Axel Holvoet, Rolandas Mikulskas (red.). „Gramatinių funkcijų prigimtis ir raiška“

АКСЕЛЬ ХОЛВОЕТ, РОЛАНДАС МІКУЛСКАС (РЕД.) ПРИРОДА І ВИРАЖЕННЯ ГРАМАТИЧНИХ ФУНКЦІЙ Vilnius: Vilniaus universitetas, Asociacija „Academia Salensis“, 2009, 202 (+2) p., ISBN 978-9955-33-466-8 [Acta Salensia 1] Підготовлена Акселем Холвоетом і Роландасом Мікулскасом збірка статей заповнює прогалину в теоретичних дослідженнях сучасної литовської граматики, що утворилася після припинення у 2006 р. виходу книжок серії Lietuvių kalbos gramatikos darbų. Статті, опубліковані в ній, ґрунтуються на доповідях, виголошених у секції теоретичної граматики літньої лінгвістичної школи, що відбулася влітку 2008 р. у маєтку села Сали Рокішкського району. Збірка містить шість статей п’яти авторів. У них уточнюється і розвивається концепція опису граматичної будови литовської мови, викладена в книжках серії Lietuvių kalbos gramatikos darbų. Статті спираються на різні теоретичні засади, проте їх об’єднує тематика членів речення та прагнення оновити методику досліджень сучасної литовської мови. У вступній статті Акселя Холвоета «Ієрархії аргументів і граматичні функції» загальну теорію членів речення пов’язано з актуальними проблемами членів речення в литовській мові, розглянуто основні терміни. Замість звичного для литовського мовознавства терміна sakinio dalies, який нібито «надто загальний і неоднозначний» (с. 1), обрано термін gramatinės funkcijos, який надалі вживається у збірці (хоча й він не в усьому зручний). Розглянуто базові поняття tarinio, vardažodžio, sakinio, співвідношення граматичних функцій із семантичними та прагматичними. Розрізняють кілька типів розуміння граматичних функцій: одні вважають первинними, невивідними (автор називає їх примітивними), а інші — вивідними. Визначення останніх і правила їх виведення значною мірою залежать від загальніших теоретичних поглядів. Далі автор оглядає кілька концепцій граматичних функцій, запропонованих різними школами теоретичної граматики: конфігураційну (передусім представлену генеративною граматикою), емпірично орієнтовані (структурний синтаксис Люсьєна Теньєра, реляційну граматику, прототипні визначення, засновані на доступності іменників для синтаксичних A. HOLVOET, R. MIKULSKAS. Gramatinių funkcijų prigimtis ir raiška 337 операцій (англ. accessibility)) і концепції, засновані на семантичних функціях. Після цього короткого, але дуже інформативного огляду загальної теорії членів речення автор повертається до литовського мовознавства й стисло розглядає проблематику членів речення у попередніх працях із синтаксису литовської мови. Найбільшу увагу приділено Dabartinės lietuvių kalbos gramatikai. Критично розглянуто взаємозв’язки між поняттями синтаксичного зв’язку та узгодження, на яких у цих працях ґрунтується класифікація членів речення. Далі статтю присвячено концепції членів речення, викладеній у книжках серії Lietuvių kalbos gramatikos darbų, зокрема в книжці, присвяченій граматичним функціям1, та висвітленню її теоретичних засад. Наприкінці статті порушено найактуальніші питання дослідження членів речення: непрямий об’єкт, розподіл ознак суб’єкта й об’єкта, розмежування центральних і периферійних граматичних функцій. Друга стаття Акселя Холвоета «Дифузні суб’єкти й об’єкти» тісно пов’язана не лише з першою, а й зі згаданою збіркою серії Lietuvių kalbos gramatikos darbų, присвяченою проблемам членів речення. Спочатку в статті розглянуто кілька дискусійних випадків суб’єкта, вираженого родовим відмінком (родовий суб’єкт, що не варіює з називним, і такий, що варіює, а також його співвідношення з наступним об’єктом). Далі аналізуються подібні випадки невизначеності під час приписування функції прямого об’єкта в реченні (прямий об’єкт у родовому відмінку, невизначеність квантифікатора у знахідному відмінку або самостійного об’єкта, а також випадки