Stasiui Keiniui atminti

doi.org/10.35321/term31-13 На згадку про Стасиса Кейніса Фото Леона Васаукаса (2001 р.) з особистого архіву Ст. Кейніса Мене ще не було, — цвіли оливи — — Мене вже не буде, — Вони знову цвістимуть. — І падатиме їхнє листя Від сонця й вітру — Наче жмені піску — На моє серце — — S. Nėris. Alyvos. (1936. III) Як невблаганно швидко спливає час... Здається, ще тільки вчора з Ним прощалися, розмовляли, бачили, як Він ішов неквапливим кроком, підперезаний національним поясом. А сьогодні треба сумно сказати «прощай» Його тлінному тілу й віддати шану безсмертній Його душі. Важко повірити, що Його вже немає з нами і що вже доводиться вживати дієслова минулого часу — працював, писав, навчав, жив..., адже Його «смерть і досі жива». Того тихого березневого надвечір’я ми прийшли з білими хризантемами попрощатися з Учителем, який вирушив у Вічність 15 березня 2024 року. З фотографії на всіх нас, мов живий, дивився усміхнений Учитель у кашкеті й окулярах із чорними оправами на тлі пасажирського поїзда. Тепла, проста, буденна і водночас безмежно символічна фотографія. Terminologija | 2024 | 31 243 Стасис Кейніс народився 20 вересня 1936 року в селі Пакалупіс Векшняйської волості Мажейкяйського повіту. Закінчивши 1954 року Векшняйську середню школу, вступив на факультет історії та філології Вільнюського державного університету (далі — ВУ) вивчати литовську мову та літературу. Після навчання 1959 року Йонас Крупас призначив його до Інституту литовської мови та літератури (далі — Інститут), щоб він «заробляв на хліб термінолога» (Keinys 2004: 34). Пізніше він згадував про це призначення такими словами: «Йонас Крупас узяв і автора цих рядків, щойно той закінчив навчання у Вільнюському університеті, до Інституту литовської мови та літератури працювати над термінологією. Це запрошення виявилося доленосним, адже через кілька років, коли я вступив до аспірантури Вільнюського університету, незабутній науковий керівник В. Урбутіс запропонував мені тему дисертації з термінологічної роботи, а ще через півтора десятиліття, знову запрошений Й. Крупасом, я надовго повернувся до Інституту литовської мови та літератури працювати над лексикографією й термінологією, а після смерті Й. Крупаса продовжив виконувати деякі його справи» (Keinys 1998: 11–12). Від 1966 до 1975 року працював у Каунаському вечірньому факультеті ВУ, здобувши звання доцента. 1974 року, знову запрошений Й. Крупасом, повернувся до Інституту назавжди, але викладацької роботи не полишив — викладав у Шяуляйському педагогічному інституті, Університеті Вітовта Великого та Вільнюському педагогічному університеті. Окрім наукової та педагогічної роботи, він вів і організаційну діяльність. Від 1976 до 1992 року обіймав посаду заступника голови Ради з термінології при Президії Академії наук, у 1987–1989 роках очолював відділ сучасної литовської літературної мови Інституту, а в 1989–1991 роках — відділ культури мови й термінології. П’ять десятиліть наукової праці Ст. Кейніса були надзвичайно плідними. Підготовлено кілька книжок (самостійно або у співавторстві) і перший підручник із термінології Абетка термінології (1980), від 1966 року написано понад 400 статей у наукових та загальноперіодичних виданнях, понад 100 рецензій, а також огляди й інші публікації. Чимало праць, дрібних праць і проблисків думки, як він сам казав, увійшли до двох книжок із термінології: Сучасна литовська термінологія (2005) і