Forma Chrikʃtima (1559) formaliuoju požiūriu. Kunigo M. Mažvydo akrostichas

ІЛІЯ ЛЕМЕШКІН Інститут литовської мови Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0002-7095-231X Напрями наукових досліджень: балтистика, славістика, давня балтійська література й писемність, фольклор. DOI: doi.org/10.35321/all91-02 FORMA CHRIKŠTIMA (1559) З ФОРМАЛЬНОГО ПОГЛЯДУ. АКРОСТИХ СВЯЩЕННИКА M. MAŽVYDAS Forma Chrikštima (1559) з формального погляду. Акростих священника М. Мажвідаса АНОТАЦІЯ Порівняння є основним інструментом дослідження, однак процедура порівняльного характеру має бути послідовно стратифікованою. Розглядаючи акростих 1559 року, його необхідно зіставляти з: 1) іншими акростихами Martynas Mažvydas; 2) попередніми акростихами, що представляють ту саму писемну традицію; 3) ідентичними та подібними засобами комбінаторної поетики, реалізованими в ширшому історико-культурному контексті. Це само собою окреслює поля порівняльного аналізу, що розширюються: засоби непрямої експресії, використані в катехізисі 1547 року, акростихи Pranciškus Skorina та акростихи, залишені в XVI столітті європейськими інтелектуалами інших країн. Попри національне возвеличення M. Mažvydas у Литві, створені ним акростихи досі не були предметом ґрунтовного (порівняльного) дослідження. У цій статті прагнемо з’ясувати роль акростиха (форму й зміст) у виданні 1559 року Forma Chrikštima, розкрити його взаємодію з перекладними джерелами, виявити можливий зв’язок (однакові ознаки) з акростихами P. Skorina. КЛЮЧОВІ СЛОВА: M. Mažvydas, P. Skorina, акростих, Катехізис, Forma Chrikštima, акафіст, паратекст. Straipsniai / Articles 39 ILJA LEMEŠKIN АНОТАЦІЯ Порівняння є основним інструментом дослідження, однак порівняльна процедура має бути послідовно стратифікованою. Розглядаючи акростих 1559 року, його необхідно зіставляти з (1) іншими акростихами Mažvydas; (2) попередніми акростихами, що репрезентують ту саму літературну традицію; і (3) ідентичними та подібними засобами комбінаторної поетики, реалізованими в ширшому історико-культурному контексті. Це само собою окреслює поля порівняльного аналізу, що розширюються: непрямі засоби вираження, використані в Катехізисі 1547 року, акростихи Francis Scorina та акростихи, створені в XVIth столітті європейськими інтелектуалами з інших країн. Попри національну значущість Mažvydas у Литві, його акростихи досі не були предметом ґрунтовного (порівняльного) дослідження. Ця стаття має на меті з’ясувати роль (форму та зміст) акростиха у виданні 1559 року Forma Chrikštima, розкрити його взаємодію з перекладними джерелами та виявити можливий зв’язок (з погляду ідентичних ознак) з акростихами P. Skorina. КЛЮЧОВІ СЛОВА: M. Mažvydas, F. Skorina, акростих, Катехізис, Forma Chrikštima, акафіст, паратекст. 1. M. MAŽVYDAS: ЙОГО КНИГИ ТА АКРОСТИХИ Corpus Mosvidianum складають: книги, підготовлені до друку самим M. Mažvydas (1547; 1549; 1559), і рукописні джерела, що залишилися після його смерті (†1563), нині відомі нам за пізнішими друками Baltramiejus Vilentas (1566; 1570) і Jonas Bretkūnas (1589). До першої групи автентичних видань M. Mažvydas належать такі три рідкісні книги: 1. [Мартінас Мажвідас,] CATECHISMVSA PRAḟty S̄zadei, Mak̄las fkai-tima rafchta yr giėfmes del krikščianiftes bei del berneliu iaunu nau̇ey fuguldi-tas KARALIAVCZVI VIII. dena Menefes Saufia, Metu vłgimima Diewa. M. D. XLVII. [1547] Soli Deo gloria; 2. Martynas Mažvydas, Giefme S. Ambraßeijaus, bey S. Auguḟtina, kurę wa-din: Te Deu laudamus. Su geḟmemis ape ißch numir̄uiu priekelima Iefaus Chriftaus, Ißchgulditas per M. Moḟuida Waitkuna [et]c. На користь церкви Ragainė ir 40 Acta Linguistica Lithuanica XCI Forma Chriſtima (1559) formaliuoju požiūriu. Kunigo M. Mažvydo akrostichas kitu etc. [У колофоні:] Iſchſpaùſt Karalauczuy per Iana Weinreicha. XX diena me­nesis Balandʒa. Metu Diewa. 1549; 3. [Мартінас Мажвідас,] Forma Chriſtima. Kaip Baβnicʒas Iſtatimė Hertz̜iʒikĭtes Pruſu / ir kitofu žemėſu laikoma ira. Надруковано в Караляучюсі Йонасом Даубманасом / року Христового M. D. L I X. [1559]. Катехізис 1547 року та agenda 1559 року M. Mažvydas подав (оформив) як анонімні праці. Своє авторство як перекладача й укладача він розкрив за допомогою акростихів, тому автора зазначено у квадратних дужках. До другої групи належать: 1.1. [Baltramiejus Vilentas,] Geſmes Chriſtʒoniſkas gedomas Baβnicʒofu per Aduenta ir Kaledas ik Gramnicʒu. Iſchſpaùtas Karalauczui nůg Iona Daubmana Metu Diewa / M. D. LXVI. [1566]; 1.2. [Baltramiejus Vilentas,] GESMES Chriſtʒoniſkas gedomas baβnicʒofu per Welikas ir Sekminias ik Aduenta. Iſchſpaùtas Karalauczui / nůg Iona Daubmana. Metu Diewa / M. D. LXX. [1570] Soli Deo Gloria; 2. [Jonas Bretkūnas,] PARAPHRASIS, permanentina poteraus malda / per Martina Moſwida iſchguldita включено до видання Jonas Bretkūnas Gieſmes Duchau­nas / iſch Wokiſchka ing Lietuwiſchka lieʒuwi / per nekurius Plebonus Hercegiſtes Pruſu / pergulditas. Iſſpaùtas Karaliauczuie / per Iurgi Oſterbergera 1589. Два томи Geſmes Chriſtʒoniſkas підготував до друку родич M. Mažvydas — B. Vilentas. На підставі іншого успадкованого рукопису він 1572 і (або) 1574 року міг видати також PARAPHRASĮ свого двоюрідного брата (примірників цих можливих видань досі не виявлено); у такому разі Jonas Bretkūnas 1589 року, найімовірніше, використав не автентичний авторський рукопис, а видання B. Vilentas. Говорячи про сукупність книг M. Mažvydas, важливо мати на увазі, що книга (текст) є витонченим артефактом — жанрово суворо детермінованим мовним знаком найвищого рівня, автор якого відповідно до актуальної комунікативної ситуації належним чином і в належний час звертається до читача. Текст, виданий без втручання й відома автора, аж ніяк не дорівнює книзі, виданій самим автором, тому і пісенник, і PARAPHRASĮ слід вважати працями B. Vilentas та J. Bretkūnas. До першого тому Geſmes Chriſtʒoniſkas B. Vilentas включив передмову REVERENDIS PASTORIBVS ET MINISTRIS ECCLESIARVM LITVANICARVM. Формулювання MARTINVS MOSVID, GRATIAM & pacem ą Straipsniai / Articles 41 ILJA LEMEŠKIN Deo Patre, & D. N. Jefu Chrifte, подане наприкінці назви передмови, міцно пов’язує книгу з ім’ям Mažvydas, однак невідомо, чи не є це лише нововведенням видавця, якому довелося впорядковувати рукописну спадщину покійного. Ця передмова могла — а, мабуть, і мала — бути анонімною. Так M. Mažvydas вчинив 1547 року, приховавши авторство відповідного латинського вступного тексту «Pastoribus et ministris ecclesiarum in Lituania gratiam et pacem». До цього його спонукала середньовічна настанова уникати самоназивання, згадування власного «незначного» імені. Автор передмови до пісенника чітко говорить, що ім’я творця книги не дорівнює імені Творця: hunc laborem meum non eo fufceptum, neq; ad id profuturum ut meo nomini famam aut celebritatem ullam conciliet (quippe quum neq; appet(o, neq; ex tali re petendam effe scio) verum enimvero ut gloria, laus & honor nominis folius Æterni Dei Patris & D. N. Jefu Chrifti «я здійснив цю працю не для того, щоб у майбутньому вона принесла моєму імені славу й популярність (адже я цього не прагну і знаю, що такого не слід домагатися завдяки такій праці), а для того, щоб литовська Церква натхненно й вірно прославляла ім’я єдиного Небесного Бога Отця та Господа нашого Ісуса Христа...» (Koženiauskienė 1990: 76). M. Mažvydas свідомо й декларативно уникає прославлення свого імені серед людей і саме тому схильний розкривати своє авторство «по-старовинному», скромно — за допомогою витонченого засобу непрямої експресії, який міг помітити не кожен. Це важлива проекція також на катехізис. Недолучене видавцем до анонімної передмови MARTINVS MOSVID суперечить позиції 1547 року, руйнує чітко висловлене переконання, що Божому служителю в Пісеннику або подібній Праці не належить прославляти, тобто оприлюднювати, власне ім’я. До категорії анонімних, за концепцією M. Mažvydas, видань могло належати й PARAPHRASIS, permanitina poteraus malda. Розширену трафаретну примітку per Martina Mofwida ifchgul dita до назви міг додати той самий B. Vilentas із банальних видавничих міркувань. У такий спосіб видавець розкрив походження наявного й опублікованого рукопису. Як, імовірно, сам M. Mažvydas упорядкував би «своє видання», залишається незрозумілим. Тексти M. Mažvydas, зібрані й опубліковані завдяки зусиллям B. Vilentas та J. Bretkūnas, створюють враження повноцінних книг (творів) M. Mažvydas, однак таке розуміння є неправильним. Після 1563 року M. Mažvydas публікували не M. Mažvydas, а B. Vilentas і J. Bretkūnas. Вони робили це на власний розсуд, тому, розглядаючи питання авторського начала (репрезентації автора), необхідно спиратися на автентичні друки 1547, 1549 і 1559 років. Катехізис 1547 року та agenda 1559 року є важливими працями догматичного й повчального характеру, призначеними для «пастирів і служителів церков». Вони виникли за бажанням володаря (церкви) і за державні кошти. Як і належить за таких обставин, M. Mažvydas тут діє як вірний служитель Бога (церкви, 42 Acta Linguistica Lithuanica XCI Forma Chriʃtima (1559) formaliuoju požiūriu. Kunigo M. Mažvydo akrostichas володаря), який тихо — як анонім — виконує свій обов’язок (завдання, доручення). Зовсім інший характер має оказіональна «Пісня св. Амвросія...» 1549 року. Це невелика збірка кількох пісень, яка з волі M. Mažvydas відповідає побажанням конкретних парафіян, тобто містян: Supratau klaufytojius Diewa Ʒodʒa norinćʒus tureti geʃme tą kure wadin: Te Deum laudamus. Більше того, «приватна» книжечка призначена Ant naudos Ragainės Baʒnićʒey і присвячена шляхетній особі. Цією оказіональною малим друком прагнули забезпечити покірність урядовця Рагаїнецького округу Себастіяна Пербанта, який мав фінансувати також видання книжечки. Таке видання, що має присвятителя й адресата присвяти, через своє жанрове та функціональне призначення не могло бути абстрактно анонімним. Отже, можна дійти висновку, що книги M. Mažvydas тяжіють до анонімності. 2. ДЖЕРЕЛА ТА СТРУКТУРА ВИДАННЯ FORMA CHRIʃTIMA Розглядаючи акростих, важливо провести межу між перекладеними та «власними», «авторськими» текстами. До останніх належать не лише невеликі вставки, внесені самим M. Mažvydas (часто з прагнення забезпечити плавність перекладу), або створені ним твори більшого обсягу, а й частини текстів інших осіб (до них належать, наприклад, біблійні цитати), яких не було в оригіналі перекладу. Одним із перших власну думку про використане M. Mažvydas джерело висловив Jurgis Gerulis, який 1922 року вказав на видання 1558 року (VD16 P 4787): Kirchen Ordnung Wie es im Hertzogthumʙ Preuffen / beydes mit Lehr und Ceremonien / ʃampt andern / ʃo ʒu Förderung und Erhaltung des Predig=ampts / Chriʃtlicher Zucht / und guter Ordnung / von nöten / gehalten wird. Anderweit verʃehen / gemehret / und Publicieret. ANNO CHRISTI M. D. LXIII. 25. Nouembris. Der ander Theil dieʃer Kirchenordnung. Von den Ceremonien / und Kirchengebräuchen (Gedruckt ʒu Königsperg in Preuffen / bey Johann Daubman. 1558) (Gerulis 1922: XIX). Пізніше думку J. Gerulis повторив Vaclovas Biržiška (1960: 85). Усталений погляд змінився лише після того, як Christianas S. Stangas опублікував у журналі Baltistica стислу статтю «Про джерело „Formos Chrikstima“ M. Mažvydas». 1976 року, вже не маючи доступу до друкованих джерел, досліджених у Königsberg, норвезький балтист — спираючись на послідовно зібраний до війни порівняльний матеріал — дійшов твердого висновку: «Справжнім джерелом є не німецький Kirchen Ordnung, який ніколи не був повністю впроваджений, а окремий розділ про хрещення у виданні, що з’явилося 1559 року (того самого року, що й „Forma Chrikstima“)» (Stang 1976: 7). Добре обґрунтовані й абсолютно недвозначні результати досліджень K. Stangas, на жаль, деякі дослідники проігнорували. Straipsniai / Articles 43 ІЛІЯ ЛЕМЕШКІН Стару неправильну атрибуцію повторив і супроводив її хибним припущенням Guido Michelinis: «Текст на с. 95–128 [Forma Chrikštima — I. L.] перекладено з німецької мови за виданням 1558 року Kirchen Ordnung (ч. 2, с. 2a–10b). Це переважно дослівний переклад; від джерела особливо відхиленося на с. 118 і на початку 119-ї сторінки, де, найімовірніше, використано публікацію, що зникла під час Другої світової війни (див. Ch. Stang, «Про джерело „Formos Chrikštima“ M. Mažvydas», Baltistica XII(1), 1976, с. 7–8)» (Michelini 2000: 157). Прикро, що це сталося в книзі, яка мала точно систематизувати джерела, тобто у виданні 2000 року з відтвореннями «Писемність Martynas Mažvydas та її джерела». Непотрібну плутанину 2010 року на підставі текстологічного порівняльного аналізу оригіналів усунув Pietro Umberto Dini: «Насправді Mažvydas зовсім не спирався на текст Kirchenordnung — Formą Chrikštymo він перекладав із німецького видання Form der Tauff (1559)»; «Справжнім оригіналом перекладу Formos Chrikštymo Mažvydas є не німецький Kirchenordnung (1558), а