Terminų trumpumo principas: vertinimas ir taikymas terminų tvarkyboje

Terminologija / Terminology 2025, Nr. 32, p. 1–39 Turinio nuoroda / Contents link ISSN 2669-2198 (elektroninis / online) ПРИНЦИП СТИСЛОСТІ ТЕРМІНІВ: ОЦІНЮВАННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ В УПРАВЛІННІ ТЕРМІНОЛОГІЄЮ Принцип стислості термінів: оцінювання та застосування в управлінні термінологією RAMUNĖ VASKELAITĖ Інститут литовської мови Ел. пошта: [email protected] Ідентифікатор ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6063-9699 Напрями наукових досліджень: литовська термінологія; дослідження норм і вживання литовської літературної мови. https://doi.org/10.35321/term32-08 АНОТАЦІЯ У статті розглядається один із принципів термінології — принцип стислості термінів, який вважається принципом як творення термінів, так і управління ними. Спочатку оглядається оцінювання цього принципу в працях із литовської термінології, щоб виявити його можливі проблемні аспекти та чинники, які можуть зумовлювати проблеми, а далі увага зосереджується на даних про довжину термінів, що показують, як принцип стислості застосовується в роботах з управління термінологією різних напрямів. КЛЮЧОВІ СЛОВА: термін, принципи термінології, принцип стислості, комп’ютерне управління термінами, лексикографічне управління термінами, текстове управління термінами. АНОТАЦІЯ У статті розглядається один із принципів термінології — принцип стислості термінів, який вважається принципом як творення термінів, так і впорядкування термінів. Спочатку аналізується оцінювання цього принципу в литовській термінології, щоб визначити його можливі проблемні аспекти та чинники, які можуть спричиняти проблеми; далі увага зосереджується на даних про довжину термінів, які показують, як принцип стислості проявляється в різних напрямах упорядкування термінів. КЛЮЧОВІ СЛОВА: термін, принципи термінології, принцип стислості, комп’ютеризоване впорядкування термінів, лексикографічне впорядкування термінів, текстове впорядкування термінів. Авторське право © 2025 Ramunė Vaskelaitė. Опубліковано Інститутом литовської мови. Це стаття з відкритим доступом, поширювана на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення в будь-якому форматі за умови зазначення автора й джерела. // Видано Інститутом литовської мови. Ця стаття є статтею з відкритим доступом, поширюваною на умовах ліцензії «Creative Commons» із зазначенням авторства, яка дозволяє необмежено використовувати, поширювати та відтворювати вміст на будь-якому носії за умови зазначення автора й джерела. Отримано: / Отримано: 2025-09-26. Прийнято: / Прийнято: 2025-11-13. 1 ВСТУП Принцип стислості термінів формулюється як один із принципів термінології, що застосовуються як під час творення термінів, так і під час їх упорядкування. Однак реальні дані термінології свідчать, що не завжди дотримуються всіх принципів термінології, тож деякі з них, а також і сама традиційна термінологія, вже певний час зазнають значної критики (див., наприклад, Temmerman 1997; 1998; Myking 2001; Cabré 2003). Формулюються нові підходи, а разом із ними й нові принципи (див., наприклад, Temmerman 2000). Деякі принципи, передбачені традиційною термінологією, ставляться під сумнів і литовськими термінологами, зокрема принцип однозначності терміна, сформульований на початку термінологічної науки як один із головних: згідно з ним кожен термін має позначати лише одне поняття, а кожне поняття має називатися лише одним терміном (наприклад: Keinys 2013; Mitkevičienė 2020). Однак принцип стислості термінів принаймні в литовській термінології не привертав значної уваги. Щодо нього висловлювалися певні зауваження, але в окремій праці цей принцип не розглядався. У цій статті увагу зосереджено саме на принципі стислості термінів. Мета — з’ясувати, чи є він проблематичним як принцип упорядкування термінів. Для цього проведено дослідження у два етапи. Спершу, з огляду на зауваження щодо цього принципу або стислості термінів у литовській термінології, ставиться за мету з’ясувати, чи є проблематичним теоретичне оцінювання цього принципу, і визначити можливі чинники проблематичності. Після виявлення чинників деякі з них перевіряються шляхом аналізу реальних даних упорядкування термінології, що дає змогу з’ясувати, чи існують відмінності у застосуванні принципу стислості під час упорядкування термінів. Оскільки тут представлено не наукове дослідження чи монографію, а лише наукову статтю, у теоретичній частині роботи не ставиться за мету зібрати всі зауваження щодо стислості термінів, висловлені в працях із литовської термінології. Основна увага приділяється ключовим працям із литовської термінології, у яких висловлено ті чи інші зауваження щодо питання, яке нас цікавить. Зосереджено увагу на публікаціях кінця XX та XXI століть, однак залучено й деякі праці, опубліковані дещо раніше, які можуть висвітлити формування поняття принципу стислості в литовській термінології. Термінологія, якою називають як основний об’єкт цієї праці, так і весь набір принципів термінології, значно варіюється, тому виникає проблема найменування об’єкта дослідження. У працях із термінології обговорювані принципи називають як принципами термінології (наприклад: ISO 704-87; Noreikaitė 1994; Klimavičius 2003: 12; TŽR 2007), так і вимогами термінології (наприклад: Keinys 2005 [1987]: 459; Gaivenis 2014 [1994]: 206), а також вимогами до термінів (наприклад, Gaivenis 2014 [1994]: 206–213) або вимогами, що висуваються до термінів (наприклад: Keinys 2005 [1994]: 262). Відповідно називають і конкретні принципи; той, що нас цікавить, — як принцип стислості (наприклад, Gaivenis 2014 [1990]: 406) або як вимога стислості (наприклад, Gaivenis 2014 [1997]: 195, 238). Основний компонент термінологічного словосполучення вимога нібито частіше трапляється в навчальних працях або працях, орієнтованих на творців термінів (наприклад: TV 2006: 2; Bielinskienė ir kt. 2014: 145; Mickienė, Briaukienė 2016: 47), тоді як в обговореннях теоретичних питань термінології, здається, частіше вживається термін принципу. Однак так буває не завжди. Наприклад, ґрунтовну статтю Казимераса Гайвениса, опубліковану 1979 року, названо «Загальні 2 lietuvių terminijos kūrimo ir norminimo principai“ (Gaivenis 2014 [1979]: 107–117), o kitas į teorinius terminologijos principų svarstymus orientuotas jo straipsnis – „Kalbiniai ir loginiai terminų reikalavimai“ (Gaivenis 2014 [1994]: 206–213). Sinonimų neišvengiama net ir viename darbe. Vis dėlto, atsižvelgus į minėtą polinkį, kaip bendrąjį čia renkamasi vartoti terminų trumpumo principo terminą (taip pat ir sutrumpintą trumpumo principas), tik aptariant kitų autorių darbus bus pavartojamas ir jų vartotas terminas. Šalutinis termino dėmuo beveik neįvairuoja. Terminas ekonomijos principas ar ekonomiškumo principas, vartojamas kalbant apie lietuvių bendrinės kalbos norminimo principus, lietuvių terminologijos darbuose retas. Jį vartojo K. Gaivenis (2002: 96–97), lygindamas terminologijos principus su bendrinės kalbos norminimo principais. ОЦІНЮВАННЯ ПРИНЦИПУ Відмінності теоретичного оцінювання Про те, чи вважають принцип стислості термінів принципом термінології, насамперед можна судити з переліків або обговорень цих принципів. У переліках принципів зазвичай згадують і принцип стислості. Так, у Навчальному термінологічному словничку, до якого включено термін вимоги до термінів, серед перерахованих під час його пояснення вимог зручності у вживанні, системності, стилістичної нейтральності, правильності й точності згадується також стислість (Kvašytė 2005: 79), а це означає, що її вважають принципом того самого рангу або рівня, що й інші перелічені. Станіс Кяйніс, оцінюючи термінологію бібліотечної справи та бібліографії, перед цим також перелічує вимоги до термінів, серед яких називає і стислість: «До термінів висувається чимало різних вимог — однозначність, точність, системність, правильність, об’єктивність (неемоційність), стислість, прозорість (мовна вмотивованість значення) тощо» (Keinys 2005 [1996]: 246)1. У методичному навчальному посібнику Аспекти литовської термінології вимоги до термінів розглядаються окремо, і серед них обговорюється також стислість (Mickienė, Briaukienė 2016: 49–50). На початку книжки, розглядаючи поняття терміна, теж зазначено, що «кожен термін має бути правильним, точним, системним, коротким, стилістично нейтральним і зручним для творення» (Mickienė, Briaukienė 2016: 12). Аушра Рімкуте-Ганусаускене (2023: 19–24), прагнучи в науковому дослідженні визначити термінологічну цінність назв одягу, уживаних у джерелах початку XXI століття, перед тим розглядає критерії2, за якими їх оцінюватимуть, тобто вимоги до термінів, зокрема й вимогу стислості. Про те, що принцип стислості вважають одним із принципів термінології, свідчать і зауваги в різних термінологічних працях. Наприклад, ще у статті 1969 року К. Гайвеніс (2014 [1969]: 521) писав, що складений термін може бути правильно утвореним, логічно осмисленим і науково вмотивованим, але непридатним для практичного вжитку через надмірну 1 Скрізь вилучає лише авторка статті. 2 K. Gaivenis (2014 [1996]: 225), aptardamas terminologijos principus, kreipė dėmesį į tai, kad kriterijaus terminas vartotinas, kai kalbama apie ko nors vertinimą pagal principus; kriterijus – tai vertinimo pagrindas, arba matas. 3 розгорнутість, наприклад, затверджувач швидкої дії (= швидкий затверджувач). На важливості принципу стислості наголошувала й Альбіна Ауксорюте, розглядаючи неточності у вживанні складених термінів: «Важливо, щоб термін був не лише однозначним, правильним, точним, зручним для творення, а й коротким. Особливо важливо, щоб складені терміни були якомога зрозумілішими й коротшими» (Auksoriūtė 1996: 48). Описові словосполучення вона назвала одним із різновидів неточностей у вживанні складених термінів і зазначила, що їх «слід скорочувати й термінологізувати» (Auksoriūtė 1996: 48). С. Кяйніс, оцінюючи назви бібліотечних відділів, також зазначав, що «краще, коли це можливо, називати простіше, коротше» (Keinys 2005 [1993]: 363), а, обговорюючи двомовний словник назв російських та естонських професій і посад, як його позитивну рису вказав те, що упорядники естонських термінів прагнули зберегти традиційну схильність мови до простих, не перевантажених словами назв, і додав: «Стислість, компактність і однозначність термінів — це всіляко бажані якості» (Keinys 2005 [1981]: 342). За його словами, не потрібно щоразу, коли технологія бодай трохи змінюється, змінювати й назву професії: наприклад, пекар може й надалі називатися пекарем, хоча сьогодні технологія й дозволяла б називати його оператором напівавтоматичної лінії виробництва булочок, а завтра, ймовірно, ще якось інакше (Keinys 2005 [1981]: 341–342). Оцінюючи термін куратор групи, що ввійшов у вжиток, С. Кяйніс (2005 [1974]: 443) стверджував, що заміна ним раніше широко вживаного терміна керівник групи лише шкодить мовній економії: коротше слово замінюють довшим. Оглядаючи терміни живопису, він зазначав, що в термінології пропонують уникати довгих слів і, де це можливо, вживати коротші, тож замість багатошаровинного живопису слід уживати багатошаровий живопис, тим паче що в цьому випадку коротше слово є і правильнішим (Keinys 2005 [1972]: 389). Отже, як бачимо, поняття стислості пов’язане і з кількістю слів, що утворюють термін, і з довжиною слів. Щодо останнього аспекту С. Кяйніс вважав особливо корисним для термінології творення слів за допомогою закінчень: похідні із закінченнями мають перевагу над суфіксальними похідними, бо закінчення ніколи не подовжують слово (Keinys 2005 [1995]: 19); за його словами, похідні із закінченнями «підходять термінології, можна сказати, ідеально» (Keinys 2005 [1979]: 79). А складні слова допомагають уникнути багатослівних термінів, тобто дають змогу утворювати «порівняно короткі видові назви, що допомагають уникнути нагромадження означень» (Keinys 2005 [1983]: 130). Про те, що принцип стислості не пов’язують лише з кількістю слів, які утворюють термін, свідчать і спроби пояснити поняття принципу стислості або визначити термін. Наприклад, у термінологічному словничку, де вимоги до термінів пояснюють як ознаки, відповідно до яких створюють термін, оцінюють його придатність і відповідність установленим нормам (Kvašytė 2005: 79), поняття, позначене терміном стислість, пояснено як «прагнення передати всі характерні для поняття ознаки коротшою формою терміна» (Kvašytė 2005: 84). К. Гайвеніс (2002: 96), характеризуючи принцип стислості, зазначав, що «перевагу слід надавати коротшим мовним одиницям». Щоправда, спроби визначити термін принцип стислості або пояснити позначене ним поняття в литовській термінології рідкісні. Зазвичай це поняття вважають самоочевидним. Так само не пояснюють понять «короткий термін», «довгий термін», а отже, межу між короткими й довгими термінами чітко не окреслено. 4 S. Keinys (2005 [1979]: 79), išsamiai aptardamas trumpumo požiūriu „idealiai tinkančią“ galūninę lietuviškų terminų darybą, minėjo terminologijos mokslo pradininką Dmitrijų Lotę, teigusį, kad termino trumpumo reikia siekti taip pat, kaip ir jo tikslumo, ir šį reikalavimą taikiusį ne tik patiems terminams, bet ir jų darybos afiksams, pvz., priesagoms. Rusų terminologų darbų cituojama ir kituose ankstesnio laikotarpio lietuvių terminologijos darbuose, kur pateikiama vienokių ar kitokių pastabų dėl terminų trumpumo principo. Iš to būtų galima spręsti, kad jie galėjo turėti įtakos formuojantis trumpumo principo ar jo svarbos vertinimui lietuvių terminologijoje. Juolab kad D. Lotė, kaip nurodoma K. Gaivenio (2002: 117), pirmasis suformulavo reikalavimus terminams, tarp jų įtraukdamas ir trumpumo reikalavimą. K. Gaivenis ir tiesiogiai įvardija, kad pokario metais lietuvių terminologija daug priklausė nuo rusų terminologijos, nes „[T]eorinės literatūros iš užsienio beveik negaudavome“ (Gaivenis 2002: 110). Однак сам К. Гайвеніс, схоже, дотримувався обережнішої думки щодо стислості термінів. В опублікованій 1979 року ґрунтовній праці Загальні принципи творення й унормування литовської термінології, де він уперше спробував систематизувати або сформулювати «сучасні принципи литовської термінології»3, принцип стислості не виділено як окремий, хоча й зауважено, що ще Казіс Гірнюс, який намагався сформулювати вимоги до наукової термінології, серед них згадував і те, «щоб назва була короткою, бо довгі складені назви дуже ускладнюють їх уживання» (Gaivenis 2014 [1979]: 108). У цій статті К. Гайвеніс сформулював загалом десять окремих принципів4, однак принцип стислості до них не включив. Його лише згадано після формулювання сьомого принципу, зосередженого на правильності терміна та зручності його вживання, де додано: «Загалом до термінів висуваються ще такі додаткові вимоги: а) стислість, б) милозвучність, в) унікальність, г) перекладність іншими мовами тощо» (Gaivenis 2014 [1979]: 115). Отже, автор статті вважає принцип стислості лише додатковим, а не рівноправним з іншими сформульованими принципами. Окремо принцип стислості не розглянуто й у пізнішій статті К. Гайвениса про принципи термінології — «Мовні й логічні вимоги до термінів», опублікованій 1994 року, хоча на початку статті й зазначено, що «найважливіші й найчастіше згадувані мовні вимоги до термінів такі: правильність, точність, системність, стислість, зручність у вживанні, емоційна нейтральність тощо» (Gaivenis 2014 [1994]: 206). Щоправда, через кілька років було опубліковано працю, підготовлену К. Гайвенисом спільно з Ангеле Каулякене, 3 Те, що це була перша спроба сформулювати «сучасні принципи литовської термінології», видно із зауваги автора про те, що «досі ще ніхто не намагався систематизувати загальні чи спеціальні принципи творення й унормування литовських термінів» (Gaivenis 2014 [1979]: 113). Про попередні спроби сформулювати принципи йдеться у працях Йонаса Клімавічюса (2003), Стасіса Кяйніса (2012 [1967]: 29–56), Альбіни Ауксорюте (2024: 35–42) та ін. 4 Формулювання свідчать, що принаймні деякі з розглянутих принципів термінології сформульовано радше як правила, наприклад: «3. Потребу в термінологічному найменуванні визначають і висувають фахівці відповідної галузі. Мовознавці радять, як краще назвати це поняття» (Gaivenis 2014 [1979]: 114). 