Dokumentinės komunikacijos lietuviškieji terminologiniai ištekliai

Литовські термінологічні ресурси документальної комунікації NIJOLĖ BLIŪDŽIUVIENĖ Vilniaus universitetas КЛЮЧОВІ СЛОВА: термінологія документальної комунікації, упорядкування термінів, термінологічні словники, стандарти термінів, банки термінологічних даних Упорядкування та унормування термінів зумовлюють не лише численність понять, які потрібно назвати, і рівень розвитку певної галузі, а й історичні, соціальні та культурні обставини розвитку суспільства. З погляду наукової комунікації упорядкована термінологія дає змогу однаково розуміти конкретні предмети галузі, вживати правильні, зручні й точні терміни та свідчить про зрілість певної галузі, оскільки терміни називають науково обґрунтовану систему понять. Зазвичай розрізняють кілька основних способів упорядкування термінів: укладання й видання термінологічних словників; стандартизація термінів; створення термінологічних банків і баз даних; текстове впорядкування термінів (Gaivenis, 2002: 63). Документальна комунікація — це всі процеси й способи поширення зафіксованої інформації в суспільстві, які дають змогу обмінюватися документами та забезпечують функціонування знань. Її систему становлять різні наукові дисципліни й сфери діяльності, у яких документ, інформація та комунікація посідають ключове місце, тобто бібліотекознавство, бібліографія, книгознавство, документознавство, журналістика, видавнича справа, поліграфія, інформаційний пошук, інформаційні послуги та інші сфери створення, опрацювання й поширення документів, що забезпечують зв’язки документальної інформації між відправником і користувачем. У системі документальної комунікації важливий двобічний погляд на документ. З погляду комунікації документ є засобом передавання інформації, тоді як користувач сприймає його як джерело інформації. Мета статті — дослідити впорядкування термінів документальної комунікації, що охоплює всі сфери, пов’язані зі створенням, виданням, опрацюванням, зберіганням і поширенням документа, визначити, якими способами впорядковують її терміни, та обговорити досягнуті результати термінографії. У статті поставлено такі завдання: 1) дослідити чотири способи впорядкування термінів документальної комунікації 70 Nijolė Bliūdžiuvienė Dokumentinės komunikacijos lietuviškieji terminologiniai ištekliai термінів документальної комунікації; 2) визначити й згрупувати нормувальників і мовознавців, які працюють із литовськими термінологічними ресурсами документальної комунікації; 3) проаналізувати основні литовські термінологічні ресурси документальної комунікації, зосередивши увагу на впорядкуванні термінів у 9–10-му десятиліттях XX століття та його продовженні у XXI столітті. ТЕКСТОВЕ УПОРЯДКУВАННЯ ТЕРМІНІВ ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ Ранні приклади упорядкування термінів текстової документальної комунікації знаходимо в книжечці Вацлава Біржишки, виданій 1918 року, Apie knygas ir knygynėlius. Автор був досвідченим знавцем бібліотек і бібліографії, однак, пишучи згадану книжечку, зіткнувся з браком відповідних понять литовською мовою. Бідність фахової литовської мови була зумовлена тривалим періодом заборони литовського друку та повільним розвитком бібліотечної і книготорговельної справи. Авторові довелося створити багато термінів, які до того не вживалися литовською мовою. Він називав поняття бібліотечної справи й подавав їхні визначення, по-своєму групував книгарні (це слово вживав у значенні бібліотек), що допомогло розкрити відношення між поняттями й показати системність термінів. Загалом В. Біржишка вжив понад 40 литовських термінів із бібліотечної справи. Громадського діяча, бібліографа, юриста, публіциста, історика культури В. Біржишку цілком обґрунтовано можна вважати піонером одного з напрямів документальної комунікації — упорядкування термінів текстової комунікації. Автор першим назвав поняття цієї галузі й узявся створювати систему термінів литовською мовою. Через двадцять років Вінцас Рузгас у литовському підручнику для бібліотек подав терміни бібліотечної діяльності, що охоплювали комплектування, охорону фондів та інші сфери (Ruzgas 1937). Важливіші приклади упорядкування текстових термінів кінця XX — початку XXI