Ką Jablonskis padarė geografijai ir kas su tuo daroma

ТЕРМІНОЛОГІЯ І СЬОГОДЕННЯ Jonas KLIMAVIČIUS Інститут литовської мови ЩО ЯБЛОНСКІ ЗРОБИВ ДЛЯ ГЕОГРАФІЇ І ЩО З ЦИМ РОБЛЯТЬ Ювілейні вшанування Йонаса Яблонскіса приємні для термінології (Piročkinas 2000; Gedrimas 2000). Що зробив Яблонскіс для термінології — тема не нова. Насамперед слід згадати ще живі свідчення (Žemaitis 1956; Žemaitis 1966; Šikšnys 1962). Дані зі свідчень очевидців і спеціальні дослідження, хоч і незавершені, мають велике значення. Але це ще не все — потрібно дослідити й післяяблонсківську частину цього термінологічного процесу, підтримувати й посилювати її, інакше добрий початок може завершитися недобре. Покоління після Яблонскіса можуть і повинні засвідчити життя створеної ним термінології. А воно, своєю чергою, нерозривно пов’язане з долею народу й держави — як і праці Яблонскіса. На одинадцятому році після смерті Яблонскіса Литву знову спіткали окупація, винищення народу (геноцид), втрата державності, мовний примус. Отже, оцінювати свідчення потрібно відповідно до цього. Нагода висловити думки, які давно визрівали, з’явилася ніби випадково — саме в цей ювілейний час я працюю над підготовленим новим шкільним словничком географічних термінів. Від термінологічних підвалин Яблонскіса там знайшлися майже самі руїни. Отже, відкладати вже ніяк не можна. Звісно, початок поклав не цей словничок — і географічна наука, і шкільна географія, і всіляка перекладна географічна подорожня література своєю термінологією часом непомітно, а часом і цілком свідомо сповзали на російську стежку. Географічна термінографія була доволі численною, мала неабияке значення для науки й школи як з предметного, так і з мовного погляду. 1956 року вийшов «Словник термінів геології та фізичної географії» В. Гуделіса (ред. Ch. Lemchenas; російсько-литовський, із литовським покажчиком; 220 с.), переглянутий Термінологічною комісією Інституту литовської мови та літератури [GirFGŽ]. Видавництво «Šviesa» (педагогічної літератури) видало три словники — два перекладні й один оригінальний: 1972 року — енциклопедичний «Географічний словник» S. Agapovo, 7 S. Sokolovo, D. Tichomirovo (перекл. V. Kvietkauskas, ред. E. Subačienė), доповнений литовськими термінами редактором перекладу V. Gudelis; у видавничій анотації його призначено для учнів, а в передмові до литовського видання — також для студентів і викладачів (272 с.) [GeogrŽ]; 1987 року — «Словник-довідник фізичної географії» A. Solovjovo та G. Karpovo (перекл. F. Ylevičienė і J. Žukauskienė, переклад рецензувала A. Laigonaitė, ред. L. Junevičienė), відредагований A. Basalyku (216 с.) [FizGŽŽ]; 1994 року — «Енциклопедичний географічний словник» S. Vaitekūno (ред. S. Drabavičius), рекомендований Міністерством культури й освіти (256 с.) [EncGŽ]. Жоден із цих трьох словників не був затверджений, його не рецензували широко фахівці й мовознавці у пресі. Проблем нормування, а також суперечностей між цими словниками чимало. Литовське мовознавство цілком обґрунтовано пишається тим, що основні географічні терміни значною мірою були залітовані Яблонскісом. Але тим, хто продовжував його працю через кілька десятиліть, бракувало Яблонскіса-компаса, на них впливали інші орієнтири. І навіть через 10 років після відновлення незалежності науковцям нелегко усвідомити, що впродовж десятиліть радянської доби вживанням інтернаціоналізмів литовська мова наближалася до російської. Основне словотвірне новаторство Яблонскіса в географічній термінології зосереджене в «Нашому словничку» Ригішкського Йонаса 1918 року: меридіан, екватор, полюс, тропік, материк, льодовик, вулкан, обрій. Лише вулкан і океан — уже є і в перекладеному Яблонскісом 1906 року «Короткому описі Землі» S. Mečiaus (Piročkinas 2000 11: 16). Це видно й із даних LKŽ. Долю термінів Яблонскіса та ставлення до них досить добре показують литовські словнички й словники іншомовних слів. Добрий початок — уже SNŽŽ Юргіса Шлапеліса 1907 року. Без синонімів і без жодного пояснення подано vulkanas – ugnikalnis. Отже, литовський термін Яблонскіса був упевнено прийнятий. Можна лише пошкодувати, що того ж 1907 року «Польсько-литовсько-російський словник» J. Ambrazieja подає варіант ugniakalnis (із невідповідним сполучним голосним), який згодом повторили ще в кількох словниках (LKŽ XVII). Далі: okeanas, oceanas – vandenynas, didžiūris, didelės marios. Didelės marios слід вважати поясненням, а не відповідником. Didžiūris у LKŽ II не зафіксовано, але є didžiūris — уже в J. A. Pabrėžos, пізніше A. Lelio, а також 8 didmaris — Л. Івінскіса, didžmaris — «Аушри» за 1884 р., didmarė — інших писань. Синоніми загалом непотрібні, а ці через недостатню розрізнювальну здатність не можуть зрівнятися з океаном. Океан 2. «велика водойма, велика вода, води» подається у LKŽ XVIII, хоча й з обережною позначкою nj.(?), з діалектів (Грішкабудіс, Пагегяй, Маріямполе, Алітус, Тверечюс). До речі, у місцевостях поблизу батьківщини Яблонскіса, Грішкабудіса, — Славіках і Лекечяй — зафіксовано також сніговий масив 1. «велика маса снігу; поле, вкрите снігом» (LKŽ XIII). Здавалося б, звідси прямий шлях до материка, але ще ні: континент — тверда земля, великий суцільний масив суші. Тверда земля є також у «Литовсько-англійському словнику» А. Лелі (3-тє дод. вид., Чикаго, 1915): тверда земля — continent (але також континент — continent, continent — континент, суша, а також terra firma — суша, тверда земля. Суша уперше вжито (LKŽ XII) у «Литовсько-латисько-російському словнику» М. Мєжиніса (Тільзит, 1894): суша — sausžeme — ląd — мамерик. SNŽŽ тропіки — grįžračiai; країна тропіків, тропічний край — край тропіків або grįžračiai — теплий край; grįžračiai або тропіки — «смуги навколо землі, по обидва боки екватора, до яких сонце доходить під час зимового й літнього сонцестояння. Між обома тропіками протягом усього року стоїть спекотна погода». Тропік вживався й у литовсько-англійському словнику А. Лелі: grįžratis, -čio — tropic (і tropikas — tropic), tropic — геогр. тропік, tropikas, пов’язаний зі значенням «Велика Ведмедиця», в А. Татаре, В. Кудірки (grįžratis Плокщяй), а в значенні «Велика Ведмедиця» найширше вживається grįžoratas у Сінтаутай, Расейняй, Кведарні, Калтиненай, Прекуле (grįžoratas Гаргждай), а також grįžo ratas у