Jurgis Elisonas ir jo atminimo knyga

TERMINIJOS SMULKMENOS IR LEIDINIAI ЮРГІС ЕЛІСОНАС І КНИГА ЙОГО ПАМ’ЯТІ Інститут екології видав книгу пам’яті видатного вчителя, громадського діяча, діяльного природознавця Юргіса Елісонаса (1889–1946)1, своєрідну книгу пам’яті чоловіка, який багато працював і зробив у першій половині XX століття. Серед численних широких і вузьких сфер його діяльності й тепер, більш ніж через пів століття після смерті їхнього рушія, добре помітна широка, далеко просунута вперед термінологічна нивка. Та й загалом він не був байдужим до справ мови й духовного життя народу. Ці речі, мабуть, цікавили Ю. Елісонаса протягом усього періоду зрілості. Тож приводів не залишити поза увагою книгу «Юргіса Елісонаса» справді не бракує. Крім того, час швидко минає, і вже незабаром настане 110-та річниця від дня народження героя цієї книги. Як і не один юнак, що навчався на початку XX століття, Ю. Елісонас рано усвідомив, що він литовець, не соромився свого походження й вирішив працювати для Литви. Колишній учень Ю. Елісонаса в Паневежиській гімназії та учительській семінарії Д. Урбас згадував розповідь М. Мішкініса про те, як приблизно 1913 року, наприкінці канікул, біля залізничної станції в Рокішкісі, де гурт учнів чекав на поїзд до Даугавпілса, ходив студент Петербурзького університету Ю. Елісонас і литовською запитував: «Хлопці, чи є серед вас литовці?», а тих, хто відгукувався, закликав учитися, читати литовські газети, запрошував писати до них, обіцяв навідуватися, допомагати розгорнути діяльність — і справді це робив2. Таким був Ю. Елісонас — людина діяльна, яка високо цінувала й навчала громаду, привчала своїх учнів і студентів шанувати пам’ятки минулих поколінь, сама постійно працювала й залучала інших працювати задля поступу краю. Це була надзвичайно творча людина. Він не звужував, а дедалі розширював сферу своєї діяльності й науки. Як освіченого зоолога, його цікавило не лише те, 1 Jurgis Elisonas. 1889–1946 / Sud. A. Jakimavičius. Red. kolegija: J. Virbickas (pirm.) ir kt. V.: Baltic ECO leidybos centras, 1997. 126 p., 8 pav. p. 2 Urbas D. Mokytojas ir kraštotyrininkas // Jurgis Elisonas. 1889–1946. P. 24. 132 які тварини та де і як живуть у рідному краї, а й те, що про них думають люди та які з цих тварин потрапили до народної творчості. Ґрунтовне дослідження, можливо, виявило б, що Ю. Елісонаса можна вважати засновником зоофольклористики або фольклорної зоології. Тож зовсім не дивно, що він був одним із тих нечисленних нефілологів, чиї праці публікувалися також у наукових виданнях із фольклористики й мовознавства («Tautoje ir žodyje»³, «Mūsų tautosakoje»⁴, «Tautosakos darbuose»⁵ та «Archivum Philologicum»⁶). Матеріалів для таких праць йому вдосталь постачали учні, яких він просив і наставляв, водночас залучаючи їх до культурної праці. Власне, не лише для нього самого — чимало матеріалів, зібраних різними учнями, передали науковим установам. У Науковій бібліотеці нині зберігається й великий архів самого Ю. Елісонаса. Повернувшись до Литви після Першої світової війни, Ю. Елісонас майже відразу став учителем природознавства, особливо присвятивши себе зоології. Особливість полягала в тому, що він не лише сам навчав учнів, а й перекладав і писав підручники із зоології (1920, 1925, 1938 і 1940 рр.), збирав і впорядковував термінологію цієї галузі, опублікував велику низку статей про різних тварин краю, а зрештою 1932 року вийшла його тритомна книга «Ссавці нашого краю», яку іноді називають енциклопедією тварин Литви. У 1919–1920 роках у пресі («Lietuvos mokykloje», «Draugijoje») з’явився «Короткий проєкт термінів зоології» Ю. Елісонаса- 3 Elisonas J. Keletas folkloro dalykų apie mūsų krašto varles (Amphibia) // Tauta ir žodis. K., 1926. T. 4. P. 476–485. 