століття можна знайти в навчальних виданнях, у яких було подано термінологічні словнички. Важливий внесок в упорядкування термінів книгознавства зробила Ванда Стонєне. У навчальному посібнику вона не лише викладає основи книгознавства, а й визначає поняття історії книги, структури книги та інші поняття, відмовляється від неправильних термінів і вживає рекомендовані (Stonienė 1990). У підручнику Knygotyros, який привернув значну увагу (видано два видання — 2006 і 2007 років), також є абетковий тлумачний термінологічний словничок, укладений професоркою Вільнюського університету В. Стонєне (Stonienė 2006). Підготовлений професором Вільнюського університету Освальдасом Янонісом словничок бібліографічних термінів є додатком до навчальної книги Bibliografijos teorijos (Janonis 2009: 165–201). У передмові автор пише, що гніздовий словник призначений лише для навчальних потреб, тому допоможе нов- Terminologija | 2012 | 19 71 ачам користуватися навчальною книгою та краще зрозуміти поданий матеріал. Наведені в ньому терміни вибрано з литовських і закордонних нормативних термінологічних ресурсів, однак мети виконати роботу з упорядкування термінів не ставилося. Згадані важливіші результати упорядкування термінів текстової документальної комунікації можна було б доповнити перекладними й оригінальними статтями, опублікованими в періодичних наукових виданнях Knygotyra, Bibliotekininkystė, Bibliografija, у яких розглядаються питання термінології, або частинами окремих статей, присвяченими поясненню того чи іншого поняття фахової галузі. Один із томів наукових праць Bibliotekininkystės був присвячений виключно «проблемам стану термінології та терміносистеми бібліотечної справи, бібліографії та деяких інших споріднених наукових галузей (наприклад, книгознавства, інформатики, видавничої справи тощо), розвитку терміносистеми, її дослідження та унормування» (Bibliotekininkystė 97 1998: 7). У ньому було опубліковано 21 статтю, в яких автори з Естонії, Латвії, Росії, Білорусі, Італії та Словенії ділилися досвідом упорядкування й унормування термінів, а литовські автори розглядали теоретичні питання термінології, історію термінів бібліотечної справи, бібліографії, книгознавства, документознавства, бібліографічного опису, формування фондів і каталогів та пошуку інформації, а також питання появи, поширення й осмислення окремих термінів. У межах підготовки до реалізації масштабної програми з упорядкування термінів — видання тлумачного багатомовного словника термінів бібліотечної справи й бібліографії — було підготовлено історіографічний огляд розвитку та упорядкування литовських термінів (Ralytė, Rimša, 1989). Початок термінології цієї галузі автори пов’язують із появою перших литовських книжок. Праця про розвиток термінології та організацію її упорядкування написана за аналітичним принципом; автори прагнули якомога «об’єктивніше показати розвиток термінології бібліотечної справи — її стан, тенденції, роботу з упорядкування, проблеми та результати» (Ralytė, Rimša 1989: 19). Досі це єдине дослідження такого типу з упорядкування термінів документальної комунікації. УКЛАДАННЯ ТА ВИДАННЯ СЛОВНИКІВ ТЕРМІНІВ ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ У міжвоєнній Литві вагому термінографічну роботу виконував Литовської енциклопедії укладач В. Біржишка, який продовжив працювати головним редактором енциклопедії і в еміграції, укладаючи 37-томну Литовську енциклопедію. До цих енциклопедій увійшли статті про бібліотечну справу та бібліографію, у яких подано основні сучасні й історичні поняття документальної комунікації та їхній енциклопедичний опис (Bliūdžiuvienė 1998: 147–150). 7 2 Nijolė Bliūdžiuvienė │ Dokumentinės komunikacijos lietuviškieji terminologiniai ištekliai Перший словник термінів з’явився у 6-му десятилітті XX століття. Ізідоріс Кісінас задумав укладати словник окремими зошитами, а згодом об’єднати їх і видати литовський тлумачний перекладний словник термінів. 