Animacijos terminų apibrėžčių struktūrinių modelių ypatumai

Bendrinė kalba / Standard Language 2025, Nr. 98, p. 1–19 Turinio nuoroda / Contents link ISSN 2351-7204 (elektroninis / online) ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНИХ МОДЕЛЕЙ ВИЗНАЧЕНЬ ТЕРМІНІВ АНІМАЦІЇ Структурні моделі визначень термінів анімації AUŠRA RIMKUTĖ-GANUSAUSKIENĖ Lietuvių kalbos institutas El. paštas: ausra.ganusa ausge? https://doi.org/10.35321/bkalba.2025.98.06 АНОТАЦІЯ У статті розглянуто визначення термінів анімації, які досі не досліджувалися з термінологічного погляду, та стисло обговорено поняття визначення. На матеріалі глосаріїв термінів анімації визначено типи визначень і відповідні структурні моделі. Дослідження показало, що за співвідношенням із системою понять визначення поділяються на системні, напівсистемні та несистемні. Найпоширенішими є системні визначення (56%), серед яких переважають інтенсіональні (55%), тоді як екстенсіональні трапляються дуже рідко. Найрідше трапляються несистемні визначення (14%). Аналіз структурних моделей визначень термінів анімації засвідчив, що інтенсіональні й екстенсіональні визначення найбільше відповідають вимогам: вони мають чітку логічну структуру та дають змогу встановити місце поняття в системі. Інші моделі (описові, змішані, неповні, енциклопедичні) лише частково задовольняють термінологічні потреби, однак за потреби їх можна переробити на системні визначення. Відсилальні й синонімічні визначення не виконують функції повноцінного визначення — розкриття змісту поняття та його місця в системі понять, — проте сприяють послідовному поданню термінів у джерелах. Результати дослідження свідчать, що всі визначення виконують певну функцію, а їхня придатність для термінологічних цілей залежить від відповідності загальним вимогам до укладання визначень. КЛЮЧОВІ СЛОВА: термін анімації, вимоги до визначень, визначення, тип визначення, структурна модель визначення, поняття, термінологічне значення, термін. АНОТАЦІЯ У статті розглянуто визначення термінів анімації, які досі не аналізувалися з термінологічного погляду, та стисло обговорено поняття визначення. На матеріалі глосаріїв термінів анімації дослідження визначає типи визначень і відповідні структурні моделі. Аналіз показує, що за співвідношенням із системою понять визначення можна поділити на три категорії: системні, напівсистемні та несистемні. Найпоширенішими є системні визначення (56%), серед яких переважають інтенсіональні (55%), тоді як екстенсіональні трапляються дуже рідко. Найрідше трапляються несистемні визначення (14%). Аналіз структурних моделей визначень термінів анімації показує, що інтенсіональні й екстенсіональні визначення найкраще відповідають вимогам, оскільки мають чітку логічну структуру та дають змогу встановити місце поняття в системі. Інші моделі (описові, змішані, неповні та енциклопедичні) лише частково задовольняють термінологічні потреби, проте за потреби їх можна переробити на системні визначення. Відсилальні й синонімічні визначення не виконують функції належного визначення, але сприяють послідовному поданню термінів у джерелах. Загалом результати свідчать, що всі визначення виконують певні функції, а їхня придатність для термінологічних цілей залежить від дотримання загальних вимог до укладання визначень. Авторське право © 2025 Aušra Rimkutė-Ganusa uskienė. Опубліковано Інститутом литовської мови. Це стаття у відкритому доступі, поширювана на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення на будь-якому носії за умови зазначення автора й джерела. // Видано Інститутом литовської мови. Ця стаття є у відкритому доступі та поширюється на умовах ліцензії «Creative Commons» із зазначенням авторства, що дозволяє необмежено використовувати, поширювати й відтворювати вміст на будь-якому носії за умови зазначення автора та джерела. Отримано: / Gauta: 2025-06-16. Прийнято: / Priimta: 2025-11-03. 1 КЛЮЧОВІ СЛОВА: термін анімації, вимоги до визначення, визначення, тип визначення, структурна модель визначення, поняття, термінологічне значення, термін. ВСТУП Анімація — міждисциплінарна галузь, що існує вже понад століття. Її витоки пов’язують із появою рухомого зображення та першими анімаційними фільмами. Ця галузь, як і інші, зазнає впливу наукового прогресу й нових технологій, таких як цифрові технології чи штучний інтелект, і постійно змінюється. Водночас виникає потреба в нових термінах, що позначають поняття анімації. Об’єкт цієї статті — не самі терміни анімації, а їхні визначення, тому спершу згадаймо, що вважається визначенням терміна. На думку Станісіса Шалкаускіса, творця теорії наукової литовської термінології, визначений «субстантивований (ad modum substantiae) найменник дії є визначенням» (Šalkauskis 1991: 204), а термін визначення також означає здійснену дію і є результатом визначення. За словами термінолога Казімераса Гайвениса, визначення (дефініція) — це зміст терміна (Gaivenis 2014 [1998]: 250), воно «має відображати семи інтенсіоналу термінологічного значення» (Gaivenis 2002: 19). Дещо ширше розуміння визначення подано в Навчальному термінологічному словничку: «вичерпний словесний опис, що відображає семи ядра термінологічного значення і розкриває зміст поняття, в якому на певному рівні абстракції виявлено істотні ознаки, що відрізняють його від суміжних понять» (Kvašytė 2005: 13, пор. Gaivenis, Keinys 1990: 22). Його можна пов’язати з описом, наведеним у найновішому міжнародному стандарті ISO 704 Terminology work – Principles and methods, присвяченому термінологічній роботі. У стандарті зазначено, що визначення має подавати істотні ознаки визначуваного поняття й у такий спосіб відрізняти його від інших понять тієї самої предметної галузі (ISO 704 2022: 33). Отже, спираючись на це розуміння, можна стверджувати, що для визначення слід добирати необхідні й додаткові ознаки, які розкривають, як визначуване поняття пов’язане з іншими поняттями тієї самої галузі та чим водночас від них відрізняється; також можна припустити, що ознаки мають бути універсальними й незалежними від контексту (традиційно стверджують, що термін, на відміну від звичайного слова, ми маємо розуміти без визначення чи контексту). Однак на практиці так буває не завжди: часто неможливо встановити всі необхідні й достатні ознаки поняття, а іноді, можливо, й не потрібно встановлювати їх усі. Термінолог Хуан К. Сагер стверджує, що визначення як продукт є лінгвістичним описом поняття, побудованим на переліку певних ознак, що передають зміст поняття. Він також зазначає, що визначення подібне до рівняння — це сума складників смислових елементів поняття (Sager 1990: 51). Розглянуте розуміння визначення вважається класичним і має тривалу історію застосування. Теорію визначення через рід і видову відмінність уперше сформулював давньогрецький філософ Арістотель. Перевагу цьому типу визначень, коли поняття визначається через найближче родове поняття та ознаки, що його відрізняють, надавали й засновники термінології як окремої галузі мовознавства — Ойген Вюстер і Гельмут Фельбер. Такий тип визначення можна вважати порівняно строгим і таким, що в сучасній термінології не завжди достатньо відповідає практичним потребам порівняно з іншими можливими типами визначень. Цю думку підтверджує твердження представниці соціокогнітивної термінології Рити Теммерман про те, що багато понять не є чіткими. На думку дослідниці, традиційний аргумент термінології, згідно з яким поняття слід чітко визначати, щоб забезпечити однозначну, недвозначну, а отже, ефективну комунікацію, не є переконливим (Temmerman 2000: 7). Отже, представники згаданого напряму термінології не вважають статичність і незмінність визначення терміна необхідною властивістю. Хоча вони не відмовляються від правил формулювання таких визначень, однак звертають увагу на те, що форма й зміст визначень різняться залежно від типів категорій і вимог користувача (Temmerman 2000: 8). 