другого прямого об’єкта в дитранзитивних конструкціях). Окремо порушується й розглядається питання статусу непрямих об’єктів у литовській мові. Для його розв’язання в невизначених випадках приписування об’єкта — у реченнях дитранзитивної структури — пропонується розрізняти первинні та вторинні (або знижені) об’єкти; розглянуто особливості останніх. Відповідно, розрізняють і вторинні суб’єкти. Суб’єкти, виражені давальним відмінком і позначені аргументами дієслова, у статті пропонується називати квазісуб’єктами. Наприклад, у реченні Jonui pagailo draugo пропонується розрізняти квазісуб’єкт перехідного дієслова, позначений давальним відмінком, Jonui, і вторинний суб’єкт, виражений родовим відмінком, draugo. Єдині не-суб’єктні аргументи дієслова, виражені давальним відмінком, наприклад давальний відмінок у реченні Jonas padeda savo tėvams, називаються квазіпрямими об’єктами. Стаття містить багато нових, незвичних і несподіваних для литовського мовознавства інтерпретацій. Їх викладено дуже стисло, часто із залученням 1 Аксель Холвоет, Роландас Мікулскас (ред.). Дослідження граматичних функцій, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2005 [Lietuvių kalbos gramatikos darbai 3]. 338 KALBOS KULTŪRA | 82 типологічні аргументи, тому не завжди достатньо зрозумілі й у майбутньому потребуватимуть додаткового обґрунтування та перевірки. У статті Крістіни Ленартайте «Прямі об’єкти та питання дитранзитивних конструкцій у литовській мові» розглядаються питання, подібні до тих, що висвітлено в попередній статті А. Холвоета, однак авторка спирається на інші теоретичні засади, а тому й висновки відрізняються. Насамперед у статті розглянуто поняття прямого об’єкта та критерії його визначення в литовському мовознавстві. Поданий аналіз стислий, але точний і проникливий. На відміну від Вітаутаса Амбразаса, який свого часу вимагав суворо розмежовувати рівні синтаксичної та семантичної структури речення2, об’єкт (і члени речення загалом) пропонується розуміти як граматичну функцію, що охоплює два рівні аналізу мови — семантичний і морфосинтаксичний (вираження) (пор. с. 71). Спираючись на аплікаційну граматику Себастьяна Шаумяна, авторка пропонує розрізняти прямі об’єкти з огляду на перехідність предиката, яка бере участь у процесі основної предикації та дає змогу сформулювати закономірності побудови речення. Авторка розрізняє кілька рівнів предикації — це пов’язано із шаруватою семантичною структурою речення у функціональній граматиці Саймона Діка, представленою у статті Агнешки Рембялковської. Сумніви викликав аналіз речення Vaikas gerai valgo košę (с. 78): авторка виокремлює операнд valgo і результат gerai valgo, а також операнд košę (а не valgo košę) і результат gerai valgo košę. Далі у статті добре пояснено відмінності між поняттям непрямого об’єкта (англ. direct object) в англомовному мовознавстві та непрямого додатка в литовському мовознавстві. Непрямі об’єкти в литовській мові досліджено не так докладно, як прямі, тож це дослідження слід вважати попереднім. Проте переконує думка, що немає потреби розрізняти дитранзитивні конструкції в литовській мові. Наприкінці статті на різних теоретичних засадах розглянуто кілька складніших випадків приписування членів речення в литовській мові. На запитання, чи може предикат допускати подвійний вибір прямого об’єкта, авторка відповідає заперечно, однак така відповідь не видається достатньо обґрунтованою. Варто привітати авторку з позицією, згідно з якою аналіз синтаксичних явищ литовської мови має спиратися на типологічні дані. Хоча статтю Роландаса Мікулскаса «Роль іменникової апозиції у вираженні вторинної предикації» автор представляє як дискусійну щодо референції та функцій іменникових фраз із прикладкою, введених сполучником kaip, 2 Пор. Вітаутас Амбразас. Одиниці синтаксичної та семантичної структури речення литовської