4 Elisonas J. Ožio ceremonijos // Mūsų tautosaka. K., 1930. T. 2. P. 117–126; jo paties. Vilkas tautosakoje // Ten pat. P. 127; jo paties. Mūsų krašto ropliai (Reptilia) lietuvių folkloro šviesoje // Ten pat. K., 1931. T. 3. P. 81–177; jo paties. Mūsų krašto fauna lietuvių tautosakoje // Ten pat. K., 1932. T. 5. P. 3–231; jo paties. Dievas Senelis // Ten pat. K., 1935. T. 9. P. 3–352. 5 Elisonas J. Kaimečių pasisveikinimo ir etiketo formos // Tautosakos darbai. K., 1935. T. 1. P. 27–48; jo paties. Gamtos garsų pamėgdžiojimai lietuvių tautosakoje // Ten pat. K., 1939. T. 6. P. 238–351. 6 Elisonas J. Drapanų ir šiaip įvairių audeklinių arba odinių dalykų sąrašas // Archivum Philologicum. K., 1931. Kn. 2. P. 117–131; jo paties. Lietuvių sodiečių technikos žodyno mėginimas // Ten pat. K., 1932. Kn. 3. P. 125–167, su paveikslais. 133 єкт», а 1920 р. у Каунасі було видано його «Словничок термінів систематики зоології», як зазначив сам автор, «пристосований до курсу середніх шкіл». Це перший друкований литовською мовою словник термінів у цій галузі, до того ж прихильно оцінений К. Бугом і дав йому змогу в незавершеній рецензії докладніше висловитися щодо того чи іншого суттєвого питання термінології (джерел термінів, наголошування)7. Незабаром побачили світ статті «Назви представників класу плазунів, або повзунів (Reptilia), у Литві» («Kosmos», 1920/21. Вип. 1. С. 95–96), «Представники класу жаб (Amphibia) у Литві та їхні назви» (Там само. С. 88–94), «Що означає gonė, gonys» («Švietimo darbas». 1921. № 1/2. С. 88–90), «Із неопублікованих ботанічних праць Пабрежі» («Kosmos». 1922/23. Вип. 1. С. 46–51; Вип. 2. С. 183–186; Вип. 3. С. 283–292). «Приклади навчання й виховання: трохи матеріалу до словника геології та фізичної географії» («Švietimo darbas». 1923. № 2. С. 126–134), «Збірник матеріалів до термінів біології та порівняльної анатомії хребетних тварин (а також людини)» («Švietimo darbas». 1924. № 1. С. 19–34; № 2. С. 129–144; № 3. С. 238–250; № 4. С. 321–336; № 5. С. 430–445; № 6. С. 539–555; № 7. С. 623–638; № 8. С. 812–841), «Декілька назв хмар, уживаних у Паневезькому повіті та прилеглих до нього місцевостях» («Švietimo darbas». 1924. № 8. С. 714–719), «Ймовірна назва вимерлої тварини наших лісів, Gulo borealis Nilss.» («Kosmos». 1924. Вип. 2. С. 174–176), «Як литовською назвати людину, яка полює?» («Medžiotojas». 1927. № 1. С. 9–10), «Декілька поетичних назв тварин, запозичених із живої литовської мови та фольклору» («Švietimo darbas». 1927. № 1. С. 25–29; № 2. С. 121–133. А також окреме видання: Каунас, 1927). Як важливі для термінології тут знову слід згадати перші два названі твори, опубліковані в мовознавчому виданні факультету гуманітарних наук Університету Вітовта Великого «Archivum Philologicum» (див. шосту примітку). Зрештою, і одна з останніх статей, що вийшли за його життя, — «Спроба словника рибальства литовською мовою» («Gimtasai kraštas». 1943. С. 372–384) — присвячена термінології. За бібліографією праць «Й. Елісона», укладеною Р. Толвайшайте 7 Див.: Būga K. Rinktiniai raštai. V., 1961. Т. 3. С. 783–786. 134 у бібліографії праць8 було опубліковано певну кількість термінологічних або дотичних до них праць. Однак різні питання найменування Й. Елісона розглядав або принаймні згадував і в низці інших робіт. Наприклад, у статті «Чи трапляються у водах Литви представники ряду китоподібних (Cetacea)» («Gamta». 1936. № 3. С. 189–190), виступаючи проти схильності деяких зоологів називати тварин литовнізованими латинськими (так би мовити, міжнародними) іменами, він дивувався: «Навіщо гарні й усталені в побуті литовські назви китів і тюленів намагаються замінити справжніми лісовиками — цетацеями й пініпедами»9. Крім того, усі його праці з природничих наук (книги, статті, невеликі опубліковані матеріали) є важливим джерелом для дослідження етапу формування сучасної литовської зоологічної термінології. У пам’ятній книзі також оглянуто архів Й. Елісона, який нині зберігається в бібліотеці Академії наук (у статті Р. Толвайшайте «Життя і діяльність Юргіса Елісона» та ін.). У цьому архіві є й великі термінологічні праці. Передусім серед них варто згадати, мабуть, довідник «Фауна Литви — відомості, бібліографія і словник» (кілька десятків машинописних томів обсягом понад 6000 аркушів, а також близько 100000 карток10). Вражаючі цифри! Згадується також велика праця, підготовлена до друку (чи праці?) «Паразити нашої країни» (і/або? «Паразити»)11, яка має бути важливим джерелом термінології, а також рукописний рибальський словник12 і праця про риб у водах Литви13. Отже, такі питання термінології подано, а деякі бодай трохи й розглянуто в книзі «Юргіс Елісонас. 