Розвиток литовської термінології (2012). Він проклав і першу борозну для сучасного міжнародного наукового журналу з термінології Термінологія — був його ініціатором (1994 року назвав журнал Борозни термінології) і відповідальним редактором першої книжки, закликаючи «[з]гуртувавши плечі, [вирушити] в похід за гарну, ясну й точну, правильну 244 Palmira Zemlevičiūtė | Stasiui Keiniui atminti і витончену литовську наукову мову, за взірцеву й литовську термінологію», а також закликав усіх, «кому потрібна, кому небайдужа, кому дорога литовська наукова мова та терміни — її серцевина» (Keinys 1994: 7), прокладати термінологічні борозни й сам невтомно їх прокладав — глибокі, родючі... Агнії він присвячував чимало праці й термінологічним словникам — готував їх або допомагав готувати, укладав, переглядав, виправляв і редагував, унормовував, розставляв наголоси й уточнював терміни та пропонував нові, самостійно створені, що відповідали духу рідної мови. Він до болю переймався недугами термінології всіх галузей і, як міг, їх долав. А особливо дбав про залізничну термінологію. Цей похід зі створення й унормування залізничних термінів у Департаменті залізниць він розпочав 1991 року, хоча перше «знайомство» із залізницею відбулося ще в ранній юності. «Мій батько працював на залізниці, і коли я закінчив середню школу, він навіть хотів, щоб і я став залізничником», — ділився спогадами Ст. Keinys. Він казав, що, сідаючи в потяг, цілковито довіряє залізничникам (Usonienė 1988: 3). А ті, вирішуючи мовні питання, безперечно довіряли Йому. Stabdas, iešmynas, kelynas — це створені Ним терміни. А скільки ще сотень термінів Він утворив за допомогою словотворчих засобів литовської мови! За багаторічну й плідну працю з унормування литовських залізничних термінів у 2000 році наказом міністра транспорту Литовської Республіки Ст. Keinys був нагороджений відзнакою «Почесний залізничник». Так було змістовно продовжено й увічнено працю світлої пам’яті Татуся, який довгий час працював «на залізниці». Виняткова заслуга Ст. Keinio перед литовською лексикографією — монументальна праця — Dabartinės lietuvių kalbos žodynas (далі — Словник) — загальний нормативний однотомний словник літературної мови, уперше виданий у незалежній Литві (Keinys 1993: 9). Він був головним редактором третього (1993), четвертого (2000, електронна версія — 2002), п’ятого (2003, електронна версія), шостого (2006, електронна версія), сьомого (2012) і восьмого (2021) виправлених і доповнених видань, прагнучи, щоб Словник не пропагував мовні моди, а гарантував сталість і стабільність слововжитку. Ніхто не читає словник від початку до кінця, як роман. Але Ст. Keinys читав! Взявшись за його редагування, він прочитав його від А до останньої літери — і не один раз (Keinys 1993: 9). 2002 року четверте видання Словника вийшло на компакт-диску, а 2003 року було розміщене в інтернеті. Усе це — завдяки Його турботі. Праця невтомного Редактора була високо оцінена: 2002 року за комп’ютерну версію Словника Йому присудили мовну премію імені Феліції Борткявічене, а на виставці Infobalt 2004 Словник визнали найкращим виданням литовської лексикографії. Terminologija | 2024 | 31 245 Діяльність Ст. Keinio була надзвичайно широкою та розгалуженою. Навряд чи її можливо описати в цій невеличкій статті. Він був редактором словників і книжок; членом редакційних колегій; укладачем і редактором словників, тез доповідей, збірників наукових праць, бібліографічних покажчиків і збірників статей, мовним консультантом; науковим керівником дисертацій, опонентом, членом докторантських комітетів (рад із захисту); керівником понад шістдесяти дипломних, бакалаврських і магістерських робіт. Хто зможе перелічити всі Його життєві труди на благо литовської мови й термінології, викладені чорними літерами на білих аркушах паперу?!... 