Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose

AURELIJA TAMULIONIENĖ Інститут литовської мови ОСОБЛИВОСТІ ПУНКТУАЦІЇ В РОБОТАХ ДЕРЖАВНОГО ІСПИТУ НА ЗРІЛІСТЬ З ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ КЛЮЧОВІ СЛОВА: твір, пунктуація, пунктуаційний знак, державний іспит на зрілість. ВСТУП Останнім часом багато дискутують про державний іспит на зрілість з литовської мови та літератури: починаючи з грамотності, вибору літературних творів і закінчуючи оцінюванням та іншими питаннями. Грамотність найчастіше розуміють як володіння навичками правопису й пунктуації1. Про найхарактерніші тенденції учнівських орфографічних помилок у роботах державного іспиту на зрілість уже писали раніше (Tamulionienė 2015). У цій статті тему грамотності учнів продовжено в іншому аспекті — розглянуто особливості пунктуації в учнівських текстах. Об’єктом цієї статті є сорок робіт 2014 року та шістдесят робіт 2018 року з державного іспиту на зрілість з литовської мови та літератури, оцінених у 80–100 балів і написаних учнями з різних регіонів Литви2. У статті обрано для розгляду роботи учнів, оцінені найвище, — це має допомогти з’ясувати, які пунктуаційні особливості притаманні учням, що отримали найвищі оцінки; якщо виявлені випадки пунктуації є проблемними для цих учнів, імовірно, вони можуть бути незрозумілими й учням, які отримали нижчі оцінки. До речі, авторка статті проаналізувала значну частину робіт державного іспиту на зрілість 2014 року; з них видно, що пунктуаційних помилок так багато, що докладно описати їх в одній статті майже неможливо, тому спершу вирішено розглянути пунктуаційні особливості однієї групи — учнів, які отримали найвищі оцінки. Мета статті — на основі мовного аналізу робіт державного іспиту на зрілість з литовської мови та літератури визначити найхарактерніші пунктуаційні помилки в учнівських текстах, спробувати з’ясувати причини й особливості цих помилок, а також виявити характерні для учнівських текстів пунктуаційні риси. 1 У цій статті слово грамотність вживається в тому самому значенні. 2 Роботи надано Національним екзаменаційним центром згідно з договором про співпрацю між Інститутом литовської мови та Національним екзаменаційним центром. BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 2 Для досягнення мети поставлено такі основні завдання: 1) розглянути теоретичні аспекти пунктуації; 2) провести мовний аналіз сорока робіт 2014 року та шістдесяти робіт 2018 року з державного випускного іспиту з литовської мови та літератури, оцінених у 80–100 балів; 3) на основі результатів проведеного аналізу визначити найхарактерніші пунктуаційні помилки учнів; 4) спираючись на встановлені типи найхарактерніших пунктуаційних помилок, спробувати з’ясувати їхні причини; 5) виявити особливості пунктуації в письмових роботах учнів. У статті застосовано описовий аналітичний метод для розгляду особливостей пунктуації в роботах учнів; кількісний (підрахунковий) метод використано для підрахунку й подання частоти пунктуаційних помилок у роботах учнів. У першому розділі статті розглянуто актуальність дослідження; у другому розділі проаналізовано характерні проблемні випадки пунктуації та подано порівняльну статистичну характеристику помилок. Усі розглянуті у статті випадки проілюстровано прикладами з творів. Мову ілюстративних прикладів не редагували, її автентичність збережено. 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ Пунктуацію визначають як «прикладну галузь синтаксису, об’єктом якої є встановлення правил уживання розділових знаків <...> у писемному мовленні» (Gaivenis, Keinys 1990: 186), «це історично сформована система розділових знаків писемного мовлення, які використовують для позначення структурного (граматичного), смислового й інтонаційного (мелодійного) членування тексту та його одиниць (особливо речення), уточнення, підкреслення й актуалізації актуальної логічної та емоційно-експресивної інформації. Це також система принципів і правил уживання розділових знаків» (Abaravičius 2002: 8). Початком унормування пунктуації литовської мови можна вважати працю Йонаса Яблонскіса Lietuvių kalbos sintaksę (1911). У книжці зазначено, що розділові знаки допомагають «легше читати <...> і показують, де під час читання треба зупинитися, де підвищити чи знизити голос» (Jablonskis 1957: 542). У виданій 1922 року граматиці Й. Яблонскіса Lietuvių kalbos gramatikoje пунктуації вже присвячено окремий розділ «Розділові знаки»; про пунктуацію сказано: «під час читання іноді треба зупинитися, підвищити чи знизити голос, щось одне виголосити або запитати <...> Щоб показати, як слід читати написане, використовуємо окремі позначки — роздільники, або розділові знаки» (Jablonskis 1922: 270). Історію унормування пунктуації докладно описано у статті Відаса Вальскіса «З історії унормування пунктуації литовської мови» (2014). На думку мовознавця, найповнішим описом пунктуаційних норм можна вважати видання Lietuvių kalbos rašyba ir skyryba (далі — LKRS; BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 3 trys leidimai: 1976, 1989, 1992). Šiame leidinyje „apibendrinta ir susisteminta visa skyryba: pateiktos išsamios taisyklės ir gausūs jų iliustruojamieji pavyzdžiai <...> glaustai suformuluoti pagrindiniai skyrybos norminimo principai: sintaksinis <...> ir intonacinis“ (Valskys 2014: 156). LKRS rašoma, kad sakinio dalies intonacinis ir prasminis savarankiškumas priklauso nuo įvairių aplinkybių, todėl rašančiojo gali būti skirtingai suvokiamas (1992: 128). У 2006 році Державна комісія литовської мови ухвалила постанову «Про правила обов’язкової та факультативної пунктуації». Постанову підготувала група мовознавців на чолі з Альбінасом Друктейнісом. Державна комісія литовської мови постановами № N-2 (103) та № N-3 (104) від 28 вересня 2006 року затвердила нові правила обов’язкової та факультативної пунктуації. У публічному просторі з’явилося чимало статей мовознавця, що знайомили читачів із мотивами пунктуаційної реформи, поясненням змін у деяких випадках тощо (Drukteinis 2006; 2007a; 2007b; Kniūkšta 2007). Мовознавець А. Друктейніс пише: «[Ц]ей етап упорядкування пунктуації свідчить, що нині пунктуація литовської мови перебуває на певному роздоріжжі. Узгодження правил із комунікативними цілями творця тексту за одночасного дотримання принципу структурного розмежування, а також залучення формальних ознак роблять їх частково непослідовними. Очевидною є тенденція надавати авторові більше свободи вибору. Це можна пояснити як теоретично, так і практикою пунктуаційного оформлення. Якби йшлося про етап подальших і масштабніших перетворень, певний час таке розмаїття ознак пунктуаційного оформлення можна було б терпіти, але згодом правила можна було б дедалі більше спрямовувати до вільної, тобто орієнтованої на ясність та експресивність тексту, пунктуації — принаймні там, де структурні аспекти очевидні й для їх розуміння не потрібна підтримка розділових знаків» (Drukteinis 2006: 205–206). А. Друктейніс назвав