Raštingumo problema interneto bendruomenės ir mokytojų akimis

KALBA IR VISUOMENĖ RITA MILIŪNAITĖ Інститут литовської мови ПРОБЛЕМА ГРАМОТНОСТІ ОЧИМА ІНТЕРНЕТ-СПІЛЬНОТИ ТА ВЧИТЕЛІВ КЛЮЧОВІ СЛОВА: правопис, мовні настанови, викладання мови, кодифікація. 1. ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ Останніми роками почали активно публічно дискутувати про грамотність суспільства — як у вузькому значенні, тобто про вміння писати без помилок (і читати написаний текст), так і про ширше розуміння культурної грамотності (освіченості), яке охоплює також здатність створювати текст, розпізнавати його, розуміти та інтерпретувати1. Насамперед розглядають середню школу: саме тут закладають основи грамотності, отже, кожна людина, яка здобула середню освіту, мала б бути грамотною. Однак очевидні ознаки та поки що нечисленні дослідження сучасного стану литовського правопису — через брак яких під час розгляду цієї теми частіше доводиться спиратися на думки й міркування, опубліковані в засобах масової інформації, — свідчать, що грамотність знижується не лише серед учнів: це явище поширюється й на інші соціальні групи. Так, в одному інтерв’ю викладач Вільнюського університету, філософ Вітаутас Алішаускас стверджує, що, хоча освіта стала загальнодоступною, її загальна якість падає, і одним із доказів цього є неграмотні студенти (Jackevičius 2013): 1Існує й ширше розуміння грамотності: це здатність розуміти та використовувати різні інші, крім мови, прикладні знакові системи, наприклад: комп’ютерна грамотність (уміння користуватися комп’ютером і прикладним програмним забезпеченням), економічна грамотність, математична грамотність тощо. 192 KALBOS KULTŪRA | 86 Багато студентів сьогодні пишуть дуже погано — не лише роблять безліч граматичних помилок, а й мають великі труднощі з письмовим викладом думок. І це природно — зрештою, більшість людей не можуть претендувати на статус інтелектуальної еліти, незалежно від того, чи йдеться про природничі, чи про гуманітарні науки. Можна було б лише уточнити, що для того, щоб вважатися грамотною людиною, не обов’язково претендувати на належність до інтелектуальної еліти. А зміни в бік неписьменності суспільства особливо помітні. Наприклад, наводяться такі результати диктантів, які щороку пишуть студенти-першокурсники Тельшяйського факультету Жемайтійської колегії (Rimkutė 2012: 13–14): Якщо порівняти диктанти тих, хто закінчив середню школу цього чи минулого року, з диктантами тих, хто закінчив її понад 12 років тому, то помітна величезна різниця: перші, пишучи диктант, у середньому робили по 22 помилки, другі — по 9. Отже, рівень грамотності погіршився майже у 2,5 раза! Складається така ситуація, що навіть ті, хто колись уже набув у школі навичок правопису, іноді зізнаються, що починають їх втрачати. Окремою проблемою є відірваність дітей литовців, які зростають в еміграції, від середовища використання литовської писемної та усної мови. Є підстави для занепокоєння, адже неписьменність вважають загрозою розвитку суспільства: неписьменні люди не можуть бути вільними й творчими — це натовп дешевої робочої сили, яким легко маніпулювати2. Проблему грамотності іноді змальовують як майже нездоланне лихо. Так, учителька-методистка литовської мови гімназії Жежмаряй Еґле Канапінскене в одному з інтерв’ю каже (Jablonskaitė 2013): Користування мовою складається з чотирьох частин: я читаю, пишу, слухаю і говорю. В епоху комп’ютерних ігор та інтернетного галасу уважно слухати стає важко, бо не вдається зосередитися. Говорити важко, бо запас слів дуже обмежений. Писати складно, бо ми не знаємо правил і практично їх не застосовуємо. Читати нудно, бо інтерактивні розваги затьмарюють книжку. Замкнене коло. Отже, ця проблема, яка певний час перебувала в тіні інших освітніх негараздів, уже привернула увагу не лише фахівців, а й усього суспільства. Питаннями грамотності занепокоїлися на рівні Міністерства освіти і науки: після аналізу результатів державного випускного іспиту з литовської рідної мови за 2009–2012 рр. 2 Подібні процеси відбуваються й в інших сучасних суспільствах (наприклад, у Великій Британії занепокоїлися, що військовослужбовці британської армії дедалі гірше пишуть і рахують), однак докладний розгляд цих процесів виходив би за межі обсягу цієї статті. R. MILIŪNAITĖ. Raštingumo problema interneto bendruomenės ir mokytojų akimis 193 а також дані міжнародних досліджень грамотності й навичок читання, було підготовлено та затверджено План заходів щодо поліпшення навчання литовської мови та культурної грамотності на 2013–2016 рр. Щоправда, трапляються й інші думки — мовляв, такої проблеми немає, її штучно роздмухують, а найбільше винні в цьому ті, хто встановлює критерії грамотності й мовні норми загалом (Vaicekauskienė 2013): [...] чому зроблено висновок, що кожен третій наш школяр є неписьменним? Тому що грамотність оцінюють за сучасними нормами літературної литовської мови, а норми розуміють доволі вузько й негнучко. [...] Якби наших школярів оцінювали за іншими стандартами норм, ми, мабуть, сказали б, що грамотність зростає. Однак, як свідчать коментарі до подібних статей, саме суспільство не схильне погоджуватися з таким поглядом; він може стати в пригоді хіба тим, хто намагається знайти виправдання власній неписьменності. Що зумовлює виникнення проблеми грамотності, які причини й чинники спонукають дедалі більшу частину суспільства, що спілкується за допомогою електронних засобів, а отже, начебто має бути вдвічі грамотнішою, не вміти (або не хотіти) дотримуватися досі беззаперечно чинних правил литовського правопису? У статті, спираючись на вужче й найпоширеніше розуміння грамотності, яку іноді також називають функціональною, розглянуто, як інтернет-спільнота ставиться до проблеми грамотності: узагальнено мовні настанови, що виявилися в одній дискусії, яка відбулася в інтернеті 2013 року. Також наведено результати опитування вчителів-литуаністів про грамотність у школі, проведеного 2012 року. Дослідження цих мовних настанов важливе для пошуку конкретних способів зменшення неписьменності, об’єднавши зусилля вчителів, батьків учнів і всього активного суспільства. 