2006 року побачив світ Bibliografijos rodyklė Ст. Keinio, що містить близько 700 позицій. Та й після її виходу Він не перестав писати... Немов та мурашка, невтомно метушився, не знаючи спочинку... Авторці цих рядків, тодішній лаборантці відділу термінології, не раз доводилося передруковувати написані Ним від руки статті, спочатку навіть на друкарській машинці. Глибоко закарбувався в пам’яті той дрібненький почерк, який не завжди вдавалося розібрати й ні з яким іншим не сплутаєш. Він приносив стосик однаково обрізаних маленьких аркушиків паперу (хтозна, скільки їх у Нього було!). І досі ввижаються слова, ладно вишикувані на тих аркушиках. Здається, Він кожне з них шліфував, як річкова вода з часом шліфує камінці, і слова складалися в речення на тих маленьких аркушиках, мов рівні борозни за плугом. Він любив засівати ниву своїх статей зернятами рідкісних литовських слів. Смакував їх. Ось жменька таких слів: pakušinti, pagvildyti, agnus, prabildyti, išprūsis, žalantis, vingurti... Нерідко й до словника зазирав, щоб довідатися про значення того чи іншого слова. Колись він згадував, що мріяв вивчати журналістику. Тож не дивно, що журналістська жилка пульсує в багатьох Його статтях: «О, як часто нам бракує духу тих [предків — P. Z.], їхньої самовідданості й безкорисливого служіння; ми, мов очерет, схиляємося за кожним вітром чи легким вітерцем і губимося на краю шалених буревіїв глобалізації!», «Час біжить невпинно. А може, він стоїть на місці, а ми, мандрівники цієї землі, самі того не усвідомлюючи, біжимо, поспішаємо до царства пилу», «Таким він [Kazimieras Gaivenis — P. Z.] побачив її тоді, тієї осені юності, що скликала нас до Вільнюса, таким і залишився», «Тоді відчуваєш, що змістовні осінні дні анітрохи не гірші за весну квітучих лук і спекотне літо, сповнене повноти життя», «<...> і сам [Kazimieras Eigminas — P. Z.] багато чого окропив животворними росами любові до культури, батьківщини й рідного краю, щедрої рідної мови», «Сьогодні, мабуть, і вона сама вже не розуміє, чому плаче серце шляхетного литовця, коли він дивиться на імлу над Куршською затокою, коли чує похмуре шелестіння красуні-лісової пущі Роминти, наче душі винищених литовців-малолітовців та їхніх братів-прусів співають пісні про своє колишнє життя». 246 Palmira Zemlevičiūtė | Stasiui Keiniui atminti Яким я Його пам’ятаю? Літував не за морями, а в улюбленому рідному краї. У Вільнюсі мав улюблену крамницю, куди їздив купувати свіжий хліб. Любив пожартувати в оточенні молодих термінологів, а коли ті вибухали сміхом — і сам усміхався. Не гнався за чужими словами (такими модними нині), а колись навіть спробував написати статтю, зовсім обійшовшись без них. І як ніхто інший, віддано стояв на сторожі литовського слова й литовського терміна. Прочитав Фердинанда де Соссюра мовою оригіналу (французькою). Жив серед книжок і книжками. Казав, що важко було б знайти потрібну — стільки їх за все життя перегорнуто, прочитано, впорядковано... Приходив до Інституту з шкіряним портфелем. Із нього наче непомітно діставав то шоколадні