Lietuvių terminografija: praeities bruožai, dabarties sunkumai ir uždaviniai

ТЕРМІНОЛОГІЯ І СЬОГОДЕННЯ Jonas KLIMAVIČIUS Інститут литовської мови ЛИТОВСЬКА ТЕРМІНОГРАФІЯ: РИСИ МИНУЛОГО, ТРУДНОЩІ СЬОГОДЕННЯ ТА ЗАВДАННЯ Lietuvių terminija prasideda su pirmąja lietuviška knyga (1547) – Martyno Mažvydo katekizmu (ir elementoriumi) – už Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės ribų, kai lietuvių kalba nebuvo – niekur! – oficialioji, valstybinė, net kanceliarinė. Universitetiniu laikotarpiu (1579–1832) nebuvo ir universitetinė. Buvo tik bažnytinė, nors nelengvai patekusi ir į Bažnyčią, vėliau ir iš jos stumta ir daug kur išstumta. Beveik tris šimtmečius lietuvių terminijos objektas daugiausia buvo bažnytinis arba teologinis ir filologinis. Dar didesnis lietuviškas paradoksas: mokslo terminijos sistemingesnis kūrimas ir tvarkymas prasidėjo tada, kai buvo prarastas valstybingumas (1795), uždarytas universitetas (1832) – XIX a. viduryje. Jis sutapo su trečiuoju bandymu sukurti bendrinę rašomąją kalbą – šiokiuokt žemaičių tarmės pagrindu, kuris nebuvo sėkmingas. Jurgis (vienuolis Ambraziejus) Pabrėža (1771–1849), dvejus metus studijavęs Vilniaus universitete ir jį palikęs 1794 m. dėl sukilimo represijų, savo mokslinę (greta apaštalavimo) veiklą plėtojo gimtajame žemaičių krašte: 1821 m. parašė Dictionarium Botanicum Latino Samogiticum (Lotyniškai žemaitiškas botanikos žodynas) – 860 vardų, II redakcija – 1400 vardų (rankraštis neišlikęs); 1834 m. – Wardau taislynee Augimuiu – 11 p., Sryje Balsenyny Billu Zemayt. Lomynnių (abėcėlinis lotyniškai lietuviškas augalų morfologijos terminų sąrašas) – 505 p.; pagrindinis – 1843 m. Tayslós augumynis – 980 p., rengtas spaudai, bet tik dalis, pavadinta Botanika, arba Taislius auguminis, paskelbta Amerikoje 1900 m., kai jau buvo pietų vakarų aukštaičių tarmės ir Mažosios Lietuvos gramatikų pagrindu susidariusi naujoji rašomoji kalba. Po 1863 m. sukilimo daug šviesuolių ištrėmus, Bažnyčią suvaržius, 1864 m. uždraudus spaudą, lietuvybė ir raštingumas laikėsi knygne- 9 šyste, mokslas – pavieniais šviesuoliais. Toks buvo Laurynas Ivinskis (1810–1881), universiteto jau neragavęs, bet pats – tarsi žmogus universitetas. Parengė 3 300 vnt. mineralogijos ir botanikos sisteminį vardyną Prigimtìmėnė: I – Žemėimìna, II – Žoliėmina, grybų atlasą – 226 vnt. (su piešiniais), o iš jo visų darbų susidaro apie 6 000 terminų. Šių žemaičių terminologinis palikimas nemažai nagrinėtas: Pabrėžos – botanikų J. Dagio, K. Jankevičiaus, A. Lekavičiaus ir kt., kalbininko K. Gaivenio ir kt.; Ivinskio – kalbininkės A. Auksoriūtės (daktaro disertacija). Labai glaustai galima apibendrinti, kad Pabrėža ir Ivinskis: 1) pagal sistematiką inventorizavo labai daug gyvosios kalbos augalų, grybų, mineralų ir kt. vardų; 2) nepaprastai daug sukūrė (to reikalavo jų rinkinių spragos, dar daugiau – sistematika, plačiai išeinanti už Lietuvos augalų arealo) pagal lietuvių kalbos žodžių darybos polinkius (taisyklių dar nebuvo) ir net visai individualių darinių (Ivinskis – apie 1 500); 3) skolinius vartojo saikingai, pirmenybę šiuo atveju teikė vertiniams ir sekiniams. Jų palikimo dalelė yra tapusi, iš dalies ir dabar tampa gyvuoju terminijos paveldu. Iš kitų to laiko mokslo ir kalbos veikėjų minėtinas A. Kašarausko (1821–1882), K. Drąsutavičiaus (apie 1850 – apie 1905) liaudies ir mokslo terminijos palikimas. Національно-визвольний рух, що зародився, спричинив появу підпільної преси («Aušra», «Varpas», «Žemaičių ir Lietuvos apžvalga», «Tėvynės Sargas»), а 1904 року пресу було відновлено. Термінологія спершу почала формуватися завдяки традиції, напрацюванням і спадщині: у 1906–1907 роках було видано «Žolynas. Lietuvos augalų žodynas ir augalų taislas» Повіласа Матульоніса (1860–1932), який виріс із національного відродження (близько 3 000 термінів). Як видно вже з самої назви, використовували праці Пабрежі та Івінскіса, а також дані живої мови. Водночас уже сформувалося свідоме новаторське розуміння унормування — 4 принципи, спрямовані на те, щоб «зменшити безліч суперечностей; жива мова народу, а ще частіше писемні джерела одним словом часто називають 2–3 рослини, цілком різні, і, навпаки: одна рослина має кілька назв. — У таких випадках я висував лише ті назви, які або ширше відомі, або точніше виражають властивості рослини, або давнішого походження, або краще підтверджені мовами наших близьких народів: латишів, поляків, росіян» (3), — відповідники цими мовами подано у словнику. Засноване 1907 року Литовське наукове товариство, сприяючи литовській науці, природно, порушувало й питання литовської термінології. На засіданні товариства 1913 року 10 12 (25) червня Казис Грінюс (1866–1950) виголосив доповідь «Apie botanikos organografijos lietuviškąją terminologiją», яку 1914 року було надруковано в «Lietuvių tautoje» (видано також окремим відбитком). Тут ще виразніше, ніж у П. Матульоніса, сформульовано найважливішу вимогу до наукового терміна — відсутність синонімів (друга сторона — однозначність). Товариство мало також на меті видавати підручники — для цього ще більше й швидше потрібно було створювати та унормовувати терміни. У липні 1911 року з курорту Бад-Ельстер Йонас Яблонскіс писав Йонасу Басанавічюсу: «Мені здається, що наукове товариство, серед іншого, мало б виробити термінологію для писемності: вона потрібна всім галузям науки. Звісно, зрештою товариство не виробить термінології, але мало б внести багато ясності й одноманітності в ту суміш термінів, яку ми нині бачимо у своїй літературі» (Jablonskis 1985: 71)1. Воронеж, розташований у тилу під час світової війни, став майстернею литовської термінології: тут у Йонаса Яблонскіса збиралися Пранас Машіотас, Марцелінас Шикшнис, Зігмас Жемайтіс і Константінас Шакеніс; разом — фахівці з предмета та мовознавець — вони створювали, обговорювали й затверджували терміни математики, фізики та хімії. Яблонскіс тоді вже був дуже досвідченим термінологом, плідним творцем новотворів, який мав успішний метод (кувати, як кує народ). Принцип чистоти є основним у розумінні термінології Яблонскіса; на жаль, пізніше й нині ним або нехтують і його забувають, або профанують невдалими новотворами. Результат обговорень у Воронежі — сформована термінологічна школа (і процедура) та два словники, видані вже в тимчасовій столиці відновленої литовської держави, Каунасі: М. Шикшніса «Aritmetikos ir algebros terminų žodynėlis» (1919, 47 с.) і З. Жемайтіса «Geometrijos ir trigonometrijos terminų rinkinėlis» (1920, 99 с.). Виданий 1919 року Міністерством національної оборони «Kariškas lietuviškai-rusiškas ir rusiškai-lietuviškas žodynėlis» (106 с.), наскільки відомо, уклав Пятрас Русецкас. 1920 року вийшов 1 У той час по обидва боки Атлантики серед литовців виник і задум енциклопедії. Дуже характерна думка Казимераса Буґи (у листі до Клеопаса Юрґеліоніса від 9 (22) квітня 1911 року): «На мою думку, нам потрібна зовсім інша енциклопедія: енциклопедія литуаністики. <...>. До енциклопедії литуаністики мало б увійти все, що стосується Литви якнайширше» (Būga 1961: 928). 