Номенклатура versus терминология (три подхода к выделению номенклатурных наименований)

НОМЕНКЛАТУРА VERSUS ТЕРМІНОЛОГІЯ (три підходи до виокремлення номенклатурних найменувань) СЕРГІЙ ШЕЛОВ Інститут мов і культур імені Льва Толстого Однією з характерних ознак нашого часу є стрімке зростання обміну економічною, адміністративною та комерційною інформацією про товари й послуги, що надаються на міжнародному та національному рівнях. У зв’язку з цим заслуговує на пильну увагу та частина позначень, використовуваних у відповідних документах, яка називає об’єкти світу товарів, послуг, локальних і національних реалій. Часто подібні позначення трактуються як номенклатурні найменування, однак статус таких позначень у наукових публікаціях і термінологічних дослідженнях далеко не визначений. У зв’язку з цим мета цієї праці — окреслити основні, найпоширеніші лінгвістичні погляди на поняття «номенклатурних найменувань», «номенклатури» та з’ясувати спільне й відмінне між ними. По-перше, ми спробуємо представити надзвичайно стислий огляд основних історично сформованих поглядів на це питання. По-друге, ми запропонуємо власне розв’язання питання про склад номенклатурних найменувань, яке, як видається, є досить актуальним для мовознавства. Це розв’язання охоплює сотні тисяч і мільйони вельми різноманітних номенклатурних одиниць (зокрема, біологічні й технічні номени). Крім того, воно дає змогу зберегти внутрішню цілісність номенклатури як теоретичного поняття і на цій основі визначити місце номенклатури в системі спеціальної науково-технічної лексики та запропонувати загальномовні критерії виокремлення «номенклатури» як особливого класу спеціальних найменувань (причому критерії залишаються єдиними для найрізноманітніших наукових дисциплін і тематичних галузей). Нарешті, воно зберігає зв’язки з деякими традиційними підходами до номенклатурних найменувань. Terminologija | 2006 | 13 33 Употребление слова номенклатура известно задолго до К. Линнея (1707–1778) и А. Лавуазье (1743–1794), просуществовало несколько веков и в этом значении дошло до наших дней (по свидетельству А. Д. Хаотина, слово номенклатура появляется в европейских языках уже в XVI–XVII вв. [Хаотин 1972: 6–7]), но английский философ и историк науки У. Уэвель (1794–1866), по-видимому, был первым, кто попытался теоретически осознать этот класс научной лексики в его противопоставлении терминологии. У. Уэвель, известный своими работами в области методологии и истории естественных наук (в первую очередь – биологии, химии, минералогии), неоднократно касается некоторых проблем языка науки и, в частности, терминологии. Содержание наиболее часто цитируемого трактата “Философия индуктивных наук, основанная на их истории” позволяет с достаточной достоверностью утверждать, что в номенклатуру химических и биологических наук У. Уэвель включает названия систематики (разумеется, современной ему, У. Уэвелю) растительного и животного мира. Уместно в этой связи привести некоторые высказывания автора. “Номенклатура классификационной науки – это собрание имен Видов, Родов и других подразделений” [Whewell 1967: 462] (выделено нами – С. Ш.). “Напомним, что терминология – это язык для описания объектов, номенклатура – собрание имен самих объектов” [Whewell 1967: 535]. К номенклатуре У. Уэвель относит не только имена видов, но и многие другие названия представителей растительного и животного мира. За такого підходу хімічну номенклатуру становлять різноманітні назви речовин і сполук (також цілком незалежно від їхнього положення в таксономії). З цієї точки зору хімічні натрій, фтор, хлор, діазометан, ацетати, стеаринова кислота, олеїнова кислота, диметилгліоксим — номени, а, скажімо, атомний номер, стабільні ізотопи, флутація тощо — терміни. Водночас у протиставленні «термінологія — номенклатура» позиція В. Вевела є подвійною, а іноді й суперечливою. Справді, з одного боку, у його працях є начебто прямі висловлювання про те, що номенклатура обмежується назвами видів. З іншого боку, під час логіко-семантичного обговорення протиставлення «термінологія — номенклатура» В. Вевел найчастіше повертається до трактування номенклатури, згідно з яким 34 Сергей Шелов | Номенклатура versus терминология... До неї включаються