Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai

АГНЕ БЛАЖЕНЕ Університет Вітовта Великого ТРУДНОЩІ ЗАСВОЄННЯ ГРАМАТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ В АНГЛОМОВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ КЛЮЧОВІ СЛОВА: засвоєння мови, двомовність, зв’язне оповідання, дитяче мовлення. ВСТУП Протягом останнього десятиліття, після того як увагу було звернено на литовців, які проживають в інших країнах, почали з’являтися праці, присвячені визначенню зв’язків литовців, які емігрували, з іншими співвітчизниками та досвіду облаштування в новому просторі (Liubinienė 2009), усвідомленню ідентичності та зв’язкам із Литвою (Čiubrinskas, Kuznecovienė 2008). Поряд із соціальними темами обговорюється збереження литовської мови, яку також вважають однією з ознак литовської ідентичності, та її використання в сім’ях і громадах. Частіше досліджують литуаністичну освіту та її виклики (Dautartas 2005; Celešiūtė 2008; Aleksandravičius, Kuzmickaitė 2008; Tamošiūnaitė 2012), ставлення батьків до литуаністичної освіти (Šutinienė 2009), чинники, що визначають збереження успадкованої мови емігрантами першого, другого й третього поколінь (Tamošiūnaitė 2008), способи мовного планування в сім’ях для збереження рідної мови (Jakaite-Bulbukiene 2014, 2015a, 2015b) тощо. Варто згадати кілька масштабніших досліджень, у яких прагнули визначити взаємозв’язок між мовами, якими користуються у великих містах Литви, та національною ідентичністю (проєкт Міста і мови1, Ramonienė 2010), дослідити мовну поведінку, мовний репертуар і мовні настанови литовських емігрантів (проєкт Мова емігрантів2, Ramonienė 2015), а також розглянути особливості литовської мови в діаспорі, рівень володіння нею, причини її занепаду тощо (проєкт Литовська мова в діаспорі: володіння, використання, занепад3). У дослідженнях дедалі більше уваги приділяють мовним аспектам взаємодії двох мов і впливу домінантної мови на успадковану або домашню мову. Наприклад, Льонгінас Пажусіс (2009) досліджував особливості перемикання кодів у литовців Північної Америки, вплив англійської мови на литовську, а також частково описав деякі ознаки занепаду литовської мови. З метою визначити литовську мову 1 Проєкт реалізовувався у 2007–2009 рр. у Вільнюському університеті; керівниця — проф. д-р Мейлуте Рамонієне, фінансування надав Литовський державний фонд науки та навчання (див. вебсайт проєкту: http://projektai.vu.lt/miestaiirkalbos/). 2 Проєкт реалізовувався у 2011–2013 рр. у Вільнюському університеті; керівниця — проф. д-р Мейлуте Рамонієне. 3 Проєкт реалізовується у 2015–2017 рр. у Вільнюському університеті; керівниця — проф. д-р Мейлуте Рамонієне (див. вебсайт проєкту: http://wp.eln.lt/apie-projekta/). BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai особливості засвоєння в середовищі іншої мови, чинники, що сприяють і перешкоджають розвитку мовлення; увагу було приділено дитячому мовленню. Застосовуючи різні методи тривалого спостереження та експериментальні методи, досліджено лексичні й граматичні особливості засвоєння двомовними дітьми рідної литовської мови в німецькомовному середовищі (Balčiūnienė, Kalninyte, Krivickaitė 2011) та англомовному середовищі (Blažienė 2015). Також порівнювали мовлення двомовних (литовсько-англійських, російсько-литовських) і одномовних дітей (Kalninyte 2013; Balčiūnienė, Kalninyte 2013; Krivickaitė 2014;), досліджували граматичні особливості литовської мови як рідної та другої (іноземної), а також особливості перемикання кодів (Dabašinskienė, Čubajevaitė 2009; Dabašinskienė, Balčiūnienė, Kalninyte 2014), втрату рідної литовської мови в дитинстві внаслідок швидкого засвоєння іншої мови у випадках міжнародного усиновлення (Ramonaite 2013). Хоча зростає кількість праць, у яких досліджуються особливості мовлення литовців, що живуть в еміграції, бракує ґрунтовніших і масштабніших досліджень, які допомогли б розробникам методичних матеріалів, що готують матеріали для викладання й вивчення литовської мови, зосередитися на тих мовних особливостях, які характеризують литовську мову, засвоєну в середовищі іншої мови. Такі дослідження важливі також для вчителів литуаністичних шкіл і логопедів, які працюють як із дітьми, що мають труднощі з вивченням рідної литовської мови в середовищі іншої мови, так і з дітьми, які повернулися жити до Литви й чиї знання та навички з литовської мови не відповідають рівню володіння литовською мовою їхніх однолітків у Литві. З огляду на ці кілька згаданих та багато інших аспектів було проведено масштабне дослідження, метою якого було визначити лексичні й граматичні особливості литовської мови, засвоюваної в англомовному середовищі4. Мета статті — розглянути деякі граматичні особливості рідної литовської мови, засвоюваної в англомовному середовищі (вибір відмінкових парадигм, узгодження й керування, уживання родового відмінка при запереченні), що спричиняють труднощі в дітей. 1. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ Дослідження проводилося у квітні–червні 2013 року; дані збирали у чотирьох литуаністичних школах Лондона, які працюють від одного до десяти років у різних районах Лондона. За допомогою завдання на створення зв’язної розповіді за малюнками було зібрано 156 дитячих розповідей, а також проведено соціолінгвістичне опитування батьків (опікунів) учасників дослідження, щоб 4 На основі дослідження готується дисертація, в одному з розділів якої ґрунтовно розглядаються лексичні й граматичні особливості литовського мовлення двомовних дітей. У цій статті розглянуто лише граматичні особливості, зокрема ті, що спричиняють труднощі й одномовним дітям під час засвоєння литовської мови. BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai було визначено середовище проживання дитини, мови, якими користуються в сім’ї, частоту вживання відповідних мов тощо. З даних анкетного опитування з’ясувалося, що учасники дослідження дуже різні, тому для дослідження відібрали