11 «Словничок термінів систематики зоології» Юргіса Елісона Zoologijos sistematikos terminų žodynėlis (144 с.) (у 1932 р. його автор видав «Спробу словника техніки литовських селян» Lietuvių sodiečių technikos žodyno mėginimą — окремим відбитком з Archivum Philologicum, 1932, кн. 3, с. 126–167). У 1920 р. вийшов «Словничок техніки» А. Мацейовського Technikos žodynėlis (141 с.), підготовлений за сприянням Термінологічної комісії Міністерства сполучення; у Prakalboje сказано, що автор користувався також порадами Йонаса Яблонскіса. Сам Яблонскіс оцінив словничок дуже критично: «<…>: не все, що легко написати, легко й виправити» (Jablonskis 1935: 287), а про свою роль, несподівано дізнавшись про неї, пояснив так: «Було так: інж. А. Мацейовський два роки тому раз чи двічі приходив до мене й питав мою думку щодо кількох потрібних йому слів (термінів); щодо кількох із цих слів я висловив йому свою думку — і все; що він у словничку скаже, ніби скористався моїми “порадами”, про це я тоді нічого не чув; що він пише якийсь словничок для техніків, я теж тоді не знав» (Jablonskis 1935: 287). З власного сумного досвіду можу додати, що подібні жарти й тепер влаштовують мовознавцям… 14 березня 1921 р. при Міністерстві освіти було засновано Термінологічну комісію. У її роботі брали участь і Яблонскіс, і Буга. Однак робота просувалася нелегко, зі збоями, бо кваліфікованих мовознавців більше не було, а некваліфікованим членам Комісії бракувало хоча б розуміння термінологічних принципів і загальної теорії літературної мови, принципів нормування, а також усвідомлення власного незнання цього. Найвиразніше це виявлялося в надмірному непрофесійному пуризмі, невмілих новотворах (цього явища не спромігся зупинити своїм авторитетом і вченістю навіть Яблонскіс, а Буга не чинив йому належного опору; загалом він, як свідчить написана ним рецензія на Zoologijos sistematikos terminų žodynėlio, не любив запозичень). Саме тому 1925 р. Яблонскіс писав: «Комісія, мабуть, перевтомилася або дещо збилася зі свого шляху» (Rygiškių Jonas 1935: 308). Критично він оцінював і недбало підготовлену секретарем Термінологічної комісії Антанасом Віреліунасом книжку Įvardai arba terminai, priimti terminologijos komisijos (1924, 144 с.) — з термінами на позначення акцизу, права, доріг тощо (Rygiškių Jonas 1935: 322–324). За всю цю непривабливу історію, яку пам’ятають і сьогодні, майже зник і вдалий термін А. Віреліунаса (?) įvardas (:įvardyti) (його, щоправда, вживали литовські термінографи за кордоном Б. Стунджя, П. Мажейка; В. Вінтартас навіть уживав įvardotyra); серед його похідних нині, мабуть, згадують лише kraštotyra. Після відходу Яблонскіса— 12 Комісію реорганізували 25 березня 1925 р., залучивши до неї Й. Балчиконіса, Й. Талманта, К. Алмінаускаса, А. Саліса, П. Скарджюса; однак після того, як Яблонскіс у червні 1926 р. відмовився від посади голови, Комісію розпустили. Успішнішою була діяльність Термінологічної комісії (секції) Литовського мовного товариства в 1930-х роках: 1938 р. видано «Загальну філософську термінологію» Bendroji filosofijos terminija (розглянута, доповнена й ухвалена Термінологічною секцією ЛМТ. Підготував проф. Ст. Шалкаускіс; 1660 термінів литовською, французькою, німецькою та російською мовами, а також частина з поясненнями й прикладами); підготовлена Шалкаускісом (третину розглянуто) «Загальна педагогічна термінологія» Bendroji pedagogikos terminija (1600 термінів, з них 600 — із БФТ), однак тоді її не встигли завершити й видати. Комісія ботанічного словника під керівництвом Л. Вайлоніса уклала й розглянула його (спочатку в засіданнях брав участь також П. Матуліоніс), за консультаціями П. Скарджюса та порадами Й. Балчиконіса підготувала й у 1938 р. видала працю «Литовський ботанічний словник» Lietuviškas botanikos žodynas. Частина I. Номенклатура рослин, ботанічна фармакогностична номенклатура та систематика рослин, ред. Й. Дагіс (589 с.). Словник містить близько 3300 нормативних термінів латинською, литовською, німецькою, російською, польською та латиською мовами, з литовськими синонімами й варіантами з живого мовлення та писемних джерел, литовсько-латинський покажчик назв і словничок латинських прикметникових видових назв. Отже, ЛБЗ — ґрунтовний словник-тезаурус не лише наукової, а й народної термінології. Систематичне оцінювання всіх зібраних тоді назв рослин стало значною (хоч і недостатньою, з огляду на те, що матеріалу було накопичено більше) підтримкою для укладачів академічного «Словника литовської мови» Lietuvių kalbos žodyno. У той період потреба в термінології стрімко зростала, у журналах і газетах публікували численні збірники та збірочки термінів (Švietimo darbas, Lietuvos mokykla, Kosmos, Logos, Ateitis, Teisė, Lietuva, Lietuvis та ін.), готували або планували готувати дедалі більше термінологічних словників і словничків (з права, залізниць тощо), але до повторної втрати державності (1940) їх видати не встигли. Проте впадає в око неповороткість міністерських комісій, тоді як університетські ще не заявили про себе, хоча термінологічну роботу у Вітовтовому університеті вели. Варто відзначити організовану й продуктивну роботу Термінологічної комісії Литовського мовного товариства. Найпозитивніше те, що було утверджено започаткований Яблонскісом порядок організованої підготовки, розгляду й затвердження термінів; його навіть інституціоналізували, хоча без участі Яблонскіса (чи інших мовознавців) інституціоналізація перетворювалася на машину без двигуна. 13 Від урожайного 1938 р. до 1954 р., коли вийшов «Словник юридичних термінів» Teisinių terminų žodynas (240 с., 2072 основні + 3870 видових термінів), укладений А. Жюрлісом (із використанням також напрацювань міжвоєнного періоду) й затверджений Термінологічною комісією Інституту литовської мови та літератури Академії наук Литовської РСР, тягнеться величезна прогалина в термінографії, у якій помітний лише невеликий «Короткий російсько-литовський технічний словник» А. Новодворскіса 1949 р. Trumpas rusiškai-lietuviškas techninis žodynas (127 с.). Лінгвістичне консультування й певне затвердження термінологічних словників із 1952 р. здійснювала згадана Термінологічна комісія (почала роботу 1945 р. при Президії АН, а 1951 р. була переведена до Інституту литовської мови). У різний час і з різним навантаженням у ній працювали під керівництвом Й. Крупаса Н. Грігас, А. Кучінскайте, Й. Паулаускас, В. Бартушевічюс, В. Лабутіс — усі згодом залишили цю роботу; близько десяти років майже сам працював К. Гайвеніс, доки не перевтомився й не захворів. У 1954 р. вийшов перший нормативний словник літературної мови (хоч і не повністю) — «Словник сучасної литовської мови» Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Під час його підготовки термінологічні консультації надавали десятки фахівців із різних галузей науки. Чимало з них — імовірно, заохочені відповідальним редактором СЛМЛ Йонасом Крупасом — стали укладачами термінологічних словників. Настало десятиліття жнив литовської термінографії, протягом якого вийшли: «Словник термінів геології та фізичної географії» В. Гуделіса Geologijos ir fizinės geografijos terminų žodynas (1956, 220 с., близько 5000 термінів); «Бібліотечна й бібліографічна термінологія» Bibliotekinė ir bibliografinė terminologija, вип. 1, укладач І. Кісінас (1956, 48 с.); «Словник фізичних термінів» Fizikos terminų žodynas, ред. П. Бразджюнас (1958, 123 с.); «Словник спортивних термінів» Sportinių terminų žodynas, відповідальний укладач В. Степонайтіс (1959, 340 с.); «Російсько-литовський політехнічний словник» Rusų-lietuvių kalbų politechninis žodynas, голова редколегії А. Новодворскіс (1959, 518 с.); «Словник термінів меліорації» Й. Чейціса Melioracijos terminų žodynas (1960, 283 с.); «Короткий музичний словник» А. Крутуля Trumpas muzikos žodynas (1960, 208 с., близько 1500 термінів); «Словник хімії» К. Даукаша Chemijos žodynas (1960, 449 с.); «Словник літературних термінів» Literatūros terminų žodynas, укладачі Й. Петроніс, В. Ванагас, А. Залаторюс (1962, 80 с., близько 3000 термінів);² «Тлумачний словник текстильних термінів» А. Юревічюса й А. Чіжа Aiškinamasis tekstilės terminų žodynas (1962, 99 с.); «Словник ботанічних термінів» Botanikos terminų žodynas, укладач Бо- 2 У 1961 р. вийшов також перекладний шкільний тлумачний «Словничок термінів літературознавства» Л. Тимофєєва й Н. Венгрова Literatūros mokslo terminų žodynėlis (208 с.; литовські приклади дібрав Й. Вілджюнас). 