J. Kruopas ir lietuvių terminologija

ТЕРМІНОЛОГІЯ І СЬОГОДЕННЯ Stasys KEINYS Інститут литовської мови, Вільнюс Й. КРУОПАС І ЛИТОВСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ Beveik ketvirtis šimtmečio prabėgo po Jono Kruopo (1908–1975) mirties, bet jo darbų reikšmė bei veiklos svarba, rodos, nė kiek nenublanko. Dabar, kaip ir anuomet, kai J. Kruopas tebebarė į priekį savo paties pasirinktą ar kitų paskirtas kalbotyros vagas, galima neabejojant teigti, kad jis priklauso prie pačių žymiųjų lietuvių kalbininkų. Vidurinė ir jaunoji lituanistų karta nejuto šio šviesaus stotingo žmogaus kaip pedagogo, mokslo darbų vadovo išminties ir šilumos, tačiau ji išaugo iš tos dirvos, kurioje arė, akėjo ir sėjo J. Balčikonis, J. Kruopas ir kiti senieji bei senesnieji kalbininkai. J. Kruopas buvo ir visuomet liks pobūginės ir pajablonskinės kalbininkų kartos atstovas, kuriam kartu su J. Balčikoniu ir nedideliu būreliu mokslo draugų, Vytauto Didžiojo universiteto auklėtinių, sudėtingais pokario laikais teko pareiga ir atsakomybė ugdyti gimtąją kalbą ir jos tyrinėtojus, tvarkyti kalbos tiriamuosius darbus ir pačiam našiai į juos įsitraukti, pagaliau rengti tautos gyvybei būtinus lietuvių kalbos ir literatūros mokytojus. Visus šiuos darbus J. Kruopas dirbo rimtai, atsidėjęs ir dorai. Į lietuvių mokslo istoriją jis įėjo kaip žymus senųjų raštų kalbos bei žodynų istorijos tyrinėtojas, kaip iškilus žodynininkas, kaip nuotokus bendrinės kalbos teikybininkas. Aiškios jo pėdos ir lietuvių terminologijos baruose. Потяг до термінології виявився вже в першій статті Й. Круопаса «Розвиток мови і наше суспільство», опублікованій 1935 року в журналі «Gimtoji kalba». Пишучи про творення мови, Й. Круопас згадує тут, окрім письменників (які тоді мало не претендували на виняткове місце творців мови), також «одного чи іншого» впорядника термінів у своїй галузі (П. Авіжоніс, Е. Драугеліс, К. Ґрінюс, Ст. Шалкаускіс, Й. Відмантас) або збирача термінів (Й. Елісона)1. Цей мотив 1 Žr. Kruopas J. Kalbos ugdymas ir mūsų visuomenė // Gimtoji kalba. 1935. Nr. 7. P. 98. 7 не замовкав усі чотири десятиліття, протягом яких Й. Круопас писав і публікував свої наукові праці. Однак особливо посилився він від 1951 року, коли Й. Круопаса призначили головою Термінологічної комісії Інституту литовської мови (від 1952 року — Інституту литовської мови та літератури) (цю громадську посаду він обіймав аж до 1972 року, коли замість комісії при Президії Академії наук було створено Термінологічну раду; заступником голови цієї ради Й. Круопас також був до самої смерті). Отже, близько двадцяти п’яти років Й. Круопас керував термінологічною роботою в Литві й сам брав у ній участь. Упродовж усього цього часу він перебував у самому вирі організаційної термінологічної роботи: заохочував фахівців різних галузей, особливо науковців інститутів Академії наук, упорядковувати терміни своїх галузей і готувати термінологічні словники чи бюлетені; дбав, щоб термінологічну роботу включали до планів усіх наукових установ і вищих навчальних закладів та послідовно виконували. Прагнучи, щоб термінологічна робота в Литві велася продуктивніше й цілеспрямованіше, 1953 року Й. Круопас писав: «Досі в нашій республіці немає органу, який координував би й спрямовував усю термінологічну роботу. Зрозуміло, що ці функції не може виконувати термінологічна комісія з трьох осіб при Інституті литовської мови та літератури, яка розглядає з мовного погляду терміни, що їх подають окремі інститути Академії наук, і консультує усно та письмово різні установи, підприємства й організації. Склад, призначення та компетенція цієї комісії не дають змоги організувати й розвивати термінологічну роботу в масштабах республіки. Для цього за прикладом інших радянських