дітей, обоє батьків яких є носіями литовської мови, а самі діти народилися в англомовному середовищі (95% усіх учасників дослідження) або народилися в Литві, але переїхали до англомовного середовища до досягнення однорічного віку (5% усіх учасників дослідження). Отже, загалом відібрали 100 дітей, які відповідали зазначеним критеріям, і проаналізували створені ними зв’язні розповіді. За віком учасників дослідження розподілили на шість груп із кроком в один рік (див. таблицю). ТАБЛИЦЯ. Дані про учасників дослідження Вікова група Середній вік групи Кількість дітей Стать Країна народження Дівчатка Хлопчики Сполучене Королівство Литва (LT) 4–4;11 р. 4;7 15 9 6 15 – 5–5;11 р. 5;4 27 13 14 27 – 6–6;11 р. 6;4 15 10 5 14 1 дитина (у Литві проживала 6 місяців) 7–7;11 р. 7;5 17 15 2 13 4 дитини (у Литві проживали: 3 міс.; 6 міс.; 7 міс.; 10 міс.) 8–8;11 р. 8;3 16 10 6 16 – 9–9;11 р. 9;3 10 3 7 10 – Усього: 100 60 40 95 5 Під час дослідження прагнули опитати якомога більше дітей, тому їхню кількість у кожній віковій групі не обмежували, і вона неоднакова. Найменше учасників дослідження (10) у віковій групі 9–10 років, оскільки дітей такого (і старшого) віку в литовських школах значно менше: вони обирають відвідувати інші гуртки, найчастіше ті, що діють при англомовних школах або інших освітніх закладах англійською мовою. Зазначалося, що діти чули рідну литовську мову від обох батьків, у сім’ях переважала литовська мова, дітей заохочували говорити нею як із батьками, так і з братами та/або сестрами. Дані анкетування засвідчили, що всі діти вміли спілкуватися англійською мовою, і цією мовою більшість учасників дослідження віком 4–8 років користувалася половину дня, а діти віком 9–9;11 років — 75 відсотків дня. Більшість дітей усіх вікових груп відвідували литуаністичну школу близько двох років, бували в Литві раз на рік і проводили там близько двох тижнів. Перебуваючи в Литві, діти спілкувалися литовською з дідусями й бабусями, іншими членами родини та однолітками. BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai Дані дослідження збирали за допомогою методу створення зв’язного оповідання. Дітям пропонували пограти — розповісти казку за послідовністю шести сюжетних малюнків, наведених нижче та розкладених перед дитиною горизонтальним рядом зліва направо (див. малюнок). Час на підготовку до створення оповідання та його тривалість не обмежували; поки дитина розповідала, дослідник її не перебивав, не ставив запитань, які могли б підказати сюжет, не виправляв по-різному названих дитиною персонажів, але заохочував її словами схвалення (так, ага, добре). Будь-яке створене дитиною оповідання оцінювали позитивно, дитину хвалили. Як до початку дослідження, так і під час нього дослідник спілкувався з дитиною литовською мовою. МАЛ. Послідовність сюжетних малюнків для створення зв’язного оповідання (Hickmann 2003; Gagarina та ін. 2012) Метод розповіді за послідовністю малюнків обрали тому, що ця діяльність звична для дітей, упізнавана, використовується як у дошкільній, так і в шкільній освіті й не викликає в дітей напруження. Крім того, створення зв’язного оповідання — це мовленнєва діяльність, у якій потрібно добирати слова, морфологічні форми, граматичні правила, засоби зв’язку тексту та інші стратегії створення оповідання, щоб слухач зрозумів історію оповідача. Мова зв’язних оповідань та її аналіз дають змогу отримати дані про лексичні, граматичні та інші мовні особливості рідної литовської мови, засвоєної та вживаної в англомовному середовищі (див. історії, розказані кількома учасниками дослідження5): INF14: одного разу було якось чотири пташенятка / і була мама-пташка і три інші пташенятка хотіли їсти потім / мама-пташка полетіла взяти черв’яка і взяла черв’яка / і потім кіт побачив і хотів з’їсти тих пташенят / і потім побачив / і 5 Тут і далі на початку прикладів подано скорочення INF (інформант), а число вказує, що в досліджуваному матеріалі інформантів було розподілено від наймолодших до найстарших, після чого кожному учасникові дослідження для забезпечення анонімності присвоїли код. Коси риски розділяють висловлювання, тобто мовленнєві відрізки до та/або після паузи чи вдиху, зроблених дитиною, а знак +... позначає незавершене висловлювання. У цих та інших прикладах розділові знаки розставлено згідно з правилами пунктуації, затвердженими Державною комісією з литовської мови, а граматичні помилки залишено такими, якими їх припустилася дитина. BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai потім цуценя теж побачило і потім за хвіст узяло [= узяло] / і потім кіт біг / і потім цуценя за котом біжить (4;116). INF81: одного дня жили три голуби, одна мама-голубка / і тоді мама-голубка полетіла їсти взяти / і тоді кіт побачив: є маленькі голуб’ята / і тоді той кіт виліз на дерево / цуценя тоді далі приходить / тоді кіт подивився вгору, на дерева, на тих голуб’ят і тоді почав лізти на дерево / тоді цуценя прийшло й дивиться, що +... / і тоді дивиться, думає, що візьме тих пташенят / і тоді після того те цуценя вкусило кота за хвіст [= вкусило кота за хвіст?] / мама-голубка прилетіла, дає їсти черв’яків / і тоді цуценя побігло за тим котом, щоб більше не бачив / і тоді з тими голуб’ятами їсти дала мама [= і тоді тим голуб’ятам їсти дала мама] (8;5). Зв’язні оповідання записували на диктофон, якого діти не бачили. Зібрані записи транскрибували відповідно до міжнародних стандартів транскрибування дитячого мовлення CHAT (англ. Codes for the Human Analysis of Transcripts), здійснювали морфологічне кодування7, тобто зазначали граматичні категорії кожного вжитого в оповіданні слова (частину мови, число, рід, час тощо). Цю роботу виконували напівавтоматично, однак через морфологічну багатозначність мови дослідникові потрібно було переглядати багатозначні слова й обирати відповідний варіант морфологічного кодування. Кожне граматично неправильне слово або словосполучення, виявлене в оповіданні, позначали спеціальним тегом, що вказував на рівень мовної помилки (морфологія, синтаксис) і її тип (помилка узгодження числа, помилка керування відмінком тощо), щоб під час аналізу помилок програма автоматично розпізнавала помилки відповідного типу. У цьому дослідженні поставлено за мету розглянути деякі особливості засвоєння граматики, виявлені під час аналізу граматичних помилок у зв’язних оповіданнях; у дослідженнях дитячого мовлення такі помилки найчастіше свідчать про певну фазу мовленнєвого розвитку та характерні для неї ознаки. 