5 Стаття «Екстралінгвістичні принципи унормування термінів» 5 свідчить, що з погляду унормування термінології принцип стислості, схоже, вважається важливим. Точніше, про стислість згадується під час розгляду одного з принципів, які вважаються екстралінгвістичними, — статистичного принципу оцінювання термінів, що визначається як такий, згідно з яким найпоширеніші мовні факти вважаються такими, що найкраще відповідають нормі (Gaivenis 2014 [1996]: 233). Стверджуючи, що статистичний критерій допомагає оцінити також стислість термінів, у цій статті згадують закон Zipfo, за яким довжина слова або терміна обернено пропорційна частоті його вживання, а далі роблять такий висновок: «Отже, відносна довжина термінів свідчить або про їхню новизну, або про недостатню унормованість» (Gaivenis 2014 [1996]: 233). Виходить, що відносно довгі терміни вважаються недостатньо унормованими, а унормовані терміни мають бути короткими. В іншому місці цю думку висловлено ще пряміше: що краще розвинена й унормована термінологія, то більше має бути коротших термінів (Kaulakienė, Makariūnienė 2014 [1999]: 36). Проте стаття К. Gaivenio «Кілька дрібниць термінології», написана 1991 року, свідчить, що автор не був схильний вважати стислість обов’язковою вимогою до термінології. Про це свідчить його незгода з думкою російської термінологині: «Російська термінологиня І. Volkova вважає однозначність, стислість і мовну правильність термінів обов’язковими вимогами до термінології, а всі інші вимоги (системність, мотивованість, зручність у роботі тощо) — факультативними. На нашу думку, це не зовсім точно. Вимогу стислості навряд чи можна вважати обов’язковою» (Gaivenis 2014 [1991]: 195). Звернувши увагу на те, що не всі довгі терміни, уживані в текстах наукового стилю, насправді є термінами і що, з іншого боку, наукові терміни в тексті можна скорочувати, автор статті зрештою робить досить категоричний висновок: «Кожен термін має бути словотвірно й граматично правильним, але не кожен — коротким. Є певні групи термінів (назви варіететів у термінології систематики рослин, терміни класифікації ґрунтів тощо), які взагалі не можуть бути однослівними чи двослівними. Отже, термін має бути таким, якого потребує певна система понять» (Gaivenis 2014 [1991]: 196). Цю думку К. Gaivenis викладає і у своїй книжці, що вийшла 2002 року, Литовська термінологія: нариси теорії та впорядкування. Розглядаючи принципи термінології в контексті принципів унормування загальнолітературної мови, автор також заперечує думку російської термінологині Ірини Volkovos, а як один з аргументів згадує відсутність нормативних меж довжини слова або словосполучення: «Вимогу стислості навряд чи можна вважати обов’язковою. Адже не встановлено нормативних меж довжини окремого слова чи номінативного словосполучення» (Gaivenis 2002: 43). Як можна було б виснувати з короткого обговорення принципу стислості в цій книжці, його застосування, схоже, схильні обмежувати родовими термінами: «Наприклад, для позначення родових понять краще підходять однослівні терміни, ніж складені. Для позначення видових понять міжнародні термінологічні кодекси деяких галузей рекомендують лише двокомпонентні назви. Назви варіететів у термінології систематики рослин також не можуть бути коротшими за три слова 5 Тут екстралінгвістичні принципи унормування термінів визначаються як «такі, що безпосередньо пов’язані не з мовною системою, а з думкою суспільства, окремих його груп чи особистостей, їхнім ставленням до термінології, а також із застосуванням методів інших наук для унормування термінів» (Gaivenis 2014 [1996]: 229–230). 6 terminai“ (Gaivenis 2002: 43). Išeitų, kad šis lietuvių terminologas trumpumo principo nelaikė pagrindiniu, universaliu, visai terminijai ar net kiekvienam terminui taikytinu terminologijos principu. З іншого боку, він звертав увагу на помітну в текстах тенденцію скорочувати терміни. Наприклад, таку тенденцію відзначено у статті 1980 року про мову наукових статей: там писали, що в науковій мові особливо виразна тенденція до економії, через що в ній багато своєрідних еліптичних конструкцій і спеціальних скорочень, а також формуються різноманітні похідні від термінів і символів (Gaivenis 2014 [1980]: 576). А у статті К. Gaivenio, написаній 1990 року, стверджується, що «в тексті терміни можна і потрібно скорочувати. Їх можна скорочувати двома способами: 1) стягуючи довгі складені (багатослівні) терміни й опускаючи деякі їхні компоненти та 2) утворюючи літерні й складові скорочення» (Gaivenis 2014 [1990]: 406). У праці 2002 року Литовська термінологія: нариси теорії та впорядкування цей автор також пише, що в підручнику з автомобільної справи замість складеного терміна двигун внутрішнього згоряння можна вживати однослівний двигун, оскільки скорочення багато в чому пов’язане зі стилістикою наукової мови (Gaivenis 2002: 43). Проте в цій праці К. Gaivenis зрештою підсумовує: «Загалом стислість термінів і їх скорочення актуальніші для сфери вживання, а не фіксації» (Gaivenis 2002: 44). Виходить, що і стислість, і скорочення більше пов’язані лише з уживанням термінів, а у фіксації термінів, під якою, як свідчить пояснення К. Gaivenio, подане в іншому місці, розуміють подання термінів у термінологічних словниках, стандартах, термінологічних банках чи інших джерелах термінології6, принцип стислості не є обов’язковим (пор. твердження автора, що термін має бути таким, якого потребує певна система понять). На тенденцію скорочувати терміни в текстах, а також подовжувати їх, звертають увагу й в інших працях, розрізняючи поняття стислості терміна й скорочення терміна (див. Mitkevičienė 2015: 55–56). Однак в одній зі своїх найновіших праць Аста Mitkevičienė (2024: 2) звертає увагу на те, що терміни скорочують не лише в текстах, а й під час упорядкування термінології (її створення, перекладу, унормування, стандартизації) — тут також шукають коротше вираження понять. Виходить, що прагнення до стислості актуальне не лише для вживання термінів, а й для їх упорядкування. Отже, з усього розглянутого стає зрозуміло, що теоретична оцінка принципу стислості термінів у литовській термінології не є цілком однозначною чи безпроблемною. З одного боку, стислість вважають принципом того самого рівня, що й інші принципи термінології, або навіть виокремлюють серед них як безумовно бажану рису; з іншого — її оцінюють обережніше, називаючи лише додатковим принципом. З одного боку, її схильні вважати актуальною лише для вживання термінів; з іншого — зауважують, що прагнення до стислості актуальне також для впорядкування термінів. Неоднозначність виявляє, до речі, і місце, відведене цьому принципу в класифікації принципів термінології. Коли ці принципи поділяють на мовні й логічні, принцип стислості зараховують до мовних (Gaivenis 2014 [1994]: 206). Про його мовну природу свідчить також 6«Дослідники мовних проблем термінології 15–20 років тому найбільше цікавилися так званими термінами сфери фіксації, тобто термінами, взятими зі словників, стандартів, термінологічних банків та інших джерел термінології» (Gaivenis 2014 [1986]: 154). Щоправда, термін фіксації у литовській термінології вживається нечасто, і поняття, яке він позначає, або його співвідношення з поняттям, що позначається терміном упорядкування термінів, окремо не пояснюється. 7 Обговорюючи цей принцип, висловлюють зауваження, наприклад, уже згадане посилання на закон Zipfo, за яким найчастіше вживані в мові слова або їхні сполучення є короткими, або спостереження тенденцій економії, що виявляються в мові. Принцип мовної економії включено й до набору принципів і критеріїв нормування литовської літературної мови (BKTP 1997), і на них спираються, формулюючи принципи термінології. Так, K. Gaivenis (2002: 90) зазначає, що всі вони більш-менш придатні й для нормування термінології, але деякі потрібно ще уточнити, конкретизувати й пристосувати до потреб термінології. Водночас в іншому виданні, де вимоги до термінів також поділяються на мовні й логічні, вимогу стислості термінів зараховано не до мовних, а до логічних (Kvašytė 2005: 79). Щоправда, трапляються й такі твердження, які свідчать, що значної суперечності тут не мало б бути: стислість важлива і з погляду мови, і з погляду логіки: «Довгі, надмірно розгорнуті терміни шкодять економії мовлення (і мислення) <...>» (Mickienė, Briaukienė 2016: 49). Однак і відмінності в поглядах на важливість принципу стислості, що окреслюються в цьому огляді, і коливання, помітні в класифікації принципів, свідчать про те, що цей принцип не є безпроблемним. Можливі чинники проблемності З коливань, помітних у віднесенні принципу стислості до відповідної групи принципів, можна було б зробити висновок, що відмінності в поглядах на цей принцип можуть зумовлюватися самою природою термінології, тобто її зв’язком і з мовою, і з логікою. Однак інші зауваження, висловлені під час обговорення принципу стислості чи інших питань, свідчать, що обережне оцінювання цього принципу може пояснюватися тим, що принаймні в певних випадках його складно застосувати під час творення термінів або впорядкування термінології. Štai K. Gaivenis (2022: 100–108), be bendrųjų terminų norminimo principų, mini ir specialiųjų taisyklių bei principų, kurie „reglamentuoja skirtingų terminijos sričių ar jos mikrosistemų tvarkybą“. O tokios specialios taisyklės, pvz., jo minimos chemijos nomenklatūrai taikomos IUPAC aprobuotos taisyklės, reglamentuoja ir pavadinimų sudarymą. 1994 m. skelbtame K. Gaivenio straipsnyje „Tarptautinių terminologijos principų taikymas mūsų terminijai“, kur iškeltos tarptautinės terminų tvarkybos sudaromos problemos, irgi kreiptas dėmesys į tai, kad kai kurių sričių ar mikrosistemų terminų tvarkybą reglamentuoja atitinkamą terminų sandarą numatančios tarptautinės terminų tvarkybos taisyklės. Pvz., ji numatoma tarptautiniuose botanikos, zoologijos nomenklatūros kodeksuose (Gaivenis 2014: [1994]: 214). Tame straipsnyje minima net tokių tarptautinės terminų tvarkybos rekomendacijų, kurios numato, kad naujai atsirandančioms sąvokoms būtų suteikti pavadinimai, kuriuos būtų galima perimti į kitas kalbas be pakeitimų arba mažai ką pakeitus (Gaivenis 2014 [1994]: 216). Be to, kaip atkreipiamas dėmesys, Tarptautinė standardizacijos organizacija (ISO) standardizuoja ne tik atskirų sričių terminus, bet ir terminologijos principus bei metodus. Išeitų, kad bent tam tikrų sričių terminijoje taikyti trumpumo principą gali būti keblu dėl atitinkamo terminų tvarkybos reglamentavimo. 8 Be to, tame K. Gaivenio (2014 [1994]: 215–216) straipsnyje pastebima, kad tarptautiniuose terminų kodeksuose dažnai būna nurodyta terminus nacionalinėmis kalbomis versti, o specialistai terminų vertimą dažnai supranta tiesiogiai, kaip gramatiškai adekvatų vertimą. Į specialistų polinkį terminus versti, o ne juos kurti, kreipiamas dėmesys ir kitur, net jei šis polinkis su tarptautinės terminų tvarkybos reikalavimais ir nesiejamas (pvz.: Gaivenis 2002: 85; Keinys 2004: 234–235; Zaikauskas 2014). O tai rodytų, kad trumpumo principo taikymo trikdis galėtų būti originalo kalbos terminų sandara. Antai S. Keinys, dar 2004 m. atkreipęs dėmesį į tai, kad per pastaruosius keliolika metų ne vienos srities tekstų daug daugiau verčiama nei kuriama („šiuo atžvilgiu, galima sakyti, beveik grįžta į XVI amžių, kai irgi vyravo tekstų vertimas, o ne kūryba“), kartu pastebi, kad vertimo praktikoje ryškėja tendencija savos kalbos terminus kuo labiau priartinti prie originalo kalbos terminų, bijant nuo jų nutolti (Keinys 2004: 234–235). Be verčiamų tekstų gausos, lietuvių terminologų jau seniai pastebimas ir mokslo ar technikos raidos skatinamas terminų daugėjimas (Gaivenis 2014 [1982]: 121). O dabar, vadinamosios globalizacijos sąlygomis, kaip rodytų kad ir standartizuojamos terminijos aptarimas (pvz.: Skujina ir kt. 2006; Bl̇iūdžuvienė, Černiauskaitė 2021), terminų gausa jų tvarkybos požiūriu tampa sunkiai suvaldoma. Tai irgi galėtų būti trumpumo principo taikymo trikdis. Judita Džežulskienė (2010: 7–8), irgi atkreipdama dėmesį į globalizacijos veiksnį, mini sąvokų sudėtingėjimą. Tiksliau, ji teigia, kad šiuolaikinėse terminų sistemose sudėtingesnėms sąvokoms reikšti nebepakanka vienažodžių terminologinių vienetų, prireikia pagrindinę sąvoką tikslinti, plėsti, detalizuoti dar keliais dėmenimis, todėl ir randasi daugiažodžiai terminai. Minėdama daugiažodžius terminus kaip būdingiausią šiuolaikinės mokslo leksikos bruožą, autorė teigia, kad jie „paprastai atsiranda jau susiformavus pagrindinėms terminų sistemoms, kai randasi naujų reiškinių, reikalaujančių esamų terminų modifikacijos. Tokių terminų reikšmės motyvuojamos baziniais terminais, o struktūros išplečiamos kitais dėmenimis. Daugiažodžiai terminai kartais gali būti laikomi kurio nors dvižodžio termino dėmens detalizacijos rezultatu“ (Džežulskienė 2010: 7). З інших зауважень щодо стислості термінів або принципу стислості випливає, що можливою перешкодою для застосування цього принципу є його перетин з іншими принципами термінології, наприклад із принципом правильності. Так, хоча словоскладання вважають зручним для термінології через можливість утворювати коротший термін, у деяких статтях попереднього періоду воно постає і як часте джерело неправильних термінів. Наприклад, в оглядовій статті 1981 року про навчальні термінологічні словники зазначалося, що майже в кожному литовському навчальному термінологічному словнику можна знайти терміни неправильної будови та їхні варіанти (Gaivenis 2014 [1981]: 461). У статті 1994 року одним із найчастіших випадків творення неправильних термінів названо неточний вибір словотвірного типу або категорії, зумовлений застосуванням принципу псевдоаналогії, наприклад: bebrimvietė, ugniaatsparumas (Gaivenis 2014 [1994]: 206–207). Суперечність між принципами стислості й правильності в певних випадках називають і безпосередньо: «Не завжди одне слово краще за словосполучення. Наприклад, хоч-не-хоч замість прикметника gerakokybiškas треба вживати вислів geros 9 kokybės, замість терміна з хибною словотвірною будовою beatliekinė technologija – technologija be atliekų, замість слова bepilietis – asmuo be pilietybės тощо» (Gaivenis 2014 [1988]: 705). У статті 1990 року, де обговорюються однословні новотвори, часто утворені з міжнародних компонентів або частково перекладені, наприклад lazerostimuliacija, і пропонується замінювати їх двослівними висловами, наприклад lazerinė stimuliacija, висловлено думку, що в такому разі перевагу все ж слід віддавати принципу правильності: «Тим, хто вважав би, що таке нормування суперечить принципу стислості термінів, хочемо сказати, що принцип правильності словотворення термінів важливіший за принцип стислості» (Gaivenis 2014 [1990]: 406). Деякі зауваження щодо термінів або термінології свідчать, що суперечність може виникати також між принципами стислості й системності. Наприклад, у статті 1995 року зазначалося, що терміни з elektro- не завжди слід замінювати відповідними двослівними термінами, однак, якщо вживається складений термін, наприклад elektros kibirkštis, то системнішим буде й apdirbimas elektros kibirkštimi, а не термін elektrokibirkštinis apdirbimas (Gaivenis 2014 [1995]: 638), який, як видно, був би на один компонент коротший. Також зазначається, що коротший термін може не відповідати критеріям ясності й чистоти, наприклад: «Не кожен однословний термін кращий за складений. Наприклад, яснішими й литовськими є терміни automobilių dalys (а не autodalys), automobilių dažai (а не autodažai), automobilių lenktynės (а не autolenktynės) тощо» (Gaivenis 2014 [1995]: 636–637). Не один автор згадує і суперечність, що може виникати між принципами стислості й точності (наприклад: Mickienė, Briaukienė 2016: 49; Rimkutė-Ganusauskienė 2023: 22), а у статті Alvydo Umbraso, опублікованій 2013 року до десятиріччя функціонування Банку термінів Литовської Республіки (далі — Банк термінів), показано, як вона виявляється в упорядкуванні термінології, точніше — в упорядкуванні термінології законодавчих актів у Банку термінів. За словами автора, під час розгляду й упорядкування термінів законодавчих актів на засіданнях Підкомісії з термінології Державної комісії з литовської мови (далі — VLKK) намагаються якомога краще узгодити терміни з визначеннями, а для відповідності терміна визначенню його часто доводиться подовжувати. Так, наприклад, gamintojas через недостатню точність було замінено на civilinių pirotechnikos priemonių gamintoju (Umbrasas 2013: 108–109). Отже, прагнучи точності терміна, складно водночас досягти його стислості. І справді, описуючи законодавчі терміни, упорядковані в Банку термінів, A. Umbrasas згадує і терміни з кількох десятків слів, а найдовшим називає вісімнадцятислівний термін žemdirbių, miško savininkų, vietos veiklos grupių narių, kitų kaimo gyventojų ir jų konsultantų neformaliojo tęstinio profesinio mokymo programa (Umbrasas 2013: 113). За словами автора, його не можна було б замінити двослівним терміном mokymo programa, оскільки за визначенням він був би надто широким. В іншій статті A. Umbrasas (2023: 159), опублікованій 2023 року з нагоди двадцятиріччя функціонування Банку термінів, окремо розглянуто й кілька коротких термінів Банку термінів. З цього обговорення видно, що, наприклад, термін programa у Банку термінів зафіксовано у 20 статтях із різних законодавчих актів, стандартів і словників. Отже, короткий термін може бути багатозначним, а однозначність, як відомо, також вважається одним із принципів термінології. 