республік слід створити республіканську головну термінологічну комісію, яка могла б зобов’язувати окремі наукові установи, підприємства й організації долучатися до впорядкування термінології своєї галузі, координувала б термінологічну роботу, яку ведуть окремі наукові установи, інститути, видавництва тощо, і чиї затверджені терміни були б обов’язковими для всіх», — додаючи, що підпорядковані головній термінологічній комісії галузеві термінологічні комісії мали б діяти в інститутах Академії наук або у вищих навчальних закладах2. Хоча висловлені тут 2 Kruopas J. Dėl terminologijos darbo išvystymo ir pagerinimo // „Tiesa“. 1953, sausio 11. 8 міркування щодо організації термінологічної роботи так і не було втілено в життя, сама термінологічна робота від початку шістдесятих років усе ж помітно пожвавилася. Було підготовлено й видано чимало термінологічних словників різних галузей, відновлено діяльність або створено дієві галузеві термінологічні комісії; деякі з них, наприклад ботанічна й фізична, плідно працюють уже не одне десятиліття. Термінологічна комісія під головуванням Й. Круопаса переглянула «Словник юридичних термінів», підготовлений А. Жюрлісом (1954), перший випуск «Бібліотечної та бібліографічної термінології», укладений І. Кісінасом (1956), «Словник термінів геології та фізичної географії» В. Ґуделіса (1956), «Словник термінів фізики», відредагований П. Бразджюнасом (1958), «Словник спортивних термінів», підготовлений колективом фахівців Інституту фізичної культури (1959), «Словник термінів меліорації» Й. Чейтиса (1960), «Словник хімії» К. Даукаса (1960), першу частину «Тлумачного словника термінів текстильної промисловості» А. Юрявічюса та А. Чіжа (1962), «Словник термінів ботаніки», підготовлений колективом під керівництвом Й. Даґіса (1965), «Російсько-литовський словник економічних термінів», укладений економістами під керівництвом К. Мешкаускаса (1966), «Короткий довідник криміналіста» Б. Аўґустінаса, П. Данісевічюса та К. Міце́вічюса (1970), «Російсько-литовсько-англійський словник термінів обчислювальної техніки» В. Кайріса, А. Камінскаса, З. Кудірки, Р. Кундротене, М. Ліпшиця, А. Мачерніса, Й. Норкауса, Й. Ряубунаса, Й. Станаціса, Б. Стулпіна та А. Шляваса (1971). Автори або укладачі майже всіх цих словників у передмовах щиро дякували, серед інших, і Й. Круопасу за консультації, поради чи участь у розгляді термінів. Й. Круопас також допомагав готувати «Тлумачення зоологічних термінів» С. Ґецявічюте (1974), «Російсько-литовський словник метеорологічних термінів» М. Мікалюнаса (1975), «Словник медичних термінів» В. Астраускаса, С. Бізулевічюса, С. Павілйоніса, А. Вайтілавічюса та А. Віляйшиса (1980), допомагав термінологічній комісії Інституту енергетики та електротехніки Академії наук, яка у шістдесяті роки видала низку бюлетенів технічних термінів, і підтримував інші роботи з упорядкування термінології. Своїм запалом, піднесеністю, жвавістю, умінням спілкуватися, веселою вдачею та заразливим сміхом Й. Круопас приваблював людей. Нерідко до Й. Круопаса приходили й телефонували йому фахівці різних галузей, 9 просячи порад або й остаточного слова щодо вживаних чи відсутніх термінів. Тепер навряд чи хтось зміг би встановити, кому, скільки й яких термінів запропонував сам Й. Крупас, однак він схвалив більшість термінів, включених до термінологічних словників і бюлетенів, розглянутих очолюваною ним Термінологічною комісією, а також уживаних у підручниках, монографіях та інших виданнях з багатьох різних галузей, підготовлюючи які науковці чи редактори видавництв зверталися до нього. Чимало цих науковців і самі серйозно долучилися до впорядкування термінології. Значний внесок у термінологічну роботу зробили фізик П. Бразджюнас, ботанік Й. Дагіс, географ В. Гуделіс та інші. Розуміючи, що для вживання загальнолітературної мови дуже важливо належно подавати найважливіші терміни з різних галузей у загальних мовних словниках, Й. Крупас залучив гурт видатних фахівців, щоб вони допомогли підготувати основну працю з добору слів загальнолітературної мови — «Словник сучасної литовської мови», його перше видання (1954 р.). У словнику висловлено подяку фізикові П. Бразджюнасу, юристові Й. Булаву, медику С. Бізюлевічюсу, хіміку К. Даукшасу, історику Й. Юргінісу, лексикографу Х. Лемхенасу, полковникові В. Луні, біологові Й. Мацюку, інженерові А. Новодворскісу, астрономові П. Славенасу, лікареві Й. Вайтілавічюсу, математику Г. Жилінскасу, юристові А. Жюрлю та іншим. Отже, завдяки зусиллям Й. Крупаса утвердилися взаємини між мовознавцями та фахівцями інших галузей, важливі й корисні для обох сторін. До речі, найбільше від цієї злагодженої праці виграла сама литовська мова. Й. Крупас був кмітливою людиною, добрим і творчим організатором праці, який умів залучати людей до роботи й надихати їх. Він постійно підтримував діяльність галузевих термінологічних комісій і, наскільки міг, сам брав участь у їхніх засіданнях, організовував республіканські наради з термінології, прагнув активізувати й узаконити термінологічну роботу в усіх наукових установах. Не раз він пояснював, що термінологічну роботу в кожній науковій установі слід вважати складовою частиною наукової праці, що для неї необхідно виділяти і працівників, і інші потрібні для роботи ресурси. Такий погляд видається цілком правильним. Адже термінологія необхідна для наукової праці, і створювати та впорядковувати її треба на наукових засадах. Успіх праці залежить від людей. Однак для будь-якої роботи потрібна певна підготовка. Неможливо впорядковувати термінологію, не 10 знаючи предмета й не маючи достатньої мовної підготовки та чуття. Суть термінологічної роботи полягає у формуванні фахової мови. Отже, добре впорядкувати терміни будь-якої галузі можуть лише її чудові фахівці з широкою освітою та кругозором разом із належно підготовленими мовознавцями. Разом, бо фахівцям галузі зазвичай бракує необхідної для цієї роботи мовної освіти й, зрештою, досвіду, а мовознавцям — знання спеціальних галузей. Лише за тривалої спільної праці і ті, й інші набувають належної вправності. У цьому Й. Крупас дотримувався погляду, поширеного в давніші часи, але й досі живого: у термінологічних комісіях мають працювати фахівці відповідних наукових галузей, а мовознавці — «долучатися з мовною консультацією»3. Однак, не знаючи справи й покладаючись лише на консультації, будинку чи прибудови не збудуєш. Зрештою, недостатньо й однієї науки. Для мовної творчості, як і для будь-якої іншої творчості, потрібні талант і добре мовне чуття. Не кожен добрий мовознавець може створити вдалий і доречний термін чи просто слово. З іншого боку, найбільшу й найприроднішу частину словника мови створили зовсім не мовознавці, не фахівці інших галузей і не письменники, а ніби самі собою звичайні люди, які глибоко відчували рідну мову. Тож, ясна річ, помиляються й ті, хто вміє лише вимагати від мовознавців дати їм терміни, а далі вони вже обходяться самі. Мову творить суспільство. Воно ж шліфує, уточнює й поступово змінює засоби мовного вираження. Але не слід забувати, що літературні мови створюють, розвивають і впорядковують переважно свідомо. Отже, тут неодмінно потрібне вміння впорядковувати й виконувати мовну роботу, зокрема й термінологічну. Й. Крупас дбав про підготовку професійних мовознавців-термінологів. Крім досвідчених мовознавців — членів Термінологічної комісії інституту Н. Грігаса й А. Кучінскайте — під його керівництвом різний час термінологічною працею займалися молоді А. Балашайтіс, В. Бартусевичюс, В. Лабутіс, Т. Валювієне