2 Тереза Кабре розуміє визначення як опис змісту поняття. Вона звертає увагу на те, що за ідеалістичного розуміння термінів і визначень Е. Вюстером терміни частково втрачають свою самобутність як одиниці природної мови (Cabré 2023: 13). Антоніо Сан Мартін говорить про термінологічне визначення як про опис природною мовою найважливішого змісту поняття, який передає термін (San Martín 2025: 1), і приділяє значну увагу аналізу контекстів уживання термінів. Дослідник не заперечує концепцію визначення, сформульовану Арістотелем, але наголошує, що зміст визначення залежить від контексту й може змінюватися. А. Сан Мартін говорить про «гнучкі визначення» (англ. flexible definitions) і стверджує, що слід відмовитися від виокремлення необхідних і достатніх ознак поняття, які вважаються незалежними від контексту, як єдиного й найважливішого критерію. Натомість пропонується добирати для визначення поняття релевантні (англ. relevant) ознаки. На думку дослідника, контекст має особливе значення: саме він визначає, які ознаки буде включено до визначення. Без контексту визначення можуть бути або надто абстрактними, або оманливими. Контекст дає змогу називати визначення гнучкими, оскільки вони пристосовуються до обставин уживання (San Martín 2022). Із короткого огляду того, що вважається визначенням, видно, що це питання актуальне для термінології, особливо для її практичного застосування, коли виникає потреба визначити поняття. Визначення термінів розглядають із різних позицій — логічної, лексико-семантичної, когнітивної, контекстуальної та інших, які через обмежений обсяг статті тут докладніше не аналізуються. Хоча в сучасній термінології існує не один підхід, усі вони мають спільне: жоден не заперечує існування визначення та потреби в ньому. Визначення вважають засобом наукового пізнання й комунікації, до якого висувають вимоги ясності, точності, системності та інші. Відмінності виявляються лише тоді, коли визначення концептуально моделюють і узгоджують у системі понять, добирають його структурні елементи й пристосовують до комунікативних цілей і потреб користувачів. Уже згадувалося, що визначення різняться за структурою і можуть поділятися на різні типи. Неоднорідність визначень може зумовлюватися логікою системи понять, адресатом, середовищем публікації, сферою вираження та подання терміна, наприклад стандартом, термінологічним словником, базою даних. З огляду на логічні та інші критерії визначення можна класифікувати по-різному — від кількох до кількох десятків типів. Наприклад, у найновішому міжнародному стандарті з термінології ISO 704 2022 року Terminology work – Principles and methods (його не перекладено литовською мовою) розрізняють два типи — інтенсіональні та екстенсіональні визначення. Термінолог К. Гайвеніс, спираючись на дослідження визначень складених термінів у словниках, виданих у Литві в повоєнні роки, розрізняє шість типів: повні, синонімічні, перелічувальні, порівняльні, неповні та відсилкові визначення складених термінів (Gaivenis 2004: 114–115). Польський термінолог Станіслав Гайда розрізняє одинадцять типів визначень, які можуть мати й підтипи (докладніше див. Rimkutė-Ganusauskienė 2021: 180). Велика кількість класифікацій свідчить про використання різних критеріїв класифікації. Яким би не був тип визначення, воно має характерну для цього типу структуру. Мета статті — з’ясувати, з яких складників побудовано визначення термінів анімації. Для аналізу обрано найновіші видання, присвячені темі анімації, — наукову монографію Іллі Березницькаса Animacija: nuo idėjos iki ekrano (2017) та підручники для закладів вищої освіти Томаса Міткуса і Вайди Недзінскайте-Мітке Animacijos industrija Lietuvoje: analizė ir galimybės (2018) і Animacijos pagrindai (2020). Наприкінці всіх цих видань подано словнички термінів анімації. Для досягнення мети поставлено такі завдання: 1) спираючись на теоретичні напрацювання термінології, дослідити наведені в джерелах визначення термінів анімації та встановити їхні типи; 2) побудувати структурні моделі визначень термінів анімації. Варто зазначити, що в цьому дослідженні визначення не розглядають із погляду нормативності й не порушують питання їхніх недоліків (вад). Для досягнення мети дослідження й проведення аналізу найважливішими є структура розглянутих визначень термінів анімації та їхнє співвідношення із системою понять досліджуваної галузі. Очікується, що матеріал дослідження покаже, якими принципами термінології керуються під час формування визначень термінів анімації в науковому та навчальному дискурсі. Він має виявити 3 структурні ознаки термінологічних визначень, які, ймовірно, будуть корисними для уточнення наявних або написання нових визначень термінів будь-якої іншої галузі. Крім того, структурний аналіз визначень анімаційних термінів дасть змогу перевірити, чи відповідає закріплене й усталене в термінології розуміння термінологічного визначення, коли визначення трактують як словесну характеристику змісту поняття, практичному формулюванню визначень, зафіксованому у словниках термінів обраного для дослідження типу. Визначення типів термінологічних визначень анімаційних термінів і дослідження їхніх структурних моделей є актуальними та новими з кількох причин. По-перше, сама термінологія анімації, як уже зазначалося, майже не досліджена. По-друге, дослідження визначень у джерелах покаже, з яких структурних частин найчастіше складаються визначення у сфері анімації, і виявить, які ознаки вважаються суттєвими під час визначення анімаційних термінів. Крім того, дослідження дасть змогу оцінити, чи формулюються визначення з дотриманням принципів одноманітності й послідовності, аналогії, правильності та інших принципів термінології. По-третє, воно дасть змогу переглянути відповідність традиційного розуміння визначення визначенням, що існують на практиці. Визначення анімаційних термінів у вибраних джерелах досліджуються із застосуванням кількох методів. Найчастіше застосовується аналітико-описовий метод, який дає змогу не лише описати об’єкт дослідження — визначення анімаційних термінів, — а й критично оцінити їхню відповідність вимогам до визначень. Цей метод допомагає виявити неточності у визначеннях — двозначність, невизначеність, порушення логічної послідовності та подібні випадки. Крім цього, застосовується порівняльний метод, який дає змогу виявити подібності й відмінності визначень та їхніх структурних моделей, а також помітити випадки уніфікації. За потреби залучається метод підрахунку, що допомагає обґрунтувати дані дослідження не лише якісно, а й кількісно, а також виявити помічені закономірності. 1. ДОСЛІДЖУВАНІ ДЖЕРЕЛА Як уже зазначалося, розглядаються найновіші видання про анімацію. Їх написали фахівці з великим досвідом, які знаються на сфері анімації як із теоретичного, так і з практичного погляду. Наприкінці всіх джерел подано словники анімаційних термінів. Імовірно, фахівці з анімації включили до них найважливіші й найуживаніші терміни галузі та їхні визначення. Варто звернути увагу, що це не вичерпні термінографічні джерела, а збірники термінів, призначені допомогти читачеві краще зрозуміти нові, маловідомі поняття та розкрити зміст відомих. У науковій монографії Animacija: nuo idėjos iki ekrano на сторінках 254–257 подано Animacijos terminų žodynėlis — глосарій анімаційних термінів із 35 термінами та визначеннями. У примітці зазначено, що докладніше слід дивитися у Audiovizualinių medijų žodyną (AIE 2017: 254). Цей словник укладено 2013 року з ініціативи Литовського кіноцентру; його редакторка — Неринга Кажукаускайте, до укладання долучився й автор монографії І. Березницькас. Словник не схвалений Державною комісією литовської мови, термінолога не зазначено. Це свідчить про те, що його укладали лише зусиллями самих фахівців, відчуваючи потребу допомогти всім, хто стикається з аудіовізуальними медіа, краще зрозуміти поняття цієї сфери. Порівняння двох глосаріїв показує, що терміни та/або їхні визначення, наведені в монографії, не завжди збігаються з тими, що подані у більшому Audiovizualinių medijų žodyne. Це дає підстави припустити, що анімаційні терміни, як і їхні визначення, ще не усталилися. У підручниках Томаса Міткуса та Вайди Недзінскайте-Мітке Animacijos industrija Lietuvoje: analizė ir galimybės і Animacijos pagrindai подано майже втричі більші збірники термінів та їхніх визначень — 94 терміни в першому (AIL 2018: 126–133) і 95 термінів у другому (AP 2020: 195–202)1. Обидва названо однаково — Animacijos terminų žodynas. Порівняння показало, що другий глосарій відрізняється від першого 16 термінами, наприклад, 1 Матеріал із підручників зібрано в межах проєкту Terminijos plėtojimo tendencijos aukštųjų mokyklų vadovėliuose (2025–2027), що фінансується Державною комісією литовської мови. 4 У словничку до підручника, підготовленому 2018 року, немає термінів схема кадру анімації, дублювання, груба анімація, вирізка, біблія презентації проєкту, монтажні отвори тощо, а у словничку анімаційних термінів, поданому у виданні 2020 року, не згадуються терміни біблія презентації