також назви інших біологічних таксонів — родів, родин, рядів тощо. Таке тлумачення пов’язане з розрізненням між мовою опису об’єкта (сам В. Вевел іноді використовує термін descriptive language, описова мова) і мовою, яку можна було б назвати мовою називання об’єкта. Перша й утворює термінологію науки, друга — її номенклатуру. «Стебла, листя, квіти та плоди рослин і пов’язані з ними частини можуть бути настільки різноманітними, що загальна мова цілком недостатня для вираження спільного й відмінного між ними, — пише В. Вевел. — Тому ботаніка потребує не лише певної системи назв рослин, а й висловів (phrases) для опису їхніх частин: не лише номенклатури, а й термінології (виділено автором — С. III.)» [Уэвель 1869: 495]. Водночас, говорячи про номенклатуру, В. Вевел неодноразово наголошує на її безпосереднішому зв’язку з дійсністю, безпосередній даності значення номенів у пізнанні. Відповідно до цього номени й терміни по-різному вводяться в науковий обіг. Значення номенів, згідно з В. Вевелом, не стільки фіксується дефініцією, яка встановлює його межі, скільки ілюструється якимось типовим представником. Воно не стільки окреслюється ззовні, скільки постає через свою центральну точку; його описують не тим, що неминуче виключається, а тим, що незмінно до нього входить. На противагу цьому, термінологія більше орієнтована на дефініцію, на домовленість. Отже, з одного боку — номенклатура як усі назви систематики рослинного й тваринного світу, усі назви природних організмів, особин та їхніх сукупностей, а з іншого — «назви, значення яких безпосередньо дане в пізнанні». Зауважмо, що ці два підходи внутрішньо, у межах єдиного теоретичного погляду на мову науки загалом, природничих наук і біології зокрема, погано сумісні. Цікаво, що подвійна позиція В. Вевела зумовила різні подальші тлумачення номенклатури. Так, суттєво новий етап становлення наукових біологічних назв був пов’язаний із діяльністю К. Ліннея. Вважається, що в його класичній праці “Species Plantarum” (1753 р.) було закладено основи так званої бінарної (інакше — біномінальної, біномі- Terminologija | 2006 | 13 35 нальної) номенклатури — позначення видів рослин (наголосімо: лише видів) за допомогою родової назви та певного типу видової відмінності. Безсумнівним видається той факт, що в сучасній ботанічній і зоологічній номенклатурі, заснованій на працях К. Ліннея, назви видів, як правило, становлять особливий тип номінації. Наукова назва роду позначається одним латинським словом, а назва основної систематичної категорії, що належить до нього, — виду — уточнюється другим словом, синтаксично пов’язаним із першим: наприклад, тополя біла (Populus alba), бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa), клен каліфорнійський (Acer negundo), кипарис кашмірський (Cupressus corneyana), казарка канадська (Branta canadensis), саламандра деревна (Aneides lugubris), какаду чорний (Probosciger aterrimus), чапля жовтодзьоба (Egretta eulophotes) тощо (у зоології поширені також трислівні назви — триномінальні, де останнє з трьох слів є назвою підвиду: наприклад, кримський благородний олень (Cervus elaphus brauneri)). Другий компонент у назві виду зазвичай називають його видовим епітетом. Водночас видовий епітет, навіть якщо він виражений терміном, аж ніяк не вичерпує видових відмінностей рослини; у найкращому разі він передає лише одну з багатьох ознак, цілковито залишаючи в тіні решту. Тож не дивно, що осока малоквіткова (Carex pauciflora) може протиставлятися зовсім не осоці багатоквітковій (Carex pluriflora), а осоці хаккодській (Carex hakkodensis); осока багатоквіткова (Carex pluriflora), своєю чергою, може протиставлятися осоці болотній (Carex limosa) тощо. У низці випадків видовий епітет походить від імен осіб і географічних назв: пор. осока Гмеліна (Carex gmelini) або кенігія ісландська (Koenigia islandica) (за деякими даними, таких випадків налічується до 20% видових епітетів у ботаніці). Отже, у назві виду видовий епітет не співвідноситься з його біологічною сутністю, для неї він значною мірою умовний, а номенклатурна назва не може слугувати характеристикою, що ідентифікує видові особливості рослини чи тварини: у цій функції може виступати лише спеціальний її опис, який у сучасній