Тільзиті, grįžo vežimas у Шилуте, grįžulo (grįžulo у Дусетосі, Саламієстісі) ratai у Шедуві, grįžulo ratai у Кудіркос-Науместісі, grįžalo ratai у Гружяй, grįžinio ratai у Гейстараї (відповідно grįžulas / grįžulas у словнику Ф. Куршайтіса, grįžalas / grįžalas у Бетигалі, grįžas 1. / grýžas у словнику Ф. Куршайтіса — «стрижень пристрою для повороту воза, до якого запрягають коня») LKŽ III. До активу литуанізації міжнародних термінів Шлапеліса слід зарахувати й сонцестояння — grįžračiai, заховане у статті й не винесене окремо до словничка (немає й статті solsticijos). Й. А. Пабрежа мотивував тропік формою solsticija — місце сонцестояння (LKŽ XII). У SNŽŽ gletčeras — льодовик — великі масиви льоду на високих горах, які поволі сповзають униз». Для екватора, меридіана й горизонту Шлапеліс відповідників не подає, лише пояснення: 9 екватор — «уявна смуга навколо Землі, яка ділить земну поверхню на північну й південну півкулі», меридіан — «уявна лінія, що проходить поверхнею Землі від одного полюса до іншого», горизонт — «вся видима очима земна площа аж до небокраю». Полюс, хоч, як ми щойно бачили, вживається, у словничку не має ані відповідника, ані пояснення. Хоч дещо ще треба спеціально з’ясувати й уточнити (це не тема цієї статті), уже тепер слід відзначити виразну литуанізаційну спрямованість словничка Шлапеліса (приблизно половина — міжнародні слова, приблизно половина — варваризми, відповідники різних запозичень, а також литовські слова, які, можливо, ще не зрозумілі в загальній мові): він пропонує не лише неологізми Яблонскіса та інших попередників і соратників, а часом докладає й власних зусиль. Пізніші словнички й словники лише дещо додали, а подекуди тупцювали на місці, не просунувшись далі настільки, наскільки могли й мали б. У скороченому STŽŽ 1923 р. (лише міжнародні слова) подано meridianas – dienovidinis, але також пояснено: «земна куля поділена на 180 кіл, що перетинають обидва полюси й <...>» (полюс не включено). Найчастіше обмежуються самими відповідниками: horizontas – akyratis, paralelė – lygiagretė, vulkanas – ugnikalnis; okeanas (oceanos) — ще два відповідники — jūros; океан (це крок назад); також kontinentas – sausuma, žemė, але слова žemynas тут ще немає. Екватор лише пояснюється як «серединна смуга земної кулі, найспекотніше місце», слова pusiaujas ще немає. У SNŽŽ Я. Норкуса за 1924 р. (литовських слів — близько 6%) kontinentas – žemynas, sausuma; horizontas – akiratis: «та частина землі аж до небокраю, яку бачиш очима; лише видимі далекі краї, де земля ніби сходиться з небом; межі науки або знань». А слів ekvatorius, meridianas, okeanas, paralelė, polius, tropikai, vulkanas немає. Чи означає це, що вони вже втратили актуальність — що відповідники вже прийняті й усталилися? Відсутність у словничку математичних термінів, які завдяки зусиллям Яблонскіса було замінено литовськими словами, робить таке припущення принаймні дещо правдоподібним. У широкому TŽŽ 1936 р. їх подано неоднаково: одні — лише з відповідниками: ekvatorius – pusiauja(s); okeanas – 1. vandenynas; vulkanas – 1. ugnikalnis; paralelė – lygiagretė; sugreitinimas; sulyginimas; інші — ще й із поясненнями: horizontas – akiratis, «уявна лінія, що з’єднує землю з небесним склепінням»; kontinentas – žemynas, «велика частина суші, з усіх боків оточена морями й океанами»; meridianas 10 – dienovidinis; «уявна довга дугоподібна лінія, що проходить через обидва земні полюси й перетинає екватор під прямим кутом; <…>»; polius – 1. žemės ašigalis; «уявний кінець земної осі»; tropikai – 1. atogrąžos, «лінії географічної широти, що проходять паралельно на 23° 28′ на південь і на північ від екватора»; 2. «земні площі між цими лініями», atogrąžų kraštai; glėčeris — див. glėtčeris – ledynas, «який повільно сповзає з гірських вершин униз схилом». Подання в першому повоєнному TŽŽ 1951 р. подібне, тільки литовський відповідник іноді виділено шрифтом: ekvatorius – pusiaujas — 1) «уявне коло на поверхні земної кулі, рівновіддалене від обох земних полюсів; <…>»; 2) <…>; meridianas – dienovidinis, <…>; okeanas – 1) vandenynas, <…>; glėčeris – ledynas, <…>; але без виділення: kontinentas – žemynas, <…>; polius – 1) ašigalis, <…>; solsticija – astr. saulėgrįža, <…>; vulkanas – ugnikalnis, <…>. Відповідник слова тропіки дивно обрізано й поставлено аж у кінці: tropikai — 1) «два уявні кола, паралельні небесному екватору й віддалені від нього на 23° 27′ (…), де перебуває Сонце в дні сонцестояння»; 2) «країни між тропіками з жарким кліматом», atogrąžos; хоча tropinis – 1) atogrąžinis — той, що лежить у межах tropikų; <…>. Paralelė — лише 1) геом. lygiagretė, <…>, а 3) геогр. — «кожне з кіл, подумки проведених на земній кулі, <…>». Горизонт — 1) akiratis, <…> (видимий горизонт), але 2) <…> (справжній горизонт), лише 6) akiratis; horizontai — (майбутні) перспективи. Варто відзначити суперечність: хоча polius – 1) ašigalis, у поясненні ekvatorius вжито polius, а не ašigalis; хоча solsticija — астр. saulėgrįža, у поясненні tropikų — solsticijos (saulės stovėjimai). Ekinokcija — без відповідника. У TŽŽ 1969 р. помітного істотного поступу не видно. Лише paralelė — 2) геогр. lygiagretė — <…>. Ба більше, зроблено крок назад — додано непотрібні пояснення: vulkanas — «геологічні утворення», ugnikalniai, що виникають <…>; solsticija залишено вже без відповідника. У жодному випадку не використано позначку psn., уперше запроваджену в історії литовських словників міжнародних слів у цьому виданні (її не додано навіть до basketbolo, небажаного в такому словнику загалом). У TŽŽ 1985 р. істотного поліпшення також немає. Без пояснень подано лише kontinentas – žemynas, okeanas – vandenynas, polius — 1. геогр. 