анімації, ескізна анімація, копродукція тощо; в обох джерелах збігаються 79 термінів і їхніх визначень. Автори підручників звертають увагу на те, що «не всі міжнародні галузеві терміни мають усталені або затверджені переклади литовською мовою (у галузі (мається на увазі анімаційна індустрія — авт.) часто можуть використовуватися адаптовані до литовської англійські варіанти цих термінів)» і зазначають, що «різні особи або анімаційні студії можуть використовувати різні визначення деяких термінів» (AP 2020: 195), даючи зрозуміти, що визначення, зафіксовані у словниках, не є єдиними можливими. Для аналізу було обрано джерела — алфавітні тлумачні словнички анімаційних термінів2. Загалом у них зафіксовано 145 різних термінів та їхніх визначень. Хоча анімаційні терміни подано в джерелах різного типу — наукових і навчальних — і хоча ці словнички термінів різняться за обсягом, у всіх них зроблено спробу науково визначити найважливіші терміни галузі анімації. Укладання таких словничків дає підстави вважати, що подані в них визначення термінів репрезентують не лише теоретичне, а й практичне вживання термінів, відображають зміст і обсяг визначуваних понять. Самі визначення анімаційних термінів та їхні структурні моделі показують, як їхні автори загалом розуміють, що таке визначення терміна. 2. СТРУКТУРНІ МОДЕЛІ ВИЗНАЧЕНЬ Дослідження виявило, що в розглянутих джерелах наявні різні структурні моделі визначень анімаційних термінів. Було помічено, що згадана класифікація визначень складених термінів К. Гайвениса лише частково застосовна до цього дослідження, оскільки в різних класифікаціях використано різні підстави поділу. Тому виявлені в дослідженні визначення анімаційних термінів класифікуються за їхнім співвідношенням із системою понять. Система понять є точкою відліку, що допомагає добирати диференційні ознаки й формулювати визначення. Береться до уваги, що зміст поняття (інтенсіонал) встановлюється на підставі його зв’язків у системі понять. Крім того, було вирішено не спиратися на класифікації визначень, подані в міжнародних стандартах, яким властивий суворий і формалізований характер. Оскільки в дослідженні розглядаються визначення анімаційних термінів у виданнях, призначених для наукового й навчального дискурсів, вважається, що така сувора стандартизація була б недоречною і могла б навіть ускладнити розуміння визначень. Водночас під час розгляду визначень дотримуються вимог до їх укладання. За співвідношенням визначень із системою понять розрізняють три типи: системні, напівсистемні та несистемні визначення. Ця тричленна класифікація не є єдиною можливою і може уточнюватися з огляду на визначення термінів конкретної галузі. 2.1. Системними визначеннями анімаційних термінів вважаються такі визначення, які показують місце поняття в системі понять і мають або інтенсіональну, або екстенсіональну форму. Аналіз 145 визначень анімаційних термінів, знайдених у джерелах, засвідчує, що можна виокремити два підтипи системних визначень. 2.1.1. Встановлено, що переважають так звані класичні визначення термінів: у першій частині зазначається найближче родове поняття, а в другій — видова відмінність, за допомогою якої визначуване поняття відмежовується від інших. Ці визначення становлять понад половину всіх досліджених визначень — 55 відсотків. К. Гайвенис називає їх повними визначеннями (Gaivenis 2004: 114), а в стандарті ISO 704 вживається термін інтенсіональні визначення (ISO 704 2022: 33). Термінолог стверджує, що вони близькі до логічних визначень, відомих як definitio per genus proximum et differentiam specificam, і звертає увагу на те, що в них «видовою відмінністю може 2 Є неточності, наприклад, у словничку, виданому 2018 року, термін фіксація руху подано після терміна мон-та́ж, відповідно, термін повнометражний (або повний) фільм — після терміна піксель (AIL 2018: 131). 5 eiti ne vienas, bet keli požymiai“ (Gaivenis 2002: 30). Alvydas Umbrasas nurodo, kad „[N]ustatyti sąvokos skiriamuosius požymius yra vienas iš svarbiausių tikslų, kuriuos sau turėtų kelti apibrėžties sudarytojas“ (Umbrasas 2022: 133). Remdamasis atliktu teisės aktų terminų apibrėžčių tyrimu, jis tokias apibrėžtis vadina aiškinamosiomis (požymių): „Kaip atraminė, tokioje apibrėžtyje paprastai nurodoma tam tikra bendresnė sąvoka (kartais ne viena) ir skiriamieji požymiai“ (Umbrasas 2022: 132). Структурну модель інтенсіонального визначення можна подати за такою схемою: визначуваний термін дорівнює комбінації найближчого родового терміна та істотної(-их) ознаки(-нак), якою(-ими) окреслюється видовА відмінність визначуваного поняття (рис. 1). Це визначення складається з одного речення. Визначення цього типу рекомендовано використовувати як основний тип визначень термінів (ISO 704 2022: 33). Якщо у джерелі з термінографії визначення послідовно подано за цією структурною моделлю, системні зв’язки між поняттями стають очевидними, а термінам і їхнім визначенням у такому джерелі притаманні послідовність і логічна точність. Рис. 1. Структурна модель інтенсіонального визначення3 Розгляньмо приклади: Колорист – особа, яка розфарбовує кадри анімації за технікою традиційної анімації.4 AIL 2018: 132 Garso aktorius – asmuo, kuris įgarsina animacinius personažus. AIL 2018: 129 Структура визначень простого терміна колорист і складеного терміна актор озвучування однакова й відповідає структурній моделі інтенсіонального визначення: термін = родовий термін (в обох визначеннях слово особа) + розрізнювальна ознака діяльності, за якою визначувана особа відрізняється від інших осіб у тій самій системі понять (розфарбовує кадри анімації та озвучує анімаційних персонажів). За словами К. Гайвениса, видові складені терміни не слід тлумачити інтенсіональними визначеннями «у випадках, коли вони називають те саме явище (реалію), що й їхній основний окремо визначений компонент, але властиве різним об’єктам» (Gaivenis 2004: 106). Отже, визначення терміна актор озвучування можна уточнити, використавши як родовий термін актор і зазначивши розрізнювальні ознаки. Підсумовуючи, можна стверджувати, що інтенсіональні визначення є повним лінгвістичним вираженням зв’язку між поняттями, заснованого на розрізнювальних ознаках. Отже, розрізнювальна ознака або кілька розрізнювальних ознак — їхня кількість залежить від обсягу визначення — є важливою частиною такого визначення, на підставі якої класифікують поняття. Структура системи понять певної галузі залежить від того, які розрізнювальні ознаки обирають. Саме тому розглянуті визначення анімаційних термінів не є єдино можливими — їхня структура, а разом із нею й 3 Ілюстрації підготовлено за допомогою програми Napkin AI (https://www.napkin.ai/). 4 Приклади наведено так, як їх зафіксовано в джерелах; їхню мову не виправлено. 6 структурні моделі є результатом уявлень авторів, які сформулювали визначення термінів (згадаймо вже розглянуте визначення терміна гарѕо aktorius). Reinerio Arntzo, Heriberto Pichto ir Felixo Mayerio (Arntz et al. 2002: 63), Georgo Löckingerio, Hendriko J. Kockaerto ir Gerhardo Budino (Löckinger et al. 2015: 66–67) bei kitų terminologų teigimu, intensinės apibrėžtys laikomos naudingomis, nes jose nurodoma aukštesnė sąvoka, leidžianti apibrėžiamąją sąvoką priskirti atitinkamos srities sąvokų sistemai, ir pabrėžiami tokie požymiai, kurie padeda atskirti vieną sąvoką nuo kitų. Vertinant norminamuoju atžvilgiu, intensinės apibrėžtis galima skirstyti į taisyklingas ir netaisyklingas: pirmosios apibrėžtos tinkamai nusakant artimiausią gimininę sąvoką ir išskiriant būtinus skiriamuosius požymius, antrosios apibrėžtos netinkamai įvardijant gimininį terminą arba išskiriant nebūtinus ar neesminius skiriamuosius požymius. Pavyzdžiui, terminas aktoriaus triukas apibrėžiamas taip: ТРЮК АКТОРА (амер. жарг. gag) — епізод фільму, у якому відбувається коротка гумористична дія, трюк. AIE 2017: 254 Як видно з наведеного визначення, формально воно відповідає структурній моделі інтенсіонального визначення, проте термін трюк актора пояснюється неналежним родовим терміном епізод фільму. Розглядуваний термін можна визначити двома способами: пояснивши або перший компонент складеного терміна трюк, або другий — актор. У досліджених джерелах інших неточностей у формулюванні інтенсіональних визначень не зафіксовано. Додамо, що інтенсіональні визначення, коли йдеться про типи структурних моделей визначень, виокремлюють з огляду на наявність чітких структурних одиниць і вважають підтипом системних визначень, оскільки вони найвиразніше показують місце поняття в системі. 