Padėkos raiškos galimybės

GIEDRĖ ČEPAITTIENĖ Шяуляйський університет МОЖЛИВОСТІ ВИРАЖЕННЯ ПОДЯКИ КЛЮЧОВІ СЛОВА: подяка, адресант, адресат, мовне вираження. ВСТУП Подяка — одна із ситуацій мовленнєвого етикету. Основою цієї ситуації є відчуття вдячності, яке відчуває адресант, тобто справжнє або удаване, з приводу дії, виконаної чи обіцяної адресатом. Справжнє почуття вдячності виникає тоді, коли діяльність адресата є корисною для адресанта або викликає в нього приємні почуття. Удавана вдячність пов’язана з певними ситуаціями суспільного життя (наприклад, дякують після завершення публічного виступу); це пов’язано не з почуттями самого адресанта, а з нормами мовленнєвої поведінки, прийнятими певною спільнотою. Мета подяки — виявити увагу до адресата, продемонструвати, що адресант помічає дії адресата й цінує їх. Самі слова подяки виконують референційну функцію мовленнєвого акту. Її можна розширити, зазначивши причину подяки. Нерідко у формулах вираження подяки називають адресата. Інші теми дейксису (час, місце) для вираження подяки необов’язкові й згадуються рідко. Вираження подяки зазвичай розширюється різними модифікаторами, оцінними словами, які виконують експресивну функцію. Мета цієї статті — обговорити причини ситуації подяки та можливості її вираження в литовській мові. Її джерела — Текстовий корпус сучасної литовської мови (далі — Корпус) і матеріали, зібрані самою авторкою з живого мовлення, а також із листів різних письменників і діячів культури. У статті переважно застосовується метод семантичного аналізу; значення слів пояснюються на підставі Словника литовської мови. ПРИЧИНИ ПОДЯКИ Потреба подякувати — часта ситуація в житті кожної людини. Причиною подяки можуть бути фізичні, інтелектуальні чи духовні дії адресата. Їх можна поділити на такі групи: • фізична допомога адресантові (дякую, що підняли, сам я не зміг би тощо); • інформація, яку адресат надав адресантові (дякую, що повідомили; попередили тощо); позитивна характеристика адресанта або підтримка його позиції, висловлена усно чи письмово BENDRINĖ KALBA | 87 (2014) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 GIEDRĖ ČEPAITIENĖ. Padėkos raiškos galimybės | 2 (дякую за добрі слова; спасибі, що погодилися); привітання, побажання, сказані адресантові під час мовленнєвого акту або трохи раніше (дякую за..., спасибі, що згадали, не забули); запитання про життя, здоров’я тощо адресанта або його близьких (дякую, усе добре; спасибі, усі здорові); висловлення компліменту; обіцянка, що адресат виконає потрібну адресантові фізичну чи інтелектуальну дію, наприклад, прийде на толоку, напише рекомендацію (дякую, що погодився / погодилися...). • БЕЗПОСЕРЕДНЄ ВИСЛОВЛЕННЯ ПОДЯКИ У словнику литовської мови слово «подяка» визначено так: «вияв почуття вдячності за зроблене добро, висловлення подяки». Отже, подяка — це вияв певного почуття. Найчастіше, дякуючи, вживають вигук ačiū. Текстовий корпус (T) показує, що цей вигук у десятки разів переважає інші способи висловлення подяки: прикладів із ačiū знайдено 10 208, із вигуком dėkui — 1 042; подібних прикладів із перформативним дієсловом dėkoju — 1 476, форму padėkoti ужито 452 рази. Отже, хоча вигук dėkui добре вписується в парадигму слів подяки (dėkoju – padėka – dėkingumas – dėkingas), його вживають майже вдесятеро рідше, ніж ačiū. Вигук визначають як «незмінну частину мови, що складається зі слів, які безпосередньо й виразно передають почуття, вольові акти та спонукання, не називаючи їх» (DLKG 1994: 462), проте вигуки подяки завжди виконують акт подяки; вони є конкурентами перформативного дієслова dėkoju і можуть замінювати одне одного в будь-якій