окреме видання його розділу про хрещення Form der Tauff, що з’явилося 1559 року. На це мають зважати дослідники джерел писемності Mažvydas. Аналізувати Formą Chrikštymo Mažvydas на підставі тексту 1558 року Kirchenordnung немає жодних підстав» (Dini 2010: 76, 80). Отже, готуючи книгу, M. Mažvydas спирався на видання (VD16 ZV 21274) Form der Tauff. Wie die in der Kirchenordnung des Hertzogthumbs Preuß=sen / und an=dern mehr / verfaßet. Gedruckt zu Königsberg / durch Johann Daubman / Anno Christi / 1559, однак для точності слід наголосити: розглядаючи походження та склад видання Formą Chrikštima, варто говорити не про одне джерело, а про джерела. Form der Tauff 1559 року є основним, але не єдиним текстом, включеним до підготовленої M. Mažvydas до друку книги. Починаючи з f. 19r, розпочинається Giesmė duchawna / ape mufu S. Chrikfhta juguldita nůg D. Mart: Luthera. Chrift vnfer Herr zum Jordan kam. Це надзвичайно популярна пісня Martynas Liuteris (EKG 146, EG 202), яка, за наявними даними, вперше була видана як аркушеве (in plano) видання 1541 року (воно не збереглося). Пізніше, у 1543–1544 роках, пісню у Wittenberg надрукував Josefas Klugas (VD16 G 849; VD16 G 850): Geiftliche Lie der zu Wittemberg / Anno 1543. Warnung D. Mart. Luther. Viel falſcher Meiſter itzt Lieder tichten Sihe dich fur vnd lern ſie recht richten Wo Gott hin bawet ſein Kirch vnd ſein wort Da wil der Teufel ſein mit trug vnd motd (Gedruckt zu Wittemberg / Durch Joseph Klug / Anno M. D. Liiij)¹. Пізніше, 1545 року, пісня з’явилася у збірці лейпцизького видавця Valentin Babstas (VD16 G 851), яка вважається останнім авторським виданням пісень M. Liuteris: Geyftliche Lieder. Mit einer newen vorheede / D. Mart. Luth. Warnung D. M. L. Viel falſcher Meiſter itzt Lieder tichten Sihe dich fur, vnd lern ſie recht richten ¹ VD16 G 850; доступ в інтернеті: https://digital.staatsbibliothek-berlin.de/werkansicht?PPN=PPN817716122&PHYSID=PHYS_0087&DMDID=DMDLOG_0030. 44 Acta Linguistica Lithuanica XCI Forma Chriſtima (1559) formaliuoju požiūriu. Kunigo M. Mažvydo akrostichas Де Бог будує свою церкву і своє слово, там диявол буде з хитрістю і вбивством. Leipzig (Надруковано в Ляйпцигу Валентином Бабстом на Ritterstraffen. 1545). Досліджуючи походження писемності M. Mažvydas, для цієї частини Forma Chriſtima G. Michelinis не подав джерела. Як паралель він навів німецький текст і мелодію, нібито похідні від видання 1545 року: «Німецький текст і мелодію M. Luther подано за Geiſtliche Lieder 1545 р., пісня № 18 [= видання 1561 р., пісня № 18]; див. також Gſangbüchlein 1561 р. (ч. 2, с. 15a–16a), Kirchengeſanng 1570 р. (с. 36a–37a) і Kirchengeſenge 1573 р. (с. 397b–398b). Текст передруковано в антології Philippo Wackernagelis (т. 3, с. 25–26), а з мелодією — у його книзі Martin Luthers Geiſtliche Lieder, с. 72–74. <...> Дослівний переклад із німецького тексту M. Luther, додано лише останню строфу. Мелодія відповідає німецькому джерелу» (Michelini 2000: 191). Останнє твердження разом із поданою мелодією знову внесло плутанину. Не перевірено, з якого джерела G. Michelinis узяв мелодію, але вона не відповідає варіанту 1543–1544, 1545 років. Є відмінність у четвертому такті: 1543–1544 1545 1559 Michelini 2000: 192 Визначити конкретне джерело, на яке M. Mažvydas спирався 1559 року, важко через, з одного боку, велику кількість теоретично можливих німецьких друкованих джерел (виданих у 1543–1559 роках), а з другого — брак порівняльного матеріалу. Німецький текст у різних виданнях вирізняється стабільністю, а M. Mažvydas включив до своєї книги лише один (перший) рядок німецького оригіналу (Chriſt vnſer Herr zum Jordan kam). Крім того, опублікований M. Mažvydas переклад не має розділових знаків, які допомогли б ідентифікувати джерело. Нарешті, мало допомагають і нотні стани, що супроводжують текст (було б корисно, якби їх порівняв фахівець із музики). Залишається незрозумілим, чому G. Michelinis, подавши неправильну мелодію, начебто надав перевагу пісеннику Valentin Babstas 1545 року. Не маючи змоги довести, що M. Mažvydas мав під рукою конкретне Wittenberg, Leipzig чи якесь інше видання, доводиться працювати з найдавнішим відомим (доступним) ідентичним Straipsniai / Articles 45 ILJA LEMEŠKIN друкованих варіантів пісні. Тому поруч із перекладом M. Mažvydas тут подано пісню за виданням J. Klugas 1544 року, на яке 1545 року послідовно спирався і V. Babstas: Geiftliche Lieder zu Wittemberg. Wittenberg: Josef Klug, 1544. Forma Chriſktima. Karaliaučius: Jonas Daubmanas, 1559. 42[r] Ein Geiſtlich Lied / Von vnſer heiligen Tauffe / Darin ſein kurz geſaffet / Was ſie ſei? Wer ſie ge= ſtifftet habe? Was ſie nütze? etc. D. Mart. Luther. S ij Chriſt [19r] Gieſme ducha= wna / ape muſu S. Chrik= chta fuguldita nūg D. Mart: Luthera. Chrift vnſer Herr zum Jordan kam. [natos] CHriftus Jordanop ateiha: Priėme chrikſchta nūg Jana: [natos] Kaip io Tewas noreiha: Pildidams ſawa vreda: C iij Te [42v] [natos] Chrift vnſer HErr zum Jordan Von S. Johans die Tauffe [natos] kam nach ſeines Vaters willen / nā ſein werck u~n am[t] zur erfüllen / Da [natos] wolt er ſtiff­ten vns ein Bad / Zu wa= [natos] schen vns von ſünden / Erſeu= [natos] ffen auch dem bittern Tod / Durch ſein [19v] [natos] Це зміцнює для нас хрещення: [natos] очищення від гріхів: [natos] і потоплення смерті [natos] Своєю кров'ю та ранами: даючи 46 Acta Linguistica Lithuanica XCI Forma Chriſtima (1559) formaliuoju požiūriu. Kunigo M. Mažvydo akrostichas Geiſtliche Lieder zu Wittemberg. Wittenberg: Joſef Klug, 1544. Forma Chriſktima. Karaliaučius: Jonas Daubmanas, 1559. 