та інші. З-поміж них усе своє життя присвятили ніколи не завершуваній термінологічній праці К. Гайвеніс, а згодом цей шлях обрали також Анг. Каулакене та Й. Клімавічюс. І автора цих рядків, який щойно закінчив навчання у Вільнюському університеті, Й. Крупас 3 Там само. 11 узяв до Литовського інституту мови та літератури працювати над термінологією. Це запрошення виявилося доленосним, адже через кілька років, коли я вступив до аспірантури Вільнюського університету, незабутній науковий керівник В. Урбутіс запропонував мені тему дисертації з термінотворення; а ще через десяток років, знову на запрошення Й. Крупаса, мені довелося надовго повернутися до Литовського інституту мови та літератури, щоб працювати над лексикографічними й термінологічними працями, а після смерті Й. Крупаса — продовжувати деякі його роботи. На той час в інституті вже діяла заснована 1972 р. з ініціативи Й. Крупаса Термінологічна група, у якій працювали всі троє згаданих відданих цій справі фахівців, а керували нею К. Гайвеніс і завідувач відділу словників Й. Крупас. Під його керівництвом дисертації на здобуття ступеня кандидата філологічних наук з термінології написали й захистили А. Балашайтіс («Історія термінів литовського мовознавства», 1961 р.) і К. Гайвеніс («Складені терміни в сучасній литовській мові», 1969 р.); Й. Клімавічюс закінчив аспірантуру. Накопичувалися теми для майбутніх дисертацій з термінології. Не можна забувати, що Й. Крупас дуже дбав про те, щоб виконувалися не лише практичні термінологічні роботи, а й проводилися дослідження в цій галузі. Він заохочував молодших наукових працівників досліджувати актуальні питання, писати статті, пропонував теми, не шкодував порад, а іноді й сам приходив на допомогу як співавтор. Усі литовські термінологи старшого й середнього поколінь відчували його фахову та моральну підтримку. Щиро кажучи, її відчували не лише термінологи, а, мабуть, багато науковців і студентів, яким на життєвому шляху довелося зустріти Й. Крупаса, а особливо мати з ним спільні справи. Із розширенням термінологічних досліджень та зростанням самих дослідників почали готувати видання, присвячені термінологічним питанням. На початку сімдесятих років майже щороку Литовський інститут мови та літератури видавав «Інструкцію зі складання картотеки термінологічних словників» (1972 р.), зошит «Культура мови», присвячений термінологічним питанням (зош. 25. Вільнюс, 1973), том «Питань литовського мовознавства» (т. 16: Литовська термінологія. Вільнюс, 1975); з російської мови було перекладено й видано методичну брошуру «Термінологічна робота», підготовлену Комітетом наукової та технічної термінології АН СРСР (переклад А. Каулакене. Вільнюс, 1973). 12 Питання термінології, можна сказати, постійно порушував Я. Круопас, а нерідко й поглиблював їх у власних наукових статтях та в статтях, опублікованих у загальній пресі (газетах, журналах). Кількох діячів термінології, як уже зазначалося, він згадав у першій статті «Розвиток мови і наше суспільство», опублікованій до війни в «Рідній мові». Невдовзі після Другої світової війни, у студії «Слов’янські запозичення в мові писемних творів М. Мажвідаса», написаній з нагоди 400-річчя першої друкованої литовської книжки, коротко порушено й питання термінології. Згадавши, що Мажвідасу, Вілентасу, Бреткунасу та іншим першим творцям писемності «довелося прокладати нові, важкі шляхи, творячи й формуючи литовську писемну мову», далі Я. Круопас перелічив «важкі для розв’язання завдання», які могли й мали постати перед ними. Перше з цих завдань — «формування нової термінології для позначення понять релігії, християнства та інших абстрактних понять»⁴. Далі побіжно розглянуто джерела релігійних термінів — частину термінів запозичено з інших мов (церква, хрест, вівтар тощо), частину перейнято з язичництва, надавши їм нового змісту (бог, святий, небо тощо), — і висловлено справді цікаву думку: «можна порушити питання про наслідки зіткнення двох культів, зникнення язичництва й утвердження християнства в литовській мові»⁵. Питання формування християнської та загалом литовської термінології порушено також у статті про паралелі в катехизмі М. Дауґші⁶ та в найбільшій праці Я. Круопаса — «Лексика катехизму Меркеліса Петкявічюса 1598 року». 