2. ТРУДНОЩІ ЗАСВОЄННЯ ГРАМАТИКИ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ Литовська мова має багату й складну морфологію, однак, як свідчать дослідження засвоєння мови (Savickienė 1999, 2003; Wójcik 2000; Balčiūnienė 2009; Kamandulytė 6 Позначення 4;11 указує, що дитині 4 роки і 11 місяців. 7 Під час кодування дослідницьких даних використовували методологію створення корпусу усного литовського мовлення, розроблену Inetos Dabašinskienės і Lauros Kamandulytės (Kamandulytė, Savickienė 2007, Dabašinskienė, Kamandulytė 2009). BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai 2009), хоча в певні періоди й зазнають труднощів, діти зрештою успішно засвоюють рідну мову. Під час аналізу мовлення у зв’язних розповідях литовською мовою, записаних від ста двомовних дітей віком 4–9 років, на різних рівнях (лексичному, морфологічному, синтаксичному, словотвірному) було виявлено особливості, характерні для засвоєння рідної мови одномовними дітьми, а також такі, що виникли виключно внаслідок взаємодії двох мов. Як зазначалося, далі в роботі засвоєння рідної мови в англомовному середовищі розглядається крізь призму трьох аспектів, що спричиняють труднощі: вибору відмінкових парадигм, узгодження й керування, а також уживання родового відмінка при запереченні. 2.1. Неправильний вибір відмінкової парадигми Dabartinėje lietuvių kalboje (DLKG 2006: 69) skiriamos penkios daiktavardžių linksniuotės, kuriose pagal atskirų linksnių formų ypatybes esama 12 paradigmų8. Lietuvių kalbos daiktavardžio įsisavinimo tyrimai rodo (Savickienė 1999, 2001), kad pati produktyviausia vyriškosios giminės paradigma yra pirmoji, šiek tiek mažiau produktyvios trečioji ir penktoji9, o pati produktyviausia moteriškosios giminės – aštuntoji paradigma, šiek tiek mažiau produktyvios šeštoji, septintoji. Kitos paradigmos (devintoji, vienuoliktoji, ketvirtoji, antroji ir dešimtoji) laikytinos neproduktyviomis. Minėtų paradigmų produktyvumą lemia tai, kad jų galūnės dažniausiai vartojamos integruojant skolinius, sudarant naujus žodžius, taip pat jose vyksta galūnių kaita (Dressler ir kt. 1995–1996; Dressler, Thorton 1996; Savickienė 2001, 2003; Savickienė, Kazlauskienė, Kamandulytė 2004). Pastarojo reiškinio – galūnių kaitos – atvejų rasta dvikalbių vaikų rišliuose pasakojimuose. Одним із найчастіших випадків, виявлених у розповідях усіх вікових груп, було відмінювання іменника šuo не за одинадцятою, а за третьою парадигмою, наприклад: (1) INF22: і кіт утікав від шуніо (5;9). (2) INF16: і мама каже: ви не розмовляли з котом і з шуню? (5;5). (3) INF62: і той шуніс схопив кота за хвіст і спробував потягнути (7;7). (4) INF82: і шуніс відкусив хвіст (8;0). (5) INF99: коли кішка вилізла на гілку дерева, шуніс вкусив кішку за хвіст (9;6). 8 (i)a відміні відповідають парадигми 1–3, (i)u відміні — парадигми 4–5; (i)o відміні — парадигми 6–7; ē відміні — парадигма 8, i відміні — парадигми 9–12. 9 Парадигми відмінювання чоловічого й жіночого роду наведено, починаючи з найпродуктивнішої. BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai Із наведених прикладів видно, що частина дітей обрала відмінювати іменник šuo за частішою та продуктивнішою відмінювальною парадигмою. Вираження різних відмінків іменника (наз. šunis; род. šunio; оруд. šuniu) свідчить, що діти добре засвоїли відмінкові закінчення третьої парадигми. З іншого боку, ці випадки (а також випадки, що розглядаються далі в цьому підрозділі) вибору невідповідної парадигми можуть бути пов’язані з батьківським діалектом10. Чуючи, як батьки відмінюють певні слова діалектно, дитина могла засвоїти таку модель відмінювання відповідного слова. У деяких оповідях замість іменника katinas (katė) у різних відмінках вживалося слово katis, наприклад: (6) INF12: katis хоче з’їсти (4;4). (7) INF30: і katis прийшов (5;8). (8) INF24: пізніше прийшло цуценя, дивилося на кота, що той робить (5;7). Останні випадки можна пояснити кількома способами. Можливо, спочатку діти скоротили слово katinas, відкинувши суфікс (kat-in-as), а тоді обрали відмінювати його не за першою (пор. katas), а за третьою відмінювальною парадигмою (katis, пор. dantis). Скорочення слова можна пов’язати з характерним для розмовної мови принципом економії, коли задля швидшого й плавнішого висловлювання пропускаються приголосні, скорочується кінець слова, відбуваються редукція голосних, асиміляція тощо (докладніше див. Dabašinskienė 2008), а ця відмінювальна парадигма могла бути обрана за аналогією: слово відмінюється за третьою парадигмою так само, як уже згадане слово šuo (пор. šunis ir katis). З іншого боку, слово katis у литовському мовленні литовсько-англійських двомовних дітей могло виникнути не внаслідок скорочення слова katinas, а внаслідок адаптації англійського слова cat до литовської мови шляхом додавання закінчення третьої парадигми -is (cat+is). Варто зазначити, що випадки відмінювання іменника šuo за третьою парадигмою (šunis) трапляються в усіх вікових групах від 4 до 9 років. Натомість найбільше випадків відмінювання іменника katinas за третьою парадигмою (katis) виявлено у вікових групах 4–5 років (14 випадків)11 і лише два випадки — в оповіді однієї дитини віком 9–9;11 років. З огляду на це можна стверджувати, що і молодші, і старші діти схильні спрощувати систему відмінювання, обираючи частіші й 10 До анкети соціолінгвістичного опитування не було включено запитання про діалект (говірки) батьків, тому точних даних про діалект батьків кожного учасника дослідження немає. Однак варто зазначити, що під час збирання даних дослідження щодня відвідували литуаністичні школи та спілкувалися з дітьми й батьками, тож можна було почути, що в мовленні деяких дітей наявні подібні до батьківських особливості діалекту, перемикання кодів тощо. 11 У цих вікових групах виявлено 14 випадків: 12 випадків форми однини називного відмінка katis і 2 випадки форми однини знахідного відмінка katį. BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai продуктивніші відмінкові парадигми. А заміна продуктивних парадигм (у цьому випадку першої третьою) зникає в мовленні старших дітей, тобто після засвоєння системи відмінювання. У розповідях дітей усіх вікових груп трапилося 11 випадків, коли іменники чоловічого роду відмінювалися за парадигмами жіночого роду, наприклад: (9) INF13: ir šuniuka labai bėgo (4;2). (10) INF15: paskui katina taip nubėgo nuo šuniuko (4;4). (11) INF64: ir tada jie atskrido prie jos lizdos (7;6). (12) INF73: ir šunė ateina ir surado katytę (7;6). (13) INF9: ir ten katinei tempia (4;10). (14) INF81: jisai užlipo ant medžios12 (8;2). (15) INF50: vieną kartą vienoj medžioje gyvena trys paukščiukai leliukai ir mama (6;2). У наведених прикладах іменники чоловічого роду найпродуктивніших парадигм — першої (šuniukas, katinas, lizdas) і третьої (medis) — відмінювалися за найпродуктивнішими парадигмами жіночого роду — шостою (šuniuka, katina), восьмою (katinei), сьомою (род. відм. одн. medžios; місц. відм. одн. medžioje). Виявлено 3 випадки, коли іменники жіночого роду відмінювалися як слова чоловічого роду, наприклад: (16) INF30: māmas13 jau myli (5;8). (17) INF53: o māmas ateina į jį (6;1). (18) INF64: ir jie taip klykė ir sakė jau mamyčiams: noriu valgyti (7;6). У наведених у прикладах 16 і 17 іменник жіночого роду шостої парадигми (mama) відмінювався за першою парадигмою чоловічого роду (māmas, пор. namas). З огляду на те, що в англійській мові іменники не мають специфічних морфем, які розрізняють чоловічий і жіночий рід, розглянуті випадки можуть свідчити про зникнення категорії роду в литовській мові: чоловічий рід обирається як немаркований. Інший творчий випадок (приклад 18) показує, що іменник жіночого роду (mama) вживається з чоловічою формою демінутивного суфікса -ytis, -ytė (mamytis) і відповідно 12 В обох прикладах (14–15) діти наголосили перший склад слова: medžios, medžioje. 13 В обох випадках (16–17) діти наголосили перший склад слова: māmas. BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai відмінюється за третьою парадигмою — дав. мн. mamyčiams (пор. brolytis, brolyčiams). Останній приклад слід вважати індивідуальним випадком, однак він показує, що граматично неправильну парадигму відмінювання можуть обирати й під час відмінювання демінутивних іменників. Варто наголосити, що хоча в прикладах 9–15 і 16–18 відбувається перехід до продуктивніших парадигм або парадигм іншого роду, під час відмінювання іменників використовуються відмінкові закінчення цих парадигм. Відмінювання іменників за продуктивнішими парадигмами є поширеним явищем на початковому етапі засвоєння іменників, оскільки це дає дітям змогу спростити складну систему відмінювання. Однак, як встановлено під час вивчення перебігу цього процесу, приблизно у віці 3;5 років система відмінювання успішно засвоюється (докладніше див. Savickienė 2003). Розглянуті в цьому дослідженні випадки використання парадигм відмінювання свідчать, що двомовні діти віком 4–9 років засвоїли системи відмінювання окремих парадигм, особливо продуктивних, проте навіть старшим дітям складно обрати відповідну парадигму відмінювання іменника. Це може свідчити про те, що систему відмінювання засвоєно недостатньо добре, тому менш уживані слова або ті, парадигма відмінювання яких дитині не зрозуміла, відмінюються за найпродуктивнішими й найпоширенішими парадигмами. 2.2. Неправильні випадки узгодження та керування Одна з особливостей синтаксичних зв’язків литовської мови — узгодження, за якого морфологічні форми залежного (-их) слова (-ів) (відмінок, число, рід) обираються відповідно до головного слова (DLKG 2006). Для частини учасників цього дослідження узгодження залежних слів із головними за родом та/або числом було складним. Наприклад, трапляються випадки неузгодження роду іменника та прикметника (19) INF96: katė buvo alkanas і дуже хотіла з’їсти (9;7), а також випадки неузгодження форм відмінка та/або роду та/або числа, наприклад: (20) INF14: vieną kartą buvo kažkokios keturi paukščiukas (4;11). (21) INF53: такі три маленькі хочуть їсти (4;11). (22) INF16: і каже мама курчаті: ви, курчата маленькі, нікуди не йдіть (5;5). (23) INF76: і тато радів, що діти були в безпеці (8;2). (24) INF83: одного дня жила мама з трьома пташенятами (8;2). (25) INF86: і пес прийшов і побачив кішку (8;5). BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai Видно, що в деяких випадках різні частини мови, що відмінюються як прикметники, не узгоджуються з іменниками за відмінком (одного дня мама жила з трьома [= trimis] пташенятами), а також за родом і числом (діти були безпечна [= безпечні]; якісь [= якісь] чотири пташеня [= пташенята]). Варто звернути увагу на приклад 23, який також можна було б вважати випадком змішування типів відмінювання прикметників. Досліджувані могли вибрати форму множини прикметника saugus saugi за аналогією з множиною часто вживаного прикметника geras geri (пор. діти добрі і діти безпечна). У наведених прикладах ужиті частини мови, що відмінюються як прикметники (прикметники, займенники, числівники та дієприкметники) (див. приклад 25), свідчать про те, що діти засвоїли закінчення роду й числа цих частин мови, отже, здатні утворювати форми чоловічого й жіночого роду, однини та множини відповідної частини мови. Щодо вживання відмінків, видно, що для всіх згаданих частин мови обирається називний відмінок навіть у тих випадках, коли