14 tanikos žodyno komisija, vyr. red. prof. J. Dagys (1965, 663 p.); Rusiškai lietuviškas ekonomikos terminų žodynas, ats. red. akad. K. Meškauskas (1966, 291 p.); M. Mikalajūno Trumpas rusų–lietuvių kalbų sinoptinės meteorologijos terminų žodynas (1966, 39 p., rotaprintu). Kiek vėliau išleisti A. Trečiokaitės Informatikos terminų žodynas (1969, 96 p.), V. Anskačio ir M. Kilo Rusų–lietuvių kalbų žemės ūkio terminų žodynas (1971, 364 p.) ir lietuvių–rusų–vokiečių kalbų Aiškinamasis medienos apdirbimo terminų žodynas (1971, 119 p.). Minėtinas ir B. Augustino, P. Danisevičiaus ir K. Miecevičiaus (ats. red. P. Pošiūnas) Trumpas kriminalisto žinynas (1970, 184 p.), prie kurio terminijos norminimo daug prisidėjo J. Kruopas ir K. Gaivenis. Термінологічні словники найчастіше укладали найвидатніші фахівці відповідних галузей та/або колективи наукових установ. Хоча внаслідок суспільних і державних потрясінь змінилися покоління науковців і мовознавців, установи, ідеології та інші засадничі речі, структура укладання й апробації термінологічних словників збереглася. Майже всі названі словники переглядала Комісія з термінології, хоча важливі Politechninis žodynas і Žemės ūkio terminų žodynas не були апробовані. Звісно, у тих словниках було чимало фахових, лексикографічних і мовних недоліків. Засадничі недоліки — зумовлена окупацією російсько-литовська двомовність і її неминучий наслідок — велика кількість російських кальок, які, до того ж, пропагандистськи оцінювали як збагачення литовської мови; нерідкі російські кальки, а меншою мірою, проте помітно — іншомовні запозичення. Майже всі словники були одного типу — двомовні, російсько-литовські: з політехніки й сільського господарства — навіть без литовського покажчика; вирізняються лише словники з літератури (литовсько-російський) і ботаніки, де сам предмет потребує також латини; ще кілька словників — музики, меліорації, хімії, ботаніки, деревини — були тлумачними. Лише 1958 року вирізнявся єдиний Anglų–lietuvių kalbų politechninis žodynas А. Новодворського (172 с., близько 10 000 термінів, без литовського покажчика, не апробований). Лише через 13 років — 1971-го — знову вирізнялися Rusų–lietuvių–anglų kalbų skaičiavimo technikos terminų žodynas (600 с., близько 17 000 термінів, литовський та англійський покажчики, переглянутий Комісією з термінології) і невеликий Anglų–lietuvių kalbų melioracijos ir žemėtvarkos terminų žodynas – minimumas (1971, 31 с.) Р. Келбаускене та Й. Казенаса. Тут варто згадати також видані внутрішнім друком — латинсько-литовсько-англійсько-німецько-російський Trumpas farmaci- 15 nis poliglotinis žodynas (1970, 350 p.) ir J. Starkaus ir A. Šuopio parengtas Klinikinių diagnozių žodynėlis (1971, 182 p.). Mokomųjų vidaus leidybos terminų žodynėlių (studentams, paprastai rotaprintiniu) būta ir daugiau (anglų–lietuvių, vokiečių–lietuvių, prancūzų–lietuvių), vienas pirmųjų ir didesnių – V. Nečiūno English-Lithuanian Medical Dictionary (1962), minėtinas taip pat V. Nečiūno Basic Affixes and Word Roots for Medical Terminology (1967, 128 p.). Тут не місце докладніше обговорювати теоретичні й методичні засади термінографії того часу. По суті, вони залишалися відомими ще здавна, хоча сприятливих умов для їх зміцнення не було. Що далі відходили від доброго початку, традиції і навіть непоганого продовження, то частіше ці питання поставали перед самими укладачами — не лише як проблемні, а й, на жаль, як кризові. Так сталося з Medicinos terminų žodynu: серед самих укладачів існували діаметрально протилежні погляди на чистоту мови, укладання словника гальмувалося, проблеми вибухнули в пресі, навіть партійній — однопартійній Tie-soje; рукопис пройшов численні рецензії, його зупиняли, відкликали, спеціально редагували — і він вийшов (накладом 20 000 примірників!) лише 1980 року (996 с.). Вийшов як формальна відповідь на необережні, часом легковажні прояви пуризму, який тоді особливо посилився (і називався буржуазним): словник був латинізований і перелатинізований, а найважливіше — вибір нормативних форм залишився цілком незрозумілим: «Там, де поруч подано литуанізовані латинські й литовські відповідники, їх слід вважати рівноправними й уживати на вибір» (3). Такої неясної нормалізації не було ні раніше, ні пізніше: завжди — пояснювали це чи ні — перший термін був основним нормативним варіантом. Тепер же — на вибір: abazija – nepaėjimas, ablak-tacija: 1. kūdikio nujunkymas, 2. užtrūkimas, abplepsija – aklumas, ab-rozija – 1. badavimas, 2. išsekimas, aknė – spuogai, adipozė – nutukimas, katarasis – 1. vidurių išvalymas, kogitacija – mąstymas, gargaliz-mas – kutenimas, insomnia – nemiga, instiliavimas – įlašininimas — і так без кінця! І ще перед наведеною цитатою з цього словника сказано: «Через різні особливості деяких термінів згадані елементи (тобто “литуанізований латинський термін, суто литовський термін” — Й. К.) застосовуються не до всіх термінів однаково. Для багатьох термінів клініки, фармації, мікробіології, цитології використовується (= вживається — Й. К.) лише литуанізована латинська форма» (3), а далі додано: «У складених термінах задля економії місця частіше подаються лише ли- 16 туанізовані латинські форми» (3). Отже, хибна надмірно латинізована установка словника цілком зрозуміла. Однак вона абсолютно незбагненна й необґрунтована. Латина є основною мовою медицини (а також анатомії, фізіології, ботаніки й зоології); словник насамперед подає міжнародну норму — латинський (або латинізований) термін, тож навіщо ще литуанізувати його, якщо є справді литовський термін — законний, національний варіант, життєво необхідний для вживання литовської мови. Звісно, у випадках ablepsijos, katar(s)io, kogitacijos, gargalizmo словник уживання, мабуть, не дуже вплинув; норми хоча б трохи повернула в бік литовської мови (але лише через добрий десяток років) Medicinos enciklopedija (т. 1, 1991; т. 2, 1993). Однак у тих — також гучних і важливих — випадках, коли в ужитку вже було і міжнародне слово, і його литовський відповідник, а нерідко й замінник, словник повертав — і скеровував — назад до інтернаціоналізмів. Деякі речі, які спільними зусиллями свого часу вдало назвали литовською й прищепили, вже досить широко впровадили в ужиток суспільства, наприклад, šunvotė, piktvotė, pūlinys, pūlynas, словник надовго відкинув у латинське болото (перші — furunkulas, karbunkulas, abscesas, flegmona!), доки їх хоча б частково не відвоювала Medicinos enciklopedija. Словник має гриф апробації — Žodyną peržiūrėjo Lietuvos TSR Mokslų Akademijos Lietuvių kalbos ir literatūros instituto Terminologijos grupė, — але все про апробацію чітко сказано у Pratarmėje: «Частину підготовленого до друку рукопису читали наукові співробітники групи термінології Інституту литовської мови й літератури К. Гайвеніс і Й. Клімавічюс» (3). Частина була невеликою й цілеспрямованою — деякі питання складного словотвору й форм термінів. Прикро, адже зусилля деяких авторів і помічників словника є справжнім внеском у литовську медичну термінологію. Але дьогтю — ціла ложка. 