причини, через які пунктуаційні правила потребували перегляду: реальний стан уміння авторів текстів розставляти розділові знаки за правилами, можлива заплутаність самих правил, невміння застосовувати їх у конкретних випадках та ін. (Drukteinis 2007b: 1–2). Мовознавець писав: «[П]равила обов’язкового розділення ґрунтуються на чітких, здебільшого формальних (граматичних, структурних) ознаках. Вони є лише показниками певних смислових явищ, однак не дають змоги суб’єктивно тлумачити цей зміст. Правила факультативного розділення формулюються із зазначенням наміру творця тексту — бажання щось підкреслити, інтонаційно виокремити. Тут авторові залишають свободу вирішувати, які відтінки змісту він хоче передати за допомогою розділових знаків» (Drukteinis 2007b: 1). Пунктуація литовської мови спирається на три принципи: синтаксичний, інтонаційний і смисловий. Здавалося, що розмежування у 2006 році правил обов’язкової та факультативної пунктуації мало б полегшити їх застосування і учням, і іншим авторам текстів. Але чи справді так сталося? Щойно заговорили про зміни в пунктуації, у публічному просторі з’явилися дискусії про те, що така реформа мала б полегшити становище школярів (Augulytė 2005; Gliožerienė 2005; Norvilaitė 2005). BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 4 У той час активно й багато дискутували. Згодом, коли дискусії вщухли, почали сумніватися, як реформа позначилася на навчальному процесі. На зустрічах із учителями часто говорять на цю тему; дедалі частіше лунає думка, що ця реформа не пішла учням на користь: що більше свободи вибору, то більша плутанина. Загалом розглядаючи учнівські письмові роботи, іноді складається враження, що нерідко учням важко збагнути значення розділових знаків. Зміна інтонаційних тенденцій у розмовному мовленні молоді (дедалі частіше наприкінці речення інтонацію підвищують тощо), коли структуру речення не усвідомлено до кінця, іноді призводить до плутанини через ці інтонаційні акценти. Свобода вибору — ставити розділові знаки чи ні — покладає й велику відповідальність, із якою не всім вдається впоратися. Інші вчителі, навпаки, радіють реформі й стверджують, що суть не в обов’язкових чи факультативних випадках уживання розділових знаків, а в тому, що все залежить від уміння викладати ці правила, чітко навчати синтаксичної будови речення та зв’язків між словами. Щоправда, майже одностайно визнають, що бракує чіткішого пояснення деяких правил пунктуації та прикладів із реального слововжитку, адже сучасна пунктуація здебільшого спирається на інтонаційний і смисловий принципи. Постає питання, наскільки можна покладатися на ці принципи в навчальному процесі, адже «щоб покладатися на інтонацію як елемент вищого синтаксичного рівня, автор тексту повинен мати достатні знання про будову речення» (Vasiliauskienė, Rimkutė 2007: 60). З 2015 року в Інституті литовської мови досліджують роботи державного випускного іспиту з литовської мови та літератури, а також інші письмові роботи випускників. Помітно, що збільшується кількість випадків немотивованого вживання розділових знаків; складається враження, що їхнє значення не цілком зрозуміле, а тому виникають труднощі з використанням можливостей, які надають правила пунктуації. Усе це спонукало звернутися до цієї теми — дослідити пунктуацію в учнівських текстах. Невипадково було обрано й роботи учнів, які отримали найвищі оцінки: так прагнуть з’ясувати найскладніші випадки вживання розділових знаків, неясні навіть учням, які пишуть найкраще. Варто звернути увагу на те, що проблеми пунктуації, які виникають нині, подібні до тих, що були й раніше. Ще 1938 року Pranas Skardžius писав, що «багато хто розставляє розділові знаки без жодного порядку — як доведеться або як кому заманеться» (Skardžius 1938: 38), а Petras Jonikas розмірковував, на яку пунктуацію — граматично-логічну, паузну чи інтонаційну — слід спиратися в литовській мові (Jonikas 1939: 133). Слід також звернути увагу на те, що нині надзвичайно популярна електронна комунікація (соціальні мережі, текстові повідомлення, електронні листи). В електронній комунікації використовують менше розділових знаків, ніж у письмовому тексті. Мовознавиця Asta Rykylienė провела дослідження, яке показало, що автори електронних текстів не лише обирають, уживати розділові знаки чи ні, а й схильні вживати їх рідше або частіше, ніж потрібно (Rykylienė 2001: 78), BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 5 у коротких повідомленнях «помітні інші тенденції вживання та нові способи поділу тексту» (Nevinskaitė 2010: 290), «спостерігається тенденція до скорочення кількості розділових знаків; у деяких електронних листах і інтернет-чатах їх немає» (Crystal 2006: 94). Із поширенням електронної комунікації важливо зміцнювати навички пунктуаційного оформлення письмового тексту. Навички учнів у вживанні розділових знаків у роботах державних випускних іспитів досліджувала Vilija Salienė (2005: 101–103), про такі навички писав Kęstutis Bredelis (2011: 20–26). Zita Alaunienė, проаналізувавши критерії оцінювання творів за кілька років, у статті «Стан державної литовської мови в школі — що можна виправити вже тепер?» пише, що дозволену кількість помилок щороку збільшують, тобто «вимоги до грамотності постійно знижують» (Alaunienė 2018: 6). Принаймні в оцінюванні пунктуації за останні п’ять років суттєвих змін не помічено (див. таблицю 1). Національний екзаменаційний центр щороку аналізує та оприлюднює статистичний аналіз державного випускного іспиту (доступно в інтернеті: https://www.nec.lt/). На підставі даних Національного екзаменаційного центру в таблиці 1 наведено результати оцінювання пунктуації на державному випускному іспиті з литовської мови та літератури за 2014–2018 роки. ТАБЛИЦЯ 1. Результати оцінювання пунктуації на державному випускному іспиті з литовської мови та літератури у 2014–2018 роках,% (складено авторкою на підставі даних Національного екзаменаційного центру) 2014 р. За пунктуацію нараховують 7 балів із 18 балів, передбачених загалом за правильність мови Бали (кількість помилок) 7 (0–2) 6 (3) 5 (4) 4 (5–6) 3 (7–8) 2 (9–10) 1 (11–14) 0 (15–...) Розподіл балів (%) 12,9 7,0 7,4 13,7 12,3 11,1 14,7 20,8 2015 р. За пунктуацію нараховують 7 балів із 18 балів, передбачених загалом за правильність мови Бали (кількість помилок) 7 (0–2) 6 (3) 5 (4) 4 (5–6) 3 (7–8) 2 (9–10) 1 (11–14) 0 (15–...) Розподіл балів (%) 12,2 7,2 7,3 13,2 13,0 11,6 16,0 19,6 BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 6 2016 р. | За пунктуацію нараховується 7 балів із загалом 19 балів, передбачених за правильність мовлення Бали (кількість помилок) | 7 (0–2) | 6 (3) | 5 (4) | 4 (5–6) | 3 (7–8) | 2 (9–10) | 1 (11–14) | 0 (15–...) Розподіл балів (у%) | 12,2 | 6,8 | 7,1 | 13,0 | 12,4 | 11,7 | 15,7 | 21,0 2017 р. | За пунктуацію нараховується 7 балів із загалом 19 балів, передбачених за правильність мовлення Бали (кількість помилок) | 7 (0–2) | 6 (3) | 5 (4) | 4 (5–6) | 3 (7–8) | 2 (9–10) | 1 (11–14) | 