10 Сам автор, розкривши суперечність між принципом стислості та іншими принципами термінології, що виникає під час упорядкування термінології законодавчих актів, в обох статтях називає глибинною причиною, що лежить в її основі, специфіку понять законодавчих актів, наприклад: «Виникнення довгих — описових — термінів зумовлене специфікою понять законодавчих актів. З огляду на визначення короткі терміни навряд чи можливі» (Umbrasas 2013: 114, див. також 2023: 165). Специфіку правових понять або мови права як можливу перешкоду для універсального застосування принципу стислості засвідчує й твердження в іншій статті автора, що мова законодавчих актів відрізняється від наукової мови (Umbrasas 2022: 122). І справді, теоретичні концепції, які розробляли або розробляють термінологи інших країн, наприклад теорія термінології Станіслава Гайдзи, засвідчують, що термінологію чи спеціальну лексику можна поділяти на наукову, адміністративну, народну, політичну, побутову тощо (див. Gaivenis 2002: 133), отже, наукова й адміністративна термінології, імовірно, можуть відрізнятися. Крім того, статистичне дослідження частотності слів, у якому на матеріалі кількох литовських текстів прагнули перевірити, наскільки закон Ципфа можна застосувати до коротких текстів литовською мовою, свідчить, що термінологія адміністративної мови може бути специфічною і характеризуватися довшими термінами. Як тут встановлено, у статті про інформаційні технології або оповіданні Йонаса Білюнаса Joniukas найчастіше повторювані слова дуже короткі, тоді як у розділі кримінального кодексу переважну більшість найуживаніших слів становлять слова довші за чотири символи (Bružaitė, Rekašius 2016: 64). Однак стаття А. Умбраса «Про вимоги до термінів законодавчих актів та їхніх визначень», опублікована 2022 року й присвячена термінологічним вимогам до термінів у законодавчих актах, виявляє ще один чинник, який може впливати на застосування принципу стислості в термінології. У ній зазначено, що «у праві важливе формальне регулювання вираження, дотримання вказівок і рекомендацій щодо вираження» (Umbrasas 2022: 122), але водночас з’ясовується, що вимоги до термінології законодавчих актів встановлюють саме законодавчі акти. Отже, труднощі із застосуванням принципу стислості в термінології законодавчих актів можуть бути зумовлені не лише специфікою понять законодавчих актів, а й особливостями упорядкування цієї термінології, тобто тим, що упорядкування термінології законодавчих актів регламентується законодавчими актами. Щоправда, з огляду вимог видно, що вимоги до термінології в законодавчих актах, здається, збігаються із загальними принципами термінології, згадуваними в термінологічних працях, однак принцип стислості термінів у рекомендаціях щодо підготовки законодавчих актів Литви окремо не виділено, хоча чітко зазначено, що терміни мають бути точними (Umbrasas 2022: 124–125). У загальних вимогах до укладання термінологічних словників (TŽR 2007) принцип стислості згадується: «Терміни створюють і унормовують, керуючись загальними принципами термінології та критеріями унормування: правильності, точності, системності, усталеності, зручності творення, чистоти, с т и с л о с т і, стилістичної нейтральності тощо» (TŽR 2007). Однак уже в статті А. Умбраса, написаній 2013 року, звернено увагу на те, що деякі довгі терміни законодавчих актів, наведені в Банку термінів, балансують на межі визначення, а у статті 2023 року цю думку розвинуто докладніше. Зокрема, спираючись на приклади довгих термінів, автор припускає, що не всі терміни законодавчих актів, наведені в цьому джерелі комп’ютеризованого впорядкування термінів, можна вважати справжніми термінами, і не всі вони мають однакову термінологічність 11 Термінологічність. Наприклад, за словами автора, термінологічність затвердженого словосполучення елементи інфраструктури постачання питної води та водовідведення, небезпечні для здоров’я людей та (або) довкілля вища, ніж у словосполучення обов’язкова форма державного цінного папера, акцизної марки, квитка пасажирського транспорту, знака офіційного маркування, бланка документа (Umbrasas 2023: 161), а термінологічність термінів із підрядним реченням, як-от збитки від надання послуг з доставки періодичних видань передплатникам у сільських населених пунктах і містах, які належать до рідко та середньо густо заселених населених пунктів, дуже низька — таке вираження характерне для визначень (Umbrasas 2023: 162). Водночас А. Умбрас розкриває й те, що в Банку термінів не уникають подання таких термінів чи конструкцій, на відміну від традиційної термінографії: їх надають фахівцям, коли зручніші терміни не завжди можна знайти відразу, сподіваючись, що з часом вони можуть з’явитися. Так виявляється відмінність цього джерела впорядкування термінів від традиційних праць з упорядкування термінів — термінологічних словників. Виходить, що хоча автор пояснює наявність довгих термінів у Банку термінів специфікою понять законодавчих актів, принаймні деякі з них можна було б пояснити відмінностями між комп’ютеризованим упорядкуванням термінів і термінографією або особливостями Банку термінів як джерела комп’ютеризованого впорядкування термінів. Таке припущення підкріплює й наведене А. Умбрасом порівняння довжини затверджених термінів законодавчих актів, опублікованих у Банку термінів, із термінами, поданими в термінологічних словниках. Взявши дані термінологічних словників із Литовського термінологічного корпусу (далі — Термінологічний корпус), створеного Інститутом математики та інформатики й такого, що охоплює 27 словників, виданих у 1965–2003 роках7, автор показав, що терміни в термінологічних словниках набагато коротші (Umbrasas 2013: 117). Щоправда, підрахунки довжини деяких термінів наводять і автори монографії Автоматичне розпізнавання та визначення термінів литовської мови8, і вони свідчать, що якщо брати лише затверджені терміни законодавчих актів у сфері освіти й науки, їхня довжина не збігається із загальними даними про довжину термінів законодавчих актів, наведеними А. Умбрасом (Bielinskienė ir kt. 2015: 65). Отже, на застосування принципу стислості, здається, певною мірою може впливати галузь. Щоправда, самі автори монографії схиляються до узагальнення, що структура термінів у різних галузях не надто відрізняється (Bielinskienė ir kt. 2015: 65). Однак К. Гайвеніс також зауважив, що «статистично слід зіставляти лише дані термінології тих самих галузей, оскільки середня довжина термінів у різних галузях може істотно відрізнятися» (Gaivenis 2002: 98). Так чи інакше, з цього огляду випливає, що в певних випадках або для певної термінології застосовувати принцип стислості може бути складно. Чинниками, що ускладнюють його застосування, можуть бути відповідне регулювання впорядкування термінів, збільшення кількості термінів і спричинені цим можливі труднощі впорядкування термінів, зростання обсягу перекладних текстів і пов’язаний із цим вплив термінології інших мов, ускладнення понять, через яке виникає потреба розширювати вже вживані коротші терміни, а також можливі суперечності між принципом стислості та іншими 7 Kaip nurodyta A. Umbraso (2013: 97) ir matyti iš VLKK interneto svetainėje pateikto Terminyno aptarimo (https://vlkk.lt/naujienos/kitos-naujienos/atnaujinta-lietuviu-kalbos-terminyno-programa), šį terminų duomenų bazę, į kurią buvo dedami geriausi įvairių sričių terminų žodynai, nebepildoma. 8Ці підрахунки також опубліковано у статті, надрукованій 2012 року в журналі Terminologijos (Rimkutė 2012). 12 особливості термінологічних принципів і понять або відмінності функціонального стилю. Якщо такі чинники справді вагомі, вони й могли б зумовити обережне ставлення до важливості принципу стислості в термінології чи впорядкуванні термінів, а отже, і розбіжності в поглядах, що проявилися раніше. З іншого боку, відмінності в теоретичному оцінюванні також можуть бути чинником, який спричинює труднощі або розбіжності в застосуванні принципу. Чи справді чинники проблемності, окреслені в цьому огляді, впливають на застосування принципу стислості в термінології чи впорядкуванні термінів, ще належить дослідити. Здається, більш розвиненими є лише дослідження, що можуть виявити вплив інших мов на довжину литовських термінів, тобто порівняння структури термінів литовської та інших мов (наприклад: Džežulskienė 2010; Litevkienė 2013; 2014; 2015; Smirnova, Rackevičienė 2016; Mockienė, Rackevičienė 2018; Zavistanavičienė 2019). У цій роботі увагу зосереджено на застосуванні принципу стислості у впорядкуванні термінів, тобто за допомогою джерела з різних напрямів термінологічного впорядкування далі буде зроблено спробу перевірити такий чинник, що вимальовується з цього огляду, як можливий вплив напряму впорядкування термінів або джерела впорядкування. Про це судитимуть за показниками довжини термінів, причому в цьому разі враховуватиметься лише кількість слів, з яких складається термін. Перед цим, звісно, буде розглянуто дослідження, актуальні для питання, що вивчається. ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ У ВПОРЯДКУВАННІ ТЕРМІНІВ РІЗНИХ НАПРЯМІВ Дослідження, що демонструють застосування принципу Чи однаково застосовується принцип стислості в джерелах упорядкування термінів різних напрямів, окремо в литовській термінології не досліджували. Однак певні припущення щодо цього можна зробити на підставі двох уже згаданих праць, у яких наведено також деякі порівняльні дані, — статті A. Umbrasas 2013 року про впорядкування термінів у Банку термінів і монографії Автоматичне розпізнавання та визначення термінів литовської мови. Крім того, у деяких публікаціях, де терміни розглядаються за структурою, наведено дані про довжину термінів у конкретному досліджуваному джерелі (наприклад: Andriuškaitė 2000; Keinys 2002; Zemlevičiūtė 2003; 2004; 2005; 2016; Šilobraitaitė 2008; 2009; 2011; Umbrasas 2010; Babickienė 2012). Порівняння даних, наведених у цих працях, могло б стати відправною точкою для вивчення застосування принципу стислості в сучасному впорядкуванні термінів. У публікаціях, де під час структурного аналізу термінів наводять і дані про їхню довжину, часто розглядають терміни, подані або вживані в текстах (підручниках, наукових статтях тощо). Конкретні числові показники довжини термінів у них не завжди зазначаються; крім того, не завжди достатньо зрозуміло, наскільки вони відображають текстове впорядкування термінів, яке визначається як систематизація та нормування термінів під час написання, перекладу й редагування різних текстів (Gaivenis 2002: 84; Kvašytė 2005: 80), а наскільки — уживання термінів. Однак загалом із таких досліджень випливає, що в різних литовськомовних текстах найчастіше трапляються двослівні терміни, рідше — однослівні, ще рідше — трислівні, а терміни з понад трьох слів є рідкісними. На те, що така послідовність розподілу однослівних — трислівних термінів і мала кількість термінів, довших за трислівні, є певною закономірністю литовської термінології, вказує також зауваження в одній зі статей 2001 року. У ній S. Keinys, аналізуючи терміни мовознавства, вжиті в 1901 р. 13 у виданій від імені Petro Kriaušaitis Граматиці литовської мови зазначає, що серед них близько двох третин становлять двослівні терміни, майже кожен четвертий термін є однослівним, а інші терміни не сягають і десятої частини; серед них частіше трапляються трислівні, значно рідше — чотирислівні. Він також додає, що таке співвідношення однослівних і складених термінів «узгоджується із загальною тенденцією нашої термінології» (Keinys 2012 [2001]: 141). І справді, багато досліджень засвідчують саме таку послідовність розподілу однослівних — трислівних термінів і невелику кількість термінів, довших за трислівні, навіть коли досліджується термінологія різних періодів. Наприклад, у дослідженні юридичних термінів, уживаних у кодексах, чинних у 1918–1940 рр., зазначено, що двослівні терміни становлять 53 відсотки всього дослідженого матеріалу, а трислівні — 16 відсотків; дані щодо однослівних термінів у відсотках не наведено, проте характеристика трислівних термінів як «третього за чисельністю типу термінів» дає змогу припустити, що за розміром групи однослівні — трислівні терміни тут розташовуються так: двослівні, однослівні, трислівні (Umbrasas 2010: 137, 187). Терміни, довші за трислівні, які тут названо багатослівними, становлять лише 4 відсотки всього дослідженого матеріалу (Umbrasas 2010: 211). Таку саму послідовність виявляє і аналіз мовознавчих термінів із двох томів Вибраних творів Jono Balčikonis, здійснений Ramunė Andriuškaitė (2000): двослівних термінів знайдено 65,11 відсотка, однослівних — 23 відсотки, трислівних — 10,14 відсотка. У такій самій послідовності розташовуються й економічні терміни, розглянуті Zofija Babickienė у статті 2012 року та вибрані нею з вебсайту й двох словників економічних термінів. Відібравши для розгляду загалом 765 термінів, авторка зазначає, що 53 відсотки з них складаються з двох слів, однослівні терміни становлять 28 відсотків, а всі інші — 19 відсотків; водночас серед останніх окремо виділено трислівні терміни (їх 110), отже, і тут вони становлять третю за чисельністю групу термінів. У цьому разі охоплено також праці з термінографічного впорядкування термінів, однак терміни зі словників і вебсайту розглядаються разом, тому незрозуміло, чи є відмінності в застосуванні принципу стислості між економічними термінами, вживаними в інтернет-текстах, і термінами, поданими у словниках. Крім того, встановивши невелику кількість чотирислівних термінів, авторка додає, що це не справжні терміни — їх названо описовими (Babickienė 2012: 60). В інших працях дослідники термінології різних джерел, знайшовши небагато чотирислівних або довших термінів чи назв, зауважують, що «віднесення принаймні частини з них до термінів може бути дискусійним» (Umbrasas 2010: 211), або що це вислови описового типу (Zemlevičiūtė 2016: 402). Звісно, конкретні показники розміру груп, як видно й із кількох наведених тут чисел, подаються неоднаково (також неоднаково, тобто десь зазначають кількість термінів, а десь — розмір групи у відсотках). Це може свідчити про певні коливання