2.1.2. Другий підтип системних визначень — екстенсіональні, або перелічувальні, визначення, тобто такі, у яких, як зазначено в найновішому стандарті ISO 704, термінологічне поняття виражається переліком усіх видових понять, що належать до одного рівня абстракції, або складових частин цілого (ISO 704 2022: 34), іншими словами — переліком усіх частин, що входять до поняття. У джерелах знайдено лише одне екстенсіональне визначення (близько 1 відсотка всіх досліджених визначень). Наприклад: ЗАВЕРШАЛЬНІ РОБОТИ НАД ФІЛЬМОМ (post-production) охоплюють перенесення твору на відповідні носії, адаптацію для аудиторій і систем, коригування звуку та зображення, маркетинг та інші завершальні роботи. AIE 2017: 254 Як видно з визначення терміна завершальні роботи над фільмом, у ньому не зазначено найближчого родового терміна роботи над фільмом і не розмежовано ознак визначуваного терміна, а замість тире, яке зазвичай ставлять у тлумачних термінологічних словниках після терміна, використано дієслово охоплює, після якого перелічено всі дії, що вважаються завершальними роботами над фільмом. Із цього визначення видно, що перелічено не всі складові частини (та інші завершальні роботи), хоча й намагалися застосувати подібний критерій для опису складових частин поняття. Крім того, згаданий у визначенні маркетинг семантично більше пов’язаний із маркетингом фільмів, а не із завершальними роботами над фільмом, тому варто поміркувати, чи потрібно згадувати його у визначенні. У термінологічній літературі (ISO 704 2022: 34; Nilsson 2015: 82–100) зазначається, що недолік екстенсіональних визначень полягає в тому, що в більшості випадків неможливо навести всі видові поняття, виокремлені за тим самим критерієм поділу, або всі складові частини, а тому такі визначення не завжди бувають точними. Крім того, слід пам’ятати, що з часом їхній обсяг може змінюватися. З прикладу, знайденого в джерелі, видно, що екстенсіональне визначення складається з таких структурних частин: визначуваного терміна, зв’язкового дієслова охоплювати та частин, з яких складається визначуваний термін (рис. 2). У термінографічних джерелах замість зв’язкового дієслова охоплювати зазвичай використовують тире. Це визначення, що складаються з одного речення. 7 З практичного погляду слід зазначити, що екстенсійні дефініції, у яких перелічено всі частини, що становлять визначуване поняття, були б корисними лише за умови, що вони подають конкретний і вичерпний набір складників (предметів, процесів, явищ тощо). Однак такі дефініції не показують місця визначуваного поняття в системі понять. За словами А. Умбраса, такі дефініції «експліцитно обмежують зміст поняття — до нього входить лише те, що конкретно зазначено» (Umbrasas 2022: 131). У вже згаданому стандарті ISO 704 дефініції цього типу не рекомендуються. Генрік Нільссон стверджує, що проблематично вимагати від екстенсійних дефініцій цілковитої вичерпності, тобто переліку всіх понять, які становлять дефініцію, оскільки в багатьох випадках це просто неможливо, а якщо цього не зробити, дефініцію слід вважати неповною. На його думку, у певних випадках дефініції цього типу можуть бути корисними з навчальною метою (Nilsson 2015: 95). Можна додати, що такі дефініції особливо корисні тоді, коли вони допомагають розкрити ціле та полегшують запам’ятовування й розуміння поняття. 2 рис. Структурна модель екстенсійної дефініції Отже, екстенсійні дефініції вживаються рідко, однак у випадках, коли можна перелічити всі елементи, що входять до поняття, їх слід вважати прийнятними. Перелік має бути вичерпним і логічно обґрунтованим. Якщо не вдається скласти вичерпний список елементів, така дефініція стає неповною та оманливою, тому її слід уникати як такої, що не відповідає вимогам до дефініцій. 2.1.3. Підсумкові зауваги. Розглянувши обидва підтипи системних дефініцій, які становлять 56 відсотків усіх виявлених дефініцій анімаційних термінів (5 рис.), бачимо, що переважає перший — модель інтенсійної дефініції, структура якої найвиразніше показує місце поняття в системі понять. Можна стверджувати, що це типовий, еталонний зразок дефініції, який відповідає вимогам теорії термінології. Екстенсійні дефініції також можуть бути системними, якщо в них перелічено всі однорівневі частини, що становлять визначуване поняття, і таким чином збережено системність. 2.2. Напівсистемними дефініціями анімаційних термінів вважатимуться такі дефініції, у яких місце визначуваного поняття в системі понять розкрито лише частково. 2.2.1. Трохи менше ніж чверть (близько 24 відсотків) усіх дефініцій, виявлених у глосаріях анімаційних термінів, становлять енциклопедичні дефініції. Їхня найхарактерніша риса — значний обсяг: зазвичай вони складаються з двох або більше речень. Наприклад: 8 Художник-постановник анімаційного фільму (англ. production designer) — це особа, відповідальна за загальне візуальне оформлення твору. Працюючи з режисером і продюсером, художник-постановник обирає рішення, які найкраще допоможуть кінематографічно розповісти історію. AIL 2018: 127 Піщана анімація — один із методів техніки покадрової анімації, у якому для створення зображень використовують пісок. Зазвичай аніматор вертикально закріплює скляну пластину, знизу скла встановлюють освітлення, а зверху — фотокамеру. Кадри анімації аніматор створює, маніпулюючи піском, розсипаним на склі. AP 2020: 201 З прикладів видно, що перше речення відповідає структурі інтенсійної дефініції: у ньому подано родовий термін (особа; метод техніки покадрової анімації) і видові ознаки (відповідальна за загальне візуальне оформлення твору; у якому для створення зображень використовують пісок). Наступні речення доповнюють, пояснюють або уточнюють визначуваний термін, указуючи на важливі, але не обов’язкові ознаки його термінологічного значення; також у них може подаватися історична, контекстуальна чи інша додаткова (енциклопедична) інформація (працюючи з режисером і продюсером, обирає рішення, які...; Зазвичай аніматор вертикально закріплює скляну пластину,...). Для дефініції терміна така додаткова інформація не є необхідною, щоб точно охарактеризувати поняття або показати його місце в системі понять, тому такі дефініції не можна вважати цілком системними. Ще один приклад: Стиль анімації — це своєрідний зовнішній вигляд анімаційного твору, зумовлений визначеними принципами дизайну. Кожна техніка анімації може мати багато різних стилів анімації. AIL 2018: 127 Дефініцію терміна стиль анімації, хоча вона складається лише з двох речень, також слід вважати енциклопедичною. Перше речення побудовано за структурною моделлю інтенсійної дефініції (родове поняття — зовнішній вигляд, видова ознака — своєрідний, зумовлений принципами дизайну), а друге подає додаткову (енциклопедичну) інформацію, яка розширює знання про визначуване поняття (техніка анімації може мати...), але термінологічно не є необхідною. Після розгляду енциклопедичних дефініцій, виявлених у джерелах, можна запропонувати таку їхню структурну модель: інтенсійна дефініція (родовий термін + видова ознака (ознаки) — зазвичай одне речення дефініції) + додаткові енциклопедичні пояснення (3 рис.). Структура енциклопедичних дефініцій термінів в інших джерелах може бути іншою. 