0 (15–...) Розподіл балів (у%) | 11,1 | 6,4 | 6,9 | 12,9 | 13,0 | 11,3 | 16,6 | 21,7 2018 р. | За пунктуацію нараховується 14 балів із загалом 38 балів, передбачених за правильність мовлення Бали (кількість помилок) | 14 (0–1) | 13 (2) | 12 (3) | 11 (4) | 10 (5) | 9 (6) | 8 (7) | 7 (8) | 6 (9) | 5 (10) | 4 (11) | 3 (12) | 2 (13) | 1 (14) | 0 (15–...) Розподіл балів (у%) | 5,8 | 5,7 | 5,9 | 6,6 | 6,5 | 6,4 | 6,7 | 6,4 | 6,0 | 5,4 | 5,2 | 4,7 | 3,9 | 3,5 | 21,1 Далі на рисунках 1 і 2 подано порівняльну інформацію. Дані за 2018 рік наведено окремо, оскільки змінилася система оцінювання. РИС. 1. Порівняльний аналіз результатів оцінювання пунктуації на державному випускному іспиті з литовської мови та літератури у 2014–2017 рр.,% (складено авторкою на основі даних Національного екзаменаційного центру) Поруч із балами в дужках указано можливу кількість помилок. BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 7 РИС. 2. Аналіз результатів оцінювання пунктуації на державному випускному іспиті з литовської мови та літератури у 2018 р.,% (складено авторкою на основі даних Національного екзаменаційного центру) Поруч із балами в дужках указано можливу кількість помилок. Як видно з даних, наведених у таблиці 1 та на рисунках 1–2, у всі порівнювані роки (2014–2018 рр.) найбільшу частку становлять учнівські роботи, які отримали 0 балів за пунктуацію. Упродовж усіх років цей показник коливається в межах 20–21%. Отже, за оцінювання пунктуації найбільше учнів припускаються у творі 15 і більше помилок. Кількість балів, отриманих за пунктуацію, та частку робіт (у%) для робіт, розглянутих у цій статті, подано в таблиці 2. ТАБЛИЦЯ 2. Зведені результати оцінювання найкраще оцінених робіт державного випускного іспиту з литовської мови та літератури, розглянутих у статті (у балах), і частка робіт (у%) (складено авторкою на основі даних Національного екзаменаційного центру) 2014 р. | Роботи (%) | 2018 р. | Роботи (%) 7 балів (0–2 помилки) | 45 | 14 балів (0–1 помилка) | 43,3 6 балів (3 помилки) | 32,5 | 13 балів (2 помилки) | 18,5 5 балів (4 помилки) | 17,5 | 12 балів (3 помилки) | 11,6 3 бали (7–8 помилок) | 5 | 11 балів (4 помилки) | 8,3 10 балів (5 помилок) | 13,3 7 балів (8 помилок) | 5 BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 8 Як бачимо, автори найбільшої частини (майже половини) розглянутих у статті робіт отримали за пунктуацію найбільшу кількість балів, тобто написали без пунктуаційних помилок або припустилися лише однієї чи кількох помилок. Статистика, яку надає Національний екзаменаційний центр (більше інформації на www.nec.lt), дуже корисна; з неї видно, що кількість пунктуаційних помилок у роботах державного іспиту на атестат зрілості протягом останніх років не змінюється. У цих статистичних аналізах не видно конкретних випадків, наведено лише узагальнені дані, приклади не розглядаються, тому мета цієї статті — з’ясувати конкретні особливості пунктуації. Із короткого огляду досліджень і загального статистичного аналізу видно, що питання пунктуації актуальні вже багато років і вдосконаленню пунктуаційних навичок і досі потрібно приділяти увагу. Насамперед потрібно з’ясувати, які особливості пунктуації характерні для сучасності, і тоді можна буде надавати рекомендації щодо того, як навчати(ся) та застосовувати певні правила пунктуації. 2. НАЙХАРАКТЕРНІШІ ПРОБЛЕМНІ ВИПАДКИ ПУНКТУАЦІЇ У цій частині статті розглядаються помилкові випадки розстановки розділових знаків у реченнях, виявлені в роботах державного іспиту на атестат зрілості 2014 і 2018 років. Пунктуацію речень, розглянутих у статті, оцінювали лише за аспектами, виявленими в досліджених роботах; випадки вживання розділових знаків у статті наведено відповідно до порядку, встановленого пунктуаційними правилами, з урахуванням структури речення (простих і складних речень). Порядок подання проблемних випадків не пов’язаний із частотою їх трапляння. 2.1. Проблемні випадки пунктуації однорідних членів речення Після аналізу пунктуації однорідних членів речення в роботах державного іспиту на атестат зрілості видно, що в них трапляються різні типи помилок. Можливо, учням не до кінця зрозуміле поняття однорідності; очевидно, найчастіше пунктуацію розставляють, спираючись не на структуру речення, а лише на інтонацію. У першому випадку (a) помиляються, не відокремлюючи однорідні члени речення один від одного, а виділяючи їх, адже однорідні члени речення, перелічені без сполучників, обов’язково треба відокремлювати (а не виділяти) комами, наприклад: BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 9 (a) Наглядачі могли легко позбавити життя дитину, жінку, чоловіка, 3 лише для того, щоб набрати потрібну кількість тіл. Кожне почуття, річ має як хороші, так і погані якості. Найпростіші хмари, похмуре небо, можуть відображати швидкоплинність життя. У роботах учнів найчастіше не дотримуються правила, за яким між однорідними членами речення, поєднаними неповторюваними єднальними сполучниками, кома не ставиться, наприклад: (b) Людина може стати чужою не лише іншій людині, а й усьому суспільству або навіть самій собі. Миколюкас думає і розуміє, що не може одружитися лише тому, що брат створив сім’ю. <...> тих, хто зумів вижити там хоча б трохи довше, починали мучити спричинені холодом хвороби та цинга. <...> має всі необхідні риси характеру: сміливість, проникливість, а також відчуває свою силу й не збирається поступатися іншим. Вінцас Кудірка прагнув показати свій патріотизм суспільству та молоді, щоб вона наслідувала приклад доброчесного громадянина. Бути шляхетною людиною — означає бути щирою, вірною та люблячою. Наприклад, якийсь фрукт або каша, яку їли в дитячому садку в дитинстві, — і те, як вони пахнуть. Кілька разів помилково не відокремили однорідні члени речення, поєднані повторюваними однаковими сполучниками, наприклад: (c) Тим часом чоловік Северюте помирає, і вона залишається в цілковитій скруті, тепер не маючи ані любові, ані грошей. <...> та сама пам’ять може нас і боліти, і засмучувати. <...> згадавши точніші події, завжди можна все і зробити, і пригадати. 2.2. Проблемні випадки пунктуації пояснювальних членів речення Поняття пояснювальних членів речення в чинних нині правилах пунктуації розширено поняттям уточнення. У досліджених учнівських текстах виявлено лише поодинокі випадки неправильного відокремлення пояснення. Це може бути також пов’язано з тим, що пунктуація однорідних членів речення стала факультативною, а пунктуаційне оформлення кількох пояснювальних членів речення, очевидно, зрозуміле учням, які пишуть найкраще. Виявлено лише поодинокий випадок, коли кілька однорідних членів речення перед узагальнювальним словом у кінці речення не було відокремлено (a), одиничний пояснювальний член у середині речення мав бути відокремлений 3 У прикладах, наведених у підрозділі 2.1, підкреслено однорідні члени речення. BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skirybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 10 однаковими розділовими знаками з обох боків (b), після однорідних членів речення перед узагальнювальним словом слід було поставити тире (помилково вжито не той розділовий знак) (c), наприклад: (a) Адже почуття любові дорослішує індивіда, змінює його уявлення про важливі життєві цінності, як-от зобов’язання, турбота, розуміння та повага до іншої людини — усе це, 4 що в житті найважливіше. (b) Скиргайло, як князь має всі необхідні риси характеру. (c) <...