11 полюс, але 2. астр. — без полюса; паралель географічного значення взагалі не має (лише 2. геом. паралельна пряма). У цьому словнику, крім позначки заст., запроваджено також ненорм. (тобто нерекомендоване), але цієї позначки не використано ані в таких випадках (як-от айсберг ненорм. — льодова гора — <…>), ані взагалі не пояснено її призначення й уживання. Уперед просунулося лише слово горизонт — 1. обрій (але 6. «широта знань, ідей, можливостей і діяльності, перспективи» — без обріїв). У 1999–2000 рр. ТЖЗ зробив крок уперед: океану, льодовика немає — мабуть, як непотрібних; без пояснень як синоніми подано: тропіки, навколотропічні широти; сонцестояння, поворот сонця; континент, материк (але континентальний: 1. материковий, пов’язаний із материком, континентом, наприклад, -і відклади — <…>; -ий клімат — <…>; -ий схил — <…>); також полюс: 2. астр., геогр. полюс; як рівнозначні, але з поясненнями подано: меридіан, північна лінія — <…>; екватор, рівноденник — <…>; вулкан, вогнегір: 1. <…> (хоча 2. мн. астр. «діючі й згаслі вулкани на планетах та їхніх супутниках; <…>»); рівнодення, рівнодення — <…>; горизонт: 1. обрій — <…> (хоча 7. перен.: а) «обсяг знань, ідей», обрій, <…>); паралель і в цьому словнику не має географічного значення (лише 1. геом. паралельна пряма). Щодо розглядуваних слів жодного разу не використано позначку вживання ненорм. І в цьому словнику — як і в усіх попередніх словниках іншомовних слів — ані якимось способом лексикографічної техніки, ані загальною вказівкою читачеві навіть не дається натяк, що український відповідник може бути рівноцінним іншомовному або навіть кращим за нього. А оскільки у словниках іншомовних слів спочатку подано іншомовне слово, а відповідник — лише після нього, читачеві автоматично навіюється думка, що й у мові відповідник — лише вторинний, допоміжний, меншовартісний. Нічим не вирізняється і шкільний словник іншомовних слів, хоча педагогічні цілі, здавалося б, мали б бути для нього обов’язковими. У MTŽŽ 1995 і 1998 рр. без пояснень подано пари: екватор — рівноденник, континент — материк, океан — океан, паралель — 2. паралельна пряма, вулкан — вогнегір; з поясненнями: рівнодення — рівнодення (…), сонцестояння — поворот сонця (…), у зворотному порядку: горизонт — 1. <…>, обрій, меридіан — <…>, північна лінія; відповідник — лише в тексті пояснення: тропіки — «смуги навколотропічних широт, що лежать на тропічних паралелях» (по суті — 12 паралелях» (по суті — idem per idem); без українського відповідника: полюс — 2. «місце найсильнішого вияву»: полюс холоду; глетчер — «льодовик, що сповзає з гір». Школа (навіть гімназія) досі не має навчального словника української літературної мови (хоч є шкільні словники фразеологізмів, синонімів, антонімів), зате словник іншомовних слів уже має! У школі повторюється загальна ситуація: великий ТЖЗ суспільство отримало ще 1936 р., а словник літературної мови — лише 1954 р. (DŽ1). Не лише сам MTŽŽ, а й його «Передмова» однобічно спрямовує учнів і вчителів до іншомовності, а не до українськості, навіть не до рівноваги. У «Передмові» наголошено на можливості завдяки іншомовним словам «увійти у світове середовище явищ, що об’єднують світ» (MTŽŽ 1998: 3), на тому, що «наука, будучи спільною для всього світу, дуже часто використовує як терміни ті самі слова» (MTŽŽ 1998: 3). Натомість українська мова постає ніби неповноцінною — «з давніх-давен мовою селян» (MTŽŽ 1998: 3). Тут ми побачимо, що селянське слово рівноденника чудово годиться як заміна екватора, і таких прикладів безліч. Але MTŽŽ про це нічого не говорить. Мету словника окреслено вузько й однобічно — «допомогти з’ясувати значення найуживаніших слів» (MTŽŽ 1998: 3). Особливо необачно й недбало сказано, що рідна мова, якщо й творить власні терміни, то лише «поряд із запозичуваними іншомовними словами» (MTŽŽ 1998: 3), а їхня цінність — «селянська»: «У науковій мові здебільшого вживається іншомовне слово, а під час розмови кажуть українське» (MTŽŽ 1998: 4) — так справді колись було, але вже не є: тепер іншомовних слів уживають навіть більше, ніж пишуть. Лише «іноді іншомовне слово цілком витісняється» українським (MTŽŽ 1998: 4), наприклад, льотчик уже, а не авіатор. Але автор «Передмови» не знає, як нині льотчика витісняє пілот. Щодо стилістики теж даються неправильні, несприятливі для українських слів поради: «нісенітниця — слово доволі грубого стилю, тому його уникають у ввічливій розмові» — тоді вже нонсенс! (MTŽŽ 1998: 4). Однак у DŽ3 та DŽ4 нісенітниця ніяк стилістично не позначена й пояснюється українським словом — «безглуздя», на відміну від DŽ1 — «абсурд, безглуздя», DŽ2 — «безглуздя, абсурд». Для К. Буґи та Й. Бальчиконіса нісенітниця не була грубістю чи нечемністю: Сьогодні вже непристойно виступати з такими нісенітницями К. Буґа. Він мене 13 гарно пригостив і зауважив, що мої очі зовсім спокійні й у мові немає жодної нісенітниці Й. Бальчиконіс (LKŽ VIII). У словнику Стасиса Шалкаускіса «Загальна філософська термінологія» (1937, 1938), який розглядала Секція термінології Товариства литовської мови, нісенітниця — фр. absurdité, non-sens, нім. Unsinn, рос. бессмыслица — є терміном (S. Šalk R II 164). П. Скарджюс у своїй книжці «Словотвір литовської мови» (1943) нісенітницю вважає новотвором (Skardžius 1996: 590), однак це не зовсім точно. Можливо, лише умовно нісенітницю можна вважати похідним від префікса не- словом (LKG I 1965: 428). Точне формальне узгодження із sąmo-ne може бути вторинним: нісенітниця, найімовірніше, є книжним варіантом, що виник за діалектними варіантами: nesąmonis у словнику А. Юшки (пор. також прикм. nesąmonus — не лише 1. «нерозумний, необдуманий», а й 2. «нездібний» у словнику Ф. Куршайтіса), nesąmanis у словнику А. Юшки та збірці пісень А. Юшки, nesuomonė у Науместісі, nesuomonis у Серейджюсі, nesuomanis у словнику А. Юшки (LKŽ VIII). Те, що нісенітниця не є дзеркальним відображенням свідомості із запереченням, чітко засвідчує семантична відмінність: поряд із нісенітницею ніяк не підходить за значенням «безглуздий» прикм. nesąmoningas (воно почало вживатися, але Й. Шукюс справедливо розкритикував його в радіопередачі). А просування нонсенсу у MTŽŽ явно суперечить рекомендації DŽ₃ і DŽ₄: нонсенс — див. нісенітниця (у DŽ₁ і DŽ₂ нонсенс — «безглуздя, нісенітниця»). Нещодавно виданий «Тлумачний словник литовської мови» з 7000 найуживаніших слів (на обкладинці — «Тлумачний словник литовської мови», укладачка Алдона Маккевичене. — В., UAB „Gimtinė“, 2001, 512 с.) — «перший литовський тезаурус із синонімами й антонімами» (ŠA 2001 36 11) — можливо, міг би частково заповнити прогалину у шкільному тлумачному словнику. Однак у його «Передмові» немає ані слова про призначення, ані про відбір синонімів і нормативне подання синонімічних термінів. Розглядувані нами терміни подано неоднаково: північна лінія + меридіан (такий спосіб