1956 року Палата книг Литовської РСР видала перший зошит словника Бібліотечна та бібліографічна термінологія (Kisinas 1956). Це був двомовний (литовсько-російський) тлумачний словник, терміни якого було затверджено для вживання тодішньою Термінологічною комісією Інституту литовської мови та літератури Академії наук Литовської РСР. Укладач словника — бібліотекар, бібліограф, перекладач — подав переважно терміни на позначення понять видів друкованої продукції, опису видань, каталогів і фондів, а також їхні визначення. Наприкінці додано російсько-литовський словничок для тих, хто вживав той чи інший термін російською мовою, але не знав його відповідника литовською. Мета «створити загальну термінологію бібліотечної справи та бібліографії» (Kisinas 1956: 3) і видавати її зошитами залишилася нереалізованою. Перший зошит тлумачного перекладного словника, що містив 261 термін із позначеним наголосом, понад три десятиліття залишався єдиним виданням термінології цієї галузі. У 7–10-му десятиліттях XX століття словники термінів документальної комунікації укладала литуаністка Аделе Тречокайте. Їх видавав Інститут інформації Литви (попередня назва — Республіканський інститут науково-технічної інформації та пропаганди, згодом — Литовський науково-дослідний інститут науково-технічної інформації та техніко-економічного аналізу, після відновлення незалежності — Інститут інформації Литви, який припинив діяльність і був знятий з реєстрації у 1998 році). За чверть століття інститут видав три укладені А. Тречокайте тлумачні словники термінів із відповідниками іноземними мовами. 1969 року було видано Словник термінів інформатики, до якого увійшли 755 термінів нової галузі науки — інформатики — та суміжних із документальною комунікацією сфер. У вступі зазначено, що у словнику «подано лише терміни, властиві інформатиці; терміни інших галузей науки в інформатиці вживаються без змін і набули в ній ширшого або нового значення» (Trečiokaitė 1969: 3). Усі терміни мають позначені наголоси, основні ознаки поняття чи явища викладено в коротких визначеннях. Наприкінці словника подано російсько-литовський словничок. У міру розвитку інформаційних наук, появи в ужитку нових термінів і зміни раніше вживаних, 1983 року вийшов укладений А. Тречокайте Словник термінів наукової та технічної інформації (Trečiokaitė 1983). На зміст цього словника вплинули також стандарти термінів інформації, розроблені Державним комітетом стандартів СРСР (GOST). До Terminologija | 2012 | 19 73 словника включено 1320 термінів, розташованих гніздами в алфавітному порядку. Тут подано терміни бібліотечної справи, бібліографії, видавничої справи, поліграфії, інформаційної науки, документознавства та інформаційної діяльності. Терміни наведено з визначеннями й відповідниками російською та англійською мовами; усі терміни мають позначені наголоси. Словник термінів переглянула тодішня Термінологічна група Інституту литовської мови та літератури Академії наук Литовської РСР, а серед членів редакційної колегії були видатні представники галузей документальної комунікації — професори В. Стонене та Левас Владимировас. Через десятиліття вийшов укладений А. Тречокайте Словник термінів інформації (Trečiokaitė 1993), доповнений комп’ютерною термінологією; у ньому знаходимо литовські терміни документальної комунікації. У нормативному тлумачному тримовному словнику в алфавітному порядку розміщено 1365 литовських термінів із позначеними наголосами, наведено визначення та відповідники російською й англійською мовами. Словник переглянув відділ термінології Інституту литовської мови Академії наук Литви. 10-те десятиліття XX століття можна вважати найінтенсивнішим періодом упорядкування термінів. Упродовж усього десятиліття термінографією займалася Термінологічна група відділу наукових досліджень Національної бібліотеки Литви імені Мартінаса Мажвідаса. У 1990–1999 роках завдяки співпраці фахівців і допомозі термінолога-мовознавця Стасіса Кейніса з відділу термінології Інституту литовської мови Академії наук Литви вийшли чотири зошити Словника термінів бібліотечної справи та бібліографії. Відділ термінології Інституту литовської мови схвалив усі зошити словника термінів. В окремих виданнях подано 2239 литовських термінів, пов’язаних із різними галузями документальної комунікації. У підготовці словника термінів брали участь фахівці й науковці Національної бібліотеки Литви імені Мартінаса Мажвідаса, Інституту литовської мови, Вільнюського університету, Литовської служби стандартизації (нині — Литовський департамент стандартизації), об’єднані в редакційну колегію з підготовки словника. Зацікавлені впорядкуванням термінів могли висловити свою думку в журналі Бібліотечна справа (нині Серед книг), у якому публікували списки термінів, що розглядалися редакційною колегією. У зошитах словника термінів, до яких увійшли терміни на позначення основних функцій і послуг бібліотеки, а також тісно пов’язаної з ними діяльності, їх розміщено в алфавітному порядку, пронумеровано й позначено наголоси. Наприкінці подано систематичний покажчик термінів, а також алфавітні покажчики відповідників російською, англійською та німецькою мовами. 