2. ІНТЕРНЕТ-СПІЛЬНОТА ПРО ГРАМОТНІСТЬ 7 травня 2012 року на інтернет-порталі новин delfi.lt було опубліковано статтю журналіста Міндаугаса Яцкявічюса «Покоління неписьменних: через помилки вже доводиться відхиляти й дисертації» (Jackevičius 2012). Наведені в ній думки вчителів, викладачів закладів вищої освіти й мовознавців подібні: грамотність школярів і студентів знижується, а «у Вільнюському університеті (ВУ), який за різними рейтингами є найкращим, дисертації відхиляють через безліч помилок». Однією з причин такого становища називають рішення, ухвалене у 2002–2003 роках, яке зашкодило вивченню литовської мови в середній школі: навчати рідної мови 194 KALBOS KULTŪRA | 86 за методиками викладання іноземних мов, надаючи особливого значення комунікативному призначенню мови. Учителька литовської мови, експертка гімназії св. Христофора у Вільнюсі Дайнора Ейгмінієне стверджує: [...] рідна мова — це набагато більше, ніж будь-яка засвоєна іноземна мова, і вона потрібна не лише для спілкування. За допомогою рідної мови людина найприродніше осмислює світ. Вона є основою існування особистості, важливою частиною ідентичності. Тому її роль потрібно постійно осмислювати. Минуло 10 років, і ми вже маємо наслідки такого «сучасного» навчання. Тому в основній школі потрібно повернутися до системного викладання мови, а не навчати так, як тепер, — уривками й сегментами, руйнуючи систему та нехтуючи послідовністю.3 Ця стаття зібрала понад 600 коментарів. У них відвідувачі порталу, спираючись на власний досвід, оцінювали сучасний стан грамотності й розмірковували про причини його формування. У коментарях4 Аістіс Ігнасіо Савукінас, який підписався ім’ям і прізвищем, охарактеризував це становище так: До речі, наважмося публічно сказати, що тепер неписьменні не лише школярі й студенти. Ой лишенько, скільки розвелося докторів наук, які пишуть безграмотні статті й навіть книжки! Дивно, але нині здобути кілька дипломів в університетах світу легше... ніж опанувати рідну мову. Тож, обравши найлегший шлях, ми спрощуємо пунктуацію, бо неписьменним «надто важко» її вивчити! На жаль, навряд чи можна було сподіватися на щось інше, коли навіть письменники в соціальних мережах уже не завдають собі клопоту писати великі літери чи літери з діакритичними знаками... Робити все так, щоб було простіше й швидше, — прикмета сучасного суспільства. Деякі коментатори називають «небажання обтяжувати себе» правописом загальною недбалістю людей: Додам — це край тих, кому ліньки писати литовськими літерами. Сумно дивитися: маєш удома литовську клавіатуру, а писати не хочеш, боїшся. Адже всі вони, ті, хто не хоче, брешуть. Вони бояться показати свою неписьменність. Кажуть: у мене немає литовської клавіатури. [...] Думаю, тут є й інша проблема — бракує уважності та відповідальності за те, що робиш. 3 До речі, наприкінці XX століття, коли почали говорити про нові методи навчання, зокрема інтеграцію навчальних предметів і важливість аналізу тексту на уроках литовської мови, було висловлено застереження, однак його не почули: «Важливо, щоб таке фрагментарне поєднання окремих мовних тем не руйнувало цілісного уявлення про мовну систему і щоб такі фрагментарні зв’язки самі складали методично обґрунтовану систему. Там, де немає системи, завжди існує небезпека хаосу. [...] Аналіз тексту поряд з усіма своїми перевагами таїть і небезпеку формування хаотичного погляду на мову, а можливо, і певної поверховості, особливо якщо цей аналіз буде примітивним і недостатньо продуманим». (див. Akelaitis, Labutis 1995: 19, 21). 4 Мову коментарів (правопис, пунктуацію, граматику) дещо виправлено зі збереженням стилю їхніх авторів. R. MILIŪNAITĖ. Raštingumo problema interneto bendruomenės ir mokytojų akimis 195 Останніми роками в публічному просторі поширюється нігілістичне ставлення до різних політичних, економічних і соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві, і не оминає воно мовних питань. Тому однією з важливих причин неграмотності інтернет-коментатори називають негативні мовні установки суспільства, пов’язані із загальним ставленням до держави, її спадщини, сьогодення та майбутнього: Сучасному поколінню вже байдужі і Литва, і її мова, і її історія; воно не відчуває [...] гордості за те, що ти литовець. Не відчуває, що ми — балтійські племена, які жили тисячоліттями й об’єдналися в державу під назвою ЛИТВА. Окремі коментатори кажуть, що не бачать сенсу вивчати литовську мову, адже вона нібито не є цінністю («мова — лише засіб комунікації»), а коли нація зникне, зникне разом із нею («литовська мова — мова аборигенів, скоро її не стане»; «навіщо мова нації, що вимирає?»). Молодь не пов’язує своє майбутнє з Литвою, а за кордоном ця мова їй і зовсім не знадобиться: А навіщо та литовська мова? У Литві литовцям місця немає, а в лондонських містах вистачає розмовної іноземної мови. На литовську мову чекає доля мов північноамериканських індіанців, адже на цій території житимуть інші люди. Вони показуватимуть своїм темнооким діткам дерев’яні фігурки Рупінтойєліса й розповідатимуть про примітивну культуру аборигенів. На противагу таким думкам інші коментатори наводять факт, що литовська мова є однією з офіційних мов Європейського Союзу, тож вона нічим не гірша за інші, і нею треба лише пишатися, «тим паче, що чим менше нас, литовців, залишається у світі, тим більший престиж і екзотика — володіти нею». Загальні негативні установки необхідно змінювати, і передусім це має робити школа. Учителі повинні збирати позитивні приклади з власного оточення, що свідчать про важливість грамотності (а їх справді багато), і під час дискусій з учнями, не виголошуючи нудних повчань, належно наводити аргументи, які мотивують вивчати литовську мову, зокрема її правопис. Коментатори наголошують також на несприятливому загальному мовному середовищі, у якому дедалі важче вивчати нормативну мову й не втрачати мовних навичок: Умови для вивчення литовської мови навіть для литовця, який живе в Литві, значно складніші, ніж 20 років тому: комп’ютери й телефони просто змушують спотворювати литовський правопис, [...] школа з новітніми методиками на тлі нововведень уже не дає собі ради. Батьки мали б приділяти більше уваги рідній мові дітей. Але можливості багатьох із них обмежені... 