в застосуванні принципу стислості, проте два помітні спільні аспекти — однаковий розподіл груп однослівних — трислівних термінів за розміром і мала кількість термінів, довших за трислівні, — дають підстави вважати, що в різних джерелах є подібність у застосуванні принципу стислості. Як видно, перевага надається порівняно коротким термінам: переважають двослівні й однослівні, трислівних менше, а ще довші терміни не поширені. Щоправда, дослідження термінології джерел деяких давніших періодів засвідчують і більшу схильність до стислості, тобто в них виявлено доволі значну частку однослівних термінів. Наприклад, у дослідженні виданого 1886 року в Тільзіті 14 У термінології підручника з арифметики зазначено, що знайдені тут однослівні терміни становлять аж 42,2% усіх виявлених термінів, а двослівні разом із трислівними — 57,8% (Šilobritaitė 2011: 156, 161); у дослідженні термінів збірника арифметичних задач, виданого 1885 року в Тільзіті, прямо зазначено, що більшу частину всіх термінів цього джерела — 64,5% — становлять однослівні терміни (Šilobritaitė 2009: 187). Мабуть, через це трапляються коливання і в найменуванні трислівних термінів: в одних працях їх уже називають багатослівними (наприклад: Gaivenis 2014 [1981]: 594; [1988]: 615), хоча в інших багатослівними називають лише чотирислівні або довші терміни (наприклад: Keinys 2002; 39; Umbrasas 2010: 211). Однак такі коливання спостерігаються і під час дослідження сучасної термінології: трислівні терміни в деяких працях також називають багатослівними (наприклад: Džežulskienė 2010; Babickienė 2012: 60), що свідчить про те, що різне найменування трислівних термінів може бути не пов’язане з розвитком термінології. У будь-якому разі в цій праці не розглядаються аспекти розвитку термінології, тому, не обговорюючи докладніше й не порівнюючи праці, що наводять дані про довжину термінів попередніх періодів, далі розглянемо дві згадані на початку цього підрозділу праці, які дають змогу судити про застосування принципу стислості в сучасному термінологічному опрацюванні чи вживанні термінів. В одній із них, а саме в монографії Автоматичне розпізнавання та визначення термінів литовської мови, також констатується переважання одно-, дво- і трислівних термінів та невелика кількість довших термінів. Ця праця має привернути увагу до дескриптивного термінологічного опрацювання, тобто до однієї з його галузей — термінологічного опрацювання на основі корпусів, у якому «увага переноситься з унормування терміна на вже вжитий термін і його аналіз у корпусі, тобто в реальному вжитку» (Bielinskienė ir kt. 2015: 19); для цього робиться спроба застосувати методику автоматичного добору термінів із корпусу: терміни освіти й науки для Словника термінів освіти й науки та Онтології термінів освіти й науки добираються з корпусу за відповідною методикою. Після добору термінів наводяться дані про їхню довжину, а також ці дані порівнюються з даними з інших джерел. Як бачимо, навіть термінологія, дібрана на основі корпусу, підтверджує дві загальні тенденції, виявлені раніше: найбільшу частину всіх дібраних термінів освіти й науки становлять двослівні терміни (474), далі йдуть однослівні (155, близько 20%), а потім — трислівні (125, 16,03%); на основі корпусу виявлено значно менше чотирислівних термінів освіти й науки — 22, а п’ятислівних — лише 4 (див. Bielinskienė ir kt. 2015: 61–64). Утім, на такі результати могла вплинути сама методика добору термінів: після автоматичного добору можливих термінів із корпусу їх опрацьовували з огляду на загальні тенденції структури термінів, тобто аналізували лише терміни відповідної граматичної структури, словосполучення довжиною не більш як сім слів тощо; згодом терміни освіти й науки добирав експерт (докладніше див. Bielinskienė ir kt. 2015: 54–61). У будь-якому разі отримані таким способом дані про довжину термінів у монографії порівнюються з підрахунками A. Umbrasas, і зазначається, що результати подібні до наведених ним даних зі словників термінів (Bielinskienė ir kt. 2015: 65). І справді, результати підрахунку довжини термінів, наведених у словниках термінів, у статті A. Umbrasas 2013 року, отримані на основі 27 словників, показують, що найбільшу частину 15 усіх термінів у цих словниках становлять двослівні терміни, меншу частину — однослівні, ще меншу — трислівні, а чотирислівних і довших термінів у словниках небагато (Umbrasas 2013: 117). У цьому разі оцінюються вже праці з термінографічного опрацювання термінів, проте на їхній основі також виявляються дві закономірності, що переважно простежуються на матеріалі термінології, поданої в текстах. Це ніби свідчить про відсутність помітних відмінностей у застосуванні принципу стислості між термінографічним і текстовим опрацюванням термінів (або їх уживанням). Однак у тій самій праці A. Umbrasas, як уже згадувалося в першій частині цієї статті, наведено дані також про довжину термінів нормативно-правових актів, опрацьованих у Банку термінів. Опрацювання термінів у Банку термінів, як зазначає і автор статті, охоплює не лише терміни нормативно-правових актів (Umbrasas 2013: 99–100), однак у статті 2013 року він докладніше розглядає саме опрацювання термінів нормативно-правових актів і наводить підрахунки довжини опрацьованих тут термінів нормативно-правових актів, а точніше — дані про довжину термінів нормативно-правових актів, поданих у Банку термінів, розглянутих підкомісією з термінології та схвалених нею, які набули статусу затвердженого терміна; станом на серпень 2013 року таких термінів було 9 056 (Umbrasas 2013: 113). З наведених чисел, а також із прикладів випливає, що ці терміни значно довші; про це можна судити за кількома показниками. По-перше, як видно з таблиці 1, наведеної тут, досить значну частину цих термінів становлять чотирислівні терміни — близько 15%, а ще більшу — п’ятислівні й довші терміни. Їх виявлено аж близько 19%, хоча, як зазначалося, чотирислівних термінів в інших джерелах згадується небагато. Порівнюючи затверджені терміни нормативно-правових актів із термінами зі словників термінів, A. Umbrasas (2013: 117) зазначає, що у словниках термінів чотирислівних термінів лише близько 3%, а п’ятислівних і довших — лише близько 1%. Таблиця 1. Порівняння термінів, поданих у Банку термінів і словниках термінів, за довжиною, 2013 р. Джерело термінів 1 слово 2 слова 3 слова 4 слова 5 слів і більше Банк термінів (затверджені терміни нормативно-правових актів) ~ 10% ~ 32% ~ 24% ~ 15% ~ 19% Термінологічні словники ~ 32% ~ 52% ~ 12% ~ 3% ~ 1% Šaltinis: A. Umbrasas (2013: 113, 117); sudaryta autorės. По-друге, послідовність розташування груп одно-, дво- та трислівних термінів у цьому випадку також відрізняється від тієї, що встановлена в інших працях: хоча серед термінів нормативно-правових актів, опрацьованих у Банку термінів, переважають двослівні терміни, трислівних термінів значно більше, ніж однословних, тобто вони становлять близько 24%, а однословні — близько 10%. Однословні терміни поступаються навіть чотирислівним (пор. близько 10% і близько 15%), а також п’ятислівним і довшим термінам (пор. близько 10% і близько 19%). У вибраних автором джерелах термінографічного впорядкування, які він порівнював, трислівні терміни не переважають над однословними; точніше, трислівних термінів тут лише близько 12%, а однословних — аж близько 32%. Тим паче вони не переважають над чотирислівними термінами чи групою п’ятислівних і довших термінів (див. табл. 1). 16 По-третє, не лише цифри, а й приклади свідчать про те, що в Банку термінів подано винятково довгі апробовані терміни нормативно-правових актів. Як найдовший А. Умбрас називає вже згаданий у цій статті вісімнадцятислівний термін програма неформального безперервного професійного навчання фермерів, власників лісів, членів місцевих груп діяльності, інших жителів села та їхніх консультантів, однак згадуються й інші терміни, що складаються з кільканадцяти слів. Щоправда, на відміну від звичного підходу в працях, де наводяться дані про довжину термінів литовської мови, під час визначення довжини терміна підраховуються також службові слова, тому найдовший термін без урахування цих слів скоротився б — став би сімнадцятислівним. Про оцінювані ним п’ятислівні й довші терміни в Банку термінів автор зазначає, що чим більше слів утворюють термін, тим менше таких термінів серед апробованих термінів нормативно-правових актів. Це підтверджує і подана ним таблиця (дані про відібрані з неї лише п’ятислівні й довші терміни див. у таблиці 2). Однак термінів із кільканадцяти слів в інших джерелах не зафіксовано; навіть шестислівні терміни згадуються досить рідко й лише поодинокі (наприклад, Zemlevičiūtė 2004: 349). К. Гайвеніс (2002: 17) зазначав, що найдовші терміни в термінологічних словниках і стандартах — семислівні, однак в іншій праці, розглядаючи апробовані терміни стандартів, автор указав лише два семислівні терміни, які в них траплялися (Gaivenis 2014 [1995]: 221). Таблиця 2. П’ятислівні й довші терміни нормативно-правових актів, подані в Банку термінів, за кількістю слів, 2013 р. Кількість слів, що утворюють термін | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 18 Кількість термінів | 719 | 385 | 265 | 142 | 86 | 53 | 35 | 12 | 6 | 6 | 3 | 2 | 1 Šaltinis: A. Umbrasas (2013: 113); sudaryta autorės. Отже, як дані А. Умбраса про термінологію нормативно-правових актів, упорядковану в Банку термінів, і порівняння їх із даними про довжину термінів, наведеними у 27 термінологічних словниках різних галузей, так і представлене тут зіставлення виявляють, що термінологія нормативно-правових актів, упорядкована в Банку термінів, істотно відрізняється від термінології, поданої (або вживаної) в інших джерелах, і це помітно за кількома показниками: перевагою трислівних термінів над однослівними, значно більшою кількістю термінів, довших за трислівні, та винятковою довжиною термінів. Судячи з цих показників, принцип стислості тут застосовується зовсім інакше, ніж у джерелах термінографічного чи текстового упорядкування термінів. Довші, ніж звичні для традиційної термінографії, терміни, подані в Банку термінів, автор пояснює специфікою правових понять, однак у попередній частині цієї статті висувалося припущення, що на застосування принципу стислості можуть впливати й відмінності комп’ютерного упорядкування термінів порівняно з термінографічним. Саме цей чинник — напрям упорядкування термінів — тут вирішено перевірити, обравши джерела, що представляють кілька різних напрямів упорядкування, одним із яких 17 обрано Банк термінів — джерело комп’ютерного упорядкування термінів. Точніше, продовжуючи започатковане А. Умбрасом порівняння, але залучаючи також інші джерела, тут порівнюватиметься, чи справді в цьому джерелі комп’ютерного упорядкування термінів принцип стислості застосовується інакше, ніж в інших джерелах упорядкування термінів. Висновки про це робитимуться на основі показників довжини термінів, причому в цьому разі враховуватиметься лише кількість слів, що утворюють термін. Джерела дослідження та особливості відбору даних Щоб порівняти, чи справді в працях з упорядкування термінів різних напрямів існують відмінності в застосуванні принципу стислості, тут залучено джерела трьох напрямів упорядкування термінів — комп’ютерного, термінографічного й текстового. Праці четвертого з напрямів упорядкування термінів, які зазвичай згадуються (див.: Gaivenis 2002: 63–87; Mickienė, Briaukienė 2016: 58–63), — стандартизації — не включено як через обмеження обсягу статті, так і через те, що вона могла б стати окремим об’єктом дослідження. Як уже з’ясувалося, комп’ютерне упорядкування термінів у цьому разі представлено Банком термінів, термінографічне — парою словників економічних термінів, а текстове — парою підручників для закладів вищої освіти (далі — підручники). Отже, кількість джерел, що порівнюються, невелика, однак великої кількості джерел у цьому разі й не прагнуть залучити. Навпаки, мета — обмежитися даними термінології лише однієї галузі — економіки, адже вже під час теоретичного розгляду принципу стислості з’ясувалося, що для термінології різних галузей може бути характерна різна довжина термінів. Зокрема, з таблиці, наведеної в монографії Автоматичне розпізнавання та визначення термінів литовської мови, у якій наведено дані про довжину не термінів загалом, а лише апробованих термінів нормативно-правових актів у галузі освіти й науки (Bielinskienė ir kt. 2015: 64), видно, що вони не збігаються із загальними даними, поданими А. Умбрасом. Наприклад, апробовані трислівні терміни нормативно-правових актів у галузі освіти й науки не переважають однослівних (трислівних — 23%, однослівних — 21,6%), а чотирислівних термінів лише з галузі освіти й науки також небагато (4,1%). Це спонукало б обирати джерела, у яких упорядковуються терміни тієї самої галузі, зосередившись на упорядкуванні економічних термінів. Згадані два обрані термінологічні словники — це виданий 2006 року укладений Девідом Пірсом Тлумачний словник економіки англійсько-литовський (далі — AEŽ), у передмові якого зазначено, що тут наведено 2 800 словникових статей термінів, і виданий 2008 року тлумачний Словник економічних термінів Рути Вайнієне (далі — ETŽ), на обкладинці якого зазначено, що тут наведено близько 1 400 термінів. Словник, укладений Д. Пірсом, також названо тлумачним, однак він є перекладним (за повнотою наведених визначень його навіть можна було б прирівняти до енциклопедичного словника), отже, за потреби відрізнити цей словник у тексті від іншого тлумачного словника його називатимуть перекладним AEŽ. З економічних підручників обрано підручники з курсу макроекономіки: Макроекономіка Каунаського технологічного університету (KTU 2008) та Макроекономіка Вільнюського університету (VU 2017). Із Банку термінів, як і у статті А. Умбраса 2013 року, взято лише терміни нормативно-правових актів, однак цього разу відібрано лише ті, що в Банку термінів зазначені як терміни галузі економіки. Як і у статті А. Умбраса, оцінюються лише апробовані 18 терміни, що мають статус терміна. Звичайно, певні тенденції застосування принципу стислості могли б виявити й порівняння схвалених термінів із термінами, які не рекомендуються до вживання, однак, окрім Банку термінів, посилання ntk. на оцінені терміни наведено лише в одному зі словників термінів, а в іншому словнику та обох підручниках термінам, що в них визначаються, такого статусу не надають. Отже, порівнювати дані за цим критерієм складно. Щоб не обтяжувати виклад, терміни з галузі економіки в нормативно-правових актах, що мають статус схвалених термінів, надалі називатимуться також термінами, упорядкованими в Банку термінів, хоча, звичайно, упорядкування термінів у Банку термінів охоплює не лише терміни нормативно-правових актів. Дані Банку термінів, які тут порівнюються, більш ніж на десятиліття пізніші за дані, розглянуті у статті А. Умбраса, — це терміни з галузі економіки в нормативно-правових актах, схвалені в цьому джерелі упорядкування термінів станом на вересень 2025 року. Щоправда, хоча обрані для порівняння джерела представляють різні напрями упорядкування термінів, може здатися, що їх об’єднує оцінювання термінів, яке здійснює VLKK. І справді, у Литві терміни як словників, так і підручників розглядає та оцінює VLKK, тобто ця установа їх унормовує. Унормування термінів у словниках передбачають затверджені VLKK Загальні вимоги до укладання словників термінів (TŽR 2007) та Правила оцінювання словників термінів (TŽT 2004); оцінювання мови підручників, зокрема термінів, — затверджений протокольним рішенням VLKK Опис порядку оцінювання правильності мови підручників закладів вищої освіти, у якому передбачено, що VLKK оцінює підручники також з погляду термінології (AMVA 2015). Литовський Банк термінів також є джерелом упорядкування термінів нормативного характеру: терміни, наведені в ньому, готують термінологічні комісії, створені в державних установах, але їх розглядає та оцінює підкомісія з термінології VLKK (див.: Umbrasas 2013; 2023). Отже, хоча упорядкування термінів охоплює не лише їх унормування⁹, може здатися, що з погляду унормування всі обрані тут для порівняння джерела однакові. Однак згадані вимоги до укладання словників термінів є обов’язковими лише для словників, замовлених VLKK, а заклади вищої освіти також на власний розсуд подають підручники на оцінювання; отже, VLKK оцінює з погляду термінологічної якості не всі терміни у словниках і підручниках. Обрані словники термінів і підручники якраз не мають позначки про те, що їх оцінювала ця установа, хоча всі вони відредаговані й рецензовані фахівцями. Отже, з обраних джерел VLKK оцінює лише терміни, наведені в Банку термінів (у цьому випадку — ті, що мають статус схвалених термінів)¹⁰. Однак і з інших причин Банк термінів є джерелом термінологічного опрацювання, що відрізняється від джерел термінографічного або текстового опрацювання термінів. Як зазначає У глосарії термінів зазначено, що термінологічне опрацювання — це систематизація й унормування термінів з урахуванням вимог до термінів (Kvašytė 2005: 80).9 10 Терміни одного з джерел — підручника Вільнюського університету Макроекономіка — можна було б вважати розглянутими й оціненими VLKK, якби їх було взято з Банку термінів, оскільки терміни з підручників, відібрані та уточнені авторами підручників і наведені в Банку термінів, розглядаються VLKK та її підкомісією з термінології (Umbrasas 2023: 150). Однак тут терміни цього підручника взято безпосередньо з нього. Терміни з інших обраних тут джерел у Банку термінів не наведені. 