1889–1946». Чимало авторів статей у цій книзі відзначають заслуги Й. Елісона перед литовською термінологією. Подекуди його називають творцем зоологічних термінів (с. 3), засновником литовської зоологічної термінології (с. 5), хоча, як можна зрозуміти зі вміщеної в книзі статті К. Гайвеніса «Й. Елі 8 Див.: Jurgis Elisonas. 1889–1946. С. 97–109. 9 Цит. за тим самим джерелом. С. 61. 10 Там само. С. 14. 11 Там само. С. 14, 68. 12 Там само. С. 32, 75. 13 Там само. С. 32, 63. 135 «… термінологію зоологічної систематики», сам він, можливо, створив порівняно небагато термінів. Здається, головним джерелом термінів, уживаних Ю. Елісонасом, була жива мова простих людей, а також литовські писемні пам’ятки й словники. Уже «Словничок термінів зоологічної систематики» справив на К. Буггу «досить приємне враження» багатством матеріалу й показом його джерел14. Отже, внесок Ю. Елісонаса в литовську термінологію, мабуть, полягає насамперед не у творенні кількох десятків чи сотень термінів, а у формуванні цілої системи зоологічних термінів на основі народної мови. Поки що ці думки є лише припущеннями, що випливають із того, що відомо на цей час. Немає сумніву, що термінологічна діяльність Ю. Елісонаса справді заслуговує на ґрунтовні дослідження. Тоді, можливо, чіткіше проступили б його заслуги як творця системи термінів, а не творця окремих слів. Зрештою, тоді можна було б сміливіше стверджувати, що, створюючи систему термінів, він разом з іншими вченими-зоологами закладав підвалини сучасної литовської зоологічної термінології (а не термінів). Книжка, про яку йдеться, не є працею з термінології. Її й не було задумано з цією метою. Однак з огляду на згадані обставини вона, безперечно, важлива для історії литовської термінології, а не лише зоології та литовської науки загалом. Чудові знавці своїх галузей розглянули в книжці зоологічні праці Ю. Елісонаса (стаття Ст. Бізулевічюса та П. Заянчкаускаса «Юргіс Елісонас — педагог і зоолог», стаття Ю. Прусайте «Публікації Ю. Елісонаса про фауну ссавців Литви», стаття Ю. Вірбікаса «Публікації Ю. Елісонаса про риб і рибальство», стаття В. Станявічюса «Ю. Елісонас і орнітологія», стаття Ст. Бізулевічюса «Поширювач знань із паразитології»), обговорили погляд самого Ю. Елісонаса на спадщину зоології (стаття А. Якімавічюса «Ю. Елісонас та історія зоологічної науки в Литві»), не забули його праць із фольклористики (стаття Г. Радвіла «Юргіс Елісонас — фольклорист»), згадали також його краєзнавчі й музейні зацікавлення (стаття Л. Казюкьоніса «Заслуги Ю. Елісонаса в краєзнавстві та музейній справі Паневежиса»). Вміщено невеликий добір спогадів колишніх учнів Ю. Елісонаса з Паневежиських гімназій і вчительської семінарії (філолога Д. Урбаса, географа В. Гуделіса, біолога А. Печукенаса, Н. Звєрєвайтє, медика С. Павілоніса), Академії сільського господарства (агронома А. Станцявічюса), а також його земляків… 14Бугга К. Зазначена праця. С. 784. 