196 KALBOS KULTŪRA | 86 На неграмотність, на думку коментаторів, впливає погана, помилкова мова, уживана в публічному просторі («сьогодні звичними стали навіть заголовки статей із помилками, і не якимись там складними пунктуаційними чи стилістичними, а фундаментальними: у відмінюванні, написанні носових голосних»): У пресі самі помилки, телеведучі говорять бозна-яким сленгом, у книжках теж повно граматичних і стилістичних помилок, а мова політиків уже нижче всякої критики. Старші все перекладають із російської, а молодь будує речення за англійськими моделями [...]. [...] доки по радіо й телебаченню ми чутимемо не державну мову, а якийсь жаргон, а еталоном вважатиметься мова Algio Greitai, про грамотність народу забудьмо... У розглянутих коментарях читання вважається однією з найважливіших умов виховання грамотної людини5, а сучасне соціальне й культурне середовище не заохочує до читання, тож низький рівень читання можна вважати ще однією з важливих причин неграмотності: Навіщо читати книжку, якщо можна подивитися фільм? Адже читання книжок розвиває зорову пам’ять, і тоді навіть не знаючи правил правопису можна писати слова без помилок. Навіщо в інтернеті чи в SMS писати литовськими літерами, якщо без них писанина виглядає набагато «крутіше»... Проблема в тому, що молодь зовсім не читає книжок, тож не має жодної можливості збагатити свою мову й закарбувати в пам’яті приклади правильного письма. Читати, читати, читати й ще раз читати — так нас навчали. Так ми легше висловлюватимемо свої думки й писатимемо без помилок. Куди зникли зі шкіл диктанти, уроки каліграфії? Деякі коментатори — вчителі й батьки учнів — з власного досвіду пишуть про недолугу освітню політику («освітня реформа зробила свою справу, тепер у середніх школах граматиці відводять мало годин», головне, мовляв, уміти розуміти тексти, а зв’язних текстів створюють мало): Звідки ж не бути неписьменними, якщо в школах на всіх уроках самі тести, тести, тести, де треба відповідати так або ні, або обводити кружечок, ставити плюс чи мінус, жах, 5 Міжнародне дослідження здібностей п’ятнадцятирічних учнів PISA, яке Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD) проводить кожні три роки (Programme for International Student Assessment; у 2012 р. його в Литві реалізувало Міністерство освіти і науки, а проводив Національний екзаменаційний центр), виявило, що за читацькими навичками Литва посідає статистично нижче за середній рівень місце серед 65 досліджених країн. Також з’ясовано, що ті п’ятнадцятирічні учні, яким батьки читали книжки в дитинстві, особливо в початковій школі, незалежно від їхнього соціального становища значно більш сприйнятливі до навчання (див. Dukynaitė, Stundža 2013; Audenienė 2013). R. MILIŪNAITĖ. Raštingumo problema interneto bendruomenės ir mokytojų akimis 197 а на перше місце ставлять мультимедіа, де діти бачать картинки, готові таблиці, написи, але мало пишуть і створюють. Також згадується про некомпетентність, яка трапляється серед учителів, критикуються неналежна методика викладання литовської мови, програми й підручники, а робочі зошити називають «убивцями розуму»6. На мою думку, насамперед треба повикидати [...] усі робочі зошити, за які платять дорого, а користі — нуль. Треба повернутися до зошитів, як 20 і більше років тому, коли ми все писали власною рукою і не померли, зате й досі пишемо без помилок або принаймні з меншою кількістю помилок, ніж ті, хто щойно закінчив навчання. Тепер вони лише перегортають аркуші, вписують по одній літері — і чого вони можуть навчитися? Освітня система так занепала, що далі вже нікуди. Коли людина пише твір, вона думає, а коли відповідає на тестові запитання, вирішальним стає вгадування правильної відповіді, а не знання. Оскільки твори не потрібно аналізувати, то після закінчення вищого навчального закладу написати найпростіший текст без помилок — велика проблема. Коли в різних радіо- чи телевізійних іграх призи дають не за правильну відповідь, а за вгадування, то й учитися не потрібно. Оскільки я стежу за тим, що вивчає син, то зовсім не дивуюся результатам: нинішня програма з литовської мови та підручники й робочі зошити, підготовлені за нею для початкових класів, призначені для малювання, вирізання, наклеювання тощо, але тільки не для письма (ну, там на сторінці залишено один-два-три рядки для заповнення, але й тільки). На уроках, наскільки я чула, вони «виконують різні проєкти», призначені для вдосконалення навичок спілкування тощо, але зовсім не пишуть. Я висловила вчительці такі свої зауваження, а вона відповіла, що сучасні діти пишуть на комп’ютері, там і помилки перевіряються, то навіщо їм учитися писати... Один учень обурюється, що на випускному іспиті перевіряють не ті знання й навички, які потрібні в житті: Подивіться, які в нас іспити з литовської мови у 10-му та 12-му класах. Якщо в 10-му класі ще є бодай трохи граматичних завдань, то на випускному іспиті їх ЗОВСІМ НЕМАЄ. 6Подібно оцінюють як методично неналежні й робочі зошити з інших предметів. Наприклад, учитель математики-експерт гімназії Каунаського технологічного університету Леонас Нарке́вічюс має таку думку: «Порівнявши знання попередніх і нинішніх дев’ятикласників, учитель зауважив, що вони погіршилися, і частково в цьому можна звинувачувати робочі зошити, зникнення переписування та те, що діти вже не читають текст, а автоматично вписують літери й цифри. „Робочі зошитки, мабуть, найбільша біда: впишіть пропущену літеру, цифри. Колега, у якої син першокласник, розповідала, що в робочому зошиті вже записано умову задачі, навіть дії додавання чи віднімання, потрібно лише вибрати цифри. Проблемного навчання немає.