19 A. Umbrasas (2013: 118), terminologinis darbas čia dirbamas pasitelkiant elektroninius ryšius, duomenys bet kada gali būti pildomi, atnaujinami, keičiami. O tekstinė terminų tvarkyba nuo kompiuterinės ar terminografinės tvarkybos lyg ir turėtų skirtis tekstinei ar kontekstinei terminų vartosenai būdingais atvejais, įskaitant ir terminų trumpinimą. Jų siekiant išvengti, t. y. šiuo atveju tiriant terminų trumpumą, o ne trumpinimą, iš vadovėlių atrenkami tik juose apibrėžiami ar aiškinami terminai. Vadovėlyje apibrėžiamas ar aiškinamas terminas dažnai tekste dar ir išskiriamas (kitu šriftu ar kt.), šalia jo pateikiamas angliškas atitikmuo, taigi šiuo požiūriu terminų pateikimas vadovėliuose yra panašus į jų pateikimą kitų krypčių terminų tvarkybos darbuose. Panašumą rodo ir tai, kad, apibrėžiant terminą, kaip ir Terminų banke ar terminų žodynuose, gali būti pateikiamas ir termino sinonimas. Šaltiniuose teikiami terminų sinonimai šiuo atveju nevertinami. Для порівняння даних терміни, для яких у словниках термінів наведено кілька значень, розподіляються за окремими статтями, оскільки саме так терміни подаються в Банку термінів. Унаслідок цього кількість термінів відрізняється від зазначеної в самих словниках термінів. Оскільки в цьому випадку мета — порівняти дані термінології, певну частину даних, наведених у словниках термінів, вилучено. Щодо відбору термінологічних даних слід зазначити, що це завдання нелегко розв’язати. Під час відбору даних із Банку термінів виникли технічні перешкоди. Відбір даних із нього ускладнює те, що кількість результатів пошуку, які тут подаються, обмежена. Отже, якщо у віконці розширеного пошуку як галузь зазначити економіка, а як статус терміна — схвалений (цей статус дає змогу відмежувати терміни нормативно-правових актів від термінів словників і підручників, що подаються в цій базі), відображається лише загальна кількість статей зі схваленими термінами нормативно-правових актів у галузі економіки, і пропонується звузити пошук. Тому самі терміни шукали, вписуючи у віконці джерело гадані слова з назв нормативно-правових актів: наказ, закон, постанова, проєкт. Так із Банку термінів було зібрано 910 статей зі схваленими термінами нормативно-правових актів, і це майже відповідає загальній кількості статей зі схваленими термінами нормативно-правових актів у галузі економіки, що тут відображається, — 93511. Відбір термінологічних даних зі словників термінів ускладнює те, що тут, на відміну від Банку термінів, є тенденція подавати також не терміни, а питання термінологічної оцінки деяких одиниць, що подаються тут, є досить неясним. Зрозуміло, що особові імена, такі як Фрідман, Мілтон; Г’юм, Девід; Кейнс, Джон Мейнард ETŽ; Парето, Вільфредо; Лернер, Абба П.; Еджворт, Френсіс Ісідро AEŽ, не вважаються термінами, а отже, не включаються й до вибірки термінів, що порівнюються. Інша річ — терміни, утворені від особових імен, так звані епонімічні терміни, наприклад: закон Грешема, ефект Фішера, крива Філліпса ETŽ; правило Крамера, теорема Ейлера, крива Лоренца ETŽ. Однак в AEŽ трапляються й назви документів (наприклад: Генеральна угода з тарифів і торгівлі, Закон про рівні можливості працевлаштування, Закон про Федеральну торгову комісію), а особливо значну частину статей AEŽ становлять власні назви установ (наприклад: Національний інститут економічних і соціальних досліджень, Ісламський Різниця виникає через те, що статус затвердженого терміна отримали також терміни Департаменту економіки Банку Литви, але вони не обов’язково могли б уживатися в законодавчих актах, тому їх тут не включено.11 20 банк розвитку, Корпорація фінансування промисловості й торгівлі, Міжнародна асоціація посередників на ринку облігацій). Питання співвідношення таких власних назв із термінами недостатньо з’ясоване. Литовські термінологи, відзначаючи тенденцію подавати в термінологічних словниках також власні назви, не схильні вважати їх термінами (наприклад: Gaivenis 2014 [1969]: 519), але водночас зауважують, що питання співвідношення власних назв і термінів майже не досліджене (наприклад, Gaivenis 2002: 128). У литовській термінології термінами не вважають також прикметники, дієприкметники чи прислівники, оскільки, за словами K. Gaivenis (2002: 31), вони не виконують однієї з найважливіших функцій терміна — номінативної, або називної. Отже, їх також не включено сюди, хоча в термінологічних словниках подано окремі прикметники, дієприкметники чи їхні сполуки, наприклад: антициклічний, конкурентний, слабко стаціонарний, капіталомісткий AEŽ; аподиктичний, ендогенний, раціональний ETŽ. Інакше оцінюють субстантивовані прикметники, дієприкметники чи їхні сполуки (наприклад, Mitkevičienė 2022: 7), але в інших працях сумніваються в їхній термінологічності (Zemlevičiūtė 2020: 316). У цьому випадку субстантивовані прикметники й дієприкметники включено до набору термінів для порівняння, наприклад: звільнені, дискретна змінна, другий найкращий AEŽ; застрахований ETŽ. До обох термінологічних словників включено також латинізми й францизми, але в перекладному AEŽ їх перекладено, наприклад: a priori лат. заздалегідь, ceteris paribus лат. за інших незмінних умов, laissez faire фр. дозвольте діяти. В ETŽ їх подано саме в такому вигляді, наприклад: veto, a priori, ab invito, ex ante, force majeure, alter ego. Такі неасимільовані запозичення з інших мов, як і неномінативні слова та конструкції, уживані фахівцями (наприклад, назви спортивних і військових команд вирівняй ліворуч! шикуй по двоє!), імовірно, пропонували вважати професіоналізмами (Gaivenis 2014 [1985]: 141), однак водночас було виявлено, що саме поняття професіоналізму неоднорідне. Отже, межа між професіоналізмами й термінами також нечітка. Сам K. Gaivenis (2002: 24; 2014 [1985]: 136–144), розглянувши вузьке й широке розуміння професіоналізмів, схилявся до думки, що терміни є лише частиною професіоналізмів, а решта ними не є. До останніх він відносив неасимільовані слова та словосполучення, уживані в мовленні фахівців певних галузей, а також неномінативні слова чи конструкції, уживані в мовленні фахівців (Gaivenis 2002: 24; 2014 [1985]: 140–141). Отже, у цьому випадку неасимільовані або перекладені литовською мовою латинізми й францизми, наведені в термінологічних словниках, не включаються до набору термінологічних даних для порівняння. Однак окреслення цієї межі водночас порушує питання співвідношення з термінологією професійного жаргону, кальок тощо, які трапляються в термінологічних словниках. Розв’язання цих теоретично складних питань і оцінювання за показниками довжини термінологічної якості зіставлюваної термінології не є метою цієї статті, тому інші одиниці, крім перелічених тут, подані окремими статтями в термінологічних словниках, включаються до вибірки даних для порівняння, хоча на деякі з них буде окремо звернуто увагу. Під час добору термінологічних даних із підручників перелічені тут питання спричинили менше труднощів. Хоча власні назви осіб, установ чи інших об’єктів, латинізми або францизми, які подаються в термінологічних словниках, трапляються і тут, за винятком поодиноких випадків (наприклад, Міжнародний валютний фонд або Світовий банк KTU 2008), вони не термінологізуються. 21 Дані про довжину термінів Після добору термінологічних даних із вибраних джерел описаним щойно способом терміни згруповано за кількістю слів, з яких вони складаються, і таким чином отримано показники довжини термінів, наведених у джерелах різних напрямів термінологічного опрацювання (див. таблицю 3). Визначаючи довжину термінів, довелося вирішити, чи включати також службові слова (як це зроблено у статті A. Umbrasas), чи не включати їх (як зазвичай роблять, подаючи дані про довжину термінів у різних публікаціях). Оскільки в цьому випадку результати потрібно порівняти з підрахунками A. Umbrasas, вирішено подати в таблиці результати, отримані з урахуванням службових слів, а можливі через це відмінності згадати окремо. Таблиця 3. Терміни за кількістю слів, з яких вони складаються, у працях із термінологічного опрацювання різних напрямів Напрям термінологічного опрацювання | Джерело термінологічного опрацювання | 1 слово | 2 слова | 3 слова | 4 слова | 5 і більше слів | Усього КОМП’ЮТЕРНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕРМІНІВ | Банк термінів Литовської Республіки (Банк термінів) | 105 | 330 | 216 | 119 | 140 | 910 ТЕРМІНОГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ | R. Vainienė. Словник економічних термінів, 2008 (ETŽ) | 418 | 632 | 138 | 25 | 9 | 1 222 Тлумачний англійсько-литовський словник економіки, упоряд. D. W. Pearce, 2006 (AEŽ) | 372 (361) | 1 518 (1 501) | 594 (603) | 178 (192) | 54 (59) | 2 716ТЕКСТОВЕ ОПРАЦЮВАННЯ | Макроекономіка, 2008 (KTU 2008) | 68 | 211 | 116 | 50 | 9 | 454 Макроекономіка, 2017 (VU 2017) | 38 | 170 | 99 | 51 | 23 | 381 З таблиці 3 насамперед видно одну спільну рису всіх вибраних тут джерел із різних напрямів термінологічного опрацювання — переважання двослівних термінів: найбільше термінів саме цієї групи виявлено і в обох економічних термінологічних словниках, і в обох підручниках, і в апробованій термінології нормативно-правових актів Банку термінів, з якої в цьому випадку було відібрано лише терміни, віднесені в цьому джерелі до економічних. Переважання двослівних термінів підтверджує факт, виокремлений у публікаціях, що наводять дані про довжину термінів, зокрема й у підрахунках A. Umbrasas, які охоплюють дані 27 термінологічних словників: у литовській мові найбільше вживається або подається двослівних термінів. Обраний тут спосіб підрахунку довжини термінів майже не впливає на показники двослівних термінів. До підрахунків 22 Якщо не враховувати службові слова, двослівними термінами слід вважати також такі терміни, наведені у словниках, як вклад до запитання, вихід на ринок, неприбуткова організація, облігація з купоном, вартість за гроші ETŽ, вклади до запитання, гроші до запитання, незабезпечений борг, ринок без посередників, оплата за виробітком, робота за правилами, нецінова конкуренція, немитні перешкоди, дослідження та розробки, здібності та заробіток, вхід і вихід, звичаї та практика AEŽ, пара термінів, поданих у Банку термінів (установа при міністерстві та звільнення від штрафів), термін інвестиції в запаси, наведений у підручнику VU, тож показники розміру груп двослівних термінів, наведені в таблиці 3, дещо зросли б. Однак, звісно, лише з переважання двослівних термінів було б абсолютно неточно робити висновок, що принцип стислості термінів однаково застосовується в усіх порівнюваних джерелах упорядкування термінології. Слід оцінювати й інші показники. Трислівні терміни значно переважають однослівні в усіх джерелах, крім ETŽ, укладеного R. Vainienė. У підручнику VU їх більш ніж удвічі більше, пор.: 99 і 38. Як обговорювалося під час порівняння праць, що подають дані про довжину термінів, перевага трислівних термінів над однослівними виявилася показником, властивим лише термінології нормативно-правових актів, упорядкованій у Банку термінів. У цьому випадку, якщо з Банку термінів відібрати лише терміни нормативно-правових актів з економічної сфери, ця перевага також помітна, однак водночас з’ясовується, що вона виразна й в інших джерелах упорядкування термінології. У відібраній термінології Банку термінів трислівних термінів навіть трохи менше: вони становлять 23,74% усіх термінів цього джерела, відібраних тут; у підручнику KTU таких термінів 25,55%, у підручнику VU — 25,98%. Отже, послідовність розташування груп однослівних і трислівних термінів, яка простежувалася під час обговорення праць із даними про довжину термінів, у цьому випадку підтверджується лише тлумачним словником ETŽ, укладеним R. Vainienė. Обраний спосіб підрахунку довжини термінів майже не впливає й на такі показники: якщо для виявлення переважання двослівних термінів кілька згаданих термінів зарахувати до двослівних, кількість трислівних термінів зменшилася б лише на кілька. Чотирислівні терміни переважають однослівні не лише в розглянутій тут термінології Банку термінів (їх тут 119, однослівних — 105). Перевага над однослівними термінами помітна й у джерелі термінологічного впорядкування, представленому суцільним текстом, — підручнику VU Makroekonomika (пор. 51 і 38), хоча, як зазначалося, у дослідженнях термінів за структурою зазвичай констатують, що чотирислівні або довші терміни трапляються рідко. Чотирислівні терміни, наведені в цьому підручнику, становлять 13,39% усіх визначених у ньому економічних термінів. В іншому підручнику чотирислівних термінів також чимало — 50, порівняно з наведеними там 68 однослівними термінами. Вони становлять 11,01% усіх даних економічної термінології, відібраних із цього джерела. Щоправда, через обраний спосіб підрахунку довжини термінів до чотирислівних тут зараховано термін operacijos su vertybiniais popieriais, наведений у підручнику KTU, а також терміни akseleratoriaus ir multiplikatoriaus modelis, Baumolio ir Tobino modelis, vaikščiojimo į banką kaštai та ін., наведені в підручнику VU. Якщо не враховувати службові слова, ці терміни оцінювалися б як трислівні, і вказана в таблиці кількість чотирислівних термінів зменшилася б на кілька. З іншого боку, збільшилися б показники груп трислівних термінів. У будь-якому разі показники чотирислівних і трислівних термінів свідчать, що трислівних термінів, які тут будуть 23 називатися довшими термінами, і чотирислівних термінів, які тут називатимуться довгими термінами, багато не лише в економічній термінології нормативно-правових актів, упорядкованій у Банку термінів, а й у джерелах текстового впорядкування термінології. У монографії Lietuvių kalbos terminų automatinis atpažinimas ir apibrėžimas, де терміни відібрано на основі корпусу текстів, наведено кількість термінів сфери освіти й науки — 22 терміни, що становить лише 2,82% усіх відібраних термінів цієї сфери. Щоправда, як уже згадувалося, на таку кількість міг вплинути відбір термінів: загалом у корпусі було знайдено 77 961 можливий чотирислівний термін; термінами вважали лише словосполучення, ужиті понад сім разів, і кількість таких термінів скоротилася до 760, з яких експерт відібрав 22 терміни сфери освіти й науки (Bielinskienė ir kt. 2015: 63). Однак і A. Umbrasas, спираючись уже на праці з термінографічного впорядкування термінів, визначив, що на основі 27 термінологічних словників чотирислівні терміни становлять лише 