науці називають діагнозом. Саме цей опис закріплює відповідне значення за назвою виду. Таким чином, у біології номінація «природних видів» пішла шляхом збільшення синкретизму назви коштом утрати її аналітичності, 36 Сергей Шелов | Номенклатура versus терминология... оскільки коротка наукова назва виду не відображає його відмінностей і потрібні спеціальні засоби, щоб їх установити. Надалі поняття виду — як основна одиниця в системі живих організмів і якісний етап їхньої еволюції, як основна таксономічна категорія в біологічній систематиці — посіло центральне місце в усій біологічній таксономії, а назви видів становили значну й переважну частину назв представників тваринного та рослинного світу в біології. Це дає змогу припустити, що в постліннеївський період термін номенклатура, не втрачаючи свого попереднього значення, набуває ще одного. Його починають уживати переважно або виключно щодо назв видів, що утворюють бінарну номенклатуру. Це припущення частково можуть підтвердити погляди Д. С. Мілля (1806–1873), сучасника й співвітчизника В. Вевела. Д. С. Мілль, який знав В. Вевела й неодноразово на нього посилався, у «Системі логіки силогістичної та індуктивної» розглядає деякі його положення. Зокрема, торкаючись питання номенклатури, він пише: «Слова номенклатура і термінологія більшість авторів уживає майже як взаємозамінні, і д-р Нюль, наскільки мені відомо, першим надав цим двом термінам різних значень. Оскільки встановлене ним розрізнення між цими словами має справжнє й важливе значення, нам також слід наслідувати його приклад» [Милль 1899: 565]. Однак далі він продовжує: «Номенклатуру можна визначити як сукупність назв усіх тих природних розрядів, з якими має справу та чи інша галузь знання, або, краще, усіх нижчих природних розрядів (підкреслено нами — С. Ш.) — тих «нижчих видів», які можуть, щоправда, поділятися, але вже не на природні розряди і які загалом відповідають тому, що в природознавстві називають просто «видами» [Милль 1899: 565]. Отже, назви нижчих природних розрядів належать до номенклатури, а назви всіх таксонів, вищих за видовий рівень (назви роду, родини, ряду, класу тощо), за такого підходу не належать до номенклатури і, таким чином, найімовірніше, є частиною біологічної термінології, пор. ссавці — хижі — котові — кіт (Mammalia – Carnivora – Felidae – Felis), ссавці — примати — цебідові — ревун (Mammalia – Primates – Cebidae – Alouatta), дводольні — сапіндові — кленові — клен (Dicotyledones – Sapindales – Aceraceae – Acer) тощо. Terminologija | 2006 | 13 37 Цікаво, що розвиток хімічної номенклатури пішов принципово іншим, практично протилежним шляхом. У шістдесятих роках XVIII ст. зусиллями Г. де Морво, А. Лавуазьє та ін. здійснюється реформа хімічної номенклатури, що ґрунтується на принципі, згідно з яким назва речовини має однозначно вказувати на її склад. Назви хімічних речовин і сполук, хімічна номенклатура, як правило, і в наші дні містять максимум інформації про речовину, закладеної в її хімічній формулі, пор. сульфид кальция, монооксид углерода, пентаоксид диазота, тетрафенилборат натрия, тетрагалогенметан тощо. У хімії, таким чином, номінація вже відкритих, а також уперше відкритих або синтезованих речовин чи сполук (яка могла б бути аналогом назв «природних видів» у біології!) пішла зовсім іншим, радше протилежним шляхом — шляхом зменшення синкретизму назви за рахунок посилення її аналітизму, коли наукова назва, протяжна за кількістю своїх терміноелементів, значною мірою відображає структурну формулу речовини. Очевидно, аналогічно, до номенклатури (у цьому її розумінні!) не належать і анатомічні позначення на кшталт назв мышца гребенчатая, мышца длинная приводящая, мышца двуглавая плеча, вена базальная, вена сегментарная язычковая нижняя, вена шейная глубокая, двуглаволучевая сумка. У статті «Номенклатура» третього видання Великої радянської енциклопедії наведено два значення цього слова: «Номенклатура (лат. nomenclatura — перелік, розпис імен), 1) система (сукупність) назв, термінів, уживаних у певній галузі науки, техніки; 2) система абстрактних і умовних символів, призначення якої — надати максимально зручний з практичного погляду засіб для позначення предметів». Сказане дає змогу сформулювати