Белорусская и литовская терминографии: сравнительный аспект

Білоруська та литовська термінографії: порівняльний аспект ВЯЧЕСЛАВ ЩЕРБІН Інститут мови і літератури Національної академії наук Білорусі У періоди різких соціальних зрушень, яким незмінно супроводжують швидкоплинні зміни світоглядних засад, наївної та наукової картин світу і навіть давно сформованих дисциплінарних парадигм (зокрема й лінгвістичної парадигми), у дослідників із країн, що переживають перехідний період, виникає гостра методологічна потреба спиратися у своїх пошуках на усталене й виправдане на практиці наукове знання. Саме опора на таке знання, апробоване часом і міжнародною науковою практикою (іноді його називають міжнародною науковою традицією), дає змогу дослідникові не марнувати відведені життям час і сили на щось «модне», але не надто істотне для розвитку обраної галузі знань. Таке загальновизнане світовою науковою спільнотою знання, або міжнародна наукова традиція, зазвичай формується протягом десятків і навіть сотень років як результат праці кількох поколінь дослідників із різних країн світу, спрямованої на збереження й передавання своїм наступникам усього найціннішого з накопиченого наукового досвіду. Формами виявлення такого загальновизнаного наукового знання є міждержавні порівняльні дослідження в межах окремих дисциплін, а також міжнародні наукові конференції порівняльної тематики, подібні до тієї конференції, яку провів Вільнюський університет у листопаді 2008 р. і яка була присвячена проблемам взаємодії мов і культур литовців і слов’ян. Нам уже доводилося писати про сучасний стан порівняльного суспільствознавства в країнах Співдружності Незалежних Держав (Щербин 2001), розвитку якого перешкоджає збережена ще з радянських часів відокремленість соціогуманітарної науки країн Terminologija | 2008 | 15 43 СНД від суспільствознавства найбільш розвинених у науковому відношенні країн світу, у зв’язку з чим далеко не всі здобутки й напрацювання світової соціогуманітарної думки доступні для порівняльного вивчення в країнах СНД. Психологічні причини збереження цієї соціогуманітарної відокремленості країн Співдружності розкрив відомий білоруський філософ, академік А. А. Михайлов: «…у нашій недавній історії зміст гуманітарного знання формувався протягом тривалого часу в атмосфері войовничого протистояння й радикального випадіння з усього того, чим жила і живе професійна спільнота. У цьому сенсі ми є спадкоємцями такого стану гуманітарних наук, який, по суті, знанням не є… Першим і необхідним кроком на шляху подолання кризового стану нашої гуманітаристики є викорінення в нас самих усе ще наявної необізнаності з новітніми тенденціями досліджень у галузі гуманітарних дисциплін, у якій ми перебуваємо» (Михайлов 2000: 415–416). На нашу думку, формуванню адекватного уявлення про новітні тенденції розвитку зарубіжних соціогуманітарних наук найбільшою мірою сприяє проведення міждержавних порівняльних досліджень із використанням доступних вітчизняних і зарубіжних даних про історію та сучасний стан цих наук. На користь такого висновку свідчить багатий досвід проведення міждержавних порівняльних досліджень, накопичений у західноєвропейських країнах і країнах Північної Америки. У цих країнах компаративістика (або порівняльне суспільствознавство) активно розвивається з початку XX століття: а) регулярно проводяться міжнародні конгреси з порівняльного правознавства, літературознавства, філософської компаративістики (гавайські конференції), порівняльної культурології, лінгвістики, історіографії, соціології та інших соціогуманітарних наук; б) створюються різноманітні університетські кафедри й інститути компаративістського профілю, громадські асоціації гуманітаріїв-компаративістів (наприклад, ще 1954 року було засновано Французьке товариство порівняльного літературознавства); в) видається чимало журналів із соціогуманітарної