4 K r u o p a s J. Žodyninės slavybės M. Mažvydo raštų kalboje // Senoji lietuviška knyga. K., 1947. P. 220. Цю думку повторено й у студійній статті «Лексичні паралелізми в мові катехизму Дауґші (1595)», опублікованій через кільканадцять років (див. Lietuvių kalbotyros klausimai. V., 1960. T. 3. P. 223), тож, очевидно, Я. Круопас був у цьому твердо переконаний. Однак важко повірити, що християнство могло існувати на литовських землях півтора або навіть двісті років без литовських термінів (докладніше див. у статті автора «Огляд творення литовської термінології (до 1940 р.)» // Kalbotyra. V., 1967. T. 18. P. 6–7). 5 Там само. С. 253. 6 Див. K r u o p a s J. Leksiniai paralelizmai Daukšos katekizmo (1595) kalboje. P. 243, 245, 254. 13 je“7. Отже, Я. Круопас оцінив роль усіх трьох литовських катехизмів, виданих у XVI столітті, в історії литовської термінології. Я. Круопас опублікував низку статей про лексикографічні праці діячів культури XIX століття. У цих статтях розглянуто словники, укладені М. Акелайтісом (1829–1887), С. Даукантасом (1793–1864), Л. Івінскісом (1810–1881), А. Кашараускасом (1821–1882), Й. Міляускасом (Мігловарою, 1845–1937), Д. Суткявічюсом (1782–1849) та іншими, а також деякі інші праці. Статті з цієї низки про термінологічні словнички й списки К. Драсутавіча (Драсутіса, близько 1850 — близько 1905) судилося завершити перелік публікацій самого Я. Круопаса. Він не побачив її друком: шістнадцятий том «Питань литовського мовознавства» («Литовська термінологія») вийшов через кілька місяців після смерті Я. Круопаса, ініціатора цієї книги та її відповідального редактора. У деяких із розглянутих статей частково аналізуються або принаймні згадуються терміни з цих словників та інших праць. Наприклад, у статті «М. Акелайтіс — лексикограф» стверджується, що лексикографічна діяльність цієї людини «виявлялася не лише у спробах укласти порівняльний і два двомовні словники, а й у збиранні різноманітного термінологічного матеріалу та створенні нових термінів, внесенні литовських термінів до польськомовного тексту граматики литовської мови, поясненні слів та інших дрібних примітках»8. Там само розглянуто рукописний 20-сторінковий покажчик, переписаний Й. А. Пабрежою, але «високолитовізований»: «Rodykle wardų sawiszkųjų, kaip kores augimes wadina Žemajti˛ai», у якому подано 580 литовських назв рослин із латинськими відповідниками. Тут також наведено вживані М. Акелайтісом терміни мовознавства, процитовано його примітку щодо терміна «словник» («Wadinu „Žodinas“, ne Žodinis, kajp nor Walleniawicze [Valiūnas] ir Ivinskis; nes sakom – karklis, karklinas, puszis, puszinas: už tataj ir žodis – žodinas»9). Далі— 7 Див. K r u o p a s J. 1598 m. Merkelio Petkevičiaus katekizmo leksika // Lietuvių kalbotyros klausimai. T. 12: Iš lietuvių leksikologijos ir leksikografijos. V., 1970. P. 144 tt. 8 K r u o p a s J. M. Akelaitis leksikografas // Lietuvių kalbotyros klausimai. T. 12: Iš lietuvių leksikologijos ir leksikografijos. V., 1970. P. 172. 9 Там само. С. 173. 