“ (Audenienė 2013). 198 KALBOS KULTŪRA | 86 Звісно, інші скажуть, що за хорошу граматику можна отримати 10 балів за твір. Але це смішно — зі 100 балів, які можна набрати на іспиті, за граматику в найкращому разі отримаєш 10 балів!!! І це лише в творі, де можна самому конструювати речення, а якщо не знаєш якогось слова, просто замінити його іншим, легшим словом. Я сам минулого року складав іспит(и) й знаю, що найважливіша частина іспиту — зрозуміти текст. Зрозуміти те, чого іноді не розуміє сам автор. Ще одна причина неписьменності, яку згадують багато хто, пов’язана з використанням інформаційних технологій: Клавіатура QWERTY чи яка там ще — виводить литовські (носові, довгі) літери за межі загального алфавіту, ніби ці літери нерівноцінні іншим, а є якимось доповненням, від якого можна й відмовитися... Треба відверто визнати: наше нерозуміння й недалекоглядність щодо шкоди, якої завдадуть програми електронної пошти та клавіатури комп’ютерів і мобільних телефонів, не пристосовані до литовської мови, за якихось 15 років завдали важко виправної шкоди цілому поколінню молодих людей: У погіршенні литовської мови найбільше винні КОМП’ЮТЕРИ. Я сама добре пам’ятаю, як важко було навчитися писати БЕЗ литовських літер на перших комп’ютерах та в інтернеті. Тепер треба звикати навпаки, але подивіться, як незручно, коли постійно потрібно перемикати на литовську клавіатуру, а англійська вмикається автоматично. То чому наші висококваліфіковані ІТ-фахівці не можуть це виправити? Наприклад, у Франції все навпаки — автоматично вмикається французька клавіатура... [...] що більше діти пишуть на комп’ютері, то менше думають, бо комп’ютер виправляє помилки або показує їх, тож мозок уже не працює над засвоєнням правильного правопису й атрофується. Що менше писатимуть на комп’ютерах у школах, то кращою буде ситуація. Дайте дітям переписувати тексти з книжок — по 5 сторінок на тиждень, окрім інших завдань, — і ситуація покращиться. Іноді, спираючись на дослідження електронної комунікації англомовної молоді, дотримуються надто оптимістичного погляду, що «листування навіть позитивно впливає на навички читання та фонологічну обізнаність», і нібито найважливіше — лише розрізняти мовні коди; утім, визнають, що литовська мова має специфічні особливості письма (див. Nevinskaitė 2010: 282–283): З одного боку, листування могло б позитивно впливати й на користувачів литовської мови, заохочуючи мовну творчість молоді та створюючи більше нагод писати. Однак на литовську мову найбільше впливали б інші (не характерні для англійської мови- R. MILIŪNAITĖ. Raštingumo problema interneto bendruomenės ir mokytojų akimis 199 Віртуальні) орфографічні особливості — написання літер без діакритичних знаків, через що може бути складніше розрізняти короткі й довгі голосні, забуваються правила правопису. З такими самими проблемами правопису, що виникають через вплив інформаційних технологій, стикаються й інші мови зі специфічними писемними знаками (див. Wells 2000: 249–272). Так, одні з наших найближчих сусідів — поляки — активно реагують на це на рівні державних установ7: Експерти з польської мови розпочали кампанію із закликом зберегти складну систему правопису з усіма її діакритичними знаками, стверджуючи, що через тиск IT [...] багато хто відмовляється від носових голосних, крапок і гачків. Ініціатива, започаткована в четвер Державною комісією польської мови, є частиною заходів до Дня рідної мови ЮНЕСКО. Назва кампанії «Język polski jest ą-ę» (Польська мова — це «ан» і «ен»), яку важко відтворити на звичайній комп’ютерній клавіатурі без польських літер, є саркастичним нагадуванням про те, що в правописі важливі всі знаки, які дають змогу правильно сприймати текст. Без них текст втрачає частину змісту й читався б неправильно. За словами мовознавця Єжи Бралчика (Jerzy Bralczyk), діакритичні знаки є візуальною ознакою, що допомагає впізнавати польські тексти. Він додав, що ці знаки мають власне значення й збагачують мову. Ми обмінюємося інформацією не лише усно й письмово — значний її потік проходить цифровими каналами, а в електронному середовищі спілкуються багатьма різноманітнішими способами, які можна досліджувати за допомогою різних методів, зокрема «граматики візуального дизайну» (див. Liubininė 2012: 74 і наведену там літературу): [...] у мові нових медіа спілкування письмовим текстом — лише один із багатьох способів висловити думку. Користувачі дедалі частіше діляться невербальною інформацією, яку передають за допомогою гіпертекстових посилань, спілкуються між собою, обмінюючись відео- й аудіозаписами, а текстові коментарі замінюють графічними знаками. Отже, людина має бути обізнаною і в комп’ютерній сфері — розуміти, як користуватися цифровими інструментами та отримувати й передавати інформацію не лише словами, а й іншими засобами: статичними та рухомими зображеннями, звуковими знаками. Однак словесна комунікація, безперечно, залишається важливою, адже у віртуальному просторі значно більша, ніж доінтернетної доби, частина спілкування відбувається письмово. 7 Див.: Польські мовознавці виступають за збереження складної системи правопису — www.alfa.lt, 2013 02 21. Доступ через інтернет <http://www.alfa.lt/straipsnis/15081716/Lenkijos.kalbininkai.pasisako.uz.sudetingos.rasybos.sistemos.issaugojima=2013-02-21_15-52>. 