компаративістики: Порівняльне право (Париж), Щоквартальний журнал компаративістської філософії (Гаваї), Порівняльні політичні дослідження (Каліфорнія), Міжнародний 44 Вячеслав Щербин | Белорусская и литовская терминографии:… журнал порівняльної соціології (Лейден), Журнал порівняльної економіки (Сан-Дієго), Журнал порівняльної психології (Вашингтон) та інші. Немає сумнівів, що застосування порівняльного підходу може принести неоціненну користь і в процесі вивчення термінографічної практики різних країн світу, оскільки кількісні та якісні відмінності між національними термінографіями таких країн іноді зумовлені не стільки станом і рівнем розвитку термінознавчої та термінографічної теорії в цих країнах, скільки масштабами організаційної структури, кадровим потенціалом, фінансовим та інформаційним забезпеченням тієї чи іншої національної науки, наявністю національних наукових традицій, визнаних наукових шкіл тощо — екстралінгвістичними обставинами. Однак для того, щоб проведення міждержавних порівняльних досліджень у галузі термінографії дало позитивний результат, необхідно вдумливо підійти до вибору вузькодисциплінарних критеріїв таких міждержавних порівнянь, належним чином обґрунтувати цілі й причини проведення міждержавних порівняльних досліджень. Зокрема, ознайомлення з наявним досвідом західноєвропейської компаративістики показало, що «є дві головні причини проведення специфічних міждержавних порівнянь. Одна з них пов’язана з емпіричною перевіркою різних пояснювальних гіпотез, які нібито виходять за межі державних кордонів... Друга причина необхідності проведення специфічних міждержавних порівнянь полягає в тому, що найкраще можна визначити як доказове роз’яснення. Центральне завдання такого аналізу — поглиблене розуміння особливостей певної країни шляхом зіставлення її досвіду з досвідом інших держав» (Сандерс 1995: 32). Від того, які цілі — теоретичні (перевірка гіпотези, теорії тощо) чи практичні (наприклад, визначення ступеня ефективності термінографічної роботи, яку проводять у країні), — ставляться під час проведення порівняльного міждержавного дослідження, залежить вибір методів і критеріїв, що використовуються в такому дослідженні. У процесі проведення порівняльного вивчення білоруської та литовської термінографій ми поставили суто практичну мету — визна- Terminologija | 2008 | 15 45 визначити, яка з двох названих національних термінографій розвивається динамічніше й продуктивніше. Відповідно до поставленої мети добиралися такі атрибути дослідження: а) метод попарного порівняння білоруських і литовських даних (про різні аспекти розвитку національних термінографій двох країн), відібраних за тим чи іншим критерієм; б) сам набір таких критеріїв (кількісний, хронологічний, лінгвістичний, типологічний критерії та критерій реєстрового обсягу термінологічних словників). Названий вище метод і зазначений набір критеріїв уже були апробовані нами в межах раніше проведеного міжкраїнного порівняльного дослідження на матеріалі білоруської та української термінографій (Щербин 2005). Як показали результати цього порівняльного дослідження, цей метод і набір критеріїв мають високий евристичний потенціал. Зокрема, їх використання дало змогу виявити, що «українська термінографія багатша за білоруську складом включених до неї спеціальних словників різних типів і, відповідно, переліком представлених ними термінографічних напрямів» (Щербин 2005: 30). Зазначені вище досягнення українських термінографів «є результатом хорошої організації термінографічної роботи в Україні» (там само: 30), основу якої становить таке: а) наявність Державного комітету наукової термінології в Україні; б) наявність відділу термінології в Інституті української мови НАН України; в) регулярне (раз на два роки) проведення всеукраїнських з’їздів термінологів і повне видання їхніх матеріалів, а також багато