3 рис. Структурна модель енциклопедичної дефініції Наявність енциклопедичних дефініцій термінів у досліджуваних джерелах, імовірно, пов’язана з прагненням авторів подати якомога більше інформації про визначуване поняття з навчальною метою. Можна припустити, що це властиво навчальним виданням. Це припущення можна було б перевірити, провівши ширше дослідження джерел такого типу. 2.2.2. На основі матеріалів джерел можна виокремити ще один підтип дефініцій, зафіксованих у словничках анімаційних термінів, — змішані дефініції. Це такі дефініції, що мають ознаки більш ніж одного типу дефініцій. Наприклад: 9 АМОРТИЗАЦІЯ, ПІДГОТОВКА — положення руху, яке підкреслює силу дії та крайні точки, що завершують або починають рух. Амортизація має відбуватися безпосередньо перед самою дією — це називається підготовкою: перед стрибком персонаж має присісти або відштовхнутися. Так само, очікуючи сильного удару, об’єкт може амортизувати в його напрямку, навіть залишаючись нерухомим. Див. також Розтягування. AIE 2017: 254 Подану дефініцію терміна амортизація можна вважати змішаною, оскільки в ній поєднано ознаки інтенсіональної та енциклопедичної дефініцій, а наприкінці наведено вказівку див. також, характерну для референційних дефініцій. Варто звернути увагу, що останнє речення дефініції є не просто додатковим поясненням: вказівка див. також виконує термінологічну функцію, демонструючи зв’язок визначуваного поняття з іншим поняттям тієї самої галузі, а отже, належить до самої дефініції. Дефініцію терміна планування кадру анімації також слід вважати змішаною. У ній поєднано ознаки синонімічної дефініції (наведено синонімічний термін схема кадру), енциклопедичної (детальніше описано призначення та застосування) і неповної дефініції (не виокремлено істотних ознак). Наприклад: Планування кадру анімації (англ. layout) — іноді також називається схемою кадру. У різних техніках анімації цей процес виконується дещо по-різному, проте основна мета полягає в тому, щоб скласти план усіх анімованих об’єктів і середовища в кадрі, аби аніматори, перейнявши роботу, могли чітко уявити, який вигляд має мати остаточний варіант, коли всі шари анімації буде об’єднано. AIL 2018: 127 Структурну модель змішаних дефініцій можна подати так: визначуваний термін = комбінація структурних елементів дефініцій різних типів. Безперечно, речення, обрані відповідно до ознак різних типів, не завжди є правильними й точними. Бруно де Бессе називає такі дефініції гібридними (англ. hybrid definitions) (докладніше див. de Bessé 1997: 72). У досліджених джерелах дефініції цього типу становлять трохи більше ніж 4% усіх дефініцій анімаційних термінів. Найчастіше вони мають ознаки системних дефініцій, однак їх зараховують до типу напівсистемних дефініцій, оскільки вони лише частково відображають місце поняття в системі й лише частково відповідають вимогам до укладання дефініцій. 2.2.3. К. Гайвеніс, розглядаючи дефініції складених термінів, виокремлює тип, протилежний інтенсіональним дефініціям, — неповні дефініції. Це такий тип дефініції, у якій відсутня одна з двох уже згаданих складових частин, розглянутих під час аналізу інтенсіональних дефініцій: або не названо найближчий родовий термін, або не виокремлено видові ознаки. У словниках анімаційних термінів зафіксовано неповні дефініції, у яких не вказано видову відмінність термінологічного поняття. Наприклад, у дефініції терміна анімація малюванням на склі зроблено спробу вказати родовий термін — один із методів техніки покадрової анімації, однак чітко не виокремлено видових ознак цього методу, тобто не пояснено, чим малювання на склі відрізняється від інших покадрових методів. Наприклад: Анімація малюванням на склі (англ. Paint-on-glass) — це один із методів техніки покадрової анімації. AP 2020: 197 Інший приклад неповної дефініції — коли не вказано родовий термін. Наприклад: EPIZODAS (sequence) – ištisinė kadrų seka. AIE 2017: 255 Дефініцію терміна епізод слід вважати напівсистемною. У ній зроблено спробу вказати родовий термін (послідовність кадрів), однак це зроблено неточно: родовий термін надто загальний і недостатньо конкретизує поняття. Видова ознака (безперервна) також недостатня — вона не допомагає точно розкрити зв’язок поняття з іншими поняттями системи. 10 Як видно з наведених прикладів, неповні дефініції зазвичай короткі. Спільною рисою коротких дефініцій такого типу, за словами Ірене Магдалени Крамер, є те, що вони містять лише мінімальну (іноді навіть метакогнітивну) інформацію, яка дає читачеві змогу зрозуміти визначуваний термін, важливий для загального розуміння тексту (Cramer 2011: 8). Щоб забезпечити логічну точність і системність понять, такі дефініції, відповідно до загальних принципів і вимог термінології, слід уточнювати й узгоджувати з іншими поняттями тієї самої галузі. Цікаво, що дані дослідження К. Гайвениса, проведеного понад п’ять десятиліть тому, свідчать: це «чи не найпродуктивніший тип тлумачення термінів» (Gaivenis 2004: 108). Це твердження не підтверджують розглянуті джерела з анімації: у них неповні дефініції становлять лише близько 2% усіх досліджених дефініцій. Імовірно, такі результати зумовлені характером обраних джерел. Варто зазначити, що К. Гайвенис розрізняє два різновиди неповних дефініцій: ті, що мають форму логічної дефініції, і ті, що її не мають (Gaivenis 2004). У міжнародному стандарті ISO 704 дефініції цього типу розглядаються в розділі, присвяченому неточним дефініціям (ISO 704 2022: 41–45). 2.2.4. Підсумкові зауваги. Напівсистемні дефініції, можна вважати, корисні для передавання інформації та навчання, тобто для досягнення освітніх і комунікативних цілей, однак вони не завжди відповідають вимогам точності й правильності. Такі дефініції можна розглядати як проміжний варіант між системними й несистемними дефініціями. З огляду на доволі суворі мовні та логічні вимоги до дефініцій (правильність, ясність, точність, стислість тощо), дефініції цього типу можна редагувати, щоб наблизити їх до логічної, системної моделі дефініції. Напівсистемні дефініції становлять близько 30% усіх розглянутих дефініцій (рис. 5). 2.3. Несистемними дефініціями термінів анімації вважаються такі дефініції, які не розкривають місця визначуваного поняття в системі понять і не висвітлюють його зв’язку із суміжними поняттями. 2.3.1. У розглянутих джерелах близько 6% дефініцій термінів анімації можна вважати описовими дефініціями. Їхня основна функція — зрозуміло пояснити визначуване поняття читачеві глосарія та розглянути його вживання. Такі дефініції вважаються несистемними, оскільки вони не мають на меті показати місце визначуваного поняття в системі понять. Від розглянутих енциклопедичних дефініцій вони відрізняються тим, що в них не названо родового поняття й не виокремлено видових ознак поняття, а всю інформацію подано не у формі логічної дефініції, а описово. У стандарті ISO 704 (2022: 33–34) зазначається, що дефініції, у яких не вказано місце поняття в системі понять, а лише подано його загальну характеристику, не вважаються придатними для термінологічних цілей. Наприклад: Anime5 — термін, який на Заході вживають для позначення стилю анімації, що сформувався в Японії. AP 2020: 197 Дефініція терміна anime не містить родового терміна й не вказує на розрізнювальні ознаки; за наведеною дефініцією неможливо встановити місце визначуваного терміна в системі понять і його зв’язок з іншими термінами того самого рівня. З погляду термінології така описова дефініція вважається ненормативною, оскільки її сформульовано з порушенням вимог до укладання дефініцій. Найчастіше дефініції цієї структурної моделі замінюють інтенсіональними дефініціями, які, як уже зазначалося, дають змогу чіткіше показати зв’язки поняття 5 У Рекомендаційному переліку відповідників іншомовних слів Державної комісії з литовської мови, оприлюдненому 11 грудня 2014 року, рекомендовано до вживання форму animė; її також подано в найновішому Словнику литовської літературної мови (BLKŽe). 11 у системі та вказати її розрізнювальні ознаки. Не можна відкидати припущення, що описові дефініції виникають унаслідок неналежного формулювання дефініцій або браку термінографічного досвіду. До обговорюваного підтипу несистемних дефініцій можна зарахувати й такі випадки, коли описуються прикметники або інфінітиви дієслів. Згідно з термінологічною літературою, ні прикметники, ні інфінітиви дієслів зазвичай не виконують функції самостійного терміна, а їхнє значення найчастіше виявляється лише в термінологічних сполуках. У таких випадках дефініції мають описовий характер і не показують місця поняття в системі понять. Наприклад: Medinis (жаргон; англ. wooden) – прикметник, що описує анімацію об’єкта, рухам якого бракує жвавості. AIL 2018: 130 У джерелі прикметник medinis подано як слово професійного мовлення з уточненням, що це жаргонне слово. Несистемними описовими дефініціями, які не мають класичної структури дефініції, можуть визначатися терміни, що ще не закріпилися в системі анімаційної термінології та часто вживаються як одиниці жаргонного мовлення. По суті, це свідчить про те, що укладачі глосаріїв фіксують реальне вживання термінів, не намагаючись термінологічно його формалізувати. 