43[r] [natos] власною кров'ю та ранами. Це означало нове життя. Тож слухайте й добре запам'ятайте, що Бог Сам називає хрещенням і в що християнин має вірити, щоб уникати зборищ єретиків. Бог каже й хоче, щоб вода була, але не сама лише проста вода. Його святе Слово також присутнє, з багатим Духом без міри. Він тут Хреститель. F iiij Таке [20r] [natos] Dudams mums nauihe giwata. Klauſik bei ſupralk nu koſznas Kū wadin Chriſta Diewas Ką tur tiketi iſmū wernas Jęng Kocerums bus iſchweng=tas Diews liep jeng wandu bus Chrikſtas Bet ne eft wiens wandū praſtas Prieg wandens eft ſzodis ſchwen=tas Jr ſchwents Duchs eft priedū=tas Tas Chriſktitogis eft tikras Tatai Diews ſchwiefiei iſchrei=ke Weidais ir ſzodžieis pamoke C iiij Diewas Straipsniai / Articles 47 ILJA LEMEŠKIN Духовні пісні у Wittemberg. Wittenberg: Joſef Klug, 1544. Forma Chriftkima. Karaliaučius: Jonas Daubmanas, 1559. [43v] [20v] Він ясно засвідчив це нам образами й словами; там, на Йордані, ми явно почули голос Отця. Він сказав: «Це Мій улюблений Син, у Якому Я вподобав». Його Я доручив вам, щоб ви всі Його слухали й дотримувалися Його вчення. Також Божий Син Сам тут стоїть у Своїй ніжній людській подобі. Святий Дух сходить, в образі голуба. Щоб ми не сумнівалися, коли нас хрестять: усі три Особи хрестять, щоб оселитися з нами на землі. Його Бог Отець голосно промовив на Йордані, Його почув Отець: «Це Мій улюблений Син, Він дуже Мені любий. Я подарую Його вам; тож будьте Йому слухняні й виконуйте Його слова». Син Божий Сам тут був у людській подобі. Прийшов і Святий Дух, в образ голуба зодягнений. Так твердо вірмо, коли вже приймемо хрещення, що Трійця нас охрестила й завжди має жити серед нас на землі. Апостолам Він Своє доручення дав, наказав навчати весь світ, що 48 Acta Linguistica Lithuanica XCI Forma Chriſtima (1559) formaliuoju požiūriu. Kunigo M. Mažvydo akrostichas Geiftliche Lieder zu Wittemberg. Wittenberg: Joſef Klug, 1544. Forma Chriſtima. Karaliaučius: Jonas Daubmanas, 1559. 44[r] SEin Jünger heiſſt der HEरेe (Chriſt / Geht hin all Welt zu leren / Das fie verlorn in Sünden iſt / Sich ſol zur Buffe keren. Wer gleubet vnd ſich teuffen leſſt / Sol dadurch ſelig werden / Ein newgeborner Menſch er (heiffst / Der nicht mehr könne ſterben / Das Himelreich ſol erben. WEr nicht glaubt dieſer groſſen (Gnad / Der bleibt in ſeinen Sünden / Vnd iſt verdampt zum ewigen (Tod / Tieff in der Hellen grunde. Nichts hilfft ſein eigen heiligkeit / All ſein Thun iſt verloren / Die Erbſünd machts zur nichtigkeit / Darin er iſt geboren / Vermag jm ſe⟧ [21r] Jog eft prапapіts’ del ghreka Todel tedara pakuta Kurs tik ir prieims chrikſta Tas aptures iſchganima Nauhia bus ſ3mū giwenima Kurs negal mirti ant amſ3a Gaus karaliſke Diewa. Malonei tai kurs netiki Amſ3inai giwens ghreki Ras ghis amſ3ināje ſmerti Tur peklas vgnie dekti Io ſchwentibæ ghi negelbæs Nei wiſſi io darbai iem pades Vſch nieka priegimts ghreks da= ra S3mogaus darbus ir giwata Sau ſmogus negelbt niellaka. Mufu akis reg wandeni Ant waika pilamąghi C v S3mo= Straipsniai / Articles 49 ILJA LEMEŠKIN Зрештою, слід було б опрацювати ще одне, тобто третє за порядком, джерело — «власні» тексти, які M. Mažvydas винахідливо узгодив з перекладами agendos Form der Tauff (1559) і пісні «Christ, unser Herr, zum Jordan kam». До них належать акростих MARTINVS S MASWIDAS M, інкорпорований у пісню M. Luter (у її останні 6-у та 7-у строфи), і благословення M. Mažvydas, яке розширює акростих і твір M. Luter (утворює «надлишкову» 8-у строфу). На початку видання ми, зі свого боку, ідентифікуємо інші «надлишкові», тобто додані M. Mažvydas як автором (укладачем) книги, тексти. Це два «епіграфи»², подані між титульною сторінкою (f. 1r) і перекладом Form der Tauff ² З погляду сьогодення поняття епіграф позначає текст, уміщений на початку твору або його частин, яким автор визначає головну думку, тему твору. Такий підхід не властивий книгам M. Mažvydas. Епіграф у них є коротким записом, що на початку твору подає певну важливу інформацію про час виникнення твору, про автора; це може бути інвокація, подяка, присвята, реклама тощо. 50 Acta Linguistica Lithuanica XCI Forma Chriḱſtima (1559) formaliuoju požiūriu. Kunigo M. Mažvydo akrostichas початку (f. 2r). Тут (f. 1v) творець видання подав дві важливі для нього (його видання) біблійні цитати, одну з них — навіть у подвійній формі: Еф. 4. || Один Господь, одна віра, одне || хрещення, один Бог і Отець || усіх, Який над усіма, і через || усіх, і в усіх нас. || 1 Тим. 4. || Побожність корисна в усьому. || Побожність у всьому корис= || на. || Отже, з погляду джерела (джерел) видання 1559 року Forma Chriſtima не є однорідною пам’яткою друку. «Власні» тексти M. Mažvydas як укладача, автора книги оточують, як і в Катехізисі 1547 року, перекладні джерела. Титульна сторінка книги точно копіює перше й основне німецьке джерело (тобто VD16 ZV 21274): Після епіграфа, дібраного до видання 1559 року, який за своєю позицією (f. 1v) і призначенням корелює з епіграфом катехізису 1547 року, від f. 2r до f. 18v іде переклад аґенди Form der Tauff. М. Мажвидас відмовився від сентенції LAVS DEO, що завершує німецький оригінал. Розширюючи видання, він додатково вмістив інше перекладне джерело — гімн М. Лютера «Christ, unser Herr, zum Jordan kam», який займає f. 19r–21v. Наприкінці перекладеного гімну, у позиції кінця видання, було включено інші авторські елементи: акровірш М. Мажвидаса та благословення, які семантично й за призначенням пов’язані з епіграфами на початку книги. «Авторські», тобто тісно пов’язані з особою М. Мажвидаса, елементи книги утворюють кільцеву композицію. Особливо виразні авторські сліди виявляються в кінцевій позиції, і це природно. Обсяг паратекстових частин наприкінці книги визначався процесом набору тексту, resp. обмеженнями друкарського аркуша. Це добре ілюструють видання П. Скорини: вільний простір, що залишався на останньому аркуші, спонукав Straipsniai / Articles 51 ILJA LEMEŠKIN до подання різноманітних оздоблювальних елементів (не лише наративних гравюр), додаткових молитов, заключних слів, інвокацій і розлогих колофонів. Аналіз структури видання 1559 року виявляє такий самий стан. Книжковий блок складається з трьох зошитів. Нижче зазначено їхній обсяг і місце проходження швів: Зошит Листи Місце швів Обсяг зошита A 1–8 4v–5r 4 | 4 B 9–16 12v–13r 4 | 4 C 17–21 19v–20r 3 | 3³ Текст першого, найбільшого, перекладного джерела (Form der Tauff) закінчувався на початку f. 18v, тобто лише на другому аркуші третього зошита. Якби було укладено зошит звичайного обсягу, тобто 4 | 4, невикористаними залишилися б ¾ аркуша. Тому наприкінці було взято менший паперовий аркуш, а допоміжні джерела (гімн М. Лютера і тексти М. Мажвидаса) частково «залатали» решту вільного місця. 