іншого, чого, на жаль, немає в термінографічній практиці Білорусі. Тому порівняльне вивчення білоруської та української термінографій сприяло виявленню й усуненню низки недоліків у роботі вітчизняних термінографів. Так само ми мали всі підстави сподіватися, що порівняльне вивчення білоруської та литовської термінографій також виявиться вельми продуктивним і дасть змогу внести до термінографічної практики Білорусі відповідні корективи, сформульовані з урахуванням досягнень наших литовських колег. Проведенню такого порівняльного дослідження двох названих національних термінографій значною мірою сприяло недавнє видання досить повних бібліографічних 46 Вячеслав Щербин | Белорусская и литовская терминографии:... покажчиків із термінографії Білорусі та Литви — двох білоруських покажчиків (Чарняўская, Цыхун 2000; Кіпель, Саўка 2002) і одного литовського покажчика (Gaivenytė-Butler, Keinys, Noreikaitė 2008). Водночас слід сказати й про те, що зазначені білоруські та литовський бібліографічні покажчики відрізняються між собою за низкою параметрів: а) вони мають різні хронологічні межі охопленого термінографічного матеріалу (два білоруські покажчики разом містять дані про термінологічні словники, видані за період від середини XIX століття до 2002 року включно, а литовський покажчик містить дані про термінологічні словники, опубліковані з 1900 по 2005 рік включно); б) вони мають різну структурну організацію (у білоруських покажчиках термінографічні дані подано в алфавітному порядку, тобто за алфавітом прізвищ авторів і назв термінологічних словників, а в литовському покажчику такі дані наведено в хронологічному порядку, тобто за роками видання термінологічних словників); в) в основу їх укладання покладено різні принципи подання термінографічного матеріалу: найповніший білоруський покажчик (Кіпель, Саўка 2002) містить інформацію не лише про окремі книжкові видання термінологічних словників, а й про термінологічні словники, вміщені в книжках і статтях. Другий білоруський покажчик (Чарняўская, Цыхун 2000) і литовський покажчик (Gaivenytė-Butler, Keinys, Noreikaitė 2008) містять відомості лише про такі термінологічні словники, які опубліковано у вигляді окремих книжок; г) їхні укладачі по-різному розуміли межі термінологічної лексики (саме цим, на нашу думку, пояснюється те, що відомості про виданий у Литві перекладний словник термінів спорідненості (Sifrisova 2000), який містить як білоруські, так і литовські терміни, включено до білоруського покажчика, але відсутні в литовському покажчику). З огляду на наявність істотних відмінностей між двома білоруськими й одним литовським покажчиками в поданні термінографічного матеріалу, необхідно було певним чином уніфікувати бібліографічні дані про білоруську та литовську термінографію, що добиралися для порівняння, інакше результати такого порівняння були б некоректними з погляду зіставності. Нами було виріши- Terminologija | 2008 | 15 47 так, рішення «вирівняти» дані з білоруських покажчиків за зразком литовського покажчика: 1) для порівняння використовувалися дані про білоруські термінологічні словники, видані у 1900–2005 рр. Бракуючі в наявних білоруських покажчиках дані за 2003–2005 рр. «добиралися» шляхом вивчення змісту 36 випусків «Кніжнага летапісу друку Беларусі» за зазначені три роки; 2) для порівняння залучалися дані лише про окремі (книжкові) видання білоруських термінологічних словників. Бібліографічні дані з білоруської та литовської термінографії, отримані внаслідок такої уніфікації, надалі порівнювалися за п’ятьма зазначеними вище критеріями. Зокрема, порівняння білоруських і литовських даних за кількісним критерієм дало такі показники: за зазначений вище період (1900–2005 рр.) у вигляді окремих книжкових видань було опубліковано 393 білоруські термінологічні словники та 501 литовський термінологічний словник. Далі, порівняння вихідних