ситуації — як у побутовому мовленні, так і в офіційному середовищі. Поряд із цими вигуками для вираження подяки вживаються також аналітичні конструкції, пряме значення яких — назвати актуальний (або очікуваний у майбутньому) стан адресанта. Вони складаються з прикметника dėkingas (-a) із формами 1-ї особи однини теперішнього або майбутнього часу дієслова būti esu1 (būsiu) dėkingas (-a), рідше — з формою 1-ї особи умовного способу (būčiau dėkingas), тобто складеним присудком. Пряме значення цих конструкцій — опис стану адресанта, однак в акті подяки реалізується не це значення висловлення, що описує стан адресанта. Тут актуалізується непряме значення: вислів esu (būsiu) dėkingas уживається замість перформативного вислову dėkoju і є йому рівнозначним. Конструкція esu (būsiu; būčiau) dėkingas (–a) може замінити дієслово dėkoju у всіх позиціях. Коли прикметникова конструкція виражає подяку, її можна поширити інтенсифікаторами labai, didžiai, nepaprastai тощо. Можливість такого вираження подяки демонструють наведені приклади: Dėkinga esu М. Г. дякую за надмірно сильне ідеалізування мене, лише не хочу, щоб інші були введені в оману Bit451; Esu dėkinga усім старим друзям [...] Bit471; Добра пані! Не вмію навіть висловити, як esu dėkinga Вам за турботу про мене Bit290; [...] Також дуже dėkingas за вчинені, вчинювані й обіцяні послуги AVien654; Labai Вам dėkinga за друкарську машинку SNer391; Люба мамо, esame dėkingi за Вашу турботу, ніжність рук, безсонні ночі й розуміння GyvK; Esu jums be galo dėkinga, що підвезли GyvK; būsiu dėkingas, якщо надрукуєш у журналі «Ir», і прошу Тебе, не зволікай T; Būsiu Tau dėkingas Твій Е. Мєжелайтіс T; Būsiu amžinai jam dėkingas, сказав я T; до домовини būsiu tau dėkingas T; Būčiau nepaprastai dėkingas, якби всі воїни заходили по одному на дуже короткий час T; Būčiau dėkingas, якби ви це схвалили T; Пане прем’єр-міністре! Būčiau be galo dėkingas, якби ви пояснили T. Коли мов- 1 Коли адресант є колективним, уживаються форми множини (esame dėkingi). BENDRINĖ KALBA | 87 (2014) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 GIEDRĖ ČEPAITIENĖ. Padėkos raiškos galimybės | 3 влення ведеться від імені третьої особи, вживається форма 3-ї особи умовного способу, наприклад: Генеральний директорат būtų dėkingas, якби міністерство затвердило T. Поряд зі складеним присудком для вираження подяки вживаються також форми складеного дієслівного присудка, що складаються з особової форми дієслова turi, інфінітива būti та відмінюваної форми — прикметника dėkingas, наприклад: За те, що знайшов цей скарб, turiu būti dėkingas своєму братові Мірту Ларсену T; turiu būti dėkingas за таку терпимість T; за своє врятування turiu būti dėkingas Джонсону T. Такий спосіб висловлення має також відтінок обов’язковості, який надає дієслово turėti, що означає і обов’язок чи повинність, тобто «треба, мусити (щось робити)». Окрім форм дієслова būti, у таких висловленнях подяки вживаються й інші дієслова. Іноді вони підкреслюють саме почуття адресанта; таким є дієслово jausti «відчувати зовнішні та внутрішні відчуття». У висловленнях подяки вживаються форми 1-ї особи однини теперішнього часу, наприклад: Не можу навіть описати, як jaučiuosi вдячним T; Jaučiuosi дуже вдячним, що мав щастя скористатися T; Jaučiuosi dėkingas їм усім T. Так закріплюється те, що адресант відчуває під час мовленнєвого акту. Дещо іншого відтінку надає вживання форм дієслова likti. Сьоме значення цього дієслова — «і надалі залишатися таким самим, у тому самому стані». Отже, подяка, виражена словосполученням lieku (likau) dėkingas, вказує не лише на теперішній стан адресанта, а й на те, що цей