2.3.2. Інший підтип несистемних дефініцій – синонімічні дефініції. Їх виявлено небагато – три (близько 2 відсотків усіх досліджених дефініцій). Структура цих дефініцій не ґрунтується на логічній моделі, характерній для класичної дефініції: у них не зазначено родового поняття та розрізнювальних ознак, а наведено лише термінологічний відповідник. Наприклад: Cel animacija – так до цифрової революції називали традиційну техніку анімації (Cel – скорочення від целулоїду). AP 2020: 197 З дефініції терміна Cel animacija видно, що структурно вона складається з пояснення визначуваного терміна іншим терміном (традиційна техніка анімації), який і слід вважати синонімом. Дефініції цього типу не показують місця визначуваного поняття в системі понять і не вважаються логічними дефініціями, тому в термінографії вони трапляються рідко. Крім того, як видно з прикладу, наводиться також додаткова історична інформація й описується контекст уживання (до цифрової революції), що зазвичай характерно для енциклопедичних дефініцій. К. Гайвеніс зауважує: «[У] литовських термінологічних словниках цей спосіб пояснення, здається, поки що використовується недостатньо. Він особливо практичний у випадках, коли основні (нормативні) терміни мають принаймні по кілька народних (термінологічних) синонімів. Для пояснення литовських термінів у цьому разі добре підходять і міжнародні синоніми» (Gaivenis 2004: 107). 2.3.3. Ще один підтип несистемних дефініцій анімаційних термінів – відсилкові дефініції. Аналізуючи дефініції складених термінів, К. Гайвеніс також виокремлює їх і звертає увагу на те, що відсилання в термінологічних словниках зазвичай бувають двох видів: одні вказують на нормативні терміни, рекомендовані для наукової комунікації замість стилістично маркованих, експресивних термінів або вузьковживаних професіоналізмів, а інші обмежують уживання словотвірно неправильних, застарілих чи інших синонімів (Gaivenis 2004: 110). У досліджених джерелах відсилкових дефініцій, тобто таких, у яких сам термін не визначається, а читача спрямовують до відповідної дефініції за допомогою слова дивитися6 (або його варіантів), небагато – вони становлять близько 2 відсотків усіх досліджених дефініцій. Наприклад: 6 У термінографічних джерелах відсиланням може бути не лише слово або його скорочення, а й спеціальні знаки чи стрілки. 12 Animacijos sluoksnių kompozicija – žiūrėti montavimas. AIL 2018: 127 Стаття про термін композиція анімаційних шарів відсилає до пошуку визначення терміна монтаж у відповідній статті: Монтаж — технічний і творчий процес, під час якого окремо створені кадри та звукова доріжка поєднуються в ціле — аудіовізуальний твір. В анімації всі монтажні рішення приймаються ще на підготовчому етапі, тому монтаж по суті є лише технічною, а не творчою роботою. Для порівняння, у художньому кіно монтажні рішення приймаються на етапі поствиробництва, тож монтаж вимагає не лише технічної, а й творчої роботи. AP 2020: 200 Після прочитання досить довгого визначення, що складається з трьох речень, і поки що без заглиблення в його структуру постає питання, чи справді терміни композиція анімаційних шарів і монтаж можна вважати синонімами. У джерелах термінографії посилання, виражене інфінітивом дієслова дивитися, зазвичай спрямовує до правильнішого, ширше вживаного або нормативного терміна. Оскільки в досліджуваних джерелах це посилання не пояснене, можна лише здогадуватися про його призначення. Можливо, термін композиція анімаційних шарів описує лише певний етап процесу монтажу; у такому разі посилання див. вказувало б на ширше, узагальнювальне визначення. Визначення терміна 2D-анімація відсилає до такої словникової статті, якої немає в джерелі, виданому 2020 року, отже, немає і самого визначення. Тому можна зробити висновок, що виявлені в джерелах відсилкові визначення використовуються неналежним чином. Наприклад: 2D-анімація — див. традиційна анімація. AP 2020: 195 Оцінюючи структуру такого посилання та намагаючись визначити його структурну модель, можна стверджувати, що воно не має характерної для визначень термінів двочленної логічної будови, тому з погляду теорії термінології такі випадки зазвичай не вважаються справжніми визначеннями. Рекомендується уникати таких визначень. У міжнародному стандарті ISO 704 зазначено, що посилання, такі як див., див. також тощо, вважаються редакційними засобами, які допомагають пов’язати термін із його справжнім визначенням. Отже, у проаналізованих словниках анімаційних термінів посилання функціонують як замінники визначення — вони спрямовують читача до іншого місця статті, де наведено зміст визначуваного поняття. Через таке функціональне заміщення ці відсилкові визначення належать до типу несистемних визначень, з огляду на те, що вони не мають звичної термінологічної структури, а їх появу можна пов’язати з цілями економії, послідовності або нормування. Відсилкове визначення складається з інших структурних частин: визначуваний термін, відсилкове слово та термін, на який здійснюється відсилання (рис. 4). Основна функція такого визначення в досліджуваних словниках — спрямувати користувача до іншого місця того самого джерела. Істотний недолік відсилкового визначення полягає в тому, що воно не показує місця терміна в системі понять, і саме тому його вважають несистемним. Рис. 4 Структурна модель відсилкового визначення 2.3.4. Ще один підтип несистемних дефініцій — дефініції, що не відповідають вимогам (пор. англ. deficient definitions, ISO 704 2022: 41). У досліджених джерелах вони становлять 13 близько 4% усіх дефініцій. Ці дефініції досить різноманітні. Деякі з них можна вважати тавтологічними дефініціями, тобто такими, у яких дефінований термін пояснюється за допомогою того самого або дуже близького до нього терміна, через що не розкривається місце дефінованого поняття в системі понять. Наприклад: Кожен анімований кадр (англ. singles або ones) — це означає, що кожен кадр в анімаційному творі є анімованим. AP 2020: 199 Як видно, у цій дефініції повторюється дефінований термін (анімований кадр і кожен кадр... є анімованим), тому не надається нової інформації про зміст поняття, а дефініція не виконує логічної розрізнювальної функції. Такі дефініції не можна вважати термінологічно прийнятними; їх слід уточнювати, щоб чіткіше окреслити ознаки поняття та його місце в системі. Також виявлено надто широкі дефініції, наприклад, термін діалог пояснюється без зазначення родового терміна й видових ознак, що відрізняють описуваний термін; дефініція також є надто широкою, оскільки охоплює і поняття монологу (увесь текст, який промовляють персонажі). Наприклад: Dialogas – visas personažų kalbamas tekstas (garsas) kūrinyje. AIL 2018: 129 Тавтології трапляються й у складніших дефініціях, що складаються з кількох речень. Так, термін фон у глосарії, укладеному I. Berezniku, спочатку пояснюється тавтологічно — самим собою, тобто вживається те саме слово фон, а згодом пояснюється словом середовище. Перше речення дефініції не розкриває місця поняття в системі понять і не вказує на розрізнювальні ознаки. Цю дефініцію додатково розширено другим реченням, яке більше схоже на коментар, ніж на вичерпну інформацію, що доповнює термін фон. Наприклад: ФОН (BG, background) — фон, середовище, у якому відбувається дія. У класичній анімації фон створюють детальніше й якісніше. AIE 2017: 255 Стаття про інший термін дуже подібна. Наприклад: ТАБЛИЦЯ ПЕРСОНАЖА (model sheet) — таблиця персонажа, на якій його точно й детально зображено з різних ракурсів і в різних позах. Нею керується весь творчий колектив, залучений до процесу створення анімаційних малюнків. Для аніматорів зазвичай додатково малюють таблицю персонажа, у якій зображено основну структуру персонажів. AIE 2017: 256 Дефініція терміна таблиця персонажа починається тотожними словами таблиця персонажа, на якій<...>, тому її можна вважати тавтологічною. У міжнародному стандарті ISO 704 (2022: 42) рекомендовано уникати повторення терміна або його частини під час формулювання дефініції, оскільки таке повторення не надає нової інформації й не розкриває змісту поняття. У цій дефініції не зазначено розрізнювальних ознак, необхідних для логічної дефініції, а інформація другого речення стосується використання чи призначення, отже, має пояснювальний характер. У третьому реченні згадується термін таблиця персонажа і навіть помітна спроба визначити цей термін. Тож обидва ці речення більше нагадують примітки або коментарі, а не частини дефініції. Таку дефініцію слід вважати неточною й тавтологічною, а отже, такою, що не відповідає вимогам. Тавтологічні дефініції, як і інші дефініції, що не відповідають вимогам, вводять в оману й не надають точної та чіткої інформації про дефіноване поняття. Рекомендовано їх виправляти (детальніше див. ISO 704 2022: 42; Gaivenis 2002: 74; Rickevičiūtė 1960: 156). 