білоруських і литовських бібліографічних даних за хронологічним критерієм дало змогу виявити суттєві відмінності в динаміці публікаційної активності білоруських і литовських термінографів за десятиліттями (див. таблицю 1). Таблиця 1. Дані про динаміку публікаційної активності білоруських і литовських термінографів у 1900–2005 рр. Розподіл розглядуваного періоду (1900–2005 рр.) за десятиліттями Кількість опублікованих білоруських термінологічних словників Кількість опублікованих литовських термінологічних словників 1901–1910 рр. – 3 1911–1920 рр. 2 6 1921–1930 рр. 30 1 1931–1940 рр. 3 3 1941–1950 рр. – 3 1951–1960 рр. 1 14 48 Вячеслав Щербин | Белорусская и литовская терминографии:… Продовження таблиці 1 Поділ розглянутого періоду (1900–2005 рр.) за десятиліттями Кількість опублікованих білоруських термінологічних словників Кількість опублікованих литовських термінологічних словників 1961–1970 рр. 11 48 1971–1980 рр. 6 61 1981–1990 рр. 29 64 1991–2000 рр. 250 186 2001–2005 рр. 64 112 З наведених у таблиці 1 даних видно, що динаміка публікаційної активності білоруських термінографів була вкрай нестабільною від десятиліття до десятиліття: вона то знижувалася до нуля, то різко зростала. Виявлено два десятиліття (1920-ті та 1990-ті рр.), коли відбувалися «залпові викиди» білоруської термінографічної продукції (у 1920-ті рр. опубліковано 30 термінологічних словників, а у 1990-ті рр. — 250). Саме в ці два десятиліття пріоритетний статус білоруської мови як мови титульної нації мав відповідну законодавчу підтримку. В інші десятиліття XX століття, коли білоруська мова втрачала законодавчу підтримку свого пріоритетного статусу, у виданні вітчизняних термінологічних словників спостерігалися очевидні спади (публікація кількох словників за десятиліття) і навіть справжні провали (повна відсутність опублікованих словників протягом десятиліття). Зовсім інша динаміка публікаційної активності простежується на матеріалі бібліографічних даних про розвиток литовської термінографії. Дані показують, що ця динаміка була досить стабільною й позитивною, тобто кількість виданих термінологічних словників майже постійно зростала, без істотних спадів і провалів. Зокрема, у першому десятилітті XX століття було опубліковано 3 термінологічні словники, у другому — 6, у третьому — 1, у четвертому — 3, у п’ятому — 3, у шостому — 14, у сьомому — 48, у восьмому — 61, у дев’ятому — 64, в останньому десятилітті XX століття — 186, а за 5 років нинішнього століття — 112, що за збереження наявних Terminologija | 2008 | 15 49 темпів видання термінологічних словників у Литві за підсумками першого десятиліття XXI століття становитиме понад 220 словників. Отже, починаючи із середини минулого століття, у межах литовської термінографії відбувається стрімке (від десятиліття до десятиліття) зростання кількості виданих спеціальних словників, що цілком відповідає вимогам світової науково-технічної революції, яка розпочалася в 1960-ті рр., а також вимогам світової економіки знань, формування якої розпочалося в 1990-ті рр. Істотні відмінності між білоруською та литовською термінографіями виявлено також під час їх порівняння за лінгвістичним критерієм, тобто шляхом визначення мовної належності термінів у порівнюваних білоруських і литовських словниках. Зокрема, мовна характеристика термінологічного матеріалу в обстежених білоруських словниках така: із 393 термінологічних словників, виданих упродовж зазначеного періоду, 334 словники містять російські терміни, 288 словників — білоруські терміни, 38 словників — англійські терміни, 31 словник — латинські терміни, 18 словників — німецькі терміни, 10 словників — французькі терміни, 9 словників — польські терміни тощо. Загалом опубліковані в Білорусі термінологічні словники містять терміни 32 слов’янськими та неслов’янськими мовами. Під час добору термінів для литовських спеціальних словників