74 Nijolė Bliūdžiuvienė Dokumentinės komunikacijos lietuviškieji terminologiniai ištekliai 1990 року вийшов перший зошит словника на 518 термінів, присвячений одному із засобів інформаційного пошуку — каталогам, картотекам і процесу каталогізації. Через рік вийшов другий зошит, до якого увійшов 561 термін, що охоплював допублікаційні та видавничі й поліграфічні процеси, обладнання, засоби та способи, а також види видань. У третьому зошиті термінів подано 340 термінів, що стосуються бібліографічної діяльності та видів бібліографічних видань, бібліографічної роботи, бібліографічного пошуку й бібліографічного обслуговування та бібліографування, бібліографічної інформації, бібліографічної науки і бібліографічної культури. Відмінною рисою цього зошита можна вважати слово С. Кейніса до користувача бібліографічних термінів (Keinys 1994: 9–14). До четвертого зошита Bibliotekininkystės ir bibliografijos terminų žodyno було включено 820 термінів на позначення видів фондів, операцій із формування та використання бібліотечного фонду. Після відновлення незалежності Литви до термінографічної роботи у сфері документальної комунікації долучилися колективи науковців. В енциклопедичному словнику, підготовленому науковцями факультету комунікації Вільнюського університету (професорами О. Янонісом, Домасом Каунасом, Геновайте Рагуотене, В. Стонене), Knygotyra (KEŽ 1997), знаходимо статті, у яких названо й визначено поняття досліджуваної предметної галузі. Енциклопедичне тлумачення значень понять авторства, видавничої справи, видів документів та інших понять документальної комунікації подано в Žurnalistikos enciklopedijoje (ŽE 1997), головою редакційної колегії якої був прозаїк, есеїст і журналіст Лаймонас Тапінас, а головним редактором — доктор гуманітарних наук, професор Юозапас Вітас Урбонас. Передовою ідеєю впорядкування термінів документальної комунікації в 1990-х роках XX століття була спроба підготувати міжнародну програму укладання термінологічних словників за підтримки Наукової ради ЄС. Ініціатором цієї ідеї була Національна бібліотека Латвії; її підтримали Національна бібліотека Литви імені Мартінаса Мажвідаса та фахівці з нормування термінології документальної комунікації Німеччини й Великої Британії. Однак первісний задум підготувати багатомовний (англійською, латиською, литовською, російською та німецькою мовами) словник термінів залишився нереалізованим. Інший, успішніший проєкт почали реалізовувати в Литві 1999 року. Укладачем програми багатомовного словника термінів бібліотечної справи та інформації й організатором робіт була Національна та університетська бібліотека Словенії, яка 1998 року ініціювала в Любляні проєкт, що тривав два роки. Організатори міжнародного перекладного словника підготували реєстр із 4 414 термінів, до яких потрібно було подати відповідники 16 мовами, зокрема литовською. За один рік Національна бібліотека Литви імені Мартінаса Мажвідаса Terminologija | 2012 | 19 75 надала міжнародній базі даних чверть передбачених проєктом відповідників термінів литовською мовою (див. http://www2.arnes.si/~ljnuk4/multi/general.html). Підсумовуючи, можна стверджувати, що основну термінографічну роботу було виконано в Національній бібліотеці Литви імені Мартінаса Мажвідаса, де 1987 року було створено міжвідомчу редакційну колегію, а у відділі наукових досліджень — сектор термінології. Задум видати шість зошитів перекладного тлумачного словника термінів залишився нереалізованим; терміни бібліотечної справи та обслуговування читачів не було унормовано. Однак чотири зошити Bibliotekininkystės ir bibliografijos terminų žodyno дали змогу перейти до