стан збережеться і в майбутньому, наприклад: lieku усім глибоко dėkingas T; Я вже старенький, живу в епоху двох сокир... Lieku dėkingas, нехай Бог вас утішить T; Після інтенсивних досліджень likau особливо dėkingas одній людині T. Про офіційні стосунки між адресантом і адресатом свідчать такі висловлення подяки, у яких для називання дії вживаються аналітичні форми з іменником padėka та деякими дієсловами, а саме: reikšti (išreikšti; pareikšti) padėką; tarti padėką; tarti padėkos žodžius; siųsti padėką. Так дякують тоді, коли ситуація мовленнєвого акту не лише офіційна, а й урочиста. Це ніби підтверджує тезу, що литовській мові властиве дієслівне вираження: іменникові конструкції зазвичай не вживаються, тому їх сприймають як приклади іншого, не повсякденного слововживання. Іменник padėka у цих висловах можна поширити прикметниками didelis, ypatingas, nuoširdus, šir- dingas. Таке вживання ілюструють приклади: Ще раз висловлюю свою padėką T; Reiškiu виявляю велику повагу і padėką T; За граматику tariu didelės padėkos žodžius Bit231; Цим висловлюю велику подяку T; За це цьому колективу висловлюю щиру подяку T; Особливу подяку висловлюю [...] T; Висловлюю тобі padėką за щасливий жереб T; Висловлюю Вам сердечну подяку Bit284. Іноді двічі повторюються слова зі спільним коренем із dėkui, наприклад: (esu) dėkinga ir dėkoti, dėkinga ir dėkingumą pareikšti: Добра пані! Не вмію навіть висловити, як esu dėkinga Вам за турботу про мене. Ви вже й так були до мене надто добрі. Не знаю навіть, як дякувати Bit290; Дякую Вам за перегляд тих рукописів, але мені здається, що правильніше буде, якщо цю подяку буде висловлено, якби Ви зволили виділити собі якийсь відсоток гонорару [...] Bit315. ПРИХОВАНЕ ВИРАЖЕННЯ ВДЯЧНОСТІ Окрім звичного, прямого вираження вдячності, можливі й дещо приховані вислови2. Зазвичай вони мають певний додатковий семантичний відтінок, виражений особовою формою дієслова. У вираженні вдячності можна розрізнити аж 6 семантичних відтінків: бажання, можливість, прохання, приві- 2 Plačiau žr. Čepaitienė 2007: 179–200. BENDRINĖ KALBA | 87 (2014) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 GIEDRĖ ČEPAITIENĖ. Padėkos raiškos galimybės | 4 лей, завершення мовленнєвого акту, позначення браку засобів вираження. Ці семантичні відтінки зумовлені вибором модальних дієслів; наприклад, відтінок бажання показують форми дієслів norėti («хотіти») або trokšti («прагнути»), необхідність — reikėti («бути потрібним»), а обов’язок — дієслова, що позначають необхідність. Вираження вдячності як бажання Нерідко вдячність висловлюють ніби як бажання, наприклад: noriu (norime) padėkoti, norėjau padėkoti, norėčiau padėkoti («хочу (хочемо) подякувати», «хотів подякувати», «хотів би подякувати»). Як відомо, бажання завжди спрямовані в майбутнє, вони ніби ще не відображають реальної дії, а в ситуації висловлення вдячності форми дієслова norėti («хотіти») noriu (norime; nori), norėjau, norėčiau («хочу (хочемо; хоче)», «хотів», «хотів би») лише вказують на модальність і надають бажаній дії відповідного відтінку. Окрім цього вираження вдячності, іноді вживаються форми norėjau padėkoti, nori padėkoti («хотів подякувати», «хоче подякувати»). Загалом ці варіанти вираження вдячності відрізняються від основного кількома особливостями. Передусім можливі кілька варіантів форм модального дієслова: 1) форми теперішнього часу дійсного способу 1-ї особи noriu, norime («хочу, хочемо») і форма 3-ї особи nori («хоче»); 2) форма однини 1-ї особи минулого одноразового часу дійсного способу norėjau («хотів»); 3) форми однини 1-ї або 3-ї особи умовного способу norėčiau, norėtų («хотів би», «хотів