пріоритет надавався зовсім іншим мовам: із 501 наявного в Литві термінологічного словника 499 містять литовські терміни, 231 словник — англійські терміни, 215 словників — російські терміни, 128 словників — німецькі терміни, 76 словників — французькі терміни, 44 словники — латинські терміни, 19 словників — польські терміни, 13 словників — італійські терміни, 12 словників — іспанські терміни тощо. Загалом у литовських спеціальних словниках представлено терміни 27 мов світу. Отже, якщо в межах білоруської термінографії явно домінує тенденція до першочергового перекладу й тлумачення російських термінів (іноді навіть коштом термінів мовою титульної нації), то в межах литовської термінографії опубліковані спеціальні словники, по-перше, обов’язково містять терміни рідною мовою, а по-друге, у відносно рівних і співмірних пропорціях містять терміни основними мовами найрозвиненіших у науковому 50 Вячеслав Щербин | Белорусская и литовская терминографии:… відношенні країн світу, що забезпечує литовським читачам, які користуються цими спеціальними словниками, доступ до більшого обсягу наукової інформації, накопиченої в різних країнах світу. Досить цікаві результати дало порівняльне вивчення бібліографічних даних про білоруську та литовську термінографії за типологічним критерієм, тобто з урахуванням типів опублікованих термінологічних словників. Так, у межах білоруської термінографії домінують спеціальні словники таких типів: 1) перекладні словники (усього 267 назв), зокрема 201 двомовний словник і 66 багатомовних словників; 2) навчальні словники (усього 175 назв), зокрема 153 словники для студентів і 22 словники для школярів; 3) тлумачні словники (усього 136 назв); 4) енциклопедичні словники (усього 31 назва); 5) класифікаційні словники (7 назв); 6) глосарії (4 назви) та інші типи спеціальних словників. До останніх належать покажчики, синонімічні словники термінів, поняттєві або концептуальні словники, історичні, ілюстровані, фразеологічні словники термінів, словники наукових метафор, скорочень тощо. Типологія литовських термінологічних словників дещо інша. Зокрема, у межах литовської термінографії домінують спеціальні словники таких типів: 1) перекладні словники (усього 396 назв), зокрема 240 двомовних словників і 156 багатомовних словників; 2) тлумачні словники (усього 223 назви); 3) навчальні словники (усього 100 назв), зокрема 63 словники для студентів і 37 словників для школярів; 4) енциклопедичні словники (усього 28 назв); 5) поняттєві або концептуальні словники (27 назв); 6) покажчики (11 назв); 7) електронні словники (5 назв); 8) класифікаційні словники (5 назв); 9) ілюстровані словники (4 назви) та інші типи спеціальних словників. До останніх належать фразеологічні, словотвірні, частотні, орфографічні словники термінів, словники скорочень, помилок тощо. Terminologija | 2008 | 15 51 Отже, у межах білоруської термінографії ширше, ніж у межах литовської термінографії, представлені навчальні словники (44% від загальної кількості термінологічних словників. Для порівняння: у межах литовської термінографії навчальні словники становлять лише 20% від загальної кількості спеціальних словників) і двомовні словники (51,1% від загальної кількості словників. Для порівняння: у межах литовської термінографії двомовні словники становлять 49,9% від загальної кількості). Натомість у складі литовської термінографії більше тлумачних словників (44,5% від загальної кількості словників. Для порівняння: у межах білоруської термінографії тлумачні словники становлять 34,5% від загальної кількості) і багатомовних словників (30,1% від загальної кількості словників. Для порівняння: у межах білоруської термінографії багатомовні словники становлять лише1 16,5% від загальної кількості словників). Така висока частка багатомовних словників у межах литовської термінографії (кожен третій спеціальний словник) пояснюється