інших способів упорядкування — стандартизації термінів і створення банків термінологічних даних. СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТЕРМІНІВ ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ 1993 року Національна бібліотека Литви, продовжуючи співпрацю з Інститутом литовської мови, спільно зі Службою стандартизації Литви (нині Департамент стандартизації Литви) розпочала підготовку термінологічних стандартів. На основі Bibliotekininkystės ir bibliografijos terminų žodyno 1994 року було підготовлено перші два термінологічні стандарти Литви, у яких подано терміни на позначення видів видань і бібліографічного запису. 1995 року вийшли стандарти термінів каталогізації, 1996 року — авторства та видавничої справи, а 1997 року — два литовські стандарти, пов’язані з термінологією бібліотечного фонду; 1998 року — стандарт термінів комплектування фондів (див. таблицю 1). Отже, за чотири роки було підготовлено й видано сім оригінальних литовських термінологічних стандартів. Департамент стандартизації Литви, прагнучи реалізувати один із головних принципів національної стандартизації Литви — надавати перевагу міжнародній та європейській стандартизації, — визначив порядок розроблення стандартів. У ньому передбачено прийняття європейських і міжнародних стандартів як литовських стандартів. З цією метою наприкінці 1998 року Департамент стандартизації Литви створив у галузі інформації та документації Технічний комітет 47 «Бібліотечна справа» (з 2002 року перейменований на «Інформація та документація»). Оригінальні термінологічні стандарти, що містили понад 600 термінів, втратили чинність 2008 року, коли як литовський стандарт було прийнято ідентичний міжнародному стандарту LST ISO 5127:2008 Informacija ir dokumentavimas. Aiškinamasis žodynas, у якому подано 1090 заголовних термінів та їхні відповідники англійською і французькою мовами. Це єдиний термінологічний стандарт у досліджуваній галузі. 76 Nijolė Bl jü d ž u v i e n ė Dokumentinės komunikacijos lietuviškieji terminologiniai ištekliai Таблиця 1. Оригінальні литовські термінологічні стандарти Позначення Назва Кількість термінів LST 1350:1994 Бібліографічний запис. Основні терміни та визначення 66 LST 1357:1994 Видання. Основні терміни та визначення 102 LST 1427:1995 Каталогізація. Каталоги та картотеки. Основні терміни та визначення 100 LST 1425:1996 Авторство. Видавнича справа. Тексти. Основні терміни та визначення 100 LST 1475:1997 Організація бібліотечного фонду. Основні терміни та визначення 100 LST 1474:1997 Бібліотечні фонди. Основні терміни та визначення 101 LST 1515:1998 Комплектування бібліотечного фонду. Терміни та визначення 100 Усього 663 До кінця 2012 року було підготовлено 54 чинні литовські стандарти у сфері інформації та документації, ідентичні міжнародним стандартам. Майже кожен із них містить розділ термінів і визначень. Стандартизація термінів є одним зі способів упорядкування термінології, однак лише третину європейських або міжнародних стандартів прийнято шляхом перекладу, решту — шляхом відтворення, тобто без перекладу литовською мовою. У п’ятнадцяти нетермінологічних стандартах використано 420 литовських термінів, а в одному термінологічному стандарті наведено 1090 термінів (див. таблицю 2). До 2008 року терміни стандартів, що перекладалися литовською мовою, розглядав Технічний комітет 37 «Термінологія» Департаменту стандартизації Литви (експертна комісія), пізніше — Комісія з термінології Департаменту стандартизації Литви; термінологічні стандарти затверджуються Державною комісією з литовської мови. Стандарт — це документ, розроблений на добровільній основі та на основі консенсусу, однак він може бути корисним як нормативне джерело термінів, що відповідає правилам литовської мови й містить іншомовні відповідники. Отже, можна стверджувати, що під час прийняття міжнародних стандартів як литовських виконується робота з упорядкування термінології, результатом якої є унормовані литовські терміни та можливість використовувати їхні правильні іншомовні відповідники. Terminologija | 2012 | 19 77 Таблиця 2. Литовські стандарти, ідентичні міжнародним стандартам з інформації та документації Позначення литовського стандарту Назва Кількість термінів LST ISO 18:2000 Документи. Зміст