3. ТЕКСТИ М. МАЖВИДАСА У ГІМНІ М. ЛЮТЕРА Якими б не були утилітарні (друкарські) міркування, що спонукали включити гімн М. Лютера до видання 1559 року, його вибір не був випадковим і невдалим. За своїм змістом катехізисний гімн (про його характер — Schilling 2019: 171–173) якнайкраще пасував до аґенди. Forma Chrikſtima — це докладне пояснення того, як за церковним законом мають відбуватися обряди хрещення. По суті, це конспект богослужіння (з точними вказівками, що, коли і як потрібно робити), якого мав дотримуватися священник або мирянин, змушений хрестити немовля вдома. Авторитетний поетичний твір, доданий наприкінці видання (останнього зошита), також говорить «про наше святе хрещення», у привабливий, легкозрозумілий спосіб навчає, що таке хрещення, як воно виникло, як діє хрещення. Через перше (основне) джерело М. Мажвидас скоротив назву гімну, оскільки вона дублювала зміст аґенди: ³ Останній аркуш зошита був порожнім, тобто без тексту, тому його іноді вилучали (див. прим.: sign.: Pol.6.II.4–5, Biblioteka Uniwersytecka w Toruniu). 52 Acta Linguistica Lithuanica XCI Forma Chriſtima (1559) formaliuoju požiūriu. Kunigo M. Mažvydo akrostichas Geiſtliche Lieder zu Wittemberg. Wittenberg: Joſef Klug, 1544. Forma Chriſktima. Karaliaučius: Jonas Daubmanas, 1559. Духовна пісня / Про наше святе хрещення / У ній коротко викладено / Що воно таке? Хто його встановив? Яка від нього користь? тощо. Д. Март. Luther. Gieſme ducha= wna / ape muſu S. Chrik= chta fuguldita nũg D. Mart. Luthera. Формально «giesmė duchawna» не є складовою частиною обряду хрещення. Її приєднали до аґенди, щоб священники співали її та поширювали серед вірян правду про хрещення. Переклад М. Мажвидаса 1559 року є дослівним. Далі у статті паралельно подано розподілений на строфи й графічно дещо спрощений оригінал (за виданням Й. Клуґа) та переклад; тексти, вписані М. Мажвидасом, виділено жирним шрифтом: 1544 1559 1. Христос, наш Господь, прийшов до Йордану за волею Свого Отця; від святого Йоана прийняв хрещення, щоб виконати Свою справу й служіння. Там Він хотів установити нам купіль, щоб обмити нас від гріхів, і втопити також гірку смерть Своєю власною кров'ю та ранами. Це означало нове життя. 1. Христос до Йордану прийшов: як Його Отець бажав; від Йоана хрещення прийняв, виконуючи Своє служіння; це зміцнює для нас хрещення, очищення від гріхів і потоплення смерті Своєю кров'ю та ранами, даючи нам нове життя. 2. Тож слухайте й добре запам'ятайте, що Бог Сам називає хрещенням і в що християнин має вірити, щоб уникати зборищ єретиків. Бог каже й хоче, щоб вода була, але не сама лише проста вода. Його святе Слово також присутнє, з багатим Духом без міри. Він тут Хреститель. 2. Слухай і зрозумій, що саме Бог називає хрещенням, у що треба щиро вірити, щоб уникнути єретиків. Бог велить, щоб у воді було хрещення, але це не одна лише проста вода; поруч із водою є святе слово, і Святий Дух до нього доданий. Цей Хреститель є істинним. Straipsniai / Articles 53 ILJA LEMEŠKIN 1544 1559 3. Він ясно засвідчив це нам образами й словами; там, на Йордані, ми явно почули голос Отця. Він сказав: «Це Мій улюблений Син, у Якому Я вподобав». Його Я доручив вам, щоб ви всі Його слухали й дотримувалися Його вчення. 3. Це Бог ясно відкрив образами й словами та повчив. Бог Отець голосно промовив на Йордані, Його почув Отець: «Це Мій улюблений Син, Він дуже Мені любий. Я подарую Його вам; тож будьте Йому слухняні й виконуйте Його слова». 4. Також Божий Син Сам тут стоїть у Своїй ніжній людській подобі. Святий Дух сходить, в образі голуба. Щоб ми не сумнівалися, коли нас хрестять: усі три Особи хрестять, щоб оселитися з нами на землі. 4. Син Божий Сам тут був у людській подобі. Прийшов і Святий Дух, в образ голуба зодягнений. Так твердо вірмо, коли вже приймемо хрещення, що Трійця нас охрестила й завжди має жити серед нас. 5. Його учень називається Господом Христом: ідіть по всьому світу навчати, що він загинув у гріхах і має навернутися до покаяння. Хто вірить і дає себе хрестити, той через це буде спасенний; він називається новонародженою людиною, яка вже не може померти, і успадкує Царство Небесне. 5. Апостолам Він Своє доручення дав, наказав навчати весь світ, що це необхідно через гріх. Тому нехай чинить покаяння кожен, хто прийме хрещення: той отримає спасіння, нове життя, яке не може померти навіки, і здобуде Боже царство. 6. Хто не вірить у цю велику благодать, той залишається у своїх гріхах і засуджений на вічну смерть, у глибині пекла. Ніщо не допоможе — жодна власна святість; усі його діла загублені. Первородний гріх робить їх марними, адже в ньому він народжений; сам собі він нічим не може допомогти. 6. Лихо тому, хто не вірить: Навіки житиме в гріху, Побачить він вічну смерть; Там пекельний вогонь горітиме. Його святість його не врятує, і всі його діла не допоможуть. Від первородного гріха походять людські діла Людини і життя; Сама людина зовсім не може себе врятувати. 54 Acta Linguistica Lithuanica XCI Forma Chriſt̄ima (1559) formaliuoju požiūriu. Kunigo M. Mažvydo akrostichas 1544 1559 7. Саме око бачить лише воду, як люди ллють воду. Віра в Дусі розуміє силу крові Ісуса Христа. І для неї це червона повінь, омита кров'ю Христа, яка зцілює всю шкоду, успадковану від Адама, а також заподіяну нами самими. 7. Наші очі бачать воду, На дитину яку ллють; Людина через Духа бачить це Справді у Христовій крові. Їй вода є червоною кров'ю, Яку кров Христа пролив; На давніх ранах зцілення, Світ, які отримав від Адама, Нам успадковані від давнини. 8. Господу Отцю честь віддаймо, Ісуса Христа прославляймо, Святого Духа хвалімо, Єдиному Богові дякуймо, Який установив хрещення для очищення від гріхів і вічного спасіння, обіцяного Христом. Йому нехай буде вічна слава. Амінь. Для порівняння додається вільний переклад гімну М. Лютера за новим литовським лютеранським гімнарієм (Krikščioniškos giesmės 2007: 311–312): 1. До річки Христос прийшов, Що зветься Йорданом, Бо милий Христос захотів, Щоб Його хрестив Йоан. Так Хрещення нам для очищення Від гріхів залишив І душі від загибелі Кров’ю, ранами своїми Він дорого визволив. 2. Тож добре зрозуміймо, Що означає Святе Хрещення, — Твердо вірмо в це І уникаймо злого шляху. Бо Святе Хрещення — це вода, Straipsniai / Articles 55 ILJA LEMEŠKIN Та вода не сама — Святе слово вже з нею, Дух Святий, бо Бог — Наш істинний Хреститель. 3. Це Бог являв видимим чином, І Його слова лунали, З висоти небес проголосив — І Йоан Його почув, Коли сказав: «Це Мій Син, Я люблю Його всім серцем, Призначивши Його вам, Щоб любовно навчати — Прийміть Його вчення». 4. Разом із Отцем у хрещенні Всю Свою святість Він явив, І Святий Дух також прийшов У подобі голуба. Вірмо цьому серцем, Відчуймо душею своєю, Що нас хрестить Трійця, Святий Дух відроджує, Освячуючи нас Богові. 5. [відсутня] 6. [відсутня] 7. Око бачить лиш воду, Яку ллють на дитину, Віра ж — спасіння, Здобуте святою кров’ю. Вода незвичайна — Кров’ю вона освячена, Вона справді змиває гріхи, Учинені Адамом, Що в наших серцях живуть. 