200 KALBOS KULTŪRA | 86 Який вихід бачать коментатори литовського інтернету, щоб підвищити грамотність? Думка, яку коментатори часто поширюють, полягає в тому, що правопис литовської мови надто складний, його важко вивчити, тому, мовляв, його треба спростити: Що таке мова? Це засіб передавання інформації усно або письмово. І передусім вона має бути ЗРУЧНОЮ, легкою та зрозумілою. Якщо мова громіздка, обплутана [...] незрозумілими й надскладними правилами — то до біса таку мову! Її треба вдосконалювати, змінювати, полегшувати, а не вимагати, щоб усі вивчили її напам’ять від а до я! Мова служить людям, а не люди мові! Показово, що таким коментаторам, які примітивно розуміють призначення мови, насамперед заважає написання носових і діакритичних знаків — ці навички в електронній комунікації вони вже послабили або втратили: Для початку слід було б скасувати літери з носовими знаками (будьмо бідними, але правдивими — вони зовсім не потрібні) та літери з гачками зверху. А навіщо потрібні ті носові знаки? І досі не розумію — я ніколи добре не знав литовської мови, і це не завадило мені займатися бізнесом. Інші коментатори заперечують проти такого спрощення мови: А як тоді полегшити математику, фізику чи хімію? Формули й закони тут не спростиш, їх доводиться вивчати. Те саме й із мовою. Купуєш нове авто, напхане електронікою, а інструкцію з користування ним написано такою «спрощеною» мовою — чи дуже б ми зраділи? А як довго радів би рецепту лікаря, написаному «спрощеною» мовою? У суспільстві є відповідальне й серйозне ставлення до грамотності, але до публічного простору виносять лише поодинокі позитивні приклади: У нас у фірмі, коли приходить новий кандидат на роботу, він насамперед пише диктант за програмою 7-го класу. Якщо напише, має шанс пройти далі на співбесіду. Ми ще жодного разу не помилилися. Можливо, якийсь малограмотний геній і пройшов повз нас, але загалом статистично грамотна людина є сумлінною і в інших сферах, зокрема й суто професійних. Напевно, є й інші показники, але мовна культура — найпростіший і найнадійніший. Важко уявити, щоб для нормальної людини при здоровому глузді було проблемою вивчити мову, тим паче рідну. З розглянутих коментарів до статті видно, що суспільство переймається питаннями грамотності, а коментатори оцінюють ситуацію, що склалася, з різних поглядів, R. MILIŪNAITĖ. Raštingumo problema interneto bendruomenės ir mokytojų akimis 201 називають чимало причин зниження грамотності, тож сукупність коментарів досить добре розкриває найзагальніші погляди інтернет-спільноти на грамотність. 3. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ВЧИТЕЛІВ-ЛІТУАНІСТІВ ПРО ПРОБЛЕМИ ГРАМОТНОСТІ В ШКОЛІ Найкраще оцінити стан грамотності у школах можуть учителі-літуаністи, а ті, хто працює довше, — і порівняти вміння колишніх та нинішніх учнів. Зважаючи на це, у Інституті литовської мови перед початком роботи над новою частиною навчальної комп’ютерної гри «Тверді горішки»8, призначеною для закріплення навичок правопису, було проведено опитування вчителів-літуаністів. На вісім запитань анкети9 надійшло 120 відповідей із 95 литовських шкіл різного профілю (їхній перелік опубліковано на зазначеній сторінці вебсайту), у яких учителі навчають учнів різного віку та різних національностей. Варто наголосити, що контекст анкети давав учителям змогу однозначно зрозуміти, відповідаючи на запитання, що йдеться про письмові роботи, які учні виконують у школі та вдома під час навчання, а не про їхнє письмове спілкування у вільний час. Отже, зазначені ознаки неграмотності учнів відображають офіційний стан правопису у школі. Хоча це опитування не можна вважати цілком репрезентативним, відповіді на запитання якісного характеру були докладними (респондентів просили ілюструвати твердження конкретними прикладами) і розкрили різні аспекти проблеми грамотності. Відповіді на три запитання анкети вже оглянуто й статистично узагальнено у статті Саулюса Васіляускаса (Vasiliauskas 2013: 27–31)10, а цього разу, 8 Створену 2007 року гру цієї серії «Тадас Блінда. Наголос» було випущено на компакт-диску. Докладніше див. <http://www.kalbosnamai.lt/index.php?option=com_content&task=view&id=22&Itemid=36>. 9 Анкету було розміщено на периферійній сторінці вебсайту Інституту литовської мови «Дім мов» за адресою: <http://www.kalbosnamai.lt/index.php?option=com_content&task=view&id=143&Itemid=69>. 10 Розглянуто відповіді на такі запитання анкети: 1) Чи могли б Ви узагальнено оцінити, якими є навички правопису Ваших учнів? 2) Чи відрізняються правописні помилки залежно від віку учнів? Як саме? 3) Чи користуєтеся Ви якимись навчальними засобами інформаційних технологій (інтерактивними тестами, комп’ютерними іграми тощо) для навчання правопису? Якщо так, якими саме? 202 KALBOS KULTŪRA | 86 розглядаючи причини неграмотності, важливою є думка вчителів, висловлена у відповідях на такі запитання анкети11: Яких типових правописних помилок припускаються Ваші учні? Які правила правопису учням найважче засвоїти? Чому? Чи змінили б Ви якісь правила правопису? Якщо так, зазначте, які правила, чому і як саме Ви змінили б. Після аналізу відповідей учителів причини неграмотності учнів узагальнено можна сформулювати так: 1) правила правопису складні або їх забагато: учні не можуть опанувати їх усі; 2) учні не мають де слухати зразкову вимову й не мають правильної внутрішньої вимови, тому між їхньою вимовою та нормами правопису існує значний розрив; 3) учні не сприймають мову як систему: a) не розпізнають частин слова й частин мови (це особливо потрібно для визначення словотвірної основи словоформ, на якій ґрунтуються правила правопису, пор.: šąla – šąlant, šąlanti; šalti – sušalsiąs); б) не вміють знаходити споріднені слова, щоб обґрунтувати правила правопису (наприклад: ręsti і rąstas; tęsti, tąsa і tęsti); 4) учні мають надто малий словниковий запас: а) не відчувають різниці у значеннях слів (наприклад: gurkti і gurgti, lįsti і lysti); б) плутають схожі, але по-різному написані слова (наприклад, mąslus і masalas). На основі відповідей на згадані запитання складено перелік найскладніших для учнів правописних тем. Він став у пригоді під час добору завдань і конкретних прикладів для створюваної гри з правопису. На запитання, чи змінили б вони правила правопису, трохи менше третини (29%), тобто 35 