> білі рукавички, під якими ховається подарований мамою перстень, зв’язок із батьківщиною — усе це обставини, що викликають відчуття дегуманізації. 2.3. Проблемні випадки пунктуації порівняльних зворотів Відокремлюючи порівняльні звороти, слід зважати на те, яку функцію вони виконують у реченні. Якщо їх можна вважати пояснювальними членами речення, застосовуються правила факультативної пунктуації. У цих випадках значних проблем із пунктуацією немає; кілька разів траплялися помилки у відокремленні порівняльних зворотів з одного боку, наприклад: Його любов — суха трава на вирубці, вона, мов вогонь5 «пожирає» Тилю. Іноді життя, наче нестерпний тягар, штовхає людину вперед. 2.4. Проблемні випадки пунктуації при відокремленні означень Порівняно численна група помилок у пунктуації при відокремленні означень свідчить про те, що учням не завжди зрозуміло, як відокремлювати означення. Можливо, у деяких випадках це трапляється через те, що поширене означення можуть сплутати з поширеною обставиною, пунктуаційне оформлення якої є факультативним. Поширене означення, що стоїть після означуваного слова, обов’язково виділяється комами; трапляється, що учні не розпізнають у тексті таке означення й не виділяють його розділовими знаками (a), наприклад: (a) «Радзивіліада» — це твір написаний відповідно до тогочасних вимог жанру панегірика6. Твір, надрукований у Кенігсберзі, є релігійним катехізисом призначеним навчати прусських селян істин віри. Учитель порівнює людину яка ігнорує своє покликання з незапаленим ліхтарем <...>. 4 У прикладах, розглянутих у підрозділі 2.2, підкреслено пояснювальні члени речення. 5 У прикладах, наведених у підрозділі 2.3, підкреслено порівняльні члени речення. 6 У прикладах, зазначених у підрозділі 2.4, підкреслено поширені означення. BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skirybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 11 <...> твір, що викликає сміх, насправді є жорстокою реальністю, яку довелося пережити людям 1943–1945 років, ув’язненим у фашистському концентраційному таборі Штутгоф. <...> світ і люди які в ньому живуть змінюються досить швидко <...>. Кожна людина яка живе на землі відрізняється від інших <...>. Людина закохана в когось дивує його сюрпризами <...>. В інших випадках відокремлюється лише одна частина поширеного означення — кінець (b) або початок (c); очевидно, учні не завжди розуміють структуру членів речення, наприклад: (b) <...> для них це було просто тіло позначене номером, а головне — щоб усе відповідало звіту на папері. <...> озброєні вартові, які стояли і стежили за порядком, позбавляли будь-якої надії <...>. (c) Про цю моральну деградацію, яка у своїй творчості привела людство до відчуження говорить сюрреаліст Антанас Шкемас. Гаршва, закинутий історичними обставинами до далекої країни, змушений займатися діяльністю, що забезпечує його фізичне, але не духовне благополуччя. Ще один епізод, що доводить це, — поховання померлих. Людина, яка дивиться на світ із поганого боку, ніколи не стане шляхетною <...>. Головний герой, занурений у свій внутрішній світ, живе <...>. Іноді забувають, що поширені означення потрібно відокремлювати, якщо вони стоять перед займенником (d), наприклад: (d) Натхненний духовним наставником, народним співцем Майронісом, а також під впливом батьків, які спонукали вступити до духовної семінарії (на початку XX ст. це вважалося престижним), він обирає шлях священника. Натхненний редагованою Й. Басановичюсом газетою «Aušra» (недарма Й. Яблонскіс казав, що «Aušra» — це євангеліє молодого покоління), він узявся редагувати газету «Varpas» <...>. Знайдено лише один випадок, коли поширене означення відокремлено перед означуваним словом (e), наприклад: (e) <...> бачимо розбрат і війни, політичний наклеп, а також пропаганду, що руйнує людський розум,. 2.5. Проблемні випадки пунктуації поширених обставин У пункті 4 Факультативних правил пунктуації, затверджених 2006 року, зазначено: «Поширену дієприкметникову, напівдієприкметникову або віддієслівно-іменникову обставину чи дві й більше непоширених можна виділяти комами, якщо потрібно підкреслити їхню смислову та інтонаційну самостійність». Отже, виділення цих обставин BENDRINĖ KALBA 91 (2018)www.bendrinekalba.ltISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 12 є необов’язковим, і здавалося б, що під час пунктуаційного оформлення текстів не мало б виникати значних труднощів. Приклади учнівських письмових робіт свідчать, що проблеми все ж виникають, оскільки поширену обставину часто відокремлюють лише з одного боку. Найчастіше помиляються, відокремлюючи поширену дієприкметникову, напівдієприкметникову чи віддієслівно-іменникову обставину, яка стоїть після сполучника. З огляду на інтонацію речення після сполучника інтонаційно природна пауза не потрібна; її роблять після поширеної обставини, через що припускаються помилки, забуваючи, що поширену обставину потрібно виділяти з обох боків, наприклад: <...> рядки свідчать про те, що добігши до безпечного домашнього простору,7 він три дні не наважується вийти надвір. Тому Васаріс починає таємно творити й написавши свій перший вірш про прагнення свободи, ховає його в зошиті з латинськими словами. <...> часто важливіше отримувати, ніж віддавати, однак попри матеріалізацію людства, мабуть, багато хто погодився б, що найчастіше в коханні жодні правила не діють <...> автор «Національного гімну» був полонізований, однак прочитавши газету «Aušra», яку редагував народний герой Й. Басановичюс, навернувся до литовства. Недарма кажуть, що маючи велику силу, потрібно бути відповідальним. Багатьом може здаватися, що щоб здійснити зміни в суспільстві, країні, на континенті чи навіть на всій планеті, потрібна більшість людей <...>. Саме так німецька влада вирішила помститися литовцям за те, що після оголошення мобілізації в Литві, молодь не вступала до підрозділів СС. Творчість була для нього єдиним способом надати сенс своєму існуванню та перебуваючи далеко від батьківщини, плекати її культуру. <...