14 Згадано також працю М. Акелайтіса «Apej garus», у якій виявлено понад сто назв частин паровоза, здебільшого, за словами Й. Круопаса, пристосованих із народної мови; самого М. Акелайтіса вважають основоположником литовської технічної термінології10. До речі, про цю працю в журналі «Mokslo ir technikos» (1969 р., № 11) Й. Круопас разом із Л. Гастілою та А. Житкутею опублікував окрему статтю «Зачинатель технічної літератури й термінології». Загальні питання розвитку литовської термінології, її стану, а також огляди виконаних і поточних робіт Й. Круопас висвітлював на наукових конференціях і нарадах. Йому довелося брати участь і виступати на відомій тоді всесоюзній нараді з питань творення термінології, удосконалення правопису й абеток, скликаній 1959 р. у Москві Інститутом мовознавства АН СРСР. У вступній промові на цій нараді найвпливовіший російський мовознавець того часу В. Виноградов, серед іншого, висунув принцип найменших відмінностей між міжнародною термінологією в мовах народів СРСР і новотворами на основі російських запозичень — принцип, який згодом багато разів обговорювали з різних нагод (його також внесли до рекомендацій, ухвалених від імені наради)11. На нараді про питання литовської термінології виступили А. Балашайтіс, Й. Круопас і Х. Лемченас. Вони не торкалися принципу В. Виноградова. Й. Круопас, оглянувши термінологічну роботу, що провадилася в Литві, згадав про роль Термінологічної комісії Інституту литовської мови та літератури й підготовлену нею інструкцію зі збирання, каталогізації та пояснення термінів, а також порушив питання джерел термінології. З цієї нагоди він зазначив, що в литовській мові є багато паралельних міжнародних і литовських термінів і що вирішено не усувати таку синонімію12. Як і будь-яке інше, таке рішення можна оцінювати по-різному, навіть протилежно (і схвально, і несхвально), однак, здається, очевидно, що в такий спосіб було висловлено тверезий погляд на засади й стан термінології, який відображав помірковану політику впорядкування термінології та мови загалом. Тоді- 10 Там само. С. 173 і 162. 11 Див. Вопросы терминологии (Материалы Всесоюзного терминологического совещания). Москва, 1961. С. 10, 227. 12 Там само. С. 212. 15 Але це могло бути відповіддю палким прихильникам інтернаціоналізації термінології, а хто знає, можливо, і бажанням пом’якшити наслідки майбутнього застосування щойно проголошеного й не одним піднесено підтриманого «принципу найменших відмінностей». І нині погляд Й. Круопаса залишається важливим, адже прихильників інтернаціоналізації фахової мови та її узгодження з іншими мовами (щоправда, з іншого боку світу) анітрохи не поменшало. Досить широко стан литовської термінології, прогалини й труднощі цієї роботи, а також типи виданих термінологічних словників було розглянуто у спільній доповіді Й. Круопаса й К. Гайвениса «Термінологічна робота та укладання термінологічних словників у Литовській РСР», виголошеній на міжреспубліканській нараді термінологів країн Балтії, що відбулася 1969 р. у Ризі. Тут, зокрема, наголошувалося, що основним джерелом творення й поповнення литовської термінології є народна мова, діалекти, загалом литовський словниковий запас і словотворення13. Стан і перспективи термінологічної роботи ті самі мовознавці оглянули й у доповіді, виголошеній на республіканській нараді з термінології, організованій 1972 р. Термінологічною радою при Президії АН та Інститутом литовської мови й літератури. Починаючи від середини шістдесятих років Й. Круопас опублікував у журналах, газетах і виданнях з культури мови кілька статей і коротких статей, у яких розглядав окремі терміни або їхні групи. До таких його публікацій належать «Як перекласти восприятие литовською?» («Tarybinė mokykla», 1952, № 1), «Хіба гектар — не площа?» («Žemės ūkis», 1966, № 5), «Про вживання слова „reisas“» («Žemės ūkis», 1966, № 6), «Про деякі назви металів» («Mokslas ir technika», 1971, № 5), «Не засмічуймо мову непотрібними словами» («Mokslas ir gyvenimas», 1973, № 7), написана разом з Анг. Каулакене стаття «Про розмежування в термінології абстрактних прикметників із суфіксом -umas і закінченнями -is, -a» («Kalbos kultūra», 1971, вип. 21) та ін. У деяких статтях цього типу трапляються необґрунтовані твердження; часом, виявляючи поблажливість, він не вважав помилками те, що інші зазвичай... 