учителів, які взяли участь в опитуванні, відповіли, що були б схильні більшою чи меншою мірою змінити деякі правила правопису. Отже, можна 11 На окрему увагу (і статтю) заслуговують відповіді вчителів на запитання Чи помічаєте ви, що звички й мода, які виникають через інформаційні технології (мобільні телефони, комп’ютери), впливають на правопис учнів? Якщо так, то в чому полягає цей вплив? Вони розкривають ставлення вчителів до впливу ІТ на грамотність учнів — те, як саме цей вплив проявляється. Коротко кажучи, більшість учителів (87,5%) пов’язують неграмотність саме з поширеним в електронному середовищі письмовим спілкуванням із пропуском діакритичних знаків і жаргонізмами. Статистика за окремими віковими групами учнів, імовірно, була б дещо іншою. R. MILIŪNAITĖ. Raštingumo problema interneto bendruomenės ir mokytojų akimis 203 можна припустити, що невдалі правила правопису — одна з непрямих причин неграмотності. Що це за правила й правописні випадки? Оскільки вчителі називали труднощі з правописом і правила у довільній формі, у поданій таблиці відповіді узагальнено й систематизовано, а з відповідей на анкети відібрано найхарактерніші приклади, що найчастіше повторювалися. ТАБЛИЦЯ. Правила правопису, які, на думку вчителів, слід змінити, та аргументи на користь змін Правописний випадок12 Аргументи на користь змін13 1. Правопис носових літер (загалом) 1) [...] я б скоротив кількість правил, щоб учні, побудувавши систему, могли вивчити три правила. Наприклад, одне правило — коли носова літера пишеться в корені; інше — коли вона пишеться в закінченні; третє — слова з правописом, який треба запам’ятати (ąsa, Kęstutis, žąsis тощо). 2) Я відмовився б від написання носових голосних у корені. Якщо звук у словах kasa і kasnis вимовляється однаково, то який сенс позначати їх різними літерами? 3) [Пропонували б змінити] норми щодо рідкісних старовинних слів, у корені яких через історичний правопис пишуться носові літери. 4) Скасувати винятки — правила правопису, що стосуються лише кількох слів. 2. Правопис носових літер у коренях дієслів теперішнього часу та утворених від них форм 1) Це правило правопису добре застосовують лише сильніші учні; решта або не пишуть жодної носової літери, або пишуть ą у будь-якому часі, якщо лише чують довго вимовлений голосний (šąla, bąla, bet nubalęs). 2) Учням важко пояснити, чому носова літера потрібна лише в теперішньому часі. Пишучи, вони не зважають на часові форми. 3) Ми заучуємо дієслова, у яких носові літери є лише в теперішньому часі. Це потребує багато часу й зусиль; я запропонував би спростити правопис — писати без носових літер. В інших випадках, наприклад, kęsti, siųsti, lįsti, grįžti, я запропонував би зберегти традиційне написання. 12 Випадки наведено в порядку зменшення частоти згадування у відповідях учителів; другий і частково четвертий випадки за предметом охоплюються першим, однак учителі згадували їх окремо, що свідчить: правопис носових літер, особливо в коренях дієслів, створює для учнів найбільші труднощі. 13 Аргументи наведено так, як їх сформулювали у відповідях учителів (не всі відповіді були аргументованими). 204 KALBOS KULTŪRA | 86 Випадок правопису Аргументи на користь зміни 4) Тут нічого не чергується, учням важко аргументовано пояснити, а потім усе це повторюється у правописі дієприкметника й дієприслівника: šąla – šaląs, šalanti, šąlant і šalo – šalęs, šalusi, šalus. У чому різниця? Це не gražinti (робити гарним) і grąžinti (повертати борг). Тут принаймні можна переконливо пояснити, чому потрібна носова голосна. 3. Написання часток разом і окремо 1) Правила мають бути простішими, щоб не було так багато випадків. 2) Kurgi я писав би окремо, як kas gi, бо kur можна зрозуміти як місцевий відмінок змінюваного слова kas. 3) Навіть закінчивши школу, багато учнів не засвоюють випадків написання часток ne, gi. 4) Діти мають «зубрити». 4. Голосна кореня дієслів і похідних від них форм, коли a або e чергується з e Я змінив би написання слів graso, gresia; drasko, dreskia. Справді, дуже багато учнів помиляються, пишучи ці або споріднені слова (atgrasus, grasinimas), навіть якщо в корені коротка голосна. 5. Голосна кореня дієслів у формі третьої особи майбутнього часу Я спробував би спростити [...] скорочення голосних у корені форми третьої особи майбутнього часу. Правопис складний, а на значення слів істотно не впливає. 6. Чергування голосних у корені дієслів Уніфікував би, бо учням справді залишається лише завчити напам’ять (įgristi, įgrysta, įgriso). 7. Написання приголосного j 1) Багато проблем бачу в написанні слів із j: у литовських словах j потрібно писати, а в іншомовних вимовляємо, але не пишемо. Кмітливі учні «зубрять» напам’ять і вміють, а тому, кому важко... Отже, я уніфікував би правило. 2) Спростив би написання j. Milijonas із j, stadionas без j? Чому? Як це пояснити? У підручниках написано, що milijonas — старе слово, а stadionas — ні? У слові herojiškas треба писати j, а в heroizmas — ні через походження суфіксів; багато хто не розрізняє, який суфікс литовський! Залишається «зубрити», а потім забути. R. MILIŪNAITĖ. Raštingumo problema interneto bendruomenės ir mokytojų akimis 205 Випадок правопису Аргументи на користь змін 8. Написання голосних a, e після j Уніфікував би написання javai, jazminai, ajerai, jerubė, deja, beje після j. 9. Носові голосні в закінченнях означених форм Спростив би або скасував […] правила написання закінчень означених форм (де подвоюються носові голосні). 10. Великі й малі літери Мабуть, спростив би правила вживання великих літер. Їх справді надто багато, і застосовувати їх надто складно (особливо учням молодших класів). 11. Правопис іншомовних власних назв Змінив би лише написання імен і прізвищ інших народів. Гадаю, треба писати так, як ми вимовляємо, як раніше, бо, коли бачимо написання мовою оригіналу, не знаємо, як читати. 