис Pnd – Панде̇ліс, Рокішкіський р-н. PnmR – Панемунис, Рокішкіський р-н. Ppl – Папілис, Біржайський р-н. Prk – Прекуле, Клайпедський р-н. Prlg – Пріалґава, Скуодський р-н. (ŠVŽŽ) Prng – Парінґіс, Іґналінський р-н. Psl – Пасаляй, Війоський р-н. [Білорусь] (LzŽ) Pš – Пашвіти́ніс, Пакруойський р-н. Pv – Півашю́най, Алітуський р-н. 108 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida Pvn – Павандене, Тельшяйський р-н. PvnR – східна частина околиці Павандене (Тельшяйський і Кельмеський р-ни) (DūnŽ) Pžrl – Паежереляй, Шакяйський р-н. R5 – Mundart R. 5 (= Rytėčzai penktėji) [парафії Купішкіса, Скопішкіса, Цадашів] (Baranowski 1920: 1–31) Rdm – Рудаміна, Лаздияйський р-н. Rdn – Рауденай, Шяуляйський р-н. Rk – Рокішкіс Rm (1) – Раміґала, Паневезький р-н. Rm (2) – Римашяй, село в околиці Пошконяй (DvŽ; не плутати з LKŽ: Rm – Раміґала, Паневезький р-н.) Rs – Расейняй Rš – Рімше, Іґналінський р-н. Rt – Ретавас, Плунґеський р-н. Rud – Рудня, Варенський р-н. Sg – Саугос, Шилутський р-н. Skp – Скапішкіс, Купішкіський р-н. Skr – Скірснемуне̇, Юрбаркаський р-н. Slm – Саламестіс, Купішкіський р-н. Slnt – Салантай, Кретингський р-н. Slv – Славікай, Шакяйський р-н. Smal – Смальвос, Зарасайський р-н. Smln – Смалінинкай, Юрбаркаський р-н. Smn – Сімнас, Алітуський р-н. Snt – Сінтаутай, Шакяйський р-н. Sr – Сяуримай, с. в окрузі Пошконіс (DvŽ; не плутати з LKŽ: Sr – Фелікас Сраґіс […]). Srd – Сере́джюс, Юрбаркаський р-н. Srj – Серіяй, Лаздийський р-н. Straipsniai / Articles 109 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS Srp – Serapinai, Кретингський р-н (ŠVŽŽ) Srpt – Sriauptai, Скуодський р-н (ŠVŽŽ) Srv – Surviliškis, Кедайнський р-н Šd – Šeduva, Радвілішкіський р-н Šek – Šekai, Скуодський р-н (ŠVŽŽ) Šk – Šakiai Škn – Šakyna, Шяуляйський р-н Šil – Šilalė Šlt – Šaltiniai, село в околицях Дівенішкіса (DvŽ) Šmn – Šimonys, Купішкіський р-н Šn – Šunskai, Маріямпольський р-н Šts – Šatės, Скуодський р-н Šv – Švėkšna, Шилутський р-н Švnč – Švenčionys Tl – Telšiai Trg – Tauragė Trgn – Таураґнай, Утенський р-н Trk – Тиркшляй, Мажейкяйський р-н Trkn – Труйкінай, Скуодаський р-н Tvr – Тверячюс, Іґналінський р-н Up – Упіна, Шіляльський р-н Ut – Утена Užv – Ужвентіс, Кельмеський р-н Vab – Вабалай, Скуодаський р-н (ŠVŽŽ) Varn – Варняй, Тельшяйський р-н Vdk – Відуклє, Расейняйський р-н Vds – Відсодіс, Кельмеський р-н (DūnŽ) Vgr – Веґеряй, Акменський р-н 110 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida Vin – Віндейкяй, Скуодаський р-н (ŠVŽŽ) Vj – Ваясішкіс, Зарасайський р-н Vkš – Векшняй, Мажейкяйський р-н Vkšn – Вєкшняляй, Тельшяйський р-н (DūnŽ) Vlk – Валкінінкай, Варенський р-н Vlkv – Вілкавішкіс Vrp – Варпутенай, Шяуляйський р-н (DūnŽ) VšR – Вішакіо-Руда, Маріямпольський р-н Vvr – Вевірженай, Клайпедський р-н Vž – Вежайчяй, Клайпедський р-н Zrv – Зервінос (PPAŽ) Žbr – Жеброкай, Скуодаський р-н (ŠVŽŽ) Že – Жемите, Скуодаський р-н (ŠVŽŽ) Žlt – село Жалтыну та його околиці (ZnŽ) Žr (1) – Жаренай, Тельшяйський р-н Žr (2) – Жюрай (PPAŽ; не плутати з LKŽ: Žr – Жаренай, Тельшяйський р-н) Žvr – Жвиргждайчяй, Шакяйський р. Žž – Жижмай, околиці Дівенішкіса (DvŽ; не плутати з LKŽ: Žž – Жєжмаряй, Кайшядорський р.) УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ >, < – фонетичний розвиток ⇔, ⇐ – нефонетичний розвиток (зміна внаслідок аналогії тощо) →, ← – напрямок словотворення Straipsniai / Articles 111 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS ŠALTINIAI A Bar – Antano Baranausko tarmių tekstai (žr. Baranowski 1920: 435, 439). BŽ – Jono Barono žodynas (žr. Baronas 1932). KBūg – Kazimiero Būgos raštai (žr. Būga 1959: 144, 488). D kšŽ – Daukšių krašto žodynas, aut. V. Labutis, Vilnius: Alma littera, 2002. DLKŽ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, įvairūs leidimai, e. variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: https://ekalba.lt/dabartines-lietuviu-kalbos-zodynas/. DP – Mikalojaus Daukšos Postilė, 1599 (pavyzdžiai cituojami pagal: Skardžius 1935). DrskŽ – Druskininkų tarmės žodynas, aut. G. Naktinienė, A. Paulauskienė, V. Vitkauskas, Vilnius: Mokslas, 1988. DūnŽ – Šiaurės rytų dūnininkų šnektų žodynas, aut. V. Vitkauskas, Vilnius: Mokslas, 1976. DvŽ – Dieveniškių šnektos žodynas 1–2, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005–2010. J – Antano Juškos žodynas ir nespausdintos dalies rankraštis (cituojama pagal LKŽ). K – Frydricho Kuršaičio žodynai (žr. Kurschat 1870–1874; 1883). KDonel – Kristijono Donelaičio tekstai (cituojama pagal LKŽ). KltŽ – Kaltanėnų šnektos žodynas, aut. A. Vilutytė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008. KpŽ – Kupiškėnų žodynas 1–4, aut. K. Vosylaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2007–2014. KrtnŽ – Kretingos tarmės žodynas, aut. J. Aleksandravičius, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2011. KzRŽ – Kazlų Rūdos šnektos žodynas 1–2, aut. A. Pupkis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. LKŽ(e) – Lietuvių kalbos žodynas 1–20 (1941–2002), e. variantas, red. kolegija G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, vyr. red. G. Naktinienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008 (atnaujinta versija, 2018). Prieiga internete: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas/. LzŽ – Lazūnų tarmės žodynas, aut. J. Petrauskas, A. Vidugiris, Vilnius: Mokslas, 1985. 112 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida N d Ž – Wörterbuch der litauischen Schriftsprache. Litauisch-Deutsch / Lietuvių rašomosios kalbos žodynas. Lietuviškai-vokiška dalis 1–5, bearb. / sud. M. Niedermann, A. Senn, F. Brender, A. Salys, Heidelberg: Carl Winters Universitätsverlag, 1932–1965. PPAŽ – Pietinių pietų aukštaičių šnektų žodynas 1–2, aut. A. Leskauskaitė, V. Ragaišienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2016–2019. R – Pilypo Ruigio žodynas (žr. Ruhig 1747). S ch – Augusto Schleicherio darbai (žr. Schleicher 1857). Š V Ž Ž – Šiaurės vakarų žemaičių žodynas 1–2, aut. R. Vanagienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2014–2015. V aig Ž – Dabartinės Vaigu vos šnektos žodynas, aut. I. Švarcaitė, Vilnius: Versmė, 2023. V d š Ž – Vidiškių šnektos žodynas, aut. Ž. Markevičienė, A. Markevičius, Vilnius: Lietuvos edukologijos universitetas, Lietuvių kalbos institutas, 2014. Z n Ž – Zanavykų šnektos žodynas 1–3, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2003–2006. L I T E R A T Ū R A B a r a n o w s k i A n t o n 1920: Litauische Mundarten 1: Texte, Leipzig: Verlag von K. F. Koehler. B a r o n a s J o n a s 1932: Rusų–lietuvių žodynas, 2-as leidimas, Kaunas: Sakalo bendrovė. B ū g a K a z i m i e r a s 1959: Rinktiniai raštai 2, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. B ū g a K a z i m i e r a s 1961: Rinktiniai raštai 3, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. D L K G – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, red. V. Ambrazas, 4-oji pataisyta laida, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2006. D y b o V l a d i m i r A. 1981: Slavjanskaja akcentologija. Opyt rekonstrukcii sistemu akcentnych paradigm v praslavjanskom, Moskva: Nauka. G i r d e n i s A l e k s a s 2003: Teoriniai lietuvių fonologijos pagrindai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. G i r d e n i s A l e k s a s 2008: Žemaičių dzūkai. Tekstai