потрібен кличний (див. приклад 22) або орудний (див. приклад 24) відмінок. Можна стверджувати, що в тих випадках, коли невідомо, як узгодити частини мови, що відмінюються як прикметники, з іменниками за родом, відмінком і числом, обирається якась форма роду та/або числа (не обов’язково та сама), а називний відмінок узагальнено використовується замість інших відмінків. Варто згадати ще один випадок, який ніби вказує на неузгодження роду прикметника з іменником, наприклад: (26) INF35: потім відлетів велика голуб (5;2). (27) INF35: і велика птах відкрився рот (5;2). Називне закінчення іменників жіночого роду дев’ятої парадигми — –is (пор. akis, naktis), тому, з огляду на те, що в наведених прикладах діти могли віднести іменник balandis до дев’ятої парадигми, уживання з ним прикметника жіночого роду didelė є виправданим (пор. didelė akis). Отже, ці приклади слід вважати не випадками узгодження за родом, а випадками змішування відмінювальних парадигм. Дослідження показують (Savickienė 2000; 2005), що найчастіше в литовській мові вживається називний відмінок, за ним за частотністю йдуть родовий, знахідний, давальний, орудний і місцевий. Помилки керування, виявлені в оповідях двомовних дітей, переважно пов’язані з найчастіше вживаними відмінками — називним, родовим і знахідним. Аналіз зв’язних оповідей дає підстави стверджувати, що діти належно засвоїли називний відмінок і вживають його для позначення підмета речення, наприклад: мама полетіла шукати пташенятам BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai їсти (4;11); потім мама повернулася з їжею (7;3); але собака побачила й потім вкусила кішку за хвіст (9;0). Однак виявлено випадки, коли називний відмінок уживався помилково — замість знахідного для позначення об’єкта при перехідних дієсловах, наприклад: (28) INF13: і цуценя ловило кіт [= кота] (4;2). (29) INF27: і хотіло взяти птах [= птаха] (5;11). (30) INF35: і велика [= великий] птах відкрив [= прочинив] рот (5;2). (31) INF50: потім кицька прийшла й знайшла три пташенята [= трьох пташенят] (6;2). (32) INF55: але прийшло цуценя й налякало кіт (6;4). (33) INF58: і кіт хотів маленький птах [= маленького птаха] з’їсти (6;0). (34) INF91: одного разу жив пташеня, у якого було ще три маленькі пташенята (9;5). Як бачимо, замість знахідного відмінка для позначення прямого об’єкта при перехідних дієсловах узагальнено вживається називний відмінок. Трапилося кілька випадків, коли при перехідних дієсловах уживався родовий відмінок, наприклад, INF63: і тоді мама обняла [= обійняла] їх [= їх] (7;4), а також давальний відмінок, наприклад, INF63: і він вкусив її за хвіст і тоді відсунув її [= за контекстом речення — її] вниз (7;4). Помилки у вживанні знахідного відмінка, керованого перехідними дієсловами, виявляють і в інших дослідженнях двомовних дітей. Рамуте Скрипкене (2001: 82), досліджуючи особливості державної литовської мови російсько-литовських школярів, встановила, що трапляються випадки, коли учні другого класу вживають із перехідними дієсловами називний і місцевий відмінки, наприклад: я маю собака; відкрив у холодильнику. Засвоюючи систему відмінків, називний замість знахідного відмінка схильні вживати також студенти, які вивчають литовську як іноземну мову, наприклад: тут ти зустрічаєш друг (Dabašinskienė, Čubajevaitė 2009: 51–52). Як бачимо, вживання називного, місцевого чи інших відмінків замість знахідного характерне для засвоєння вираження прямого об’єкта, позначеного перехідними дієсловами. Як показали дані цього дослідження, наймолодші учасники дослідження (4–6 років) ще не навчилися добре вживати перехідні дієслова: поряд із правильними випадками вживання в багатьох зв’язних розповідях трапляються й неправильні. Кілька виявлених у розповідях старших дітей (7 і 9 років) випадків неправильного керування перехідних дієслів можуть свідчити про те, що це правило, властиве рідній мові, засвоюється досить пізно. На рідну мову старших дітей впливає також те, що вони BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai щодня дедалі частіше використовують домінантну англійську мову, якій не властива система відмінювання та вираження відмінків різними закінченнями. Варто звернути увагу на вживання прийменникових конструкцій у переказах литовською мовою, відтворених двомовними дітьми. Виявлено випадки, коли діти неправильно вживали певні прийменники з неналежними відмінками, наприклад: (35) INF15: і потім тягнув з [= за] хвіст (4;4). (36) INF24: пізніше птах прийшов з черв’яком (5;7). (37) INF35: потім кішка лізла на дерево (5;2). (38) INF54: і тоді прийшов з щось (6;3). (39) INF73: тут є птах з його маленький птах (7;6). (40) INF87: і мама могла з малюками побути (8;3). (41) INF96: кішка зіскочила й почала бігти від собаки (9;7). (42) INF100: а тоді пташеня пішло назад до своїх пташенятами сказати, що вже все добре (9;2). З наведених прикладів видно, що діти добре знають значення прийменників, однак навіть найстаршим учасникам дослідження важко правильно вибрати відмінок. Неправильне утворення прийменникових конструкцій наймолодшими (4–6 років) учасниками дослідження можна пояснити тим, що прийменники засвоюються значно пізніше, ніж словесні закінчення (див. Savickienė 2003). З огляду на це можна стверджувати, що в середовищі домінантної мови прийменникових конструкцій рідної мови навчаються довше, а правильно вживати їх починають пізніше. Щодо неправильного вибору відмінків при певних прийменниках у мовленні старших (7–9 років) дітей, можна припустити, що це правило досі не засвоєне (не вивчене) навіть старшими дітьми, а, можливо, такі помилки зумовлені тим, що старші діти дедалі частіше використовують англійську мову, у якій разом із прийменниками вживаються незмінювані за відмінками частини мови. Висловлювання дітей свідчать і про інші тенденції. Трапляються випадки, коли вжиті прийменники порушують синтаксичну валентність дієслова, наприклад: (43) INF63: він за хвоста вкусив і