7 грудня 1971 року при Президії Академії наук створено організаційну й координаційну Раду з термінології (4 секції, 22 члени, голова — академік Вітаутас Мажюліс, заступник — доктор Стасіс Кяйніс, секретар — доктор Казімерас Гайвеніс). В Інституті литовської мови й літератури створено групу термінології (при секторі словників), яка згодом — 1991 року — розрослася до відділу термінології Інституту литовської мови (з квітня 2003 року — Центр термінології). Рада не надто розгорнула термінографічну роботу, хоча задумів і сподівань було чимало. 1973 року вийшов перекладний допоміжний посібник, укладений 17 за працями Д. Лотте та Комітету науково-технічної термінології Академії наук СРСР — Термінологічна робота (Основи і методи) зі списком літератури та бібліографічними покажчиками праць Комітету (переклала А. Каулекене). У 1972 р. Інститут литовської мови та літератури видав складену Групою термінології Інструкцію зі складання картотеки термінологічних словників — зі зразками карток для подання та бібліографією литовської термінографії за 1949–1971 рр. (32+2 позиції). Одному академікові, який узявся укладати словник сільськогосподарських термінів (але так його й не організував — лакуна зяє), Інструкція не сподобалася, і її засунули на нижню полицю. Досить пізно — 13 грудня 1979 р. — було ухвалено постанову Ради термінології Про укладання та видання литовських словників (Mūsų kalba 3 1980 26–28). Після досить позитивної констатувальної частини йдеться про нещодавно підготовлені словники з фізики та політехніки, а також про укладання багатомовних словників термінів сільського господарства, математики та зоології (з них на сьогодні вийшли лише математичний словник і частковий зоологічний словник (ссавців)). Зазначено найважливіші недоліки укладання та видання термінологічних словників: відсутність планування, повільність, недостатня якість, неунормованість термінів, непоновлення застарілих словників тощо. Деякі недоліки не усунуто й досі; словники, названі потрібними, досі не видано. У 4 пунктах постанови видавництвам висловлено заклик, ідеться про формування авторських колективів і про потребу «На найближчому засіданні Ради термінології розглянути перспективні плани видання термінологічних словників на наступне десятиліття (1981–1990 рр.), <…>». Однак термінографічна робота йшла старим шляхом, за винятком однієї суттєвої новації. Важливою була й обережно, але публічно висловлена думка Мажуліса, втілена в термінографії: є не лише друга (тобто обов’язкова двомовність) — російська мова, а й третя — англійська, а також інші мови (звісно, західні). Отже, вийшло кілька капітальних тримовних, чотиримовних і п’ятимовних термінологічних словників. Завдяки турботам редактора двомовного Словника фізичних термінів 1958 р. П. Бразджюнаса вже в 1971–1973 рр. ротапринтним способом видано накладом 500 примірників 2-ге видання Словника фізичних термінів. Академік-секретар Відділення фізичних, технічних і математичних наук Академії наук П. Бразджюнас організував ґрунтовне обговорення словника (колегія з 18 членів; у засіданнях зазвичай брали участь «12 розлючених чоловіків» та Еґле Макарюніє- 18 не). Результатом кількох років роботи став виданий 1979 р. накладом 10 000 примірників чотиримовний — литовсько-російсько-англійсько-німецький — Словник фізичних термінів, що містить близько 20 000 термінів і покажчики російською, англійською та німецькою мовами. Словник затверджено у звичному порядку — його переглянула Група термінології. Роботу над упорядкуванням фізичної термінології продовжено: 1984 р. для обговорення видано Словник термінів лазерної фізики (170 с., переглянутий Групою термінології), а 1990 р. — нову версію (374 с.). Упорядкування математичної термінології також тривало довго. Укладання словника задумав Й. Кубілюс ще 1957 р., але на обговорення його видали лише 1982 р. накладом 50 примірників. Засідання відбувалися щоп’ятниці з 18 до 21 години в ректораті Вільнюського університету; брали участь до 8 (із 12) укладачів. Гніздовий литовсько-російсько-англійський Словник математичних термінів (з алфавітним покажчиком складених литовських термінів і покажчиками російських та англійських термінів), по суті підготовлений раніше, але кілька років пролежавши, був затверджений Радою термінології 1989 р. і вийшов накладом 3000 примірників лише 1994 р. У 1985–1986 рр. видано двотомний литовсько-російсько-англійсько-німецько-французький Словник термінів електротехніки, гальванотехніки та корозії (голова — Й. Матуліс, 208 і 170 с.) — проспект для обговорення. До термінографічної роботи долучилася Головна редакція енциклопедій — у 1984 р. вона видала укладений Ґ. Даугелою, за консультації термінологічної комісії Каунаського політехнічного інституту, але не затверджений Російсько-литовський політехнічний словник (448 с., 47 000 термінів, з литовсько-російським покажчиком, хоча й дещо неповним), а також укладений А. Юшкою Енциклопедичний словник з астрономії (136 с.). Чимало термінологічних словників і словничків підготовлено в наукових інститутах і вищих навчальних закладах: 1980 р. — Англо-литовський словник економічних термінів з литовським покажчиком А. Бурачаса (489 с.), переглянутий Комісією з термінології (такий запис…); 1989 р. — російсько-литовський і литовсько-російський Словничок економічних термінів сільського господарства А. Андріяускайте та Р. Каралене (220 с.); 1977 р. — Англо-литовський словник сільськогосподарських термінів, укладений Д. Чепонене, Р. Ґелюніене, Й. Казенасом і Р. Келбаускене (відповідальний редактор), що містить 8000 термінів (165 с.); 1978 р. — Довідник понять сільськогосподарської економіки, укладений М. Трейнісом (106 с.); 1979 р. — Словничок органічної хімії Р. Шатінскене та Д. Кондрата (120 с.); у 1976, 1979 і 1980 рр. — 3 частини Англо-литовського словника автомобільних транспортних термінів, підготовленого Е. Адоменене (96, 94 і 63 с.); 1980 19 р. — Англо-литовський словничок термінів опору матеріалів, укладений Й. Стонісом (54 с.); 1977 р. — Nomina embryologica internationalia латинською та литовською мовами (117 с.); 1979 р. — тлумачний Словничок термінів загальної патології Д. Ґудайтіса, Р. Каразії та Б. Стракшене (72 с.); 1979 р. — Короткий словник понять, уживаних у вірусології В. Вайчювенаса та В. Судінтаса (50 с.); 1976 р. — Стоматологічний латинсько-литовсько-російський словник (уклав С. Чепуліс, 187 с.). До термінографії належить і затверджений міністерством навчальний посібник С. Ґецявічюте Тлумачення зоологічних термінів (1974, 180 с.), а також укладений В. Степонавічене та С. Візґірдіене Термінологічна лексика образотворчого мистецтва (1988, 144 с.). Термінографічна робота велася й в інших наукових і технічних установах, міністерствах і відомствах. Головна редакція енциклопедій 1983 р. видала підготовлений у Литовському науково-дослідному інституті науково-технічної інформації та техніко-економічного аналізу (LIMTI) тлумачний литовсько-російсько-англійський Словник термінів наукової та технічної інформації, укладений А. Тречокайте (228 с., близько 1 320 термінів). Варто згадати також укладений 1977 р. працівницею LIMTI А. Тречокайте Словник термінів винахідництва — тлумачний литовсько-російський, з російсько-литовським покажчиком (50 с.); у 1988 р. вийшло видання литовською, російською, англійською, французькою та німецькою мовами з покажчиками (248 с.). У 1980 р. (на обкладинці — 1982 р.) видавнича редакційна рада