подання синонімів), паралельна пряма (лише «паралельна пряма») + паралель (звідки?! — J. K.); полюс + полюс, але екватор + рівноденник; навколотропічні широти + тропіки; вогнегір + вулкан; обрій + горизонт, а горизонт + → обрій; океан + океан, великий водний простір книжн., а океан + → океан; материк + континент — океан (такий спосіб подання антонімів); льодовика (і 14 льодовика) немає; соняшник 1. + 1. сонцестояння, а рівнодення (і еквінокція) немає [нісенітниця + абсурд, нонсенс, безглуздя, а абсурд + → нісенітниця; безглуздий + безглуздий, порожній, абсурдний – осмислений; порожній 4. + → безглуздий; абсурдні + → безглуздий]. Зовсім обділений екватором; надміру піднесений океан. Найшвидших нормативних позначок ntk. = у словнику немає. Якщо трохи придивитися до подання інших міжнародних слів, видно необґрунтовану перевагу їм перед литовськими, хоча загалом відповідників не шкодують. Особливе місце в процесі творення литовських відповідників до міжнародних слів — як із фахового погляду, так і за спеціальним призначенням — посідає LTŽA Пранаса Скарджюса (1973). Щоправда, книжку видано в Чикаго, а в Литві передруковано лише 1998 року (Skardžius 1998: 425–507). Це не якийсь словник міжнародних слів, а спеціальна праця з упровадження та розвитку литовської лексики. Однак у «Передмові» мету окреслено і вузько, і не зовсім чітко — як бажання допомогти тим литовцям за кордоном, які «хочуть пригадати литовські слова, замість яких дедалі частіше вживаються міжнародні слова» (Skardžius 1998: 433). Відповідників і замінників тут не розмежовано. У «Передмові» та «Вступі» оперують лише термінами новотворів і замінників або висловом уживані замість. Однак із прикладів фахівцеві чітко видно, що в одних випадках це відповідники міжнародних слів — синоніми, а в інших — повні замінники. Але чи зрозуміло це звичайному користувачеві? До новотворів зараховано також випадки, коли «слова з народної мови та їхні значення набули спеціалізованого характеру» (Skardžius 1998: 435), але серед прикладів є не лише браслет (за даними LKŽ I, «спеціалізоване» вже у словниках П. Ругіса та Ф. Куршайтіса), рівень (за даними LKŽ VII, вживалося від Й. Бреткунаса до Ф. Куршайтіса), друкарня (за даними LKŽ XIII, з живої мови — лише сирна друкарня у Маріямполе, а в різних значеннях — від найдавніших писемних пам’яток; у значенні «підприємство з друкування» — уже в словнику К. Сирвідаса), а й … правопис (Skardžius 1998: 435–436). Скарджюс розрізняє лише «широко усталені» та «рідше вживані» слова (Skardžius 1998: 436). Непоганою противагою є лише друга частина LTŽA — покажчик литовських відповідників, у якому вже міжнародні слова опиняються на другому місці — наче в позиції відповідників. Серед потрібних слів у цій праці Скарджюса невідомо чому немає вулкану, еквінокції, сонцестояння; лише з відповідником подано океан 15 – океан; усі інші — також із тлумаченнями (спочатку тлумачення, потім відповідник); екватор — <…>; екватор; льодовик; горизонт — <…>; обрій, кругозір; континент — <…>; материк; меридіан — <…>; меридіан; полюс — <…>; полюс; тропік — <…>; тропік; паралель — <…>; паралель є лише геометричним терміном. Подання литовських відповідників після тлумачень, а не перед ними, аж ніяк не сприяє меті автора — литовізації лексики. Цікаво, що серед 85 слів, про які сказано — «ще до війни широко усталилися», — переважна більшість належить до тих, про які ми говоримо: обрій, полюс, тропік, льодовик, екватор, вулкан, океан (Skardžius 1998: 436). Тепер уже можна підсумувати: у жодному литовському TŽŽ, навіть LTŽA, немає ані найменшої вказівки на те, що таке відповідники міжнародних слів і яке їхнє призначення; тим більше немає розрізнення відповідників і замінників. Литовські TŽŽ спеціально не ставили собі за мету ні нормування лексики, ні мовне виховання — лише тлумачення. Через тлумачення міжнародні слова поширювалися ще більше й іще швидше. Звісно, ті, що були необхідні мові, мали поширюватися, але поширювалися всі без розбору, бо ніхто не дбав про таке розрізнення. Схоже, ні мовознавці, ні термінологи-немовознавці ще не усвідомили (а часто, можливо, навіть не замислювалися), що до 1954 року — до появи першого нормативного словника літературної мови, до того ж дуже недосконалого, — лексичні потреби користувачів літературної мови задовольнялися вкрай однобічно: переважно словниками й словничками міжнародних слів (не рахуючи двомовних). Якими були засоби, такі й наслідки. Кількість міжнародних слів збільшувала й радянська настанова, за якою пролетарській культурі були необхідні інтернаціоналізми (адже це слово вже почало витісняти звичний термін «міжнародні слова»). У десятиліття незалежності певною перепоною для нових міжнародних слів — справжніх, частіше вимовлюваних, — стала Державна комісія з литовської мови, ухваливши постанову № 42 «Про список неприйнятних нових запозичень», пізніше включену до загального Списку великих мовних помилок (LKKN 1998: 130–132); варто відзначити одну спеціальну працю — VKNS 1998, а також широку термінографічну діяльність і численні статті. Результати є, але їх недостатньо; вирішального перелому не сталося. Тепер погляньмо, що відбувалося майже пів століття в нормативній лексикографії та географічній (а також суміжній) термінографії. Важко сказати, яка сторона більше спиралася на іншу. DŽ1 1954 16 ir GirFGŽ 1956, pirma, yra beveik bendralaikiai, antra, mūsų kalbamu atveju – beveik viena: GirFGŽ autorius V. Gudelis yra DŽ₁ konsultantas: „Žodyną ruošiant ir korektūrą skaitant konsultavo keliolika atskirų sričių specialistų: <…> moksl. bendr. J. [=V. – J. K.] Gudelis <…>“ (DŽ₁ 1954: IV), o GirFGŽ „peržiūrėjo Mokslų akademijos Lietuvių kalbos ir literatūros instituto Terminologijos komisija“ (GirFGŽ 1956: 2). DŽ₃ 1993 ir EncGŽ 1994 irgi beveik vienalaikiai, tačiau be ryšio. Žinotina, kad DŽ₁ bent kalbininkų nebuvo labai vertinamas, nebuvo jo aklai laikomasi, o tada nesilaikymo gali būti (ir būdavo) ir pagrįsto, ir nepagrįsto, savavališko. Lietuviškos leksikos ugdymo požiūriu DŽ iš esmės nesiskiria nuo TŽŽ – kalba tik apie tarptautinių žodžių dėjimą į žodyną (DŽ₁ 1954: VI; DŽ₂ 1972:V; DŽ₃ 1993: VII), o apie jų atitikmenų ir pakaitų pateikimo tvarką nieko nesako. Jablonskis дав географії литовський термін деновідиніс. Радянщина