su komentarais, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. G i r d e n i s A l e k s a s 2012: Šiaurės žemaičių Skuodo zona. Tekstai su komentarais, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Straipsniai / Articles 113 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS Kurschat Friedrich 1870–1874: Deutsch-littauisches Wörterbuch 1–2, Halle: Verlag der Buchhandlung des Waisenhauses. Kurschat Friedrich 1883: Littauisch-deutsches Wörterbuch, Halle a. S.: Verlag der Buchhandlung des Waisenhauses. Laigonaitė Adelė 1978: Lietuvių kalbos akcentologija, Vilnius: Mokslas. Laigonaitė Adelė 2002: Lietuvių kalbos akcentologija, Vilnius: Gimtasis žodis. LKA II – Lietuvių kalbos atlasas 2: Fonetika, ats. red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas, 1982. LKG II – Lietuvių kalbos gramatika 2: Morfologija, vyr. red. K. Ulvydas, Vilnius: Mintis, 1971. Rinkevičius Vytautas 2010: Kai kurie teoriniai morfologinės akcentologijos koncepcijos aspektai. – Baltistica 56(1), 9–43. Rinkevičius Vytautas 2015: Baltų ir slavų kalbų kirčiavimo istorija 1, Vilnius: Vilniaus universitetas. Philipp Ruhig 1747: Littauisch-Deutsches und Deutsch-Littauisches Lexicon, [Königsberg:]: J. H. Hartung. Schleicher August 1857: Litauisches Lesebuch und Glossar, Prag: J. G. Calve’sche Verlagsbuchhandlung. Skardžius Pranas 1935: Daukšos akcentologija, Kaunas: VDU Humanitarinių mokslų fakultetas. Skardžius Pranas 1943: Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius: Lietuvos mokslų akademija, Lietuvių kalbos institutas. Skardžius Pranas 1998: Raštai 3, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Skardžius Pranas 1999: Raštai 5, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Stundžia Bonifacas 1985: Lietuvių bendrinės kalbos kirčiavimo sistema, Vilnius: Petro ofsetas. Stundžia Bonifacas 2014: Bendrinės lietuvių kalbos akcentologija, Vilnius: Eugrimas. Šlapelis Jurgis 1920–1922: Lietuvių kalbos žodynas, išverstas rusiškai, lenkiškai ir vokiškai, Vilnius: „Žaibo“ spaustuvė. Šlapelis Jurgis 1921: Lietuvių ir rusų kalbų žodynas, Vilnius: M. Šlapelienės knygynas, „Žaibo“ spaustuvė. Šlapelis Jurgis 1929: Lenkiškas lietuvių kalbos žodynėlis, Vilnius: „Rucho“ spaustuvė. 114 Acta Linguistica Lithuanica XCI Lietuvių kalbos veiksmažodžių su priesaga –(i)uoti kirčiavimo raida Šlapelis Jurgis 1940: Kirčiuotas lenkiškas lietuvių kalbos žodynas, antroji laida, Vilnius: M. Šlapelienės Lietuvių Knygynas, spaustuvė „Raida“. VLKK 2005: Valstybinė lietuvių kalbos komisija. Rekomendacija Dėl kai kurių priesaginių veiksmažodžių kirčiavimo, 2005 m. gegužės 5 d., Nr. R–8 (k–15). VLKK 2013: Valstybinė lietuvių kalbos komisija. Protokolinis nutarimas Dėl Valstybinės lietuvių kalbos komisijos 2005 m. gegužės 5 d. rekomendacijos Nr. R–8 (k–15) „Dėl kai kurių priesaginių veiksmažodžių kirčiavimo“ pakeitimo ir papildymo, 2013 m. spalio 3 d., Nr. PN–10 (k–15.1). Zinkevičius Zigmas 1992: Lietuvių kalbos istorija 5: Bendrinės kalbos iškilimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Zinkevičius Zigmas 1994: Lietuvių kalbos dialektologija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Accentuation History of Lithuanian Verbs in –(i)uoti SUMMARY In the accentuation history of Lithuanian verbs in –(i)uoti, the following processes could be observed: 1. In the earliest reconstructible stage, the suffix –(i)uo– functioned as a non-dominant strong one: verbs derived from accentually immobile words were stressed on the root (derivational base), e.g., vẽj–uo–ti ← vẽj–as a. p. 1, while verbs derived from mobile words were stressed on the suffix, e.g., kelm–úo–ti ← kẽlm–as a. p. 3. 