Міністерства вищої та спеціальної середньої освіти видала навчальний посібник для студентів LVKKI — Пояснення педагогічних термінів К. Мішкініса (ред. Ґ. Іртмонене, 50 с., близько 800 термінів — серед них і термін!). У 1983 р. Кабінет навчальної методики Міністерства сільського господарства видав підготовлений В. Ґерулайтісом і С. Лукенасом Російсько-литовський словник термінів механізації сільського господарства (160 с., близько 9000 термінів) з литовсько-російським покажчиком, переглянутий Групою термінології. Управління гідрометеорологічної служби 1975 р. видало Російсько-литовський словник метеорологічних термінів М. Мікаладжуно (220 с., близько 10000 термінів) з литовським покажчиком, переглянутий Групою термінології. Головне архівне управління 1981 р. видало укладений В. Ґірінкєне та А. Тумарісоном Короткий тлумачний російсько-литовський словник діловодних термінів (XIX ст. — початок XX ст.) (76 с.). GS Autoservisas 1989 р. видав Російсько-литовський словник термінів автосервісу (116 с., близько 3 000 термінів), укладений Р. Лапінскасом. У 1989 р. вийшов 20 В Інституті проєктування міського будівництва В. Шульга та Е. Повілайтіс уклали Литовсько-російський словничок термінів водного господарства (94 с., 2 400 термінів). 1975 року вийшов Словник музичних термінів пенсіонера А. Крутулиса (258 с.). 1975 року вийшов обов’язковий перекладний Філософський словник за редакцією М. Розенталя (литовське видання редагував Р. Плечкайтіс) (488 с.). Для шкіл видано два словники, до речі, обидва з однієї галузі: 1972 року — Географічний словник С. Агапова, С. Соколова, Д. Тихомирова (переклав В. Квєткаускас, переклад редагував В. Гуделіс, 272 с.); 1987 року — Словник-довідник фізичної географії А. Соловйова, С. Карпова (переклали Ф. Ілевічене та Я. Жукаускене, переклад редагував А. Басаликас, переклад рецензувала А. Лайгонайте) (216 с.). У роки знову незалежної Литви починається справжній прорив у термінографії. Одним із перших був виданий 1990 року накладом 10 000 примірників Словник термінів мовознавства Казимераса Гайвениса та Стасиса Кейніса (280 с.) — тлумачний словник литовської, російської та англійської мов, хоч і шкільний, але достатнього наукового рівня3. Майже на межі двох епох — радянської залежності та відновленої незалежності — стоїть стандарт Литовської Республіки Принципи та методи термінології [Lietuvos RST 1115–90 (ISO 704–87)], підготовлений К. Гайвенисом, Н. Дудлаускене, Л. Лаужикасом, Е. Паукштієне, Й. Сторпірштієне, погоджений із Радою з термінології Литовської академії наук Вільнюським університетом і затверджений Департаментом стандартизації та якості при Уряді Литовської Республіки постановою № 3 від 1990 09 28. Можливо, це остання згадка Ради з термінології — її діяльність (бездіяльність?) сама собою припинилася. Однак бурхлива підготовка та видання словників термінів досі не вщухають. На заклик мовознавця В. Віткаускаса відгукнулася статтею Видання словників 3 1971 року в США вийшов Lithuanian–English Glossary of Linguistic Terminology В. К. Шмальстіга та А. Кліма (115 с.). У 1971 році розпочали укладати (Mūsų kalba 3 1971 31–35) широкий енциклопедичний словник, хоч спочатку й скромно названий Популярний словничок мовознавства, який ретельно, але дуже довго готували, а 1986 року роботу над ним припинили (Mūsų kalba 5 1986 32–43) — вибух термінографічної діяльності. 21 …кає, як вода (Mokslas ir gyvenimas 6 1983 26–27) — немов на цей заклик відгукнувся термінограф А. Смільгявічюс статтею «Час готувати словники» (Gimtoji kalba 5 1997 1–4). Цей напружений, продуктивний і порівняно короткий період, коли було видано близько 200 термінологічних словників і словничків, чітко поділяється на два півперіоди. Їхньою межею стали дві майже одночасні події — початок Програми використання та розвитку державної мови на 1996–2005 роки і постанова № 59 Державної комісії з литовської мови при Сеймі Литовської Республіки від 30 січня 1997 року Про схвалення термінологічних словників (підготовлена підкомісією з термінології). Програма, яку виконує Комісія з мови, підтримує підготовку та/або видання термінологічних словників; Комісія обов’язково схвалює (або не схвалює) всі термінологічні словники — як підтримані, так і непідтримані. До того схвалення було справою доброї волі авторів, а Відділ термінології Інституту литовської мови схвалював словники за різними процедурами. VLKK розширила базу розгляду та схвалення термінологічних словників. Постановою Комісії передбачено процедуру схвалення (або відхилення): рецензії та висновки двох експертів розглядає група термінологів Експертної ради Програми за участю видавців та/або укладачів словника, і якщо «словник відповідає вимогам правильності мови, а сукупність його термінів — основним принципам термінології», його подають на схвалення Комісії з одним із двох рівнів якості: «2.1. Терміни задовільно систематизовані та унормовані; після передмови словника вписується: „Державна комісія з литовської мови при Сеймі Литовської Республіки не заперечує“. 2.2. Терміни дуже добре систематизовані та унормовані, цінність більшості термінів перевірена тривалішим уживанням, співвідношення литовських і запозичених термінів прийнятне; на титульному аркуші словника вписується: „Державна комісія з литовської мови при Сеймі Литовської Республіки схвалює“» (LKK nutarimai. 1977–1998, Вільнюс, 1998, с. 53). Насамперед слід згадати капітальні багатомовні словники: литовсько-російсько-англійський Тлумачний словник хімічних термінів (відп. ред. З. Маціоніс, спец. ред. Р. Муденене, 1997, 576 с., 15 200 термінів; переглянув Відділ термінології Інституту литовської мови; 2-ге випр. і доп. вид., 2003, 659 с., близько 14 600 термінів, VLKK не заперечує) [слід згадати також не схвалений 1994 року Англійсько-литовський словник хімії та хімічної технології В. Талачкиса, 294 с., 15 000 термінів; менші за обсягом — Хімічна кінетика і каталіз В. Скучаса (1998, 132 с.), П. Ка- 22 dziausko Stereochemijos sąvokos (1999, 139 p.); lietuvių–vokiečių–anglų–prancūzų–rusų kalbų Elektrotechnikos terminų žodynas (rengimo grupės vadovas R. J. Mukulys, moksl. red. A. Smilgevičius ir S. Žebrauskas, 1999, 872 p., 11 530 terminų, VLKK neprieštarauja); lietuvių–anglų–prancūzų–vokiečių–rusų kalbų Radioelektronikos terminų žodynas (vyr. red. V. Palenskis, 1 340 p., 19 000 terminų VLKK neprieštarauja) [minėtinas taip pat 1994 m. Ryšių technikos terminų penkiakalbis žodynas, sudarytas V. Palenskio ir V. Valiukėno, peržiūrėtas Lietuvių kalbos instituto Terminologijos skyriaus vadovo K. Gaivenio]; lietuvių–vokiečių–anglų–prancūzų–rusų kalbų Aiškinamasis tekstilės terminų žodynas (grupės vadovas R. Čiukas, moksl. red. A. Vitkauskas, 2001, 638 p., 4 482 terminai, VLKK neprieštarauja); lietuvių–anglų–vokiečių–prancūzų–rusų kalbų Statybos terminų žodynas (moksl. red. A. Kudzys, parengė A. Kudzys, A. Rosinas, B. Kudzienė, 2002, 880 p., 23 000 terminų, VLKK neprieštarauja) [minėtinas ir J. Kivilšos, A. Kudzio (spec. red.), A. Rosino Rusų–lietuvių kalbų statybos terminų žodynas (1992, 560 p.), peržiūrėtas Terminologijos skyriaus; Anglų–lietuvių kalbų statybos terminų žodynas (sudarė A. Kudzys, A. Rosinas, B. Kudzienė, spec. red. A. Kudzys, 1993, 437 p.), aprobuotas VLKK]; lietuvių–anglų–vokiečių–rusų kalbų aiškinamasis Sporto terminų žodynas (parengė S. Stonkus, t. 1, 1996, 680 p., apie 5 700 terminų, LKI Terminologijos skyriaus rekomenduota; II pat. ir pap. leid., 2002, 740 p., apie 6500 terminų, VLKK neprieštarauja). Із фізичних