схиляла до меридіана — адже росіянам ніхто не дав російського слова, а пролетарська культура була прихильною до інтернаціоналізмів. Найбільший антияблонсківський крок, на жаль, зробила нормативна лексикографія — DŽ₁ 1954 і DŽ₂ 1972 подають як цілком рівнозначні: деновідиніс — «уявна лінія, що проходить через полюси земної кулі [! — J. K.] і перпендикулярно перетинає екватор»; меридіан у DŽ₁ (у DŽ₂ дуже подібно); а меридіан — «уявна лінія, що проходить через полюси земної кулі, перетинаючи екватор під прямим кутом» у DŽ₁ (у DŽ₂ дуже подібно); деновідиніс. Географічна термінографія навіть більш литовська — GeogrŽ 1972 і EncGŽ 1994 віддають перевагу питомому слову (але друкарським шрифтом виділяють міжнародне: деновідиніс, меридіан; а меридіан — див. деновідиніс). Можна додати, що «Російсько-литовський словник метеорологічних термінів» М. Мікалаюна та «Словник астрономії», укладений Антанасом Юшкою, дотримуються різних напрямів: меридиан – meridianas, dienovidinis MeteorŽ 1975; деновідиніс, meridianas ir dangaus dienovidinis, dangaus meridianas AstrŽ 1984. DŽ₃ 1993 віддає перевагу литовському терміну: меридіан — див. деновідиніс, хоча міжнародне слово ще остаточно не відкидає. Паралель цілком закономірно прийшла до географії з геометрії. У «Нашому словничку» Йонаса Ригішкіса є лише прикметник паралельний, прикм і його абстрак- 17 цей паралелізм (усе з геометричними ілюстраціями). На жаль, як географічний термін його навіть не зафіксовано в LKŽ VII. Так само й у DŽ1 – паралель 1. «пряма, що лежить в одній площині з іншою прямою і не перетинається з нею»; паралель; а для географії подано паралель 3. «уявна лінія на земній кулі, паралельна екватору» (1. геом. «пряма або площина, паралельна іншій прямій або площині»; паралель). DŽ2 паралель – теж 1. «пряма, <…>», але без синоніма паралель у тлумаченні (хоча в словнику є також паралель 1. геом. «<…>»; паралель); а геогр. – паралель 2. GeogrŽ – паралелі, паралелі, паралелі – див. паралелі, EncGŽ – лише паралелі, паралелі. MeteopŽ параллель – паралель, паралель, AstrŽ – паралель, паралель; також небесна, або добова, паралель; земна, або географічна, паралель. DŽ3 віддає перевагу литовському терміну: паралель 3. геогр. див. паралель 2 (а паралель 2. неточн. = паралель 1). MatŽ 1994 подає литовський термін паралель (а паралель – див. паралель), а також паралелограм (а паралелограм неточн. – див. паралелограм), хоча в цій мікросистемі є й неминучі міжнародні терміни – паралелізм, паралелізованість, паралелоедр, паралелогон, паралелотоп. Співіснування в мікросистемі термінів різного походження – литовських і міжнародних – цілком звичне, нормальне явище. Коли так плутають терміни, завжди страждають литовські слова, а тоді трапляються зовсім прикрі речі. Ось доктор наук пише до газети меридіан, газета береться литовізувати, але вживає не потрібний похідний термін південний напрямок, а його антонім паралель: <…> було домовлено поділити поверхню Землі паралелями (меридіанами) через кожні 150 на 24 пояси. Нульовий пояс розташований між паралеллю 7,5° на схід і паралеллю 7,5° на захід від Гринвіча LA 1998 212 5 (виправлення – 213 5). Для географії Jablonskis пристосував слово з живої мови (діалектів) півекватор (пор. півекватор 1. «талія», а також півекватори, півекваторів і невідмінюваний іменник ³півекватор LKŽ X). У росіян власного російського слова немає, тому так звана двомовність, тобто обмеження прав рідної мови, схиляла до екватора. DŽ1 і DŽ2 обидва подають як рівноправні: півекватор 2. геогр. – <…>; екватор, а екватор – півекватор. GeogrŽ віддає перевагу півекватору, але до півекватора додає також екваторіальний пояс (коли є міжнародне слово, то литовський родовий відмінок – пояс екватора – уже ніби й не потрібен), а EncGŽ подає вже обидва прикметникові варіанти: пів- 18 південний пояс, екваторіальний пояс. FizGŽŽ також подає «екватор» — див. екватор, але вже екваторіальний пояс, пояс екватора; екваторіальний клімат, напівморський клімат, а вже тільки екваторіальні ліси, екваторичне повітря. MeteorŽ: экватор – экваториус, полушария; AstrŽ – полушария, экваториус; небесний екватор, екватор небесної сфери; екватор Галактики, галактичний екватор. Остаточно невпорядковане нормування не виправив і DŽ₃: екватор 2. геогр. <...>, але також екватор — геогр. екватор. Jablonskiui, мабуть, не трапився термін субекваторіальний. Слово підекваторна зона (підекваторна область) створив A. Vireliūnas (LKŽ IX). Оскільки іменника субекватор насправді немає, доречнішим було б слово примекваторіальний, воно й легше. Однак якщо ми, смиренні шанувальники Jablonskis, але нерідко не надто вірні й некреативні його учні, не зробимо цього невеликого кроку, то й півекватору загрожує небезпека. Jablonskis пристосував для географії слово з живої мови полюс (полюс 1. «кінець осі» Dūsetos, Daugailiai – LKŽ I₂). У російській мові власного слова немає, тому полюс, за думкою Skardžius, до війни вже широко увійшов у вжиток, а після війни його витісняли. DŽ₁ полюс – 2. полюс Землі, а полюс – 1. земний полюс, DŽ₂ полюс – 2. полюс Землі, а полюс – 1. полюс – отже, ніяк не унормовано, хоча й відійшло від Jablonskis. GeogrŽ віддає перевагу литовському терміну: полюс, географічний полюс, EncGŽ так само – полюси, полюси, AstrŽ – полюс, полюс; небесні полюси, небесні полюси; полюси Галактики, полюси Галактики. Навіть у MeteorŽ полюс – полюс, полюс: полюси Землі, але вже полюс світу, полюс екліптики; інша річ – магнітний полюс, полюс холоду, полюс морозу – полюси не можуть бути там, де немає їхньої протилежності – екватора. У DŽ₃ проведено розрізнення: полюс 2. геогр., астр. «кінець осі небесного тіла», а полюс 2. «місце найсильнішого прояву»: полюс холоду, тепла, льоду, вітрів. Є й прикметник полярний: полярна експедиція DŽ₁, полярна ніч DŽ₂, DŽ₃, хоча є й полярний DŽ₃ (AstrŽ полярне сяйво, полярна відстань – непорозуміння), а також полярник, поляріат DŽ₃ – співіснування. Jablonskis створив і дав географії термін тропіки. Але в росіян немає власного російського слова, тому й литовською через двомовність рясно поширилися тропіки. Початок DŽ не по-яблонськи: тропіки – «теплий пояс Землі, що охоплює півекватор з обох боків»; небеса; але й тропіки – 1. <...>, 2. переважно мн. <...