періодичного видання 0 LST ISO 2108:1994 Інформація та документація. Міжнародний стандартний номер книги (ISBN) 0 LST ISO 2384:2003 Документи. Подання перекладів 0 LST ISO 8:2000 Документи. Оформлення періодичного видання 0 LST ISO 22310:2007 Інформація та документація. Рекомендації для розробників проєктів стандартів щодо формулювання в стандартах вимог до управління документами 0 LST ISO 22310:2007 Інформація та документація. Рекомендації для розробників проєктів стандартів щодо формулювання в стандартах вимог до управління документами 0 LST ISO 3297:2000 Інформація та документи. Міжнародний стандартний номер серіального видання (ISSN) 3 LST ISO 7275:2002 Документи. Подання заголовків серій 3 LST ISO 23081-1:2008 Інформація та документація. Процеси управління документами. Метадані документів. Частина 1. Принципи 3 LST ISO 6357:2000 Документи. Заголовки на корінцях книг та інших видань 7 LST ISO 3297:2007 Інформація та документи. Міжнародний стандартний номер серіального видання (ISSN) 9 LST ISO 2108:2007 Інформація та документи. Міжнародний стандартний номер книги (ISBN) 11 LST ISO 999:2006 Інформація та документування. Рекомендації щодо змісту, складання та подання покажчиків 14 LST ISO 15489-1:2006 Інформація та документи. Управління документами. Частина 1. Загальні положення 21 LST ISO 23081-1:2006 Інформація та документування. Процеси управління документами. Метадані документів. Частина 1. Принципи 21 LST ISO 21127:2009 Інформація та документування. Онтологія обміну інформацією про культурну спадщину 23 78 Nijolė Blūdžiuvienė Dokumentinės komunikacijos lietuviškieji terminologiniai ištekliai Позначення литовського стандарту Назва Кількість термінів LST ISO 1086:2001 Інформація та документи. Титульні аркуші книг 24 LST ISO 9707:2011 Інформація та документація. Статистичні дані про видані книги, газети, періодичні й електронні видання та їх розповсюдження 40 LST ISO 10324:2007 Інформація та документи. Подання даних про фонди. Зведений рівень 52 LST EN ISO 2789:2005 Інформація та документи. Міжнародна бібліотечна статистика 93 LST ISO 2789:2007 Інформація та документація. Міжнародна бібліотечна статистика 105 LST ISO 5127:2008 Інформація та документація. Тлумачний словник 1090 Усього термінів: 1510 СТВОРЕННЯ БАНКІВ ТЕРМІНІВ І БАЗ ДАНИХ ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ Спосіб упорядкування термінів документальної комунікації, пов’язаний із розробленням стандартів, — створення банків термінів і баз даних. Департамент стандартизації Литви створює та веде Базу даних термінів із вільним доступом (див. http://www.lsd.lt/typo_new/index.php?id=159). У ній зібрано терміни, вживані в литовських стандартах, та їхні відповідники іноземними мовами. З огляду на те, що державні установи, які беруть участь у роботі з упорядкування термінів документальної комунікації або координують її, несистематично наповнюють розпочатий у 2003 р. Банк термінів Литовської Республіки (у ньому можна знайти кілька десятків термінів, віднесених до сфер комунікації та культури), База даних термінів Департаменту стандартизації Литви є найповнішим ресурсом, у якому подано нормативні литовські терміни документальної комунікації та інших галузей. Терміни, вживані в європейських законодавчих актах, можна знайти в Європейському тезаурусі Eurovoc. У тезаурусі наведено визначення термінів і встановлено семантичні зв’язки між поняттями кількох десятків галузей, зокрема документальної комунікації. Найбільше термінів досліджуваної галузі міститься в тематичній групі 32 Освіта і комунікації. Систематичний перелік термінів поповнює робоча група фахівців із різних галузей; терміни розглядає Державна комісія литовської мови. Terminologija | 2012 | 19 79 У 2005–2006 рр. Інститут литовської мови як партнер брав участь у проєкті Європейської комісії EuroTermBank (збирання європейських термінологічних ресурсів шляхом співпраці між термінологічними установами, див. http://www.eurotermbank.com). Основну увагу проєкту було зосереджено на мовах п’яти нових держав-членів Європейського Союзу: естонській, угорській, латвійській, литовській і польській. 