Kazimieras Gaivenis – poetinio polėkio terminologas

PRANAS KNIŪKŠTA Інститут литовської мови КАЗИМЕРАС ГАЙВЕНІС — ТЕРМІНОЛОГ ІЗ ПОЕТИЧНИМ ЗЛЕТОМ Ми могли б відсвяткувати сімдесят п’ятирічний ювілей Казімераса Гайвенісіса. На жаль, доля судила відзначати лише річницю його народження. Казімераса ми втратили шість років тому, але залишилися його праці. А в пам’яті друзів і колег зберігся також світлий образ Казімераса. Життєвий шлях Казімераса Гайвенісіса був простим, але надзвичайно змістовним. Майбутній мовознавець народився 18 січня 1934 року в поетичному краї Тауранґай, у селі Стучай Утенського району. Навчався в початковій школі Шейматіс, Тауранґайській прогімназії та Першій Утенській середній школі. Закінчивши її, 1954 року вступив до Вільнюського університету. Тут вивчав литовську мову й літературу. Коли настав час обирати спеціалізацію, він обрав мову й узявся за неї з усіх сил. Таку його налаштованість друзі по навчанню помітили ще під час вступних іспитів. Того року, коли ми вступали до університету, вийшов Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Подейкували, що на іспиті можуть поставити й запитання з цього словника. Хто як умів, ми намагалися з ним ознайомитися — одні читали опубліковану в пресі публіцистичну рецензію, інші знаходили словник і гортали його. Казімерас вивчав його особливо старанно, а сусіди по кімнаті навіть жартували, що Гайвеніс спить, поклавши словник під голову. 362 KALBOS KULTŪRA | 82 Казімерас, як ми тоді його називали — Казю, був одним із найкращих студентів курсу. Старанно відвідував лекції, зразково виконував завдання семінарів і практичних занять, але обов’язковими курсами не обмежувався. Був активним членом гуртка литовської мови, виступав із доповідями на студентських наукових конференціях, писав мовні статті для журналу, який видавав курс. Університет він закінчив 1959 року й був призначений на роботу до Інституту литовської мови та літератури, який згодом став Інститутом литовської мови. Там він працював усе життя — до 2001 року (того року вийшов на пенсію). Тут пройшов шлях від старшого лаборанта до завідувача відділу термінології. Поряд із безпосередніми обов’язками в інституті він працював також у різних термінологічних комісіях і радах — був відповідальним секретарем і відповідальним редактором Комісії з термінології Інституту литовської мови та літератури, секретарем Ради з термінології при президії Академії наук. Казімерас Гайвеніс скрізь виконував не парадну, а конкретну практичну роботу з упорядкування термінології — консультував фахівців із термінології різних галузей, оцінював і допомагав удосконалювати створені ними терміни, рецензував підготовлювані термінологічні словники та стандарти, надавав іншу допомогу творцям термінів і молодшим колегам. Він працював наполегливо й тихо, не шукаючи слави чи винагороди, не шкодуючи власного здоров’я. Казімерас Ґайвеніс усюди виконував не парадну, а конкретну практичну роботу з упорядкування термінології: консультував упорядників термінології різних галузей, оцінював і допомагав удосконалювати створені ними терміни, рецензував підготовлювані термінологічні словники й стандарти, надавав іншу допомогу творцям термінів і своїм молодшим колегам. Працював терпляче й тихо, не шукаючи слави чи винагороди, не шкодуючи власного здоров’я. Упорядкування термінології К. Ґайвеніс намагався поєднувати з теоретичними принципами термінології та сам чимало долучився до їх поширення й утвердження. У бібліографії його праць зазначено понад чотириста публікацій, багато з них — із термінології. Свої термінологічні дослідження він розпочав зі складених термінів. Перша стаття на цю тему — Про розташування компонентів складених термінів — була надрукована в «Культурі мови» 1963 року (KK, зош. 5). Після неї з’явилися статті про вживання родового відмінка у складених термінах, про складені терміни з прислівниковими та дієприкметниковими компонентами, про