би/хотіла б»). Основні значення цих форм відрізняються. Форма однини 1-ї особи теперішнього часу дійсного способу noriu («хочу») показує, що адресант має намір саме зараз здійснити акт прохання: Noriu padėkoti tiems, kurie myli mūsų teatrą («Хочу подякувати тим, хто любить наш театр»), тоді як форма 3-ї особи зазвичай указує на колективного адресанта, наприклад: Balsų skaičiavimo komisija nori padėkoti už darbą («Комісія з підрахунку голосів хоче подякувати за роботу»). Уживання форм минулого одноразового часу (norėjau padėkoti, «хотів подякувати») зазвичай означає, що акт подяки триває довго, уже подякували комусь іншому, а на завершення цього акту згадують ще одного адресата подяки, наприклад: Norėjau padėkoti ministre T. («Хотів подякувати, пані міністерко Т.»). Форма однини 1-ї особи умовного способу norėčiau («хотів би») указує на нерішучість адресанта щодо того, чи здійснювати акт прохання. Коли для вираження вдячності обирають форму 3-ї особи умовного способу norėtų («хотів би/хотіла б»), адресант ніби ховається, оцінюючи збоку власну дію, наприклад: Leidykla „Quarto“ norėtų padėkoti šioms organizacijoms. («Видавництво „Quarto“ хотіло б подякувати цим організаціям»). Звісно, у формулах етикету реалізуються непрямі значення цих форм. Отже, і конструкція noriu padėkoti («хочу подякувати»), і конструкція norėčiau padėkoti («хотів би подякувати») означають dėkoju («дякую») і є синонімами цього перформатива. Проте вони не є цілком синонімічними, оскільки мають стилістичну відмінність. Це зумовлено вживанням форм умовного способу: цей спосіб не має значення категоричності, тому зазвичай вважається м’якшим, дещо ввічливішим. Із семантикою noro («бажання») пов’язана конструкція trokštu padėkoti («прагну подякувати»). У цьому словосполученні актуалізовано друге переносне значення слова trokšti — «дуже хотіти, жадати». Отже, таке вираження вдячності експресивніше, адже вираження бажання тут доповнене семою «дуже», що вказує на його інтенсивність. Вираження вдячності як прохання Інший відтінок мають конструкції вираження вдячності з формою 2-ї особи множини наказового способу дієслова leisti («дозволити») — leiskite padėkoti («дозвольте подякувати»), наприклад: Pirmiausia leiskite nuoširdžiai padėkoti, kad atsirado galimybė išklausyti T; Garbioji Taryba! Pirmiausia leiskite padėkoti jūsų Prezidiumui T; Taipogi leiskit man padėkoti visos išeivijos vardu už Pilietybės įstatymo T. («Насамперед дозвольте щиро подякувати, що з’явилася можливість вислухати Т; Вельмишановна Радо! Насамперед дозвольте подякувати вашому Президіуму Т; Також дозвольте мені подякувати від імені всієї діаспори за Закон про громадянство Т»). Буквальне значення цього вислову — прохання: адресант звертається до адресата дієсловом у наказовому способі; адресат може дозволити або не дозволити адресантові виконати бажану дію. Однак в акті подяки (і загалом у формулах ввічливості) форма leiskite десемантизована. Вона лише BENDRINĖ KALBA | 87 (2014) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 GIEDRĖ ČEPAITIENĖ. Padėkos raiškos galimybės | 5 указує на ввічливе звернення до адресата й зазвичай означає, що мовленнєвий акт відбувається із застосуванням дистанційної стратегії ввічливості між співрозмовниками з високим ієрархічним статусом, тобто у високому стилі. Зазвичай таку форму вживають, коли комунікативний акт відбувається не між двома учасниками, а публічно: те, що говорять адресатові, чує певна аудиторія (учасники урочистих засідань, симпозіумів тощо). Нерідко під час такого висловлення вдячності називають і адресанта. Це ілюструють такі приклади з Текстового корпусу, преси та усного мовлення: Leiskite man visų laisvę mylinčių vyrų ir moterų vardu padėkoti tiems iš jūsų, kurie [...] T; Visų čia susirinkusių vardu leiskite padėkoti sp.; Leiskite Rektoriaus vardu padėkoti Jums už nuoširdų darbą GyvK. («Дозвольте мені від імені всіх чоловіків і жінок, які люблять свободу, подякувати тим із вас, хто [...] Т; Від імені всіх присутніх дозвольте подякувати; Дозвольте від імені ректора подякувати Вам за сумлінну працю у GyvK»). Офіційність і виразніше втілення дистанційної стратегії ввічливості демонструють аналітичні конструкції з іменником padėka («подяка») та дієсловами prašau або priimkite: prašau išreikšti / perduoti / pareikšti padėką; priimkite padėką. («прошу висловити / передати / оголосити подяку; прийміть подяку»). У цьому висловленні ніби поєднуються дві ситуації мовленнєвого етикету: прохання (на нього вказує дієслово prašau («прошу») або форма наказового способу) і подяка (на неї вказує іменник). Отже, обираючи таке вираження, адресант встановлює особливі стосунки з адресатом: він просить адресата прийняти слова подяки, наприклад: Ačiū jums už tai, priimkite ir visų mano tautiečių nuoširdžią padėką T; Gerbiamieji! Priimkite nuoširdžią padėką už tai, kad mane, senę, prisiminę, atsiuntėt linkėjimus [...] Bit452; Priimkite ko širdingiausią padėką už rūpinimos; sena esu ir bijau, kad jau nebeteks man Jums kuo nors patarnauti... Bit189; Gerbiamasis! Priimkite širdingos padėkos žodžius už gražią dovaną, drauge už pažadėjimą kalbą ištaisyti Bit371. («Дякую вам за це, прийміть також щиру подяку від усіх моїх земляків Т; Шановні! Прийміть щиру подяку за те, що згадали про мене, стареньку, і надіслали вітання [...] Bit452; Прийміть найщирішу подяку за турботу; я вже стара й боюся, що більше не матиму нагоди чимось Вам прислужитися... Bit189; Шановний! Прийміть слова сердечної подяки за чудовий подарунок, а також за обіцянку виправити мову Bit371»). Іноді таку подяку висловлюють адресатові не безпосередньо, а передають через третього учасника мовленнєвого акту — свідка, якого ніби зобов’язують передати подяку. Про це свідчать такі приклади вживання: Prašau jai išreikšti mano nuoširdžią padėką T; Paprašysiu perduoti nuoširdžią padėką T; Perduokite mano padėką ir linkėjimus T. («Прошу висловити їй мою щиру подяку Т; Прошу передати щиру подяку Т; Передайте мою подяку й вітання Т»). У листах діячів культури початку XX століття траплявся ще один варіант цього вираження — priimkite išreiškimą dėkingumo («прийміть вираження вдячності»), наприклад: Priimkite [...] ir kart (t. y. – kartu G. Č.) išreiškimą dėkingumo už gerą širdį, kurios tiek parodėte paskutiniame savo laiške Bit77. («Прийміть [...] і також (тобто — разом Г. Ч.) вираження вдячності за добре серце, яке Ви так виявили в останньому своєму листі Bit77»). Подяка як вираження можливості Існує такий спосіб вираження подяки, коли адресант обирає формулювання можливості. На це вказують різні форми дієслова могти: можу, міг би, можна, маючи змогу подякувати. Як свідчить Словник литовської мови, друге значення цього дієслова визначається як «мати можливість». Уживання форм теперішнього часу та умовного способу відповідає відтінкам вираження бажання: теперішній час називає стан у теперішньому, умовний спосіб виражає непряму дію, наприклад: Як приємно, що можу ще раз вам подякувати T; як міг би вам подякувати? T. З іншого боку, подяка, сформульована як запитання з формою умовного способу, має ще одну семантичну ознаку: адресант ніби каже, що подякувати неможливо, що він не знаходить відповідного способу висловити подяку. Від іншого прихованого способу вираження подяки формулювання можливості відрізняється