відштовхнув [= відтягнув?] їй [= її] вниз (7;4). (44) INF76: але собак [= собака] йому на хвоста вкусив (8;2). BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai З наведених прикладів видно, що дітям неважко запам’ятати формули прийменникових конструкцій (už + kilm., ant + kilm.), однак вони вживаються неправильно, оскільки не враховується валентність дієслова. У наведених прикладах 43–44 до іменника uodega, приєднаного до дієслова įkąsti, яке керує знахідним відмінком і вживається з прийменником į, приєднано прийменники už або ant, а сам іменник ужито в родовому відмінку. Варто згадати ще одну особливість уживання прийменників — їх пропускання, тобто в конструкціях може пропускатися прийменник į, наприклад: (45) INF78: кіт ледве схопив каченят, поки той собака [= šuo] Øi14 укусив її за хвіст (8;11). (46) INF83: і як Øi він вкусив за хвіст (8;1). (47) INF46: і кіт ліз Øi на дерево (6;11). (48) INF54: кіт ішов [= ліз?] Øi нагору (6;3). (49) INF63: і тоді вона почала лізти Øi на дерево (7;4). (50) INF64: і птах летів Øi нагору (7;6). (51) INF77: потім кіт заліз Øi на дерево (8;8). (52) INF82: і цуценя прийшло й побачило, як та кішка лізе Øi на те дерево (8;0). (53) INF83: лізе Øi на дерево (8;1). Встановлено, що під час засвоєння дітьми прийменникових конструкцій прийменники спочатку пропускаються, а згодом замінюються преморфемами15, наприклад, a чи o, доки зрештою (приблизно у віці 2;5 року) не засвоюється вживання більшості прийменників і прийменникових конструкцій (Savickienė 1999: 20). Двомовні діти, засвоюючи рідну литовську мову, також можуть пропускати прийменники; це роблять не лише молодші, а й старші діти (6–8 років). Можна припустити, що причиною цього явища є не тільки тривале засвоєння прийменників, а й граматика англійської мови. Цю думку підтверджує те, що в записаних литовською мовою зв’язних оповідях прийменник į не вживався в тих сполученнях (реченнях), у яких відповідники цього прийменника (англ. to, into, at, towards тощо) не вживаються в англійській мові, наприклад: cat climbed up (кіт ішов [= 14 Цей знак Ø указує на те, що прийменник, написаний поруч із ним, не був ужитий. 15 Преморфема — це просодично виражена, але позбавлена семантичного значення частина слова, що вживається на найранішому етапі засвоєння морфології (преморфологічній стадії) і замінює частину слова (закінчення, префікс, суфікс) або ціле слово (наприклад, прийменник) (Savickienė 1999: 15). BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai лізти?] угору; приклад 48); птах полетів угору (птах летів угору; приклад 50); лізти на дерево (лізе на дерево; приклад 53). Варто згадати ще один випадок, виявлений у розповідях двох досліджуваних: замість прийменника вимовляється звук o, який можна назвати преморфемою з огляду на його функцію — ним позначається морфологічний елемент, уживати який дитина ще не вміє належним чином, наприклад: (54a) INF58: і собаки схопили кота o хвоста [= за хвіст] BET (54b) INF58: собака побачив кота на дереві (6;0). (55a) INF69: і собака побачив, що той кіт лізе o дерева [= на дереві] BET (55b) INF69: і собака вкусив за хвіст кота і тоді прогнав (7;9). У наведених прикладах (54a і 55a) родовий відмінок, ужитий із так званою преморфемою o, свідчить про те, що діти знають правило: у прийменникових конструкціях слова, що вживаються разом із прийменниками, мають стояти в певних відмінках. Інші випадки вживання прийменників, виявлені в розповідях тих самих дітей (54b і 55b), показують, що коли діти добре вміють уживати певний прийменник і впевнені, що прийменникова конструкція буде правильною, вони використовують цей прийменник, а не преморфему. Ці випадки відображають творче рішення вжити граматично правильну конструкцію (що складається з двох компонентів), використовуючи допоміжні мовні елементи, які заповнюють нестачу належного морфологічного елемента, тобто вдавшись до преморфеми. Очевидно, що деякі двомовні діти, навіть найстарші, досі не засвоїли належним чином прийменникові конструкції. Видно, що в окремих випадках на вживання прийменникових конструкцій у литовській мові впливають граматичні правила домінантної англійської мови, які старші діти вже засвоїли. 2.3. (Не)вживання родового відмінка при запереченні Під час засвоєння мови доводиться стикатися зі складним явищем — маркованим і немаркованим прямим додатком. У литовській мові додаток може виражатися знахідним відмінком (perku obuolius), а невизначена кількість — родовим відмінком (perku obuolių). Прямий додаток при перехідних дієсловах виражається знахідним відмінком (statysiu namą), але в заперечних реченнях цих BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai veiksmažodžių objektas reiškiamas kilmininku (nestatysiu namo) (DLKG 2006). Nors lietuvių kalboje žymėto ir nežymėto objekto raiška yra sudėtinga dėl sąsajos su morfologija, sintakse, semantika, tyrimai rodo (Dabašinskienė 2015: 380), kad paprastai vaikai tai nesunkiai įsisavina ir nuo 2,5 metų vaikų kalboje vis daugiau randasi atvejų, kai, nurodant objekto dalį, ar su neigiamaisiais tranzityviniais veiksmažodžiais vartojamas kilmininkas. Tačiau iš atliktos analizės matyti, kad 5, 7, 8 metų dvikalbiams vaikams kalbant lietuviškai vis dar sunku taisyklingai vartoti neiginio kilmininką, pvz.: (56) INF16: і мама берегла курчат, щоб собака не забрав маленьких курчат (5;5). (57) INF27: тоді мама сказала їм, що більше не залишатиме [=не залишатиме] своїх бейбі (5;11). (58) INF68: собака прийшов урятувати тих пташенят, щоб кішка не забрала їх (7;2). (59) INF85: і він не хотів чогось робити (8;3). У наведених прикладах із заперечними перехідними дієсловами вжито не родовий, а знахідний відмінок, наприклад: не забрав маленьких курчат, більше не залишатиме бейбі, не хотів чогось, не забрала їх. Із цих випадків можна зробити висновок, що діти знають правило: у реченнях із позитивним значенням при перехідних дієсловах додаток виражається знахідним відмінком, однак