56 Acta Linguistica Lithuanica XCI Forma Chriḱtima (1559) formaliuoju požiūriu. Kunigo M. Mažvydo akrostichas 8. Прославляймо Бога Отця, І найдорожчого Його Сина, І Святого Духа вихваляймо, Найпалкіше дякуючи, Він дав нам Святе Хрещення, Він змиває гріхи, Через Нього всі спасіння, Вічне, отримуємо, Славу найдорожчому Богові! Дуже цікаво, що редакція гімну, підготовлена зусиллями консисторії Литовської євангельсько-лютеранської церкви, вилучає майже третину тексту М. Лютера (пропускає 5-ту й 6-ту строфи оригіналу), а замість М. Лютера подає М. Мажвидаса, тобто включає його благословення 1559 року. Його зв’язок із М. Мажвидасом колись виявляв акровірш, якого сучасний «варіант» гімну не враховує. Тому автором тексту зазначено лише М. Лютера. На жаль. Порівняння текстів 1544 і 1559 років показує, що М. Мажвидас послідовно дотримувався оригіналу. Це стосується не лише точності відтворення змісту, а й строфічної будови. Кожна строфа німецького оригіналу та литовського перекладу складалася з дев’яти рядків. Наприкінці гімну дві строфи утворювали схему з 18 позицій (літер) [9 + 9], яка й формувала акровірш. Вирішивши вписати у 6-ту й 7-му строфи своє ім’я та прізвище, М. Мажвидас мав розв’язати комбінаторне питання. В останню строфу добре вмістилася б латинська форма MASVIDIVS, використана 1547 року, однак ім’я MARTINVS виявилося надто коротким. Через це довелося б руйнувати строфічну будову, перейняту з німецького оригіналу, адже немотивовані літери, вставлені між іменем і прізвищем, не могли бути в акровірші. Автор обрав інший шлях — використав коротшу форму прізвища і так зрівняв обсяг імені та прізвища: Таким чином після особових імен залишилося дві позиції (літери), які відповідно до тогочасних норм уже можна було закономірно осмислити як інтерлінейну абревіатуру: MARTĮNVS S MASWĮDAS M MARTĮNVS MASWĮDAS SM MARTĮNVS MASWĮDAS SignaMus «[ми] Мартин Мажвидас благословляємо». Straipsniai / Articles 57 ILJA LEMEŠKIN У книзі Lithuanica aliter абревіатуру SM було зіставлено з verb. significare (SM = SignificaMus — Cappelli 1928: 354) і семантично пов’язано з акровіршем 1547 року BI TP: Baccalaureus Iuris Titulum Posuit «бакалавр права наклав знак хреста» (Lemeškin 2019: 364–365). Колега Томаш Госковець запропонував простіший спосіб пояснення (Hoskovec 2021: 127–128). Абревіатура SM є формою pres. pl. 1. indic. від verb. signare «накладати знак хреста; підписувати», від якого (із середньовічної церковної латини) походять лит. žegnoti, чес. žehnati, польськ. żegnać, нім. segnen, давньоангл. segnian... Абревіатуру, яка відповідає присудку акровірша, далі розгортає вербальний вислів благословителя, тобто дев’ятирядкове благословення, подане як додаткова восьма строфа. Отже, структура акровірша така: MARTĮNV̨S MASWJDAS S[ign­a]M[us]: [текст благословення] «[священник]⁴ Мартин Мажвидас благословляє: Господу Отцю честь віддаймо, Ісуса Христа прославляймо, Святого Духа хвалімо, Єдиному Богові дякуймо, Який установив хрещення для очищення від гріхів і вічного спасіння, обіцяного Христом. Йому нехай буде вічна слава. Скромний автор, який прагнув побожної анонімності, у катехізисі 1547 року та в аґенді Forma Chrikſtima діє однаково. І тут, і там основний текст, resp. переклади, оточують авторські тексти того самого призначення, подібно впорядковані семантично й граматично. Це суворо спрямований до батьківщини епіграф і акровірш римованої передмови B[accalaureus]I[uris] MARTĮNV̨S MASWJDAS «бакалавр права Мартин Мажвидас» на початку катехізису. Наприкінці катехізису, у місці колофона, у чотирирядковій інновації Skaititaip міститься продовження авторського тексту, resp. першого акровірша (з передмови) BI TP: Baccalaureus Iuris Titulum Posuit «бакалавр права наклав знак хреста». Своєю чергою видання 1559 року відкривають два промовисті епіграфи, також спрямовані до Великої Литви й до читача (один з епіграфів подано латиною та литовською; його буде окремо розглянуто в іншій ⁴ Ця інформація не вербалізована, проте зрозуміла з контексту, адже благословляти, хрестити може не кожен. 58 Acta Linguistica Lithuanica XCI Forma Chrik|tima (1559) з формального погляду. Акровірш священника М. Мажвидаса у статті⁵). Основний текст завершує акровірш MARTINVS MASWIDAS S[igna]M[us] «Мартин Мажвидас благословляє» з відповідними словами благословення. Отже, у виданнях 1547 і 1559 років помітний той самий авторський почерк: на початку книг він звертається до читача й представляється; наприкінці книг М. Мажвидас позначає й благословляє знаком хреста, а одного разу, благословляючи, не забуває додати й коротку молитву з усе завершальним AMEN. 4. АКРОВІРШІ П. СКОРИНИ ТА М. МАЖВИДАСА П. Скорина і М. Мажвидас представляють ту саму традицію писемності ВКЛ; обидва служили — кожен у різний час і неоднаково довго — прусському князю Альбрехту. М. Мажвидас мав бути обізнаним і добре знати праці першопочатківця литовського друку, у яких траплялися й перші в Литві акровірші. М. Мажвидас потенційно міг (і мав) орієнтуватися на них, тому має сенс зіставити руські та литовські акровірші, конкретизувати їхні спільні ознаки. Алфавітні акровірші, вписані в Книзі плачу (КНИЖКА РЕКОМАЯ ПЛАЧЬ ЄРЕМІИНЪ (ОСТАРОМЪ МѢСТЕ ПРАЖСКОМЪ 1519)) та акафісті святим Петру й Павлу (АКАФІСТЪ СВЕТОМУ ВЕРХОВНОМУ АПОСТОЛУ ПЕТРУ И ПАВЛУ И ВСЕМ АПОСТОЛОМЪ), залишаться поза увагою, оскільки вони інші. Для порівняння взято лише іменні акровірші. «Акафістинь», який є частиною Mažiosios kelionių knygelės, таких має два: ПИСАЛ ДОКТОР СКОРИНИЧ ФРАНЦИСКЪС «доктор Скоринайтис Франциск писав» (Акафіст святому Йоану Хрестителю — АКАФІСТЪ ЧЕСПОМУ И ВЗЕХВАЛАНОМУ ПРОРОКУ ПРЕДТЕЧИ И КРЕСТИТЕЛЮ ГОСПОДЫНЮ ИОАННУ ПОЕМ) ir ДЕЛАЛ ДОКТОР СКОРИНИЧ ФРАНЦИСКОС «доктор Скоринайтис Франциск зробив» (Акафіст Найсолодшому імені Ісуса — ПОЧИНАЄТСЯ АКАФІСТЪ ПРЕСЛАДКОМУ ІМЕНІ ГДА НАШЕГО ІСА ХРТА ГЛАГОЛЕМЫ ПОСЬЦА ДНИ). ⁵ Статтю опубліковано у 84-му томі «Knygotyra» за 2025 рік. Straipsniai / Articles 59 ILJA LEMEŠKIN Перші слова писа «писав» і дела «робив» відповідають п’ятьом вступним строфам акафістів. Наступні сполучення слів δωκτορ скоринин францискос і δωκτωρ скоринин францискос за кількістю літер грецького алфавіту охоплюють звичні для акафіста 24 позиції. 