і технологічних наук слід згадати також: П’ятимовний словник автомобільних термінів (1995, 452 с., не затверджений); системний словник литовською–російською–англійською–німецькою мовами Словник термінів автомобільних доріг (укладач E. Palšaitis, 1995, 459 с., 2554 терміни, не затверджений); російсько-литовський і литовсько-російський Словничок залізничника (укладачі N. Juškaitė і St. Keinys, 1992, 176 с., переглянутий відділом термінології LKI) та Російсько-литовський словник залізничного транспорту (укладачі N. Juškaitė і St. Keinys, 1997, 256 с., схвалений відділом термінології LKI); Англійсько-литовський словник термінів гідротехніки K. Baškis і V. Šulgė (2000, 372 с., 28 000 термінів, VLKK не заперечує); Російсько-литовський словник термінів машинобудівних технологій і зварювання J. Naruškevičius і L. Kumpikas (1996, 246 с., близько 23 14 500 термінів, не затверджений); литовсько-російсько-німецько-англійський Тлумачний словник термінів деревообробки (відповідальний редактор B. Papreckis, 1998, 212 с., VLKK не заперечує). Слід згадати короткий енциклопедичний Словник морських термінів J. Velička з російськими й англійськими відповідниками (1991, 441 с.) і російсько-литовський та литовсько-російський Словник термінів мореплавства, рибальства і політехніки (т. 1, 1992, 398 с., т. 2, 1992, 446 с. — близько 17 500 термінів), Литовсько-російсько-англійський словник морської техніки, судноплавства, рибальства J. Banačio (1994, 1024 с., близько 17 000 термінів, переглянутий відділом термінології) і Англійсько-литовський словник морської техніки, судноплавства, рибальства (2001, 728 с., 40 000 термінів, не затверджений). У великій кількості видаються словники термінів цілком нової галузі комп’ютерних наук: литовсько-англійсько-російський Тлумачний словник комп’ютерних наук K. V. Paulauskas (відповідальний редактор) і R. Jasinėvičius (1995, 376 с., близько 4200 термінів, переглянутий відділом термінології LKI); Литовсько-англійсько-російсько-німецький словник термінів. Інформатика (редактори R. Valatkaitė, Z. Kudirka, 1997, 943 с., 18 000 термінів, VLKK не заперечує); Тлумачний словник скорочень термінів комп’ютерних наук K. V. Paulauskas (2000, 352 с., 4 000 скорочень, близько 6 000 термінів, VLKK не заперечує) тощо. Варто згадати також литовсько-російсько-англійський тлумачний Словник термінів інформації (укладач A. Trečiokaitė, 1993, 140 с., переглянутий відділом термінології). У галузях економіки, торгівлі, банківської справи та фінансів варто відзначити кілька об’ємних словників: литовсько-англійсько-німецько-російський Енциклопедичний словник сучасних економічних термінів P. Auštrevičius, D. Pupkevičius і D. Treigienė (рецензент K. Gaivenis, 1991, 510 с., близько 2500 термінів); Словник економічних термінів K. Pasas, B. Louzas і L. Deivys (редактор A. Pupkis, рецензент K. Gaivenis, 1994, 310 с.; 2-ге вид., 1997, 583 с.); литовсько-англійсько-литовський Словник-довідник ділових, банківських і біржових термінів A. Buračas і B. Svecevičius (1994, 718 с., терміни переглянув K. Gaivenis); литовсько-англійський Тлумачний словник термінів банківської справи та комерції A. Buračas (1997, 456 с., терміни переглянув K. Gaivenis); литовсько-англійський Довідник валют і монет світу A. Buračas (1999, 368 с., терміни переглянув K. Gaivenis); Німецько-литовський словник термінів сільськогосподарських підприємств, наукових досліджень і маркетингу (укладач A. Poviliūnas, 1996, 410 с., не затверджений). 24 Галузь права також представлена чималим корпусом видань, однак тут переважають перекладні (зазвичай навчальні) словники — англійсько-литовські (3) і німецько-литовські (1); деякі з них не є суто термінологічними словниками — містять також звичайну лексику цієї галузі, а терміни іноді не мають литовських відповідників, лише описові визначення. Варто відзначити Словник понять, уживаних у законах Литовської Республіки (укладач R. Mockevičius, 2000, 607 с.; 2-ге вид., 2002, 767 с.). З-поміж більших словників термінів з інших галузей слід згадати такі значущі видання: системний латинсько-литовсько-німецько-англійсько-російський Словник ботанічних назв (укладач R. Jankevičienė, 1998, 524 с., VLKK не заперечує); системний латинсько-литовсько-англійсько-французько-російсько-німецький Словник назв ссавців (відповідальний редактор P. Bluzma, 2002, 436 с., майже 3500 назв, VLKK не заперечує); Короткий англійсько-литовський і литовсько-англійський словник термінів біології рослин (підготувала O. Rupainienė, 1998, 432 с., близько 7 000 термінів, VLKK не заперечує); литовсько-англійсько-російський Словник термінів охорони довкілля (2000, 518 с., 2 261 термін, VLKK не заперечує); литовсько-англійсько-російський Тлумачний словник термінів тваринництва V. Štuikis, L. Tymukas і R. Vasiliauskytė (1993, 216 с., переглянутий і рецензований відділом термінології LKI); системний латинсько-литовський словник Терміни ветеринарної анатомії, гістології та ембріології (керівник L. Daugnora, 1998, 180 с., VLKK не заперечує); системний латинсько-литовський словник Терміни анатомії птахів L. Daugnora, R. R. Budrys і R. Trainienė (2002, 216 с., VLKK не заперечує); Номенклатура медичної гістології та ембріології (2001, 256 с., VLKK не заперечує); Короткий словник термінів психіатрії A. Lapytė і J. Surkus (1996, 88 с., рецензований відділом термінології); латинсько-литовський Правопис назв акушерських і гінекологічних діагнозів та операцій (укладач A. Venckauskas, 1997, 98 с., 2000 назв, не затверджений); Англійсько-литовський словник медичних термінів (укладачі D. Ramanauskienė, E. Zagorskaitė, 1997, 429 с., не затверджений); Англійсько-литовсько-російський словник феромонів (укладач A. Skirkevičius, 1997, 154 с., близько 900 термінів, не затверджений); литовсько-російсько-німецько-англійський тлумачний Словник термінів берегознавства V. Gudelis (1993, 408 с., схвалений Радою з термінології (!)); шкільний Енциклопедичний словник географії S. Vaitekūnas (1994, 256 с., не затверджений); Литовсько-російські геодезичні терміни 25 žodynas (sudarė S. Kazakevičius, 1993, 216 p., apie 7000 terminų, neaprobuotas); V. Straižio Astronomijos enciklopedinis žodynas (2002, 333 p., neaprobuotas); Istorijos žodynas (red. kol. p-kė V. Pukienė, 2003, 434 p.) (minėtini ir du nemaži mokykliniai šios srities žodynai); Psichologijos žodynas (spec. red. R. Augis, R. Kočiūnas, 1993, 368 p., neaprobuotas); L. Jovaišos lietuvių–anglų–vokiečių–rusų kalbų aiškinamasis žodynas Pedagogikos terminai (1993, 263 p., apie 1 000 terminų, tikrino ir rekomendavo Terminologijos skyrius); Anglų–lietuvių kalbų specialiojo ugdymo žodynas (sudarytojas ir ats. red. J. Petruševičius, 2002, 369 p., apie 3 500 terminų, neaprobuotas). Серед більших словників термінів слід також відзначити видання з військової справи, управління, поштової служби, філософії, соціології, соціального захисту, ринку праці, мистецтва, образотворчого мистецтва, архітектури, іконографії, теорії літератури й літературознавства, теології, релігієзнавства, бібліотечної справи та бібліографії, книгознавства тощо; серед менших — з підприємництва, митної справи, бухгалтерського обліку, лікарських рослин, культурних рослин і бур’янів, хвойних дерев, дендрології, ґрунтознавства, ризології, полювання тощо. Окремо варто згадати Російсько-литовський словник товарів J. Pričinauskas (1996, 734 с., 40 000 термінів, розглянутий VLKK, хоча офіційно не затверджений) і Логістика: литовсько-англійські терміни й поняття логістики (укладачі