правило, згідно з яким при перехідних дієсловах із запереченням ne- додаток виражається родовим відмінком, засвоєне ще не повністю (або не засвоєне). Ці помилки могли виникнути також під впливом англійської мови, у якій вираження додатка не змінюється ані в стверджувальних, ані в заперечних реченнях, наприклад: want to buy a house; I do not want to buy a house. Щоб точно визначити причину такого вживання, потрібно зібрати більше прикладів. Варто зазначити, що правильне вживання родового відмінка при запереченні становить труднощі й для двомовних (російсько-литовських) дітей, які користуються литовською як другою або державною мовою. Аналіз умінь із литовської мови учнів другого класу показав, що в цьому випадку діти схильні були вживати замість родового відмінка орудний або знахідний, наприклад: nemėgstu košė; nemėgstu kiaušinius; nemėgstu bulvės (мн. ч., именительный падеж) (Skripkienė 2001: 82). Такого типа ошибок допускают также при изучении литовского как иностранного языка. Установлено, что студенты, изучающие литовский язык, вместо родительного падежа при отрицательных переходных глаголах употребляют винительный, например: aš nežiūriu televizorių; karvė neduoda pieną (Dabašinskienė, Čubajevaitė 2009: 55). Эти исследования показывают, что выражение дополнения нелегко усваивается (выучивается) не только монолингвами, но и билингвами (или многоязычными), использующими литовский язык как родной, государственный или иностранный. BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai ВИСНОВКИ Аналіз зв’язних розповідей виявив, із якими труднощами стикаються діти, засвоюючи в англомовному середовищі парадигми відмінювання, узгодження граматичних форм (відмінка, числа, роду), керування відмінками та вживання родового відмінка при запереченні. Дані показали, що за взаємодії двох мов систему відмінювання рідної литовської мови можна засвоїти належним чином, попри те, що в мовленні деяких двомовних дітей цей процес триває довше, ніж у одномовних дітей, — до п’яти-шестирічного віку. Варто наголосити, що як малі, так і старші діти схильні спрощувати систему відмінювання, тому вони відмінюють іменники з непродуктивних парадигм або ті, що вживаються рідше, за продуктивними парадигмами. Бувають випадки, коли парадигму відмінювання обирають за аналогією до інших слів, однак це більш властиво наймолодшим учасникам дослідження. Аналіз узгодження граматичних форм показав, що діти вміють правильно добирати закінчення, які позначають число, чоловічий і жіночий рід та відмінок, однак навіть дітям старшого віку (7–8 років) досі важко добирати морфологічні форми залежного слова (‑ų) (‑ių) відповідно до головного слова. Аналіз керування показав, що знахідний відмінок, який уживається з перехідними дієсловами для позначення об’єкта, нерідко замінюється називним, родовим чи іншим відмінком. Така тенденція спостерігається в одномовних дітей під час засвоєння перехідних дієслів, доки вони не навчаться вживати з цими дієсловами знахідний відмінок. Однак дані проведеного дослідження свідчать, що вживання перехідних дієслів зі знахідним відмінком і далі викликає труднощі в старших (7- і 9-річних) двомовних дітей. Крім того, і малим, і старшим (7–8-річним) дітям важко правильно вживати родовий відмінок при запереченні. Об’єкт при заперечних перехідних дієсловах діти позначали не родовим, а знахідним відмінком. Уживання прийменників і прийменникових конструкцій має кілька особливостей. По-перше, іменники, що стоять після прийменника, не завжди можна виразити тими відмінками, з якими вживаються ці прийменники. По-друге, може бути утворена граматично правильна сполука прийменника з іменником (наприклад, з + род.в.), але при цьому прийменникова конструкція є неправильною, якщо сполуку прийменника з іменником ужито без урахування синтаксичної сполучуваності дієслова. Це свідчить, що двомовним дітям складніше навчитися правильно вживати прийменникові конструкції, ніж правильно їх утворювати. По-третє, на конструкції з прийменником в впливає BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai граматика англійської мови: цей прийменник у литовській мові пропускається в тих словосполученнях, у яких його не вживають і в англійській мові. Розглянуті в цій статті граматичні особливості дають змогу зазначити, що в умовах домінування англійської мови під час засвоєння литовської проходять ті самі (або подібні) етапи, що й одномовні діти в Литві. Однак засвоїти деякі правила в іншомовному середовищі двомовним дітям важко, і цей процес триває довше, ніж у одномовних дітей. На це може впливати англійська мова, якою діти користуються поряд із литовською дедалі інтенсивніше й частіше щодня, особливо від початку відвідування школи приблизно з чотирирічного віку, і яка починає посідати домінантне місце. LITERATŪRA A l e k s a n d r a v i č i u s D., K u z m i c k a i t ė D. 2008: Emigracija ir šeima: Vaikų ugdymo problemos ir iššūkiai, Vilnius: Versus Aureus. B a l č i ū n i e n ė I. 2009: Pokalbio struktūros analizė kalbos įsisavinimo požiūriu. Dak taro disertacija, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. B a l č i ū n i e n ė I., K a l n i n y t ė A. 2013: Narrative production in Lithuanian TD Mono- and Bilingual 5–6-year Olds, pranešimas skaitytas tarptautinėje mokslinėje konferencijoje Child Language Seminar–2013. Mančesterio universitetas. B a l č i ū n i e n ė I., K a l n i n y t ė A., K r i v i c k a i t ė E. 2011: Lietuvių kilmės vaikų, gyvenančių Vokietijoje, kalba: nuostatos, tendencijos, rekomendacijos. Vokietijos šeštadieninių lituanistinių mokyklų vadovų ir mokytojų seminaras. Hiutenfeldas, Vokietija. B l a ž i e n ė A., 2015: Dvikalbių vaikų rišliojo pasakojimo produktyvumas ir leksinė įvairovė. – Taikomoji kalbotyra 7. Prieiga internete: http://mif.vu.lt/ojs/index.php/taikomoji-kalbotyra/article/view/54/50 (žiūrėta 2016 06 25). C e l e š i ū t ė I. 2008: Lituanistinio vaikų ugdymo užsienio šalyse ypatumai. – Oikos 2 (6), 52–72. Č i u b r i n s k a s V., K u z n e c o v i e n ė J. (sud.). 