> Миколюкас у святкові дні ходить на парафію, де вмостившись у траві, грає на власноруч зробленій скрипці. Інша пунктуаційна помилка в учнівських роботах — коли на початку поширеної обставини ставлять кому, але забувають дотримуватися граматичного принципу пунктуації й тому не відокремлюють кінець обставини, наприклад: Морально сильна, сповнена мотивації особистість, вірячи у власні сили та поширювану ідею, може успішно змінити погляди й цінності людини. Письменники цієї літературної течії, створюючи фантастичні, неземні образи, які часто лякають читача, за допомогою ситуацій намагаються передати абсурдність, мінливість і безглуздість життя. Отже, навіть одна людина, маючи необхідні риси характеру, може визначити долю цілого народу. Із наведених прикладів видно, що учні найчастіше припускаються помилок, відокремлюючи поширені обставини, оскільки спираються на інтонаційний принцип пунктуації, забуваючи, що якщо інтонаційно коми 7 В ілюстративних прикладах підрозділу 2.5 поширені обставини підкреслено. BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 13 якщо обставина потрібна в кінці, то на початку не слід забувати й про інший — граматичний — принцип розмежування. 2.6. Проблемні випадки пунктуації вставних конструкцій Розглянуті приклади свідчать, що визначити, яке саме слово в реченні є вставним, не так просто, і це не завжди зрозуміло. Можливо, так склалося через факультативну пунктуацію модальних слів (модальні слова, які зазвичай не відокремлюються, можна виділяти, якщо автор бачить схожість зі вставними конструкціями). А. Друкштайніс звертає увагу, що для учня «було б найкорисніше виділяти все, що має значення, характерні для вставних конструкцій, і не є членом речення. Щоб не відокремлювати слова, пунктуація яких факультативна, він має розпізнавати їх і не плутати зі справжніми вставними конструкціями» (Drukteinis 2007a: 10). Як показують розглянуті приклади, учні не завжди виділяють у реченні вставні конструкції (a), наприклад: (a) Попри це8 кожна людина у своєму житті так чи інакше відчуває кохання. Мабуть, ви погодитеся, що так само жив і Миколюкас. За словами письменника єврейського походження Ісаака Мера, людина — це світ, а під кожним каменем лежить історія. За його словами, життя — це театр, а всі люди — наче маріонетки. Але з часом той чи інший юнак наважувався підніматися нагору, безперечно першим, хто почав підніматися. Кожен хоче бути коханим, так само як і мабуть кожен відчуває любов до близьких йому людей. Наприклад, коли двоє людей кохають одне одного, їм цього й достатньо. На мою думку, любов дає найсильніше джерело шляхетності. <...> випадково почули, звісно, ця інформація є найменш достовірною. Який безперечно зберігається і передається наступним поколінням. Звісно, вона вчить доньку грати на піаніно, але більше нікому не приділяє часу. Окремо слід згадати ще одну проблему з виділенням вставних конструкцій. Частина слів, віднесених до модальних, є частками. Раніше, коли модальні слова не потрібно було виділяти, не виникало плутанини щодо того, які частки вживаються як модальні слова, а які — ні: усі вони не відокремлювалися. Тепер залишається лише запам’ятати окремі частки, які можна виділяти, і не плутати їх з іншими, що не вживаються як модальні слова. Із розглянутих прикладів видно, що трапляються такі помилки (b), наприклад: (b) Однак ні усе закінчується так щасливо. Однак, інші заперечують, стверджуючи, що стосунки без взаємного кохання лише завдають болю <...>. 8 У підрозділі 2.6 у розглянутих прикладах підкреслено вставні слова (а) та частки (б), які плутають зі вставними словами. BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 14 Тому мешканці сільської культури — культури близьких громадських зв’язків, — переїжджаючи до міст, відчужувалися, віддалялися одне від одного. Адже любов може бути не лише між двома людьми. Утім Олена не залишає свого чоловіка, і це благородно. Однак одного дня він побачив людей, які працювали в гаю, і відтоді все змінилося. 2.7. Проблемні випадки пунктуації при пропуску У реченні замість пропущеного члена речення можна ставити тире, якщо потрібно інтонаційно його підкреслити, або не ставити нічого. Кома в такому місці вважається помилкою. Усі помилкові випадки пунктуації при пропуску, виявлені в досліджених учнівських роботах, — це вживання неточного знака в місці, де може бути тире або не бути жодного розділового знака, наприклад: <...> повага, чесність. 9це опора благородства. Любов — сильне почуття, що веде людей уперед. Людина — це джерело почуттів, спогадів і тепла. Сім’я — найближчі для людини люди, заради яких можна багато зробити. А людина — це унікальна істота, яка здатна користуватися цими знаннями. Дотикова — це пам’ять, яка також є досить точною. 2.8. Проблемні випадки пунктуації підрядних речень Про поєднання підрядних частин складнопідрядних речень говорять постійно. Здавалося б, пунктуація не така вже й складна для тих, хто добре знає структуру речення. Потрібно лише добре запам’ятати сполучні слова, знайти граматичні основи, поставити запитання до підрядної частини, перевірити, просто пропустивши її, і знайти не лише початок, а й кінець підрядної частини. Випадки неправильного оформлення пунктуації підрядних частин складнопідрядних речень у роботах учнів становлять найчисленнішу групу пунктуаційних помилок. Найчастіше учні не визначають початок підрядної частини (a), рідше — кінець (можливо, тому, що нерідко речення закінчується підрядною частиною) (b); траплялися кілька випадків, коли підрядна частина всередині речення не була відокремлена жодним боком (c); іноді у складнопідрядних реченнях із кількома підрядними частинами учні вже не відокремлюють другу підрядну частину (d), наприклад: 9 У прикладах, розглянутих у підрозділі 2.7, підкреслено місце пропуску. BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 15 (a) Усе змінюється коли Петрас вирішує приєднатися до повстання, боротися за краще життя10. Багато авторів, прагнучи підкреслити важливість цих речей, намагалися зобразити як почувається людина у відчуженому світі. <...>думок про те, що релігія — це наче одяг, який людина змінює, дорослішаючи, він шукає любові й спокою в Они Дуоніте. На жаль, його надії було знищено коли комуністи, повернувшись, почали здійснювати ще інтенсивніші репресії. Проте Гаршва знайшов спосіб як протистояти чужому середовищу та висловлювати свої думки. Кафка, перетворивши у своїй книзі людину на жука, хотів показати як легко особа може втратити сенс у суспільстві. Володар уже не знає, що обрати, можна стверджувати, що він стає схожим на головного героя інтелектуально-психологічного роману Вінцаса Миколайтіса-Путінаса «У затінку вівтарів» Людаса Васаріса. <...>але привиди на горі намагаються налякати тих, хто наважується підніматися вгору. <...>і того самого дня ввечері, забувши про вдячність, Далба завершує те, що почав. <...>спробую відповісти на запитання, чи все-таки любов надає людським будням шляхетності. <...>хочеться йти туди, куди вирушили й вони. <...