2239 термінів документальної комунікації, що містяться у чотирьох тематичних випусках Словника бібліотекознавства та бібліографії, виданих Національною бібліотекою Литви імені Мартінаса Мажвідаса, включено до найбільшого в інтернеті банку термінів із вільним доступом. Підсумовуючи результати комп’ютеризованого впорядкування термінів досліджуваної галузі, можна стверджувати, що вони переважно спираються на друковані термінологічні ресурси або стандарти. База даних термінів документальної комунікації була б потрібна, однак ця форма впорядкування термінів не має чітких перспектив через брак організації та координації робіт. ВИСНОВКИ На початку XX ст. термінологічні ресурси документальної комунікації укладали окремі особи, згодом до роботи з опрацювання термінів у текстовому вигляді долучилися науковці та наукові колективи. Від 1950-х років почали укладати словники термінів, проте етапом систематичного впорядкування термінів можна вважати 1980–1990-ті роки. Тоді у відділі наукових досліджень Національної бібліотеки Литви імені Мартінаса Мажвідаса було створено сектор термінології та сформовано міжвідомчу редакційну колегію для розгляду термінів, що становили тематичні випуски Словника бібліотекознавства та бібліографії, а також розпочато співпрацю з термінологами Інституту литовської мови. Були спроби брати участь у міжнародних проєктах зі створення багатомовного словника термінів бібліотекознавства та інформації, однак запланованого термінологічного ресурсу не було створено. Після початку нового етапу стандартизації термінів необхідною стала спільна робота з Департаментом стандартизації Литви та установою, що здійснює мовний нагляд, — Державною комісією литовської мови. Результати цієї роботи відображені у стандартах Литви у сфері інформації та документації, а також у базі даних термінів Департаменту стандартизації Литви. Упорядкуванням термінів займаються фахівці та науковці відповідних галузей, які беруть участь у робочих групах і виконують експертні обов’язки. Користувачі можуть використовувати литовські терміни документальної ко- 80 Nijolė Bliūdžiuvienė Dokumentinės komunikacijos lietuviškieji terminologiniai ištekliai термінологічні ресурси документальної комунікації: навчальні книги, підручники, наукові публікації, друковані нормативні термінологічні словники та стандарти, термінологічні бази даних і банки. Однак і досі немає установи, яка координувала б діяльність із упорядкування термінології документальної комунікації, могла б заохотити дослідження термінології та забезпечити послідовну роботу з упорядкування й нормування термінів у Литві. ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА Бібліотечна справа 97. 1998: Бібліотечна справа 97. Термінологія бібліотечної справи та бібліографії, Вільнюс: Національна бібліотека Литви імені Мартінаса Мажвідаса. Biržiška V. 1918. Apie knygas ir knygynėlius, Voronežas: Lietuvos reikalų komisariato sp. Biržiška V. 1931–1941. Lietuviškoji enciklopedija. T. 1–10, Kaunas: Spaudos fondas. Biržiška V. 1953–1956. Lietuvių enciklopedija. T. 1–12, Boston, Mass.: Lietuvių enciklopedijos leidykla. Bliūdžiuvienė N. 1998: Pagrindinės bibliotekininkystės sąvokos Vaclovo Biržiškos redaguotose enciklopedijose. – Terminologija 5, 147–150. Bliūdžiuvienė N. 2001: Lietuviškasis bibliotekininkystės terminų žodynas: samprata ir rengimo programa. – Bibliotekininkystė 2000. Bibliotekų fondai ir skaitytojai, 70–74. Bliūdžiuvienė N. 2006: Profesiniai terminai internetiniame Europos žodyne Eurovoc: dokumentų, spaudos, leidybos terminai. – Informacija ir biblioteka 2, 13–15; 3, 12–13. Bliūdžiuvienė N., Rimša, V. 1999: Bibliotekininkystės ir bibliografijos terminų žodynas. 4: Bibliotekos fondai, Vilnius: Lietuvos nacionalinė Martyno Mažvydo biblioteka. Černiauskaitė V. 1994: Bibliotekininkystės ir bibliografijos terminų žodynas. 3: Bibliografija, Vilnius: Lietuvos nacionalinė Martyno Mažvydo biblioteka. Dուբauskas S. 1997: Vaclovas Biržiška – lietuvių bibliotekininkystės terminijos pradininkas. – Knygotyra 33, 173–177. Європейський словник (тезаурус) EUROVOC. Доступ через інтернет: http://www3.lrs.lt/pls/ev/ev.main (дата звернення: 2012-12-04). EuroTermBank. Доступ через інтернет: http://www.eurotermbank.com/ (дата звернення: 2012-12-04). Gaivenis K. 