мови. – Lietuvių kalbotyros klausimai 25: Lietuvių kalbos sintaksės tyrinėjimai, 1986, 4–44. A. HOLVOET, R. MIKULSKAS. Gramatinių funkcijų prigimtis ir raiška 339 однак у ньому розглядається значно ширша проблема — типологія прикладок у литовській мові, взаємодія семантики, прагматики й синтаксису. Подано критику традиційного розуміння прикладки в литовському мовознавстві та обґрунтовано вибір терміна апозиція. На підставі праць західних лінгвістів розрізняються два типи іменникової апозиції — тісна і вільна; розглянуто референцію кожного з них, функції компонентів і синтаксичні зв’язки між ними, а також віднесення до членів речення. Стаття актуальна й багато в чому новаторська. Авторові довелося подолати чимало труднощів, передаючи англомовну спеціальну термінологію в литовському тексті; можливо, саме тому місцями текст читається важко. Ця стаття збірника особливо тісно пов’язана з попередніми публікаціями та дискусіями нової школи граматики литовської мови. Найменше теоретичних міркувань, мабуть, у статті Юргіса Пакеріса «Позначення обов’язкових предикативів у конструкціях із назвами дії в литовській мові». На підставі даних Dabartinės lietuvių kalbos tekstyno у ній досліджено конкуренцію відмінків у субстантивних похідних із суфіксом –imas / –ymas, що виступають предикативами підмета або додатка. Встановлено, що стратегія узгодження з відмінком підмета чи додатка, яка вважається нормативною в літературній мові, є найменш поширеною. Найчастіше досліджувані предикативи виражаються орудним відмінком — за зразком інфінітивних конструкцій або через тенденцію узагальнювати орудний відмінок як особливий відмінок предикативів. Дослідження виконано методично, висновки добре обґрунтовано. У статті «Вільні давальні відмінки литовської мови та рівні предикації» Агнешка Рембяльковська подає ґрунтовний огляд інтерпретацій вільних давальних відмінків литовської мови в попередніх і найновіших дослідженнях. Слід погодитися з авторкою, що «дуже бракує докладного аналізу, який, з одного боку, охоплював би всі вільні давальні відмінки як певне морфосинтаксичне явище, а з іншого — розрізняв би типи вільних давальних відмінків не лише на підставі умовних „значень“» (с. 149). Далі пояснюються теоретичні підвалини інтерпретації вільних давальних відмінків — запозичене з функціональної граматики Симона Діка уявлення про шарувату семантичну структуру речення. Нарешті, у статті переходять до застосування описаної методики для визначення типів вільних давальних відмінків у литовській мові. На жаль, ця частина статті дуже стисла. Емпіричні процедури — дев’ять типів тестів — розглянуто побіжно, а деякі з них (релятивізацію та ліцензування) зовсім не пояснено. Дуже бракує прикладів застосування тестів. Можливо, саме тому стаття не має висновків, а лише заключні зауваги. У них стверджується, що типи вільних давальних відмінків литовської мови 340 KALBOS KULTŪRA | 82 можна пов’язати з різними шарами предикації речення. Обґрунтувати це твердження й докладно його описати — завдання майбутніх досліджень. Одна з найгостріших проблем теоретичних граматичних праць, написаних литовською мовою, — термінологія. У рецензованій книзі є багато нових термінів. Знайти їх допомагають покажчики литовських, латинських та англійських термінів, уміщені після спільного списку літератури до всіх статей. У більшості випадків терміни дібрано вдало. Деякі з них уже вживалися в попередніх працях тих самих авторів. Однак окремі литовські відповідники англійських термінів викликають сумніви. Термін примітивні семантичні функції (с. 5 і далі) видається невдалим через негативний відтінок слова примітивний в литовській мові. Можливо, тут краще підійшли б первинні, основоположні семантичні функції? З тієї самої причини не видається цілком вдалим відповідник терміна downgraded predication — синтаксично знижена предикація (с. 