12. Окремі випадки Baikštus ir baugštus. Sujudo – sąjūdis; patvino – potvynis, а чому nusmuko – nuosmukis u trumpoji? Із 35 учителів, які хотіли б бодай трохи змінити правила правопису, дві третини вказують на написання носових літер — як на загальну проблему, так і на кілька її найскладніших випадків (особливо в коренях дієслів теперішнього часу). Отже, написання носових літер хотіли б принаймні частково змінити 15,8% опитаних учителів. Кілька вчителів вважають, що змінювати правила не потрібно, хіба що переглянути пару дрібних випадків: Гадаю, правила укладено відповідно до продуманої мовної системи. Знати їх — означає мати добру пам’ять і бути освіченим. Не пропоную їх змінювати, хіба що переглянути написання часток разом і окремо. […] історичний правопис носових літер я б не змінював, не «обманював» би нашу давню мову: якщо ąžuolas втратить носову літеру, то й ті, хто його називає, перетворяться на вільхи. Двоє вчителів пропонували не змінювати правила, а в окремих випадках лібералізувати норми оцінювання, тобто не все вважати орфографічними помилками: Я змінив би на користь учнів норми оцінювання диктантів. Справді, не бачу великого гріха в тому, що дитина плутає форми часів і пише susąlęs. Не знижую за це оцінку. Мені було б важко їх змінювати, хіба що лібералізувати, не зважаючи на те, де написано цю частку gi тощо. 206 KALBOS KULTŪRA | 86 Мабуть, найчастіше побажання вчителів — уніфікувати, спростити написання в окремих випадках і зменшити кількість винятків. Однак наведені вчителями аргументи свідчать, що вони самі не завжди до кінця розуміють систему правопису: іноді бачать лише поодинокі форми й не усвідомлюють зв’язків між ними. Слід розрізняти, де правопис є справою домовленості (наприклад, великі й малі літери, написання слів разом і окремо — тут справді є що впорядкувати), а де норми правопису зумовлені мовною системою. Норми, що ґрунтуються на домовленості, змінити простіше, якщо добре продумати процедуру їх перегляду. Однак, скажімо, скасування носових літер у коренях дієслів теперішнього часу передусім спричинило б порушення вимови цих форм, адже відсутність носової літери вказує, що в ненаголошеному складі a, e треба вимовляти коротко. Не слід забувати, що довгота голосних у теперішньому часі дієслів цієї групи є природною (тобто зберігається і в ненаголошених складах), а носові літери відображають розвиток звукової системи литовської мови. Хоча в сучасному вжитку литовської мови загалом виразна тенденція скорочувати довгі голосні в ненаголошених складах принаймні до напівдовгих (це не кодифікована норма вимови літературної мови), без ґрунтовніших досліджень важко сказати, наскільки поширене скорочення колишнього носового голосного в ненаголошеному складі, наприклад, [šalù]. Принаймні частина людей і досі вимовляє такі голосні довгими або принаймні напівдовгими. Відмова від носових літер призвела б також до порушення наголошування цих форм, особливо префіксальних, пор.: šąla, šàlù – nešąla, nešàlù, *šàla, šàlù – *nèšala, nèšalu (kaip kãla, kalù – nèkala, nèkalu); bãla – išbãla, *bãla – *išbala (kaip mãla – išmala). Самі такі дієслова тоді мали б перейти до іншого типу дієвідмінювання, отже, відбулися б зміни граматичної структури: šąla – šalo → šala – šalė (kaip kala – kalė) → nešala – nešalė. Не слід робити великої проблеми з написання форм цієї групи дієслів, адже активно вживаних дієслів такого типу небагато, а форми теперішнього часу вживаються ще рідше. Для школи вистачило б тих, що можна перелічити — до 10–11 або й менше (40 років тому навчали приблизно за таким порядком: šąla, bąla, sala; gęsta, glęžta, mažta; šąšta, tęžta, tręšta; klęra, gvėra), не обтяжуючи учнів вправами зі спеціально сконструйованими штучними прикладами їхнього написання14. 14 Більше контраргументів щодо зміни написання носових голосних див. в інформації Державної комісії литовської мови про висновки робочої групи, створеної для перегляду правил правопису: «Розглянуто написання šala, bala, gesta, mažta...», 2008 05 27. Доступ через інтернет: <http://www.vlkk.lt/lit/naujienos/naujiena.1068.htm>. R. MILIŪNAITĖ. Raštingumo problema interneto bendruomenės ir mokytojų akimis 207 В одному питанні вчителі цілком мають рацію, коли кажуть, що укладачі шкільних завдань часом надто захоплюються, пропонуючи архаїчні, вже невживані, неактуальні слова чи форми з рідкісним написанням: krešta, tevas, blęsti тощо. Такі слова та їхнє написання слід залишити для олімпіад чи вікторин, а не подавати як те, що потрібно вивчати для щоденної мовної практики. ВИСНОВКИ 1. Дослідження мовних настанов інтернет-спільноти та ставлення вчителів до проблем грамотності виявляє найважливіші причини неписьменності — як зовнішні, що формуються в суспільстві, так і внутрішні, що склалися в системі освіти: a) негативні мовні настанови суспільства, b) несприятливе мовне середовище, c) негативний вплив інформаційних технологій, d) непродумана освітня політика та хибна методика викладання литовської мови. Жодну з цих причин не можна абсолютизувати, проте вони вказують на ті сфери, які потребують найбільшої уваги на рівні держави та її освітньої політики. 2. Відповіді вчителів на розглянуті у статті запитання анкети свідчать, що причини неписьменності аж ніяк не можна пов’язувати лише з негативним впливом інформаційних технологій, який найчастіше висувають на перший план. Хоча між користуванням засобами електронної комунікації (мобільними телефонами, клавіатурами комп’ютерів і планшетів) і деякими орфографічними проблемами (наприклад, пропуском носових та інших діакритичних знаків) існує безпосередній зв’язок, багатьом орфографічним труднощам учнів спричиняються численні правила й винятки, а найголовніше — нездатність зрозуміти мовну систему. 3. Подані міркування вчителів щодо зміни чи уточнення окремих правил правопису слід критично оцінити й урахувати під час обговорення правописних норм та їх кодифікації, а також під час підготовки навчальних матеріалів і вдосконалення методики навчання правопису. 