3%. Щоправда, залучені тут джерела термінографічного впорядкування також свідчили б, що в них чотирислівних термінів подано менше. В одному з термінологічних словників — ETŽ — їх лише 25, тобто 2,05% термінологічних даних цього словника. Якби такі терміни, як день звільнення від податків, вільний вихід на ринок, співвідношення ціни й прибутку, малий і середній бізнес, вважалися трислівними, кількість чотирислівних термінів, наведених у цьому ETŽ, зменшилася б ще на дев’ять. У перекладному AEŽ чотирислівних термінів менше, ніж однослівних: 178 і 372. Проте їх тут більше, ніж зазвичай зазначається в даних про довжину термінів, тобто 6,55% усіх термінологічних даних, відібраних із цього словника. А трислівні терміни, наведені в цьому словнику, як і в Банку термінів та обох підручниках, переважають однослівні: трислівних термінів 594, однослівних — 372. З наведеної таблиці видно, що в дужках указано ще більшу кількість трислівних і чотирислівних термінів у перекладному AEŽ. Це пов’язано з особливостями подання термінологічних даних, а саме з тим, що в цьому словнику деякі терміни подано з окремими компонентами в дужках, наприклад: (інвестиційного) портфеля диверсифікація, (цінних паперів) маркет-мейкер, правило (прийняття) рішення, наближене визначення (рівноважних цін), співвідношення готівки (до депозитів). В обговоренні практики укладання термінологічних словників звертається увага на те, що в таких словниках є тенденція подавати в дужках різну інформацію (Umbrasas 2008: 223). У цьому випадку встановити причину такого подання непросто. Як можна припустити, порівнявши англійські та литовські терміни, наведені у словнику, у дужках, можливо, подано компонент, якого немає в англійському терміні, пор.: factor reversals і (виробничих) факторів взаємозамінність, portfolio balance approach і (інвестиційного) портфельного балансу метод, market maker і (цінних паперів) маркет-мейкер. З іншого боку, таким чином, можливо, прагнули узгодити принципи точності й стислості — подати і повну, і коротку форми терміна. Випадки додавання або пропуску компонентів терміна зазвичай фіксують у текстах і пов’язують із текстовим або контекстуальним уживанням термінів (наприклад, Mitkevičienė 2015), однак, як бачимо, у цьому випадку повну й коротку форми терміна подано в так званому джерелі фіксації — термінологічному словнику. До речі, A. Mitkevičienė (2024) також нещодавно зауважила, що різні випадки скорочення термінів властиві й термінографії, а також написала, що встановити, коли термін скорочують, а коли подовжують, 24 складно. Отже, авторка, виокремивши шість груп альтернативних термінів із різною кількістю компонентів, такі випадки, як згадані тут, визначила як пропуск лексеми vs. додавання лексеми (Mitkevičienė 2024: 5). Не розглядаючи докладніше питання теоретичного оцінювання таких випадків у термінології та мотиви їх подання в цьому словнику, тут лише звертаємо увагу на те, що в цьому випадку таке подання ускладнює визначення довжини термінів. Так, термін визначення поточної (рівноважної ціни) можна оцінити і як двослівний, якщо вважати його випадком скорочення терміна, і як чотирислівний, якщо вважати його випадком подовження терміна. Тому в таблиці 3 і наведено подвійні числа. З огляду на те, що терміни AEŽ із компонентами, написаними в дужках, подаються лише в самому словнику, а в доданому «Покажчику литовських термінів» ці компоненти не вказуються, перше число, наведене в таблиці, є результатом обчислення довжини термінів без компонентів у дужках, а друге число показує, скільки було б термінів у відповідній групі, якби враховувалися й ці компоненти. Як видно, кількість однослівних і двослівних термінів зменшилася б, проте кількість трислівних і чотирислівних термінів зросла б. Чотирислівні терміни в такому разі становили б 7,07 відсотка. Повертаючись до показників, за якими тут визначають подібності й відмінності застосування принципу стислості, тобто переходячи до групи п’ятислівних і довших термінів, слід констатувати, що в джерелах як термінографічного, так і текстового впорядкування термінів подано небагато термінів цієї групи: у ETŽ їх лише 9 (це становило б лише 0,75 відсотка термінів, поданих у цьому тлумачному словнику), у перекладному AEŽ — 54 (1,99 відсотка), у підручнику KTU — 11 (2,43 відсотка). У перекладному AEŽ таких термінів подано трохи більше, однак і термінологічних даних у ньому значно більше, тобто відібрано 2 716 термінів, отже, п’ятислівні й довші терміни становлять лише 1,99 відсотка всієї його термінології. Щоправда, в одному підручнику термінів цієї групи дещо більше — 23, що становить 6,04 відсотка економічних термінів, визначених у цьому підручнику. Однак із таблиці 3 видно, що за показником п’ятислівних і довших термінів найбільше вирізняється порівнювана тут термінологія Банку термінів. У ній п’ятислівних і довших термінів навіть більше, ніж чотирислівних (пор. 140 і 119), а також більше, ніж однослівних (пор. 140 і 105). Отже, хоча обговорення груп трислівних і чотирислівних термінів засвідчило, що й в інших джерелах досить багато довших і довгих термінів, показник групи п’ятислівних і довших термінів свідчить, що найдовші терміни притаманні термінології Банку термінів, яку тут порівнюють. З іншого боку, порівняння окремих показників виявляє, що вона найбільше відрізняється лише за показником п’ятислівних і довших термінів. Перевага трислівних термінів над однослівними виявляється як особливість, притаманна й іншим джерелам упорядкування термінів; джерела упорядкування текстової економічної термінології також демонструють відносно виражену схильність подавати чотирислівні економічні терміни. Щоправда, докладніший аналіз групи п’ятислівних і довших термінів показав би, що зі 140 економічних термінів, поданих у Банку термінів і зарахованих тут до групи найдовших термінів, найбільше — саме п’ятислівних: їх тут 59. Однак тут подано також 43 шестислівні терміни й 27 семислівних термінів. Щоправда, термінів, що складаються з кількох десятків слів, про які згадується у статті A. Umbrasas 2013 року, серед термінів затверджених нормативно-правових актів, зарахованих у Банку термінів до економічної сфери, знайдено лише кілька. 25 Найдовший — тринадцятислівний термін строк відкладення укладення договору купівлі-продажу або попереднього договору купівлі-продажу. В інших джерелах найдовший термін — дев’ятислівний, тобто частка кваліфікованого статутного капіталу та / або частка прав голосу в ETŽ, однак загалом у них терміни довші за п’ятислівні трапляються рідко. Наприклад, у перекладному AEŽ, де подано 54 терміни цієї групи, аж 47 термінів є п’ятислівними, лише п’ять — шестислівні, а найдовший тут — восьмислівний термін відмінності в оплаті праці членів і нечленів профспілок. Як видно з таблиці 3, двослівні терміни становлять приблизно половину економічних термінів, поданих у різних джерелах. Їх значно менше серед порівнюваних тут термінів Банку термінів (330 із 910), значно більше — серед термінів перекладного AEŽ. Частки однослівних термінів також неоднакові: у підручнику VU серед визначених або пояснених у ньому економічних термінів однослівні становлять 9,97 відсотка, серед відібраних тут термінів Банку термінів — 11,54 відсотка, у підручнику KTU — 14,98 відсотка. Однак за часткою однослівних термінів очевидно вирізняється тлумачний словник, укладений R. Vainienė: подані в ньому однослівні терміни становлять аж 34,21 відсотка його термінологічних даних. Як з’ясовується, цей словник не лише єдиний серед розглянутих джерел, у якому групи однослівних, двослівних і трислівних термінів за розміром розташовуються у звичайній послідовності, а й джерело, що вирізняється великою кількістю найкоротших термінів. Крім того, чотирислівних, а також п’ятислівних термінів тут дуже мало порівняно з усіма термінами, що свідчить про справжнє застосування принципу стислості термінів у цьому джерелі термінографічного впорядкування термінів. Як показали б підрахунки довжини термінів у словниках термінів різних галузей, подані A. Umbrasas, усього 27 словників, дані про довжину термінів, наведених у цьому словнику, майже відповідають визначеному ним середньому показнику: у тих словниках однослівних термінів виявлено близько 32 відсотків, тоді як в ETŽ їх 34,21 відсотка; двослівних термінів — відповідно 52 відсотки й 51,72 відсотка; трислівних — близько 12 відсотків і 11,29 відсотка; чотирислівних — близько 3 відсотків і 2,05 відсотка; п’ятислівних і довших — близько 1 відсотка й 0,74 відсотка. Проте в іншому з порівнюваних тут словників термінів — перекладному AEŽ — подані однослівні терміни становлять 13,70 відсотка, тобто значно менше, ніж в ETŽ і значно менше за загальний середній показник; трислівні терміни значно переважають однослівні — вони становлять 21,87 відсотка. Як уже зазначалося, тут подано також більше чотирислівних термінів. Щоправда, у цьому словнику двослівних термінів більше (1 518 із 2 716), вони становлять 55,89 відсотка. A. Umbrasas (2013: 113), atkreipęs dėmesį į termino daugiažodžiai terminai svyravimus ir prie daugiažodžių terminų priskyręs taip pat ir trižodžius terminus, suskaičiavo, kad 2013 m. Terminų banke pateikti aprobuoti teisės aktų daugiažodžiai terminai sudarė 57 proc. Šiuo atveju vertinant tik ekonomikos terminams priskirtų teisės aktų terminų ilgį, ta persvara būtų kiek mažesnė – 52,20 proc. Kaip leido spręsti ir atskirų rodiklių vertinimas, pagal bendrą daugiažodžių terminų rodiklį nuo šio šaltinio pernelyg nenutoltų abu tekstinės terminų tvarkybos šaltiniai: VU vadovėlyje pateikti trižodžiai ir ilgesni ekonomikos terminai sudaro 45,41 proc., KTU vadovėlyje – 38,55 proc. Kiek labiau pagal teikiamų daugiažodžių terminų rodiklį skiriasi AEŽ – jame trižodžių ir ilgesnių terminų yra 30,41 proc. Tačiau 26 таких термінів у тлумачному ETŽ значно менше — 14,08. Отже, хоча в цьому випадку було обрано для порівняння лише пару термінологічних словників, навіть вони засвідчують, що в джерелах термінографічного впорядкування термінів однієї галузі принцип стислості може застосовуватися неоднаково, навіть якщо обидва словники економічних термінів видано приблизно в один час: перекладний AĖŽ — 2006 р., ETŽ, укладений Р. Вайнене, — 2008 р. Звісно, відмінності в застосуванні принципу стислості в перекладному словнику якраз і могли б зумовлюватися його перекладним характером. Однак мету встановити, що зумовлює подібності чи відмінності в застосуванні принципу стислості, у цьому випадку не ставили. Це слід було б досліджувати окремо (наприклад, порівнюючи англійські й литовські терміни, наведені в AĖŽ, аналізуючи рекомендації щодо впорядкування термінів різних напрямів, докладно розглядаючи саму термінологію). У цьому випадку, після розгляду теоретичної оцінки принципу стислості, було поставлено лише мету перевірити, чи однаково його застосовують у впорядкуванні термінів різних напрямів, роблячи висновки на підставі показників довжини термінів. Зосередившись лише на термінах однієї галузі й порівнявши різні показники їхньої довжини, з’ясувалося, що є відмінності, але й певні подібності. На відміну від висновків, яких можна було дійти, зіставляючи інші праці, що містять дані про довжину термінів, апробована економічна термінологія, наведена в Банку термінів, найбільше вирізняється лише за показником найдовших — п’ятислівних і довших — термінів. Натомість довгих (чотирислівних) і ще довших (трислівних) термінів багато й у текстових джерелах впорядкування економічної термінології, а трислівні терміни переважають однослівні також в одному з термінологічних словників. У термінологічних словниках, як можна виснувати з порівняння двох джерел, загалом подано коротші економічні терміни, однак і порівняння цих двох джерел показує, що в термінографічному впорядкуванні термінів також можуть бути відмінності в застосуванні принципу стислості. Оскільки мети встановити причини виявлених відмінностей у застосуванні принципу стислості тут не ставили, то й саму термінологію докладніше не розглядають. Утім, слід звернути увагу на кілька її особливостей, важливих з огляду на поставлену мету. Деякі особливості термінології Оскільки з’ясувалося, що розглянута тут термінологія Банку термінів найбільше відрізняється від термінології, наведеної в інших джерелах впорядкування термінів, за часткою найдовших — п’ятислівних і довших — термінів, а принаймні частину довгих термінів, як було зазначено під час обговорення праць, що містять дані про довжину термінів, термінологи вважають описовими термінами, доцільно розглянути саме терміни цієї групи, тобто перевірити, чи перевага п’ятислівних і довших термінів (їх більше лише серед двослівних термінів), що свідчить про відмінності в застосуванні принципу стислості термінів, у цьому джерелі впорядкування термінів не зумовлена саме такими термінами. Тим більше, що й у статті А. Умбраса, опублікованій 2023 року, показано, що в цьому комп’ютеризованому джерелі впорядкування термінів не уникають їх надання. Щоправда, поняття описового терміна, як і поняття короткого чи довгого терміна, у термінології досить невизначене. Так, розгляд економічних термінів свідчить, що описовими, схоже, схильні вважати всі чотирислівні терміни. Навівши такі приклади, як доходи від фінансової інвестиційної діяльності, розподіл населення за доходами, вихідна допомога та компенсації, закон спадної граничної корисності, підсумовують, що 27 iš tikrųjų tai nėra tikrieji terminai – jie vadinami aprašomaisiais (Babickienė 2012: 60). Kitokią aprašomojo termino sampratą rodytų K. Gaivenio (2014 [1994]: 205) aptariamas terminų skirstymas: nurodęs, kad sudėtiniai terminai gali būti dvižodžiai, trižodžiai ir apskritai daugiažodžiai, pavyzdį neregistruotųjų vertybinių popierių rinka autorius pateikia kaip daugiažodžio termino pavyzdį, o kaip vadinamuosius aprašomuosius sudėtinius terminus mini kopūstai po dobilu, išėstų į vikių ir avižų mišinį žaliajam pašarui ir nacionalinių pajamų sukūrimo, paskirstymo, perskirstymo ir galutinio panaudojimo balansas. A. Umbrasas (2023: 162–163), aptardamas Terminų banke teikiamus terminus terminiskumo požiūriu ir kreipdamas dėmesį į terminiskumo sąvokos neaiškumus, svarsto, kad termino už išlap­tintos informacijos apsaugą atsakingas asmuo terminiskumas didesnis nei termino asmuo, atsakingas už radioaktyviųjų šaltinių fizinę saugą terminiskumas, nes jame nėra skyrybos ženklų, pažyminys teikiamas terminams įprastesnėje prepozicijoje. Mažo terminiskumo terminais autorius būtų linkęs laikyti žodžių junginius su šalutiniais sakiniais, pvz., užsieniečiai, kuriems suteikta papildoma apsauga ar laikinoji apsauga Lietuvos Respublikoje, ar konstrukcijas, į kurias įtraukta komentuojamojo pobūdžio informacija, pvz., leidimas vežti radioaktyviąsias atliekas, išskyrus radioaktyviąsias atliekas, susidariusias branduolinio kuro ciklo metu. Lygindamas terminus vyriausybės vertybinio popieriaus, banderolės, keleivinio transporto bilieto, oficialiojo žymėjimo ženklo, dokumento blanko privalomoji forma ir žmonių sveikatai ir (arba) aplinkai pavojingi geriamojo vandens tiekimo ir nuotekų tvarkymo infrastruktūros elementai, jis linksta manyti, kad pastarojo junginio terminiskumas didesnis bent jau todėl, kad juo apibūdinamas vienas objektas, nėra išvardijimo. Tačiau A. Mitkevičienė (2019) yra paabejojusi ir dėl terminų, kurių sujungiamuosius dėmenis sieja alternatyvūs jungtukai ir (ar) arba ir (arba), terminiskumo. Albinas Drukteinis (2011), nagrinėdamas dviejuose terminų žodynuose teikiamus jūreivystės sudėtinius terminus, regis, būtų linkęs kreipti dėmesį į dėmenų raiškos įvairovę. Pasak jo, „[S]udėtiniams terminams būdingi kilmininkai yra abstraktesni, o vadinamieji semantiniai linksniai (naudininkas, įnagininkas, vietininkas) santykį perteikia konkrečiau, santykio konkretumo ypač pasiekiama prielinksninėmis konstrukcijomis. Tokia terminų raiška rodo nepakankamai susiformavusią terminiją, artimą specialiosios kalbos vartosenos frazėms, bet nebendrinančią sąvokų santykio