2.3.5. Підсумкові зауваги. Із наведених прикладів видно, що зафіксовані у словничках термінів анімації визначення термінів анімації, які вважаються несистемними, насправді не визначають місця поняття, що дефінується, у системі понять. Вони неточні й укладені без дотримання найважливіших вимог до визначень. Деякі несистемні визначення, 14 наприклад, синонімічні, відсильні, спонукають переосмислити саме поняття визначення і замислитися над тим, що вважати визначенням і чи можна взагалі вважати визначеннями термінів такі визначення, що не мають самостійної логічної структури визначення й виражаються лише посиланням або синонімом. З іншого боку, можна запитати, чи мають усі визначення бути розгорнутими словесними описами або твердженнями, адже в термінології трапляються випадки, коли поняття виражаються схемами, формулами чи іншими способами. Найчастіше це просто додаткова інформація після визначення, однак це свідчить про те, що зміст поняття може передаватися не лише словесно. Тому наявність відсильних або синонімічних визначень у термінографічних джерелах не слід вважати помилкою — для цього немає підстав. Очевидно, що їхня функція інша: не докладно окреслювати поняття, а замінювати визначення, іншими словами, указувати на зв’язок з іншим поняттям або спрямовувати до місця, де наведено визначення. Імовірно, ці підтипи визначень з’являються з практичних міркувань — задля забезпечення взаємозв’язку термінів, послідовності й термінографічної економії, тобто стислості описів термінів. APIBENDRINAMOSIOS PASTABOS Проаналізовані визначення термінів у галузі анімації класифікуються на системні, напівсистемні та несистемні (рис. 5). Виділяють дев’ять підтипів цих типів. Установлено, що переважають системні визначення — вони становлять 56 відсотків усіх визначень, із них аж 55 відсотків — інтенсіональні визначення. Як і заведено в термінології, інтенсіональні визначення найкраще підходять для розкриття істотних ознак понять і системних відношень між поняттями. Вони короткі, точні й логічні. За даними дослідження, проведеного К. Гайвенісом понад п’ятдесят років тому, найпродуктивнішими були неповні, повні та відсильні визначення. Результати цього дослідження свідчать про іншу тенденцію: серед визначень термінів анімації неповні, відсильні й синонімічні визначення трапляються рідко. Імовірно, це зумовлено характером обраних для дослідження джерел та їхнім невеликим обсягом. Проте дані обох досліджень підтверджують одну й ту саму тенденцію: інтенсіональні, або повні, визначення є найпоширенішими й вважаються типовою, найбільш системною моделлю визначення. 5 pav. Animacijos terminų apibrėžčių pasiskirstymas pagal dažnį (%) ir klasifikaciją За частотністю на другому місці — напівсистемні визначення. Вони становлять 30 відсотків усіх виявлених визначень. Ці визначення зазвичай довші й містять більше інформації, яка не завжди потрібна для точного визначення терміна. Переважає підтип енциклопедичних визначень — 24 відсотки всіх визначень. К. Гайвеніс не виокремлює у своїй класифікації тип змішаних визначень, проте на підставі матеріалу зі словничків термінів анімації такий тип можна виділити з огляду на особливості структури речень, що утворюють визначення, та характер інформації в них. 15 Несистемних визначень виявлено найменше — 14 відсотків усіх досліджених визначень. За даними дослідження, виділяють 4 підтипи: описові, синонімічні, відсильні та такі, що не відповідають вимогам, визначення. Серед них переважають перші — описові (6 відсотків). Можна припустити, що численність змішаних, пояснювальних та енциклопедичних визначень зумовлена характером розглянутих джерел, а також прагненням не лише визначити терміни, а й докладніше пояснити їх читачеві з освітньою та інформаційною метою. Привертає увагу те, що ці визначення розгорнуті й широкі. Вони містять різноманітну додаткову інформацію: в одних, крім основної, широко пояснюється вживання терміна у професійній сфері анімації, в інших згадуються історичні аспекти, в ще інших наводяться синонімічні терміни тощо. Під час нормотворчої термінологічної роботи такі надто широкі визначення зазвичай редагують та уніфікують — найчастіше скорочують до одного повного речення, властивого інтенсіональному визначенню, і пристосовують до моделі визначення, що переважає в джерелі. Виділення структурних моделей визначень термінів різних типів дає змогу припустити, що структуру визначення зумовлюють різні причини. Одна з них — місце поняття, яке визначається, у системі понять. Друга — обраний автором, який формує визначення, тип визначення. Третя — джерело, у якому наведено визначення (словник, науковий чи навчальний текст тощо). Причин, безперечно, може бути й більше. Точніше визначити їх можна було б, дослідивши визначення в більшій кількості різноманітних джерел. Не можна виключати припущення, що на вибір структури визначення опосередковано впливає й саме усвідомлення того, що пишеться визначення терміна: таке розуміння може спонукати спиратися на приклади визначень або аналогічні схеми, уже відомі зі словників чи інших джерел. З огляду на практику тлумачних термінологічних словників і аналіз тлумачних визначень термінів анімації видно, що одні типи визначень є придатнішими, а інші потребують виправлення або навіть є непридатними. Типи визначень і їхні структурні моделі, навіть ті, що трапляються найрідше, можуть використовуватися за умови, що не забувають про основну функцію визначення — розкрити зміст поняття й показати місце поняття, яке визначається, у системі понять. Частіше обрання певних моделей визначень свідчить про прагнення систематизувати й уніфікувати визначення, дотримуючись основних вимог до укладання визначень термінів. ВИСНОВКИ Визначення терміна — це логічне, вичерпне твердження, яке відрізняє визначуваний термін від інших і розкриває його концептуальні та системні зв’язки з іншими термінами тієї самої галузі. Терміни можуть визначатися визначеннями різних типів, що різняться структурою та обсягом поданої інформації. Дані дослідження свідчать, що за співвідношенням із системою понять визначення термінів анімації поділяються на три типи: системні, напівсистемні та несистемні. Найпоширенішими є системні визначення (56% усіх досліджених визначень), серед яких переважають інтенсійні визначення (55%), тоді як екстенсійні визначення становлять меншу частку. Найрідше трапляються несистемні визначення — описові, відсильні, синонімічні та такі, що не відповідають термінологічним вимогам (14% усіх визначень). Визначення термінів формулюють відповідно до встановлених правил і вимог: у них мають відображатися істотні ознаки поняття; визначення має бути логічним, чітким, стислим, не надто вузьким і не надто широким, а також розкривати місце визначуваного терміна в системі понять. Інакше кажучи, визначення має розкривати сутність терміна. Деякі структурні моделі визначень відповідають моделям, рекомендованим до застосування в термінології, — інтенсійним та екстенсійним визначенням. Інші моделі, по суті, вважаються нетермінологічними, тобто непридатними або лише частково придатними для термінологічних значень. Це неповні, змішані, описові, синонімічні, перелікові та енциклопедичні визначення. Структурні моделі визначень термінів анімації залежать від обраного типу визначення. Інтенсійні та екстенсійні визначення найкраще відповідають висунутим до них 16 вимогам: їм властива чітка логічна структура, вони дають змогу точно встановити місце поняття в системі понять. Описові, змішані, неповні та енциклопедичні визначення лише частково відповідають термінологічним критеріям: деяким бракує розрізнювальних ознак, інші мають структурні чи логічні недоліки, проте за потреби їх можна скоригувати й перетворити на інтенсійні. Відсильні та синонімічні визначення структурно відрізняються від інших: їхня функція полягає не у визначенні, а в спрямуванні читача до місця, де подано власне опис поняття. Вони сприяють послідовному й економному поданню понять у термінографічних джерелах. Різноманітність структурних моделей визначень термінів анімації засвідчує неоднакову відповідність визначень принципам і вимогам термінології. Класифікація визначень термінів, як і їхня структура, є певною мірою умовною. Вона залежить від того, за якими аспектами інтерпретується визначення та які вимоги до нього висуваються. Різні дослідники застосовують неоднакові критерії класифікації: одні поділяють визначення за логічною структурою (інтенсійні, екстенсійні), інші — за ступенем відповідності нормам (такі, що відповідають вимогам, потребують виправлення, непридатні тощо), ще інші спираються на інші ознаки. У цьому дослідженні за основу класифікації обрано співвідношення