щонайменше три різні розуміння номенклатури: 1) номенклатура як сукупність наукових назв усіх груп представників рослинного і тваринного світу; 2) номенклатура як сукупність позначень лише «нижчих природних розрядів» (у біології, наприклад, такими є біномінальні назви видів живих організмів); 3) номенклатура як сукупність позначень, що містять у своїй структурі певні досить умовні позначення 38 Сергей Шелов | Номенклатура versus терминология... тих понять, які загалом стоять за відповідними позначеннями. Так, у техніці до номенклатури технічних виробів відносять, наприклад, уживані в промисловості й торгівлі назви механізмів і машин, їхніх деталей, апаратів, технічних пристроїв та їхніх вузлів тощо, які мають у своїй другій частині досить умовні «мовні етикетки», пор. цапфа МТЗ 80, подшипник 80301, насос МШ 3А, насадки Kärcher 310, компрессор ВП2–10/9, ацетиленовый генератор БАКС-1, автомобиль КамАЗ-43114, самолет “Боинг 747” тощо. «До номенклатури можна віднести (і зазвичай відносять) списки назв виробів якогось одного підприємства (наприклад, усі моделі тракторів одного заводу «ЧТЗ»), товарів якогось магазину, сортів, тобто штучно виведених різновидів рослин (наприклад, фруктів)», — пише В. М. Лейчик [Лейчик 1974: 19]. Можна вважати, що умовні позначення МТЗ 80, 80301, МШ 3А, Kärcher 310, ВП2–10/9, БАКС-1, КамАЗ-43114, “Боинг 747” у наведених вище прикладах і є тими «абстрактними й умовними символами, призначення яких — надати максимально зручний з практичного погляду засіб для позначення предметів», які згадуються у визначенні номенклатури згідно з Великою радянською енциклопедією. Надалі ми говоритимемо про номенклатуре1, номенклатуре2 і номенклатуре3 відповідно, а згадану вище досить умовну частину номенклатурного обозначения3 називатимемо номенклатурным показателем (или номенклатурным маркером). При цьому виявлені історично сформовані різні тлумачення, попри всю їхню несумісність, усе ж мають низку спільних моментів, через які їх часто контамінують, але ми не зупинятимемося на цьому, а докладніше розглянемо окреслене вище поняття номенклатуры3. Критерії, що виокремлюють номенклатуру3 із загального ряду спеціальної лексики науково-технічного характеру, лежать також і в лінгвістичній площині. Ці критерії стосуються не лише питання «що позначається?» (з імовірною відповіддю — часткові поняття цієї галузі знань, що утворюють номінативні ряди, віднесені до одного ширшого поняття), а й питання «як позначається?» (з імовірною відповіддю — двокомпонентним способом, Terminologija | 2006 | 1,3 39 де перший компонент позначає спеціальне родове поняття, спільне для всього номінативного ряду, а другий — досить умовне для відповідної тематичної галузі позначення зовнішньої ознаки). Імовірно, саме умовність вибору цієї ознаки мав на увазі Г. О. Винокур, зазначаючи: “Чому цей предмет названо так, а не інакше, для номенклатурних позначень більш-менш байдуже, тоді як для терміна, який прагне мати осмислену внутрішню форму, це дуже важливе питання. Із цим пов’язане часто спостережуване прагнення замінити номенклатури системами кодів різного роду” [Винокур 1939: 8]. Розглянуті погляди та мовний матеріал дають змогу сформулювати таке тлумачення номенклатурного найменування, яке можна прийняти принаймні як одне з можливих внутрішньо послідовних положень, що виокремлюють величезний пласт спеціальних мовних одиниць науково-технічного характеру. Номенклатурне найменування (номен) — це термінологічне позначення окремого спеціального поняття певної галузі знання, дисципліни або тематичної галузі, яке складається з двох лексико-синтаксичних компонентів; синтаксично головний із них є терміном, словом або словосполученням загальної мови й позначає спеціальне родове поняття цієї галузі, а синтаксично підпорядкований компонент є умовним, зовнішнім (для цієї галузі знання та позначення відповідного поняття) знаком (міткою, “етикеткою”) і слугує для виокремлення саме цього окремого поняття з родового поняття, яке фіксується у спеціальних описах, тлумаченнях, дефініціях тощо. Синтаксично підпорядкований знак-компонент номенклатурного найменування (метафорично вжите слово або словосполучення загальної мови, антропонім чи топонім, абревіатура або спеціальна