pagal termino reikalavimus ar polinkius“ (Drukteinis 2011: 252). Vis dėlto įvairesnės raiškos terminų nagrinėjant įvairių sričių terminiją fiksuojama jau ir tarp trižodžių terminų (pvz.: Akelaitis 2008; Džežulskienė 2010; Gaivenis 2014 [1975]), juolab tarp už juos ilgesnių terminų (pvz., Mockienė, Rackevičienė 2018). Отже, за відсутності чітких критеріїв відмежування описових термінів або термінів із низьким ступенем термінологічності від власне термінів, у цьому випадку увагу буде зосереджено на наведених у Банку термінів п’ятислівних і довших економічних термінах, не характерних для інших розглянутих тут джерел впорядкування термінів. Серед п’ятислівних і довших термінів (а також термінів інших груп), наведених в інших джерелах, знайдено лише один термін, компоненти якого поєднані альтернативними сполучниками і (чи), і (або): кваліфікована частка статутного капіталу і / або частка прав голосу ETŽ. Серед довгих 28 У Банку термінів у цьому випадку знайдено п’ять таких термінів, наприклад: надавач послуг наукових досліджень та (або) експериментальної розробки, вимоги кредитора, забезпечені заставою та (або) іпотекою, постачальник харчових продуктів та (або) напоїв. Тут також наведено 10 термінів із поєднаними компонентами, з’єднаними сполучниками або, чи, зокрема й найдовший термін строк відкладення укладення договору публічної закупівлі-продажу або попереднього договору публічної закупівлі-продажу, пор. також: невідповідність органу з оцінки відповідності або його діяльності, комерційна функція, доручена державою або муніципалітетом. В інших джерелах термінологічного опрацювання таких термінів не знайдено ні серед п’ятислівних і довших термінів, ні в інших групах термінів. Щоправда, терміни, компоненти яких поєднані сурядним сполучником і, поширені не лише серед п’ятислівних і довших економічних термінів, наведених у Банку термінів. У цій групі Банку термінів їх 26, наприклад: кандидат у члени Європейського економічного і соціального комітету, установа, що реалізує державну політику в галузі технологій та інновацій, публічна послуга для малого та середнього бізнесу. У перекладному AEŽ, де наведено 54 п’ятислівні або довші терміни, таких 24, наприклад: відмінності в оплаті праці членів профспілок і осіб, які не є їхніми членами, подвійне оподаткування та його скасування, механізм цін і монет із дорогоцінних металів. Серед 51 економічного терміна цієї групи, знайденого в підручнику VU, їх 11. У термінології такі терміни фіксуються вже давно, наприклад, у статті 1968 року (Gaivenis 2014 [1968]: 44). Як видно і з наведених прикладів, більшість із них утворено сполученням двох слів за допомогою цього сполучника, а випадків так званого перелікового поєднання лише кілька. Це термін, наведений у Банку термінів: аналіз сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, а в інших джерелах наведено терміни аналіз переваг, слабких сторін, можливостей і загроз ETŽ, система планування, програмування та фінансування, схема структури, поведінки та ефективності, мита, акцизи й захисні податки, модель Льюїса, Фея та Раніса AEŽ. Різноманітність способів вираження п’ятислівних і довших економічних термінів, утворених підрядним зв’язком і наведених у Банку термінів, невелика, якщо за цей показник брати не залежні компоненти термінів, виражені прикметником, прикметниковим словом або родовим відмінком іменника, а ті, що виражені іншими відмінками або прийменниковими конструкціями. Деякі терміни утворені приєднанням до головного чи залежного компонента терміна давального, знахідного відмінка або інфінітива, наприклад: проєкт вилучення землі для суспільних потреб, допомога в подоланні фінансових труднощів юридичної особи, закупівельна організація, що належить до системи центральних суб’єктів державного управління, роздрібне торговельне підприємство, що має значну ринкову владу, установа, підпорядкована органу публічного управління, введення удобрювального продукту на ринок Литовської Республіки. Один термін утворено з прислівником: ризик експортного кредиту, тимчасово не заборонений. Ще кілька термінів утворено за допомогою прийменникових конструкцій: борг за правом вимоги, переданим іншою установою, рішення щодо ліміту кредитного страхування покупця, повідомлення про початок оцінювання впливу на довкілля, тривалий контакт зі шкірою людини, спеціальна державна гарантія за гарантійну установу. Однак серед залежних компонентів інших п’ятислівних і довших термінів, утворених підрядним зв’язком, явно переважає родовий відмінок (іменників, прикметників або прикметникових слів), наприклад: другорядний спосіб забезпечення повернення позики, кредитор, на якого впливає план реструктуризації підприємства, тютюнових виробів 29 склад оптової торгівлі. А в деяких термінах залежні компоненти виражені лише родовим відмінком, наприклад: строк відкладення укладення концесійного договору, строк відкладення погашення випуску облігацій, оцінювання системи контролю місткості мірної посудини, орган з оцінки відповідності електронної ідентифікації, організатор електронного аукціону з оренди нерухомого майна, доповнення переліку державного нерухомого майна, що оновлюється, одержувач гарантії гарантійної установи, гарантованої державою, кваліфікаційний іспит адміністратора реструктуризації підприємств, ризик витрат на адміністрування процесу банкрутства юридичної особи, склад оптової торгівлі тютюновими виробами. Інші розглянуті тут джерела, у яких наведено дещо більше п’ятислівних і довших термінів, демонструють подібну тенденцію. Наприклад, у перекладному AEŽ, де наведено 54 п’ятислівні або довші терміни, із 30 термінів, компоненти яких пов’язані лише підрядним зв’язком, залежні компоненти 12 термінів виражені лише родовим відмінком, наприклад: виробнича функція з постійною еластичністю заміщення, утворення валового внутрішнього основного капіталу, дохідність дисконтованого грошового потоку, умови торгівлі чистими натуральними обмінами, виробнича функція зі змінною еластичністю заміщення. Інші способи вираження залежних компонентів трапляються рідше, наприклад: торгівля товарами з низькою оплатою праці, заміна короткострокового боргу довгостроковим боргом, метод реальних витрат у міжнародній торгівлі. З уже наведених прикладів довгих термінів із Банку термінів, таких як виведення удобрювального продукту на ринок Литовської Республіки, видно, що до складу деяких довгих термінів, наведених у Банку термінів, включено також власні назви географічних об’єктів або підприємств, зокрема й символічні назви; пор.: генеральний план території Литовської Республіки, учасниця Угоди про Європейський економічний простір, документ про затвердження європейської технічної оцінки, податкова заборгованість, передана акціонерному товариству Turto bankas, неповернена сума позики, гарантованої «Invega». У термінології інших джерел такі випадки рідкісні навіть серед коротших термінів: державна організація виробництва у Східній Європі, змішане підприємство країн Східної Європи, Dow Jones індекс, Financial Times актуарні індекси акцій, Financial Times простий промисловий індекс (як зазначалося під час обговорення відбору даних, індивідуальні власні назви не включено до вибірки порівнюваних даних). Отже, такі терміни характерніші для групи довгих економічних термінів, наведених у Банку термінів. Крім того, як видно з прикладу податкова заборгованість, передана акціонерному товариству Turto bankas, до терміна включаються також родові слова, тоді як із лише кількох таких термінів, наведених в інших джерелах, видно, що родове слово опускається. Однак терміни, утворені з особовим ім’ям або топонімом, є особливістю, характерною вже для інших джерел термінологічного опрацювання. В обох підручниках визначено термін виробнича функція Кобба і Дугласа. У підручнику VU також наведено модель економічного розвитку Гаррода і Домара. У перекладному AEŽ визначено довгі терміни методика міжнародної торгівлі Гекшера й Оліна, теорія витрат на капітал Модільяні й Міллера, виробнича функція Кобба і Дугласа, розширений критерій Дікі й Фуллера. Щоправда, у групах найдовших термінів таких термінів небагато, однак серед коротких термінів їх особливо багато. Наприклад, серед двослівних термінів AEŽ їх 98, зокрема: методи Байєса, правило Крамера, закон Вагнера, закон Енгеля 30 закон, закон Окуна, крива Енгеля, теорема Ейлера, цикл Жугляра, фільтрування Калмана, план Кейнса, справедливість Ролза, податок Пігу. Більшість цих термінів походять від особових імен, але є й топонімічні, наприклад: австрійська школа, лозаннська школа, чиказька школа, Брюссельська конференція. В ЕТЖ серед двослівних таких термінів налічується 28. Хоча їх порівняно багато й серед довших — трислівних термінів (АЕЖ — 29, ЕТЖ — 28), визначення, наведені в підручниках, виявили б, що такі терміни можуть бути способом уникнути ще довшого так званого описового економічного терміна, наприклад: «Зв’язок між рівнем безробіття та відставанням обсягу валового національного продукту від потенційного ВНП математично довів 1960 року видатний дослідник макроекономіки зі США Артур Окун <...>. Цю теорію оцінено позитивно, і в економічній науці вона відома як закон Окуна. Закон Окуна (Okun’s law) стверджує, що існує регулярний негативний зв’язок між процентним співвідношенням фактичного ВНП (Y) до потенційного ВНП (Yp) та різницею між фактичним і природним рівнями безробіття» ВУ 2017. У термінології Банку термінів, з якою тут здійснюється порівняння, такі терміни зовсім не характерні, про що свідчить не лише аналізована група довгих термінів, а й інші групи термінів. Знайдено лише один термін, утворений від особового імені: температура за Цельсієм. Порівнюючи групи п’ятислівних і довших термінів, також виокремлюємо кілька економічних термінів, наведених у Банку термінів, до складу яких входить власна назва у формі абревіатури, наприклад: негарантована частина емісії облігацій закритого акціонерного товариства ILTE, ліміт відповідальності закритого акціонерного товариства ILTE, виплата за гарантією закритого акціонерного товариства ILTE. В одному з термінів абревіатуру написано в дужках: постраждалий від пандемії коронавірусу (COVID-19) торговець на ринку. Окремі терміни з компонентами, записаними літерними, символьними чи навіть графічними абревіатурами, наведено й в інших джерелах. У деяких із них такий спосіб вираження, як можна зробити висновок із термінів внесок на строк до 2 років, внесок на строк попередження до 3 місяців включно, банківська діяльність зі 100-відсотковим резервуванням ВУ 2017, пов’язаний лише зі способом запису терміна. Складніше оцінювати інші терміни, компонент яких записано літерною чи символьною абревіатурою, що не має словесного відповідника, наприклад, скоригований коефіцієнт множинної кореляції R2 (докладніше див. Mitkevičienė 2024). Однак терміни, утворені з абревіатурами, на відміну від самих абревіатур, схильні вважати термінами. Наприклад, К. Гайвеніс (2014 [1968]: 35), обговорюючи граматичні конфігурації термінів із двох або трьох компонентів, згадував також терміни, у яких залежні компоненти виражені літерними чи числовими компонентами (наприклад: α-частинка, n–p перехід), хоча й додавав, що вони мають багато спільного з номенклатурою. Отже, терміни з такими компонентами включають і до загальних даних про довжину термінів, прирівнюючи компонент терміна, записаний абревіатурою чи цифрою, до окремого слова. Складніше з термінологічного погляду оцінювати абревіатури, що замінюють цілий термін; у розглянутих тут джерелах трапляються такі випадки, наприклад: FT-SE 100, MV = PT, LIBOR АЕЖ. У тлумачному словнику, укладеному Р. Вайнієне, де зафіксовано лише дев’ять п’ятислівних і довших термінів, таких 31 термінів аж 17, наприклад: EBIT, EBITDA, BALTIX, INCOTERMS, LIFO, VILSE, LITIN-10, P1, P2, P2, P3. Як зазначає й А. Міткевичене (2024), їх оцінювання складне й досі недостатньо досліджене, тому в цьому разі ці випадки не включено до вибірки порівнюваних даних про термінологічне впорядкування. Водночас очевидно, що словесні відповідники цих абревіатур були б довшими, через що дещо збільшилася б і кількість довгих термінів, виявлених ЕТЖ, яка засвідчила схильність надавати перевагу особливо коротким термінам. ВИСНОВКИ Принцип стислості термінів, який формулюють як один із принципів термінології, застосовних як під час створення термінів, так і під час їх упорядкування, у литовській термінології широко не обговорюють, однак розгляд його теоретичної оцінки показав, що вона не цілком одностайна. З одного боку, стислу форму вважають принципом того самого рівня, що й інші принципи термінології, або навіть виокремлюють серед них як важливу; з іншого — її вважають лише додатковим принципом. З одного боку, її вважають актуальнішою лише для вживання термінів; з іншого — зауважують, що прагнення до стислості актуальне й для впорядкування термінів. Систематизація зауваг щодо принципу стислості термінів, наведених у різних працях, виявила такі можливі чинники його проблемності: відповідне регулювання впорядкування термінів, зростання кількості термінів і можливі викликані ним труднощі впорядкування термінів, збільшення кількості перекладних текстів і пов’язаний із цим вплив термінології інших мов, ускладнення понять, що зумовлює потребу розширювати вже вживані коротші терміни, можливі суперечності між принципом стислості та іншими термінологічними принципами, особливості понять або відмінності функціональних стилів. Спроба перевірити, чи можуть на застосування принципу стислості впливати такі чинники, як відмінності напрямів упорядкування термінів або особливості конкретного джерела термінологічного впорядкування, на підставі показників довжини економічних термінів, наведених у різних джерелах, показала, що загалом цей принцип застосовують неоднаково навіть під час упорядкування термінів однієї галузі, хоча є й певні подібності. Порівняння праць, у яких наведено дані про довжину термінів, свідчило б, що однослівних термінів зазвичай фіксують більше, ніж трислівних; однак зіставлені тут дані про впорядкування економічної термінології показують, що трислівних термінів наводять набагато більше, ніж однослівних, за винятком одного термінологічного словника. У джерелах, що представляють текстове впорядкування термінів, частка чотирислівних економічних термінів також досить велика, а в одному з них чотирислівні терміни навіть переважають однослівні. Отже, всупереч припущенню, яке можна було висунути на підставі обговорення впорядкування термінів законодавчих актів у Банку термінів та порівняння інших праць із даними про довжину термінів, більше довших (трислівних) і довгих (чотирислівних) економічних термінів наводять не лише в Банку термінів під час упорядкування термінології законодавчих актів, а й у підручниках з економіки для закладів вищої освіти, що представляють текстове впорядкування термінів; трислівні терміни переважають однослівні й в одному з використаних у дослідженні економічних термінологічних словників. Однак за часткою найдовших — п’ятислівних і довших — термінів вирізняється термінологія законодавчих актів економічної сфери, впорядкована в Банку термінів, і саме цей показник свідчить про відмінності в застосуванні принципу стислості. 