2. In verbs derived from immobile non-acute words (more precisely, words with a non-acute stem-final syllable, e.g., a. p. 2 nouns), the stress shifted from the root (i.e. the last syllable of the derivational base) to the suffix due to Saussure’s law, e.g. *par̃š–uo–ti > parš–úo–ti (← par̃š–as a. p. 2), making non-suffix stress impossible save in verbs derived from immobile acute words (i.e. words with an acute stem-final syllable or a stressed non-stem-final syllable regardless of tone/quantity, e.g. a. p. 1 nouns). 3. With the spread of accentual dominance in derivatives, suffix stress came to be generalized to verbs that had retained their non-suffix stress after Saussure’s law. This generalization has already been largely completed in today’s standard Lithuanian, but instances of retained non-suffix stress in verbs derived from a. p. 1 nouns are attested in Mikalojus Daukša’s texts, Friedrich Kurschat’s dictionary, early normative dictionaries, and modern dialects. Straipsniai / Articles 115 SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ, VYTAUTAS RINKEVIČIUS 4. In the period after Saussure’s law, new verbs with a stressed circumflex root began to appear, in which the circumflex had an iconic function: it marked a slow, prolonged action or state. There were two types of such verbs, exemplified by lūk-ur-iuo-ti and balt-uo-ti, respectively. 5. The lūkuriuoti type is the result of the extension of the suffix -(i)uoto verbs in -ur-ti and -ul-ti, which were characterized by root circumflex as a marker of attenuate durative meaning. Root circumflex was transferred from these verbs to -(i)uo-ti verbs, as well as to other suffixal verbal formations (e.g. lūkur-iau-ti etc.). According to 20th-century sources, this circumflex root stress is shared by almost all Lithuanian dialects, albeit, in much of eastern Lithuania, it is attested alongside suffix-stressed forms. 6. In baltuoti-type verbs, i.e. derivatives from adjectives denoting colors (and similar qualities), the root circumflex has probably emerged as a means to distinguish essive verbs from fientive and/or factitive verbs. This accentuation type (i.e. circumflex root stress) is mainly found in southwestern dialects. It has probably never existed in north-western Lithuania, where the inherited form balt-uo-ti is still in use, whereas, in the east, it was almost totally displaced by suffix stress (i.e. balt-úo-ti) in the 20th century. 7. The normative works from the 20th and 21st centuries testify to the gradual disappearance of circumflex root stress and the spread of suffix stress in both types of verbs. In standard Lithuanian, non-suffix stress has completely disappeared in baltuoti-type verbs, while it is still possible in the lūkuriuoti-type verbs. 8. In western Lithuanian dialects (especially in Lithuania Minor), non-suffix stress may also appear in various other verbs of more recent origin, usually without violating the inherited principle that stress is only possible in acute monosyllabic roots or non-final syllables of multisyllabic derivational bases. These can be onomatopoeic (e.g. čivyr-uo-ti) or otherwise expressive verbs (e.g. tālaž-uo-ti), recent Germanisms (e.g. bȳdel-iuo-ti), and remodeled verbs in -(i)oti (e.g. páin-iuo-ti). Įteikta 2024 m. birželio 25 d. SANDRA LUKŠAITĖ-RAMONIENĖ Baltistikos katedra Vilniaus universitetas Universiteto g. 5, LT-01131 Vilnius, Lietuva [email protected] [email protected] VYTAUTAS RINKEVIČIUS Vilniaus universitetas Baltistikos katedra Vilniaus universitetas Universiteto g. 5, LT-01131 Vilnius, Lietuva vytautas.rinkevič[email protected] 116 Acta Linguistica Lithuanica XCI