>; тропіки DŽ₁ (дуже подібно й у DŽ₂). GeogrŽ також вагається – тропі- 19 ки, тропіки; тропічні пояси, тропічні пояси; лише тропічний клімат, тропічне повітря. У FizGŽŽ хоч і подано «тропіки», але вже «тропічна пустеля», «пустеля тропіків»; «тропічні пояси», «пояси тропіків»; «тропічні ліси», «ліси тропіків»; лише «тропічні рідколісся»; «маса тропічного повітря», «тропічне повітря»; «тропічний клімат»; «пустельні зони тропічних поясів»; «напівпустелі тропічних поясів». У EncGŽ приблизно так само. MeteorŽ тропік – тропік, тропік, а AstrŽ – тропіки, тропіки; тропічний рік, тропічний рік; тропічний місяць, тропічний місяць. Лише DŽ₃: тропік – див. тропіки, а тропіки – геогр. <…>, -ів мн. <…>. Цікаво, що навіть захищаючи термін тропіки і прикметник тропічний, уже не спираються на закладений Jablonskis фундамент, а лише на принцип системності: «<…> якщо <…> називаємо тропічним, то хочеться і у похідних термінах бачити це гарне литовське слово, а не тропіки (вологі тропічні ліси, тропічна повітряна маса, тропічні пояси, ліси тропіків)» Jėrinaitė 1995: 94. Хоча це не найпереконливіший аргумент – як зазначалося вище, співіснування міжнародних слів із литовськими в мікросистемі нерідке, а часом і неминуче. Майже всюди були субтропіки, субтропічний – адже Jablonskis тут нічого не залишив; слово A. Vireliūnas передтропіки (LKŽ IX) забулося, а передтропіччя LRKŽ II 1951 з’явилося у далекому зарубіжжі. А поруч був живий зразок – субтропики, субтропический. Лише 1972 року DŽ₂ схаменувся й додав також термін передтропіччя, навіть позначку «геогр.» додав – «область, близька до тропіків»; субтропіки; але й субтропіки – геогр. «області, близькі до тропіків» (передтропіччя чи передтропіки тут не додано). І в DŽ₃ немає переваги литовському терміну: передтропіччя «область біля тропіків», субтропіки; а субтропіки – геогр. «пояси по обидва боки тропіків», передтропіччя: краї субтропіків; також субтропічний: субтропічний клімат. Jablonskis дав географії термін океан (можливо, з рідного діалекту). DŽ₁ і DŽ₂: океан – <…>; океан (у DŽ₃ без синоніма океан), а океан – океан (і в DŽ₃). GirFGŽ океан – океан, океан. Лише GeogrŽ – тільки океан. У FizGŽŽ, хоч і наведено океан і океанічне ложе, океанічні течії, серединно-океанічні хребти, і океан – див. океан, але далі лише океанічна земна кора, океанічні западини, океанічні острови, океанічні глибоководні жолоби, океанічний жолоб, океанічна півкуля. MeteorŽ океан – океан, океан, але океаничность – океанічність, морськість: океа- 20 ничность климата – океанічність [морськість] клімату, океанический климат – океанічний клімат. Яблонскіс дав литовській географії термін žemynas (за неповними даними LKŽ XX, žemynas 2. «господарство, земля», Струнайтіс, Кінтай; 3. «насипана земля, земляний горб», словник А. Юшки, Румішкес). Навіть росіяни мають російське слово – материк, однак пролетарська культура вимагала від обох – і литовців, і росіян – саме інтернаціонального слова! Нормативна лексикографія нічим не допомогла žemynas: DŽ₁ і DŽ₂ žemynas – <…>; kontinentas; тоді як kontinentas у DŽ₁ – žemynas, <…>, у DŽ₂ – <…>, žemynas. У DŽ₁ і DŽ₂ žemyninį klimatą ще й у дужках «пояснюють» як kontinentinis; а kontinentinis у DŽ₁ – žemyninis, <…>, у DŽ₂ – <…>, žemyninis. GirFGŽ: континент – континентас, материк – žemynas, kontinentas. GeogrŽ: kontinentai – див. žemynai; також žemyninės salos, žemyninis ledas; але žemyninis klimatas, kontinentinis klimatas. FizGŽŽ: kontinentas – див. žemynas, але тільки kontinentinė papėdė, kontinentinė sala, kontinentinės nuogulos, kontinentinė Žemės pluta, kontinentinis atabradas, kontinentinis ledas, kontinentinis pusrutulis, kontinentinis šlaitas; як синоніми подано лише kontinentinis klimatas, žemyninis klimatas. EncGŽ – žemynas, kontinentas, але тільки kontinentinės nuogulos, kontinentinis klimatas, kontinentinis šlaitas. У MeteorŽ терміна материк немає; континентальность – континенталumas: континентальность климата – klimato kontinentalumas, але континентальный климат– kontinentinis [žemyninis] klimatas. У DŽ₃ принаймні перевагу віддано žemynui ir žemyniniam, але й відповідники міжнародних слів литовськими словами не наведено: kontinentas – žemynas, kontinentinis – žemyninis. Тепер і чимало литовців схиляються до інтернаціональних слів («5 континентів» процвітають!). Яблонскіс дав термін ugnikalnis; ніхто не дав росіянам російського відповідника. DŽ₁ і DŽ₂ віддають перевагу литовському слову: ugnikalnis – <…>; vulkanas; однак vulkanas також не відкидається – його пояснено синонімом «ugnikalnis»; лише DŽ₃: vulkanas – див. ugnikalnis. Але GirFGŽ: вулкан – вулканаѕ, ugnikalnis (усі російські терміни – з інтернаціональним словом vulkanas). GeogrŽ – навпаки: ugnikalnis, vulkanas, хоча лише vulkaninės salos; FizGŽŽ – ugnikalnis, vulkanas, але тільки vulkaninė bomba; vulkaninės dujos; vulkaninė sala; vulkaninės uolienos, vulkanitai; vulkaniniai pelenai; vulkaninis stiklas; vulkaninis tufas. Можна 21 згадати, що «Литовська енциклопедія» вміла утворити прикметник ugnikalninis: ugnikalninė sala (1939 VII 1433), П. Славенас – ugnikalninė Žemės pluta. І vulkanizmas має відповідник – ugnikalnių veikla. Звичайно, за принципом співіснування є також vulkanologija, vulkanizacija. Яблонскіс дав термін ledynas (пор. sniegynas, vandenynas, žemynas). Навіть у російській мові є ледник. Але у DŽ₁ термін glečeris – геогр. «льодовик, що спускається з гори», хоча вже в його поясненні вжито литовське ledynas; у словнику є і ledynas, але без позначки геогр. – «величезна маса льоду, що характеризується самостійним рухом»: Шяурес льодовики. Та географи випередили лексикографів: GirFGŽ глетчер – ледник – ledynas; GeogrŽ – ledynas; FizGŽŽ – glečeris – див. ledynas; EncGŽ – ledynas. На жаль, і DŽ₂, і DŽ₃ залишають усе законсервованим: лише пояснення ledyno «уточнено» як «велике, зазвичай рухоме скупчення льодової маси». Поряд із литовськими термінами ledėjimas, apledėjimas, ledynmetis, ledodara, ledotyra, ledjūris, ledkalnis (вже у словнику Ф. Куршайтіса), ledlaukis, ledkirtis, ledlaužis німецьке glečeris (нім. Gletscher < лат. glacies – «лід»; також англ. glacier) цілком зайве. На жаль, послідовності тут усе ще бракує. Наприклад, LTE VI подає термін ledynas – «маса льоду на поверхні Землі, що рухається» (у LTE IV gle(t)čerio