34). Можливо, тут пасувала б предикація нижчого рівня (або рангу) або, зрештою, вторинна (або побічна) предикація (коли йдеться про складне речення); див. також «знижений» неперехідний суб’єкт (с. 63) тощо. Міжнародні слова контролювати, контроль у литовській мові набули значень, які не цілком відповідають значенням англійських to controll, controller, тому я запропонував би замінити їх у таких висловах, як «[суб’єктні давальні відмінки] контролюють рефлексивізацію» (с. 61) і «не виявляють згаданого раніше контролю рефлексивізації, характерного для квазісуб’єктів» (с. 63). Можливо, у цих випадках достатньо було б сказати просто «вони можуть рефлексивізуватися» або «вони утворюють рефлексивні конструкції» та «рефлексивізація, характерна для квазісуб’єктів» або «рефлексивні конструкції, характерні для квазісуб’єктів». Литовською незграбно писати, що вторинна функція «накладається» на первинну (с. 81, далі вже без лапок). Англійський термін deputative beneficiary у тексті неточно перекладено як замісний реципієнт (с. 154); у покажчику термін виправлено: заміщуваний бенефіціант (с. 199). Запропонований відповідник терміна Едварда Кінана й Бернарда Комрі obliqueness hierarchy — ієрархія іменних слів — надто загальний і тому неточний (пор. с. 15, 37), а прямий відповідник терміна noun phrase accessibility hierarchy — ієрархія доступності (іменних груп) (с. 15) — видається відсутнім: доводиться пояснювати поняття доступності (доступність для різних синтаксичних операцій, пор. с. 15). У всій книзі вжито назву семантичної функції (або відмінка) експерієнцер (с. 48 та ін.): можливо, для литовського мовознавства краще підійшов би термін експерієнт (пор. пацієнт, бенефіціант...)? Запропоновано термін предикатні рамки (англ. frames), але тут же вжито рамка: цей іменник у литовській мові в значенні «ступінь, межі» вживається лише A. HOLVOET, R. MIKULSKAS. Gramatinių funkcijų prigimtis ir raiška 341 у формі множини, тому навіть маючи на увазі одне дієслово, слід уживати рамки. У викладі функціональної граматики С. Діка вдало використано терміни Вітаса Лабутіса, який раніше писав про неї: деякі запозичено (наприклад, розширена предикація, англ. extended predication), інші уточнено: наприклад, замість кіркова предикація запропоновано ядерна предикація (пор. англ. core predication), а замість положення справ — елементарна ситуація (пор. англ. state of affairs). Виведено терміни оператори (англ. operators) і супутники (англ. satellites), але останній далі не вживається — обмежуються прямим запозиченням сателіт. Не пояснено обсяг литовських відповідників термінів Кееса Хенгевельда (семантичних рівнів) репрезентативний та інтерперсональний план (с. 160). Не помітили, що всі ці терміни функціональної граматики не потрапили до покажчика. Збірник статей добре підготовлено. Однак і в ньому трапляється небажане варіювання термінів, наприклад: вторинна подвійна функція та вторинна двошарова функція (с. 84). Деякі терміни безпідставно в одних випадках пишуть у лапках, а в інших — без них. Нарешті, примітки (а їх у цьому збірнику багато) та нумерацію сторінок надруковано дуже дрібним шрифтом, що ускладнює читання. Книга Природа і вираження граматичних функцій дає читачеві, який цікавиться теоретичною граматикою литовської мови, багато нових ідей, а її дискусійний характер спонукає полемізувати, шукати нові рішення, перевіряти попередні й відкидати їх або обґрунтовувати наново. Цим збірником статей поставлено за мету започаткувати нову серію видань, присвячених теоретичному мовознавству, — Acta Salensia. Хочеться побажати, щоб і наступні книги нової серії були такими ж цікавими й мали такий самий високий науковий рівень, як і розглянута тут коротко книга. Отримано 2009 12 11 ARTŪRAS JUDŽĖNTIS Інститут литовської мови вул. П. Вілейшіо, 5, LT-10308 Вільнюс [email protected] 342 KALBOS KULTŪRA | 82