просто: «кількість литовців, які вивчають іноземні мови, постійно зростає, оскільки кожен розуміє, що знання лише литовської мови недостатньо для ефективної комунікації в сучасному світі» (Subačius 2002: 12). Нарешті, порівняльне вивчення білоруських і литовських термінологічних словників за критерієм обсягу реєстру виявило наявність певних переваг у білоруських спеціальних словників. Наприклад, реєстр двотомного Великого англо-російського політехнічного словника М. В. Адамчика (2004) містить 280 тисяч слів і значень; реєстр двотомного Російсько-білоруського політехнічного словника (1997–1998) містить близько 170 тисяч термінів; реєстр двотомного Російсько-англійського словника ділової людини В. Н. Янушкова, Т. П. Янушкової та А. А. Ченадо (1994) налічує близько 80 тисяч економічних термінів. Перелік таких білоруських термінологічних словників із великим обсягом реєстру досить довгий. Для порівняння: реєстрова частина переважної більшості литовських термінологічних словників дуже рідко містить понад 50 тисяч термінів. Зазначена вище перевага білоруської термінографії (порівняно з литовською) за обсягом реєстрової лексики у спеціальних словниках, на нашу думку, зумовлена близькоспорідненим характером білоруської та російської мов, що дає змогу білоруським термі- 52 Вячеслав Щербин | Белорусская и литовская терминографии:… Термінографам досить швидко й легко нарощувати обсяг білоруської реєстрової лексики у своїх словниках шляхом запозичення, калькування і навіть транслітерування відсутніх термінів із російських спеціальних словників, дуже повних за своїм реєстром. Ще однією причиною видання в Білорусі великих за обсягом реєстру тлумачних (російськомовних) і перекладних (російсько-іншомовних) термінологічних словників є виразна орієнтація білоруських словникових видавництв і фірм на неосяжний книжковий ринок Росії, де ці перекладні словники з Білорусі досить швидко розкуповують. Непрямим наслідком такої видавничої орієнтації стають нерідкі випадки, коли окремі російськомовні термінологічні словники, опубліковані в Білорусі, за обсягом реєстру перевершують однотипні російські словники. Наприклад, п’ятитомний Опыт исторического словаря русской лингвистической терминологии М. Г. Булахова (Мінськ, 2002–2005) містить понад 10 тисяч реєстрових одиниць, що значно більше, ніж у реєстрах найповніших російських термінологічних словників з лінгвістики: реєстр Англо-русского словаря по лингвистике и семиотике за редакцією А. Н. Баранова і Д. О. Добровольського (Москва, 1996) містить близько 8 тисяч термінів, а реєстр другого видання Словаря лингвистических терминов О. С. Ахманової (Москва, 1969) налічує близько 7 тисяч термінів. ВИСНОВКИ Якщо порівнювати білоруську й литовську термінографію не за окремим критерієм, а за сукупністю всіх обраних нами критеріїв, то відзначена вище перевага білоруської термінографії за критерієм обсягу реєстру опублікованих спеціальних словників тьмяніє на тлі очевидних переваг литовської термінографії за чотирма іншими критеріями порівняння (кількісним, хронологічним, лінгвістичним і типологічним). Іншими словами, результати проведеного нами порівняльного дослідження білоруської та литовської термінографії найочевиднішим чином свідчать про те, що литовська термінографія розвивається динамічніше й продуктивніше, ніж білоруська. На користь такого висновку свідчить і наявність в Інституті литовської мови добре укомплектованого науковими кадрами Центру термінології, а також видання на базі на- Terminologija | 2008 | 15 53 званого інституту спеціалізованого журналу Терминология (загалом уже вийшло 14 випусків). На жаль, у Білорусі досі немає ні організаційної структури, що постійно працювала б над вивченням термінології, ні регулярно видаваного термінологічного органу. Аналогічний висновок (про здобутки як литовської термінографії, так і литовської лексикографії