взагалі немає), але поряд – ledynmetis, glacialas; LTE XI – tarpledynmetis, interglacialas. Назва науки glaciologija може вживатися (як і назва науковця – glaciologas), хоча вже з’являється й ledotyra. Поряд із ledyninio цілком зайве glacialinis. Jablonskis davė lietuvišką terminą akiratis, daug geresnį už taip pat naujadarą regratis, vartotą Vaižganto ir J. Janonio, perkeltine prasme – V. Kudirkos ir Vydūno (LKŽ XI), ir tikslesnį už akiplotis M. Šal- čius, A. Vienuolis (LKŽ I₂) (pagal variantą akiplotas, bendrinėje kalboje pažįstamą tik iš prieveiksmio akiplotu; nors DŽ₃ turi tik akipločiu – „iš akies“), kuris dabar yra ne tiek „regimasis plotas“ DŽ₂, DŽ₃, kiek fiziologijos terminas – campus visionis – „periferinio regėjimo plotas“ MedŽ. DŽ₁ akiratis ir horizontas pateikiami sinonimiškai, bet ne visai lygiaverčiai terminai: akiratis 1. „akimis apimiamas p l o t a s, horizontas“ (2. „žinių, interesų apimtis, platumas“), horizontas – 1. „matomoji dangaus su žeme bei jūros paviršiumi riboji- mosi l i n i j a“; akiratis (2. „visa regimoji aplink stebėtoją e r d v ė“; 22 3. перен. «коло знань, ідей», 4. перен. «коло можливостей і діяльності»; 5. «рівень води в річці чи басейні»). По суті так само й у DŽ₂, DŽ₃. Але в географічній термінології akiračio немає: GirFGŽ горизонт – горизонтас, GeogrŽ, FizGŽŽ, EncGŽ – horizontas. Лише MeteorŽ: горизонт – 1. horizontas, akiratis (але regimasis ir tikrasis – tik horizontas), кругозор – також обидва: akiratis, horizontas. У AstrŽ akiratis немає, є лише horizontas, matematinis horizontas – «лінія перетину небесної сфери з площиною, перпендикулярною до напрямку сили тяжіння (площиною горизонту). Відділяє видиму півсферу неба від невидимої», horizontinė sistema ir horizonto kryptys, інакше ↑ pasaulio šalys. Baigiant analizę galima pripažinti jau aiškų dalyką – čia šiek tiek peržengtos geografijos terminijos ribos (ugnikalnis, ledynas; tik minėtas ledkalnis) – to reikalavo Jablonskio naujadaros tam tikras vietas. Praktiniais sumetimais čia būtų galima minėti ir du ne Jablonskio naujadarus – astronomijos terminus saulėgrįža ir lygiadienis. Solsticijos atitikmuo saulėgrįža (yra ir rus. солнцестояние, солнцеворот) bendrinėje kalboje yra perdirbta iš žemaičių žodžio saulėgrąža Saūgos, Kvėdarna, Laukuva, Pāvandene, Vieksniai (variantai saulėgrąžas Plungė, saulėgrąžai Priekulė, saulėgrąžis DūnŽ, saulagrižtis Subačius ir kt.), kad skirtųsi nuo augalo Helianthus pavadinimo bendrinėje kalboje saulėgrąža, žinomo irgi iš žemaičių – Kvėdarna, L. Ivinskis, M. Miežinis, turinčio įvairiose tarmėse ir raštuose daugybę variantų: saulėgrąžas Akmenė, saulėgražė Leipalingis, Druskininkai, saulėgražis Tauragė, Šiauliai, saulegrežis NdŽ, saulegrežė Vydūnas; saulegriža J. Ryterio žodynas; saulegrižė Kelmė, saulegrižis LBŽ, saulegraiza Slavikai; saulagrazė vak. dz., Klaipėda, saulagrazis Linkmenys, saulagrazte Rūdiškės, saulagrąžtis Valkininkai, saulagrižčia Lazūnai, saulagrįžė Jiežnas, Kriukai, saulagrižis Obėliai; sauliagrižis Dūsetos; sauliadryžis Pilviškiai; saulograža Palomėnė, saulogražas Tirkšliai, Várduva, Žemalė, J. A. Pabrėža, saulogražė J. A. Pabrėža, saulogražis Simnas, saulogrižis Keturvalakiai, Bartninkai; taip pat sáulýžolė, saulàžolė, sáulàžolis, sáulàžolynis; saulėžolė, saulėžolis, saulėžolynis; sáuliažolis, sáuliažolynis; saužolė; sáuline žolė K. Sirvydo žodynas, net sáulìne F. Kuršaičio žodynas (LKŽ XII). Ekv inokcijos atitikmuo lygiadienis net neįdėtas į LKŽ VII; bet čia yra lygdienis: Lygdie- 23 nis eina lygiai žemės viduriu A 1884, 255 (žodyne aiškinama „pusiaujas, ekvatorius“ – veikiausiai aiškinant nesuprastą sakinį: Žemės viduriu – pusiauju eina amžinas lygiadienis). Висновки Творець літературної мови Йонас Яблонскіс був також дуже продуктивним і успішним творцем термінів, остаточно ввівши до литовської мови чимало так званих міжнародних термінів. Одну їхню групу становлять географічні (і суміжні) терміни: dienovidinis — замість meridianas, lygiagretė — замість paralelė, pusiauja — замість ekvatorius, ašigalis — замість polius, atogrąža — замість tropikas, vandenynas — замість okeanas, žemynas — замість kontinentas, ledynas — замість glečeris, akiratis — замість horizontas (сюди можна додати й заміни, запропоновані не Яблонскісом: ledkalnis — замість aisbergas, saulėgrįža — замість solsticija, lygiadienis — замість ekvinokcija). Тут Яблонскіс пішов далі, ніж російська мова (лише материк – земныс, ледник – ледунас, кругозор – akiratis; солнцестояние, солнцеворот – saulėgrįža, равноденствие – lygiadienis). Тут він орієнтувався радше на польську мову (południk – dienovidinis, równoleżnik – lygiagretė, równik – pusiauja, biegun – ašigalis, zwrotnik – atogrąža, ląd (staty) – žemynas, lodowiec – ledynas; wiadnokrąg – akiratis; równonoc – lygiadienis) і німецьку мову (Längenkreis, astr. Mittagskreis – dienovidinis, Breitenkreis – lygiagretė, Gleicher – pusiauja, Wendekreis – atogrąža, Festland ir Erdteil – žemynas; Sonnenwende – saulėgrįža, Tagundnachtgleichung – lygiadienis). Литовська географічна термінологія Яблонскіса (та інших) не мала достатньої підтримки. Найважливіше — вчасно не було видано словничка географічних термінів (як-от було видано математичні словнички). Лексичні потреби користувачів літературної мови тривалий час задовольнялися лише словниками іншомовних слів, у яких жодним способом лексикографічної техніки, жодною загальною вказівкою не зазначалося, що якийсь литовський відповідник є бажанішим або навіть має замінити іншомовне слово; загалом відповідники й заміни тривалий час чітко не розрізнялися. Отже, через ці словники швидше поширювалися міжнародні слова, а не литовська лексика — такого фільтра, який спочатку мав Яблонскіс, більше не було. Нормативна лексикографія, що з’явилася із запізненням, відійшла від Яблонскіса й рушила назад, часом відстаючи навіть від географічної термінографії. 