тим, що тут уживаються неособові форми дієслова: форма присудкового слова «можна» або форма дієприслівника маючи змогу. Подяка, виражена присудковим словом, ніби свідчить про позицію адресанта, що адресат лише частково заслуговує на подяку, адже вислів можна подякувати водночас передбачає думку, що це не є обов’язковим, наприклад: Їм можна подякувати за красу життя T. Інакше буває, коли подяку виражено дієприслівником. У таких випадках адресант оцінює можливість, що склалася, наприклад: радію маючи змогу публічно подякувати усім T. BENDRINĖ KALBA | 87 (2014) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 GIEDRĖ ČEPAITIENĖ. Padėkos raiškos galimybės | 6 Подяка як вираження необхідності Іноді адресант сприймає ситуацію подяки як необхідність. На це вказують різні форми дієслова turėti, уживані для вираження подяки: turiu (turime), turėčiau padėkoti. У Lietuvių kalbos žodynas 33-тє значення цього дієслова визначено як «потребувати, бути зобов’язаним (щось зробити)». Такий відтінок подяки простежується в наведених прикладах: turiu за них усіх маю вам подякувати T; Turime тепер подякувати Богові T; turime padėkoti за пояснення щодо використання медіа на основі вторинного досвіду T; За внесок і терпіння turime padėkoti багатьом людям T; Turėčiau padėkoti за це синові T. Трапляються приклади з прикметником būtinas. Lietuvių kalbos žodynas визначає його перше значення так: «те, без чого не можна обійтися, дуже потрібне». Тому подяки з цим прикметником також мають відтінок необхідності, наприклад: Спочатку необхідно подякувати за надану честь T. Іноді адресанти сприймають подяку як обов’язок. Останній іменник у Lietuvių kalbos žodynas пояснюється як «те, що необхідно, обов’язково виконати». Отже, такі подяки також мають відтінок необхідності, наприклад: Автор відчуває приємний обов’язок подякувати головному редакторові цього журналу T. Подяки з відтінком потреби близькі до цих подяк. Цей відтінок зазвичай позначають різні форми дієслова reikėti. У Lietuvių kalbos žodynas його визначено як «бути потребою, необхідністю». У Sinonimų žodyne слово reikėti подано в гнізді privalėti, де поруч указано дієслово turėti. Однак між необхідністю та потребою є хоч і невелика семантична різниця. Відтінок необхідності вказує на відсутність вибору: дія є необхідною, обов’язковою. Дієслово reikėti, здається, не має семи необхідності; йому ближча сема «бажано». У подяках із відтінком потреби вживаються форми 3-ї особи теперішнього часу або умовного способу: reikia, reikėtų padėkoti. На це вказують такі приклади з Текстового корпусу: і за це треба особливо подякувати кмітливому юнакові T; Насправді треба подякувати, а не казати, що вони погано працюють T; варто подякувати цим людям T; варто подякувати розташованому тут Центру культурних досліджень T. Вкрай рідко потреба виражається формою 3-ї особи теперішнього часу дієслова tekti: А це вже добра ознака, і за неї доводиться вам подякувати T. Брак засобів вираження Трапляються випадки, коли адресант ніби займає позицію незнання, почувається й стверджує, що він або сам надто незначний, аби висловлювати подяку, або його словниковий запас нібито надто бідний. Насправді актуальне значення цих висловів — подяка. Тоді подяка виражається непрямо. Адресант зазвичай обирає форми дієслів 1-ї особи однини теперішнього часу з префіксом ne- (nežinau, nerandu, nemoku, neturiu), які ніби вказують на розгубленість адресанта й нездатність сформулювати подяку, наприклад: Ні не знаю, як міг би висловити подяку GyvK; Так я вдячна, що не знаходжу слів GyvK; Я отримав від тебе довгоочікуване фото й радів усю відпустку. Уже тільки не вмію подякувати