терміни, утворені з двох або трьох компонентів. Цю тему він узагальнив у дисертації Складені терміни в сучасній литовській мові. Її він написав, не вступаючи до аспірантури й не відриваючись від щоденної роботи з упорядкування термінології; захистив 1969 року. Ґрунтовніше ознайомившись із теорією термінології та набувши більшого досвіду, він узявся за ширші теми термінології, такі як: Загальні принципи творення та унормування литовської термінології: міжнародних принципів термінології P. KNIŪKŠTA. Kazimieras Gaivenis – poetinio polėkio terminologas 363 застосування до нашої термінології. Узагальнив теорію термінології Стасіса Шалкаускіса та застосовувані ним принципи. Однак К. Гайвеніс більше схилявся, точніше кажучи — відчував такий обов’язок, до пояснення вужчих питань термінології, безпосередньо пов’язаних із практикою. Писав про узгодження мовних і логічних, мовних та екстралінгвістичних принципів термінології, стандартизацію й детермінацію термінів, скорочення термінів, випадки антонімії в термінології, образність термінів, інші співвідношення термінології та звичайної мови. Найбільше його турбували практичне впорядкування термінології та конкретні терміни різних галузей. Цьому присвячено чимало його статей і статейок. У своїх публікаціях він пояснював нові потрібні терміни, які ще не усталилися в мові: pakuotė, taršalas, pluoštinys, suklys, kvietrugiai, laikmatis, didbutelis, veislynas, išradyba. І сам створював та пропонував неологізми rupiniai, stikliūnas, šienainis. Поширював литовські відповідники до слів іншомовного походження: yzopas – juozažolė, konvalija – pakalnutė, defektas – trūkumas. Особливо корисними для суспільства були дописи про окремі підсистеми термінів, наприклад: Kai kurie gyvulininkystės terminai; Kelios mintys apie muzikos terminus; Būtiniausi lietuviški karybos terminai. Часто він подавав списки слів під такими заголовками: Uogų pavadinimai; Valgių pavadinimai; Žvaigždynų pavadinimai; Piniginių vienetų pavadinimai. Таких списків і добірок назв надруковано аж кілька десятків. Казимієрас Гайвеніс займався термінологією та впорядкуванням термінів цілих чотири десятиліття, віддавши цій справі багато сил і зусиль. Накопичений досвід він узагальнив у книжці Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys., виданій 2002 року. У своїй безпосередній роботі він не обмежувався нею і не задовольнявся нею: його інтереси й захоплення були ширшими. У мовознавчій літературі та періодиці він чимало писав про мову наукових праць, трохи — про мову ділових документів, канцелярський стиль і публічні написи. Цікавився публічним уживанням мови, розмовною мовою та мовою поезії. З різних нагод писав про топоніми, переважно про назви місць своєї батьківщини. Походження назв озера Tauragnas і містечка Taurāgnai та їхнє наголошення він пояснював не раз. Брав участь в обговоренні загальних питань культури мови, рецензував Kalbos praktikos patarimus і збірку статей для вчителів із питань граматики та стилістики. Та все ж К. Гайвеніс найбільше захоплювався галуззю мови, тісно пов’язаною з термінологією, — лексикою. У мовознавчій літературі він писав про словники синонімів, порівнянь і 364 KALBOS KULTŪRA | 82 словники іншомовних слів, представляв громадськості окремі томи академічного Lietuvių kalbos žodyno, кілька двомовних словників. Разом з іншими він підготував Mokyklinį lietuvių–rusų kalbų žodyną. Різноманітні його лексичні статейки. В одних звичайні слова пов’язуються з термінами, точніше кажучи, показано зв’язки термінів зі звичайними словами, в інших вони розглядаються як самостійні нейтральні явища загальновживаної мови. А найцікавіші роздуми — про особливі значення слів та їхні стилістичні відтінки: про вживання вставних і модальних слів, слова ввічливості, жаргонізми й вульгаризми, архаїзми, переносні та поетичні значення слів. Розмаїття слів і їхнє особливе вживання яскраво розглянуто в книжечці Margas žodžių