буквено-цифрова нотація) утворює його номенклатурний показник (маркер). Поняттєвий зміст синтаксично головного компонента номенклатурного найменування також може бути результатом метафоричних змін загальномовної лексики. Номенклатурні найменування, що позначають за допомогою власних імен — антропонімів (епонімів) або топонімів 40 Сергей Шелов | Номенклатура versus терминология... ів — окремі положення, твердження, гіпотези, концепції тощо відповідної галузі знання, утворюють її метаноменклатурні найменування антропонімічного або топонімічного типу. Сукупність усіх номенклатурних найменувань (номенів) тієї чи тієї галузі становить її номенклатуру. Один із кількох несподіваних результатів, до яких ми приходимо, полягає, таким чином, у тому, що якщо на початку цієї роботи ми виходили з того, що термінологія і номенклатура протиставляються одна одній, то наприкінці несподівано з’ясовується, що номенклатура (в одному з можливих її розумінь!) не протиставляється термінології, а є її невід’ємною частиною, особливістю якої є специфіка мовних засобів звуження одного спеціального поняття до ще спеціальнішого й окремішого поняття. Зауважмо, що це зовні “несподіване” розв’язання питання про співвідношення термінології та номенклатури значною мірою пояснюється суто термінологічними причинами. Так, якщо вважати, що до номенів належать лише ті одиниці, які вище названо номенклатурними показниками, то результат буде більш “звичним”: номени (у такому розумінні!) ніколи не будуть термінами, а терміни, як і передбачалося, ніколи не будуть номенами. Тому отриманий висновок не повинен бентежити. Принципово виокремлює номенклатуру в межах термінології її “зовнішній”, умовний, не мотивований або майже не мотивований внутрішньодисциплінарними поняттєвими ознаками спосіб виокремлення окремих видових (“типових”, “сортових”) понять із термінологічно вже названих родових, тобто поняттєва семантика та використання номенклатурного показника. Однак функціональна спільність терміна й розумілого таким чином цілого номенклатурного найменування зберігається — вираження спеціального поняття. Зберігається і навіть посилюється потреба спеціально роз’яснювати це поняття за допомогою спеціально призначених для цього засобів — опису, дефініції, ілюстрації, характеристики або інших різноманітних прийомів, подібних до визначення [Горский 1974; Гетманова 1986; Свищов 1987; Самбурова 2000]. Характерно, що в низці нормативних термінологічних словників подано на Terminologija | 2006 | 13 41 на загальних засадах також і номенклатурні найменування, які мають точно таку саму словникову статтю, як і звичайний термін; як приклади наведемо лексикографічне подання лише кількох антропонімічних номенів та їхніх визначень зі збірника рекомендованих термінів з гідромеханіки, розробленого Комітетом наукової термінології у галузі фундаментальних наук (КНТ РАН) [Гидромеханика 1990]: Архімедова сила. Рівнодійна нормальних сил тиску важкої рідини на змочену поверхню тіла, повністю або частково зануреного в рідину. Ньютонівська рідина. В’язка рідина, тензор напружень якої є лінійною функцією тензора швидкостей деформації. Коефіцієнт Коріоліса. Відношення кінетичної енергії рідини, що протікає за одиницю часу через нормальний переріз, до кінетичної енергії рідини, обчисленої за середньою місцевою швидкістю: (далі формула). Спільність подання власне термінологічного та номенклатурного матеріалу тут цілком очевидна. Як наслідок лінгвістичного розуміння номенклатури можна виявити і випадки суто номенклатурного, і термінологічного позначення одного й того самого об’єкта чи поняття (що, вочевидь, цілком неможливо за опозиції “термінологія VS номенклатура”). Справді, глауберова сіль і сульфат натрію у хімії позначають одне й те саме — речовину Na2SO4·10H2O, але глауберова сіль — як випливає з попереднього викладу — типовий антропонімічний (прізвищевий) номен, а сульфат натрію — хімічний термін; аналогічно визначник Вронського — також антропонімічний (прізвищевий) номен, а вронскіан — цілком синонімічний йому математичний термін. Інші цікаві приклади денотативної рівності антропонімічних номенів і термінів із медицини (які в самій праці називаються епонімічними термінами) наводить Ю. В. Сложеникина: хвороба Брайта — нефрит, синдром Альпорта — спадковий нефрит, капсула Гліссона — навколосуглобова фіброзна капсула, ніготь Галлера — пташина шпора, отвір Морганьї — сліпий отвір язика, євстахієва труба — слухова труба тощо [Сложеникина 2005: 183–184]. Запропонований лінгвістичний підхід до номенклатурних найменувань, як видається, дає змогу трактувати їх одноманітно 42 Сергей Шелов | Номенклатура versus терминология... далеко не лише у складі мовних одиниць техніки й виробництва, а й у найрізноманітніших галузях знань і дисциплінах — у межах точних і природничих наук, сфери гуманітарних і виробничих знань. Останнє надзвичайно важливе і з теоретичного, і з практичного погляду, як для термінознавства — науки про термін, так і для лексикології загалом. Зокрема, постає перспектива типології номенклатурних утворень найрізноманітніших наук, дисциплін і тематичних галузей з єдиних лінгвістичних позицій. Запропоноване розуміння номенклатури, як можна бачити, не виключає, а передбачає її широке тематичне розмаїття — найменування марок технічної продукції, біологічні назви видів рослинного і тваринного світу, а також сортів культурних рослин і порід свійських тварин, прізвищеві назви спеціальних об’єктів і тверджень про них тощо. У межах цього підходу підлягають вивченню й функціонально різні типи номенклатур у межах однієї галузі знання (такими є відмінності між найменуваннями автомобіль ВАЗ-2101, автомобіль “Жигули”, автомобіль “Лада”, тобто найменуваннями автомобілів). За такого розуміння номенклатури залишається широке поле діяльності для дослідження впливу предмета науки та її структури на прийняті в ній способи номінації. Наприклад, у технічних науках широко розвинена номенклатура деталей, апаратів, машин тощо, у якій використовуються особові імена їхніх творців, винахідників (пор. вище про антропонімічну номенклатуру3). Водночас у мовознавстві, яке так чи інакше вивчає соціальні явища, такий спосіб позначення мовних об’єктів малоймовірний, адже лінгвісти не створюють складів, морфем, слів, дієвідмін, афіксів, синтаксичних конструкцій тощо. Антропонімічна (епонімічна) номенклатура тут, як правило, обмежується метаноменклатурними найменуваннями типу закон Бругмана, закон Ваккернагеля, гіпотеза Сепіра—Ворфа, правило Майнхофа тощо. Запропоноване трактування номенклатури дає змогу зрозуміти межі «ареалу існування» номенклатурних найменувань та їхній статус. Не обмежуючись лише сферою техніки й лише конкретною, «речовою» семантикою найменувань «конкретних предметів техніки, технологічних процесів, матеріалів певного складу, машин певної марки тощо» (Краткое методическое пособие 1979: 11), номени справді нагадують «власні імена Terminologija | 2006 | 13 4 3 різних світів пізнання», наявних у мовах різних наук, галузей знання й дисциплін. У цьому сенсі ми можемо погодитися з думкою В. М. Лейчика, який неодноразово наголошував на схожості номенклатури з власними іменами [Лейчик 1974: 22], застерігши, однак, що необхідний рівень і ступінь індивідуалізації досліджуваних об’єктів для різних галузей знання можуть істотно різнитися. В окремих випадках ця індивідуалізація сягає унікальності власних імен (скажімо, у географії чи астрономії та, як правило, у гуманітарних і соціальних науках), а в інших випадках обмежується рівнем, на якому відповідне «власне ім’я» стосується десятків, сотень тисяч і навіть мільйонів екземплярів однотипних — у межах обраного рівня абстракції — об’єктів (такі, скажімо, технічні номени, що позначають тисячі деталей тієї самої марки чи моделі, або, наприклад, представники одного виду комах у біології). Метафорично кажучи, номенклатурне ім’я (номен) — це термін, який є поняттєво усвідомленим (у термінах і поняттях відповідної наукової дисципліни, галузі знання чи тематичної сфери) «власним ім’ям», що включає як лексико-синтаксичний компонент своєрідну «знакову етикетку» — номенклатурний показник (маркер), який називає зовнішні ознаки, не включені до аналітичної поняттєвої сітки дисципліни, або взагалі є цілком умовною буквено-цифровою нотацією, що кодує цілий комплекс видових ознак. ВИСНОВКИ Можна сформулювати принаймні три різні розуміння номенклатури: 1) номенклатура як сукупність наукових назв усіх груп