E. Palšaitis, R. Palšaitis, 2001, 350 с., не затверджений). У литовській термінографії не лише поширюються й утверджуються західні мови (передусім англійська; прагнуть до п’ятимовного стандарту), але в окремих випадках запозичуються затверджені західні словники або певні словники зі США, наприклад: системний словник Постійної міжнародної асоціації дорожніх конгресів (з литовським алфавітним покажчиком) Міжнародний технічний словник автомобільних доріг (підготував K. Skerys, 1994, 128 с., не затверджений) — литовська версія Technical Dictionary of Road Terms (1990); Словник термінів цивільної авіації (керівники-укладачі R. Eriksonienė і J. Klimavičius, 1996, 352 с., переглянутий і затверджений відділом термінології) — за документом ICAO (International Civil Aviation Organization) Dok. 9294; Міжнародна поштова служба (довідник литовською, французькою, англійською, есперанто, російською й німецькою мовами, укладач A. Piliponis, 1996, 352 с., не затверджений) — за восьмимовним виданням Всесвітнього поштового союзу Vocabulaire Polyglotte du Service Postal International (Berne, 1992); Міжнародний словник основних і загальних термінів метрології (па- 26 rengė V. Valiukėnas, P. J. Žilinskas, 1997, 96 p., VLKK neprieštarauja) – pagal International Vocabulary of Basic and General Terms in Metrology (Geneva, 1993); anglų–lietuvių kalbų Kartografijos ir geodezijos terminų aiškinamasis žodynas (sudarė V. Vainauskas, 2000, 614 p., apie 5 000 terminų, VLKK neprieštarauja) – versta iš JAV Gynybos kartografavimo žinybos Glossary of Mapping, Charting and Geodetic Terms, 1981, Defence Mapping Agency Hydrographic / Topographic Center Washington, D. C. 20315; NATO terminų žodynas (ats. red. A. V. Garsys, plk. J. Norgėla, 2001. 310 p., neaprobuotas) – versta iš NATO Glossary of Terms and Definitions (English and French) AAP 6 (1998 m. rugsėjį patvirtintas Dok. 3680). Кількість велика. Але значна її частина припадає на навчальні словнички (для студентів), шкільні й відомчі видання. Очевидний і кількісний дисбаланс — давно не оновлювалися словники термінів фізики, політехніки, медицини, географії, геології, музики. Великих словників термінів біохімії та генетики ніколи не було. Обіцяний ще Радою термінології словник термінів лісівництва досі не вийшов, зате видано довідник біограм лісівників (із фотографіями!)!.. Про брак якості свідчать грифові висновки — поки що всі лише не заперечують, жоден не підтримує; чимало словників — без жодного висновку; трапляються видання з мовними помилками (навіть грубими). Молодій (знову молодій!) державі конче бракує фундаментального словника з права (і енциклопедії). Видано кілька словників економічних термінів, але вади й проблеми термінології цієї галузі значні й очевидні. Здається, словників комп’ютерних термінів не бракує, але ні вони, ні численні (хоч і не завжди професійні) дискусії не допомогли усталити терміни першої сотні й навіть десятки, а в багатьох місцях (не виключаючи й школи!) розростається англійський жаргон. Загалом видано не один словник термінів, який не приніс у термінографію жодного нового слова. Термінологічні словники готувати нелегко. Як людина, яка написала близько 500 сторінок рецензій та експертних висновків, можу оцінити це досить точно. Положення Вимог до укладання загальних термінологічних словників, ухвалених зусиллями VLKK протокольним рішенням від 9 грудня 1999 року, про те, що до укладацької групи має бути залучений і «мовознавець-термінолог (або інший фахівець із загальнолітовської мови)», мало допомагає, адже для мовознавців-термінологів увесь обсяг роботи з укладання, рецензування та затвердження 27 видань непосильний, а їхні лави рідшають. З іншого боку, термінографічна робота в Литві не вважається науковою — навіть тоді, коли її виконують найкращі фахівці (професори, академіки). Планування, організація та координація термінографічної роботи не інституціоналізовані, вона нікому не підпорядкована — ця важлива робота не виконується. У Білій книзі науки і технологій Литви (2001), підготовленій Департаментом науки і досліджень при Міністерстві освіти і науки, немає понять термінологія, термінологічна діяльність, термінографія, хоча терміни — це червоні нитки в тканині всіх наук. Де ми — на прямому шляху, на роздоріжжі чи в глухому куті? Цим ніхто навіть не переймається. А необхідне якісне зростання, почасти й кількісне, залишається поза увагою. Хоча маленька зірка надії таки зійшла — вибори президента Академії наук виграв кандидат, у програмі якого є й термінологія. Побачимо після перших ста днів. Висновки 1. Початок литовської термінографії — 1821 рік. Стара термінографія була рукописною. Перший друкований словник термінів вийшов 1907 року. Майже сто років термінографічною роботою займалися окремі ентузіасти-просвітителі, переважно ботаніки. 2. Литовське наукове товариство (1907), пробуджене рухом національного визволення, дало певний поштовх до більш організованої роботи, але не встигло виростити плодів термінографії. 3. Початок організованої термінографії — обговорення термінологічних новотворів фахівців, які згуртувалися навколо Йонаса Яблонскіса у Воронежі, в тилу під час світової війни. 4. У Комісії з термінології, що працювала в Першій Литовській Республіці у 1921–1926 роках, навіть знання й авторитет Яблонскіса не змогли стримати непрофесійний і безвідповідальний пуризм, який виявився у численних ненаукових новотворах. Пізніша Комісія з термінології Литовського мовного товариства утвердила започаткований Яблонскісом порядок організованого творення, обговорення й затвердження термінів, інституціоналізувала його — і це вже назавжди. 5. Від урожайного 1938 року до 1954-го зияє величезна прогалина в термінографії. Підготовка Словника сучасної литовської мови (1954) дала початок десятиліттю термінографічного врожаю. Однак майже всі словники термінів — російсько-литовські; у них багато російських кальок, ку- 28 … пропагандистськи оцінювати як збагачення литовської мови. Загалом іноді похитувалися теоретичні й методологічні засади. 6. Наприкінці 1971 р. було створено Раду з термінології; хоча вона й не дала значного поштовху термінографічній роботі, однак сприяла важливому нововведенню — використанню англійської мови (рідше — й інших мов) у термінологічних словниках. 7. У роки Другої Литовської Республіки починається справжній прорив у термінографії — вийшло близько 200 словників і словничків. Значним поштовхом стала Програма використання та розвитку державної мови на 1996–2005 рр. Ухвалено документи з підготовки й апробації термінологічних словників. Видано кілька ґрунтовних багатомовних термінологічних словників. Проте помітні як кількісний дисбаланс, так і брак якості. Термінографічну роботу не вважають науковою. Її планування, організація та координація не інституціоналізовані. Піднесення термінографічної роботи залишається поза увагою. ЛІТЕРАТУРА4 Aukšoriūtė A. Термінологічна спадщина Laurynas Ivinskis. – Lietuvių kalbotyros klausimai 40, Vilnius, 1998, 32–40. Загальні вимоги до підготовки термінологічних словників (Затверджено протокольним рішенням засідання Державної комісії з литовської мови при Сеймі Литовської Республіки від 9 грудня 1999 р. (протокол № 7)). – Gimtoji kalba 3, Vilnius, 2000, 22–24. Библиографический указатель литературы по вопросам литовской терминологии (1945–1980). Составили К. Гайбянас и С. Кяйнис, Вильнюс, 1981. Brazdžiūnas P. Створення литовської фізичної термінології. – Kalbos kultūra 44, Vilnius, 1983, 4–8. Būga K. Лист (13.) до K. Jurgelionis. – Rinktiniai raštai 3. Vilnius, 1961, 926–930. Būga K. Словничок термінів систематики зоології [Рец.]