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Janonis O. 2009: Bibliografijos teorija: mokomoji knyga, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Keinys St. 1994: Žodis bibliografijos terminų vartotojui. – Bibliotekininkystės ir bibliografijos terminų žodynas. 3: Bibliografija, Vilnius: Lietuvos nacionalinė Martyno Mažvydo biblioteka, 9–14. KEŽ 1997 – Книгознавство: енциклопедичний словник, Вільнюс: Alma littera. Kisinas I. 1956. Bibliotekinės ir bibliografinės terminologijos žodynas, Vilnius: Lietuvos TSR Knygų rūmai. Knygotyra: vadovėlis, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 2006. Kolesinskienė N. 1990: Bibliotekininkystės ir bibliografijos terminų žodynas. 1: Katalogavimas; Katalogų ir kartotekų sistema, Vilnius: Lietuvos nacionalinė Martyno Mažvydo biblioteka. Kolesinskienė N., Balsienė A. 1991: Bibliotekininkystės ir bibliografijos terminų žodynas. 2: Dokumentas; Leidinys; Leidyba, Vilnius: Lietuvos nacionalinė Martyno Mažvydo biblioteka. Банк термінів Литовської Республіки. Доступ через інтернет: http://terminai.vlkk.lt/pls/tb/tb.search (дата звернення: 2012-12-04). Термінологічна база даних [Департаменту стандартизації Литви]. Доступ через інтернет: http://www.lsd.lt/typo_new/index.php?id=159 (дата звернення: 2012-12-04). Багатомовний словник бібліотечної термінології: міжнародний проєкт. Доступ через інтернет: http://www2.arnes.si/~ljnuk4/multi/multi.html (дата звернення: 2012-12-04). Ralyte A., Rimša V. 1989: Lietuvių bibliotekininkystės terminologijos raida ir tvarkyba: nuo ištakų iki 1989 m., Vilnius: Lietuvos nacionalinė M. Mažvydo biblioteka. Rimša V. 1998: Bibliotekininkystės ir bibliografijos terminų standartizavimas. – Šiandien aktualu, II pusm., 38–43. Terminologija | 2012 | 19 81 Rimša V. 1999: Mokslinio tyrimų skyriaus darbai (1989–1998 m.). – Bibliotekininkystė 98. Lietuvos nacionalinės M.Mažvydo bibliotekos veikla (1989–1998), 94–108. Ruzgas V. 1937: Bibliotekoms vadovėlis, Kaunas: Sakalas. Stonienė V. 1990: Knygotyros pagrindai: mokymo priemonė, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Stonienė V. 2006: Aiškinamasis terminų žodynėlis. – Knygotyra: vadovėlis, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 347–396. Trečiokaitė A. 1969: Informatikos terminų žodynas, Vilnius: Respublikinis mokslinės-techninės informacijos ir propagandos institutas. Trečiokaitė A. 1983: Mokslinės ir techninės informacijos terminų žodynas, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija. Trečiokaitė A. 1993: Informacijos terminų žodynas, Vilnius: Lietuvos informacijos institutas. ŽE 1997 – Енциклопедія журналістики, Вільнюс: Pradai. ЛИТОВСЬКІ ТЕРМІНОЛОГІЧНІ РЕСУРСИ ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ Мета статті — проаналізувати планування термінології у сфері документальної комунікації, що охоплює всі галузі, пов’язані зі створенням, виданням, опрацюванням, збереженням і доступом до документів, а також визначити методи, що застосовуються, і результати, досягнуті в плануванні термінології та термінографії. Документальна комунікація охоплює цілу низку галузей: документологію, бібліотечну справу, книгознавство, бібліографію, теорію наукової інформації, типографіку, класифікацію, інформаційні послуги, інформаційні ресурси, бази даних тощо. У статті подано огляд методів планування термінології, що застосовуються у сфері документальної комунікації, досліджено внесок окремих осіб та установ у створення литовської термінології документальної комунікації й проаналізовано розвиток основних литовських термінологічних ресурсів у цій галузі протягом останніх двох десятиліть. Проведений аналіз дає змогу зробити висновок, що в цій галузі застосовувалися чотири методи планування термінології, щоб закласти основу нормативної литовської термінології та підґрунтя для її подальшого розвитку. Термінологічна робота у сфері документальної комунікації охоплює створення й унормування термінів, укладання словників, підготовку термінологічних стандартів і створення баз даних, хоча установи, відповідальної за координацію управління термінологією, немає. Отримано 2012-12-05 Нійоле Блюджювене Вільнюський університет, алея Саулетекіо, 9, корпус I, LT-10222 Вільнюс Електронна пошта [email protected] 82 Nijolė Bliūdžiuvienė Dokumentinės komunikacijos lietuviškieji terminologiniai ištekliai