13 Круопас І. Р., Гайвеніс К. Б. Термінологічна робота і підготовка термінологічних словників у Литовській РСР // Питання розроблення науково-технічної термінології. Рига, 1973. С. 24, 27. 16 досить одностайно виправлюваних речей. Значно більше неточностей, місцями навіть спотворень, можна знайти в полемічних статтях Й. Крупаса. Наприклад, у статті «Реальність і... примарні тіні» («Голос Вітчизни», 1965, № 22), заперечуючи не зовсім точні висловлювання А. Саліса щодо стану литовської термінології, наведені у статті «Термінологія» «Литовської енциклопедії», він мало не взагалі заперечував очевидний вплив російської мови на литовську термінологію. До речі, сам Й. Крупас не раз наголошував на цьому впливі у своїх статтях з інших приводів14. Загалом Й. Крупас не залишав поза увагою жодного важливішого, значущого видання чи події у сфері мовної практики й термінології. Особливо прихильно він, очевидно, оцінив виданий 1965 року «Словник ботанічних термінів», присвятивши йому — єдиному серед термінологічних словників — навіть дві статті: «Вагомий внесок ботаніків у термінологію» («Правда», 23 березня 1966 року) і «Словник ботанічних термінів» («Сільське господарство», 1966, № 5). Турботи про термінологію, можна сказати, ніколи не полишали Й. Крупаса. Рецензуючи книжку, представляючи громадськості новий том «Словника литовської мови» чи розглядаючи питання сучасної мови або її минулого, він бодай коротко згадував, чим ці видання чи питання важливі й корисні для литовської термінології. Ось, рецензуючи II том «Словника литовської мови», Й. Крупас писав 1948 року: «Без словника аж ніяк не зможуть обійтися й творці та впорядники термінології окремих спеціальностей. Багато термінів вони візьмуть зі словника без жодних змін; деякі терміни зможуть легко утворити, звужуючи або розширюючи значення слів, або переносячи значення слів, найближчих за змістом до понять, які потрібно визначити, 14 Неточно зрозумілим виявився і, мабуть, через це дістав прочухана від Й. Крупаса у статті «Інтернаціональні слова в творенні складених термінів» («Правда», 9 вересня 1967 року) автор цих рядків. Однак, з іншого боку, через рік у спільному відгуку Й. Крупаса й К. Гайвеніса дуже прихильно оцінили дисертацію цього автора на здобуття ступеня кандидата наук, назвавши її «першою ґрунтовнішою науковою працею із сучасної литовської термінології». У тому відгуку висловили й сумнів щодо «словотвірної інтерпретації складених термінів окремих структурних типів “інтернаціональний компонент + литовське слово”», але назвали його несуттєвим. На цьому тоді й завершилася ця суперечка. 17 значення й таким чином пристосовуючи матеріал словника до своєї галузі. А впорядкування та творення термінології спеціальностей — одне з найактуальніших завдань культури мови, яке не можна відкладати. Для цього словник є основним джерелом. Кожен вибере з нього найкраще й найприйнятніше. Якщо пильно пошукати, не доведеться надто скаржитися й на брак слів для вираження абстрактних понять. Такі слова теж знайдуться або їх легко буде утворити з наведеного матеріалу. Ось кілька питомих, зрозумілих слів, узятих зі словника, які можуть правити за терміни в певній галузі, наприклад: nespėga (від nespėti) — брак часу, «цайтнот»; palydija — «свита»; kloja — час розстилання льону; slinkis — «канапка»; maigūnas — «тапчан»; deglas — смолоскип; esnos — підщелепні залози; įdaras — фарш