1559 року М. Мажвидас мав розв’язувати ті самі проблеми, які значно раніше турбували П. Скорину. Через обмеження форми (простору) обидва автори мали дібрати певні форми певних слів. М. Мажвидаса обмежували 18 рядків двох строф, П. Скорину — 24 позиції. Коли виникла потреба скоротити прізвище, М. Мажвидас використав коротшу литовську форму (MASWIDAS замість MASVIDIVS) (немає потреби вбачати тут вияв литовської свідомості). П. Скорина мав зробити навпаки — «розтягнути» свої особові імена, щоб разом з академічним титулом (вписаним повним словом δωκτορ) вони утворили ланцюжок із 24 літер. Тому видавець латинізує своє ім’я (ФРАНЦИСКОС), а також обирає довше російське патронімічне ім’я (скоринин), яке стилістично не пасує до латинського імені. За нормальних обставин, тобто не обмежені рамками обсягу акровіршів, П. Скорина і М. Мажвидас обрали б інші, відповідніші, звичніші у вжитку, усталені форми. Можливість вільно розширити акровірш М. Мажвидас мав 1547 року на початку передмови у віршах, де, розпочавши акровірш із першої літери тексту, він ужив звичну й добре узгоджену між собою абревіатуру академічного ступеня (BI) та латинські форми особових імен (MARTĮNVS MASVĮDVＳ). В акафістах і в аґенді Forma Chrikftima П. Скорина та М. Мажвидас мусили імпровізувати й змиритися зі стилістичним дисонансом. Саме таке враження справляла суміш руської–латинської та латинської–литовської мов, однак читач знав, що це само собою зрозуміла й толерована данина комбінаторній поетиці. Комбінаторні твори П. Скорини та М. Мажвидаса близькі синтаксично. Це не банальна антропонімічна позначка (поширеніша), яка формою називного або родового відмінка імені вказувала б на певну особу та належність тексту (твору). Ім’я та прізвище разом з академічним ступенем (resp. вказівкою на соціальний статус) функціонують як підмет, що має присудок. Останній виражений дієсловами, які в межах акровіршів посідають допоміжне, другорядне місце. Цю частину речення М. Мажвидас виражає абревіатурами, що приєднуються до форм його імен; П. Скорина робить це в додаткових вступних строфах: писал — δωκτορ скоринин францискос: … «доктор Скоринайтис Франциск писав: …» делал — δωκτορ скоринин францискос: … «доктор Скоринайтис Франциск зробив: …» 60 Acta Linguistica Lithuanica XCI Forma Chrikſtima (1559) formaliuoju požiūriu. Kunigo M. Mažvydo akrostichas BI MARTJNVVS MASVJDIVS – BI [M. Masvidius] TP «бакалавр права М. Мажвидас» «бакалавр права наклав знак хреста» MARTJNVVS MASWJDAS SM: … «[священник] Мартин Мажвидас благословляє: …» Схожість посилює й те, що наприкінці видання після граматичного центру акровірша, на місці додатка, подано «пряму мову», тобто молитву самих авторів. В акафістах П. Скорини вона займає значно більше місця, ніж у М. Мажвидаса, який, обмежений строфічною будовою гімну М. Лютера, мав уміститися в дев’яти рядках. Пор., наприклад, взаємодію акровірша та молитви в акафісті П. Скорини Найсолодшому імені Ісуса: РОБИВ ДОКТОР СКОРИНІН ФРАНЦИСКОС: МОЛИТВА: ~ ВЛАДИКО ГДИ ІСЕ ХОЧЕ ЦАРЮ СОТВОРИТЕЛЮ І БОЖЕ НАШ, ІМ'Я ТВОЄ СВЯТЕ ПРИЗИВАЄМО, І ТЕБЕ МОЛИМО, ІСЕ СИНУ ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ, ІСЕ ЄДИНЕ І ПРЕВІЧНЕ СЛОВО БОГА ОТЦЯ. ІСЕ СУКУПНІСТЬ І ЛЮБОВ СВЯТОГО ДУХА. ІСЕ СОЗДАТЕЛЮ АНГЕЛЬСЬКОЇ ПРИРОДИ. ІСЕ СПАСИТЕЛЮ РОДУ ЛЮДСЬКОГО. ІСЕ ПРОГАНИТЕЛЮ ВСЯКОЇ БІСІВЩИНИ. ІСЕ ПОМИЛУЙ МЕНЕ ЗА ВЕЛИКОЮ МИЛІСТЮ ТВОЄЮ. ІСЕ ОЧИСТИ БЕЗЗАКОННЯ МОЄ ПЕРЕМОЖЕННЯМ МУДРОСТІ ТВОЄЇ. ІСЕ ВІДПУСТИ ВСІ ГРІХИ МОЇ. ІСЕ ПРИЙМИ ВІД МЕНЕ МОЛИТВИ ЦІ. О ПРЕСЛАВНИЙ ІСЕ. О ПРЕПОДОБНИЙ ІСЕ. О ПРЕЧИСТИЙ ІСЕ, ТОБІ СЛАВУ ВОЗСИЛАЄМО З ОТЦЕМ І ПРЕСВЯТИМ ДУХОМ, НА ВІКИ ВІКІВ АМІНЬ: ~ Присудок зіставлюваних акровіршів семантично не цілком ідентичний («писав / робив» — «благословляє»), але це зумовлено соціальною відмінністю авторів. П. Скорина був високоосвіченим мирянином, але не священником. Обдарований до літературної праці, він міг писати тексти акафістів та інших молитов, але не міг від власного імені благословляти цими молитвами людей. Зміст гімну М. Лютера також близький до акафістів П. Скорини. І там, і тут ідеться про Йоана Хрестителя, хрещення Ісуса в Йордані та значення хрещення. Відмінності між творами полягають у їхній жанровій природі: П. Скорина працював із формою візантійського акафіста; М. Мажвидас імпровізував із популярним німецьким гімном катехізисного характеру. Зрештою, слід звернути увагу на видавничий вимір. Forma Chrikſtima і «Акафістинь» — це видання, титульні аркуші яких замовчують інформацію про укладачів (видавців). В обох книгах бракує і колофона, що завершує видання. Цю відсутню інформацію потрібно було відшукати, і читач XVI століття, який був добре підготовлений, був до цього готовий. До кінця «Акафістиня» включено акровірш видавничого характеру. Він указує на особу, яка книгу ДЕЛАЛ «зробила». Для іншого гімну, включеного серед інших Strai­psniai / Articles 61 ILJA LEMEŠKIN акафістів у середині книги, було обрано лексему писан «писав», яка вказувала на автора цього і лише цього конкретного співаного тексту. Акровірш, що читається в кінцевій позиції книги, виконував і досі виконує функцію колофона видання. З цієї причини, щоб його помітили й побачили, лише його було набрано на основі значно виразніших різьблених ініціалів (Lemeškin 2023: 367–368). У виданні 1559 року М. Мажвидас учинив подібно: акровіршем, який супроводжував гімн про хрещення Ісуса, він (ніби це був колофон) наприкінці розкрив свою заслугу в підготовці цієї книги. Створений ним текст, розподілений між 9-рядковими строфами наприкінці книги (гімну), також розшукували й знаходили вправні читачі. Отже, між акровіршами П. Скорини та М. Мажвидаса, написаними (через обмеження простору) змішаною й стилістично неузгодженою мовою, є багато спільних ознак. Автори перших руських і литовських книг зверталися до читача двоскладовими реченнями: «доктор Скоринайтис Франциск зробив», «[священник] Мартин Мажвидас благословляє». Після граматичного центру автори додали додаток, тобто власні молитви. Такий спосіб створення акровірша не є поширеним, оскільки для позначення свого авторства достатньо було вказати ім’я та прізвище. Зіставлення акровіршів виявляє значну типологічну та структурну подібність функцій, що спонукає припустити, що М. Мажвидас знав і спирався на праці попередника друку ВКЛ. Аналіз видання 1559 року корисний для дослідження акровіршів 1547 року. Їхнє порівняльне дослідження виявляє важливість абревіатур. М. Мажвидас використовує їх як на початку катехізису, зазначаючи академічний титул BI (як П. Скорина, так і інші освічені особи), так і в інвокації «Skaititapą» наприкінці книги: BI TP. Абревіатури, використані 1547 і 1559 років, за значенням є синонімами (T[itulų] P[losuit], «наклав знак хреста» — S[igna] M[us] «благословляє»), але їх обрано з огляду на соціальний статус автора: як студент Кеніґсберзької академії, який ще не здобув богословського ступеня, М. Мажвидас указує на академічний титул, отриманий в іншому місці, і, завершуючи працю, ставить знак хреста. 