С. В. Гринев-Гриневич, В. П. Гринева, Л. П. Минкова, Т. Г. Скопюк. Указатель терминологических диссертаций

JONAS KLIMAVIČIUS Інститут литовської мови С. Б. Гринев-Гриневич, В. П. Гринева, Л. П. Мінкова, Т. Г. Скопюк. ПОКАЖЧИК ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ ДИСЕРТАЦІЙ. Довідковий посібник. Білосток – Москва, 2006, 752 с. На столі лежить і часто гортається, розглядається книга, подарована з автографом нашому Центру термінології дорогим колегою, професором Сергієєм Гриньовим-Гриневичем. Професор і всі укладачі цієї бібліографії, а також усі автори 2165 дисертацій 1946–2005 рр. (деякі — двох) і Російське термінологічне товариство (РОСТЕРМ) можуть із цілковитою підставою пишатися перед світом своєю величезною працею (на жаль, друк книги нагадує про часи радянської бідності...). Автор вступу Сергій Гриньов-Гриневич розповідає про комплексну наукову дисципліну — термінологію (синонімічно вживається терминология та гібридне слово терминоведение), її проблематику, що склалася в цей період, згадує напрями, які виокремилися за останні 20 років: зіставну, ономасіологічну, семасіологічну, типологічну, функціональну, історичну, когнітивну термінологію; за предметною галуззю — галузеву термінологію, а також термінографію. Автор наголошує на потребі підсумувати й узагальнити результати — майбутнє термінології визначає необхідність переходу від описів до пояснень. Це зумовило й структуру бібліографії. Частина I — систематична бібліографія напрямів термінології: 1. Термінологія та її основні розділи. 2. Типологічна термінологія. Типи спеціальної лексики й термінології (прототерміни та народна спеціальна лексика, реміснича лексика, професіоналізми, мікротермінології, ареальні й національні термінології, авторські термінології; історична термінологія та діахронний опис термінології; зіставний опис термінологій). 3. Описова (дескриптивна) термінологія. 174 Jonas Klimavičius | 4. Семасіологічна термінологія. 5. Ономасіологічна термінологія. Творення термінів. 6. Функціональна термінологія. 7. Прикладна термінологія. Термінологічна робота. 8. Термінографія. 9. Когнітивна термінологія. Частина II — систематична бібліографія термінології галузей термінології: спочатку загальних питань (спеціальна лексика, терміни, наукова лексика, загальнонаукова лексика, технічна та загальна технічна лексика), далі конкретних наук — 8 галузей — 88 напрямів (останній із них — термінологія мовознавства — 85 дисертацій). Частина III — алфавітна. Повернімося ще до Вступу С. Гриньова. Автор стверджує, що в наукознавстві одним з основних показників швидкості розвитку наукової галузі та напрямів її розширення вважають кількість публікацій і їхню тематику. Отже, динаміка публікацій (усіх) така (за десятиліттями XX ст.): IV — 11, V — 11, VI — 44, VII — 480, VIII — по 150–200 щороку. Дисертації С. Гриньов вважає основними Terminologija | 2007 | 14 1 7 5 дослідженнями за повнотою та глибиною аналізу. Зростання їхньої кількості вражає: V – 6, VI – 64, VII – 226, VIII – 483, IX – 972, хоча далі починається спад: X – 269, 2001–2005 рр. – 147. Дисертації з термінології становлять десяту частину дисертацій з мовознавства. 2165 дисертацій — це скарбниця термінології Росії (і колишнього СРСР). Серед них — і дисертації А. Баласайтіса (1961), К. Гайвениса (1969), А. Каулякене (1983), С. Кейніса (1968). Є й інші праці литовських мовознавців: А. Сабаляускаса (ініціали подано неправильно — И. И.) Происхождение названий сельскохозяйственных растений в балтских языках (1958), J. Karac iejaus История социальных терминов литовского языка (1987), R. Žukaitės-Buivydienės Термины брачного родства в литовском языке (1992), а також A. Radzevičiūtės Дендронимы и производные от них образования в балтских языках (Принципы номинации) (Каунас, 1988), D. Eigirdienės Литовская народная текстильная терминология (Вільнюс, 1989). Двох останніх дисертацій немає в бібліографічному покажчику Lietuvių kalbotyra. Немає там і дисертації Z. Bareikytės Устойчивость словосочетаний в научной речи (Москва, 1982), L. Jurevičiūtės Процесс интернационализации научно-технической терминологии в условиях развития русского двуязычия (Москва, 1992). До англістики належить дисертація R. Jasudavičiūtės Историческое исследование словообразовательных гнезд слов (на материале имён существительных, обозначающих части дерева в английском языке (Ленінград, 1979). З литуаністикою безперечно пов’язані дисертація Z. Daunienės Торговая лексика в белорусской деловой письменности в 15–нач. 17 вв. (Вільнюс, 1965) і дисертація R. Dailidėno Литуянизмы в старобелорусской деловой письменности (Мінськ, 1989), але в згаданому покажчику їх також немає. Дисертація Z. Babickienės Регулярная полисемия в русской и литовской лексикографии (Ленінград, 1983) не є термінологічною працею. До литуаністики частково належить дисертація L. Nevskajos Балтийская географическая терминология в сопоставлении со славянской (Москва, 1973), якої в покажчику