>немає жодної порожнечі, яка штовхає людину у відчай або змушує сумувати. (b) Отже, пам’ять, яка зберігає наші спогади всередині, надзвичайно важлива. Він може насолоджуватися всім, що росте в лісі, відчувати його аромат. Про кохання, яке змінює людину та її повсякденне життя йдеться в літературі. Марші в’язнів, жорстока, схожа на тортури праця, за яку отримують лише крихітку хліба показують, яким мізерним і нічого не вартим є людське життя. Зрозумівши, що Моніка його не кохає і кохання несправжнє, Довейка почувається зруйнованим, старим і нікому не потрібним. Про те, що смерть киці сильно вражає героя, свідчать рядки новели. (c) Однак бувають миті, коли навколо вже не видно нічого прекрасного, і тоді стає дуже сумно. Важко уявити, де була б сьогодні Литва, якби не з’явилися люди. Це означає, що кожна людина має розуміти, заради чого живе, і відчувати відповідальність за свої вчинки в житті. (d) Яскравий епізод, де А. Гаршва розмірковує, чому у вітринах не можуть стояти воскові фігури Наполеона. В. Миколайтіс-Путінас, а також Б. Сруога, який сам пережив що означає бути в’язнем концентраційного табору. <...> описано чотири етапи його життя, у яких ми бачимо, як зростав герой, а також перебіг Лівонської війни та смерть героя. 10У підрозділі 2.8 в ілюстративних прикладах підкреслено підрядні частини речення, які помилково відокремлюють розділовими знаками. BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 16 Молодь закликають поспішити, адже найважливіші справи потрібно виконати поки ще вистачає сил і бажання, згодом пріоритетом стає матеріальний добробут. Окремо варто згадати кілька поодиноких випадків помилкового відокремлення підрядних порівняльних частин (e). Можливо, ці частини плутають із порівняльними зворотами, пунктуація яких є факультативною; також виявлено один випадок, коли однорідні члени підрядного речення приєднувалися неповторюваним сполучником і (f) і відокремлювалися комою, наприклад: (e) Часто такі бажання ентузіастів змінити світ можуть здаватися дещо утопічними, однак вплив людини на оточення може бути значним так, як уявляє більшість. Отже, відчуження в литовській літературі постає так, ніби ми не мали б цінностей, були б знеособленими, неповноцінними. (f) Панівна влада може вирішувати, кому судилося жити й насолоджуватися красою «митей найвищого піднесення», а кому доведеться страждати й боротися. 2.9. Проблемні випадки пунктуаційного оформлення цитат Як свідчать розглянуті приклади, учні добре засвоїли, як відокремлювати цитований текст. У більшості учнівських робіт наведено уривки з творів, і їх правильно відокремлено, за винятком двох поодиноких випадків, коли забули поставити двокрапку після вступних слів, наприклад: Рядок вірша повторюється, автор пише «Вставайте, вставайте, вставайте, вставайте...»11. Хоча Давид розуміє, що Голіаф має перевагу (у творі так сказано: «Мої руки — лише палиця пастуха»), однак він виявляє моральну стійкість, вступаючи в нерівний бій. 2.10. Проблемні випадки пунктуації у складносурядних реченнях Розглядаючи пунктуацію складносурядних речень, бачимо, що учням вона зрозуміліша: найчастіше частини складносурядних речень поєднуються сполучниками o, bet, tačiau; ці сполучники учні добре запам’ятовують, тому частини речення, поєднані ними, легко розрізняти. Виявлено лише кілька випадків, коли перед рідшими сполучниками tik, tad, dėl to, що поєднують частини складносурядного речення, не було розділових знаків, наприклад: 11У прикладах із підрозділу 2.9 цитати підкреслено. BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 17 Безперечно, і в наш час цей принцип зберігся тільки тепер він демократичніший, і кожен громадянин може висловити свою думку12 <...>. Гімном став вірш «Національний гімн» тож там ліричний герой ставить його вище за матеріальне. Їхні стосунки не переросли ні в що більше, ніж духовна близькість тому Миколюкас знав, що вже ніколи її не забуде. 2.11. Непотрібні розділові знаки Проаналізувавши випадки вживання розділових знаків у творах учнів, виявлено такі, мотивацію яких важко обґрунтувати: в одному випадку можна припустити, що пунктуацію сплутано з пунктуацією вставних конструкцій, в іншому можна побачити випадок пояснення; найбільше випадків немотивованого вживання розділових знаків трапляється тоді, коли кома ставиться між підметом і присудком; інші випадки, мабуть, випадкові, наприклад: Хіба не сумно, що персонаж став нікому непотрібним, лише через те,13 що постарів? Іноді, коли життя стає нестерпним тягарем, любов, єдина, штовхає людину вперед. Бо найкраще пам’ятаємо, добрі емоції, час, проведений разом <...>. <...> Тіліус, безмежно скучивши за юною, білявою, вітряною Агне. Ця риса, асоціюється з чесною, гідною, благородною людиною. Людина, має кілька видів пам’яті <...>. І почуття любові до сім’ї, ніколи не згасне. Миколасові було надзвичайно важко, проте заради кохання, на весіллі він грав із усіх сил. <...> адже часто нові речі, ми хочемо торкнутися, помацати <...>. 2.15. Узагальнення Під час аналізу учнівських робіт помічено, що найбільше проблем виникає з виділенням підрядних частин складнопідрядних речень (28% від усіх випадків помилок, виявлених у роботах). Хоча пунктуація складнопідрядних речень по суті не змінилася (у школі не розглядають складніші або рідкісніші випадки пунктуації), вона й досі залишається для учнів найскладнішою. Це свідчить про те, що учням до кінця не зрозуміло, як розпізнавати підрядні частини; очевидно, їм також важко опанувати структуру речення. Хоча в підручниках та інших методичних матеріалах, які навчають правил пунктуації, чимало рекомендацій щодо того, як уникати помилок, виділяючи підрядні частини, це не допомагає. 12 В ілюстративних прикладах підрозділу 2.10 підкреслено частину складносурядного речення, перед якою мав стояти розділовий знак. 13 У прикладах, наведених у підрозділі 2.11, підкреслено невмотивовані випадки вживання розділових знаків. BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 18 Очевидно, потрібно розвивати в учнів навички розуміння структури речення та зв’язків між словами; тоді і правила, і інші методичні поради будуть ефективнішими. Учням також складно розставляти розділові знаки при означеннях (18% від усіх випадків помилок, виявлених у роботах). Найчастіше учні помиляються, відокремлюючи поширені означення після означуваного слова: зазвичай вони їх не помічають і не відокремлюють або відокремлюють лише з одного боку. І цей випадок знову доводить, що структура речення та зв’язки між його членами не засвоєні. У деяких випадках це можна пояснити тим, що учні можуть плутати поширені означення з поширеними обставинами, пунктуація яких є факультативною. Учні припускаються чимало помилок і в пунктуації при вставних конструкціях (17% від усіх випадків помилок, виявлених у роботах). Може здаватися, що розрізнити їх просто: перелік як вставних конструкцій, так і модальних слів майже вичерпний, тож його достатньо просто запам’ятати. Плутанина може виникати і через зміни правил пунктуації: раніше модальні слова не відокремлювали, тепер відокремлюють. Частки, за винятком beje, також раніше не відокремлювали; у переглянутих правилах список часток, які можна відокремлювати, розширився, тому нерідко помиляються, відокремлюючи частки, вважаючи, що вони виражають модальність. Досить часто помиляються й у пунктуації при однорідних членах речення (14% від усіх випадків помилок, виявлених у роботах). Однорідні члени речення схильні відокремлювати як групу (а