4. Необхідно прагнути, щоб звукові навчальні засоби, які використовуються в школах (озвучені літературні твори, навчальні фільми, розвивальні ігри тощо), відповідали еталону вимови літературної литовської мови, тому для з’ясування наявної ситуації потрібні дослідження в цій галузі. 208 KALBOS KULTŪRA | 86 5. Учителям-литуаністам необхідна фахова допомога спеціалістів із правопису та взаємна співпраця, заснована на ґрунтовних дослідженнях рівня грамотності учнів і його змін. LITERATŪRA Akelaitis G., Labutis V. 1995: Apie integraciją, teksto analizę ir lietuvių kalbą mokykloje. – Gimtoji kalba 8–9, 18–21. Audenienė R. 2013: Prasti penkiolikamečių moksleivių pasiekimai ar nepatikimi juos atskleidžiantys tyrimai? – www.alfa.lt, gruodžio 14 d. Prieiga per internetą: <http://www.alfa.lt/straipsnis/15168588/Prasti.penkili-kameciu.moksleiviu.pasiekimai.ar.nepatikimi.juos.atskleidziantys.tyrimai.=2013-12-14_13-49>. Dukynaitė R., Stundža M. 2013: OECD PISA rezultatų pristatymas. Prieiga per internetą: <http://www.smm.lt/uploads/lawacts/docs/598_cda4378e649b22e73413af209144d0d1.pdf>. (Žiūrėta 2013 12 20.) Jablonskaitė D. 2013: Lietuvoje neliko vidutiniškai rašančių vaikų – arba puikiai, arba gausybė klaidų. – www.15 min.lt, balandžio 1 d. Prieiga per internetą: <http://www.15min.lt/naujiena/ziniosgyvai/interviu/lietuvoje-neliko-vidutiniskai-rasanciu-vaiku-arba-puikiai-arba-gausybe-klaidu-599-321144>. Jackevičius M. 2012: Beraščių karta: dėl klaidų jau tenka atmesti ir disertacijas. – www.delfi.lt, gegužės 7 d. Prieiga per internetą: <http://www.delfi.lt/news/daily/education/berasiu-karta-del-klaidu-jau-tenka-atmesti-ir-disertacijas.d?id=58666579&com=1&s=1>. Jackevičius M. 2013: Pasiklydę „Google“: kuri karta buvo protingiausia. – www.delfi.lt, gruodžio 29 d. Prieiga per internetą: <http://www.delfi.lt/news/daily/education/pasiklyde-google-kuri-karta-buvo-protingiausia.d?id=63432888#ixzz2pudgf5pu>. Liubinienė V. 2012: Naujųjų medijų kalbos komponentai, kontekstai ir vartotojai. – Kalbų studijos 21, 74–83. Prieiga per internetą: <http://www.kalbos.lt/zurnalai/21_numeris/10.pdf>. Nevinskaitė L. 2010: Trumpųjų žinučių rašybos bruožai. – Kalbos kultūra 83, 275–296. Rimkutė A. 2012: Kolegijos pirmakursių raštingumas: gal lietuvių kalbai nereikalingos nosinės raidės? – Gimtoji kalba 12, 13–17. Vaicekauskienė L. 2013: Jaunimo raštingumas mažėja? Nedarykime stabo iš lietuvių kalbos. – www.delfi.lt, balandžio 17 d. Prieiga per internetą: <http://www.delfi.lt/news/ringas/lit/lvaicekauskiene-jaunimo-rastingumas-mazeja-nedarykime-stabo-is-lietuviu-kalbos.d?id=61155115>. R. MILIŪNAITĖ. Raštingumo problema interneto bendruomenės ir mokytojų akimis 209 V a s i l i a u s k a s S. 2013: Ar mokytojai patenkinti savo mokinių raštingumu? – Gimtasis žodis 1, 27–31. W e l l s J. C. 2000: Orthographic diacritics and multilingual computing. – Language Problems and Language Planning, Vol. 24, No. 3, 249–272. Prieiga per internetą: <http://www.phon.ucl.ac.uk/home/wells/dia/diacritics-revised.htm>. (Žiūrėta 2013 12 09.) Gauta 2013 12 09 Priimta 2013 12 20 PROBLEM OF LITERACY IN THE EYES OF THE INTERNET COMMUNITY AND TEACHERS S u m m a r y The article addresses the approach of the society towards the problem of literacy, which has lately been actively discussed by spelling specialists and in the public domain. Such problems are especially common in those languages which have a greater or lesser number of characters of different type in comparison to the English language dominating online. The survey of language attitudes of the Internet community and the approach of teachers towards the problems of literacy (based on the comments of online articles and the survey of Lithuanian language teachers) reveals the principal external reasons of illiteracy developing in society as well as internal reasons of illiteracy evolving in the system of education: 1) negative language attitudes in society, 2) unfavourable linguistic environment, 3) negative impact of information technologies, 4) inconsiderate education policy and faulty methodology of Lithuanian language teaching. None of the above reasons should be considered absolute; nevertheless, they indicate the areas requiring most attention at the level of the state and its education policy. The answers of teachers to the questions of the questionnaire analysed in the article show that the reasons of illiteracy cannot be associated solely with the negative impact of information technologies, which get into the centre of attention these days. Even though there is a direct correlation between the use of electronic communications (mobile phones, computer and tablet keyboards) and certain spelling difficulties (for example, omission of nasal letters and other diacritical signs), a lot of difficulties of spelling faced by pupils derive from the abundance of rules and exceptions and, most importantly, the inability to comprehend the language system. 210 KALBOS KULTŪRA | 86 The considerations of teachers regarding the change or correction of certain spelling rules presented in the article should be evaluated critically and taken into account in the consideration of spelling norms and their codification as well as in the development of teaching aids and the improvement of the methodology for the teaching of spelling. The considerations of Lithuanian language teachers on illiteracy, its causes and specific manifestations in pupils’ written works show that teachers themselves are in need of professional assistance of spelling specialists and mutual cooperation based on in-depth studies of the situation of pupils’ literacy and its changes. KEYWORDS: orthography, language attitudes, language acquisition, codification. RITA MILIŪNAITĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius [email protected] R. MILIŪNAITĖ. Raštingumo problema interneto bendruomenės ir mokytojų akimis 211