. – Rinktiniai raštai 3, Vilnius, 1961, 783–786. Česnys G. Нариси з історії литовської анатомічної номенклатури. – Terminologija 9, Vilnius, 2002, 55–65. Dagys J. Як укладалися литовські словники ботанічних термінів. – Lietuvių kalbotyros klausimai 16, Vilnius, 1975, 244–248. Про литовські навчальні термінологічні словники (постанова Ради з термінології при Президії АН Литовської РСР від 20 грудня 1978 р.). – Kalbos kultūra 37, Vilnius, 1979, 4–5. 4 Цей список охоплює не лише цитовану чи згадану літературу, а й стосується багатьох питань, яких у статті торкнуто — зокрема й імпліцитно. Тому й форма його бібліографічна. 29 Щодо підготовки та видання словників литовських термінів (постанова Ради з термінології при Президії АН Литовської РСР від 13 грудня 1979 р.). – Mūsų kalba 3, Vilnius, 1980, 26–28. Щодо правил затвердження стандартів термінів (постанова № 69 від 29 січня 1998 р.). – Lietuvių kalbos komisijos nutarimai. 1977–1998, Vilnius, 1998, 176–177. Щодо затвердження словників термінів (постанова № 59 від 30 січня 1997 р.). – Lietuvių kalbos komisijos nutarimai. 1977–1998, Vilnius, 1998, 52–54. Щодо часткової зміни постанови № 59 від 30 січня 1997 р. Державної комісії з литовської мови при Сеймі Литовської Республіки Dėl terminų žodynų aprobavimo (постанова № 1 (77) Державної комісії з литовської мови при Сеймі Литовської Республіки від 29 березня 2001 р.). – Gimtoji kalba 5, Vilnius, 2001, 27–28. G a i v e n i s K. Литовська термінологія: нариси теорії та впорядкування, Vilnius, 2002. G a i v e n i s K., K e i n y s S. Огляд литовських навчальних словників термінів, недоліки, рекомендації щодо вдосконалення. – Lietuvos TSR mokslų akademijos darbai. A serija 2 (75), Vilnius, 1981, 127–137. Г а й в я н и с К., К л и м а в и ч ю с Й. Деякі питання термінологічної роботи в Литовській РСР. – Научно-техническая терминология 2, Москва, 1973, 19–23. G r i n i u s K. Про литовську термінологію органографії ботаніки. – Lietuvių tauta 2 (3), Vilnius, 1914, 431–443. I n d r a š i u s N., N. K u č i n s k a i t ė A., V a i t i l a v i č i u s A. Проєкт основних термінів психіатрії. – Sveikatos apsauga 1, Vilnius, 1967, 56–59. J a b l o n s k i s J. Інж. А. Маціяускас. Технічний словничок [рец.]. – Jablonskio raštai 4, Kaunas, 1935, 284–287. J a b l o n s k i s J. Лист (66) Й. Басановичюсу. – Jono Jablonskio laiškai, Vilnius, 1985, 71–72. Юргіс Пабрєжа (1771–1849), Vilnius, 1972. K e i n y s St. Науково-технічна революція та розвиток литовської термінології. – Lietuvių kalbotyros klausimai 24, Vilnius, 1985, 179–196. K e i n y s St. Огляд формування литовської термінології (до 1940 р.). – Kalbotyra 18, Vilnius, 1967, 5–34. K l i m a v i č i u s J. Метричні дані належать вам, колеги-термінологи! – Mokslo Lietuva, 2000 16, 1, 11. K l i m a v i č i u s J. Термінологія: праці та працівники. – Informacinis biuletenis 9, Vilnius, Міністерство освіти і науки, 2001, 18. К р у о п а с Й. А. Лексикографічні праці Кашараускаса. – Питання литовського мовознавства 13, Вільнюс, 1972, 189–208. К р у о п а с Й. К. Термінологічні словнички та списки Дра(с)утавічюса (Драсучіса). – Питання литовського мовознавства 16, Вільнюс, 1975, 265–271. Л а ш а с В. Щодо деяких термінів, уживаних у медицині. – Охорона здоров’я 4, Вільнюс, 1965, 52–53. Л е м ч е н а с Ч., Ш у м і н а с А. Щодо деяких питань термінології. – Правда 1967 72 4. Біла книга науки і технологій Литви, Вільнюс, 2001. 30 Naujausia lietuvių terminologijos ir terminografijos literatūra (1991–1992). Sudarė J. Gaivenytė ir St. Keinys. – Terminologijos vagos 1, Vilnius, 1994, 101–109. Найновіші литовські термінологічні словники. Упорядкувала Й. Гайвените. – Термінологія 3, Вільнюс, 1996, 105–117; 4, 1997, 94–97; 5, 1998, 151–159; 6, 2000, 116–123; 7, 2000, 107–113; 8, 2001, 146–151; 9, 2002, 164–169; 10, 2003, 186–192. Павлоніс С., Вайтілавічюс А. Критичний огляд деяких литовських медичних термінів. – Охорона здоров’я 3, Вільнюс, 1959, 56–60. Ригішкю Йонас. Назви, або терміни, прийняті Термінологічною комісією [Рец.] – Твори Яблонскіса 4, Каунас, 1935, 322–324. Ригішкю Йонас. Новіші наші терміни. – Твори Яблонскіса 4, Каунас, 1935, 307–308. Ригішкю Йонас. Виправдання і відповідь. – Твори Яблонскіса 4, Каунас, 1935, 308–310. Румшас П. Внесок Яблонскіса в литовську арифметичну термінологію. – Культура мови 29, Вільнюс, 1975, 3–16. Румшас П. Історія литовських геометричних термінів. – Наша мова 2, Вільнюс, 1974, 4–19. Rumšas P. Prie matematikos terminijos ištakų. – Zigmas Žemaitis, Vilnius, 1979, 52–58. Шикшнис М. Мої уроки литовської мови та спогади про Й. Яблонскіса. – Мовознавство 5, Вільнюс, 1962, 81–87. Terminologijos darbas. Vertė A. Kaulakienė. Vilnius, 1973. Принципи і методи термінології. Литовський РСТ 1115–90 (ISO 704–87), Вільнюс, 1990. Термінологічні словники (1985–1990 рр.). Упорядкувала Н. Баневичене, доповнив Ст. Кяйніс. – Питання литовського мовознавства 31, Вільнюс, 1994, 192–200, 201–202. Термінологічні словники і термінологічні стандарти. Підготував А. Сметона. – А. Паулаускене Культура литовської мови, Каунас, 2001, 247–254. Terminų žodynų kartotekos sudarymo instrukcija. Vilnius, 1972. Umbrasas A. Стан юридичної термінології в Литві у 1918–1940 роках. – Terminologija 8, Vilnius, 2001, 76–94. Urbonas S. Про деякі невдалі терміни. – Sveikatos apsauga 4, Vilnius, 1968, 44–56. Vaitilavičius A. До питання литовської медичної термінології. – Sveikatos apsauga 2, Vilnius, 1957, 56–61. Valatka J. Кілька зауважень щодо термінів з медицини, які нині готують. – Sveikatos apsauga 12, Vilnius, 1952, 33–34. Zemlevičiūtė P. Доктор Йонас Басанавічюс та його Medega musu tautiszkai vystinyksytai. – Terminologija 9, Vilnius, 2002, 103–121. Žemaitis Z. Із спогадів про Й. Яблонскіса. – Literatūra ir kalba 1, Vilnius, 1959, 32–39. Žemaitis Z. Історія литовської математичної термінології. – Lietuvių kalbotyros klausimai 8, Vilnius, 1966, 195–201. 31 ЛИТОВСЬКА ТЕРМІНОГРАФІЯ: РИСИ МИНУЛОГО, ТРУДНОЩІ СЬОГОДЕННЯ ТА ЗАВДАННЯ Підсумок Lithuanian terminography can be said to have begun in 1821. The old terminography is in manuscripts, the first printed terminological dictionary appeared in 1907. For nearly one hundred years terminographical work was done by single enthusiasts, mainly botanists. The Lithuanian Scientific Society (established in 1907), stimulated by the movement of national revival, gave a stimulus to a more organised approach, but did not have enough time to offer an appreciable result. The beginning of organised terminography – discussions about creation of terms by specialists united round the Lithuanian linguist Jonas Jablonskis in the rear of the World War I, in Voronezh in Russia. The principle of purity in Jablonskis’ concept of terminology was essential. In the first Terminological Commission, which worked in the Republic of Lithuania between 1921-1926, even the teaching of Jablonskis and his authority did not stop unprofessional and unmoderate purism, which revealed itself in plentiful and inappropriate neologisms. However, the later Terminological Commission of the Lithuanian Language Society established the organised creation, discussion and approval of terminology and institutionalized it. From 1938 until 1954 there is a big gap in the work of terminography. The preparation of the first normalising dictionary of the Lithuanian language (