представників рослинного і тваринного світу; 2) номенклатура як сукупність позначень лише «нижчих природних розрядів»; 3) номенклатура як сукупність умовних позначень спеціальних понять і об’єктів. Номенклатурна назва (номен) — це термінологічне позначення окремого спеціального поняття певної галузі знань, дисципліни або тематичної галузі, яке складається з двох лексико-синтаксичних компонентів, синтаксично головним з яких є термін, слово або словосполучення загальної мови 44 Сергей Шелов | Номенклатура versus терминология... і позначає спеціальне родове поняття цієї галузі, а синтаксично підпорядкований компонент є умовним, зовнішнім (для цієї галузі знань і для позначення відповідного поняття) знаком (міткою, «етикеткою») і слугує для виокремлення з родового поняття саме цього окремого поняття, зафіксованого у спеціальних описах, тлумаченнях, дефініціях тощо. Поняттєвий зміст синтаксично головного компонента номенклатурної назви також може бути результатом метафоричних змін загальномовної лексики. Синтаксично підпорядкований знак-компонент номенклатурної назви (метафорично вжите слово або словосполучення загальної мови, антропонім або топонім, абревіатура або спеціальна буквено-цифрова нотація) утворює її номенклатурний показник (маркер). Номенклатура (в одному з можливих її розумінь!) не протиставляється термінології, а є її невід’ємною частиною. Запропоноване тлумачення номенклатури дає змогу зрозуміти межі «ареалу існування» номенклатурних назв та їхній статус. Завдяки такій побудові номенклатурні назви, поступаючись термінам у прозорості своєї смислової та логічної структури, у своїй мотивованості й аналітичності, значно виграють у стислості та синтетичності, у лаконічному позначенні складного поєднання різних ознак поняття або об’єкта. ЛИТЕРАТУРА Винокур Г. О. 1939: О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии. – Труды Московского института истории, философии и литературы, т. V. Сборник статей по языкознанию, Москва, 3–54. Гетманова А. Д. 1986: Логика. Учебник для вузов, Москва: Высшая школа. Гидромеханика 1990: Гидромеханика. Терминология. Буквенные обозначения величин. Сборники научно-нормативной терминологии. Вып. 108, Москва: Наука. Горский Д. П. 1974: Определение (логико-методологические проблемы), Москва: Мысль. Краткое методическое пособие 1979: Краткое методическое пособие по разработке и упорядочению научно-технической терминологии. Отв. ред. В. И. Сидоров, Москва: Наука. Лейчик В. М. 1974: Номенклатура – промежуточное звено между терминами и собственными именами. – Вопросы терминологии и лингвистической статистики. Воронеж, 13–24. Лейчик В. М. 1983: Люди и слова. Москва: Русский язык. Миль Л. С. 1899: Система логической и индуктивной [текст продолжается в печати: «Перевод с 10-го англ. изд. под ред. В. И. Ивановского, Москва.»] Самбурова Г. Г. 2000: Круг идей проблемы определений понятий как теоретических аспектов научной терминологии. – Научно-техническая терминология. Вып. 2, 104–114. Terminologija | 2006 | 13 45 Свинцов В. И. 1987: Логика. Учебник для факультетов журналистики и редакционно-издательских факультетов полиграфических институтов, Москва: Высшая школа. Сложеникина Ю. В. 2005: Термин: семантическое, формальное, функциональное варьирование. Самара: Изд-во СГПУ. Уэвелл В. 1869: История индуктивных наук от древнейшего и до настоящего времени, т. 3. СПБ. Хаотин А. Д. 1972: Термин, терминология, номенклатура. Учебное пособие, Самарканд: Самаркандский ГУ им. А. Навои. Whewell W. 1967: The Philosophy of the Inductive Sciences Founded upon their History, vol. II. London. NOMENKLATŪRA VERSUS TERMINIJA (trys požiūriai į nomenklatūrinius pavadinimus) Bendrojoje vartosenoje nomenklatūra dažnai yra terminijos sinonimas, tačiau mokslinėje tradicijoje žodis nomenklatūra, rodos, vartojamas specialesne reikšme ir čia galima įžvelgti nomenklatūros ir terminijos priešpriešą. Straipsnyje nesiekiama išsamiai atsakyti į šį klausimą, bandoma tik apžvelgti labiausiai paplitusias nomenklatūros apibrėžtis priešinant ją terminijai, nes terminija ir nomenklatūra laikomos pagrindine specialiosios kalbos žodyno dalimi. Žinomos mažiausiai trys skirtingos nomenklatūros sąvokos: 1) nomenklatūra kaip augalijos ir gyvūnijos