24 (лише DŽ₃ ближчий до Яблонскіса). Існували навіть подвійні стандарти: працю Яблонскіса знали й визнавали, нею пишалися, але на практиці безтурботно від неї відходили. Навіть мовознавці не усвідомили, що за умов радянської російсько-литовської двомовності литовська мова через уживання міжнародних слів наближалася до російської. Тепер потрібні особливі зусилля, щоб корабель, який збився з курсу, випростався й знову поплив литовським курсом. Необхідно відзначити разючу відмінність у долі литовської географічної термінології порівняно з математичною: statinis — замість kateto, statmuo — замість perpendikuliaro, įžambinė — замість hipotenuzės, pusiau kampinė — замість bisektrisės, pusiau kraštinė — замість median os, lygiagretė — замість paralelės, spindulys — замість radiuso, skersmuo — замість diametro) — це заміни, а не паралельні варіанти. До речі, і тут литовська мова відстає від польської (różniczka – diferencialas, różnicowanie – diferenciavimas; całka – integralas, całkowanie – integravimas, хоча в економіці — integracija). Ця група майже вся залишилася непохитно литовською. Це не можна пояснити лише порядком і логікою математичного мислення. Найбільше вплинули соціолінгвістичні причини — замкнутість уживання цієї групи термінів. Те, що з цієї групи потрапило до широкого вжитку, наближалося до російської мови: diametras, radiusas. СКОРОЧЕННЯ НАЗВ ДЖЕРЕЛ AstrŽ – Astronomijos terminų žodynas. Sudarė A. Juška. Vilnius, 1984. DŽ — Словник сучасної литовської мови. DŽ₁ — 1-ше вид., Вільнюс, 1954; DŽ₂ — 2-ге доповнене вид., Вільнюс, 1972; DŽ₃ — 3-тє виправлене й доповнене вид., Вільнюс, 1993; DŽ₄ — 4-те вид., Вільнюс, 2000. EncGŽ — V a i t e k ū n a s S. Енциклопедичний географічний словник, Каунас, 1994. FizGŽŽ – S o l o v j o v a s A., K a r p o v a s G. Словник-довідник фізичної географії, Каунас, 1987. GeogrŽ – A g a p o v a s S., S o k o l o v a s S., T i c h o m i r o v a s D. Географічний словник, Каунас, 1972. GirFGŽ – G u d e l i s V. Словник термінів геології та фізичної географії, Вільнюс, 1956. LA — «Летувос айдас» (щоденна газета). LKKN – Lietuvių kalbos komisijos nutarimai, 1977–1998. Vilnius, 1998. LKŽ — Словник литовської мови: 1 (2-ге вид.) — 1968; 2 (2-ге вид.) — 1969; 3 — 25 1956; 7 – 1966; 8 – 1970; 9 – 1973; 10 – 1976; 11 – 1978; 12 – 1981; 13 – 1984; 17 – 1996; 18 – 1997; 20 (у статті використовуються також скорочення цього словника, який ще готується до видання), Вільнюс. LRKŽ – Словник литовської писемної мови. Уклали M. Niedermann’as, A. Senn’as, A. Salys. Heidelberg, 1951. LTE – Литовська радянська енциклопедія: 4 – 1978; 6 – 1980; 11 – 1983, Вільнюс. LTŽA – S k a r d ž i u s P. Lietuviški tarptautinių žodžių atitikmenys, Čikaga, 1973. MatŽ – Matematikos terminų žodynas. Mokslinis red. J. Kubilius. Vilnius, 1994. MedŽ – A s t r a u s k a s V., B i z i u l e v i č i u s S., P a v i l o n i s S., V a i t i l a v i č i u s A., V i l e i š i s A. Словник медичних термінів, Вільнюс, 1980. MeteorŽ – M i k a l a j ū n a s M. Словник метеорологічних термінів російської та литовської мов, Вільнюс, 1975. MTŽŽ – Шкільний словник інтернаціональних слів. Підготували I. Erm anytė, O. Kažukauskaitė, J. Paulauskas, J. Pribušauskaitė, J. Žiemytė. Каунас, 1995. II випр. і доп. вид., Каунас, 1998. SNŽŽ – Словничок чужих і незрозумілих слів: Полегшення для читачів. Уклав J. Šlapelis. Тільзіт, 1907. – N o r k u s J. Словничок чужих і незрозумілих слів, Каунас, 1924. STŽŽ – M. ir S. Svetimų ir tarptautiškų žodžių žodynėlis, Šiauliai, 1923. ŠA – Північні Афіни (тижневик). S. ŠalkR – Š a l k a u s k i s S. Твори 2, Вільнюс, 1991. TTŽ – Словник інтернаціональних слів. Уклали K. Boruta, Pr. Čepėnas, A. Sirutytė-Čepienė. Каунас, 1936. – Словник інтернаціональних слів. Редагували I. V. Liochinas і F. N. Pet rovas, литовське видання — Ch. Lemchenas. Вільнюс, 1951. – Словник інтернаціональних слів. Редагували I. Liochinas, S. Lokšina, F. Petrovas і L. Šaunianas, литовське видання — Ch. Lemchenas. Вільнюс, 1969. – Словник інтернаціональних слів. Ред. V. Kvietkauskas. Вільнюс, 1985. – V a i t k e v i č i ū t ė V. Словник інтернаціональних слів 1, 2. Вільнюс, 1999, 2000. VKNS – R u d a i t i e n ė V., V i t k a u s k a s V. Нові запозичення із західних мов, Вільнюс, 1998. LITERATŪRA G e d r i m a s R. 2000: Jonas Jablonskis ir lietuviškoji gamtotyros terminologija. – Gimtoji kalba 12, 4–8. 26 Jėrnaitė J. 1995: Enciklopedinis geografijos žodynas [rec.]. – Terminologija 2, 92–96. LKG I 1965: Lietuvių kalbos gramatika 1, Vilnius. Piročkinas A. 2000: Jonas Jablonskis – naujų žodžių kūrėjas. – Gimtasis žodis 10, 2–6; 11, 14–16; 12, 7–12. Skardžius P. 1996: Rinktiniai raštai 1, Vilnius. Skardžius P. 1998: Rinktiniai raštai 3, Vilnius. Šikšnys M. 1962: Mano lietuvių kalbos pamokos ir atsiminimai apie J. Jablonskį. – Kalbotyra 5, 81–87. Žemaitis Z. 1956: Iš atsiminimų apie J. Jablonskį. – Literatūra ir kalba 1, 32–39. Žemaitis Z. 1966: Lietuviškosios matematikos terminologijos istorija. – Lietuvių kalbotyros klausimai 8, 195–201. WHAT JONAS JABLONSKIS DID FOR GEOGRAPHY AND WHAT IS BEING DONE WITH IT Summary In 1918 the father of standard Lithuanian (and terminology) Jonas Jablonskis met the first independence of the Republic of Lithuania by coining Lithuanian terms of geography dienovidinis (meridian), pusiauja (equator), ašgalis (pole), atogrąža (tropic), vandenynas (ocean), žemynas (continent), ledynas (glacier), ugnikalnis (volcano), akiratis (horizon). However, at that time there was no dictionary of terms of geography and no dictionary of standard Lithuanian, therefore these terms did not have the time to take root. In soviet times, when in its usage of international words the Lithuanian language was getting closer to the Russian language, so called international terms meridianas, ekvatorius, polius, tropikas, okeanas, kontinentas, glečeris, vulkanas, horizontas started choking out those terms. Jablonskis had made them in a way which was closer to Polish and German languages where purification of the language is noticeable. The Russian language has fewer Russian equivalents – only материк – континент, ледник – глетчер, кругозор – горизонт. During the second independence inertia can be observed – good changes require much effort. Terms of mathematics lithuanised by Jablonskis remain almost untouched. It was predestined not so much by the strictness of mathematical thinking, but more by sociolinguistic reasons – the isolation of the usage of terms of this group. Jonas KLIMAVIČIUS Lietuvių kalbos institutas Antakalnio g. 6, 2055 Vilnius E. paštas [email protected] Gauta 2001 09 26 27