не відділяти один від одного); з прикладів видно, що учням незрозуміло, як розставляти розділові знаки при однорідних членах речення з повторюваними або неповторюваними сполучниками; можливо, пунктуацію при однорідних членах речення визначають лише за інтонаційним принципом. Факультативне відокремлення поширених обставин залишається для учнів незрозумілим (11% від усіх випадків помилок, виявлених у роботах). Можна було б зовсім не відокремлювати такі обставини, але інтонаційно, очевидно, іноді відчувається потреба їх відокремити, і забувається, що в такому разі їх необхідно відокремлювати з обох боків. Інші проблемні випадки розстановки розділових знаків трапляються нечасто — лише поодинокі. Дещо численнішою є група речень (9% від усіх випадків помилок, виявлених у роботах), у яких можна лише здогадуватися про мотиви пунктуації. Можливість обирати, відокремлювати чи ні, не завжди допомагає в пунктуаційному оформленні пропусків (6% від усіх випадків помилок, виявлених у роботах): можливий лише один розділовий знак — тире — або жодного, однак іноді, очевидно, про це забувають, і інтонаційну паузу позначають не тире, а комою. Лише кілька помилок трапилося при розстановці розділових знаків між частинами складносурядного речення (3% від усіх випадків помилок, виявлених у роботах), при відокремленні пояснювальних членів речення (3% від усіх випадків помилок, виявлених у роботах) і порівняльних зворотів (3% від усіх випадків помилок, виявлених у роботах). На рисунку 3 наведено розподіл типових пунктуаційних помилок в учнівських творах у відсотках. BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 19 3 РИС. Характерні пунктуаційні помилки в учнівських творах (відсотки) У цій статті розглянуто лише найхарактерніші пунктуаційні помилки, виявлені в учнівських творах із найвищими оцінками. Дослідження триває. Після розгляду більшої кількості творів (зокрема й тих, що отримали нижчі оцінки), проведення інших необхідних досліджень і консультацій із учителями сподіваємося представити повні результати дослідження. У майбутньому плануємо розглянути також оцінювання вчителями пунктуаційних помилок: які проблеми й неясності виникають у вчителів під час оцінювання учнівських робіт, у яких випадках їхні оцінки не збігаються тощо. Це допомогло б ще краще виявити причини пунктуаційних помилок і надати конкретні рекомендації щодо їх уникнення. ВИСНОВКИ 1. Литовська пунктуація ґрунтується на трьох принципах — смисловому, інтонаційному та граматичному. Нині переважає смисловий принцип, пов’язаний із граматичним. Більше свободи — більша відповідальність, особливо коли йдеться про навчальний процес. Застосувати правила й у такий спосіб уникнути багатьох помилок можна лише за умови доброго розуміння внутрішньої структури речення, зв’язків між словами в реченні та чіткого відчуття інтонації. 2. Аналіз пунктуаційних помилок у ста роботах з державного випускного іспиту з литовської мови та літератури, оцінених у 80–100 балів, показав, що найчастіше помиляються в пунктуаційному оформленні підрядних частин речення. Розставляючи розділові знаки в складнопідрядних реченнях, найчастіше потрібно спиратися на граматичний BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 20 принципи пунктуації (звісно, можуть допомогти й інші методичні рекомендації, наприклад, вивчення підрядних сполучників тощо). Велика кількість помилок свідчить про потребу посилити навчання структури речення та зв’язків між словами. 3. Ще одна численна група пунктуаційних помилок — неправильне вживання розділових знаків при поширених означеннях після означуваного слова. За своєю структурою поширені означення можуть бути подібними до поширених обставин, пунктуація яких факультативна. Нерозуміння їхньої відмінності й структури речення спричиняє проблеми з відокремленням означень (у розглянутому випадку — їх зовсім не відокремлюють). З іншого боку, щодо пунктуаційного оформлення самих поширених обставин також видно, що можливість зовсім їх не відокремлювати не завжди допомагає. Інтонаційно в реченні прагнуть виділити то початок, то кінець цих обставин, тому помилково відокремлюють їх лише з одного боку. 4. У переглянутих правилах пунктуації змінилося оформлення модальних слів, а перелік часток, які можна відокремлювати, став довшим. Розглянуті приклади з учнівських письмових робіт показують, що це дещо збиває учнів з пантелику: не запам’ятавши вставних і модальних слів та переліку часток, які можна відокремлювати, вони плутають ці частки з іншими й виділяють їх як модальні слова. 5. Межі однорідності не завжди легко визначити (після перегляду правил більше немає чіткої межі між поясненням та однорідністю); аналіз учнівських текстів показав, що найчастіше помиляються в простих і очевидних випадках перелічувальної однорідності. Виявляється тенденція не розділяти, а відокремлювати такі однорідні члени речення. Можливо, на це впливає плутанина з пунктуацією пояснювальних членів речення (їх можна відокремлювати з обох боків). 6. Інші розглянуті випадки пунктуаційних помилок свідчать лише про поодинокі особливості пунктуації: іноді ставлять невмотивовані розділові знаки, плутаються з пунктуацією при пропуску (найчастіше замість тире або можливості не відокремлювати ставлять кому), кілька разів неточно оформили цитований текст, залишили без розділових знаків частини складносурядних речень, поєднані рідше вживаними протиставними й приєднувальними сполучниками (лише, отже, через це). 7. Загальний статистичний аналіз робіт державного випускного іспиту з литовської мови та літератури показує, що частота пунктуаційних помилок учнів протягом останніх п’яти років майже не змінюється; найбільша частка учнів (близько 21%) робить у творі 15 і більше пунктуаційних помилок, а отже, отримує за пунктуацію 0 балів; найбільшу кількість балів за пунктуацію в середньому отримують близько 11–12% учнів. Цей показник також майже не змінюється вже п’ять років. 8. Загальний аналіз статистичних даних і окремих пунктуаційних помилок показує, що для багатьох учнів пунктуація є складною. Ці труднощі, очевидно, зумовлені різними причинами: правилами BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 21 нерозуміння, через навчання пунктуації, плутанину між факультативними та обов’язковими випадками вживання розділових знаків, через нерозуміння структури речення та зв’язків між окремими словами тощо. 9. Щоб можна було встановити конкретніші причини пунктуаційних помилок і способи їх уникнення, важливо й надалі досліджувати роботи інших учнів, окремо розглянути найскладніші випадки оцінювання вчителями пунктуації, які самих учителів змушують сумніватися. LITERATŪRA Abaravičius J. 2002: Skyrybos stilistika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Alaunienė Z. 2006: Valstybinės kalbos būklė mokykloje – ką galima taisyti jau dabar? – Gimtoji kalba 5, 6–14. Augulytė M. 2005: Lietuvių kalba – reformos taikiklyje. – Lietuvos rytas. Bredelis K. 2011: 9–12 klasės mokinių lietuvių kalbos skyrybos