1559 року, вже як старший священник Рагайнського округу, він благословляє людей і благословляє їх окремою молитвою. Перший акровірш є «студентським», другий — «священницьким». Акровірш М. Мажвидаса 1559 року вирізняється тісною взаємодією з другим перекладним джерелом Forma Chrikštima. Автор, не порушуючи точності перекладу, майстерно вплів свій текст у гімн М. Лютера. Продовження акровірша — благословення, що утворює додаткову восьму строфу, — настільки добре відповідало змісту перекладеного гімну, що з часом стало невід’ємною складовою твору М. Лютера. Два перекладні джерела (1559 року «Form der Tauff»; гімн М. Лютера «Christ, unser Herr, zum Jordan kam») становлять основу видання 1559 року, однак на особливу увагу балтістів заслуговують авторські тексти М. Мажвидаса. 62 Acta Linguistica Lithuanica XCI Forma Chrikʃtima (1559) з формального погляду. Акровірш священника М. Мажвидаса Окрім акровірша й благословення, розглянутих у цій статті, епіграфи книги М. Мажвидаса чекають на окреме дослідження. LITERATŪRA Biržiška Vaclovas 1960: Aleksandrynas: senųjų lietuvių rašytojų, rašiusių prieš 1865 m., biografijos, bibliografijos ir biobibliografijos 1: XVI–XVII amžiai, Čikaga: JAV LB Kultūros Fondas. Cappelli Adriano 1928: Lexicon abbreviaturarum / Wörterbuch lateinischer und italienischer Abkürzungen, Leipzig: Weber. Dini Pietro U. 2010: Martyno Mažvydo Formos Chrikštymo (1559) vertimo originalas – Form der Tauff (1559). – Archivum lithuanicum 12, 71–82. Gerulis Jurgis 1922: Mažvydas. Seniausieji lietuvių kalbos paminklai iki 1570 metams, Kaunas: Švietimo ministerijos leidinys. Hoskovec Tomáš 2021: Lithuanica aliter: visuomeninės filologijos pritaikymas lituanistikoje. – Acta Linguistica Lithuanica 85, 117–140. Koženiauskienė Regina 1990: XVI–XVIII amžiaus prakalbos ir dedikacijos, Vilnius: Mokslas, 1990. Krikščioniškos giesmės 2007: Krikščioniškos giesmės, sud. L. Fetingis, Vilnius: Lietuvos Biblijos Draugija. Lemeškin Ilja 2023: Проблемы изучения Малой подорожной книжки. Полемический экскурс [Problemy izučénija Maloj podorožnoj knižki. Polemičeskij ékskurs]. – Knygotyra 80, 343–385. Lemeškin Ilja 2019: Lithuanica aliter, ser. Billėmai bhe ersinnimai, 2, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Michelini Guido 2000: Martyno Mažvydo raštai ir jų šaltiniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Stang Christian S. 1976: Dėl M. Mažvydo ‘Formos Chrikstima’ šaltinio. – Baltistica 12(1), 7–8. Schilling Johannes 2019: Erläuterungen. – Martin Luther. Geistliche Lieder, Leipzig: Evangelische Verlagsanstalt. Straipsniai / Articles 63 ILJA LEMEŠKIN Forma Chrikštima (1559) from a formal perspective. Acrostic by priest M. Mažvydas SUMMARY In publishing the first Lithuanian books (according to the sovereign’s will and the church’s order), M. Mažvydas followed the medieval concept of authorship. Because the name of the book’s creator is not equal to the name of the Creator, God (M. Mažvydas says this in the preface to the collection of hymns), the author avoided becoming famous among people. This led to the anonymity of the catechism of 1547 and the agenda of 1559, and to the effort to reveal their authorship utilizing sophisticated indirect expressions that not everyone could identify. The Form of Baptism, published in 1559, provides a translation of the German original, the 1559 Form der Tauff (VD16 ZV 21274), into Lithuanian. This source can be considered the main one. In addition to this, the publication included Luther’s hymn Christ, unser Herr, zum Jordan kam. These translated sources are surrounded by texts specially selected and included by the publisher. At the beginning of the book, M. Mažvydas puts two invocations to the readers. The acrostic MARTJNV̄S MASWJDAS M was incorporated into Luther’s hymn (in its last 6 and 7 stanzas). This acrostic and Luther’s work were developed by the prayer of M. Mažvydas (forming the “superfluous” 8th stanza). The structure of the 1559 acrostic of M. Mažvydas can be illustrated as follows: MARTJNV̄S MASWJDAS S[ignal]M[us]: [prayer text] [Priest] Martynas Mažvydas blesses: Diewui Tewui ſchlowe dûkem / Jr Jheſu Chriſtu garbin̄kem / Bei Dwaffe ſchwenta laup̄inkem / Wienam Dievui dekāwokem / Kurs iſtates eſt Chriſch̄tima / Ant ghreku aptſiḡtinima / Bei amſzina iſchganima / Nůg Chriſtaus apſudeta / Jem buk amſziwa garba. The abbreviation SM is pres. pl. 1. indic. form of the verb signare “to make the sign of the cross”, from which (from Church Latin) we derive the Lithuanian žegnoti, the Czech žehnati, the Polish zegnać, the German segnen, the English segnian… The Catechism of 1547 was similarly composed. It begins with a stern homeland-oriented invocation AD MAGNVM DVCATVM LITVANIAE and the acrostic B[accalaureus] I[uris] MARTJNV̄S MASWJDAS “the bachelor of rights Martynas Mažvydas”. At the end of the catechism, in the colophon, in the four-line invocation Skaititiap, there is a continuation of the author’s text in BI TP: Baccalaureus Iuris Titulum Posuit “the bachelor of righteousness has put on the sign of the cross”. A comparison between the acrostics of Scorina and Mažvydas shows that they are written in a mixed and stylistically inconsistent language. There are many common 64 Acta Linguistica Lithuanica XCI Forma Chrikštima (1559) formaliuoju požiūriu. Kunigo M. Mažvydo akrostichas features between them. The authors of the first Ruthenian and Lithuanian books addressed the reader in two-member sentences: “Doctor Francis Skorina’s son did”, and “[priest] Martynas Mažvydas blesses”. After the grammatical centre, the authors have added their prayers. This is not a common way of creating acrostics. The juxtaposition of the acrostics reveals a high degree of typological and structural-functional similarity, which suggests that Mažvydas was familiar with the works of his predecessor in printing. Įteikta 2024 m. rugsėjo 6 d. ILIJA LEMEŠKIN Lietuvių kalbos institutas Petro Vile išio g. 5, LT–10308 Vilnius, Lietuva ilija.lemeš[email protected] Straipsniai / Articles 65