цукерки, то весняні тюльпани, коли наставало 8 березня. Було приємно працювати з Ним і вчитися в Нього — великого знавця мови й термінології, який мислив живо, свіжо й не шаблонно, а також бесідувати про повсякденні життєві речі. Завжди уважний, готовий вислухати, порадити, підбадьорити, заспокоїти. І всміхався навіть у поважному віці. Він учив працювати. Працювати невтомно, самовіддано, адже й Сам усе життя працював із цілковитою віддачею. Один із найвидатніших литовських термінологів, надзвичайно працьовитий мовознавець, чудовий педагог, один із найвидатніших жемайтійців, які працюють на ниві мовознавства, шанований мовознавець, добрий учитель, батько журналу Terminologijos, знаний у суспільстві мовознавець... Усе це — про Ст. Кеиниса, слова Його учнів. «Слова — наче дзвони» — так називається стаття про Сімонаса Даукантаса та його великий польсько-литовський словник, написана Ст. Keiniom 1993 року. Цього разу наважуся трохи перефразувати слова Вчителя, присвячені славетному жемайтійцю, адже вони стосуються і Його Самого: Його слова відлунюють, наче дзвони. Вони розповідають, як Він цінував, підносив і вдосконалював нашу мову, як дбав про неї шляхетний жемайтієць, великий патріот Батьківщини. Словами, що дзвонять, Він учив, учить і вчитиме цієї любові. Тож нехай не стихають Його слова-дзвони, зміцнюючи гордість за литовську мову й литовську термінологію. А для нас, термінологів, вони ніколи не замовкнуть. «Коли 49 років тому ми, вісімнадцяти-двадцятирічні, з усіх куточків Литви зібралися під склепіннями Вільнюського університету, нікому, мабуть, і на думку не спадало, що для частини з нас це місто стане домом на все життя і що тут, спочивши, ми знайдемо місце вічного спочинку. І справді, ніхто з нас не думав, що кілька відведених нам десятиліть промайнуть так стрімко й настане день, коли наше товариство почне рідшати, коли одних спіткає Terminologija | 2024 | 31 247 lemta stovėti prie kitų kapo duobės ir tarti paskutinį sudiev“ (Keinys 2012 [2003]: 254). Dvidešimt su viršum metų prabėgo nuo šių Jo ištartų žodžių Kazimiero Gaivenio laidotuvių dieną, 2003 m. liepos 14-ąją. Ir netruko išaušti diena, kai Vilnius, Jo jaunystės ir viso gyvenimo miestas, priglaudė Paties kūną. Paliko tik mažas smėlio kauburėlis Rokantiškių kapų kalnelyje po plačiašakiais visžaliais medžiais, kuklus medinis kryžius ir žvakės liepsnelė, gailiai virpčiojanti vėjyje... Tik be kelių mėnesių 88-erius metus Jam buvo skirta „vaikščioti šios žemės takais“ (Keinys 2010: 237). Ir kas gal aprėpti, kas gal išmatuoti šią netektį, lig širdies dugno sukrėtusią? Bet lai neleidžia mums griausti ir širdį lai atgaivina Mokytojo viltingi, pranašingi žodžiai: „Mokslo gyvenimas ir buvimas bei išlikimas moksle nesibaigia su žmogaus mirtimi. Žmogus, būdamas mari būtybė, savo darbais gali būti nemarus“ (Keinys 2003: 16). Toks Jis ir liks visų mūsų atmintyje ir širdyje – Didelis ir Nemarus Kalbininkas ir Terminologas ir Šviesus Žmogus. Спочивай з миром, дорогий Учителю! Нехай вічний спокій тобі дарують зелені дерева! І нехай Вічне Світло тобі світить! ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА Створення залізничної термінології: [розмова з мовознавцем Стасисом Кейнісом, укладачем і нормувальником литовських залізничних термінів] / розмову вів V. Leščinskas. – Geležinkelininkas, 2001, 16–31 березня, 6. Rimkutė Aušra 2006: Terminologas Stasys Keinys. – Terminologija 13, 246–249. Kaulakienė Angelė 2006: Kalbininkas Stasys Keinys. – Stasys Keinys: bibliografijos rodyklė, sudarė Adelė Noreikaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 9–10. Keinys Stasys 1974: Svarus toponimikos veikalas. – Kauno tiesa, rugsėjo 8, 4. Keinys Stasys 1975: Daug pirmųjų skambučių. – Tarybinis mokytojas, sausio 22, 2. Keinys Stasys 1980: Lietuvių muzikos terminologijos ma maestras. – Kalbos kultūra 39, 94–95. Keinys Stasys 1992: „Geležinkelininko žodynėlį“ palydint. – Geležinkelininko žodynėlis: (Terminai), sudarė N. Juškaitė, St. Keinys, Vilnius: Leidybos redakcinis centras „Lietuvos auto“, 6–18. Keinys Stasys 1994: Malonusis skaitytojau! – Terminologijos vagos 1, 7. Keinys Stasys 1994: Terminologijos ir kalbos kultūros specialistui K. Gaiveniui – 60 metų. – Gimtoji kalba 2, 27–28. Keinys Stasys 1995: Kaip atsirado 2000 žodžių. – Tarp knygų 9, 23–24. Keinys Stasys 1995: Paminklai, tvirtesni už varį. Didžių baltų raštijos sukakčių metai. – Gimtasis kraštas, kovo 2–8, 5. Keinys Stasys 1997: Žemaičio fiziko šnekos. – Tarp knygų 5, 20–21. Keinys Stasys 1998: I. Kruopas ir lietuvių terminologija. – Terminologija 5, 7–20. Keinys Stasys 1999: Iš visų šaltinių gėręs: [kalbininko ir kraštotyrininko K. Eigmino 70-osioms gimimo metinėms]. – Gimtoji kalba 1, 21–23. Keinys Stasys 2000: Pr. Skardžiaus terminologijos srities veikla ir jos reikšmė. – Terminologija 6, 69–77. Keinys Stasys 2001: 1901 m. Petro Kriaušaičio „Lietuviškos kalbos gramatikos“ kalbos mokslo terminai. – Terminologija 8, 50–64. Keinys Stasys 2003: Kazimieras Gaivenis kaip žmogus ir mokslininkas. – Kazimieras Gaivenis: bibliografijos rodyklė, sudarė A. Noreikaitė; redagavo St. Keinys, R. Mielkuvienė, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 9–16. 248 Palmira Zemlevičiūtė | Stasiui Keiniui atmintin Keinys Stasys 2004: Nepalaužta kalba. – Fizikų žinios 26, 14–15. Keinys Stasys 2004: Žiupsnis minčių apie Kazimierą Gaivenį ir jo metą. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos: straipsnių rinkinys: Kazimierui Gaiveniui atminti, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 9–10. Keinys Stasys 2009: Žymus terminologijos vagavarys (75-ųjų Kazimiero Gaivenio gimimo metinių proga). – Terminologija 16, 302–306. Keinys Stasys 2010: Jono Kruopo darbų reikšmė mūsų kalbai ir mokslui. – Leksikografija ir leksikologija 2: Jono Kruopo 100-osioms gimimo metinėms, sudarė Vilija Sakalauskienė, Albina Auksoriūtė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 13–23. Keinys Stasys 2012: Pratarmė. – Stasys Keinys. Lietuvių terminologijos raida, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 11–13. Книга, на яку ми чекали два десятиліття: [розмова A. Stirblytė з головним редактором 3-го видання «Словника сучасної литовської мови» St. Keiniu]. – Tiesa, 1993, 18 листопада, 9. Наказ міністра сполучення Литовської Республіки від 2000 09 06 № 39 «Про нагородження знаком «Почесний залізничник»». – Geležinkelininkas, 2000, 1–15 вересня, 6. Umbrasas Alvydas 2016: Nuo žodžių iki žodynų: Stasiui Keiniui – 80. – Terminologija 23, 259–266. Umbrasas Alvydas 2024a: IN MEMORIAM doc. dr. Stasiui Keiniui. Prieiga internete: http://lki.lt/in-memoriam-doc-dr-stasiui-keiniui/. Umbrasas Alvydas 2024b: Stasį Keinį į amžinybę palydint. – Gimtoji kalba 5, 27–30. Usonienė Aurika 1998: Geležinkelininkai pasitiki kalbininkais. – Geležinkelininkas, vasario 27, 3. Palmira Zemlevičiūtė Terminologija | 2024 | 31 249