тощо15. «Словник литовської мови» він особливо цінував і постійно називав невичерпною, найважливішою скарбницею литовських термінів. З іншого боку, Й. Крупас був прихильником помірного включення термінів до нормативного словника літературної мови16. Й. Крупас справді багато зробив як у галузі загальної, так і спеціальної (предметної) лексикографії. Тут він нагромадив величезний досвід і водночас завжди залишався творчою людиною. Під його наглядом і керівництвом литовська лексикографія й термінографія значно розвинулися та зріли. На схилі життя він ставив нові масштабні завдання щодо укладання термінологічних словників, пишучи: «Досі робота з упорядкування нашої термінології полягала переважно в інвентаризації термінів, укладанні й виданні двомовних термінологічних словників окремих галузей. Однак більшість виданих словників невеликі за обсягом, вони не містять тлумачень термінів, деякі не мають потрібних покажчиків тощо. Тепер перед нами постало завдання перейти від інвентаризації термінів до створення терміносистем і визначень термінів, укладаючи широкі за обсягом системні тлумачні словники термінів»17. Як автор статей і редактор-консультант Й. Крупас долучився до «Мало- 15 Kruopas J. Lietuvių kalbos žodynas // „Tarybinė mokykla“. 1948. Nr. 12. P. 45. 16 Див.: Kruopas J. Koks turėtų būti literatūrinės kalbos žodynas // „Literatūra ir menas“. 1968, spalio 19. 17 Kruopas J. Daugiau dėmesio terminologijai // „Tiesa“. 1972, balandžio 20. 18 sios lietuviškosios tarybinės enciklopedijos“ (1966–1971) rengimo, talkino „Lietuviškosios tarybinės enciklopedijos“ (1976–1985) rengimo pradiniame tarpsnyje. Būdamas gyvo būdo ir veiklus žmogus, jis gebėjo suspėti turbūt visur, kur kildavo terminologijos klausimų ir kur reikėjo jo paramos ir svaraus žodžio. * * * Широкою й розгалуженою, плідною та мудрою була діяльність Й. Крупаса на термінологічній ниві. Спираючись на традиції праці в цій галузі в міжвоєнній Литві (до речі, підготовлені Й. Балчіконісом «Твори» Й. Яблонскіса, повний комплект тодішнього журналу «Gimtoji kalba», багато інших важливих видань, а також номери журналу «Logos» за третє й четверте десятиліття, в яких були надруковані термінологічні праці Ст. Шалкаускіса, постійно стояли в робочому кабінеті Й. Крупаса в інституті, і молоді термінологи будь-коли могли їх вивчати), працюючи пліч-о-пліч із фахівцями різних галузей, науковцями й технічними працівниками, вихованими в ту добу та в молодшому поколінні, Й. Крупас зробив вагомий внесок у те, щоб у нелегкі повоєнні роки й пізніше термінологічна робота плідно провадилася та розвивалася в належному напрямі. Ці праці мають велику цінність, а внесок Й. Крупаса та його соратників у розвиток нашої термінології відчутний і сьогодні. Можна сміливо стверджувати, що ця світла, скромна, надзвичайно інтелігентна людина, видатний історик литовської мови й лексикограф, був найавторитетнішим фахівцем із литовської термінології у шостому, сьомому й восьмому десятиліттях XX століття. У згаданій статті «Розвиток мови й наше суспільство» молодий Й. Крупас писав: «Ми маємо зрозуміти, що мова єднає націю, виявляє душу народу, є найбільшою культурною й соціальною цінністю, без якої неможливий поступ суспільного життя. Маємо усвідомити, що дуже важливо, аби мова була чистою, красивою, досконалою, і що всі ми повинні долучатися до її розвитку, адже мова виникає й зростає лише в суспільстві»18. Своєю працею та діяльністю він також 18 K r u o p a s J. Kalbos ugdymas ir mūsų visuomenė // Gimtoji kalba. 1935. Nr. 7. P. 99. 19 сам чимало прислужився до формування й розвитку літературної мови та залучав до цієї праці інших. Цим Й. Крупас спорудив собі вічний, справді «міцніший за мідь» пам’ятник і залишиться в пам’яті народу. Отримано 1998 07 14 20