įgūdžių analizė: įterptinių konstrukcijų sintaksė. – Žmogus ir žodis 1, 20–26. Crystal D. 2006: Language and the internet, Cambridge: Cambridge University Press. Drukteinis A. 2006: Skyryba: naujovės ir keblumai. – Kalbos kultūra 79, 197–208. Drukteinis A. 2007a: Pertvarkytų skyrybos taisyklių taikymas: metodinės rekomendacijos. Prieiga internete: https://www.smm.lt/uploads/documents/Archyvas/technologijos/Skyrybos_t_taikymas.pdf. Drukteinis A. 2007b: Skyrybos pertvarka ir probleminiai jos klausimai. – Lietuvių kalba 1. Prieiga internete: http://www.lietuviukalba.lt/index.php/lietuviu-kalba/article/view/3/124. Gaivenis K., Keinys S. 1990: Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa. Gliožerienė A. 2005: Kad kablelis nesugadintų mokinio gyvenimo. – Klaipėda. Jablonskis J. 1922: Lietuvių kalbos gramatika, Kaunas: Švyturys. Jablonskis J. 1957: Rinktiniai raštai 1, Vilnius: Valstybinė politinės mokslinės literatūros leidykla. Jonikas P. 1939: Dėl skyrybos pagrindų. – Gimtoji kalba 9, 131–134. Kniūkšta P. 2007: Naujosios skyrybos taisyklės: ką jos duoda ir ką patiems reikia suvokti, Kaunas: Šviesa. LKRS 1992 (1976, 1989) – Lietuvių kalbos rašyba ir skyryba, Vilnius: Mokslas. Nevinskaitė L. 2010. Trumpųjų žinučių rašybos bruožai. – Kalbos kultūra 83, 275–296. BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 22 Norvilaitė G. 2005. Skyrybos reforma palengvins mokinių dalią. – Vakarų ekspresas. Prieiga internete: http://www.ve.lt/naujienos/lietuva/lietuvos-naujienos/skyrybos-reforma-palengvins-moksleiviu-dalia-394560/. Ryklienė A. 2001: Elektroninis diskursas: kalbos ypatybės ir stilius. Daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, Vytauto Didžiojo universitetas. Salienė V. 2005: Dvyliktos klasės mokinių lietuvių kalbos žinių ir gebėjimų analizė. – Pedagogika 76, 100–106. Skardžius P. 1938: Skyrybos reikalu. – Gimtoji kalba III sąs., 38–39. Tam ulionienė A. 2015: Būdingiausios rašybos klaidos mokinių rašiniuose ir tinklaraščiuose. – Bendrinė kalba 87, 1–24. Prieiga internete: http://www.bendrinekalba.lt/Straipsniai/88/Tamulioniene_BK_88_straipsnis.pdf. Valskys V. 2014: Iš lietuvių kalbos skyrybos norminimo istorijos. – Martynui Mažvydui atminti: raštijos raida ir XXI amžiaus iššūkiai. Mokslinių straipsnių rinkinys, Vilnius: Lietuvos edukologijos universiteto leidykla, 154–161. Vasiliauskienė V., Rimkutė E. 2007: Probleminiai lietuvių kalbos rašybos ir skyrybos aspektai, Kaunas: Pasaulio lietuvių kultūros, mokslo ir švietimo centras. VBE rezultatai – Lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino rezultatai. Statistinė analizė, Vilnius: Nacionalinis egzaminų centras. Prieiga internete: www.nec.lt. VLKK nutarimas Nr. N–2 – Valstybinės lietuvių kalbos komisijos 2006 m. rugsėjo 28 d. nutarimas Nr. N–2 (103) „Dėl Privalomosios skyrybos taisyklių“ (Žin., 2006, Nr. 107–4084). Prieiga internete: http://www.vlkk.lt/vlkk-nutarimai/nutarimai/nutarimas-del-privalomosios-skyrybos-taisykliu. VLKK nutarimas Nr. N–3 – Valstybinės lietuvių kalbos komisijos 2006 m. rugsėjo 28 d. nutarimas Nr. N–3 (104) „Dėl Pasirenkamosios skyrybos taisyklių“ (Žin., 2006, Nr. 107–4085). Prieiga internete: http://www.vlkk.lt/vlkk-nutarimai/nutarimai/nutarimas-del-pasirenkamosios-skyrybos-taisykliu. Įteikta 2018 12 10 Priimta 2018 12 30 BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 23 THE SPECIFICS OF PUNCTUATION IN THE LITHUANIAN LANGUAGE AND LITERATURE NATIONAL GRADUATION EXAM PAPERS Summary This article deals with the punctuation in the papers (essays) of the Lithuanian language and literature national graduation exam, covering a scope of forty essays from the 2014 Lithuanian language and literature national graduation exam and sixty, from the 2016 exam; all essays were graded between 80 and 100. The study aimed to find out which of the punctuation mistakes were the most typical in student papers, attempting to dissect their causes and specifics and disclose the typical punctuation qualities of student texts. Statistical analysis of punctuation mistakes covering a period of five years has shown that punctuation is a rather significant problem, with a substantial group (21 per cent) of students still receiving 0 grades for their punctuation (which means they make 15 mistakes and more). A more thorough investigation of the punctuation in the top-graded papers has revealed that most of the punctuation mistakes present in them relate to punctuation of secondary clauses. Another large group of mistakes is found in the punctuation of extended attributes. These attributes structurally resemble extended adverbial modifiers a lot, leading to confusion in punctuation. On the other hand, in terms of the punctuation of extended adverbial modifiers as such, it is evident that the possibility of using no punctuation at all does not always help either. As far as intonation is concerned, it is natural to want to stress either the beginning or the end of this modifier, and mistakes are only made in punctuating the adverbial modifiers on one side. Changes in the punctuation of modal words have expanded the list of particles that can be punctuated, and students do not always memorise this list and tend to mix these particles up with others, punctuating them. Mistakes are made in punctuating cases of listed uniformity as well. There is a clear inclination towards punctuating such uniform parts of the sentence on both sides instead of separating them. Other cases of punctuation mistakes covered only point to individual characteristics of punctuation, with students sometimes using unmotivated punctuation marks, showing confusion in terms of hiatus punctuation, repeatedly making mistakes in punctuating quotes, elements of coordinate clauses, and so on. The overall analysis of statistical data and separate punctuation mistakes shows that punctuation is difficult to a lot of school students. The difficulty is most likely caused by various reasons: the understanding of the rules, the teaching of punctuation, the confusion in choosing BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 AURELIJA TAMULIONIENĖ. Skyrybos ypatumai lietuvių kalbos ir literatūros valstybinio brandos egzamino darbuose | 24 optional and mandatory punctuation cases, the failure to understand the grammatical composition of the sentence and the connections between individual words, and so on. To be able to narrow down the specific causes for making punctuation mistakes and potential methods of avoiding them, it is critical that analysis of the papers by other students continues and the most complicated cases of grading punctuation by teachers, those that even the teachers themselves are dubious about, are investigated separately. KEYWORDS: essay, punctuation, punctuation mark, national graduation exam. AURELIJA TAMULIONIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius [email protected] BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204