VMač351; Не знаю, як і дякувати, дядьку. Ми не залишимося в боргу!]Balt166; Не маю стільки добрих слів, щоб подякувати T; А я не знаходжу слів, щоб належно подякувати T. Рідше обираються форми, що узагальнюють ситуацію: пасивний дієприкметник (неможливо подякувати) або форма 3-ї особи (немає слів). Так адресант ніби відсторонюється від конкретної ситуації й описує не лише власні почуття, а й те, що в подібній ситуації так почувався б будь-який мовець, наприклад: [...] неможливо словами подякувати за таку щиру відвертість Žem10; Немає у світі слів, якими я міг би висловити подяку T; Бракує слів, щоб я міг висловити подяку GyvK. BENDRINĖ KALBA | 87 (2014) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 GIEDRĖ ČEPAITIENĖ. Padėkos raiškos galimybės | 7 Трапляються й вельми індивідуальні подяки, що висловлюються через заперечення. Тоді адресанти свідомо займають позицію людини, нездатної дякувати, лише підкреслюючи цим, що насправді вони дуже вдячні. Про це свідчать такі приклади: Добра пані! Ваш лист — це сон чи казка... Я й не сподівалася, що й нині є такі люди!.. У цьому листі стільки доброти, що її самої вистачило б, аби зцілити... Я не вмію дякувати. Учора я взяла того листа, а сьогодні, згадавши його, знову плачу... Bit162; Так і хочеться плакати, що ніколи-ніколи не віддячу... Уже надто стара... Bit434. Такі подяки свідчать про близькі стосунки між адресантом і адресатом, адже за допомогою таких нетрадиційних подяк адресант ніби відкриває свою душу, говорить про дуже інтимні переживання. Завершення мовленнєвого акту Рідко (у Tekstyne знайдено лише 2 приклади) мовленнєвий акт завершують подякою, причому адресант спеціально це підкреслює. Про таку ситуацію свідчать форми теперішнього або минулого одноразового часу дієслова likti, наприклад: Мені залишається подякувати авторові регламенту T; Мені залишилося подякувати T. Уживання форм із префіксом belieka, beliko для висловлення подяки є необґрунтованим: префікс be- відповідає значенням часток vos, vis, jau, tik, čia і зазвичай указує на продовження дії (LKG II: 295), а не на її завершення, як того хотіли б адресанти подяки. Вислови lieka (tik) padėkoti; liko (tik) padėkoti у Tekstyne не зафіксовано. ВИСНОВКИ Ситуацію подяки характеризують кілька дій адресата: фізична допомога, різні словесні прояви підтримки (погодження, запитання, комплімент) або обіцянка надати допомогу в майбутньому. Пряма подяка найчастіше виражається вигуком ačiū, рідше — dėkui, перформативним дієсловом dėkoju та аналітичними конструкціями esu (būsiu, būčiau) dėkingas. Про офіційні стосунки між адресантом і адресатом свідчать такі подяки, у яких для називання дії вживаються аналітичні форми з іменником padėka та деякими дієсловами reikšti (išreikšti; pareikšti) padėką; tarti padėką; tarti padėkos žodžius; siųsti padėką. У вираженні прихованої подяки можна виокремити 6 семантичних відтінків: бажання, можливість, прохання, необхідність, завершення мовленнєвого акту, вказівку на брак засобів вираження. Ці семантичні відтінки найчастіше зумовлені вибором модальних дієслів: наприклад, відтінок бажання передають форми дієслів norėti або trokšti, потребу — reikėti, а необхідність — дієслова зі значенням обов’язку. Семантичні відтінки передають і вибрані граматичні форми: наказовий спосіб насамперед пов’язаний із проханням, умовний — із невизначеністю дії. Про згоду адресанта (справжню чи удавану) свідчить уживання дієслів із префіксом ne- (nerandu; nėra žodžių). BENDRINĖ KALBA | 87 (2014) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 GIEDRĖ ČEPAITIENĖ. Padėkos raiškos galimybės | 8 ЛІТЕРАТУРА Й СКОРОЧЕННЯ AVien – Vienuolis A. Raštai 