32 Хоча в цьому випадку порівнювалося небагато джерел текстового впорядкування термінів — підручників для закладів вищої освіти, — їхні дані свідчать про подібність у застосуванні принципу стислості. У працях із термінографічного впорядкування термінів, як можна зробити висновок із порівняння кількох джерел цього напряму, загалом подаються коротші економічні терміни. Однак порівняння двох джерел одного періоду також показує, що в термінографічному впорядкуванні термінів можливі відмінності у застосуванні принципу стислості. ŠALTINIAI AEŽ 2006: Aiškinamasis ekonomikos anglų–lietuvių kalbų žodynas [Explanatory English–Lithuanian Dictionary of Economics], sud. David A. Pearce, Vilnius: TEV. ETŽ 2005: Ekonomikos terminų žodynas [Dictionary of Economic Terms], R. Vainienė, Vilnius: Tyto alba. KTU 2008: Makroekonomika [Macroeconomics]: vadovėlis ekonominių specialybių studentams, V. Snieška, V. Baumilienė, D. Bernatonytė, J. Čiburienė, A. Juozapavičienė ir kt., 3-iasis patais. ir patiksl. leidimas. TB: Lietuvos Respublikos terminų bankas [Term Bank of the Republic of Lithuania]. Prieiga internete: https://terminai.vlkk.lt. VU 2017: Makroekonomika [Macroeconomics], V. Gavelis, P. Gylys, V. Mačiekus, N. Minkevičienė, R. Paliulytė, E. Ulvidienė, L. Urbšienė, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. LITERATŪRA Akelaitis Gintautas 2008: Sudėtinių administracinių terminų struktūriniai modeliai [Structural Models of Compound Administrative Terms]. – Specialybės kalba: terminija ir studijos, Vilnius: Mykolo Romerio universiteto Leidybos centras, 5–12. Prieiga internete: https://cris.mruni.eu/server/api/core/bitstreams/c8c34236-02bf-4a9d-a9c5-8075abb5e764/content. AMVA 2015: Aukštųjų mokyklų vadovėlių kalbos taisyklingumo vertinimo tvarkos aprašas [Description of the Procedure for Assessing the Language Regularity of Higher Education Institutions’ Handbooks]. Prieiga internete: https://www.vlkk.lt/aktualiausios-temos/svietimas/vadoveliu-aprobavimas/aukstuju-mokyklu-vadoveliu-kalbos-vertinimo-tvarkos-aprasas?lang=lt. Andriuškaitė Ramunė 2000: J. Balčikonio kalbotyros terminų sandara ir savitumas [The Structure and Distinctiveness of J. Balčikonis’ Terms of Linguistics]. – Terminologija 7, 59–75. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/713/804. Apie LRTB: Apie Lietuvos Respublikos terminų banką [About Terminology Bank of the Republic of Lithuania]. Prieiga internete: https://terminai.vlkk.lt/Apie%20LRTB. 33 Auksoriūtė Albina 1996: Sudėtinių terminų vartosenos netikslumai [Inaccuracies in the Use of Compound Terms]. – Terminologija 3, 47–49. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/754/845. Auksoriūtė Albina 2024: Lietuviški augalų ir grybų vardai XIX a.: Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos ir Lauryno Roko Ivinskio vardynai [Lithuanian Names of Plants and Fungi in the Nineteenth Century: Lists of Names by Jurgis Ambraziejus Pabrėža and Laurynas Rokas Ivinskis]: monografija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Babickienė Zofija 2012: Ekonomikos terminų gramatinių ir leksinių variantų sklaida: norma ir realybė [Occurance of Grammatical and Lexical Variants of Economic Terms: Standard and Reality]. – Specialybės kalba: gramatika ir logika: mokslinių straipsnių rinkinys, par. G. Akelaitis, Z. Babickienė, V. Mažeikienė, L. Pečkuvienė, Vilnius: Mykolo Romerio universitetas, 51–64. Prieiga internete: https://cris.mruni.eu/server/api/core/bitstreams/938c4e5e-c097-4739-aead-3c16414b8dea/content. Bielinskienė Agnė, Boizou Loïc, Grigonytė Gintarė, Kovalevskaitė Jolanta, Rimkutė Erika, Utka Andrius 2015: Lietuvių kalbos terminų automatinis atpažinimas ir apibrėžimas [Automatic Identification and Definition of Lithuanian Terms], e. leidimas, Kaunas: Vytauto Didžiojo universiteto Kompiuterinės lingvistikos centras. Prieiga internete: https://portalcris.vdu.lt/server/api/core/bitstreams/559abb58-b5d1-4fa5-a907-45af03a3feb3/content. Bielinskienė Agnė, Kazlauskienė Asta, Rimkutė Erika, Tamošiūnaitė Aurelia 2014: Lietuvių bendrinė kalba: normos ir vartosena [Standard Lithuanian: Norms and Usage]: vadovėlis aukštųjų mokyklų studentams, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas, Versus Aureus. BKTP 1997: Lietuvių bendrinės kalbos tvarkybos principai, kodifikacijos kriterijai ir jų taikymas (VLKK 1997 01 30). Prieiga internete: https://www.vlkk.lt/aktualiausios-temos/kalbos-tvarkybos-principai-kodifikacijos-kriterijai?lang=lt. Bliūdžuvienė Nijolė, Černiauskaitė Violeta 2021: Terminologinių duomenų tvarkybos modelis: Bibliotekininkystės, informacijos ir knygotyros terminų žodynas [Model of Terminological Data Management: Bibliotekininkystės, informacijos ir knygotyros terminų žodynas]. – Knygotyra 77, 306–330. Bružaitė Neringa, Rekašius Tomas 2016: Žodžių dažnių pasiskirstymo analizė skirtingų žanrų lietuvių kalbos tekstuose [Statistical Analysis of Word Frequency Distribution in Lithuanian Texts of Different Genres]. – Lithuanian Journal of Statistics / Lietuvos statistikos darbai 55(1), 61–69. Cabré Castelvi Maria Teresa 2003: Theories of Terminology. Their Description, Prescription and Explanation. – Terminology 9(2), 163–199. 34 Drukteinis Albinas 2011: Sintaksiniai sudėtinių jūreivystės terminų modeliai [Syntactic Patterns of Compound Maritime Terms]. – Res humanitariae 10, 234–255. Džėžulskienė Judita 2010: Prepozicinė ir postpozicinė modifikacija: trižodžių angliškų ir lietuviškų terminų gretinamoji analizė [Pre- and Post-Nominal Modification: A Contrastive Investigation of English and Lithuanian Three-Word Terms]. – Kalbotyra 62, 7–21. Gaivenis Kazimieras 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos matmenys [Lithuanian Terminology: Theoretical and Management Dimensions], Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Gaivenis Kazimieras 2014: Rinktiniai raštai [Selected Works], sud. J. Gaivenytė-Butler, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. ISO 704-87: Terminologijos principai ir metodai. Lietuvos RST 1115-90 (ISO 704-87) [Principles and Methods of Terminology. Lithuanian National Standard RST 1115-90 (ISO 704-87)], Vilnius. Kaulakienė Angelė, Makariūnienė Eglė 2014 [1999]: Statistinis terminų trumpumo vertinimas [Statistical Assessment of Term Brevity]. – Kaulakienė Angelė. Terminologija. Terminografija. Terminija: straipsnių rinkinys, Vilnius: Technika, 36–38. Keinys Stasys 2002: Maironis ir mūsų literatūros mokslo terminologija [Maironis and Our Terminology of Literary Science]. – Terminologija 9, 26–54. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/682/773. Keinys Stasys 2004: Terminologijos raida, būklė, vaidmuo ir uždaviniai į XXI amžių įžengus [The State, Development, Role and Tasks of Terminology at the Begining of the 21th Century]. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 219–245. Keinys Stasys 2005: Dabartinė lietuvių terminologija [Contemporary Lithuanian Terminology], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Keinys Stasys 2012: Lietuvių terminologijos raida [The Development of Lithuanian Terminology], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 29–56. Keinys Stasys 2013: Dėl mokslo terminų vienareikšmiškumo supratimo [About Understanding the Unambiguity of the Terms of Science]. – Terminologija 20, 47–55. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/471/560. Klimavičius Jonas 2003: Lietuvių terminografija: praeities bruožai, dabarties sunkumai ir uždaviniai [Lithuanian Terminography: Features of the Past, Difficulties of the Present and Tasks]. – Leksikologijos ir terminologijos darbai: norma ir istorija, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 259–276. Kvašytė Regina 2005: Mokom asis terminologijos žodynėlis [Educational Terminology Glossary], Šiauliai: VšĮ Šiaulių universiteto leidykla. 35 Litevkienė Nijolė 2013: Lietuviškų trižodžių terminų ir lotyniškų atitikmenų skirties atvejai [Aspects of Differentiation of Lithuanian Three-Word Anatomical Terms and Their Latin Equivalents]. – Profesinės studijos: teorija ir praktika 12, 26–35. Litevkienė Nijolė 2014: Lotyniškų ir lietuviškų sudėtinių anatomijos terminų skirties atvejai [Cases of Difference of Latin and Lithuanian Compound Anatomical Terms]. – Profesinės studijos: teorija ir praktika 13, 73–81. Litevkienė Nijolė 2015: Trižodžių anatomijos derinamojo pažyminio ir nederinamojo pažyminio lietuviškų terminų ir lotyniškų atitikmenų priklausomybė [Aspects of Dependency of Three-Component Terms of Attribute in Concord and Terms of Attribute not in Concord and Their Latin Equivalents]. – Profesinės studijos: teorija ir praktika 15, 42–46. Mickienė Ilona, Briaukienė Birutė 2016: Lietuvių terminologijos aspektai [Aspects of Lithuanian Terminology]: metodinė mokomoji knyga, e. išteklius, Vilnius: Vilniaus universitetas. Prieiga internete: https://www.knf.vu.lt/dokumentai/failai/katedru/lietuviu/Lietyvi%c5%b3_terminologijos_aspektai_2016.pdf. Myking Johan 2001: Against Prescriptivism? The ‘Sociocritical’ Challenge to Terminology. – IITF Journal 12(1–2), 49–64. Mitkevičienė Asta 2015: Kai kurie terminų sinonimijos aspektai [Some Aspects of Synonymy of Terms]. – Terminologija 22, 39–60. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/518/608. Mitkevičienė Asta 2019: Sujungiamasis ryšys terminuose: terminai su jungtukais ir (ar), ir (arba) [Coordination in the Structure of Terms With Conjunctions ir (ar), ir (arba) “and (or)”]. – Terminologija 26, 88–102. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/379/458. Mitkevičienė Asta 2020: Ar terminų sinonimija yra trūkumas? [Is Synonymy of Terms an Imperfection?]. – Bendrinė kalba 93, 1–19. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/bendrinekalba/article/view/899/1112. Mitkevičienė Asta 2022: Terminiai būdvardžiai internetinėje žiniasklaidoje [Terminological Adjectives in Online Media]. – Terminologija 29, 6–22. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/2178/2304. Mitkevičienė Asta 2024: Alternatyvūs skirtingo dėmenų skaičiaus terminai [Alternative Terms With Different Numbers of Constituents]. – Verbum 15, 1–15. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/verbum/lt/article/view/35331/35518. Mockienė Liudmila, Rackevičienė Sigita 2018: Models of Formation of Multi-Word Terms in Legal Acts of a Constitutional Nature in English and Lithuanian. – Terminologija 25, 55–76. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/120/108. 36 Noreikaitė Adelė 1994: Lietuvos Respublikos standartas „Terminologijos principai ir metodai“ [Standard of the Republic of Lithuania ‘Terminology Principles and Methods’]. – Terminologijos vagos 1, 99–100. Rimkutė Erika 2012: Automatinis švietimo ir mokslo terminų nustatymas lingvistiniais metodais [Automatic Identification of Science and Education Terms Using Linguistic Methods]. – Terminologija 19, 54–70. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/452/541. Rimkutė-Gan ausauskienė Aušra 2023: Aprangos pavadinimai XXI a. 2-ojo dešimtmečio šaltinių pagrindu [Clothing Names: on the Basis of Sources From the Second Decade of the 21st Century], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: https://lki.lt/ausra-rimkute-gan ausauskiene-aprangos-pavadinimai-mokslo-studija-2023. Skujina Valentīna, Ilziņa Ilze Irena, Vasiļjevs Andrejs, Borzovs Juris 2006: Terminology Standards in the Aspect of Harmonization for International Term Database. – Terminologija 13, 17–32. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/613/704. Smirnova Oksana, Rackevičienė Sigita 2016: ES teisės aktų terminai lietuvių ir prancūzų kalbomis [Terms of the EU Legal Acts in the Lithuanian and French Languages]. – Kalba ir kontekstas 7(1), 129–141. Šilobritaitė Diana 2008: Pirmųjų matematikos žodynėlių terminija [Terminology of First Dictionaries of Mathematics]. – Terminologija 15, 180–196. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/600/691. Šilobritaitė Diana 2009: Pirmojo lietuviško aritmetikos uždavinyno terminai [Terms of the First Lithuanian Exercise Book of Arithmetic]. – Terminologija 16, 186 – 197. Šilobritaitė Diana 2011: Petro Vileišio aritmetikos vadovėlio Keturi svarbiausieji veikalai aritmetik os terminai [Terms of Petras Vileišis Textbook of Aritmetics Keturi svarbiausieji veikalai aritmetik os]. – Terminologija 18, 154–164. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/420/512. Temmerman Rita 1997: Questioning the Univocity Ideal. The Difference Between Sociocognitive Terminology and Traditional Terminology. – Hermes – Journal of Language and Communication in Business 10(18), 51–90. Temmerman Rita 1998: Why Traditional Terminology Impedes a Realistic Description of Categories and Terms in the Life Sciences. – Terminology 5(1), 77–92. Temmerman Rita 2000: Towards New Ways of Terminological Description. The Sociocognitive Approach, Amsterdam / Philadelphia: John Benjamins. TV 2006: Terminologijos vadovėlis Europos Komisijos Vertimo raštu generalinio direktorato Lietuvių kalbos generalinio direktorato vertėjams [Terminology Textbook for the 37 Translators of the Lithuanian Language Department of the European Commission’s Directorate-General for Translation], Liuksemburgas. TŽR 2007: Terminų žodynų rengimo bendrieji reikalavimai [General Requirements for the Preparation of Terminology Dictionaries]. Prieiga internete: https://www.vlkk.lt/aktualiausios-temos/terminija/terminu-zodynu-rengimo-bendrieji-reikalavimai. TŽT 2004: Terminų žodynų vertinimo taisyklės [Rules for Assessing Terminology Glossaries/Dictionaries]. Prieiga internete: https://www.vlkk.lt/aktualiausios-temos/terminija/terminu-zodynu-vertinimo-taisykles. Umbrasas Alvydas 2008: Atnaujinti Terminų žodynų rengimo bendrieji reikalavimai [Updated Terminų žodynų rengimo bendrieji reikalavimai]. – Terminologija 15, 216–225. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/602/693. Umbrasas Alvydas 2010: Lietuvių teisės terminija 1918–1940 metais: pagrindinių kodeksų terminai [Lithuanian Legal Terminology in 1918–1940: Terms of the Main Codes], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Umbrasas Alvydas 2013: Lietuvos Respublikos terminų bankas: 10 metų po įstatymo priėmimo [Term Bank of the Republic of Lithuania: 10 Years After Passing the Law]. – Terminologija 20, 96–122. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/475/564. Umbrasas Alvydas 2022: Teisės aktų terminų ir jų apibrėžčių reikalavimų klausimu [On the Requirements for the Terms of Legal Acts and Their Definitions]. – Terminologija 29, 120–138. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/2180/2310. Umbrasas Alvydas 2023: Lietuvos Respublikos terminų bankas: 20 metų po įstatymo priėmimo [Term Bank of the Republic of Lithuania: 20 Years After Passing the Law]. – Terminologija 30, 142–167. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/2271/2371. Zaikauskas Egidijus 2014: Terminų vertimo būdai Europos Sąjungos teisės aktų vertimuose į lietuvių kalbą [Procedures for Translating Terms in Translations of Legal Acts of the European Union into the Lithuanian Language]. – Terminologija 21, 71–89. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/534/624. Zavistanavičienė Daiva 2019: Statistical Analysis of Structural Types of Terms of Construction. – Inžinerinės ir edukacinės technologijos 1, 146–150. Zemlevičiūtė Palmira 2003: Antano Vileišio (1856–1919) medicinos mokslo darbai ir jų terminija [Antanas Vileišis’ (1856–1919) Works of Medical Science and Their Terminology]. – Terminologija 10, 84–106. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/667/758. 38 Zemlevičiūtė Palmira 2004: Naminio gydytojo medicinos terminai [Terms of Medicine in Naminis Gydytojas.] – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 330–362. Zemlevičiūtė Palmira 2005: Gydymo priemonių pavadinimai daktaro Antano Vileišio medicinos knygelėse [The Names of Treatment Means in Medical Books of the Doctor Antanas Vileišis]. – Terminologija 12, 67–80. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/terminologija/article/view/638/729. Zemlevičiūtė Palmira 2016: XVII–XVIII amžiaus Mažosios Lietuvos žodynų terminologinė medicinos leksika [Terminological Medical Lexicon of 17th–18th Century Dictionaries of Lithuania Minor]: monografija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Zemlevičiūtė Palmira 2020: Medicinos asmenų pavadinimai 1920 metų nepriklausomos Lietuvos pirmajame Medicinos žurnale [Names for Actors in the Medical Field in the 1920 Issues of Medicina, the First Medical Magazine in Independent Lithuania]. – Lituanistica 66(4). Prieiga internete: https://www.lmaleidykla.lt/ojs/index.php/lituanistica/article/view/4364/3438. 39