pasaulis. У ній так багато словникових розмаїтостей і цікавинок, що книжечка нагадує цікаву енциклопедію мови. Статті К. Гайвеніса привабливі ще й тим, що мова їхнього автора жива й грайлива. Це особливо добре видно зі статейок, надрукованих у Lietuvos pionieriaus у рубриці «Мовний намет», а також із заголовків цих статейок. Так, статейка про назви військових має заголовок Žygiuoja kareiviai, допис про жартівливі вислови названо одним із таких висловів — Šypsosi kaip geležėlę radęs, а розповідь про морфологічні особливості мови починається із заголовка з іменником у ступенях порівняння — Už tinginį tinginesnis. Навіть у мовознавчих виданнях друкувалися статті із змістовно-грайливими заголовками: «Verslininko žodynas» чи žodžių sąvartynas? Із книжки «Kas yra kas» вийшло бозна-що. Не був байдужим і до самої поезії. Ще в студентські роки на одній із вечірок курсу Казис несподівано підвівся й артистично почав декламувати Ширвіса: Я — beržas. / Lietuviškas beržas, / Išbridęs iš pievų nak­ties... Усі уявляли його сухарем, що накопичив знання з мовознавства, а тут цей сухар не лише продекламував вірш, а й прокоментував поезію Ширвіса. Довго він і близько не підходив до поезії, і лише 1976 року в Kalbos kultūroje надрукував статтю Dėl naujadarų vartojimo poezijoje (KK, зош. 31). Епіграфом узято рядки Вациса Реймеріса Žodžiai talpūs – kaip indai. / Kaip indai – visai jie ir skamba... А сама стаття сповнена різноманітного звучання поетичних слів. Починається вона цитатою з вірша Юдіти Вайчюнайте, де грають із назвою рослини veronika: Veronika žydi / <...> rasota veronika, / verk už mane. А далі Марцеліюс Мартінайтіс, а разом із ним і Казимієрас Гайвеніс, уже грають з ім’ям поетеси Judita: Švarkė isisegęs juditą, / dainuoja babekas žvaliai. Розглянувши такі та подібні поетичні оказіоналізми, він словами німецького прислів’я застерігає, що їм «судилося жити лише в пісні», усвідомлюючи всі їхні барви й відтінки. P. KNIŪKŠTA. Kazimieras Gaivenis – poetinio polėkio terminologas 365 У пізніших статтях на різні теми з’являються вплетені в авторський контекст поетичні слова чи цитати. Слова з віршів подаються як переконливі приклади, а викладені думки підкріплюються цитованими уривками. Таких прикладів і вставок особливо багато на сторінках Margo žodžių pasaulio. Обговоривши суть оказіональних новотворів, як цікаві їхні приклади він наводить apsi-lapsi-cinta Юстінаса Марцинкявічюса, medmedžiai Альбінаса Жукаускаса та tūkstantvuakarykštė. Ūmedė, яку представляють рядки Антанаса Баранаускаса: Тут, сівши, рожеві, блакитні, сірі ūmedės, / Веселі, гарно ростуть, їм ніщо не дошкуляє. А слово фразеологізму audūsis він зіставляє з майронівським Čičinsko bajoru aldadriku і цитує весь поетичний уривок із ним. Про те, як Казимерас Гайвеніс умів розглядати мовні явища в грайливому стилі й пов’язувати їх із поезією, свідчить стаття Назви сузір’їв (KK, вип. 59). Згадуються литовська та інші народні легенди про походження назв сузір’їв, цитується восьмирядкова строфа Діонізаса Пошки, у якій перелічено дванадцять сузір’їв, відомих давнім литовцям: Avins, Bulius, Dvynaičiai тощо. Цитується ліричний чотиривірш Майроніса: Яка краса небес! Поміж зірок — он Семеро косарів! Ще вище ясніше, Перевернутий Віз Грігаса На шляху, вимощеному білявими зорями. Статтю розпочато лірично, за епіграф узято рядки Вінцаса Миколайтіса-Путінаса: Я підвів обличчя до зоряної височіні — / І, наче крапля в морі, зник. Ліричним епіграфом розпочинається і стаття про запропоновані литовські назви квітів (KK, вип. 69). Цитується Бернардас Бразджоніс: Що зів’яне скоріше, ніж усі квіти? / Наші літа, наші літа. Тут поетичний не лише епіграф — поезією дихає й запропонований ряд назв квітів: ajerūnė, kardūotė, kopūstūnė, lapainis, margulė, pavasariukas, saulūkė, spurguotė, vieksvūnė. Так точно й красиво зібрати їх в один букет міг лише термінолог, який мав поетичне чуття мови. 366 KALBOS KULTŪRA | 82