загалом) можна зустріти в працях дослідників із різних країн світу. Наприклад, у доповіді відомого російського термінолога С. В. Гринєва-Гриневича, який нині працює в Білостоці (Польща), «Лексикография и терминоведение», виголошеній ним на засіданні міжнародної наукової конференції Лексикология и терминология: теория, практика и история, присвяченої 100-річчю від дня народження литовського лексикографа Йонаса Круопаса (23–24 квітня 2008 р., м. Вільнюс), висловлено щире захоплення тим, що литовським термінологам вдалося невеликими силами зробити дуже багато для створення термінологічних словників. Своєю чергою, ризький лінгвіст А. Вейсбергс у своїй енциклопедичній статті про литовську лексикографію відзначив широке тематичне охоплення опублікованих у Литві термінологічних словників, кілька десятків яких доступні онлайн, і зробив висновок, що «литовська словникова картина є вражаючою і несподівано добре розробленою для невеликої нації чисельністю 3,3 мільйона осіб» (Veisbergs 2006: 285). На завершення цієї статті хочеться висловити впевненість у тому, що результати проведеного нами порівняльного дослідження білоруської та литовської термінографій дадуть змогу термінознавцям двох країн ближче ознайомитися з досягненнями у сфері укладання білоруських і литовських спеціальних словників, а також внести необхідні корективи у свою термінографічну практику. У будь-якому разі для білоруських термінографів досвід, накопичений у межах литовської термінографії, становить безсумнівний інтерес, і ознайомлення з ним стане очевидним стимулом до вдосконалення їхньої професійної діяльності. ЛИТЕРАТУРА Gaivenytė-Butler J., Keinys St., Noreikaitė A. 2008: Lietuvių kalbos terminų žodynai, Vilnius. Šifrisova F. 2000: Giminystės terminai rusų kalba ir jų atitikmenys kitose kalbose, Kaunas. 54 Вячеслав Щербин | Белорусская и литовская терминография:... Subačius G. 2002: The Lithuanian Language: Traditions and Trends, Vilnius. Veisbergs A. 2006: Lithuanian Lexicography. – Encyclopedia of Language and Linguistics. Vol. 7, Amsterdam; Boston, 284–285. Кіпель В., Саўка З. 2002: Беларускія слоўнікі й энцыкляпэдыі: Бібліяграфія, Нью Ёрк; Менск. Михайлов А. А. 2000: Гуманитарное знание в меняющемся мире. – Социология 1, 9–15. Сандерс Д. 1995: Некоторые методологические соображения о сравнительных межгосударственных исследованиях. – Международный журнал социальных наук 9, 27–35. Чарняўская Л., Цыхун Г. 2000: Тэрміналагічныя слоўнікі (асобныя выданні) 1918–1998 гг.: Бібліяграфічны даведнік, Мінск. Щербин В. К. 2001: Сравнительное обществоведение в странах СНГ. – Наука и образование на пороге III тысячелетия: Материалы международного конгресса, Минск, 414–424. Щербин В. К. 2005: Белорусская и украинская терминографии: сравнительный анализ. – Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. Вип. VI, Київ, 26–31. BALTARUSIŲ IR LIETUVIŲ TERMINOGRAFIJOS: LYGINAMASIS ASPEKTAS Straipsnyje apžvelgiami pagal keletą kriterijų atlikto lyginamojo baltarusių ir lietuvių terminografijų tyrimo rezultatai. Nagrinėjami abiejų šalių terminografijų privalumai ir trūkumai. Išvadomis grindžiama būtinybė koreguoti dabartinę Baltarusijos terminografijos praktiką. BELARUSIAN AND LITHUANIAN TERMINOGRAPHIES: COMPARATIVE ASPECT The article considers the results of the comparative research of the Belarusian and Lithuanian terminographies according to a number of criteria. The advantages and drawbacks of each of the mentioned terminographies are analyzed. The necessity to introduce the amendments into modern Belarusian terminographic practice has been substantiated. Gauta 2008-12-19 Вячеслав Константинович Щербин Институт языка и литературы имени Якуба Коласа и Янки Купалы Национальной академии наук Беларуси ул. Сурганова, 1, корп. 2, 220072, г. Минск, Республика Беларусь Эл. почта: [email protected] Terminologija | 2008 | 15 5 5