2008: Lietuvių identiteto trajektorijos, Kaunas: VDU leidykla. D a b a š i n s k i e n ė I. 2015: Growing knowledge in differential object marking: the view from L1 Lithuanian. – Revue roumaine de linguistique LX (369–382). D a b a š i n s k i e n ė I., B a l č i ū n i e n ė I., K a l n i n y t ė A. 2014: Links between lexicon and grammar in narrative production: Lithuanian as L1 and L2 in bilingual children, 13th International Congress for the Study of Child Language, Amsterd amas. BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai Dabašinskienė I., Čubajevaite L. 2009: Acquisition of case in Lithuanian as L2: Error analysis. – Eesti Rakenduslingvistika Ühingu aastaraamat = Estonian Papers in Applied Linguistics 5, 47–65. Dabašinskienė I., Kamandulytė L. 2009: Corpora of spoken Lithuanian. – Eesti Rakenduslingvistika Ühingu aastaraamat = Estonian Papers in Applied Linguistics 5, 67–77. Dabašinskienė I. 2008: Trumpinimas ir dažnumo poveikis šnekamojoje kalboje. – Darbai ir dienos 50, 109–117. Dautartas J. 2005: Lituanistinio ugdymo JAV raidos aspektai. – Pedagogika 79, 189–193. Dressler W. U., Tornton A. M. 1996: Italian nominal inflection. Wiener Linguistische Gazette 55–57, 1–26. Dressler W. U., Drąžyk R. D., Dziubalska-Kołaczyk K., Jagła E. 1995–1996: On the earliest stages of acquisition of polish declension. – Wiener Linguistische Gazette 53–54, 1–21. DLKG 2006 – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, red. V. Ambrazas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Gagarina N., Klop D., Kunnari S., Тантеле K., Välimaa T., Balčiūnienė I., Bohnacker U., Walters J. 2012: Multilingual assessment instrument for narrative analysis (MAIN), Berlin: ZAS. Hickmann M. 2003: Children’s discourse: Person, space and time across languages, Cambridge: Cambridge University Press. Jakaitė-Bulbukienė K. 2014: Lietuvių kalbos išsaugojimas emigrantų šeimoje: JAV atvejis. – Taikomoji kalbotyra 5. Prieiga internete: http://mif.vu.lt/ojs/index.php/taikomoji-kalbotyra/article/view/40/34 (žiūrėta 2016 07 02). Jakaitė-Bulbukienė K. 2015a: Lietuvių emigrantų šeima: kalba ir tapatybė. Daktaro disertacija. Vilnius: Vilniaus universitetas. Jakaitė-Bulbukienė K. 2015b: Lietuvių kalbos išlaikymą emigrantų šeimoje lemiantys veiksniai: JAV atvejis. – Taikomoji kalbotyra 7. Prieiga internete: http://mif.vu.lt/ojs/index.php/taikomoji-kalbotyra/article/view/69/62 (žiūrėta 2016 07 02). Kamandulytė L. 2009: Lietuvių kalbos būdvardžio įsisavinimas: leksinės ir morfosintaksinės ypatybės. Daktaro disertacija. Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai Kamandulytė L., Savickienė I. 2007: The corpus of spoken Lithuanian. – Human Language Technologies. The Third Baltic Conference Proceedings, 127–133. Kalninytė A. 2013: Lietuvių vaikų, gyvenančių anglakalbėje aplinkoje, rišliojo pasakojimo ypatybės, pranešimas skaitytas tarptautinėje taikomosios kalbotyros konferencijoje Kalbos ir žmonės: dialogas ir kontaktai. Vilnius: Vilniaus universitetas. Krivickaitė E. 2014: Netikrų žodžių kartojimo testas: lietuvių vienakalbių ir dvikalbių vaikų kalbos tyrimas. – Taikomoji kalbotyra 4. Prieiga internete: http://mif.vu.lt/ojs/index.php/taikomoji-kalbotyra/article/view/33/28 (žiūrėta 2016 07 02). Liubinienė N. 2009: Migrantai iš Lietuvos Šiaurės Airijoje: „savos erdvės“ konstravimas. Daktaro disertacija. Kaunas. Pažūsis L. 2009: Šiaurės Amerikos lietuvių kalba (dvikalbystės sąlygojamų reiškinių tyrinėjimai). Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Ramonaitė J. T. 2013: Italų kaip antrosios kalbos įsisavinimas: įvaikinimo iš Lietuvos situacija. Daktaro disertacija. Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Ramonienė M. (red.) 2015: Emigrantai: kalba ir tapatybė: kolektyvinė monografija, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Ramonienė M. (red.) 2010: Miestai ir kalbos, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Savickienė I. 1999: Lietuvio vaiko daiktavardžio morfologija. Daktaro disertacija. Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Savickienė I. 2000: Linksniai šnekamojoje kalboje. – Darbai ir dienos 24, 89–99. Savickienė I. 2001: Linksniavimo paradigmų formavimasis vaiko kalboje. – Lituanistica 3 (47), 58–68. Savickienė I. 2003: The Acquisition of Lithuanian Noun Morphology, Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften. Savickienė I. 2005: Linksnių vartojimo dažnumas ir daiktavardžių reikšmė. – Acta Linguistica Lithuanica 52, 59–65. Savickienė I., Kazlauskienė A., Kamandulytė L. 2004: Naujas požiūris į lietuvių kalbos daiktavardžio linksniavimo tipus pagal natūraliosios morfologijos teoriją. – Acta Linguistica Lithuanica 50, 79–98. Skripkienė R. 2001: Lietuvių kalbos gebėjimų lygmenys: nelietuvių mokyklų pradinukų kalbinės raiškos valstybine kalba tyrimai. – Pedagogika 55, 78–86. BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AGNĖ BLAŽIENĖ. Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai Šutinienė I. 2009: Lietuvių kalbos gramatinių ypatybių įsisavinimo anglų kalbos aplinkoje sunkumai. – Filosofija. Sociologija 20 (4), 310–317. Tamošiūnaitė A. 2012: Lituanistinės mokyklos iššūkiai: mokinių nuostatos ir kalbos vartojimo polinkiai. Pranešimo skaidrės. Čikagos lituanistinė mokykla. Prieiga internete: http://www.svietimotaryba.org/index.htm (žiūrėta 2016 07 04). Tamošiūnaitė A. 2008: The Lithuanian Language in the United States: Shift or Maintenance? – Lituanus 54(3), 60–78. Wójcik P. 2000: The Acquisition of Lithuanian Verb Morphology: a Case Study, Krakow: Quartis. Įteikta 2016 07 26 Priimta 2016 09 07 AGNĖ BLAŽIENĖ Vytauto Didžiojo universitetas Humanitarinių mokslų fakulteto Lietuvių kalbos katedra Kristijono Donelaičio g. 52–205, LT–44244 Kaunas [email protected] BENDRINĖ KALBA 89 (2016) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204