mokslinių ir populiariųjų pavadinimų rinkinys (nomenklatūra 1); 2) nomenklatūra kaip „žemesniųjų vienetų“ žyminių rinkinys (nomenklatūra 2); 3) nomenklatūra kaip sutartinių ženklų, žyminių specialias sąvokas ir objektus, rinkinys (nomenklatūra 3). Skirtingos nomenklatūros interpretacijos būdingos skirtingoms mokslinėms tradicijoms. Nomenklatūra 1 siekia K. Linnėjaus laikus – jo sukurtą dvinarę biologinių rūšių nomenklatūrą ir neginčytiną jo sėkmę taikant šią nomenklatūrą gamtos objektams įvardyti. Nomenklatūra 2 rodosi iš mokslo praktikos pripažįstant šį faktą ir jį filosofiškai apmąstant. W. Whewellas ir J. S. Millis yra labiausiai minėtini dėl bendrosios diskusijos apie nomenklatūros ir terminijos priešpriešą ir jos teorinį pagrindimą. Nors ir nevisiškai nuosekli, ši priešprieša buvo apibendrinta taip, kad nomenklatūra galėtų apimti ir daugumą cheminių elementų pavadinimų. Tuo remiantis numatyta perspektyva atskirti empirinius ir teorinius mokslinius pavadinimus. Nomenklatūra 3 daugiausia nagrinėja kalbininkai. Jai būdingos abėcėlinės, skaitmeninių ir raidinių skaitmeninių simbolių sistemos. Sudarant šią nomenklatūrą taip pat vartojami tikriniai vardai. Įdomu tai, kaip šios notacijos sukuriamos ir tampa atpažįstamos tai pačiai profesinei bendruomenei. Skirtingos nomenklatūros interpretacijos nėra visiškai nesusijusios ir nepriklausomos. Jas vienija tai, kaip jos yra apibūdinamos literatūroje. Vis dėlto atskirti jas vieną nuo kitos gana sudėtinga, dar ir dabar galima pastebėti skirtingas jų istorines šaknis. NOMENCLATURE VERSUS TERMINOLOGY (three approaches to nomenclature) In common usage, nomenclature is often a synonym of terminology. In scientific tradition, however, the word ‘nomenclature’ seems to be used in a more specific sense, and contraposition of nomenclature and terminology can be found. This article does not claim to cover the subject completely but attempts to review the most common definitions of nomenclature as opposed to terminology, since terminology and nomenclature are considered to be the major part of the LSP vocabulary. 46 Сергей Шелов | Номенклатура versus терминология... At least three different concepts of nomenclature are detected: nomenclature as a set of scientific and popular names for members of the plant and animal kingdom (nomenclature 1); nomenclature as a set of designations of ‘lower natural subdivision’ (nomenclature 2); nomenclature as a set of conventional notations to denote specific concepts and objects (nomenclature 3). Different interpretations of nomenclature represent different scientific traditions. Nomenclature 1 goes back to the times of K. Linneus and his invention of binary nomenclature for biological species and his indisputable success in attempts of setting it up in denoting natural subjects. The concept of nomenclature 2 was given birth in scientific practice by philosophical recognition of this fact and meditations over it. W. Whewell and J. S. Mill are the most worth mentioning among others for general discussion of the ‘nomenclature VS terminology’ controversy and its theoretical foundation. Though not completely consistent, this controversy was generalised to cover the majority of the names for chemical elements and some far reaching perspectives on this basis were outlined in distinguishing between empirical and theoretical names of science. Nomenclature 3 is usually under consideration of linguists. The use of alphabetic, digital, alphanumeric systems of symbols is a typical feature in the creation of nomenclature 3. Proper names are also used to make up nomenclature 3. It is the most intriguing how these notations come into being and get familiar within the same professional community. Different interpretations of nomenclature are not totally unrelated and independent. In fact they have much in common on the ways they are described in the literature. Though separating them from one another is rather difficult, different historic roots can be traced up to nowadays. Gauta 2006-11-27 Сергей Дмитриевич Шелов Институт языков и культур имени Льва Толстого ул. Хабаровская, д.18а, Москва, Россия Эл. почта: [email protected] [email protected] Terminologija | 2006 | 13 47