6, Vilnius: Vaga, 1988. Čepaitienė G. 2007: Lietuvių kalbos etiketas: semantika ir pragmatika, Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla. DLKG 1994 – Сучасна граматика литовської мови, Вільнюс: Видавництво науки й енциклопедій. Bit – Bitė-Petkevičaitė G. Raštai 6, Vilnius: Vaga, 1968. JBalt – Baltušis J. Sakmė apie Juzą, Vilnius: Vaga, 1989. GyvK – жива мова. LKG II – Граматика литовської мови 2. Ред. K. Ulvydas, Вільнюс: Mintis, 1971. LKŽ I–XX – Словник литовської мови, 1–2, 2-ге видання, Вільнюс: Mintis, 1968–1969; 3–6, Вільнюс: Видавництво державної політичної та наукової літератури, 1956–1962; 7–9, Вільнюс: Mintis, 1966–1973; 10–15, Вільнюс: Mokslas, 1976–1991; 16–17, Вільнюс: Видавництво науки й енциклопедій, 1995–1996; 18–19, Вільнюс: Інститут видавництва науки й енциклопедій, 1997–1999; 20, Вільнюс: Видавництво Інституту литовської мови, 2002. SNėr – Nėris S. Raštai 3, Vilnius: Vaga, 1984. sp. – друк. T – Корпус текстів сучасної литовської мови. Доступ в інтернеті: http://tekstynas.vdu.lt (переглянуто 2014 02 20). VMač – Mačernis V. Під туманним небом незнання: поезія, листи, проза, Вільнюс: Vaga, 1990. Žem – Žemaitė. Вибрані твори 6, Вільнюс: Державне видавництво художньої літератури, 1957. Отримано 2014 04 14 BENDRINĖ KALBA | 87 (2014) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 GIEDRĖ ČEPAITIENĖ. Padėkos raiškos galimybės | 9 МОЖЛИВОСТІ ВИРАЖЕННЯ ВДЯЧНОСТІ Анотація Вдячністю висловлюють увагу до адресата, демонструють, що адресант помічає дії адресата й цінує їх. Самі слова вдячності виконують референтну функцію мовленнєвого акту. Її можна розгорнути, уточнивши причину вдячності. Досить часто в формулах вдячності згадують адресата. Вираження вдячності зазвичай розгортають за допомогою різних модифікаторів, оцінних слів, які виконують експресивну функцію. У статті розглянуто причини виникнення ситуації вдячності та можливості її вираження в литовській мові. Використані джерела — дані з Dabartinės lietuvių kalbos tekstynas (Corpus of the Contemporary Lithuanian Language), а також з усного мовлення та листів різних письменників і працівників культури, зібрані самою авторкою. Стаття ґрунтується переважно на методі семантичного аналізу. Ситуацію вдячності зумовлюють кілька дій адресата: фізична допомога, різноманітна словесна підтримка (погодження, запитання, комплімент) або обіцянка надати допомогу в майбутньому. Пряму вдячність зазвичай виражають вигуком ačiū, рідше — dėkui, перформативним дієсловом dėkoju та аналітичними конструкціями esu (būsiu, būčiau) dėkingas(–a). На формальні стосунки між адресантом і адресатом указують вислови вдячності, у яких дію позначено аналітичними формами з іменником padėka та деякими дієсловами. У вираженні імпліцитної вдячності можна розрізнити аж шість семантичних відтінків: побажання, можливість, прохання, обов’язок, завершення мовленнєвого акту, відсутність вираження. Ці семантичні відтінки зазвичай визначаються обраними модальними дієсловами: наприклад, побажання передають форми дієслів norėti або trokšti, потребу — reikėti, обов’язок — дієслова, що позначають необхідність. Семантичні відтінки також виявляються у вибраних граматичних формах: наказовий спосіб насамперед пов’язаний із проханням, умовний спосіб — із невизначеністю дії. Збентеження адресата (реальне або лише удаване) сигналізується вживанням дієслів із префіксом ne- (nerandu; nėra žodžių). КЛЮЧОВІ СЛОВА: вдячність, адресант, адресат, мовне вираження. GIEDRĖ ČEPAITIENĖ Шяуляйський університет вул. П. Вішінскьо, 38, LT-76352 Шяуляй [email protected] BENDRINĖ KALBA | 87 (2014) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204