136 …земляка А. Шилініса (до речі, В. Гуделіс і С. Павілоніс і самі плідно працювали на ниві термінології. Отже, приклад учителя й посіяне ним зерно дали чудові плоди й у цьому аспекті). Додавши згадані раніше статті Р. Толвайшайте та К. Гайвеніс, перелік найважливіших дат життя й діяльності Ю. Елісонаса (у ньому ще чимало прогалин; недобре, що нерідко вказано лише час початку тієї чи іншої праці тощо), складену Р. Толвайшайте «Бібліографію праць Ю. Елісонаса» (у ній трапляються неточні бібліографічні дані, не внесено деяких праць, які ніби згадуються тут же, у цій книжці, наприклад кілька статей про рибальство, зазначених Ю. Вірбікасом на с. 64, працю «Чари, зібрані Ю. Елісонасом у Паневежиському повіті» з III тому «Таута і жодіс» за 1925 рік, про яку згадує Г. Радвілас на с. 88; але найбільше шкода, що до цієї бібліографії не потрапили рукописи Ю. Елісонаса), а також укладений А. Якімавічюсом бібліографічний покажчик «Література про Ю. Елісонаса» (чомусь тут зовсім не згадано часті згадки про Ю. Елісонаса та розгляд його діяльності у працях мовознавців, особливо в роботах з історії литовської мови й термінології XX століття; загалом цей покажчик докладніше відображає хіба що публікації самих природознавців), — і матимемо майже весь зміст книжки, про яку йдеться. Майже, бо тут залишилося згадати лише передмову, англомовний виклад не змісту книжки, а життя й праць Ю. Елісонаса, та покажчик імен. Книжку було приємно читати з погляду її змісту. Приємно й те, що таким чином, окремою книжкою, вшановано ще одного видатного діяча нашого краю — славного вчителя, керівника шкіл (нинішні учні, можливо, навіть і не чули про його існування. На жаль, на жаль…). Але неприємно, що в книжці чимало різноманітних мовних помилок і загалом багато редакторських недоглядів (не звірено заголовки рукописів Ю. Елісонаса, не уніфіковано написання деяких топонімів та особових імен, залишено неточні відомості з історії мови тощо). Кажучи прямо, щоб ушанувати Ю. Елісонаса як належить, цій книжці дуже бракувало досвідченішого редактора. У цій статті не робиться спроб ані показати все розмаїття мовних помилок, виявлених у книжці, ані оцінити їхню серйозність чи частотність. Тут хотілося лише звернути увагу зоологів на часте невдале вживання деяких прикметників із суфіксом -inis, -ė. Насамперед наведімо сторінка за сторінкою характерні приклади мови авторів книжки: зоологічні 137 книжки (с. 5, 81), зоологічна література (с. 12, 56, 61, 85), статті з зоологічної тематики (с. 12), зоологічна систематика (с. 17), зоологічна термінологія (с. 17), зоологічні знання (с. 31; на тій самій сторінці вжито також знання зоології), анатомічні терміни (с. 42), зоологічні терміни (с. 51), зоологічні публікації (с. 53), екологічні знання (с. 59), фауністичні праці (с. 63), фауністичні новини (с. 63), фауністичні знання (с. 63), іхтіологічна термінологія (с. 64), орнітологічна спадщина, орнітологічні публікації, орнітологічна література (с. 65), природоохоронні акції (с. 66), зоологічне питання (с. 80), зоологічні підручники (с. 82), зоологічні нариси (с. 83), фауністична література (с. 85) та ін. Усюди тут литовець, чия мова не зіпсована чи не спотворена, без вагань ужив би не виділений курсивом прикметник, а родовий відмінок відповідного іменника, тобто сказав би й написав: зоологічні книжки, систематика зоології (до речі, саме так найчастіше й самі зоологи висловлюються!), терміни, термінологія й знання зоології, питання зоології, зоологічні нариси та підручники, терміни анатомії й іхтіології (термінологія), знання екології, праці, новини й знання фауністики, спадщина та публікації орнітології (видання), література орнітології, природоохоронні акції (заходи) тощо. Варто й без редакторів затямити це зоологам, які загалом справді заслуговують на повагу. Книжку пожвавлюють кілька фотографій Ю. Елісонаса та його близьких, а також кілька зображень обкладинок чи титульних сторінок його книжок. Завдяки цьому читачеві ближчою, майже знайомою стає людина, яка зробила так багато доброго для Литви, своєї батьківщини. Цей нарис, як і авторка першої статті книжки «Життя і діяльність Юргіса Елісонаса» Р. Толвайшайте, хочеться завершити написом на надгробку Юргіса Елісонаса на цвинтарі у Вісбадені (Німеччина) (епітафією): Тут спочиває Великий литовець, друг природи, Вік свій науці й Батьківщині присвятивши. Нехай заспокоїть його душу луг — поле, А птахи — вірні друзі повсякчас. Stasys KEINYS 138