визначень із системою понять. Таке розмаїття свідчить, що класифікація визначень не є абсолютною і не може бути єдиною. ŠALTINIAI AIE 2017: Animacijos terminų žodynėlis [Glossary of Animation Terms]. – Ilja Bereznickas. Animacija: nuo idėjos iki ekrano [Animation: From Idea to Screen], Vilnius: Vilniaus dailės akademijos leidykla. AIL 2018: Animacijos terminų žodynas [Glossary of Animation Terms]. – Tomas Mitkus, Vaida Nedzinskaitė-Mitkė. Animacijos industrija Lietuvoje: analizė ir galimybės [Animation Industry in Lithuania: Analysis and Opportunities], Vilnius: VGTU leidykla „Technika“, 126–133. AP 2020: Animacijos terminų žodynas [Glossary of Animation Terms]. – Tomas Mitkus, Vaida Nedzinskaitė-Mitkė. Animacijos pagrindai [Fundamentals of Animation], Vilnius: Vilniaus Gedimino technikos universitetas, 195–202. BLKŽ: Bendrinės lietuvių kalbos žodynas (rengiamas) [Dictionary of the Standard Lithuanian Language], vyr. red. D. Liutkevičienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: https://ekalba.lt/bendines-lietuviu-kalbos-zodynas/. LITERATŪRA Arntz Reiner, Picht Heribert, Mayer Felix 2002: Einführung in die Terminologiearbeit, Hildesheim: Georg Olms Verlag AG. Cabré Teresa 2023: Terminology: Cognition, Language and Communication, Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins Publishing Company. DOI: https://doi.org/10.1075/ivitra.36. Cramer Irene Magdalena 2011: Definitionen in Wörterbuch und Text: Zur manuellen Annotation, korpusgestützten Analyse und automatischen Extraktion definitorischer Textsegmente im Kontext der computergestützten Lexikographie: Inauguraldissertation, TU Dortmund. De Bessé Bruno 1997: Terminological Definitions. – Handbook of Terminology Management 1: Basic Aspects of Terminology Management, ed. S. E. Wright, G. Budin, Amsterdam / Philadelphia: John Benjamins Publishing Co., 63–74. Gaivenis Kazimieras 2014 [1998]: Keletas minčių apie terminologiją [A Few Thoughts about Terminology]. – Rinktiniai raštai, K. Gaivenis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 248–251. 17 Gaivenis Kazimieras 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys [Lithuanian Terminology: Foundations of Theory and Standardization], Vilnius: LKI leidykla. Gaivenis Kazimieras 2004: Sudėtinių terminų pateikimas ir aiškinimas terminų žodynuose [Presentation and Explanation of Complex Terms in Terminological Dictionaries]. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos: straipsnių rinkinys Kazimierui Gaiveniui atminti [Problems of the History and Present-Day Terminology: A Collection of Articles in Memory of Kazimieras Gaivenis], sud. A. Auksoriūtė, ats. red. S. Keinys, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 85–117. Gaivenis Kazimieras, Keinys Stasys 1990: Kalbotyros terminų žodynas [Dictionary of Linguistic Terms], Kaunas: Šviesa. ISO 704 2022: ISO 704: 2022 (E) Terminology work – Principles and methods, Geneva / Switzerland: International Organization for Standardization. Kvašytė Regina 2005: Mokomasis terminologijos žodynėlis [Educational Glossary of Terminology], Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla. Löckinger Georg, Kockaert Hendrik J., Budin Gerhard 2015: Intensional definitions. – H. J. Kockaert, F. Steurs, Handbook of Terminology 1, Amsterdam / Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 60–81. DOI: https://doi.org/10.1075/hot.1. Nilsson Henrik 2015: Enumerations count: Extensional and partitive definitions. – H. J. Kockaert, F. Steurs. Handbook of Terminology 1, Amsterdam / Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 82–100. DOI: https://doi.org/10.1075/hot.1. Rickevičiūtė Kristina 1960: Apibrėžimas per artimiausiąjį giminę ir rūšinį skirtumą [Definition by Proximate Genus and Specific Difference]. – Problemos 1, 149–164. DOI: https://doi.org/10.15388/Problemos.1960.0.7259. Rimkutė-Ganusauskienė Aušra 2021: Sudėtinio termino dėmenų ir apibrėžties subordinacija: vieno atvejo analizė [Subordination between Components and Definition of a Combinative Term: Case Study]. – Terminologija 28, 175–191. DOI: https://doi.org/10.35321/term28-08. Sager Juan C. 1990: A Practical Course in Terminology Processing, Amsterdam / Philadelphia: John Benjamins. San Martín Antonio 2022: A Flexible Approach to Terminological Definitions: Representing Thematic Variation. – International Journal of Lexicography 35(1), 53–74. DOI: https://doi.org/10.1093/ijl/ecab013. San Martín Antonio 2025: Optimizing Contextonym Analysis for Terminological Definition Writing. – Information 16(4). DOI: https://doi.org/10.3390/info16040257. Šalkauskis Stasys 1991: Raštai 2: Filosofijos ir pedagogikos terminija [Writings, Vol. 2: Philosophy and Pedagogy Terminology], Vilnius: Mintis. Temmerman Rita 2000: Towards New Ways of Terminology Description: The Sociocognitive Approach, Amsterdam / Philadelphia: John Benjamins Publishing Company. Umbrasas Alvydas 2022: Teisės aktų terminų ir jų apibrėžčių reikalavimų klausimu [On the requirements for the terms of legal acts and their definitions]. – Terminologija 29, 120–138. DOI: https://doi.org/10.35321/term29-07. VLKK: 2014 m. gruodžio 11 d. protokolinis nutarimas Nr. PN-6 „Dėl Valstybinės lietuvių kalbos komisijos 2010 m. spalio 28 d. protokolinio nutarimo Nr. PN-6 „Dėl 18 svetimžodžių atitikmenų sąrašo“ papildymo“ [Protocol Decision No. PN–6 of 11 December 2014 “On the Supplementation of the Protocol Decision No. PN-6 of 28 October 2010 of the State Commission of the Lithuanian Language ‘On the List of Equivalents of Loanwords”]. Prieiga internete: https://www.vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/del-svetimzodziu-atitikmenu-saraso-papildymo-3. AUŠRA RIMKUTĖ-GANUSAUSKIENĖ STRUCTURAL MODELS OF DEFINITIONS OF ANIMATION TERMS Summary This article examines the definitions of animation terms that have not previously been analysed from a terminological perspective. The empirical analysis draws on three glossaries of animation terms included in Ilja Bereznickas’s monograph Animacija: nuo idėjos iki ekrano (2017) and in the textbooks by Tomas Mitkus and Vaida Nedzinskaitė-Mitkė, Animacijos industrija Lietuvoje: analizė ir galimybės (2018) and Animacijos pagrindai (2020). In total, 145 definitions were analysed. The study employed descriptive, comparative, and other methods. It has been established that, with respect to their relation to the concept system, the definitions of animation terms can be classified into three types: systemic, semi-systemic, and non-systemic. Systemic definitions were the most frequent (56% of all cases); within this group, intensional definitions predominated. Overall, intensional definitions accounted for 55% of all definitions, whereas extensional definitions were extremely rare (1%). Semi-systemic definitions (24%) can be further subdivided into encyclopaedic, mixed, and incomplete types; these definitions only partially conform to the structure and requirements of a logical (intensional) definition. Non-systemic definitions were the least common (14%) and comprise descriptive, synonymous, referential, and definitions that do not conform to terminological requirements. By their nature, non-systemic definitions do not locate the defined concept within the system of concepts. Based on the analysis of the definitions of animation terms, intensional definitions can be regarded as the typical model that best accords with the notion of definition and with the requirements for terminological definition. Their structural model can be expressed as: defined concept = nearest superordinate (genus) + differentiating characteristic(s) (differentiae) that distinguish the defined concept from co-ordinate concepts. This yields a single-sentence definition. The structural model of extensional definitions is useful far less often and only in cases where it is possible to provide an exhaustive enumeration of all parts that constitute the terminological concept. Encyclopaedic and mixed definitions are applicable primarily in educational discourse. The types identified as descriptive, synonymous, and referential do not exhibit the binary logical structure characteristic of classical definitions; the same holds for definitions that do not conform to terminological requirements. Definitions of animation terms display variation, and their suitability for terminological purposes depends on compliance with the general requirements for drafting definitions. 19