не зафіксовано. Дисертація E. Telešo (Э. Ю. Тяляшос) Исследование и реализация концептуальной модели предметной области для поддержки человеко-машинного диалога (Каунас, 1983) не належить до гуманітарних наук. * * * Якщо не брати до уваги дисертації з литуаністики, а також з термінології іноземних мов народів колишнього СРСР і сучасної Росії, частка російських дисертацій усе одно буде найбільшою. Невідомо, який вигляд мала б литовська термінологія порівняно, скажімо, з казахською чи навіть туркменською. А порівняно з російською — і казати нічого... Дисер- 176 Jonas Klimavičius | таціями — без урахування народної термінології — їхня кількість сягнула лише числа пальців обох рук (див. A. Rimkutė. Lietuvių terminologijos disertacijos. – Terminologija 14, 179–187). У 1949–1989 рр. захищено 141 кандидатську дисертацію з філологічних наук і 22 докторські дисертації (Aukštasis mokslas. Informacinis biuletenis, Nr. 4. Lietuvos kalbininkų, literatūrologų ir tautosakininkų disertacijos (1949–1989), Vilnius, 1991) — отже, загалом 163 (а дисертацій з термінології за той час — 4). Добре вже те, що ми були учнями, а після перерви знову можемо ними бути — безпосередньо чи опосередковано, — а в нашому журналі — ще й колегами. Не треба впадати в песимізм, але слід добре оцінювати становище. Коло проблем, які ми охоплюємо, досить вузьке. Але ми повинні захищатися від оцінок термінологічних профанів і гарячкового управлінського стратегування. Коли наукові бюрократи (спираючись на експертизи!..) пишуть, що Terminologija — це журнал практики, а на прохання обґрунтувати відповідають, що він вузькоспеціалізований і має виразно прикладний (мовнопрактичний) характер, ми повинні сказати, що вони не розуміють, що роблять: у журналі (і в Центрі термінології) таких матеріалів дуже мало — нині вони зосереджені в роботі підкомісії з термінології Державної комісії з литовської мови (хоча без участі працівників Центру термінології ця робота шкутильгала б на обидві ноги, особливо її теоретично-лінгвістична частина). Повіривши закликам негайно витягнути литовську термінологію за волосся на найвищий рівень, взявшись за створення чистої теорії, вони чомусь вважають, що найкраще це робити маршем зі Сходу на Захід. До речі, за даними С. Гриньова, дисертацій з термінології та історичної лексикології там у сто разів менше... У науці загалом немає такого вододілу, а різкою зміною напряму ми аж ніяк не станемо європейським центром термінології. Теорію литовської термінології після Йонаса Яблонскіса (лінгвістичну, відому з небагатьох тверджень і практичного втілення) та Стасиса Шалкаускіса (переважно загальну, почасти логічну) послідовніше, але з перервами розвивав лише Казимерас Гайвеніс; частково розвивав її, а здебільшого навчав Стасис Кейніс. Нині пауза; добре хоча б те, що наші дослідження, хоч і не прикрашені науковими перами, мають непогане теоретичне підґрунтя (його не видно з поверхні, але воно є). Однак неодмінно потрібно підготувати принаймні одне широкомасштабне суто теоретичне дослідження, від якого можна було б очікувати монографії або, для початку, хоча б підручника, чи яке могло б об’єднати групу для створення колективної монографії. Для цього насамперед треба засвоїти те, що створено й витримало випробування часом. Тут треба усвідомити: російські термінологи розгорнули багато напрямів у справді епопейному масштабі, але якби ми робили так само, наших сил — кількох мовознавців-термінологів — вистачило б лише на невелику частину проблематики. Не сороммося переймати напрацювання; найважливіше — вміти ґрунтовно, ретельно, Terminologija | 2007 | 14 1 7 7 але кумулятивно й системно це робити. Нас мають спрямовувати актуальність і перспективність. Розмову про напрями литовської лінгвістичної термінології слід починати з досягнутих (і недосягнутих) результатів. Насамперед треба ще краще впорядкувати описову ономасіологічну термінологію, якою ми займаємося найбільше. Необхідно рішуче усунути одне хибне зміщення акцентів: проблема не в тому, що цей напрям надто зосереджений на словотворенні, а в тому, що словотвірний аналіз термінів, створених шляхом термінізації, спотворює картину творення термінології. Одним помахом редакторського пера цього не усунути, потрібна спільна настанова: словотвірний аналіз — для новотворів і кальок. З інших напрямів маємо лише найнеобхідніші доповнення, потрібні для основного напряму та його підтримки (найбільше результатів, і ще очікуваних дисертаційних результатів, має історична термінологія), або різні початкові напрацювання, подальший розвиток і перспективи яких поки що зовсім неясні. Одне вкрай важливе питання треба неодмінно й швидко прояснити: скільки ще бракує, щоб дисертації з термінології та кількість термінологів становили десяту частину від мовознавчих, і коли вони її становитимуть. Отримано 2006-12-04 Jonas Klimavičius Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT – 10308 E. paštas [email protected] 178 Jonas Klimavičius |